ОРНАМЕНТ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ (ГЕНЕЗА, ТИПОЛОГІЯ, ХУДОЖНЬО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ) : ОРНАМЕНТ СОФИИ КИЕВСКОЙ (ГЕНЕЗА, Типология, ХУДОЖЕСТВЕННО-функциональные особенности)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

УДК 75.033 (477)
ГЕРІЙ
Оксана Омелянівна

ОРНАМЕНТ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ
(ГЕНЕЗА, ТИПОЛОГІЯ, ХУДОЖНЬО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ)

17.00.06 - декоративне і прикладне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
доктор мистецтвознавства,
професор кафедри історії і теорії мистецтва
Львівської академії мистецтв
СТЕЛЬМАЩУК Галина Григорівна

Львів - 2003

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Історіографія, джерела та методика дослідження 9

Розділ 2. Основні мотиви орнаменту Софії Київської, їх генеза 26
2.1. Мотиви орнаменту, різьбленого у камені 26
2.2. Основні мотиви настінного орнаменту Софії Київської 52
2.3. Орнаментальні композиції на підлозі 90

Розділ 3. Аналіз художніх особливостей орнаменту собору
Св.Софії у Києві 97
3.1. Закономірності розташування орнаментальних
композицій в інтер`єрі собору 97
3.2. Характеристика принципів побудови візерунків
Софії Київської 120

Розділ 4. Функції орнаменту в інтер`єрі cобору
Св.Софії в Києві 142

Висновки 162
Список використаних джерел 165
Додаток А. Список рисунків та ілюстрацій 188
Додаток Б. Рисунки та ілюстрації 196

ВСТУП

В історії України період кінця Х - першої половини ХІ століття має величезне значення, бо саме в цей відносно короткий проміжок часу відбулись важливі зміни в духовному, культурному, суспільному житті Київської Русі. Прийняття християнства з входом у візантійський релігійно-культурний ареал, формування єдиної централізованої феодальної держави, активний вихід Русі-України на міжнародну арену були причинами кристалізації самосвідомості народу, піднесення державотворчих ідей. Інструментами збереження буттєвості та забезпечення розвитку централізованої християнської держави - Київської Русі - були ідеї верховенства і богонатхненності великокнязівської влади, прославлення столиці Києва як осереддя культурного процесу. Проголосити і закріпити ці ідеї в той час найкраще було через матеріалізацію їх у монументальній споруді - митрополичому соборі Св.Софії. Ідейна концепція собору вплинула на формування особливостей його архітектури, іконографії та орнаменту.
Актуальність теми. Питання взаємозалежності та взаємодоповнення між орнаментом і сакральною архітектурою та християнською іконографією є важливою темою сучасного мистецтвознавства. Шлях співставлення цих різних знакових систем є досить перспективним у плані поглибленого вивчення їх природи, функцій і значення, в плані пізнання мистецтва, культури і світогляду народу.
Адже орнамент, що генетично споріднений з прадавньою системою знаків, з допомогою яких пізнавалися і фіксувались явища реальності та людського мислення, одночасно у привабливих естетичних формах, за допомогою ритмічно-симетричних композицій, гармонійних пропорцій та кольорових співвідношень видимо виражає універсальні закони світобудови, абстрактні поняття змінності і повторюваності, частини і цілого, статики і динаміки тощо. Крім того, кожна конкретна орнаментальна композиція є унікальним мистецьким твором, в якому відзеркалюється світогляд народу, його естетичні уподобання, характерні особливості самовиразу культури в конкретній точці часу і простору.
Проблема введення орнаменту в систему оздоблення східно-християнського храму ускладнюється тим, що людина середньовіччя прямо ототожнювала створений Богом світ храмові, а храм - світові, тобто в будівництві й опорядженні храму втілювалося розуміння будови та структури світу, його краси й гармонії. Християнський храм ставав земним символічним відображенням світу небесного, у ньому відбувалася конденсація всієї творчої спромоги людської культури, що його створила.
Сучасний етап розвитку вітчизняного мистецтвознавства позначений переосмисленням багатьох явищ і проблем українського мистецтва, особливо в царині його ідейного підгрунтя. З цього погляду навіть такі добре досліджені пам`ятки мистецтва як собор Св.Софії у Києві можуть стати джерелом для нових наукових висновків. Віддаючи належну шану сумлінній і важливій праці попередників, зазначимо, що орнамент Софії Київської висвітлювався, передусім, як прикраса, маргінальний складник системи оздоблення. Не до кінця вирішеним залишається питання міри впливу візантійського орнаментального мистецтва на орнамент Софії Київської, ролі місцевої традиції та великокняжої ідеології у формуванні оздоблення першого митрополичого собору, пріоритету естетичних чи символічних завдань у відборі орнаментальних мотивів для його декорування.
