МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЦИРКАДІАННИХ РИТМІВ У ЩУРІВ : МОРФОФУНКЦИОНАЛЬНОЕ обоснование механизмов циркадианных РИТМОВ У КРЫС

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БУЛИК РОМАН ЄВГЕНОВИЧ

УДК 612.82.017.2

МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЦИРКАДІАННИХ РИТМІВ У ЩУРІВ

14.03.01 нормальна анатомія
14.03.03 нормальна фізіологія

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Науковий консультант:
Пішак Василь Павлович
член-кореспондент АПН України, доктор медичних наук, професор

Чернівці 2009

Зміст

Перелік умовних скорочень...............................................................

5

ВСТУП................................................................................................

6

Розділ 1.

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО МЕХАНІЗМИ УЧАСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ СТРУКТУР УФОРМУВАННІ ЧАСОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ .............

16

1.1.

Часова організація фізіологічних функцій біологічних систем.....

16

1.2.

Шишкоподібна залоза головний ендо­крин­ний ор­га­нізатор білядобового періодизму..................................................................

38

1.3.

Вплив постійного освітлення на гомеостаз......................................

59

1.4.

Морфологічна, ультрамікроскопічна та імуногістохімічна архітектоніки моз­кових структур, що залучені до хроноритмічної впорядкованості фізіологічних функцій.........

61

Розділ 2.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ......................................

67

2.1.

Експериментальні тварини.................................................................

67

2.2.

Серії експериментальних досліджень...............................................

67

2.3.

Забір біоматеріалу...............................................................................

69

2.4.

Морфометрія гістологічних зображень............................................

70

2.5.

Ультрамікроскопія препаратів...........................................................

71

2.6.

Кількісний аналіз білка c-Fos у нейронах гіпоталамуса ................

72

2.7.

Морфомометрична і денситометрична характеристика нейронів гіпоталамуса........................................................................................

76

2.8.

Імуногістохімічне дослідження мелатонінових рецепторів 1А.....

77

2.9.

Електрокоагуляція супрахіазматичних ядер гіпоталамуса.............

78

2.10.

Методи статистичного аналізу..........................................................

79

Розділ 3.

ГІСТОЛОГІЧНА ТА СУБМІКРОСКОПІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУПРАХІАЗМАТИЧНИХ ЯДЕР ПЕРЕДНЬОГО ГІПОТАЛАМУСА ЗА РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ ФОТОПЕРІОДУ.................................................................................

81

Розділ 4.

ВПЛИВ ФОТОПЕРІОДУ НА РИТМ ПРОДУКЦІЇ МЕЛАТОНІНУ, МІКРО­СКОПІЧНУ ТА УЛЬТРАСТРУКТУРНУ ОРГАНІ­ЗА­ЦІЮ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ...

98

Розділ 5.

ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТА УЛЬТРАЦИТОАРХІТЕКТОНІКА ГІПОКАМПА НА ФОНІ СВІТЛОВОЇ СТИМУЛЯЦІЇ ТА ДЕПРИВАЦІЇ.....................................................................................

116

Розділ 6.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ФОТОПЕРІОДУ СВІТЛООПТИЧНОЇ ТА ЕЛЕКТРОННО­МІКРОСКОПІЧНОЇ СТРУКТУР НАДНИРКО­ВИХ ЗАЛОЗ.........................................................................................

132

Розділ 7.

ЦИРКАДІАННІ ЗМІНИ ЩІЛЬНОСТІ МЕЛА­ТОНІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ 1А ТИПУ В ГІПОТАЛАМІЧНИХ І ЛІМБІЧНИХ СТРУК­ТУРАХ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЩУРІВ ЗА СВІТЛОВОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ ТА ДЕПРИВАЦІЇ: ІМУНОГІСТОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ.................................................

154

Розділ 8.

МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЙРОНІВ СУПРАХІАЗМАТИЧНИХ ЯДЕР ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ЗА РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ ФОТОПЕРІОДУ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ..........................................

171

8.1.

Вплив світлової депривації та стимуляції........................................

171

8.2.

Експериментальна терапія порушень морфофункціо­нальної активності нейронів, спричинених світловим стресом..................

186

Розділ 9.

МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ НЕЙРОНІВ МЕДІАЛЬНИХ ДРІБНОКЛІТИННИХ СУБЯДЕР ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНИХ ЯДЕР ГІПОТАЛАМУСА У ТВАРИН ЗА РІЗНОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ..........................

205

9.1.

Зміни при гіпо- та гіперфункції шишкоподібної залози ................

205

9.2.

Ефекти мелатоніну та епіталону на морфофункціо­нальну активність субядер за умов постійного освітлення ......................

217

Розділ 10.

ВПЛИВ РІЗНОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ НА НЕЙРОНИ ЗАДНІХ ВЕЛИКО­КЛІТИННИХ СУБЯДЕР ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНИХ ЯДЕР ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ....................................................

240

10.1.

Параметри субядер за різної функціональної активності шишкоподібної залози ......................................................................

240

10.2.

Показники морфофункціо­нальної активності субядер на фоні постійного освітлення та уведення мелатоніну й епіталону..........

251

Розділ 11.

СТАН ГЕНА РАННЬОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ c-fos УСУПРАХІАЗМАТИЧНИХ ЯДРАХ ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ЗАРІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ ФОТОПЕРІОДУ.....................

273

11.1.

Вплив гіпо- та гіперфункції шишкоподібної залози на стан гена ранньої функціональної активності c-fos.........................................

273

11.2.

Ефекти мелатоніну та епіталону на стан гена ранньої функціональної активності c-fos за умов постійного освітлення...

281

Розділ 12.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІДТРИВАЛОСТІ ОСВІТЛЕННЯ ГЕНА РАННЬОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ c-fos УМЕДІАЛЬНИХ ДРІБНОКЛІТИННИХ СУБЯДРАХ ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ

293

12.1.

Вплив світлової стимуляції та депривації на стан гена ранньої функціональної активності c-fos усубядрах..................................

293

12.2.

Корекція мелатоніном та епіталоном стрес-індукованих світловим чинником змін гена ранньої функціональної активності c-fos усубядрах...............................................................

299

Розділ 13.

ДОБОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД СТАНУ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ІНТЕНСИВНОСТІ ЕКСПРЕСІЇ ГЕНА РАННЬОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ c-fos УЛАТЕРАЛЬНИХ ВЕЛИКОКЛІТИННИХ СУБЯДРАХ ПАРАВЕНТРИКУЛЯР­НОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ........................................

