ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи соціально-економічного дослідження трудової міграції» розглянуто та узагальнено науково-методологічні підходи до визначення сутності явища «трудова міграція», виокремлено головні проблеми даного дослідження.

В умовах поглиблення конвергенції національних господарств, вирішення проблем трудової міграції набуває державного, континентального та світового значення. Проведений аналіз досліджень міграційної проблематики свідчить, що в останні роки посилилась тенденція до вивчення міграційних наслідків, напрямків вдосконалення міграційної політики, а також до осмислення суті поняття «трудова міграція».

На основі аналізу наукових підходів до розуміння понять «міграція», «трудова міграція», «переселення», «переміщення», запропоновано виокремити поняття «трудової міграції» від інших видів геопросторових переміщень населення за такими ознаками: а) віддаленість місця постійного проживання від місця праці; б) значні часові затрати на здійснення переміщення від місця постійного проживання до місця праці; в) факт перетину адміністративного кордону в процесі переміщення від місця постійного проживання до місця праці (населеного пункту, району, області, держави).

Проведене дослідження показало, що у науковій літературі існує значний об’єм теоретичних розробок і напрацювань факторного аналізу трудової міграції, десятиліттями відбувалось нагромадження інформації про характер і фактори виникнення цього явища, присутня різноманітна класифікація рушіїв (часто взаємозалежних), під впливом яких формуються міграційні потоки. Їх узагальнення дало підстави для групування найбільш поширених та відомих сучасній науці підходів до класифікації факторів міграції, що, своєю чергою, дозволило класифікувати фактори трудової міграції за сферою активності, виділивши фактори регіоналізації та глобалізації економіки. Регіоналізація економіки через асиметрію економічного розвитку (нерівномірність розподілу трудових ресурсів на регіональному, національному та міжнародному ринках праці; диференціація країн світу в обсягу валового внутрішнього продукту у розрахунку на одну особу; різниця у розмірах заробітної плати між регіонами України та країнами світу; різниця рівня зайнятості та потреби в робочій силі регіонів України та країн світу тощо) та глобалізація економіки через максимум вигод (світовий процес формування спільного технологічного простору шляхом поширення засобів комунікації, культурного простору через посилення міжкультурної взаємодії, економічного простору внаслідок формування спільних ринків праці та бізнес-структур, політичного простору через розвиток світових та міжрегіональних інтеграційних процесів, а також через формування країнами-учасницями трудового міграційного процесу спільної міграційної політики, соціального простору внаслідок утворення соціальних зв’язків, соціальних мереж та діаспори, та інформаційного простору) є головними детермінантами активізації сучасних міграційних процесів.

Запропоноване групування дало змогу виокремити поняття умов, факторів, причин та мотивів трудової міграції населення, та уникнути суперечностей стосовно їхнього трактування. Окрім цього, виявлення факторів трудової міграції окреслило причинно-наслідкові зв’язки цього явища та сприяло розробці базису для подальших досліджень в цій сфері.

Зважаючи на те, що усі сучасні тенденції у сфері циркуляції людських ресурсів пов’язані із лібералізацією міграційних переміщень, виникла необхідність обґрунтування цього явища. У зв’язку із цим у дослідженні запропоновано показник «лібералізації трудоміграційних переміщень», який характеризує ступінь свободи під час пересування населення з одних країн в інші з метою працевлаштування, а також стан співпраці держав світу у питаннях трудової міграції населення.

Показник розраховується на основі трьох індикаторів: рівень легальної міграції в країні; рівень участі чоловіків та жінок в процесі міграції; рівень співпраці між країнами-учасниками міграційного процесу (частка зарубіжних країн-учасників трудової міграції, з якими підписано дво- або багатосторонні угоди, у загальній кількості країн-учасників). Кожна складова показника лібералізації міграційних переміщень вказує, у якому напрямі необхідно працювати уряду певної країни, щоб досягти свободи в економічній та, зокрема, міграційній діяльності. Описаний вище показник може братися до уваги під час розробки та удосконалення міграційного законодавства, стратегічного планування та формування основних положень стратегій соціального, демографічного та економічного розвитку.

Оцінка соціально-економічних наслідків трудової міграції населення ускладнюється відсутністю точних даних про обсяги трудових міграцій, а також невідповідністю статистичних даних про чисельність вибулих за межі регіону та держави, прибулих на територію області та даних про чисельність українських громадян за кордоном.

Отже, уточнення суті поняття трудової міграції, визначення факторів, що її зумовлюють та розробка послідовної методології діагностики та прогнозування її розвитку, можуть стати суттєвим базисом для визначення шляхів подолання проблем, що виникають внаслідок виїзду населення за межі регіону в процесі здійснення міжрегіональних та міждержавних переміщень.