З`ясування ролі та художніх особливостей орнаменту в храмі на прикладі Софії Київської актуальне ще й з тієї причини, що цей собор задумувався і споруджувався як головний храм християнської Русі, виконував завдання ідеологічного центру Київської держави, а тому започатковані в ньому принципи синтезу візантійської і місцевої традицій отримали продовження і розвиток в усьому християнському мистецтві України. Важить і той момент, що тепер у вирішенні проблем декорування храмів сучасні митці звертаються до орнаменту собору Св.Софії у Києві як до високого мистецького зразка, який вимагає, однак, не лише візуального прочитання, а й глибокого проникнення в його інформативну суть. Усе це, а також розгляд сучасною вітчизняною наукою архітектурно-художнього ансамблю Софійського собору як унікального джерела дослідження широкого спектру історико-культурних проблем нашого минулого спонукають до теоретичного осмислення яскравого явища національного мистецтва - орнаменту собору Св.Софії у Києві.
Метою дослідження є виявлення художньо-функціональних особливостей орнаменту Софії Київської у їх зв`язку з ідейно-символічними завданнями митрополичого собору, його архітектурою та іконографією.
Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі конкретні завдання:
- виділити у системі орнаменту Софії Київської основні мотиви і визначити їх походження;
- відзначити місцеві особливості художньо-композиційного вирішення орнаментів собору на тлі аналізу візантійських орнаментальних зразків;
- проаналізувати закономірності розміщення орнаментальних композицій в інтер`єрі собору;
- показати, як використані майстрами типи симетрії, ритми, пропорції впливають на естетичне і символічне значення орнаментів Софії Київської;
- виявити функції орнаменту - складової частини художньо-символічної системи митрополичого собору.
Предметом дослідження є особливості орнаменту Софії Київської, його художнє і культурно-історичне значення.
Об`єктом дослідження є орнамент в соборі Св.Софії у Києві - головному релігійному та суспільному осередку Київської Русі. Як порівняльний матеріал передбачено залучення до аналізу зразків орнаментів на фрагментах оздоблення церкви Пресв.Богородиці у Києві (Десятинної), орнаментів із рукописів та ювелірних виробів Київської Русі Х-ХІ століть. Для визначення походження та еволюції окремих мотивів до аналізу залучаються також зразки декоративного мистецтва Передньоазійсько-Середземноморського макрорегіону.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період першої половини ХІ століття. Порівняльний матеріал, переважно, обрано з часового проміжку від початку поширення християнства (І-ІІ століття н.е.) до часу побудови Софії Київської (перша половина ХІ ст.).
Територіальні межі, в яких до порівняльного аналізу залучаються декоративні зразки, окрім Києва, включають територію Київської Русі, а також території, які входили до складу Східноримської імперії або перебували з нею в тісних культурних зв`язках (Арабський халіфат VII-X століть, Іран, Вірменія, Грузія, південно-слов`янські країни).
Методологічною основою дисертації є принципи системності та історизму. Орнамент Софії Київської розглядається як органічна складова частина архітектурно-художнього ансамблю собору. Предмет та завдання дослідження вимагали поєднання методів мистецтвознавчого, історичного, культурологічного опрацювання матеріалу з методами геометричних розрахунків, що дає підстави зазначити також міждисциплінарний характер наукової методології роботи.
Наукова новизна роботи визначається її метою і поставленими завданнями, оскільки вперше проводиться дослідження орнаменту в його взаємозв`язках з іншими образно-пластичними складниками храмового комплексу, з ідейною концепцією собору, з філософсько-світоглядними засадами суспільства того часу. Такий підхід допомагає уточнити генезу та семантику головних мотивів орнаменту Софії Київської, краще виявити і пояснити регіональну специфіку інтерпретації візантійських орнаментальних форм, виділити значення ритмічно-симетричних особливостей орнаментальних композицій у загальній художньо-символічній системі храмового оздоблення, розширити розуміння функцій орнаменту в інтер`єрі християнського храму.
