ДИТИНА ЯК СУБ’ЄКТ ВИХОВАННЯ У СПАДЩИНІ К.Д. УШИНСЬКОГО

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису
УДК 37-053.2(043.3/.5)(477)”XIX”

ВОЛОШАНСЬКА IРИНА ВОЛОДИМИРIВНА

ДИТИНА ЯК СУБ’ЄКТ ВИХОВАННЯ
У СПАДЩИНІ К.Д. УШИНСЬКОГО

Спеціальність 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
ПАНТЮК МИКОЛА ПАВЛОВИЧ,
кандидат педагогічних наук,
доцент

ДРОГОБИЧ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ I ЗМІСТ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНИХ СТОСУНКІВ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕCI………………......................................................14
1.1. Стан дослідженості проблеми.......................................................................14
1.2. Специфіка суб’єктності особистості у виховному процесі........................37
1.3. Суспільно-політичні та культурно-освітні умови становлення демократичних виховних систем ........................................................................51
Висновки до I роздiлу…………………………………………………………..67

РОЗДІЛ II. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ДИТИНИ ЯК СУБ’ЄКТА ВИХОВАННЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ К.Д. УШИНСЬКОГО.................................71
2.1. Особистісно зорієнтовані принципи виховання у працях К.Д. Ушинського...................................................................................................71
2.2. Зміст процесу становлення дитини як суб’єкта виховання........................84
2.3. К.Д. Ушинський про особливості впливу інституцій та чинників на становлення суб’єктності дитини у виховному процесі..................................110
Висновки до II роздiлу………………………………………………………..130

РОЗДІЛ III. ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФОРМУВАННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ СТОСУНКІВ У ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ К.Д. УШИНСЬКОГО.......134
3.1. Підготовка вчителя до реалізації завдань виховання дитини як суб’єкта у педагогічних поглядах К.Д. Ушинського..........................................................134
3.2. Методика виховання дитини як суб’єкта виховного процесу крізь призму педагогічних ідей К.Д. Ушинського..................................................................154
3.3. Актуальність педагогічної концепції К.Д. Ушинського щодо суб’єктності вихованця та перспективи її використання у сучасних умовах розвитку вітчизняної педагогіки........................................................................................166
Висновки до III роздiлу………………………………………………………183

ВИСНОВКИ.........................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................190

ВСТУП
Актуальність і доцільність дослідження. Створення і розбудова Української держави в умовах сьогодення потребує кардинальних змін усього суспільного життя. Кожен новий етап у розвитку країни як соціального організму передбачає переосмислення суспільних цінностей, перебудову життя та функціонування практично всіх суспільних інституцій, реформування та вдосконалення діяльності усіх галузей народного господарства, економіки, політики тощо. Але найважливішими є внутрішні, духовні реформи, які відбуваються у свідомості кожної людини, котра усвідомлює необхідність цих перетворень та прагне змінитися сама, цим самим реорганізуючи світ навколо себе. Ці трансформації є складними і довготривалими, але дають стабільні й ефективні результати, які успадковуються майбутніми поколіннями.
Пошук нових концепцій і парадигм виховання зумовлює мобілізацію зусиль усієї педагогічної науки у теоретичній та прикладній галузях. Водночас необхідно усвідомити, що нове в освіті не виникає з нічого: воно, як правило, з’являється на основі того доробку, що вже існує і позитивно впливає на ті чи інші освітні процеси. Тому використання фундаментальних ідей та концепцій відомих українських i зарубіжних педагогів є потужною рушійною силою кардинальних освітніх реформ, сприяючи становленню людини з новим демократичним, гуманним, передовим світоглядом. Особливо важливою у цьому контексті є педагогічна спадщина відомого українського педагога К. Ушинського.
Проблема демократизації стосунків між суб’єктами навчальної діяльності сьогоднi особливо актуальна з огляду на те, що століття, яке закінчилося, і століття, яке розпочалося, характеризуються значним зростанням науково-технічного прогресу, інтенсифікацією виробництва, механізацією й особливо інформатизацією суспільних відносин між суб’єктами діяльності, спілкування, виробництва. Загалом це позитивні процеси, проте слід зазначити, що вони, опиняючись на першому плані, немовби автоматично “відводять” людині другорядну роль як соціального індивіда. У навчально-виховному процесі, де б мали гуманізуватися та демократизуватися стосунки між суб’єктами навчальної діяльності, увага переважно акцентується на змісті інформації, її кількості, шляхах, методах, способах, формах навчання, однак часто нівелюється власне дитина.
Тому сьогодні науковці-теоретики та вчителі-практики активно розв’язують проблему демократизації та гуманізації стосунків між учителем i учнями на уроці, а також у позаурочній діяльності. Пріоритетною є тенденція до демократизації відносин у сім’ї, родині, позашкільних закладах, громадських дитячо-молодіжних організаціях тощо. Проблема свободи, активності, самостійності і, головне, відповідальності в умовах побудови демократичного суспільства, в якому кожен індивід особисто відповідальний за успіхи цього процесу, набуває надзвичайної актуальностi, адже це дає змогу сформувати власну позицію суб’єктності, що передбачає вільний вибір, активність, відповідальність, творчість тощо. З огляду на це в українській педагогіці сьогодні пріоритетності набувають проблеми дитиноцентричного виховання і розвитку, оскільки лише позиція суб’єктності дає змогу особистості адаптуватися до умов зовнішнього світу, вдосконалити себе у ньому.
Проблемі суб’єктності особистості присвячено чимало наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторiв. Серед них доробок таких педагогів, як Ш. Амонашвілі [5], І. Бех [25; 26], Г. Васянович [39; 40; 41], О. Вишневський [45], Н. Ничкало [139;140], М. Савчин [172], Н. Скотна [175; 176], О. Сухомлинська [186; 187; 188; 191; 192] та інші. Ці науковці аналізують різноманітні аспекти становлення суб’єктності дитини, окреслюють шляхи і можливості впровадження суб’єкт-суб’єктних стосунків у сучасній школі, вказують на необхідність актуалізації цієї проблеми, а також наголошують, що сучасне інформатизоване, технізоване та урбанізоване суспільство зумовлює високий ступінь ризику у розвитку особистості. Ці вчені вважають дитину найважливішим суб’єктом освітнього процесу, акцентуючи увагу на необхідності розвитку педагогіки партнерства.
Аналіз наукових джерел підтверджує, що проблема вiдносин між суб’єктами педагогічної взаємодії та особливості становлення дитини як суб’єкта виховання є міждисциплінарною і привертає увагу багатьох українських та зарубіжних учених як предмет вивчення. Головними напрямами їх дослідження є: а) теоретико-методологічні засади формування відносин (О. Бодальов [31; 32], О. Киричук [101; 102], О. Плахотнік [152], С. Рубінштейн [161]); б) загальнопедагогічні концепції нових технологій виховання (Ш. Амонашвілі [5; 6; 7], О. Савченко [169; 170], О. Сухомлинська [190; 192; 193], В. Сухомлинський [194; 195;196], П. Щербань [247] – особистісно гуманна педагогіка, І. Бех [24] – особистісно орієнтоване виховання, Є. Бондаревська [34], О. Вишневський [45] – ціннісні засади особистісно орієнтованого виховання); в) гуманне професійне спілкування педагога й вихованців (Г. Балл [17; 21], О. Дубасенюк [74], В. Ковальчук [104], С. Кондратьєва [107], О. Легун [125], Г. Мешко [134], Т. Сущенко [197], А. Хоменко [238], Т. Черкашина [243]); г) історичний аспект розвитку суб’єкт-суб’єктних відносин педагога та учнів (Н. Дем’яненко [71], Т. Завгородня [85]).
