РУШНИКИ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТЬ (Семантика. Технологія. Художні особливості) : Полотенца Западное Полесье КОНЦА XIX - ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКОВ (Семантика. Технология. Художественные особенности)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Львівська академія мистецтв

На правах рукопису

Лупій Тетяна Філаретівна

УДК 746.3:746.1 (747.4)

РУШНИКИ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ
КІНЦЯ ХІХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТЬ
(Семантика. Технологія. Художні особливості)

17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства,
професор
Голод Ігор Васильович

Львів 2002

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................4
Розділ 1. ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ...........................................................................................13
Розділ 2. ТРАДИЦІЙНА НАРОДНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ДЕКОРУВАННЯ РУШНИКІВ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ..............................................31
Розділ 3. РУШНИК У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО СВІТОГЛЯДУ....................................................................................................................69
3.1. Міфологічна семантика народного ткацтва...................................70
3.2. Поліфункціональність рушника у родинній обрядовості
Західного Полісся.......................................................................................87
Розділ 4. ОРНАМЕНТАЛЬНО-ОБРАЗНА СТРУКТУРА І ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАХІДНОПОЛІСЬКИХ РУШНИКІВ...............................................113
4.1. Функціонально-композиційна кореляція рушникового декору........................................................................................................116
4.2. Геометричний орнамент..................................................................131
4.3. Сюжети та мотиви композицій рушникових вишивок ............140
ВИСНОВКИ...........................................................................................................156
ЛІТЕРАТУРА.........................................................................................................161
ДОДАТОК А. ІЛЮСТРАЦІЇ................................................................................175

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БОКМ Брестський обласний краєзнавчий музей
ВОКМ Волинський обласний краєзнавчий музей
ІМФЕ Інститут мистецтвознавства, фольклористики і етнографії ім. М.Т.Рильського НАН України
НЗ Народознавчі зошити
НТЕ Народна творчість та етнографія
ПВНЦ Полісько-Волинський народознавчий центр Інституту народознавства АН України
РОКМ Рівненський обласний краєзнавчий музей
СЭ Советская этнография
УМ Українське мистецтво
ЭО Этнографическое обозрение

Скорочення назв районів:
Брест. р-н Брест.
Волод. р-н Рівн.
Дрог. р-н Брест.
Дубр. р-н Рівн.
Заріч. р-н Рівн.
Іван. р-н Брест.
К.-Каш. р-н Вол.
Кобр. р-н Брест.
Ков. р-н Вол.
Любеш. р-н Вол.
Любом. р-н Вол.
Мал. р-н Брест.
Ман. р-н Вол.
Пін. р-н Брест.
Ратн. р-н Вол.
Рожищ. р-н Вол.
Старовиж. р-н Вол.
Тур. р-н Вол.
Шацьк. р-н Вол.
Брестський р-н Брестської обл., Білорусь
Володимирецький р-н Рівненської обл., Україна
Дрогиченський р-н Брестської обл., Білорусь
Дубровицький р-н Рівненської обл., Україна
Зарічнянський р-н Рівненської обл., Україна
Іванівський р-н Брестської обл., Білорусь
Камінь-Каширський р-н Волинської обл., Україна
Кобринський р-н Брестської обл., Білорусь
Ковельський р-н Волинської обл., Україна
­ Любешівський р-н Волинської обл., Україна
Любомльський р-н Волинської обл., Україна
Малоритський р-н Брестської обл., Білорусь
Маневицький р-н Волинської обл., Україна
Пінський р-н Брестської обл., Білорусь
Ратнівський р-н Волинської обл., Україна
Рожищенський р-н Волинської обл., Україна
Старовижівський р-н Волинської обл., Україна
Турійський р-н Волинської обл., Україна
Шацький р-н Волинської обл., Україна

