АДМІНІСТРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГАРМОНІЗАЦІЄЮ ДІЯЛЬНОСТІ ІНТЕГРОВАНИХ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглядаються наступні основні положення. У першому розділі „Формування концепції гармонізації діяльності агропромислових підприємств в умовах аграрної реформи” розглянуто процеси трансформування що активно поширюються та потребують системи знань щодо розробки науково-методичних засад з питань: теорії та методології адміністрування та управління новітніми формами підприємницької діяльності; визначення процесів гармонізації та обґрунтування їх концептуальних засад; методологічних основ щодо використання інструментів, планування, прогнозування та моделювання в системі управління підприємствами в умовах активізації інтеграційних процесів; методичних розробок щодо оцінки бізнес-процесів та рівня гармонізації відповідно до потреб світових агропромислових ринків; побудови механізму забезпечення оптимального рівня гармонізації діяльності. Розроблені та систематизовані концептуальні засади адаптовано та апробовано на прикладі агропромислових підприємств відповідно до ключових інтересів бізнесу та потреб національного та міжнародних ринків з урахуванням новітніх характеристик інтеграційних процесів.

Досліджено сучасний стан агропромислового комплексу України. Зміни, які відбуваються в агропромисловому секторі України, внаслідок проведених реформ, по-різному позначаються на стані та розвитку агропромислових підприємств. Визначено та обґрунтовано що проблеми розвитку агропромислових підприємств носять системний, теоретико-методологічний та практичний характер відповідний до загальної оцінки – проблем гармонізації діяльності.

Визначено поняття „гармонізація” та її значення при управлінні підприємствами; проведено оцінку тенденцій розвитку агропромислових підприємств різних форм господарювання в умовах аграрної реформи та оцінку стану гармонійності розвитку та функціонування агропромислових підприємств.

Проведені теоретичні дослідження в сфері гносеології, семантики й морфології поняття „гармонізація” та „гармонійність” діяльності на основі підходів різних філософських шкіл (від давньогрецької до сучасних) дозволили визначити основні найбільш значущі характеристики, які відносяться до гармонізації. У якості таких характеристик більшість філософів виділяє погодженість, єдність і боротьбу протилежних начал, міру, пропорційність, рівновагу, ясність, доречність, прекрасне, піднесене. Ці характеристики є загальними для будь-якого об’єкта, який аналізується з позиції гармонійності. При розгляданні в якості об’єктів гармонізації агропромислові підприємства, трансформують ці характеристики в більш прикладні. Проведені дослідження дозволили сформулювати авторське визначення та розуміння сутності поняття „гармонізація діяльності”.

Гармонізація - це процес досягнення оптимального стану об’єкта. Об’єктом даного дослідження є агропромислові підприємства, які здійснюють певні види діяльності. Тому під гармонізацією діяльності підприємств розуміються процеси: досягнення пропорційності та узгодженості характеристик елементів об'єкту, що його складають; скоординованості і несуперечності їх дій в рамках вирішення загальних завдань; раціональності залучення необхідних ресурсів у діяльність об'єкта; стійкості його стану протягом досить тривалого періоду часу; збалансованості змін у його стані, який дозволяє зберегти стійкість функціонування та розвитку. Зміна результатів гармонізації є досягненням певної гармонійності стану об’єкту більш наближеного до оптимального.

Проведений у дисертації інформаційно-статистичний аналіз за десятирічний період дозволив визначитися з основними тенденціями розвитку окремих галузей агропромислового комплексу. Аналіз різних організаційно-правових форм підприємств показав, що проведені системні зміни поступово формують позитивний результат та надають змогу спостерігати поліпшення ситуації у АПК.

Дослідження та систематизація наукової літератури у сфері менеджменту підприємств, організації управління, комунікативної політики, адміністрування, у тому числі агропромисловими підприємствами свідчать, що недостатньо вивчено категоріальний апарат гармонізації управління та процеси що його наповнюють з урахуванням відповідності принципів, закономірностей та законів менеджменту. Найчастіше дане поняття розглядається скорочено, без науково-обґрунтованого аналізу. У той же час більшість авторів використовують поняття гармонізації як одну з важливих характеристик якості й рівня управлінської діяльності, а також як мету удосконалення системи управління підприємством.

