ПРОБЛЕМА ЗМІСТУ ОСВІТИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВЧЕНИХ-ІСТОРИКІВ СЛОБОЖАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису
ПЕТРЕНКО Наталія Володимирівна

УДК 37.013.3(09)(477.57/.62)

ПРОБЛЕМА ЗМІСТУ ОСВІТИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВЧЕНИХ-ІСТОРИКІВ СЛОБОЖАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
ЗОЛОТУХІНА Світлана Трохимівна доктор педагогічних наук, професор

Харків – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................4 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЗМІСТУ ОСВІТИ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ВЧЕНИХ-ІСТОРИКІВ СЛОБОЖАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ 25
1.1. Визначення парадигми змісту освіти в педагогічній спадщині вчених-істориків Слобожанщини досліджуваного періоду 25
1.2. Характеристика змісту освіти в творчому доробку істориків-науковців Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття 55
1.3. Особливості поглядів учених-істориків Слобожанщини досліджуваного періоду щодо формування змісту історичної освіти. 95
Висновки до розділу 1 111
РОЗДІЛ 2 ДОСВІД УПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ УЧЕНИХ-ІСТОРИКІВ СЛОБОЖАНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ОСВІТИ 115
2.1. Практичні рекомендації учених-істориків Слобожанщини щодо формування змісту історичної освіти та реалізація їхніх ідей у практиці викладання історичних дисциплін. 115
2.2. Методичне забезпечення змісту освіти в педагогічній практиці істориків-науковців Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття 142
2.3. Просвітницька діяльність учених-істориків Слобожанщини досліджуваного періоду 152
2.4. Шляхи реалізації ідей учених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ - початку ХХ століття щодо формування змісту освіти в практику сучасних середніх та вищих навчальних закладів 172
Висновки до розділу 2 193
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 199
ДОДАТКИ 203
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 209

ВСТУП
Актуальність та ступінь розробки проблеми. Педагогічна наука України знаходиться в пошуках нової системи освіти, яка б відповідала су-часним соціально-економічним умовам та потребам суспільства, держави, особистості. Стратегічне завдання національної системи освіти – інтеграція в світовий культурно-освітній простір, приєднання України до Болонського процесу. У резолюції Ради Європи «Про освіту і підготовку молоді віком від 16 до 19 років: проблеми і перспективи» зазначається: «Освіта і підготовка мають озброїти молодих людей основними знаннями і навичками, зокрема знаннями принципів нових інформаційних технологій і вміннями користуватись ними, виховати в них прагнення розвивати здатність чітко і критично мислити, застосовувати відкритий та винахідливий підходи до розв’язання проблем і прийняття рішень, а також почуття соціальної відповідальності». [82]. Національна доктрина розвитку освіти в Україні, державні програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), «Вчитель», «Концепція розвитку загальної середньої освіти» поставили завдання забезпечити розвиток людини як найвищої цінності, найповнішого розкриття її здібностей. Прагнення України стати членом Європейського союзу вимагає вдосконалення змісту освіти: розробки сучасних підходів до його конструювання, визначення критеріїв та принципів його відбору, створення нового нормативного та навчально-методичного забезпечення для середньої і вищої шкіл. Модернізація змісту освіти передбачає також ліквідацію застарілих міфів і своєрідної ідеологізації освіти, вилучення дріб’язкового матеріалу й наближення його до реального історичного процесу, сучасних соціокультурних реалій.
Виходячи з цього, педагогічна наука України потребує звернення не тільки до сучасного світового педагогічного досвіду, але й переосмислення багатьох етапів становлення вітчизняної педагогіки, дослідження спадщини її видатних представників. Здобутки наших попередників могли б стати суттєвим чинником у процесі реформування змісту освіти, дозволили б уникнути певних прорахунків і недоліків. Крім того, звернення до педагогічної спадщини представників вітчизняної школи дозволить поступово відновити накопичений впродовж певного часу безцінний освітній досвід та сприяти відродженню української культури.
Тому, педагогічний досвід науковців та педагогів означеного періоду виявляється не тільки цікавим, але й актуальним. У цьому контексті не абиякий інтерес становить педагогічна спадщина вчених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття (їхніх думок щодо реформування змісту освіти та практичної діяльності щодо впровадження цих ідей у педагогічну практику): Д. Багалія, В. Бузескула, О. Вязігіна, А. Лебедєва, Д. Міллера, М. Максимейка, В. Надлера, М. Петрова, Є. Редіна, В. Савви, О. Єфименко та ін.
Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що перші спроби розв’язання проблеми змісту освіти на науковій основі були зроблені в другій половині ХІХ століття. У цей період прогресивними педагогами (В. Вахтеров, К. Вентцель, П. Каптерев, Л. Толстой, К. Ушинський, С. Шацький та ін.) були вперше висунуті і обґрунтовані певні вимоги до формування змісту освіти в нових соціально-економічних умовах.
У 20-30-ті роки ХХ століття більшістю представників вітчизняної педагогіки зміст освіти в різних інтерпретаціях розумівся як система знань, умінь та навичок, необхідних для виробничої або наукової діяльності. Такі педагоги-дослідники як Г. Ващенко, Б. Грінченко, С. Русова орієнтувались на природовідповідність життя людини, наполягали на тому, що «зміст освіти має містити в собі не тільки ґрунтовні знання, але і включати дітей у процес «виявлення» (перетворення) діяльності».
Сучасною вітчизняною та зарубіжною педагогікою проблема змісту освіти досліджувалась у теоретичному, експериментальному та історико-педагогічному напрямах.
Теоретичний напрям проблеми змісту освіти розроблено багатоаспектно. Останні два десятиліття в педагогіці досить активно ведуться дискусії щодо проблеми нового осмислення сутності цього педагогічного феномену, висловлюються різні думки, висуваються нові підходи до його конструювання та критеріям відбору. Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що не дивлячись на концептуальну розробленість проблеми змісту освіти сучасною вітчизняною та зарубіжною теоретичною педагогікою (Б. Гершунський, В. Краєвський, І.Лернер, В. Ледньов, М. Скаткін, І. Підласий, В. Смирнов, В. Лозова, Є. Шиянов та ін.), на рівні педагогічної практики відсутнє глибоке розуміння сутності змісту освіти, що призводить до суттєвих помилок при складанні навчальних програм, підручників, посіб-ників та методичних матеріалів. У працях вищезазначених дослідників тео-ретично розроблені основоположення щодо проблеми змісту освіти: надано характеристики змісту освіти; визначено основні принципи щодо його відбору; виділені критерії змісту освіти та його компоненти.
У ході дослідження з’ясовано, що сучасні дидакти (Ю. Бабанський, В. Краєвський, І. Лернер, В. Лозова та ін.) проводили роботу в напрямі дослідження функцій змісту освіти. Виходячи з сучасних визначень змісту освіти, ними було виділені його дві основні функції: перша - зміст освіти, що здійснюється в процесі навчання, повинен забезпечити передачу і засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури для подальшого розвитку засвоєного досвіду. «Єдиним джерелом звідки береться зміст освіти є культура в широкому її розумінні. Саме вона, таким чином, повинна стати об’єктом аналізу для визначення її складу. Культура матеріальна і духовна, - щоб бути переданою особистості … повинна бути розпредмечена, і тоді вона втілюється в соціальний досвід суспільства»; друга - зміст освіти, який здійснюється в процесі навчання, повинен забезпечити індивідуальний засіб існування людини і включати в собі: систему педагогічних засобів, спрямованих на розвиток інтелектуальної та інших сфер; систему педагогічних засобів, які б сприяли адаптації молодої людини, її свободі та інтеграції з суспільством (соціалізація особистості)[8, 79, 117, 133, 135, 142].
Аналізуючи сучасний стан теоретичної розробки проблеми формування змісту освіти можна сказати про наявність певної системи дидактичних обґрунтувань його принципів і критеріїв, що створена трудами сучасних дидактів (Ю. Бабанський, В. Краєвський, І. Лернер, В. Ледньов, В. Лозова та ін.) [8, 117, 118, 134, 135, 140]. Існують різні підходи до визначення принципів відбору змісту загальної освіти. І. Лернер, В. Раєвський, М. Скаткін та ін. [117, 118, 134, 171], формулюючи цілу низку таких принципів, виходять з того, що кожен з них (ними називається більше десяти принципів) означає, що зміст освіти повинен включати в себе такий навчальний матеріал, який допомагав би забезпечити досягнення цілей, висунутих перед загальноосвітньою школою. Однак, розуміючи той факт, що виділені ними принципи можуть вказувати тільки загальний напрямок щодо відбору конкретного змісту освіти та малоінструментальні в здійсненні самого відбору, автори намага-ються також обґрунтувати більш конкретні засади. Аналіз принципів відбору змісту освіти, які висуваються сучасними дидактами І. Лернером, В. Ледньовим, В. Краєвським, І. Підласим, М. Скаткіним та ін. дав можли-вість систематизувати їх: гуманістична спрямованість змісту освіти, що пе-редбачає пріоритет загальнолюдських цінностей; принцип науковості (відповідність навчального матеріалу досягненням наукового, технічного, соціального і культурного прогресу); врахування міжнародного досвіду формування змісту освіти та принципів послідовності (кожне нове знання спирається на попереднє та виходить з нього); принцип історизму (відтворення в шкільних курсах історії розвитку науки і практики); принцип систематичності (розглядання знань, які вивчаються та вмінь, які формуються в системі); зв’язок змісту освіти з життям (перевірка на практиці значущості знань, які вивчаються та вмінь, які формуються); його відповідність віковим можливостям та рівню підготовленості учнів; спрямованість змісту освіти на реалізацію мети всебічного розвитку особистості, що досягається науково обґрунтованим сполученням різноманітних циклів дисциплін (природничо-математичного, гума-нітарного) та трудової і фізичної підготовки, диференціацією навчання, участю школярів у різних видах діяльності, які забезпечують розвиток їх соціально-ціннісного ставлення до світу; забезпечення гуманізації змісту освіти (пріоритет особистої потреби в освіті, а не тільки суспільства, звернення до надбань світової культури, підвищення статусу гуманітарних предметів, визначення гуманітарних аспектів у всіх навчальних предметах); принцип єдності змістового та процесуального боків навчання (відповідність обсягу змісту до часу, виділеного на вивчення навчального предмету, співвіднесення навчального матеріалу з формами, засобами навчання); принцип структурної єдності змісту освіти (необхідність здійснення внутрішніх і зовнішніх зв’язків між предметами, їх інтеграції) [117, 118, 134, 171, 185].
