ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ УЧНІВ У ШКОЛАХ НІМЕЧЧИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ : ФОРМИРОВАНИЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО СОЗНАНИЯ УЧАЩИХСЯ В ШКОЛАХ ГЕРМАНИИ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ ХХ - НАЧАЛЕ ХХI ВЕКА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

На правах рукопису

БОРІН Кирило Анатолійович

УДК 371.033 (430)

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ УЧНІВ У ШКОЛАХ НІМЕЧЧИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Червонецький Володимир В’ячеславович,
доктор педагогічних наук, професор

Горлівка – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І . Теоретико-методологічні засади формування екологічної свідомості учнів у школах Німеччини у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття 13
1.1. Сутність поняття «екологічна свідомість» в історії педагогічної думки Німеччини 13
1.2. Відображення поняття «екологічна свідомість» в сучасній педагогіці Німеччини 37
1.3. Провідні еколого-педагогічні концепції формування екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини 54
1.4. Мета і завдання формування екологічної свідомості в школах Німеччини 74
Висновки до першого розділу 96
РОЗДІЛ ІІ . Педагогічні умови, зміст, форми і методи формування в учнів екологічної свідомості в школах Німеччини 102
2.1. Педагогічні умови формування екологічної свідомості учнів у школах Німеччини 102
2.2. Зміст, методи і форми розвитку екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини 121
2.3. Активізація позаурочної діяльності школярів з формування екологічної свідомості 139
2.4. Взаємозв’язок сім’ї і школи у формуванні екологічної свідомості учнів 157
Висновки до другого розділу 175
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..………….188

ВСТУП
Початок другого десятиліття ХХІ століття характеризується комплексом актуальних для людства проблем, що потребують негайного вирішення. До їхнього числа належить константне погіршення якісного стану природного довкілля, пов’язаного з порушенням екологічного балансу біосфери, існуючої в ній динамічної рівноваги, що еволюційно склалася. Руйнівні процеси в природному середовищі набули глобальних ознак і загрожують вищим формам життя на планеті, в тому числі й людини. Деградація природного довкілля була викликана непередбачуваними наслідками втручання людини в природні процеси у період науково-технічної революції (початок 50-х – кінець 90-х рр. ХХ ст.), коли нещадна експлуатація природних ресурсів, нехтування законами природи, бажання підкорити її і панувати над нею вважалися вищим проявом людської свідомості. Нестримний потяг до матеріального накопичення, цинічне ставлення до природи виключно як до джерела збагачення, задоволення власних потреб за будь-яку ціну призвели до вичерпання багатьох видів природних ресурсів, збіднення природного біорозмаїття. Забруднення навколишнього середовища відходами виробництва, автотранспорту та побуту негативно відбивається на якісних параметрах природного довкілля.
Зниження якості навколишнього середовища досягло критичної межі для життя, прямо пропорційно відбиваючи людські якості та рівень екологічної свідомості людства, що взаємообумовлюють один одного. Їхнє вдосконалення є предметом турботи більшості країн світу. Особлива увага приділяється прищепленню екологічно орієнтованих цінностей, зміни утилітарно-споживацького ставлення до природи на екологічно відповідальне, прийнятне з етико-моральної точки зору. У зв’язку з цим міжнародна громадськість консолідує свої зусилля, спрямовуючи їх на подолання морального і духовного нігілізму щодо природи серед широких верств населення як у кожній країні окремо, так і в загальнопланетарному масштабі. З цією метою створюються та активно працюють у даному напрямі міжнародні екологічні організації, в числі яких найбільш відомими є ЮНЕСКО, ЮНЕП, МСОП, МПООС та ін. З ініціативи та за активної участі цих поважних організацій було проведено надзвичайно важливі для залучення до природоохоронного руху широких верств населення, і насамперед молоді, науково-практичні конференції та робочі семінари, присвячені проблемам екології та формування екологічної свідомості. Найбільші надії покладаються на молоду генерацію, яка має виховуватися на екологічних цінностях у дусі поваги до природи, усвідомлювати її непересічну цінність для людини. Тому школі приділяється принципова увага в формуванні екологічної свідомості у підростаючого покоління. Її перевага як загальнодоступного освітнього закладу полягає в тому, що в ній забезпечується довготривалий вплив на особистість учня, створюються умови для реалізації принципів системності, систематичності, міждисциплінарності, цілісності, діяльнісного підходу до вивчення і захисту природного довкілля, прищеплення високих людських якостей, відповідального ставлення до природи. Здатність осмислено сприймати проблеми довкілля, розуміти сутність взаємин між людиною і природою та потребу їхньої оптимізації закладається і розвивається в школі.
Загально визначені міжнародною педагогічною громадськістю підходи до екологічної освіти та формування в учнів екологічної свідомості реалізується в кожній окремій країні з урахуванням особливостей розвитку в них педагогічної науки і шкільної освіти, національних традицій спілкування з природою, специфіки прояву природоохоронних проблем та способів їхнього подолання. Цікавим і багато в чому корисним у цьому напрямі є досвід Федеративної Республіки Німеччини. Оскільки Україна підтримує тісні стосунки з цією країною, то вивчення і узагальнення набутого в неї досвіду в галузі екологічного виховання та формування в школярів екологічної свідомості сприятиме подальшому розвитку і вдосконаленню даного напряму педагогічної теорії і практики, підготовки молодого покоління до розв’язання екологічних проблем згідно з європейськими стандартами. Правовою підставою для виконання обраного дисертаційного дослідження є закони й постанови уряду України, спрямовані на удосконалення освіти в нашій державі: Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, Закон України «Про освіту», «Концепція розвитку екологічної освіти в Україні».
Велике значення для визначення теоретико-методологічних засад формування у школярів екологічної свідомості мали роботи І. Зверєва, А. Захлєбного, П. Іванова, Л. Салєєвої, І. Суравегіної (Росія); Т. Бачинської, П. Бачинського, І. Беха, І. Костицької, В. Крисаченка, О. Плахотник, Г. Пустовіта, Н. Пустовіт, Г. Тарасенко, В. Червонецького (Україна); В. Весолека, Р. Лоба, Х. Маркеля, Е. Спрангера, (Німеччина) та ін. Значну роль у їхньому висвітленні відіграли матеріали міжнародних конференцій, проведених під егідою ЮНЕСКО-ЮНЕП: Белградський міжнародний семінар з екологічної освіти (Белград, Югославія, 1975), Тбіліська міжурядова конференція з екологічної освіти (Тбілісі, Грузія, 1977), Московська міжнародна конференція з екологічної освіти (Москва, Росія, 1987), Всесвітня конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 1992); висновки і рекомендації семінарів і конференцій з екологічної освіти, що проходили на регіональних та національному рівнях у Німеччині, державні закони і постанови, прийняті урядом країни та окремих земель ФРН.
В обґрунтуванні філософсько-світоглядних положень формування екологічної свідомості учнів у школі мали роботи М. Бердяєва, В. Вернадського, Г. Гегеля, І. Гердера, І. Канта, В. Крисаченка, Г. Лессінга, М. Реймерса, П. Тейара де Шардена, І. Фіхте, А. Швейцера, Ф. Шеллінга, Ф. Шиллера, А. Шопенгауера.
Усвідомленню фундаментальних позицій щодо виникнення і загострення екологічної кризи в світі, й зокрема у Німеччині, сприяли дослідження Б. Коммонера, Д. Медоуза, В. Сміта, Г. Хола (США); Ж. Дорста (Франція); П. Дювіньо, М. Танга (Бельгія); Р. Арцишевського, Г. Білявського, М. Дробнохода, В. Крисаченка (Україна); Б. Йоганзена, І. Лаптєва, І. Лисєєва, Л. Шапошникова (Росія); У. Борсдорфа, Ф. Брюгемайєра, Х. Зейбольда, Г. Корфа (Німеччина) та ін.
