ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Здійснення в економіці України сучасних ринкових перетворень відбувається на фоні обвального падіння рівня продуктивності праці в реальному секторі господарства, зниження зацікавленості працівників в кінцевих результатах праці. Стан сфери праці і соціально-трудових відносин характеризується наявністю глибоких протиріч, що обумовлені відсутністю синхронізації за часом і глибиною змін між ринковими реформами у цілому і перетвореннями у сфері праці та непослідовністю і незавершеністю дій з формування відповідної інституціональної структури, створення адекватної правової основи та ін.
В Україні фактично відбулась лібералізація усіх факторів виробництва, за винятком праці. Соціально-правова незахищеність суб'єктів найманої праці, фактичне відсторонення трудових колективів від власності на засоби виробництва, низький рівень оплати праці, масові скорочення персоналу, значний рівень безробіття тощо стали реаліями сьогоднішнього часу, що знецінюють демократичні перетворення у суспільстві і віддаляють від цивілізованих моделей економічного розвитку.
Методологічному і науково-прикладному дослідженню проблем регулювання соціально-трудових відносин в економічній системі присвячено праці відомих зарубіжних учених-економістів Ф. Бергера, С. Брю, Ю. Брігхема, Л. Гітмана, С. Бузановського, Л. Владімірової, В. Забродіна, І. Кисельова, та українських вчених: С.Бандура, Н.Борецької, В.Брича, Б.Данилишина, В. Геєця, С. Корецької, Ю. Краснова, Н.Лукьянченко, Е. Малиновської, О.Мартякової, А. Мерзляк, С. Пірожкова, Н.Романової, А. Хомри, М. Чумаченка, Л.Шаульської, Н.Лук’янченко та ін.
Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних учених-економістів показує, що переважно досліджуються загальні напрями розвитку соціально-трудових відносин. Потребує подальшого дослідження сутність соціально-трудових відносин, визначення їх місця в теорії економіки праці в умовах розвитку ринкових відносин. Не обґрунтовано основні причини кризи відносин у сфері праці. Потребує подальшого дослідження проблема регулювання соціально-трудових відносин.
Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи Класичного приватного університету (м.Запоріжжя) в рамках теми "Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів" (номер державної реєстрації 0102U003195) – визначено напрямки розвитку соціально-трудових відносин в національній економіці.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретичних основ, розробка науково-методичних та науково-практичних рекомендацій щодо формування механізму регулювання соціально-трудових відносин в національній економіці.
Для досягнення мети дослідження були поставлені та вирішені такі задачі:
обґрунтувати необхідність застосування системного підходу в регулюванні соціально-трудових відносин в національній економіці;
дослідити вплив системи соціально-трудових відносин на національну економіку;
визначити пріоритети правової політики в сфері соціально-трудових відносин;
провести оцінку діяльності об'єднань організацій роботодавців та профспілкових комітетів;
визначити недоліки у формуванні соціально-трудових відносин в Україні;
обґрунтувати напрямки розбудови соціального партнерства як особливого механізму регулювання соціально-трудових відносин;
розробити механізм формування демократичної моделі регулювання соціально-трудових відносин в національній економіці;
запропонувати заходи стратегічного планування науково-інноваційної діяльності у сфері соціально-трудових відносин.
Об’єктом дослідження є регулювання соціально-трудових відносин в національній економіці.
Предметом дослідження є принципи, науково-методичні та практичні аспекти формування і регулювання соціально-трудових відносин в економіці України.
Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження виступають фундаментальні положення економічної теорії, роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів в області соціально-трудових відносин.
У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи пізнання: метод системно-функціонального аналізу (при узагальнені теоретико-методологічних аспектів соціально-трудових відносин), абстрактно-логічного аналізу (при розробці науково-методичних підходів до регулювання соціально-трудових відносин у національній економіці), класифікації (при удосконаленні класифікації соціально-трудових відносин), метод системного аналізу (при дослідженні особливостей регулювання соціально-трудових відносин в Україні, виявленні шляхів його удосконалення), порівняльного аналізу та рядів динаміки (при визначені змін показників і параметрів регулювання соціально-трудових відносин в національній економіці) тощо.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України з питань регулювання соціально-трудових відносин, дані Державного комітету статистики України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, аналітичні звіти і інформаційні матеріали Міністерства праці і соціальної політики України, Міжнародної організації праці, результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, результати власних досліджень та спостережень автора.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці комплексу теоретичних, науково-методичних і науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення системи регулювання соціально-трудових відносин в національній економіці.