ВСТУП

В українському мистецтвознавстві важливе місце належить дослідженням традиційного народного мистецтва, яке є невичерпним джерелом для наукових студій та художньої творчості.
Серед творів декоративно-ужиткового мистецтва ніщо так не вражає своєю мистецькою довершеністю та поліфункціональністю, як рушник. Сфера його використання виходить далеко за межі утилітарних функцій та задоволення естетичних потреб. Неодмінна присутність та ритуальне використання рушника в обрядах, пов’язаних із народженням, життям і смертю людини засвідчує його особливий семіотичний статус та знакову роль в етнічній культурі. Проте, маючи всенародну любов і пошанування, непозбавлений наукового інтересу мистецтвознавців, етнологів, предметом ґрунтовного дослідження в Україні рушник досі не став. Приділялася увага його орнаментиці, обрядовим функціям, однак це було висвітлення окремих аспектів рушника, яке не давало цілісної картини процесів формування художньо-образної системи та синкретичної неподільності духовної і матеріальної культури у цьому найпоширенішому виді народної творчості.
Як обрядовий атрибут, рушник є у традиційних культурах слов’янського світу, народів Прибалтики, Російської Півночі, Поволжя. Проте, лише в Україні він є не тільки елементом старовини, що зберігся до початку ІІІ тисячоліття, а продовжує виконувати оберегові, естетичні, знакові функції. В народній уяві рушник є запорукою щасливої долі, здоров’я, добробуту, життя і продовження роду.
Актуальність теми. Оскільки багато елементів етнічної культури збережені фрагментарно, то лише комплексне дослідження рушника як декоративно-ужиткового виробу і обрядового атрибуту, оберегу і сакрального символу українців дозволить всебічно розглянути твір народного мистецтва як цілісне явище, ознаку етнічної самобутності і неповторності.
Дослідження матеріалів, техніки ткання і оздоблення, повір’їв і прикмет, які супроводжують усі етапи технологічного процесу, особливостей декорування, сфери ритуального використання та семантику рушника на основі фрагментарно збережених вірувань, звичаїв, обрядів допоможе розкрити його сенсову сутність, зміст орнаментальних мотивів та сюжетів, закономірності формування художньо-образної структури.
Важливе значення для означеного кола досліджень має фіксація автентичних явищ традиційної культури в конкретному природному культурно-етнографічному середовищі. Реґіон Полісся особливо благодатний в цьому плані, адже тут збереглося багато елементів народної образотворчості, традиційно-побутової, матеріальної і духовної культури ранніх етапів культурогенезу. Елементи традиційної культури Полісся продовжують зберігати генетичний зв’язок із первісною міфологією, навіть перебуваючи у новому контексті народної творчості в умовах варіативного відтворення фрагментів архаїчного світогляду.
Мета роботи та завдання дослідити і визначити художні особливості західнополіських рушників як довершених полісемантичних та поліфункціональних творів народного декоративно-прикладного мистецтва України.
У процесі роботи ставилися завдання:
проаналізувати матеріали, техніки і технологію виготовлення та декорування західнополіських рушників у контексті світоглядних уявлень та вірувань;
виявити взаємообумовленість орнаментів, композиційного укладу декору та функціонального призначення;
проаналізувати композиційну та семантичну структуру вишивок, типологію та образність орнаменту;
простежити реґіональні особливості декорування рушників, традиційні техніки, матеріали, колорит;
з’ясувати світоглядно-міфологічний аспект рушника як довершеної форми ритуальної тканини, його функції та семантику в традиційній культурі;
дослідити синкретичну єдність народного мистецтва, ремесла та духовної культури у рушниках Західного Полісся.
Об’єкт і предмет дослідження. У дисертації досліджуються процеси формування орнаментально-образної та семантичної структури рушникового мистецтва у синкретичній єдності духовної і матеріальної культури Західного Полісся.
Об’єктом дослідження є селянські рушники кінця ХІХ середини ХХ століть, яким у найбільшій мірі властиві традиційні матеріали і техніки виконання, збереження канонічної для етнокультурного реґіону композиційної та орнаментально-образної структури декору.
Хронологічні межі. Мистецтвознавчий аналіз рушників Західного Полісся проводився на основі автентичних пам’яток кінця ХІХ першої половини ХХ століття, що обумовлено відсутністю матеріалів більш ранніх часів і нівелюванням основних рис традиційного народного мистецтва та регіональної самобутності рушників під впливом різнопланової, часто еклектичної друкованої продукції другої половини ХХ століття. Проте, збереження у традиційній культурі Західного Полісся елементів глибокої архаїки та залучення матеріалів археології, етнології, міфології дозволило значно розширити хронологічні межі дослідження у висвітленні певних аспектів етнокультурних процесів та формування мистецьких особливостей рушника.
Географічні межі. За сукупністю ряду показників на території етнокультурного реґіону Полісся виділяються три ареальні зони: Західне Полісся, Центральне і Східне 1).
За такими визначальними факторами як мова, традиційно-побутовий уклад, художньо-образна система народного мистецтва Західне Полісся є самобутньою і цілісною ареальною зоною, яка штучно поділена кордоном між Україною та Білоруссю. Ареальні дослідження народної культури є закономірним явищем сучасної науки. Вони більш ґрунтовні, дають можливість виявити регіональні і локальні особливості, простежити взаємозв’язок різних аспектів традиційної культури в конкретному етнографічному середовищі. На доцільність ареальних

1)[132] Полесье. Материальная культура. К.: Наукова думка, 1988. 351 с.

Етнічна мапа українського народу кінця ХІХ початку ХХ століття 1)

Державно-територіальний поділ ареальної зони Західного Полісся
другої половини ХХ століття 2)
________________________
1) Берегиня, 1992. Ч.1. С.18.
2) Географический атлас. Изд.4. М., 1980. С.194.

досліджень вказували ряд науковців, зокрема, Б.Бутник-Сіверський 1), Р.Захарчук-Чугай 2), Г.Маслова 3), М.Селівачов 4), О.Фадєєва 5).
Дослідження рушника в контексті традиційної народної культури проводиться на матеріалах Західного Полісся, яке за сучасним державно-територіальним поділом охоплює частину України (північно-західні райони Волинської та Рівненської областей) і Білорусі (південно-західні райони Брестської області).
Методи дослідження. Для дослідження застосовувався комплекс методів: мистецтвознавчий, порівняльно-історичний, функціонально-семантичний, типологічний та польові дослідження.
Мистецтвознавчий аналіз використовувався для виявлення закономірностей становлення і розвитку художньо-образної системи західно-поліських рушників. При дослідженні орнаментально-композиційних схем та обрядових функцій рушника застосовувався типологічний аналіз. Порівняльно-історичний метод дозволив розглядати певні аспекти західнополіських рушників у загальноукраїнському та східнослов’янському контексті. Функціонально-семантичний аналіз дозволив з’ясувати значення та глибинну сутність рушника як синкретичного твору народного декоративно-ужиткового мистецтва. Польові дослідження та фіксація автентичного матеріалу проводилися за традиційною методикою: фотофіксація і схематичні замальовки орнаментів, сюжетів та мотивів рушникового декору, а також опитування респондентів.
Комплексний, ретроспективний підхід, залучення відомостей із історії мистецтва і релігії, археології, етнографії, етнології, фольклористики,

