НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПИННОГО МОЗКУ В УМОВАХ ОСОБЛИВО ВИСОКОЇ ЗБУДЛИВОСТІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ КОРЕКЦІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

РОДИНСЬКИЙ Олександр Георгійович

УДК 612.81.067:612.83.067:616.832.4-085.21.83]-092.9

НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПИННОГО МОЗКУ В УМОВАХ ОСОБЛИВО ВИСОКОЇ ЗБУДЛИВОСТІ
ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ КОРЕКЦІЇ

14.03.03 нормальна фізіологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук

Науковий консультант:

Макій Євген Андрійович

доктор медичних наук,
професор

Дніпропетровськ 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..........
ВСТУП ...
Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ..
1.1. Загальні поняття про спінальну гіперрефлексію, модель, методи отримання. Поняття про суперрефлексію: термінологія, ознаки відмінності від гіперрефлексії ...
1.2. Спінальна гіперрефлексія після пошкодження нерва: механізми зростання збудливості спинного мозку
1.3. Аксоплазматичний транспорт як фактор регуляції збудливості нейронів. Застосування колхіцину для отримання ефектів їх гіперзбудливості .
1.4. Спінальна гіперрефлексія у хронічно спіналізованих тварин. Феноменологія, можливі механізми, імовірність виникнення суперрефлексії .
1.5. Тиреоїдні гормони та близькі до них речовини як фактор підвищення збудливості нервової системи та зростання рефлекторної активності спинного мозку
1.6. Модифікація діяльності нервових волоконець, нервово-м’язових з’єднань, центральних синапсів під час дії блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину: можливість зростання збудливості .......
1.7. Спінальна гіперрефлексія як форма пластичності спинного мозку. Механізми посттетанічної потенціації, можливість формування суперрефлексії .

1.8. Несинаптична модуляція нейронної активності у спинному мозку: електричні струми та зовнішньоклітинні іони. Несинаптичні взаємодії, можливі у стані особливо високої збудливості спинного мозку .....................................................................................................
1.9. Підвищення збудливості нейронів та стан глутаматних рецепторів .....
2.0. Можливості корекції станів високої збудливості спинного мозку за допомогою блокатора глутаматних рецепторів нейропротектора рилузолу .
Розділ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ..
2.1. Вибір об’єкту досліджень ..
2.2. Засоби та препарати для підсилення рефлекторних відповідей спинного мозку, фармакологічного аналізу .
2.3. Гострий експеримент .
2.3.1. Знеболення, оперативне втручання, релаксація, підтримка гомеостазу в процесі гострого експерименту
2.3.2. Подразнення: пристрої, параметри, реєстрація сили подразнення
2.3.3. Відведення біопотенціалів: параметри активності, відводячі електроди, підсилення, особливості реєстрації .................................
2.3.4. Статистичний аналіз отриманих результатів ...
2.3.5. Евтаназія, проблеми біоетики ...
Розділ.3.РОЛЬ ПОСТДЕНЕРВАЦІЙНОЇ ГІПЕРРЕФЛЕКСІЇ В МЕХАНІЗМАХ РОЗВИТКУ ОСОБЛИВО ВИСОКОЇ ЗБУДЛИВОСТІ СПИННОГО МОЗКУ
3.1. Підвищення збудливості рефлекторних дуг спинного мозку після перерізу нерва: локалізація змін, що обумовлюють гіперрефлексію ..
3.2. Вікові особливості функціонування нервово-м’язової системи щурів у ранні строки після денервації м’яза ..

