Реформування змісту університетської освіти сучасної Франції

Краткое описание

Полтавський державний педагогічний університет
імені В.Г. Короленка

На правах рукопису

Шаповалова Людмила Всеволодівна

УДК 378.1 (44)

Реформування змісту університетської освіти сучасної Франції

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
доктор педагогічних наук, професор
Гриньова Марина Вікторівна

Полтава – 2009

Зміст
Перелік умовних скорочень………………………………………………………..……3
Вступ………………………………………………………………………………………..6

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи реформування змісту університетської освіти сучасної Франції
1.1. Історичні передумови реформування змісту університетської освіти сучасної Франції та аналіз реформ другої половини ХХ – початку ХХІ століття……………………………………………………………...……………………..14
1.2. Поняття змісту університетської освіти …………………………..……………....54
Висновки до 1 розділу…………………………...……………………………..………...75
Розділ 2. Реформування змісту французької університетської освіти на сучасному етапі: теорія і практика
2.1. Вплив реформ ЛМД/ЄСНК на зміст французької університетської освіти………………………………...………...………………………...……………..….78
2.2 Інші впливові чинники оновлення змісту французької університетської освіти на сучасному етапі…………………………..……………………..............................…121
Висновки до 2 розділу…………………….……………………...…………………..…152
Розділ 3. Порівняння реформування змісту університетської освіти України і Франції у контексті Болонського процесу
3.1. Порівняння сучасного стану вищої освіти України і Франції…………………………………………...…………………………………..…..157
3.2. Порівняння шляхів реформування змісту університетської освіти України та Франції за принципами Болонського процесу…...……….……...………………........165
Висновки до 3 розділу…………………………...……………………………..……... 199
Висновки………………………………………………………...….……………….......203
Додатки…………………………………………………………………………………..208
Список використаних джерел…………………….…………………………………..241

Перелік умовних скорочень

AERES – Agence d’évaluation de la recherche et de l’enseignement surérieur Агенція з оцінювання досліджень і вищої освіти
Bac – Baccalauréat Бакалаврат
BTS – Brevet du technicien supérieur СВТ – Свідоцтво вищого техніка
CEREQ – Centre d’étude et de la recherche sur les qualifiquations ЦВДК – Центр з вивчення і дослідження кваліфікацій
CIP – Contrat d’insertion professionnelle КПВ – Контракт професійного введення
CNESER – Conseil national de l’enseignement supérieur et de la recherche НРВОД – Національна рада з питань вищої освіти та досліджень
CNR – Comité national de la recherche НКД – Національний комітет з досліджень
CROUS – Centre régional des œuvres universitaires et scolaires РЦУШТ – Регіональний центр університетських та шкільних творів
DEA – Diplôme d’études approfondi ДПО – Диплом поглибленої освіти
DESS – Diplôme d’études supérieures spécialisées ДВСО – Диплом вищої спеціалізованої освіти
DEUG – Diplôme d’enseignement univresitaire général ДЗУО – Диплом загальної університетської освіти
DEUS– Diplôme d’etudes universitaires scientifiques et techniques УНТД – Університетський науково-технічний диплом
DGES – Direction générale de l’enseignement supéreur ГДВО – Генеральна дирекція вищої освіти
DI – Diplôme d’ingénieur ДІ – Диплом інженера
DIU – Diplôme interuniversitaire МУД – Міжуніверситетський диплом
DNTS – Diplôme national de technologie spécialisé СДП – Спеціалізований державний диплом техніка
Docteur Доктор – науковий ступінь, диплом
DRT – Diplôme de recherche technologique ДДТП – Диплом дослідника технічного профілю
DU – Diplôme universitaire УД –Університетський диплом
DUET – Diplôme universitaire d’enseignement technique ДУТО – Університетський диплом технічної освіти
DUST – Diplôme universitaire scientifique et technique ДУНТО – Університетський диплом наукової та технічної освіти
DUT – Diplôme universitaire de technologie УТД – Університетський технологічний диплом
EPA – Etablissment publique administratif ГУАХ – Громадські установи адміністративного характеру
EPC – Etablissement publique et culturel УГКХ – Установи громадського і культурного характеру
EPCSCP – Etablissement publique du caractère scientifique, culturel et professionnel ГУНКПХ – Громадські установи наукового, культурного і професійного характеру
EPCU – Etablissements publiques de coopération universitaire ГУУС – Громадські установи університетської співпраці
IAE – Institut de l’administration économique ІУП – Інститут економічного управління
IUP – Institut universitaire professionnel ПУІ Професійний університетський інститут
L – Licence Л – Лісанс, ліцензія ( диплом у вищій освіті), освітньо-кваліфікаційний рівень
Licencié Ліценціат – особа, яка успішно склала іспити і отримала диплом освітньо-кваліфікаційного рівня «ліцензія»; науковий ступінь
Le Magistère МВПО – Університетський недержавний диплом вищої професійної освіти
LMD/ECTS – Licence, Master, Doctorat

ECTS – European credits transfrert system ЛМД – Ліцензія, освітньо-кваліфікаційний рівень «майстер», докторантура
ЄСНК – Європейська система накопичуваних кредитів
LP – Licence professionelle ПЛ – Професійна ліцензія
Master Майстер – науковий ступінь, диплом освітньо-кваліфікаційного рівня; освітньо-кваліфікаційний рівень
M – Maîtrise М – Метріза (магістратура, ступінь майстерності)
MEDEF – Mouvement des entreprises en France РПУФ – Рух підприємств у Франції
MIAGE – Maîtrise de métodes informatiques appliquées à la gestion МІТУ – Магістратура з інформаційних технологій управління
MJENR – Ministère de la jJeunesse, de l’Education nationale et de la Recherche ММНОД – Міністерство молоді, національної освіти і досліджень
MSG – Maîtrise de sciences et de gestion МNУ – Магістратура з науки і управління
MST – Maîtrise scientifique et technique МТН – Магістратура з технічних наук
MSTP – Mission scientifique, technologique et pédagogique НТПМ – Науково-технологічна та педагогічна місія

STAPS – Sciences et techniques des activités physique et sportive НТФСД – Науки і техніки фізичної і спортивної діяльності
UFR – Unité de la formation et de la recherche ООД – Об’єднання освіти і досліджень
VAE – Validation des acquis de l’expérience ЗНД – Зарахування досягнень професійного досвіду