1)[27] Бутник-Сіверський Б. Сучасні проблеми дослідження українського народного мистецтва // УМ, 1968. Вип.2. С. 31-38.
2)[55] Захарчук-Чугай Р.В. До проблеми дослідження народного декоративного мистецтва Полісся // Полісся: мова, культура, історія. Матеріали Міжнародної конференції.- К., 1996.- С.283-284.
3)[101] Маслова Г.С. Ареально-типографические особенности орнамента населения северо-запада РСФСР // Проблемы типологии в этнографии. М.: Наука, 1979. С.245.
4)[143] Селівачов М.Р. Декоративно-прикладне мистецтво України в радянському мистецтвознавстві. К.: Наукова думка, 1981. С.15-16.
5)[176] Фадзеева В. Беларуская народная вышыўка. Мінск: Навука і техніка, 1991. С.195.
психології творчості дають можливість простежити закономірності формування і розвитку художніх особливостей та семантики рушників Західного Полісся.
Джерельна база дослідження. Першоосновою для написання роботи слугували експедиційні матеріали автора, зібрані на теренах Західного Полісся (Україна, Білорусь) у 1995-1999 роках та фондові колекції рушників Брестського, Волинського, Пінського, Рівненського краєзнавчого музеїв, Мотольського музею народного ткацтва (Білорусь), музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів).
Також використовувалися архівні матеріали рукописного фонду Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського, архівні фонди Полісько-Волинського народознавчого центру Інституту народознавства НАН України та Волинського обласного архіву. Цінною джерельною базою при написанні роботи були праці українських та зарубіжних науковців. Аналіз наукової літератури з проблем дисертаційного дослідження подано у першому розділі.
Наукова новизна роботи. Дисертаційне дослідження узагальнює значний фактологічний матеріал із мистецтвознавства, етнології, релігії, який висвітлює різні аспекти рушника як довершеного полісемантичного та поліфункціонального твору народного мистецтва, що має виняткове значення в етнічній культурі. Новизна запропонованої роботи полягає у тому, що це перше комплексне дослідження процесів становлення художніх традицій рушника у синкретичній єдності духовної і матеріальної культури. Вперше простежується тісний зв’язок народного матеріалознавства, технік і технології виготовлення, орнаментально-композиційного укладу та семантики декору із світоглядно-міфологічними уявленнями, релігійними віруваннями, традиційною обрядовістю.
Питання технології виготовлення та декорування подаються у контексті міфологічного світогляду, повір’їв, вірувань, які побутували на Західному Поліссі до кінця ХХ століття і дозволяють виявити полісемантичність рушників у традиційній культурі, простежити зв’язок ремесла і духовної культури та формування його оберегових, магічних властивостей.
У виготовленні та ритуальних функціях рушника виявлено елементи відтворення космогонічного міфу. Це дозволило з’ясувати ідейне підґрунтя формування художньо-образної структури рушникового декору, зокрема, вишивану іконографію міфологічної картини світу. Простежено тенденції формування, трансформації і розвитку рушникового декору.
Аналіз зиґзаґових та ромбічних орнаментів із залученням етнолінгвістики, усного фольклору виявив семантичний зв’язок орнаментики із тотемістичними віруваннями, що значною мірою визначало його оберегові функції.
Виявлено, що магічні властивості обрядових та оброчних рушників тісно пов’язані із добре збереженим у традиційній культурі Західного Полісся культом предків. Вміння ткати, вишивати сприймалося як сакральні знання, які зберігалися предками роду і передавалися по материнській лінії. У виготовленні весільних рушників та посагу простежено фрагментарно збережені елементи дівочих вікових ініціацій.
На основі мистецтвознавчого аналізу визначено ареальні художні особливості західнополіських рушників кінця ХІХ першої половини ХХ століття, виявлено процеси формування та розвитку художньо-образної та семантичної структури творів народного мистецтва.
Важливим результатом є дослідження перевернутих орнаментальних мотивів та закономірності їх композиційного розміщення. Виявлено, що такі зображення є графічно-образним вираженням міфологеми потойбічного світу.
В науковий обіг введено велику кількість автентичних матеріалів, зібраних під час експедицій, зразків декоративно-обрядових рушників як цінних пам’яток орнаментального мистецтва.
Практичне значення роботи. Комплексне дослідження дозволило проаналізувати рушники як видатне мистецьке явище, що посідає гідне місце в етнічній культурі і є сакральним символом українців. Особлива цінність роботи у висвітленні та науковому обґрунтуванні сенсового значення рушника і його орнаментального оздоблення.
Ілюстративний та теоретичний матеріал дисертації може залучатись для подальшого дослідження народного мистецтва у загальноукраїнському та східнослов’янському контекстах.
Узагальнення великого об’єму фактологічного матеріалу важливе у висвітленні багатьох актуальних питань теорії і практики декоративно-прикладного мистецтва та традиційної культури.
Апробація роботи. Дисертація обговорена на засіданні кафедри історії і теорії мистецтва Львівської академії мистецтв. Основні положення роботи апробовані у курсі лекцій для студентів факультету україністики Волинського державного університету ім. Лесі Українки, Брестського державного університету, кафедри дизайну Луцького державного технічного університету та доповідях на науковій конференції ІІІ Міжнародного фестивалю Берегиня”(1998 р.) Семантика полотна у весільній, поховальній та поминальній обрядовості Західного Полісся” і конференції професорсько-викладацького складу Луцького державного технічного університету Знакові символи західнополіського рушника” (2001 р.).
За темою дисертації опубліковано 8 статей та тези доповіді.

