ХУДОЖНЄ ПЛЕТІННЯ З РОСЛИННИХ МАТЕРІАЛІВ В УКРАЇНІ ХІХ – ХХ СТОЛІТТЯ (історія, типологія, художні особливості) : Художественное плетение из растительных материалов В УКРАИНЕ XIX - ХХ ВЕКА (История, типология, художественные особенности)



  • Название:
  • ХУДОЖНЄ ПЛЕТІННЯ З РОСЛИННИХ МАТЕРІАЛІВ В УКРАЇНІ ХІХ – ХХ СТОЛІТТЯ (історія, типологія, художні особливості)
  • Альтернативное название:
  • Художественное плетение из растительных материалов В УКРАИНЕ XIX - ХХ ВЕКА (История, типология, художественные особенности)
  • Кол-во страниц:
  • 193
  • ВУЗ:
  • Прикарпатський університет імені Василя Стефаника
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки України
    Прикарпатський університет імені Василя Стефаника






    На правах рукопису


    ЗУЗЯК Тетяна Петрівна


    УДК 746.6/7 (477)


    ХУДОЖНЄ ПЛЕТІННЯ З РОСЛИННИХ МАТЕРІАЛІВ
    В УКРАЇНІ ХІХ ХХ СТОЛІТТЯ
    (історія, типологія, художні особливості)


    17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства




    Науковий керівник:
    доктор мистецтвознавства, професор,
    член-кореспондент АМУ
    Станкевич Михайло Євстахійович





    Івано-Франківськ - 2004










    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

    ВСТУП 6


    РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА ТА ДЖЕРЕЛА 12

    1.1 Ступінь дослідженості теми 13
    1.2 Методика дослідження 22
    1.3 Джерела дослідження 23

    РОЗДІЛ 2. ДО ІСТОРІЇ ХУДОЖНЬОГО ПЛЕТІННЯ 26

    2.1 Плетіння з найдавніших часів до XVIII ст. 26
    2.2 Українське плетіння кін. XVIII поч. XX ст. 33
    2.3 Художнє плетіння 1920 1990-х років 38

    РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ, ТЕХНОЛОГІЯ ТА ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ
    ВИРАЗНОСТІ 53

    3.1 Естетичні характеристики матеріалів 53
    3.1.1. Лоза і корінь сосни. 54
    3.1.2. Солома. 56
    3.1.3. Рогоза та інші матеріали. 57
    3.2 Технологічні прийоми плетіння 59
    3.3 Засоби художньої виразності 64

    РОЗДІЛ 4. ТИПОЛОГІЯ ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛЕТЕНИХ ВИРОБІВ 72

    4.1 Вироби з лози та кореня сосни 72
    4.2 Предмети з рогози 78
    4.3 Солом’яні вироби та вироби з обгорток кукурудзяних початків 84

    РОЗДІЛ 5. РЕГІОНИ, ОСЕРЕДКИ Й МАЙСТРИ ПЛЕТІННЯ 87

    5.1 Придніпров’я та Слобожанщина 89
    5.2 Волинь і Розточчя, Холмщина та Підляшшя 101
    5.3 Поділля та Південь України 117
    5.4 Карпати та суміжні регіони 126

    ВИСНОВКИ 146



    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 152
    ДОДАТКИ:
    А. Словник майстрів
    Б. Альбом ілюстрацій










    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ





    А


    — Артанія (журнал, Київ)




    АІН


    — Архів Інституту народознавства НАН України




    АМУ


    — Академія мистецтв України




    ВКМ


    — Вінницький краєзнавчий музей




    ДІМ


    — Дніпропетровський історичний музей




    ДИ


    — Декоративное искусство СССР (журнал, Москва)




    ЗМНАП


    — Закарпатський музей народної архітектури і побуту




    ІМФЕ


    — Інститут мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України




    ІФКМ


    — Івано-Франківський краєзнавчий музей




    КМНМ


    — Косівський музей народного мистецтва




    КМНМГП


    — Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття




    ЛІМ


    — Львівський історичний музей




    ЛКМ


    — Луцький краєзнавчий музей




    ЛКГ


    — Львівська картинна галерея




    М


    — Мистецтвознавство (збірник, Львів)




    МЕП


    — Матеріали з етнографії та художнього промислу (збірник, Львів)




    МНАПК


    — Музей народної архітектури та побуту у Києві




    МНАПЛ


    — Музей народної архітектури та побуту у Львові




    МНБС


    — Музей народного будівництва в Сяноку (Польща)




    МЕХП


    — Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України




    МУРКС


    — Музей Українсько-русинської культури у Свитнику (Словаччина)




    МУНДМ


    — Музей українського народного декоративного мистецтва




    НЗ


    — Народознавчі зошити (двомісячник, Львів)




    НМ


    — Народне мистецтво (журнал, Київ)




    НМІУ


    — Національний музей історії України




    НМЛ


    — Національний музей у Львові




    НТЕ


    — Народна творчість та етнографія (журнал, Київ)




    НТШ


    — Наукове товариство ім. Т. Шевченка




    ОМ


    — Образотворче мистецтво (журнал, Київ)




    ОКМ


    — Охтирський краєзнавчий музей




    ПКМ


    — Полтавський краєзнавчий музей




    ПХІКМ


    — Переяслав-Хмельницький історико-краєзнавчий музей




    Р


    — Родовід (журнал, Київ)




    СІКМ


    — Сумський історико-краєзнавчий музей




    ТКМ


    — Тернопільський краєзнавчий музей




    УКМ


    — Ужгородський краєзнавчий музей




    УХ


    — Українська хрестологія: спецвипуск Народознавчих зошитів (Львів)




