ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ У ПСИХОТРАВМУЮЧІЙ СИТУАЦІЇ : ИНДИВИДУАЛЬНО ЛИЧНОСТНЫЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ЭМОЦИОНАЛЬНЫХ ПЕРЕЖИВАНИЙ В ПСИХОТРАВМИРУЮЩЕЙ СИТУАЦИИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Будницька Олександра Анатоліївна
ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ У ПСИХОТРАВМУЮЧІЙ СИТУАЦІЇ
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата психологічних наук

19.00.01 — загальна психологія, історія психології
Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Кириленко Таїсія Сергіївна

Київ — 2001

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП 4
ОСНОВНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛІ. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ТА ОСНОВНІ 11
НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ
1.1. Емоції та емоційні переживання 11
1.2. Емоційні переживання та стани 18
1.3. Переживання емоційних негативних станів 23
РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ ЗО
ПЕРЕЖИВАНЬ У ПСИХОТРАВМУЮЧІЙ СИТУАЦІЇ
2.1. Емоційне реагування у психотравмуючій ЗО ситуації
2.2. Елементний склад та типологія ситуації 38
2.3. Дослідницька модель та блок-схема вивчення 47 емоційних переживань в травмуючій ситуації
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ 52
ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ У ПСИХОТРАВМУЮЧИХ СИТУАЦІЯХ
3.1. Теоретичні та методичні основи дослідження 5 2
проявів емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях
3.1.1. Теоретичне обгрунтування дослідження 52
3.1.2. Методичне забезпечення дослідження 5 8
3.2. Результати емпіричного дослідження 65 особливостей переживань у психотравмуючих ситуаціях
3.2.1. Характеристики особливостей проявів 65

78

переживань у психотравмуючих ситуаціях
3.2.2. Аналіз рівня психічної травматизації в ситуації 72 спортивних змагань та екзаменаційної сесії

РОЗДІЛ 4. ДЕТЕРМІНАЦІЯ ПРОЯВІВ ЕМОЦІЙНИХ

ПЕРЕЖИВАНЬ У ПСИХОТРАВМУЮЧИХ СИТУАЦІЯХ
4.1. Індивідуальні особливості проявленості емоційних 79 переживань у психотравмуючих ситуаціях
залежно від властивостей нервової системи та типу емоційності
4.2. Особистісні детермінанти проявів переживань 96 психотравмуючих ситуацій
4.3. Особливості сполучення детермінант проявів 117 емоційних переживань у різних психотравмуючих ситуаціях

ЗАКЛЮЧЕНИЯ ТА ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

138
144
154

ВСТУП
Аналіз емоційних переживань в психологічній літературі • носить багатоаспектний та багаторівневий характер. Це, по-перше, пов’язано з вивченням природи переживань, їх функціонального призначення. Переживання розглядається як форма вияву ставлення до ситуації, як форма емоційного відображення, як цілісний психічний акт, який включає всі. сторони психіки і відображає всю повноту буття індивідуальності. Це повний і цілісний спосіб включення людини в світ, як власне людський спосіб життєдіяльності (С. Рубінштейн, 1989). А, по-друге, це — пов’язане з різногалузевою спрямованістю вивчення переживань, як-то — загальною психологією, клінічною психологією, медичною, педагогічною і т.д., тобто з виділенням загально-психологічного та прикладного рівня їх вивчення (Ю. Александровський, 1991; Ф. Василюк, 1994; Т. Кириленко, 1999; Л.Китаєв- Смик, 1983; О. Саннікова, 2000; Т. Титаренко, 19980. Чебикін, 1992; P. Pitman, М. Horowitz, 1996 та ін.).
Переживання в психології розглядаються не лише як факт внутрішнього досвіду особистості (С. Рубінштейн, К. Абульханова-Славська та ін.), а ще і як особлива діяльність, з допомогою якої людині вдається перенести складні життєві ситуації (Ф. Василюк). Проте залишається недостатньо розробленою проблема співвіднесеності цих двох точок зору на розуміння переживань; обумовленість характеристик переживань різнорівневими (особистісний, індивідний) чинниками та особливість прояву переживань в складних, психотравмуючих ситуаціях буденності життя, які не пов’язані з патологічними порушеннями психіки особистості.