З іншими формулюваннями підходить до визначення принципів відбору змісту загальної освіти Б. Лихачов, який виділяє їх у дві групи: загальнометодологічні принципи формування змісту середньої освіти та спеціальні принципи формування змісту із галузей науки, мистецтва, праці та фізичного розвитку [137]. Ці принципи можуть бути сконцентровані і повністю відображені в наступних трьох: відповідності змісту освіти рівню науки та вимогам суспільства (вимагає включення знань, вмінь та навичок, виконання в процесі навчання виховної та розвивальної функції); урахування змістового та процесуального боків (методи, закономірності, принципи та можливості навчання в цілому, відображення в програмах та підручниках поряд зі змістом засоби його передачі); принцип структурної єдності змісту освіти на різних рівнях його формування: теоретичне уявлення, навчальний предмет, навчальний матеріал, педагогічна діяльність, особистість учня.
Особливе значення в контексті дослідження проблеми набула наукова розробка критеріїв змісту освіти. У відповідності до перелічених принципів формування і конструювання змісту середньої освіти в педагогічній науці розроблена загальнодидактична система критеріїв його відбору. Для відбору змісту основ наук широко використовується система критеріїв Ю. Бабанського, а саме: цілісного відображення в змісті освіти завдань формування всебічно розвиненої особистості; високої наукової і практичної значущості змісту, який включається в основу наук; відповідності складності змісту реальним навчальним можливостям учнів певного віку [8].
Згідно концепції В. Ледньова, відбір принципів і критеріїв щодо формування змісту освіти повинен здійснюватись у відповідності до заданої мети на основі визначення детермінант (факторів), що впливають на його структурні компоненти. На думку дослідника, разом з названими критеріями існують ще й детермінанти структури, що відображують ієрархічні рівні навчальних курсів, навчальних дисциплін, а також рівень навчальних занять.
На теоретичному рівні сучасними дослідниками (Ю. Бабанський, І. Лернер та ін.) було також обґрунтовано етапи формування змісту освіти: перший етап – визначаються загальні цілі освіти (висловлюються в основному в термінах філософії і соціології та відображуються в суспільному пізнанні); другий етап – відбувається конкретизація певних цілей в психологічних уявленнях про ті якості особистості, якими повинна володіти освічена людина; третій етап – формуються цілі освіти та шляхи їх досягнення в педагогіці (дидактика). В. Краєвський, у свою чергу, виділяє в змісті загальної освіти 5 рівнів його формування [117, 118]: теоретичне уявлення про певний зміст освіти де він виступає в вигляді уявлень про склад (елементи), структуру (зв’язки між елементами), функціями соціального досвіду в його педагогічній трактовці; рівень конструювання навчального предмету (формується зміст навчальних предметів, встановлюється їх місце і функції через освітні цілі, в формуванні яких приймає участь держава, регіон, школа, вчитель, учень); рівень змісту навчального матеріалу (зміст освіти реально наповнюється тими елементами змісту, які були визначені на перших двох рівнях у формі специфічної для кожного предмету: конкретні завдання, вміння, навички, пізнавальні задачі, вправи, що складають зміст підручника і навчального посібника); рівень педагогічної дійсності; результат навчання, де зміст стає особистим досягненням учня. Крім того, представниками вітчизняної та зарубіжної педагогіки виявлено властивості змісту освіти (Л. Пермінова, А. Ростовцев та ін.); обґрунтовано й виділено засоби його оптимізації (Ю. Бабанський, І. Підласий, А. Ростовцев та ін.); з’ясовано підходи до відбору цінностей у цілісному навчально-виховному процесі (В. Раєвський, Р. Рогова та ін.). Останнім часом з’явились теоретичні розробки зарубіжних та українських дослідників так званих рамкових основ (національного коррикулуму) загальної середньої освіти для ХХІ століття (Н. Волошина, Є. Волощук, Д. Георгеску, Ю. Ковбасенко, К. Коллінз, П. Сальзберг, Т. Шелехова та ін.), завданням яких є створення таких стандартів освіти, що відповідали б національним особливостям. Обґрунтовуючи теоретичні засади проблеми вищеназвані дослідники підкреслювали доцільність звернення до розкриття її витоків.
Аналіз історико-педагогічної літератури ХХ – ХХІ століття вказує на те, що теоретичні положення сучасних дидактів щодо формування змісту освіти були підкріплені дослідженнями експериментального спрямування, в яких перевірялись дидактичні засади і технологічні основи змісту вищої та шкільної освіти, змісту окремих навчальних предметів зокрема (І. Бабін, К. Баханов, О. Василенко, В. Лозова, П. Москаленко, О. Пометун та ін.). Російськими дослідниками було апробовано технології так званого «діяльнісного змісту освіти» (В. Давидов, В. Д’яченко, А. Зінченко та ін.), в основу якого покладені універсальні засоби, методи та норми розумової діяльності. Теоретичні засади компетентнісного підходу до формування змісту освіти експериментально перевірялись С. Киепко, О. Курилів, І. Тараненко та іншими вченими. Окремо слід виділити експериментальні дослідження феномену інтеграції змісту освіти (М. Берулава та ін.).
Як свідчить аналіз ступеню розробки проблеми змісту освіти, в су-часних дослідженнях не описані технології відбору і конструювання змісту в межах окремої загальноосвітньої навчальної дисципліни. Це завдання вирішується спеціалістами конкретних галузей знань, що не сприяє створенню єдиних, загально дидактичних підходів до конструювання змісту навчальних дисциплін, які б відповідали загальним цілям освіти.
У зв’язку з цим гостро постає проблема оновлення змісту історичної освіти та відповідної навчальної дисципліни в умовах формування демократичної держави й громадянського суспільства в Україні. Сучасними істориками-науковцями, педагогами-методистами [172] відмічається, що новому інформаційному, аналітичному, теоретичному та методичному станам історичної науки повинна відповідати нова практика навчання історії: нові принципи відбору, структуризації та викладання матеріалу. Піднімаються питання необхідності перегляду завдань історичної освіти, навчальних програм з історичних курсів для середньої школи в контексті європейського виміру, методологічних основ підготовки шкільних та вузівських підручників з історії, переглядаються концептуальні аспекти викладання історичних дисциплін, методи вивчення історії. Але, як правило, в роботі над навчальними програмами кожен автор працює над певною галуззю історичної науки чи розділом історії, тому зберігається відомий елемент суб’єктивного бачення історичного процесу. Тому, проблема залишається відкритою.
Історико-педагогічний напрям представлено працями, в яких схарактеризовано досвід вітчизняної та зарубіжної педагогічної теорії і практики формування змісту освіти на різних етапах історичного розвитку (В. Безрукова, Д. Белухін, Л. Ваховський, В. Вихрущ, Б. Вульфов, М. Євтух, Л. Коваль, В. Курило, Ф. Науменко, О. Савченко, О. Сухомлинська, О. Смирнов, М. Ярмаченко, В. Шейко та ін.); здійснено історико-ретроспективний аналіз розвитку змісту освіти та змісту окремих навчальних дисциплін, зокрема історичної та правової (К. Баханов, Я. Кічук, В. Майборода, О. Пометун, О. Смірнов, Г. Швидько та ін.).
Проблема змісту освіти частково знайшла відображення в працях О. Друганової, С. Золотухіної, Л. Зеленської, О. Коваленко, Л. Коваленко, С. Микитюк, О. Павлової, О. Скакун, які досліджували досвід наукової, педагогічної та просвітницької діяльності окремих представників вищої школи Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Однак, творча спадщина вчених-істориків Слобожанщини цього періоду щодо означеної проблеми ще не була предметом спеціального дослідження.
Аналіз історико-педагогічної літератури свідчить [12, 13, 15, 19, 23, 25, 35, 36, 37, 47, 64, 82], що перші спроби висвітлення різних аспектів просвітницької, педагогічної діяльності істориків Слобожанщини другої половини XIX – початку XX століття (в тому числі й проблеми формування змісту середньої та вищої освіти) з’являється в працях самих учених-істориків – аналітичні статті Д. Багалія, присвячені науковій та педагогічній діяльності О. Єфименко, Д. Міллера, М. Петрова, Є. Редіна, В. Бузескула, а також статті істориків Харківського університету означеного періоду, присвячені науковій й педагогічній спадщині Д. Багалія та інших учених-істориків [49, 56, 77, 81, 162, 170, 186, 206, 217], в ґрунтовних роботах істориків щодо стану і розвитку початкової, середньої та вищої освіти на Слобожанщині: «Опыт истории Харьковского университета», «История города Харькова за 250 лет существования», «История Харьковского университета при действии устава 1884 года». Перші спроби проаналізувати й дати оцінку науково-педагогічній, громадській та просвітницькій діяльності вчених-істориків Слобожанщині другої половини ХІХ – початку ХХ століття були здійснені їх сучасниками, К. Рубінським, М. Сумцовим та ін.