308

13.1.

Стан гена ранньої функціональної активності c-fos усубядрах при моделюванні епіфізарної гіпо- та гіперфункції........................

308

13.2.

Експериментальна терапія мелатоніном та епіталоном змін стану гена ранньої функціональної активності c-fos, викликаних світловим стресом.........................................................

314

Розділ 14.

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

323

ВИСНОВКИ ...

359

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ............................

363

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......

364

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АВП

аргінін-вазопресин

АКТГ

адренокор­тико­тропний гормон

ВІП

вазоінтестинальний пептид

ВМЯ

вентромедіальні ядра

ВП

вазопресин

ГАМК

гамма-аміномасляна кислота

ГГНС

гіпоталамо-гіпофізарна нейросекретор­на система

ГІОМТ

гідроксііндол-О-метилтрансфераза

ДА

дофамін

ДМГ

диметилгідра­зин

ЛГД

латеральна гіпоталамічна ділянка

МАО

моноамінооксидаза

НА

норадреналін

НСК

нейросекреторні клітини

ПВЯ

паравентрикулярні ядра

лвПВЯ

латеральне великоклітинне субядро ПВЯ

мдПВЯ

медіальне дрібноклітинне субядро ПВЯ

ПД

преоптична ділянка

ПОЛ

перекисне окиснення ліпідів

СОЯ

супраоптичні ядра

СОЯН

середній об’єм ядер нейронів

СП

серединне підвищення

СХЯ

супрахіазматичні ядра гіпоталамуса

ЦР

циркадіанний (білядобовий) ритм

ШЗ

шишкоподібна залоза

5-ОІОК

5-оксііндолоцтова кислота

6-СОМ

6-суль­фатоксиме­латонін

NPY

нейропептид Y

ВСТУП
Проблема з’ясування механізмів періодичних коливань біологічних систем залишається одним з актуальних питань біології та меди­цини з огляду на те що, для будь-якого організму (від при­мі­тив­них до високоорганізованих істот) ритмічність функціону­ван­ня невід’ємна і фундаментальна властивість [164; 198-212; 249; 468]. Новітніми досягненнями в галузі хроно­фізіо­логії визначено фундамен­таль­ні основи часової орга­нізації біологіч­них систем, її регулю­валь­ний вплив на ендо­кринні залози, з’ясовані принципи зворот­но­го впливу гормонів периферійних за­лоз на рит­морегулю­вальний апа­рат [19; 78; 270]. Однак цілісне розуміння меха­ніз­мів цирка­діанних ритмів (ЦР) головного мозку ссавців не мож­ливе без подаль­шого поглибле­ного вивчення проце­сів хрононейро­ендокрин­ної інтег­рації в їх форму­ванні.
Найбільш вив­ченими є білядобові ритми з періодом, близьким 24-омгодинам [222; 224; 492]. На роль провідного водія (пейс­мекера) ритму цирка­діанних коливань у головному мозку ссавців претендують супрахіазматичні ядра (СХЯ) гіпоталамуса, а ендо­кринним посеред­ником у цьому процесі є шишкоподібна залоза (ШЗ) [8; 198-212; 393; 398; 452]. Унікаль­ним положенням на межі нервової й ендокринної систем зумовлена своєрідна модулювальна роль ШЗ, здатної інтегрувати різні екзогенні й ендогенні сигнали, трансформувати їх у гормональну відповідь і сприяти адаптогенезу [37; 354].
Універсаль­ним регулятором біологічних ритмів є мелатонін еволюційно давня молекула, яка виявляється у всіх хребетних, багатьох безхребетних тварин і навіть у деяких рослин та одно­клітинних еукаріотів [116; 218]. Щодо ссавців, основ­на частка хронобіотика секретується в ШЗ та чітко підпорядкована фото­періоду найна­дій­нішому і найстабільнішому синхронізувальному чиннику для гомо­йо­терм­них тварин, зокрема, людини. Тісно пов’я­зана з СХЯ і ПВЯ гіпота­ламуса, лімбічними струк­турами та сітків­кою ШЗ бере участь у спряженні з фотоперіо­дизмом ЦР [158; 349; 394]. Пору­шення світ­ло­вого режиму (тривале освіт­лен­ня, постійна темрява) є визна­чаль­ним стресором, що призво­дить до дисбалансу синтезу мела­тоніну і розвитку десинхронозу [101; 252;278]. Незва­жаючи на певні успіхи у вив­ченні структури і функції ШЗ, у літера­турі трап­ляються супереч­ливі та неоднозначні дані про її ефекти на хрономорфологічний та ультраструктурний стан СХЯ, лімбічної структури гіпокампа, периферичної ланки наднир­кових залоз, тісно пов’яза­них з організацією та реалізацією ЦР. Ви­хо­­дячи із цих позицій, існує необхід­ність ретельного досліджен­ня архітек­то­ніки СХЯ, ШЗ, гіпокампа, надниркових залоз залежно від трива­лості фотоперіоду, що дасть змогу детально проаналізувати функ­ціо­нальний взаємо­зв’язок між вказаними структурами.
Нез’ясованими залишаються питання стосовно щіль­ності мелатонінових рецепторів у СХЯ, гіпокампі залежно від періоду доби та при блокаді пейсмекера ЦР, оскільки відомо, що ШЗ через мелатонінові рецептори (мембранні, цитозольні та ядер­ні) здійснює прямий контроль над структурами, залученими у формування часової організації [130;317;395].
Недостатньо висвітленою в науковій літературі залишається проблема організації центральних механізмів ЦР головного мозку, пов’язаної з дисфункцією ШЗ. Нерозкрито морфометричний та функ­ціональний стан водія ЦР СХЯ, а також кортикотропін-рилізинг-синтезувальних медіальних дрібноклітин­них субядер ПВЯ (мдПВЯ) та вазопресин-продукувальних латеральних велико­клітин­них суб­ядер ПВЯ (лвПВЯ) у нормі та при гіпер- і гіпофункції ШЗ.