Рецепція сучасних наукових досліджень підтверджує, що сутність і зміст педагогічної теорії та виховних технологій, де дитина є суб’єктом виховання, історичні аспекти означеної проблеми, а також механізми їхньої практичної реалізації були і залишаються важливим об’єктом наукового пошуку багатьох вітчизняних та зарубіжних педагогів. Серед них: А. Алексюк [2;3], Ю. Бабанський [15], Г. Ващенко [42; 43; 44], О. Вишневський [45], В. Гомоннай [63; 64], Л. Гришенко [67], А. Дусавицький [75], М. Євтух [79], В. Загвязинський [86], О. Злобіна [88], І. Зязюн [89; 90; 92], С. Карпенчук [99], В. Кемінь [100], В. Кравець [116], А. Кузьмінський [121], І. Курляк [122; 123], М. Левківський [124], О. Пенішкевич [142], І. Підласий [150; 151], О. Савченко [167; 168], Б. Ступарик [183; 184], О. Сухомлинська [191; 193], М. Фіцула [235] та ін.
Низка державних документів у галузі освіти вказує на необхідність реалізації завдань демократизації навчально-виховного процесу [138; 155]. Зокрема, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні наголошує, що суб’єкт-суб’єктна взаємодія є одним з основних принципів виховання і передбачає, “що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції” [138, 12]. Саме тому суспільство висуває особливі вимоги до вихователя: він повинен уникати жорстких приписів; не ставитися до вихованця як до об’єкта; зобов’язаний враховувати його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей тощо [138, 12].
З огляду на це перед педагогами, філософами та психологами постає першорядна проблема розробки науково обґрунтованого організаційно-методичного забезпечення такого підходу до виховання особистостi, який допоможе кожному відчути себе свідомим та відповідальним суб’єктом освітнього процесу (Г. Ващенко [42], О. Вишневський [45], І. Зязюн [91.], В. Кремень [117; 118; 119], М. Савчин [171; 172], В. Скотний [177], О. Сухомлинська [187; 190] та ін.). Однак, незважаючи на численні дослідження теоретико-методологічних і методичних засад демократизації та гуманізації педагогічного процесу, проблеми остаточного визначення i визнання дитини суб’єктом виховання на даний час ще залишаються недостатньо розв’язаними. У контекстi сказаного особливо цінною сьогодні є спадщина видатних вітчизняних освітніх діячів, доробок яких упродовж тривалого часу або замовчувався офіційною педагогікою, або трактувався заангажовано, частково, упереджено, відповідно до складних суспільних обставин панування авторитарної державної машини.
Педагогічна спадщина К. Ушинського є особливо цінною для сучасників, оскільки його епоха багато в чому суголосна проблемам сьогодення (побудова нового суспільства, спроба формування нового виховного ідеалу, прагнення до свободи та демократії, необхідність формування у людини відповідальності за себе, свої дії, результат діяльності тощо).
У педагогічному доробку К. Ушинського яскраво акцентовано увагу на тих особливостях становлення особистості, що вказують на її суб’єктність. Враховуючи цю обставину, ми й обрали предметом свого дослідження педагогічну спадщину К. Ушинського – відомого вітчизняного педагога, який зробив вагомий внесок у виховання і навчання дітей та молоді, а також підготовку до цього процесу педагогів i батьків.
Складність та багатогранність проблеми виховання дитини як суб’єкта виховання, її актуальність, соціальна значущість, а також недостатнє розроблення у психолого-педагогічній науці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Дитина як суб’єкт виховання у спадщині К.Д. Ушинського”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка “Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України” (протокол № 15 від 21.12.2004 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 11 від 15.09.2005 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол № 2 від 28.02.2006 р.).
Мета дослідження полягає у розкриттi сутностi змісту, шляхів, педагогічних умов та психолого-педагогічних засад становлення дитини як суб’єкта виховання крізь призму педагогічної спадщини К. Ушинського задля використання цього досвіду у сучасному навчально-виховному процесі.
Завдання дослідження:
– проаналізувати сутність і зміст суб’єкт-суб’єктних стосунків у виховному процесі, визначити головні ознаки суб’єктності дитини та дослідити суспільно-політичні й культурно-освітні умови становлення педагогіки партнерства;
– обґрунтувати психолого-педагогічні засади та умови становлення дитини як суб’єкта виховання крізь призму педагогічних поглядів К. Ушинського;
– висвітлити пріоритетні завдання підготовки вчителя до реалізації завдань виховання дитини як суб’єкта педагогічної взаємодії у педагогічній концепції К. Ушинського;
– проаналізувати педагогічний інструментарій становлення суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі виховання в педагогічній спадщині К. Ушинського;
– вказати на можливості використання педагогічних ідей ученого у сучасній вітчизняній педагогічній теорії та практиці.
Об’єкт дослідження – освітньо-виховна концепція К. Ушинського.
Предмет дослідження – дитина як суб’єкт виховання у педагогічній спадщині К. Ушинського.
Методологічну основу дослідження становлять положення, що ґрунтуються на:
• філософії освіти, виховання і розвитку (В. Андрущенко [8; 9; 10; 11], Г. Васянович [40; 41], В. Зiнченко [87], І. Зязюн [92; 93], А. Поддьяков [153], В. Скотний [177], Г. Тульчинський [200] та ін.);
• наукових концепціях щодо особистісної та соціальної детермінованості виховання особистості (І. Бех [23; 24], О. Вишневський [45], С. Сисоєва [173; 174] та ін.);
• історичних дослідженнях педагогічної спадщини К. Ушинського (Г. Ващенко [44],О. Вишневський [45], О. Сухомлинська [189] та ін.);
• психолого-педагогічних дослідженнях суб’єктності особистості у виховному процесі (Г. Балл [16; 18; 19; 20; 21], І. Бех [25; 26], О. Киричук [101; 102], С. Рубінштейн [161], М. Савчин [171; 172], Т. Сущенко [197] та ін.).
У дослідженні дотримано принципів науковості, об’єктивності, наступності, системності, історичного детермінізму.
Теоретичну основу дослідження складають ключові положення зарубіжних і вітчизняних учених про діяльність, освіту, виховання та розвиток особистості, Національна доктрина розвитку освіти, Закон України “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна програма “Діти України”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, які передбачають комплекс заходів, спрямованих на відродження і розбудову національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави – самостійних, вільних, демократичних, відповідальних, активних.
Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи:
– науково-теоретичний аналіз і синтез, контент-аналiз педагогічної спадщини К. Ушинського, зарубіжної і вітчизняної педагогічної, філософської, психологічної літератури для визначення теоретико-методологічних основ дослідження, здійснення історико-педагогічного аналізу проблеми; класифікація, узагальнення педагогічних фактів, ідей, висновків, аналіз науково-педагогічної літератури;
– порівняльно-історичний метод, який дає змогу порівнювати соціально-педагогічні явища та факти;
– структурний метод, який виділяє основні структурні складові педагогічного процесу для порівняння та обґрунтування змісту, методів і форм виховання дитини як суб’єкта освітнього процесу крізь призму педагогічної спадщини К. Ушинського з метою визначення та доповнення шляхів формування суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин у сучасному освітньому полі.