Вступ
Актуальність теми дослідження. Глобалізація – багатоаспектний феномен сучасності, який впливає як на політику і економіку цілих держав, так і на життя окремих людей. Одним із його проявів є Болонський процес, метою якого є створення загальноєвропейського простору вищої освіти та наукових досліджень до 2010 року. Для цього зацікавлені країни повинні гармонізувати власні системи вищої освіти, розробити уніфіковані загальноєвропейські стандарти та узгодити реєстр кваліфікацій.
Одним із ініціаторів Болонського процесу виступила Франція, яка сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Вища освіта займає значне місце у французькому освітньому просторі. За даними Центру вивчення кваліфікацій (CEREQ) нею охоплено 2 300 000 студентів. В системі вищої освіти працюють 80 000 викладачів всіх категорій. Загальні національні видатки на вищу освіту Франції становлять 15,8 мільярдів євро на рік [283, с.3].
Національною особливістю системи вищої освіти Франції є її біполярність. На одному з її полюсів знаходяться університети, більшість із яких є державними, ― на іншому вищі школи, які французи називають Великими школами. У французькій літературі Великі школи пишуться з великої літери. Це пов’язано з тим, що так називається тип французьких вищих навчальних закладів, а можливо, з великою повагою до надзвичайно високого рівня підготовки фахівців, які виходять із цих шкіл. Для збереження національного французького колориту є доцільним писати назву цих установ також з великої літери. В українській науковій літературі зустрічається їх написання як з великої, так і з малої літери. «Престижні паризькі великі школи (Вища нормальна школа, Національна школа сучасних східних мов, Вища національна школа хімії, Вища національна гірнича школа та інші) вважаються навчальними закладами вищого рівня, ніж університети. Для вступу до них недостатньо мати диплом бакалавра, потрібно також пройти особливий дворічний підготовчий курс і витримати жорсткі вступні конкурсні іспити. Із випускників цих шкіл формуються керівні кадри центральної і регіональної адміністрації, дипломатичного відомства, економіки, засобів інформації». Великі школи завжди вважалися елітними закладами вищої освіти. Їх випускники після закінчення навчання відразу забезпечені роботою.
Університет протягом тривалого історичного періоду залишається центральною ланкою будь-якої національної системи вищої освіти. Серед вищих навчальних закладів Франції у 2007 році налічувалося 89 університетів. У межах цієї системи університети не відіграють домінуючої ролі, хоч і охоплюють більшу частину студентів (1 357 мільйонів студенів університетів у 2006р. із 2 287 мільйонів загальної кількості студентів) [269]. Традиційним завданням університетів вважається підготовка вчителів, які працюватимуть з дітьми середнього та старшого віку, людей вільних професій, дослідників. У своєму функціонуванні французький університет орієнтується не тільки на вимоги внутрішнього ринку праці та на національне соціальне замовлення, а і є чутливим до змін у європейському та глобальному масштабі. Створення загальноєвропейського простору вищої освіти – одна із головних сучасних рушійних сил, які впливають на розвиток сучасного французького університету і, зокрема, змісту університетської освіти.
Поряд із цими головними типами у французькій системі вищої освіти існують інші вищі навчальні заклади, але вони або функціонують при університетах, чи є поодинокими і не створюють самостійних секторів. Державні університети охоплюють значну частину студентів і доступні для всіх. Оскільки державні університети охоплюють більшу частину французьких студентів, реформування французької системи вищої освіти, зокрема її змісту логічно досліджувати саме на основі університетської освіти.
У 2005 році Україна приєдналася до Болонського процесу і почала перебудову власної системи вищої освіти за його принципами. Для цього в українській вищій освіті введені освітньо-кваліфікаційні рівні «бакалавр», «магістр», «доктор», та розробляється зміст вищої освіти, переглядаються стандарти вищої освіти, кількість напрямів підготовки у вищих навчальних закладах. Вивчення досвіду Франції, в удосконаленні змісту університетської освіти відповідно вимогам загальноєвропейського простору вищої освіти буде корисним для України, яка впевнено просувається шляхом до спільної Європи знань.
Розвиток системи вищої освіти у Франції у ХХ столітті досліджували французькі вчені: C.Agulhon, P.Albertini, S.Berstein, L.Brockliss, G.Brucy, B.Caceres, P.Champagne, F.Cardi A.Chambon, C.Charle, P.Milza, J.Verger, а також вітчизняні і російські вчені: М.М.Владимирова, С.Головко, А.Н.Джуринський, Л.І.Зязюн, Ф.Контрельов, К.Корсак, З.А.Малькова, Л.Макарова, А.Максименко, Д.Мартинель та інші.
Роботи французьких політичних діячів: Ж.Атталі, А, Саварі, Ж.Ланга, К. Аллегра, Л.Феррі, документи Конференції президентів французьких університетів, Асоціації європейських університетів та інших французьких та європейських організацій, наукові джерела та аналіз автентичних документів свідчать про те, що вища освіта у Франції постійно розвивається. Проте відсутність у працях французьких і вітчизняних науковців комплексного дослідження розвитку саме змісту університетської освіти, як визначальної складової частини французької університетської освіти (структура, зміст, функції) зумовило тему дослідження: «Реформування змісту університетської освіти сучасної Франції».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогічної майстерності Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка і є складовою теми «Дослідження змістового компонента формування основ педагогічної майстерності майбутнього вчителя» (№ 0197U000065).
Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка (протокол № 5 від 27 листопада 2003 року), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 10 від 23.12.2003).
Мета дослідження – на основі історико-педагогічного аналізу розвитку університетської освіти Франції з 1968 по 2007 рік виявити тенденції та напрями реформування змісту університетської освіти, фактори, які впливають на цей процес, їх причини та наслідки для: змісту університетської освіти, студентів (з точки зору можливості їх доступу до різних програм університетської підготовки та зарахування знань, отриманих під час трудової діяльності), випускників (з точки зору їх здатності до працевлаштування і його тривалості, відповідності отриманих в університеті знань потребам ринку праці, величини заробітної плати, порівняно з випускниками інших вищих навчальних закладів, конкурентоспроможності, порівняно з випускниками університетів інших країн, зокрема США); порівняти процес реформування змісту університетської освіти сучасних України та Франції.
Мета дослідження зумовила постановку таких завдань:
1) з’ясувати місце університетів у системі вищої освіти сучасної Франції, їх структуру, організацію навчання;
2) визначити передумови сучасного реформування змісту університетської освіти Франції;
3) обґрунтувати етапи реформування змісту університетської освіти у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття;
4) розкрити вплив європейської співдружності на реформування змісту французької університетської освіти; виявити та проаналізувати інші чинники, що впливають на оновлення змісту французької університетської освіти на сучасному етапі;
5) зробити порівняльний аналіз сучасних процесів реформування змісту університетської освіти України і Франції.
Об’єктом дослідження є університетська освіта сучасної Франції.
Предмет дослідження – реформування змісту французької університетської освіти у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття.
Методи дослідження. Для розв’язання завдань дослідження було використано такі загальнонаукові методи:
