МЕХАНІЗМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОЇ СФЕРИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади інвестиційної привабливості підприємств аграрної сфери» визначено сутність інвестицій, інвестиційної діяльності та інвестиційних процесів в підприємствах аграрної сфери, окреслено сутність проблеми формування механізмів та інструментів підвищення інвестиційної привабливості аграрних формувань.

Теоретичні узагальнення поглядів учених дають підстави стверджувати, що у радянській економічній науці тривалий час замість терміну «інвестиції» використовувався термін «капітальні вкладення», що виражає використання факторів виробництва при реалізації капітальних проектів у сфері реальної виробничої діяльності. Визначено, що заміна вітчизняних економічних термінів іноземними доцільна там, де це дійсно має сенс (при збереженні для спадкоємності паралельного вживання вітчизняного терміну).

Сформульовано власне трактування поняття «інвестиції», під яким розуміється передача прав власності на кошти або об'єкти майна в підприємствах різних галузей і форм власності, з метою одержання прибутку в майбутньому або досягнення певного ефекту. Встановлено, що інвестиційна політика представляє собою сукупність господарських рішень, що визначають основні напрямки капітальних вкладень, заходи для їхньої концентрації на вирішальних ділянках, від чого залежать досягнення планових темпів розвитку суспільного виробництва, збалансованість і ефективність економіки, одержання найбільшого приросту продукції й національного доходу на кожну гривню витрат.

Визначено, що відповідно до розподілу капіталу на фізичний і грошовий, інвестиції прийнято також ділити на інвестиції в матеріально-речовій і грошовій формах. При цьому виділяються інвестиційні товари, до яких відносяться споруджувані виробничі й невиробничі об'єкти, устаткування й машини, що направляють на заміну або розширення технічного парку, збільшення запасів тощо.

Встановлено, що якість інвестиційної діяльності, а саме ефективне втілення інвестиційного проекту в життя, залежить в основному від особистих і професійних якостей людей, які цей проект будуть здійснювати. Інвестори ставлять собі за мету вкладати кошти у свою команду, проводити постійне підвищення кваліфікації своїх кадрів і вдосконалювати систему управління ними.

В роботі підтверджується, що джерелами інвестицій для підприємств можуть стати власні кошти, цільове бюджетне фінансування, кошти співучасників виробництва, різні безоплатні пожертвування. Крім поняття «інвестиції» заслуговує на увагу поняття «інвестиційна діяльність», яка є важливим аспектом розвитку будь-якої сфери матеріального виробництва.

Визначено, що у стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграє науково обґрунтоване визначення пріоритетних напрямків інвестування, їхня відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи й досягнення стабілізації й зростання показників розвитку народного господарства.

В роботі наголошується, що термін «інвестиційний процес» тісно пов’язаний з поняттям «інвестиційна привабливість», яке має в економічній літературі ряд подібних тлумачень: «інвестиційний клімат», «інвестиційний потенціал». Інвестиційний потенціал представляє собою створення сприятливих умов у державі для довіри з боку інвесторів при вкладенні інвестицій, а інвестиційний потенціал характеризується сукупністю об'єктивних передумов для здійснення інвестування, які можуть бути виміряні й виражені у вигляді кількісних показників.

На основі узагальнення літературних джерел та власних досліджень ми прийшли до висновку, що «інвестиційна привабливість» є сукупністю умов (економічних, правових, політичних, соціальних та ін.), які створено державою для всіх суб'єктів господарювання, а також іноземних інвесторів, для вигідного вкладення інвестицій з метою розвитку національної економіки в цілому та підприємств зокрема.

Визначено, що на інвестиційну привабливість впливає низка факторів: галузеві, територіальні, індивідуальні й загальні. Галузеві фактори характеризують рівень оборотності, капіталоємкість коштів, які вкладені в певний вид діяльності. До територіальних факторів належать наявність сировини, робочої сили, ринків збуту і інших. Індивідуальні фактори визначають наявність земельних ресурсів, виробничих потужностей, місць розташування, оцінки ризиків і інших. Загальні фактори визначають інвестиційний клімат країни; а саме: економічну й політичну стабільність, розвиток міжнародних умов страхування тощо. Підтверджено, що інвестиційну привабливість необхідно розглядати на рівні країни, регіону, галузі, підприємства, що й будемо вважати «рівневим підходом» (рис. 1).

Інвестиційну привабливість на макрорівні можна охарактеризувати наступними критеріями: політична стабільність та її передбачуваність на майбутнє; основні макроекономічні показники, що характеризують стан національної економіки (рівень інфляції, темпи зростання валового внутрішнього продукту, його обсяги, процентні ставки рефінансування Національного банку України).

Доведено, що важливою складовою інвестиційної привабливості є інвестиційні ризики, наявність яких визначає ймовірність неповної реалізації інвестиційного потенціалу. Інвестиційний ризик відображає доцільність здійснення капіталовкладень на даній території, ймовірність втрати інвестицій або доходу від них. Його складовими є система ризиків, пов'язаних з діяльністю підприємства.

Встановлено, що рівень інвестиційної привабливості є одним з найважливіших показників загальноекономічної ситуації й перспектив розвитку економіки в цілому й аграрної сфери зокрема.