Не з’ясовані питання, що торкаються залежності від зміни світлового режиму рівня експре­сії гена ранньої функціональної ак­тивності с-fos, який детермінує про­дук­цію імуноспеци­фічного біл­ка с-Fos у СХЯ, мдПВЯ, лвПВЯ. Відповідний білок причетний до організації ритміч­ної діяльності вказаних гіпо­таламічних утворень.
Суперечливі літературні дані щодо стрес-індукованих пору­шень функціонування шишкоподібної залози: є посилання як на ак­тивацію, так і гальмування чи повну відсутність реакції з боку ме­ла­тонінутворювальної функції залози при стресі залежно від ви­ду, інтенсивності та тривалості дії чинника, а також інтервалу до­би, ко­ли його застосовують [39; 244].
На даний час отримані переконливі докази широкого кола ефектів як мелатоніну, так і епіфізарних пептидів, які здійснюють інформаційний зв’язок між різними клітинними групами, і таким чином, впливають на їх функціональну активність [75; 280; 270]. У Санкт-Петербурзькому Інституті біорегуляції і геронтології ПЗВ РАМН синтезований тетрапептид епіталон, що володіє високою біо­логічною активністю [245]. Нако­пиче­ний експериментальний і клі­ніч­ний досвід використання при­родних та синтезованих епіфізарних препаратів свідчить про безсум­нівну перспективність їх застосуван­ня для лікування та профілак­тики десинхронозів. Однак відомості щодо впливу мела­тоніну й епі­та­лону на морфофункціо­нальний стан та експресію гена гена с-fos у структурах, залучених у формування механізмів ЦР, залежно від тривалості фотоперіоду в різні добові періоди носять фрагментарний характер і не висвіт­люють цілісного уявлен­ня про проблему.
З’ясування архітектоніки і морфо­функціональ­ної органі­за­ції головних (СХЯ, субядер ПВЯ, шишкоподібної залози, гіпо­кам­па) та периферичних (надниркові залози) компонентів хроноперіодичної системи, характеристика щільності мелатонінових рецепторів, аналіз рівня експре­сії гена ранньої функціональної ак­тивності с-fos у гіпоталамічних утвореннях залежно від тривалості фотоперіоду в різні добові періоди дасть можливість не тільки розширити сучасні уявлення про ступінь залучення вказаних структур у формування циркадіанних ритмів головного мозку ссавців, усвідо­мити вузькі місця у центральних механізмах їх регуляції, але й науково обґрун­тувати застосування експериментальної терапії при хронопатоло­гічних явищах, викликаних дисфункцією шишко­подіб­ної залози.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи ка­фед­ри ме­дич­ної біології, генетики та гістології Буковинського дер­жав­ного ме­дич­ного університету (м.Чернівці) Вплив стресу та со­лей важких металів на хроноритми функцій нирок та морфологіч­ні по­казники деяких ендокринних органів” (№ держреєст­рації 0104 U009025). Автор є спів­виконавцем зазначеної теми, виконав­цем фраг­­менту Механізми циркадіанних ритмів голов­ного мозку ссавців”.
Мета роботи. З’ясувати білих щурів мозку в регуляції біоритмологічних змін структури і функції сім______________________________________________ механізми циркадіан­них ритмів ущурів, а також роль шишкоподібної залози в механізмах корекції відхи­лень морфо­ло­­гіч­ного та функціонального стану структур фотоперіо­дичної сис­теми тварин за різної трива­лості фотоперіоду.
Для досягнення вказаної мети поставлені такі задачі:
1. Оцінити морфологічні й ультрамікроскопічні зміни централь­них (супрахіазматичні ядра, шишкоподібна залоза, гіпокамп) та пери­фе­ричних (надниркові залози) структур фотоперіо­дичної сис­теми щурів у різні періоди доби.
2. Вивчити динаміку світлооптичних та електронномікроско­пічних перебудов компонентів фотоперіодичної системи в умовах світлового стресу.
3. Проаналізувати щільність мелатонінових рецепторів у струк­турах головного мозку за фізіоло­гічної, гіпер-, гіпофункції шишкоподібної залози.
4. Охарактеризувати щільність мелатонінових рецепторів у гіпокампі за різної епіфізарної активності та при зруйнуванні супрахіазматичних ядер гіпоталамуса.
5. З’ясувати особливості морфометричних змін супрахіазматич­них ядер гіпоталамуса щурів за різної функціональної актив­ності шиш­коподібної залози.
6. Оцінити коливання концентрації РНК у нейронах супрахіаз­ма­тичного ядра гіпоталамуса ущурів при епіфізарній дис­функції.
7. Установити закономірності змін перерізу тіл, компонентів нейронів, концентрації в них РНК, ядерно-цитоплазма­тичного співідношення, питомих об’є­мів ядер і цитоплазми пара­вентрикулярних ядер гіпо­та­ла­муса в циркадіанно­му аспек­ті.
8. Охарактеризувати стан експресії гена ранньої функціональної активності c-fos у структурах гіпоталамуса щурів за фізіо­логічних умов та припорушенні світлового режиму.
9. Встановити кореляційні зв’язки між морфофункціональними перебудовами компонентів цир­ка­діанного блоку на фоні змі­не­­ної тривалості циклу світло-темрява в різні періоди доби.
10. Провести медикаментозну терапію мелатоніном і епіта­ло­ном з метою корекції морфофункціо­нальних змін при гіпо­пінеалізмі та обґрунтувати доцільність їх застосування.