Останній аспект, який більш інтенсивно розробляється в медичній, клінічній психології та психіатричній практиці, дістав назву постравматичний стресовий розлад” (ПТСР), симптоми якого (депресія, тривога, гнів) представлені в Міжнародній класифікації DSM-N та МКХ-10. У сучасному

трактуванні чинників, які викликають посттравматичний стрес, підкреслюється, що особистісні риси чи попередня історія невротичного захворювання можуть обтяжувати перебіг розладу, але вони не є ні достатніми, ні необхідними для формування посттравматичного синдрому.
На відміну від такого підходу, з загально-психологічної точки зору, особливості ставлення до своїх переживань в травмуючих життєвих ситуаціях різної інтенсивності, різної психотравмуючої проявленості, детермінуються і зовнішніми, і внутрішніми факторами (ситуаційними, формально-динамічними, особистісними чинниками), що знаходить своє відображення в змістових проявах емоційних переживань.
Саме цьому і присвячене дисертаційне дослідження, спрямованість якого визначається необхідністю вивчення обумовленості проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях та розробки на цій основі рекомендацій щодо організації корекційної і профілактичної роботи стосовно зменшення негативних наслідків переживань в емоційно-складних психотравмуючих ситуаціях буденного життя.
Актуальність проблеми. Сучасна реальність є невичерпним джерелом стресових, критичних, травмуючих ситуацій. Повсякденна психічна травматизація є неминучим явищем, в якому проявляється ставлення людини до різноманітних стресфакторІв її життя. Проблема психологічних травм і необхідності постійного їх подолання стала ще більш актуальною у зв'язку із загальним загостренням соціальної кризи та особливо позначається на молоді, яка навчається і зазнає впливу численних стресогенних факторів соціального, особистісного та інформаційного характеру. Розвиткові психологічного напруження сприяє також специфіка виконуваної діяльності, характер якої у сполученні з особистісними властивостями позначається на особливостях переживання критичних (травматичних) ситуацій. Так, дослідження травмуючих психічних станів набувають особливого значення у застосуванні до спортивної діяльності, характерною рисою якої є максимальне напруження усіх включених до неї систем організму спортсмена, наслідком чого є розвиток особливого психологічного стану, що викликає як мобілізацію всіх адаптаційних і захисних систем організму, так і їх виснаження. Дещо іншу специфіку має традиційна учбова діяльність, до якої залучена' або має причетність більшість молодих людей, але й вона зараз є плідним підгрунтям для створення психотравмуючих ситуацій, що за відсутності індивідуальних стратегій їхнього переживання та подолання, кваліфіковано розроблених і відпрацьованих за допомогою компетентних спеціалістів, спричиняють виникнення вкрай негативних психічних станів та перешкоджають ефективному особистісному та професійному розвиткові молодої людини.
Вибір шляхів подолання психотравмуючих ситуацій, можливості психокорекції негативних станів, що виникають внаслідок переживання психологічних травм чи перебування у травмуючих ситуаціях, є недостатньо вивченими при тому, що потребують особливої уваги, оскільки психологічний вплив має враховувати унікальні особливості індивідуального досвіду та неповторного сполучення особистісних властивостей людини, що є актуальним для сучасної загальної психології, диференційної психології та прикладних психологічних досліджень в Україні.
Ступінь наукової розробленості проблеми.
У літературі, присвяченій проблемі емоцій та емоційних переживань особистості, достатньою мірою висвітлені питання про функції та механізми емоцій (Г. Бреслав, 1984; JI. Гозман, 1987; К. Ізард, 2000; О. Лук, 1982;
А. ОльшаннІкова, 1983; Я. Рейковський, 1979, М. Русалова, 1979, О. Саннікова, 1995; О. Чернікова, 1962; Г. Шингаров, 1971 та ін.). Значна частина досліджень присвячена розгляду ролі емоцій та емоційних переживань у різних видах діяльності людини, зокрема, спортивній (Б. Вяткін, 1981; А. Ганюшкін, 1980; Г. Горбунов, 1986; А. Пуні, 1969; Р. Сінгер, 1980, Р. Уейнберг, Д. Гоулд, 1998 та ін.) та учбовій (Т. Кириленко, 1979; М. Пейсахов, 1977; В. Семіченко, 1991; О.