Практичне значення роботи полягає в можливості застосовувати її положення для подальшого поглибленого дослідження широкого кола проблем, пов`язаних з формуванням української християнської культури. Окремі спостереження і висновки можуть послужити для лекційного матеріалу, як з курсу історії орнаменту, так і в загальному вивченні історії мистецтва України, а також можуть використовуватись у музейно-дослідницькій та екскурсійно-просвітницькій роботі Національного заповідника "Софія Київська".
Висновки дослідження можуть використовувати митці-практики у вирішенні питань оздоблення храмів, зокрема, відбору орнаментальних мотивів та їх розміщення в інтер`єрі новозбудованих чи відреставрованих церков.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження проблеми, що випливає з її мети та завдань. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії та додатків у вигляді рисунків у тексті та ілюстрацій, поданих окремим томом.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені у доповідях: "Два напрямки класифікації орнаменту у працях західноєвропейських вчених"/ 39-та науково-творча конференція професорсько-викладацького складу ЛАМ, квітень 2000 р.; "Аналіз орнаменту Софії Київської - ще одне джерело вивчення процесу християнізації України"/ Міжнародна наукова конференція "2000-ліття Різдва Христового і народна культура", Львів, 11-12 жовтня 2001 р.; "Рушник у предметному середовищі української церкви"/ Науково-теоретична конференція "Становлення української національної школи дизайну: стан і перспективи розвитку", Львів, 3-4 жовтня 2002 р.; "Симетрія в ідеографії собору Святої Софії в Києві"/ Науково-теоретична конференція "Становлення української національної школи дизайну: стан і перспективи розвитку", Львів, 3-4 жовтня 2002 р.
Публікації за результатами дисертаційного дослідження у фахових виданнях:
1. Аналіз орнаменту Софії Київської - ще один матеріал до вивчення процесу християнізації України // Народознавчі зошити. - 2003. - № 1-2. - С.228-229.
2. Настінний орнамент Софії Київської і одягова символіка // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. за ред. Даниленка В.Я. - Харків, ХДАДМ, 2002. - № 12. - С.14-21.
3. Математика і символіка симетричних побудов орнаменту у церкві // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. за ред. Даниленка В.Я. - Харків, ХДАДМ, 2003. - № 1. - С.45-49.

4. Мозаїчні орнаменти Софії Київської: прикрашання чи знакування // Щовипадник: мистецько-літературний альманах. - 1995. - № 16. - С.51-57.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження орнаменту Софії Київської у його зв`язку з архітектурою, іконографією та ідейно-символічними завданнями собору Св.Софії у Києві дає підстави зробити наступні узагальнення та висновки.
Аналізуючи орнамент Софії Київської з позиції його зовнішньої форми, способів пластичного чи графічного вирішення, визнаємо його стилістичну спорідненість з орнаментами візантійських храмів та книг Х-ХІ століть, візантійськими та східними орнаментами тканин, металопластики, кераміки. Ця спорідненість визначається не як зв`язок типу "взірець-відтворення", а як творчість у заданих межах типу: "загальна композиційна схема - її власне вирішення".
Порівняльно-історичний та художній аналіз орнаменту Софії Київської показав, що, черпаючи окремі елементи зі скарбниці візантійського, а також східного орнаментального мистецтва, упорядники київського собору проявили власну творчість у побудові багатоваріантних візерунків, виборі для них відповідного місця розташування, способів компонування, пропорцій, колориту.
Місцеві особливості орнаменту Софії Київської прослідковуються у кількох аспектах, а саме:
- у відведенні орнаменту майже половини зображальної поверхні внутрішнього простору собору, оточенні орнаментальних композицій такою ж червоною рамкою, як і антропоморфних зображень та сцен, наявності орнаментів у всіх ієрархічних регістрах храмового оздоблення від купола до підлоги;
- у цілеспрямованому свідомому відборі зі скарбниці візантійського орнаментального мистецтва "східних" мотивів, пов`язаних з універсальною космологічною символікою сакрального кола, Світового дерева та тризуба (Спорідненість на рівні релігійних генетичних зв`язків дохристиянського сонцепоклонництва русичів та мітраїської віри іранців і степовиків свідчить, що відібрано не іранські мотиви, а рідні, і саме тому, що вони з іранськими співпадають за суттю, вони з ними подібні і формою);
- у стійких, логічно обгрунтованих закономірностях розташування орнаментальних композицій в інтер`єрі собору, композиційному, ритмічному, колористичному і семантичному узгодженні їх з антропоморфною іконографією та символікою архітектурних об`ємів храму;
- у використанні на повну потужність естетичного впливу кольорів, симетрій, ритму і гармонійних пропорцій орнаменту.