3.3. Блокада аксонного транспорту в нерві за допомогою колхіцину: стан моносинаптичних рефлекторних відповідей .
3.4. Вплив тривалої аферентної активації на сегментарні рефлекторні відповіді у щурів та модифікація цих ефектів тироксином та блокатором потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридином .
Розділ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПІДВИЩЕННЯ ЗБУДЛИВОСТІ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ДІЇ БЛОКАТОРА ПОТЕНЦІАЛЗАЛЕЖНИХ КАЛІЄВИХ КАНАЛІВ 4-АМІНОПІРИДИНУ ТА РОЛЬ ЦИХ МЕХАНІЗМІВ В РОЗВИТКУ ОСОБЛИВО ВИСОКОЇ ЗБУДЛИВОСТІ СПИННОГО МОЗКУ .
4.1. Механізми підвищення збудливості нервових провідників за допомогою блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину ...
4.2. Механізми функціонування нервово-м’язової системи білих щурів в умовах системної дії блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину ........................................
4.3. Характер моносинаптичних рефлекторних реакцій спинного мозку білих щурів в умовах системної дії субсудомних доз блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину ..
4.4. Особливості антидромної біоелектричної активності нервово-м’язових синапсів білих щурів в умовах системної дії блокатора ацетилхолінестерази прозерину та блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину ...
Розділ.5. ДИНАМІКА І МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ОСОБЛИВО ВИСОКОЇ РЕФЛЕКТОРНОЇ АКТИВНОСТІ СПИННОГО МОЗКУ ...
5.1. Характер моносинаптичних відповідей вентрального корінця в умовах особливо високої рефлекторної активності спинного мозку, сформованої за допомогою спільної дії денервації та блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину ..
5.2. Особливості потенціалу дорсальної поверхні спинного мозку в умовах його особливо високої збудливості
Розділ.6....ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМІВ ЗБУДЖЕННЯ ТА ГАЛЬМУВАННЯ В МОНОСИНАПТИЧНИХ РЕФЛЕКТОРНИХ ДУГАХ БІЛИХ ЩУРІВ В УМОВАХ ОСОБЛИВО ВИСОКОЇ ЗБУДЛИВОСТІ СПИННОГО МОЗКУ
6.1. Рефлекторні сегментарні відповіді в умовах суперрефлексії
6.2..Особливості гальмування в рефлекторних дугах в умовах суперрефлексії ...
6.3. Реакції окремих нейронів та аферентних волокон спинного мозку на сегментарну стимуляцію в умовах особливо високої збудливості спинного мозку ..
Розділ 7. Вестибулярні та екстрапірамідні впливи на нейрони спинного мозку, який знаходиться в стані ОСОБЛИВО ВИСОКОЇ ЗБУДЛИВОСТІ ...
7.1. Характер впливу супраспінальних подразнень на сумарну активність мотонейронів спинного мозку в умовах його особливо високої збудливості ..
7.1.1. Вестибулярні впливи ..
7.1.2. Впливи стимуляції кори (екстрапірамідні впливи) .
7.2. Викликана супраспінальними подразненнями активність окремих нейронів спинного мозку в умовах його особливо високої збудливості .
Розділ 8. МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ СТАНІВ ВИСОКОЇ ЗБУДЛИВОСТІ СПИННОГО МОЗКУ ЗА ДОПОМОГОЮ НЕЙРОПРОТЕКТОРА РИЛУЗОЛУ .............................
Розділ 9. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ .
9.1. Аналіз результатів досліджень .....

9.2. Узагальнення результатів досліджень .....
ВИСНОВКИ ............................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................................

260

ДОДАТОК A ...........................................................................................................

328

ДОДАТОК B ...........................................................................................................