1) конкретно пошукові (виявлення, відбір, теоретичний аналіз, синтез, актуалізація, класифікація, узагальнення різноманітних джерел);
2) історико-структурний – виявлення основних тенденцій і закономірностей динаміки реформування змісту університетської освіти сучасної Франції;
3) хронологічний, який дав можливість виявити закономірності, причинно-наслідкові зв’язки процесу реформування змісту сучасної французької університетської освіти;
4) діахронний (метод періодизації) дослідження якісних змін у процесі реформування змісту університетської освіти сучасної Франції;
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2001–2008 років.
На першому, організаційно-пошуковому етапі (2001-2003 рр.), з’ясовувався стан розроблення означеної проблеми через опрацювання історико-педагогічної літератури, визначалися об’єкт, предмет, мета й завдання дослідження, накопичувався фактичний матеріал, проводилася первинна обробка отриманих даних.
На другому, аналітичному етапі (2004-2006 рр.), була завершена робота із складання бібліографічного опису, проводилися систематизація й узагальнення результатів дослідження, що дало змогу виявити тенденції і закономірності динаміки реформування змісту університетської освіти сучасної Франції та фактори, які впливають на цей процес.
На третьому, узагальнюючо-підсумковому етапі (2007-2008 рр.), закінчено обробку даних, проведено порівняльний аналіз реформування змісту університетської освіти України і Франції у контексті Болонського процесу, сформульовано висновки, підготовлено рукопис дисертаційного дослідження.
На всіх етапах дослідження в наукових виданнях друкувалися матеріали з теми дослідження.
Джерельну базу дослідження становлять автентичні тексти законів, декретів, постанов та звітів Французької республіки: «Сonvention sur la reconnaissance des qualifications relatives à l’enseignement supérieur dans la région européenne», «Déclaration de la Bologne», «International Standard Classification of Occupation», «Journal Officiel de la République Française», «La loi d’orientation», «Pour un modèle européen d’enseignement supérieur (Rapport Attali)», «La mise en оeuvre des objectifs du Processus de la «Sorbonne-Bologne 1998-2003 (Rapport national)», «Le Code du travail», «Le contrat en alternance», «L’Enseignement supérieur en France. Etat des lieux et propositions. Version finale. (Rapport établit sous la direction de François Goulard, Ministre délégué à l’Enseignement supérieur et à la Recherche)», «Les programmes pour la mobilité internationale des étudiants», «Les rapports MJENR», «Les réformes universitaіres LMD/ECTS et Autonomie des l’Université», «Loi № 2002―73 du 17 janvier 2002 de modernisation sociale», «Loi № 2007-1199 № du 10 août 2007 relative aux libertés et responsabilités des universités», «Loi Savary», «Organisation du système éducatif français», «Rapport Belloc», «Rapport national», «Traité de Maastricht», «Vingt années de réformes dans l’enseignement supérieur en Europe de 1980 à nos jours»;
― роботи вітчизняних та іноземних науковців, які розглядали проблеми вищої освіти Франції другої половини ХХ століття: Б.Вульфсона, С.Головатого, А.Джуринського, Л.Зязюн, Ф. Контрельова, К. Корсака, Л.Макарової, Д. Мартинель, Т. Мельник тощо;
― дисертаційні дослідження А. Максименка, О. Бочарової;
― закони і постанови, які регламентують сучасну вищу освіту в Україні: «Концепція державної програми розвитку освіти на 2006-2010 навчальні роки», «Наказ МОН України «Про затвердження програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки», «Наказ МОН України «Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни «Вища освіта і Болонський процес»», «Національна доктрина розвитку освіти», Закон України «Про вищу освіту», «Про освітньо-кваліфікаційні рівні і вищу освіту», «Про стан реалізації ступеневої вищої освіти відповідно до Закону України про вищу освіту».
Опрацьовані фонди Державної наукової-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України, Державної науково-технічної бібліотеки України, Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П.Котляревського.
Хронологічні межі дослідження. Освіта у Франції є постійним індикатором суспільного й економічного розвитку. Зміни, які відбуваються в університетській освіті сучасної Франції, є наслідком реформ, що впроваджувалися протягом другої половини ХХ ст. Реформування системи вищої французької освіти зумовлене змінами суспільних вимог. Перші значні зміни у французькій вищій освіті у другій половині ХХ століття, які вплинули на зміст університетської освіти, пов’язані з законом Едгара Фора, прийнятим у 1968 р., який визначає нижню часову межу дослідження. Його верхня межа – закон «Про свободи та відповідальність університетів», прийнятий 10 серпня 2007 року. В ході цих реформ французька університетська освіта як громадський сектор вищої освіти змінювала свій зміст з метою покращення якості та поліпшення відповідності вимогам суспільства.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній педагогіці комплексно досліджений процес реформування змісту французької університетської освіти у період з 1968 по 2007 рр.; виявлено наявність значної кількості видів змісту університетської освіти, теоретично обгрунтовано їх залежність від освітніх циклів (етапів університетської підготовки); доведено, що зміст університетської освіти знаходився в процесі реформування протягом досліджуваного періоду; проаналізовано реформи вищої освіти другої половини ХХ – початку ХХІ ст. в аспекті їх впливу на зміст університетської освіти, визначено етапи реформування змісту університетської освіти у досліджуваний період; схарактеризовано вплив європейського простору вищої освіти на реформування змісту освіти сучасного французького університету; встановлено, під впливом яких інших факторів відбувається процес реформування змісту університетської освіти; окреслено тенденції реформування змісту університетської освіти сучасної Франції. Зроблено порівняльний аналіз шляхів інтеграції систем вищої освіти України та Франції до європейського простору вищої освіти.
Практичне значення отриманих результатів: матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшому вивченні проблем французької вищої освіти як складової частини європейського простору вищої освіти; у перспективному науковому розробленні змісту освіти вітчизняної вищої школи; для створення соціокультурної компетенції при вивченні французької мови; у курсах лінгвокраїнознавства, порівняльної педагогіки тощо.
Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечена об’єктивним історико-педагогічним аналізом динаміки реформування змісту університетської освіти сучасної Франції, методологічною і теоретичною обґрунтованістю основних положень дослідження, вивченням джерел, які адекватно відтворюють тогочасні реалії.
Апробація результатів дослідження. Основні результати наукового дослідження висвітлено в доповідях на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: Всеукраїнській міжнародній конференції «Через опанування іноземних культур і демократичний вибір до взаєморозуміння, співробітництва та стабілізації на планеті ХХІ століття» (Полтава, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукової творчості вчителя природничих дисциплін» (Полтава, 2007), «Методика викладання природничих дисциплін вищої школи» / ХV Каришинські читання (Полтава, 2008).
Публікації: Основні положення і висновки дисертації представлені в 9 одноосібних статтях, з яких 3 опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України та 6 у науково-методичних збірниках.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них та загальних висновків, 10 додатків, списку використаних джерел (345, із них французькою мовою – 124). Загальний обсяг дисертації 267 сторінок (основна частина – 207 сторінок).