Публікації за темою дисертаційного дослідження:
1. Семантика полотна у весільній, поховальній та поминальній обрядовості (за матеріалами Західного Полісся) // Українська родина звичаї, традиції, обряди (збірник матеріалів наукової конференції ІІІ Міжнародного фестивалю „Берегиня”). Луцьк: Надстир’я, 1998. С.12-13.
2. Семантика ламаної лінії в образотворчому фольклорі // Фольклористичні зошити, 1999. Вип.2. С.39-52.
3. Семантика рушника у весільній, поховальній та поминальній обрядовості (за матеріалами Західного Полісся) // Берегиня, 2000. Ч.3. С. 5-6.
4. Обрядовий рушник і міфологічна картина світу // Народна творчість та етнографія, 2000. Ч.5-6. С.104-109.
5. „Той світ” у вишивках рушників Волині і Західного Полісся // Фольклористичні зошити, 2000. Вип.3. С.51-59.
6. Пов’яжіть на плечі рушники (за матеріалами передвесільної обрядовості) // Берегиня, 2001. Ч.4. С.19-24.
7. Орнаментально-композиційний уклад рушників Західного Полісся // Вісник Львівської Академії мистецтв, №12. 2002. С.102-110.
8. Художньо-образна та семантична структура геометричного орнаменту західнополіських рушників // Українська культура: Минуле. Сучасне. Шляхи розвитку. Наук. зап. Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. Вип.7. Рівне: РДУ, 2002. С.
9. Художні особливості сюжетних композицій рушників Західного Полісся // Народознавчі зошити, 2002. №2 (38). С.231-235.