З установленням радянської влади на території України інтерес до творчої спадщини вчених-істориків Слобожанщини означеного періоду припиняється, а з 1939 року науково-педагогічна діяльність більшості з цих істориків отримала офіційну оцінку «буржуазна», «націоналістична» і дуже скоро була забута. Повернення до їхньої спадщини почалося наприкінці 80-х років ХХ століття, що проявилось у перевиданні історичних та педагогічних праць істориків, вивченні їхньої науково-педагогічної спадщини.
Частково предмета нашого дослідження торкаються праці присвячені науково-педагогічній спадщині, громадській й просвітницькій діяльності вчених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття в контексті їхнього творчого й життєвого шляху (В. Астахова, В. Кравченко, В. Кадєєв, Л. Кунденко, С. Посохов, Г. Савченко, В. Фрадкін, Л. Березовська, І. Мартинова, Т. Петрова, Д. Кочет та ін.) [41, 41, 45, 46, 64, 98, 99, 100, 102, 104, 105, 108, 118, 120, 135, 144, 145, 148, 163, 165, 170, 175, 218]. Автори звертають увагу на значний внесок істориків Слобожанщини в розвиток вітчизняної педагогічної думки, в розробку основних дидактичних питань, серед яких чільне місце посідає проблема реформування змісту освіти, але ці звернення носять фрагментарний характер за виключенням наукової, просвітницької та громадської діяльності Д. Багалія.
У 1998 році почав реалізовуватися проект видання «Вибраних праць» Д. Багалія в шести томах [40]. Перший том містить «Автобіографію», матеріали святкувань прижиттєвих ювілеїв 1905, 1910, та 1927 рр., а також бібліографію вченого. Матеріали першого тому дозволяють скласти загальне уявлення про життєвий шлях, діапазон і напрями наукової діяльності вченого, з’ясувати місце та роль вченого в культурному та громадському житті України, Росії. Цікавим є покажчик «Д.І. Багалій – професор Харківського університету» [41], який став першою найповнішою в Україні бібліографією відомого історика. У покажчику вміщено хронологічну канву життя і діяльності вченого. Бібліографічна частина складається з двох основних розділів. У першому – зосереджено зібрані книги, збірники, журнальні і газетні статті про Д. Багалія та його участь у науковому, громадському і культурному житті Харкова і країни в цілому. В окремі підрозділи виділено додаткові матері-али про вченого, хронікальні нотатки, фото. Другий розділ відображає праці Д. Багалія, а саме: монографії, підручники, збірники праць і окремі статті, рецензії, доповіді, промови, листи вченого. Укладачі спробували зібрати також перевидання, окремі відбитки статей, уривки і виклади, редакторські роботи. Покажчик охоплює літературу, що була видана в межах України і Росії українською і російською мовами з 1878 до 1992 років включно.
Незважаючи на велику увагу науковців до спадщини Д. Багалія, педагогічна теоретична та практична діяльність цього видатного історика, просвітителя і педагога, особливо та, що стосується проблеми змісту освіти, на наш погляд, є найменше вивченою. Погляди Д. Багалія щодо вирішення цієї проблеми не знайшли цілковитого висвітлення в науковій літературі за винятком невеликої кількості статей. Тоді як турбота про освіту, розвиток педагогіки як науки, проблеми методики викладання (зокрема історії), проблеми змісту освіти складали значну частину його великої роботи.
Щодо інших представників історичної школи Слобожанщини означеного періоду, то в сучасній історіографії існують тільки окремі фрагментарні статті щодо їхньої наукової та громадської діяльності [145, 146, 150, 157], але відсутні наукові праці, які б аналізували педагогічну спадщину цих істориків у контексті означеної проблеми. Проте, аналіз праць учених-істориків Слобожанщини другої половини XIX – початку XX століття, архівних матеріалів свідчить, що вони не лише зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної педагогічної науки, а й накопичили значний досвід педагогічної діяльності.
Актуальність обраної проблеми посилюється також наявністю суперечностей: між постійним удосконаленням змісту освіти в сучасних умовах і недостатнім урахуванням накопиченого в вітчизняній педагогічній думці досвіду його конструювання; високим рівнем розробленості проблеми змісту освіти в педагогічній думці Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття і відсутністю цілісного її дослідження.
Тому, стійка тенденція реформування вітчизняної системи освіти, перш за все, її змісту з урахуванням Європейських освітніх стандартів, наявність вказаних суперечностей, об’єктивна потреба відродження й творчого використання спадщини прогресивних вітчизняних педагогів-науковців та недостатній рівень розробленості даної проблеми в науковій літературі зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Проблема змісту освіти в педагогічній спадщині вчених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах (РК 31-200199004104). Тема затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 23.12.2005 р.), узгоджена в Раді координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 5 від 22.05.2007 р.)
Мета дослідження: на основі вивчення історико-педагогічної літератури, архівних документів, творчої спадщини вчених-істориків Слобожанщини другої половини XIX – початку XX століття систематизувати теоретичні положення, узагальнити досвід реалізації змісту освіти в педагогічній практиці досліджуваного періоду для використання їхніх прогресивних ідей в умовах сучасної вищої та середньої школах.
Відповідно до мети поставлені такі завдання дослідження:
1. Розкрити теоретичні погляди вчених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття на проблему змісту освіти.
2. Схарактеризувати досвід упровадження ідей вчених-істориків Слобожанщини щодо формування змісту освіти в практику середніх і вищих навчальних закладів досліджуваного періоду.
3. Визначити етапи і тенденції розвитку змісту освіти в творчій спадщині вчених-істориків Слобожанщини означеного періоду та накреслити шляхи реалізації їхніх прогресивних ідей в практиці середніх і вищих навчальних закладів у сучасних умовах.
Об’єкт дослідження: творча спадщина вчених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
Предмет дослідження: внесок учених-істориків Слобожанщини другої половини XIX – початку XX століття в розробку проблеми змісту середньої та вищої освіти.
Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, з її вимогами об’єктивності й доказовості; положення про діалектичну єдність національного і загальнолюдського, теорії і практики, зв’язок історії з сьогоденням, методологічні положення Закону «Про освіту», державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), «Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти», Указу Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти», «Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа)», «Концепції профільного навчання в старшій школі». У ході дослідження використовувались принципи науковості, історизму, наступності, системності, персоніфікації та детермінізму.
Теоретичною основою дослідження стали ідеї і положення сучасних вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо проблеми формування змісту освіти (В. Лозова, В.Краєвський, И. Лернер, Б. Вульфов, В. Смирнов, Ю. Бабанський, І. Підласий, В. Безрукава), ідеї і концепції національної освіти і виховання (Л. Вовк, М. Євтух, М. Стельмахович, О. Сухомлинська), сутність освітньо-виховного процесу як специфічної форми суспільної діяльності (А. Бойко, В. Буряк, В. Євдокимов, В. Лозова, Г. Троцко), а також ідеї видатних вітчизняних і зарубіжних педагогів щодо організації навчально-виховного процесу (М. Бунаков, І. Гербарт, М. Корф, С. Миропольський,
П. Каптерєв, В. Стоюнін, В. Сухомлинський, К. Ушинський, М. Демков,
М. Вессель, М. Пирогов, Д. Писарєв, П. Лесгафт, В. Водовозов) та про розвиток вітчизняної науки ( Д. Багалій, В. Бузескул, Ф. Буслаєв, О. Вєтухов,
Б. Краєвський, О. Левандовський, Є. Рєдін, В. Харцієв, Г. Шульц).
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались загальнонаукові, соціологічні й історико-педагогічні методи, а саме:
- загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, узагальнення, систематизація, інтерпретація тощо) з метою вивчення енциклопедичної,
філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження, аналізу архівних матеріалів; систематизації ідеї вчених-істориків Слобожанщини досліджуваного періоду щодо проблеми змісту освіти; визначення освітньої парадигми, що лягла в основу їхніх педагогічних думок; накреслення перспективи впровадження цих ідей у сучасну педагогічну практику;
- історико-педагогічний ретроспективний метод – для визначення специфіки розвитку системи освіти й змісту освіти в конкретному регіоні досліджуваного періоду;
- соціологічні методи (відбір, фіксація і перевірка фактів, контент-аналіз журнальних публікацій) з метою простежити в динаміці проблему формування змісту освіти щодо наявних на той час соціально-економічних і політичних умов розвитку суспільства; особливостей формування змісту історичної освіти означеного періоду.
Джерельна база дослідження складається з різноманітних за характе-ром та змістом джерел, умовно поділених на 4 групи: творча спадщина вчених, педагогів, громадських діячів; підручники, посібники; матеріали періодичних видань; архівні документи.
У процесі роботи над дисертацією використовувались передусім історико-педагогічні, методичні праці, посібники та підручники істориків Харківського університету другої половини ХІХ – початку ХХ століття (Д. Багалія, В. Бузескула, О. Вязігіна, М. Максимейка, Д. Міллера, М. Петрова, Є. Рєдіна, О. Єфименко та ін.), а також науково-педагогічні праці вчених Слобожанщини досліджуваного періоду, розміщені у «Збірниках Харківського історико-філологічного товариства»,«Трудах Педагогічного відділу Харківського історико-філологічного товариства».
