ВПЛИВ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ НА РОЗВИТОК ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ І НАУКИ В ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНІ ДО ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ : ВЛИЯНИЕ польско-УКРАИНСКИХ СВЯЗЕЙ НА РАЗВИТИЕ ВЫСШЕГО МЕДИЦИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ В ПОЛЬШЕ И УКРАИНЕ ДО НАЧАЛА ХХ ВЕКА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П.Л. ШУПИКА

На правах рукопису

Улiяш Пшемислав-Богдан Адольфович
удк 61:378(477).19+61:378(438).19+ 37.014.24+61:001

Вплив польсько-українських зв’язків на розвиток вищої медичної освіти і науки в Польщі та Україні до початку ХХ століття

14.02.03 — соціальна медицина

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Науковий керівник Криштопа Борис Павлович доктор медичних наук, професор

Київ - 2008

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1 Особливості розвитку медичної освіти в Польщі до початку ХХ століття (огляд літератури)................................................ 10
РОЗДІЛ 2 Програма, матеріали, обсяг та методи дослідження................................. 44
РОЗДІЛ 3 Системний аналіз польсько-українських зв’язків в галузі медичної освіти та науки.............................................................. 51
3.1. Передумови до впровадження медичних знань в Україні з використанням польських взірців..................................................... 51
3.2. Аналіз перенесення досвіду вищої медичної школи Польщі на підготовку лікарів в Україні............................................................ 66
3.2.1. Острозька школа............................................................................ 68
3.2.2. Замойська академія........................................................................ 70
3.2.3. "Колегіум медикум"....................................................................... 81
3.2.4. Медичний факультет Львівського університету............................ 86
РОЗДІЛ 4 Медики-поляки в медичних школах Російської імперії.......................... 106
РОЗДІЛ 5 Польсько-українські зв’язки медичного факультету університету Св. Володимира.................................................................. 118
УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ..................................... 149
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 175
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ...................................................................... 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 180

ВСТУП

Актуальність дослідження. Тісні відносини між Республікою Польща і Україною обумовлені їх геополітичним становищем, глибокими історичними, культурними та економічними зв’язками.
2 грудня 1991 р. уряд Республіки Польща одним з перших серед урядів зарубіжних країн визнав державну незалежність України. В 1992 р. між двома державами встановлені дипломатичні відносини і підписаний широко­масштабний міждержавний Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво, в тому числі у забезпеченні належною опікою історичних пам’яток обох народів. Він став правовою основою для формування якісно нової системи двосторонніх відносин між нашими державами на тривалу перспективу.
Вирішальне значення для розвитку польсько-українських відносин, виведення їх на рівень стратегічного партнерства, що є одним з пріоритетних напрямків зовнішньої політики Республіки Польщі, мають офіціальні взаємовізити Президентів двох держав, під час яких у 1997 р. підписано спільну Декларацію Президентів Польщі і України "До порозуміння і єднання". Польща взяла на себе зобов’язання сприяти досягненню стратегічної мети зовнішньої політики України — інтеграції в європейські та євроатлантичні структури. 30 березня 2004 р. в Києві Президенти Польщі і України відкрили рік Польщі в Україні під девізом "Разом у Європу".
Важливим чинником, який впливає на стан польсько-українських відносин, є наявність в Польщі і Україні відповідно української (понад 350 тис. чол.) та польської (219, 2 тис. чол.) діаспори. У відношеннях польського та українського народів є свої світлі і темні сторінки, відтворені в працях з історії України (Грушевський М.С., 1907; Крип’якевич І.П., 1992 та інші) і Польщі (Зашкільняк Л., Крикун, 2002). Подоланню історичних стереотипів покликана сприяти активізація діяльності польських та українських вчених у вивченні історичної спадщини, в тому числі в галузі науки і освіти.
Вивчення історії культурних і наукових зв’язків Польщі і України свідчить не тільки про їх давність, а як про одну з найважливіших умов поширення прогресивних наукових ідей і досягнень, взаємозбагачення науки і освіти двох держав (Сірополко С., 2001). Прикладом співпраці і культурного взаємовпливу двох близьких народів є польсько-українські зв’язки в галузі медицини.
Аналізу особливостей становлення і розвитку польсько-українських стосунків у медицині, зокрема медичній освіті, присвячені ряд наукових праць різних років польських (Charlampowicz K., 18991900; Jablonowski A., 18991900; Бжезінський Т., 1994) і українських дослідників. Наукові роботи останніх висвітлюють головним чином розрізнені питання діяльності закладів медичної освіти та здобутків медичної науки на західноукраїнських землях, пов’язаних з участю польських вчених (За­харчук С.С., 1961; Оборін М.А., 1956, 1959, 1960; Павловський М.П., Оборін М.А., 1985; Плющ В., 1970; Шапіро І.Я., 1961, 1962, 1965, 1967).
Масштабне дослідження Ю.І.Рафеса "Русско-польские научные связи в области клинической и теоретической медицины" (1964) висвітлює взаємозв’язок польської медичної науки з науковими центрами Російської імперії в ХІХ столітті, в якому дані щодо університетів на території Східної України, які становили складову частину загальноросійської системи вищої медичної освіти, наводяться поряд з іншими університетами Росії, хоча при цьому автор і виділяє Київський. Його монографія "З українсько-польських зв’язків у медицині" (1961) присвячена лише описанню творчого шляху польського лікаря-мислителя В.Беганського.
Особливості формування державної системи медичної допомоги в Речі Посполитій в ХІХ столітті та її значення для Правобережної України представлені в роботі В.Д.Отамановського (1959).
Однак при всій цінності наведених та інших наукових праць з проблеми, слід підкреслити, що до цього часу як в Польщі, так і в Україні відсутнє комплексне дослідження особливостей становлення та розвитку в різні історичні часи польсько-українських зв’язків в галузі вищої медичної освіти і медичної науки.
В той же час актуальність дослідження значною мірою обумовлюється низкою заходів останнього часу польського та українського урядів в галузі освіти, зокрема, відкриттям в 2001 р. в Любліні за ініціативою Президентів двох держав Європейського Колегіуму польських та українських університетів, започатку­ванням навчання польських громадян в Україні, а українських — у вищих навчальних закладах Республіки Польщі, заснування в Ягеллонському університеті кафедри українознавства. Вказане є відтворенням історичного минулого у взаємо­зв’язках і взаємовпливі вищої освіти і науки двох держав, досвід якого, в тому числі і на прикладах польсько-українських медичних зв’язків, становить наукову цінність і в наш час.
Відсутність в умовах розширення польсько-українських культурних зв’язків єдиної узагальнюючої наукової праці щодо особливостей і форм стосунків поль­ської і української медицини, як складових культури, обумовлених політичними відносинами і становищем двох країн в різні історичні епохи, свідчить про наявність "білих плям" в історико-медичному минулому двох держав і необхідність даного дослідження, що і визначило його актуальність, мету і завдання.
Дане дослідження є ініціативною роботою пошукача.
Метою дослідження стало вивчення особливостей становлення, розвитку та форм польсько-українських взаємозв’язків та їх взаємовпливу в галузі вищої медичної освіти і науки в різні історичні епохи до початку ХХ століття.
Завдання, обумовлені поставленою метою, передбачали:
1.Вивчення та співставлення в історичному аспекті особливостей форму­вання розвитку медичних знань і медичної допомоги в Польщі і Україні в залежності від їх політичного становища.
2.Поглиблений аналіз особливостей і виявлення закономірностей розвитку системи вищої медичної освіти та науки в Польщі в ХIVХIХ століттях з виявленням основних її центрів та окресленням творчої діяльності окремих найбільш видатних її представників.
3.Виявлення ролі польських вчених-медиків у перенесенні європейських взірців та досвіду навчальних медичних закладів Польщі на становлення та розвиток перших в Україні закладів медичної освіти, започаткованих на західноукраїнських землях в ХVIХVIII століттях.
4.Аналіз особливостей етапів розвитку медичного факультету Львівського університету в польський і австро-угорський періоди з виявленням внеску вчених-медиків-поляків в удосконалення його діяльності та наукові здобутки в галузі медичної науки.
5.Висвітлення форм взаємозв’язку польської медичної науки та освіти з провідними науковими медичними центрами Російської імперії в ХIХ столітті та їх внеску у наукове становлення медиків-поляків — вихованців російських навчаль­них медичних закладів, удосконалення вищої медичної освіти та підготовку науко­вих кадрів-медиків Польщі.
6.Висвітлення значення польського національно-патріотичного руху 3040-х років ХІХ століття у відкритті медичного факультету університету Св.Володимира в Києві, як складової загальноросійської системи вищої медичної освіти.
7.Визначення внеску університетів України, зокрема Київського, як одного з центрів підготовки лікарів-поляків, у перенесення до Польщі здобутків української вищої медичної школи і наукових шкіл українських вчених, внеску вихованців-поляків українських медичних факультетів у започаткування в Україні нових наукових напрямків в галузі медичної науки та практики.
8.Оцінку творчих зв’язків медиків-поляків з вченими медичних факультетів університетів України та їх взаємовпливу на розвиток медицини в Польщі та Україні.
Об’єкт дослідження — польсько-українські зв’язки в галузі вищої медичної освіти і науки до початку ХХ століття.
Предмет дослідження — етапи розвитку вищих навчальних медичних закладів Польщі та України, діяльність їх провідних вчених-медиків, взаємне перенесення досвіду вищої медичної освіти, форми зв’язків, взаємозбагачення медичної науки та освіти двох держав.
Методи дослідження — системний підхід та його системно-історичний аспект, історичний, статистичний, аналітичний.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що вперше в Польщі і Україні:
- проведений широкомасштабний, системний, комплексний аналіз творчих зв’язків польської і української медицини в галузі медичної освіти і науки та їх взаємовпливу за значний історичний період — з ХV до початку ХХ сто­ліття;
- узагальнене значення перенесення польськими вченими-медиками досвіду університетів середньовічної Європи та медичних факультетів польських університетів на становлення і розвиток перших в Україні навчальних закладів, започаткованих на західноукраїнських землях (Острозька школа, Замойська академія), де медицина вперше в Україні вивчалась, як наука;
- співставлена діяльність медичного факультету Львівського університету в польський та австро-угорський період його існування з виявленням пріоритетів вчених медиків-поляків в удосконаленні його розвитку та внеску до медичної науки;
- розкритий узагальнюючий внесок провідних медичних центрів Російської імперії ХІХ століття у підготовку наукових медичних кадрів Польщі, становлення та розвиток системи вищої медичної освіти, науковий внесок вчених-медиків-поляків, які працювали в Росії;
- представлені з позицій сьогодення результати взаємозв’язків та взаємовпливу медичного факультету Київського університету, як одного з центрів підготовки лікарів-поляків в середині ХІХ на початку ХХ століття, з навчальними медичними закладами Польщі в частині перенесення здобутків і досвіду українських наукових шкіл та передових вчених-медиків у розвиток вищої медичної освіти в Польщі, формування польських національних науко­вих медичних шкіл, започаткування медиками-поляками нових наукових напрямків в Україні.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати стали:
- суттєвим доповненням історико-медичного минулого, як складової націо­нальної культури, освіти і науки двох сусідніх держав;
- розширенням відомостей про взаємозв’язки та взаємовплив польської і української медицини за тривалий історичний період.
Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу історії медицини в польських та українських навчальних медичних закладах, а також при подальшому розширенні в нових умовах напрямків польсько-українських зв’язків в галузі медицини.
Особистий внесок здобувача. Автор особисто визначив мету та завдання дослідження, розробив його програму, обґрунтував адекватні методи дослідження, провів відбір джерел інформації з використанням наукового фонду бібліотек Польщі та України, публікацій польських і українських істориків та істориків медицини, здійснив загальний аналіз зібраного матеріалу та його статистичну обробку, сформулював основні висновки та практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної ро­боти доповідались та були обговорені на Науково-практичній конференції Сучас­ні проблеми терапевтичної стоматології” (Київ, 2004), дисертація розглянута та рекомендована до офіційного захисту на засіданні кафедри управління охороною здоров’я Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика (12.11.2007 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 одноосібних статей, в тому числі дві — у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, а три — в польських академічних журналах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 185 сторінках друкованого тексту (з них основного тексту — 152 сторінки), складається із вступу, розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку основ­них використаних джерел літератури (76 найменувань, з них 71 — кирилицею, 5 — латиницею), містить 19 таблиць, 37 рисунків, з них 28 фотографій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Системний аналіз багатовікових взаємозв’язків Польщі і України в галузі вищої медичної освіти виявив їх чинники та особливості пройденого ними історичного шляху від перенесення польських взірців вищої медичної освіти на терени України до передання Польщі здобутків української вищої медичної школи, що сприяло взаємозбагаченню двох сторін, довело свою ефективність і є історичним підґрунтям для подальшого їх розвитку на якісно новій основі між двома сусідніми державами європейської спрямованості.
1. Показано, що перенесення до України польських взірців медичної освіти і взаємозбагачення в цій галузі двох держав має понад 700-річну історію і пов’язане з політичними обставинами початку ХІІІ початку XIX століть: переміщенням після занепаду Київської Русі центру української державності на землі Галицько-Волинського князівства, що межувало з Польщею і Литвою, приєднанням до Польщі Галичини і частини Подолії (1349), а до Литви — більшої частини Волині і Берестейських земель (1377), поділ Польщі між Прусією, Австрією і Росією (1772, 1793, 1794), в результаті яких до Австро-Угорщини відійшла Галичина, а Польща опинилась під протекторатом Росії, переставши з 1815 р. існувати як держава, ставши, як і Україна, частиною Російської імперії.
2. Встановлено, що вища медична школа Польщі на різних історичних етапах пройшла складний шлях становлення та розвитку, особливістю якого стало її гальмування в період феодально-католицької реакції (кінець XVI перша половина XVII століть), подолання схоластики як наслідок сприйняття з середини ХVІІІ ст. передових ідей Європейського Просвітництва, а в ХІХ ст. — германізацію та русифікацію вищої освіти, в тому числі і медичної, однак навіть у складних політичних умовах спромоглася сформувати мережу вищих навчальних медичних закладів, зі стін яких, особливо в XIX ст., вийшла плеяда вчених — засновників національних наукових медичних шкіл і напрямків.
3. Доведено, що основними чинниками перенесення до України польських взірців медичної освіти, починаючи з другої половини XIV ст., стали заснування Краківського університету з медичним факультетом (1364), на схід від якого не було жодного вищого навчального закладу, і який на початку XV ст. став відомим за межами Польщі здобутками природничих наук, а також досягнення польської медицини в період культурного Відродження Польщі (кінець XV початок XVII століть), як результат запозичення передових для того часу європейських взірців, які через Польщу ставали відомими і в Україні (започаткування анатомічного і фізіологічного напрямків в медицині, зародження перших клінічних шкіл).
4. Показано, що першими досвіду польської вищої медичної освіти зазнали західноукраїнські землі, пройшовши шлях від знайомства з ним в результаті поодиноких виїздів української молоді для навчання в Краківському університеті (Георгій Дрогобич, XV ст.) до власне перенесення з кінця XVI ст. її здобутків до перших навчальних закладів України — Острозької школи (1578), де викладання медицини започаткував колишній декан медичного факультету Краківського університету Ян Лятошинський, і Замойської академії (1595) з викладачами-поляками, а також до заснованих у Львові польським Урядом університету з медичним факультетом (1661) та австрійським Урядом — медичної школи "Колегіум медикум" (1773), фундатором якої став доктор медицини поляк Анджей Крупинський.