Усі ці особливості орнаменту спричинені, перш за все, ідейно-символічними завданнями собору Св.Софії в Києві - духовного осереддя Київської Русі - і тісно пов`язані з функціями, які виконує орнамент у соборі.
Виявлені функції орнаменту в інтер`єрі собору Св.Софії в Києві: знаково-інформативна, впорядкувальна, об`єднувальна, апотропеїчна, атрибутивна, комунікативна, - незамінні ніякими іншими образно-пластичними засобами. Орнамент як частина цілісного сакрального ансамблю, несе й частину його духовно-культурної інформації, доповнює і конкретизує символіку цілого собору, який є не лише образом Християнської Церкви, але й відображенням Божої світобудови і одночасно образом усієї богоохоронної Київської держави.
Знаково-інформативну функцію орнаменту в системі убранства Софії Київської прослідковуємо у кількох взаємопов`язаних аспектах: утвердження в новому середовищі змісту окремих мотивів, генетично споріднених з давніми знаками-фіксаторами важливих знань та ідей; поєднання мотивів у великий цілісний комплекс орнаменту, що є органічною складовою частиною духовно-художньої сутності собору; роль орнаменту як знаку творчості й інтелектуальних надбань руського народу.
Прикрашальна та впорядкувальна функції орнаменту в соборі мають також ідеологічне навантаження, оскільки тісно пов`язані з символікою цілого храму, краса, лад, гармонія всіх частин якого мислилась свідченням присутності у світі божественного промислу.
Загальна ідея об`єднання (давньої релігії з новою, народу з князем, людей з Богом) також виявлялась як у використанні "об`єднавчих" знаків (кривого, плетінки, крутня, кривульки, крина в розумінні вертикальної часової єдності минулого-сучасного-майбутнього), так і у здатності орнаменту сплітати у єдність всі частини храму і людину, що в ньому молиться, а також у функціях, породжених цінністю орнаментальних мотивів як традиційних, "освячених давниною" символів - комунікативній, апотропеїчній, атрибутивній.
Саме атрибутивна функція орнаменту є поясненням звернення укладачів програми оздоблення Софії Київської до зразків одягової орнаментики. Узгодження функцій символіки одягу як першої знаково-інформаційної системи ідентифікації особи і етно-культурної спільноти і завдань такої ж ідентифікації, матеріалізованих у київському митрополичому соборі, стало причиною використання мотивів оздоблення царського і священничого одягу в настінній декорації Софії Київської.
Усі виявлені художньо-функціональні особливості орнаменту собору Св.Софії у Києві вказують на унікальну роль орнаменту, з яким у християнський храм увійшла давня духовна традиція, на важливий процес синтезу старого і нового - прогресивний метод витворення духовних цінностей на новому, християнському, етапі історії української культури і мистецтва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. К уяснению смысла надписи над конхой центральной апсиды Софии Киевской // Древнерусское искусство: Художественная культура домонгольской Руси. - М.: Наука, 1972. - С. 25-49.
2. Айналов Д.В. К вопросу о строительной деятельности Св.Владимира // Сборник в память святого равноапостольного князя Владимира І. - Петроград, 1917. - С. 21-39.
3. Айналов Д., Редин Е. Киево-Софийский собор: Исследование древней мозаической и фресковой живописи. - СПб., 1889. - 157 с.
4. Амиранашвили Ш.Я. История грузинской монументальной живописи. - Тбилиси: Акад. Наук Груз. ССР, 1957. - 185 с.
5. Антонович Д.В. Українська скульптура // Українська культура. - К.: Либідь, 1993. - С. 274-306.
6. Архіпова Є.І. Дослідження різьбленого декору Десятинної церкви в Києві // Археологія. - 1991. - №2. - С. 98-110.
7. Архіпова Є.І. Синтрон Софійського собору в Києві // Археологія. - 2000. - №3. - С. 56-71.
8. Асеев Ю.С. Киевская София и древнерусское зодчество // София Киевская: Материалы исследований. - К.: Будівельник, 1973. - С. 13-24.
9. Асєєв Ю.С. Орнаменти Софії Київської. - К.: Вид-во Академії архітектури, 1949. - 9 с., 35 іл.