Джерельну базу дослідження складають фонди Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського, наукової бібліотеки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Львівської національної педагогічної бібліотеки, результати наукових досліджень психологів, філософів, педагогів, дослідження вітчизняних учених, підручники, посібники, плани, програми, ресурси Інтернету тощо.
Наукова новизна й теоретична значущість дослідження:
• уперше цілісно проаналізовано сутність i зміст становлення дитини як суб’єкта виховання у спадщині К. Ушинського;
• систематизовано, узагальнено й обґрунтовано сутність і зміст статусу суб’єктностi у виховному процесі;
• проаналізовано та обґрунтовано умови і психолого-педагогічні засади становлення дитини як суб’єкта виховання;
• обґрунтовано суспільно-політичні та культурно-освітні умови становлення виховних систем на основі суб’єкт-суб’єктних відносин;
• проаналізовано особливості педагогічного інструментарію становлення дитини як суб’єкта виховання у педагогічній спадщині К. Ушинського;
• розвинуто положення про необхідність становлення суб’єкт-суб’єктних відносин як необхідної передумови демократизації виховного процесу;
• уведено в науковий обіг невідомі та маловідомі факти, джерела і документи;
• обґрунтовано можливості творчого застосування педагогічної концепції К. Ушинського щодо суб’єктності вихованця у сучасних умовах розвитку вітчизняної педагогіки.
Практичне значення дослідження. Теоретичні положення дослідження, фактичний матеріал, пропозиції щодо організації навчально-виховного процесу, де дитина є суб’єктом виховання, можуть бути використані при викладанні нормативних курсів “Педагогіка” та “Історія педагогіки” у вищій школі, під час написання курсових, дипломних і магістерських робіт, при підготовці навчальних підручників та посібників, у практичній роботі педагогів, психологів, батьків, вихователів, соціальних працівників у навчально-виховних закладах.
Основні результати дослідження впроваджено у Житомирському державному університеті імені Івана Франка, на кафедрі соціальної педагогіки та педагогічної майстерності (акт №10 від 14.05.2009 р.); в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, на кафедрі загальної педагогіки та педагогіки вищої школи (акт №11 від 06.04.2009 р.); у ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, на кафедрі загальної і соціальної педагогіки (акт № 11 від 06.04.2009 р.); у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, на кафедрі педагогіки (акт № 8 від 2.04.2009 р.); у Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов, на кафедрі педагогіки (акт №11 від 13.04.2009 р.); у Львівському національному університеті імені Івана Франка, на кафедрі загальної та соціальної педагогіки (акт №10 від 31.03.2009 р.); у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, на кафедрі педагогіки (акт №11 від 8.04.2009 р.).
Вірогідність результатів дослідження. Достовірність результатів та основних висновків дослідження забезпечується: методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень і використанням методів, адекватних до мети та завдань педагогічного дослідження; ретроспективним аналізом різноманітних джерел: законодавчих документів, науково-педагогічних праць, періодичної преси; впровадженням результатів дослідження у практику роботи вищих навчальних закладів.
Апробація головних результатів дослідження. Положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (2006, 2007, 2008, 2009 рр.) і були позитивно оцінені. Матеріали і результати дослідження апробовані також шляхом публікацій, виступів із доповідями, науковими повідомленнями на міжнародних науково-практичних конференціях: “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (IV Міжнародна науково-практична конференція, м. Дрогобич, 2007), “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Міжнародна науково-практична конференція, м. Горлівка, 2008), “Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти” (II Міжнародні педагогічні читання на пошану члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Богдана Ступарика, м. Івано-Франківськ, 2008), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми муніципального управління” (Київ, 2006), “Етнос. Культура. Нація.” (V Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Дрогобич, 2006).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 12 одноосiбних публікаціях, із них: 9 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті – у збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (257 найменувань) на 214 сторінках. Основний текст дисертації становить 189 сторінок.

Список литературы

Висновки
Здійснене нами дослідження дає підстави для таких висновків:
1. Причиною сучасної актуалізації проблеми формування статусу суб’єкта дитини у процесі виховання особистості, аналізу механізмів, можливостей та шляхів реалізації завдань становлення особистості дитини як суб’єкта виховання є передовсім процеси демонополізації системи ціннісних орієнтацій як основи демократизації суспільних відносин загалом та виховання зокрема. Кардинальні суспільні зміни можуть бути реалізовані лише за умови становлення нової людини, готової до тривалої роботи над собою, і саме суб’єктність особистості є тим виходом із ситуації, яка дасть змогу людинi по-іншому оцінити навколишнiй світ та змінити його.
Підґрунтям для цих процесів є принципи демократизацiї, діяльнісної опосередкованості, альтернативності, гуманності, плюралізму тощо. Саме вони створять умови для розвитку особистості, яка є суб’єктом власної життєдіяльності, творцем власної долі та активним учасником соціуму, до якого належить. Отже, відповідна система цінностей – це одна із детермінант суб’єктності особистості у виховному процесі.
2. Проблема суб’єктності особистості вiдображена у педагогічних, психологічних, філософських дослідженнях, характер її презентації широкий і різноаспектний, оскільки і сама проблема є складною, та й різні її спектри неоднаково висвітлені у науковій літературі. Комплекс реалізації суб’єкт-суб’єктних стосунків у процесі виховання визначений у педагогіці дефініцією “педагогіка партнерства”. Остання, своєю чергою, ґрунтується на таких засадах, як визнання індивідуальності, неповторності вихованця; гармонія особистих та загальнолюдських цінностей; категоричне заперечення насильства над дитиною та її природою; трактування і сприймання вихованця як активного, рівноправного суб’єкта виховного процесу, носія власної волі; реалізація у вихованні розвивальної стратегії, сутність якої полягає у конкретних справах, турботі про зростання особистості дитини, розвиток її потенційних можливостей, самосвідомості, про відкриття нею власного “Я” з усіма сильними і слабкими сторонами.
3. Визначаючи необхідність визнання дитини суб’єктом виховного процесу крізь призму педагогічних поглядів К. Ушинського, ми насамперед виходимо з того, що сучасні суспільні обставини (прагнення України побудувати цивілізоване демократичне суспільство) вимагають кардинального переосмислення загальної концепції виховання і побудови її на ґрунті демократії та партнерства. Стати повноцінним членом такого суспільства зможе лише людина, якій будуть притаманні ініціативність, активність, свобода, здатність змінювати навколишній світ і нести за це відповідальність, творити довкілля і змінювати себе. Такі риси можуть бути лише ознакою суб’єкта, тому освіта розв’язує завдання створення оптимальних умов для підтримання атмосфери суб’єкт-суб’єктних стосунків на всіх рівнях життєдіяльності особистості у рамках існуючих виховних інституцій. К. Ушинський завжди стояв на таких наукових позиціях, а їхня істинність підтверджена часом та головними положеннями психолого-педагогічної науки.