Об'єкт дослідження: циркадіанні ритми головного мозку в щурів.
Предмет дослідження: залежність формування циркадіанних ритмів головного мозку в щурів від архітектоніки та морфо­функ­ціо­­наль­ної організації центральних та периферичних компонентів хроноперіодичної системи.
Методи дослідження: фізіологічні (з’ясування функціональ­ного стану супра­хіазматичних ядер, латеральних великоклітинних і медіальних дрібноклітинних субядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса), біохімічні (визначення концент­рації мелатоніну в плазмі крові), імуногісто­хімічні (застосування полі­кло­нальних антитіл до мелатонінових рецепторів 1А), імунофлуо­ресцентні (ідентифікація імуноспецифічного білка c-Fos у гістологічних зрізах гіпотала­муса), морфометричні, денситометричні (аналіз нейронів гіпоталамуса і кількісне визначення вмісту в них РНК), гістологічні (вивчення досліджуваних структур на світлооптичному рівні), електронно мікроскопічні, кореляційного та регресійного аналізу, математичної статистики (обробка отриманих резуль­татів).
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі на основі теоретичного підходу та екс­пери­мен­таль­ного до­слідження вперше розкрито нові, невідомі раніше, зако­номірності хро­­норитмічної організації компонентів фотоперіо­д­ич­ної системи за­лежно від функціональної активності шишкопо­дібної залози. Вперше експериментально обґрунтовано концепцію фотозалежної хро­ноор­ганізації циркадіанних ритмів, згідно з якою порушення три­валості фотоперіоду викликає дисбаланс синте­зу мелатоніну, що є ключовою ланкою дезорганіза­ції механізмів добової періодич­ності у щурів.
Вперше встановлено більш виражені добові законо­мірності пере­будов морфофункціональних параметрів компонентів цирка­ді­ан­ної системи вентролатерального відділу супра­хіаз­ма­тичних ядер та нонапептидер­гічних нейро­сек­реторних популяцій субядер пара­вент­рику­ляр­них ядер гіпотала­муса, шишкоподібної залози, гіпо­кампа, над­ниркових залоз при епіфізарній гіпо­функції, ніж при гіперфункції.
На підставі комплексного вивчення характеру щільності мелатонінових рецепторів у нейронах СХЯ та гіпокампа впродовж доби отримано переконливі докази фото-індукованого її порушення з припи­ненням добових коли­вань у середніх тенденціях, а також з підси­ленням варіації індивідуаль­ної реакції лімбічної структури тварин на зруйнування пейсмекерних нейронів.
Вперше показано, що індикатором раннього десинхронозу цент­ральних меха­нізмів цирка­діан­них ритмів головного мозку щурів є порушення екс­пресії гена швидкої функціональної відпові­ді с-fos і детер­мі­но­ваного ним імуноспецифічного білка с-Fos у пейс­­мекер­них нейронах супрахіазматичних і кортикотропін-рилізинг-гор­­мон­продукувальних та вазопресин-синтезувальних суб­­яд­рах пара­вентрикулярного ядра гіпоталамуса при диспінеалізмі.
Встановлена закономірність, згідно з якою уведення синтетич­ного біорегулятора епіталону (0,5мкг/кг) корегувало інтенсивність синтезу і секреції гормо­нів до­сліджуваних структур, підвищувало резистентність ульт­ра­структур до світлового стресора та істотно покра­щувало показники площі компонентів нейронів СХЯ, а мела­тоніну (0,5мг/кг) концентрацію в них РНК.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених експериментальних досліджень розширюють уяву про механізми хрононейро­ендокрин­ної інтег­рації у форму­ванні цирка­діанних ритмів, і зокрема участь у них нейроендокринного транс­дуктора шишкоподібної залози.
Розкриття фундаментальних основ функціонування та генної експресії нейросекреторних клітин гіпоталамічних ядер залежно від тривалості фотоперіоду створює перед­умови для розробки схем профілактики і лікування десинхронозів, пов’язаних з пору­шен­нями епіфізарної активності.
Здійснено пошук фармакологічних препаратів з метою стиму­ляції мелатонінутворювальної функції шишкоподібної залози. Науково обґрунтовано доцільність застосування синтетичного біо­ре­гу­ля­тора епіталону для корекції морфофукціональних та імуно­гістохімічних порушень центральних ланок циркадіанної ритмі­ки при гіпопінеалізмі.
Впровадження результатів досліджень. Результати роботи впро­ва­джені в науковий та навчальний процеси на кафедрах медичної біології, гене­тики та гістології, нормальної, патологічної фізіології, фармакології та фар­ма­ції Буко­винського державного медичного університету, Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича, викорис­товуються в нау­ко­во-дослідній роботі НДІ медико-екологічних проблем МОЗ України.
За результатами досліджень отримано деклараційний патент Украї­ни на корисну модель (№ u200707859) «Спосіб дослідження циркадіанних змін мелатонінових рецепторів 1А у супрахіазматич­них ядрах гіпоталамуса», підготовлено інфор­ма­ційний лист та галузеве нововве­дення.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено розробку основних теоретичних положень роботи, проведено аналіз та реферування літературних джерел. Здобувач оволодів методами патофі

