РОЗВИТОК МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЧЕРКАСОВ Володимир Федорович

УДК 378(09):78

РОЗВИТОК МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В
УКРАЇНІ (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант –
МАРУШКЕВИЧ Алла Адамівна
доктор педагогічних наук, професор

КИЇВ – 2009

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 7
РОЗДІЛ І. Концептуальні засади розвитку музично-педагогічної
освіти 20
1.1. Ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми 20
1.2. Теоретичні та методологічні основи музично-педагогічної
освіти 34
1.3 Методика та організація дослідження 67
Висновки до першого розділу 74

РОЗДІЛ ІІ. Розвиток музично-педагогічної думки в Україні 77
2.1. Науковий аналіз розвитку музично-педагогічної думки 77
2.2. Науково-дослідна діяльність викладачів музично-
педагогічних факультетів 99
Висновки до другого розділу 122

РОЗДІЛ ІІІ. Зміст музично-педагогічної освіти в Україні 124
3.1. Зіставний аналіз навчальних планів з підготовки учителів
музики 124
3.2. Порівняльна характеристика навчальних програм з
фахових дисциплін 145
Висновки до третього розділу 171

РОЗДІЛ ІV. Основні напрями розвитку музично-педагогічної
освіти в Україні 173
4.1. Історичні передумови становлення музичної освіти 173
4.2. Заснування музично-педагогічних факультетів у
педагогічних інститутах у 60-х роках 180
4.3.Тенденції розвитку музично-педагогічної освіти в 70-х роках 199
4.4. Основні напрями реорганізації та перебудови музично-
педагогічної освіти у 80-х роках 221
Висновки до четвертого розділу 246

РОЗДІЛ V. Музично-педагогічна освіта на межі ХХ – ХХІ століть 248
5.1 Провідні тенденції підготовки вчителів музики у 90-х роках 248
5.2. Основні напрями розвитку музично-педагогічної освіти на
початку ХХІ століття 278
Висновки до п’ятого розділу 306

РОЗДІЛ VІ. Зміст науково-дослідної, творчої, концертно-
виконавської та музично-просвітницької діяльності 308
6.1. Організація науково-дослідної діяльності студентів у
наукових гуртках та проблемних групах 308
6.2. Аналіз результативності участі студентів у фестивалях,
конкурсах і олімпіадах 329
6.3. Форми концертно-виконавської та музично-просвітницької
діяльності викладачів і студентів 353
Висновки до шостого розділу 380

ВИСНОВКИ 383

ДОДАТКИ 391

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 406

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БДПІ – Бердянський державний педагогічний інститут
ВНЗ – вищі навчальні заклади
ВДПІ ім. М.Островського – Вінницький державний педагогічний
інститут ім. М.Островського
ВДПУ ім. М.Коцюбинського – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
ВДПІ ім. Т.Шевченка – Ворошиловградський державний педагогічний інститут ім. Т.Шевченка
ДДПІ ім. І.Франка – Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І.Франка
ДДПУ ім. І.Франка – Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
ДМШ – дитяча музична школа
ЗНЗ – загальноосвітній навчальний заклад
ЗДПІ – Запорізький державний педагогічний інститут
І-ФДПІ ім. В.Стефаника – Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. В.С.Стефаника
КДПІ ім. О.Горького – Київський державний педагогічний інститут
ім. О.М.Горького
КДПУ ім. М.Драгоманова – Київський державний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
КДПІ ім. О.Пушкіна – Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О.С.Пушкіна
КДПУ ім. В.Винниченка – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
КНПУ ім. М.Драгоманова – Київський національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
К-ПДПІ – Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут
К-ПДПУ – Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет
КДГІ – Кримський державний гуманітарний інститут
КДГУ – Кримський державний гуманітарний університет
КДПІ ім. В.Куйбишева – Куйбишевський державний педагогічний інститут ім. В.Куйбишева
КНУ ім. Т.Шевченка – Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ЛНПУ ім. Т.Шевченка – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
МДПІ – Мелітопольський державний педагогічний інститут
МДПУ – Мелітопольський державний педагогічний університет
МДПІ – Миколаївський державний педагогічний інститут
МДПІ ім. В.Леніна – Московський державний педагогічний інститут
ім. В.І.Леніна
МДПУ ім. В.Леніна – Московський державний педагогічний університет ім. В.І.Леніна
НДПІ ім. М.Гоголя – Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.Гоголя
НДПУ ім. М. Гоголя – Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя
ОДПІ ім. К.Ушинського – Одеський державний педагогічний інститут ім. К.Д. Ушинського
ОДК ім. А.Нежданової – Одеська державна консерваторія ім. А.В.Нежданової
ПДПУ ім. К.Ушинського – Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського
ПДПІ ім. В. Короленка – Полтавський державний педагогічний інститут ім. В.Короленка
ПДПУ ім. В.Стефаника – Прикарпатський державний педагогічний університет ім. В.С.Стефаника
ПНУ ім. В.Стефаника – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
РДПІ – Рівненський державний педагогічний інститут
РДГУ – Рівненський державний гуманітарний університет
СДПІ – Сумський державний педагогічний інститут
СДПУ ім. А.Макаренка – Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка
СНТ – студентське наукове товариство
СШ – середня школа
ТДПІ – Тернопільський державний педагогічний інститут
ТДПУ ім. В.Гнатюка – Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
ТНПУ ім. В.Гнатюка – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
УДПУ ім. П.Тичини – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
ФМВ – факультет майбутнього вчителя
ХДПІ ім. Г.Сковороди – Харківський державний педагогічний інститут ім. Г.С.Сковороди
ХДІМ ім. І.Котляревського – Харківський державний інститут мистецтв ім. І.Котляревського
ЧНУ ім. Ю.Федьковича – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення незалежності й суверенітету України, прийняття Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Закону “Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті значним чином змінює ситуацію щодо подальшого розвитку музично-педагогічної освіти, професійно-педагогічної підготовки вчителів музики загальноосвітніх навчальних закладів.
Суперечливі процеси, які відбувалися наприкінці ХХ століття і відбуваються сьогодні, зокрема нестабільність політичного й соціально-економічного становища, кризові явища, зміна ціннісних орієнтацій серед молоді, послаблення ролі школи та сім’ї у формуванні особистості вимагають змін у вихованні молодого покоління, пошуків нових, більш ефективних форм і методів організації навчально-виховного процесу з професійно-педагогічної підготовки вчителів музики у вищих навчальних закладах.
Актуальність продукування і впровадження нових педагогічних концепцій і технологій у професійну підготовку майбутніх учителів музики зумовлюється об’єктивними суперечностями між політичними, соціально-економічними процесами, що відбуваються в державі та неадекватним ставленням до організації музично-педагогічної освіти; потребою суспільства у фахівцях нової генерації та недостатньою визначеністю методологічних і методичних засад їхньої підготовки; вимогами до організації навчально-виховного процесу з професійно-педагогічної підготовки вчителів музики й відсутністю належної матеріально-технічної бази, інструментарію, науково-методичного забезпечення, що необхідно для ефективного функціонування музично-педагогічної освіти.
Розв’язання цих суперечностей і пошук нових концепцій у системі музично-педагогічної підготовки майбутніх учителів музики неможливі без урахування позитивних і негативних особливостей попереднього розвитку музично-педагогічної галузі. Особливого значення у визначеному аспекті набувають дослідження, котрі охоплюють другу половину ХХ – початок ХХІ століть. Саме в цей період відбувалося становлення і розвиток музично-педагогічної освіти як системного новоутворення, пов’язаного з відкриттям музично-педагогічних факультетів, як стійкої структури вищих педагогічних навчальних закладів, діяльність якої зумовлена вимогами загальноосвітньої школи, естетичними потребами навколишнього соціуму. Головним у цьому процесі стало набуття цінного педагогічного досвіду підготовки вчителів музики, контролю та оцінювання знань, умінь і навичок, організації навчально-виховного процесу, науково-дослідної та творчої роботи, а також концертно-виконавської й музично-просвітницької діяльності. Наукове обгрунтування та всебічне вивчення цього досвіду, його аналіз, порівняння, класифікація та узагальнення уможливлять, на наш погляд, виявлення об’єктивних і закономірних зв’язків педагогічних явищ у галузі професійної підготовки майбутніх учителів музики, збагатять педагогічну науку достовірними знаннями.
