ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ТА ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Я.Ф.ЧЕПІГИ (КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)

Краткое описание

ПІВДЕННОСЛОВ’ЯНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

На правах рукопису

ЩЕРБАКОВА Олена Леонідівна

УДК 37(092)(477)

ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ТА ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Я.Ф.ЧЕПІГИ
(КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
ЯКИМЕНКО Світлана Іванівна
кандидат педагогічних наук,
професор

МИКОЛАЇВ – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТА ПРОСВІТНИЦЬКОЇ СПАДЩИНИ Я.Ф. ЧЕПІГИ .................................................................................................

11
1.1. Історико-педагогічні аспекти досліджуваної проблеми в науковій літературі .........................................................................................................
11
1.2. Загальна методика та напрямки дослідження ....................................... 25
1.3. Ключові фактори становлення Я.Ф. Чепіги як педагога-гуманіста.... 41
Висновки до розділу 1 .................................................................................... 66
РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ Я.Ф. ЧЕПІГИ ЯК ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА ....................................................................

68
2.1. Діалектика педагогічних поглядів Я.Ф. Чепіги в теорії і практиці української школи ...........................................................................................
68
2.2. Порівняльний аналіз провідних поглядів Я. Чепіги та педагогів-просвітників кінця ХІХ – початку ХХ ст. ....................................................
78
2.3. Основні науково-педагогічні ідеї Я. Чепіги .......................................... 94
Висновки до розділу 2 .................................................................................... 121
РОЗДІЛ 3
МІСЦЕ Я.Ф. ЧЕПІГИ У РОЗБУДОВІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ .......................................................................

123
3.1. Просвітницька діяльність Я.Ф. Чепіги .................................................. 123
3.2. Педагогічні ідеї Я. Чепіги в теорії та практиці сучасної національної школи …………………………………………………………
157
Висновки до розділу 3 .................................................................................... 176
ВИСНОВКИ ................................................................................................... 177
ДОДАТКИ ...................................................................................................... 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 201

ВСТУП
Актуальність теми. Переосмислення історико-педагогічного досвіду української національної школи, визначення напрямів і можливостей використання спадщини педагогів минулого в освітньо-виховній сфері актуалізується сучасними процесами реформування освіти. В Україні здійснюється пошук таких систем освіти, які б забезпечили культурне та духовне відродження українського народу та підняття рівня освіти до світових стандартів. Тому особливого значення набуває переосмислення історії української освіти і педагогіки, вивчення та узагальнення вітчизняного педагогічного досвіду, творчої спадщини педагогів-просвітителів, які самовідданою працею сприяли національно-культурному становленню українського суспільства.
В історико-педагогічних дослідженнях, монографічних роботах Л. Березівської, Г. Васьковича, В. Галузинського, М. Євтуха, Л. Вовк, П. Дроб’язка, О. Коновця, О. Любара, В. Майбороди, З. Равкіна, Л. Рябовол, М. Стельмаховича, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка, Г. Ясницького та ін. проаналізовано передумови інноваційних процесів, які відбувалися в соціально-економічному житті суспільства і визначали наукову-педагогічну та громадсько-просвітницьку позицію видатних діячів освіти досліджуваного періоду.
Розвиток педагогічної практики передбачає звернення до ключових постатей в історико-педагогічному аспекті дослідження. Однією із таких постатей є, без сумніву, видатний педагог-методист, психолог та громадський діяч Яків Феофанович Чепіга (1875 – 1938 рр.). Творча спадщина Я. Чепіги разом з доробком інших видатних освітян кінця ХІХ – першої чверті ХХ століття стала фундаментом розвитку української національної школи, прогресивної педагогічної думки.
У педагогічній спадщині Я.Ф. Чепіги можна прослідкувати зародження та розвиток тих тенденцій і напрямків педагогіки та педагогічної психології, які є співзвучними провідним ідеям сучасної освіти. Цей факт можна пояснити тим, що проблеми виховання підростаючих поколінь, підготовка їх до життя, зміст та процесуальне забезпечення освітнього процесу з особливою гостротою постають в переламні періоди, коли йдуть пошуки нових форм суспільного і державного життя.
Підґрунтям становлення гуманістичних поглядів Я.Ф. Чепіги виявилися боротьба проти іноземного пригнічення, громадсько-педагогічний рух кінця ХІХ – початку ХХ ст. за створення національної системи освіти, що будувалася на досягненнях психолого-педагогічної науки, підвищення рівня суспільно-історичної і наукової свідомості українського народу, пробудження національної самосвідомості, значний розвиток антропологічних наук, розвиток демократичних поглядів на народну освіту і просвіту.
Особливо багато уваги Я.Ф. Чепіга приділяв питанням розбудови української народної школи на національних засадах, а також національному вихованню. Провідними ідеями педагога стали ідеї трудової народної школи, вільного виховання у системі освіти України. Багато його науково-педагогічних праць присвячено подоланню суперечності між досягненнями морально-педагогічного досвіду українського народу і вкрай недостатнім його застосуванням у теорії і практиці навчання й виховання підростаючих поколінь. Він вказував, що доки існують нації, народи з індивідуальними особливостями, доти питання про національне виховання, національну освіту не буде вигадкою.
До науково-педагогічної спадщини Якова Чепіги зверталися як видатні діячі початку ХХ ст. Я. Ряппо, Я. Мамонтов, О. Попов, С. Черкасенко, так і сучасні дослідники. Найбільш загальні відомості про життя й педагогічну діяльність Я. Чепіги містяться у роботах Л. Березівської, С. Болтівця, І. Зайченка, Ж. Ільченко, В. Марочка, З. Палюх, Н. Побірченко, С. Сисоєвої, О. Сухомлинської, С. Яворської та ін.
Праці В. Дідуха, І. Козак, І. Колесник, В. Лук’янової, С. Мазуренко, Н. Побірченко, С. Гончаренка, З. Равкіна, Є. Рудневої, Г. Савицької, С. Сірополка, Т. Слободянюк, Б. Ступарика, Т. Тарасової, В. Хомича, Л. Шапошнікової Г. Ясницького, М. Ярмаченка та ін. розкривають соціокультурні підходи до розуміння освітніх процесів тієї пори і мають опосередкований зв’язок з нашим об’єктом дослідження.
Важлива складова частина науково-творчого доробку педагога – теоретичні засади навчання і виховання молодших школярів – стала предметом ґрунтовного дисертаційного дослідження Л. Ніколенко. Дослідниця у систематизованому та узагальненому вигляді аналізує основні науково-педагогічні ідеї Я. Чепіги щодо розв’язання проблем навчання і виховання учнів початкових класів, розкриває їх значення для сучасної початкової школи, визначає вплив основних ідей педагога на розвиток освіти, навчання та виховання і їх застосування у національній початковій школі України.