    ХКМ


    — Хмельницький краєзнавчий музей




    ЦДІАЛ


    — Центральний державний історичний архів у Львові




    ЧІМ


    — Чернігівський історичний музей




    ЧКМ


    — Черкаський краєзнавчий музей









    ВСТУП


    Протягом тисячоліть плетіння з рослинних матеріалів було для людства такою звичайною та на перший погляд невибагливою справою, що мистецькі особливості й переваги плетених виробів ми здебільшого ще й досі не усвідомлюємо. Натомість, для майстра-плетільника твори художнього плетіння це результат складних технологічних навиків, високої майстерності.
    Первісне плетіння ловецьких знарядь та побутових виробів, очевидно, було відоме всім стародавнім народам. Щоправда, зразки минулих епох у силу недовговічності цих матеріалів майже не збереглися. Із римського рельєфу (ІІІ ст. н. е.) довідуємося про застосування плетеного з лози крісла досконалої форми та техніки виконання. Вірогідно, що плетіння побутових виробів було відоме українцям із давніх часів. Основні типи та мистецька виразність предметів із лози, рогози та соломи, поширених на території України у ХVIII ХХ століттях, побутували й раніше.
    Існують гіпотези, що плетіння з рослинних матеріалів генетичне випереджало ткацтво та, навіть, кераміку, при цьому сприяючи їх виникненню (див. [60, 61, 62] ). Не всі вчені поділяють це припущення. Втім, художньому ткацтву та кераміці пощастило незрівнянно більше на увагу та наукові праці дослідників, тоді як художнє плетіння стало об’єктом українського мистецтвознавства лише в 1980-х роках.
    Значення і роль плетіння для художньої культури важко переоцінити, його наслідування та ремінісценції можна зустріти на плетінчастих середземноморських орнаментах давніх книжкових мініатюр і ювелірних виробах середньовіччя, у фарфоровому та фаянсовому посуді XVIII століття тощо.

    Традиційне плетіння охоплює широку типологію предметів від фрагментів і цілих одиниць будівельних конструкцій, транспортних засобів, меблів до дрібних виробів, іграшок. Воно має особливі мистецькі риси це ритмічні повтори в системі переплетень, ажурність отворів, фактура та кольорові зіставлення натуральних матеріалів. Художньо плетенні вироби приємно вражають природною пружністю силуетів і форм, ритмічною фактурою переплетень, ажурністю візерунків, з якими у цьому відношенні не може дорівнятися ніщо інше.
    Найвищий розвиток художнього плетіння припадає на кінець XIX початок XX століття. В Україні діяло більше десяти навчально-виробничих майстерень, а у Львові центральні курси кошикарства. При Міському промисловому музеї Львова формується колекція плетених виробів, яка демонструє рідкісні твори зі Сходу, а також побутове плетіння місцевих майстрів.
    Сьогодні художнє плетіння з лози, рогози та соломи є поширеним видом народного мистецького промислу. Плетені вироби виготовлені технікою плетіння успішно збуваються на внутрішньому ринку, мають широку перспективу для експорту.
    Твори плетіння в невеликих кількостях є майже в усіх обласних краєзнавчих музеях і державних історичних музеях України. Найбільша колекція плетених виробів з рослинних матеріалів належить Музею етнографії та художнього промислу, налічує близько трьохсот одиниць унікальних експонатів.
    Основна перевага сучасного художнього плетіння полягає в тому, що матеріали немає смислу замінювати штучними, а його технологія не підлягає значній механізації чи модернізації. Процес плетіння відбувається приблизно так само як і тисячу років тому.
    Актуальність дослідження. Художнє плетіння з рослинних матеріалів у ХVІІІ ХХ століттях займало важливе місце в житті українців, однак

    порівняно з деревом, керамікою, ткацтвом та іншими видами народної
    творчості залишається найменш дослідженою сторінкою національної культури. Хоча деякі аспекти й питання висвітленні в літературі, все ж досі немає праці, де б художнє плетіння розглядалося комплексно як окремий вид декоративно-прикладного мистецтва, цілісне й непересічне явище (історіографічний огляд див. Розділ 1).
    Вагомим чинником актуальності даного дослідження виступає можливість застосування результатів для розвитку народних художніх промислів плетіння, зокрема з потреби привернули до нього увагу артменеджерів, маркетологів, підприємців-інвесторів, а також підтримати творчість визначних майстрів-плетільників.
    Сформульована наукова проблема поставлена для розв’язання вперше, її виконання має теоретичне та практичне значення, відкриває перспективи для наступних досліджень у галузі українського народного декоративного мистецтва.
    Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема запропонованої дисертації входить у плани науково-дослідної роботи аспірантів і викладачів Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, узгоджена з програмою наукових досліджень Інституту народознавства НАН України, розв’язує одне із завдань науково-дослідної тематики Теоретичні та історичні проблеми народної творчості” (шифр 4. 16. 6. 8.), одну з проблем теми: Історичні парадигми параметрів українського народного мистецтва: традиції, типологія та локалізація” (шифр 3. 3. 4. 9.) за постановою бюро Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України. Протокол № 3 від 12. 03. 1999 року.
    Мета роботи висвітлити і обґрунтувати, що художнє плетіння з рослинних матеріалів є своєрідним етнокультурним явищем, складовою частиною національної мистецької спадщини України.
    Завдання дослідження узгоджені із зазначеною метою:
    - з’ясувати генезис й основні історичні етапи розвитку художнього