Аналізувались матеріали періодичних видань другої половини ХІХ – початку ХХ століття («Киевская старина», «Образование», «Журнал Министерства народного просвещения», «Харьковские губернские ведомости», «Южный край»); нормативно-правові документи Міністерства народної освіти, які регулювали діяльність середніх та вищих навчальних закладів, регламентували зміст освіти в другій половині ХІХ – початку ХХ століття.
Важливим джерелом була творча спадщина відомих педагогів (М. Вессель, М. Корф, П. Лесгафт, Д. Писарєв, М. Пирогов, В. Стоюнін, К. Ушинський та ін.) й істориків (Т. Грановський, М. Грушевський, М. Карєєв, А. Лаппо-Данілевський, П. Філевський, Є. Щепкін та ін.), що дозволило ознайомитись зі станом розробленості проблеми змісту освіти наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, специфікою змісту історичної освіти в досліджуваний період, історією становлення й розвитку системи освіти та її змісту в Україні та на Слобожанщині в досліджуваний період.
Цінний фактичний матеріал зібрано в ході опрацювання фондів Центрального державного історичного архіву України (ф. 707 «Управление Киевского учебного округа», ф. 2017 «Харьковское историко-филологическое общество», ф. 2162 «Канцелярия попечителя Харьковского учебного округа», ф. 2020 «Д. Багалей - профессор Харьковского университета», ф. 127 «Киевская духовная консистория», ф. 2052 «Личный фонд М.Ф. Сумцова»), Державного архіву Харківської області (ф. 3 «Училищні ради Харківської губернії (1867-1918 рр.)», ф. 200 «Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869-1920)», ф. 920 «Харківська гімназія Дашковської», ф. 734 «Богодухівське повітове відділення Харківської єпархіальної училищної ради», ф. 265 «Перша харківська гімназія», ф. 266 «Канцелярія директора народних училищ Харківської губернії», ф. 254 «Валківська жіноча гімназія», ф. 659 «Вовчанське міське двокласне училище», ф. 762 «Ізюмське міське 4-хкласне училище»).
У процесі наукового пошуку було також використано матеріали Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ), Державної науково-педагогічної бібліотеки України (м. Київ), Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, Центральної наукової бібліотеки
(м. Харків), праці вітчизняних та зарубіжних педагогів, збірники наукових статей, періодичні видання, дисертаційні дослідження.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ – початку ХХ століття. За нижню межу взято 60-ті роки ХІХ століття, які характеризуються значними соціально-економічними змінами та пов’язаними з ними політичними, культурними процесами, що зумовили виникнення нових освітніх парадигм, потребу розробки відповідного змісту освіти, тощо. З цього часу починається наукове осмислення проблеми змісту освіти: обґрунтовується його важливість, висуваються певні вимоги щодо його формування. Верхня межа - 1917 рік, з моменту виникнення нових пріоритетів в освіті, пов’язаних з певними політичними змінами в Україні, що призвели до встановлення радянської влади, за роки якої більшість освітніх ідей означеного періоду, зокрема творчі доробки вчених-істориків
Слобожанщини щодо проблеми змісту освіти, були оголошені непотрібними, «буржуазними» та забуті на довгий час.
Територіальні межі дослідження охоплюють Слобожанщину другої половини ХІХ – початку ХХ століття, яка становила собою потужний культурно-освітній регіон України, представлений якісним професорсько-викладацьким складом вищих навчальних закладів, зокрема Харківського університету.
Наукова новизна й теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше з позицій сьогодення здійснено цілісний аналіз поглядів учених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття щодо проблеми змісту освіти: визначено парадигму змісту освіти в педагогічних поглядах істориків Слобожанщини досліджуваного періоду; узагальнено основні вимоги вчених-істориків щодо формування змісту освіти (гуманістична спрямованість змісту освіти; необхідність використання принципів науковості, історизму; надання змісту середньої освіти широкого загального характеру; забезпечення глибини та міцності знань; зв’язок змісту освіти з життям; відповідність змісту освіти потребам користувачів освітньої послуги; врахування соціально-економічних та культурно-етнічних особливостей регіону; органічне включення світоглядних, моральних, естетичних ідей, положень у зміст фактичного матеріалу навчальних предметів) та умови його реалізації в практиці вищої і середньої школи (наступність змісту вищої і середньої освіти, опрацювання механізмів їх інтеграції; необхідність створення навчально-допоміжних установ; удосконалення вимог до змісту програм, начальних планів для середніх навчальних закладів: повнота, стрункість викладу навчального матеріалу, встановлення органічного зв’язку між розумовим, моральним, фізичним та естетичним вихованням; вибір відповідної структури уроку в середній школі; врахування характеру навчального матеріалу, вікових, психологічних особливостей дітей та оптимальних прийомів викладання; спрямованість змісту освіти на турботу про здоров’я дітей); з’ясовано особливості підходів учених-істориків Слобожанщини щодо формування національно-регіонального, естетичного, релігійного компонентів змісту освіти; виявлено та схарактеризовано напрями впровадження цих ідей в педагогічну практику: навчально-методичний (надання практичних рекомендацій щодо конструювання змісту освіти; складання навчальних лекційних курсів для студентів, написання підручників, посібників з історичних д

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
На основі аналізу історико-педагогічної літератури, архівних документів проведене дослідження дало можливість зробити такі висновки:
У дослідженні вперше подано цілісний аналіз проблеми змісту освіти у творчій спадщині істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
1. Визначено внесок учених-істориків Слобожанщини другої половини ХІХ – початку ХХ століття (Д. Багалій, В. Бузескул, А. Лебедєв, Д. Міллер, М. Петров, Є. Рєдін, О. Єфименко та ін.) у розробку теоретичних засад формування змісту освіти: характеристика культурологічної парадигми змісту освіти; формулювання вимог до його відбору (гуманістична спрямованість змісту освіти; необхідність використання принципів науковості, історизму; надання змісту середньої освіти широкого загального характеру; забезпечення глибини та міцності знань; зв’язок змісту освіти з життям; відповідність потребам користувачів освітньої послуги; врахування соціально-економічних та культурно-етнічних особливостей регіону; органічне включення світоглядних, моральних, естетичних ідей, положень у зміст фактичного матеріалу навчальних предметів) та умов реалізації змісту освіти в практиці вищої і середньої школи (наступність змісту вищої і середньої освіти, опрацювання механізмів їх інтеграції; необхідність створення навчально-допоміжних установ; вдосконалення вимог до змісту програм, начальних планів для середніх шкіл: повнота, стрункість у викладанні, встановлення органічного зв’язку між розумовим, моральним, фізичним та естетичним вихованням молодого покоління; вибір відповідної структури уроку в середній школі; врахування характеру навчального матеріалу, вікових, психологічних особливостей дітей та оптимальних прийомів викладання; спрямованість змісту освіти на турботу про здоров’я дітей); доведення значущості компонентів змісту освіти: національно-регіонального «місцевого елемента» - Д. Багалій, Д. Міллер, О. Єфименко, художньо-естетичного - Є. Рєдін, релігійного - Д. Багалій, В. Бузескул, А. Лебедєв, О.Єфименко; розробка методології історичної науки та її змісту у вищій школі; «перегляд» змісту історичної освіти в середній школі.
Установлено, що звернення вчених-істориків Слобожанщини дослі-джуваного періоду до проблеми змісту освіти обумовлено високим рівнем їхньої професійної компетентності, сформованості громадянської позиції.
2. Виявлено, що впровадження теоретичних ідей істориків Слобожан-щини досліджуваного періоду (Д. Багалй, В. Бузескул, О. Вязігін, А. Лебедєв, М. Петров, Є. Рєдін, О. Єфименко та інші) відбувалося за такими напрямами: навчально-методичному (практична реалізація національно-регіонального «місцевого елемента», естетичного та релігійного компонентів змісту освіти: введення курсів регіонального, культурно-естетичного та історико-релігійного спрямування в зміст вищої гуманітарної освіти; включення відповідних тем в лекції для студентів та в шкільні підручники; організація позалекційної, позаурочної, індивідуальної, проектно-дослідницької і пошуково-архівної роботи; підготовка спеціальної навчальної літератури, підручників, навчальних посібників, практичних рекомендацій щодо їх складання та до рецензування наукової літератури; участь у створенні навчальних програм та навчально-допоміжних установ, вироблення правил користування ними) та просвітницькому, який здійснювався в межах діяльності «Харківського товариства грамотності», «Харківського історико-філологічного товариства», «Педагогічного відділу», а саме: редагування та підготовка статей для історичних розділів «Народної енциклопедії»; ініціювання організації жіночої освіти на Слобожанщині; організація народних читань та розробка відповідних програм, читання публічних лекцій; організація громадських бібліотек, участь у роботі Видавничого комітету «Товариства грамотності», завданням якого була підготовка та видання книг для народного читання з обов’язковим обговоренням і відбором змісту фактичного матеріалу.

3. Визначено, що формування проблеми змісту освіти в творчій спадщині вчених-істориків Слобожанщини здійснювалося поетапно, в основу яких було покладено ступінь розвитку вітчизняної системи освіти, особливості соціально-педагогічних процесів в Україні, зокрема на Слобожанщині в досліджуваний період, специфіка світоглядної позиції й діяльності самих науковців.