10.Асєєв Ю.С., Харламов В.О. Київська Русь. Архітектура: дерев`яна і кам`яна // Історія української культури: в 5 т. / Наукова думка. - К., 2001. - Т.1. - С. 835-883.
11.Афанасьев К.Н. Сто футов // Средневековая Русь. - М.: Наука, 1976. - С. 141-146.
12.Афанасьев К.Н. От Пантеона Рима до Софии Киевской // Культура и искусство Древней Руси. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. - С. 31-42.
13.Байбурин А.К. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых средств культуры. - Л., 1989. - С.63-88.
14.Бакалова Е. Бачковската костница. - София: Български художник, 1977. - 248с.
15.Банк А.В. Византийское искусство в собраниях Советского Союза. - Л.-М.: Советский художник, 1966. - 391 с.
16.Банк А.В. Образец и копия в прикладном искусстве Византии Х-ХIV веков // Восточное средиземноморье и Кавказ IV-XVI веков. - Л.: Искусство, 1988. - С. 67-77.
17.Банк А.В. Прикладное искусство Византии IX-XII веков. - М.: Наука, 1978.- 203с.
18.Бернштейн Б.М. Традиция и социокультурные структуры // Советская этнография. - 1981. - № 2. - С.107-118.
19.Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. - Львів: Фенікс, 2000. - 327 с.
20.Біляшевський М. Про український орнамент. Нарис. - К., 1909. - 14 с.
21.Богусевич В.А. Зображення симаргла в давньоруському мистецтві // Археологія. - 1961. - Т.12. - С. 56-71.
22.Блаватский В.Д. Античные тридиции в византийском серебре из Восточной Европы // Блаватский В.Д. Античная археология и история. - М.: Наука, 1985. - С. 216-221.
23.Бондаренко И.А. Народное и царственное зодчество Древней Руси: К проблеме общности традиций и идеалов // Древнерусское искусство: Художественная культура Х - первой половины ХІІІ в. - М.: Наука, 1988. - С. 5-12.

24.Бобринский А.А. Резной камень в России. - М., 1916. - Вып.1. - 56 с.
25.Боровский Я.Е. О названии Великой Богини славян // Древние славяне и Киевская Русь. - К.: Либідь, 1989. - С. 83-88.
26.Боровський Я.Є. Невідома кам`яна церква доволодимирового часу в Києві // Археологія. - 1999. - № 2. - С. 140-143.
27.Бочаров Г.Н. Русские сюжетно-орнаментальные изделия с перегородчатой эмалью // Средневековое искусство: Русь, Грузия. - М.: Наука, 1978. - С. 238-250.
28.Брайчевська О.А. Київська Русь: Одяг // Історія української культури: в 5 т. / Наукова думка. - К., 2001. - Т.1. - С. 977-988.
29.Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. - К.: Наукова думка, 1988. - 259 с.
30.Бретаницкий Л.С. Художественное наследие Переднего Востока эпохи феодализма. - М.: Советский художник, 1988. - 251 с.
31.Брудный А.А., Шредер Ю.А. Диалектический характер семантики текста // Философские науки. - 1977. - № 3. - С. 66-81.
32.Брунов Н.И. Киевская София - древнейший памятник русской каменной архитектуры // Византийский временник. - 1950. - Т.3. - С. 154-200.
33.Буслаев Ф.И. Исторические очерки Ф.И.Буслаева по русскому орнаменту в рукописях. - М.: Изд-во Акад.наук, 1917. - 233с.
34.Бычков В.В. Литература как выразитель эстетического сознания Древней Руси // Литература и искусство в системе культуры. - М.: Наука, 1988. - С. 129-135.
35.Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. - К.: Путь к истине, 1991. - 408 с.

36.Вагнер Г.К. Византийский храм как образ мира // Византийский временник. - 1986. - Т.47. - С. 163-181.
37.Вагнер Г.К. Канон и стиль в древнерусском искусстве. - М.: Искусство, 1987. - 285 с.
38.Вагнер Г.К. Декоративное искусство в архитектуре Руси Х-ХІІІ веков. - М.: Наука, 1964. - 32 с.
39.Вагнер Г.К. Судьбы образов звериного стиля в древнерусском искусстве // Скифо-сибирский звериный стиль в искусстве народов Евразии. - М.: Наука, 1976. - С. 250-257.
40.Вагнер Г.К. О чертах космологизма в народном искусстве // Древняя Русь и славяне. - М.: Наука, 1978. - С. 321-326.