4. Аналіз спадщини К. Ушинського щодо виховання загалом та становлення системи виховання на суб’єктних засадах доводить, що не може існувати загальної для всіх народів системи виховання; кожен народ виробив особливу національну виховну систему, яка може бути корисною для інших народів, проте не може бути ними використана як власна; наука і виховання – це різні речі, оскільки наука є спільною для всіх народів, а виховання у кожного народу має специфічну мету; громадське виховання матиме позитивний ефект тільки тоді, коли його мета стане спiльною для всіх виховних інституцій суспільства, зокрема сім’ї; дитина може стати повноцінною особистістю тоді, коли будуть реалізовані завдання виховання на суб’єкт-суб’єктних засадах (свобода, зокрема свобода волі, вибору, виховання у грі, праці та діяльності, діалог між педагогом та вихованцем на ґрунті рівності і партнерства, формування сильного характеру, відповідальності за дії та вчинки, самовиховання, самостійність, сприяння всебічному розвитку дитини, тісний зв’язок із життям та працею тощо).
5. Підтвердженням виняткової важливості для успіху в реалізації завдань становлення дитини як суб’єкта виховання є значна увага вченого до принципів виховання. Найважливішими К. Ушинський вважав принципи: демократизації, активності та діяльнісного підходу, природовідповідності, дитиноцентризму, доступності, гуманізму, науковості, послідовності та систематичності, емоційності, принцип виховання у праці та зв’язку теорії з практикою, їх реалізація, на думку вченого, допоможе побудувати стосунки міжсуб’єктної взаємодії на демократичних засадах.
Процес виховання, в якому дитина має статус суб’єкта, переконаний К. Ушинський, складається із цілої низки окремих елементів, головними з яких є: вільна ініціативна діяльність дитини; творча діяльність вихователя; сприятливе навколишнє середовище; розвиток внутрішньої мотивації позитивної поведінки. Подібний підхід до аналізу спадщини вченого поділяли педагоги різних епох, істинність цієї позиції К. Ушинського підтверджена цілою низкою сучасних психолого-педагогічних досліджень.
6. Результати нашого дослідження свідчать, що пріоритетними позиціями вчителя у процесі виховання дитини як суб’єкта, за К. Ушинським, повинні бути такі: учитель зобов’язаний прищепити дитині такі дві важливі риси, як уміння працювати і любов до праці; завданням учителя у процесі виховання дитини на засадах демократичної педагогіки є формування прагнення до самостійності та свободи; навчання і виховання повинні мати характер свободи у діях, вчинках, засобах — у вільній діяльності формується вільна і відповідальна людина; наука має ґрунтуватися на законах загальнолюдської моралі, а педагог зобов’язаний чiтко дотримуватися їх у житті та педагогічній діяльності; особа вчителя – це особливо значима фігура навчально-виховного процесу, бо життєвий досвід засвiдчує, що часто саме вчитель визначає перебіг та успіхи в житті своїх вихованців; учень лише у тому разі може стати суб’єктом певної діяльності, коли взаємодіє з іншим суб’єктом; педагогічна діяльність не дасть позитивних плодів без належних добрих виховних традицій та сильного характеру виховника; пріоритетними рисами педагога, на думку К. Ушинського, є не знання чи методичні вміння, а власне особисті якості: характер, моральність, переконання і свобода.
7. Ретельний аналіз педагогічного доробку вченого дає підстави твердити про актуальність та доцільність використання тих наукових позицій ученого, у яких відображенi механізми становлення дитини як суб’єкта виховання на ґрунті свободи, демократії, поваги та вимогливості до особистості, свободи вибору дитини, виховання працьовитості, прагнення до самореалізації, формування сильного характеру та відповідальної поведінки, волі, наполегливості, ініціативи, здатності долати труднощі тощо. Вказано на використання у вихованні методiв самовиховання, схвалення та осуду, переконання, вільної гри та праці, виховання власним прикладом педагога, обережного підходу до використання методу нагород та покарань.
8. Головні наукові позиції вченого не втратили актуальності в умовах сьогодення і можуть бути реалізовані та використані у процесі становлення незалежної Української держави. Аналіз педагогічної спадщини К. Ушинського дає підстави говорити про співзвучність його ідей із сьогоднішніми засадами виховання дітей, що відповідає вимогам сучасного українського державотворення. Теоретичні положення дослідження, ідеї вченого та його послідовників, фактичний матеріал, пропозиції, що стосуються організації навчально-виховного процесу, де дитина виступає суб’єктом виховання, можуть бути використані для удосконалення процесу становлення нової демократичної педагогіки України. Проведене нами дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових пошукiв вважаємо вивчення проблеми обґрунтування вченим пріоритетних засад зарубіжної педагогіки у рамках кращих демократичних зразків, а також окремого дослідження потребує педагогічний доробок послідовників К. Ушинського.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать / Ю.П. Азаров. – М.: Просвещение, 1979 – 225 с.
2. Алексюк А.М. Концепція вихідних засад демократизації та реформування освіти в Україні / А.М. Алексюк // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. – К.: Школяр, 1997. – С. 58 – 77.
3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник / А.М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.
4. Алтухова А.А Некоторые аспекты субъект-субъектных отношений учителя и учащихся в целостном педагогическом процессе / А.А. Алтухова // Мат-лы Всероссийской научно-практической конференции “Проблемы и пути повышения эффективности воспитания студенческой и учащейся молодежи”. – Барнаул, 2000. – 414 с.
5. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш.А. Амонашвили. – Минск: Университетское, 1990. – 560 с.
6. Амонашвили Ш.А. Обучение. Оценка. Отметка / Ш.А Амонашвили. – М.: Знание, 1980 – 96 с.
7. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Ш.А. Амонашвили. – К., 1991.
8. Андрущенко В.П. Горизонти освіти України ХХІ століття / В.П. Андрущенко // Філософські обрії. – 2000. – №3. – С. 3 – 16.
9. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії (Західноєвропейський контекст) / В.П. Андрущенко. – К.: Тандем, 2000. – 416 с.
10. Андрущенко В.П. Реальність освіти: проблеми деміфологізації / В.П. Андрущенко // Практична філософія. – 2001. – № 1 (2). – С. 185 – 197.
11. Андрущенко В.П. Сучасна соціальна філософія / В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко. – К.: Генеза, 1996. – 368 с.

12. Архив К.Д. Ушинского: В 4 т. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – Т. 1. – 479 с.
13. Архив К.Д.Ушинского: В 4 т. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959–1960. – Т. 1. – 479 с.; Т. 2. – 464 с.; Т. 3. – 535 с.; Т. 4. – 719 с.
14. Архив К.Д. Ушинского: В 4 т. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. – Т. 3. – 535 с.
15. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процеса / Ю.К. Бабанский. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.
16. Балл Г.О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гуманізації освіти / Г.О. Балл // Практична психологія і соціальна робота. – 2003. – № 9(56) – С. 1 – 6.
17. Балл Г.О. Діалогічні універсалії сучасного гуманізму / Г.О.Балл // Гуманітарні науки. – 2001. – № 1.
18. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности и гуманистической психологии / Г.А. Балл. –Донецк: Ровесник, 1993. – 32 с.
19. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческой активности личности / Г.А. Балл // Вопр. психологии. – 1990. – №6. – С. 25 – 36.
20. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації загальної та професійної освіти / Г.О. Балл // Вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”: Філософія. Психологія. Педагогіка. – К.: Політехніка, 2001. – № 1. – С. 57 – 70.
21. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти / Г.О. Балл // Освіта і управління. – 1997. – № 2. – С. 21 – 36.
22. Березовин Н.А. Учитель и детский коллектив / Н.А. Березовин, Я.Л. Коломенский // Психолого-педагогическое исследование. – Минск: Изд-во Белорусского гос. ун-та, 1975 – 160 с.
23. Бех І.Д. Від волі до особистості / І.Д. Бех. – К.: Укр.-Віта, 1995 – 202 с.
24. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання / І.Д. Бех. – К., 1998. – 204 с.
25. Бех І.Д. Особистісно орієнтований підхід у вихованні / І.Д. Бех // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-український, українсько-польський журнал / За ред.: Т. Левовицького, І. Зязюна, Н. Ничкало, І. Вільш. – Київ – Ченстохова, 2000. – С. 331 – 350.
26. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості / I.Д. Бех // Педагогічна психологія. – 1994. – №3. – С. 3 – 13.
27. Блонский П.П. Личность ребенка и воспитание / П.П. Блонский // Психология и дети. – 1917. – № 1.
28. Блонский П.П. Место К.Д. Ушинского в истории русской педагогики: Доклад, прочитанный на заседании Московского общества грамотности, посвящённом памяти К.Д. Ушинского, 14 дек. 1914 г. / П.П. Блонский // Пед. Листок. – 1915. – Кн. 2. – С. 92 – 102.
29. Богословский В.В. Психология воспитания школьника. Учебное пособие для пединститутов / В.В. Богословский. – Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1974. – 164 с.
30. Богуславский М.Б. Испытание для классика. Известный и неизвестный Ушинский / М. Богуславский // Учительская газета. – 2002. – №3.
31. Бодалев А.А. Личность и общение / А.А. Бодалев. – М.: Педагогика, 1983. – 271 с.
32. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как о личности / А.А. Бодалев. – Л.: Изд. ЛГУ, 1970 – 136 с.
33. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л.И. Божович. – М., 1968.
34. Бондаревська І.А. Дискурс без засад: нові умови формування суб’єкта / І.А. Бондаревська // Філософські обрії. – 2002. – №7. – С. 68 – 82.
35. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю поведінки в учнів початкових класів / М.Й. Боришевський. – К., 1980. – 142 с.
36. Боришевський М.Й. Моральні переконання та їх формування у дітей / М.Й.Боришевський. – К., 1979. – 48 с.
37. Боришевський М.Й. Соціально-психологічні проблеми гуманізації виховного процесу / М.Й. Боришевський // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. У 3-х томах. – К.,1993. – Т. 1 – С. 104 – 111.
38. Бунаков Н.Ф. Всемирный педагог Песталоцци и русский педагог Ушинский / Н.Ф.Бунаков// Русский начальный учитель. – 1896. – № 4. – С. 141 – 153.
39. Васянович Г.П. Етнопедагогіка і морально-етичне виховання учнів / Г.П. Васянович, П.І. Черніков. – Прилуки: Прилуцька районна друкарня, 1995. – 24 с.
40. Васянович Г.П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект) // Г.П. Васянович / Ін-т пед. і псих. проф. освіти АПН України. Львів. наук.-практ. центр. – К. – Львів: Б/в, 1997. – 164 с.
41. Васянович Г.П. Педагогічна етика: Навч.-метод. посіб. для викл. і студ. Вузів / Г.П. Васянович. – Львів: Норма, 2005. – 344 с.
42. Ващенко Г.Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – Видання перше / Г.Г. Ващенко. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – 441 с.
43. Ващенко Г.Г. Метод проектів / Г.Г. Ващенко // Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – Видання перше. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – С. 331 – 360.
44. Ващенко Г.Г. Педагогічна наука в СССР (Яничар А.С. Макаренко – найбільший совєтський педагог) / Г.Г. Ващенко // Вибрані педагогічні твори. – Дрогобич: Відродження, 1997. – 214 с.
45. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. Видання друге, доопрацьоване і доповнене / О.І. Вишневський. – Дрогобич: Коло, 2006. – 608 с.
46. Водовозова Е.Н. К.Д. Ушинский в Смольном институте / Е.Н. Водовозова // К.Д. Ушинский. Собрание сочинений: В 11 т. / Редкол. А.М. Еголин (главный редактор), Е.Н. Медынский и В.Я. Струминский. – М. – Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1952. – Т. 11.– С. 455 – 540.
47. Возняк Т.О. Складність людини і надія / Тарас Возняк // Тексти та переклади. – Х., 1998. – 300 с.
48. Волкович В.А. Национальный воспитатель Константин Дмитриевич Ушинский / В.А. Волкович. – СПб.: Изд-во Т-ва М.О.Вольф, 1913. – 235 с.
49. Волошанська І.В. Демократизація та гуманізація стосунків між суб’єктами виховного процесу як необхідна умова його оптимізації / І.В. Волошанська // Актуальні проблеми муніципального управління: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (15.12.06) / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. – С. 357 – 359.
50. Волошанська І.В. Ідеал педагога-вихователя у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серiя: педагогiка, iсторiя / Упор. Л.Л. Макаренко. – Випуск 77. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. – С. 26 – 31.
51. Волошанська І.В. Ідея демократії та гуманізму в компаративних дослідженнях К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Випуск 21. Частина 1: Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” / Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. 8 – 9 жовтня 2008 р. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, 2008. – С. 79 – 83.
52. Волошанська І.В. К.Д. Ушинський про гуманізацію стосунків між суб’єктами навчальної діяльності / І.В. Волошанська // Етнос. Культура. Нація. Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Дрогобич: Вимір, 2006. – С. 417 – 425.
53. Волошанська І.В. К.Д. Ушинський про зміст, сутність та специфіку зарубіжних виховних систем / І.В. Волошанська // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Упор. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. – Випуск 64. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – С. 36 – 42.
54. Волошанська І.В. К.Д. Ушинський про оптимальні умови навчання, виховання та розвитку особистості / І.В. Волошанська // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 49. – Херсон: Видавництво ХНУ, 2008. – С. 17 – 21.
55. Волошанська І.В. Костянтин Ушинський про особливості виховного процесу / І.В. Волошанська // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Збірник матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції (10.05.07). – Дрогобич: Вимір, 2007. – С. 130 – 132.
56. Волошанська І.В. Особливості обгрунтування К.Д. Ушинським принципів організації виховного процесу / І.В. Волошанська // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: педагогіка і психологія. Випуск 20. – 2007. – С. 216 – 221.
57. Волошанська І.В. Проблема принципів виховання у педагогічній спадщині К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Випуск 25. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, 2008. – С. 11 – 15.
58. Волошанська І.В. Суб’єкт-суб’єктні стосунки у процесі виховання як необхідна умова його демократизації / І.В. Волошанська // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 45. – Херсон: Видавництво ХНУ, 2007. – С. 154 – 157.
59. Волошанська І.В. Сутність педагогічної науки та системи виховання у зарубіжній та вітчизняній школі крізь призму поглядів К.Д. Ушинського / І.В. Волошанська // Молодь і ринок: Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. – Дрогобич: Коло, 2006. – № 1(16). – С. 111 – 114.
