РОЗВИТОК ІДЕЇ САМОВРЯДУВАННЯ УЧНІВ У ПЕДАГОГІЦІ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

Прибора Тетяна Олександрівна

УДК 37.01+37.03:37(09)

РОЗВИТОК ІДЕЇ САМОВРЯДУВАННЯ УЧНІВ У ПЕДАГОГІЦІ
КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –
кандидат педагогічних наук, доцент
Радул Ольга Сергіївна

Кіровоград, 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІДЕЇ САМОВРЯДУВАННЯ У ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ПЕДАГОГІКИ ЄВРОПИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
1.1. Огляд історико-педагогічної літератури з теми дослідження 12
1.2. Розвиток ідей учнівського самоврядування в історії вітчизняної і зарубіжної педагогіки 29
1.3. Виділення проблеми самоврядування учнів в педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття 42
Висновки до першого розділу 63
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОВРЯДУВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Організація самоврядування за типом «монархія» 67
2.2. Самоврядування за типом «республіка» 97
Висновки до другого розділу 125
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ДИТЯЧОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ – У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТОЛІТТЯ
3.1. Організація самоврядування у загальноосвітніх закладах України 128
3.2. Дитячі кооперативи як форма самоврядування у школах України 148
3.3. Організація самоврядування в освітніх установах 166
Висновки до третього розділу 184
ВИСНОВКИ 188
ДОДАТКИ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 236

ВСТУП

Сучасний етап розвитку системи загальної середньої освіти та виховання характеризується складними і суперечливими тенденціями, зумовленими як соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві, так і внутрішніми протиріччями, пов’язаними з реформуванням системи освіти. «Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті», «Концепція загальної середньої освіти (12-річної школи)» серед стратегічних завдань реформування освіти визначають: відхід від авторитарної педагогіки; створення умов для формування активної, самостійної, відповідальної особистості, здатної до самоосвіти, саморозвитку; забезпечення умов для реалізації та самореалізації сутнісних сил дитини в різних видах її діяльності. Важливу роль у виконанні перерахованих завдань у навчально-виховних закладах відіграє участь дітей в учнівському самоврядуванні.
Самоврядування було і залишається формою практичного втілення ідей соціального виховання дітей відповідно до державних вимог перед шкільною освітою, воно є найважливішим засобом соціалізації дітей, на основі якого формується почуття причетності до навколишніх подій та відповідальності за них.
Для кращого усвідомлення значення самоврядування в сучасній школі необхідно дослідити історію цього питання, місце, яке відводилося йому в педагогіці, зокрема наприкінці ХІХ – у першій третині ХХ століття, оскільки зазначений період позначився розробкою конструктивних ідей учнівського самоврядування і є мало вивченим. Саме в цей період були сформульовані основні положення щодо самоврядування, які залишаються дієвими і сьогодні, а саме: самоврядування повинно відповідати державно-громадським потребам, мати демократичний характер, бути формою організації учнівського життя; а з педагогічного погляду – оцінюватися як метод освітньо-виховної роботи, що розвиває громадську волю, ініціативність, працездатність та інші риси. У досліджуваний період учнівське самоврядування розглядалося як: форма організації учнів; принцип організації життєдіяльності колективу; організація учнів, при якій діти самостійно, без втручання педагогів, організовують життя учнівського осередку; засіб підтримання дисципліни; засіб прищеплення учням громадських навичок, розвитку самодіяльності й індивідуальних організаційних якостей.
Наприкінці ХІХ – в першій третині ХХ століття в зарубіжній педагогіці проблема самоврядування розглядалася представниками консервативної школи (І. Геппом [205], Зібургом [205], Ф. Ферстером [300, 205], Штейнеке [205]), педагогами-реформаторами «нових шкіл» (Д. Бедлі [37], А. Фарія де Васконселосом [296], Г. Вінекеном [42, 358], П. Гехебом [339, 340, 358], Е. Демоленом [81, 82], Дж. Каррі [51], Г. Літцем [344, 345], А. Фер’єром [298, 299, 355], Б. Отто [346], Б. Расселом [51], С. Редді [351, 352]), прибічниками «вільного виховання» (П. Лакомбом [107], Н. Мак-Менном [175], А. Нейлом [346, 347]) та трудової школи (Ф. Гансбергом [41], Л. Гурліттом [75, 76], Ф. Карсеном [126, 341], Г. Кершенштейнером [342], В. Паульсеном [350], С. Френе [301], Г. Шаррельманом [41]).
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття учнівське самоврядування досліджували педагоги О. Музиченко [194, 195], С. Русова [262], Я. Чепіга [316–321], І. Соколянський [275–277], С. Сірополко [178], І. Казанівський [121–122], Г. Александровський [3], О. Астряб [14], П. Берлін [28] та впроваджували в практику І. Ластівка [156], П. Герега [60], С. Ізраїлевич [220] та ін. Активно розвиватися і впроваджуватися в життя учнівське самоврядування почало в 20-і рр. XX століття, що пов’язано з розвитком педології в Україні, яка вивчала дитину як соціальне явище. Цю форму організації дитячого колективу досліджували В. Арнаутов [6, 7, 10, 11], П. Барт [17], С. Белоусов [21–23], П. Блонський [30, 31], А. Ганжій [59, 60], А. Генрехівська [63], А. Готалов-Готліб [69], О. Войцеховська [48], О. Дорошенко [89], М. Іорданський [117], К. Кравченко [144], С. Кільколих [130–133], Б. Манжос [179, 180], П. Соколов [274], В. Таран [285, 286], В. Чашко [315]; окремі шкільні організації досліджували О. Громов [71], А. Гурарій [74], О. Сергучов [270], Ф. Олійник [213]; впроваджували дитяче самоврядування у практику освітніх закладів Беляєв [25, 26], Д. Белан [19], Л. Блюм [32], В. Дурдуківський [90, 91], А. Макаренко [173, 174], С. Рівес [254], Н. Шульман [254] та ін.
Окрему форму учнівського самоврядування – шкільні кооперативи описали В. Арнаутов [8, 9, 13], С. Белоусов [21–23], Т. Вінник [43–46], О. Парадиський [223], Пекарський [228], Ю. Татомир [288], Ф. Рубінський [259, 260] та ін.
З 80-х років у педагогічній науці відбувається переосмислення багатьох педагогічних проблем, відновлюється інтерес до здобутків світової та вітчизняної педагогічної науки кінця ХІХ – початку ХХ століття. У працях Б. Бім-Бада [29, 220], В. Бутенко [35], Б. Вульфсона [52], А. Джуринського [85–86], Є. Коваленко [135, 136], М. Кузіна [51], В. Марочко [181], А. Растригіної [249], О. Піскунова [51], О. Сухомлинської [197], Т. Ципліної [314] аналізуються педагогічні надбання цього періоду з позиції гуманістичної парадигми.
Ідеї самоврядування в історії вітчизняної школи побічно охарактеризовані в роботах І. Андрухова [4], О. Бабіної [15], В. Бобрицької [33], В. Виноградової-Бондаренко [47], О. Волощук [50], О. Кірдан [134], В. Липинського [162], Н. Останіної [216], О. Перетятько [230], а зарубіжної школи – І. Батчаєвої [18], С. Бєлової [20], О. Верменської [41], Г. Кемінь [128], Л. Образцової [210].