    плетіння в Україні;
    - визначити естетичні показники матеріалів, особливості технологічних прийомів та засобів художньої виразності;
    - здійснити типологічний аналіз творів, охарактеризувати типові для різних регіонів форми та локальні художні особливості;
    - впровадити в науковий обіг корпус невідомих творів;
    - висвітлити стан художнього плетіння у головних осередках і регіонах, показати творчість провідних народних майстрів;
    - з’ясувати перспективи розвитку художнього плетіння у XXI столітті.
    Предметом дослідження є українське художнє плетіння ХІХ ХХ століття.
    Об'єктом дослідження є історико-суспільні події та явища, котрі пов’язані зі зміною традицій українського художнього плетіння та типологією творів.
    Методологічною основою дисертації є принципи системності та історизму. Кожне з поставлених завдань вирішено з застосуванням історико - генетичного, мистецтвознавчого, культурологічного методів.
    Хронологічні рамки роботи обмежені ХІХ ХХ століттями, оскільки з цього періоду є оптимальна кількість фактологічного матеріалу. Однак, в історичній частині передбачаємо екскурси в значно давніші часи для визначення генезису та еволюції плетіння.
    Територіальні межі дослідження охоплюють історико-етнографічні регіони України, в яких здавен розвивалося традиційне художнє плетіння:
    Придніпров’я, Полтавщина, Слобожанщина, Полісся, Волинь, Поділля, Південь, Прикарпаття, Карпати та Закарпаття, крім того, вважаємо за доцільне дослідити плетіння на терені Холмщини, Підляшшя та Лемківщини (нині в межах Польщі та Словаччини).
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській мистецтвознавчій науці передбачено отримати важливі знання про історичні етапи розвитку художнього плетіння в Україні: а) уточнюються матеріалознавчі та технологічні засади; б) вдосконалюється типологія творів
    художнього плетіння, що зазнала змін відповідно до соціально-економічних та історичних умов тощо; в) вперше висвітлюються художні особливості творів окремих регіонів, осередків та майстрів. У процесі дослідження уперше залучено в науковий обіг значну кількість досі не відомих виробів плетіння.
    Практичне значення. Одержані результати дисертації можуть застосовуватися:
    1) для художньої ідентифікації та електронної каталогізації в музейній діяльності;
    2) для підприємців, артменеджерів, маркетологів у процесі запровадження і роботи підприємств;
    3) у мистецько-освітніх закладах для підготовки та читання спецкурсів художникам декоративного мистецтва і дизайнерам;
    4) у підготовці відповідних розділів до Історії народного декоративного мистецтва України;
    5) можуть слугувати методологічною основою в аналогічних дослідженнях.
    Апробація дослідження. Дисертація розглядалася на засіданні кафедри образотворчого мистецтва і дизайну Інституту культури Прикарпатського університету ім. В. Стефаника від 22.10.2003 р. (протокол № 3). Основні положення дисертації оприлюднені у доповідях на наукових конференціях, зокрема, у Львові 01.02.2002 р. на Всеукраїнській науковій конференції Сучасне народне мистецтво України: теорія і реальність (доповідь Художнє плетіння з природних матеріалів у XXI столітті”), у Косові 27.09.2002 року на Міжнародній науково-практичній конференції Гуцульщина на початку XXI століття” (доповідь Художнє плетіння Українських Карпат: реальність і перспективи відродження”). У Вінниці 21.05.2002р. на науково-методичній конференції Проблеми гуманізму і освіти” (Доповідь „Художнє плетіння: проблеми фахового навчання”).
    Публікації. Головні положення дисертації викладено у шести публікаціях загальним обсягом 2,4 друкованих аркушів у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
    1. Зузяк Т. Матеріали і техніки художнього плетіння // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2002. №1. С. 126-129.
    2. Зузяк Т. До історії художнього плетіння // Мистецтвознавство’01: Науковий збірник. Львів: СКІМ, 2002. С. 93-104.
    3. Зузяк Т. Українське художнє плетіння 1920 1990-х років // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2002. № 2. С. 114-117
    4. Зузяк Т. Типологія і художні особливості плетених виробів //
    Мистецтвознавство’02: Науковий збірник. Львів: СКІМ, 2003. С. 81-92
    5. Зузяк Т. Художнє плетіння з рослинних матеріалів у XXI столітті // Сучасне народне мистецтво України: Теорія і реальність. Львів, 2002. С. 65-67