345

ВСТУП
Актуальність теми. Розкриття механізмів зростання збудливості ЦНС в нормальних та патологічних умовах являє собою актуальне питання для сучасної теоретичної та практичної медицини [28,30,41,68,98,213,415]. Цей феномен лежить у основі механізмів багатьох фізіологічних процесів: пам’яті [39,98,124,488], умовно-рефлекторної діяльності [5,16], компенсації порушених рухових функцій [117-120], пластичності нервової системи [54,149,237,350,477]. Не менш важливими є і патологічні процеси, які асоціюються з підвищеною збудливістю нейронів ЦНС епілепсія [115,215,223,268,433], судомні стани [9,39,45], нейропатичний біль [42,46,50,162,165,425,476], каузалгії [39,40], боковий аміотрофічний склероз [186, 360,412,427] тощо.
Раніше були досить детально вивчені нейрофізіологічні механізми підвищення збудливості нейронів спинного мозку в умовах постденерваційної [55,78-82,470] та постхордотомічної [53-55,459] спінальної гіперрефлексії, в умовах дії речовин, які підвищують збудливість нейронів спинного мозку [66,67,69]. Особливістю рефлекторних реакцій у випадках гіперрефлексії зазначеного ґенезу є суттєве підвищення збудливості мотонейронів. Так, амплітуда моносинаптичних рефлекторних розрядів вентрального корінця (МР ВК), яка відбиває ступінь підвищення збудливості мотонейронів, підвищувалася у два-три рази і в абсолютних значеннях складала близько 5-6 мВ [55,67,82].
Основною концепцією нашого дослідження є вивчення нейрофізіологічних механізмів функціонування спинного мозку в умовах інтенсивного зростання його збудливості та з’ясування тези про можливість отримання рефлекторних відповідей у декілька разів більшої амплітуди, ніж при постденерваційній або постхордотомічній гіперрефлексії. Виходячи з цього потребує з’ясування принципіальна можливість отримання такого ступеню підвищення збудливості нейронів спинного мозку, при якому амплітуда моносинаптичних рефлекторних розрядів вентральних корінців (МР ВК) буде дуже близька або навіть перевищувати поріг збудження волокон вентрального корінця, в яких і розповсюджуються біоелектричні розряди. Потребує з’ясування і питання про те, чи можна взагалі отримати таку високу амплітуду рефлекторних відповідей. Якщо ж це буде можливо, то потребують з’ясування механізми функціонування спинного мозку в цих умовах. Так, суттєвий інтерес має вивчення процесів збудження та гальмування мотонейронів при такій особливо високій збудливості спинного мозку, міжсегментарних процесів збудження, процесів збудження та гальмування окремих нейронних елементів спинного мозку. Потребує вивчення характер супраспінальних впливів в умовах суттєвого зростання рефлекторної активності спинного мозку. Нарешті, необхідно з’ясувати, чи можна коригувати таку високу ступінь збудливості нейронів.
Ми вважаємо, що в цьому стані функціонування нейронів та рефлекторних дуг спинного мозку може кардинально змінитися і відтворювати ефекти патологічного розповсюдження збудження в ЦНС як, наприклад, при епілептичному нападі [45].
Зокрема, в цих умовах, за нашою думкою, не виключається порушення закону ізольованого проведення збудження в нервових стовбурах. Можливість взаємодії нервових волокон в умовах нормальної збудливості ЦНС відкидають багато дослідників [18,85,126]. Ті ж експерименти, в яких за думкою авторів, виникла взаємодія між волокнами в нервових стовбурах [87,128,333,452], мали ту хибу, що ланцюг подразнення та відведення не був розділений. Звичайно, в цих умовах можлива взаємодія волокон, обумовлена, наприклад, електротонічними впливами. Ми ж плануємо розділити ланцюг подразнення та відведення синапсом у моносинаптичній рефлекторній дузі. При достатньо великій амплітуді рефлекторної відповіді в нервовому стовбурі можуть проходити взаємодії волокон, не пов’язані з ланцюгом подразнення. Це, на нашу думку, зменшує ймовірність появи артефакту, який може відображувати міжволоконні взаємодії у нервових стовбурах і дозволяє створити «справжню» модель цих взаємодій та об’єктивно оцінити такі прояви.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана нами тематика наукових досліджень пов’язана з галузевими планами, і виконувалась як фрагмент науково-дослідницької роботи кафедри фізіології Дніпропетровської державної медичної академії "Вивчення механізмів компенсаторно-адаптивних реакцій нервової системи при дії екстремальних факторів" (№ держреєстрації 0100U000307, 2000-2008 рр.). Дисертант був співвиконавцем роботи і визначав механізми функціонування спинного мозку в умовах особливо високої збудливості.
Мета дослідження. З’ясувати нейрофізіологічні механізми функціонування спинного мозку в умовах особливо високої збудливості шляхом вивчення різних форм зростання збудливості його нейронів та нервових волокон із подальшим з’ясуванням характеру сегментарних та супраспінальних впливів на спинний мозок у цьому стані та можливостей корекції цього стану.
Завдання дослідження:
1. Дослідити механізми розвитку особливо високої збудливості спинного мозку шляхом вивчення ролі в її ґенезі зменшення імпульсного аферентного припливу до спинного мозку, блокади аксоплазматичного транспорту в аферентних волокнах нерва, надмірного аферентного припливу до спинного мозку.
2. Дослідити механізми зростання збудливості спинного мозку в умовах системного впливу блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину.
3. На основі отриманих даних відтворити стійкий стан особливо високої збудливості спинного мозку з можливістю супраспінальної активації нейронів спинного мозку.
4. Вивчити сегментарні впливи на нейрони спинного мозку в умовах його особливо високої збудливості, зокрема, особливості збудження та гальмування в сегментарних рефлекторних дугах, діяльності окремих нейронних елементів спинного мозку в цих умовах.
5. Вивчити супраспінальні впливи на активність сегментарних рефлекторних дуг та окремі нейрони спинного мозку з боку вестибуло-спінальних та екстрапірамідних шляхів в умовах особливо високої збудливості.
6. Оцінити можливості корекції станів високої збудливості спинного мозку за допомогою фармакологічних засобів, зокрема, блокатора глутаматних рецепторів рилузолу.
Об’єкт дослідження: електрофізіологічна активність спинного мозку в умовах особливо високої збудливості.
Предмет дослідження: показники викликаної та фонової активності нейронів спинного мозку в умовах особливо високої збудливості.
Методи дослідження. У роботі використовували електрофізіологічні методи дослідження центральної та периферичної нервової системи, створення нової моделі стану надзвичайної збудливості нейронів спинного мозку. Вивчали показники викликаної активності еферентних та аферентних волоконець спинного мозку, скелетних м’язів, досліджували рефлекторну викликану активність моносинаптичних рефлекторних дуг спинного мозку в умовах його сегментарної та супраспінальної активації. Досліджували викликану та фонову імпульсну активність окремих інтер- та мотонейронів спинного мозку, його волоконець. Застосовували методи фармакологічного та статистичного аналізу
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що ефект деаферентації при денервації є найбільш ефективним при стимуляції дорсальних корінців, а не аферентних волокон центральної частини перерізаного нерва (патент UA 60906 А, МПК А61В5/00, Макій Є.А., Сердюченко І.Я., Родинський О.Г., 2003; патент UA 5652 А, МПК А61В5/00, Макій Є.А., Родинський О.Г., 2004). Новими є дані про вирішальну роль порушення аксоплазматичного транспорту в підвищенні збудження мотонейронів після денервації, про переважно постсинаптичні механізми зростання збудливості мотонейронів у цьому випадку. Встановлено, що надмірна аферентна імпульсація до мотонейронів викликає підвищення їх збудливості, але не до рівня виникнення ефаптичних взаємодій у нервових стовбурах. Доведено, що всі вищезазначені маніпуляції з аферентними волокнами самостійно не забезпечують рівень рефлекторних реакцій, достатній для таких взаємодій. Вперше з’ясовано, що дія блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину (4-АП) викликає підвищення збудливості практично всіх компонентів рефлекторної дуги. З’ясовано, що застосування блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-АП для збільшення збудливості мотонейронів та інтернейронів є основою для розвитку особливо високої збудливості спинного мозку у комбінації із іншими впливами.
Вперше розроблено засіб створення стану стійкої особливо високої збудливості спинного мозку з можливістю збереження супраспінальної активації мотонейронів (патент UA 5652 А, МПК А61В5/00, Макій Є.А., Родинський О.Г., 2004), описано критерії явища, яке ми назвали суперрефлексією, яка була викликана шляхом поєднання денервації з дією блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-АП.
Наукову новизну мають дані про механізми збудження та гальмування в сегментарних рефлекторних дугах в умовах особливо високої збудливості спинного мозку, зокрема, про виникнення другого компонента моносинаптичної відповіді, відносної стійкості процесів гальмування в цих умовах. Продемонстровано підвищення збудливості окремих нейронів спинного мозку при сегментарних впливах, значне підвищення частоти фоново-імпульсної активності інтернейронів та аферентних волокон в умовах особливо високої збудливості спинного мозку.
Вперше показано зростання в декілька разів активності мотонейронів в умовах особливо високої збудливості спинного мозку у відповідь на вестибулярну та екстрапірамідну стимуляцію, гальмування сегментарних відповідей при вестибулярній та відсутність змін гальмування при екстрапірамідних впливах у цьому стані. Продемонстровано зростання в два-три рази ступеня конвергенції сегментарних та супраспінальних впливів на нейрони спинного мозку в умовах особливо високої збудливості спинного мозку. Новими є дані про коригуючий вплив блокатора глутаматних рецепторів рилузолу на збільшену внаслідок виникнення суперрефлексії викликану активність спинного мозку. Вперше виявлено, що рилузол при системній дії найбільшою мірою блокує проведення збудження через синапси від волокон 1а, дещо меншою по пресинаптичних терміналях, найменшою мірою по периферичних аферентних і еферентних волокнах нерва; це стосується як інтактних тварин, так і тварин за умов особливо високої збудливості спинного мозку.
Вперше на основі отриманих даних сформульовано положення про можливість порушення закону ізольованого проведення збудження в нервовому стовбурі при надмірно підвищеній збудливості нервової системи, зокрема, спинного мозку.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в розкритті механізмів надзвичайно підвищеної збудливості центральної та периферичної нервової системи в ґенезі розвитку патологічних станів в умовах особливо високої збудливості спинного мозку. Результати дослідження дозволять здійснити цілеспрямований пошук шляхів та засобів корекції рухових розладів, які виникають в умовах особливо високої збудливості спинного мозку, наприклад, нейропатичного болю, судомних станів при спінальній епілепсії.
Результати дослідження впроваджені в навчальні курси кафедр фармакології та технології лікарських засобів (23.03.2006 р.), нормальної фізіології (05.04.2006 р.), патологічної фізіології (06.04.2006 р.), неврології (20.04.2006 р.) Дніп