Різні аспекти функціонування вищої освіти в Україні досліджують сучасні філософи А.Амбросов [6], В.Андрущенко [7], С.Клепко [99], М.Култаєва [282], В.Кремень [114], В.Лутай [282], В.Мудрак [282], В.Пазенок [217], Є.Причепій [227], О.Сердюк [6], Л.Чекаль [227], А.Черній [227], В.Ярошовець [282]. Значний внесок у розвиток вищої освіти зробили А.Алексюк [4], О.Вишневський [109], П.Кононенко [109], В.Майборода [109], М.Стельмахович [109], Т.Усатенко [109]. Вони стали авторами новаторських педагогічних концепцій, пов’язаних з демократизацією і реформуванням національної системи освіти. Наукові основи вищої професійно-педагогічної освіти в Україні розробляють Л.Вовк [45], В.Глузман [54], С.Гончаренко [56], Н.Гупан [61], Н.Дем’яненко [67], М.Євтух [78], В.Журавський [82], Т.Завгородня [85], І.Зязюн [87], А.Кузьмінський [145], В.Курило [146], А.Лігоцький [159], І.Лікарчук [160], В.Луговий [164], А.Марушкевич [173], О.Мещанінов [185], В.Омельчук [210], Г.Підкурганна [223], В.Прокопчук [230], Н.Протасова [233], В.Сагарда [258], О.Сухомлинська [269], Л.Штефан [312] та інші. У теорії й практиці музично-педагогічної освіти сучасними науковцями Е.Абдулліним [1], Ю.Алієвим [5], О.Апраксіною [10], Б.Бриліним [34], Л.Масол [177], О.Михайличенком [188], О.Олексюк [207], В.Орловим [211], Г.Падалкою [214], Т.Рейзенкінд [238], О.Ростовським [245], О.Щолоковою [317] було проведено глибокі дослідження теоретичних і методичних засад підготовки майбутніх учителів музики. Концептуальні основи музично-естетичного виховання розглядали дослідники Л.Коваль [101], О.Рудницька [253], Л.Хлєбникова [287], К.Шамаєва [307].
Отже, незважаючи на те, що в наукових дослідженнях розкриваються різні аспекти розвитку вищої педагогічної та музично-педагогічної освіти, окремі питання цієї проблеми залишаються не проаналізованими, або висвітлені частково. Це стосується, насамперед, досліджень музично-педагогічної освіти в Україні як цілісної системи у визначений нами період. Передумовами функціонування такої системи, на наш погляд, стали: існування музично-педагогічної освіти в часі та динаміці; наявність багатьох складових; єдність взаємозв’язків між ними.
Дослідження музично-педагогічної освіти в Україні як системи сприятиме формуванню національної свідомості молоді, орієнтуватиме на засвоєння нею теорії та практики музично-педагогічної освіти, допоможе формуванню здатності вчителів музики та студентів мистецьких спеціальностей до вирішення пріоритетних практичних завдань, а також забезпечення ефективного вивчення мистецьких дисциплін.
Таким чином, актуальність дослідження зумовлюється необхідністю узагальнення історичного досвіду генезису музично-педагогічної освіти, вивченням розвитку музично-педагогічних факультетів, на яких здійснювалася професійно-педагогічна підготовка вчителів музики. Саме це й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Розвиток музично-педагогічної освіти в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка при розробці теми: “Професійний розвиток фахівців у різних освітніх системах: порівняльний аналіз” (державний реєстраційний номер – РК № 0102U00397), скоординованої з Міністерством освіти і науки України та затвердженої Вченою радою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 26 листопада 2004 р.).
Тему дисертації затверджено Вченою радою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1 від 15 вересня 2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 22 травня 2007 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є цілісний науковий аналіз процесу розвитку музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття, визначення його основних педагогічних засад та надбань, які сприяли оновленню змісту музично-педагогічної галузі, вдосконаленню підготовки вчителів музики.
Для досягнення мети дослідження було визначено такі завдання:
– проаналізувати наукову літературу за темою та визначити основні напрями дослідження;
– обгрунтувати концептуальні засади розвитку музично-педагогічної освіти, визначити та охарактеризувати закономірності, періодизацію, провідні тенденції музично-педагогічної галузі;
– розкрити особливості формування вітчизняної музично-педагогічної думки, створення нових концепцій музично-естетичного та художньо-естетичного виховання школярів;
– проаналізувати зміст навчальних планів та навчальних програм з фахових дисциплін, виявити їхній вплив на професійно-педагогічне становлення вчителів музики;
– визначити сутність, основні складові та структуру музично-педагогічної освіти в Україні в 60-х – 80-х роках XX століття;
– узагальнити набутий досвід, виявити науковий потенціал фахових кафедр, творчих лабораторій, міжнародних зв’язків колективів навчальних закладів та їхній вплив на підготовку майбутніх учителів музики на межі двох тисячоліть;
– здійснити конструктивно-критичний аналіз змісту науково-дослідної роботи студентів, їхньої участі у фестивалях, конкурсах, олімпіадах;
– виявити форми концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності викладачів і студентів музично-педагогічних факультетів.
Об’єкт дослідження – система підготовки вчителів музики в Україні.
Предмет дослідження – розвиток музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що система професійно-педагогічної підготовки вчителів музики у ВНЗ України стане ефективнішою за умов: врахування основних закономірностей і тенденцій попереднього розвитку музично-педагогічної освіти; узагальнення досвіду організації музично-педагогічної галузі; впровадження як сталих форм і методів, так і нових музично-педагогічних технологій в організацію навчально-виховного процесу; подальшої розробки актуальних проблем теорії музичної педагогіки і методики музичного виховання; використання провідних ідей того часу в пошуках і створенні нових форм концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності, які сприятимуть входженню музично-педагогічної освіти України у світовий освітній простір.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, досягнення мети в дисертації було використано теоретичні й емпіричні методи дослідження:
теоретичні:
– аналітичний – для здійснення системного аналізу першоджерел, які відтворюють певний історичний процес генезису структурних компонентів музично-педагогічної освіти;
– діахронний (метод періодизації): за його допомогою здійснено періодизацію та досліджено якісні зміни розвитку музично-педагогічної освіти у визначені історичні періоди;
– історико-логічної інтерпретації фактів (уможливлює логічну інтерпретацію фактів та висловлення авторського погляду на предмет дослідження);
– узагальнення опрацьованого матеріалу, який дав змогу усвідомити суть основних закономірностей та тенденцій розвитку музично-педагогічної освіти;
емпіричні:
– педагогічне спостереження (безпосереднє, опосередковане, сконцентроване) за розвитком досліджуваного явища;
– порівняння, що дало можливість розширити емпіричну базу, залучити оригінальні джерела, які раніше не використовувалися науковцями;
– аналіз змісту педагогічної документації та результатів діяльності, який став основою вивчення та систематизації організаційних аспектів та процесуально-змістовних складових розвитку музично-педагогічної освіти.
Джерельна база дослідження. Під час написання дисертації застосовувався історико-педагогічний аналіз дисертацій, авторефератів, монографій, збірників праць, а також документів і матеріалів державних обласних та районних архівів міст: Львова (ф. Р – 2018сч.), Запоріжжя (ф. Р – 2054), Луганська (ф. Р – 416), Кіровограда (ф. Р – 5380), Івано-Франківська (ф. Р – 1345), Вінниці (ф. Р – 5050), Дніпропетровська (ф. Р – 3966), Ніжина (ф. Р – 6121); а також архівні фонди Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Мелітопольського державного педагогічного університету, Криворізького державного педагогічного університету, Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя, Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Кримського державного гуманітарного університету. Більшість архівних документів уперше залучено до наукового обігу.