Аналіз змісту праць Я.Ф. Чепіги дає змогу стверджувати, що творча спадщина вченого велика та багатогранна. Він досліджував проблеми загальної педагогіки, історії педагогіки, теорії виховання, дидактики, зокрема початкової школи, методики окремих предметів, антропології та фізіології дитини, експериментальної педагогіки, етнопедагогіки. Багато його статей присвячено психології дитинства і психології виховання.
Я. Чепіга був палким поборником уваги до дитини як до індивідуальності: виховання та навчання не повинні будуватися на ставленні до дитини як до бесформенного об’єкта. Педагогічна взаємодія з дитиною повинна відповідати потребам й властивостям конкретної дитини.
Будучи реалістом, Я.Ф. Чепіга розуміє всі труднощі, пов’язані з організацією та змістовим наповненням такої педагогічної взаємодії, де б враховувалися індивідуальні та психолого-вікові особливості дітей. На вирішення цього завдання спрямовані його методичні праці та підручники.
Науково-педагогічні погляди і практичні розробки Я. Чепіги багато в чому констатують коло завдань, на рішення яких спрямована сучасна педагогіка: повноцінний фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток дітей. Центральне місце при цьому відводиться формуванню гуманної, соціально активної, творчої особистості.
Досліджуючи й аналізуючи педагогічну діяльність Я.Ф. Чепіги, можна зробити висновок, що його внесок в педагогічну науку вагомий. Однак, цілісного й спеціального дослідження спадщини видатного педагога в освітній галузі, а також громадсько-просвітницької діяльності до цього часу в історико-педагогічній науці немає. Це і зумовило вибір теми дослідження – „Педагогічні погляди та просвітницька діяльність Я.Ф. Чепіги (кінець ХІХ – початок ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи лабораторії інтеграції освіти Південнослов’янського інституту Київського славістичного університету. Дисертаційне дослідження відповідає напряму наукових досліджень Інституту педагогіки АПН України і є складовою проблеми „Українська педагогіка в персоналіях” (реєстраційний номер № 0106U00137).
Тему дисертації узгоджено на засіданні вченої ради Південнослов’янського інституту Київського славістичного університету (протокол № 11/04-05 від 06.06.2005р.) і на засіданні бюро Ради в координації досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №10 від 20.12.2005 р.).
Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні педагогічної та просвітницької діяльності Я. Чепіги в контексті актуальних питань розвитку освіти і педагогічної науки в Україні.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
- визначити теоретичні засади дослідження проблеми педагогічної та просвітницької спадщини Я. Чепіги (стан розробленості проблеми в науково-педагогічній літературі, загальну методику та напрямки дослідження, ключові фактори становлення Я.Чепіги як педагога-гуманіста);
- розкрити педагогічні погляди Я. Чепіги в контексті порівняльного аналізу ідей провідних педагогів кінця ХІХ – початку ХХ ст.;
- розкрити основні напрямки просвітницької діяльності Я. Чепіги;
- обґрунтувати перспективні напрями творчого використання педагогічної спадщини Я Чепіги на сучасному етапі.
Сукупність завдань дала змогу визначити логіку та послідовність дослідження, структуру дисертації.
Об’єкт дослідження – педагогічна та громадсько-просвітницька спадщина українських педагогів кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Предмет дослідження – педагогічні погляди та просвітницька діяльність Я.Ф. Чепіги (кінець ХІХ – початок ХХ століття).
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань і перевірки вихідних положень використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів:
- теоретичний аналіз та систематизація історико-педагогічних фактів і даних – з метою вивчення педагогічної спадщини Я. Чепіги з позиції сучасної теорії та практики;
- систематизація і класифікація літератури й архівних джерел – з метою вивчення актуальності та рівня розробленості досліджуваної проблеми;
- зіставлення і порівняння подій, явищ і фактів – з метою виявлення сутності педагогічних поглядів та просвітницької діяльності Я. Чепіги;
- конструктивно-генетичний метод – для поглибленого вивчення причинно-наслідкових зв’язків у педагогічній творчості Я. Чепіги;
- узагальнення опрацьованих матеріалів – під час формулювання висновків, рекомендацій та визначення шляхів використання доробку вченого в сучасних умовах.
Джерельну базу дослідження становили педагогічні, методичні твори, підручники Я. Чепіги; твори класиків вітчизняної та зарубіжної педагогіки; архівні документи і матеріали. Зокрема, опрацьовано архівні справи Державного архіву Миколаївської області (ДАМО, ф. 137), Державного архіву міста Києва (ДАК, ФР-346), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУ, ф. 166), Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА, ф. 318), фонди Інституту рукописів Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського, Педагогічного музею АПН України.
Як самостійні джерела виступали також періодична преса із фондів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, автентична досліджуваному періоду (журнали „Світло”, „Вільна українська школа”, „Радянська освіта”, „Українська хата”, „Шлях освіти”); науково-педагогічна література із фондів Миколаївської науково-педагогічної бібліотеки, бібліотеки Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського (хрестоматії; державні документи: постанови і розпорядження урядів; матеріали наукових конференцій і публікації в сучасній періодиці); матеріали дисертацій з історико-педагогічної проблематики з електронного фонду Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 90-ті рр. ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст. Такий вибір зумовлений наступними чинниками: 1) нижня рамка – це роки навчання Я. Чепіги у Новобузькій учительській семінарії, коли починалося його становлення як педагога-гуманіста; 2) верхня рамка позначена закінченням науково-педагогічної та просвітницької діяльності Я. Чепіги у зв'язку зі звинуваченням у антирадянській діяльності, арештом і загибеллю.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
- вперше визначено ключові фактори становлення Я. Чепіги як педагога і гуманіста; цілісно розглянуто та проаналізовано його основні науково-педагогічні ідеї та провідні напрями просвітницької діяльності;
- подальшого розвитку набули педагогічні погляди Я. Чепіги щодо гуманізації процесу навчання та виховання, керованого саморозвитку дитини, цілісності та комплексності навчання, обліку шкільної праці та оцінюванню її здобутків; розширено інтерпретування педагогічної спадщини Я.Ф. Чепіги та внеску педагога в процес розбудови українського шкільництва;
- до наукового обігу введено маловідомі та невідомі раніше архівні матеріали, що дозволило поглибити й конкретизувати відомості про педагогічну та просвітницьку діяльність Я.Ф. Чепіги та здійснити їх теоретичну та емпіричну інтерпретацію.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати, отримані при дослідженні педагогічних поглядів та просвітницької діяльності Я.Ф. Чепіги, можуть бути використані щодо вирішення ряду наукових і практичних питань в Україні:
• для теоретичної розробки проблем сучасної національної системи освіти з урахуванням вітчизняного історичного педагогічного досвіду;
• у процесі викладання курсів історії педагогіки;
• при підготовці та проведенні спецкурсів з теорії та практики виховання;
• під час проведення спецсемінарів з питань вивчення життя та творчості Я.Ф. Чепіги;
• у науково-методичному керівництві роботою студентських наукових гуртків та проблемних груп, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт;
• при написанні методичних рекомендацій, навчальних посібників з історії педагогіки та загальної педагогіки.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (акт № 08/356 від 31.03. 2009р.), Херсонського державного університету (акт № 07-11/364 від 11.03.2009р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 179 від 01.04.2009р.), Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (акт № 241/16 від 07.04.2009р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри філологічних дисциплін та кафедри педагогіки початкового навчання Інституту педагогічної освіти Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського; лабораторії інтеграції освіти Південнослов’янського інституту Київського славістичного університету.
Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідалися на науково-практичних конференціях, а саме: Вузівська викладацько-студентська науково-методична конференція „Психолого-педагогічні проблеми навчання та виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку” (Миколаїв, 2007); ІХ Міжнародна науково-практична конференція „Педагогічна освіта в контексті євроінтеграційних процесів” (Миколаїв, 2008); Міжнародна науково-практична конференція „Діалог слов’янських культур” (Миколаїв, 2008); П’ята Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція „Сучасний соціокультурний простір 2008” (2008); Всеукраїнська науково-практична конференція „Видатні постаті науки, культури і освіти України” (Київ, 2008), Вузівська науково-практична конференція „Українська мова та національні меншини” (Миколаїв, 2008).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у дев’яти одноосібних публікаціях автора. Серед них одна стаття у науковому фаховому журналі, чотири статті в збірниках наукових праць, затверджених ВАК України, три – у збірниках матеріалів наукових конференцій та один навчальний посібник.
Структура і обсяг дисертації відображають логіку дослідження та його результати. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, 10 додатків на 17 сторінках та списку використаних джерел (276 найменувань, з них 25 архівних справ). Загальний обсяг 228 сторінок, з них основного тексту 183 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні, узагальненні й систематизації провідних поглядів та просвітницької діяльності однієї з ключових фігур вітчизняної педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ ст. – Я.Ф. Чепіги.
Я.Ф. Чепіга є одним із фундаторів національної школи в Україні. Його педагогічній спадщині належить помітне місце у вітчизняній гуманістичній педагогіці, оскільки йому вдалося не лише довести необхідність реформування національної школи, а й концептуально обгрунтувати й методично розробити власні ідеї гуманістичного навчання та виховання особистості дитини на народній, національній основі.
Реалізовані мета і завдання дослідження дають можливість зробити наступні висновки:
1. Визначено теоретичні засади дослідження проблеми педагогічної та просвітницької спадщини Я.Чепіги. Виявлено ступень дослідженості історико-педагогічного аспекту проблеми в науковій літературі, загальну методику та напрямки дослідження. Аналіз наукових праць свідчить, що педагогічна спадщина Я. Чепіги високо оцінена українськими вченими. Його науково-педагогічна та громадсько-просвітницька діяльність досить глибоко й різнобічно висвітлені дослідниками Л. Березівською, С. Болтівцем, Л. Ніколенко, Н. Побірченко, О. Сухомлинською, І. Зайченком, Ж. Ільченко, В. Марочком, З. Палюх, М. Прищаком, С. Яворською та ін. Однак, наявні наукові розвідки не вичерпують всієї повноти висвітлення життєвого шляху та педагогічної творчості вченого. Це викликало потребу у проведенні цілісного дослідження, присвяченого педагогічним поглядам та просвітницькій діяльності Я. Чепіги.
У дослідженні виявлено ключові фактори становлення Я. Чепіги як педагога-гуманіста: тенденції та закономірності виникнення провідних педагогічних ідей кінця ХІХ – початку ХХ століття в Україні, діалектику цільових установок в освіті досліджуваного періоду, провідні педагогічні ідеї, культурне середовище, складні політичні та соціально-економічні процеси в Україні, загострення громадських та освітніх проблем, а також посилення устремлінь громадськості, провідних педагогів до висвітлення розвитку нації, мови, духовних цінностей у контексті прагнення до народної школи тощо.
2. Розкрито педагогічні погляди Я. Чепіги в контексті порівняльного аналізу прогресивних поглядів педагогів просвітників кінця ХІХ – початку ХХ ст. Педагогічний доробок Я.Ф. Чепіги не лише набував в досліджуваний період інноваційного характеру, – він визрівав усупереч панівним авторитарним педагогічним ідеям і був сміливо протиставлений старій догматичній школі. Використовуючи положення теорії етногенезу Л. Гумільова, можна стверджувати, що діалектика педагогічних поглядів талановитого педагога багато в чому диктувалася специфікою української ментальності. На думку Я. Чепіги, зберегти національність дитини – це зберегти національні, духовні і творчі сили. Саме цим викликана гостра критика з боку Я. Чепіги русифікаторської політики російського самодержавства, а пізніше – радянських партійних постанов та ідеологічних принципів. У своєму соціально-історичному контексті основні аспекти педагогічної концепції Я.Ф. Чепіги відображали діалектично суперечливу єдність гуманізації і дегуманізації освітнього будівництва кінця ХІХ – початку ХХ ст. Високі просвітницькі цілі педагога або вступали у протиріччя з засобами досягнення цих цілей, що їх диктувала офіційна партійна ідеологія, або досягалися всупереч протидії багатьох просвітницьких керівників та вчених. Усвідомлення вченим суспільної природи виховання дозволяє йому правильно орієнтуватися у складному наборі протиріч та суперечностей – між державним і народним, офіційним та національним, суспільним та особистим.
На основі порівняльного аналізу зроблено висновок про те, що видатний педагог-гуманіст, попри існуючі політичні умови в імперській Росії, пізніше – деспотизм комуністичної ідеології, синтезував та адаптував до українського освітнього середовища ідеї визначних європейських та американських прогресивних педагогів, психологів, найновіші тогочасні досягнення педагогіки та психології.
