У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, об’єкт, предмет й методи дослідження, викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
Розділ 1 “Концептуальні основи фінансового звітування” присвячено питанням теоретико-методологічного характеру, пов’язаним з фінансовою звітністю підприємств. Їх вирішення дозволило сформувати наукове підґрунтя для дослідження методичних положень розкриття та аналітичної обробки звітної інформації й розроблення практичних рекомендацій з їх удосконалення.
На основі ретельного вивчення праць вітчизняних і зарубіжних вчених, чинних в Україні й за кордоном нормативно-правових документів розкрито економічну сутність фінансової звітності, її необхідність і фактори розвитку, значення й роль для господарюючих суб’єктів під час прийняття економічних рішень. Обґрунтовано логічність визнання фінансової звітності не елементом методу бухгалтерського обліку, а методом відображення економічних явищ, процесів, стану, результатів діяльності підприємства, перспектив його розвитку, а також способом їх науково-практичного пізнання зацікавленими особами. З урахуванням зазначеного фінансову звітність віднесено до економічних категорій і визначено її як сукупність специфічних суспільно-економічних відносин, які складаються між господарюючими суб’єктами щодо розкриття і використання інформації про стан й результати діяльності підприємства для прийняття ними рішень про формування, розподіл та використання обмежених економічних ресурсів. Це розширює понятійний апарат бухгалтерського обліку і дає змогу осмислити причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами й процесами, діями економічних суб’єктів, які опосередковуються і значною мірою визначаються змістовим наповненням фінансової звітності підприємств.
У результаті ґрунтовного аналізу національних й міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності мовою оригіналу виявлено змістові суперечності, зумовлені неточним перекладом їх окремих положень українською мовою. Найсуттєвішою з них є ототожнення термінів “statements” і “reporting” через застосування до них лише одного українського слова “звітність”. Тому аргументовано необхідність виокремлення і впровадження у професійний вжиток поняття “фінансове звітування” (financial reporting), дано йому визначення і виявлено змістовий та процесний аспекти розкриття інформації про підприємство у цьому контексті.
Під фінансовим звітуванням запропоновано розуміти систему генерування, розкриття, поширення і використання фінансової інформації про діяльність підприємства для прийняття користувачами економічних рішень. Крім того, уточнено поняття “стандарти фінансового звітування” як сукупність нормативних положень, що охоплюють і регламентують операції з визнання, вимірювання й оцінювання економічно значущих об’єктів, їх обліку, представлення відомостей про них у фінансовій звітності.
Виконано групування інформації, що надається при фінансовому звітуванні, за низкою ознак, а саме: час, елементи, характер, форма подання, сталість, економічний зміст, нормативно-правове регулювання, підстава розкриття, види діяльності, звітна форма і ступінь регламентації. Запропоновані термінологічні удосконалення разом з таким групувальним підходом надалі сприятимуть розумінню й належному застосуванню ключових термінів стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зменшать непорозуміння на теоретичному рівні та полегшать практичну роботу при генеруванні та розкритті відомостей про стан й результати діяльності підприємства.
Сформульовано теоретичні засади фінансового звітування як системи через встановлення і характеристику його мети, суб’єктів (укладачі, користувачі, регулятори), інформаційно-економічних відносин між ними, принципів, об’єкта й предмета їх взаємодії. Також з’ясовано основоположні фактори, причини, які пояснюють економічну сутність фінансового звітування, механізм його функціонування і розвитку, окреслено напрями й способи підвищення якості інформаційного середовища ведення бізнесу за допомогою фінансової звітності.
Аргументовано, що в основі взаємовідносин між суб’єктами фінансового звітування лежить конфлікт їх інтересів. Природу такого конфлікту розкрито за допомогою положень теорій принципал-агента та інформаційної асиметрії, а також визначено його основні параметри у системі фінансового звітування, зокрема: причини, наслідки, форми прояву і способи вирішення. На підставі зазначеного доведено, що регламентація ведення обліку та складання фінансової звітності, а також застосування професійного судження не виключають можливості цілеспрямованого маніпулювання ключовими фінансовими показниками ефективності діяльності підприємства як у правових межах, так і поза ними з метою вигідного для укладачів фінансової звітності представлення викривленої чи недостовірної інформації користувачам. Розуміння цього є передумовою врегулювання конфліктних ситуацій між укладачами і користувачами фінансової звітності, попередження правопорушень та невірних рішень, які можуть не лише призвести до значних фінансових втрат, а й деструктивно впливати на стан та розвиток економічних систем мікро- і макрорівнів.
Фінансову звітність підприємств умотивовано вважати діалектичною єдністю причини конфлікту інтересів учасників економічних відносин і засобу його врегулювання через належне їх інформування; а також комплексним способом відображення оптимізованої комбінації інтересів суб’єктів господарювання, що динамічно розвивається і модифікується під впливом змін економічного середовища. Це дозволить обрати вектори регуляторної політики у сфері обліку та звітності.
Розуміння концептуальних основ фінансового звітування є передумовою належної організації та здійснення обліку фактів господарського життя підприємства і надання доречної інформації про них у формі фінансової звітності. За результатами дослідження концептуальних положень національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, наукової літератури з цього питання з’ясовано засадничі принципи генерування і розкриття інформації у фінансовій звітності та її важливі ознаки. Про корисність інформації для прийняття рішень можна вести мову, якщо наявні такі її основні якісні характеристики: доречність і вірне відображення. Зіставність, перевірність, своєчасність і зрозумілість як якісні характеристики є підсилюючими.
У результаті дослідження формальних і змістових аспектів фінансової звітності виокремлено й проведено групування таких її основних елементів: активи, зобов’язання, власний капітал, доходи, витрати, фінансові результати (прибуток, збиток), грошові потоки (рис. 1). Через уточнення визначення понять “економічні вигоди” і “корисність” відповідно до облікового контексту розроблено модель взаємозв’язку між показниками фінансової звітності, який опосередковується потоками економічних ресурсів, що втілюють економічні вигоди для певних суб’єктів. Це дозволило комплексно і лаконічно відобразити концепцію фінансової звітності та пояснити її зміст.
У розділі 2 “Оцінка та розкриття елементів фінансової звітності” висвітлено базові положення бухгалтерського обліку щодо складання фінансової звітності через дослідження порядку й методики визнання, оцінювання об’єктів обліку, способів і форм подання користувачам інформації про результати господарської діяльності підприємства за звітний період.
Для ефективної економіки як на рівні окремого господарюючого суб’єкта, так і в міжнародному масштабі необхідна достовірна оцінка об’єктів бухгалтерського обліку та статей фінансової звітності. У процесі дослідження проаналізовано й уточнено сутність важливих понять теорії і практики бухгалтерського обліку, зокрема: “оцінка”, “ціна”, “оцінювання”, “вимірювання”, “вартість”, “цінність”.