У процесі дослідження використовувалися матеріали фондів бібліотек, законодавчі та нормативні акти, матеріали конференцій і нарад з народної освіти, навчальні плани та програми, публікації у періодичних і методичних часописах.
Хронологічні межі дослідження розвитку музично-педагогічної освіти в Україні охоплюють другу половину ХХ – початок ХХІ століть. Нижня межа визначається 1962 роком – періодом заснування перших музично-педагогічних факультетів та музичних відділень при педагогічних інститутах, на яких здійснювалася професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів музики і співів. Верхня хронологічна межа обґрунтовується завершенням реорганізації основних структурних підрозділів музично-педагогічної галузі, створенням музичних і мистецьких факультетів з широким спектром споріднених спеціальностей та заснуванням інститутів мистецтв при педагогічних університетах.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що в ньому
вперше:
– виявлено закономірності розвитку музично-педагогічної освіти та основні тенденції перебудови музично-педагогічної галузі, що уможливило системну і логічну структуризацію об’єкта і предмета дослідження у визначених хронологічних межах як цілісного і неперервного процесу, який дає нове історико-педагогічне знання;
– здійснено науковий аналіз навчальних планів музично-педагогічних факультетів різних років, що дало можливість створити цілісну теоретичну картину, відстежити перебіг навчальних дисциплін у зв’язку з уведенням нових подвійних спеціальностей;
– виявлено позитивний досвід щодо впливу навчальних програм з фахових дисциплін на професійно-педагогічне становлення вчителів музики, що дало змогу творчо переосмислити зміст освіти, з метою подальшої модернізації музично-педагогічної галузі, підвищення ефективності фахової підготовки вчителів;
– розкрито динаміку становлення, зовнішньої та внутрішньої реорганізації музично-педагогічної галузі у 60-х – 80-х роках ХХ століття, зростання якісного та кількісного рівня контингенту викладачів і студентів, взаємозв’язок з органами народної освіти, інститутами післядипломної освіти, міжнародними науковими центрами, інтеграцію музично-педагогічної освіти у навчально-методичні комплекси, створення опорних кафедр, що забезпечувало професійно-педагогічну підготовку і перепідготовку вчителів, пошуки нових, більш досконалих, технологій, інноваційних форм та засобів навчання, гуманізацію і гуманітаризацію навчально-виховного процесу;
– на основі документальних матеріалів узагальнено та систематизовано основні напрями розвитку музично-педагогічної освіти на межі двох тисячоліть, досліджено вплив концепції музично-естетичного виховання та нової концепції мистецької освіти на професійно-педагогічну підготовку вчителів музики в педагогічних інститутах і університетах, що сприяло створенню самостійних мистецьких навчальних закладів, запровадженню багатоступеневої системи навчання, підготовки фахівців за контрактною основою, а також модульно-рейтингових технологій, кредитно-модульної системи рейтингового оцінювання знань студентів, фундаменталізації музично-педагогічної освіти;
– до широкого наукового обігу введено матеріали та архівні документи, які в музично-педагогічній освіті до цього часу не використовувалися (протоколи засідань рад факультетів та засідань фахових кафедр, річні звіти про навчально-виховну, наукову, музично-просвітницьку діяльність викладачів і студентів тощо), історичні факти, пов’язані з розвитком музично-педагогічної галузі;
удосконалено:
– зміст поняття “музично-педагогічна освіта” як процес і результат професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя на музично-педагогічних, музичних і мистецьких факультетах, в інститутах мистецтв;
– періодизацію музично-педагогічної освіти залежно від основних новоутворень на різних етапах її розвитку, які відбувалися під впливом історичних подій і реформування вищої школи, встановлено суть, наступність і взаємозалежність між ними;
подальшого розвитку набули:
– пріоритетні напрями формування музично-педагогічної думки на основі досліджень науковців і викладачів музично-педагогічних факультетів, що стало теоретичним підґрунтям для створення національної системи музично-педагогічної освіти;
– змістовні характеристики науково-дослідної діяльності студентів у наукових гуртках та проблемних групах, пов’язані з реформуванням, модернізацією та перебудовою системи освіти, запровадженням нових концепцій та шкільних програм, розв’язанням проблем музичної педагогіки і методики музичного виховання, мистецтвознавства і музикознавства;
– визначення основних складових творчої діяльності, участі обдарованих студентів у фестивалях (хорової та духовної музики, слов’янської музики, народної музики, акордеонно-баянного мистецтва, кобзарського мистецтва, фольклорної музики тощо); конкурсах (патріотичної пісні, диригентської майстерності, піаністів, скрипалів, баяністів та акордеоністів, виконавців на духових інструментах тощо); олімпіадах (студент і науково-технічний прогрес, зі спеціальних дисциплін, інструментальної та вокальної підготовки, основного музичного інструмента тощо);
– систематизація та узагальнення основних форм концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності викладачів і студентів (музичні лекторії; дитячі філармонії; тиждень музики для дітей та юнацтва; клуби любителів музики; лекції-концерти; бесіди-концерти; звітні, шефські, афішовані, авторські, тематичні концерти; концерти фортепіанної музики; концерти духовної музики; зарубіжні концерти; концерти, присвячені історичним подіям у житті суспільства; творчі зустрічі з відомими композиторами і виконавцями; музично-просвітницькі заходи, пов’язані з іменами відомих діячів культури і мистецтва; святкові концерти, присвячені презентації ВНЗ, факультетів, колективів тощо).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості використання його результатів при підготовці навчальних посібників і методичних розробок з проблем розвитку музично-педагогічної освіти в Україні; у процесі викладання в педагогічних університетах курсів музичної педагогіки й методики музичного виховання, основ науково-педагогічних досліджень, спецкурсів з музичної педагогіки; використання основних положень розвитку музично-педагогічної освіти в Україні для створення нових концепцій і наукових проектів.
Отримані емпіричні дані, їхнє узагальнення, систематизація та педагогічна інтерпретація можуть бути використані як рекомендації щодо методичного спрямування в інститутах післядипломної педагогічної освіти для підвищення кваліфікації вчителів музики.
Результати дослідження розвитку музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття запроваджено в навчально-виховному процесі Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 411 від 30 вересня 2008 року), Інституту мистецтв Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (довідка № 915 від 10 червня 2008 року), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка № 49-н від 13 лютого 2008 року), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 73 від 10 вересня 2008 року), Інституту мистецтв Київського національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 608 від 30 вересня 2008 року).
Особистий внесок дисертанта. Основні концептуальні ідеї, узагальнення, положення й висновки, які викладено в дисертації та опубліковано в наукових виданнях, належать авторові. Дисертантом не використовувалися ідеї Г.Бондарук (Кіровоградський загальноосвітній навчальний заклад № 26), яка є співавтором однієї статті.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на науково-практичних конференціях різних рівнів:
міжнародних: “Розвиток особистості в полікультурному Слов’янському освітньому просторі” (Кривий Ріг, 2004), “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до педагогічної діяльності на основі змісту освіти і сучасних педагогічних технологій” (Дрогобич, 2004), “Інновації у вищій школі” (Ніжин, 2004), “Модернізація мистецької освіти в контексті євроінтеграції” (Одеса, 2006), “Гуманістичні орієнтири мистецької освіти” (Київ, 2007), “Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України” (Ялта, 2007);
всеукраїнських: “Становлення і розвиток музично-педагогічної освіти в Україні” (Ніжин, 2004), “Професіоналізм педагога” (Проективна педагогіка: питання теорії та практики) (Ялта, 2004), “Стратегія розвитку художньої освіти й естетичного виховання молоді в Україні у ХХІ столітті” (Луганськ, 2006), “Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2006), “Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи” (Івано-Франківськ, 2006), “Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України” (Ялта, 2006), “Етнос, культура, нація” (Дрогобич, 2006) “Сучасні освітні технології в професійній підготовці вчителя мистецьких дисциплін” (Кривий Ріг, 2007);
міжвузівських: науково-практичних конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дослідження висвітлювалися в наукових публікаціях автора, а також у процесі читання лекцій, проведення практичних і семінарських занять з “Методики музичного виховання”, вивчення спецкурсу “Музично-педагогічна освіта в Україні”, керівництва курсовими, дипломними та магістерськими роботами.