Список литературы

Висновки

Дослідження виникнення та функціонування університетів у Франції дозволило з’ясувати, що система вищої освіти Франції є бінарною. Цю бінарність утворюють університети та Великі школи, різниця між якими полягає в різних цілях, структурі, умовах вступу, професійній спрямованості, рівнем підготовки. Університетський сектор вищої освіти складається із громадських та приватних установ, охоплює значну більшість студентів, тому вивчення процесу реформування його змісту є цікавим з точки зору підготовки досвідчених фахівців, які б відповідали сучасним вимогам ринку праці й легко вписувалися б у французький та європейський контекст.
Аналіз динаміки реформування змісту університетської освіти сучасної Франції дає можливість зробити наступні висновки:
1. Зміст університетської освіти реформується відповідно до циклу (рівня) університетської підготовки, який закінчується присудженням диплома. Цей диплом засвідчує отримання випускником певної кваліфікації та дозволяє йому вийти на ринок праці чи продовжити освіту для отримання вищої кваліфікації.
До впровадження реформ ЛМД/ЄСНК у французькій університетській освіті вже існували три цикли. Перший цикл орієнтації та поглиблення знань тривав два роки, другий цикл закінчувався присудженням дипломів «ліцензія» (після першого року навчання) та «метріз» (після другого року навчання), третій цикл надавав вищу освіту та готував до аспірантури і захисту докторської дисертації.
2. В результаті дослідження було з’ясовано, що сучасне реформування змісту університетської освіти відбувається під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх чинників належать:
1) криза в якій опинилися в кінці ХХ ст. французькі університети;
2) вимоги ринку праці;
3) автономізація університетів;
4) закон «Про соціальну модернізацію», який стосується інновацій у зарахуванні знань і вмінь, отриманих під час професійної діяльності:
5) закон «Про свободи і відповідальність університетів», який стосується зміни прав і обов’язків університетів.
До зовнішніх факторів належать входження Франції до загальноєвропейського простору вищої освіти та зумовлені ним реформи ЛМД/ЄСНК.
3. Реформування університетської освіти Франції в другій половині ХХ– на початку ХХІ століття відбувалося під впливом законів і постанов, спрямовані на оптимізацію процесу отримання знань і працевлаштування випускників.
У результаті дослідження виділено такі етапи реформування змісту університетської освіти:
І етап – (від студентських страйків 1968 року до 1991 року), пов’язаний з децентралізацією і демократизацією доступу до вищої освіти;
ІІ етап – (1991-1994рр.), обумовлений створенням європейських університетських полюсів, які підсилили роль регіонів у формуванні змісту освіти і наукових досліджень;
ІІІ етап – (1994-2002рр.), визначений запровадженням у 1999 році професійних ліцензій;
ІV етап – (2002-2007рр.), спричинений створенням трьох рівнів у системі вищої освіти та зарахуванням знань і умінь на підставі накопичуваних кредитів (реформи ЛМД/ЄСНК).
4. Внаслідок аналізу реформ вищої освіти та соціально-політичної ситуації сучасної Франції в дослідженні виділені політичні, соціально-економічні, внутрішньоуніверситетські, педагогічні, культурологічні передумови реформування змісту університетської освіти сучасної Франції.
5. Реформи ЛМД/ЄСНК по новому структурували університетську освіту та вплинули на оновлення її змісту. Внаслідок їх впровадження поняття спеціальності було замінено на поняття «типовий оглядовий курс» без регламентації на рівні Міністерства вищої освіти і досліджень переліку необхідних дисциплін і встановлення обов’язкової кількості навчальних годин. На національному рівні визначатимуться найбільш та найменш важливі дисципліни для кожної спеціальності, раніше на державному рівні визначався весь перелік дисциплін. Міністерство вищої освіти і досліджень не встановило жодного обмеження педагогічній пропозиції університетів. Це справжня перебудова системи вищої освіти Франції, яка стосується кожного предмета, їх наступності у дисциплінарному полі відповідно до стратегій, властивих кожній установі.
6. У ході дослідження виявлені основні тенденції реформування змісту університетської освіти. До них віднесено індивідуалізацію, професіоналізацію, регіоналізацію освіти, її перехід до ринкових відносин, розвиток плюридисциплінарності.
З’ясовано, що особливістю французької університетської освіти є контракт на навчання за альтернативною системою.
7. У дослідженні проаналізовано реформи ЛМД/ЄСНК, як один із головних чинників реновації змісту університетської освіти сучасної Франції, та виділено їх 5 ключових положень:
1) зміна габілітації;
2) відповідальність студентів за свій навчальний проект;
3) умови вступу до навчальних рівнів (циклів);
4) впровадження описового додатку до диплому;
5) підсилення оцінювання університетів.
8. У дослідженні зроблено порівняльний аналіз стратегій входження в Болонський процес України та Франції, виявлено розбіжності в цих процесах та в реформуванні змісту університетської освіти цих країн. В результаті аналізу з’ясовано, що стратегія реформування вищої освіти відповідно до вимог загальноєвропейського простору вищої освіти залежить від:
1) традиційної організації вищої освіти зазначених країн та її відмінності від тієї, що пропонується загальноєвропейським простором вищої освіти;
2) зорієнтованості ринків праці на освітньо-кваліфікаційні рівні за Болонською системою;
9. Виявлено, що традиційна система кваліфікацій у Франції послужила прототипом для створення моделі ЛМД. Тому у французькому випадкові можна говорити про адаптацію системи вищої освіти до принципів Болонського процесу, тоді як в українському випадкові ― про перебудову освітньої системи.
В Україні до впровадження кредитно-модульної системи організації навчання існував освітній рівень «спеціаліст». Це звичний для українського менталітету та ринку праці освітній рівень. Впровадження освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» є незвичним і незатребуваним українським ринком праці. А освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» за кількістю років навчання і змістом є близьким до рівня «спеціаліст». При вступі до університету українські абітурієнти, за звичкою і не розуміючи переваг освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», орієнтуються не на нього, а на рівень «спеціаліст».
10. Освітньо-кваліфікаційні рівні в Україні формально поєднують в освітніх програмах академічний і професійний напрями.
Університетські дипломи Франції також мають академічний та професійний напрями, але вони представлені різними типами дипломів. Для цього у Франції існують професійні й академічні ліцензії, диплом майстра з дослідження та диплом професійного майстра (проте у Франції існують також дидактичний та науковий напрям освітньо-кваліфікаційного рівня майстер).
11. Додаткову інформацію про вищий навчальний заклад, який надає кваліфікацію, про її рівень, зміст і обсяг освіти, особливості навчання і форми контролю дає додаток до диплома про вищу освіту, який є обов’язковим у Франції.
Запровадження додатку до диплома в Україні полегшить визнання освітніх кваліфікацій в європейському регіоні.
12. Французькі й українські університети мають право самостійно формувати зміст освіти. При цьому українські університети досить жорстко обмежуються державними стандартами, в яких зазначається перелік кваліфікацій та спеціальностей, освітньо-кваліфікаційні характеристики тощо. Французькі університети в недержавному (університетському секторі) можуть самостійно створювати нові дипломи і формувати відповідно до них зміст освіти.
Отже, зміст української університетської освіти чітко визначається державними стандартами, він більш жорстко регламентований, ніж французький. Але процес його розробки та вдосконалення триває. Подальше вивчення процесу реформування змісту університетської освіти сучасної Франції та його наслідків сприятиме розбудові національної системи вищої освіти.