Важливу роль у розумінні теорії і практики екологічної освіти і виховання у Федеративній Республіці Німеччині відіграли роботи Д. Большо, Р. Блонда, Ф.В. Дорге, Р.Є. Лоба, Х. Мікелскіса, О.Г. Ойлефельда, К. Шильке, К. Шмідта, Г. Хайльбаха та ін.
Висвітлення особливостей системи шкільної освіти у Федеративній Республіці Німеччини та відображення екологічного компонента в змісті навчально-виховного процесу забезпечували дослідження і публікації Л. Ваховського, Б. Вульфсона, Б. Глезера, Х. Зейбольда, В. Капранової, А. Краузе, Х.В. Людне, З. Малькової, К.М. Меєр-Абіха, І. Рудковської, І. Сташевської, В. Титова, В. Червонецького та ін.
Незважаючи на значну кількість публікацій, монографічних і дисертаційних досліджень, присвячених питанням екологічної освіти і виховання зростаючого покоління в школі як у нашій країні, так і за кордоном, безпосередньо досвід формування екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини не висвітлювався, спеціально не досліджувалися методологічні засади цього напряму педагогічної теорії і практики. Разом із тим вивчення і узагальнення такого досвіду обумовлюється нагальною потребою в подальшому удосконаленні вітчизняної екологічної освіти з урахуванням здобутків провідних країн європейського регіону, в числі яких Федеративна Республіка Німеччини посідає одне з провідних місць. Протиріччя полягає в тому, що дефіцит у науково виважених даних із зазначеної проблематики і необхідності в їхньому аналітичному осмисленні та виокремленні позитивного досвіду німецьких педагогів у вихованні екологічно свідомих громадян у школі суттєво обмежує можливості його конструктивного використання в школах України. Подолання цього протиріччя вплинуло на вибір теми кандидатської дисертації «Формування екологічної свідомості учнів у школах Німеччини у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки, затвердженої вченою радою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (№ 105U000264).
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (протокол № 1 від 31.08.2010 року), узгоджена в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 26.10.2010 року).
Мета дослідження – розкрити теоретико-методологічні засади формування екологічної свідомості учнів, дослідити способи їхньої реалізації в системі екологічної освіти в школах Німеччини у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття та визначити можливості використання позитивного досвіду німецьких педагогів щодо виховання екологічно свідомих громадян у вітчизняній школі.
Визначена мета зумовлює розв’язання таких завдань:
- розкрити сутність поняття «екологічна свідомість» в історії та теорії педагогічної думки Німеччини;
- схарактеризувати провідні еколого-педагогічні концепції формування екологічної свідомості у німецьких школярів;
- проаналізувати філософські та теоретико-методологічні засади формування екологічної свідомості в учнівської молоді шкільного віку в Німеччині;
- розкрити мету і зміст формування екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини та дослідити педагогічні умови їхньої реалізації в навчально-виховному процесі;
- визначити роль позакласної діяльності у формуванні в німецьких школярів екологічної свідомості;
- обґрунтувати можливості використання позитивного німецького досвіду формування екологічної свідомості в учнів у школах України.
Об’єкт дослідження – процес формування екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні обґрунтування провідних концепцій формування екологічної свідомості учнів та способи їхньої реалізації в шкільній практиці Німеччини у визначений історичний період.
Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань застосовувалися такі взаємопов’язані методи дослідження, зокрема: теоретичні – історико-порівняльний аналіз та систематизація нормативних документів і літературних матеріалів; теоретичне узагальнення, проблемно-хронологічний, історико-структурний, ретроспективний методи, які забезпечили можливість дослідити етимологію і генезис поняття «екологічна свідомість» та його відображення в історії і теорії педагогічної думки Німеччини, розкрити сучасні підходи до його інтерпретації; синтез, індукція та дедукція, які дозволили висвітлити і охарактеризувати цілі, зміст і педагогічні умови формування екологічної свідомості учнів, які забезпечують їхню реалізацію у навчально-виховному процесі в школі та у позаурочній діяльності, показати шляхи порозуміння і плідної співпраці між школою і батьківською громадськістю в цьому життєво важливому для сучасного німецького суспільства питання; аналіз наукових, документальних та інших джерел із використанням методів інтерпретації, систематизації та узагальнення для виявлення особливостей та загальних тенденцій в підходах до формування екологічної свідомості в школах різних земель Німеччини; методи функціонально-структурного аналізу, що уможливили узагальнення досвіду екологічного виховання та підготовки екологічно свідомих громадян Німеччини в школі.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ – початок ХХІ століття. У Німеччині цей період характеризується постійно зростаючою увагою суспільства, федерального і земельних урядів до проблем екології, які набули загальнонаціональної значущості. Пошук шляхів і можливостей ефективного подолання екологічної кризи в країні зосередив акцент на людині, її світоглядному, духовному і моральному стані, яке визначає відношення до природи і, відповідно, культуру спілкування з нею. Тому формування екологічної свідомості у широких верств населення розглядається в Німеччині як пріоритетний напрям розв’язання екологічних проблем. Найбільші сподівання у зв’язку з цим покладаються на підростаюче покоління, особливо молодь шкільного віку. Тому обраний для дослідження відтинок часу пов’язується з найбільш важливими реформами в розбудові та розвитку шкільної екологічної освіти, спрямованими на підвищення рівня екологічної свідомості у німецьких школярів.
Методологічну основу дослідження становлять положення теорії наукового пізнання, зокрема, щодо діалектичної теорії і практики, філософські концепції свідомості, в тому числі й екологічної, логіко-історичний, феноменологічний та комплексний підходи до наукового дослідження, принципи науковості, історизму, цілісності, соціальної зумовленості, системності, детермінізму.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній педагогіці на матеріалах Федеративної Республіки Німеччини дана комплексна характеристика формування екологічної свідомості в учнівської молоді шкільного віку, розкрито сутність цього поняття відповідно до сучасних підходів його інтерпретації в німецькій педагогічній літературі, проаналізовано педагогічні умови, за яких відбувається формування екологічної свідомості учнів у навчально-виховному процесі школи та в позакласний час, досліджено взаємозв’язок сім’ї і школи у формуванні в молодого покоління здатності осмислено сприймати проблеми довкілля та відповідно діяти щодо їхнього розв’язання, узагальнено досвід формування екологічної свідомості учнів у практиці шкільної освіти Німеччини, розкрито сутність, структуру і зміст формування екологічної свідомості у німецьких школярів, дістав подальшого розвитку аналіз проблеми формування екологічної свідомості в учнів у школі, підходів до її розв’язання в сучасній педагогічній науці й практиці Федеративної Республіки Німеччини; удосконалено знання про зміст, форми, методи і засоби формування екологічної свідомості в школах Німеччини; у науковий обіг уведено нові матеріали щодо проблеми формування екологічної свідомості учнів у школах Німеччини.