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі на основі екс­пери­мен­таль­ного дослі­дження розкрито нові, невідомі раніше, зако­номірності хроно­ритмічної організації компонентів фотоперіо­д­ич­ної системи залеж­но від функціональної активності шишкопо­дібної залози, що є необ­­хід­ним для пізнання центральних меха­ніз­мів цир­кадіанних рит­мів головного мозку ссавців. Обґрунтовано концепцію фото­залежної хроноорганізації циркадіанних ритмів, згідно з якою пору­шення тривалості фотоперіоду викликає дисбаланс синтезу мелатоніну, що є ключовою ланкою дезорганіза­ції механізмів добової періодичності в щурів.
1. Встановлено, що загаль­ні добові закономірності ритмічних пере­будов морфологічної та ультра­мікро­скопічної структури вентро­латерального відділу супра­хіаз­ма­тичних ядер передньо­го гіпоталамуса, шишкопо­дібної залози, гіпо­кампа, наднирни­кових залоз полягають у адаптивних змінах до тривалості циклу світло-темрява. Головні проце­си хрононейро­ендокрин­ної інтег­рації у форму­ванні цирка­діанних ритмів у щурів спря­мовані на збере­ження співвідношення регуляторних гормон­продукуваль­них клітин та морфофізіологічних ознак з боку ефекторних клі­тинних ланок.
2. Експериментальне моделювання гіпопінеалізму (тривале освіт­лен­ня) та гіперпінеалізму (постійна темрява) при­звело до пору­шення досліджуваних компо­нен­тів циркадіанного блоку на світ­лооптич­ному та електронно­мік­ро­ско­пічному рівнях. Це віддзер­ка­лилося істотним кількісним перерозподілом типів нейросек­реторних клітин у структурах головного мозку (зменшення вмісту активних і зникнення нейроцитів у фазі накопичення, поява інтенсивно світлих і функціонально виснажених, збіль­шення числа пікноморфних клітин), що свідчить про порушення фазного характеру нейросекреції. Десин­­хроноз ар­хі­тектоніки дослі­джу­ваних утво­рень більш вираже­ний в умовах гіпо­функ­ції шишко­по­діб­ної залози, ніж при її гіпер­функ­­ції, що свідчить про інтегральний вплив нейро­ен­до­кринного трансдуктора в пейсме­керній системі орга­нізму щурів.
3. Дано оцінку щільності рецепторів мелатоніну 1А у пейсме­кер­них нейро­нах суп­ра­хіазматичних ядер гіпоталамуса, яка тісно ко­ре­лює з кон­цент­­рацією мелатоніну в плазмі крові щурів, дося­гаючи максимуму о 02.00год. За умов пригнічення актив­ності шишко­подібної залози максимальна кіль­кість мелатонінових рецепторів у нейронах супрахіаз­матичних ядер гіпотала­муса зміщується з 02.00год на 14.00год і становить 0,35 ± 0,012 від­носних оди­ниць оптичної щільності (в.од.опт. щільності), а при активації мелатонін­утворюваль­ної функції залози найбільший по­­казник відзначається о20.00год, складаючи 0,43 ± 0,015 в.од. опт. щіль­ності.
4. Доведено, що гіперфункція шишкоподібної залози супрово­джу­ється ста­більно високою імуно­гісто­­хімічною щільністю мела­тоніно­вих рецепторів (0,37 ± 0,010 в.од.опт.щіль­ності) у нейро­нах гіпокампа в нічний період, а в денний період во­на вірогідно знижується (0,29± 0,009 в.од.опт.щіль­ності). При епіфізарній гіпофункції кількість позитив­но забарвлених на мелатонінові рецептори нейронів гіпокампа вірогідно менша щодо контролю в усі періоди спостереження. Найвищих значень вона сяга­ла о 14.00год, коли показник перебував у межах 0,29 ± 0,008 в.од. опт.щільності, вірогідно відрізняючись від такої о 02.00год 0,25 ± 0,007 в.од.опт.щільності. При зруйнуванні супра­хіазма­тичних ядер відбува­ється десин­хронізація цирка­діанних ритмів щіль­ності мелато­нінових рецепторів нейронів гіпокампа з припи­нен­ням до­бо­вих коли­вань у середніх тенден­ціях, а також з підси­ленням варіації індивідуаль­ної реакції тварин на зруйну­вання основного коор­динатора добових ритмів.
5. Встановлено виражене порушення добово­го рит­му морфо­мет­рич­них показників пейсмекерних нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса при гіпо­­функ­ції шишкоподібної залози о 02.00год. Так, площа перерізу нейрона становила 31,04± 0,319мкм2 і була меншою за аналогічну в інтактних тварин і щурів з гіпер­функцією шишкоподібної залози. Вказані зміни супро­воджу­валися зменшенням площі перерізу ядра до 20,54 ± 0,255 мкм2 (r=0,78) та цитоплазми до 10,51 ± 0,189 мкм2 (r=0,84). Ядерно-цитоплазматичне співвід­но­­шен­ня сягало 1,95±0,024 і переви­щу­вало таке в інтактних тварин на 14,04±1,017% внаслідок зростан­ня питомого об’єму ядра, який складав 66,17±0,821% та змен­шення питомого об’єму цитоплазми нейрона.
6. Доведено, що в основі змін морфометричних показників пейсме­кер­них нейронів супра­хіазматичних ядер гіпоталамуса при гіпо­функції шишкоподібної залози лежить виснаження їх функціо­наль­ної активності, що підтверджується значним гальму­ванням біосинтетичних процесів. Зокрема, о 14.00год концентрація РНК в ядрі перебувала в межах 0,276 ± 0,0045 од.опт.щільності, в ядерці 0,382 ± 0,0062 од.опт.щільності, в цитоплазмі 0,147 ± 0,0024 од.опт.щільності і вірогідно нижча щодо аналогічних показників інтактних тварин.
7. Аналіз площ перерізів компонентів нейронів, концентрації в них РНК, ядер­но-цитоплаз­матичного співідношення, питомих об’є­мів ядер і цито­плазми медіаль­них дрібноклітинних та лате­раль­­них велико­клітин­них субядер пара­вентрикуляр­них ядер гіпо­та­ла­муса в цирка­діанно­му аспек­ті показав інверсію (зростання величин у нічні години замість звичайного їх зниження в цей добовий період) цир­ка­діанної ритміки при гіпер­пінеалізмі та широкий діапа­зон плас­тичності структур при гіпо­пінеалізмі.
8. Виявлено, що експресія продукту активності гена „надранньої відповіді” c-fos білка c-Fos у пейс­мекер­них нейронах супра­хіазматичних і кор­тикотропін-рилізинг-гор­­мон­продукувальних та вазопресин-сиинтезу­вальних суб­яд­рах па­ра­вентрикуляр­ного ядра гіпоталамуса щурів, утримуваних в умовах нормальної фото­періодики (12 год світло / 12 год темрява), зазнає чітких циркадіанних коливань з максимальним значенням індексу концентрації білка c-Fos 0,250 ± 0,0095 од. імунофлуоресценції о 14.00год. Експериментально обґрунтовано, що інди­катором раннього десинхронозу меха­нізмів цирка­ді­ан­них ритмів у щурів є по­рушення екс­пресії гена с-fos і детер­мі­но­ваного ним імуно­спе­цифічного білка с-Fos у нейронах досліджуваних ядер перед­нього гіпоталамуса при зміні фото­періоду.
9. Встановлено тісні кореляційні зв’язки між морфофункціо­наль­ни­ми пе­ре­будовами досліджуваних параметрів супрахіазма­тичних ядер переднього гіпоталамуса та нонапептидер­гічних ней­ро­­сек­ретор­них популяцій субядер паравентрику­ляр­них ядер перед­нього гіпо­та­ла­муса на фоні зміне­ної тривалості циклу світло-темря­ва в різні періоди доби.
10. Показано доцільність застосування синтетичного біорегулятора епіталону (у дозі 0,5мкг/кг), який підви­щує резистентність ульт­ра­структур компонентів циркадіанної системи до світ­лового стресора та істотно покра­щує показники площі перерізів компо­нентів нейронів СХЯ, а мела­тонін (удозі 0,5мг/кг) концент­рацію в них РНК. Мелатонін не корегує стрес-інду­кованого пору­шення ритму активності ней­ро­нів СХЯ, а застосування епіта­лону нормалізує зазначе­ний ритм.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Встановлені в роботі стрес-протективні властивості синтетич­ного тет­ра­пептиду епіталону визначають доцільність подальшого всебічного дослідження біорегулятора з метою корекції змін, викликаних різно­манітними стресорами.
2. При призначенні медикаментозної терапії доцільно враховувати вікову залежність мелатонінутворювальної функ­ції шиш­ко­­подіб­ної залози.
3. Дисбаланс вмісту мелатоніну в організмі може бути викорис­таний як патогенетичний критерій у розвитку органної та сис­тем­ної патології внутрішніх органів.
4. Особам, робота яких пов’язана з вахтовим режимом, при широт­них перельотах, для поперед­жен­ня десинхронозу фізіоло­гіч­них функцій рекомен­ду­ється проводити періодич­ний контроль за показниками концентрації мелатоніну.
5. Враховуючи високу ефективність застосування мелатоніну як протек­торного засобу в попередженні ендокринних, невроло­гічних, вікових, онкологічних розладів, тощо рекомендується провести подальші клінічні випробовування препарату.