Список використаних джерел

1 Александров А. О сущности университета / А. Александров // Вестник высшей школы. – 1990. –№ 5. – С. 8-12.
2 Алексюк А.М. Сутність і закономірність навчального процесу у вищій школі /А. М. Алексюк // Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] – К., 1998. – 560 c.
3 Алферов Ю. Роль общественности в управлении образования в зарубежных странах / Ю Алферов // Педагогика. – 1994. – № 3. – С. 100-106.
4 Андреев А.Л. // Компетентностная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа / А.Л Андреев // Педагогика. – 2005– № 4. – С. 19-27.
5 Андрущенко В. Економіка освіти ринково спрямованого суспільства / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2002. – № 2. – С. 10-11.
6 Андрущенко В. Модернізація вищої освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Освіта. – 2004 – №23. – С.4-5.
7 Байденко В. Компетенции в профессиональном образовании (К освоению компетентностного подхода) / В. Байденко // Высшее образование в России. – 2004. – № 11. – С.3-13.
8 Белоусова А. Два диплома и три года обучения: такие перспективы ждут студентов в соответствии с Болонским процесом / А. Белоусова // Сегодня. – 2005. – 26 мая. – С.21.
9 Белоусова А. Зачетов нет, зато есть «двойка» без права пересдачи: о тайнах кредитно-модульной системы / А. Белоусова // Сегодня. – 2005. – 26 мая. – С. 21.
10 Блондель Д. Почему реформы терпят крах? /Д. Блондель // Alma mater. – 1994. – № 2. – С.39.
11 Богомаз К.Ю. Болонський процес: міжнародний та вітчизняний досвід /
К.Ю Богомаз // Грані. – 2005. – № 2. – С.120-125.
12 Болонская декларация / А.В. Богомаз, А.Н. Чумаков // Вестник Российского философского общества. – 2005. – № 1. – С. 74-75.
13 Болонська угода – кому це потрібно? // Шкільний світ. – 2004. – № 4. – С. 1-2.
14 Болонський процес: чому і як треба навчати?/ З.І. Тимошенко // Педагогіка толерантності. – 2004.– С. 111-113.
15 Болонський процес у фактах і документах / Упор.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубійко, І.І. Бабин. – Київ – Тернопіль: Вид-во ТДПУ
ім. Гнатюка, 2003. – 52с.
16 Болонському процесу – осмислений підхід. Чи приживаються нові правила у вищій школі? // День. – 2005 р. – 31 серп. – С. 1-6.
17 Болотов В.А., Сериков В.В. Компетентностная модель: от идеи к образовательной парадигме / В.А. Болотов, В.В. Сериков // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 7-13.
18 Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: [навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.] / Я.Я. Болюбаш – К.: ВВП «Компас», 1997. – 64 с.
19 Бондар С.П. Лекції педагога / С.П. Бондар. – К.: Стилос, 2001. – 256 с.
20 Бочарова О.А. Модернізація вищої школи у сучасній Франції: дис. на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук: 13.00.01 / Бочарова Олена Анатоліївна. – К., 2006. – 196 с.
21 Булгакова Н. Образование во Франции: взгляд из России / Н. Булгакова // Поиск. – 1996. – № 7. – С. 6.
22 Вдовенко В. Куда идет Французский университет? / В. Вдовенко // Советская педагогіка. – 1989. – № 12. – С. 136-138.
23 Ведерникова Л. Обучение в системе непрерывного образования во Франции / Л Ведерникова. – Одеса, 1992. – 156 с.
24 Велика Хартія університетів, Болонья, 18 вересня 1988 р. / Упоряд. Г.Г. Крючков, В.Б. Бурбело // Болонський процес і реформування вищої освіти Франції. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. – 164 с.
25 Велика хартія університетів [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.mon.gov.ua/education/higher/bolon/7
26 Вейланд С. Университеты и новый облик Эвропы / С. Вейланд // Вестник высшей школы. – 1991. – № 4. – С. 73-78.
27 Вища освіта і Болонський процес: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.] / М.Ф. Дмитриченко, Б.І.Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д.Данчук. – К.: Знання України, 2006.– 440с.
28 Вища освіта і наука – пріоритетні сфери розвитку суспільства у ХХІ ст. // Інформаційний збірник МОН України. – 2003. – № 8. – С. 3 – 14.
29 Вища освіта: проблеми та перспективи розвитку // Міжнародна АН вищої освіти. Другі академічні читання. – К.: МО України, 1995. – 202 с.
30 Вища освіта України і Болонський процес / За ред, В.Г. Кременя. Авт. кол.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. – 6 Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2004. – 382 с.
31 Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи/ С.С. Вітвицька – К., 2003. – 322 с.
32 Владимирова М. Модернизация университетского образовани во Франции / М.Владимирова // Советская педагогика. – 1985. – № 10 – С. 120-124.
33 Вознесенская Е. Реформы образования и жизненные старты: французский опит / Е. Вознесенская // Педагогика. – 1994. – № 4. – С. 105-111.
34 Волковский А. Две французские концепции профессиональной ориентации / А. Волковский // Советская педагогика. – 1986. – № 9. – С. 147-149.
35 Волович В. Болонський процес і нова парадигма освіти в Україні / В. Волович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4. – С. 189-199.
36 Воскресенская Н. Поиски государственных образовательных стандартов за рубежом / Н. Вознесенская // Педагогика. – 1994. – № 2. – С. 112-117.
37 Воскресенская Н. Митина В. Обновление содержания образования в школах капиталистических стран / Н. Воскресенская, В. Митина // Советская педагогика. – 1989. – № 9. – С. 116-122.
38 Вульфсон Б. Великая французская революция и народное образование / Б. Вульфсон // Педагогика. – 1989. – № 6. – С. 135-141.
39 Вульфсон Б.Л. Западноевропейское образовательное пространство ХХІ века: прогностические модели / Б.Л. Вульфсон // Педагогика. – 1994. – № 2. – С. 103-112.
40 Вульфсон Б.Л. Модернизация содержания гуманитарного образования в школах Запада / Б.Л. Вульфсон // Педагогика. – 1991. – № 1. – С. 124–130.

