СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ: РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

Основні положення дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, предмет, об’єкт, методологію дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну значимість одержаних у роботі результатів.

У першому розділі роботи «Методологічні основи дослідження соціально-трудових відносин» досліджено соціально-трудові відносини як об’єкт регулювання, проведено аналіз теорій і концепцій регулювання соціально-трудових відносин, розроблено концепцію регулювання соціально-трудових відносин в ринковій економіці.

Необхідність регулювання соціально-трудових відносин (СТВ) набуває особливого значення, оскільки від ефективності їх функціонування залежить як економічний розвиток країни, так і результативність господарської діяльності підприємств, якість трудового життя працівників.

Узагальнення існуючих теоретичних підходів довело, що відсутнє однозначне розуміння сутності СТВ, дискусійними є проблеми персоніфікації суб'єктів СТВ, характеру і масштабу їх функцій, способів взаємодії і впливу один на одного тощо. В системі еволюції поглядів на СТВ виокремлено теорії, які дозволяють обґрунтувати теоретичні підходи до регулювання СТВ. Вони засновані на різному розумінні сутності соціально-економічної реальності, мають різну мету наукового пізнання і захищають різні морально-етичні цінності, по-різному розуміють сутність СТВ. На основі аналізу теоретичних розробок з даного питання автор пропонує розглядати СТВ як комплекс соціально-економічних відносин між роботодавцями і найманими працівниками з приводу відчуження і привласнення результатів найманої праці, її умов, оплати та соціального захисту, які регулюються системою формальних і неформальних правил на різних економічних рівнях з метою безконфліктного збалансування інтересів роботодавців і працівників.

На основі аналізу інституціональних засад регулювання СТВ в умовах ринкової економіки було розроблено авторську концепцію регулювання СТВ, яка заснована на урахуванні відповідальності як сутнісної характеристики інституту в ринковому середовищі (рис.1).

В рамках концепції сформовано системи формальних і неформальних інститутів, що впливають на регулювання СТВ. В системі формальних інститутів виокремлено економічні, соціальні, правові та політичні інститути, де економічні інститути виконують регулятивні функції, пов’язані з організацією і управлінням процесами життєдіяльності, матеріального та соціального відтворення робочої сили, соціальні виконують функцію соціалізації і відтворення соціальної структури суспільства, правові виконують функцію ціледосягнення, затвердження певних «правил гри», за якими відбувається взаємодія між суб’єктами СТВ, політичні визначають владну ієрархічну структуру суспільства, способи прийняття рішень і контролю.