Теоретичну основу дослідження склали наукові положення теорії екологічної освіти і виховання, зокрема, формування в молоді шкільного віку екологічної свідомості, вітчизняних (В. Ільченко, В. Крисаченко, Г. Марченко, О. Плахотник, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, Г. Тарасенко) і зарубіжних (І. Зверєв, А. Захлєбний, Л. Салєєва, І. Суравегіна – Росія; Д. Большо, Х. Зейбольд, Р. Лоб, Г.-В. Лунке, Дж. Рост, Р. Хунт – Німеччина; Д. Маркович, Сербія; Дж. Сван, В. Степп, К. Шваб – США) педагогів; нормативні документи, в яких відображено основні положення щодо екологічної освіти і виховання молодого покоління на федеральному та земельному рівнях.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його основні положення, результати та висновки можна буде використовувати для подальших досліджень еколого-педагогічної проблематики в Німеччині, зокрема, формування екологічної свідомості учнів у школі, а також впровадження їх у вітчизняну теорію і практику екологічної освіти і виховання в школі, яка перманентно розвивається, вдосконалюється і збагачується новими ідеями і досвідом.
Матеріали дисертації можуть використовуватися в науково-дослідній роботі аспірантів і магістрантів, пошукова діяльність яких зосереджується на аналогічних проблемах, при підготовці викладачів до лекційних курсів з екологічної освіти учнів у школі, методики виховної роботи, історії педагогіки, компаративної педагогіки.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (довідка № 2145/01 від 29.08.2011 року); Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 108.115-2647/42 від 04.11.2011 року); Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет” (довідка № 32 від 27.01.2012 року); Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 68 м. Горлівки (довідка № 152 від 16.05.2011 року).
Обґрунтованість і достовірність отриманих результатів і його висновків обумовлені чіткими теоретико-методологічними позиціями, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів наукового пошуку відповідно до мети і завдань дисертаційного дослідження, використанням широкої джерельної бази.
Джерельну базу дослідження становлять матеріали Національної бібліотеки України імені В. Вернадського (м. Київ), Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського (м. Київ), Донецької обласної наукової бібліотеки імені Н.К. Крупської (м. Донецьк), Російської державної наукової бібліотеки (м. Москва), Наукової педагогічної бібліотеки імені К.Д. Ушинського (м. Москва), бібліотеки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (м. Горлівка Донецької обл.), мережі Інтернету. При проведенні дослідження використовувалися матеріали, опубліковані у періодичних фахових виданнях України: «Рідна школа», «Педагогіка і психологія», «Шлях освіти», «Початкова школа», «Вища школа», закордонних виданнях: «Педагогика», «Народное образование», «Diskurs Kindheits – und Jugendforschung», «DJI Bulletin», «Psychologie», «Schüler», «Zeitschrift für Soziologie der Erziehung und Sozialisation», «Beiträge aus dem Fachbereich Pädagogik», «Zeitschrift für Erziehung und Schule», «Lexikon der Pädagogik», «Bildung und Wissenschaft», «Pädagogische Welt», «Gewerkschaftliche Monatshefte», «Bildung und Erziehung», «Pädagogische Rundschau», «Vergleichende Pädagogik», «Deutsche Jugend», «Pädagogik heute», «Die deutsche Schule», «Ökologie und Umwelt», «Handbuch der ökologischen Erziehung», «Humaökologie», «Ökologische Erfahrungen».
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2008-2011 рр.), на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях:
міжнародні: «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (Горлівка, 2007, 2008, 2011); «Развитие гуманитарных наук» (Познань, 2012); «Перспективы развития науки в современном мире» (Краков, 2012);
всеукраїнські: «Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування» (Краматорськ, 2008).
Публікації. Зміст і результати дослідження відображено у 10 публікаціях, з них 7 статей у наукових фахових виданнях, 1 стаття в інших наукових виданнях, 2 тез доповідей.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (262 найменування, з них 153 – іноземні джерела), містить 8 таблиць. Загальний обсяг роботи становить 213 сторінок, обсяг основного тексту – 187 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів проведеного дослідження, аналіз джерельної бази дає підстави зробити такі висновки:
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, пов’язаної з аналізом стану та сучасних підходів до формування екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини, розкрито його мету, зміст, форми і методи, проаналізовано педагогічні умови, в яких воно здійснюється і які впливають на ефективність навчально-виховної роботи у цьому напрямі, узагальнено досвід виховання екологічної свідомості в учнів у німецьких школярів.
2. Розкрито сутність поняття «екологічна свідомість» в історії та теорії педагогічної думки Німеччини. З’ясовано, що це поняття виникло і набуло поширення в 70-ті рр. XX століття у зв’язку з поглибленням екологічної кризи на національному і глобальному рівнях. Його етимологія тісно пов’язується з поняттям «свідомість», визначенню якого приділяли значну увагу німецькі мислителі, психологи й педагоги, такі як Г. Гегель, Й.Ф. Гербарт, І. Гердер, Й. Ґете, А. Дистервег, І. Кант, І.Г. Фіхте, Ф.В. Фребель, Ф. Шеллінг, Ф. Шиллер та ін. Вони розглядали свідомість як із трансцендентальних позицій, принаймні І. Кант, І.Г. Фіхте, так і зовнішніх та внутрішніх факторів, що визначають його якісні параметри. Непізнане, що існує незалежно від досвіду людини (Бог, етичний імператив, речі в собі), недосяжне для людського розуму. Втім воно впливає на людську свідомість, навертаючи людину на дотримання морального порядку в світі. Зовнішні фактори пов’язуються з умовами, в яких відбувається формування свідомості і які впливають на її смислову наповненість. Внутрішні фактори характеризуються опозицією суб’єкта до зовнішнього світу та інших людей, що за Г. Гегелем, збуджує процес мислення, спрямовуючи його на пізнання навколишнього середовища та відповідне ставлення до нього. Встановлено, що феномен свідомості мислитель розглядає як багатосмислову структуру, в якій органічно поєднуються гносеологічний, етичний та духовно-моральний смисли. Ідея щодо дуалістичної природи свідомості, в якій пізнавальний і моральний чинники взаємопов’язані, становить квінтесенцію поняття «свідомість» й у наш час.
Роздуми щодо природи і сутності свідомості, висвітлені в німецькій класичній філософії, знайшли відображення в педагогічних поглядах Й. Гербарта, А. Дистервега, Ф. Фребеля та ін. Й. Гербарт, вважаючи, що педагогіка має виводити цілі виховання із філософії, пов’язував їх з етикою, а навчання – з вихованням. Їхня єдність, на думку мислителя, безперечно позначається й на свідомості підростаючої особистості, яка опановує ідеалами і цінностями суспільства, виявляє особисте ставлення до них. Значний внесок у педагогіку Німеччини щодо формування свідомості у молодого покоління зробив А. Дистервег, наголошуючи на свідомому опануванні навчального матеріалу та розвивальному навчанні, які стимулюють розумову діяльність. Служіння істині, красі й добру великий педагог розглядав у неподільній єдності з пізнавальною активністю. Непересічним є внесок видатного німецького педагога Ф.В. Фребеля в збагачення поняття «свідомість», який наголошував за необхідності навчати дитину важливих життєвих речей, основ істини, справедливості, відповідальності, ініціативи, розуміння причинно-наслідкових співвідношень.
Досліджено, що інтерпретація поняття «свідомість» як єдність знання і моралі за своєю суттю відповідає сучасному тлумаченню поняття «екологічна свідомість», яке передбачає наявність знань про людину, природу, їхні взаємовідносини, причини конфлікту та шляхи його розв’язання. Оволодіння цими знаннями має відбуватися одночасно з морально-духовним розвитком особистості, її відповідальності за наслідки природоохоронної діяльності. Екологічне мислення становить важливу складову екологічної свідомості, оскільки спонукає особистість приймати екологічно виважені рішення, керуючись не тільки прагматичними цілями, а й моральними сумліннями. Ідеї класиків філософської і педагогічної думки щодо сутності поняття «свідомість» становлять неоціненну спадщину для розвитку теорії і практики екологічної освіти і виховання в школах Німеччини, формування у молодого покоління екологічної свідомості.