Чебикін, 1992 та ін.) діяльності. Розглядаються питання станів, що розвиваються внаслідок впливу на людину стресогенних факторів оточуючого середовища (JI. Аболін, 1987; Ю. Александровський, 1991; Ф. Ведяєв, 1983; В. Волович, 1983; П. Доусуелл, 1996; А. Дубицький, 1993; Т. Кириленко, 1979; Д. Короленко, 1973; Ф. Космолинський, 1991; О. Леонова, 1984; Н.І.Наєнко, 1976; О. Саннікова, 1998; R. Liftou, J. Lindy, K. Mirza та ін.) та можливості й засоби подолання людиною таких станів (Ф. Березін, 1988; В. Богданович, 1995; Б. Вяткін, 1981; Г. Габдрєєва, 1981; Є. Калінін, 1984; І. Ладанов, 1989; Ф. Меерсон, 1981; В. Рожнов, 1979; E. Williams, 1999 та ін.).
Значно менше аналізуються переживання в травмуючих ситуаціях, кризових станах та в станах посттравматичних (Ф. Василюк, 1994; О. Гарниць, 1999; Т. Кириленко, 1998, 2000; Є. Лазебна, М. Зеленова, 1999; І. Шаллан, 2000; Т. Титаренко, 1998, 2000; С. Яковенко, 2000; L. Berkowitz, CR- Figley, 1986; 1989; S. Fürst, 1967; M. Horowitz, 1998; R. Pitman, 1989; P. Resick, 2001; D. Russell, 1986; E. Williams, 1999 та інші). Причому, як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології увага приділяється наслідкам впливу на людину різних травматичних подій з точки зору психіатрії та медичної психології. З точки зору ж загальної психології у дослідженнях вітчизняних авторів розглядаються окремі моменти феноменологічного аспекту переживань травмуючих, критичних, кризових ситуацій, індивідуально-типові особливості таких переживань (Т. Кириленко, І. Маноха, Е. Носенко, О. Саннікова, О. Старовойтенко, Т. Титаренко, С. Яковенко), причому переважно з позицій вчинкового напряму в психології (В. Роменець, В. Татенко).
Разом з тим у вітчизняній психології практично відсутні відомості про обумовленість особливостей емоційних переживань, зокрема, у травмуючих ситуаціях, певними особистісними властивостями; описи несприятливих психологічних станів є розрізненими та не містять (і не дають) цілісного уявлення про характеристики емоційних переживань, що виникають при перебуванні особистості у психотравмуючій ситуації, про досвід їх переживання, про зміст переживань. Також недостатньо вивченими с вибір особистістю шляхів подолання травмуючих ситуацій, детермінанти переживань в психотравмуючих ситуаціях.
Дисертаційне дослідження виконувалося у зв’язку з планами наукової роботи кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дослідження — особливості та індивідуально-особистісні детермінанти проявів емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях.
Відповідно до цього були поставлені такі завдання дослідження:
1. Систематизувати напрями вивчення емоційних переживань та переживань в психотравмуючІй ситуації.
2. Проаналізувати особливості змістових характеристик прояву емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях.
3. Дослідити індивідуально-особистісні детермінанти переживань у психотравмуючих ситуаціях.
4. Виділити особливості детермінант прояву емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях та виявити найбільш виразні їх сполучення.
Об’єкт дослідження — емоційні переживання в психотравмуючІй ситуації.
Предмет дослідження — особливості та детермінація емоційних переживань особистості у психотравмуючих ситуаціях.
Для реалізації поставлених завдань була використана схема емпіричного дослідження на основі комплексу методів: теоретичний аналіз, систематизація і узагальнення теоретичних даних; метод самоаналізу особливостей переживань в психотравмуючих ситуаціях; психодіагностичні методи для аналізу детермінант емоційних переживань; порівняльний аналіз емпіричного матеріалу, методи кількісного (кореляційного, факторного) аналізу обробки результатів дослідження.
Наукова новизна результатів дослідження полягає:
■ в подальшому розвитку теорії емоційних переживань, в розширенні уявлення про змістові характеристики проявів (профілі, типи, види, форми) емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях, рівні психічної травматизації;
■ у вивченні з загально-психологічних позицій індивідуально- особистісних властивостей, що детермінують змістові прояви емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях;
■ у отриманні нових наукових фактів про особливості детермінант емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях, їх сполучення залежно від переважаючих проявів емоційних переживань та значущих сфер діяльності особистості.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю їх використання при розробці методичних положень щодо профілактичних і корекційних заходів виникнення і подолання негативних переживань; в системі психологічної підготовки до спортивних змагань; в психологічних службах вузів. Матеріали дослідження можна використовувати при викладанні психологічних курсів та спецкурсів.