Незважаючи на посилення інтересу сучасних педагогів до спадщини західноєвропейської та вітчизняної педагогіки кінця ХІХ – першої третини ХХ століття, кількість досліджень, що розкривають теоретичні та практичні питання запровадження самоврядування в школах цього періоду, досить обмежена. Зокрема, залишаються не дослідженими питання порівняльного аналізу практичного досвіду педагогів, що належали до різних напрямків реформаторського руху; мети, завдань, структури учнівського самоврядування в «нових школах»; самоврядування в різних типах освітніх закладів України; становлення вітчизняної та зарубіжної кооперативної справи, як одного з різновидів шкільного самоврядування; видів кооперації. Виходячи зі сказаного вище та зважаючи на недостатню розробленість проблематики визначено тему дисертаційного дослідження: „Розвиток ідеї самоврядування учнів у педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки початкового навчання та соціальної педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка «Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу у вищій та середній школі» (протокол №10 засідання Вченої ради КДПУ від 28.05.2003). Тему дисертації затверджено Вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 5 від 17.10.2005) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 26.01.2006).
Мета дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в з’ясуванні та обґрунтуванні особливостей теорії та практики учнівського самоврядування в зарубіжній і вітчизняній педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.
Відповідно до мети і теми дослідження були визначені такі завдання:
1) Проаналізувати стан і ступінь дослідженості обраної проблеми в педагогічній науці, визначити рівень та повноту її джерельного забезпечення.
2) З’ясувати педагогічні передумови виникнення і розвитку ідеї самоврядування учнів у педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.
3) Вивчити й систематизувати теоретичну й методичну основи самоврядування в педагогіці наприкінці XIX – в першій третині ХХ ст.
4) Виділити і розкрити провідні напрями, форми, особливості самоврядування учнів у зарубіжній і вітчизняній педагогіці означеного періоду.
5) Вивчити перспективи використання досягнень теорії і практики самоврядування кінця ХІХ – першої третини ХХ століття в сучасних умовах розвитку освіти в Україні.
Об’єкт дослідження – зарубіжна та вітчизняна педагогіка кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.
Предмет дослідження – розвиток теорії і практики самоврядування учнів у педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.
Методи дослідження:
 історико-педагогічний аналіз праць педагогів-реформаторів, публіцистичних джерел, офіційних документів, що дав фактологічний матеріал для проведення дослідження;
 системний аналіз педагогічних ідей, що об’єднували проблеми учнівського самоврядування кінця ХІХ – першої третини ХХ століття;
 методи систематизації та узагальнення – для визначення, порівняння і зіставлення різних поглядів на проблему дослідження;
 порівняльно-історичний аналіз, що дав можливість зіставити погляди представників різних течій зарубіжної та вітчизняної педагогіки та виявлення загального і специфічного.
Джерельну базу дослідження склали: нормативно-правові документи з питань розвитку освіти («Інструкції для учнів в початкових училищах Харківського повіту» (1912), «Положення про єдину трудову школу Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки» (1918), «Основні принципи єдиної трудової школи» (1918), «Положення про організацію учнів в школах ІІ ступеня» (1921), «Інструкція для вихователів єдиної національно-державної загальноосвітньої школи» (1912), «Тезиси ДВР про самоврядування» (1923), «Положення про початкову та середню школу» (1931), «Положення про дитяче самоврядування у політехнічній школі» (1932), «Положення про учнівські організації в початковій, неповній середній та середній школі» (1935), «Положення про учнівські організації у школі» (1939); оригінальні видання зарубіжної та вітчизняної педагогічної літератури кінця ХІХ – першої третини ХХ століття; праці відомих зарубіжних та вітчизняних педагогів зазначеного періоду (Г. Вінекена, Ф. Гансберга, П. Гехеба, А. Готалова-Готліба, Л. Гурлітта, Е. Демолена, Г. Кершенштейнера, Г. Літца, О. Музиченка, С. Редді, С. Русової, С. Сірополка, І. Соколянського, Я. Чепіги); матеріали періодичної педагогічної преси першої третини ХХ століття: «Вестник воспитания» (1898–1917), «Свободное воспитание» (1909–1912), «Світло» (1910–1914), «Учитель» (1913), «Вільна українська школа» (1917–1920), «Русская школа» (1917), «Учитель і школа» (1919), «Школьная кооперація» (1922–1927), «Радянська освіта» (1923–1931), «Дитячий рух» (1924–1929), «Наша школа» (1923–1924), «Народный учитель» (1924–1929), «На путях к новой школе» (1923–1930), «Путь просвещения» (1922–1923), «Вестник просвещения» (1923), «Шлях освіти» (1925), «Радянська школа» (1926–1927).
У процесі вивчення ідей самоврядування зарубіжних представників П. Гехеба, Г. Вінекена, Ф. Карсена, Г. Кершенштейнера, Г. Літца, А. Нейла, В. Отта, В. Паульсена, С. Редді, А. Фер’єра, була проаналізована оригінальна наукова література (англійською та німецькою мовами).
Досліджувалися фонди Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В.О. Сухомлинського, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України, Російської державної бібліотеки, Національної Парламентської бібліотеки України, Державної науково-технічної бібліотеки, Кіровоградської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д.І. Чижевського.
Опрацьовувалися архівні документи фондів Центрального державного архіву вищих органів влади України (ф. 166), Державного архіву Харківської області (ф. 820, ф. 845, ф. 1635), Державного архіву Кіровоградської області (ф. 1127).
Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець ХІХ – першу третину ХХ століття. Визначення нижньої хронологічної межі (кінець ХІХ століття) зумовлене початком формування базових позицій нової педагогіки та актуалізацією ідей, пов’язаних з учнівським самоврядуванням. Визначення верхньої межі (середина 30-х років ХХ століття) пов’язане з посиленням тоталітарного режиму та виходом низки документів Наркомосу («Положення про початкову та середню школу», «Положення про дитяче самоврядування у політехнічній школі», «Положення про учнівські організації в початковій, неповній середній та середній школі», «Положення про учнівські організації у школі»), які перетворили учнівське самоврядування в школі на формальну організацію. В країнах Західної Європи також відбулося згортання педагогічних експериментів, пов’язане з економічною кризою та наступом на школу мілітаризму й клерикалізму.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
 здійснено аналіз процесу самоврядування учнів у зарубіжній і вітчизняній педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття;
 виявлено особливості підходів і напрямів в інтерпретації проблеми самоврядування;
дістали подальшого розвитку:
 висвітлення прогресивних ідей представників зарубіжної педагогіки, організаторів альтернативних навчально-виховних закладів («нових шкіл», сільських виховних будинків, садів-шкіл, спеціальних шкіл, інтернатів тощо) щодо ідей учнівського самоврядування;
 характеристика становлення теорії та практики учнівського самоврядування у вітчизняній педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття;
поглиблено:
 наукові уявлення про сутність кооперації як специфічної форми шкільного самоврядування у вітчизняній педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття.
У науковий обіг введено нові та маловідомі факти, наукові матеріали, малодосліджені наукові праці та статті зарубіжних та вітчизняних педагогів І. Геппа, В. Дурдуківського, Зібурга, С. Кільколиха, М. Ліхтьорова, Б. Манжоса, О. Музиченка, Г. Попової, В. Тарана, Штейнеке та ін.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що поглиблюються, розширюються і конкретизуються результати наукового дослідження в галузі учнівського самоврядування. Тим самим робота вносить певний вклад у комплексне вивчення проблеми історії вітчизняного та зарубіжного самоврядування наприкінці ХІХ – першій третині ХХ століття.