Особливості використання категорії гармонізації визначено у результаті спеціально проведеного анкетування керівників та фахівців із менеджменту підприємств та виявило такі проблеми: недостатнє розуміння ролі та місця процесів гармонізації у системі управління підприємством; різноманітне тлумачення відповідної категорії; недооцінку складових гармонізації діяльності; відсутність практичної оцінки ефективності процесів гармонізації.

Для оцінки актуальності та значущості проблем гармонізації діяльності агропромислових підприємств був проведений комплекс спеціальних досліджень, зокрема була проаналізована динаміка змін різних показників, що характеризують як стан, так і результати діяльності агропромислових підприємств. Аналіз проводився на базі чотирнадцяти підприємств різних організаційно-правових форм і масштабів діяльності. У результаті було виявлено диспропорції у змінах окремих характеристик підприємств, які негативно позначилися на результатах їх діяльності. Відсутність гармонізації розвитку була однією з причин погіршення стану підприємств, а в тих випадках, коли спостерігалася гармонійність діяльності - підприємства успішно розвивалися та укріпляли свої позиції на ринку.

У дисертаційній роботі для виявлення проблем із гармонізації розвитку діяльності агропромислових підприємств різних організаційно-правових форм господарювання були організовані та проведені спеціальні дослідження в різних областях України. Дослідження проводилися на основі анкетування керівників і фахівців агропромислових підприємств різних областей. Усього було отримано відповідей на запропоновані запитання анкет від 106  підприємств із 11 областей. У процесі анкетування було виділено вісім напрямів дослідження проявів гармонійності діяльності агропромислових підприємств, які з різних сторін характеризують стан гармонізації їх діяльності. Це рівень завантаження обладнання й техніки; втрати робочого часу виробничого персоналу підприємства; середня величина запасів сировини й матеріальних ресурсів; середня величина неузгодженості  об’ємів робіт, що виконуються при кооперації праці підрозділів; середній рівень відхилень у виконанні змінно-добових завдань; рівень ліквідності підприємства; стійкість економічного становища підприємства; середній рівень співвідношення фактичної і планової собівартості продукції. Для кожного напряму аналізу в анкеті запропоновано було свій набір можливих ситуацій.

В межах аналізу наведено систематизацію та надано інтегровану оцінку стану гармонізації діяльності агропромислових підприємств за регіонами України. Отриманий результат підкреслює значимість та пріоритетність процесів гармонізації – найбільш позитивні показники визначено в системі діяльності інтегрованих агропромислових підприємств.

У другому розділі „Наукові засади розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому комплексі України” досліджено особливості та характерні риси інтеграційних процесів у світовому та національному АПК; наведено підходи та принципи до визначення ефективності діяльності; систематизовано фактори та передумови процесів інтеграції; розглянуто форми та напрями створення інтегрованих агропромислових підприємств.

У дисертації з метою оцінки ефективності та перспективності розвитку інтеграційних процесів був проведений аналіз статистичних даних. При загальних позитивних тенденціях змін об’ємних показників роботи підприємств вони розвиваються різними темпами. Темпи розвитку підприємств залежать як від об’єктивних факторів, пов’язаних зі станом агропромислового сектору економіки України, активізації процесів глобалізації, так і суб’єктивних  факторів, обумовлених талантом, умінням і кваліфікацією засновників та керівників різних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств. Їх ефективність визначається показниками прибутку, валового доходу, новоствореної вартості з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (табл. 1).

У роботі зроблено висновок, що більш значущі позиції в агропромисловому секторі займають великі інтегровані підприємства. Використання сучасних аграрних технологій, переваг крупнотоварного виробництва, сучасного менеджменту дозволяє досягти високих показників роботи. Результати щодо їх діяльності, у порівнянні з іншими організаційно-правовими формами сільськогосподарських підприємств показали наявність суттєвих переваг, які проявляються в темпах росту фінансових показників та загальній ефективності їх діяльності.