Результати дослідження були використані в практиці психологічної допомоги спортсменам на базі Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Особистий внесок здобувача. Результати дослідження є самостійним вкладом автора в проблему, яка розробляється. Ідеї співавторів стосуються близьких аспектів дисертаційної роботи, але не повністю використані в ній.
Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечуються використанням методичного інструментарію, адекватного меті та завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу емпіричних даних, використанням сучасного апарату математичної статистики, репрезентативністю добірки досліджуваних.
Апробація роботи. Результати дослідження були представлені на II Всеукраїнському з’їзді психологів (м. Київ, 1996), на І Всеукраїнській конференції аспірантів галузі фізичної культури і спорту (м. Львів, 1997), на Міжнародному конгресі Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы” (м. Москва, 1998), наукових конференціях аспірантів та студентів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 7 публікаціях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 170 сторінках. В роботі вміщено 29 таблиць, 9 малюнків

Список литературы

ЗАКЛЮЧЕННЯ ТА ВИСНОВКИ
Дисертаційне дослідження спрямоване на аналіз змісту проявів переживань в психотравмуючих ситуаціях та виявлення детермінант таких проявів.
В психологічній літературі переживання розглядаються як форма данності суб’єкту змісту його свідомості, як факт внутрішнього досвіду особистості (С.Рубінштейн, О. ЛактІонов, Т.Кириленко, І.Маноха, І. Франкл, І. Геллер) як особлива діяльність, з допомогою якої людині вдається перенести емоційно складні життєві події, життєві кризи (Ф.Василюк, Т. Титаренко, О. Лазебна, М. Зеленова та інші).
Психотравмуючу ситуацію ми розглядаємо в рамках екстремальних ситуацій, емоційно складних. Емоційно складна ситуація характеризується специфічними умовами, рівнем невизначеності наслідків, вираженою інтенсивністю та глибиною емоційних переживань, переважно негативних за знаком. За визначенням Т. Кириленко — психотравмуюча ситуація — це емоційно складна ситуація, яка з різним рівнем ймовірності може приводити до порушення цілісності психічного світу особистості. На основі аналізу екстремальних, емоційно складних, критичних, кризових ситуацій (Е. Носенко,
Ф. Василюк, О. Саннікова, І. Маноха, Г. Сельє, Т. Титаренко, Л. Сохань, Є. Головаха, В. Очеретяним) розроблена класифікація рівнів психотравмуючих ситуацій, дослідницька модель та блок-схема вивчення переживань в травмуючих ситуаціях різних рівнів.
До вивчення переживань в психотравмуючій ситуації ми підходимо з точки зору Т. Кириленко, згідно якої в розумінні переживань акцентується увага на внутрішньому світі особистості і на суб’єктній проблемності переживання — подолання психотравмуючої ситуації, яка розкривається через ставлення особистості до даної ситуації. Ці положення виступають як вихідні в емпіричному дослідженні проявів переживань в психотравмуючих ситуаціях.
Для самоаналізу характеристик змісту проявів переживань психотравмуючих ситуацій було розроблено спеціальну анкету-опитувальник Переживання психотравмуючих ситуацій”. Вивчались детермінанти змістового прояву емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях, які належать до двох рівнів структури особистості — формально-динамічного та змістово-особистісного (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн, О. Саннікова). До формально-динамічного рівня відноситься сукупність усіх властивостей динаміки протікання психічних явищ та індивідні властивості конституціонального характеру. До змістово-особистісного відносяться власне особистіші характеристики (спрямованість, мотиваційна сфера та ін.).
В аналізі змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях та особливостей їх детермінант враховувались особливості провідної діяльності, елементи ймовірності травматизації конкретних подій в діяльності на прикладі студентів та спортсменів.
Перевірялись робочі положення емпіричного дослідження щодо особливостей обумовленості змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях взаємодією різнорівневих показників формально- динамічного та особистісного рівня структури особистості.
Використовувались методи якісного та кількісного (кореляційного та факторного) аналізу для визначення особливостей сполучення детермінант змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях.
Результати дисертаційного дослідження підтверджують розв’язання поставлених завдань та досягнення мети.