Узагальнені й систематизовані теоретичні положення, фактологічний матеріал можуть бути використані при вирішенні певних наукових і практичних завдань реформування освіти, підвищенні якості підготовки наукових і педагогічних кадрів у процесі викладання навчальних курсів педагогічного спрямування, зокрема історії педагогіки, теорії та історії соціального виховання, порівняльної педагогіки; при підготовці навчальних посібників, підручників із зарубіжної та вітчизняної психолого-педагогічної думки ХХ століття, методичних рекомендацій; у діяльності теоретико-методологічних та методичних семінарів кафедр педагогічних навчальних закладів, самоосвіти викладачів вищої школи; при підготовці кваліфікаційних робіт.
Основні теоретичні положення, висновки і методичні рекомендації дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 288/03 від 22 травня 2009 р.), Херсонського державного університету (довідка № 07-12/1024 від 8 липня 2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2006–2008); в доповідях автора на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2008); ІІІ Міжнародній соціально-педагогічній конференції «Соціально-педагогічні аспекти сприяння здоров’ю учнівської та студентської молоді» (Луцьк, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості» (Київ, 2008).
Публікації. Матеріали дослідження викладено автором у 8 одноосібних наукових публікаціях, які видані в наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 11 додатків та списку використаних джерел, який включає 395 найменувань (з них 21 – іноземною мовою та 35 архівних джерел). Загальний обсяг дисертації – 265 сторінок, основний зміст викладено на 194 сторінках. Текст основної частини містить 8 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми становлення учнівського самоврядування в педагогіці кінця ХІХ – І третини ХХ століття, аналіз його історико-педагогічних передумов та теоретико-методичних і методичних аспектів дає змогу зробити наступні висновки:
1. Аналіз науково-педагогічної літератури дає змогу виділити V етапів дослідження даної проблеми, починаючи з кінця ХІХ століття до нашого часу. Перший етап охоплює кінець ХІХ – початок ХХ століття, другий – 20–30-і рр. ХХ століття, третій – середину 30-х – кінець 70-х років ХХ століття, четвертий – 70–80 рр. ХХ століття, п’ятий – період з кінця 80-х рр до нашого часу. Практика учнівського самоврядування в зарубіжній і вітчизняній школі розроблялася С. Редді, Г. Літцем, П. Гехебом, Г. Шаррельманом, А. Нейлом, С. Ізраїлевичем, В. Дурдуківським, С. Рівесом, Н. Шульманом, А. Макаренком та ін. Теоретичні питання становлення і функціонування самоврядування досліджувалися В. Паульсеном, Ф. Карсеном, Ф. Ферстером, А. Фер’єром, С. Сірополком, Я. Чепігою, С. Кільколихом, В. Чашком, Б. Манжосом, В. Таран. У наш час підвищився інтерес науковців до проблем демократизації шкільного процесу загалом (Б. Бім-Бад, Б. Вульфсон, О. Сухомлинська, А. Джуринський, К. Салімова, О. Піскунов, Т. Ципліна, В. Марочко) та становлення учнівського самоврядування в освітніх закладах зокрема (Л. Тищенко, О. Кірдан, О. Перетятько, Л. Шигапова, Г. Кемінь, С. Бєлова, Т. Петрова, Л. Образцова, А. Валєєв, О. Верменська). На основі історіографічного аналізу встановлено, що проблема розвитку ідеї самоврядування учнів у педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття не була предметом спеціального наукового пошуку.
2. З’ясовано, що розвиток процесу учнівського самоврядування наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. в країнах Європи був спричинений як соціально-економічними (капіталізація та індустріалізація економіки змінила підходи до мети виховання, що спрямовувалася на формуванні активної, ініціативної, самостійної особистості, здатної привносити елементи творчості у власну діяльність; відбулася лібералізація економічного і громадського життя, що призвела до розвитку демократичних традицій), так і організаційно-педагогічними передумовами (стара школа перестала відповідати запитам держави у сфері виробництва, науки і культури, вимогам нового часу; розповсюджувалися педоцентричні ідеї, відбувалася активізація контактів між педагогами різних країн; виникали і поширювалися у країнах Західної Європи альтернативні школи; створювалися міжнародні педагогічних організації).
3. Встановлено, що поширення руху за «нове виховання» сприяло переосмисленню системи учнівського самоврядування, що зародилася ще в часи античності. В останні десятиліття ХІХ – у першій третині ХХ століття педагоги перейшли від емпіричних узагальнень у процесі впровадження самоврядування до концептуальних моделей і теорій. Представники різних педагогічних течій самоврядування розглядали по-різному як: форму організації учнів, що допомагала виховати особистість як члена спільноти та надавала часткові керівні старшим учням (Г. Літц, С. Редді); принцип організації життєдіяльності колективу, що визначав права та обов’язки кожного його члена (Г. Вінекен, П. Гехеб); організацію учнів, при якій діти самостійно, без втручання педагогів, організовують життя учнівського осередку (П. Лакомб, Н. Мак-Менн, А. Нейл); форму організації учнів, при якій діти самостійно розробляють та приймають рішення для досягнення спільних трудових та суспільно корисних цілей (Ф. Гансберг, Л. Гурлітт, Ф. Карсен, Г. Кершенштейнер, В. Паульсен, С. Френе, Г. Шаррельман); засіб підтримання дисципліни (І. Гепп, Зібург, Ф. Ферстер, Штейнеке); засіб прищеплення учням громадських навичок та розвитку самодіяльності й індивідуальних організаційних якостей (Я. Чепіга, С. Сірополко, С. Русова), засіб виховання відповідальності колективу перед особистістю і особистості перед колективом (А. Макаренко); форму соціального життя і організацію всієї діяльності дітей (В. Таран, С. Кільколих, А. Залужний, В. Чашко); школу самовиховання, громадську майстерню (М. Зарецький); організацію життя і роботи дитячого колективу (С. Белоусов); відмову від авторитарності педагога і широке залучення дітей до педагогічної творчості (М. Пістрак).
4. Аналіз практичного досвіду самоврядування в закладах Західної Європи виявив, що до першої світової війни двома типами учнівського самоврядування були монархічний, який застосовувався в народних школах (у найпримітивніших формах), реальних училищах, класичних і реальних гімназіях, «нових школах», та республіканський, що діяв у «нових школах», «шкільних містах», оновлених «нових школах», експериментальних народних школах. Існування різних типів учнівського самоврядування пояснювалося їхнім заснуванням на демократичних принципах представництва від усіх соціальних груп, які брали участь і були зацікавлені у високій якості освітнього процесу в навчально-виховних закладах.
а) Самоврядування за монархічним типом передбачало обрання директором посадових осіб (префектів, капітанів), організацію гурткової роботи, в якій частково організаційні функції покладалися на учнів, видання газети, проведення загальних зборів, законопроекти яких тільки в школах з прогресивнішим самоврядуванням, характерним для цієї форми, мали дорадче значення (школи Г. Літца, Е. Демолена).
б) Більш демократичні школи застосовували учнівське самоврядування за типом республіканського правління. Основною відмінністю цього типу самоврядування від самоврядування на засадах монархічного було впровадження загальних зборів як вищого законодавчого органу, виборність органів учнівського самоуправління всіма членами колективу з чітко встановленого віку, рівність прав і свобод учнів. Характерною рисою учнівського самоврядування було те, що найважливіші рішення приймав весь шкільний колектив.
Самоврядування в школах Європи І третини ХХ століття розглядалася не як стала форма, а як така, що постійно розвивається відповідно до вимог дитячого колективу. Зі збільшенням учнівського складу, емпіричним накопиченням досвіду, диференціацією органів самоврядування розширювалися дитячі обов’язки, ставали тіснішими особистісні зв’язки між школярами.