3. Схарактеризовано провідні еколого-педагогічні концепції формування екологічної свідомості у німецьких школярів. Визначено, що їхня поява значною мірою корелює як із сучасними еколого-педагогічними теоріями, так і з традиційними для Німеччини педагогічними школами (вальдорфська, франкфуртська, маннгеймська, бременська та ін.). Визначені в них педагогічні ідеї використовуються для побудови еколого-педагогічних концепцій, в яких формування екологічної свідомості базується на домінуючих принципах навчання і виховання молодого покоління, притаманних певній педагогічній течії. Разом із тим специфіка екологічної освіти і виховання спонукає німецьких педагогів до пошуку і впровадження нових ідей, підходів, змісту і форм природоохоронної підготовки учнів. Заслуговують на увагу в дидактичному та виховному сенсі погляди на формування екологічної свідомості, представлені в концептуальних моделях «Екологічна педагогіка», «Екологічне виховання», «Натурпедагогіка», «Педагогіка взаємодії людини з природою», «Проблеми екології і сталий розвиток» та ін., в яких зосереджується увага на актуальних питаннях теорії і практики екологічної освіти майбутніх дорослих громадян Німеччини у школі та в позаурочній діяльності.
4. Проаналізовано теоретико-методологічні засади формування екологічної свідомості в учнівської молоді шкільного віку в Німеччині. Виявлено, що вона базується на ідеях інвайронменталізму, поширених в екологічній освіті в країнах Західної Європи і США. В них відбиваються проблеми взаємовідносин людини, суспільства і природи в умовах глобальної екологічної кризи, викликаної техногенним руйнуванням навколишнього середовища. Намагання підкорити природу, ігнорування її законами, домінування споживацьких цінностей, зневажання духовно-моральних ідеалів призвели до викривлення світогляду, позначилися як на суспільній свідомості, так і свідомості окремої людини. Німеччина, будучи однією із провідних країн Європи і світу, причетна до появи екологічної кризи, зниження якості природного довкілля на національному і глобальному рівнях. Загроза екологічній стабільності в країні, здоров’ю населення, невпинне збіднення генофонду, забруднення ресурсів, забезпечують життя та інші негативні фактори викликали потребу в зміні ефемерних цінностей на життєдайні, побудовані на моралі, духовності, поважливому ставленні до природи і людини. Екологічна відповідальність розглядається як норма у взаєминах людини з природою, а отримані знання про природу та людину мають сприяти гармонізації відносин між ними та розв’язанню екологічних проблем.
5. Розкрито мету і зміст формування екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини, досліджено педагогічні умови їхньої реалізації у навчально-виховному процесі. Встановлено, що в побудові мети формування екологічної свідомості у німецьких школярів педагогічна громадськість країни спирається як на загальнонаціональні урядові постанови та законодавчі акти, присвячені впровадженню і поширенню екологічної освіти і виховання молодої генерації в школі, так і відповідні документи, прийняті на земельному рівні. Значну роль у визначенні мети екологічної освіти і виховання в школі та формуванні в учнів екологічної свідомості відіграють висновки і рекомендації наукових конференцій і семінарів, проведених безпосередньо в Німеччині та поза її межами за активної участі німецьких фахівців, в тому числі й всесвітніх. Узагальнення різних тлумачень мети формування екологічної свідомості в молодого покоління в адміністративних землях ФРН дозволило виявити спільні підходи до її розуміння. Це – опанування екологічних знань, умінь і навичок їхнього доцільного використання, культури природоспоживання та поводження в навколишньому середовищі; формування потреби в природозахисній діяльності, ощадливого ставлення до природних ресурсів, занепокоєння якісним станом природного довкілля. Важливими завданнями формування екологічної свідомості в школярів німецькі педагоги вважають розвиток екологічного мислення, морально-етичних властивостей, емпатійності, ціннісної сфери.
Встановлено, що формування екологічної свідомості учнів у школах Німеччини базується на міждисциплінарній організації екологічної освіти і виховання, що передбачає залучення всіх циклів навчальних дисциплін до його здійснення і таким чином забезпечує опанування учнями різноманітних знань про природу, суспільство і людину в різноманітних взаємозв’язках і взаємовідносинах. Такий підхід сприяє розумінню учнями комплексної картини світу, його цілісності та існуючої динамічної рівноваги між окремими частинами цілого, порушення якої провокує екологічні катаклізми. Міждисциплінарна організація змісту екологічної освіти і виховання в школі дозволяє максимально використовувати потенційні можливості всіх навчальних дисциплін у формуванні екологічної свідомості учнів із урахуванням притаманної кожній з них логіки й структури. Так, предмети природничого профілю дають основи наукових знань про природу й людину, причини і наслідки екологічної кризи, шляхи і способи її розв’язання науково-технічними засобами. Предмети суспільно-історичного профілю акцентують увагу на взаємозв’язку історії суспільства і природи, на економічній і політичній зумовленості цих взаємозв’язків, перетворенні природи в процесі трудової діяльності. Предмети гуманітарного і художньо-естетичного профілей розвивають людські якості, апелюють до морально-чуттєвої сфери учнів, створюють міцне підґрунтя для вдосконалення духовної і естетичної сфер свідомості. Опора на принцип неперервності в шкільній екологічній освіті й вихованні забезпечує можливість цілеспрямованого педагогічного впливу на свідомість учнів протягом усього терміну навчання.
Досліджено педагогічні умови формування екологічної свідомості в учнів у школах Німеччини. Встановлено, що німецькі педагоги приділяють принципову увагу створенню шкільних програм і підготовці різноманітних дидактичних матеріалів з екологічної освіти і виховання, в яких формуванню екологічної свідомості учнів відводиться значне місце. Аналіз діючих навчальних планів і програм, схвалених міністерствами освіти різних земель країни, виявляє загальну тенденцію щодо включення екологічної проблематики в зміст навчальних предметів природничо-математичного, економіко-правового, суспільно-історичного, гуманітарного та художньо-естетичного профілей та її обсягу відносно профілюючого дидактичного матеріалу певної дисципліни. Виявлено, що предмети природничо-математичного профілю посідають першість (13%), економіко-правового та гуманітарного профілей також відіграють суттєву роль в екологічній підготовці учнів (9%), в предметах суспільно-історичного та художньо-естетичного профілей проблема захисту природного довкілля коливається в межах від 0% до 2%.
Важливою умовою формування екологічної свідомості учнів у школі німецькі педагоги вважають професійну готовність учителя до його здійснення. З цією метою урядові структури земель і муніципальні органи управління підтримують федеральну програму щодо підвищення кваліфікації учителя, забезпечуючи її в різних видах і формах навчання: університетах, спеціалізованих вищих навчальних закладах, курсах та інститутах підвищення кваліфікації, участі в тематичних семінарах, конференціях за місцем роботи. В процесі підготовки та підвищення кваліфікації учителів важливе місце посідає педагогічна практика, оскільки практична діяльність та її результати визнаються за критерій оцінки готовності вчителя до екологічної освіти та виховання учнів й формування в них екологічної свідомості.