60. Волошанська І.В. Сутність та зміст суб’єкт-суб’єктних стосунків у процесі виховання / І.В. Волошанська // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 2007. – №5. – С. 22 – 25.
61. Волошин А.І. Про шкільне право будучої української держави / А.І. Волошин. – Прага, 1942. – 16 с.
62. Вяткина З.Н. Индивидуальный стиль деятельности в педагогическом мастерстве учителя / З.Н. Вяткина // Учебное пособие. – Пермь, 1979. – 74 с.
63. Гомоннай В.В. Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ – ХХ ст.)/ В.В. Гомоннай. – Ужгород: Закарпаття, 1992. – 300 с.
64. Гомоннай В.В. Нариси розвитку педагогічної думки і школи Закарпаття (дорадянський період): У 2 ч. – Ч.1 / В.В. Гомоннай. – Ужгород: Вид-во “Закарпаття”, 1990. – 137 с.
65. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К: Либідь, 1997. – 376 с.
66. Гончаров Н.К. Педагогическая система К.Д. Ушинского / Н.К. Гончаров. – М.: Педагогика, 1974. – 272 c.
67. Гришенко Л.И. Теория и методика воспитания. Личностно-социальный подход / Л.И. Гришенко. – М., 2005. – 240 с.
68. Гуревич Я. К.Д. Ушинский как редактор “Журнала Министерства народного просвещения” / Я. Гуревич // Архив К.Д.Ушинского: В 4 т. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – Т. 1. – С. 97 – 101.
69. Данилов М.А. Дидактика К.Д. Ушинского / М.А. Данилов. – М., Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1948. – 162 с.
70. Демков М.И. Русская педагогика в главнейших её представителях / М.И. Демков. – М.: Изд. К. Тихомирова, 1898. – 481 с.
71. Дем’яненко Н.М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.): Монографія / Н.М. Дем’яненко. – К.: ІЗМН, 1998. – 328 с.
72. Довбня В.М. Проблема людини у філософській антропології Костянтина Ушинського: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.05 “Історія філософії” / Віктор Миколайович Довбня. – Чернігів, 2003. – 185 с.
73. Донцов А.И. Симпозиум по проблемам межличностного восприятия в группе / А.И. Донцов // Вопр. психологии. –1981. – №2. – С. 182 – 184.
74. Дубасенюк О.А. Концептуальні положення теорії професійної виховної діяльності / О.А. Дубасенюк // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 4. – С. 90 – 97.
75. Дусавицкий А.К. О соотношении понятий индивидуального и коллективного субъектов деятельности / А.К. Дусавицкий // Психологическая наука и образование. – 2001. – №2. – С. 5 – 13.
76. Духнович А.В. Естественно-духовные рассуждения / А.В. Духнович // Львівська наукова бібліотека ім. В .Стефаника АН України, відділ рукописів, 1855. – С. 162.
77. Духнович О.В. Народная педагогія въ пользу училищъ и учителей сельскихъ / О.В. Духнович. – Львовъ: Тип. Ин-та Ставропиг., 1857. – Ч. 1: Педагогія общая. – 92 с.
78. Экгольм И.К. Развитие мышления и речи учащихся в системе первоначального обучения К.Д. Ушинского / И.К. Экгольм // Сов. педагогика. – 1974. – № 3. – С. 107 – 114.
79. Євтух М.Б. Соціальна педагогіка: Підручник для студ. вузів. – 2-ге вид., стереот. / М.Б. Євтух, О.П. Сердюк. – К: МАУП, 2003. – 226 с.
80. Єгорова Є.В. Важкі ситуації у контексті адаптації студентства до навчання у вищих навчальних закладах //Зб.: “Педагогічний процес: теорія і практика”. Вип. 1. – 2002. – С. 178 – 188.
81. Егоров С.Ф. К.Д. Ушинский: жизнь и педагогическая деятельность / С.Ф. Егоров // Ушинский К.Д. Педагогические сочинения: В 6 т. – М.: Педагогика, 1988. – Т. 1. – С. 6 – 30.
82. Егоров С.Ф. К.Д. Ушинский о педагогике как науке и искусстве / С.Ф.Егоров // Сов. педагогика. – 1984. – № 2. – С. 87 – 93.
83. Егоров С.Ф. Неизвестное в известном / С.Ф. Егоров // Учительская газета. – Май. – 1990. – №21.
84. Ермилов В.Е. Наш родной учитель: (К.Д. Ушинский): Биогр. очерк / В.Е. Ермилов. – М.: Типолитография И.Н. Кушнерова и К°, 1899. – 66 с.
85. Завгородня Т.К. Підготовка вчителів для української народної школи Галичини (1919 – 1939) / Т.К. Завгородня. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 134 с.
86. Загвязинский В.И. Личностно-социальный подход в воспитании / В.И. Загвязинский // Педагогика. – 2006. – №3.
87. Зинченко В.П. Размышление о душе и ее воспитании / В.П. Зинченко // Вопр. философии. – 2002. – №2. – С. 119 – 136.
88. Злобіна О.Г. Особистість як суб’єкт соціальних змін : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра соціол. наук: спец. 22.00.03 “Соціальні структури та соціальні відносини” / Олена Геннадіївна Злобіна. – НАН України ; Інститут соціології. – К., 2005. – 34 с.
89. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії: Навчальний посібник для вчителів, аспірантів, студентів середніх та вищих навчальних закладів / І.А. Зязюн, М.Г. Сагач. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. – 302 с.
90. Зязюн І.А. Національна державна комплексна програма естетичного виховання / І.А. Зязюн, О.М. Семашко // Рідна школа. – 1995. – № 12. – С. 29 – 52.
91. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства / И.А. Зязюн. – М.: Просвещение, 1989. – С. 207 – 292.
92. Зязюн І.А. Особливості професійної підготовки педагога / І.А. Зязюн // Філософія освіти XXI століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листопада 2000 р. Зб. наук. праць. Вип. 3. – К.: Знання, 2000. – С. 36 – 42.
93. Зязюн І.А. Філософські засади освіти в Україні / І.А. Зязюн // Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні” (1 – 3 лютого 1996 року). – К.: ІЗМН, 1997. – С. 61 – 65.
94. Исаев Л.Н. Дидактические взгляды К.Д. Ушинского и современная теория обучения / Л.Н. Исаев // Сов. педагогика. – 1984. – № 2. – С. 93–97.
95. Казанский Н.К. К.Д. Ушинский о путях развития научной педагогики / Н.К. Казанский. – Л.: Ученые записки Ленинградского пед. ин-та им. А.И. Герцена, 1957. Т. 139. – С. 187 – 243.
96. Каптерев П.Ф. История русской педагогики. Глава ХХІ. К.Д. Ушинский. Национальный идеал / П.Ф. Каптерев // Педагогіка. – 1996. – №2. – С. 68 – 83.
97. Каптерев П.Ф. Новая русская педагогия, её дальнейшие идеи, направления и деятели / П.Ф. Каптерев. – СПб., 1897. – 146 с.