Кандидатська дисертація на тему “Зміст та організація діяльності оркестрового колективу як засіб морального виховання школярів” захищена в грудні 1985 року в НДІ художнього виховання АПН СРСР, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в 31 науковій і науково-методичній праці, у тому числі в 1 монографії (22,9 друкованого аркуша), у 24 статтях у збірниках, затверджених постановою Президії ВАК України та 6 статтях в інших наукових виданнях, які на дві третини відображують зміст дисертації, виданих педагогічними університетами Києва, Кіровограда, Ніжина, Ялти, Кривого Рога, Дрогобича, Івано-Франківська, Одеси, Луганська, Чернівців, загальним обсягом 18 друкованих аркушів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, додатку та списку використаних джерел. Робота містить 13 додатків (11 таблиць, 2 рисунки) на 14 сторінках. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 465 сторінок, обсяг основного тексту – 390 сторінок. У списку використаних джерел 592 найменування, у тому числі 265 – архівні джерела.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розвитку музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття, визначено основні її засади та надбання, ідеї і закономірності, що дасть можливість удосконалити професійно-педагогічну підготовку вчителів музики у педагогічних університетах.
Одержані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети, вирішення поставлених завдань, підтвердження гіпотези та дають підстави зробити такі висновки:
1. Розвиток музично-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття неможливо усвідомити без наукового аналізу та узагальнення попередніх наукових розвідок. Проблеми музичної та музично-педагогічної освіти достатньою мірою та всебічно висвітлено у науково-педагогічних працях вітчизняних науковців. Історіографію музичної освіти на різних етапах її становлення досліджували вітчизняні вчені, зокрема, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, К.Шамаєва, О.Михайличенко та ін. Разом з тим, немає досліджень, у яких узагальнено генезис музично-педагогічної освіти як системи професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів музики; недостатньо розкрито змістовну та процесуальну характеристику підготовки спеціалістів, динаміку становлення і розвитку змісту й методів навчання вчителів музики відповідно до основних напрямів реформування, перебудови й модернізації вищої школи.
2. У дисертації досліджено та узагальнено теоретико-методологічні основи розвитку музично-педагогічної освіти другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Джерельна база дослідження (В.Андрущенко, А.Алексюк, О.Вишневський, О.Глузман, М.Євтух, І.Зязюн, С.Клепко, В.Кремень, М.Култаєва, В.Луговий, В.Лутай, В.Майборода, А.Марушкевич, В.Пазенок, Є.Причепій, О.Сердюк, О.Сухомлинська та ін.) дала змогу визначити основні вектори становлення вищої освіти, усвідомити реалії розвитку національної освіти й перспективи їхнього розв’язання, оновлення стандартів української освіти, її інтеграцію у світове європейське співтовариство. Досліджуючи концептуальні засади розвитку музично-педагогічної освіти, уточнено поняття “музично-педагогічної освіти”, яке покладено в основу розв’язання поставленої проблеми. За допомогою науково обгрунтованих підходів, сформульовано основні закономірності розвитку музично-педагогічної галузі в контексті досліджуваного історичного періоду, які зумовлені специфікою професійно-педагогічної підготовки вчителів музики та являють собою комплексний процес якісних змін у структурі досліджуваного феномена. Відповідно до виявлених закономірностей визначені основні тенденції розвитку музично-педагогічної галузі.
Розроблено періодизацію розвитку музично-педагогічної освіти, основними критеріями якої стали суспільно-політичні зміни та новий якісний стан діяльності. Перший період (1962 – 1970 рр.) – заснування та становлення музично-педагогічних відділень і музично-педагогічних факультетів у структурі педагогічних інститутів, на яких здійснювалася підготовка вчителів музики і співів для середніх і восьмирічних шкіл; другий період (1970 – 1980 рр.) – перебудова та реформування музично-педагогічної освіти, реорганізація музично-педагогічних відділень у музично-педагогічні факультети, пошуки нових підходів до вдосконалення професійно-педагогічної підготовки вчителів музики і співів; третій період (1980 – 1991 рр.) – оновлення змісту музично-педагогічної освіти у зв’язку із запровадженням нової концепції музично-естетичного виховання школярів; четвертий період (1991 – 2000 рр.) – цілісний підхід до розв’язання проблем музично-педагогічної освіти, її демократизація, фундаменталізація, гуманізація та гуманітаризація, запровадження нової концепції мистецької освіти; п’ятий період (2000 – 2008 рр.) – інтеграція вітчизняної музично-педагогічної освіти у світовий освітній простір, поява нових типів навчальних закладів (Інституту культури і мистецтв та інститутів мистецтв).
Розглянуто методику та організацію науково-педагогічного пошуку, визначаються етапи його проведення. Методологічною основою дослідження стали принципи системного, проблемно-історичного, історико-хронологічного, діяльнісного, культурологічного та персоніфікованого підходів. У вивченні розвитку музично-педагогічної освіти використано теоретичні та емпіричні методи, які дали змогу систематизувати та класифікувати першоджерела, теоретично узагальнити опрацьований матеріал.
3. Доведено, що розвиток музично-педагогічної думки 60-х – 80-х років сприяв якісним новоутворенням, характерною ознакою яких стало запровадження системного підходу до розкриття змісту теорії й практики музично-педагогічної освіти, концепції музично-естетичного виховання школярів, культурологічних основ майбутнього вчителя. У 90-х роках науковці ВНЗ плідно працювали над створенням нових концепцій, зокрема, хорового співу із застосуванням релятивної системи, змісту естетичної оцінки, оцінної діяльності в галузі музичного мистецтва, теорії й методики художньої культури, мистецької освіти, світоглядних позицій школярів, музичного сприймання, формування ціннісних орієнтацій засобами сучасного музичного мистецтва, розвитку духовного потенціалу, професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін.
Щоб забезпечити науково-методичний рівень викладання фахових дисциплін у ВНЗ і підготовку вчителів музики, науковці музично-педагогічних факультетів розробляли комплексну тематику та здійснювали індивідуальні дослідження, публікували навчальні посібники та методичні рекомендації, укладали репертуарні збірники, хрестоматії, пісенні збірники, друкували підручники з “Музики” та “Музичного мистецтва”. Викладачі, котрі обрали композиторську діяльність, писали музику в різних жанрах, твори для дітей певного шкільного віку, здійснювали аранжування, транскрипції, переклади інструментальних і вокальних творів. Своєю творчістю та науковими пошуками вони впливали на процес удосконалення музично-педагогічної галузі, формування музично-педагогічної думки.
4. Підтверджено, що зміст музично-педагогічної освіти визначається навчальними планами та навчальними програмами. Навчальні плани музично-педагогічних факультетів мали встановлену структуру й логіку побудови. Відповідно до вимог суспільства та потреб загальноосвітньої школи змінювався термін навчання (від 4 до 5 років). Відбувалися якісні зміни у зв’язку з уведенням спеціалізації, нових спецкурсів і спецсемінарів. Змінювався обсяг дисциплін із запровадженням двопрофільності навчання та здобуттям подвійної спеціальності. Істотно вплинуло на зміст навчальних планів запровадження галузевих освітньо-профільних програм підготовки фахівців, нових освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр, спеціаліст, магістр), уведення рейтингово-модульної системи навчання.