Узагальнення результатів дослідження дало змогу сформулювати такі висновки:
1. У дисертації здійснено теоретичний та емпіричний аналіз переживань психотравмуючих ситуацій із загально-психологічних позицій з опорою на детермінацію їх змістових проявів. Прояв переживань розкривається через регуляторно-оціночну функцію емоцій, через ймовірність деформації і зміни усталеного психічного світу особистості. Виділено рівні переживань психотравмуючих ситуацій на основі їх класифікації за зовнішніми (частота та умови появи в житті) та внутрішніми (зміст, детермінованість) ознаками. Розроблено дослідницьку модель та блок- схему вивчення психотравмуючих ситуацій, що включає поєднання оцінки рівня психічної травматизації, змістових особливостей емоційних переживань травмуючої ситуації та індивідуально-особистісних особливостей особистості як детермінант її переживань.
2. Аналіз змісту проявів переживань психотравмуючих ситуацій дозволив виділити два профілі розуміння переживань психотравмуючих ситуацій: зовнішньовекторний та внутрішньовекторний; три типи переважаючих переживань (зовнІшньо-критеріальні, інтеркритеріальні, внутрішньо- критеріальні); три види шляхів спрямування переживань, пов’язаних зі спрямуванням їх у часі, спрямування у минуле, теперішнє, майбутнє; та дві форми переживань психотравмуючих ситуацій, пов’язаних з подоланням проявів негативних емоцій: перетворююча та захисна.
3. Змістові прояви переживань в психотравмуючих ситуаціях характеризуються переважанням вибору переживань за типом
внутрішньо-критеріальні” або особистісні”, вибором виду шляхів спрямування — спрямування переживань у теперішнє, вибором форми - тимчасове полегшення”.
4. Індивідуальні відмінності проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях, як показав якісно-кількісний (у відсотках) індивідуально-груповий аналіз, відповідають особливостям властивостей нервової системи, а також типам емоційності особистості як стійкої властивості індивідуальності. Найбільш виразно окреслюються індивідуальні особливості прояву емоційних переживань за внутрішньо-критеріальним типом. Переважаючий прояв цього типу переживань відмічено у представників типу емоційності з домінуванням модальностей страх” і смуток” та з вираженістю у них середнього рівня показників сили, рухливості та чутливості нервової системи. Особистісними показниками, що відповідають даному типу переживань та переважаючим — виду спрямування переживань у теперішнє і захисній формі засобів переживання — виступають спрямованість особистості-на-себе, мотивація досягнення, середні рівні схильності до ризику та особистісної тривожності.
5. Загалом по вибірці відмінності змістових проявів та їх обумовленості відмічаються також за статевими ознаками. У жінок переважають інтеркритеріальні та внутрішньо-критеріальні типи переживань, у чоловіків — внутрішньо-критеріальні та зовнішньо-критеріальні, причому у чоловіків переважає форма засобів переживання — тимчасове полегшення. Серед особистісних детермінант у чоловіків переважають спрямованість на взаємодію, у жінок — спрямованість на себе, і у жінок ще, окрім мотивації досягнення у структурі детермінант проявляється мотивація влади.
Відмінності проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях у студентів і психологів більш виразно проявляються серед детермінант формально-динамічного рівня структури особистості.
6. На основі якісного та кількісного (кореляційного, факторного) аналізу виділені особливості сполучення детермінант переважаючих змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючій ситуації: тип емоційності — страх, радість; високий та середній рівні чутливості нервової системи; спрямованість особистості на себе; мотивація досягнення, середній та високий рівні особистісної тривожності. Факторний аналіз показав перевагу змістово-особистісного рівня структури особистості (спрямованість особистості на себе, мотивація досягнення, особистісна тривожність) в інтегральній взаємодії показників, обумовлюючих змістові прояви емоційних переживань особистості у психотравмуючих ситуаціях.
7. Показано наявність різнорівневих сполучень детермінант, що мають свої структурні особливості відповідно до змістових проявів переживань особистості в психотравмуючих ситуаціях та переважаючого виду діяльності для неї.
Зокрема, обумовленість внутрішньо-критеріального типу переживань та вибору виду шляху спрямування емоційних переживань у теперішнє відповідає виділеній загальній структурі детермінант, в той час, як обумовленість вибору захисної форми засобів подолання негативних переживань має відмінності серед детермінант формально- динамічного рівня структури особистості за показниками властивостей нервової системи.
Отримані результати мають теоретичне значення для розширення уявлень про емоційні переживання, про обумовленість переживань І їхній зв’язок з
індивідним та особистісним рівнями структури індивідуальності; про їх роль в диференціації відмінностей особистості.
Практичне використання результатів пов’язане з корекційного роботою в психологічних службах вищих закладів освіти та спортивних установ, з оптимізацією емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях засобами психологічного впливу на такі особистісні детермінанти як спрямованість та мотивація особистості з урахуванням властивостей нервової системи та типу емоційності.