Перший етап (60-ті рр. ХІХ століття – 1891 р.) – етап теоретичного обґрунтування проблеми змісту освіти. Він характеризувався значними теоретичними наробками вчених-істориків щодо особливого суспільно-особистісного статусу освіти, усвідомленням значущості проблеми змісту освіти та її науковим осмисленням, чітким визначенням вимог до його відбору, компонентів та умов реалізації.
Другий етап (1892 р. – 1917 р.) – етап практичного втілення ідей, який вирізнявся активністю істориків-науковців у напрямі навчально-методичного забезпечення змісту освіти середньої і вищої школи, зокрема історичного; їхньою інтенсивною просвітницькою діяльністю. Цей етап знаменувався створенням «Педагогічного відділу» при Харківському історико-філологічному товаристві, в межах якого вчені-історики брали активну участь у розробці дидактичних питань, серед яких особливе місце відводилось змісту освіти, а також участю в підготовці нового університетського Статуту і навчальних програм.
Визначено, що демократична й гуманістична спрямованість змісту освіти; наповнення його ідеями народності і національними традиціями з урахуванням регіональних особливостей; наступність змісту середньої та вищої освіти, відображали основні тенденцій розвитку цієї проблеми в творчій спадщині вчених-істориків.
4. Установлено, що теоретичні ідеї і практичний досвід учених-істориків Слобожанщини означеного періоду щодо проблеми змісту освіти можуть бути творчо використані в умовах реформування національної школи в Україні в таких напрямах: оновлення змісту освіти та його компонентів через відкритий характер взаємодії освітнього простору з динамікою розвитку суспільних процесів; подальший розвиток регіонального компонента; введення в зміст базової гуманітарної освіти елементів православної культури; створення гуманістично спрямованого змісту освіти через включення в нього додаткового блоку предметів художньо-естетичного циклу та створення програмно-методичного забезпечення єдиної моделі художньо-естетичного виховання; внесення корективів у зміст історичної освіти; удосконалення методик викладання історії.
Дослідження не висвітлює всіх аспектів проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують питання, пов’язані з досвідом формування змісту освіти у навчальних закладах різних типів, інших регіонах України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Актуальні питання історії України [Тези доповідей перших Багаліївських читань]. – Харків: ХДПІ, 1992. – 61 с.
2. Алешинцев И. История гимназического образования в России XVIII – XIX вв. / Иван Алешенцев – Спб.,1912. – 346 с.
3. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике / Ш.А. Амонашвили. – М., 1995. – 459 с.
4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев. – М., 1977. – 312 с.
5. Антология педагогической мысли в России второй половины XIX – начала XX в. – М.: Педагогика, 1990. – 607 с.
6. Антология по истории педагогики в России ( первая половина ХХ века) [Сост. А.В. Овчинников и др..] – М., Academia, 2000. – 384 с.
7. Антология педагогической мысли. – М., Высшая школа, 1989. – 463 с.
8. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю.К. Бабанский – М., 1982. – 231 с.
9. Багалей Д.И. Г.С. Сковорода, его жизнь, учение и значение / Д.И. Багалей // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков, Тип. Губернского правления, 1896. – Т. 8. – С. 52-67.
10. Багалей Д.И. Заметки и материалы по истории Харьковского университета. Новые данные для биографии Каразина В.Н. / Д.И. Багалей – 84 с.
11. Багалей Д.И. Заселение Харьковского края и общий ход его культурного развития до открытия университета: Речь, сказанная на акте в Императорском Харьковском университете 17 января 1889 г. проф. Д.И. Багалеем / Дитрий Иванович Багалей – Харьков, Тип. Зильберберга, 1889. – 43 с.

12. Багалей Д.И. Иван Степанович Рижский (профессор и первый ректор Харьковского университета) / Д.И. Багалей // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков, 1913. – Т. ХХ. – С. 315-337.
13. Багалей Д.И. К 30-летней годовщине его учено-педагогической деятельности 1880-1910 гг. / Д.И. Багалей – Харьков, 1912.
14. Багалей Д.И. Костомаровские дни в Воронеже 27-29 марта 1911 г.
/ Дмитрий Иванович Багалей – Харьков: Печатное дело, 1911. – 12 с.
15. Багалей Д.И. Миллер Д.П. История Харькова за 250 лет его существования / Д.И. Багалей, Д.П. Миллер – Харьков, 1993. – Т. 1-2-3.
16. Багалей Д.И. Миллер Д.П. История Харьковского университета за 250 лет существования / Д.И. Багалей, Д.П. Миллер – Харьков, 1906.
– Т.1-2.
17. Багалей Д.И. Несколько слов об элементарной методике истории / Д.П. Багалей // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков, 1894. – Т. 6. – С.1-10.
18. Багалей Д.И. Новый историк Малороссии: рецензия на книгу А.М. Лазаревского «Описание старой Малороссии» / Дмитрий Иванович Багалей. – Спб., 1891. – 148 с.
19. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета / Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков: Тип. Зильберберг, 1896. –Т.1. – 1204 с.
20. Багалей Д.И. Отзыв Д.И. Багалея о сочинении Е.П. Трифильева «Очерки из истории крепостного права в России. Царствование императора Павла Первого» / Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков, Тип. Зильберберг, 1904. – 30 с.
21. Багалей Д.И. Отзыв о работах приват доцентов Н.В. Клочкова и В.И. Веретенникова (представлен в историко-филологическом факультете Императорском Харьковском университете) / Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков, 1914. – 12 с.
22. Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства / Дмитрий Иванович Багалей. – М.: Изд. Имп. Общества Истории и древностей Российских при Московском ун-те., 1887. – 571 с.
23. Багалей Д.И. Памяти Дмитрия Петровича Миллера / Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков: Печатное дело, 1913. – 5 с.
24. Багалей Д.И. Письмо Оресту Мартиновичу Габелю от 26 декабря 1905 года / Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков, 1905. – 1 с.
25. Багалей Д.И. По поводу выборов на кафедру русской истории в Харьковский университет. О научных трудах кандидатов / Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков, 1914. – 24 с.
26. Багалей Д.И. Просвита: Очерки по истории украинской культуры / Д.И. Багалей // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков: Печатное дело, 1911. – 624 с.
27. Багалей Д.И. Разбор сочинения «Заседание Донского края в связи с условиями местного быта, по напечатанным и архивным материалам» представленного в историко-филологическом факультете для соискания медали под девизом: «Fiat et vritos valent» / Дмитрий Иванович Багалей. - Харьков: Тип. Зильберберг, 1910. – 10 с.
28. Багалей Д.И. Речи в Харьковской городской Думе при избрании и вступлении в должность Харьковского городского головы / Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков: Тип. Мирный труд, 1915. – 15 с.
29. Багалей Д.И. Речь, произнесенная в заседании Государственного совета 13 июня 1912 года при обсуждении законопроекта об образовании Холмской губернии / Дмитрий Иванович Багалей. – Спб., 1912.
30. Багалей Д.И. Русская историография: лекции, читанные в Харьковском университете/ Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков: Изд. Студентов историко-филологического факультета, 1907. – Т. 1. – 152 с.
31. Багалей Д.И. Русская история. (Пособие к лекциям для высшей школы и руководство для учителей и самообразования.) / Д.И. Багалей. – М. – Т. 1. – 1914. – 508 с.
32. Багалей Д.И. Украинский странствующий философ Г.С. Сковорода
/ Дмитрий Иванович Багалей. – Харьков, 1923. – 65 с.
33. Багалей Д.И. Экономическое положение русских университетов / Дмитрий Иванович Багалей. – Спб., 1914. – 45 с.
34. Багалей Д.И., Плохинский М.Н. Научные чтения для женщин весной 1895 г. Программи чтений. Временная организация. Статистические данные / Д.И. Багалей, М.Н. Плохинский // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков: Тип. Губернского правления, 1896. – Т. 8. – С. 28-34.
35. Багалій Д.І. Олександра Яківна Єфименкова: оцінка її наукових праць
/ Д.І. Багалій // Зап. Іст-філологічного від. УАН. – К., 1919. – Кн. 1. – С. 104-113.
36. Багалій Д.І. Харківська доба діяльності О.Я. Єфименкової / Д.І. Багалій // Збірник науково-дослідчої кафедри історії української культури. Т.10. – Харків: Держвидав України, 1930. С. 5-15.
37. Багалей Д.И. Об ученых трудах А.Я. Ефименко / Д.И. Багалей // ЗХУ.
– 1910. – Кн.2. – С. 1-22.
38. Багалій Д.І. Автобіографія. 50 лет на стороні української культури / Д.І. Багалій. – Харків: прапор, 2002. – 192 с.
39. Багалій Д.І. Харківська громадська бібліотека як тип наукової і загальнопросвітницької обласної бібліотеки / Д.І. Багалій // Кн. Вісн. – 1919. - № 2. – С. 41-57.
40. Багалей Д.И. О просветительном значении Харьковской Общественной Библиотеки / Д.И. Багалей // Десятилетие Харьковской общественной бибилиотеки. – Харьков: Тип. А. Дарре, 1898. – С. 61-82.
41. Багалій Д.І. – професор Харківського університету. Вибрані праці.
42. Багаліївські читання в ХУА. – Харків, 5 листопада, 1999. – 112 с.
43. Багаліївські читання в ХУА. – Харків, 5 листопада, 2001. – 221 с.
44. Багаліївські читання в ХУА. – Харків, 6 листопада, 1999. – 56 с.
45. Багаліївські читання в ХУА. – Харків, 6 листопада, 2000. – 113 с.