6. Визначено роль позаурочної роботи у формуванні в німецьких школярів екологічної свідомості. З’ясовано, що позакласна та позашкільна робота з учнями в галузі екологічної освіти і виховання посідає чільне місце. Вона розглядається як важлива складова неперервності екологічної освіти і виховання молодого покоління, прищеплення йому морально-етичних якостей щодо природи, розвитку екологічного мислення. Залучення учнів до позаурочної діяльності, на думку німецьких педагогів, забезпечує умови для
більшої самостійності вибору напряму природоохоронної активності, самоактуалізації, поглиблення отриманих на уроках знань про існуючі проблеми взаємостосунків людини з природою та шляхи їхнього розв’язання. У позакласній роботі з формування екологічної свідомості у школярів використовуються екологічні екскурсії, учнівські конференції, присвячені різним аспектам охорони природи, екологічні ігри, драматизації з екологічною фабулою, тематичні концертні програми, екологічні гуртки, заходи природоохоронного характеру тощо.
У формуванні екологічної свідомості молодого покоління активну участь беруть спеціально створені екоцентри, на території яких облаштовані екологічні стежки, організовані найбільш типові для регіону або певної місцевості біоценози, представлені види аборигенної рослинності. Еколого-просвітницькою діяльністю серед молоді шкільного віку займаються ботанічні сади, дендрарії, зоопарки, заповідники й заказники, що існують і підтримуються у належному стані в кожній землі Німеччини. Вони пропонують різні програми, спрямовані на розвиток екологічної свідомості учнів, в яких органічно поєднуються теоретичні знання природоохоронного характеру з практичною роботою із оздоровлення і захисту природного довкілля. Важливе значення в успішній реалізації мети формування екологічної свідомості учнів приділяється сім’ї, готовності батьків до співпраці з педагогічною громадськістю. У зв’язку з цим за підтримки федерального та земельних урядів при школах та вищих навчальних закладах, а також існуючих у Німеччині освітньо-культурних закладах створюються спеціальні курси, постійно діючі семінари, клуби і центри з підвищення еколого-педагогічної культури батьків, залучення їх до узгодженої дії щодо виховання екологічно свідомих громадян, патріотів своєї країни.
7. Обґрунтовано можливості використання позитивного німецького досвіду формування екологічної свідомості в школах України. Ретельний аналіз наукових праць, присвячених екологічній освіті та вихованню, в яких приділяється увага формуванню екологічної свідомості учнів у школах Німеччини, дозволив виявити перспективні підходи до його здійснення у вітчизняній школі з урахуванням вже існуючого досвіду та тенденцій, що намітилися в цій галузі педагогічної теорії і практики. Це – розвиток розумової, почуттєво-емоційної та діяльнісної сфер у процесі навчально-виховної роботи з охорони природи, створення ґрунтовно продуманих у дидактичному та виховному відношеннях екологічних програм і проектів, які стимулюють учнів до вивчення та захисту природи; врахування природних і соціальних чинників, що впливають на формування екологічної свідомості; залучення учнів до різних видів практичної роботи з охорони природи; посилення уваги до батьківської громадськості з метою координації дій в екологічному вихованні молодого покоління, прищеплення йому високих моральних якостей і відповідальності за стан природного довкілля.
Проведене дослідження не претендує на завершеність, оскільки подальшого вивчення потребують питання формування екологічної свідомості в учнів у позаурочний час, в сім’ї, дитячих таборах відпочинку, спеціалізованих екологічних таборах тощо. Самостійну проблему дослідження може становити система підготовки вчителя до формування в учнів екологічної свідомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Ананичев К. В. Проблемы окружающей среды, энергии и природных ресурсов. Международный аспект / К. В. Ананичев. – М.: Прогресс, 1975. – 168 с.
2. Арзаканян Ц. Г., Горохов В. Г. Философия техники в ФРГ / Ц. Г. Арзаканян, В. Г. Горохов. – М.: Прогресс, 1989. – 528 с.
3. Афасижев М. Н. Эстетика Канта / М. Н. Афасижев. – М.: Наука, 1975. – 136 с.
4. Бауер М. Й. Порівняльно-методологічний аналіз досвіду роботи з екологічної освіти / М. Й. Бауер // Довкілля і ми (ІІІ біосферні читання, присвячені пам’яті професора С. А. Морозова). – Луцьк: Міністерство освіти України та ін., 1998. – С. 5–20.
5. Бегека А. Д. Екологічна освіта: стан і завдання / А. Д. Бегека // Рідна школа. – 1995. – № 6. – С. 33–34.
6. Білявський Г. О. Основи екології: теорія і практикум : навчальний посібник / Г. О. Білявський, Л. І. Бутченко, В. М. Новроцький. – К.: Лібра, 2002. – 352 с.
7. Борейко В. Е. Постижение экологической теологии / В. Е. Борейко. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2003. – 165 с.
8. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. – Полтава: Ред. газ. «Полтавський вісник», 1994. – 191 с.
9. Вербицький В. В. Еколого-натуралістична освіта в Україні: історія, проблеми, перспективи / В. В. Вербицький. – К.: СМП «Аверс», 2003. – 304 с.
10. Вернадский В. И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетарное явление. Книга вторая / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1977. – 180 с.
11. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский; [отв. ред. Б.С. Соколов, А.А. Ярошевский]. – М.: Наука, 1989. – 258 с.
12. Вікова та педагогічна психологія: [навч. посіб.] / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – 2-ге вид. – К.: Каравела, 2009. – 400 с.
13. Вільне виховання та навчання дітей дошкільного віку за педагогічними ідеями Р. Штайнера та їх адаптація українське педагогічне середовище: теоретичні основи / В. В. Литвин, О. А. Біба, Л. В. Литвин, А. Д. Біба; за ред. В. В. Литвина. – К.: ЗНЗ «Вальдорфська школа», «Михаїл», 2005. – 176 с.
14. Войткевич Г. В. Основы учения о биосфере. Книга для учителя / Г. В. Войткевич, В. А. Вронский. – М.: Просвещение, 1989. – 160 с.
15. Выготский Л. С. Психология развития человека / Л. С. Выготский. – М.: Изд-во Смысл; Изд-во Эксмо, 2006. – 1136 с.
16. Гайсин И. Т. Экологическое образование школьников: [учебно-методическое пособие] / И. Т. Гайсин, З. А. Хусаинов, Г. Х. Хазеев. – Казань: КГПУ, 2002. – 96 с.
17. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: в 4-х т. / Г.В.Ф. Гегель. – М.: Изд-во «Искусство», 1968.
Т. 1. : Эстетика. – М.: Изд-во «Искусство», 1968. – 312 с.
18. Геккель Э. Красота форм в природе / Э. Геккель. – С.-Петербург: товарищество «Просвещение», 1907. – 362 с.
19. Гербарт И. Ф. Избранные педагогические сочинения / И. Ф. Гербарт – М.: Учпедгиз, 1940.
Т. 1.: Избранные педагогические сочинения. – М.: Учпедгиз, 1940. – 292 с.
20. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества / И. Г. Гердер. – М.: Наука, 1977. – 704 с.
21. Гете И. В. Избранные философские произведения / И. В. Гёте. – М.: Наука, 1964. – 520 с.
22. Глазачев С. Н. Экологическая культура учителя: исследования и разработки экологической парадигмы / С. Н. Глазачев. – М., СПб., 1996. – 430 с.
23. Горлачёв В. П. Экологическая культура как фундаментальная перспектива модернизации образования / В. П. Горлачёв // Экологическое образование: до школы, в школе, вне школы. – 2005. – № 4 (25). – С. 4–8.
24. Гулыга А. В. Шеллинг / А. В. Гулыга. – М.: Молодая гвардия, 1984. – 317 с.
25. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
26. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. – Ростов Н/Д: «Феникс», 1996. – 480 с.
27. Дробноход М. Пріоритети стійкого екологічно безпечного розвитку / М. Дробноход // Освіта і управління. – 1997. – № 3. – С. 33–39.