ЛІТЕРАТУРА
1. Ажипа Я. И. Трофическая функция нервной систе­мы / Я. И. Ажипа. — М.: Наука, 1990. — 672 с.
2. Акмаев И. Г. Реакция гипоталамо-гипофизарно-адреналовой системы на "иммунный" и "неиммунный" стрессоры при хроническом воспалении / И.Г. Акмаев, В. В. Гриневич, Е. А. Поскребышева // Нейроиммуно­пато­ло­гия : Всерос. конф. 12—13 окт. 1999 г. : тезисы докл. — М. , 1999. — С.6.
3. Акмаев И. Г. Современные представления о взаи­модействиях регулирую­щих систем: нервной, эн­докринной и иммунной / И. Г. Акмаев // Успехи физиол. наук. — 1996. — Т. 27, № 1. — С. 3—20.
4. Александрова О. Гистогенез гиппокампа и новой коры головного мозга пост­натальных крыс в органотипических роллерных культурах свободно­плавающих срезов мозга / О.Александрова, А.Лыжин, И.Викторов // Бюлл. эксперим. биол. и медицины. — 2001. — Т. 132, №9. —С.333—337.
5. Алешин Б. В. Гистофизиология гипоталамо-гипофизарной системы / Б.В.Алешин. — М. : Медицина, 1971. — 440 с.
6. Алимова И. Н. Особенности старения и канцерогенеза у трансгенных мышей HER-2/neu: механизмы и модифицирующие воздействия : авто­реф. дисс. на соискание уч. степени канд. биол. наук / И.Н.Али­мова : С.-Пб. ин-т биорег. и геронтол. СЗО РАМН. — Санкт-Петербург, 2002. — 21с.
7. Андибура Н.Ю. Динаміка порушень структур мікро­циркуляторного русла та паренхіми надниркових залоз під впливом хронічної дії сполук свинцю / Н. Ю. Андибура, Н. К. Каширіна // Галицький лікарський вісник. — 2003. — Т. 10, № 4. — С. 5—6.
8. Анисимов В. Н. Мелатонин: перспективы применения для профилактики рака и прежде­вре­менного старения / В. Н. Анисимов // Вестник восста­новительной меди­цины. — 2007. — №1 (19). — С. 4—7.
9. Анисимов В. Н. Молекулярные и физиологические механизмы старения / В. Н. Анисимов. — С-Пб: Наука, 2003. — 467 с.
10. Анисимов В. Н. Физиологические функции эпи­физа (геронтологический аспект) / В. Н. Анисимов // Рос. физиол. журн. им. И. М. Сеченова. — 1997. — Т. 83, №8. — С. 1—13.
11. Анисимов В. Н. Функция эпифиза при раке и старении / В. Н. Анисимов, Р. Дж. Рейтер // Вопр. онкологии. — 1990. — Т. 36, № 3. — С. 259—268.
12. Анисимов С. В. Влияние мелатонина и тетрапептида на экспрессию генов в головном мозге мышей / С. В. Анисимов, B. X. Хавинсон, В. Н.Аниси­мов // Бюлл. эксперим. биол. и мед. — 2004. — Т. 138. — С. 570—576.
13. Анисимов С. В. Изучение влияния мелатонина на экспрессию генов в сердце мышей с помощью мик­рочиповой технологии / С. В. Анисимов, K.P. Богилер, В. Н. Анисимов // Доклады РАН. — 2002. — №383. — С.276—281.
14. Аношкина Е. В. Воздействие природного газа АГКМ на биологические объекты : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. биол. наук : Аст­рах. гос. техн. ун-т. — Астрахань, 2001. — 23с.
15. Аношкина Е. В. Особенности становления супрахиазматических ядер гипоталамуса белых крыс в норме и условиях воздействия газами АГКМ в эмбриогенезе / Е. В. Аношкина // Эколого-биологические проблемы Волжского региона и Северного Прикаспия : ІІІ Всеросс. науч. конф. 4—6окт., 2000 г. : тезисы докл. — Астрахань, 2000. — С. 120—122.
16. Аношкина Е. В. Эмбриотоксический эффект воздействия природного газа АГКМ на постнатальный онтогенез элементов СХЯ гипоталамуса белых крыс с учетом изменений циркадной ритмики белка / Е. В. Аношкина // Эколого-физиологические проблемы адаптации : ІІмеждунар. симпоз. 27—28 янв. 2003 г. : тезисы докл. — М. , 2003. — С. 31—32.
17. Арушанян Э. Б. Влияние эпифизэктомии на динамику циркадианной под­вижности крыс / Э. Б. Арушанян, О. П. Ботвев // Ж. высш. нерв. деят-ти. — 1994. — Т. 44, вып. 1. — С. 143—147.
18. Арушанян Э. Б. Эпифизарный гормон мелатонин и неврологическая патология / Э. Б. Арушанян // Русс. мед. журнал. — 2006. — Т. 14, №22.— С. 1—8.
19. Арушанян Э. Б. Временная организация деятельности имунной системы и участие в ней эпифиза / Э. Б. Арушанян, Э. В. Бейер // Успехи физиол. наук. — 2006. — Т. 37, №2. — С. 3—10.
20. Арушанян Э. Б. Хронобиологическая природа нарушений познавательной деятельности мозга / Э. Б. Арушанян // Журн. неврологии и психиат­рии.— 2005. — № 11. — С. 73-78.
21. Арушанян Э. Б. Место гиппокампа в биоритмологической организации поведения / Э. Б. Арушанян, Э. В. Бейер // Успехи физиол. наук. — 2001. — Т. 32, №1. — С. 79—95.
22. Арушанян Э. Б. Модуляторные свойства эпифизарного мелатонина / Э.Б.Арушанян, Л. Г. Арушанян // Пробл. эндокринол. — 1991. — Т. 37, №3. — С. 65—68.
23. Арушанян Э. Б. Сопряженные отношения эпифиза и гиппокампа при фор­мировании реакции на стресс / Э. Б. Арушанян, Э.В.Бейер // Ж. высш. нерв. деят-ти. — 1997. — Т. 47, № 4. — С. 725.
24. Арушанян Э. Б. Супрахиазматические ядра гипоталамуса и организация суточного периодизма / Э. Б. Арушанян, Э. В. Бейер // Хронобиология и хрономедицина. — М. : Триада-Х, 2000. — С. 50—64