Структура і об’єм роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів та висновків загальним об’ємом 160 сторінок комп’ютерного набору, списку використаних джерел (194 найменувань), переліку умовних скорочень. Текст дисертації доповнює додаток А, який містить 100 ілюстрацій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Рушник це особливий вид народної творчості. Він є вишуканим твором декоративно-ужиткового мистецтва, водночас, неодмінним ритуальним атрибутом в обрядах, що супроводжують людину від народження до смерті, етнічним та національним символом українців.
Аналіз літературних джерел засвідчив, що рушники Західного Полісся як твори ужиткового мистецтва або ж обрядові атрибути частково розглядалися у загальнослов’янському, українському, білоруському контекстах. Увагу дослідників привертали їх декоративні якості, орнаментика. Однак, не висвітлювалися тенденції формування та розвитку композиційно-орнаментальної структури декору рушників. Дослідження використання рушника у традиційній обрядовості здебільшого обмежувалися визначенням його функції. Отже, актуальним є комплексне дослідження рушника як синкретичного твору ужиткового мистецтва і народної культури.
У дисертації на основі експедиційних, колекційних, фольклорних, літературних джерел досліджено сенсову сутність рушника в традиційній народній культурі на теренах Західного Полісся. Ареальний аспект дослідження дозволив поглибити сучасне розуміння процесів формування художньо-образної та обрядово-семантичної структури рушника в цілому і західнополіського типу зокрема.
Виявлено, що традиційна народна технологія виготовлення та декорування рушників Західного Полісся зберігає риси глибокої архаїки, має спільну загальнослов’янську основу, на ґрунті якої сформувалися регіональні та локальні особливості. У роботі проаналізовано матеріали, техніки, технологію виготовлення та декорування рушників. З’ясовано, що світоглядно-міфологічні уявлення, релігійні вірування були визначальними у народному ткацтві. Звичаї та повір’я регламентують увесь технологічний процес, зберігають тисячолітній досвід народного матеріалознавства, а також надають тканині духовної сутності.
Для визначення семантичної структури рушника досліджено світоглядно-міфологічні уявлення і вірування, пов’язані з ткацтвом та обрядовими функціями рушника. Виявлено, що елементи художньої, традиційної побутово-звичаєвої культури Західного Полісся продовжують зберігати генетичний зв’язок із первісною міфологією навіть у варіативному відтворенні елементів архаїчного світогляду у кінці ХХ століття.
Дослідження семантики народного ткацтва дозволило виявити значення рушника у традиційній культурі, висвітлити його не лише як мистецьки довершений твір та обрядовий атрибут, а й вагомий елемент етнічної культури, що сформувався відповідно міфологічного світогляду. Для з’ясування усіх аспектів рушника досліджувалися його ритуальні функції та семантика у родинних обрядах. У весільній обрядовості рушник використовувався як символ єднання, оберіг, запорука щастя та добробуту. У виготовленні весільних рушників виявлено фрагментарне відтворення дівочих вікових ініціальних ритуалів. Весільна та поховальна обрядовість мають спільну основу вони пов’язані з переходом людини в інший світ. Рушник є неодмінним атрибутом цих обрядів як медіатор між світами та матерія абсолютної чистоти і люстральної дії. Вивішений на намогильному хресті, він є умилостивною жертвою, даром померлому родичу, від якого живі сподівалися захисту і опіки. Важливим є дослідження ритуального виготовлення оброчного рушника. Аналіз рушника як ритуальної тканини, предметного символу виявив, що у ньому опосередковано фіксуються елементи міфу, соціальна структура сім’ї, роду, етносу.
У процесі виготовлення та обрядових функціях рушника простежено елементи відтворення космогонічного міфу, культу предків та слов’янського язичництва. Виявлено, що визначальним у традиційній обрядовості на теренах Західного Полісся був культ предків, який значною мірою обумовив семантику та магічні властивості рушника. Також тут збереглося багато елементів слов’янського язичництва та більш ранніх етапів культурогенезу.
Дослідження усіх аспектів рушника у традиційній народній культурі дало вагоме підґрунтя для з’ясування процесів формування художньо-образної структури рушникового декору, яка розглядається як іконографія усього комплексу світоглядних уявлень та вірувань.
У процесі дослідження виявлено, що орнаментально-композиційний уклад рушників визначається функціональним призначенням, традиційними для реґіону чи локального осередку техніками ткання та декорування. Композиційне вирішення рушника як цілісного твору народного мистецтва виявляється у побудові орнаментальних комплексів та їх розміщенні на полотнищі. У роботі простежено функціонально-композиційну кореляцію рушникового декору.
У досліджуваному реґіоні виявлено такі композиційні схеми декорування рушників: поперечносмугасті, клітчатого укладу та з центричними композиціями на кінцях. Для більшості рушників властивий канонічний в народному мистецтві тридільний композиційний уклад декору по довжині полотнища. Основний декор розміщували на кінцях, а центральна частина залишалася чистою або перетикалася вузькими смужками. Розміщення декору в центральній частині або ж його відсутність обумовлене функціональним призначенням та семантикою рушника у традиційній обрядовості, безпосередньо пов’язане з його ритуальним використанням та місцевими традиціями народного ткацтва. При усій простоті і лаконічності оздоблення рушники, декоровані червоними смугами, мають яскраво виражені локальні особливості, які виявляються у внутрішній будові смуг, ритмі та способі їх розміщення на полотнищі.
Геометричний орнамент у декорі рушників Західного Полісся представлений у значній варіативності поєднання елементів: прямих та ламаних ліній, трикутників, ромбів, квадратів, хрестів, розет. Здебільшого вони компонуються у смугу або ж рапортну композицію рушникового полотна. Складна ритмічна структура рушника формується із розміреного ритму елементів орнаменту по горизонталі, а також наростаючого і спадаючого ритму по вертикалі, утвореного комплексами здебільшого червоних гладкотканих, дрібноузорних та орнаментальних смуг і полотняного тла. У колористичному вирішенні орнаменту зберігається традиційний червоний колір із незначним доповненням синього або чорного, жовтого.
Рушники Старовижівського, Ратнівського, Камінь-Каширського районів Волинської області відзначаються специфічною дрібністю орнаментальних мотивів на відміну від рушників Любешівського, Любомльського районів з великими геометричними фігурами.
Важливим результатом дослідження є виявлення художньо-образної структури та семантики мотиву ламаної лінії. Залучення народних назв, легенд, вірувань, які побутують в регіоні, дозволило з’ясувати, що графічний характер та семантику народного орнаменту значною мірою визначав сакральний образ вужа, який зберігся у залишках тотемістичного світогляду і забезпечив йому особливу роль у синкретичному фольклорному середовищі.
У дослідженні художньо-образної структури рушникового декору чільне місце належить рушникам із сюжетною вишивкою, в яких виразно простежується трищаблеве моделювання Всесвіту, що сформувалось у часи індоєвропейської спільності. Небесна сфера представлена стилізованими зображеннями птахів, серед яких домінуючим є образ півня. Організовуючим центром композиції є мотив Світового дерева, або жіноча фігура із стилізованими деревцями у піднятих руках. Потойбічний світ представлений перевернутими рослинними та антропоморфними мотивами. Зіставлення матеріалів обрядового та усного фольклору, міфології народного ткацтва дозволило інтерпретувати перевернуті орнаментальні зображення як образне вираження потойбічного світу. Даний аспект має важливе значення для дослідження народної орнаментики.
Простежено еволюцію архаїчного декору смугастих поліських рушників у квітково-рослинні мотиви, які укладаються в традиційну схему. Рослинні мотиви на західнополіських рушниках представлені у різній мірі стилізації, часто носять узагальнений характер, проте здебільшого простежується видова приналежність. Найбільш поширеним є мотив ружі, дубового листя. Квітково-рослинні мотиви набули особливого поширення у 30-40-х роках ХХ століття. Це пов’язано із втратою розуміння семантики архаїчних форм декору та необхідності надати рушникам зрозумілого емоційно-психологічного звучання. Проте нові мотиви укладаються у традиційну для західнополіських рушників смугу. Мотив Світового дерева трансформується у пишні вазони, букети, чаші, які доповнюються зображенням птахів, жіночих фігур, монограмами.
Орнітоморфні мотиви рушникових вишивок представлені узагальненими образами птахів та зображеннями півнів, голубів, лебедів. Виявлено також сюжети із зображенням вершників на конях та жіночими постатями.
Терарологічні мотиви представлені у геометричних орнаментах. Графічним вираженням тотемістичного вужа-охоронця є сигма. Вона представлена як основний символ на рушнику або ж орнаментальний ряд, який доповнюється рослинними мотивами.
Рослинні, зооморфні та антропоморфні мотиви розглядаються у контексті цілісної композиційно-образної структури. Такий підхід дозволяє зрозуміти їх глибинну сутність та семантику.
Реґіональні особливості орнаментально-композиційної структури західнополіських рушників виявляються у збереженні архаїчних пластів народної образотворчості, особливій ритмічності у побудові окремих мотивів і орнаментальних комплексів, відповідно до функціонального призначення та психологічно-естетичних потреб. У колористичному вирішенні домінуючим є глибокий червоний колір, який доповнюється вкрапленням темно-синього, чорного, жовтого, білого.
Безперечно, що рушники Західного Полісся це унікальне явище народної культури. В них до кінця ІІ тисячоліття збереглися елементи глибокої архаїки. Це дало можливість простежити історичну еволюцію народного мистецтва від обрядової реалії до мистецького вираження культурогенезу етносу, виявити, яким чином у переплетенні лляних ниток рушникового полотна неподільно переплелося матеріальне і духовне, практичне і естетичне, профанне і сакральне.