Проведене дисертаційне дослідження сприяло виявленню цілої низки проблем і питань з тематики психології емоційних переживань та переживань емоційно складних, травмуючих ситуацій, зокрема.
Це, по-перше, аналіз проявів емоційних переживань, які приводять до змін особистості; аналіз в емоційних переживаннях цінностей, життєвих вимірів особистості тощо;
по-друге — аналіз особливостей (змісту та детермінант) не чітко проявлених характеристик переживань психотравмуючих ситуацій — типів, видів переживання та форм подолання негативних переживань; обумовлюючих детермінант — мотивації афіляції, типів емоційності за модальностями гнів”, смуток”;
по-третє — визначенням того, наскільки виявлені змістові характеристики та детермінанти психотравмуючих ситуацій відповідають або відрізняються від змісту та детермінант проявів переживань власне травмуючої ситуації залежно від рівня травматизації, тобто які особливості можливої трансформації характеристик і використання їх в психокорекційній роботі.
Виділені аспекти виступають напрямками подальших досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости. —
Казань, 1987.
2. Аболин Л.М. Эмоциональная устойчивость в напряженной деятельности. —
М., 1989.
3. Абульханова К.А. О субъекте психической деятельности. — М., 1973. —
268 с.
4. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их
компенсации. —М., 1976
5. Александровский Ю.А., Лобастов О.С., Спивак Л.И., Щукин Б.П.
Психогении в экстремальных условиях. — М., 1991.
6. Александровский Ю.А. Социально-стрессовые расстройства / Обозрение
института психиатрии и медицинской психологии им. В.М. Бехтерева. — 1992, — № 2. — С. 5—10.
7. Амбрумова H.A. Анализ состояний психологического кризиса //
Психологический журнал, 1985. — Т. 6. — № 6. — С. 107—116.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. — Л., 1968.
9. Антонова-Турченко О.Г., Ващенко І.В. Конфлікт. Постравматичний стрес:
шляхи їх подолання. — K.: Знання, 1998. — 289 с.
10. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. — М.,
1984.
11. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека. Под ред. Полищук И.А., Видренко А.Е. — К., 1980. —156 с.
12. Бахур В.Т. Эмоции: плюсы и минусы. - М., 1975. — 96 с.
13. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация. —Л., 1988. М.Берковиц Л. Агрессия: Причины, последствия, контроль. — C-Пб, М., 2001.
— 510с.
15. Боброва Э.С., Китаев-Смык JI.A. Управление и самоуправление эмоциональными состояниями в критических ситуациях в системе взаимоотношений руководителей производств и сельскохозяйственных коллективов. — М., 1984.
16. Богданович В.И. Психокоррекция в повседневной жизни. — СПб., 1995.
17. Бреслав Г.М. Эмоциональные процессы. — Рига, 1984.
18. Брюдаль Лисбет Ф. Психические кризисы в новой перспективе. — С-Пб., Из-во «Европейский дом», 1998. — 164 с.
19. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. — М., 1998, —262 с.
20. Бурлачук Л.Ф., Савенко Е.П. Психодиагностика. — К., 1995. — 120 с.
21. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості //Практична психологія та соціальна робота, 1998. - №№ 8-9
22. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. — Л., 1989. - 144 с.
23. Василюк Ф.Е. Психология переживания. — М., 1984.
24. Василюк Ф.Е. Типология переживания различных критических ситуаций // Психологический журнал, 1995. — Т. 16. — № 5.
25. Василюк Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической помощи // Вопросы психологии, 1988. — № 5. — С. 27 — 38.
26. Ведяев Ф.П. Емоційно-стресові стани. — K., 1979. — 54с.
27. Ведяев Ф.П., Воробьева Т.М. Модели и механизмы эмоциональных стрессов. —К., 1983. — 136 с.
28. Веккер Л.М. Психические процессы. - Л., 1981. — Т.З — 326 с.
29. Вилюнас В.К. Психологический анализ эмоциональных явлений: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. — М., 1974.
30. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М., 1976. - 142 с.
31. Виноградов М.В. Катастрофа: взгляд профессионала. — М.-Л., 1989.
З 2.Виноградова Л.В. Когнитивные аспекты субъективного отражения эмоционально трудных жизненных ситуаций: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. —К., 1995.
33. Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. — М., 1983.
34. Вяткин Б. А. Управление психическим стрессом в спортивных соревнованиях. — М., 1981.