5. З’ясовано, що системи учнівського самоврядування в «нових школах» й оновлених «нових школах» функціонально і структурно були пов’язані з усією організацією навчально-виховного процесу, тоді як у народних школах цього не спостерігалося. Самоврядування в авторських закладах підпорядковувалося меті й завданням навчально-виховного процесу, тісно пов’язувалося з ним, що не могло не відобразитися на особливостях дитячої організації.
У ході дослідження визначено низку негативних рис монархічного типу самоврядування, що спричинили заміну його республіканським:
 форми самоврядування пропонувалися, а не виникали із потреб раціональної організації шкільного життя;
 права, якими користувалися учні, були складені без їхньої участі, що не давало широти вибору дітям і звужувало самоврядування;
 учнівське самоврядування носило на собі відбиток державного ладу і фактично в керівництві школою брали участь найкращі юнаки, що унеможливлювало діяльність усіх дітей на керівних посадах, в той час як до самоврядування повинна залучатися більшість учнів;
 самоврядування не виходило за межі школи, діти не листувалися з вихованцями інших інтернатів, не обмінювалися напрацюваннями, не влаштовувалися спільні конференції серед дітей з обміну досвідом щодо організації.
6. Доведено, що на початку ХХ століття в Україні педагоги-новатори намагалися застосувати нові теорії Західної Європи. Самоврядування в приватних вітчизняних закладах будувалося на монархічному підґрунті, але з 1917 року тенденція наслідування змінилася пошуком нових, раціональніших форм організації колективу. У першій третині ХХ століття набули поширення три форми самоврядування: комісійна (1917–1926), секційно-ланкова (1927–1929), бригадно-маршрутна (1929–1931), які утворювалися відповідно до потреб освіти.
Визначено, що головною відмінністю учнівського самоврядування в Україні від країн Західної Європи стало його переорієнтування в другій половині 20-х років ХХ ст. на позашкільну суспільно корисну діяльність, що включала: встановлення тісного зв’язку школи з громадським оточенням, організацію матеріальної допомоги сільським школам, організацію лікнепу, передплату газет, зв’язок з Червоною армією, участь у проведенні різних кампаній, революційних свят, допомогу робітничому клубу, яслам, боротьбу з хуліганством, залучення дітей до активної роботи в гуртках.
7. З’ясовано, що в досліджуваний період розвивалася одна із форм учнівського самоврядування – шкільна кооперація, яка спочатку ґрунтувалася на основних принципах кооперації дорослих, а потім віднайшла свої специфічні форми організації. Активний розвиток кооперативної справи в Україні пов’язується з прийняттям нової економічної політики.
В Україні діяли споживча, виробнича, сільськогосподарська та кредитна кооперації. На основі рівня учнівської самодіяльності виділилося три течії в шкільній кооперації: 1) у шкільному кооперативі всі обов’язки брали на себе діти; 2) всі питання дитячої кооперації розв’язувалися керівництвом школи і вчителями, роль дитини зводилася до сплати внесків та купівлі краму; 3) кооперація без статуту та паїв, де кожен учень школи міг обиратися в правління дитячого кооперативу.
8. Установлено, що з кінця ХІХ століття дитяче самоврядування поступово впроваджувалося в клубну і гурткову діяльність. Якщо в дореволюційний період учнями створювалися переважно гуртки саморозвитку та самоосвіти винятково освітянського характеру, діяльність яких полягала в пропагуванні самоосвіти, взаємодопомоги, створенні «бойових дружин», критики шкільного устрою та місцевої влади, то після 1905 року їхня діяльність значно політизувалася, що призвело до виникнення нових видів самоуправлінської революційної діяльності учнів: поширення листівок і нелегальної літератури, організації мітингів, збиранні коштів на озброєння, створенні спецзагонів для підготовки загального страйку та студентських бойових дружин.
Після революційних подій 1917 року дитяча клубна і гурткова робота ґрунтувалося на ідеях вільного виховання, але з часом поступово перейшла на основи трудового виховання дітей. Поряд з клубною діяльністю на початку 20-х років розгортають роботу дитячі та юнацькі організації політичного спрямування, які з 1922 року об’єднуються в єдину організацію «Юних піонерів».
9. Визначено, що на початку 20-х років ХХ століття пріоритетну роль у впровадженні самоврядування надавали дитячим будинкам. На основі досліджених наукових матеріалів можемо стверджувати, що дитяча організація була створена в усіх типах дитячих будинків, а саме: дитячих будинках звичайного типу, дитячих комунах, дитячих містечках, дитячих будинках для підлітків, сільськогосподарських колоніях. Висувалася ідея створення «піонеркомун», у яких керівництво закладом здійснювали б діти самостійно. Хоча вже з середини 20-х років відмовилися від цієї ідеї, самоврядування розвивалося, оскільки будувалося на міцному підґрунті – виробничій діяльності дітей.
10. Встановлено, що теоретичні і практичні надбання зарубіжних педагогів у галузі самоврядування учнів заслуговують на вивчення, творче використання і можуть бути реалізовані в таких напрямках: створенні й запровадженні технологій особистісно-соціального виховання, соціалізації особистості; розроблені нових методик комунікативної взаємодії вчителя й учнів, роботи з дитячим колективом. Для ефективного функціонування шкільного самоврядування доцільно реалізувати здобутки першої третини ХХ століття: виникнення самоврядування з потреб дитячого колективу; планування роботи, враховуючи сили дітей, тісну співпрацю педагогів і учнів на дружніх основах, зацікавленість у справах закладу всіх членів шкільного колективу, чітко визначене коло обов’язків кожного члена спільноти, активна робота в органах самоврядування повинна розподілятися рівномірно, організацію дітей за інтересами в гуртки, екскурсії, залучення більшості членів колективу до самоврядування, налагодження тісного зв’язку школи із життям та іншими школами, обмін знахідками в шкільному самоврядуванні, влаштування міжшкільних дитячих конференцій тощо.
У дисертації не вирішуються всі аспекти розв’язання проблеми учнівського самоврядування в педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Подальшого вивчення потребують питання розвитку учнівського самоврядування у США, шкільної кооперації у країнах Західної Європи і України даного періоду, вивчення досвіду самоврядування в окремих навчально-виховних закладах України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. Я. З досвіду шкільної кооперації / Я. А. // Радянська школа. – 1925. – № 5. – С. 55–57.
2. Адамович Е. Самоуправление в школе / Е. Адамович // Народный учитель. – 1925. – № 5. – С. 75–81.
3. Александровський Г. До питання про організацію шкільного оточення / Г. Александровський // Вільна українська школа. – 1918–1919. – № 2. – С. 106–114.
4. Андрухів І.О. Виховна діяльність українських молодіжних товариств у Галичині (1894-1939 рр.): дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Андрухів Ігор Олексійович. – Івано-Франківськ, 1997. – 210 с.
5. Анкета о детском самоуправлении // Вестник просвещения. – 1923. – №2. – С. 56–60.
6. Арнаутів В. Засоби педагогічного впливу в колективах Ю.Л. / В. Арнаутів // Радянська освіта. – 1925. – № 5. – С. 28–30.
7. Арнаутів В. Романтика в дитрухові / В. Арнаутів // Радянська освіта. – 1925. – № 10. – С. 8–13.
8. Арнаутів В. Кооперація в школі / В. Арнаутів // Радянська освіта. – 1925. – № 8–9. – С. 45–47.
9. Арнаутів В. Кооперування дітей / В. Арнаутів – Х.: Книгоспілка, 1926.
10. Арнаутів В. Про стінгазету молодих ленінців / В. Арнаутів // Радянська освіта. – 1925. – № 11. – С. 20–22.