ЛІТЕРАТУРА

1. Акты Виленской археологической комиссии. Вильна, 1869-1915. Т.1-39.
2. Альбом вишивок (вступна стаття І.Франка) Львів, 1895.
3. Ангелова Р. Обредни предметы // Этнография нга Бьлгария. В 3 т. Духовна культура. София: Изд. Бьлгарскака АН, 1985. С. 345-346.
4. Антонович Д. Український орнамент // Українська культура: лекції за ред. Дмитра Антоновича. К.: Либідь, 1993. С.385-403.
5. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1993. 272 с.
6. Астрейка А. Беларускі ткацкі орнамент перебіранай і накладной тэхніки. Мн.: БАН, 1929. Т.1 62 с., Т.2 63 с.
7. Афанасьєв А. Поэтические воззрения славян на природу. М., 1866. Т.1. 398 с.
8. Афанасьєв А.Н. Путешествие по Полесью и Белорусскому краю // Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. М., 1866. Т. 1. Ч. 2. С. 1-15.
9. Байбурин А.К., Левинтон Г.А. К проблеме у этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов” // Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Л.: Наука ЛО, 1984. С.229-274.
10. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. С.-Пб.: Наука, 1993. 237 с.
11. Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых средств культуры. Л.: Наука, 1989. 297 с.
12. Балушок В. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов’ян // Родовід, 1994. №9. С.18-24.
13.Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали етнографії і антропології. Львів, 1929. Т. 21-22. С.
14. Біляшевський М. Дещо про українську орнаментику // Сяйво, 1913. №3.
15. Біляшевський М. Про український орнамент // Зап. Укр. наук. тов-ва в Києві. Київ, 1909. Кн.3.
16. Богатирьов П.Г. Вопросы теории народного искусства М.: Искусство, 1971. 543 с.
17. Богданович А.Е. Пережитки древнего миросозерцания у белорусов. Этнографический очерк. Репринт Мн.: Беларусь, 1995. 180 с.
18. Богуславская И.Я. О трансформации орнаментальных мотивов, связанных с древней мифологией в русской народной вышивке. М.: Наука, 1964. 11 с.
19. Богуславская И.Я. Русская народная вышивка. М.: Искусство, 1972. 40 с.
20. Богуславская И.Я Художественные особенности русской народной вышивки с геометрическим орнаментом (ХIX XX вв.) // СЭ. 1982. №1. С.102-107.
21. Боровский Я.Е. Мифологический мир древних киевлян. К.: Наукова думка, 1982. 104 с.
22. Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина ХІХ поч. ХХ ст. ) К.: НАН України ІМФЕ, 1997. 191 с.
23. Брак у народов Центральной и Юго-Восточной Европы. М.: Наука, 1988.
24. Братчиков А.Б. Материалы для исследования Волынской губернии в статистическом, этнографическом, сельскохозяйственном и других отношениях. Житомир, 1868. Вып.1. 130 с.
25. Булашев Г. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К.: Довіра, 1993. 414 с.
26. Бутник-Сіверський Б. Традиції та новаторство в народному мистецтві // НТЕ, 1961. №4. С.94-101.
27. Бутник-Сіверський Б. Сучасні проблеми дослідження українського народного мистецтва // УМ, 1968. Вип.2. С.31-38.
28. Вербицький Л. Взори промислу домашнього. Вишивання селян на Русі. Львів, 1887.
29. Владимирская Н.Г. Материалы к описанию полесских народных представлений, связанных с ткачеством. Снование // Полесский этно-лингвистический сборник. М.: Наука, 1983. С. 225-228.
30. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. Прага: Укр. громад. видавничий фонд, б.р. 356 с.
31. Волков Ф.К. Этнографические особенности украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. СПб., 1916. Т.2. 688 с.
32. Волков Ф.К. Отличительные черты южнорусской орнаментики // Тр. ІІІ Археологического сьезда в России. К., 1878. С. 317-326.
33. Гаген-Торн Н. Женская одежда народов Поволжья (Материальная культура). Чебоксары: Чувашиздат, 1960. 227 с.
34. Гаген-Торн Н. И. Обрядовые полотенца у восточных славян и народов Поволжья // Известия на этнограф. институт и музей. София, 1963. Кн. 6. С.279-290.
35. Гаркави И.Я. Сказания мусульманських писателей о славянах и русских. С.-Пб., 1870. С.96-101.
36. Голан А. Миф и символ. Иерусалим: Тарбут Москва: Русслит, 1994. 269 с.
37. Голод І.В., Кравченко В.Я. ...І пісня в кольорі бринить // Жовтень, 1988. №1. С.80-82.
38. Горбачевський Н. Словарь древнего актового языка Северо-Западного края и Царства Польского. Вильна, 1874.
39. Guzowska A. Technika haftow wolynskich // Rechnik wolynski. Rowne, 1938. t.7 s. 363-364.