41.Василиев А. Ктиторски портрети. - София: БАН, Инст.за изобразителни изкуства, 1960. - 274 с.
42.Василенко В.М. Русское прикладное искусство. Истоки и становление. І век до н.э.- ХІІІ век н.э. - М.: Искусство, 1977. - 463 с.
43.Вейль Г. Симметрия. - М.: Наука, 1968. - 191 с.
44.Веймарн Б.В. Азия // Искусство стран и народов мира: В 5т. / Советская Энциклопедия. - М., 1962. - Т.1. - С. 62-65.
45.Веймарн Б.В. Искусство арабских стран и Ирана VII-XVII веков. - М.: Искусство, 1974. - 187 с.
46.Вільчинський Ю.М. Олександр Потебня як філософ. - Львів: ЛДУ, 1995. - 127с.
47.Воронин Н.Н. Архитектурный памятник как исторический источник (заметки к постановке проблемы) // Советская Археология. - 1954. - Вып.19. - С. 42-51.
48.Высоцкий С.А. О дате поездки посольства Ольги в Константинополь // Древние славяне и Киевская Русь. - К.: Либідь, 1989. - С. 154-160.
49.Высоцкий С.А. Светские фрески Софийского собора в Киеве. - Киев: Наукова думка, 1989. - 216 с.
50.Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской. - Киев: Наукова думка, 1976. - 453 с.
51.Гагарин Г.Г. Сборник византийских и древнерусских орнаментов. - СПб.: изд.Центр уч.техн.рисов.Штиглица, 1887. - 96 т.
51а.Гагарин Г.Г. Собрание византийских, грузинских и древнерусских орнаментов и памятников архитектуры.- СПб.: Экспед.изгот.гос.бумаг, 1897.
52.Газенко Л., Коренюк Ю., Меднікова О. Нові дослідження археологічних колекцій стінопису Десятинної церкви та прилеглих споруд // Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. - Київ, 1996. - С. 68-73.
53.Голан А. Миф и символ. - М.: РУССЛИТ, 1994. - 373 с.
54.Голиченко Т.С. Славянская мифология и античная культура // Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (историко-философские очерки). - К.: Наукова думка, 1988. - С. 92-100.
55.Голубева Л.А. Символы солнца в украшениях финно-угров // Древняя Русь и славяне. - М.: Наука, 1978. - С. 68-75.
56.Гольдштейн А.Ф. Семантика символа креста в древних культурах Передней Азии и Кавказа // Искусство и археология Ирана и его связь с искусством народов СССР с древнейшых времен. - М.: Советский художник, 1979. - С. 58-65.
57.Горский В.С. "Срединный слой" картины мира в культуре Киевской Руси // Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (историко-философские очерки). - К.: Наукова думка, 1988. - С. 169-176.
58.Горский В.С., Крымский С.Б. София Киевская в контексте историко-философского исследования // Отечественная философская мысль XI-XVII вв. и греческая культура. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 5-15.
59.Городцов В.А. Дако-сарматские религиозные элементы в русском народном творчестве // Труды ГИМ. - М., 1926. - Вып. 1. - С.3-20.
60.Грабар А.Н. Светское изобразительное искусство домонгольской Руси и "Слово о полку Игореве"// Труды отделения древнерусской литературы. - М.-Л., 1962. - Т. 18. - С. 233-271.
61.Громов М.Н. Образ Софии Премудрости в культуре Древней Руси // Отечественная общественная мысль эпохи средневековья (историко-философские очерки). - К.: Наукова думка, 1988. - С. 114-119.
62.Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т. / Наукова думка. - К., 1991. - Т.1: До початку ХІ віка. - 648 с.
63.Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - М.: Искусство, 1972. - 350с.
64.Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. - М.: Искусство, 1990. - 396 с.
65.Гупало К.Н., Ивакин Г.Ю. Набор литейных форм для поясных украшений Х века // Древности Среднего Поднепровья. - К.: Наукова думка, 1981. - С. 105-113.
66.Даркевич В.П. Светское искуссво Византии: Произведения византийского художественного ремесла в Восточной Европе Х-ХІІІ вв. - М.: Искусство, 1975. - 350 с.
67.Даркевич В.П. Символы небесных светил в орнаменте Древней Руси // Советская археология. - 1960. - № 4. - С. 55-67.