Конкретні наукові результати, що розкривають власний внесок автора в розробку досліджуваної проблеми і характеризують наукову новизну роботи, полягають у такому:
вперше:
розроблено системний підхід до регулювання соціально-трудових відносин у національній економіці, сутність якого полягає в оптимальному сполученні єдиного механізму ринку і держави в особливій сфері соціуму, який має як власні внутрішні (ендогенні) зв'язки, взаємообумовленості та закономірності, так і екзогенні взаємодії з зовнішнім середовищем за рівнями: нанорівень (індивідуальний: найманий робітник, роботодавець), мікрорівень (трудовий колектив), макрорівень (держава, громадські організації);
удосконалено:
систему взаємодії фірм та домогосподарств в національній економіці (в рамках механізму функціонування економічної системи) через соціально-трудові відносини, яка включає фірми, що отримують трудові ресурси і продають продукцію; домогосподарства, які купують продукцію і є постачальниками трудових ресурсів; державу, яка здійснює підтримку соціально-трудових відносин і спричиняє підвищення ефективності діяльності підприємств, призводячи до прискорення темпів зростання ВВП;
принципи регулювання соціально-трудових відносин на засадах соціального партнерства: щодо суспільства держава бере на себе відповідальність за підвищення рівня життя населення країни, забезпечення соціальних гарантій та безпеки, отримуючи як результат легітимність влади та підтримку суспільства; щодо бізнесу держава забезпечує гарантії прав власності, сприятливий підприємницький клімат та сприяння бізнесу, отримуючи підтримку з боку національного капіталу та дотримання ним встановлених державою норм і правил; рівновага між суспільством та капіталом створюється за принципом: чесний бізнес – підтримка суспільством його інтересів та дій;
підходи до створення демократичної моделі регулювання соціально-трудових відносин в національній економіці на основі поєднання механізмів економічного (реалізація соціально-економічної політики, спрямованої на вирішення проблем формування соціально-трудових відносин), соціального (реалізація соціальної політики, спрямованої на виробництво соціальних благ і забезпечення гармонійного соціального розвитку суспільства), організаційного (реалізація адміністративно-державного управління, спрямованого на досягнення загальних цілей у сфері соціально-трудових відносин і ліквідації їх криміналізації) регулювання з використанням гнучкої державної політики;
отримали подальшого розвитку:
класифікація соціально-трудових відносин за рахунок виділення таких класифікаційних ознак: громадські організації, трудові колективи (суб’єкти); нанорівень, мікрорівень, макрорівень (рівні); політика в сфері занятості, кадрова політика, політика надання соціальних гарантій, політика в сфері організації, нормування та оплати праці (предмет); антагоністичний тип, неантагоністичний тип (типи); інституціональні форми, неінституціональні форми (форми прояву);
теоретичні підходи до регулювання соціально-трудових відносин через визначення пріоритетів правової політики: розробка нових соціально-трудових правовідносин як головного напрямку політики суспільства та держави; розробка ряду законодавчих актів, що дозволяли б повноцінно регулювати ключові сфери функціонування соціально-трудових відносин в національній економіці; чітка відповідність законотворчої та правової політики в сфері соціально-трудових відносин з конституційними нормами, міжнародними стандартами МОП; реалізація ідеалів гуманізації сфери праці, соціальної злагоди і партнерства, демократизації; дотримання балансу між правами і свободами найманих працівників і роботодавців.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані при розробці напрямків удосконалення регулювання соціально-трудових відносин в Україні, заходів з підвищення результативності взаємодії роботодавців і найманих працівників, ефективності трудової діяльності на нано- та мікрорівні.
Рекомендації та пропозиції, викладені в дисертації, впроваджено в практичну діяльність Південного міжрайонного центру зайнятості (довідка №08-28/3019 від 12.12.2007 р.) – система заходів щодо запобігання розвитку безробіття і його скорочення; Мелітопольського районного центру зайнятості (довідка № 1345 від 03.12.2007 р.) – запропоновані заходи щодо підвищення ефективності забезпечення соціальної захищеності населення, а також при підготовці Програми соціально-економічного розвитку Запорізької області на 2008-2009 рр. (довідка № 08-27 від 12.12.2007 р.).
Результати роботи використовуються у навчальному процесі Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) при викладанні дисциплін "Економіка праці й соціально-трудові відносини", "Макроекономіка", "Розміщення продуктивних сил та регіоналістика" (довідка № 1986 від 03.12.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Всі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримано автором особисто і знайшли відображення в опублікованих роботах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і отримали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях: "Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів " (м. Запоріжжя, 2006, 2007 р.), "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (м. Одеса 2007 р.), "Стратегии развития Украины в глобальной среде" (м. Сімферополь, 2007 р.).
Публікації. За результатами виконаних досліджень автором одноосібно опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,32 д.а., з яких у наукових фахових виданнях 6 робіт загальним обсягом 3,51 д.а.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 140 найменувань, додатків. Зміст роботи викладено на 182 сторінках друкованого тексту, включаючи 15 таблиць на 11 сторінках, 8 рисунків на 6 сторінках.
| 
