НАУКOВI ЗАСАДИ ФOРМУВАННЯ СПРИЯТЛИВOГO IНВEСТИЦIЙНOГO КЛIМАТУ В РEГIOНI

Краткое содержание

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи формування інвестиційного клімату регіону” обґрунтовано теоретичні підходи до визначення сутності поняття „інвестиційний клімат”; проведено дослідження детермінант та закономірностей реалізації інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах; розширено методичний інструментарій оцінки інвестиційного клімату території.

У ході з’ясування економічної сутності та змістовного наповнення поняття „інвестиційний клімат” було проаналізовано ряд підходів, які дозволяють виявити взаємозв’язок основних категорій інвестиційної проблематики: „інвестиції”, „інвестиційна привабливість”, „інвестиційний ризик”, „інвестиційна активність” та „інвестиційний потенціал”. Інвестиційний клімат регіону формується на оцінці інвестиційної привабливості протягом тривалого проміжку часу (понад 5 років) і впливає на бажання потенційного інвестора здійснити вкладення. При цьому інвестиційна привабливість регіону – це інтегральна характеристика середовища інвестування, яка формується на підставі оцінки інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику регіону, що відображає суб’єктивне сприйняття регіону потенційним інвестором. Інвестиційна привабливість – це суб’єктивне поняття, оскільки вона суттєво залежить від типу інвестора та його цілей, а інвестиційний клімат – об’єктивне, оскільки відображає тенденції, що впливають на всіх учасників інвестиційного процесу.

Структура інвестиційного клімату детермінується великою групою чинників, в якій виділено блок критичних факторів формування інвестиційного клімату регіону, які не залежать від політики регіональної влади, зокрема природно-ресурсний потенціал. В їхньому складі також виділено чинники, що визначають не інвестиційну привабливість території, а результативність і ефективність управління інвестиційними процесами на ній (рис. 1).

До факторів, які визначають ступінь готовності регіонів до інвестування належать такі: економічні, політичні, соціальні та соціокультурні. До економічних факторів належать природні, людські та науково-технічні ресурси, транспортна інфраструктура території, розвиненість фондового ринку, економічні гарантії та структура ринку. До політичних факторів належать, в першу чергу, політична стабільність, правові механізми регулювання інвестиційного процесу, інвестиційна політика державного, регіонального та місцевого рівнів управління. До соціальних факторів відносяться рівень життя населення, освіти, розвиненість соціальної інфраструктури території (охорона здоров’я, відпочинок і т.д.). Серед соціокультурних чинників першочергове значення має рівень соціальної довіри в суспільстві і рівень довіри інвесторів до даної соціальної системи (довіра міжособистісна, до інститутів). При розгляді інвестиційного клімату необхідно враховувати баланс інтересів інвесторів та інвестованої соціально-економічної системи країни (регіону) та оцінити необхідність структурних перетворень.

В ході виявлення передумов формування сприятливого інвестиційного клімату в регіонах України ідентифіковано причини, які перешкоджають цьому процесу: недоліки інвестиційного законодавства, нестабільність банківської системи, незахищеність прав власників, орієнтованість інвестиційної політики на іноземних інвесторів, небажання (скоріше через непорозуміння) або невміння управлінських структур зацікавити потенційного інвестора.

.

Рис. 1. Структурна модель інвестиційного клімату регіону

Загальноекономічна ситуація з інвестиціями та трендова динаміка інвестиційного процесу екстраполюється практично на всі сфери діяльності. Немає жодної території та господарюючого суб’єкта в країні, які б не зазнавали проблем у своєму розвитку. При цьому підйом і розвиток економіки України в значній мірі має обумовлювати ефективна інвестиційна діяльність, яка є важливою складовою ринкового господарювання. При всіх типах організації економічних систем, створення і розвиток міцної матеріальної бази є основою стабільного існування суспільства.