За переконанням педагогів-просвітників кінця ХІХ – початку ХХ ст., до яких належав і Я.Ф. Чепіга, освітній процес має будуватися на розумінні цілісності природи дитини та її рушійних сил, що розкриваються науково обґрунтованими психологією та антропологією та визначаються як прагнення особистості до пробудження її інтелектуального та морального потенціалу. Проведений аналіз архівних джерел, провідних ідей педагогічних концепцій П. Каптерєва, М. Пирогова, С. Русової, І. Сікорського, К. Ушинського, Я. Чепіги та ін., присвячених основоположним проблемам теорії й практики навчання та виховання підростаючого покоління, дозволив зробити висновок про спільність поглядів та плідний синтез їх ідей. Загальними в їхній творчості є ідеї про дитину як головну цінність в освітньому процесі, пробудження в дитині найкращих устремлінь, сприяння повному розкриттю творчих сил та здібностей дитини, орієнтація на кращі зразки національної самосвідомості.
3. Розкрито сутність науково-педагогічних ідей та просвітницької діяльності Я. Чепіги. Науково-педагогічні ідеї Я. Чепіги щодо активної природи процесу пізнання, принципів національного виховання, побудови освітнього процесу на основі народних традицій, розвитку рідної мови тощо істотно поглиблюють доробок педагогів другої половини ХІХ - початку ХХ ст. з теорії навчання й виховання.
Я. Чепіга та інші видатні педагоги цього періоду на основі власного емпіричного досвіду, науково-педагогічних досліджень, систематичного поповнення передовими зарубіжними науковими знаннями та критичного їх осмислення поставили гуманістичну ідею про людину в центр своїх педагогічних концепцій. Разом із тим, гуманістичні педагогічні ідеї та концептуальні положення педагогів відрізняються рівнями їх розгляду, предметним змістом окремих положень та різним інструментарієм їх реалізації.
Попри наукову обґрунтованість та продуктивність ідей гуманістичної педагогіки Я. Чепіги та інших провідних педагогів кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., вони не увійшли у масову практику вітчизняної школи з причини незацікавленості тоталітарних правлячих кіл в їх реалізації.
Науково-педагогічні погляди Я.Ф. Чепіги мають поліструктурний, інтегрований характер, вони охоплюють широкий спектр окремих галузей педагогічної науки: історію педагогіки, а також окремі її течії та напрями; дидактику та методику початкової освіти; психолого-педагогічний супровід навчання та виховання; теорію виховання; школознавство; професійну освіту тощо.
Наукова педагогіка Я.Ф. Чепіги та його просвітницька діяльність мають широке просторове поле діяльності, що визначається, зокрема, такими структурними елементами держави і суспільства як інститути освіти, культури, науки, громадські об'єднання, засоби масової інформації, інші соціальні інститути громадянського суспільства.
Виявлено, що методами наукових досліджень Я. Чепіги стали методи науково-пізнавальної діяльності і методи науково-перетворювальної діяльності в освітньому середовищі.
Вивчення та аналіз просвітницької діяльності Я. Чепіги дозволило виявити визначені ним провідні аспекти реформування національної школи:
• вбудова народної школи в контекст українського національного відродження;
• педагогізація освітнього простору: визнання й реалізація положення про те, що не дитина повинна пристосовуватися до засобів освіти, що визначаються вчителем, а навпаки, засоби освіти повинні пристосовуватися до її нтересів, індивідуальних особливостей, потреб та життєвого досвіду;
• методичний супровід навчально-виховного процесу на принципах оптимізації відповідно до цілей національної освіти.
Єдність цих стратегій, що обумовлюють положення педагогічної концепції Я.Ф. Чепіги, відображає інтегрований її зміст. При цьому під концепцією ми розуміємо внутрішньо несуперечливу сукупність теоретичних положень, що відображають погляди вченого на окремі, найбільш істотні сторони та аспекти системи національної освіти.
Усвідомлення Я. Чепігою необхідності поширення освіти серед широких кіл населення як засобу розвитку духовно-інтелектуального потенціалу нації обумовило такі провідні напрямки його просвітницької діяльності: активну участь у корінних, революційних перетвореннях школи під час перебування на різних посадах у державних освітніх закладах; роботу над програмою єдиної школи суверенної України; участь у розробці „Положення про трудові школи та програми”; написання й видання навчально-методичної літератури для педагогічних установ; розробку методичних рекомендацій для вчителів із збагаченням змісту, форм і методів навчання; впровадження нових форм і методів навчання та виховання; організаційну та методичну участь у розв’язанні проблем трудової спрямованості навчально-виховного процесу; обґрунтування зв'язку трудового виховання із соціальним, моральним, естетичним та фізичним розвитком дитини; значний внесок у розвиток підручникотворення; участь у відтворенні початкового навчання; підготовку педагогічних кадрів тощо.
4. Обґрунтовано перспективні напрями творчого використання педагогічної спадщини Я. Чепіги на сучасному етапі. Враховуючи концептуальний характер та прогностичність педагогічних поглядів Я. Чепіги, можна стверджувати, що правильне, вивірене, узгоджене із завданнями практики та досвідом розвитку вітчизняної системи освіти вивчення проблемного поля наукових досліджень Я. Чепіги, практична реалізація його основних положень сприятимуть подальшому розвитку та удосконаленню національної системи освіти, привернуть увагу представників гуманітарних сфер знань до проблем становлення особистості як найвищої суспільної цінності. Педагогічний доробок Я. Чепіги слугуватиме цінним фактичним матеріалом для науковців і практиків у пошуках нових перспективних моделей навчання та виховання. Результати дослідження можуть бути використані соціальними педагогами, психологами в різноманітних формах соціалізації учнів.
Проведене дослідження дає можливість на якісно новому рівні висвітлювати роль Я.Ф. Чепіги в розвитку основних педагогічних ідей національної загальноосвітньої та вищої школи, положень педагогічної науки. Вважаємо за доцільне:
• розширити зміст таких педагогічних дисциплін як „Педагогіка”, „Історія педагогіки”, „Основи педагогічної майстерності” у вищих педагогічних навчальних закладах за рахунок поглядів Я. Чепіги на освіту, виховання, просвітницьку діяльність;
• включити до змісту курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти ознайомлення з педагогічними поглядами Я. Чепіги;
• увести праці Я. Чепіги до хрестоматій з педагогічних дисциплін;
• використовувати науково-педагогічної спадщини Я. Чепіги при написанні курсових та дипломних робіт з педагогіки, історії педагогіки, рефератів, наукових доповідей, статей, а також у роботі науково-методичних семінарів та конференцій, які проводяться на базі педагогічних навчальних закладів.
Водночас результати дослідження не вичерпують усієї повноти поставленої проблеми і не претендують на всебічне розкриття багатогранної педагогічної спадщини Я.Ф. Чепіги. Подальшого дослідження потребують життєвий шлях видатного педагога-просвітителя, його розробки в галузі соціально-педагогічної антропології та їх використання в процесі реалізації особистісно орієнтованого підходу в освітньому процесі сучасної української національної школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 30 років творчої роботи. 1 березня – день ювілею Я. Т. Чепіги // Народній учитель. – 1926. – № 10, 10 березня – С. 2.