98. Карамуратова Р.Б. Психологическое исследование роли оценочной эмпатии в педагогическом процессе: Автореф. дисс. канд. псих. наук. НИИ Психологии ГССР им. Д.Н.Узнадзе / Р.Б. Карамуратова. – Тбилиси, 1985. – 24 с.
99. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник / С.Г. Карпенчук. – К.: Вища школа, 1997. – 304 с.
100. Кемінь В.П. Розвиток освіти й педагогічної думки українців у країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи / 1918–1996 рр. / В.П.Кемiнь. – К., 1997. – 186 с.
101. Киричук О.В. Діалог у контексті педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи / О.В. Киричук. – К., 1997. – С. 31 – 46.
102. Киричук О.В. Концепція організації навчально-виховного процесу в школі розвитку / О.В. Киричук // Рідна школа. – 1994. – № 6. – С. 15 – 18.
103. Коберник Г.І. Індивідуалізація й диференціація навчання в початкових класах: теорія й методика: Монографія / Г.I. Коберник. – К.: Науковий світ, 2002. – 231 с.
104. Ковальчук В.Ю. Професійна та світоглядно-методологічна підготовка сучасного вихователя: модернізаційний аналіз: [Монографія] / Володимир Юльянович Ковальчук. – К. – Дрогобич: Коло, 2004. – 264 с.
105. Коломинский Я.Л. Актуальные проблемы формирования у будущих учителей психологической готовности к педагогической деятельности / Я.Л.Коломинский // Психология : Республиканский научный сборник. – Минск, 1990. – Вып. 11. – 37 с.
106. Комуністична освіта. – 1932. – №10. – С. 89.
107. Кондратьева С.В. Учитель – ученик / С.В. Кондратьева. – М., 1984. – 80 с.
108. Корчак Я. Педагогическое наследие: Пер. с польск. / Я. Корчак. – М.: Педагогика, 1991. – 267 с.
109. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей / Г.С. Костюк. – К.: Знання, 1963. – 80 с.
110. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості /За ред. Л.М. Проколієнко / Г.С. Костюк. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.
111. Костюк Г.С. Про психологічні основи програмування навчання / Г.С. Костюк // Рад. школа. – 1964. – № 5. – С. 54 – 62.
112. Костюк Г.С. Про роль спадковості, середовища і виховання в психічному розвитку дитини / Г.С.Костюк // Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. – К., 1989. – С. 98 – 133.
113. Костюк Г.С. Психологические основы педагогической антропологии К.Д. Ушинского / Г.С. Костюк // Вопр. психологии. – 1974. – №2. – С. 37 – 59.
114. Костюк Г.С. Психологічна наука служить практиці (Радянська психологія за 50 років) / Г.С. Костюк. – К.: Знання, 1967. – 62 с.
115. Костюк Г.С. Психологія в середній школі / Г.С. Костюк. – К.: Рад. школа, 1948. – 81 с.
116. Кравець В.П. Історія класичної та зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник / В.П. Кравець. – Тернопіль, 1996. – 436 с.
117. Кремень В.Г. Болонський процес: зближення, а не уніфікація / В.Г. Кремень // Дзеркало тижня. – 2003. – №48(473).
118. Кремень В.Г. Система освіти в Україні: сучасні тенденції і перспективи / В.Г. Кремень // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-український, українсько-польський журнал / За ред. Т. Левовицького, І. Вільш, І. Зязюна, Н. Ничкало. – Вип. 2. – Київ – Ченстохова, 2000. – С. 11 – 30.
119. Кремень В.Г. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації / В.Г. Кремень, В.М. Ткаченко. – К.: Видавничий центр “ДрУк”, 1998. – 446 с.
120. Кузь В.Г. Основи національного виховання / В.Г. Кузь, Ю.Д. Руденко, З.О. Сергійчук // Концептуальні положення. – Умань, 1993. – 109 с.
121. Кузьмінський А.І. Педагогіка: Підручник / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с. (Навчально-методичний комплекс з педагогіки).
122. Курляк І.Є. Класична освіта на західноукраїнських землях (ХІХ – перша половина ХХ століття). Історико-педагогічний аспект / І.Є. Курляк. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 328 с.
123. Курляк І.Є. Українська гімназійна освіта у Галичині (1864 – 1918 рр.): Монографія / І.Є. Курляк. – Львів, 1997. – 222 с.
124. Левківський М.В. Історія педагогіки: Навчальний посібник / М.В.Левківський. – Житомир: ЖДПУ, 2001. – 220 с.
125. Легун О.М. Розвиток у педагогів орієнтації на суб’єкт-суб’єктну взаємодію у процесі післядипломної освіти : дис. на здобуття наук. ступ. канд. психол. наук: спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / Олена Миколаївна Легун. – К., 2005. – 201 с.
126. Липовецки Ж. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме / Ж. Липовецки. – СПб: Владимир Даль, 2001. – 334 с.
127. Литвинова Н.І. Психологічні аспекти розвитку в учнівської молоді мотивації до творчості / Н.І. Литвинова // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні (1992 – 2002): Зб. наук. праць до 10-тиріччя АПН України. – Х.: ОВС, 2002. – Ч. 2. – С. 394 – 409.
128. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / А.Е. Личко. – Л., 1983. – 254 с.
129. Лордкипанидзе Д.О. Классик русской педагогики К.Д. Ушинский / Д.О. Лордкипанидзе. – М.: Знание, 1954. – 31 с.
130. Маккавейский Н.К. К.Д.Ушинский и его педагогические идеи / Н.К. Маккавейский. – К.: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1896. – 98 с.
131. Маноха І.П. Основи психології. Підручник. /За ред. Киричука О.В., Роменець В.А. / I.П. Маноха. – К.: Либідь, 2002. – Вид. 5-е (у співавторстві).
132. Медынский Е.Н. Великий русский педагог К.Д. Ушинский / Е.Н. Медынский. – М.: Б. изд., 1945. – 25 с.
133. Медынский Е.Н. Основы педагогической системы К.Д. Ушинского / Е.Н. Медынский // К.Д. Ушинский. Cобрание сочинений: В 11 т. / Редкол. А.М.Еголин (главный редактор), Е.Н.Медынский и В.Я.Струминский. – М.–Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1948. – Т. 1.– С. 24 – 40.
134. Мешко Г.М. Формування індивідуального стилю педагогічного спілкування у майбутніх вчителів: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец: 13.00.01. “Теорія та історія педагогіки” / Галина Михайлівна Мешко. – К., 1997. – 16 с.
135. Михальченко М.І. Україна доби межичасся: Блиск та убозтво куртизанів / М. Михальченко, З. Самчук. – Дрогобич: Відродження, 1998. – 228 с.
136. Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування / В.Ф. Моргун // Філософська та соціологічна думка. – 1992. – №2. – С. 27 – 40.
137. Мурманов Л. Великий русский педагог и его судьи / Л. Мурманов // Правда. – 10 апреля 1937 г.
138. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Світ виховання. – 2005. – № 4(5). – С. 7 – 30.
139. Ничкало Н.Г. До проблеми обґрунтування мети і принципів неперервної освіти. / Н.Г. Ничкало // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми”. У 6-ти книгах. – Чернівці: Митець, 1996. – Кн. 1. – С. 34 – 38.
140. Ничкало Н.Г. Новий проект – вимога часу / Н.Г. Ничкало // Професійно-технічна освіта. Спецвипуск. – 2001. – С. 34 – 35.