Навчальні плани забезпечувалися навчальними програмами, розробкою яких на етапі становлення музично-педагогічної освіти опікувалися викладачі фахових кафедр новоутворених музично-педагогічних факультетів. Вони були єдиними для усіх республік колишнього Радянського Союзу. З 1991 року розпочалося відродження вітчизняної музично-педагогічної галузі, оновлення змісту навчальних програм відповідно до концепції національної освіти України. Викладачі фахових кафедр розробляли авторські та альтернативні програми відповідно до вимог суспільства щодо підготовки високопрофесійних, конкурентноспроможних фахівців з вищою педагогічною освітою, згідно з новими стандартами вищої школи та встановленими освітньо-кваліфікаційними рівнями.
5. Установлено, що розвиток музично-педагогічної освіти в Україні в 60-х – 80-х роках ХХ століття характеризується відкриттям нових музично-педагогічних факультетів, зростанням контингенту викладачів і студентів, встановленням зв’язків із науково-дослідними центрами СРСР. Музично-педагогічні факультети поповнювалися науковцями, які захистили кандидатські дисертації. Основна увага зосереджувалася на введенні нових спецкурсів і спецсемінарів, оновленні змісту фахових дисциплін, викладачі та студенти активно долучалися до процесу адаптації нової програми з “Музики”. Підвищенню якості підготовки спеціалістів сприяло проходження студентами суспільно-педагогічної, виконавської та педагогічної практик. Для узагальнення та запровадження передового педагогічного досвіду було створено опорні кафедри. На новостворених музично-педагогічних факультетах і тих, що вже діяли, виникали художні колективи; колективи фахових кафедр співпрацювали з обласними інститутами вдосконалення вчителів; викладачі проводили відкриті заняття, виїзні засідання кафедр у базових школах.
Підготовка вчителів музики згідно з націотворчими та культурологічними засадами відбувалася в процесі створення нової концепції художнього виховання, автором якої була О.Щолокова, переходу музично-педагогічних факультетів на підготовку фахівців за двопрофільною спеціальністю з народознавчих і культурологічних дисциплін. Підготовка науково-педагогічних кадрів здійснювалася через цільову аспірантуру, яку було відкрито на базових музично-педагогічних факультетах. Розроблено нові технології викладання фахових дисциплін, оновлювався зміст проходження фольклорно-етнографічної практики, було створено викладачами фахових кафедр школи-лабораторії, перебудовувався навчально-виховний процес на засадах гуманізації та гуманітаризації музично-педагогічної освіти.
6. З’ясовано, що з набуттям Україною державного суверенітету визначалися пріоритетні вектори освітньої політики, було розроблено стратегічні напрями розвитку педагогічної галузі. Реорганізовано структурні підрозділи музично-педагогічної освіти і створено інститути мистецтв. Розроблялися галузеві стандарти музично-педагогічної освіти, запроваджувалися багатоступенева система навчання, модульно-рейтингові технології, кредитно-модульні системи організації навчального процесу та системи рейтингового оцінювання знань студентів. Розпочалася підготовка вчителів музики за контрактною системою, почала діяти магістратура й екстернатура. З входженням України у світовий освітній простір розвивається міжнародне співробітництво з культурними центрами й навчальними закладами (Англії, Великої Британії, Німеччини).
На зламі двох тисячоліть відбулася фундаменталізація музично-педагогічної освіти, здійснювалися пошуки нових форм роботи, тривала експертна перевірка концепції мистецької освіти. На базі навчально-виховних закладів науковцями фахових кафедр було створено творчі лабораторії, активно працювали художні колективи, вдосконалювалася система навчально-виховної діяльності, запроваджувалися інноваційні технології та інтерактивні методи навчання. Викладачі фахових кафедр розробляли програми роботи з обдарованими студентами, перспективні плани співпраці із загальноосвітніми навчальними закладами.
7. У дослідженні показано, що залучення студентської молоді до участі в проблемних групах і наукових гуртках, оволодіння методикою організації та проведення наукових пошуків стимулювало розвиток їхніх науково-творчих здібностей, свідомий вибір тематики наукових досліджень для подальшого вивчення та розробки перспективних напрямів музично-педагогічної освіти. Діяльність студентів у проблемних групах і наукових гуртках мала плановий і системний характер, зосереджувалася навколо проблем реформування, модернізації та перебудови загальноосвітніх навчальних закладів, створення нових шкільних програм, адаптації програми з “Музики” Д.Кабалевського для шкіл України, запровадження концепції мистецької освіти, проблем загальної та музичної педагогіки, методики музичного виховання, мистецтвознавства та музикознавства.
Установлено, що складовою науково-дослідної роботи в мистецьких ВНЗ є участь студентів у міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських і міжвузівських фестивалях, конкурсах й олімпіадах, які охоплювали різні жанри музичного мистецтва, в них брали участь обдаровані студенти-інструменталісти, вокалісти й диригенти. Вони стали лабораторією творчого пошуку, сприяли розвитку індивідуальних творчих здібностей студентів, презентували сталі традиції вітчизняної музичної педагогіки.
8. Підтверджено, що творча співпраця викладачів фахових кафедр зі студентами сприяла виникненню і становленню різних форм концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності. Художні колективи, ансамблі та солісти-виконавці брали участь у проведенні концертних і музично-просвітницьких заходів для різних аудиторій слухачів. Вони пропагували твори вітчизняної та зарубіжної музики, обробки народних пісень і танців, твори сучасних композиторів. На якість концертно-виконавської та музично-просвітницької діяльності впливали інтеграційні процеси, що відбувалися в педагогічній і мистецькій галузі, міжнародна співпраця педагогічних університетів з навчальними закладами та творчими об’єднаннями близького й далекого зарубіжжя, запровадження творчих проектів і спільних програм.
Узагальнення й обґрунтування, представлені в дисертаційному дослідженні дають можливість сформулювати рекомендації для Міністерства освіти і науки й визначити перспективи творчого використання досвіду музично-педагогічної освіти в Україні, в умовах її інтеграції до світового освітнього простору:
– для піднесення професійно-педагогічного статусу й конкурентноспроможності випускників запровадити вивчення спецкурсу “Музично-педагогічна освіта в Україні” для магістрантів мистецьких спеціальностей ВНЗ;
– з метою пропаганди національної музичної культури в світовому освітньому просторі сприяти встановленню творчих зв’язків з міжнародними культурноосвітніми закладами (майстер-класи, концертні виступи, фестивалі, конкурси, олімпіади);
– сприяти розвитку творчої ініціативи студентів у пошуках інтерактивних форм музично-просвітницької та концертно-виконавської діяльності (презентація творчих проектів, участь у міжнародних програмах тощо);
– стимулювати впровадження в навчально-виховний процес нових музично-педагогічних технологій та інтерактивних методів навчання (поліінструментальна підготовка, створення шкільних пісенників і музичних колекцій, “вживання” в зміст музичного твору);
– підтримувати ініціативу студентів щодо створення комп’ютерних музичних програм, комп’ютерних аранжувань та оркеструвань музичних творів, залучення до інтернет-ресурсів.
Подальших розробок потребують дослідження проблем теорії і практики підготовки вчителів музики за багатоступеневої системи навчання у педагогічних університетах; система оцінювання навчальних досягнень студентів інститутів мистецтв, музичних, музично-педагогічних та мистецьких факультетів в умовах інтеграції до європейського освітнього простору; розвиток музично-педагогічної освіти з урахуванням вітчизняних надбань та прогресивного зарубіжного досвіду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллин Э. Б. Содержание и организация методологической подготовки учителя музыки в системе высшего педагогического образования : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора пед. наук : спец. 13.00.01 “Теория и история педагогики” / Э. Б. Абдуллин. – М., 1991. – 38 с.
2. Авраменко К. Б. Методична підготовка вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах України (1956-1996 рр.): дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Авраменко Квітослава Богданівна. – К., 2001. — 302 с.
3. Адаменко О. В. Розвиток педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ століття (1950 – 2000 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / О. В. Адаменко. – Луганськ, 2006. – 44 с.
4. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України / А. М. Алексюк. – К.: 1998. – 558 с.
5. Алиев Ю. Б. Настольная книга школьного учителя-музыканта: / Ю. Б. Алиев. – М.: Валдос, 2000. – 336 с.
