ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ТУРИСТИЧНИХ ЦЕНТРІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи формування інвестиційної привабливості туристичних центрів» досліджено роль туризму в розвитку національної економіки та її регіонів, обґрунтовано необхідність забезпечення інноваційно-інвестиційної привабливості туризму та розкрито значення туристичних центрів для розвитку галузі.

В дисертації показана двоїстість впливу туристичної галузі на економіку країни: як самостійного виду бізнесу та як галузі, що створює умови для відновлення працездатності громадян. Ця двоїстість впливу призводить до двох ефектів: економічного і соціального. Перший з них обумовлює взаємовплив та взаємозалежність туристичних підприємств, об’єктів туристичної інфраструктури та матеріального виробництва, на чому базується ефект туристичного мультиплікатора. Другий ефект пов’язаний з такою важливою соціальною функцією туризму, як забезпечення відновлення трудового потенціалу.

Автором обґрунтована необхідність розвитку туризму як одного із важливих чинників інтенсифікації територіального розвитку, вирівнювання розвитку територій, адже туризм є доступним видом економічної активності на територіях непридатних для ведення сільськогосподарського та промислового виробництва. Зазначено, що реалізація стратегічних пріоритетів розвитку туристичної галузі, спроможної забезпечити територіальний розвиток, потребує двох визначальних ресурсів: залучення інвестицій приватного сектора і організаторського потенціалу держави. Значення першого ресурсу обумовлюється тим, що держава не в змозі в достатній мірі забезпечувати коштами одночасно усі перспективні сфери економіки. Тоді як організаційне забезпечення розвитку туристичних центрів також повинне бути покладене на державу, адже лише її регуляторна діяльність може спрямувати діяльність економічно та юридично самостійних суб’єктів у єдине стратегічне русло.

Дисертантом акцентовано увагу на тому, що визначальним фактором реалізації потенціалу туристичної галузі у стимулюванні економічного розвитку та забезпеченні соціально значимих результатів є її інвестиційна привабливість. Туристично-рекреаційний потенціал України здатний забезпечити розвиток галузі за інтенсивним типом, тому в дослідженні поняття «інвестиційної привабливості» розширено до «інвестиційно-інноваційної привабливості». Проведені термінологічні пошуки дозволили запропонувати авторський підхід до трактування поняття «інвестиційно-інноваційної привабливості» як суб’єктивної оцінки інвесторами об’єктивних особливостей та показників держави, галузі, регіону чи підприємства, на основі якої приймається рішення про вкладення коштів (активів) та впровадження проектів з розробки та комерційного використання інновацій. Систематизовані підходи до оцінки інвестиційно-інноваційної привабливості об’єктів різних рівнів та виділені основні напрямки аналізу незалежно від рівня об’єкту. Запропонований перелік факторів (табл. 1) оцінки інвестиційно-інноваційної привабливості дозволяє виділити сфери пріоритетного впливу держави на розвиток туристичної галузі.

На переконання автора, забезпечення інвестиційної привабливості туристичної галузі можливе за допомогою консолідації зусиль державного та приватного сектору, що дозволило б нівелювати недоліки та підсилити переваги вітчизняних туристичних підприємств. Розвиток туризму за рахунок таких резервів як зростання кількості зарубіжних і внутрішніх туристів, переорієнтації виїзного туристопотоку на внутрішній ринок, збільшення тривалості перебування туристів у подорожі територією України, можливий лише за умови поширення інформації про туристичні об’єкти та споживчі переваги українського турпродукту. Саме тому, в роботі серед усього розмаїття представлених у туристичній галузі України інститутів пропонується обрати туристичні центри як такі, що є найбільш здатними задіяти всі резерви підвищення інвестиційної привабливості вітчизняного туризму.

Метою створення туристичних центрів виступає об’єднання на певній території всіх зусиль, інфраструктури і ресурсів туристичних підприємств задля підвищення іміджу і конкурентоспроможності туризму в даному регіоні. Керівні функції мають виконувати координаційно-інформаційні органи (комітети, ради з туризму), які об’єднуючи зусилля підприємств туристичної сфери і суміжних галузей, націлюють їх на досягнення стратегічно важливих для регіону цілей, у тому числі і на формування інвестиційної привабливості туристичної галузі.

В роботі доведено, що координаційно-інформаційні органи як територіальні об’єднання державних, громадських, підприємницьких структур мають виконувати дорадчі, координуючі, інформативні та загально управлінські функції. На думку автора, це може бути орган координації з будь-якою формою власності та засобом господарювання: фізична особа – підприємець, акціонерне товариство, асоціація, державний орган. Необхідність залучення державних структур пояснюється тим, що в системі органів державного управління та місцевого самоврядування вже існують відповідні структури (управління культури і туризму, туристично-інформаційні центри та ін.), які, використовуючи важелі впливу на формування бюджетів, нормативно-правової бази, здатні оперативно впливати на зміну ринкової ситуації. Дисертантом обґрунтовано створення на державному рівні в структурі центрального органу управління туризмом відповідну координаційно-інформаційну раду, в функції якої входитимуть розробка програм, привабливих для туристів, забезпечення надходжень інформації про туризм, просування національного турпродукту, формування туристичного іміджу. На необхідність створення таких рад вказує й аналіз іноземного досвіду організації управління туризмом в деяких країнах.

У разі створення в структурі туристичних центрів органів координації, стають зрозумілішими переваги співпраці державних і комерційних суб’єктів з туристичними центрами (рис. 1).

У другому розділі «Сучасні тенденції розвитку туристичної галузі України» досліджується сучасний стан розвитку туристичної галузі, проаналізовано динаміку використання туристичного потенціалу, здійснена оцінка інвестиційної привабливості регіонів з врахуванням рекреаційної освоєності туристичного потенціалу.