БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ЗМІН ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ: ОРГАНІЗАЦІЯ Й МЕТОДИКА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито значимість дослідження для розвитку науки та практики, відображено зв’язок теми з науковими планами і програмами, визначено стан наукової розробки проблеми, мету і завдання дослідження. Сформульовано об’єкт і предмет дослідження, гіпотезу дослідження, надано характеристику методів дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних наукових результатів.

Перший розділ “Теоретико-правові засади обліку власного капіталу” присвячено розв’язанню невирішених питань, пов’язаних із недостатнім рівнем теоретичного обґрунтування й визначення сутності та складових капіталу, розгляду історико-теоретичних аспектів їх ідентифікації як об’єктів бухгалтерського обліку, удосконаленню класифікації власного капіталу для цілей бухгалтерського обліку, а також розгляду нормативного регулювання складових власного капіталу та їх співвідношення на підприємствах різних організаційно-правових форм.

Аналіз поглядів вчених на сутність категорії “капітал” дозволив встановити, що під впливом еволюційних змін в економічних відносинах, розвитку виробничих сил і глобалізаційних перетворень сутність і зміст даної категорії зазнали змін.

Меркантилісти та фізіократи представляли капітал у матеріальній формі. Класична школа поглибила ці знання, розмежувавши основний і оборотний капітал, з точки зору зношуваності та періоду обороту, що також свідчить про матеріальну природу капіталу. Неокласична школа продовжила дослідження даної категорії, розглядаючи капітал як один із факторів виробництва, а також з точки зору корисності, обґрунтовуючи положення про те, що капітал може функціонувати у сферах виробництва товарів і послуг, а також у фінансовій сфері, що свідчить про матеріальну та нематеріальну форми прояву капіталу. Марксистське вчення вперше за історію розвитку економічної думки розкрило поняття капіталу як суспільних відносин, самозростаючої цінності, засобу експлуатації найманої праці. Представники інституціоналізму значну увагу зосередили на людському капіталі, його значенні на підприємстві як фактору максимізації прибутку, тобто, на відміну від попередників, вивчали також соціальні фактори, які безпосередньо впливають на процес створення капіталу.

Різноманітність поглядів вітчизняних і зарубіжних економістів свідчить про неоднозначність і багатоаспектність поняття “власний капітал”, що зумовлено його різносторонніми функціями (відповідальності і захисту прав кредиторів; фінансування та забезпечення ліквідності; розподілу доходів; заснування та введення в дію підприємства; кредитоспроможності тощо). Виходячи з функціонального підходу, удосконалено трактування категорії “власний капітал”. Під власним капіталом слід розуміти фізичні, фінансові та інтелектуальні ресурси, вкладені власником (засновником) підприємства, з обов’язковим дотриманням відповідальності й захисту прав кредиторів задля забезпечення довгострокового фінансування, ліквідності та кредитоспроможності й ефективного управління підприємством в цілому. Дане визначення запропоновано в розвиток концепції збереження фінансового капіталу та, враховуючи інтенсивний розвиток інтелектуального капіталу, закладає основи для розуміння власного капіталу в контексті необхідності розробки концепції облікового відображення інтелектуального капіталу.

Наявність дискусійних положень в частині виокремлення складових власного капіталу за різними класифікаційними ознаками, що ускладнює її раціональну організацію та застосування системного підходу, визначили необхідність розробки удосконаленої класифікації власного капіталу для цілей бухгалтерського обліку (рис. 1), яка дозволяє підвищити ефективність реалізації його функцій з метою ефективного управління процесами формування й змін власного капіталу та управління підприємством в цілому.