6. Амбросов А. С. Системний погляд на місію вищої освіти / А. С. Амбросов, О. Д. Сердюк // Вища освіта України. – 2007. – № 3 – С. 21–29.
7. Андрущенко В. П. Духовна сутність освіти / В. П. Андрущенко //Вища освіта України. – 2007. – № 1. – С. 5–10.
8. Аніщенко О. В. Розвиток професійної освіти жінок в Україні (друга половина XIX – початок XX століття): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Аніщенко Олена Валеріївна. – К., 2000. – 279 с.
9. Апраксина О. А. Методика музыкального воспитания: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка и пение”. Сборник 25. / О. А. Апраксина. – М.: Просвещение, 1980. – 114 с.
10. Апраксина О. А. Методика музыкального воспитания в школе: учебн. пособие / О. А. Апраксина. – М.: 1983. – 222 с.
11. Ариутов Ю. П. Методика преподавания музыкального инструмента: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 15 / [Ариутов Ю. П., Бодина Е. А., Вехмянин Л. Г. и др.] – М.: Просвещение, 1987. – 135 с.
12. Арчажникова Л. Г. Концертмейстерский клас и ансамбль: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка и пение”. Сборник 25 / Л. Г. Арчажникова. – М.: Просвещение, 1980. – 114 с.
13. Арчажникова Л. Г. Дополнительный инструмент (фортепиано): Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка и пение”. Сборник 25 / Л. Г. Арчажникова, Г. В. Яковлева. – М.: Просвещение, 1980. – 114 с.
14. Арчажникова Л. Г. Основной инструмент – фортепиано: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 14 / Л. Г. Арчажникова, Т. И. Евсеева. – М.: Просвещение, 1983. – 69 с.
15. Арчажникова Л. Г. Исполнительская практика: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 14 / Л. Г. Арчажникова, В. Л. Яконюк. – М.: Просвещение, 1983. – 69 с.
16. Асафьев Б. В. Избранные статьи о музыкальном просвещении / Б. В. Асафьев. – М. – Л.: Музыка. – 1973. – 143 с.
17. Балашова С. С. Народное музыкальное творчество: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка и пение”. Сборник 26 / С. С. Балашова, О. К. Воронин. – М.: Просвещение, 1979. – 144 с.
18. Бай Ю. М. Оркестровий клас: Програма для студентів музично-педагогічних факультетів / Ю. М. Бай, В. М. Овод. – К.: РНМК, 1992. – 20 с.
19. Безбородова Л. А. Музыкальный досуг молодежи: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 15 / Л. А. Безбородова, Б. А. Брылин. – М.: Просвещение, 1987. – 135 с.
20. Береза А. В. Основний музичний інструмент (баян): Програми педагогічних інститутів / А. В. Береза; укл. А. В. Береза. – К.: РУМК. 1991. – 28 с.
21. Берека В. Є. Соціально-педагогічні основи розвитку позашкільної освіти в Україні (1957–2000 рр.): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Берека Віктор Євгенович. – К.: 2001. – 228 с.
22. Берець Н. Наш гість – “Сонечко” / Н. Берець // За педагогічні кадри. – 1985. – 4 лют. (№ 6). – С. 4.
23. Бєлікова В. В. Музично-педагогічний факультет КДПУ / В. В. Бєлікова, С. М. Бреус. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – 22 с.
24. Бобров В. В. Становлення та розвиток ліцеїв і гімназій Півдня України у XIX – на початку XX століть: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Бобров Володимир Вікторович. – К., 1998. – 250 с.
25. Болгарський А. Г. Музично-педагогічний / А. Г. Болгарський // За педагогічні кадри. – 1986. – 24 бер. (№ 13 – 14). – С. 4.
26. Болгарський А. Г. Музика душі /А. Г. Болгарський // За педагогічні кадри. – 1989. – 29 бер. (№13 – 14). – С. 4.
27. Болгарський А. Г. В полоні музики / А. Г. Болгарський //За педагогічні кадри. – 1990. – 1–15 лип. (№ 23 – 24). – С. 4.
28. Болгарський А. Г. Музично-педагогічний факультет / А. Г. Болгарський // За педагогічні кадри. – 1990. – 16–31 бер. (№ 11 – 12). – С. 4.
29. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти / Я. Я. Болюбаш. – К.: Компас, 1997. – 64 с.
30. Боровик М. К. Історія української музики для студентів спеціальності 2119 “Музика”: Програми педагогічних інститутів / Боровик М. К., Іванов В. Ф., Юсов О. А. – К.: 1986. – 36 с.
31. Брагінська Л. Звіт молодих виконавців / Л. Брагінська // За педагогічні кадри. – 1970. – 17 чер. (№ 24). – С. 2.
32. Брылин Б. А. Дополнительный музыкальный инструмент: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 18 / Б. А. Брылин, А. И. Рубан, Э. Ф. Новикова, Н. А. Красовская. – М.: Просвещение, 1988. – 77 с.
33. Брылин Б. А. Вокально-инструментальные ансамбли школьников / Б. А. Брылин. – М.: Просвещение, 1990. – 103 с.
34. Брилін Б. А. Педагогічні основи музично-творчого розвитку учнів старших класів у сучасних формах дозвілля : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Б. А. Брилін. – К., 1998. – 40 с.
35. Бриліна В. Л. Програма з педагогічної практики для студентів ІV – V курсів спеціальності 7. 020411 “Музичне виховання” / В. Л. Бриліна, Т. П. Плесніна. – К.: ІЗМН, 1977. – 12 с.
36. Важинський І. П. Становлення і розвиток педагогічної освіти в Центральній та Східній Україні (1802 – 1866 рр.): дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Важинський Ігор Петрович. – Полтава, 2002. – 203 с.
37. Васильєв І. Б. Соціально-педагогічні умови організації і діяльності вищих професійних училищ : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / І. Б. Васильєв. – К., 1995. – 24 с.
38. Васильчук Т. В. Відновлення та розвиток системи вищої освіти в Україні (1943 – 1950 рр.) : дис. … канд.. іст. наук : 07.00.01 / Васильчук Тетяна Василівна. – Запоріжжя, 2007. – 272 с.
39. Велемець О. В. Розвиток освіти і педагогічної думки на західноукраїнських землях в XVI – XVII століттях: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Велемець Олександр Вікторович. – Луцьк, 1998. – 204 с.
40. Вільчківська Л. Музика в системі шкільної освіти в країнах Західної Європи / Л. Вільчківська // Мистецтво та освіта. – 2003. – № 2. – С. 19–22.
41. Верхолаз Р. Спеціальний музичний інструмент (фортепіано): Програми педагогічних інститутів / Р. Верхолаз – К., 1969. – 28 с.
42. Верхолаз Р. Концертмейстерський клас: Програми педагогічних інститутів / Р. Верхолаз. – К., 1973. – 32 с.
43. Височинська Л. Й. Музика і співи: нав. посіб.: для І класу. / Л. Й. Височинська, В. А. Уманець. – К.: Радянська школа, 1965. – 74 с.
44. Вища освіта в Україні: навчальний посібник / [В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко та ін.]; за ред. В. Г. Кременя, С. М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
45. Вовк Л. П. Генезис пріоритетних тенденцій освіти дорослих в Україні (ІІ пол. ХІХ – 20-ті роки ХХ ст.): дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Вовк Людмила Петрівна. – К., 1995. – 411с.
46. Волков А. И. История русской музики: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка и пение”. Сборник 26 / А. И. Волков. – М.: Просвещение, 1979. – 144 с.
47. Волков А. И. История русской классической музики: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 19-б / А. И. Волков. – М.: Просвещение, 1984. – 72 с.
48. Ворскла Д. Світлий полудень / Д. Ворскла // За педагогічні кадри. – 1987. – 15 чер. (№ 23). – С. 2.
49. Гаврошенко О. Зустріч у школі / О. Гаврошенко // За педагогічні кадри. – 1970. – 3 чер. (№22). – С. 2.