11. Арнаутів В. Про театр для дітей / В. Арнаутів // Дитячий рух. – 1928. – № 6–7. – С. 76–78.
12. Арнаутів В. Рік закінчується / В. Арнаутів // Радянська освіта. – 1926. – № 6. – С. 1–5.
13. Арнаутів В. Шкільна кооперація на пленумі ЦБ КДР / В. Арнаутів // Дитячий рух. – 1926. – № 7–8. – С. 1–3.
14. Астряб О. Громадське життя учнів середніх шкіл у Київі до революції і в перші місяці її / О. Астряб // Вільна українська школа. – 1917. – № 3–4. – С. 157–162.
15. Бабіна О.І. Становлення і розвиток гімназійної освіти в Україні (кінці ХІХ – на початку ХХ століття ): дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Бабіна Оксана Іванівна. – К, 2000. – 199 с.
16. Барило О.А. Розвиток теорії вільного виховання в реформаторській педагогіці кінця ХІХ – І третини ХХ століття: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Барило Олена Андріївна. – К, 2004. – 257 с.
17. Барт П. История социально-педагогической идеи / П. Барт – Одесса: Государственное изд-во Украины, 1923. – 32 с.
18. Батчаева И.И. Теория нового «свободного воспитания» педагогов-реформаторов Бременской научной школы Германии (конец XIX – начало ХХ в.): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Батчаева Исанна Иссаевна. – Пятигорск, 1999. – 172 с.
19. Белан Д. Как мы создавали наш школьный музей / Д. Белан // Наша школа. – 1924. – № 7–9. – С. 50–51.
20. Бєлова С.А. Проблема гуманізації шкільного навчання у спадщині Бременської педагогічної школи на початку ХХ століття: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Бєлова Світлана Андріївна. – Рівне, 2003. – 206 с.
21. Белоусов С. Организационные формы школьного самоуправления в школах первой ступени / С. Белоусов // Народный учитель. – 1925. – № 7. – С. 69–78.
22. Белоусов С. Расширение границ школьного самоуправления / С. Белоусов // Народный учитель. – 1925. – № 3. – С. 30–37.
23. Белоусов С. Этапы развития школьного самоуправления / С. Белоусов – М.: Изд-во «Работник просвещения», 1930. – 152 с.
24. Белявский Е.В. Педагогические воспоминания / Е.В. Белявский – М: Весник воспитания, 1905. – 249 с.
25. Беляєв Годовщина школьной кооперации / Беляєв // Школьная кооперация. – 1922. – № 10. – С. 4–7.
26. Беляєв О кооперации в школе / Беляєв // Школьная кооперация. – 1922. – № 12. – С. 7–10.
27. Бенюх П. Кооперативні сільсько-господарські товариства дітей / П. Бенюх // Дитячий Рух. – 1928. – № 2. – С. 52–53
28. Берлин П. Воспитание граждан в Швейцарии / П. Берлин // Вестник воспитания, 1912. – № 6. – С. 171–186.
29. Бим-Бад Б.М. Педагогические течения в начале двадцатого века / Б.М. Бим-Бад – М.: Изд-во УРАО, 1998. – 113 с.
30. Блонский П.П. Маленький школьник как член общества // П.П. Блонский // Избранные педагогические произведения – М.: Издательство академии педагогических наук, 1961. – С. 489–491.
31. Блонский П.П. Школа как самоуправляющаяся трудовая комуна / П.П. Блонский // Избранные педагогические произведения – М.: Издательство академии педагогических наук, 1961. – С. 203–209.
32. Блюм Л. Летняя школа при І-м Доме Еврейской Рабоч. Молодежи / Л. Блюм // Наша школа. – 1924. – № 7–9. – С. 61–65.
33. Бобрицька В.І. Учнівське самоврядування як засіб підвищення ефективності виховання особистості школяра (на основі спадщини А.С. Макаренка): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Бобрицька Валентина Іванівна. – К., 1996. – 216 с.
34. Борович Д. Детский клуб: история одного опыта / Д. Борович– Харьков, 1919. – 128 с.
35. Бутенко В.Г. Самоврядування в системі освіти як науково-педагогічна проблема / В.Г. Бутенко // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології: зб. наук. праць. – Херсон, 2009. – Вип. 2. – С. 38–46.
36. Быстров А. Клубы для детей и подростков / А. Быстров, А. Тихий // Педагогический листок. Журнал для воспитателей и народных учителей. – М., 1916. – С. 149–173.
37. Бэдлей Д.Г. Новое движение в деле воспитания / Д.Г. Бэдлей // Свободное воспитание. – 1911–1912. – № 5. – С. 50–68.
38. Валеев А.А. Концепция свободного воспитания Александра Нейлла и ее реализация в практике школы: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Валеев Агзам Абрарович. – Казань, 2001. – 212 c.
39. Василькова Ю.В. Педагогические взгляды Шарля Фурье / Ю.В. Василькова – М.: Педагогика, 1986. – 136 с.
40. Василькович Г. Шкільництво в Україні (1905 – 1920) / Г. Василькович – Мюнхен, 1969. – 323 с.
41. Верменская Е.А. Проблемы ученического самоуправления в отечественной педагогике 1946 – 1991 гг: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Верменская Елена Александровна. – Пятигорск, 2006. – 230 с.
42. Винекен Г. Круг идей свободной школьной общины / Г. Винекен – М.: «Работник просвещения», 1922. – 52 с.
43. Винник Т. Кооперативний гурток / Т. Винник // Дитячий рух. – 1928. – № 1. – С. 27–30.
44. Винник Т. Кооперативні свята й вечірки / Т. Винник // Дитячий рух. – 1928. – № 4. – С. 47–49
45. Винник Т. Кооперативно-освітня робота шкільної кооперації / Т. Винник // Дитячий рух. – 1927. – № 10. – С. 25–27.
46. Винник Т. Як організувати кооперативний куточок / Т. Винник // Дитячий рух. – 1928. – № 2. – С. 49–51.
47. Віноградова-Бондаренко В.Є. Виховання безпритульних дітей в Україні у 20-х роках ХХ століття: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Віноградова-Бондаренко Вікторія Євгеніївна. – К, 2001. – 220 с.
48. Войцеховская О.А. Дети и новая школа: из материалов инспекторского обследования м. Киева / О.А. Войцеховская // Путь просвещения. – 1923. – № 9.
49. Волошинов К. Шкільні організації учнів українців м. Киіва / К. Волошинов // Вільна українська школа. – 1917. – № 3–4. – С. 153–157.
50. Волощук О.Д. Теорія і практика учнівського самоуправління в гімназіях Галичини (початок XX ст. – 1939 р.): автореф. дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.Д. Волощук– Івано-Франківськ, 2005. – 19 с.
51. Вопросы истории и педагогики в СССР и за рубежом: сб. трудов. – М.: МГИПИ им. В. Ленина, 1974. – 226 с.
52. Вопросы деятельности экспериментальных учебно-воспитательных учреждений в СССР, Западной Европе и США / [Н.П. Кузина, А.И. Пискунов]. – М.: НИИ общей педагогики АПН СССР. – 96 с.
53. Вульфсон Б.Л. Сравнительная педагогика: история и современные проблемы / Б.Л. Вульфсон– М.: Изд-во УРАО, 2003. – 232 с.
54. Г. Р. Первый всероссийский съезд учащихся средних учебных заведений / Г. Р. // Вестник воспитания. – 1917. – № 4–5. – С. 58–65.
55. Г. Ш. Самоврядування в ланковій системі / Г. Ш. // Радянська освіта. – 1925. – № 9. – С. 32–34.