2. Авер’янова Н. Українознавчі основи виховання особистості / Ніна Авер’янова // Рідна школа. – 2000. – № 10. – С. 15–16.
3. Антология педагогической мысли Украинской ССР / [cост. Н. П. Калениченко]. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.
4. Бабіна О. І. Становлення та розвиток гімназійної освіти в Україні (в кінці XIX – на початку XX століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / О. І. Бабіна. — К., 2000. – 19 с. Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2000/00boigou.zip
5. Багатопартійна українська держава на початку ХХ століття: Програмні документи перших українських політичних партій / [упоряд. В. С. Журавський]. – Київ : Наук.-інформ. підприємство „Пошук”, 1992. – 96 с.
6. Балл Г. О. Сучасний гуманізм та його діалогічні орієнтири / Г. О. Балл // Психологія і суспільство. – 2006. – № 3. – С. 7–31.
7. Березівська Л. Д. Він був одним із перших: Яків Феофанович Чепіги (Зеленкевич) (1875–1938) / Л. Д. Березівська // Чепіга (Зеленкевич) Я. Ф. Вибрані педагогічні твори : навчальний посібник / [упор., науковий редактор Л. Д. Березівська]. / Інститут педагогіки АПН України. — Харкiв : „ОВС”, 2006. – С. 9–24.
8. Березівська Л. Д. Внесок Я. Чепіги в розвиток українського підручникотворення / Л. Д. Березівська // Проблеми сучасного підручника : Зб. наук. праць. Вип.2. – К. : Педагогічна думка, 2000. – С. 13–16.
9. Березівська Л. Д. Образ учителя у творчій спадщині Я. Ф. Чепіги / Л. Д. Березівська // Рідна школа. – 2001. – № 10. – С. 72–75.
10. Березівська Л. Д. Підходи Я. Ф. Чепіги до образу вчителя / Л. Д. Березівська // Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти. – К. : НПУ, 2002. – Ч. 1. – С. 75–77.
11. Березівська Л. Д. Проблеми освіти та виховання в діяльності київських просвітницьких товариств (друга половина XIX – початок XX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ / Л. Д. Березівська. – К., 1998. – 18 с.
12. Березівська Л. Формування педагогічного світогляду Якова Чепіги / Лариса Березівська // Шлях освіти. – 2000. – № 4. – С. 38–41.
13. Березівська Л. Д. Чепіга (Зеленкевич) Яків Феофанович (1875–1938) // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ – ХХ ст.) : Хрестоматія / [упоряд. Л. Д. Березівська, Н. П. Дічек, О. В. Сухомлинська та ін. ] – К. : Науковий світ, 2003. – С. 187–189.
14. Бех І. Гуманістична педагогіка: перипетії становлення / Іван Бех // Освіта України. – 2001. – № 20. – С. 4–8.
15. Бех І. Д. Проблеми виховання національно свідомого, патріотичного молодого покоління України / Бех І. Д. // Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України : Аналіт.-інформ. матеріали / Держ. ін-т пробл. сім’ї та молоді. – К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003. – С. 32–41.
16. Блонский П. П. Задачи и методы народной школы / П. П. Блонский. // Избранные педагогические и психологические сочинения : в 2-х т. / [ред. А. В. Петровский] – М. : Педагогика, 1979. – Т. 1. – С. 39–85.– (Педагогическая библиотека).
17. Блонский П. Личность ребёнка и воспитание / П. Блонский // Психология и дети. – 1917. – № 1. – С. 4–15.
18. Болтівець С. Яків Чепіга про збереження людської природи / Болтівець С. // Жива вода. – 1995. – № 11 (51).
19. Болтівець С. І. Доля українського педагога і психолога Якова Чепіги: До 130-річчя з дня народження / С. І. Болтівець // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 1. – С. 30–36.
20. Боришевський М. Й. Духовні цінності у становленні особистості громадянина / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 144–150.
21. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905–1920) / Григорій Васькович. – К. : Мандрівець, 1996. – 359 с.
22. Ващенко Г. Виховний ідеал : [підручник для педагогів, вихователів, молоді і батьків] / Григорій Ващенко. – Полтава : Полтавський вісник, 1994. – 190 с.
23. Вендровская Р. Б. Отечественная школа 20-х годов : (В поисках педагогического идеала) / Р. Б. Вендровская. – М. : Издлательство РОУ, 1996. – 102 с.
24. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти / [Ігнатенко П. Р., Поплужний В. А., Косарева Н. І., Крицька А. В.]. – К. : ІЗМН, 1997. – 252 с.
25. Вовк Л. П. Сторінки історії української педагогічної традиції / Л. П. Вовк // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 4. – С. 129–139.
26. Вишневський О. Ще раз про народження громадянина: Національність і громадянство у сучасному українському вихованні / Омелян Вишневський // Освіта. – 2002. – № 8/9. – С. 6–7.
27. Влох О. Національна освіта повинна бути національною: Виховання громадянина через освіту / О. Влох, І. Влох // Освіта і управління. – 2002. – № 1. – С. 33–36.
28. Гайда Й. Проблеми гуманістичного виховання особистості в педагогічній спадщині Януша Корчака та Антона Макаренка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.. наук: спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ / Й. Гайда. – Київ, 2004. – 20с.
29. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія : навч. посібник / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : Вища школа, 1995. – 237 с.
30. Головченко В. І. Україні – національну систему освіти / В. І. Головченко // Рідна школа. – 1993. – № 8. – С. 63–65.
31. Гончаренко С. Гуманізація і гуманітаризація освіти / Семен Гончаренко, Юрій Мальований // – Шлях освіти. – 2001. –.№ 2. – С. 24–26.
32. Грінченко Б. На безпросвітній путі. Про українську школу / [Вступне слово, переклад і наук. ред. Сергія Болтівця] / Борис Грінченко // Дивослово. – 1994. – № 1. – С. 36–39.
33. Гузик М. Індивідуальний розвиток дитини: Модель сучасної авторської школи / Микола Гузик // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2001. – № 1. – С. 6–39.
34. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев. – М. : АСТ, 2005. – 512 с.
35. Гупан Н. М. Розвиток історії педагогіки в Україні (історіографічний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / Н. М. Гупан. – К., 2001. – 39 с. – Режим доступу до електронного документу :
http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01gnmipu.zip
36. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения / В. В. Давыдов. – М. : Просвещение, 1986. – 214 с.
37. Демчук В. С. Концепція української школи у творчості Якова Чепіги (1875 – 1938) / Володимир Демчук // Рідна школа. – 1997. – № 3–4. – С. 19–21.
38. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття). – К. : Райдуга, 1994. – 62 с.
39. Дідух В. Становлення трудового навчання на теренах України в дореволюційний період / В. Дідух // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 3. – С. 43–48.
40. Дроб’язко П. І. Українська національна школа: витоки і сучасність: посібник / П. І. Дроб’язко. – К. : Академія, 1997. – 184 с.
41. Дубровська Л. О. Індивідуальний підхід до особистості у шкільній практиці другої половини ХІХ ст. / Л. О. Дубровська // Педагогіка і психологія : Збірник наукових праць. Випуск 16. – Харків : ХДПУ, – 2000. – С. 102–108.
42. Дубровська Л. О. Розвиток принципу індивідуального підходу у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХІХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / Л. О. Дубровська. – Харків, 2001. – 22 с. – Режим доступу до електронного документу :
http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01dlodps.zip
43. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления / Дж. Дьюи. ; пер. с англ. Н.М. Никольского. – М. : Лабиринт, 1999. – 192 с.
44. Єрмаков І. Г. Нова школа нової України на зламі століть // Постметодика. – 1996. – № 4. – С. 23–28.
45. Завгородня Т. К. Формування духовності майбутніх вчителів засобами вітчизняної та світової культур / Т. К. Завгородня // Єдність національного і загальнолюдського у формуванні морально-духовних цінностей : Зб. наук. праць. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 9–14.
46. Захаренко О. А. Школа над Россю / О. А. Захаренко, С. М. Мазурик. // Історія вітчизняної педагогіки: тексти до вивчення курсу / Ніжинський держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя / за заг. ред. Є. І. Коваленко. [2-ге вид., доп. і випр.]. – Ніжин : НДУ, 2005. – С .242–245.
47. Зайченко І. В. Проблеми української національної школи у пресі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : навчальний посібник / І. В. Зайченко ; за ред. М. Д. Ярмаченка. – Л., 2002. – 344 с.
48. Зеленкевич Я. Пасынки школы (Отсталые и талантливые дети): Очерк / Я. Зеленкевич. – Мариуполь : Типография Бр. Э. и А. Гольдрин, 1909. – 33 с.
49. Зорін В. Педагогічні погляди Якова Чепіги в контексті розбудови національної школи / Вадим Зорін // Учитель. – 1999. – № 9–10. – С. 42–43.
50. Зязюн І. А. Педагогіка добра: ідеали і реалії : наук.-метод. посібник / І. А. Зязюн. – К. : МАУП, 2000. – 312 с.
51. Іваненко Г. П. Національне культурне будівництво на Україні в 20–30-ті роки: Історія, досвід проблеми / Г. П. Іваненко, Б. П. Гірко // Радянська школа. – 1990. – №2. – С. 52–57.
52. Ільченко Ж. Невтомний трудівник на ниві української освіти і науки / Ж. Ільченко // Педагогічна газета. – 1995. – № 6.
53. Ільченко Ж. Д. Питання української національної школи у творчості Я. Ф. Чепіги / Ж. Д. Ільченко, І. В. Зайченко // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 2. – С. 134–141.
54. Каптерев П. Педагогика и политика / П. Каптерев // Свободная мысль. – 1992. – № 8. – С. 59–63.
55. Кін О. М. Проблеми навчання і виховання в педагогічній спадщині М. Сумцова: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / О. М. Кін. – Х., 2001. – 19 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01kompss.zip
56. Киричук О. Проблеми національно-громадянського виховання молоді: З виступу на другому Всесвіт. форумі українців / Олександр Киричук // Педагогічна газета. – 1997. – № 8. – С. 1.
57. Клапаред Эд. Психология ребенка и экспериментальная педагогика / Эд. Клараред / перевод со 2-го франц. изд. ; под ред. Д. Ф. Кацарова. – С.-Пб. : издание О. Богдановой, 1911. – 168 с.
58. Ключевский В. О. Сочинения : в 9-ти томах / В. О. Ключевский / [под ред. В. Л. Янина]. – М. : Мысль, 1989– . –
Т. 6: Специальные курсы. – 1989. – 480 с.
59. Ковалева Н. А. Из истории отечественной букваристики. [Електронний ресурс] / Ковалева Н. А. – Режим доступу до електронного документу : http://www.prophan.com/content/view/25/53
60. Козак І. І. Історико-педагогічна характеристика українських букварів кінця ХІХ – початку ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 ,,Теорія і методика навчання української мови„ [Електронний ресурс] / І. І. Козак. – Київ, 2004. – 20 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04kiikps.zip
61. Колесник І. О. Формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів у народній школі кінці ХІХ – початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / І. О. Колесник. – Х., 2004. – 19 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04kiokps.zip
62. Кондратенко Л. О. Старі застереження до нових ідей: Організація роботи вчителя / Кондратенко Л. О. // Початкова школа. – 1996. – № 11. – С. 47–49.
63. Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.). / О. Ф. Коновець. – К. : Хрещатик, 1992. – 120 с.
64. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти: Рішення Колегії М-ва освіти України від 28 лютого 1996 р. № 2/4-8 // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1996. – № 13. – С. 2–15.
65. Концепція національного виховання / [кол. авт.: Ю.Д. Руденко, О.Т. Губко, Г.В. Біленька та ін.] // Освіта. – 1996. – № 41. – С. 2–7.
66. Концепція педагогічної освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1999. – № 8. – С. 9–23.
67. Концепція сучасного українського виховання : Проект /Львів. облас. орг. Всеукр. пед. т-ва ім. Г.Ващенка // Освіта. – 1996. – № 50. – С. 4–5.
68. Концепція формування світогляду громадянина України : Проект / [aвт. Ю. Руденко] // Освіта. – 1996. – № 63/64. – С. 8–9
69. Копиленко Н. Боротьба освітян України за право існування україномовної народної школи (поч. ХХ ст.) / Наталя Копиленко // Педагогіка : наук.-метод. зб. – К. : Освіта, 1993. – Вип. 32. – С. 82–89.
70. Коробченко А. А. Науково-педагогічна та просвітницька діяльність Олександра Янати : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / А. А. Коробченко. – К., 2001. – 22 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01kaadoy.zip
71. Костів В. Сучасні аспекти виховання в національній школі / Володимир Костів // Шлях освіти. – 1999. – № 3. – С. 2–8.
72. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк / [упор. В. В. Андрієвська, Г. О. Балл, О. Т. Губко, О. В. Проскура ; під ред. Л. М. Проколієнко]. – К. : Радянська школа, 1989. – 608 с.
73. Кремень В. Г. Теорія і практика „нового виховання” у західноєвропейській педагогіці (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Г. Кремень. – Дрогобич, 2004. – 190 с.