41 Вульфсон Б.Л. Общеевропейский дом и образование / Б.Л. Вульфсон // Советская педагогика. – 1990. – № 4. – С. 123.
42 Вульфсон Б.Л. Сравнительная педагогика / Б.Л. Вульфсон, З.А. Малькова. – М.: Институт практической психологии, 1996. – 256с.
43 Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века / Б.Л. Вульфсон –Изд-во. УРАО. – 1999. – 207с.
44 Вульфсон Б.Л. Теория «индустриального общества» и некоторые проблемы образования во Франции // Советская педагогика. – 1971.– № 2. – С. 127-137.
45 Вульфсон Б. Управление образованием и тенденции централизации и децентрализации /Б. Вульфсон // Педагогика. – 1997. –№ 2. – С. 110-117.
46 Высшее образование в Европе [Електронный ресурс] – Режим доступу: www.aha/ru/moscow64/educational_book
47 Гавриленко О.Ф. Особливості впровадження положень Болонської декларації у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю / О.Ф. Гавриленко, Б.Д. Халмурадов // Безпека життєдіял. – 2005. – № 5. – С. 8-12.
48 Галаган А.И., Гоппа В.Д. Методическая основа сравнительного анализа систем образования / А.И. Галаган, В.Д. Гоппа; под научной редакцией акад. А.Я. Савельева // Проблемы зарубежной высшей школы: обзор, информ. – М.: НИИВО, 1995. – вып. 2. – С.52.
49 Гамзюк М. Болонський процес в дії. Навчання за кредитно-модульною системою / М. Гамзюк // Освіта. – 2004. – № 48 – С. 2.
50 Головатий М. Болонський процес і проблеми модернізації національної освіти України / М. Головатий // Персонал плюс. – 2007. – 14-20 листоп. (№ 44). – С. 6-7.
51 Головатий М. Організаційно-методичні засади інтеграції національної системи освіти України в Європейську систему освіти відповідно до Болонського процесу / М. Головатий // Освіта і управління. Науково-практичний журнал. – 2005. – Т.8, № 3–4. – С. 157-160.
52 Головко С.А. Высшее образование во Франции. Актуальные проблемы и противоречия / С.А. Головко. – Минск, 1980. – 128 с.
53 Голубенко О., Морозова Т. Стандартизація вищої освіти: за і проти / О. Голубенко, Т. Морозова // Вища школа. – № 7, 2007. – С. 15.
54 Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с. Біблілгр.: с. 137.
55 Горчакова О.А. Критерії продуктивності педагогічної системи університету в контексті вимог Болонського процесу / О.А. Горчакова // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – 2006 – Т. 1. – 480 с.
56 Губенко А. На шляху до європейської спільноти / А. Губенко // Освіта. – 2005. – № 36. – С. 11-14.
57 Громыко Ю.В. Понятие и проект в теории развивающегося образования В.В. Давыдова / Ю.В.Громыко // Известия РАО. – 2000. – № 2.
58 Грубінко В. Системність формування інноваційного освітньо-наукового середовища у вищому навчальному закладі як базова умова реалізації принципів Болонського процесу / В. Грубінко, У. Грубінко // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору. Теоретичний та науково-методичний часопис. – Т. 1. – 2006. – 480 с.
59 Гулиник В. Формування системи цільового управління вищим закладом освіти в умовах приєднання України до Болонського процесу / В. Гулинник // Вища школа. – 2004. – № 4. – С. 45–55.
60 Гурч Л. Приєднання України до Болонського процесу: «за» і «проти» / Л. Гурч // Персонал. – 2008. – № 1. – С. 7-13.
61 Давыдов Ю.С. Высшее образование, состояние, проблемы, решения / Ю.С. Давыдов // Педагогика. – 1997. – № 2. – С. 64-67.
62 Дем’яненко Н. Класичний університет України і Болонський процес: реалізація принципу автономії в управлінні / Н. Дем’яненко // Рідна школа. – 2004. – № 5. – С. 53-56.
63 Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття». – К.: Радуга. – 1994. – 61 с.
64 Джугастрянська Ю. Європа знань (19 – 20 травня на з’їзді міністрів освіти країн Європи Україна приєдналася до Болонської конвенції) / Ю.Джугастрянська // Українська газета. – 2005. – 8 – 14 червня. – С.19.
65 Джуринський А. Новые технологии в системе образования Франции / А. Джуринський // Советская педагогика. – 1991. – № 4. – С. 132-136.
66 Діденко Я. Болонський процес і його перспективи для українських студентів / Я. Діденко // Юридичний журнал. – 2004. – № 7. – С. 132-134.
67 Добрынин М.А. Болонская декларация как фактор формирования европейского образовательного пространства / М.А. Добрынин // Педагогика. – 2008. – № 9. – С. 103-108.
68 Доклад КРЕ / Конференция ректоров эвропейских университетов Институциональная оценка: стратегия качества // Alma mater. – 1996. – № 2. –
С. 28-31.
69 Европейская система квалификаций. Проект [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.volsu.ru/rus/info/part5.doc.
70 Железнова Т.Я. Новые подходы к содержанию курса «Педагогические теории и система» / Т.Я. Железнова // Начальная школа. – 2004. – № 2. – С. 115-119.
71 Жовта І. Співпраця міністерства освіти і науки з європейським союзом / І. Жовта // Освіта України. – 2004. – № 36 (11 травня). – С. 4.
72 Жук Ю.В. В Болонський процес слід входити з українським позитивним досвідом, враховуючи реалії / Ю.В. Жук // Освіта. – 2005. – № 12. – С.4-5.
73 Жуков В.И. Университетское образование: история, социология, політика / В.И. жуков. – М.: Академический проект, 2003. – 384 с.
74 Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В.С. Журавський, М.З. Згуровський. – К., 2003. – 196с.
75 Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури України / В.С. Журавський / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, ІВО АПН України. – К.:Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 416 с.
76 Загальноєвропейський простір вищої освіти – досягнення цілей / Комюніке Конференції міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти м. Берген, 19 – 20 травня 2005 р. // Освіта України. – 2005. – 5 липня. – С. 4-5.
77 Закон України «Про вищу освіту» // Освіта України. – Від 26.02.2002.– №7.
78 Закон України «Про освіту» № 1060-ХІІ, із змінами від 19 грудня 2006р. ― Режим доступу: www.osvita.org.ua/pravo/law_00
79 Зарецкая С. Образование в контексте глобализации С. Зарецкая // Экономика образования. – 2001. – № 7. – С. 34-44.
80 Захаров И. Идея универстета в ХХ веке / И. Захаров, Е. Ляхович, К. Ячперс // Alma mater. – 1993. – № 6. – С. 20-24.
81 Згуровський М. Підготовку кадрів на рівень сучасних вимог / М. Згуровський // Освіта і управління. – 1997. – №2. – С. 14-20.
82 Змеев С. Высшая школа и непрерывное образование в капталистических странах / С. Змеев // Вестник высшей школы. – 1988. – № 5. – С. 87-90.
83 Змеев С. Социально-педагогическая природа системы ориентации и отбора учащихся во Франции / С. Змеев // Советская педагогика. – 1980. – № 12. – С. 120-125.
84 Зязюн І. Болонський процес у Європі і Україні / І. Зязюн // Трибуна. – 2005. – №1 – 2. – С. 14-16.