35. Габдреева Г.Ш. Управление психическим состоянием и его роль в совершенствовании учебного процесса // Психологическая служба в ВУЗе, Казань, 1981. — 240 с.
36. Ганюшкин А.Д. Психологические аспекты подготовки спортсмена. — Смоленск, 1980.
37. Гарнець О. Подолання тривалої психологічної кризи поєднанням психологічної допомоги та соціальної роботи. Матер. III з’їзду Товариства психологів України, K., 2000. — С. 45.
38. Геллер И.И. Переживание как категория общей психологии: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. — Одесса, 1993.
39. Гельгорн E., Луфборроу Дж. Емоції і емоційні розлади. - M., 1966. - 519 с.
40. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. — М., 1987. —176 с.
41. Данилов H.H. Эмоциональные состояния: механизмы и диагностика. — М.,
1985.
42. Диагностика и регуляция эмоциональных состояний. — М., 1990.
43. Диагностика и регуляция эмоциональных состояний. — СПб., 1995.
44. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность, конфликт, гармония. - К., 1987
45. Доусуэлл П. Выживание в экстремальных ситуациях. — М., 1996.
46. Дубицкий А.Е., Семенов Ч.А., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. — К., 1993. —462 с.

47. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.П., Пономаренко В.А. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях. Психологический аспект. — Минск, 1985. —205 с.
48. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.П. Психология высшей школы. — Минск, 1993. —368 с.
49. Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних
системах. - Харків, 1996. - 380 с.
50.Запорожец A.B., Неверович ЯЗ. О генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребёнка. // Вопросы психологии, 1974. - № 6
51. Калинин Е.А. Исследование стрессовых реакций студентов—спортсменов в связи с некоторыми особенностями личности: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. — М., 1975.
52. Калинин Е.А. и др. Психологический контроль в системе подготовки спортсменов высокой квалификации. — М., 1984. —165 с.
53. Каражанов Б.К. Психическое напряжение в спорте. — Алма—Ата, 1978.
54. Карцева Т.Б. Личностные изменения в ситуациях жизненных перемен // Психологический журнал, 1988. —-Т. 9. — № 5.
55. Кириленко Т.С. Виховання почуттів. - K., 1989. - 93 с.
56. Кириленко Т.С. Гармонізація емоційних станів особистості // Наука і освіта, Одеса. — № 1—2. — 2000.
57. Кириленко Т.С. Емоційна готовність особистості // Вісник Харківського державного університету. — X., 1998. — № 439.
58. Кириленко Т.С. Проблемність переживания травматичних ситуацій // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. — K., 1998. — Вип. 5.
59. Кириленко Т.С. Субъектность эмоциональных переживаний как механизм самоизменения личности // Г.И. Челпанов и современность: проблемы развития современной психологической науки. Сб. научн. трудов, М.-К., 2000. —С. 84—91.
60. Кириленко Т.С. Теоретичні аспекти проблеми психічних станів людини // Проблеми філософії: КГУ, 1989. — № 14.
61. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. — М., 1983.
62. Ковалевский Ю.Н. Стихийные бедствия и катастрофы. — Рига, 1986.
63. Козин А.П. Психогигиена спортивной деятельности. — К., 1985. 128 с.
64. Колодзин Б. Как жить после психической травмы. — М., 1992. — 95 с.
65. Кокс Т. Стресс. — М., 1981.
66. Косенко А.Ф., Кочергіна Т.І. Фізичне виховання і спорт у подоланні негативних наслідків стресу. — K.: Київський університ. — 2001. — 30 с.
67. Короленко Ц.П. Психофизиология человека в экстремальных условиях. — Новосибирск, 1973.
68. Космолинский Ф.П. Эмоциональный стресс при работе в экстремальных условиях. — М., 1991.
69. Ладанов И.Д. Управление стрессом. — М., 1989.
70. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. — М., 1985. — 304 с.
71. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. — М., 1964.-343 с.
72. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. — М., 1984.-200 с.
73. Либин A.B. Дифференциальная психология на пересечении европейской, российской и американской традиций. - М., 1999. - 532 с.
74. Лоос В.Г. Психоаналитические аспекты спортивной деятельности. — К., 1991.
75. Лук А.Н. Эмоции и личность. — М., 1982. —176 с.
76. Макаренко Ю.А. Системная организация эмоционального поведения. - М.,
1980. -208 с.
77. Маноха І.П. Криза буття. — K., 1999.