68.Даркевич В.П. Художественный металл Востока VIII-XIII вв.: Произведения восточной торевтики на территории европейской части СССР и Зауралья. - М: Наука, 1976. - 199 с.
69.Демчук Р.В. Сакральне та профанічне в культурно-філософській символіці Софії Київської: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.11 / Ін-т філос. ім. Г.С.Сковороди НАН України. - К., 2001. - 20 с.
70.Димитров З., Шаров Б. Стенописни орнаменти от Юго-Западна България. - София, 1964. - 51 с., 96 ил.
71.Домбровский О.И. Фрески средневекового Крыма. - К.: Наукова думка, 1966. - 110 с.
72.Домбровский О.И. Фрески южного нефа Херсонесской базилики 1935 года // Херсонесский сборник. - 1959. - Вып. V. - С. 207-227.
73.Дурново Л.А. Очерки изобразительного искусства средневековой Армении. - М.: Искусство, 1979. - 331 с.
74.Елкина А.К. Исторические и теоретические принципы построения плетеного орнамента // Художественное наследие. - М., 1983. - С. 53-58.
75.Жишкович В.І. Пластика Русі-України: Х - перша половина ХVI століть. - Львів: Інститут народознавства АН України, 1999. - 239 с.
76.Жишкович В.І. Ритм як елемент художньо-образної системи в мистецтві Русі-України // Вісник Львів.ун-ту. Серія мистецтвознавство. - 2002. - Вип. 2. - С. 123-127.
77.Забельшанский Г.Б., Миневрин Г.Б.,. Раппопорт А.Г., Сомов Г.Ю. Архитектура и эмоциональный мир человека. - М.: Стройиздат, 1985. - 207 с.
78.Залесская В.Н. Гностические представления в ранневизантийском искусстве // Культура и искусство Византии. - Л.: [Б.и.], 1975. - С. 13-15.
79.Залесская В.Н. Связи средневекового Херсонеса с Сирией и Малой Азией в X-XII веках // Восточное средиземноморье и Кавказ IV-XVI веков. - Л.: Искусство, 1988. - С. 93-104.
80.Залесская В.Н. Символика античных образов в ранневизантийском искусстве // Восточное средиземноморье и Кавказ IV-XVI веков. - Л.: Искусство, 1988. - С. 20-36.
81.Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. - К.: Абрис, 1994. - 256 с.
82.Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. - К.: Наукова думка, 1987. - 184 с.
83.Замятина Е.А. Мифологические мотивы в символике Софии Киевской // Отечественная философская мысль XI-XVII вв. и греческая культура. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 31-38.
84.Запаско Я.П. Пам`ятки книжкового мистецтва: Українська рукописна книга. - Львів: Світ, 1995. - 480 с.
85.Збенович В.Г. Дракон в изобразительной традиции культуры Кукутени-Триполье // Духовная культура древних обществ на территории Украины. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 20-33.
86.Злыднева Н.В. Художественная традиция в пространстве балканской культуры. - М.: АН СССР, Ин-т славяноведения и балканистики, 1991. - 176 с.
87.Зубарь В.М., Павленко Ю.В. Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси. - Киев: Наукова думка, 1988. - 208 с.
88.Иванов С.В. Орнамент народов Сибири как исторический источник // Народы Севера и Дальнего Востока. М-Л.: Изд-во АН СССР, 1963. - С. 353-388.
89.Иванова А.П. Скульптура и живопись Боспора. - К.: Изд-во АН УССР, 1961.-150 с.
90.Иерусалимская А.А. Археологические основания датировки византийских тканей и некоторые художественные тенденции шелкоткачества Византии в VII-IX веках // Культура и искусство Византии. - Л.: [Б.и.], 1975. - С. 16-18.
91.Івакін Г.Ю. Літописні повідомлення про Десятинну церкву // Церква Богородиці Десятинна в Києві. До 1000-ліття освячення. - К., 1996. - С. 10-11.
92.Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Українська культура: Історія і сучасність. - Львів: Світ, 1994. - С. 422-442.
93.Кабанець Є.П. Про посвяту Десятинної церкви // Археологія. - 2000. - № 4. - С. 59-67.
94.Каковкин А.Я. Изображения на коптских тканях: украшения или символы?// Восточное средиземноморье и Кавказ IV-XVI веков. - Л..: Искусство, 1988. - С. 37-66.
95.Кара-Васильєва Т.В. Шедеври церковного шитва України (ХІІ-ХХ ст.). - К.: Інформаційно-видавничий центр УПЦ, 2000. - 96 с.