40. Давидюк В.Ф. Вуж в народних віруваннях та культурогенезі Полісся // Полісся: етнікос, традиції, культура. Луцьк: Вежа, 1997. С.111-113.
40а. Давидюк В. Кроковеє колесо (Нариси з історичної семантики українського фольклору). К.: Наукова думка, 2002. 186 с.
41. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 294 с.
42. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992.
43. Демкина О.В. Белорусский орнамент как отражение народных поверий // Вопросы культуры и искусства Белоруссии. Минск: Вышейшая школа, 1984. Вып. 3. С.120-125.
44. Демкина О.В От музыкально-танцевальной ритмики к семантике белорусского орнамента // Вопросы культуры и искусства Белоруссии. Минск: Вышейшая школа, 1985. Вып. И. С.85-86.
45. Динцес Л.А. Историческая общность русского и украинского народного искусства // СЭ, 1941, №5. С.21-58.
46. Довнар-Запольський М.Ф. Исследования и статьи. К., 1909. 486 с.
47. Доливо-Добровольский В.Я. и А.Г. Альбом ткацких узоров. СПб., 1912.
48. Дмитриева С.И. Фольклор и народное исскуство русских Европейского Севера. Москва: Наука, 1988. 240 с.
49. Энеолит СССР. М.: Наука, 1982. С.177-232.
50. Жабінская М.П. Васьміпялестковый матыў орнаменту // Помінкі гісториі і культуры Беларусі Мінск: Полымя, 1982. №4. С. 26-27.
51. Жабінская М.П. Складзі ўзор сам. Народны орнамент у побыце. Мінск: Полымя, 1992. 218 с.
52. Журавльов А.Ф. Охранительные обряды, связанные с падежом скота, и их географическое распространение // Славянский и балканский фольклор: Генезис. Архаика. Традиции. М.: Наука, 1978. С. 86-89.
53. Журавльов А.Ф. Семантика и происхождение слова обыденный // Этимология. 1981. М.: Наука, 1983. С. 77-83.
54. Запаско Я. Деякі питання теорії орнаментального мистецтва // НТЕ, 1959 №1. С.54-60.
55. Захарчук-Чугай Р.В. До проблеми дослідження народного декоративного мистецтва Полісся // Полісся: мова, культура, історія. Матеріали Міжнародної конференції. К., 1996. С. 283-284.
56. Захарчук-Чугай Р. Українська народна вишивка Західних областей УРСР. К.: Наук. думка, 1998. С.
56а. Захарчук-Чугай Р. Хрест як символ віри в народних тканинах і вишивках // Українська хрестологія. Спец. випуск „НЗ”, 1999. С.87-94.
57. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. М.: Наука, 1991. 507 с.
58. Зеленин Д.К. Избранные труды по духовной культуре 1901-1913. М.: Индрик, 1994. 397 с.
59. Зеленин Д.К. Избранные труды. Очерки русской мифологии: умершие неестественной смертью и русалки. М.: Индрик, 1995. 430 с.
60. Зеленин Д.К. Магические функции примитивных орудий // Изв. АН СССР, отд. общ. наук., 1931. Серия VII. № 6. С. 713-754.
61. Зеленин Д.К. «Обыденные» полотенца и обыденные храмы (Русские народные обычаи) // Зеленин Д.К. Избранные труды. Статьи по духовной культуре. 1901-1913. М.: Индрик, 1994. С. 193-214.
62. Исполатовский П. Обработка льна в крестьянском быту // Труды Вольного эконом. Общества. 1866. Т.2. №4-6. 590 с.
63. Календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы. Исторические корни розвития обычаев. М.: Наука, 1983. 69 с.
64. Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка. Альбом. (Автор тексту та упорядник Т.Кара-Васильєва). К.: Мистецтво, 1993. 263 с.
65. Кара-Васильєва Т.В., Заволокіна А.О. Українська народна вишивка, К.: Либідь, 1996. 93 с.
66. Кацар М.С. Беларускі орнамент. Ткацтва. Вышиука. Мн.: БЭ, 1996. 208 с.
67. Кирилович А.Н. Белорусское народное ткачество. Мн.: Наука и техника, 1981. 118 с.
68. Китова С.А. Полотняний літопис України (орнамент середньо- дніпрянських рушників в етнокультурному просторі України) Черкаси: Брама-Усцеп, 1999. 190 с.
69. Колос С.Г, Хургін М.Д. Декоративні тканини. ­ К.: Вид-во Академії архітектури УРСР, 1949. 106 с.
70. Колядки та щедрівки: Зимова обрядова поезія трудового року // Упорядник О.І. Дей. К., 1965. 595 с.
71. Косачева О. Український народний орнамент. К., 1876. 20 с.
72. Косменко А.П. Функція и символика вепского полотенца (по фольклорно-этнографическим данным) // Фольклористика Карелии. Петрозаводск: Карельський фил. АН СРСР, 1983. С.38-55.
73. Костомаров Н.И. Историческое значение южнорусского народного песенного творчества // Собрание сочинений Н.И. Костомарова. Кн.8. Т.21. СПб., 1905. 440 с.
74. Костомаров М. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 282 с.
75. Котляревський А.О. О погребальних обычах языческих славян. М., 1868. 8 с.