85 Зязюн Л.І. Освітній поступ України в європейський простір: за і проти / Л.І.Зязюн // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – 2006. – Т.1. – 480с.
86 Зязюн Л. Освітня система Франції / Л. Зязюн // Педагогіка. – 2001. – № 4. – С. 70-74.
87 Иванов Д.О., Митрофанов К.Г., Соколов О.В., Компетентностный подход в образовании. Проблемы, понятия, инструментарий: Учебно-методическое пособие / Под ред. Е.Н. Обухова / Д.О. Иванов. – М.: АПК и ПРО, 2003. – 101с.
88 Ідея університету: Антологія / Відп. Ред. М. Зубрицька. – Львів, 2002. – 304 с.
89 Ирецкая Н. Структура высшего образования во Франции / Н. Ирецкая, А. Ирецкий // Предпринимательство и новые формы управлния производством. – 1993. – № 2. – С. 94-102.
90 Касьянов Г. Болонський процес та Україна: виклики і можливості / Г. Касьянов, Т. Фініков // Економічний часопис – ХХІ. – 2004. – № 10. – С. 50-52.
91 Катюк Я. Болонський процес: інтеграція та демократизація / Я. Катюк // Відкритий урок. – 2007. – № 12. – С. 12-14.
92 Козаков В.А. Деякі проблеми кваліметрії та експертних оцінок при оптимізації змісту навчання / В.А. Козаков, І.М. Крилова, Т.Є. Оболенська // Проблемы высшей школы. – К., 1997. – Вып. 76. – С. 39-42.
93 Колганов А.И. Стратегия российской образовательной политики: есть ли альтернатива? / Болонский процес: обсуждали проблему / А.И. Колганов // Вестник Российского философского общества. – 2005. – № 1. – С. 77-81.
94 Коміренко В. Приєднання до Болонського процесу як євроінтеграційна стратегія України: аспекти, проблеми, прогнози / В. Коміренко // Освіта і управління. Науково-практичний журнал. – 2005. – Т.8, № 3 – 4. – С. 175-181.
95 Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під заг.ред. О.В. Овчарук – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.
96 Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи стандартів вищої освіти / Укладач: В.Л. Петренко // Вища освіта: інформаційний вісник. – 2003. – № 10. – 82 с.
97 Концепція вищих навчальних закладів Європи «Формування європейського простору вищої освіти» // Болонський процес: документи. – К.: Вид-во Європейського ун-ту . – 2004. – С.40.
98 Концепція державної програми розвитку освіти на 2006-2010 навчальні роки. – К.: МОН, 2006. – 22с.
99 Контрелев Ф. Реформа высшего образования во Франции / Ф. Контрелев // Инкорвуз. – 1998. – № 1. – С. 37-39.
100 Корецька А. Освітні тенденції в контексті Болонського процесу / А. Корецька // Освіта. – 2004. № 46 – С. 4.
101 Корсак К. До проблеми парадигми сучасної національної освіти / К. Корсак // Освіта і управління. – 1997. – №4 – С. 12-22.
102 Корсак К. Докторанти в сучасній Франції: кількість і якість / К.Корсак // Науковий світ. – 2004. – № 2 – С. 14-15.
103 Корсак К. Європейський простір вищої освіти і Україна / К Корсак // Вища школа. – 2005.– № 1. – С. 47-56.
104 Корсак К.В. Мировое образование: тенденции изменений и внешние факторы / К.В. Корсак // Персонал.― 1996. – № 3.– С.43-49
105 Корсак К. В. Міфи про Болонський процес / К. В. Корсак // Завуч. – 2006. – Січ. (№ 1). – С. 4-6.
106 Корсак К.В. Науки ХХІ століття – засіб забеспечення сталого розвитку / К.В. Корсак // Науковий світ. – 2005. – № 11. – С. 8-10.
107 Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняння: визнання закордонних кваліфікацій, дипломів / К.В. Корсак.–К.: МАУП, 1997. – 209 с.
108 Корсак К. Система освіти Франції: цілі, структура, досягнення і проблеми / К. Корсак // Вища освіта України. –2001.– № 1. – С. 91-102.
109 Корюненко М. У Франції кожен громадянин обов’язково здобуває вищу освіту / М. Корюненко // Освіта України. – 2003. – № 3. – С. 8.
110 Костіна В. Зміст освіти як засіб створення освітнього середовища / В. Костіна // Імідж сучасного педагога. – 2002.– № 3. – С. 47-50.
111 Кремень В. Болонський процес в дії: обговорення завершено, а процес триває / В. Кремень // Освіта, – 2005. – № 5. – С. 5.
112 Кремень В. Болонський процес: зближення а не уніфікації / В Кремень // Дзеркало тижня. – 2003. – № 48 – 13-19 грудня. – С. 15.
113 Кремень В.Г. Вища освіта Ураїни і Болонський процес: навчальний посібник / за редакцією В.Г. Кременя / В.Г. Кремень. – Тернопіль: навчальна книга – Богдан, 2004. – 384с.
114 Кремень В.Г. Загально цивілізаційні зміни яким бачиться у їх контексті розвиток освіти в Україні / В.Г. Кремень // Освіта. – 2005. – 6 – 13 липня. – С.8 – 9; 22 – 29 червня. – С. 8-9.
115 Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
116 Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.
117 Кремень В. Підвищення ефективності вищої школи, освіти і науки як дієвого чинника суспільства розвитку та інтеграції в європейське співтовариство / В. Кремень // Вища школа. – 2003. – № 6. – С. 3-24.
118 Кроль В. Мировые системы высшего образования: сравнительный анализ профессиональной структуры выпускников / В. Кроль, Е. Краснушкин, Т. Назарова // Высшее образование в России. – 1996. – № 2 – С. 130-138.
119 Крючков Г. Навчальний план підготовки бакалавра / магістра з іноземної філології у світлі Болонського процесу / Г. Крючков // Іноземні мови в нз. – 2005. – № 1. – С. 6-16.
120 Кудін О. Реалізація в Україні принципів і завдань Болонського процесу: забеспечення мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування / О. Кудин // Вища школа. – 2006. – № 1. – С. 27-34.
121 Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи / А.І. Кузьмінський. – Х.: Освіта, 2006.– 496 с.
122 Лавриненко К. Університет – це повинно звучати гордо! / К. Лавриненко // Дзеркало тижня. – 2002. – № 6. – С. 22.
123 Лавриниченко Н. Модернізація змісту базової освіти у західноєвропейських країнах / Н. Лавриниченко // Директор школи. – 2007. – № 6. – С. 22-24.
124 Ладыжец Н. Университеты Европы / Н. Ладыжец // Вестник высшей школы. – 1991. – № 9. – С. 80-85.
125 Леднев В.С. Содержание образования / В.С. Леднев. – М.: Высшая школа, 1989. – 360 с.
126 Лернер И.Я. Теоретические основы содержания общего среднего образования / под ред. В.В. Краєвского, И.Я. Лернера / И.Я. Лернер. – М., 1983. – 352 с.
127 Литвин О. Болонський процес і наші державні стандарти / О. Литвин // Вища освіта України. – 2004. – № 3. – С. 42-45.
128 Лысенко В.К. Концепция глобального образования / В.К. Лисенко // Народное образование. – 1993. – № 7, 8, 9.
128 Лысова Е. Новые тенденции в подготовке учителей на Западе / Е. Лысова // Педагогика. – 1994. – № 3. – С. 94-100.
129 Любєр О. Українська освіта і європейський освітній простір: історія, сучасність, перспектва / О. Люб’єр // Рідна школа. – 2005. – № 8. – С. 8-11.
131 Лысова Е. Новые тенденции в подготовке учителей на Западе / Е. Лысова // Педагогика. – 1997. – № 2. – С. 94–100.