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розкритті нейрофізіологічних механізмів розвитку принципово нового рівня зростання збудливості спинного мозку, гіперрефлексії спінальної суперрефлексії стану, за якого амплітуда рефлекторних розрядів досягає порогу дії найбільш збудливих нервових волокон. Вивчені механізми сегментарних та супраспінальних впливів на нейрони спинного мозку в цих умовах та можливості корекції стану особливо високої збудливості спинного мозку.

2. Під час дослідження механізмів функціонування спинного мозку в умовах особливо високої збудливості з’ясовано, що маніпуляції з аферентним входом сегментарних рефлекторних дуг переріз нерва, блокада в ньому аксонного транспорту, приплив надмірної аферентної імпульсації характеризують механізми, які можуть лежати в основі підвищення рефлекторної активності спинного мозку, але окремо кожен із цих факторів забезпечує збільшення (p<0,001) моносинаптичних рефлекторних відповідей не більше ніж на 250-300%.

3. Формування стану особливо високої збудливості спинного мозку в різних ділянках рефлекторної дуги за допомогою гуморального чинника блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину показало, що в умовах окремої дії цієї речовини можна підвищити (p<0,001) амплітуду сегментарних рефлекторних реакцій не більш ніж на 200-300%.

4. Поєднання денервації кінцівки з системною дією блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-амінопіридину дозволило створити стан високої збудливості спинного мозку суперрефлексію, коли амплітуда моносинаптичних рефлекторних відповідей майже на порядок (у 8,5 ВІ 7,3¸9,7 раза) перевищувала (p<0,001) цей показник у інтактних тварин та сягала порога збудження волокон вентрального корінця, від яких відводили рефлекторний розряд.