46. Барило О.А. Ідеї вільного виховання в реформаторській педагогіці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01. «Загальна педагогика та істория педагогики» / О.А. Барило – Харків, 2004. – 21 с.
47. Безрукова В.С. Все о современном уроке в школе: проблемы и решения / Валентина Сергеевна Безрукова // Библиотека журнала «Директор школы». – М., 2004. – Вып. 3. – С. 6-159.
48. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика / Валентина Сергеевна Безрукова – Екатеринбург, 1996. – 56 с.
49. Белухин Д.А. Основы личностно ориентированной педагогіки (курс лекцій) / Дмитрий Александрович Белухин – М., 1996. – Ч. 1. – 234 с.
50. Бузескул В.П. Античность и современность. Современные темы в ан-тичной Греции / Владислав Петрович Бузескул. – Спб., 1914. – 210 с.
51. Бузескул В.П. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет существования (1805-1905). / Д.И. Багалей, Н.Ф. Сумцов, В.П. Бузескул. – Харьков: Тип. Дарре, 1906. – 329.
52. Бузескул В.П. Всеобщая история и ее представители в России в ХІХ и начале ХХ века» / Владислав Петрович Бузескул – Харьков, 1929.
– ч. 1. - 218 с.
53. Бузескул В.П. К биографии Михаила Назаровича Петрова (историк профессор Харьковского университета) / Владислав Петрович Бузескул // Харьковские губернские ведомости. – 1887. – № 33. – 7 с.
54. Бузескул В.П. Лекции по истории Греции / Владислав Петрович Бузескул. – Харьков: Общество взаимопомощи студентов филологов ХИУ, 1907. – 508 с.
55. Бузескул В.П. Обзор немецкой литературы по истории средних веков. (Лекция, читанная в Императорском Харьковском университете 26 апреля 1885 г.) / Владислав Петрович Бузескул. – Харьков: Тип. Счасни, 1885. – 38 с.
56. Бузескул В.П. Перикл. Личность, деятельность, значение / Владислав Петрович Бузескул. – Спб., Изд. Брокгауз-Ефрон, 1923. – 10 с.
57. Бузескул В.П. Профессор М.М. Лунин («Харьковский Грановский»).
К столетию Харьковского университета / Владислав Петрович Бузескул // Журнал Министерства Народного просвещения. – Спб., 1905 (февраль). – С. 321-374.
58. Бузескул В.П. Школьное дело у древних греков по новым данным
/ Владислав Петрович Бузескул. – Харьков: Союз, 1918. – 42 с.
59. Вейсман А.Д. О приготовлении учителей народных школ в Пруссии
/ А.Д. Вейсман // Журнал Министерства Народного просвещения.
– Спб., Сенаторская типография, 1905 (апрель). – С. 149-171.
60. Ветухов А.В. О деятельности Педагогического отдела Харьковского историко-филологического общества в первое десятилетие, 1892-1902 гг. / Александр Васильевич Ветухов // СХИФО. – 1905. – Т.14. – С. 109-122.
61. Ветухов А.В. Прошлое родного языка и строение речи: ( Для 4-го класса средних учебных заведений и для самообразования) / Александр Васильевич Ветухов. – Харьков: Мирный труд, 1913. – 31 с.
62. Ветухов А.В. Начатки русской граматики / Александр Васильевич Ветухов. – Харьков, 1909. – 45 с.
63. Ветухов А.В. Жизнь слова: (Основы теории словестности для школы и самообразования) / Александр Васильевич Ветухов. – Харьков: Мирный труд, 1910. – 19 с.
64. Ветухов А.В. Несколько замечаний по вопросу о том, влияет ли язык на абстрактнейшие доктрины, каковы счисление (арифметика) и
математика, все ли равно, на каком языке учить и учиться счету/ Александр Васильевич Ветухов. – Варшава: Тип. Варшавского учеб. округа, 1910. – 7 с.
65. Вихрущ В.О. Розвиток концептуальних основ вітчизняної дидактики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01. « Загальна педагогика та історія педагогіки» / В.О. Вихрущ.
– К., 2001. – 25 с.
66. Водовозов В. Рассказы из русской истории / Владимир Водовозов. – Спб., 1873. – 34 с.
67. Водовозов В.И. Избранные педагогические сочинения/ В.И. Водовозов. – Москва: Педагогика, 1986. – 576 с.
68. Вульфов Б.З. Семь парадоксов воспитания: проблемы воспитания в период перехода к рыночной економите / Б.З. Вульфов. – М.: Новая школа, 1994. – 79 с.
69. Вульфов Б.З. Основы педагогики. Учебное пособие/ Б.З. Вульфов, В.Д. Иванов. – М.: изд-во УРАО, 2000. – 614 с.
70. Вязигин А.С. Григорий VII. Его жизнь и общественная деятельность
/ Александр Сергеевич Вязигин. – Спб., 1891.
71. Вязигин А.С. Пособие и лекции по истории средних веков / Александр Сергеевич Вязигин. – Харьков, 1916. – 282 с.
72. Гербарт И. Избранные педагогические сочинения / Иоганн Гербарт.
– М., 1940. – Т.1. – 292 с.
73. Гинце. Краткий повторительный курс всеобщей истории / Гинце. – Харьков, 1887. – 305 с.
74. Грановский Т.Н Сочинения / Тимофей Николаевич Грановский. – М., 1866. -2 ч. – 543 с.
75. Грановский Т.Н Сочинения / Тимофей Николаевич Грановский. – М., 1892. – 467 с.
76. Грановский Т.Н. О современном состоянии и значении всеобщей истории / Тимофей Николаевич Грановский. – М., 1865. – 67 с
77. Грановский Т.Н. Сочинения Грановского Т.Н. / Тимофей Николаевич Грановский. – М., 1892. – Ч. ІІ. – 541 с.
78. Грушевський М. Ілюстрована історія України.[Репринтне видання 1913 року] / Михайло Грушевський. – К., 1990 – 524 с.
79. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения / В.В. Давыдов. – М., 1986. – 154 с.
80. Демков М. История русской педагогики: новая русская педагогика (XIX в.)/ Михаил Демков. – М., 1909. – Ч. 3. – 532 с.
81. Демков М. Начальная народная школа, ее история, дидактика и методы / Михаил Демков. – М., 1911. – 329 с.
82. Демков М.И. О задачах серьезной педагогической литературы / М.И. Демков // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков: Тип. Губернского правления, 1896. – Т. 8. – С. 49-59.
83. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – Харків: Райдуга. – 1994. – 61 с.
84. Добряков А. Учебный атлас по русской истории для исторического курса гимназий, духовних семи нарий и уездных училищ с приложением родословной и хронологическими таблицями, с планами древних Киева, Новгорода и Москвы / Александр Добряков. – Спб., 1868. – 18 с.
85. Дринов М.С. Обзор ученой деятельности И.М.Собестианского / М.С. Дринов // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков, Тип. Губернского правления, 1896. – Т. 8. – С. 6-16.
86. Євтух М. Розвиток освіти і педагогічної думки і Україні (кінець XVIII – перша половина XIX ст.): дис. у формі наукової доповіді …доктора педагогічних наук: 13.00.01. / М. Євтух. – К., 1996. – 70 с.
87. Ефименко А.Я. История украинского народа / Александра Яковлевна Ефименко. – Харьков, 1922. – 512 с.
88. Ефименко А.Я. На Украине. Очерки и рассказы/ Александра Яковлевна Ефименко. – М.: Тип. Меньшова, 1915. – 128 с.
89. Ефименко А.Я. Двенадцать пунктов Вельяминова/ Александра Яковлевна Ефименко. – К.: Тип. Корчак-Новицкого, 1888. – 21 с.
90. Єфименко О.Я. Початковий підручник українсько-московської історії для шкіл народних/ Олександра Яківна Єфименко. – Харків: Союз, 1919. – 90 с.
91. Ефименко А.Я. Малорусский язык в народной школе/ А.Я. Ефименко
// Южная Русь. – СПб., 1905. – Т.2. – С. 208-235.
92. Ефименко А.Я. Учебник русской истрии для старших классов среднеучебных заведений/ Александра Яковлевна Ефименко. – СПб.: Брокгауз-Ефрон, 1919. – 445 с.
93. Ефименко А.Я. Элементарный учебник русской истории: курс эпизо-дический [для средних учебных заведений и высших классов началь-ных училищ], [4-е изд. испр.]/ Александра Яковлевна Ефименко. - 1914. – VIII. – 98 с.
94. Жадан І.В. Концепція громадянської освіти в Україні / І.В. Жадан
// Педагогічна газета. – 2001. - № 11. – С.5
95. Журавський Ю.И. Исторический факультет Харьковского университета: Очерк истории / Ю.И. Журавский, Б.П. Зайцев, Б.К. Мигаль // ВХУ. – 1991. - № 357. – С. 3-24.
96. Зайцева З. Наукові товариства як інституції української науки другої половини ХІХ століття – початку ХХ століття / З. Зайцева // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства центральної та східної Європи: зб. наук. праць . – К.-Чернівці, 1997. – Вип. 1.
– С. 66-78.
97. Занков Л.В. Дидактика и жизнь / Леонид Владимирович Занков. – М., 1968. – 231 с.
98. Занков Л.В. Обучение и развитие / Леонид Владимирович Занков. – М., 1975. – 390 с.
99. Зеленська Л.Д. Проблема формування професійно-педагогічної компетентності вчених вищих начальних закладів Слобожанщіни
(к. ХІХ – поч. ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01. «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л.Д. Зеленська. – Харків, 2006. – 22 с.