    6. Зузяк Т. Виникнення і розвиток художнього плетіння // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія. 2003. С. 171-175.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Результати вивчення історії, типології, художніх особливостей і майстрів художнього плетіння з рослинних матеріалів в Україні XIX-XX століття дозволяють зробити такі висновки:
    1. Плетіння з рослинних матеріалів одне з найдавніших художніх промислів, воно є унікальним етнокультурним явищем, складовою частиною національної мистецької спадщини України. Наявні публікації торкаються або лише частково розкривають окремі аспекти художнього плетіння, але тема ніколи не була предметом комплексного вивчення.
    1.1. Виникло плетіння з рослинних матеріалів у палеоліті. У мезоліті переважно плели сітки. Основні напрямки плетіння з природних матеріалів сформувались уже в епоху неоліту. Проте типологія плетених виробів установилась аж у ранньому середньовіччі.
    1.2. Історія галузі слабо висвітлена, фрагментарно виявлено локальні художні особливості творів плетіння, а тому не існує цілісної картини художнього плетіння з рослинних матеріалів, як своєрідного мистецького феномену національної української культури.
    2. Визначено основні історичні віхи розвитку художнього плетіння з рослинних матеріалів в Україні.
    2.1. Плетіння з рослинних матеріалів інтенсивно розвивається ще з XV століття. З цього часу Україна належала до провідних європейських країн, у яких поширене плетіння з рослинних матеріалів, але аж з кінця XVIII століття плетені предмети уже організовано виготовляли у майстернях і на фабриках.
    2.2. У художньому промислі плетіння кінця XIX століття намітились дві тенденції. Перша - виготовлення сільськими майстрами традиційних виробів, переважно кошиків і рибальського спорядження, друга виробництво міськими майстрами модних плетених предметів за місцевими зразками. На них позначався вплив стилю модерн. Розширився асортимент плетених виробів. Українські плетені вироби засвідчують високий технічний рівень виконання народними майстрами.
    2.3. Із середини ХХ століття активізується виробництво художніх плетених виробів. Створюються нові підприємства, артілі і дільниці на базі артілей засновуються лозомеблеві фабрики з частковою механізацією праці. Особливу увагу звертають на конструювання предметів, їх функціональну форму та оздоблення. Вироби експонуються на спеціалізованих виставках, стають об’єктом наукового дослідження.
    3. Естетичні характеристики рослинних матеріалів для плетіння, передовсім ґрунтуються на показниках їхньої фактури і забарвлення. Іноді для посилення художньої виразності творів плетіння застосовують барвники, олію і лаки. Фізичні та естетичні особливості рослинних матеріалів художнього плетіння є незаперечною підставою для досягнення вершин професіоналізму.
    3.1. Якість плетених виробів залежить від врахування багатьох вимог і правил, що стосуються пори заготівлі, кількості, місця зберігання та попередньої обробки. Саме цим визначається їх якість: міцність, фактура і колір. Кожен з використовуваних рослинних матеріалів: лоза верба, корінь сосни, рогіз, солома та інші їх різновидності мають лише для них характерні естетичні показники.
    3.2. Художня виразність плетених виробів передовсім залежить від фізичних та естетичних показників матеріалу і техніки виконання, що підпорядковується етнотрадиції. Галузі лозоплетіння, рогозоплетіння і соломоплетіння мають свою генезу й історію розвитку, яка сягає глибини віків, має свої технологічні відміни тісно пов’язані етноестетичними засадами українського народного декоративного мистецтва.
    3.3. Художня виразність творів плетіння ґрунтується на усталених закономірностях: тектоніка, пропорційність, масштабність і цілісність, а також прийомів контрасту, ритмічності, динаміки і симетрії. Найважливішим засобом виразності є ажурність.
    4. Типологія плетених виробів з лози найбільша, вона охоплює кілька галузей: будівництво, малярство, кошикарство, тощо. З кореня сосни переважно виготовляють місткості для сипких продуктів. Рогозяні вироби це кошички, торбинки, капці та іграшки. Солом’яні вироби налічують такі типологічні групи: великі і малі посудини, доповнення до одягу та іграшки, капці. Вироби з обгорток кукурудзяних початків це жіночі сумки, капці, килимки.
    5. Художнє плетіння з лози, рогози і соломи має свої регіональні особливості. Механізмом збереження та трансформації регіональних особливостей виступає художня традиція, яка з покоління в покоління передавала художньо-технічні прийоми, навички, ремісничу технологічну майстерність.
    5.1. Виявлення регіональної картини розвитку плетіння утруднюється такими трьома факторами:
    - регіональні особливості нашого нового й новітнього плетіння з рослинних матеріалів меншою мірою зумовлені місцевими традиціями, порівняно з іншими давно і широко вкоріненими видами народного мистецтва;
    - нерівномірне поширення даного виду художнього ремесла, значно більше в умовах довгого панування напівнатурального господарства (Карпати, Полісся) та порівняно менше в промислово розвинених областях південно-східної України;
    - неспівпадання історико-культурного районування та сучасного адміністративного поділу.
    5.2. Для України характерна локальна своєрідність і асортиментна специфікація плетільних промислів, розташованих переважно в сільських місцевостях ближче до місць заготівлі лози. Тобто розвиток лозоплетіння завжди зумовлений наявністю сприятливих умов для занять підсобними промислами надлишком робочого часу у частини населення, професіональними здібностями до занять промислами, а також достатньою кількістю сировини. Виробництво плетених виробів може бути налагоджено в звичайних приміщеннях без складного обладнання.
    5.3. На Придніпров’ї та Слобожанщині розвинені всі різновиди плетіння з лози, рогози й соломи, документальні свідчення про їх високий функціональний та естетичний рівень сягають середини ХІХ століття. Тоді ж поруч із кустарним виготовленням виробів почався процес організації ремісничих навчальних закладів і організованого збуту. Прилеглі до Києва села на Лівобережжі Дніпра стали на початку ХХ століття провідним за продуктивністю осередком лозоплетіння в усій Російській імперії. Проте в подальші десятиліття не вдалось зберегти професійне шкільництво в цій галузі та зібрати в музеях достатньо представницькі колекції виробів, що стало на перешкоді дальшому розвиткові цієї галузі вітчизняного художнього ремесла.
    5.4. Високорозвинене народне плетіння Північного Заходу України меншою мірою зазнало впливу навчальних закладів, скупників і фабричних форм виробництва, порівняно з Придніпров’ям і Слобожанщиною. Із великих підприємств відома тільки фабрика в Полонному. Особливістю Західного Полісся є співіснування в одній місцевості кількох близьких один до одного різновидів кошиків, причому новіші зразки рідко повторюють форму попередніх. Для цього регіону дуже характерне використання болотних рослин широколистої та вузьколистої рогози, сеймику з активним уведенням кольору. Переважно з житньої соломи виготовляють, крім брилів, різноманітні дитячі іграшки, хатні прикраси, павуки”. Проте загалом випуск плетених виробів іще далеко не задовольняє потреби в них як кількісно, так і в асортименті. Зокрема, доцільно відродити цей промисел у багатьох районах Полісся. Тут є традиції ремесла, в достатній кількості сировина та робочі руки.
    5.5. На Поділлі та Півдні України плетіння з рослинних матеріалів розвинуте сьогодні порівняно менше, ніж у східних та західних областях. Тут немає великих підприємств, подібних до лозоплетільних фабрик Чернігова, Боромлі на Сумщині чи Полонного на Волині. Як і сто років тому на Поділлі переважають вироби з рогози. Традиції плетіння підтримуються, переважно, окремими майстрами та групами. Найяскравішим сучасним продовженням традиційних народних іграшок є рогозяні фігурки Я. Ремінецького з Тернопільщини.
    5.6. В низинних районах Карпатських областей лозо- та коренеплетіння розвинуте більше, ніж у гірських районах. Найбільш економічно доцільною галуззю є лозовий промисел Закарпаття, де в останні десятиліття спостерігається низький рівень зайнятості населення. Одним з найдавніших і найпродуктивніших центрів плетіння є с. Іза Хустського району. Основними продуктами виготовлення є кошики, що визначаються тут найбільшою варіантністю функціонально-художніх типів і їх місцевих назв.
    6. Порівняно з Західною Європою, меншою в усіх регіонах України була роль навчальних осередків і зовсім не сформувалися спеціалізовані музеї лозоплетіння. З одного боку, це загальмувало процес розвитку, технічного та художнього вдосконалення галузі, зумовило впродовж ХХ століття її низький престиж і довге невизнання в якості повноцінного різновиду декоративно-вжиткового мистецтва. З другого боку посилило фольклоризацію, місцеву самобутність, завдяки якій українське плетіння сьогодні можна значною мірою вважати органічною складовою традиційного народного мистецтва.
    7. Продумати можливість створення в Україні системи училищ прикладного мистецтва, до програми фахової підготовки відділів художньої обробки виробів із дерева включити лозоплетіння. Переконливо довести, що декоративне мистецтво є однією з найважливіших галузей художньої культури, виникло в процесі трудової діяльності людини і нерозривно пов’язане з її життям. Навчити випускників майстерно опоетизовувати найпростіші й найбуденніші мотиви, з яких складається людське життя. Теми для плетіння підкаже їм власна спостережливість і фантазія, тонке розуміння краси, високе почуття поміркованості й такту.
    8. Народне декоративне мистецтво плетіння своєрідне художнє явище українського народного мистецтва. Загальною художньою основою його служить розумне співвідношення традицій і новаторства, колективності та індивідуальності в творчому процесі. В ньому все відмічено печаттю доцільності, життєвої мудрості. Народне мистецтво плетіння характеризується вивіреністю, чіткістю і бездоганною досконалістю. Це результат праці багатьох поколінь, художня традиція, що увібрала в себе досвід минулого.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ




    1. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. М., 1971.- Т.3. С. 280.




    2. Етимологічний словник української мови: В 7 т. К., 1989. Т.3. С. 17,67.




    3. Селівачов М.Р. Словник спеціальної лексики українського народного лозоплетіння // Проблеми українського термінологічного словникарства в мистецтвознавстві й етнології. К.: Редакція вісника „Ант”, 2002. С. 159-161.




    4. Жданов М. Путевые заметки по России. СПБ, 1843. С. 142.




    5. Лаврентьев Г. Хозяйственные заметки при приезде в г.Чугуев // ЖМГИ, 1851. ч.38. Т.4. С. 51-60.




    6. Выставки произведений сельского хозяйства. Обзор деятельности Департамента сельского хозяйства с 1844 по 1854 годы. СПб, 1855. С. 28-41.




    7. Сементовский А. Несколько слов о выставке сельскохозяйственных произведений в г.Киеве // ТВЭО. СПб, 1857. Т.4. С. 41-52.




    8. Волынские губернские ведомости. 1858. № 11-15.




    9. Арендаренко М. Записки о Полтавской губернии. Полтава, 1852. Вып. 1-3.




    10. Иваница А. Домашний быт малороса Полтавской, Волынской и Черниговской губернии // Этнографический сборник. Б.м.в., 1853.




    11. Чубинский П.В.Инвентарь крестьянского хозяйства // Записки Ю.З.Отд. ИРГО. М., 1874. Т. 2.




    12. Василенко В.И. Очерки кустарных промыслов Полтавской губернии. Полтава, 1900.




    13. Бабенко В.А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края. Екатеринославль, 1905.




    14. Городецкий М.Д. Кустарная промышленность Волынской губернии. - Житомир, 1901.




    15. Кустарная промышленность Киевской губернии. К., 1912.
    16. Кустарные промыслы Харьковской губернии по данным исследования 1912 г. Харьков, 1913.




    17. Кустарные промыслы Волынской губернии по данным текущей сельскохозяйственной выставки. Житомир, 1914.




    18. Кустарные промыслы Подольской губернии. К., 1916.




    19. Przemysł domowy jaworowski i jego handel // Przewodnik przemysłowy. Lwów, 1898. № 7. S. 79.




    20. Katałog krajowej wystawy rolniczej i przemysłowej we Lwowie 1877. Lwów, 1877. 178 s.




    21. Dziduszycki W.Katałog działu etnograficnego Powszechnej Wystawy Krajowej we Lwowie 1894. Lwów, 1894. 239 s.




    22. Turkawski M. Wystawa etnograficzna Pokucia w Kołomyi. Kraków, 1880. 55 s.




    23. Бойчук М. З нагоди Коломийської виставки українського домашнього промислу //Літературно-науковий вісник. 1912, Кн. 2. С. 344-345.