28. Екологія: [підручник] / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – 371 с.
29. Зайченко І. В. Історія педагогіки. У двох книгах / І. В. Зайченко. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010.
Книга І: Історія зарубіжної педагогіки: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів]. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – 642 с.
30. Зарубежные страны. Выпуск 1: 1998 – 2003 гг. / Авт.-сост. Я. М. Бердичевский. – Запорожье: Премьер, 2003. – 624 с.
31. Захлебный А. Н. Охрана природы в школьном курсе биологии / А. Н. Захлебный, И. Д. Зверев, И. Т. Суравегина. – М.: Просвещение, 1977. – 205 с.
32. Загоруйко О. О. Формування екологічної культури дитини в практиці сімейного виховання / О. О. Загоруйко // Актуальні проблеми педагогіки: методологія, теорія, і практика: [збірник наукових праць]. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. – Вип. 2. – 212 с.
33. Захлебный А. Н. Экологическое образование школьников во внеклассной работе: [пособие для учителя] / А. Н. Захлебный, И. Т. Суравегина. – М.: Просвещение, 1984. – 160 с.
34. Зверев И. Д. Охрана природы и образование / И. Д. Зверев // Образование в современном мире; под ред. М. И. Кондакова. – М.: Педагогика, 1986. – С. 228–245.
35. Земля тривоги нашої. Донецька область: [доповідь про стан навколишнього природного середовища у 1997 році] / Науковий редактор С. Куреленко. – Донецьк: ЗАТ «Газета ВСЁ», 1998. – 105 с.
36. Зимняя И. А. Педагогическая психология: [учебник для вузов] / И. А. Зимняя. – М.: Логос, 2003. – 384 с.
37. Зеньковский В. В. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии / В. В. Зеньковский. – М.: Школа – Пресс, 1996. – 272 с.
38. Зоц В. П. Взаємодія сім’ї і школи в моральному вихованні учнів / В. П. Зоц // Рідна школа. – 1986. – № 11. – С. 72–75.
39. Каган М. С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа) / М. С. Каган. – М.:Политиздат, 1974. – 286 с.
40. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: [навч. посібник] / С. Г. Карпенчук. – К.: Вища школа, 1997. – 304 с.
41. Коменский Я. А. Педагогическое наследие / Я. А. Коменский, Д. Локк, Ж. Ж. Руссо, И. Г. Песталоцци ; сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский. – М.: Педагогика, 1989. – 416 с.
42. Комиссаров Б. Д. Экологический кризис и реформа экологического образования (США, Англии, ФРГ) / Б. Д. Комиссаров // Природоохранительное просвещение в школах капиталистических стран Европы И США: [сборник научных трудов]. – М.: НИИ содержания и методов обучения АПН СССР, 1977. – 127 с.
43. Коммонер Б. Замыкающийся круг. Природа, человек, технология; [пер. с англ.] / Б. Коммонер. – Л.: Гидрометиоиздат, 1974. – 279 с.
44. Концепція екологічної освіти України. Затверджена рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України. Протокол № 13/6-19 від 20.12.2001 року. – Київ. – 2001. – 24 с.
45. Костова З. Экологическая подготовка учителей / З. Костова // Подготовка и повышение квалификации учителей по экологическому образованию: доклады на Международной научно-практической конференции. – Прага, 1986. – С. 24–32.
46. Костова З. Методологические основы формирования экологического сознания и культуры учащихся НРБ / З. Костова // Социально-экологические, организационно- правовые и педагогические аспекты охраны окружающей среды. – 1988. – № 18–19. – С. 169–175.
47. Костицька І. М. Використання зарубіжного досвіду при створенні неперервної екологічної освіти в Україні / І. М. Костицька // Екологія і освіта: проблеми теорії і практики: тези доповідей і повідомлень на Міжнародній науково-практичній конференції (м. Умань, 20-21 квітня 1994 року). – Том 1. – Умань, 1994. – С. 6–7.
48. Кочерги А.Н. Экологическое знание и сознание / А. Н. Кочерги, Ю. Г. Марков, Н. Г. Васильев. – М.: Наука, 1995. – 219 с.
49. Крисаченко В. Екологічна культура: теорія і практика: [навч. посібник] / В. Крисаченко. – К.: Заповіт, 1996. – 352 с.
50. Крисаченко В. Екологічна культура: діяльність, наука, світогляд / В. Крисаченко // Формування екологічної культури учнів та студентів: [збірка наукових праць]. – К.: Інститут філософії НАК України, 1997. – С. 33–80.
51. Крисаченко В. Сучасна екологічна освіта: світовий досвід та українські реалії / В. Крисаченко // Формування екологічної культури учнів та студентів: [збірник матеріалів науково-практичного семінару]. – К.: Інститут філософії НАН України, 1997. – С. 184–191.
52. Лагутина И. Н. Символическая реальность Гёте. Поэтика художественной прозы / И. Н. Лагутина. – М.: Наследие, 2000. – 280 с.
53. Ламарк Ж. Б. Избранные произведения в двух томах. / Ж.-Б. Ламарк. – М.: Изд. АНСССР, 1955.
Т. І: Избранные произведения. –М.: Изд. АНСССР, 1955. – 333 с.
54. Левченко Т. І. Європейська освіта: конвергенція та дивергенція: [монографія] / Т. І. Левченко. – Вінниця: «Нова книга», 2007. – 656 с.
55. Либеров А. Ю. Методы обучения в экологическом образовании: от теории к требованиям стандарта / А. Ю. Либеров // Экологическое образование: до школы, в школе, вне школы. – 2005. – № 4 (25). – С. 34–42.
56. Ломакович В. Я. Тенденції в зміні типів навчання при здійсненні екологічної освіти в школах Німеччини / В. Я. Ломакович // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Випуск № 26. – К.: ВІКНУ, 2010. – С. 260 – 265.
57. Малькова З. А. Школа и педагогика за рубежом / З. А. Малькова. – М.: Просвещение, 1989. – 192 с.
58. Марушевський Г. Етичний аспект взаємодії людини і біосфери / Г. Марушевський // Довкілля і ми (ІІІ біосферні читання, присвячені пам’яті професора С. А. Морозова). – Луцьк: Міністерство освіти та науки України та ін., 1998. – С. 85–96.
59. Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера / Н. Н. Моисеев. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 351 с.
60. Навколишнє середовище і розвиток: Національна доповідь України / Конференція ООН. – Бразилія. 1992. – 42 с.
61. Ничкало Н. Г. Іммануїл Кант: думки про педагогіку / Н. Г. Ничкало // Рідна школа. – 1993. – № 2 – С. 57–59.
62. Отношение школьников к природе / Под ред. И. Д. Зверева, И. Т. Суравегиной. – М.: Педагогика, 1988. – 128 с.
63. Пискунов А. И. Проблемы трудового обучения и воспитания немецкой молодежи начала ХХ века / А. И. Пискунов. – М.: Педагогика, 1976. – 296 с.
64. Платонов Г. В. Диалектика взаимодействия общества и природы / Г. В. Платонов. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 191 с.
65. Плахотнік О. В. Аксіологчні засади екологічної взаємодії суспільства і природи / О. В. Плахотнік // Вища освіта України. Тематичний вип. «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». – № 3 (38). –2011. – С. 103–1 10.
66. Плахотнік О. В. Про можливий розвиток стосунків між екологією та економікою у світі у ХХІ столітті / О. В. Плахотнік // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Випуск № 25. – К.: ВІКНУ, 2010. – С. 87–95.