56. Г. П. Новая школа в Швейцариии / Г. П. // Вестник воспитания, 1902. – № 8. – С. 98–104.
57. Газман О.С. Гуманизм и свобода / О.С. Газман // Гуманизация воспитания в современных условиях. – М. – 1995. – С.1–13.
58. Галів М. «Актуальність – неактуальність» вивченя творчості А. Макаренка / М. Галів // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2008. – №4. – С. 78–84.
59. Ганджій А. IV Всеукраїнська сесія наукпедкому / А. Ганджій // Радянська освіта. – 1925. – Ч. 4. – С. 95–97.
60. Ганджій А. Дитячі містечка / А. Ганджій // Радянська освіта. – 1925. – № 6–7. – С. 69–74.
61. Ганжулевич Т. Клубна робота в трудовій школі / Т. Ганжулевич // Радянська освіта. – 1927. – № 1. – С. 17–19.
62. Гассан П. З життя школи / П. Гассан // Радянська освіта, 1924. – № 9–10. – С. 67–71.
63. Гендрихівська А. Більше ніж школа / А. Гендрихівська // Радянська освіта. – 1925. – № 2. – С. 21–25.
64. Генрехівська А. Про клубну роботу в піонер організаціях / А. Гендрихівська // Дитячий рух. – 1927. – № 7–8. – С. 26–29.
65. Герега П. Шкільний кооператив / П. Герега // Вільна українська школа. – 1919–1920. – № 3–4. – С. 220–221.
66. Гернле Э. Детское движение, как новая форма организации воспитания / Э. Гернле // На путях к новой школе. – 1923. – № 7–8. – С. 99–107.
67. Глейзер О. Дитячий рух у дитмістечку ім. Комінтерну / О. Глейзер // Дитячий рух. – 1928. – № 9. – С. 30–31.
68. Гордин Л.Ю. Школа инициативы и самостоятельности / Л.Ю. Гордин – М.: Педагогика, 1984. – 112 с.
69. Готалов-Готлиб А. Нові школи в Німеччині. (з особистих спостережень) / А. Готалов-Готлиб – Одесса: Держ. вид-во України. – 1927. – 172 с.
70. Гречишников В. Конференция по саморганизации учащихся / В. Гречишников // На путях к новой школе. – 1928. –№ 3. – С. 76–84.
71. Громів О. Про дитячу стінгазету / О. Громів // Дитячий рух. – 1926. – № 4. – С. 14–15.
72. Грушевський М. Про українську мову і українську школу / М. Грушевський – К.: Веселка, 1991. – 46 с.
73. Г-ська Всеукраїнська нарада ком дитруху / Г-ська // Радянська освіта. – 1925. – № 11. – С. 7–20.
74. Гурарій А. Робота з дитячою газетою в загоні / А. Гурарій // Дитячий Рух. – 1927. – № 3. – С. 6–8.
75. Гурлитт Л. Проблемы единой школы / Пер с нем. М. И. Левитиной. – Спб: Екатерининская типография, 1914. – 133 с.
76. Гурлитт Л. Творческое воспитание (моя жизнь с детьми). / Пер с нем. Е.А. Дунаева. – М.: Типография Кресного Календаря, 1912. – 57 с.
77. Гуро Е. Иностранцы о нашем просвещении / Е. Гуро // На путях к новой школе. – 1929. – № 12. – С. 62–68.
78. Давидович М. Место клубной работы в системе деятельности пионер-организаций и роль пионеров в проведении ее: зборник науч. работ // Установка и опыт клубной работы в массовой школе / [ред. Шульман Н. М. ] – М.: Новая Москва, 1926. – С. 11–12.
79. Даниленко В.М. Володимир Дурдуківський: педагог, критик, громадський діяч (1874 – 1938) / В.М. Даниленко, А.А. Кравченко. – К.: Ніка-Центр, 2000. – 72 с.
80. Дворниченко Л.А. Проблема школьного самоуправления в педагогическом наследии Н.К Крупской: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Дворниченко Л. А. – М., 1974. – 210 с.
81. Демолен Э. Аристократическая раса / Э. Демолен. – СПб: Типография: В.С. Суворина. – 238 с.
82. Демолен Э. Новое воспитание. Школа де Рош / Э. Демолен – М.: Типография А.В. Васильева, 1900. – 259 с.
83. Деулин А. О детском колективе в школе в разрезе работы с ним / А. Деулин // На путях к новой школе. – 1928. – № 7–8. – С. 32–43.
84. Джунковська Е. Средняя школа нового типа / Е. Джунковська. – СПб, 1902. – 251 с.
85. Джуринский А.Н. Зарубежная школа: история и современность / А.Н. Джуринский – М: Изд. Росийського открытого ун-та, 1992. – 177 с.
86. Джуринский А.Н. Зарубежная школа: современное состояние и тенденции развития / А.Н. Джуринский – М: Просвещение, 1993. – 192 с.
87. Дмитриев Работа с газетой в школе / Дмитриев // Народный учитель. – 1925. – №2 – С. 47–53
88. Донченко М. З практики шкільного кооперативу / М. Донченко // Радянська освіта. – 1925. – № 8–9. – С. 52–54.
89. Дорошенко О. Організація дитячого колективу в ранньому дитинстві / О. Дорошенко // Радянська освіта. – Х., 1923. – № 2. – С. 12–27.
90. Дурдуківський В. Дитяче шкільне самоврядування // Маловідомі першоджерела Української педагогіки (друга половина ХІХ – ХХст.) / [упоряд.: Л.Д. Березовська та ін.]. – К.: Науковий Світ, 2003. – 418 с.
91. Дурдуківський В. З щоденника вчителя // Вільна українська школа. – 1917. – № 3–4. – С. 42–47.
92. Дюмушель П. Социальное воспитание ребенка и подростка / П. Дюмушель // На путях к новой школе – 1927. – № 8. – С. 150–152.
93. Житонский К. Педагогический модернизм / К. Житонский // Педагогический сборник, 1909.– апрель – С. 287–309.
94. З досвіду харківських шкіл // Радянська освіта. – 1926. – № 7–12. – С. 22.
95. Задериголова М. До питання про організацію педпроцесу в дитмістечкові / М. Задериголова //Радянська освіта. – 1926. – № 12. – С. 42–45.
96. Закони та розпорядження у справі народної освіти. – Харків: Радянська школа, 1931. – С. 75–76.
97. Залужний А. Методы изучения детского коллектива / А. Залужний // Радянська освіта. – 1925. – № 4. – С. 114–126.
98. Зарецкий М. Организация коллективной жизни в школе / М. Зарецкий. – Х.: Изд-во «Труд». – 1925. – 160 с.
99. Зарецкий М. Школа рабочей молодежи на І-м Всесоюзном съезде рабочего образования / М. Зарецкий // Шлях освіти. – 1925. – № 1–2. – С. 167–173.
100. Зарубежная педагогіка: [зб. наук. праць №1 / наук. ред. Штейнгауз М. М. , Пинкевича А. П. ]. – М.: Гос. Издательство. – 1929. – 224 с.
101. Зейман Р. Положение детей в детучреждениях Украины / Р. Зейман // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 267–273.
102. Зеленко А. Бертольд Отто и его школа взаимного обучения / А. Зеленко // Свободное воспитание. – 1911–1912. – № 2. – С. 2–50.
103. Зеленко А. Дитячий суд / А. Зеленко // Новими стежинами. – 1922. – № 2–3. – С. 26–31.
104. Зеленко А. Современные реформаторы образования и воспитания. Англия / А. Зеленко // Свободное воспитание. – 1911–1912. – № 11. – С. 87–124.