В ході аналізу підходів до оцінки інвестиційного клімату, які використовуються вітчизняною та зарубіжною практикою, з’ясовано,що традиційно при оцінці інвестиційного клімату регіону виділяють такі підходи, як вузький, факторний і ризиковий, і такі методи, як економіко-математичні, факторного аналізу та експертних оцінок. Нами запропоновано врахувати також часовий підхід, який можна також назвати розширеним ризиковим, оскільки він також оперує поняттями інвестиційного потенціалу та інвестиційного ризику, проте, на відміну від ризикового підходу, чітко розмежовує інвестиційну привабливість та інвестиційний клімат. Згідно часового підходу, інвестиційний клімат розглядається як інвестиційна привабливість в динамічному аспекті. Таким чином, інвестиційний потенціал та інвестиційний ризик використовуються лише для оцінки інвестиційної привабливості, а висновки щодо інвестиційного клімату регіону робляться на підставі даних про його інвестиційну привабливість за тривалий проміжок часу (понад 5 років). Якщо розглядати інвестиційний клімат як інвестиційну привабливість в динамічному аспекті (часовий підхід), то можна виділити кілька етапів оцінки інвестиційного клімату регіону: 1) визначення цілей оцінки інвестиційного клімату регіону та форми планованих інвестицій; 2) оцінка інвестиційної привабливості регіону; 3) побудова рядів динаміки; 4) використання статистичних методів аналізу динамічних рядів; 5) формулювання висновків за результатами дослідження. За підсумками оцінки можна зробити висновок про сформований в регіоні інвестиційний клімат, здійснити його прогноз, а також сформулювати рекомендації з управління інвестиційною привабливістю регіону.

У другому розділі „Інституційні особливості формування інвестиційного клімату в регіонах України” виявлено закономірності, особливості та тенденції інвестиційної діяльності в Україні, наведено динамічні характеристики економічного розвитку регіонів, апробовано методику оцінки інвестиційної привабливості на мезорівні, представлено імітаційну модель інвестиційного клімату регіону.

Передумовою економічного розвитку регіону виступає його здатність залучати інвестиційні ресурси. Починаючи з 2001 року триває економічний розвиток, темпи зростання інвестицій в основний капітал випереджали зростання ВВП у 2001 році – на 0,7 %, 2003 р. – на 12,9 % та у 2011 р. – на 0,8 %. Проблемним в такому відношенні можна назвати 2003 рік, 2011 рік відзначився незначним перевищенням темпів інвестицій в основний капітал внаслідок підготовки до ЄВРО-2012. Погіршення інвестиційної активності і пригнічення економічного розвитку спостерігалося у 2008-2010 рр., що є закономірним результатом впливу фінансово-економічної кризи.

Нині економіка України перебуває на етапі відновлення економічного зростання, характерного для докризового періоду. Регіони (відповідно до того, яка галузь чи сфера діяльності є базовою для їх економіки) різною мірою зазнали впливу соціально-економічної кризи та потребують відповідних зусиль для остаточної ліквідації її наслідків.

У 2011 році загальний обсяг залучених в економіку України інвестицій становив 49362,3 млн. дол. США, що на 10,2 % більше порівняно з 2010 роком (в розрахунку на одну особу він становив 1084,3 дол. США). За результатами 2010 року темпи зростання досліджуваного показника становили 111,9 % до рівня 2009 року. Чистий приріст іноземного капіталу за 2011 р. склав 4556,3 млн. дол. США, що на 4,1% менше, порівняно з 2010 р. Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України характеризується наявністю тренду закономірного зростання, тоді як із України – має місце стрибкоподібне зростання із характерним для кризового періоду вивезенням капіталу (рис. 2).

Рівень територіальних відмінностей в Україні достатньо високий, зокрема в 2011 р. різниця максимального і мінімального рівня виробництва ВРП складала 25,5 разів, чисельності населення – 11,6 разів, ВРП на душу населення – 6,4 рази, інвестицій в основний капітал – 15,6 разів. Статистичний аналіз показав, що коефіцієнт варіації серед регіонів за досліджуваними показниками складав 70,0 %, 39,7 %, 35,9 % та 65 % відповідно.