25. Арушанян Э. Б. Участие эпифиза в антистрессовой защите мозга / Э.Б.Aрушанян // Успехи физиол. наук. — 1996. — Т. 27, №3. — С. 31.
26. Арушанян Э. Б. Хронический болевой стресс нарушает плавную пере­стройку циркадианного ритма подвижности у крыс при фазовом сдвиге светового режима / Э. Б. Арушанян, В. А. Батурин // Синтез, фармако­логия и клинические аспекты новых обезболивающих средств : всеросс. науч.-практ. конф. 16-18 окт. 1991 г. : тезисы докл.. — Новгород, 1991. — С. 36.
27. Арушанян Э. Б. Эпифиз в системе зрительного анализатора / Э.Б.Аруша­нян, К. Б. Ованесов // Успехи физиол. наук. — 1995. — Т. 26, №3. — С.25—30.
28. Арушанян Э. Б. Эпифиз и организация поведения / Э.Б.Aрушанян // Успехи физиол. наук. — 1991. — Т. 22, № 4. — С. 122.
29. Арушанян Э.Б. Гистохимические и морфометри­ческие доказательства участия нейронов дорсального гиппокампа в ан­тистрессорном действии мелатонина / Э.Б.Арушанян, Э.Бейер, Н.Локтев // Эксперим. и клин. фармакология. — 2001. — Т.64, №6. . — С.10—12.
30. Атякшин Д. А. Глиальное обеспече­ние секреторных нейронов крупнокле­точных ядер гипоталамуса при воздействии ионизирующего излучения в малой дозе / Д. А. Атякшин, А. Я. Должанов, И. Б. Ушаков // Механизмы действия сверхмалых доз : ІІІ Междунар. симп. 3—6 дек. 2002г. : тезисы. докл. — М. , 2002. — С. 43.
31. Ашофф Ю. Обзор биологических ритмов / Ю. Ашофф // Биологические ритмы : [пер. с англ.] : под ред. Ю. Ашоффа. — М. : Мир, 1984. — Т. 1. — С. 12—21.
32. Барабой В. А. Біоантиоксидант мелатонін: фізіологічні функції та застосу­вання / В. А. Барабой // Фармацевт. журн. — 2000. — №1. — С. 69—72.
33. Безруков В. В. Характеристика функциональных изме­нений гипоталамуса при старении : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. мед. наук / В.В. Безруков. — К., 1981. 32с.
34. Бейер Э.В. Суточные колебания концентрации кортикостерона в плазме и локомоции у крыс при локальном разрушении гиппокампа / Э.В.Бейер, Е.В.Белик, Э.Б. Арушанян // Рос. физиол. ж. 1999. Т.85, №5. С. 616620.
35. Бейэр Э. В. Сдвиги в содержании мелатонина плазмы и изменения цирка­дианной локомоции при разрушении дорзального гиппокампа у интакт­ных и стрессированных крыс / Э. В. Бейэр, К. С. Эльбекьян, Э.Б.Аруша­нян // Ж. высш. нерв. деят-ти. — 2001. — Т. 51, № 5. — С. 631—63.
36. Беляевский А. Д. О влиянии эпиталамина на состояние перекисного окис­ления липидов, антиоксидантную систему и уровень эндотоксикоза при сочетанной черепно-мозговой травме / А. Д. Беляевский, Е.А.Лебе­дева // Вестник интенсивной терапии. — 2002. — № 4. — С. 35—37.
37. Біоритми, мелатонін та старіння / О. Коркушко, В. Шатило, А. Писа­рук, М.Романенко // Журнал практичного лікаря. — 2004. — № 1. — C. 38—43.
38. Бойчук Т. М. Фізіологічні аспекти впливу йодиду цезію на організм за­лежно від функціонального стану шишкоподібного тіла : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук / Т. М. Бойчук. — Львів, 1994.—23с.
39. Бондаренко Л. А. Значение взаимодействия факторов внутренней и внешней среды в регуляции функциональной активности пинеальной железы : автореф. дисс. на соискание уч. степени докт. биол. наук: спец. 14.01.14 / Л. А. Бондаренко : Ин-т эндо­кринологии и обмена веществ АМН Украины. — К. , 2003. — 36 с.
40. Бондаренко Л. А. Современные представления физиологии эпифиза / Л.А.Бон­даренко // Нейрофизиология. — 1997. — Т. 29, №3. — С. 212—237.
41. Булик Р. Є. Активність гена „надранньої відповіді” c-fos у субядрах паравент­рикулярного ядра гіпоталамуса за зміне­ної тривалості циклу світло-темрява / Р.Є.Бу­лик // Клін. та експерим. патол. — 2009. — Т.8, №1. — С. 9—15.
42. Булик Р. Є. Вплив епіталону на суб­мікро­ско­пічні зміни пінеа­ло­цитів при тривалому освітленні / Р. Є. Булик // Український мор­фологічний альма­нах. — 2008. — Т. 6, № 1. — С. 57—60.
43. Булик Р. Є. Вплив зруйнування супра­хіаз­матичних ядер гіпотала­муса на циркадіанну щіль­ність рецепторів мелато­ніну 1А унейронах гіпокам­па щурів / Р. Є. Булик // Патологія. — 2008. — Т. 5, № 1. — С.54—57.
44. Булик Р. Є. Вплив мелатоніну на стан нейронів супрахіазма­тич­них ядер гіпоталамуса щу­рів присвітловій стимуляції / Р. Є. Булик : Vміжнар. мед. -фарм. конф. студ. і мол. вчених, присв. 600-річчю Чернівців 1—3 квіт. 2008р. : тези доп. — Чернівці : Бук. держ. мед. ун-т, 2008. — С. 197.
45. Булик Р. Є. Вплив тетрапептиду епіталону на стресс-індуковані ульт­ра­мікроскопічні зміни нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса / Р.Є.Булик // Експерим. та клін. медицина. — 2008. — № 3. — С. 32—36.
46. Булик Р. Є. Динаміка порушень ульт­раструктури клітин моз­ко­вої речови­ни надниркових залоз щурів під впливом світлової депривації / Р. Є. Булик // Експерим. та клін. фізіологія і біохімія. — 2008. — № 4(44). — С. 7—10.