50. Гадалова І. М. Зв’язки з педучилищем / І. М. Гадалова // За педагогічні кадри. – 1988. – 31 жов. (№ 33). – С. 2.
51. Гадалова І. М. Престиж завойовує музика / І. М. Гадалова // За педагогічні кадри. – 1990. – 16–30 вер. (№ 29 – 30). – С. 4.
52. Гадалова І. М. Методика викладання музики у початкових класах: навч. посібник / І. М. Гадалова. – К.: ІСДО, 1994. – 272 с.
53. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів, які вивчають дисципліну “Педагогіка” / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
54. Глузман О. В. Тенденції розвитку університетської педагогічної освіти в Україні: дис… доктора пед. наук : 13.00.04 / Глузман Олександр Володимирович. – К., 1997. – 479 с.
55. Гоненко В. Наші підшефні / В. Гоненко // За педагогічні кадри. – 1969. – 20 лют. (№ 6–7). – С. 4.
56. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 374 с.
57. Горбенко С. С. Творчі пошуки музпедівців / С. С. Горбенко // За педагогічні кадри. – 1977. – 19 квіт. (№ 17). – С. 4.
58. Горбенко С. С. “Дитяче хорове виховання”: Програми педагогічних університетів / С. С. Горбенко. – К.: НПУ, 1999. – 100 с.
59. Горбенко С. С. Нравственно-эстетическое воспитание младших подростков средствами народного художественного творчества (в условиях учебной и внекласной работы) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Теория и история педагогики” / С. С. Горбенко. – К., 1984. – 19 с.
60. Гризоглазова Т. І. Програма з курсу “Основний музичний інструмент (фортепіано)”: [для студентів музично-педагогічних факультетів] / Т. І. Гризоглазова, Н. П. Гуральник. – К.: НПУ, 1997. – 31 с.
61. Гупан Н. М. Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні / Н. М. Гупан. – К.: НПУ, 2000. – 221 с.
62. Ґуральник Л. Керівники оркестрів / Л. Ґуральник // За педагогічні кадри. – 1984. – 2 квіт. (№ 12). – С. 2.
63. Гуральник Н. П. Типова навчальна програма з “Основного музичного інструменту – фортепіано”: [для бакалаврів: студентів вищих навчальних закладів музичної галузі в структурі педагогічної освіти] / Н. П. Гуральник. – К.: НПУ, 2005. – 28 с.
64. Гуральник Н. П. Програма “Додатковий музичний інструмент –фортепіано”: [для бакалаврів: студентів І – ІІ курсів вищих навчальних закладів музичної галузі в структурі педагогічної освіти] / Н. П. Гуральник. – К.: НПУ, 2005. – 24 с.
65. Дебела Ж. М. Дирижирование: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 18 / Ж. М. Дебела. – М.: Просвещение, 1984. – 101 с.
66. Дебела Ж. М. Методика преподавания дирижирования: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 15 / Ж. М. Дебела. – М.: Просвещение, 1987. – 135 с.
67. Дем’яненко Н. М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в історії вищої школи України (XIX – перша чверть XX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Н. М. Дем’яненко. – К., 1999. – 40 с.
68. Держава та громадянин: виконуючи обіцянки: Звіт / Комісія ”Блакитної стрічки”. – К.: ПРООН в Україні, 2006. – 84 с. //http: europeandcis.undp.org/? menu= p_cms/ show&content_id=085BEE28-F203-1EE9-B1C14793E80900B0.
69. Дивізій В. З піснею в серці / В. Дивізій // За педагогічні кадри. – 1968. – 20 черв. (№ 22). – С. 2.
70. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения / А. Дистервег. – М.: Учпедгиз., 1956. – 374 с.
71. Дідич Г. С. Історія західноєвропейської музики: навч. посібник / Г. С. Дідич. – Кіровоград, 2005. – 235 с.
72. Добрі вісті не стоять на місті // За педагогічні кадри. – 1977. – 24 лист. (№ 31). – С. 2.
73. Долматов Н. А. Введение в гармонию. Гармонія: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка и пение”. Сборник 25 / Н. А. Долматов. – М.: Просвещение, 1980. – 114 с.
74. Долматов Н. А. Гармония с основами теории музыки: Программы педагогических институтов: для специальности № 2119 “Музыка”. Сборник 18 / Н. А. Долматов. – М.: Просвещение, 1988. – 77 с.
75. До нових успіхів // За педагогічні кадри. – 1972. – 9 лют. (№ 6). – С. 2.
76. Дряпіка В. І. Розкриваючи світ джазу, рок і поп-музики: книга для вчителя / В. І. Дряпіка. – К.-Кіровоград: Трелакс, 1997. – 184 с.
77. Дряпіка В. І. Соціально-педагогічні основи формування орієнтацій студентської молоді на цінності музичної культури: дис... доктора пед. наук : 13.00.01; 13.00.05 / Дряпіка Володимир Іванович. – К., 1997. – 399 с.
78. Євтух М. Б. Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні (кінець XVIIІ – перша половина XIX століття): дис... доктора пед. наук у формі наук. доповіді : 13.00.01 / Євтух Микола Борисович. – К., 1996. – 70 с.
79. Жербіна Л. Звіт-концерт студентки / Л. Жербіна // За педагогічні кадри. – 1980. – 29 трав. (№ 18). – С. 2.
80. Жофчак З. З. Программы для школ (классов) с углубленным теоретическим и практическим изучением музыки 1 – 11 классы / З. З. Жофчак. – К.: Просвещение, 1991. – 99 с.
81. Жуковська І. Під знаком творчості / І.Жуковська // За педагогічні кадри. – 1987. – 21 вер. (№ 29). – С. 2.
82. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. С. Журавський. – К.: Ін Юре, 2003. – 416 с.
83. Завальнюк А. Ф. Фольклорна практика: Програма для студентів музично-педагогічних факультетів / А. Ф. Завальнюк. – К.: РНМК, 1992. – 12 с.
84. Завальнюк А. Інструментознавство, ансамблева та оркестрова гра: Програма та методичні рекомендації / А. Завальнюк, В. Лебедєв, А. Береза. – К.: РУМК. 1997. – 36 с.
85. Завгородня Т. К. Розвиток теорії і практики навчання в Галичині (1919-1939 роки): дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Завгородня Тетяна Костянтинівна. – Івано-Франківськ, 2000. – 439 с.
86. Звєрєва І. Д. Діагностика моральної вихованості школярів: метод.посібник / Звєрєва І. Д., Коваль Л. Г., Фролов П. Д. – К.: ІСДО, 1995. – 156 с.
87. Зязюн І. А. Філософські проекції освіти й освітніх технологій шлях / І. А. Зязюн // Шлях освіти. – 1998 – № 1.– С. 4–9.
88. Іваницький А. І. Українська музична фольклористика / А. І. Іваницький. – К.: Заповіт, 1997. – 392 с.
89. Іванюк І. В. З досвіду реформування системи шкільної освіти Норвегії у 90-х роках ХХ століття // Педагогіка толерантності. – 2001. – № 1. С.109 – 112.
90. Іовса О. У минулому навчальному році створено музично-педагогічний факультет / О. Іовса // За педагогічні кадри. – 1971. – 23 черв. (№ 24 – 25). – С. 4.
91. Іовса О. Музично-педагогічний факультет / О. Іовса // За педагогічні кадри. – 1972. – 28 черв. (№ 25). – С. 2.
92. Іовса О. До нових успіхів / О. Іовса // За педагогічні кадри. – 1972. – 9 лют. (№ 6). – С. 2.
93. Кабалевский Д. Б. Педагогические размышления: избр. статьи и доклады / Д. Б. Кабалевский. – М.: Педагогика, 1986. – 192 с.
94. Карабач С. Лине пісня на кордоні / С. Карабач // За педагогічні кадри. – 1972. – 23 лют. (№ 8). – С. 2.
95. Кардаш О. У другу зміну / О. Кардаш // За педагогічні кадри. – 1965. – 18 черв. (№ 22 – 23). – С. 4.