96.Каргер М.К. Древний Киев. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1958. - Т.1. - 580 с.
97.Каргер М.К. Древний Киев. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1961. - Т.2. - 661 с.
98.Каргер М.К. К вопросу об убранстве интерьера в русском зодчестве домонгольского периода // Труды Всероссийской Академии Художеств. - 1947. - Т.1. - С.15-50.
99.Керлот Х.Э. Словарь символов. - М.: REFL-book, 1994. - 608 с.
100. Кильчевская Е.В. О специфике канона в пластическом искусстве Древнего Востока // Проблема канона в древнем и средневековом искусстве Азии и Африки. - М.: Наука, 1973. - С. 184-200.
101. Кильчевская Е.В. От изобразительности к орнаменту.-М.: Наука, 1968.-207с.
102. Кинк Х.А. Восточное средиземноморье в древнюю эпоху. - М.: Наука, 1970. - 204 с.
103. Кирпичников А.Н. Снаряжение всадника и верхового коня на Руси ІХ-ХІІІ веков // Свод археологических источников. - 1973. - Е.1-36.
104. Кирпичников А.Н., Дубов И.В., Лебедев Г.С. Русь и варяги (русско-скандинавские отношения домонгольского времени) // Славяне и скандинавы. - М.: Наука, 1986. - С.189-297.
105. Козак Н.Б. Літописні "майстри із греків" і Десятинна церква у Києві // Вісник Львів.ун-ту. Серія мистецтвознавство. - 2002. - Вип. 2. - С. 115-122.
106. Комар О.В. Ранні Хозари у Північному Причорномор`ї // Археологія. - 2000. - № 1. - С. 130-142.
107. Комеч А.И. Взгляды христианства II-IV веков на эстетическую выразительность архитектурной формы // Культура и искусство Византии. - Л.: [Б.и.], 1975. - С. 21-23.
108. Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца Х-начала ХІІ в.: Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. - М.: Наука, 1987. - 320 с.
109. Комеч А.И. Роль княжеского заказа в построении Софийского собора в Киеве // Древнерусское искусство: Художественная культура домонгольской Руси. - М.: Наука, 1972. - С. 50-63.
110. Кондаков Н.П. Изображение русской княжеской семьи в миниатюрах ХІ века. - СПб., 1906. - 123 с.
111. Коренюк Ю.О. Фрески Софійського собору в Києві (технологія, техніка, деякі питання стилю, проблеми майстрів): Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства: 17.00.05./ НАМ. - К., 1995. - 35 с.
112. Кошовий О.П. Будівельна кераміка України. - К.: Наукова думка, 1988. - 132 с.
113. Корзухина Г.Ф. К реконструкции Десятинной церкви // Советская Археология. - 1957. - № 2. - С. 78-90.
114. Корзухина Г.Ф. О памятниках "корсунского дела" на Руси (по материалам медного литья) // Византийский временник. - 1959. - Т.14. - С. 129-137.
115. Котляр Н.Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. - К.: Наукова думка, 1986. - 159 с.
116. Крвавич Д.П. Орнаментальне оформлення саркофага Ярослава Мудрого // Вісник ЛДІПДМ. - Львів, 1990. - Вп.1. - С. 18-23.
117. Кресальний М.Й. Софійський заповідник у Києві. - К.: Будівельник, 1966. - 48 с.
118. Кузьмин А.Г. Падение Перуна: Становление христианства на Руси. - М.: Наука, 1988. - 240 с.
119. Культура и искусство Византии ІV-ХV веков, Ближнего и Среднего Востока ІІІ-ХVІІІ веков. - М.: Искусство, 1957. - 16 с.: ил.
120. Культура и искусство народов Востока. - Л.: Аврора, 1978. - 147 с.
121. Лазарев В.Н. Византийское и древнерусское искусство: Статьи и материалы. - М.: Наука, 1978. - 275 с.
122. Лазарев В.Н. История Византийской живописи: В 2 т. / Искусство. - М., 1986. - Т.1: Текст. - 331 с.
123. Лазарев В.Н. История Византийской живописи: В 2 т. / Искусство. - М., 1986. - Т.2: Таблицы. - 597 табл.
124. Лазарев В.Н. Мозаики Софии Киевской. - М.: Искусство, 1960. - 213 с.
125. Левин Э.М. К проблеме судьбы в культуре Киевской Руси. (Образ св.Параскевы-Пятници в древнерус