76. Кравченко В.Г. Звичаї в селі Забрідді та по деяких інших, недалеких від цього села місцевостях Житомирського повіту на Волині: Етнограф. матеріали. Житомир, 1920. 158 с.
77. Кравченко В.Г. Этнографические материалы, собранные в Волынской и соседних с ней губерниях. // Тр. исследователей Волыни. Житомир, 1911. Т. 5. С. 80.; Житомир, 1914. Т.12. 312 с.
78. Кравченко В.Г. Програми: Вмирання. Похорони та інші обряди, що відбуваються за небіжчиків. ІМФЕ, Ф. 15, од. Зб. 113. Машинопис.
79. Кравченко В.Г. Програма до збирання матеріалів про вишивання. 1928. ІМФЕ, ф.15-2, од.зб.104.
80. Кравченко В.Г. Програма до збирання матеріялу про Український рушник. ІМФЕ, ф., од. зб.119. арк.46. ­ Машинопис.
81. Кравченко В.Г. Програма до збирання матеріалів про народне мистецтво. 1928. ІМФЕ, ф15-2, од.зб.104.
82. Кравченко В.Г. Програми: Обряди сполучені з сватанням, заручинами і весіллям. ІМФЕ, ф.15-2, од.зб.112. Машинопис.
83. Кравченко В.Г. Програма по збиранню матеріалів про обряди народження, перші кроки виховання та інші обряди сполучені з народженням. ІМФЕ, ф.15-2, од.зб. 124. Машинопис.
84. Кравченко В.Г. Програма по вивченню ткацтва. 1921. ІМФЕ, ф.15-2, од.зб.125. 134 арк. Рукопис.
85. Кравченко В.Г. Як і що досліджувати. Рукопис, 1921. ІМФЕ, ф.15, од.зб.705. Арк.5.
86. Красильников Ф.С. Малоросія и малоруссы. М., 1904. 56 с.
87. Купер Дж. Энциклопедия символов. М.: Золотой век, 1995. 401 с.
88. Курочкін О.В. Мокош-Маланка (до проблеми реконструкції міфологічного та фольклорного образу) // Мистецтво та етнографія словянських народів. К.: Наукова думка, 1993. С.165-175.
89. Курилович А.Н. Белорусское народное ткачество. Минск: Наука и техника, 1981. 119 с.
90. Лебедева А.А. Значение пояса и полотенца в русских семейно-бытовых обычаях и обрядах ХIX-XX вв. // Русские: семейный и общественный быт. М.: Наука, 1989. С. 229-247.
91. Лебедева Н.И. Прядение и ткачество восточных славян // Восточнославянский этнографический сборник. М.: Изд. АН СССР, 1956. 757 с.
92. Левицький О.И. Старинныя воззрения на самоубийство и отголосокъ ихъ в народних обычаях Южной Руси. Кіев, 1822. 16 с.
93. Леві-Строс К. Структурна антропологія. К.: Основа, 1999. 387 с.
94. Лисенко П.С. Словник поліських говорів. Київ: Наукова думка., 1974. 259 с.
95. Лупій Т.Ф. Обрядовий рушник і міфологічна картина світу // НТЕ, 2000. Ч.5-6. С.104-109.
96. Лупій Т.Ф. Семантика ламаної лінії в образотворчому фольклорі // Фольклористичні зошити. Вип.2. Луцьк, 1999. С.39-52.
97. Лупій Т.Ф. „Той світ” у вишивках рушників Волині і Полісся // Фольклористичні зошити. Вип.3. Луцьк, 2000. С.51-60.
98. Маєрчик М. Орнітоморфні уявлення про душу (генеза та семіозис) // Студії з інтеґральної культурології. Спеціальний випуск „НЗ” №1. Львів, 1996. С.92-104.
99. Малинка А.Н. Сборник материалов по малорусскому фольклору (Черниговская, Волынская, Полтавская и некоторые другие губернии). Чернигов, 1902. 388 с.
100. Маннова М. Вышивки. Братислава, 1975. 150 с.
101. Маслова Г.С. Ареально-типографические особенности орнамента населения северо-запада РСФСР //Проблемы типологии в этнографии. М.: Наука, 1979. 245 с.
102. Маслова Г.С. Народная одежда в восточнославянских обычаях и обрядах ХIX - нач.ХХ в. М.: Наука, 1984. 220 с.
103. Маслова Г.С. Орнамент русской народной вышивки как исторический источник // СЭ, 1975. №3. С.34-44.
104. Маслова Г.С. Узорные ткани на русском севере // Краткие сообщения института этнографии. М.-Л.: Наука, 1950. С.10-15.
105. Материалы Русского географического общества. 1911-1923.
106. Матейко К. Український народний одяг. Етнографічний словник. К.: Наукова думка, 1996. 194 с.
107. Мерцалова М.Н. Поэзия народного костюма. М.: Молодая гвардия, 1988. 222 с.
108. Милорадович В. Малорусские народные поверья и рассказы о Пятнице // Киевская старина. 1902. №5. С.269-281.
109. Мириманов В.Б. Малая история искусств. Первобытное и традиционное искусство. М.:Искусство; Dresden, Verl. der Kunst, 1973. 319 с.
110. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування Українського народу. Вінніпег, 1965.
111. Михайлова Г. Тукани, шевицы и другие украси на облекото // Етнография на Бьлгария. В 3 т. Т.3. Духовная культура. София: Изд. на Бьлгарската АН, 1985. С.334-398.
112. Мифологический словарь. Под ред. Е.М.Мелетинского. М.: Сов. энциклопедия, 1991. 736 с.