У другому розділі «Соціально – економічні особливості трудової міграції населення Львівської області» здійснено просторову і структурну характеристику трудових міграційних потоків Львівської області, а також проаналізовано динаміку та сучасні тенденції трудової міграції населення. Охарактеризовано вплив трудової міграції на соціально-економічний розвиток Львівської області.

Виявлено, що однією із найвирішальніших тенденцій сучасної трудової міграції є лібералізація трудоміграційних переміщень, яка стала першопричинною та основопродукуючою для усіх нижче перелічених тенденцій, що притаманні нинішній міжнародній міграції трудових ресурсів: розширення географії української трудової міграції; збільшення частки жінок серед трудових мігрантів; поява нових видів мігрантів; співпраця країн світу під час вирішення проблем трудової міграції та інші.

Структурно та просторово охарактеризовано особливості українських міграційних потоків та водночас доведено, що українська трудова міграція здійснюється із певними закономірностями та згідно з описаними Е. Равенстейном законами. В процесі здійснення структурно-просторової характеристики трудових міграційних потоків виявлено та обґрунтовано наступні закономірності, що стали підтвердженням законів міграції: більша частина трудових поїздок здійснюється на короткі відстані (у 2010 р. 70,3% мігрантів Львівської області здійснювали поїздки у межах регіону, в той час як частка міждержавних поїздок становила 1,8%); кожен потік мігрантів утворює компенсуючий контр потік (у 2010 р. за межі Львівської області вибуло 32,7 тис. осіб, проте, одночасно, на територію області прибуло 31,9 тис. осіб); міські жителі Львівської області (та України загалом) є менш міграційно активні, аніж жителі сільської місцевості (за період з 2002 по 2009 р. сільські поселення Львівської області інтенсивно втрачали населення за рахунок міграції- у 2002 р. ці втрати становили 20,9% (сальдо становило -2,6 тис. осіб) від загальної чисельності вибулих з області, у 2005 р. – 30,9% (сальдо міграції становило -3,9 тис. осіб), у 2009 р. – 8,5% (сальдо міграції становило -0,9 тис. осіб), і лише у 2010 р. сільська місцевость Львівської області отримала позитивне сальдо – 304 особи); жіноче населення характеризується більшою міграційною активністю, особливо це стосується жінок вікової категорії 16-34 роки; об’єм міграцій збільшується із підвищенням економічного розвитку території (встановлено, що найбільш інтенсивний обмін населення Львівської області відбувається з м.Київ та Київською областю).

Здійснено аналіз динаміки міграцій у Львівській області та виявлено, що міграційні процеси області характеризуються певною циклічністю розвитку. Так, за період з 1989 р. по 2010 р міграційні тенденції Львівської області змінювались кілька разів. Сальдо міграції області з негативного у 1989 р. змінило своє значення на позитивне у 1990 р (0,5 тис. осіб), а згодом, у 1993 р., повернулось до негативного (-1,7 тис. осіб) і зумовило тривалу втрату населення за рахунок міграції аж до 2010 р. Тенденція міських поселень до міграційного приросту, яка тривала з 2003 по 2009 рр., змінилась на протилежну. У 2010 р. міські поселення Львівської області втратили 1,2 тис. осіб. Своєю чергою, сільські поселення з 2002 по 2009 рр. втратили 19,6 тис. осіб за рахунок зовнішньої міграції, а у 2010 р. тенденція змінилась та відбувся додатній притік населення у сільську місцевість (304 особи). Здійснене моделювання міграційних ядер притяжіння в Україні засвідчило, що найтісніші міграційні зв’язки м. Львів з містами Київ, Луцьк, Тернопіль, Івано-Франківськ, Рівне. Найслабше в міграційному контексті м. Львів пов’язане із містами Луганськ, Донецьк, Сімферополь, Черкаси, Чернігів, Полтава. В розрізі області м. Львів найтісніше пов’язане в міграційному контексті з містами Городок, Жовква, Дрогобич, Пустомити., а також Турка, Сколе, Старий Самбір, Стрий та є головним ядром притяжіння для населення цих міст.

Під час дослідження наслідків міграції трудових ресурсів оцінено та обґрунтовано вплив міграційних переміщень на інтегральний показник демографічної безпеки регіону. При обчисленні даного показника враховувалась думка, що сукупність значень демографічних показників в конкретний момент часу в певній точці простору вказує на демографічну ситуацію. В той же час, обчислення наближеності демографічних показників до порогового значення, затвердженого у Методиці розрахунку рівня економічної безпеки Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, вказує на стан демографічної безпеки регіону. У результаті проведеного аналізу виявлено, що при наближенні показника сальдо міграції до оптимального значення на 1%, рівень демографічної безпеки Львівської області збільшиться на 11,1%