    24. Чорний А. Каталог Виставки домашнього промислу в Коломиї. Коломия, 1912. 42 с.




    25. Франко І. Етнографічна виставка в Тернополі //Діло. 1887. С. 67-71.




    26. Каталог першої української виставки в Стрию 1909р. Стрий, 1909.




    27. Koszykarstwo w Galicyi. Przewodnik przemysłowy. 1901. № 12. S. 90.




    28. Кобільник В. Матеріальна культура села Жукотин //Літопис Бойківщини.- 1987. ч.9. С. 97-98.




    29. Чернышов Г.А. Организация и технологические процессы производства мебели из лозы и рогозы. К., 1946. 92 с.




    30. Козакевич М.3. Дерев’яний посуд та вироби з лози,рогози і соломи /довідник по фондах Українського державного музею етнографії та художнього промислу Академії наук УРСР. К., 1956. С. 100-113.




    31. Державний музей етногрфії та художнього промислу АН УРСР Альбом. К., 1976. 51 іл.




    32. Будзан А.Ф. Народні художні промисли Бойківщини // Народні художні промисли України. К.: Наукова думка, 1979. С. 7-19.




    33. Захарчук-Чугай Р. Народне декоративне мистецтво Яворівщини. К.: Наукова думка, 1979. С. 128-138.




    34. Чаговець Т. Хотовецьке шавароплетення // НТЕ. 1979. № 2. С. 94.




    35. Селівачов М. З лози, ліщини, рогози // Наука і суспільство. 1982. № 2. С. 58.




    36. Жук А., Селівачов М.Р. Республіканська виставка творів народних художніх промислів // НТЕ. 1979. №3. С. 103.




    37. Селівачов М.Р. Народне мистецтво і сучасність. К., 1980. 48 с., іл..




    38. Орел Л. Лозоплетение на Украине // ДИ. 1985. № 10. С. 21-22.




    39. Горинь Г.Й. Народні промисли лемків Закарпаття // НТЕ. 1986. № 4. С. 49.




    40. Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. К.: Мистецтво, 1966. 76 с.: іл.




    41. Дацун П.І. Художнє плетіння // Народні художні промисли УРСР: - Довідник. К.: Наукова думка, 1986. С.89-93.




    42. Селівачов М.Р.Українське народне лозоплетіння // НТЕ. 1987. № 3. С. 41-56.




    43. Станкевич М.Є.Художнє деревообробництво та плетіння з природних матеріалів //Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В. Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992. С. 191-194.




    44. Український народний одяг ХVII початку ХІХ ст. в акварелях Глоговського /Авт., упоряд. КрвавичД.П., СтельмащукГ.Г. Наукова думка, 1988. 272 с.: іл.




    45. Станкевич М.Є. Художнє плетіння // Українське народознавство: Навч. посібник. Львів: Фенікс, 1994. С. 392-393.




    46. Дацун П.І. Плетіння // Музей етнографії та художнього про-мислу Інституту народознавства НАН України: Путівник. Львів, 1996. С. 48-49.




    47. Дацун П.І. Плетіння з рослинних матеріалів в Україні: Каталог виставки // НЗ. 1995. № 3. С. 183-192; № 4. С. 249-256; № 5. С. 314-320.




    48. Долінська М. Майстри народного мистецтва Української РСР: Довідник.- К.:Мистецтво, 1966. С. 151-154.




    49. Кляп П.І. Лозоплетіння у селі Ізі: НПЗ. Ужгород: Карпати, 1969. С. 54-60.




    50. Кіщук Т.П. Проблеми розвитку народних художніх про-мислів Закарпаття // НХПУ. К.: Наукова думка, 1979. С. 65-66.




    51. Венгер Л.І. Це звичайна незвичайна рогоза // СК. 1981. №6. С. 31.




    52. Венгер Л.І. Майстер рогозоплетіння Ярослав Ремінецький // НТЕ. 1984. № 4. С. 75-76.




    53. Лащук Ю.Ф. Скульптура из рогозы // ДИ. 1983. № 4. С. 22.




    54. Чаговець Т. Розкрилює мрій береги...// Чарівне веретено. Львів: Каменяр, 1990. С. 62-64.




    55. Золотарьов В. Сто робіт Мартина Гнатовича // Україна. 1988. № 11. С. 22.




    56. Коваль С. Гніздичівська лоза - у домі краса // Високий Замок. 1994. 5 лют.




    57. Станкевич М. Плетені дива // Золота Пілава. 1991. 7 червня.




    58. Грендиш Я.Д. Лозо- і коренеплетіння // Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1987. С. 144-145.




    59. Кара-Васильєва Т. Обробка дерева та плетіння // Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. К.: Родовід, 1997. С. 241-248.




    60. Бойчук Б. Плетені вироби з лози, рогози та соломи // Народне декоративне мистецтво Покуття. Дис... канд. мистецтв., Львів, 2000. С.96-110.




    61. Лозоплетіння Галини Кучер / Автор-упорядник М.Селівачов. К.: Редакція вісника „АНТ”, 2001. 27с.: іл.




    62. Архів ІН, ф.1, оп.2, од. зб. арк. 1-24.




    63. Mokłowski K. Sztuka ludowa w Polsce. Lwów, 1903. S.213-214




    64. Scott L. Pottery // A History of technology. London, 1958. Vol.1. P.376.




    65. Семенов С.А., Коробкова Г.Ф. Технология древнейших производств. Ленинград: Наука, 1983. С. 92-93.