67. Плеснер Х. Ступени органического и человек: Введение в философскую антропологию; [пер. с англ.] / Х. Плеснер. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. – 368 с.
68. Полякова Я. В. Використання національних традицій природокористування в екологічній освіті Великої Британії: [навчальний посібник ] / Я. В. Полякова. – Донецьк: БСГ, 2001. – 112 с.
69. Приходько М. Ціннісні орієнтації у свідомості та поведінці сучасної молоді / М. Приходько // Соціальні виміри суспільства. – К.: НАН України, Інститут соціології, 1998. – С. 116–125.
70. Програма дій «Порядок денний на ХХІ століття» // Ухвалена конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Саміт «Планета Земля» 1992). – К.: Інтелсфера, 2000. – 359 с.
71. Пустовіт Г. П. Теоретико-методологічні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: [монографія] / Г. П. Пустовіт. – К.; Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.
72. Пустовіт Н. А. Сучасні проблеми екологічного виховання / Н. А. Пустовіт // Екологія і освіта: питання теології і практики: матеріали четвертої міжнародної конференції. – Черкаси, 1998. – С. 13–16.
73. Реймерс Н. В. Природопользование / Н. В. Реймерс. – М.: Мысль, 1990. – 635 с.
74. Родинна педагогіка : [навчально-метод. посібник] / А. А. Марушкевич, В. Г. Постовит, Т. Ф. Алексєєнко та ін. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. – 216 с.
75. Руденко Л. Д. Взаємодія сім’ї і школи у формуванні екологічної компетентності школярів: [метод. пос. для вчителя] / Л. Д. Руденко. – К.: Педагогічна думка. – 32 с.
76. Рудковська І. В. Виховна значущість природи в історії педагогічної думки Німеччини / І. В. Рудковська // Актуальні проблеми педагогіки: методологія, теорія і практика: [збірник наукових праць]. – Вип. 2. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. – С. 148–62.
77. Рудковская И. В. Современные тенденции развития эколого-эстетического воспитания в школах Германии / И. В. Рудковская // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : [збірник наукових праць]; гол. редактор Г. П. Шевченко. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного ун-ту, 2004. – Вип. 5.– С. 153–163.
78. Сафронов Т. А. Екологічні основи природокористування: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів]. – 2-ге видання / Т. А. Сафронов. – Львів: «Новий світ – 2000», 2004. – 248 с.
79. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: [навчальний посібник]. – 2-ге вид. / А. А. Сбруєва. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 320 с.
80. Соціальна педагогіка: [підручник] / За редакцією професора А. Й. Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 468 с.
81. Старовойт С. Виховання екологічної свідомості – потреба часу / С. Старовойт // Рідна школа. – 2004. – № 4. – С. 43–44.
82. Суравегина И. Т. Социум и экологическое образование / И. Т. Суравегтна // Экологическое образование: до школы, в школе, вне школы. – 2009. – № 4 (4). – С. 17–22.
83. Тарасенко Г. Взаємозв’язок естетичної та екологічної підготовки вчителя в системі професійної освіти: [монографія] / Г. Тарасенко. – Черкаси: «Вертикаль», 2006. – 308 с.
84. Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт / Под ред. Т.Ф. Яркиной, В.Г. Бочаровой. – Москва - Тула, 1993. – 460 с.
85. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П. Тейяр де Шарден. – М.: Наука, 1987. – 239 с.
86. Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва: [монографія] / Відповідальний редактор Г. П. Шевченко. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 256 с.
87. Фребель Ф. Будем жить для своих детей / Ф. Фребель. – М.: Издат. Дом «Карапуз», 2001. – 288 с.
88. Человек и его сознание // Философия: [учеб. пособие для высших учебных заведений] / Отв. ред. В. П. Кохановский. – Изд. 18-е. – Ростов Н.Д: Феникс, 2008. – 574 с.
89. Червонецкий В. В. Международное сотрудничество в области экологического образования / В. В. Червонецкий // Советская педагогика. – 1989. – № 12. – С. 108–110.
90. Червонецкий В. В. Опыт внешкольного экологического образования в странах европейского региона / В. В. Червонецкий // Экологическое образование: до школы, в школе, вне школы. – 2005. – № 4 (25). – С. 45–55.
91. Червонецький В. В. Відображення змісту екологічної освіти в шкільних програмах країн євроатлантичного регіону / В. В. Червонецький // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. – 2008. – 21 (60). – С. 14–21.
92. Червонецький В. В. Досвід використання програм з екологічної освіти за принципом куррікул у школах країн євроатлантичного регіону / В. В. Червонецький // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : [збірник наукових праць]; гол. редактор Г. П. Шевченко. – Вип. 4 (33). – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. – С. 128–138.
93. Червонецький В. В. Екологічна освіта учнів у школах країн європейського регіону та північної Америки: [монографія] / В. В. Червонецький. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. – 312 с.
94. Червонецький В. В. Роль міжнародної співпраці в розвитку екологічної освіти у самостійну галузь педагогічної теорії і практики / В. В. Червонецький // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: [збірник наукових праць]. – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту, 2004. – Вип. 6. – С. 197–213.
95. Червонецький В. В. Роль міжнародної співпраці у розвитку і поширенню екологічної освіти в світі / В. В. Червонецький // Екологія та освіта: інноваційні інтеграційні технології для сталого розвитку: збірник статей, доповідей та виступів ІХ Міжнародної конференції (м. Черкаси, 4-6 листопада 2004 р.). –Частина 1. – Черкаси, 2004. – С. 80.
96. Червонецький В. В. Тенденції у визначенні методів екологічної освіти в школах країн Східної та Центральної Європи: проблеми теорії і практики / В. В. Червонецький // Рідна школа. – 2004. – № 4. – С. 198.
97. Чирікова Г. І. Особливості взаємодії школи та сім’ї у Німеччині / Г. І. Чирікова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. ст. – Ялта: РВВ КГУ, 2008. – Вип. 20. – ч. 3. – С. 121–126.
98. Чирікова Г. І. Педагогічна освіта батьків у ФРН / Г. І. Чирікова // Вісн. Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія, педагогіка, психологія. – Вип. 3. – К., 2009. – С. 104–109.
99. Чирікова Г. І. Особливості реалізації сімейної політики ФРН / Г. І. Чирікова // Гуманізація навчально-виховного процесу: [зб. наук. пр.]; за заг. ред. проф. В. І. Сипченка. – Слов’янськ: Видав. Центр СДПУ, 2010. – Вип. 4. – С. 202–209.
100. Чобітько В. І. Потенціал шкільного курсу німецької мови як навчальної дисципліни в екологічному вихованні учнів / В. І. Чобітько // Актуальні проблеми педагогіки: методологія, теорія і практика: [збірник наукових праць]. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. – Вип. 2.– С. 194–198.
101. Шатохіна Т. В. Використання природи як засобу гармонійного розвитку особистості в педагогічній спадщині видатних педагогів / Т. В. Шатохіна // Актуальні проблеми педагогіки: методологія, теорія і практика: [збірник наукових праць]. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2004. – Вип. 2.– С. 199–205.
102. Швейцер А. Благоговение перед жизнью; [пер. с нем.] / А. Швейцер. – М.: Прогресс, 1992. – 572 с.
103. Шеллинг Ф. В. Й. Об отношении изобразительных искусств к природе: соч. в 2-х т. / Ф. В. Й. Шеллинг. – М.: Мысль, 1989.
Т. 2.: Об отношении изобразительных искусств к природе. – М.: Мысль, 1989. – С. 62–85.