105. Зеленко А. Современные реформаторы образования и воспитания. Германия / А. Зеленко // Свободное воспитание. – 1911–1912. – № 3. – С. 21–47.
106. Знаменский С. Средняя школа за последние годы (Ученические волнения 1905 – 1906 год и их значение) / С. Знаменский – СПб: Типография Б.М. Вольфа, 1909. – 295 с.
107. Золотарев С. А. Очерки по истории педагогики / С.А. Золотарев – СПб: Издание Братьев Башмаковых, 1910. – С. 186–200.
108. Зорін Г. Увага юним кооператорам / Г. Зорін // Дитячий рух. – 1928. – № 8–9. – С. 65
109. Инструкция для учащихся харьковского уезда. – Х: Типография «Печатное дело», 1912. – 16 с.
110. Иорданский Н. Самоуправление детского коллектива // Педагогическая энциклопедия [наук. ред. А.Г. Калашникова]. – Т. 1. – М.: Работник просвещения, 1927. – С. 515–530.
111. Иорданский Н. Детская среда как фактор воспитания / Н. Иорданский // Народный учитель. – 1924 – № 4. – С. 51–55.
112. І. Я. З досвіду шкільної кооперації / І. Я. // Радянська освіта. – 1925. – № 8–9. – С. 55–57.
113. Іваниця Г.В. Ф. Дурдуковський / Г.В. Іваниця // Радянська освіта. – 1926. – № 3. –С. 54–57.
114. Івановський П.М. Педагогическое значение самоуправления учащихся в школе / П.М. Івановський // Вестник просвещения. – 1923. – № 2. – С. 22–33.
115. Іваскевич П. Ф. З життя / П.Ф. Іваскевич // Наша школа. – 1923. – № 1. – С. 28–30.
116. Ільина М. О воспитательном значении детских самоорганизаций в школе І ступени / М. Ільина // На путях к новой школе. – 1928.– № 7–8. – С. 67–72.
117. Іорданський М. М. Основи і практика соціального виховання / М.М. Іорданський – К.: Держ. Вид-во України, 1923. – 194 с.
118. К-й Б. З практики самоврядування в трудовій школі / Б. К-й. // Радянська освіта. – 1925. – № 9. – С. 36–40.
119. К.–Б. Досвід постановки масової роботи дитячого клубу / К.–Б. // Дитячий рух. – 1926. – №. 7–8 .– С. 26–30.
120. Кавыршин Н. О дисциплинарном уклоне в роботе органов ученического самоуправления / Н. Кавыршин // На путях к новой школе. – 1928. – №1. – С. 117–123.
121. Казанівський І. Закони шкільні і карність в школі народній / І. Казанівський // Учитель. – 1913. – № 8. – С. 242-247.
122. Казанівський І. Закони шкільні і карність в школі народній / І. Казанівський // Учитель. – 1913. – № 7. – С. 207–210.
123. Кайданова О. Из жизни одной школы / О. Кайданова // Передовые школы и воспитательные учреждения в Европе и Америке. – Кн. 7: В поисках новых путей образования. – М.: 1914. – С. 56–96.
124. Кайданова О. Из жизни одной школы / О. Кайданова // Свободное воспитание. – 1911–1912. – № 1. – С. 5–18.
125. Каптерев П. Свободная школа / П. Каптерев // Педагогический сборник, 1908.– июнь – С. 447–461.
126. Карсен Ф. Современные опытные школы в Германии / Ф. Карсен – М: Гос. издательство. – 1924. – 217 с.
127. Кассирер Г.Р. Гуманистическая школа в горах Швейцарии / Г.Р. Кассирер // Курьер ЮНЕСКО, 1962. – С. 23–26.
128. Кемінь Г.М. Теорія і практика «Нового виховання» у західноевропейській педагогіці (кінець ХІХ – середина ХХст.) / Г.М. Кемінь – Дрогобич: Коло, 2004. – 124 с.
129. Кирпичникова Е. История одного самоуправления в загородной школе ІІ-й ступени / Е. Кирпичникова // Весник Просвещения. – 1922. – № 8.
130. Кільколих С. Про клубну працю ЮП / С. Кільколих // Дитячий рух. – 1925. – №. 1. – С. 26–28.
131. Кільколих С. Про роботу сільзагону ЮП серед неорганізованого дитинства в літню добу / С. Кільколих // Радянська освіта. – 1926. – № 5. – С. 27–33.
132. Кільколих С. Сільський колектив Ю.Л. / С. Кільколих // Радянська освіта. – 1925. – № 3. – С. 18–20.
133. Кільколих С. Справа організації дитячого колективу в школі / С. Кільколих // Радянська освіта. – 1925. – № 3. – С. 18–20.
134. Кірдан О.Л. Виховні функції класного керівника в навчальних закладах України (середина ХІХ – початок ХХ століття) : дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Кірдан Олена Леонідівна. – Умань, 2002. – 225 с.
135. Коваленко Є.І. Історія зарубіжної педагогіки: хрестоматія / Є.І. Коваленко, Н.І. Бєлкін: [навчальний посібник. заг. ред. Є.І. Коваленко]. – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. – 664 с.
136. Коваленко Є.І. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової / Є.І. Коваленко, І.М. Пінчук: [ред. Є.І. Коваленко] – Ніжин, НДПІ, 1998. – 214 с.
137. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения в 2-х томах. / [ред. Пискунов А.И.] – М.: Педагогика. – Т.2 – 1982. – 575 с.
138. Корнеев К. Опыт детского самоуправления в сельской школе / К. Корнеев // Наша школа. – 1923. – № 1. – С. 24–27.
139. Королев И. Школьный кооператив (Из практики опытной школы Карачевского педтехникума) / И. Королев // Народный учитель. – № 9. – С. 38–46.
140. Королев Ф.Ф. Очерки по истории советской школы и педагогики (1917–1920гг.) / Ф.Ф. Королев – М.: АПН РСФСР, 1958. – 551 с.
141. Королев Ф.Ф. Очерки по истории советской школы и педагогики (1921-1931) / Ф.Ф. Королев , Т.Д. Корнейчик , З.И. Равкин. – М.: АПН РСФСР, 1961. – 508 с.
142. Котляр В. Дитячі ощадні каси / В. Котляр // Дитячий рух. – 1928. – № 6–7. – С. 63.
143. Кравець В.П. Історія української школи та педагогіки / В.П. Кравець. – Тернопіль: Тернопіль, 1994 – 357 с.
144. Кравченко К. Дещо про працю одної трудової школи / К. Кравченко // Радянська освіта. – 1924. – № 11–12. – С. 108–114.
145. Красовицкий Н.Ю. Непреходящее в педагогическом наследии А.С. Макаренко / Н.Ю. Красовицкий. – Педагогика. – 2001. – №1. – С. 67–76.
146. Кривко Я. Наші досягнення / Я. Кривко // Дитячий Рух. – 1928. – № 11. – С. 41–42.
147. Крупенина М. Дети о самоуправлении / М. Крупенина // Вестник просвещения. – 1923. – № 2. – С. 50–55.
148. Крупенина М. О самоорганизации учащихся / М. Крупенина // На путях к новой школе. – 1928. – № 4. – С. 63–72.
149. Крупенина М. По педагогической Европе / М. Крупенина // На путях к новой школе. – 1927. – № 10. – С. 8–14.
150. Крупенина М. По педагогической Европе / М. Крупенина // На путях к новой школе. – 1929. – № 11. – С. 58–67.