100. Золотухіна С.Т. Тенденції розвитку виховуючого навчання / Світлана Трохимівна Золотухіна. - Харків: Основа, 1995. – 292 с.
101. Золотухіна С.Т. Професійно-педагогічна компетентність викладача вищого навчального закладу (історико-педагогічний аспект) /
С.Т. Золотухіна, Л.Д. Зеленська. – Харків, 2007. – 184 с.
102. Иловайский Д.И. Сокращенное руководство ко всеобщей и русской истории / Дмитрий Иванович Иловайский. – М., 1874. – 194 с.
103. Историко-филологический факультет за первые 100 лет его существования (1805-1905). – Харьков, 1908. – 390 с.
104. Исторический обзор деятельности Харьковского общества распространения в народе грамотности (1869-1909 гг). / [составитель
А. Дид¬ри¬хос] – М., 1911. – 262 с.
105. Історія педагогіки. / [за редакцією д-ра педагогічних наук
М.С. Гриценка]. – Київ, 1973. – 442.
106. Історія педагогіки. / [за редакцією проф.. М.В. Лемківського, д-ра пед. наук О.А. Дубасенюк]. – Житомир: Житомирський державний педагогічний університет. – 1999. – 336 с.
107. Калуцька Л.П. Історико-філологічне товариство при Харківському університеті і його діяльність/ Л.П. Калуцька // Сталін. кадри. – 1954.
– 15 окт.
108. Кареев Н. Несколько личных воспоминаний и общих мыслей о преподавании истории в средней школе и о подготовке учителей / Николай Кареев. – Харьков, Печатное дело, 1916. – 13 с.
109. Кареев Н. Основные вопросы философии истории / Николай Кареев.
– М., 1883. – Т.2. – 400 с.
110. Кареев Н.И. Главные обобщения Всемирной истории / Николай
Иванович Кареев. – Спб., 1905. – 10 с.
111. Кареев Н.И. Теория исторического знания / Николай Иванович Кареев. – Спб., 1913. – 320 с.
112. Кистяковская М.Ю. О стимулах, вызывающих положительные эмоции у ребенка первых месяцев жизни // М.Ю. Кистяковская. Вопросы психологии, 1965. - № 2. – С. 138-139.
113. Коломієць Т. Харківське товариство поширення у народі грамотності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02.
/ Т.Коломієць. – Харків, 1995. – 24 с.
114. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) від 22.11.2001 р. / Нормативно-правове забезпечення освіти. Доктрина, закони, концепції. – Харків: «Основа», 2004. – Ч. 1. - С. 107-129.
115. Концепція профільного навчання в старшій школі 2003 р. / Нормативно-правове забезпечення освіти. Доктрина, закони, концепції. – Харків: «Основа», 2004. – Ч.1. - С. 129-143.
116. Кузміна С.Л. П.Д. Юркевич про сутність освіти / С.Л. Кузміна // Київські обрії і історико-філософський нарис. – К.: Стилос, 1997. – С. 258-266
117. Краевский В.В. Дидактика средней школы: некоторые проблемы сов-ременной дидактики / В.В. Краевский. – М.: Просвещение, 1982.
– 319 с.
118. Краевский В.В. Общие основы педагогики. Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений / В.В. Краевский – М.:
Академия, 2003. – 225 с.
119. Краткий очерк истории Харьковского университета ( за первые 100 лет его существования (1805-1905)). / [сост. Професорами Багалеем Д.И., Сумцовым Н.Ф., Бузескулом В.П.] – Харьков: тип. Адольфа Дарре, 1906. - 435 с.
120. Кунденко Л. Историк церкви профессор Харьковского университета Амфиан Степанович Лебедев / Л. Кунденко // Православное обозрение. – 1862. – С.12-17.
121. Лаппо-Данилевский А.С. Методология истории / Александр Сергеевич Лаппо-Данилевский. – Спб., 1910. – 291 с.
122. Латышина Д.И. История педагогики / Д.И. Латышина – М.: Форум, 1998. – 508 с.
123. Лебедев А.С. Г.С. Сковорода как богослов / А.С. Лебедев // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков: Тип. Губернского правления, 1896. – Т. 8. – С. 37-42.
124. Лебедев А.С. Замечательные иностранные сочинения по истории сла-вянства и его церковной жизни / Амфиан Сергеевич Лебедев. – М., 1869. – 67 с.
125. Лебедев А.С. Из путевых воспоминаний / А.С. Лебедев // Православное обозрение. – 1882. – С.31.
126. Лебедев А.С. Исторические разыскания в южно-русских архивах
/ Амфиан Сергеевич Лебедев. – М.: универ. тип. (М. Катков), 1884.
– 49 с.
127. Лебедев А.С. Кафедра богословия в Харьковском университете 1819-1896 гг. / Амфиан Сергеевич Лебедев. – Харьков, 1896.
128. Лебедев А.С. Миссии протестантов на христианском востоке. // Православное обозрение / Амфиан Сергеевич Лебедев. – 1868. – С. 27.
129. Лебедев А.С. Церковная история: лекции, читанные в Императорском Харьковском университете / Амфиан Сергеевич Лебедев. – Харьков: Тип. Иванченко, 1902. – Ч. 1-3.
130. Лебедев А.С. Краткий курс истории церкви, читанный студентам Харьковского университета в весеннем полугодии / Амфиан Сергеевич Лебедев. – Харьков, Тип. Иванченко, 1908. – 208 с.
131. Лебедев А.С. Харьковский коллегиум как просветительский центр Слободской Украины до учреждения в ней университета / Амфиан Сергеевич Лебедев. – Харьков, 1885. – 24 с.
132. Лебедев А. С. История церкви как предмет университетского преподавания / А.С. Лебедев // Весник Европы, 1875. – 23 с.
133. Леднев В.С. Содержание образования: сущность, структура, перспективы / В.С. Леднев – М., 1991. – С. 26-27.
134. Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности / И.Я. Лернер.
– М., 1980. – 213 с.
135. Лернер И.Я. Человеческий фактор и функции содержания образования // И.Я. Лернер. Советская педагогика. - 1987. - № 11.
136. Либень П. Краткий курс русской истории / П. Либень, А. Шуйская.
– Спб., 1880.
137. Лихачов Б.Т. Педагогика. Курс лекцій / Б.Т. Лихачов. – М., 1992.
– 423 с.
138. Лозова В. Педагогічна наука і школа: грані співробітництва / В. Лозова, О. Микитюк, Л. Попова // Розвиток народної освіти і педагогічної науки на Харківщині. – Харків: Харківський державний педагогічний інститут, 1992. – С.13-120.
139. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / Валентина Іванівна Лозова. – Харків, 2000. – 321 с.
140. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / В.І. Лозова, Г.В. Троцко. – Харків: ОВС, 2002. – 398 с.
141. Лозовая В.И. Формирование познавательной активности учеников: Сб. научных трудов / Валентина Ивановна Лозовая. – Харьков, 1988. – 88 с.
142. Лозовая В.И. Вопросы теории воспитания: Учебное пособие для педагогических вузов / В.И. Лозовая, Г.В. Троцко. – Харьков: Основа, 1994. – 160 с.
143. Максимейко Н.А. К вопросу о защите владения в средневековой Европе (По поводу диссертации С.П. Никонова) / Николай Александрович Максимейко. – Харьков, 1907. – 31 с.
144. Максимейко Н.А. Лекции по истории Русского права / Николай Александрович Максимейко. – Харьков: Тип. Саввы Иванченко, 1906.
– 254 с.
145. Максимейко Н.А. Опыт критического исследования Русской Правды / Николай Александрович Максимейко - Харьков, 1914. – 242 с.
146. Максимейко Н.А. Сравнительное изучение истории права. Вступительная лекция / Николай Алексанрович Максимейко. – Харьков, 1897.
– 24 с.
147. Мартинова І.С. Культура Слобожанщини XVII – XVIII століття у творах харківських істориків другої половини ХІХ – початку ХХ століття
/ І.С. Мартинова // Шляхи розвитку мистецтва та культури Слобожанщини: проблеми історії, теорії і практики: Тез. доп. Всеукр. Науково-методичної конф., 22-24 листопада 1993 р. – Харків, 1993. – С.93-94.
148. Мартинова І.С. Розвиток середньої освіти на Харківщині у другій половині ХІХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01. «Загальна педагогіка та історія педагогіки»
/ І.С. Мартинова. – Харків, 2005. – 18 с.
149. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія / І.В. Мартинюк. – Київ, 1955. – С.107-112.
150. Материали для истории и статистики гимназий. // Журнал Министерства народного просвещения. – Спб., 1865 (январь). – С.355-390.
151. Михеева В.В. Научная и общественно-просветительская деятельность Е.К. Редина / В.В. Михеева // Материалы Международной конферен-ции молодых историков. – Харьков, 1994. – С. 57-64.
152. Назаревский И.Т. Исторический очерк законодательства по начальному образованию в России / И.Т. Назаревский // Журнал министерства Народного просвещения. – Спб.: Сенаторская типография, 1905 (март).
– С.1-37.
153. О выработке проекта нового Устава Харьковского Историко-филологического общества комиссией в составе профессоров
М.С. Дринова, Д.И. Багалея, Н.Ф. Сумцова и др. – Харьков, 1900.
– С. 168.
154. Обсуждение Устава Педагогического общества Харьковского Историко-филологического общества. // Сборник Харьковского Историко-филологического общества. – Харьков, 1891. – Т. 3. – С. ХХІІ.