74. Кузьменко М. М. Система освіти в УРСР у 1920-х рр.: історико-теоретичний аспект / М. М. Кузьменко // Український історичний журнал. – 2004. – № 5. – С. 66–80. – Режим доступу до електронного документу :
www.history.org.ua/journal/2004/5/5.pdf
75. Лук’янова В. А. Розвиток експериментальної педагогіки в Україні (20–30 роки ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / В. А. Лук’янова. – Х., 2003. – 20 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2003/03lvaurs.zip
76. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки: навч.посбіник / [О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко ; за ред.О. Любара]. – К. : Знання, 2006. – 447 с.
77. Мазуренко С. Г. Трудова спрямованість навчання в загальноосвітніх школах України (1920–1937 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / С. Г. Мазуренко. – Київ, 2004. – 19 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04msgsur.zip
78. Майборода В. К. Микита Грищенко – учений, організатор народної освіти, управлінець / Майборода В. К. // Вісник НАДУ. – 2006. – № 1. – С. 290–294.
79. Майборода В. К. Про підготовку науково-педагогічних кадрів в Україні / Майборода В. К. // Вісник НАДУ. – 2004. – № 4. – С. 183–199.
80. Максимчук О. В. Система трудового виховання в педагогічній спадщині І. Г. Ткаченка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / О. В. Максимчук. – Кривий Ріг, 2002. – 23 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2002/02movpst.zip
81. Марочко В. Яків Чепіга: „невтомний борець за початкову освіту” // Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929–1941) / В. І. Марочко, Г. Хілліг. – К. : Науковий світ, 2003. – С. 124–131.
82. Мартинюк І. В. Національне виховання: теорія і методологія : методичний посібник / І. В. Мартинюк. – К. : ІСДО, 1995. – 160 с.
83. Масненко В. В. Вчительство та становлення радянської школи на Україні в першій половині 20-х років / В. В. Масненко, І. Ф. Шаров // Український історичний журнал. – 1990. – № 12. – С. 103.
84. Матюша І. К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі / І. К. Матюша ; МО України. Ін-т сист.дослід.освіти ; [відп. за вип. С. В. Кириленко, С. О. Свириденко]. – К. : ІСДО, 1995. – 156 с.
85. Медвідь Л. А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні : Навчальний посібник / Медвідь Л. А. – К. : Вікар, 2003. – 335 с.
86. Мельничук О. С. Історія педагогіки України : навч. посібник / Мельничук О. С. – 2-е видання–. Кировоград : Имекс ЛТД, 2001. – 179 с.
87. Мистецтво життєтворчості особистості : Науково-метод. посібник у 2-х част. / [pед. рада : В. М. Доній, Г. М. Несен, Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков та ін.] ; Ч. 2 : Життєтворчий потенціал нової школи. – К. : ІЗМН, 1997. – 936 с.
88. Мосіяшенко В. А. Історія педагогічної України в особах : навч. посібник / Мосіяшенко В. А., Курок О. І., Задорожна Л. В. – Суми : ВТО Університетська книга, 2005. – С. 174–242.
89. Музиченко О. Реформа школи чи шкільна реформація / О. Музиченко // Вільна українська школа. 1918–1919 шк. р. – № 6–7. – С. 3–10.
90. Нариси історії українського шкільництва (1905–1933) : навч. посіб. / [О. В. Сухомлинська та ін. ; за ред. О. В. Сухомлинської]. – К. : Заповіт, 1996. – 304 с.
91. Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа : cборник документов. – 1917–1973 гг. / [cоставители: А. А. Абакумов, Н. П. Кузин, Ф. И. Пузырев, Л. Ф. Литвинов]. – М. : Педагогика, 1974. – 337 с
92. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Педагогічна газета. – 2003. – № 10. – Жовтень.
93. Невгодовський А. Навчиться любити дітей / Анатолий Невгодовський // Світло. – 1999. – № 1. – С. 64–66.
94. Невгодовський А. Українська національна школа: становлення (1917–1920 рр.) / Невгодовський Анатолій // Рідна школа. – 2001. – № 11. – С. 65–67.
95. Ніколенко Л. Дидактичні принципи початкового навчання в спадщині Якова Чепіги / Лідія Ніколенко // Освіта і управління. – 1998. – Т.2. – № 4. – С. 183–184.
96. Ніколенко Л. Ідея національної освіти в педагогічній спадщині Якова Чепіги / Лідія Ніколенко // Освіта і управління. – 1997. – Т.1. – № 3. – С. 167–171.
97. Ніколенко Л. Основоположник національної початкової освіти в Україні (До 125-річчя від дня народження) / Лідія Ніколенко // Педагогічна газета. – 2000. – № 7. – С. 4.
98. Ніколенко Л. Т. Теоретичні засади навчання і виховання молодших школярів у педагогічній спадщині Я. Ф. Чепіги: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Ніколенко Лідія Тимофіївна. – К. : 2000. – 200 с.
99. О. Г. Ювілей Я. Т. Чепіги / О. Г. // Радянська освіта, 1926. – № 4. – С. 70–72.
100. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу / Іван Огієнко – К. : МП „Абрис”, 1991. – 272 с.
101. Огневьюк В. Образование и ценности демократии / В. Огневьюк // Персонал. – 2003. – № 2. – С. 72–79.
102. Ожегов С. И. Словарь русского языка – Издание 10-е / [ред. Н. Ю. Шведовой]. – М. : Советская энциклопедия, 1973. – 846 с.
103. Оржеховська В. М. Нові підходи до виховання учнів у сучасній школі // Нові технології навчання : наук.-метод. зб. / В. М. Оржеховська. – К., 1997. – Вип.19. – С. 52–60.
104. Палюх З. Погляди Я. Ф. Чепіги на моральне виховання дітей / Зінаїда Палюх // Початкова школа. – 1997. – № 9. – С. 44–47.
105. Панасенко Е. Духовно-розвивальний потенціал народної педагогіки як провідний чинник формування ідеалу вчителя (На матеріалах вітчизняної педагогічної журналістики другої половини ХІХ – початку ХХст.) / Елліна Панасенко // Рідна школа. – 2003. – № 4. – С. 63–65.
106. Пастушенко Н. М. Просвітницька діяльність та педагогічні погляди Юліяна Дзеровича : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / Н. М. Пастшенко. – К., 2001. – 19 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01pnmpyd.zip
107. Пилипчук В. В. Дидактичні принципи активності в реалізації соціальних функцій української національної школи (1917–1920 рр.) / В. В. Пилипчук // Соціальна педагогіка і адаптивність особистості / [ред. кол. В. Слюсаренко, С. Болтівець, О. Киричук та ін.]. Науково-методичне видання. – Суми : ВВП Мрія – ЛТД, 1994. – С. 60–76.