5. При активації сегментарних моносинаптичних рефлекторних дуг в умовах суперрефлексії зменшується (p<0,001) латентний період виникнення МР ВК, надзвичайно (більше ніж у вісім разів) зростає його амплітуда, з’являється другий компонент МР ВК, суттєво зменшується тривалість першого компонента моносинаптичної відповіді. Показано, що виникнення другого компонента МР ВК не є артефактом, а виступає певною закономірністю. Зменшується міжсегментарна взаємодія аферентних впливів, практично зникає часова сумація. Збільшується частота фонової імпульсної активності окремих інтернейронів та аферентних волокон, значно полегшуються сегментарні викликані відповіді інтер- та мотонейронів в умовах суперрефлексії.

6. При вивченні процесів гальмування на рівні спинного мозку показано, що в умовах особливо високої збудливості спинного мозку спінальної суперрефлексії достовірно (p<0,05) зменшується ступінь антидромного гальмування мотонейронів. Це може бути пов’язано з підвищенням порога збудливості аксонів мотонейронів в умовах дії блокатора потенціалзалежних калієвих каналів 4-АП. Реципрокне гальмування змінюється незначною мірою, що свідчить про певне збереження координаційних відношень у спинному мозку в стані суперрефлексії.

7. При активації екстрапірамідних або вестибулоспінальних шляхів в умовах суперрефлексії майже втричі зменшується поріг виникнення відповіді, майже вдвічі її латентний період, спостерігається зростання амплітуди відповідей в 3-4 рази, виявлена значна синхронізація відповіді. Зменшується латентний період відповіді окремих інтер- і мотонейронів, у 2-3 рази зростає ступінь сегментарної та супраспінальної конвергенції на них. Показано, що абсолютний розмір відповідей на супраспінальні подразнення навіть в умовах суперрефлексії (до 3-х мВ) не призводить до взаємодії волокон у вентральному корінці, як це показано для сегментарних відповідей.

8. Рилузол блокатор глутаматної трансмісії суттєво (p<0,001) зменшує явища особливо високої збудливості спинного мозку. При цьому його дія як у інтактних тварин, так і тварин із особливо високою збудливістю спинного мозку більшою мірою (p<0,001) стосується порушення синаптичного передавання до мотонейронів, дещо меншою (p<0,05) блокади проведення збудження пресинаптичними терміналями швидких аферентних волокон, дуже незначною (p<0,05) блокади аферентних і еферентних волокон рефлекторної дуги. Це може мати значення для застосування препарату при нейродегенеративних захворюваннях, судомних станах, нейропатичних болях.

9. В умовах суперрефлексії при сегментарному подразненні виникає другий компонент моносинаптичної рефлекторної відповіді, який відображає збудження волокон, що не були задіяні в рефлекторному розряді. Зроблено висновок, що в цих умовах порушується закон ізольованого проведення в нервовому стовбурі: збудження від активованих волоконець вентрального корінця розповсюджується на незбуджені волокна (ефаптичне передавання). Цьому сприяє збудження більшої частини волокон вентрального корінця, велика (p<0,001) амплітуда їх сумарного потенціалу та зростання ступеня синхронізації збудження в нервових волокнах вентрального корінця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамец И.И., Комиссаров И.В. Нейрохимические механизмы и функциональное значение длительной потенциации синаптической передачи: итоги последнего десятилетия // Журн. АМН України. 2002. Т. 8, №4. С. 717-737.

2. Балезина О.П. Роль внутриклеточных кальциевых каналов нервных терминалей в регуляции секреции медиатора // Успехи физиол. наук. 2002. Т. 33, №3. С. 38-56.

3. Бархатов В.П., Завалишин И.А., Бардина Е.В. Патофизиология демиелинизированных аксонов // Второй российский конгресс по патофизиологии: Тезисы докладов. М., 2000. С. 13.

4. Беспалов А.Ю., Звартау Э.Э. Нейропсихофармакология антагонистов NMDA-рецепторов. СПб: Невский диалект, 2000. 297 с.

5. Вергун О.В., Крончева С.Н., Валкина О.Н. 4-аминопиридин увеличивает следовые потенциалы и вызывает спонтанную активность одиночных миелинизированных нервных волокон // Биол. мембраны. 1995. Т. 12, №1. С. 69-72.

6. Веселовский Н.С., Федулова С.А., Костюк П.Г. Биофизика одиночного синапса. Киев: Наукова думка, 2004. 117 с.

7. Виноградова О.С. Нейронаука конца второго тысячелетия: смена парадигм // Журн. высшей нервной деятельности. 2000. Т. 50, вып. 5. С. 743-774.

8. Виноградова И.М., Матюшкин Д.П., Шабунова И.А. О снижении скорости проведения импульсов при увеличении количества синхронно активированных волокон в седалищном нерве лягушки // Докл. АН СССР. 1979. Т. 248, №2. С. 482-484.