155. Овчинников Р.В. Харьковское историко-филологическое общество
/ Р.В. Овчинников // Советская историческая энциклопедия. – М., 1974, т. 15. – С. 542.
156. Ольшанникова Л.Е. Опыт исследования некоторых индивидуальных характеристик емоциональности// Л.Е. Ольшанникова, Л.А. Рабинович. Вопросы психологии, 1974. – № 3.
157. Омеляненко В.Л. Педагогіка / В.Л. Омельяненко, С.Г. Мельничук, С.В. Омельяненко. – Кіровоград, 1997. – Ч.1. – 386 с.
158. Основи національного виховання / [за ред. В.Т. Кузя, Ю.Д. Руденка, З.О. Сергійчука]. – Київ, 1993. – С. 112-113.
159. Общий устав Императорских Российских университетов. – Харьков, 1884. – 32 с.
160. Павлова О.Г. Освітня діяльність Є.К. Рєдіна у Харкові (1893-1908)/ О.Г. Павлова // Четверті Сумцовські читання: матеріали наукової конференції, 18 квітня 1998 р. – Харків, 1999. – С. 9-12.
161. Педагогика / [Под ред. Ю.К. Бабанского] . – М., 1988. – 432 с.
162. Педагогіка / [За ред. М.Д. Ярмаченка]. – К., 1986. – 398 с.
163. Педагогока / [Под ред. Г.И. Щукиной]. – М., 1968. – 322 с.
164. Петров М.Н. Лекции по всемирной истории / М.Н. Петров. – Спб., 1906. – Т. 2. – 150 с.
165. Петров М.Н. Лекции по всемирной истории / М.Н. Петров. – Харьков, 1888. – Т. 1. – 312 с.
166. Петров М.Н. Лекции по всемирной истории / М.Н. Петров. – Харьков, 1888. – Т. 3. – 216 с.
167. Петрова Т.Н. Гуманізація навчально-виховного процесу у «реформаторській педагогіці» / Т.Н. Петрова. – К., 2001.
168. План педагогического и дидактического руководства для учителей гимназий. // Журнал Министерства народного просвещения. – Спб., 1864 (март). – С. 91-96.
169. Плевако М. Историко-филологическое общество при Харьковском университете: (очерк истории Общества и деятельность его в области украиноведения) / М. Плевако //Укр. жизнь. – 1915 .–№11/12. – С.56-76.
170. Подласый И.П. Педагогика / И.П. Подласий. – М.,1996. – 224 с.
171. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс / И.П. Подласий. – М., 1999. – Кн.1. – 567 с.
172. Проблема змісту шкільного курсу Нової історії: науково-методичний журнал [«Історія та правознавство»], (№ 34-36 (62-64) грудень 2005 р.) / Інститут педагогіки АПН України, КМПУ ім. Б. Грінченка [редактор-урядник К.О. Баханов]. – К.: Основа, 2005. – 128 с.
173. Программы лекций. // Сборник Харьковского историко-филологичес¬ко¬го общества. – Т.8. – Харьков, 1896. – С. 18-32.
174. Прокопенко И. История становления и развития народного образования на территории Харьковщины (ХІХ – начало ХХ в.): Учеб. Пособие
/ И. Прокопенко, Д. Кочет. – Харьков, 1990. – 352 с.
175. Редин Е.К. Историко-филологическое общество при имп. Харьковском университете за первые двадцать пять лет его существования (1877-1902)/ Егор Кузьмич Редин. – Харьков: Тип. губ. правл., 1902. – 10 с.
176. Редин Е.К. Детские пьески для детских литературных вечеров
/ Е.К. Редин // СХИФО. – Т.14. – С.48-56.
177. Редин Е.К. Професор Дмитрий Іванович Багалей. К двадцатипятилетней годовщине его учено-педагогической деятельности / Егор Кузьмич Редин. – Харьков: тип. Печатное дело, 1906. – 30 с.
178. Резолюції Ради Європи «Про освіту …»// Бюл. Бюро інф. Ради Європи в Україні. - № 9, - с. 25.
179. Рубинский К.И. Культурная роль библиотеки и задачи библиотековедения. / К.И. Рубинский // Ученые общества и учебно-вспомогательные учреждения Харьковского университета (1805-1905 гг.). – Харьков, 1910. – Кн. 1. – 32 с.
180. Рубинский К.И. Библиотека Харьковского университета за 100 лет ее существования. / К.И. Рубинский. – Харьков, 1907. – 44 с.
181. Савченко О.Я. Розробка державних стандартів загальної середньої освіти України / О.Я. Савченко // Наука и освіта. – 1997. – С. 11-14.
182. Сарбей В.Г. Харківське історико-філологічне товариство та його вклад в історіографію України: (До 100-річчя заснування і початку діяльності) / В.Г. Сарбей // УІЖ. – 1977. - №12. – С.99-103.
183. Скаткин М.Н. Совершенствование процесса обучения / М.Н. Скаткин. – М., 1971. – 345 с.
184. Скаткин М.Н. Проблемы современной дидактики / М.Н. Скаткин.
– М, 1984. – 323 с.
185. Смирнов В.И. Общая педагогика (учебное пособие для вузов по педагогическим направлениям и спеціальностям) / В.И. Смирнов. – М.: Логос, 2003. – 303 с.
186. Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дифинициях, иллюстрациях / В.И. Смирнов. – М., 1999. – 321 с.
187. Смирнов В.И. Учить с Верном успіхом / В.И. Смирнов, Л.В. Смирнова. – М.: Логос, 2003. – 302 с.
188. Список докладов, прочитанных в заседаниях ПО ХИФО за 10 лет с
распредалением по отделам // СХИФО. – 1905. – Т.14. – С.111-117.
189. Список световых картин, принадлежащих Педагогическому отделу Харьковского историко-филологического общества, приобретенных для общественных чтений (с марта 1897 года) / [сост.: Е.К. Редин]
// СХИФО. – 1899. – Т.11. – С.12-19.
190. Список членов Харьковского историко-филологического общества за первые двадцать пять лет его существования. // СХИФО. – 1905. – Т.14. – С. 72-74.
191. Стельмахович М.Г. Народна дидактика / М.Г. Стельмахович. – К., 1985. – 45 с.
192. Степенко Г. Стандарти в системі освіти США: позитивне й негативне / Г. Степенко, М. Бургін, Ю. Мілов // Шляхи освіти. – 1996. – №2.
– С. 49-53.
193. Сумцов Н.Ф. Из гимназических воспоминаний / Николай Федорович Сумцов. – 5 с.
194. Сумцов Н.Ф. как исследователь народного быта и культуры. По поводу 30-летия его научно-педагогической деятельности. – Харьков, 1900.
195. Сумцов Н.Ф. Новейшая поэзия, как образовательное средство для крестьян / Николай Федорович Сумцов. – Харьков, 1883. – 22 с.
196. Сумцов Н.Ф. Отчет о деятельности Историко-филологического общества и Педагогического Отдела в 1894-1895 гг. / Н.Ф. Сумцов // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Харьков, Тип. Губернского правления, 1896. – Т. 8. – С. 1-17.
197. Сумцов Н.Ф. Памяти профессора С.В. Соловьева / Николай Федорович Сумцов. – Харьков, 1896. – 8 с.
198. Сумцов Н.Ф. По поводу пятилетия Педагогического отдела Историко-филологического общества / Н.Ф. Сумцов // Сборник Харьковского Историко-филологического общества. – Харьков, – 1899.- Т. 11.
– С. 22-24.
199. Сумцов Н.Ф. Опыт организации образовательных чтений, преимущественно для учащихся / Н.Ф. Сумцов, Е.К. Редин // Тр. Педагогический отдел Харьковского историко-филологического общества. - Харьков, 1897. – Вып. 4. – С. 86-90.
200. Сумцов М.Ф. Географія України / Микола Федорович Сумцов. – Харків: Всеукр. держ. видав., 1921. – 140 с.
201. Сумцов Н.Ф. Малорусский язык в народной школе / Н.Ф. Сумцов
// Южный край. – 1908. – 1 июня (№ 9400)
202. Сумцов М.Ф. Українська народна словісність / Микола Федорович Сумцов. – Харків, 1919. – 128 с.
203. Сумцов М.Ф. Хрестоматія по українському письменству / Микола Федорович Сумцов [3-є вид.]. Т. 1 / М.Ф. Сумцов. – Харків, 1922. – 219 с.
204. Сухомлинов М. Училища и народное образование в Черниговской губернии/ М. Сухомлинов // Журнал Министерства народного просвещения. – Спб., 1864 (январь). – С. 1-94.
205. Сухомлинська О.В. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності / О.В. Сухомлинська
// Педагогічна газета. – 2000. – № 6. – С. 5.
206. Теоретические основы содержания общего среднего образования [под ред. В.В. Краевского, И.Я. Лернера]. – М., 1983. – 365 с.
207. Толстой Л.Н. Полное собрание сочинений в 90 томах. Т. 49 / Лев Николаевич Толстой – 543 с.
208. Толстой Л.Н. Полное собрание сочинений в 90 томах. Т.54./ Лев Николаевич Толстой. – 635 с.
209. Труды Педагогического Отдела Историко-филологического общества. Вып. 1. // Сборник Харьковского Историко-филологического общества. – Харьков, 1893. – Т. 5. – 119 с.
210. Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» від 17 квітня 2002 р. № 347. / Нормативно-правове забезпечення освіти. Доктри