    66. Бібіков С.М. Епоха мезоліту // Історія Української РСР: у 8-ми т. К.: Наукова думка, 1977. Т.1, кн.1. С. 46.




    67. Сrowfoot G.M. Textiles, basketry and mats // A Histiry of technology. London, 1958. Vol.1. P. 415-418.




    68. Caton-Thompson G., Gardner E.W. The desert Faym. London, 1934. P. 43-46.




    69. Reisner G.A, Fisher C.S, Lyon D.G. Harvard excavations at Samaria 1908-1910. Cambridge, 1924. Vol.2. P. 96-98, P. 144-148.




    70. Кес Д. Стили мебели. Будапешт, 1981. С. 154-155.




    71. Мезенцева Г.Г. Скульптура // ІУМ. К., 1966. T.1. С. 234-246.




    72. Богусевич В.А.Книжкова мініатюра // ІУМ. К., 1966. Т.1. С. 341-356.




    73. Гончарова В.К.Художні ремесла // ІУМ. К., 1966. Т.1. С. 357-392.




    74. Вовк Хв. Етнографічні особливості українського народу // Студії з української етнографії та антропології. Прага, 1928. С. 112.




    75. Gloger Z. Budownictwo drzewne i wyroby z drzewa w dawnej Polsce: W 2-ht. Warszawa, 1909. Т.2. S. 124.




    76. Стамеров К.К. Нариси з історії костюма: В 2-х ч. К. :Мистецтво, 1978. С. 172.




    77. Шмагало Р. Художньо-промисловий та образотворчий напрямки мист осв Галичини кін.ХІХ п.XX ст: // ВЛАМ. 1999. С. 112, 122.




    78. Краткий обзор кустарных промыслов Черниговской губернии с приложением очерков по производству изделий из прута и кожевенному производвтву. Чернигов, 1914. С. 35-38.




    79. Бутник-Сіверський Б.С. Українське радянське народне мистецтво. К.: Наукова думка, 1966. С. 106.




    80. Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины. Харьков, 1921. № 11. С. 365-366.




    81. Кустарно-промислова кооперація й кустарна промисловість Чернігівщини // Укр. кооперація. Харків, 1923. № 3. С. 126.




    82. ЦДІА України у Львові, ф.808, оп. 5, спр. 269, арк. 4.




    83. Народні художні промисли УРСР:Довідник. К.: Наукова думка, 1986. С. 139.




    84. Тарасенко В.М., Петрова А. И. Конструирование и производство плетеной мебели. М.: Лесная промышленность, 1983. С. 204-205.




    85. Некрасова М.А. Актуальные проблемы теории и практики народного искусства в свете постановления ЦК КПСС О народных худ. Промыслах” // Проблемы народного искусства. М., 1982. С. 7.




    86. Изделия из лозы Полонского завода хозтоваров: Буклет. К., 1983.




    87. Ющенко О.О. Виставка плетених виробів // НТЕ. 1985. № 1. С. 92-93.




    88. Селівачов М. Проблеми сучасного розвитку лозоплетільного промислу: німецько-українські паралелі. В кн..: Гончарівські читання (п’яті). Феноменологія українського народного мистецтва: форма і зміст. Тези доповідей і повідомлень. К.: Музей Івана Гончара, 1998. С. 114-115.




    89. Виставка образотворчого та декоративно-вжиткового мистецтва в Бережанському краєзнавчому музеї. Присвячена дню художника 10 жовтня 1999. Березень. 1999. С. 5.




    90. И лоза, и рогоза // Киевские ведомости. 2003. 9 жовтня.




    91.Cелівачов М.Р. Між Ройном і Майном // Всесвіт. 1999. № 4. С. 136-144.




    92. Deutsches Korbmuseum Michelau. Begleitbuch zur Dauerausstellung. Michelau, 1994. 212 s. Рецензія на цей путівник уміщена в журналі Ант”. К., 1999. № 2-3. С. 78.




    93. Станкевич М.Є. Художнє плетіння // Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1992. С. 75.




    94. Станкевич М.Є. Система композиційних закономірностей // Антонович А.Є. Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів, 1992. С. 245-247.




    95. Станкевич М. Українське художнє дерево XVI-XXст. Львів, 2002.- 450 с.: іл.




    96. Кубійовиич В Українські землі як ціле. Розподіл України на поодинокі краї // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Репринтне відтворення видання 1947 року. К., 1994. С. 17-29, 119-124.




    97. Самойлович В.П. Українське народне житло. К.: Наук. думка, 1972. С. 19-31.




    98. Селівачов М. До проблеми районування українського народного мистецтва (XVIIIXX ст.) // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. ЛьвівКиївНью-Йорк: Вид-во М.П. Коць, 1996. С. 576-586.




    99. Кулиняк Д. Мандрівки рідною Роменщиною // НТЕ. 1970. №6. С. 106, фото.




    100. Каталог изделий вырабатываемый кустарями Полтавской губернии. СПб., 1912. С. 42-43.




    101. Бабенко В. Солом’яний...термос // Комсомолець Полтавщини. 1976. 19 серпня.




    102. Виставка виробів домашнього промислу у Києві. Рідний край. 10 березня 1926р. № 10. С. 13-14.




    103. Біляшівський Б.М, Лящук Ю.П. Київське кустарне товариство // Народна творчість та етнографія, 1987. № 4. С. 39-44.




    104. Шудря Є. Подвижниці народного мистецтва. К.: Редакція вісника Ант”, 2003. 64 с.




    105. Скрипник Г.Л. Етнографічні музеї України. К.:Наукова думка, 1989. С. 38-39.