9. Вирозуб И.Д., Чипко С.С. Спастические явления при поражении спинного мозга. К.: Здоров’я, 1981. - 84 с.

10. Волков Е.М. Факторы нейротрофического контроля ацетилхолиновой рецепции скелетных мышц // Успехи физиол. наук. 1989. Т. 20, №2. С. 26-45.

11. Волобуев А.Н., Гридин В.Н., Неганов В.А. и др. Распределение электрического поля в нервном волокне с распространяющимся потенциалом действия // Докл. РАН. 1998. №2. С. 185-187.

12. Волохова Г.О. Роль травматичного ушкодження головного мозку в патогенезі епілептичного синдрому: Автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.00.16 / Одеський медичний інститут. Одеса, 1995. 24 с.

13. Волошин М.Я. Электрофизиологические методы исследования головного мозга в эксперименте. К.: Наукова думка, 1987. 192 с.

14. Вольнова А.Б., Ленков Д.Н. Организация моторного представительства в неокортексе белой крысы: данные макро и микростимуляции // Журнал высшей нервной деятельности. 1982. Т. 32, вып. 1. С. 122-129.

15. Гиниатуллин Р.А. Повторная активность в двигательных нервных окончаниях: модуляция двухвалентными катионами, ритмической активацией и холинергическими агентами // Нейрофизиология. 1992. Т. 24, №4. С. 387-395.

16. Гурфинкель В.С. Физиология двигательных систем // Успехи физиол. наук. 1994. Т. 25, №2. С. 83-88.

17. Гусев Е.С., Скворцова В.И. Глутаматная нейротрансмиссия и метаболизм кальция в норме и при ишемии головного мозга // Успехи физиол. наук. 2002. Т. 33, №4. С. 80-93.

18. Гутман А.М. Биофизика внеклеточных токов мозга. М.: Наука, 1980. 184 с.

19. Зефиров А.Л., Мухамедьяров М.А. Механизмы кратковременных форм синаптической пластичности // Рос. физиол. журн. 2004. Т. 90, №8. С. 1041-1059.

20. Иванов К.П. Проблемы биоэтики современной физиологии // Успехи физиол. наук. 2002. Т. 33, №3. С. 97-110.

21. Иванова О.И. Изучение электрофизиологических характеристик отдельных мышечных волокон скелетной мускулатуры лягушки после блокады аксонного транспорта в нерве // Вестн. пробл. биологии и медицины. 1997. №10. С. 56-61.

22. Іванова О.І. Макій Є.А. Динаміка діїколхіцину на проведення збудження по нерву // ІІ з’їзд Українського фізіологічного товариства. Тези доповідей. Дніпропетровськ, 1982. С. 172-173.

23. Инюшкин А.Н. Влияние тиролиберина на мембранный потенциал и паттерн спонтанной активности нейронов дыхательного центра in vitro у крыс // Рос. физиол. журн. 2002. Т. 88, №11. С. 1467-1476.

24. Казанцев В.Б., Артюхин Д.В., Некоркин В.И. Динамика импульсов возбуждения в двух связанных нервных волокнах // Известия вузовской радиофизики. 1998. Вып. 12. С. 1593-1603.

25. Калинина Н.И., Курчавый Г.Г., Шупляков О.В. и др. Гетерогенность возбуждающих синаптических входов в спинальных мотонейронах лягушки // Журн. эволюц. биохимии и физиол. 1989. Т. 25, №6. С. 755-762.

26. Камкин А.Г., Киселева И.С. Техническое обеспечение микроэлектродного исследования клеток. М.: Высшая школа, 1989. 174 с.

27. Каталымов Л.М., Евстигнеев Д.А. Посткатэлектротонический потенциал и следовые изменения возбудимости нервных волокон // Рос. физиол. журн. 2004. Т. 90, №3. С. 181-186.

28. Кеннон В., Розенблют А. Повышение чувствительности денервированных структур. М.: ИЛ, 1951. 262 с.

29. Кожем’якін Ю.М., Хромов О.С., Філоненко М.А. Науково-практичні рекомендації з утримання лабораторних тварин та роботи з ними. К.: АМН, 2002. 155 с.

30. Комиссаров И.В. Глутаматергические синапсы в свете концепции «химического супа» и познавательная деятельность // Нейрофизиология/Neurophysiology. 2004. Т. 36, №2. С. 161-172.

31. Копалидзе Р.А. Работа с лабораторными животными в контексте биоэтики: история, современность, перспективы // Успехи физиол. наук. 2004. Т. 35, №2. С. 92-109.

32. Копаница М.В., Лозовая Н.А., Бойчук Я.А. и др. Влияние блокаторов потенциалуправляемых калиевых каналов на НМДА компонент возбуждающей синаптической передачи в зоне CAI гиппокампа крыс // Нейрофизиология/Neurophysiology. 1997. Т. 29, №4-5. С. 307-311.

