У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання, об’єкт і предмет, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, представлені відомості про апробацію результатів дослідження, структуру роботи.
У першому розділі «Теоретичні засади надання закладами і підприємствами соціальних послуг населенню» визначенісучасні підходи до організації соціального забезпечення та захисту населення; узагальнено економіко-правові аспекти соціального забезпечення та захисту населення; досліджено світовий досвід організації соціального забезпечення та функціонування закладів і підприємств соціального обслуговування.
Проведені теоретичні дослідження щодо організації соціального забезпечення та захисту населення дозволили встановити, що заклад (підприємство) соціального обслуговування – це суб’єкт господарювання відповідної організаційно-правової форми власності (державної, комунальної або приватної), діяльність якого спрямована на організацію соціального захисту та соціального забезпечення населення, а також на задоволення потреб у соціальних послугах для різних категорій споживачів.
На підставі узагальнення наукових джерел провідних дослідників у царині соціального забезпечення визначено, що система соціального обслуговування ґрунтується на чинній нормативно-законодавчій базі та організаційно-економічних заходах її реалізації.
Досліджуючи наукову літературу та чинне законодавство у сфері соціального забезпечення та захисту населення в Україні, визначено, що існують соціальні послуги як безкоштовні, так і платні. Основними видами соціальних послуг є: соціальної допомога вдома; медико-соціальні та соціально-побутові; надання грошової та натуральної допомоги, соціально-психологічні, соціально-реабілітаційні, соціально-педагогічні, консультативні тощо. У процесі організації соціального забезпечення та захисту населення заклади і підприємства соціального обслуговування надають різні види соціальних послуг на відповідному ринку; суб’єктами, що надають соціальні послуги, є державні та комунальні спеціалізовані заклади і підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи.
За результатами проведених досліджень визначені принципи надання соціальних послуг, а саме: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб’єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб’єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм. Основними підходами до формування ефективної моделі соціальних послуг є забезпечення усіх верств населення мінімально необхідним життєвим рівнем, надання кожному можливості вільно розвиватися, реалізувати себе, власні здібності, гарантування дотримання стабільності у суспільстві, соціальної солідарності, забезпечення добробуту населення.
Враховуючи діяльність закладів і підприємств, які функціонують на ринку соціальних послуг, взаємовідносини державних органів управління з суб’єктами соціального забезпечення та захисту і споживами, а також механізм реалізації надання соціальної допомоги, побудовано модель ринку соціальних послуг.
На підставі узагальнення наукових джерел та чинної нормативно-законодавчої бази встановлено, що економіко-правові аспекти сучасної системи соціального забезпечення та захисту населення в Україні зумовлюють необхідність пошуку оптимальної структури надання соціальних послуг; формують основні функції та визначають провідні напрями діяльності різних рівнів державного управління у соціальній сфері; слугують інструментарієм розробки економічно-фінансових, організаційно-технічних засобів і важелів підтримки соціально вразливих верств населення та окремих громадян.
За результатами проведених досліджень визначено, що система соціального забезпечення та захисту населення поєднує заклади і підприємства соціальної сфери; в Україні функціонує система державного управління соціальним захистом, яка забезпечує надання соціальної допомоги та соціальних послуг різним соціально-вразливим групам населення та працездатним особам; заклади і підприємства соціальної сфери забезпечують надання послуг особам похилого віку, дорослим з функціональними обмеженнями, дітям із функціональними обмеженнями та дітям, що залишилися без батьківського піклування.
Досліджуючи світовий досвід організації соціального забезпечення та функціонування закладів і підприємств соціального обслуговування, встановлено, що у розвинутих країнах функціонують різноманітні системи соціального забезпечення та захисту з визначеним переліком соціальних послуг для населення; сформовані моделі соціального захисту, які залежать як від державного фінансування за рахунок високого рівня оподаткування працездатних осіб, так і недержавні соціальні гарантії шляхом формування накопичувальної системи соціального страхування та діяльності суб’єктів недержавного сектору економіки країн світу. Вивчаючи міжнародну практику у сфері надання соціальних послуг, визначено, що у деяких країнах відсутні правові визначення концепції «соціальних послуг»; у більшості законодавств країн світу дається широке визначення соціальних послуг, включаючи різноманітні напрями діяльності соціального спрямування.
У другому розділі «Оцінка рівня послуг закладів і підприємств соціального обслуговування населення Дніпропетровської області» проведений моніторинг стану надання соціальних послуг закладами і підприємствами Дніпропетровської області; здійснений аналіз ефективності розвитку закладів і підприємств соціальних послуг; досліджені проблеми та недоліки функціонування закладів і підприємств соціального обслуговування.
Проведений у дисертаційному дослідженні моніторинг стану надання соціальних послуг закладами і підприємствами Дніпропетровської області дозволив встановити, що ринок соціальних послуг даної території структурований за видами послуг, які надаються у межах соціального забезпечення і фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі централізованих і децентралізованих фондів; чітко простежується динаміка зміни чисельності різних категорій населення, які отримують соціальну допомогу та обсяги фінансування; визначені об’єкти інфраструктури ринку соціальних послуг регіону. Структура соціальних послуг для населення Дніпропетровської області за 2006-2010 рр. представлена у таблиці 1. Дослідження показали, що особи, які потребують соціальні послуги, мають низький рівень інформованості щодо соціального захисту та соціального забезпечення, потребують належної юридичної підтримки та проведення комплексу просвітницько-дорадчих заходів, а також відповідного медичного забезпечення.
Характеризуючи динаміку обсягу надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим родинам та непрацездатним особам з мінімальними доходами Дніпропетровській області встановлено, що їх кількість постійно зменшується, обсяг фінансування соціальної грошової допомоги щорічно зростає, проте сума не задовольняє мінімально необхідні потреби зазначених категорій населення. Досліджуючи динаміку обсягу надання населенню Дніпропетровської області субсидій визначено, що обсяг таких соціальних послуг має тенденцію до зменшення; спостерігається скорочення кількості родин, яким вона надається та обсяги фінансування на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та газ і паливо. За результатами проведеного дослідження встановлено, що потребує удосконалення перелік видів адресної натуральної допомоги та приведення обсягів фінансування до економічно обґрунтованих потреб різних соціальних категорій населення.