78. Маноха И.П. Личность и потенциал её бытия. - К., 1995
79. Марищук BJL, Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А., Серова Л.К. Методики психодиагностики в спорте. — М., 1984. — 191 с.
80. Махнач A.B. Компонентный анализ психического состояния человека в особых условиях деятельности // Психологический журнал, 1991. — Т. 12. — № 1.
81. Медицинские аспекты аварии на Чернобыльской АЭС. — К., 1988.
82. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика.—М., 1981.— 277 с.
83. Мишин Г.И. Отрицательные эмоции и их преодоление. - М., 1984. - 80 с.
84. Моляко В.А. Психологические последствия Чернобыльской катастрофы // Психологический журнал. — 1990. — № 2. — С. 135—146.
85. Моляко В.А. Психические состояния в экстремальных ситуациях. В кн.: Психические состояния. — Л., 1999.
86. Наенко Н.И. Психическая напряженность. — М., 1976. — 112с.
87. Небылицын В.Д. Темперамент // Психофизиологические исследования индивидуальных различий.—М., 1976.
88. Некрасов В.П., Худадов H.A., Пиккенхайн Л., Фрестор Р. Психорегуляция в подготовке спортсменов. — М., 1985. —176 с.
89-Ніколенко Д.Ф., Проколієнко Л.М. Психічні процеси. - K., 1983. - 90 с.
90. Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние и речь. — К., 1981. - 196 с.
91. Носенко Е.Л., Нестеренко М.В. Критерії розпізнавання стресового стану в ситуації обвинувачення суб’єкта у приховуванні істини // Наука і освіта, 2000, —№ 1—2.
92.Общая теория систем. — М., 1966. — 187 с.
93.Общая теория систем. — К., 1972. — 136 с.
94.0льшанникова А.Е. К психологической диагностике эмоциональности // Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. — М., 1978.
95. Пилоян P.A. Мотивация спортивной деятельности. —-М., 1984. —103с.
96. Попов A.A., Вишенский И.Л. Эмоции и их анализ. — К, 1995.
97. Прохоров А.О. Психические состояния и их проявления в учебном процессе. — Казань, 1991.— 166 с.
98. Психический стресс в спорте. — Пермь, 1975.
99. Психические состояния. Хрестоматия. — Л., 1939.
100. Психические состояния и эффективность деятельности. — М., 1983.
101. Психологическая служба в ВУЗе. - Казань, 1981,- 240 с.
102. Психологический контроль в системе подготовки спортсменов высокой квалификации. — М., 1985.
103. Психологія спортивної діяльності / Ред. Жорова П.А. - М., 1985
104. Психологические и психофизиологические особенности студентов. Под ред. Н.М. Пейсахова. — Казань, 1977.
105. Психология травматического стресса сегодня: тезисы докл. междун. конф., 12—15 мая 1992 г. — Киев, 1992.
106. Психология травматического стресса сегодня. — М., 1994. — 45 с.
107. Психологія життєвої кризи / Ред. Титаренко Т.М.. — К., 1998. — 348 с.
108. Психология формирования и развития личности. — М., 1981.
109. Психологія: Підручник / Трофімов Ю.Л. — К., 1999. — 558 с.
110. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. — М., 1979.
111. Рожнов B.C. и др. Руководство по психотерапии. Ташкент, 1979. — 639 с.
112. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. — С-Пб., 1999. — 720 с.
113. Русалова М.Н. Экспериментальные исследования эмоциональных реакций человека. — М., 1979.
114. Санникова О.П. Эмоциональность в структуре личности. — Одесса, 1995.
115. Саннікова О.П. Індивідуальні стратегії подолання кризових ситуацій: Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. — Дрогобич, 2000. — С. 99—109.
116. Селье Г. Стресс без дистресса. — Рига, 1992 .
117. Семиченко В.А. Психологические основы процесса профессиональной подготовки студентов ВУЗа. — Полтава, 1991. — 78 с.
118. Симонов П.В. Что такое эмоция? — М., 1966. — 93 с.
І і 9. Синявська Т.В. Дослідження базісних стратегій подолання (когіінга) емоційного стресу співробітників податкової поліції // Журнал прикладной психологии. - 1999. - № 1
120. Системный анализ механизмов поведения. — М., 1-979. — 360 с.
121. Системный анализ научного знания. Одесса, 1986. — 152 с.
122. Системный подход к управлению учебно-воспитательным процессом ВУЗа. — Томск, 1976. — 167 с.
123.&n