    106. Дякив Р. Эффективность лозовых промыслов на Украине // Экономика советской Украины. 1970. №8. С. 82-84.




    107. Кустарна промисловість та кустарно-промислова кооперація на першій Всесоюзній сільськогосподарській та кустарно-промисловій виставці // Українська кустарна спілка. ( Харків), 1924. № 1-2. С. 54-55.




    108. Протокол інструкторської наради при Всеукраїнській спілці кустарно-промислової кооперації // Українська кустарна спілка. (Харків), 1923. № 4-5. С. 14-25.




    109. Експедиції в райони та міста республіки // Вісник Академії Архітектури УРСР, 1947. № 1. С. 43.




    110. Нельговський Ю.П. Експедиція на Чернігівщину // Вісник Академії Архітектури УРСР, 1948. № 3. С. 34.




    111.Проспект Чернігівської фабрики лозових виробів. б/м, б/р (2000?)




    112. Василенко В.И. Кустарные промыслы сельских сословий Полтавской губернии. - Полтава, 1885.




    113. Гамза. В. Капелюхи з рогозу // Зоря Полтавщини. 1976. 13 лютого.




    114. Бровар Д. Черевички з рогозу // Зоря Полтавщини. 1987. 19 березня.




    115. Василевська А. Плетені з лози // Сільські вісті. 1986. 9 жовтня.




    116. Артюшенко О. Краса врятує світ // Обухівський край. 1999. 16 жовтня.




    117. Пономарьов А., Артюх Л., Косміна Т. та ін. Народні заняття, 1993. С. 68.




    118. Колчин Б.А. Новгородские древности: деревянные изделия. М.: Наука, 1968. С. 50, таб. 38, 80.




    119. Сагайдак М.А, Селивачев М.Р. Общность и специфика художественной деревообработки русского Севера и Украины (по археологическим источникам // М.В. Ломоносов и Север: Тезисы докл. Всесоюзной конференции. Архангельск, 1986. С. 134-136.




    120. Лащук Ю. Народне мистецтво українського Полісся. Львів, Каменяр”, 1922. С. 40-41.




    121. Українознавство. Посібник. Відповід. Редактор В.П. Сайко. Київ, Зодіак-Еко”, 1994. С. 117-118.




    122. Стельмащук Г. Народні художні промисли Тернопільщини // Образотворче мистецтво. 1981. № 3. С. 24.




    123. Андрейчин Б. Народні промисли Волині // Жовтень. № 2. С. 116-119.




    124. Данилюк А.Г. Українська хата. К.: Наукова думка, 1991. С. 92-100.




    125. Лукина М. Легкость и прочность // Декоративное искусство. 1975. №7. С. 49.




    126. Przewodnik przemysłowy, 1897. R. II. № 3. S. 29.




    127. Народні промисли України. Збірник наукових праць. К.: Наукова думка, 1979. С. 141-149.




    128. Бондаренко В., Лесів М. та ін. Холмщина і Підляшшя // Історико-етнографічне дослідження. К.: Родовід”, 1997. С. 241-248.




    129. Gauda A / Koleksya plecionkarskaw zbiorach museum okregowego w Lublinie // Studia i materialy Lubelskie. T VI 1972. S. 300-308.




    130. Гнатюк І. Підляшшя і підлящики. Рукописні фонди Інституту мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України. Ф. 14-3, од. зб 1099, арк. 44.




    131. Ложкарь О.І. Чи не час відновити забуте // Подільська біржа. 1992. №21 від 22 червня.




    132. Варварук Л. Рогіз перетворюється в диво // Тульчинський край. 2001. 5 травня.




    133. Селівачов М. Де придбати коболчинський глечик? // Київ. 1985. №1. С. 165-166.




    134. Кокряцький С. Яке твоє обличчя Поділля // Вінницька правда. 1986. 19 грудня.




    135. Зянько І. Майстер з Козятина // Вінницькі відомості. 1999. 19 листопада.




    136. Зянько І. Солом’яних справ майстер. // Вінницькі відомості. 1997. 18 вересня.




    137. Татарин М. Солом’яних капелюхів майстер // Вінницькі відомості. 1998. 22 жовтня.




    138. Лихацька Г. Воскресив забуте ремесло // Піщанські вісті. 1995. 12 вересня.




    139. В.Очеретний. Не іскра вогнище. // Подолія. 1992. 27 лютого.




    140. Венгер Л.І. Вічно нове старе ремесло. // Мистецька палітра. 1981. №7, жовтень.




    141. Герета І. Майстер з Тернопільщини. Дніпро. 1979. № 10. С. 103-105




    142. Сінкевич // Радянська Україна. 1988. 5 квітня.




    143. Сокольский Н. Деревообрабатывающее ремесло в античных государствах Северного Причерноморья. М.: Наука, 1971. С. 244-256.




    144. Херсонская выставка сельских произведений 1853 г. // Журнал Министерства государственных имуществ. 1854, отд. ІІ. С. 39, 65.




    145. Сборник Херсонского земства. 1903. №11. С. 303-304.




    146. Малина В. Таланты Прибужья. Одесса: Маяк, 1988. С. 67-69.




    147. Прейс-курант корзин и плетеной мебели Паньковской фабрики корзиночных изделий князя Н. И. Урусова. Екатеринослав, б.г. 95 с., ил.




    148. Гошко. Населення Українських Карпат. К.: Наукова думка, 1976. С. 158.




    149. Бойківщина. Історико-етнографічні дослідження. К.: Наукова думка, 1983. С. 122-123.




    150. Рущак М.Ю. Лозоплетіння. -
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины