ПРОБЛЕМА КОЛЕКТИВУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ (20-30 РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ) : ПРОБЛЕМА коллектива В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ И ПРАКТИКЕ (20-30 ГОДЫ ХХ ВЕКА)

Краткое описание

Міністерство освіти, науки молоді та спорту України
Державний заклад
„Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

ПЕТРИШЕН Олена Геннадіївна

УДК [37.091.212:37.013(477) „192/193”](043.3)

ПРОБЛЕМА КОЛЕКТИВУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ (20-30 РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковій керівник –
доктор педагогічних наук,
професор Ваховський Л.Ц.

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ КОЛЕКТИВУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ 20-30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ
1.1. Соціально-історичні та педагогічні чинники розвитку теорії і практики колективу в 20-30 роках XX століття……………………………….10
1.2. Проблема колективу й колективного виховання в 20-30-х рр. ХХ століття як предмет історико-педагогічного дослідження……………………38
1.3. Розробка теорії виховного колективу у вітчизняній педагогічній науці 20-30-х років ХХ століття…………………………………..……………62
Висновки до розділу 1……………………………………………….…….96
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРАКТИКИ КОЛЕКТИВНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ В УКРАЇНІ В 20-30-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1 Основні напрямки колективного виховання учнів у загальноосвітніх школах……………………………………………………………………………99
2.2. Розвиток органів самоврядування дитячих колективів…………..125
2.3. Дитячий рух як чинник колективного виховання школярів……..144
Висновки до розділу 2…………………………………………………….161

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………..164

ДОДАТКИ………………………………………….……………………..171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….………..180

ВСТУП

Соціально-економічні, політичні, культурні процеси, які останнім часом відбуваються в українському суспільстві, потребують суттєвих змін у системі освіти й виховання молодого покоління. Не випадково в Україні продовжуються освітні реформи, спрямовані на впровадження нових підходів, форм і методів виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей.
В умовах сьогодення зростає соціальна роль особистості, велике значення надається особистісно орієнтованій педагогіці, покликаній формувати свідомість майбутнього громадянина, що констатовано в нормативних документах – Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законі Україні „Про освіту” та ін. Разом з тим не менш вагомим у виховному процесі є виховання дитини в колективі й через колектив. Теорія й практика колективного виховання у вітчизняній педагогіці почала активно розроблятись у 20 – 30-х роках ХХ століття, які характеризуються як час істотних змін у всіх сферах життя суспільства. Державна освітня політика того часу була спрямована на повну перебудову системи освіти, що зумовило появу нових поглядів на виховання. В історії педагогіки цей період характеризується й новаціями в педагогічній теорії та практиці до наукового обігу введено такі терміни, як „рефлексологія”, „педологія”; у педагогічних дослідженнях особливої уваги набули ідеї розвитку дитячого колективу з метою збагачення середовища соціалізації.
На жаль, останнім часом проблемам колективного виховання не приділено належної уваги, проте набуття соціального досвіду, самореалізація особистості значною мірою відбувається в процесі спілкування й взаємодії саме в колективі, який є важливим виховним, організуючим і регулюючим чинником. Відновлення кращих традицій колективного виховання потребує глибокого й неупередженого вивчення історико-педагогічного досвіду.
Основоположні ідеї теорії й практики колективного виховання були започатковані видатним українським педагогом А. Макаренком, у працях якого розкрито механізми впливу колективу на формування духовних і моральних якостей дитини. З урахуванням сучасних негативних тенденцій руйнування позитивного досвіду й традицій колективного виховання вважаємо за доцільне звернутися до вивчення педагогічної спадщини не тільки А. Макаренка, а й інших талановитих учених цього періоду, без доробку яких теорія й практика виховання дітей у колективі буде неповною.
Проблема колективного виховання знайшла досить широке висвітлення в науково-педагогічній літературі ХХ століття. Теоретичні засади виховання молодого покоління в колективі розглядали й радянські педагоги (А. Гордін, В. Караковський, А. Куракін, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.), і сучасні українські та російські дослідники (В. Андреєва, І. Підласий, О. Степанова, І. Трухін та ін.).
Становленню і розвитку теорії й практики колективного виховання присвячено значну кількість історико-педагогічних досліджень. Окремі аспекти історії використання колективу як чинника виховного впливу представлено в узагальнюючих історико-педагогічних працях (Л. Задорожна, О. Курок, М. Левківський, А. Медвідь, В. Мосіяшенко, Б. Ступарик, О. Сухомлинська та ін.). Певною мірою цю проблему відображено в історико-педагогічних дослідженнях В. Виноградової-Бондаренко, Л. Дуднік, О. Карамазова, В. Коваленка, М. Кухти, В. Лук’янової, З. Палюх, Л. Цибулько, Л. Штефан, присвячених розвитку вітчизняної педагогічної теорії та практики в 20–30 роках ХХ століття. Виконано дисертаційні роботи, в яких вивчались погляди на проблему колективу видатних зарубіжних і вітчизняних педагогів: Я. Корчака (С. Денисюк, Т. Забута); А. Макаренка (В. Бучківська, Й. Гайда, С. Карпенчук, Н. Носовець); В. Сухомлинського (Г. Бондаренко, В. Бучківська, М. Дубінка, Г. Калмиков, В. Кіндрат, Ю. Новгородська та ін.).
Проведений історіографічний аналіз дає підстави стверджувати, що пострадянські вітчизняні історики педагогіки, які досліджували розвиток освіти у 20 – 30-х роках ХХ століття, не звертали належної уваги на розробку в цей період проблем дитячого колективу. Традиційно приділяли увагу лише аналізу внеску А. Макаренка. Між тим розробкою вітчизняної теорії колективу займався не тільки А. Макаренко, а й інші відомі педагоги, педологи, організатори освіти цього періоду. (С. Ананьїн, О. Володимирський, О. Залужний, Р. Кутепов, С. Лозинський, С. Моложавий та ін.).
Отже, на сучасному етапі існує протиріччя між потребою у використанні історико-педагогічного досвіду колективного виховання школярів для реалізації завдань виховання учнівської молоді в сучасних умовах і недостатнім вивченням історико-педагогічних аспектів вітчизняної теорії й практики колективного виховання 20 – 30-х років ХХ століття. Ураховуючи актуальність і недостатню дослідженість теорії й практики колективного виховання в історико-педагогічному плані, визначено тему дисертаційної роботи: „Проблема колективу у вітчизняній педагогічній теорії та практиці (20 – 30 роки ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної науково-дослідної теми „Вітчизняна і зарубіжна педагогічна спадщина (друга половина ХІХ – початок ХХІ століття” (реєстраційний номер 0106U013193), що розробляється в Державному закладі „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 18.12.2007 р.).
Хронологічні межі дослідження охоплюють 20 – 30-і роки ХХ століття. Вибір нижньої межі (початок 20-х років) пов’язаний з утвердженням нової освітньої парадигми, що зумовила становлення якісно відмінного етапу в історії становлення та розвитку української освіти. Верхня межа (кінець 30-х років) зумовлена тим, що саме наприкінці 30-х років ідеї колективного виховання одержують певну завершеність і стають провідними у педагогічній теорії та виховній практиці.
Об’єкт дослідження – вітчизняна педагогічна теорія та практика 20 – 30-х років ХХ століття.
Предмет дослідження – теорія й практика колективного виховання школярів у 20 – 30-х роках ХХ століття.
Мета дослідження – виявити тенденції й особливості розвитку вітчизняної теорії й практики колективного виховання школярів у 20 – 30-х роках ХХ століття, окреслити можливості використання історико-педагогічного досвіду в сучасних умовах.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
1. Схарактеризувати соціально-історичні та педагогічні чинники становлення й розвитку теорії колективу.
2. Здійснити історіографічний аналіз досліджуваної проблеми.
3. Визначити внесок вітчизняних педологів та педагогів досліджуваного періоду в розробку теорії колективу.
4. Узагальнити практичний досвід та виокремити провідні тенденції колективного виховання школярів у вітчизняних освітньо-виховних закладах у 20 – 30-х роках ХХ століття.
5. Окреслити шляхи використання історико-педагогічного досвіду в сучасній вітчизняній теорії та практиці виховання.
Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, положення про діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ, необхідність їхнього аналізу в конкретних історичних умовах. Методологічне значення для наукового пошуку мають принципи історизму, цілісності, об’єктивності, науковості, системності.
Теоретичну основу дослідження складають: основні положення теорії виховного колективу (А. Гордін, В. Караковський, А. Куракін, А. Макаренко, В. Сухомлинський та ін.); теоретичні підходи до наукового вивчення історико-педагогічного процесу (Л. Ваховський, Н. Дічек, О. Сухомлинська); теоретичні положення стосовно періодизації розвитку вітчизняної педагогічної думки (Н. Гупан, В. Курило, О. Cухомлинська); концептуальні ідеї щодо вдосконалення теорії й практики виховання молодого покоління, відображені в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законі Україні „Про освіту”.
Для досягнення поставлених завдань було використано комплекс дослідницьких методів: персоналістично-біографічний, який дозволив простежити педагогічну діяльність провідних вітчизняних науковців та діячів освіти України досліджуваного періоду; порівняльно-історичний метод, який уможливив зіставлення й порівняння подій, явищ, фактів розвитку педагогічної думки; аналіз, синтез, періодизація, узагальнення, систематизація наукових фактів – для визначення й характеристики основних етапів розвитку теорії колективного виховання в конкретний історичний період; аналіз історичної літератури, архівних, статистичних, нормативних документів – для узагальнення практичного досвіду становлення колективного виховання в Україні.
Джерельну базу дослідження становлять:
– документи й матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУУ) (фонд № 166), Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України) (фонди №№ 1, 7), зокрема циркуляри, накази й розпорядження уряду з питань освіти, навчально-методична документація педагогічних закладів України досліджуваного періоду, звіти різноманітних педагогічних курсів тощо; історико-педагогічна наукова література фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. Сухомлинського, Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. М. Горького, ресурси електронних бібліотек, публікації в періодичних педагогічних виданнях („Шлях освіти”, „Радянська освіта”, „Бюлетень Наркомпроса”, „Український вісник рефлексології та експериментальної педагогіки”, „Освіта Донбасу” та ін.); історико-педагогічні, психолого-педагогічні праці, дисертаційні роботи, монографії, статті; навчальні плани, програми, підручники, методичні посібники; довідково-енциклопедичні видання; матеріали мережі Інтернет.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що: уперше на основі цілісного аналізу автентичних джерел виявлено етапи розвитку теорії колективного виховання в досліджуваний період: перший етап – 1920 – 1924 рр., другий – 1925 – 1935 рр., третій – 1936 – 1940 рр., визначено тенденції розвитку практики колективного виховання школярів в Україні у 20 – 30-х роках ХХ століття: використання вербальних методів і форм колективного виховання ідейно-політичного спрямування; централізація й уніфікація учнівського самоврядування, „теоретизація” й вербалізація змісту його роботи; політизація дитячого руху як чинника колективного виховання; підсилення зв’язків піонерських організацій зі школами, утрата організаційної самостійності й самодіяльності піонерських організацій; дістали подальшого розвитку наукові уявлення про соціально-політичні, економічні та педагогічні чинники розвитку колективного виховання школярів у 20 – 30-х роках ХХ століття, внесок прогресивних вітчизняних педагогів і педологів у розробку теоретичних засад колективного виховання дітей.
До наукового обігу введено невідомі та маловідомі архівні документи, окремі факти й положення з проблеми.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень дослідження для подальшої наукової розробки теорії колективу й проблем колективного виховання учнівської молоді в сучасних умовах; зібраний фактичний матеріал, теоретичні положення й висновки дослідження можуть бути використані в процесі викладання педагогічних дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах, у практиці роботи сучасної школи; для написання підручників, посібників, методичних рекомендацій з педагогіки, історії педагогіки, соціальної педагогіки; у науково-дослідній роботі студентів, магістрантів і викладачів, системі післядипломної педагогічної освіти й самоосвіти.
Апробація результатів. Основні положення роботи обговорювались на засіданнях кафедр педагогіки й соціальної педагогіки ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, оприлюднено на науково-практичних конференціях різних рівнів − міжнародних: „Ціннісні пріоритети освіти: виклики ХХІ століття” (Луганськ, 2011); всеукраїнських: „Видатні педагоги ХІХ ст. про виховання „нової людини” (М. Демков, М. Драгоманов, М. Корф, М. Костомаров, М. Пирогов, С. Русова, К. Ушинський, та ін.)” (Ніжин, 2009), „Радянське минуле в дзеркалі сучасних досліджень з історії педагогіки ” (Київ, 2010), „Образ дитини у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях ” (Харків, 2011).
Публікації. Основні результати дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях у наукових фахових виданнях.
Структура дослідження. Дисертація має вступ, два розділи, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел (238 найменувань), 7 додатків на 9 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Соціально-економічні, політичні перетворення, що відбуваються в Україні останнім часом, потребують кардинальних змін в освітній галузі, перегляду підходів до навчання й виховання підростаючих поколінь. На сучасному етапі зростає соціальна роль особистості і в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи впроваджуються ідеї особистісно орієнтованої педагогіки, використовуються форми і методи виховання, які направлені на розвиток розумових і фізичних здібностей кожного учня.
Незважаючи на тенденцію до індивідуалізації виховної діяльності школи, не втратило свого значення виховання сучасних школярів у колективі й через колектив. Це пов’язано з тим, що соціалізація особистості, реалізація її потенціалу відбуваються у процесі спілкування і взаємодії саме в колективі, який залишається важливим виховним, організуючим і регулюючим чинником. Проблеми дитячого колективу й колективного виховання сьогодні, на жаль, знаходяться на периферії науково-педагогічного дискурсу. Підвищення ефективності колективного виховання неможливе без глибокого й неупередженого вивчення історико-педагогічного досвіду. Особливо цікавою є теорія й практика колективного виховання учнів загальноосвітніх шкіл у 20-30-роках ХХ століття. Саме в цей період державна освітня політика була спрямована на кардинальне оновлення системи освіти, а у вітчизняній педагогіці почали активно стверджуватись нові погляди на виховання й особлива увага в педагогічних дослідженнях приділялась дитячому колективу.
Дослідження розвитку теорії й практики колективного виховання школярів в Україні в 20-30-х роках XX століття дозволило зробити наступні висновки.
1. У дисертації наведено науково-теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми колективного виховання школярів у 20 – 30-х роках ХХ століття, що полягає у виявленні тенденцій та особливостей розвитку його теорії й практики, окресленні можливостей використання історико-педагогічного досвіду в сучасних умовах.
2. Установлено, що актуалізації ідей колективного виховання сприяла, перш за все, соціально-економічна й політична ситуація, яка склалась в Україні в 20-х рр. XX століття. Розруха в промисловості і в сільському господарстві, безробіття, масова безпритульність і бездоглядність дітей, криза сім’ї і сімейного виховання зумовили пріоритетність завдань, направлених на соціальний захист дітей. Для їх вирішення в Україні в 20-ті роки була створена система соціального виховання, яка відрізнялась від освітніх систем інших республік. Вона була побудована на принципах, які проголошували визначальну роль державно-освітніх установ у справі соціального виховання підростаючих поколінь і обмеженість виховних можливостей сім’ї при соціалізмі, необхідність політичного та ідеологічного впливу на підростаюче покоління з боку партії та держави. Це створювало сприятливі умови для розповсюдження ідей колективного виховання у вітчизняній педагогічній теорії й практиці досліджуваного періоду.
Педагогічними чинниками, які впливали на розробку теоретичних проблем педагогіки й особливо на створення теорії виховного колективу, слід вважати поширення ідей соціальної педагогіки, рефлексології та педології.
3. Проведений історіографічний аналіз дав підстави стверджувати, що історичне осмислення теорії й практики колективного виховання в Україні у 20 – 30-х роках ХХ століття було розпочате його сучасниками. У другій половині 20-х – 50-і роки ХХ століття історико-педагогічне узагальнення теоретичних аспектів і досвіду колективного виховання досліджуваного періоду висвітлювалось у статтях, брошурах, які видавались до ювілейних дат і мали переважно пропагандистський характер, та в публікаціях 30-х років, спрямованих на критику й фактичне знищення педологічного підходу до розробки проблеми колективу. У 60 – 80-х роках ХХ століття з’явилися фундаментальні праці з історії педагогіки, у яких розробка теорії колективу пов’язувалась переважно з теоретичною й практичною діяльністю А. Макаренка. У 90-і роки ХХ століття історико-педагогічне вивчення теорії й практики колективу 20 –30-х років ХХ століття проводилося з урахуванням внеску представників вітчизняної рефлексології й педології. Проте історіографічний аналіз засвідчив, що цілісних наукових уявлень про теорію й практику колективного виховання у 20 – 30-х роках ХХ століття поки ще не склалося.
4. У дисертації обґрунтовано періодизацію розвитку теорії колективного виховання у 20 – 30-х рр. ХХ століття. З урахуванням зміни методологічних орієнтирів, використовуваних для її розробки, були виокремлено такі етапи: перший – 1920 – 1924 рр. – методологічне значення мала ідея гармонійного поєднання індивідуального й колективного у вихованні; другий – 1925 – 1935 рр. – методологічним підґрунтям стали положення рефлексології та педології про роль середовища у формуванні особистості; третій – 1936 – 1940 рр. – єдиною методологією педагогічної науки й теорії колективу визнається марксистсько-ленінське вчення, а наприкінці 30-х років утверджується теорія колективу А. Макаренка.
5. У ході дослідження ми дійшли висновку, що практика колективного виховання школярів дещо відставала від теорії й безпосередньо зумовлювалась особливостями навчально-виховної діяльності школи в досліджуваний період. Тому ми її аналізуємо не за етапами розвитку теорії колективу, а за десятиріччями, враховуючи, що робота школи в Україні в 20-ті роки суттєво відрізнялась від її діяльності в 30-х роках ХХ століття.
В 20-х роках навчання в загальноосвітніх школах здійснювалось за комплексними програмами, мета яких полягала в забезпеченні зв'язку школи з життям і єдності виховного і навчального процесів, використовувались різноманітні методи й форми навчання. Як наслідок, колективне виховання школярів у це десятиріччя здійснювалось переважно в межах процесу навчання, який передбачав різноманітну позаурочну діяльність виховного характеру, вихід у соціум. Виявлено основні напрями колективного виховання учнів у загальноосвітніх школах в 20-х роках: розумове виховання учнів (засвоєння знань у колективі за спільним завданням, але при обов'язковій індивідуальній вправі кожного члену колективу, творча діяльність колективу); суспільно корисна праця учнів (активний вплив школи на соціальне середовище, на «оточуюче життя»). Найбільш поширеними методами колективного виховання були індуктивний та дедуктивний, а його організаційними формами - групова та гурткова робота, що будувалася на принципах наукової організації праці, а також робота предметних гуртків, шкільних клубів, проведення конференцій, екскурсій в позанавчальний час.
6. В 30-х роках ХХ ст. було видано низку партійних постанов про школу в яких було відновлено предметні програми, класно-урочну систему й основною формою навчально-виховного процесу визначався урок. Школа стає об’єктом прямого ідеологічного й політичного впливу, задля забезпечення якого створюється система комуністичного виховання. Зміна освітньої політики зумовила основну тенденцією розвитку колективного виховання в загальноосвітніх школах в 30-х роках - орієнтація не на інтереси і потреби дитини і суспільства, а на положення програми більшовицької партії. З’являються нові напрями колективного шкільного виховання, серед яких провідне місце займає політико-виховна робота, що набуває рис всезагальності. Виокремлюються моральне, естетичне виховання школярів виховання в дусі соціалістичного гуманізму, в дусі нових, соціалістичних взаємовідносин і форм суспільного зв’язку між людьми. Їх здійснення, як і в попереднє десятиріччя, пов’язувалось з колективними формами роботи. Проте форми та методи колективного виховання змінились: почала переважати тенденція до використання вербальних методів та форм виховання ідейно-політичного спрямування.
7. Ознакою і важливим чинником розвитку дитячого колективу в школах України в досліджуваний період були органи учнівського самоврядування: шкільні виконкоми, шкільні кооперативи, які мали власні виборні органи самоврядування, шкільні гуртки зі своїми керівними органами, що були самостійним учнівським осередком.
У 20-х роках ХХ століття органи самоврядування в школах працювали на засадах самодіяльності й організаційної самостійності. Тому паралельно існувало декілька самодіяльних учнівських керівних структур, які представляли різні дитячі колективи. Зміст роботи учнівського самоврядування в цей період торкався вирішення господарчих, санітарно-гігієнічних завдань, соціального захисту учнів і недостатньо був зв’язаний з вирішенням завдань навчально-виховного процесу школи.
У 30-х роках виявилась тенденція до централізації й уніфікації учнівського самоврядування. Політичний та ідеологічний вплив на школу призвів до його організаційного підпорядкування піонерській та комсомольській організаціям та педагогічному колективу. Як наслідок, рівень самодіяльності та самостійності органів дитячого самоврядування знижується і відповідно знижуються виховні можливості дитячого колективу. Змінюється зміст і характер діяльності учнівського самоврядування, простежується тенденція до її «теоретизації» й вербалізації, підсилення ідеологічної й політичної складової.
8. У 20-х роках становленню колективного виховання школярів в Україні сприяв дитячий рух, основною формою якого була піонерська організація. На початку досліджуваного періоду загони юних піонерів створювались за межами школи й були відносно незалежні від неї, тому вони розглядались як основний чинник колективного виховання школярів, а їх виховна діяльність була певною альтернативою шкільному вихованню і ґрунтувалась на принципах організаційної самостійності, самодіяльності та колективізму. З другої половини 20-х років спостерігається тенденція до політизації дитячого руху, а на початку 30-х років провідною стає тенденція до підсилення зв’язків піонерських організацій зі школами (організація форпостів піонерів у школах, базування піонерських організацій безпосередньо в школах). Виявилась також тенденція до втрати організаційної самостійності й самодіяльності піонерських організацій.
9. Проведений аналіз теоретичних аспектів, узагальнення практики колективного виховання школярів в 20-30-х роках ХХ століття дозволяє окреслити шляхи використання історичного досвіду для оптимізації теорії й практики виховної діяльності сучасної школи. По-перше, як засвідчує історико-педагогічний досвід, колективне виховання школярів зовсім не виключає індивідуального, особистісно орієнтованого виховання. Досягнення ефективності виховного процесу потребує гармонічного поєднання принципів індивідуалізму й колективізму у виховній діяльності. По-друге, проблема дитячого колективу є проблемою міждисциплінарною, й тому до її дослідження потрібно залучати не лише педагогів, а й соціологів, психологів. Це дасть змогу розглядати не лише зміст, форми й методи колективного виховання, а й питання, пов’язані з діагностикою колективу, контекстом його розвитку, підвищенням виховного потенціалу. По-третє, історія вчить, що дитячий колектив не повинен бути метою виховання, а лише його засобом. Тільки при такому підході колектив не буде нівелювати особистість, підпорядковувати її своїм інтересам і потребам, а, навпаки, стане дієвим інструментом індивідуального розвитку кожного учня. По-четверте, високий виховний потенціал дитячого колективу безпосередньо залежить від рівня демократичності його організаційних засад. Організаційна самостійність та самодіяльність дитячого колективу створюють сприятливе середовище для творчої активності, самореалізації особистості. По-п’яте, досвід 20 - 30-х років XX століття показує, що підпорядкування колективного виховання політичним та ідеологічним уподобанням вихолощує його гуманістичну спрямованість, особистісно орієнтований характер.
Проведене дослідження є однією зі спроб цілісного вивчення тенденцій розвитку теорії й практики колективного виховання й не претендує на вичерпний аналіз проблеми. Перспективними напрямками її подальшого дослідження, з нашої точки зору, є аналіз теорії й практики колективного виховання учнів загальноосвітніх шкіл на інших хронологічних етапах, вивчення історико-педагогічних аспектів проблеми діагностики дитячого колективу, дослідження теорії й практики колективного виховання школярів в окремих регіонах України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аврамов Є. Весняно-літні роботи в природі учнів середньої школи / Є. Аврамов // Комуніст. освіта. – 1939. – № 3/4. – С. 110–117.
2. Ананьин С. Педология / С. Ананьин // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 39–54.
3. Антонюк Т. Д. Денаціоналізація системи відносин сім’ї і школи в умовах радянізації освіти в УРСР (20-ті – початок 30-х рр. ХХ ст. : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. іст. наук. : спец. 09.00.12 „Українознавство” / Т. Д. Антонюк. – К., 2005. – 18 с.
4. Арнаутів В. Засоби педагогічного впливу в колективах Ю. Л. / В. Арнаутів // Робітник освіти. – 1925. – № 5. – С. 28–30.
5. Арнаутів В. Про стінгазету молодих ленінців (за матеріалами Червоно заводського районного гуртка робітників ДД м. Харкова) / В. Арнаутів // Робітник освіти. – 1925. – № 11. – С. 20–22.
6. Арнаутов В. Кооперация в школе / В. Арнаутов // Рад. освіта. – 1925. – № 8/9. – С. 45–47.
7. Артемова Л. В. Історія педагогіки України : підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. / Л. В. Артемова. – К. : Либідь, 2006. – 424 с.
8. Бехтерев В. М. Колективна рефлексологія / В. М. Бехтерев. – Петроград : Колос, 1921. – 432 с.
9. Біляїв Г. На повороті / Г. Біляїв // Комуніст. освіта. – 1931. – № 2/3. – С. 77–83.
10. Близнюк П. Комсомол у боротьбі за комуністичне виховання / П. Близнюк // Комуніст. освіта. – 1939. – № 7. – С. 14–15.
11. Болоховець І. З практики дитячого самоврядування : (з досвіду Тростянецької опорної шк. ФЗС) / І. З. Болоховець // Рад. освіта. – 1931. – № 7. – С. 47–49.
12. Болховитинов А. Луганские пионеры у Днепропетровцев / А. Болховитинов // Рад. шк. – 1927. – № 12. – С. 87–90.
13. Бондар А. Г. Народна освіта і педагогічна наука в Укр РСР (1917–1967) / А. Г. Бондар. – Х. : Рад. шк., 1968. – 472 с.
14. Бондар А. Д. Розвиток суспільного виховання в Українській РСР (1917–1967) / А. Д. Бондар. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1968. – 227 с.
15. Борисов А. Новое в школе / А. Борисов // Просвещение Донбасса. – 1923. – № 8. – С. 40–43.
16. Брук М. Виховання соціалістичного гуманізму / М. Брук // Комуніст. освіта. – 1939. – № 9. – С. 98–107.
17. Бучківська В. В. Особистісно орієнтований підхід до виховання в педагогічній спадщині А. С. Макаренка : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01. „Історія педагогіки” / В. В. Бучківська. – К., 2004. – 19 с.
18. Бушля А. К. О творческом использовании педагогического наследства А. С. Макаренко в формировании классного коллектива учащихся : стеногр. публич. лекции / Бушля А. К. – Л. : Изд-во всесоюз. о-ва по распространению полит. и науч. знаний, 1952. – 30 с.
19. Вакер Д. Стан і завдання виховної роботи школи / Д. Вакер, О. Томашенко // Комуніст. освіта. – 1938. – № 4. – С. 106–116.
20. Виноградова-Бондаренко В. Є. Виховання безпритульних дітей в Україні 20-х років ХХ століття : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01. „Історія педагогіки” / В. Є. Виноградова-Бондаренко. – К., 2001. – 21 с.
21. Владимирский А. К динамике педагогического процесса / А. Владимирский // Шлях освіти. – 1927. – № 1. – С. 48–71.
22. Владимирский А. Личность в общей цепи явлений / А. Владимирский // Путь просвещения. – 1922. – № 4. – С. 18–54.
23. Владимирский А. Социальное воспитание в школе / А. Владимирский // Шлях освіти. – 1926. – № 4/5. – С. 12–36.
24. В Управлінні соцвиху // Рад. освіта. – 1926. – № 4. – С. 73.
25. Гернле Э. Робота в коммунистических детских группах / Э. Гернле // Путь просвещения. – 1922. – № 7/8. – С. 1–30.
26. Г-ій А. Друга всеукраїнська сесія / А. Г-ій // Шлях освіти. – 1924. – № 5. – С. 119–123.
27. Гоголь І. Суспільно-корисна робота школи / І. Гоголь // Шлях освіти. – 1926. – № 3. – С. 43–54.
28. Гончаров Н. К. Очерки по истории советской педагогики / Н. К. Гончаров. – Киев : Рад. шк., 1970. – 361 с.
29. Горбенко І. Самоврядування в піонерізованій школі : (2 Київ. ФЗС) / І. Горбенко // Рад. освіта. – 1931. – № 1. – С. 46–50.
30. Готалов-Готліб А. Г. Критичні зауваження до питання про уніфіковану систему народної освіти переходової доби в СРСР / А. Г. Готалов-Готліб // Шлях освіти. – 1928. – № 1/2. – С. 12–28.
31. Граб В. Праця в школі в весняно-літнім триместрі та організація молодих ленінців / В. Граб // Рад. освіта. – 1926. – № 4. – С. 23–29.
32. Грановська Н. Про організацію і проведення річної виставки в школі / Н. Грановська // Комуніст. освіта. – 1933. – № 8/9. – С. 36–46.
33. Гринько Г. До системи соціального виховання / Г. Гринько // Зб. матеріалів по соціальному вихованню. – Полтава, 1921. – С. 8–11.
34. Гринько Г. Наш путь на Запад / Г. Гринько // Комуніст. освіта. – 1923. – № 7. – С. 1–19.
35. Гринько Г. Социальное воспитание детей / Г. Гринько // Путь просвещения. – 1922. – № 1. – C. 1–52.
36. Гриценко М. С. Развитие общеобразовательной школы в Украинской ССР (1917–1967) / М. С. Гриценко. – Киев : Вища шк., 1968. – 79 с.
37. Гук І. Виховання колективізму у дитячій установі / І. Гук // Рад. освіта. – 1929. – № 12. – С. 85–87.
38. Гульцевич В. Вечір спогадів про А. С. Макаренка / В. Гульцевич // Комуніст. освіта. – 1941. – № 4. – С. 122–123.
39. Гупан Н. М. Розвиток історії педагогіки в Україні (історіографічний аспект) : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01. „Історія педагогіки” / Н. М. Гупан. – К., 2001. – 39 с.
40. Гуревич О. История пионерорганизации Луганщины / О. Гуревич, А. Шамрай // Рад. шк. – 1927. – № 1. – С. 19–23.
41. Гуревич О. Итоги Губсовещания по детдвижению Донбасса / О. Гуревич // Освіта Донбасу. – 1924. – № 8. – С. 65–71.
42. Гуревич О. Основні питання піонерроботи / О. Гуревич // Рад. шк. – 1927. – № 12. – С. 84–85.
43. До всіх робітників соціального виховання УРСР // Бюлетень НКО. – 1921. – Ч. 9. – С. 12–13.
44. Донченко М. З практики шкільного кооперативу / М. Донченко // Рад. освіта. – 1925. – № 8/9. – С. 52–54.
45. Доповідь тов. Залужного на пленумі інституту педагогіки 13/ІІІ – 30 р. // Укр. вісн. – 1930. – № 1/2. – С. 92–96.
46. Дорошенко О. Організація дитячого колективу в ранньому дитинстві / О. Дорошенко // Рад. освіта. – 1923. – № 2. – С. 12–27.
47. Дудник Н. Моя виховна робота в класі / Н. Дудник // Комуніст. освіта. – 1939. – № 2. – С. 24–27.
48. Єрмаков М. Перші кроки соцзмагання в школі / М. Єрмаков // Шлях освіти. – 1926. – № 1. – С. 70–73.
49. Єрмил’єва Є. Стінгазета в трудшколі : (за досвідом Луган. міських шк.) / Є. Єрмил’єва // Рад. освіта. – 1929. – № 4/5. – С. 82–89.
50. Єрофеєв М. Робота з батьками : нотатки завуча 57 Київ. серед. шк. / М. Єрофеєв // Комуніст. освіта. – 1939. – № 3. – С. 124–127.
51. Жук І. Гурток юних електротехніків у школі / І. Жук, Д. Лущик // Рад. освіта. – 1928. – № 1. – С. 60–63.
52. Жусова Н. П. Дитячий колектив в оцінці вчителя / Н. П. Жусова // За марксо-ленінську педагогіку. – 1931. – № 5/6. – С. 39–47.
53. Забарний Ї. Про стінну газету в школі / Ї. Забарний // Рад. освіта. – 1929. – № 7/8. – С. 32–36.
54. Залкинд А. Б. О методологии целостного изучения в педологии / А. Б. Залкинд // Педология. – 1931. – № 2. – С. 1–17.
55. Залкінд А. Б. Диференцировка на педологічному фронті / А. Б. Залкінд // Комуніст. освіта. – 1931. – № 3. – С. 7–14.
56. Залкінд А. Про педологічний перегляд дошкільного виховання / А. Залкінд // Шлях освіти. – 1925. – № 3. – С. 22–44.
57. Залкінд А. Стан політвиховання в школах Харківщини / А. Залкінд // Робітник освіти. – 1928. – № 7. – С. 95–101.
58. Залужный А. С. Детский коллектив и методы его изучения / проф. А. С. Залужный. – М. ; Л. : Гос. изд-во, 1931. – 145 с.
59. Залужный А. Детский коллектив и ребенок / А. Залужный, С. Лозинский. – Харьков : Книгоспилка, 1926. – 235 с.
60. Залужний О. Метод тестів у нашій школі / О. Залужний // Шлях освіти. – 1925. – № 1. – С. 63–85.
61. Залужний О. Методи вивчання дитячого колективу / О. Залужний. – Х. : Книгоспілка, 1926. – 182 с.
62. Залужний О. Соціальні настановлення учнів шкіл соцвиху / О. Залужний // Шлях освіти. – 1929. – № 12. – С. 13–18.
63. Затонський В. П. Більше уваги комуністичному вихованню дітей / В. П. Затонський // Комуніст. освіта. – 1935. – № 4–6. – С. 6–13.
64. Зіньковський В. Про соціяльне виховання / В. Зіньковський ; Всеукр. коопер. вид. союз. – [К. : Друк. Всеукр. коопер. вид. союзу, 1920]. – 64 с.
65. Зотин М. Третья Всеукраинская конференция по педагогическому образованию / М. Зотин // Путь просвещения. – 1924. – № 10. – С. 162–173.
66. История педагогики : [учеб. пособие для пед. ин-тов по спец. 2110 „Педагогика и психология (дошк.)” / М. Ф. Шабаева, Н. Б. Мчедлидзе, В. А. Ротенберг и др.] ; под ред. М. Ф. Шабаевой. – М. : Просвещение, 1981. – 367 с.
67. Історія педагогіки : [навч. посіб. для пед. ін-тів.] / [за ред. д-ра пед. наук, проф. М. С. Гриценка]. – К. : Вища шк., 1973. – 447 с.
68. І. Я. З досвіду шкільної кооперації / І. Я. // Рад. освіта. – 1925. – № 8/9. – С. 55–57.
69. Йоффес Ф. Санком у школі : (з досвіду роботи дит. організацій у 21 шк. ім. Жовтневої революції „Металіст” у Харкові) / Ф. Йоффес // Рад. освіта. – 1929. – № 7/8. – С. 52–56.
70. Кагаров Е. К вопросу о педагогической среде / Е. Кагаров // Рад. шк. – 1927. – № 6/7. – С. 5–11.
71. Кименталь В. О сельскохозяйственных работах и „сельскохоз обрастании” в учереждениях Соцвоса / В. О. Кименталь // Просвещение Донбасса. – 1923. – № 6/7. – С. 59–63.
72. Киричук О. В. З історії методів вивчення дитячих колективів на Україні / О. В. Киричук // Педагогіка : респ. наук.-метод. зб. / [ред. кол.: В. І. Помагайба (відп. ред. та ін.)]. – К., 1968. – Вип. 7 : З історії розвитку педагогічної думки і народної освіти на Україні. – С. 66–74.
73. Кільколих С. Справа організації дитячого колективу в школі (досвід сіль районів Харківщини 1926–27 року) / С. Кільколих // Рад. освіта. – 1927. – № 10. – С. 8–14.
74. Кімлач О. З досвіду роботи літературного гуртка : (Київ. 30 серед. шк.) / О. Кімлач // Комуніст. освіта. – 1939. – № 7/8. – С. 59–63.
75. Кіященко В. Ф. В боротьбі за життєвий комплекс : (практика шк. Камброд. р-ну) / В. Ф. Кіященко // Рад. шк. – 1927. – № 11. –
С. 92–94.
76. Кіященко В. Ф. Пришкільна ділянка в системі учбово-виховної роботи сільської 4-х річки : (з практики Камбродського р-ну) / В. Ф. Кіященко // Рад. шк. – 1927. – № 12. – С. 71–84.
77. К-й Б. З практики самоврядування / Б. К-й // Рад. освіта. – 1926. – № 6. – С. 36–40.
78. Коваленко С. Дитячий колектив у боротьбі за високі показники в навчально-виховній роботі : (з досвіду роботи Київ. серед. шк. № 71) / С. Коваленко // Комуніст. освіта. – 1941. – № 3. – С. 107–109.
79. Ковальчук Л. Ю. Теорія і практика виховання дітей із неповних сімей (20–30-рр. ХХ ст.) : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Теорія та історія педагогіки” / Л. Ю. Ковальчук. – Івано-Франківськ, 1998. – 16 с.
80. Краснощекова З. Шелководство как материал для общественно полезной работы школы : (из практики Донецк. ИНО) / З. Краснощекова // Рад. шк. – 1927. – № 11. – С. 99–105.
81. Кузьменко М. М. Науково-педагогічна інтелігенція УРСР 20–30-х рр. ХХ ст.: еволюція соціально-історичного типу : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня д-ра. пед. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / М. М. Кузьменко. – Х., 2005. – 17 с.
82. Кумарин В. В. Теория коллектива в трудах А. С. Макаренко / В. В. Кумарин. – Киев : Вища шк., 1979. – 121 с.
83. Кутепов Р. К вопросу об изучении поведения детского коллектива / Р. Кутепов // Просвещение Донбасса. – 1925. – № 6/7. – С. 35–39.
84. Кучевська Н. Педагог і дитячий театр / Н. Кучевська // Рад. шк. – 1929. – № 11. – С. 94–97.
85. Левківський М. В. Історія педагогіки : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Левківський. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К. : Центр учбової л-ри, 2008. – 188 с.
86. Лещов К. Дитрух на селі – КСМ – учитель / К. Лещов // Робітник освіти. – 1925. – № 11. – С. 22–23.
87. Липинський В. В. Становлення і розвиток нової системи освіти в УРСР у 20-ті роки : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / В. В. Липинський. – Х., 2001. – 39 с.
88. Лир В. Газета и журнал юных ленинцев / В. Лир // Просвещение Донбаса. – 1925. – № 4/5. – С. 43–52.
89. Ліпман Й. Про виховання свідомої дисципліни в учнів радянської школи / Й. Ліпман // Комуніст. освіта. – 1940. – № 10. – С. 20–31.
90. Ліхтерів М. Остання нарада в справах комуністичного дитячого руху : (ІV Всеукрнарада керівників КДР і І Пленум ЦБ ЮП при ЦК ВЛКСМ) / М. Ліхтерів // Рад. освіта. – 1926. – № 12. – С. 34–42.
91. Лоєва Е. Про роботу семінарів для батьків / Е. Лоєва, О. Лейденська // Комуніст. освіта. – 1935. – № 11. – С. 86–91.
92. Лозинський С. О. Дитячий колектив, як об’єкт педагогічної роботи / С. О. Лозинський // Шлях освіти. – 1926. – № 6/7. – С. 47–64.
93. Лозинський С. О. Дитячий колектив, як об’єкт педагогічної роботи / С. О. Лозинський // Шлях освіти. – 1926. – № 8/9. – С. 62–76.
94. Лозинський С. О. Дитячий колектив, як об’єкт педагогічної роботи / С. О. Лозинський // Шлях освіти. – 1926. – № 10. – С. 1–27.
95. Лозинський С. О. Педологічна праця на поведінкознавчому з’їзді / С. О. Лозинський // Шлях освіти. – 1930. – № 1/2. – С. 186–194.
96. Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. для студ. пед. навч. закл. / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – 2-ге вид., випр. і доп. – Х. : ОВС, 2002. – 400 с.
97. Лукашенко П. Питання класової боротьби в школі / П. Лукашенко // Шлях освіти. – 1930. – № 3. – С. 1–8.
98. Лук’янова В. А. Розвиток експериментальної педагогіки в Україні (20–30 роки ХХ століття) : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Історія педагогіки” / В. А. Лук’янова. – Х., 2003. – 20 с.
99. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. / О. О. Любар (ред.) ; О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. – К. : Знання, 2003. – 450 с. – (Сер. „Вища освіта ХХІ століття”).
100. Мазуренко С. Г. Трудова спрямованість навчання в загальноосвітніх школах України (1920–1937 рр.) : дис. … канд. пед наук : 13.00.01 / Мазуренко Світлана Григорівна. – Чернігів, 2004. – 223 с.
101. Мамонтов Я. Індивідуалізм та колективізм у сучасній педагогіці / Я. Мамонтов // Рад. освіта. – 1926. – № 6. – С. 14–19.
102. Макаренко А. С. Коллектив и воспитание личности / А. С. Макаренко. – М. : Педагогика, 1972. – 334 с.
103. Макаренко А. С. Опыт методики работы детской трудовой колонии / А. С. Макаренко // Макаренко А. С. Педагогические сочинения : в 8 т. / сост.: М. Д. Виноградова, А. А. Фролов. – М., 1984. – Т. 1. – С. 172–177.
104. Макаренко А. С. Педагоги пожимают плечами / А. С. Макаренко // Макаренко А. С. Педагогические сочинения : в 8 т. / сост.: М. Д. Виноградова, А. А. Фролов. – М., 1983. – Т. 1. – С. 136–144.
105. Макаренко А. С. Проблемы школьного советского воспитания. Лекция первая. Методы воспитания / А. С. Макаренко // Макаренко А. С. Педагогические сочинения : в 8 т. / сост.: М. Д. Виноградова, А. А. Фролов. – М., 1984. – Т. 4. – С. 123–139.
106. Макаренко А. С. Цель воспитания / А. С. Макаренко // Макаренко А. С. Педагогические сочинения : в 8 т. / сост.: М. Д. Виноградова, А. А. Фролов. – М., 1984. – Т. 4. – С. 41–49.
107. Макаров А. Воспитание воли и социалистическая школа / А. Макаров // Путь просвещения. – 1922. – № 6. – С. 57–90.
108. Марочко В. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929–1941) / В. Марочко, Г. Хілліг ; Ін-т історії України НАН України, Марбурзький ун-т (Німеччина). – К. : Наук. світ, 2003. – 302 с.
109. Марчук М. В. Освіта в Україні в роки національного відродження (1917 – поч. 1930-х рр.) : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / М. В. Марчук. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.
110. Матвієвський Н. Небезпека на шкільно-кооперативній ділянці / Н. Матвієвський // Рад. освіта. – 1929. – № 1/2. – С. 57–60.
111. Машенко М. Про естетичне виховання учнів / М. Машенко // Комуніст. освіта. – 1940. – № 7/8. – С. 83–88.
112. Медвідь Л. А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні : навч. посіб. / Л. А. Медвідь. – К. : Вікар, 2003. – 335 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
113. Миртов А. В. Газета и журнал в школе : (метод. очерк) / А. В. Миртов // Рад. освіта. – 1926. – № 3/4. – С. 27–33.
114. Михайлов А. Опыт кружковой работы / А. Михайлов // Просвещение Донбасса. – 1925. – № 3. – С. 11–117.
115. Миронів М. На шляху дитячого руху / М. Миронів // Шлях освіти. – 1926. – № 11. – С. 21–30.
116. Миронів М. Про місце зовнішніх атрибутів у праці дитячих комуністичних організацій / М. Миронів // Робітник освіти. – 1925. – № 8/9. – С. 16–23.
117. Миронів М. Про шкільну самоорганізацію дітей / М. Миронів // Рад. освіта. – 1928. – № 1. – С. 19–22.
118. Міронів М. Юні ленінці на селі / М. Міронів // Робітник освіти. – 1925. – № 2. – С. 19–20.
119. Моложавый С. Проблемы трудовой школы в марксистском освещении / С. Моложавый, Е. Шимкевич. – 3-е изд. – М. : [Б. и.], 1925. – 138 с.
120. Момот І. Літературно-драматичний гурток у трудшколі / І. Момот // Рад. освіта. – 1928. – № 3. – С. 25–31.
121. Моносзон Э. И. Становление и развитие советской педагогики, 1917–1987 : кн. для учителя / Э. И. Моносзон. – М. : Просвещение, 1987. – 223, [1] с. : ил.
122. Мосіяшенко В. А. Історія педагогіки України : навч. посіб. для вищ. пед. навч. закл. / В. А. Мосіяшенко, О. І. Курок, Л. В. Задорожна. – Суми : Університет. кн., 2005. – 266 с.
123. Мухіна Е. Метод тестів / Е. Мухіна // Шлях освіти. – 1925. – № 3. – С. 45–48.
124. На повороті // Рад. освіта. – 1931. – № 3/4. – С. 1–5.
125. Нариси з історії українського шкільництва (1905–1933) : навч. посіб. / за ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Заповіт, 1996. – 302 с. – (Трансформація гуманіт. освіти в Україні).
126. Народна освіта і педагогічна наука в Українській РСР. 1917–1967 / [ред. кол.: Бондар А. Г. (відп. ред.) та ін.]. – К. : Рад. шк., 1968. – 483 с. : іл.
127. Ніжинський М. Про виховання в учнів почуття відповідальності / М. Ніжинський // Комуніст. освіта. – 1940. – № 7/8. – С. 7–12.
128. Об увязке школьной работы с пионерработой // Рад. шк. – 1926. – № 1. – С. 108–109.
129. Овод П. Гуртова наукова робота з дітьми, як засіб до громадського виховання / П. Овод // Шлях освіти. – 1924. – № 4. – С. 145–152.
130. Олійник Ф. Дитячий театр у школі / Ф. Олійник // Рад. освіта. – 1926. – № 11. – С. 41–43.
131. Паламаров Є. Про шкільні стінгазети старших класів в неповній середній і середній школі / Є. Паламаров // Комуніст. освіта. – 1936. – № 1/2. – С. 70–78.
132. Парадиський О. Шкільна кооперація / О. Парадиський // Рад. освіта. – 1925. – № 8/9. – С. 47–51.
133. Паращевіна О. С. Роль системи народної освіти у подоланні дитячої безпритульності в 20-х – перша пол. 30-х рр. ХХ століття в Україні : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / О. С. Паращевіна. – Д., 2005. – 17 с.
134. Пасіка Т. Педологія і соціальне виховання / Т. Пасіка // Рад. шк. – 1928. – № 1/2. – С. 3–8.
135. Педагогіка : хрестоматія / уклад.: А. І. Кузьминський, В. Л. Омельяненко. – К. : Знання-Прес, 2003. – 700 с.
136. Педагогическая энциклопедия : [в 4 т.] / гл. ред. Каиров И. – М. : Сов. энцикл., 1964– . – (Энциклопедии. Словари. Справочники).
Т. 3 : Н–См. – 1966. – 880 с.
137. Пелехова О. Три роки роботи історичного гуртка : (51 серед. шк. м. Києва) / О. Пелехова // Комуніст. освіта. – 1939. – № 9/10. – С. 62–64.
138. Полуботко О. Яка має бути сучасна шкільна стінгазета / О. Полуботко, М. Малишев // Рад. освіта. – 1929. – № 7/8. – С. 37–41.
139. Попів О. Дитячий рух в системі соціального виховання // О. Попів. – Шлях освіти. – 1924. – № 1. – С. 1–15.
140. Привалова Т. Про загрузку юнаків-ленінців / Т. Привалова // Робітник освіти. – 1925. – № 2. – С. 23–26.
141. Про виконання рішень Х з’їзду ВЛКСМ про покращення роботи серед піонерів // Комуніст. освіта. – 1936. – № 10–12. – С. 5–8.
142. Про заходи до переведення загального навчання : постанови ВУЦВК і РНК УРСР // Бюлетень НКО. – 1925. – Ч. 8 (серп.). – С. 15–30.
143. Про педагогічні викривлення в системі наркомосів : Постанова Центрального Комітету ВКП(б) // Комуніст. освіта. – 1936. – № 7. – С. 56–58.
144. Про сільськогосподарське виховання в сільорганізаціях юнаків ленінців // Робітник освіти. – 1925. – № 8/9. – С. 13–15.
145. Про соціальне виховання дітей : декларація Наркомосвіти УРСР // Вісн. нар. комісаріату освіти УРСР. – 1920. – № 1. – С. 8–13.
146. Про чергові завдання шкільної кооперації : Постанова Центральної Ради шкільної кооперації при ЦК ЛКСМУ // Комуніст. – 1928. – № 1. – С. 31.
147. Протопопов В. П. Рефлексология и педагогика / В. П. Протопопов // Укр. вестн. рефлексологии и экспериментал. педагогики. – 1925. – № 2. – С. 5–18.
148. Прянішнікова А. Батьки і школа : (з досвіду роботи Київ. 50 серед. шк.) / А. Прянішнікова // Комуніст. освіта. – 1939. – № 3. – С. 120–123.
149. Редько Ф. А. До нових перемог / Ф. А. Редько // Комуніст. освіта. – 1939. – № 9/10. – С. 21–34.
150. Резолюція дискусійної сесії Українського науково-дослідчого інституту педагогіки, що відбулася 15–20 лют. 1931 р., затверджена від президії Укр. наук дослід. ін-ту педагогіки 1 берез. 1931 р. // Комуніст. освіта. – 1931. – № 2/3. – С. 108–114.
151. Ряппо Я. Проблема воспитания и образования в Советском государстве / Я. Ряппо // Путь просвещения. – 1922. – № 4. – С. 1–17.
152. Самброс Ю. До вивчення ув’язки школи з комдитрухом / Ю. Самброс // Шлях освіти. – 1928. – № 5/6. – С. 39–49.
153. Селіханович І. Основи виховання комуністичної моралі / І. Селіханович // Комуніст освіта. – 1940. – № 5/6. – С. 8–23.
154. Сеченов И. М. Рефлексы головного мозга. Попытка свести способ происхождения психических явлений на физиологические основы : с биогр. И. М. Сеченова / И. М. Сеченов. – Л. : Прибой, 1926. – 125 с.
155. Синепол І. Про помилки професора Залужного / І. Синепол // Шлях освіти. – 1930. – № 2. – С. 129–135.
156. Сисоєва С. О. Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навч. посіб. / С. О. Сисоєва, І. В. Соколова. – К. : ЦУЛ, 2003. – 308 с.
157. Ситніков О. П. Освіта в Українській РСР (1920-ті роки): історіографія : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.06 „Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни” / О. П. Ситніков. – К., 2003. – 15 с.
158. Скуратівський Д. Проти „біологізації колективізму” / Д. Скуратівський // Укр. вісн. – 1930. – № 3. – С. 85–92.
159. С-й Н. Українознавчий гурток у школі / Н. С-й // Рад. освіта. – 1928. – № 6. – С. 41–44.
160. Слуцкий А. Увязка пионерработы с работой школы / А. Слуцкий // Рад. шк. – 1926. – № 9/10. – С. 31–35.
161. Смолінський С. Нариси з педагогіки колективу / С. Смолінський // Рад. шк. – 1927. – № 9–12. – С. 9–21.
162. Смолінський С. Нариси з педагогіки колективу. Розумове виховання в колективі / С. Смолінський // Рад. шк. – 1927. – № 9/10. – С. 9–15.
163. Смолінчук Л. С. Науково – педагогічний доробок Олександра Самійловича Залужного (1886-1938 рр) : автореф. дис.. на здоб. наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.01. “Історія педагогіки” / Л. С. Смолінчук. – К., 2008. – 20 с.
164. Соколянський І. Дитрух-школа-учитель / І. Соколянський // Рад. освіта. – 1925. – № 5. – С. 15–21.
165. Соколянський І. Дитячий рух – соціальне виховання / І. Соколянський // Робітник освіти. – 1923. – № 1. – С. 15–19.
166. Соколянський І. Ув’язка соцвиху з дитячим рухом / І. Соколянський // Рад. освіта. – 1925. – № 2, ч. 2. – С. 13–25.
167. Соколянський І. Школа та дитрух на Україні / І. Соколянський, В. Арнаутів // Рад. освіта. – 1925. – № 5. – С. 11–15.
168. Соловьев П. К истории детского театра в Луганске / П. Соловьев // Рад. шк. – 1928. – № 3. – С. 55–61.
169. Соловьев П. Кооперация в школе / П. Соловьев // Освіта Донбасу. – 1924. – № 10/11. – С. 66–72.
170. Соловьев П. Опыт летней работы в одной из сельских школ Луганского округа / П. Соловьев // Просвещение Донбасса. – 1924. – № 8/9. – С. 53–57.
171. Субтельний О. Україна : історія / Орест Субтельний ; пер. з англ. Ю. Шевчука ; вступ ст. С. В. Кульчицького. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Либідь, 1993. – 720 с. : іл.
172. Таран В. Гуртки як форма роботи в дитячих установах / В. Таран // Освіта Донбасу. – 1924. – № 8/9. – С. 29–36.
173. Таран В. Контактування роботи школи і загону Ю. Л. / В. Таран // Освіта Донбасу. – 1924. – № 7. – С. 67–72.
174. Таран В. На шляху від школи самоврядування до дитячої організації / В. Таран // Шлях освіти. – 1924. – № 9. – С. 132–137.
175. Тарасевич М. Педология и ее значение в современном педагогическом строительстве / М. Тарасевич // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 1–22.
176. Татомир Ю. Дитячі кооперативи в школі / Ю. Татомир. – К. : [Б.в.], 1929. – 58 с.
177. Тер-Гевондян А. Зміст і мова стінгазети / А. Тер-Гевондян // Рад. освіта. – 1929. – № 7/8. – С. 30–32.
178. Тирін В. Шкільне дитяче самоврядування на службу комуністичному вихованню / В. Тирін // Рад. освіта. – 1931. – № 10/11. – С. 30–35.
179. Тодорова М. Шкільне самоврядування / М. Тодорова // Освіта Донбасу. – 1924. – № 3. – С. 77–79.
180. Третя Всеукраїнська нарада в справі дитруху : підсумки й перспективи роботи ЮП на Україні // Рад. освіта. – 1925. – № 4. – С. 123–126.
181. Турко П. Питання за педагогізацію родини / П. Турко // Рад. освіта. – 1929. – № 12. – С. 30–35.
182. Устава про центральну раду дитячої шкільної кооперації при НКО // Бюлетень НКО. – 1930. – № 45. – С. 4–6.
183. Федорівський К. Піонери на роботі / К. Федорівський // Робітник освіти. – 1925. – № 8/9. – С. 23–31.
184. Федьчишин С. Шкільна кооперація та кооперативна освіта / С. Федьчишин // Рад. освіта. – 1929. – № 1/2. – С. 48–57.
185. Фіцула М. М. Педагогіка : посіб. [ для студ. вищ. пед. закл. освіти] / М. М. Фіцула. – К. : Академія, 2003. – 528 с.
186. Хазина Ф. Проти еклектизму та біологізації в питаннях педології / Ф. Хазина // Шлях освіти. – 1932. – № 5. – С. 44–48.
187. Хаїт І. За більшовицьку розчистку на фронті педагогічної теорії : доп. на об’єднаній сесії наук.-дослід. ін-в та комдитруху разом з працівниками дослідно-пед. станцій та кафедр педагогіки та педології педвиші, що відбулась 5-го січ. 1932 р. / І. Хаїт – Х. : Рад. шк., 1934. – 47 с.
188. Ханчин В. Проти зілляння дитячого самоврядування в дитбудинкові з організацією ЮП / В. Ханчин // Рад. освіта. – 1926. – № 7. –
С. 204–207.
189. Хрестоматия по истории советской