ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методологічні і методичні засади дослідження впливу інтелектуального капіталу на національну економіку» узагальнено теоретичні підходи до сутності і структури інтелектуального капіталу. Запропоновано авторський підхід до структури інтелектуального капіталу з позицій його впливу на розвиток національної економіки, проаналізовано особливості цього впливу. Визначено сутність категорії «інтелектуальний капітал» та категорій, що розглядаються як його складові.

У процесі дослідження встановлено, що складність поняття та багатоаспектність функціонування інтелектуального капіталу зумовлюють наявність різних поглядів на його сутність. Вважаємо, що змістова характеристика поняття «інтелектуальний капітал» повинна випливати з його функцій і враховувати цілі розвитку та використання в системі національної економіки.

У дисертаційній роботі система національної економіки розглядається як сукупність усіх видів економічної діяльності людей щодо виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних благ та послуг, яка регулюється відповідно до мети розвитку суспільства. Як і будь-яка система, національна економіка складається із взаємопов’язаних та взаємозалежних підсистем (продуктивні сили, техніко-економічні відносини, відносини економічної власності), які, розвиваючись за власними внутрішніми законами, забезпечують її поступальний прогресивний розвиток. Вирішальна роль в системі національної економіки належить людським ресурсам, зокрема інтелектуальному капіталу, розвиток і реалізація якого безпосередньо впливають на динаміку розвитку матеріально-речових елементів, продуктивність праці, національне багатство.

Під інтелектуальним капіталом ми розуміємо  знання та інформацію, які використовуються в економічній діяльності і забезпечують ефективний розвиток економіки та досягнення прогресивних соціальних стандартів. Багатоаспектність впливу інтелектуального капіталу на національну економіку реалізується завдяки його структурним елементам, що відрізняються за функціями. В дисертаційній роботі обґрунтовано поділ інтелектуального капіталу на: особистісний когнітарний капітал, соціальний капітал та організаційний капітал.

У роботі доведено, що основою інтелектуального капіталу є особистісний когнітарний капітал, під яким ми розуміємо сформований і розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми запас знань, умінь, навичок, здібностей, компетенцій, досвіду, які цілеспрямовано використовуються в економічній діяльності та визначають темпи економічного зростання країни, регіону, рентабельність підприємства та якість життя власника цього капіталу. Ефективність функціонування когнітарного капіталу та його впливу на соціально-економічний розвиток визначається такими факторами, як: рівень освіти, включеність в інноваційну діяльність, культурно-психологічні якості та мотиваційні стратегії особистості.

Соціальний капітал – це функціонуючі знання та інформація, які поширюються і розвиваються через взаємовідносини між людьми, а також сукупність самих соціальних взаємовідносин. У роботі доведено, що функціонування соціального капіталу є складним цілісним процесом, ефективність якого зумовлюється такими складовими, як: суспільне середовище, соціальні мережі та доступ до систем зв'язку. Обґрунтовано також, що особистісний когнітарний та соціальний капітали акумулюються завдяки функціонуванню організаційного капіталу, який виступає результатом узагальнення попереднього досвіду і науково-дослідної роботи.

Організаційний капітал – це інституціоналізовані знання та інформація, які можна зберігати за допомогою інформаційних технологій в доступних базах даних, і які мають свого формально визначеного власника.

Для оцінки впливу інтелектуального капіталу на національну економіку методологічно важливо було враховувати його обсяги як в абсолютних вартісних величинах, так і відносних показниках.

Вартісну оцінку інтелектуального капіталу України ми пропонуємо здійснити шляхом оцінки витрат на його формування. До витрат на формування інтелектуального капіталу включено видатки державного бюджету на освіту і науку, охорону здоров'я, духовний і фізичний розвиток та витрати населення на освіту, охорону здоров'я, зв'язок, відпочинок і культуру. Показник річного зносу інтелектуального капіталу (за аналогією із людським капіталом) прийнято на рівні 4%.

Отже, витрати на формування інтелектуального капіталу за певний рік становитимуть:

 ,                 (1)

де B_t – витрати на формування інтелектуального капіталу за t-й рік; D_1t – видатки державного бюджету на освіту і науку; D_2t – видатки державного бюджету на охорону здоров'я; D_3t – видатки державного бюджету на духовний і фізичний розвиток; l₁ – частка витрат населення на освіту; l₂ – частка витрат населення на охорону здоров'я; l₃ – частка витрат населення на зв'язок, l₄ – частка витрат населення на відпочинок і культуру; F_t – загальні річні витрати населення.

Вартісна оцінка інтелектуального капіталу визначалась за показником середньорічних витрат на його формування за досліджуваний період (2000, 2005, 2009 роки).

 ,                                                            (2)

де X – вартість накопиченого інтелектуального капіталу; T – кількість років, показники яких використовували у розрахунках; k – показник річного зносу інтелектуального капіталу.

Для розрахунку інтегрального індексу інтелектуального капіталу використано систему показників, які відібрано відповідно до його розгорнутої структури та врахуванням наявної статистичної бази.

У розрахунках використано первинні показники інтенсивності розвитку відповідних процесів і явищ, а не їхні абсолютні кількісні вимірники. Це дало змогу коректно порівнювати регіони як за даними показниками, так і за інтегральними індексами.

Дисертантом доведено, що для оцінки впливу інтелектуального капіталу на розвиток економіки найбільш адекватними результативними показниками є рівень соціально-економічного розвитку та рівень життя населення, і запропоновано алгоритм оцінювання інтелектуального капіталу та його впливу на розвиток економіки, який включає ряд взаємозалежних блоків, що визначають етапи дослідження