151. Крупская Н.К. Детское самоуправление в школе / Н.К. Крупская // На путях к новой школе. – 1930. – № 10. – С. 16–22.
152. Крупская Н.К. Педагогические сочинения в десяти томах / Н.К. Крупская. – М.: Издательство Академии Педагогических наук, – Т. 1. –1959. – 798 с.
153. Крупская Н.К. Педагогические сочинения в десяти томах / Н.К. Крупская. – М.: Издательство Академии Педагогических наук. – Т.2. –1958. – 735 с.
154. Крупская Н.К. Педагогические сочинения в десяти томах / Н.К. Крупская. – М.: Издательство Академии Педагогических наук, – Т.3. –1959. – 510 с.
155. Крупская Н. Школьное самоуправление и организация труда / Н. Крупская // На путях к новой школе. – 1923. – № 6. – С. 39–43.
156. Крыжановский В. В доме подростка / В. Крыжановский // Наша школа – 1924. – № 3. – С. 52–55.
157. К-ский М. Вопрос о рабочей школе нового типа / М. К-ский //Свободное воспитание. – 1911–1912. – № 9 – С. 67–84.
158. Л. Обзор французской педагогической прессы / Л. // На путях к новой школе. – 1929. – С. 89–91.
159. Ластівка І. Кооперативне виховання дітей / І. Ластівка // Світло. – Кн. 5. – С. 19–27.
160. Левитина М. Теория и практика новой школы въ Бельгии / М. Левитина // Руская школа. – 1917. – № 5. – С. 77–90.
161. Левицкий А. Из области истинной педагогии / А. Левицкий // Вестник воспитания. – 1904. – №4. – С. 132–147
162. Липинський В.В. Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-ті роки: дис. доктора іст. наук: 07.00.01. / Липинський Віталій Владимирович. – Донецьк, 2001. – 393 с.
163. Литц Г. Виховні принципи Німецької «нової школи» / Г. Литц // Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія: [навч. посібник] / Є.І. Коваленко, Н.І. Бєлкіна – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. – 664 с.
164. Ліхтерів М. Який дитячий клуб нам потрібний? / М. Ліхтерів // Дитячий рух. – 1927. – № 5–6. – С. 19–21.
165. Ліхтеров М. Дитячі та піонерські наради й конференції на Україні / М. Ліхтеров // Дитячий рух. – 1927. – № 2. – С. 7–11.
166. Ліхтеров М. Практика комуністичного дитячого руху на Київщині / М. Ліхтеров // Радянська освіта. – 1924. – № 1–2. – С. 54–58.
167. Лозинский Е. Попытки коренной реформы воспитания на Западе / Е. Лозинский // Вестник воспитания. – 1904. – № 3. – С. 91–118.
168. Лозинський Е. Пионеры «нового воспитания» в Германии / Е. Лозинский // Вестник воспитания, 1911. – № 1. – С. 66–97.
169. Лукашевич В. Молодая республика (быт и психология учащихся и школьная летопись 1921 – 1922) / В. Лукашевич. – М: «Земля и фабрика», 1923. – 223 с.
170. Лянге Фр. Дитячий рух та дитячі гуртки в Німеччині / Фр. Лянге // Радянська освіта. – 1923. – № 2. – С. 68–71.
171. Львов К. Клубная работа в школе / К. Львов, А. Родин – М.-Л.: Госиздат, 1926. – 152 с.
172. Львов К. Организация клубной работы с детьми / К. Львов, М. Полетаева. – М.: Работник просвещения, 1927. – 71 с.
173. Макаренко А.С. Педагогические сочинения в восьми томах / А.С. Макаренко. – М.: «Педагогика» – Т.1.– 1983. – 366 с.
174. Макаренко А.С. Педагогические сочинения в восьми томах / А.С. Макаренко. – Т.4. – М.: «Педагогика», 1984. – 400 с.
175. Мак-Менн Н. Путь к свободе / Мак-Менн Н. – Петроград. Изд. газеты «Школа и жизнь», 1915. – 94 с.
176. Маккавейский Н.К. Английская школа по поводу издания К.П. Победоносцева «Новая школа». – М, 1898». – К.: Типография императорского университета Св. Владимира. – 1899. – 33 с.
177. Малькова З.А. Ученический комитет в советской школе: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Малькова Зоя Алексеевна. – М., 1956. – 368 с.
178. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ – ХХ ст.): Хрестоматія / [Упоряд.: Л.Д. Березівська та ін.]. – К.: Наук. Світ, 2003. – 418с.
179. Манжос Б. Дитячий городок ім. Леніна в Києві / Б. Манжос // Радянська освіта, 1924. – № 2. – С. 122–123.
180. Манжос Б. Учет школьной работы / Б. Манжос // Путь просвещения. – 1923. – № 3. – С. 115–133.
181. Марочко В. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929 – 1941) / В. Марочко, Г. Хілліг. – К.: Науковий світ, 2003. – 302 с.
182. Марру А.И. История воспитания в античности (Греция) / А.И. Марру – М.: «Греко-латинский кабинет» Ю. А. Шичалина, 1998. – 425 с.
183. Материалы ІІІ Губернского совещания детработников // Наша школа. – 1924. – Ч. 10–12. – С. 143–155.
184. Машиин А. Родной язык в школе фабзауча / А. Машиин // Путь просвещения. – 1923. – № 3. – С. 26–56.
185. Мельничук О.С. Козацьке виховання (ХVI – ХVІІ ст.) / О.С. Мельничук: [Навчальний посібник]. – Кіровоград, 1999. – 28 с.
186. Мережа установ Соцвиху // Путь просвещения. – 1923. – № 9–10. – С. 307
187. Миронів М. Літня праця юнаків-ленінців / М. Миронів // Радянська освіта. – 1925. – № 3. – С. 20–22.
188. Миронів М. Про місце зовнішніх атрибутів у праці дитячих комуністичних організацій / М. Миронів // Радянська освіта. – Х., 1925. – № 8. – С. 16–23.
189. Миронів М. Про роботу форпоста / М. Миронів // Дитячий рух. – 1927. – № 2. – С. 21–22.
190. Миронів М. Юні ленінці на селі / М. Миронів // Радянська освіта. – 1925. – № 2. – С. 19–20.
191. Митюров Б.Н. Развитие педагогической мысли на Украине в ХVI – ХVІІ вв. / Б.Н. Митюров / [ред. А.Р. Мазуркевича]. – К: «Радянська школа», 1968. – 210 с.
192. Мищенко Конкурс на кращий шкілкооп / Мищенко, Пісківський // Дитячий рух . – 1928. – № 9. – С. 26–27.
193. Морозова Н. Опытные дет-учреждения соцвоса. По материалам обследования / Н. Морозова // Радянська освіта. – 1925. – № 5–6. – С. 133–146.
194. Музиченко О. Реформа школи чи шкільна реформація / О. Музиченко // Вільна українська школа. – 1918–1919. – № 4. – С. 201–207.
195. Музиченко О.Ф. Сучасні педагогічні течії в Західній Європі та Америці / О.Ф. Музиченко – К.: Друкарня Кооперативного Видавничого Союзу, 1919. – 106 с.
196. Набока Б.С. Розвиток ідей про учнівське самоврядування у вітчизняній педагогічній теорії та практиці: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Борис Стефанович Набока. – К, 2000. – 195 с.
197. Нариси історії українського шкільництва (1905–1933рр.): [навчальний посібник / ред. О.В. Сухомлинська]. – К.: Заповіт, 1996. – 304 с.
198. Народное образование в СССР 1917–1967 / [ред. М.А. Прокофьева]. – М.: Педагогика, 1985. – 448 с.
199. Народ