33. Копаниця М.В. Позасинаптичні рецептори нейротрансміттерів: поширення, механізми активації та фізіологічна роль // Нейрофизиология/Neurophysiology. 1997. Т. 29, №6. С. 442-447.

34. Костандян М.Ю., Матинян Л.А., Нагапетян Х.О., и др. Содержание нейроактивных аминокислот и этаноламина в поврежденном спинном мозге у крыс // Нейрохимия. 1997. №1. С 69-72.

35. Костюк П.Г. Двухнейронная рефлекторная дуга. М.: Госмедиздат, 1959. 255 с.

36. Костюк П.Г. Структура и функция нисходящих систем спинного мозга. Л.: Наука, 1973. 291 с.

37. Костюк П.Г. Ионы кальция и пластичность нервной системы // Рос. физиол. журн. 2001. Т. 87, №8. С. 1017-1025.

38. Костюк Е.П., Костюк П.Г. Роль изменений трансмембранных ионных токов при патологических состояниях организма // Успехи физиол. наук. 2003. Т. 34, №1. С 3-13.

39. Крыжановский Г.Н. Общая патофизиология нервной системы. М.: Медицина, 1997. - 352 с.

40. Крыжановский Г.Н. Патологические системы в патогенезе нервных и психических расстройств // Одесский мед. журн. 2001. Т. 63, №1. С. 6-10.

41. Крыжановский Г.Н. Пластичность в патологии нервной системы // Журн. неврологии и психиатрии. 2001. №2. С. 4-6.

42. Крыжановский Г.Н., Решетняк В.К., Кукушкин М.Л. Различие в активности нейронов дорсального рога спинного мозга у крыс с развившимся и неразвившимся болевым синдромом после перерезки седалищного нерва // Бюлл. эксперим. биологии и медицины. 1995. - Т. 119, №5. С. 470-474.

43. Кузнецова И.В., Евстигнеев Д.А., Глухова Н.В. Изменение электрической активности миелинизированных нервных волокон амфибий под влиянием 4-аминопиридина // Фізіол. журн. 2005. Т. 51, №2. С. 96-103.

44. Лакин Г.Ф. Биометрия. М.: Высшая школа, 1990. 351 с.

45. Лопанцев В.Э., Тараненко В.Д. Реакции нейронов изолированной полоски коры головного мозга, находящихся в состоянии судорожного возбуждения на одиночные электрические раздражения // Нейрофизиология. 1989. Т. 21, №2. С. 198-204.

46. Лизун Д.В., Довгалец Г.В., Тальков А.Н. Влияние мышечной усталости и боли на развитие стреч-рефлекса сгибателя локтя ненаркотизированных кошек // Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. 2005. Т. 1, №1. С. 63.

47. Магазаник Л.Г., Тихонов Д.Б., Большаков К.В. и др. Исследование строения ионных каналов рецепторов глутамата и механизмы их блокады органическими катионами // Рос. физиол. журн. 2001. Т. 87, №3. С. 1026-1039.

48. Магура И.С. Проблемы электрической возбудимости нейрональной мембраны. К.: Наукова думка, 1981. 208 с.

49. Магура И.С. Молекулярные механизмы модуляции интегративной функции нервных клеток: роль калиевых каналов // Арх. клинической и эксперим. медицины. 2002. Т. 11, №1. С. 7-9.

50. Мазитов Б.К., Уразаев А.Х., Полетаев Г.И. Влияние быстрого аксоплазматического транспорта на активность переноса хлора в мембране скелетных мышечных волокон крысы // Нейрофизиология/Neurophysiology. 1993. Т.1, №4. С. 278-280.

51. Мазниченко А.В., Пилявский А.И., Майский В.А. Рефлекторная активность спинальных мотонейронов и экспрессия протоонкогена c-fos при карагинан-вызванном миозите у кошек // Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. 2005. Т. 1, №1. С. 68.

52. Макий Е.А. Возбуждение и торможение в повышенно возбудимых рефлекторных дугах у хронически спинализированных белых крыс // Физиол. журн. 1989. Т. 35, №6. С. 73-79.

53. Макій Є.А. Вплив деяких нейротропних речовин на гіперрефлексію у хронічно спіналізованих щурів // Фізіол.журн. 1992. Т. 38, №3. С. 90-95.

54. Макий Е.А. Моносинаптические рефлекторные реакции спинного мозга после удаления костей голени и бедра у белых крыс // Патологическая физиология и эксперим. терапия. 1989. №5. С. 57-59.

55. Макій Є.А. Возбуждение и торможение в повышенно возбудимых рефлекторных дугах у хронически спинализированных белых крыс // Фізіол.журн. 1989. Т. 36, №6. С. 73-79.

56. Макий Е.А., Иванова О.И. Динамика действия колхицина на проведение возбуждения по смешанному нерву // Физиол. журн. СССР. 1983. Т. 69, №5. С. 712-715.

57. Макий Е.А., Иванова О.И. Изменение вызванной активности спинного мозга после субарахноидального введения различных концентраций колхицина // Физиол. журн. СССР. 1987. Т. 73, №8. С. 1057-1063.

58. Макий Е.А., Краюшкина И.А. Особенности спинальной гиперрефлексии после одновременных комбинированных перерезок седалищного нерва и спинного мозга у крыс // Нейрофизиология/Neurophysiology. 1994. T. 26, №3. С. 196-202.

59. Макий Е.А., Краюшкина И.А. О возможности эфаптического возбуждения волокон вентрального корешка в условиях особо выраженной спинальной гиперрефлексии // Бюлл. эксперим. биологии и медицины. 1995. №6. С. 581-583.

60. Макий Е.А., Мамчур В.И., Родинский А.Г. и др. Действие рилузола на проведения возбуждения в периферических нервных волокнах, афферентных пресинаптических терминалях и в моносинаптической рефлекторной дуге. // Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. 2005. Т. 1, №1. С. 40-42.

61. Макій Є.А., Мамчур В.І., Родинський О.Г. и др. Вплив блокаторів глутаматергічної передачі на моносинаптичні розряди вентральних корінців у щурів // Одеський мед. журн. 2005. Т. 88, №2. С 30-22.

62. Макий Е.А., Мантуло П.М. О возможности участия неимпульсных факторов в повышении возбудимости частично деафферентированных мотонейронов спинного мозга // Докл. высш. школы. Биол. науки. 1984. №2. С. 62-67.

63. Макий Е.А., Мозгунов А.В. К характеристике потенциала дорсальной поверхности спинного мозга в условиях хронического дефицита афферентных влияний // Докл. высш. школы. Биол. науки. 1988. №6. С. 49-54.

64. Макий Е.А., Мякушко В.А. Усиление рефлекторных реакций спинного мозга крыс после удаления мозжечка // Бюлл. эксперим. биологии и медицины. 1992. №8. С. 122-124.

65. Макий Е.А., Неруш П.А., Родинский А.Г. Параметры потенциала дорсальной поверхности спинного мозга крыс при экспериментальном гипертиреозе // Нейрофизиология/Neurophysiology. 2001. Т. 33, №4. С. 279-285.

66. Макий Е.А., Неруш П.А., Родинский А.Г. Сегментарная рефлекторная активность в условиях суперрефлексии, вызванной действием веществ, которые повышают возбудимость спинного мозга // Нейрофизиология/Neurophysiology. 2000. T. 32, №2. С. 120-127.

67. Макий Е.А., Неруш П.А., Родинский А.Г. и др. Характеристика вызванных ответов афферентных и эфферентных волокон седалищного нерва у крыс в условиях экспериментального гипертиреоза // Нейрофизиология/Neurophysiology. 2002. Т. 34, №1. С 51-59.

68. Макий Е.А., Родинский А.Г. Структурно-функциональные основы феномена суперрефлексии и аномально повышенных ответов в спинном мозге у крыс // Архив клинической и экспериментальной медицины. 2002. Т. 11, №1. С 81-85.

69. Макий Е.А., Родинский А.Г. Вызванная активность в нервных проводниках крысы: модификация под воздействием 4-аминопиридина // Нейрофизиология/Neurophysiology. 2003. Т. 35, №5. С. 402-409.

70. Макій Є.А., Родинський О.Г, Мозгунов О.В. Ефаптичне збудження в нервовій системі та умови його виникнення при патологічних станах // Медичні перспективи. 2003. Т.VIII, №1. С. 37-42.

71. Макій Є.А., Родинський О.Г. Модифікований апарат штучного дихання для дрібних лабораторних тварин // Вісн. пробл. біології і медицини. 2004. №1. С. 30-33.

72. Макій Є.А., Родинський О.Г., Гузь Л.В. Характер моносинаптичних рефлекторних реакцій спинного мозку білих щурів за умов системної дії тироксина та 4-амінопіридина // Експерим. та клінічна фізіологія і біохімія. 2004. Т. 26, №2. С. 16-20.

73. Макій Є.А., Родинський О.Г., Мозгунов О.В. Особливості антидромної біоелектричної активності нервово-м’язових синапсів білих щурів за умов системної дії прозерина і 4-амінопіридина // Одеський мед. журнал. 2004. - №1(81). С. 13-15.

74. Макій Є.А., Родинський О.Г., Ткаченко В.П. Вікові особливості збудливості м’яза після передавлювання сідничного нерва у щурів // Фізіол. журн. 2004. Т.50, №6. С. 56-61.

75. Макий Е.А., Родинский А.Г. Влияние длительной аферентной активации на сегментарные рефлекторные ответы у белых крыс и модификация этих эффектов тироксином и 4-аминопиридином // Нейрофизиология/Neurophysiology. 2004. Т. 36, №3. С. 214-221.

76. Макий Е.А., Родинский А.Г. Снижение анормально повышенной возбудимости моносинаптических рефлекторных дуг спинного мозга под действием рилузола // Нейрофизиология/Neurophysiology. 2005. Т.37, №5/6. С. 416-423