141. Огурцов А. Постмодернистский образ человека и педагогика / А. Огурцов // Человек. – 2001. – №3. – С. 4 – 21.
142. Пенішкевич О.І. Зміст і методи забезпечення шкільної освіти на Буковині (ХVІІІ – поч. ХХ ст.): Навчальний посібник / О.І. Пенішкевич. – Чернівці: ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2001. – 220 с.
143. Песковский М.Л. К.Д. Ушинский: Его жизнь и педагогическая деятельность: Биогр. Очерк / М.Л. Песковский. – СПб.: Тип. Ю.Н.Эрлиха, 1893 (обл. 1892). – 80 с.
144. Песталоцци И.Г. Как Гертруда учит своих детей / И.Г. Песталоцци // Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Ротенберг, В.М. Кларина. – М.: Педагогика, 1981. – С. 61 – 212.
145. Песталоцци И.Г. Метод / И.Г. Песталоцци // Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Под ред. В.М. Кларина. – М.: Педагогика, 1987. – С. 323 – 331.
146. Песталоцци И.Г. Письма г-на Песталоцци к г-ну Н.Э.Ч. о воспитании бедной сельской молодежи / И.Г. Песталоцци // Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. – Т. 1 / Под ред. В.А. Ротенберг, В.М. Кларина. – М.: Педагогика, 1981. – С. 249 – 278.
147. Петровская Л.А. Воспитание как общение-диалог / Л.А.Петровская // Вопр. психологии. – 1983. – № 2.
148. Петровский А.В. К психологии активности личности / А.В. Петровский // Вопр. психологии. – 1975. – №3.
149. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив / А.В. Петровский. – М., 1982. – 255 с.
150. Підласий І.П. Закон мінімуму в дидактиці / І.П. Підласий // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 2. – С. 79 – 82.
151. Підласий І.П. Успіх / І.П. Підласий // Радянська освіта. – 1989. – 12 грудня. – С. 3.
152. Плахотнік О.В. Суб’єкт в освітньому просторі: соціально-філософський аналіз: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец.: 09.00.03 “Cоціальна філософія і філософія історії” / Ольга Василівна Плахотнік. – Харків, 2004. – 176 с.
153. Поддьяков А.Н. Философия образования: проблема противодействия / А.Н. Поддьяков // Вопр. философии. – 1999. – №8. – С. 119 – 128.
154. Подоляк Л.Г. Основи педагогічної психології (психологія виховання). Навчальний посібник / Л.Г. Подоляк, О.П. Главник. – К.: Главник, 2006. – 112 с.
155. Програма розвитку освіти в Україні на 2005 – 2010 рр // Вища школа. – 2005. – № 3.
156. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. М.Й. Боришевського. – К.: ІЗМН, 1998. – 192 с.
157. Рецензії й замітки в пресі про перші два томи “Педагогической антропологии” К.Д. Ушинського // Ушинський К.Д. Твори: В 6 т. – К.: Рад. школа, 1952. – Т. 5. – С. 405 – 423.
158. Розвиток народної освіти і педагогічної науки в Українській РСР. 1917 – 1957. Наукові записки. Том VI. Серія педагогічна. – К., Рад. школа, 1957. – С. 173.
159. Романовский А.К. Жизнь во имя будущего. Очерк научно-педагогической и литературно-публицистической деятельности К.Д. Ушинского // А.К. Романовский, И.Я Барсук. – К.: Рад. школа, 1974. – 124 с.
160. Роменець В.А. Психологія творчості / В.А. Роменець. – К., 1971. – 248 с.
161. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – М.: Педагогика, 1976. – 416 с.
162. Рувинский Л.И. Психология самовоспитания / Л.И. Рувинский, А.Е.Соловьева. – М., 1982. – 142 с.
163. Русова С.Ф. Дидактика / С.Ф. Русова. – Прага: Сіяч, 1925. – 190 с.
164. Русова С.Ф. Дошкільне виховання / С.Ф. Русова. – Катеринослав: Укр. в-во, 1918. – 162 с.
165. Русова С.Ф. Нова школа / С.Ф. Русова. – К.: Укр. школа, 1917. – 20 с.
166. Русова С.Ф. Нові методи дошкільного виховання / С.Ф. Русова. – Прага: Сіяч, 1927. – 112 с.
167. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів / О.Я. Савченко. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.
168. Савченко О.Я. Особистісно орієнтована модель підготовки майбутнього вчителя / О.Я. Савченко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми”. У 6-ти книгах. – Чернівці: Митець, 1996. – Кн. 1. – С. 10 – 13.
169. Савченко О.Я. Цілі й реформування сучасної школи / О.Я. Савченко // Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні” (1 – 3 лютого 1996 року). – К.: ІЗМН, 1997. – С. 47 – 54.
170. Савченко О.Я. Ціннісні орієнтації шкільної освіти / О.Я. Савченко // Філософія освіти XXI століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар. – 22 листопада 2000 р. Зб. наук. праць. Вип. 3. – К.: Знання, 2000. – С. 23 – 28.
171. Савчин М.В. Педагогічна психологія: Навч. посібн. / М.В. Савчин. – К.: Академвидав, 2007. – 424 с. (Альма-матер).
172. Савчин М.В. Прояви суб’єктної активності вчителя у педагогічній взаємодії / М.В. Савчин // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії. – К., 1993. – С. 38 – 39.
173. Сисоєва С.О. Концепція педагогічної технології / С.О. Сисоєва// Педагогічний процес: теорія і практика – К.: Науковий світ, 2002 – 391 с., С. 105 – 113.
174. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя / С.О. Сисоєва. – К.: ІСДОУ, 1994. – 112 с.
175. Скотна Н.В. Ідентичність особистості: теоретико-емпіричний аналіз: практ. посіб. для студ., аспір. психол. спец., практикуючих психологів та викл. / Надія Скотна, Ірина Середницька, Валентина Стець. – ДДПУ ім. І.Франка. – Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І.Франка, 2009. – 70 с.
176. Скотна Н.В. Особа в розколотій цивілізації: освіта, світогляд, дії: [Монографія.] / Н.В. Скотна. – Львів: Укр. технології, 2005. – 384 с. – (МОН України, ДДПУ ім. І.Франка).
177. Скотний В.Г. Філософія: історичний і систематичний курс / В.Г.Скотний. – К.: Знання України, 2005. – 576 с.
178. Стоюнин В.Я. Новая программа “Журнала Министерства народного просвещения” / В.Я. Стоюнин // Архив К.Д. Ушинского: В 4 т. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – Т. 1. – C. 90 – 96.
179. Страхов Н.В. Психология педагогического общения / Н.В. Страхов // Методические разработки.– Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. – 96 с.
180. Струминский В.Я. Основы и система дидактики К.Д. Ушинского / В.Я. Струминский. – М.: Учпедгиз, 1957. – 215 с.
181. Струминский В.Я. Проблема воспитания в педагогической системе К.Д. Ушинского / В.Я.Струминский // К.Д. Ушинский. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. / Под ред. члена-корреспондента АПН проф. В.Я.Струминского. – М.: Государственное учебно-педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР, 1953. – Т. 1. – C. 7 – 52.
182. Струминский В.Я. Проблема обучения в