108. Побірченко Н. С. Українські букварі, граматки, читанки (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Н. С. Побірченко // Наука і сучасність : Збірник наукових праць. – Вип. 1. – Част. 3. – К. : Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2000. – С. 125–132.
109. Побірченко Н. С. Я. Чепіга про моральні цінності у вихованні дітей / Н. С. Побірченко. // Цінності освіти і виховання. Науково-методичний збірник / за заг.ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Центр інформації та документації Ради Європи в Україні, 1997. – С. 122–125.
110. Положение об единой трудовой школе Российской Социалистической Федеративной Советской Республики. – 30 сентября 1918 г. // Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа. Сборник документов. 1917–1973 гг. / [cост. А. А. Абакумов, Н. П. Кузин, Ф. И. Пузырев, Л. Ф. Литвинов]. – М. : Педагогика, 1974. – С. 135–138.
111. Попов О. І. Я. Т. Чепіга // Радянська освіта. – 1925. – № 12. – С. 49–53.
112. Попова О. В. Розвиток інноваційних процесів у середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах України в ХХ столітті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / О. В. Попова. – Х., 2001. – 39 с. – Режим доступу до електронного документу :
http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01povzus.zip
113. Постанови партії та уряду про школу / Упор. О.Г. Сивець. – К.–Х. : Радянська школа. – 1947. – 152 с.
114. Потебня А. А. Мысль и язык / Александр Афанасьевич Потебня // [подг. текста Ю. С. Рассказова и О. А. Сычева, коммент. Ю. С. Рассказова]. Серия : Собрание трудов – М. : Лабиринт, 1999. – 272 с.
115. Прищак М. Трансформація поглядів на сутність та зміст поняття духовності в педагогічній спадщині Я. Чепіги / М. Прищак // Рідна школа. – 2007. – № 11/12. – С. 70–73.
116. Про педологічні викривлення в системі Наркомосів. Постанова ЦК ВКП (б) / Постанови партії та уряду про школу / [упор. О. Г. Сивець]. – К.–Х. : Радянська школа. – 1947. – С. 56–59.
117. „Просвіта”: історія та сучасність (1868–1998): Зб. матеріалів та документів, присвячених 130-річчю ВУТ „Просвіта” ім. Т. Шевченка / [упоряд., ред. В. Германа]. – К. : Просвіта, 1998. – 486 с.
118. Равкин З. И. Актуальные проблемы методологии историко-педагогических исследований / З. И. Равкин. – М. : Российская академия образования, 1993. – 93 с.
119. Резник Я.Б. Методи викладання в радянській школі / Я.Б. Резник. – К. : Радянська школа, 1941. – 61 с.
120. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – початок ХХ ст.) : Нариси / [редколегія : М. Д. Ярмаченко, Н. П. Калениченко, С. У. Гончаренко та ін.] – К. : Радянська школа, 1991. – 381 с.
121. Руденко Ю. Д. Національне виховання: відродження, перспективи / Ю. Д. Руденко // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. – 1994. – № 1. – С. 132–140.
122. Руднева Е. И. Трудовое политехническое обучение школьников (1918–1920) / Е. И. Руднева. – М. : Московский Государственный университет, 1961. – 134 с.
123. Русова С. Єдина діяльна (трудова) школа / Софія Русова // Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. / [за редакцією Є. І. Коваленко; упоряд., прим. Є. І. Коваленко, І. М.Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. – С. 105–133.
124. Русова С. Із хроніки національної школи різних народів / Софія Русова // Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. / [за редакцією Є. І. Коваленко; упоряд., прим. Є. І. Коваленко, І. М.Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 1. – С. 61–67.
125. Русова С. Національна школа у різних народів / Софія Русова // Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. / [за редакцією Є. І. Коваленко; упоряд., прим. Є. І. Коваленко, І. М.Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 1. – С. 85–93.
126. Русова С. Суспільні питання виховання / С. Русова // Життя і знання. – Львів, 1929. – С. 161–163.
127. Русова С. Шкільні екскурсії і їх значення / Софія Русова // Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. / [за редакцією Є. І. Коваленко; упоряд., прим. Є. І. Коваленко, І. М.Пінчук]. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 1. – С. 117–125.
128. Рябовол Л. Т. Розвиток земської освіти в Херсонській губернії (друга половина XIX – початок XX століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / Л. Т. Рябовол. – Кривий Ріг, 2001. – 20 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01rltohg.zip
129. Савицька Г. І. Я. Ф. Чепіга – невтомний борець за початкову освіту на Україні / Г. І. Савицька // Педагогика : Респ. наук.-метод. зб. – К. : Радянська школа, 1967. – Вип. 5. – С. 122–130.
130. Савченко О. Шкільна освіта як замовник підготовки майбутнього вчителя / Олександра Савченко // Рідна школа. – 2007. – № 5. – С. 5–8.
131. Сикорский И. А. Психологические основы воспитания и обучения. ; [3-е изд., доп.] / И. А. Сикорский. – К. : Лито-тип. тов. И. Н. Кушнарев и К, 1909. – 112 с.
132. Сисоєва С. Яків Чепіга (1875–1938) / С. Сисоєва, І. Соколова // Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навчальний посібник. – Київ : Центр навчальної літератури, 2003. – С. 220–227.
133. Сіра І. Т. Теоретичні ідеї та практична діяльність учених Харківської науково-педагогічної школи (20-70 рр. ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / І. Т. Сіра. – Х., 2002. – 20 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2002/02sitnps.zip
134. Сірополко С. Історія освіти в Україні : монография / [підгот. Ю. М. Вільчинський]. – 2-е вид. – Львів : Афіша, 2001. – 664 с.
135. Сковорода Г. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира / Григорій Сковорода // Повне зібрання творів в 2-х томах. / [ред. колегія: В. І. Шинкарук, В. Ю. Євдокименко, Л. С. Махновець та ін..] – К. : Наукова думка, 1973 – Т. 1. – С. 417–420.
136. Слободянюк Т. Б. Становлення та розвиток професійної підготовки фахівців з дошкільного виховання в Україні (кінець XIX – початок XX-го століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Загальна педагогіка та історія педагогіки„ [Електронний ресурс] / Т. Б. Слободянюк. – К., 2000. – 20 с. – Режим доступу до електронного документу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2000/00stbdvu.zip
137. Советский энциклопедический словарь / [гл. ред. А. М. Прохоров]. – 4-е изд. – М. : Издательство „Советская энциклопедия„, 1989. – 1632 с.
138. Соколянський І. На педагогічні теми / І. Соколя