47. Булик Р. Є. Добові особливості морфо­логічної структури пінеа­ло­­цитів / Р.Є. Булик // Акту­альні питання імунології, алергології та ендокри­но­­логії : регіон. на­ук -практ. конф. 10—11 трав. 2006р. : тези доп. — Чернівці : Бук. держ. мед. ун-т, 2006. — С. 6—7.
48. Булик Р. Є. Ембріотопографічні особ­ли­вості шишкоподібної залози / Р.Є.Булик // Клін. анат. та операт. хірур­гія. — 2006. — Т. 5, № 2. — С. 73.
49. Булик Р. Є. Залежність морфологічної структури шишкопо­діб­ної залози від періоду доби / Р. Є. Булик // Вче­ні майбут­нього: міжнар. наук.-практ. конф. мо­л. вче­­них 18—19 жовт. 2005р. : тези доп. — Одеса : Одес. держ. мед. ун-т, 2005. — С. 16.
50. Булик Р. Є. Мікроскопічні зміни гіпокампа за умов різної тривалості фотоперіоду та їх корекція епіталоном / Р. Є. Булик // Прикладні аспекти морфології екс­пе­риментальних і клінічних досліджень : Всеукр. на­ук.-практ. конф. 29—30 трав. 2008р. : тези доп. — Тернопіль : Терноп. держ. мед. ун-т ім. І. Я. Горбачевського, 2008. — С. 19—21.
51. Булик Р. Є. Морфологічні зміни над­нир­кових залоз щурів за умов тривалої експозиції постійним світлом / Р. Є. Булик // Актуальні проб­леми сучасної меди­ци­ни: вісник Української ме­дичної стоматологічної ака­демії. — 2007. — Т. 7, Вип. 4 (20). — С. 242—245.
52. Булик Р. Є. Роль простагландинів у регуляції хроноритмів функцій нирок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.03.03 / Р.Є.Булик. — Вінниця, 2004. — 21 с.
53. Булик Р. Є. Світлооптичне дослідження нейронів гіпокампа щу­рів при епіфізарній дисфункції / Р. Є. Булик // Вісник проблем біології і медицини. — 2008. — Вип.3. — С.61-64.
54. Булик Р. Є. Спосіб дослідження циркадіанних змін мелатонінових рецеп­то­рів 1А у супрахіазматичних ядрах гіпоталамуса / Р. Є. Булик, В.П.Пі­шак, В.М.Магаляс, І. С.Давиденко / Патент №36648, UA, МПК А61 В10/00, Заявка№u200707859, Заявл.12.07.2007. Опубл. 10.11.2008, Бюл.№21.
55. Булик Р. Є. Стрес-індуковані морфофункціональні зміни нейро­нів супра­хіазматичних ядер гіпоталамуса щурів / Р. Є. Булик // Одеський медичний журнал. — 2008. — № 5(109). — С.4—6.
56. Булик Р. Є. Структурна організація нейросекреторних клітин супрахіазма­тичних ядер гіпоталамуса піддією світлової сти­муляції / Р. Є. Булик // Галицький лікарський вісник. — 2008. — Т.15, № 2. — С. 11—13.
57. Булик Р. Є. Ультрамікроскопічна ха­рак­теристика нейрогіпофіза за умов звичайної довжини фотоперіоду / Р. Є. Булик // Фі­зіол. журн. — 2006. — Т. 52, № 2. — С. 147.
58. Булик Р. Є. Ультрастуктура нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталаму­са за умов світлової депривації / Р. Є. Булик // Вісник наукових дослід­жень. — 2008. — № 1 (50). — С. 78—80.
59. Булик Р. Є. Ультрацитоархітектоніка нейронів гіпокампу щурів за різної тривалості фотоперіоду / Р. Є. Булик // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Медицина”. — 2008. — Вип.34. — С. 6—9.
60. Булик Р. Є. Хроногістологічна харак­теристика надниркових за­лоз щурів на тлі гіперфунк­ції шишкоподібної залози / Р. Є. Булик, В. П. Пішак, І.С.Давиденко // Бук. мед. вісник. — 2007. — Т. 11, № 4. — С. 91—94.
61. Булик Р. Є. Циркадіанні варіації стану латеральних велико­клі­тинних суб­ядер паравентри­кулярних ядер переднього гіпота­ламуса щурів за різної тривалості фотоперіоду / Р.Є.Булик // Морфологія. — 2009. — Т.3, № 1. — С. 32—37.
62. Булик Р. Є. Циркадіанні зміни мелато­нінових рецепторів 1А у супра­хіаз­матичних ядрах гіпоталамуса / Р. Є. Булик // Інтегра­тивна антро­пологія. — 2007. — № 2 (10). — С. 22—24.
63. Булик Р. Є. Щільність мелатонінових ре­цепторів 1а типу в ней­ро­нах гіпо­кампа білих щурів впродовж доби: імуногісто­хімічний аналіз / Р. Є. Бу­лик// Вісник морфології. — 2008. — Т.14, №1 С.69— 71.
64. Быкова В. А. Крупноклеточные ядра гипоталамуса при радиомодифи­ка­ции гипоксической газовой смесью малой дозы ионизирующего излуче­ния / В.А. Быкова, А. Я. Должанов, И. Б. Ушаков // Новое в изучении плас­тичности мозга : науч. конф. 2000 г. : тезисы докл.. — М., 2000. — С. 21.
65. Василенко Д.А. Морфологические перестройки в преоптическом/перед­нем гипоталамусе в условиях гипер- и гипонатриемии / Д. А. Василенко, И.Э. Кузнецов, Н. И. Бондаренко // Арх. клин. и эксперим. медицины. —2003. — Т. 12, № 1. — С. 6.
66. Вентромедиальное ядро гипоталамуса: изменения при старении и влияние хронической электри­ческой стимуляции на продолжительность жизни старых крыс / В. В. Безруков, Т. А. Дубилей, Ю. Е. Рушкевич [и др.] // Нейро­науки: теоретичні та клінічні перспективи. — 2005. — Т. 1, № 1. — С. 21—27.
67. Виноградова И. А. Влияние светового режима на показатели биологичес­кого возраста и возрастную патологию / И. А. Виноградова, А.И.Шевче