96. Кардаш О. Чарують акорди / О. Кардаш // За педагогічні кадри. – 1981. – 20 бер. (№ 9 – 10). – С. 4.
97. Кардаш О. Поведи у світ прекрасного / О. Кардаш // За педагогічні кадри. – 1982. – 19 бер. (№ 9 – 10). – С. 4.
98. Карпінська Т. В. Розвиток змісту музично-фольклористичних дисциплін у системі вищої музичної освіти України (20-ті рр. ХХ – поч. ХХІ ст.): дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Карпінська Тетяна Володимирівна. – К.: 2006. – 199 с.
99. Клепко С. Ф. Філософія освіти в європейському контексті / С. Ф. Клепко. – Полтава, 2006. – 328 с.
100. Ковалик П. Програма “Хоровий клас (мішаний хор)”: [для студентів вищих навчальних закладів музичної галузі в структурі педагогічної освіти] / П. Ковалик. – К.: НПУ, 1997. – 24 с.
101. Коваль Л. Г. Виховання почуття прекрасного: методичний посібник / Л. Г. Коваль. – К.: Радянська школа, 1983. – 120 с.
102. Коваль Л. Г. Взаимодействие учителя и учащихся в процессе формирования эстетических отношений средствами музыкального искусства : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора пед. наук : спец. 13.00.01 “Теория и история педагогики” / Л. Г. Коваль. – К.,: 1991. – 48 с.
103. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: навч. посібник. Київський ун-т ім. Т. Шевченка; Український державний центр соціальних служб для молоді / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. – К.: ІЗМК, 1997. – 392 с.
104. Коваль Л. Г. Формування в учнів естетичного ставлення до музичного мистецтва / в кн: Музика в школі. – К.: Музична Україна, 1984. – Вип. 10. – С. 8 – 11.
105. Козій М. К. Розвиток середньої педагогічної освіти в Україні (1945-1990 рр.): дис... канд. пед. наук : 13.00.01 / Козій Микола Кузьмич. АПН України. – К., 1993. – 191 с.
106. Козлін В. Основний музичний інструмент (гітара): Програма за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” / В. Козлін. – К.: НПУ, 2004. – 35 с.
107. Коломієць А. Хрестоматія з хорового диригування / А. Коломієць – К.: Музична Україна, 1971. – 150 с.
108. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения / Я. А. Коменский; под. ред. А. И. Пискунова : в 2 т. – М.: Педагогика, 1982. – Т. 1. – 1982. – 656 с.
109. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. – К.: Школяр, 1997. – 149 с.
110. Концерт молодих виконавців // За педагогічні кадри. – 1972. – 10 трав. (№ 20). – С. 2.
111. Коптєв В. Філармонічний концерт / В. Коптєв // За педагогічні кадри. – 1969. – 29 трав. (№ 21). – С. 2.
112. Корецький М. Баян І клас / М. Корецький, І. Алексєєв. – К.: Музична Україна, 1983. – 124 с.
113. Костенко Н. Творча співдружність / Н. Костенко // За педагогічні кадри. – 1972. – 24 трав. (№ 18). – С. 2.
114. Кремень В. Г. Вища освіта в соціокультурних змінах сучасності / В. Г. Кремень // Вища освіта України. – 2007. – № 3. – С. 9–13.
115. Кречківський А. Ф. Хоровий клас і практикум роботи з хором для музично-педагогічних факультетів: Програми педагогічних інститутів / А. Ф. Кречківський. – К.: РНМК, 1992. – 20 с.
116. Кривозуб В. Ф. Концертно-виконавська діяльність викладачів та студентів музично-педагогічних факультетів (історичний аспект) / В. Ф. Кривозуб // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наукових праць: Спеціальний випуск: Мистецько-педагогічна освіта. – 2007 / [Редкол.: В. К. Буряк (гол. ред.) та ін.]. – Кривий Ріг: Видавничий дім. 2007. – № 18. Ч. 1. – С. 222–233.
117. Кривозуб В. Ф. Оптимізація музично-педагогічної освіти на мистецьких факультетах (з досвіду роботи КДПУ імені Володимира Винниченка) / В. Ф. Кривозуб // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – Луганськ: ЛНПУ “Альма-матер”, 2006. – № 1 (118) – С. 73–82.
118. Кривозуб В. Ф. Розвиток музично-педагогічної освіти в центральному та північному регіонах України (історичний аспект) / В. Ф. Кривозуб // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 14: Теорія і методика мистецької освіти: збірник наукових праць. – К.: НПУ, 2006. – Вип. 3 (8). – С. 27–31.
119. Кривозуб В. Ф. Організація науково-дослідної роботи студентів музично-педагогічних та мистецьких факультетів вищих навчальних закладів України / В. Ф. Кривозуб // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. – Вип. 71. – С. 133–137.
120. Кривозуб В. Ф. Формування музично-педагогічної думки в Україні у 70 х – 80-х роках ХХ століття / В. Ф. Кривозуб // Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. статей. – Ялта: РВВ РВНЗ КГУ, 2006. – Вип. 10. Ч. 1. – С. 265–272. – Серія: Педагогіка і психологія.
121. Кривозуб В. Ф. Зміст науково-творчої діяльності студентів: конкурси і науково-практичні конференції / В. Ф. Кривозуб // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського: збірник наукових праць. – Спеціальний випуск: Мистецька освіта: сучасний стан і перспективи розвитку. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2006. – Ч. 1. – С. 216–222.
122. Кривозуб В. Ф. Розвиток музично-педагогічної думки в Україні в період національного відродження / В. Ф. Кривозуб // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: збірник наукових праць. – К.: Фенікс, 2006. – Вип. 7. – С. 154–161.
123. Кривозуб В. Ф. Інтеграція музично-педагогічної освіти України в світовий освітній простір / В. Ф. Кривозуб // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: збірник наукових праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет, 2006. – Вип. 5. – С. 115–122.
124. Кривозуб В. Ф. Реформування музично-педагогічної освіти в Україні в період набуття незалежності / В. Ф. Кривозуб // Наукові записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. – Вип. 63. – С. 112–115. – Серія: Педагогічні науки.
125. Кривозуб В. Ф., Бондарук Г. Д. Зміст педагогічної практики на музично-педагогічних факультетах / В. Ф. Кривозуб // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. статей. – Ялта: РВВ КДГІ, 2004. – Вип. 6. Ч. 1. – С. 274–280.
126. Кривозуб В. Ф. Методична підготовка студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів / В. Ф. Кривозуб // Педагогіка вищої та середньої школи: збірник наукових праць / гол. редактор доктор педагогічних наук, професор В. К. Буряк. – Кривий Ріг: КДПУ, 2004. – Вип. 8. – С. 218–223.
127. Кривозуб В. Ф. Зміст диригентської підготовки спеціалістів на мистецьких і музично-педагогічних факультетах педагогічних університетах України / В. Ф. Кривозуб // Наукові записки: Психолого-педагогічні науки. – Ніжин: НДУ ім. Миколи Гоголя, 2004. – Вип. 4. – С. 17–19.
128. Кривозуб В.Ф. Науково-творча діяльність студентів вищих навчальних закладів (з історії професійно-педагогічної освіти) / В. Ф. Кривозуб // Наукові записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. 2004. – Вип. 58. – С. 141–147. – Серія: Педагогічні науки.
129. Кривозуб В. Ф. Музично-педагогічна освіта в Україні в другій половині ХХ століття /В.Ф. Кривозуб // Наукові записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. – Вип. 54. – С. 90–93. – Серія: Педагогічні науки.
130. Кривозуб В. Ф. Становлення професійно-педагогічної освіти в Україні в другій половині ХХ століття / В. Ф. Кривозуб. // Зб. Вища освіта України: Теоретичний та науково-методичний часопис. – К., “Педагогічна преса”, 2004. – Вип. 4 (14) – С. 125–128.
131. Кривозуб В. Ф. Музично-співацьке життя в Київській