104. Штайнер Р. Вопрос воспитания как социальный вопрос / Р. Штайнер // Спиритуальные, культурно-исторические и социальные основы вальдорфской школы. – Калуга: Духовное воспитание, 1992. – 108 с.
105. Эльконин Д. Б. Психическое развитие в детских возрастах. Избр. психологические труды / Д. Б. Эльконин. – М.: Ин-т практической психологи. – Воронеж: МОДЭК, 1995. – 416 с.
106. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд. геогр. наук, доц. Н.В. Каледина. – М.: Гардарики, 2002. – 928 с.
107. Ягупов В. В. Педагогіка: [навч. посібник] / В. В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.
108. Ясвин В. А. Психология отношения к природе / В. А. Ясвин. – М.: Смысл, 2000. – 456 с.
109. Ясперс С. Смысл и назначение истории / С. Ясперс. – М.: Республика, 1994. – 527 с.
110. Adorno Th. W. Erziehung nach Auschwitz / Th.W. Adorno // Zum Bildungbegriff der Gegenwart. Kritische Beiträge zur Bildungstheorie. – Frankfurt a. M., Berlin; Bonn; München, 1967. – S. 111–123.
111. Antes W. Erlebnisspädagogik. Fundierte Methode oder aktuelle Mode? In: Erlebnisspädagogik. Theorie und Praxis in Aktion / W. Antes. – Münster, Ökotopia, 1993. – S. 17.
112. Ästhetische Erziehung und Kommunikation / Hrsg. von O. Schwenke. – Frankfurt a.M.; Berlin; München, 1972. – 120 S.
113. Bartl A. Umweltspiele noch und noch / A. Bartl. – Freiburg, 1990. – 112 S.
114. Baumann P. Lieder der freien Waldorfschule / P. Baumann. – Stuttgart: Verlag Freie Waldorfschule, 1921. – 44 S.
115. Baumert J., Benkmann R. Das Bildungswesen in der Bundesrepublik Deutschland: Strukturen und Entwicklungen im Überblick. Arbeitsgruppe Bildungsbericht am Max-Planck-Institut für Bildungsforschung / J. Baumert, R. Benkmann. – Hamburg, 1994. – S. 85–86.
116. Beck J. Bildung und Freiheit – bildungstheoretische Notizen / Borrelli M. (Hg.). Deutsche Gegenwartspädagogik / J. Beck. – Bd. 1. – Baltmannsweiler: Schneider-Verl. Hohengehren, 1993. – 221 S.
117. Beck U. Das ganz normale Chaos der Liebe / U. Beck. – Frankfurt, 1990. – 186 S.
118. Benack J. (Hg.).Taschenbuch Sekundarschule / J. Benack. – Baltmannsweiler: Schneider-Verl. Hohengehren, 1995. – 402 S.
119. Beschluss der Kultusministerkonferenz vom 17.10.1985. / In: Zentralstelle für Umwelterziehung. Informationen 1986, Heft 9. – Essen: Universität Gesamthochschule Essen, 1986. – S. 29–31
120. Bildung und Wissenschaft. – Bonn, 2000. – № 4. – 21 S.
121. Blättner F. Geschichte der Pädagogik / Fritz Blättner. – [3. Aufl.]. – Heidelberg: Quelle & Meyer, 1995. – 250 S.
122. Bolscho D., Eulefeld G., Seybold H. Umwelterziehung: Neue Aufgaben für die Schule / D. Bolscho, G. Eulefeld, H. Seybold. – München: Urban & Schwarzenberg, 1980. – 139 S.
123. Bolscho D., Seybold H. Umweltbildung und ökologisches Lernen: Ein Studien- und Praxisbuch / D. Bolscho, H. Seybold. – Berlin: Cornelsen Verlag Scriptor GmbH & Co. KG, 1996. – 420 S.
124. Bonn P. Projekt-Projektorientierter Unterricht / Wulf C. (Hg.). Wörterbuch der Erziehung. – 7. Auflage. – R. Piper & Co / P. Bonn. – Verlag, München, September 1989. – 677 S.
125. Borrelli M. Ruhloff J. (Hg.). Deutsche Gegenwartspädagogik. Bd. 2. / M. Borrelli, J. Ruhloff. – Baltmannsweiler: Schneider-Verl. Hohengehren, 1993. – 185 S.
126. Borsdorf U., Brüggemeier F.-J., Korff G. Das Industriezeitalter wird besichtig / U. Borsdorf, F.-J. Brüggemeier, G. Korff // GewerkschaftlicheMonatshefte. – Düsseldorf. – Jg. 47. – 1996. – № 1 – S. 398–405.
127. Bölts H. Umwelterziehung: Grundlagen, Kritik und Modelle für die Praxis / H. Bölts. – Darmstadt: Wiss. Buchges., 1995. – 248 S.
128. Brenner Mark L. Positiv erziehen. Konsequent bleiben, ohne autoritär zu sein / Mark L. Brenner. – Herder, 2000. – S. 173.
129. Breuer H. Der Zupfgeigenhansl / H. Breuer. – [8. Aufl.]. – Leipzig: Hofmeister, 1912. – 199 S.
130. Buddensiek W., Menzel R. Wege zu einer selbstreflexiven, sozial und ökologisch gestalteten Schule / W. Buddensiek, R. Menzel // Friedrich G., Isensee W., Strobl G. (Hg.). Praxis der Umweltbildung: Neue Ansätze für die Sekundarstufe II. Bd. 1. – Bielefeld: Druckerei Bechauf, 1994. – 304 S.
131. Buddensiek W. Wege zur Ökoschule. AOL / W. Buddensiek // Die Werkstatt. Lichtenau – Göttingen, 1991. – S. 21–23.
132. Buland R. Für eine freundliche Zukunft / R. Buland. – Spielforschung, Spielpädagogik und Erziehung- Berlin, 1995. – S. 165.
133. Bundesministerium für Umwelt, Naturschutz und Reaktorsicherheit (Hrsg.; o.J.): Konferenz der Vereinten Nationen für Umwelt und Entwicklung in Rio de Janeiro. – Dokumente - Agenda-21, Bonn, 1992. – 70 S.
134. Busse H. Beiträge zur Pflege des ästhetischen Gefühls / H. Busse. – Langensalza: Beyer & Söhne, 1894. – 28 S.
135. Cornell J. B. Mit Kindern die Natur erleben / J. B. Cornell. – Oberbrunn, 1979 (Ahorn). – S. 19–21.
136. Dalhoff B., Hoppenau St., Ohly K.-P. Fächerübergreifende Versuche zur Umweltbildung / B. Dalhoff, St. Hoppenau, K.-P. Ohly // Friedrich G., Isensee W. Strobl G. (Hg.). Praxis der Umweltbildung: Neue Ansätze für die Sekundarstufe II. Bd. 1. – Bielefeld: Druckerei Bechauf, 1994. – 304 S.
137. Dietrich T. Die Pädagogik Peter Petersens. Der Jenaplan: Beispiel einer humanen Schule / T. Dietrich // Teo Dietrich. – [5. Aufl.]. – Bad Heilbrunn: Klinkhardt, 1991. – 201 S.
138. Der Grüne Protest. Herausforderung durch die Umweltparteien / Hrsg. Von R. Brun. – Frankfurt a. M., 1978. – 192 S.
139. Desch J., Emer W. Umweltbildung in Projekttagen und Projektwoche / J. Desch, W. Emer // Friedrich G., Isensee W., Strobl G. (Hg.). Praxis der Umweltbildung: Neue Ansätze für die Sekundarstufe II. Bd. 1. – Bielefeld: Druckerei Bechauf, 1994. – 304 S.