5. Результати дослідження свідчать, що становлення і розвиток якісно нового етапу українсько-польських відносин в галузі медичної науки і освіти відносяться до XIX століття, що співпало з частковим відступом Польщі від германізації вищої освіти і переходом до її русифікації, відкриттям медичних факультетів Харків­ського (1805) і Київського (1841) університетів, до яких поряд з іншими вищими навчальними закладами Російської держави (Московським, Петербурзьким і Казан­ським університетами, Петербурзькою військово-медичною академією) отримала доступ польська молодь (у 1837 р. студенти-поляки Київського університету становили 62,4% загальної кількості), що поклало початок взаємо­обміну студен­тами-медиками та викладачами між складовими Російської імперії — Царством Польським (Краківський і Віденський університети, Варшавська і Віденська ме­дико-хірургічні академії) і Україною.
6. Доведено, що особлива заслуга у розширенні та якісному удосконаленні українсько-польських зв’язків в галузі вищої медичної освіти та науки належить медичному факультету Київського університету, становлення якого відбувалось з використанням матеріальної бази та переведенням до Києва частини студентів і викладачів закритої урядом царської Росії Віленської медико-хірургічної академії (1842), як одного з осередків національно-визвольного руху Польщі, зростанням вступу до нього польської молоді, в результаті чого його вихованцями стали 456 лі­карів, або 79,6% загальної кількості випускників медичних факультетів універси­тетів України (Харківського — 14,7%, Одеського — 5,7%), що ставить Київський університет на четверте місце після Відня, Вроцлава і Берліна, де протягом середини ХІХ початку XX століть здобували освіту майбутні польські лікарі.
7. Аналіз українсько-польських медичних зв’язків свідчить, що відкриття медичних факультетів в університетах України, особливо Київського, призвело до якісних змін в них, основним в чому стало взаємозбагачення сторін, як наслідок здобутків медичної науки і освіти Польщі і України, чому сприяли досягнення, зокрема, Київської терапевтичної школи, в стінах якої низка польських громадян-вихованців медичного факультету захистили докторські дисертації і згодом очолю­вали відповідні кафедри польських університетів, переносячи до них традиції української медицини і освіти, а окремі з них не тільки залишались працювати в Україні, а і ставали засновниками нових наукових напрямків в українській медицині.
8. Показано, що особливого впливу європейських, в тому числі і польських, взірців вищої медичної освіти зазнав відновлений в 1894 р. медичний факультет Львівського університету, становлення і розвиток якого хоча і відбувались в австро-угорський період, однак з переважною участю вчених-поляків — вихован­ців університетів Європи і Російської імперії, що сприяло перенесенню їх взірців на західноукраїнські землі, єдиний медичний факультет яких став і місцем підготовки майбутніх вчених, що згодом очолювали кафедри медичних факультетів Європи і Польщі зокрема.
9. Вивчення польсько-українських зв’язків щодо взаємозбагачення в галузі вищої медичної освіти і науки може стати прикладом для проведення аналогічних досліджень стосовно інших сусідніх з Польщею та Україною європейських держав, що сприятиме ліквідації "білих плям" в їх історико-медичному минулому.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Результати дослідження дозволяють рекомендувати:
- культурним центрам Польщі в Україні та України в Польщі використовувати їх як приклад історичного надбання з метою подальшого розширення між­державних зв’язків в галузі культури, науки і освіти, в тому числі охорони здоров’я;
- Європейському колегіуму польських та українських університетів (Лодзь) та кафедрам і курсам історії медицини польських та українських вищих навчальних медичних закладів використовувати їх при вивченні історико-медичного минулого двох сусідніх слов’янських держав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабішин С.Д. Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св. Владимира (18341884) / Сост. и изд. под ред. ордин. проф. В.С. Иконникова. - К., 1884. - 816 с.
2. Биологи: Биографический справочник. - К.: Наукова думка, 1984. - 151 с.
3. Бжезінський Т. Поляки на медичних факультетах українських університетів за часів поділів Польщі // Агапіт. - 1994. - №1. - С. 1719.
4. Василенко М. Кремінецький ліцей і університет Св. Володимира // З іменем Святого Володимира: В 2 кн., Кн. 1 / Упоряд. В. Короткий, В. Ульяновський. - К.: Заповіт, 1994. - С. 41-49.
5. Верхратский С.А. Цеховая медицина на Украине // Врачебное дело. - 1946. - №9. - С. 657-662.
6. Верхратский С.А. Из медицинского прошлого старого Львова и западных украинских земель // Врачебное дело. - 1956. - №1. - С. 95-96.
7. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини: Учбовий посібник. - 4-е вид., випр. і доповн. - К.: Вища школа, 1991. - 430 с.
8. Вітковський А. Минуле і сьогочасне української стоматології // Матеріали до історії української медицини. - Том ІІ. - Чікаго, 1988. - С. 255-285.
9. Воронцов Д.С., Нікітін В.М., Сєрков П.М. Нариси з історії фізіології на Україні. - К.: Вид-во АН УРСР, 1959. - 255 с.
10. Ганіткевич Я. Початки Українського Лікарського Товариства в Галичині // Лікарський вісник. - 1993. - Ч. I (129). - С. 34-36.
11. Гжегоцький М.Р., Гжегоцька А.М. Адольф Бек та його вклад в розвиток експериментальної фізіології // Експериментальна та клінічна фізіологія. - Львів, 1995. - С. 20-22.

12. Голенищев-Кутузов И. Гуманизм у восточных славян (Украины и Белоруссии). - М., 1963. - 260 с.
13. Грицкевич В.П. К вопросу об изучении истории отечественной медицины феодального периода // Сов. здравоохранение. - 1976. - №9. - С. 71-81.
14. Грицкевич В.П. С факелом Гиппократа. - Минск: Наука и техника, 1987. - 270 с.
15. Грицюк О.Й. В.П. Образцов. - К.: Здоров’я, 1977. - 39 с.
16. Грушевський М. Історія України-Русі. - Том 6. - Київ-Львів, 1907. - 542 с.
17. Дєльцова О.І., Чайковський Ю.Б. та ін. Видатні гістологи. Біографічний довідник. - Коломия: Вік, 2001. - 141 с.
18. Древнекняжеские уставы ХIХV веков. - М., 1976. - 71 с.
19. Жуковский Л.И. Из истории терапии в Киеве // Очерки истории медицинской науки и здравоохранения на Украине. - К.: Госмедиздат УССР, 1954. - С. 363-378.
20. Захарчук С.С. Польский историк медицины В. Шумовский и земская медицина // К истории медицины на Украине (На материалах западных областей УССР, Закарпатья и Буковины). - Львов, 1961. - С. 363-366.
21. Захарчук С.С. Профессор А. Чижевич и его роль в развитии родовспоможения на территории западноукраинских земель // К истории медицины на Украине (На материалах западных областей УССР, Закарпатья и Буковины). - Львов, 1961. - С. 375-378.
22. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. - Львів, 2002. - 311 с.
23. Історія України / Під ред. В.А. Смолія. - К.: Альтернатива, 1997. - 257 с.
24. Кавецкий Р.Е., Балицкий К.П. У истоков отечественной медицины. - К.: Изд-во АН УССР, 1954. - 103 с.
25. Кафедра терапевтичної стоматології. Історія. Бібліографія. - Львів, 1999. - 118 с.
26. Київський міський державний архів (КМДА), ф. 16, оп. 279, д. 147, л. 25.
27. КГГА, ф. 16, оп. 279, д. 147, л. 29-30.
28. КГГА, ф. 16, оп. 279, д. 147, л. 138-140.
29. КГГА, ф. 16, оп. 279, д. 302, л. 1.
30. Киев и его святыня. - К., Типогр. К.- Печ. лавры, 1871. - 151 с.
31. Крізь терни до зірок. 160-літній поступ Київського університету // З іменем Святого Володимира: В 2 кн. / Упоряд. В. Короткий, В. Ульяновський. - Кн. 1. - К., Заповіт, 1994. - С. 5-22.
32. Крип’якевич І.П. Історія України. - 2-е вид. - Львів: Світ, 1992. - 311 с.
33. Крючок Г. Из истории медицинского образования в Белоруссии, Литве и на Украине // Очерки истории высшего медицинского образования и научных школ на Украине. - К., Здоровье, 1965. - С. 124-130.
34. Кузьмин М. К. Лекция первая: Медицина Древней Руси // Лекции по истории русской медицины. - М., 1961. - С. 7-30.
35. Кухта О., Кухта С. Історія медичного вишколу у Галичині // Народне здоров’я, 1992. - С. 15-16.
36. Микитась В.Л. Давньоукраїнські студенти і професори. - К.: Абрис, 1994. - 288 с.
37. Миколишин Л., Гельнер З. Юрій Дрогобич — видатний вчений, перший укра­їнський доктор медицини // Медицина і українська культура (Матеріали конференції). - К., 1993. - С. 47-50.
38. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636). - К.: Наукова думка, 1990. - 132 с.
39. Нудьга Г. Не бійся смерті. - К., 1991. - 270 с.
40. Оборин Н.А. Первое исследование минеральных источников в Шкло под Львовом Войцехом Очко в 1578 г. // Вопр. курортол., физиотерапии и лечебной физич. культуры. - 1956. - №2. - С. 64-66.
41. Оборин Н.А. Отечественные военные врачи польской национальности - ученики и последователи Н. И. Пирогова // Первая Всесоюзная научная историко-медицинская конференция. 3-9 февраля 1959 г.: Тезисы докладов. - М.: Медгиз, 1959. - С. 94-95.
42. Оборин Н.А. Минеральные источники Шкло под Львовом в ХVII веке // Вопр. курортол., физиотерапии и лечебной физич. культуры. - 1960. - №6. - С. 547-550.
43. Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту: Короткий зміст доповідей наукової конференції 3-4 лютого 1966 року. - Львів, 1966. - 219 с.
44. Отамановский В.Д. Реформы в Речи Посполитой, направленные на создание государственной системы здравоохранения, и их значение для Правобережной Украины // Сов. здравоохранеие. - 1959. - №7. - С. 35-41.
45. Павловский М.П., Оборин Н.А. Из истории Львовского медицинского института (17841984): К 200-летию института // Сов. здравоохранение. - 1985. - №1. - С. 56-59.
46. Плющ В. Нариси з історії української медичної науки та освіти. - Кн. 1. - Мюнхен, 1970. - 342 с.
47. Подражанский А.С. Санитарно-гигиенические мероприятия в городах Западной Украины в ХVIХVII веках // Врачебное дело. - 1956. - №8. - С. 885-888.
48. Рафес Ю.И. Польские ученые-медики — воспитанники Петербургской Военно-медицинской академии // Первая Всесоюзная научная историко-медицинская конференция. 3-9 февраля 1959 г. Тезисы докладов. - М.: Медгиз, 1959. - С. 96.
49. Рафес Ю.І. Польські лікарі-вчені — вихованці і співробітники Київського університету // Наукова історико-медична конференція, присвячена 20-річчю возз’єднання західноукраїнських земель з УРСР. 26-28 листопада 1959 року. Тези доповідей. - Львів, 1959. - С. 51-52.
50. Рафес Ю.І. З українсько-польських зв’язків у медицині. - К.: Держмедвидав УРСР, 1961. - 78 с.
51. Рафес Ю.И. К истории медицины в Польше и русско-польские медицинские связи (ІІ половина ХІХ начало ХХ столетия) // К истории медицины на Украине (На материалах западных областей УССР, Закарпатья и Буковины). - Львов, 1961. - С. 353-362.
52. Рафес Ю.И. Развитие прогрессивных идей Киевской терапевтической школы учеными-медиками Польши // История высшего медицинского образования и научных медицинских школ Украины. - К.: Госмедиздат УССР, 1962. - С. 109-110.
53. Рафес Ю.И. Русско-польские научные связи в области клининческой и теоретической медицины: Дисс... докт. мед. наук: 14.02.03. - Днепропетровск, 1964. - 706 с.
54. Рафес Ю.И. Развитие прогрессивных идей Киевской терапевтической школы учеными-медиками Польши // Очерки истории высшего медицинского образования и научных школ на Украине. - К.: Здоровье, 1965. - С. 232-237.
55. Рененкампф Н. Киевская университетская старина // З іменем Святого Володимира: В 2 кн. / Упоряд. В. Короткий, В. Ульяновський. - Кн. 2. - К.: Заповіт, 1994. - С. 69-79.
56. Романович-Славатинський О. Із спогадів про Київський університет та його викладачів у 18431854 роках // З іменем Святого Володимира: В 2 кн. / Упоряд. В. Короткий, В. Ульяновський. - Кн. 1. - К.: Заповіт, 1994. - С. 160-180.
57. Сірополко С. Історія освіти в Україні. - К.: Наукова думка, 2001. - 312 с.
58. Сорокина Т.С. Атлас истории медицины. Новое время (1640-1917). - М.: Изд-во УДН, 1987. - 168 с.
59. Сорокина Т.С. История медицины: - М.: ПАИМС, 1994. - 381 с.
60. Стражеско Н.Д. Пути развития киевской терапевтической школы // Сто лет Киевскому медицинскому институту (1841-1941). - К.: Госмедиздат УССР, 1947. - С. 103-110.
61. Таубер А.С. Германские школы // Современные школы в главнейших государствах Европы. - СПб, 1890. - С. 3-15.
62. Чикин С.Я. Врачи философы. - М.: Медицина, 1990. - 382 с.
63. Шапиро И.Я. Замойская академия и ее роль в развитии медицинского образования на западноукраинских землях (ХVIХVII вв.) // К истории медицины на Украине (На материалах западных областей УССР, Закарпатья и Буковины). - Львов, 1961. - С. 261-279.
64. Шапиро И.Я. Из истории содружественной работы русских и польских ученых ХІХ века в области морфологии // Архив анатомии, гистологии и эмбриологии. - Т. XLII. - Л., 1962. - С. 98-102.
65. Шапиро И.Я. Из истории содружественной работы русских и польских ученых в области хирургии в ХІХ в. // Вестник хирургии им. И. И. Грекова. - 1962. - Т.89, №10. - С. 114120.
66. Шапиро И.Я. Страница истории медицинского образования на территории западноукраинских земель // Очерки истории высшего медицинского образования и научных школ на Украине. - К.: Здоровье, 1965. - С. 117-123.
67. Шапиро И.Я. Польские ученые — преподаватели медицинского факультета Львовского университета и их вклад в развитие медицинской науки в западноукраинских землях // Вопросы истории медицины и здравоохранения БССР. - Минск: Беларусь, 1965. - С. 102-103.
68. Шапиро И.Я. Развитие высшего медицинского образования и медицинской науки в Западных областях Украины, на Буковине и в Закарпатье в ХVIХVII вв. (15951965): Дисс... докт. мед наук: 14.02.03 - 1968. - 575 с.
69. Шпизель Р.С. Деятельность Острожского Кирилло-Мефодиевского общества в деле помощи больным и раненым // Врачебное дело. - 1958. - №7. - С. 763-766.
70. Шульгин В. История университета Св. Владимира. - СПб, 1860. - 49 с.
71. Яковенко Н. Костянтин Острозький. Костянтин (Василь) Острозький // Історія України в особах IХХVIII ст. - К.: Україна, 1993. - 248 с.
72. Jablonowski A. Akademia Kijowska-Mohilanska. - Krakyw, 1899-1900.
73. Charlampowicz K. Polski wplyw na szkolnictwo ruskie. - Krakyw, 1899-1900.
74. Jestonowski M. Historia stomatologii polskiej. - Warszawa, 1963.
75. Kierzek A. Rozwij warszawskiej mysli otolaryngologicznej w XIX wieku. - Wroclav, 1997.

76. Melanowski W. Dzieje okulistyki. - Warszawa, 1972.