132 Мазуха Д. Феномен європейської інтеграції педагогічної освіти / Д. Мазуха // Вища освіта України. – 2005. – № 2. – С. 82-87.
133 Макарова Л. Университеты Франции: реформы и их реализации / Л. Макарова // Вестник высшей школы. – 1986. – № 5. – С. 70-74.
134 Максименко А.П. Становлення та розвиток університетської освіти Франції (ХІХ-ХХ століття): иис. на здобуття наукового ступеню доктора педагогічних наук: 13.00.01 / Анатолій Петрович Максименко. – К., 2008. – 444с.
135 Мартинель Д. Выпускники вузов на рынке труда во Франции / Д. Мартинель // Экономика образования. – 2001. – № 2. – С. 92-93.
136 Матвієнко П.В. До питання про сучасні педагогічні парадигми в системі вищої школи / П.В. Матвієнко, С.О. Огнієнко // Педагогіка і психологія. – 2003.– № 2.– С. 63 – 72.
137 Мельник Т. Реформирование системы высшего образования Франции / Т. Мельник. – Таганрог, 1999. – 10 с.
138 Медведев С. Болонский процес, Россия и глобализация / С. Медведєв // Высшее образование в России . – 2006. – № 3. – С.31-36.
139 Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / М.І. Михальченко. – Дрогобич: ВФ «Відродження», 2004. – 488 с.
140 Мишед Л. Идея университета / Л. Мишед // Вестник высшей школы. – 1991. – № 9. –С. 85-90.
141 Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В. Сухарніков; відп. Ред. М.Ф. Степко. – К.:Изд., 2004. – 26 с.
142 Модернізація вищої освіти України і Болонський процес // Освіта. – 2004. –
№ 48. – С. 12-17.
143 Модернізація вищої освіти України як чинник соціально-економічного розвитку держави // Вища школа. – 2004. – № 2 – 3.
144 МОН України. Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки: Наказ від 23.01.2004. - № 49 // Освіта. – 2004. – № 8 – С. 6-7.
145 Мороз І. Болонський процес – це конкретні рішення та дії / І. Мороз // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – 2005 – № 1 (15). –
С. 29-37.
146 Навроцький О.І. Вища школа України в умовах трансформації суспільства / О.І Навроцький. – Х.: Основа, 2000. – 240 с.
147 Навчальна програма «Вища освіта України і Болонський процес» // Інформаційний вісник вищої освіти. – 2005. – № 17. – С. 67-75.
148 Найдьонов І. Болонський процес: культурологічні парадигми / І. Найдьонов // Освіта і управління. – 2004. –Т. 7, № 2. – С. 60-66.
149 Наказ Мон України «Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни «Вища освіта і Болонський процес»» від 21.05.04. № 414 // Інформаційний вісник вищої освіти. – 2005. – № 17. – С.66-67.
150 Наказ МОН України «Про затвердження програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004 – 2005 роки» від 23. – 1.04 № 49 // Інформаційний вісник вищої освіти . – 2004. – № 13. – С. 2-9.
151 Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – Від 23.04.2002.
152 Невмержицький О. Реалії виховної роботи в сучасному вищому навчальному закладі у світлі Болонського процесу / О. Невмержицький // Освіта. – 2004. – № 31. – С.2.
153 Нечаев В. Параметры глобализации и факторы Болонского процесса / В. Нечаев // Вестник МГУ: социолог. и политолог. – 2004 – № 4. – С. 27-35.
154 Нечаєв В., Шаронова С. Болонський процесс: міфи, ілюзії, реалії / В. Нечаєв, С. Шаронова // Вища школа – 2005. – № 1. – С. 56-66.
155 Ніколаєнко С.М. Про основні завдання вищих навчальних закладів України на 2007 – 2008 навчальний рік / С.М. Ніколаенко // Вища школа. – 2007. – № 3. – С. 99-116.
156 Ніколаєнко С. Реформа вищої освіти і Болонський процес: Розповісти про сьогоднішню вищу освіту та інтеграцію її і європейський простір ми попросили міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка; розмову вела М. Корюненко / С. Ніколаенко // Освіта України. – 2007. – 1 черв. – С. 4.
157 Ніколаєнко С. Болонський процес зрушив / С. Ніколаєнко, Л. Суржик // Дзеркало тижня. – 2005. – № 20. – С. 1-13.
158 Нікітін В. Найкращі університети Європи відмовляються від участі в Болонському процесі / В. Нікітін // Україна молода. – 22.03.2006.
159 Ніколаєнко С. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства / С. Ніколаенко. – К.: Знання, 2005. – 320с.
160 Ніколаєнко С. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку / С. Ніколаенко // Освіта. – № 13, 23 – 30 березня 2005 р. – С. 1-5.
161 Овчарук О. Сучасні тенденції розвитку змісту освіти в зарубіжних країнах // Шлях освіти. – 2003. – № 2. – С. 17-22.
162 Опис системи вищої освіти України [електронний ресурс] – Режим доступу: www.education.gov.ua/pls/edu/doc/common/higher_educ_ucr.html.
163 Освіта (Україна ХХІ століття): Державна національна програма // Освіта. – 1993. – № 44, 45, 46.
164 Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали) 2003-2004 рр.) / За ред. В.Г. Кременя. Авт. кол.:
М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубійко, І.І. Бабин – Київ –Тернопіль: Вид.ТДПУ ім. Гнатюка, 2004. – 147 с.
165 Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (досвід впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка). Частина 3 / За ред. В.В. Грубінка. – Тернопіль: Вид. ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 272 с.
166 Павленко А. Ми маємо бути зрозумілими Європі, а Європа – нам / Концепція переходу до Болонського процесу Київського національного економічного університету / А. Павленко // Освіта України. – 2005. – № 18. – С. 8.
167 Паламарчук В., Даниленко Л. Європейський вибір вищої освіти / В. Паламарчук, Л. Даниленко // Управління освітою. – 2004. – № 18. – С. 4-5.
168 Пашко Л. Становлення і розвиток Міністерства національної освіти Франції / Л. Пашко // Вісник Української Академії державного правління при Президентові України. – 2000. – № 4. – С. 189-197.
169 Педагогика: Учебное пособие для студентов пед. Институтов. Под. ред.
Ю.К. Бабанского. – М.: Просвещение, 1983. – 608 с.
170 Педагогический энциклопедический словарь / Гл. ред. Б.М. Бим–Бад; Редкол.: М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глебова и др. – М.: Большая Российская Энциклопедия – 2003. – 528с.
171 Петренко В.Л. Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи стандартів вищої освіти /В.Л. Петренко// Вища школа. – 2003. – № 10. – 82 с.
172 Подласий И.П. Педагогіка / И.П. Подласий. – М.: Владос, 1999. ― 574 с.
173 Поляков М. Болонський процес: зближення, а не уніфікація / М. Поляков // Вища освіта України. – 2004. – № 2. – С. 47-50.
174 Постанова Кабінету Міністрів № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра» [Електронний ресурс] – Режим доступу:
www.osvita.org.ua/pravo/others/bachelor.htm.
175 Проблемы зарубежной высшей школы: Аналитические обзоры по основным направлениямразвития высшего образования // НИИВО. – 2002. – вып. 6. – С. 33-35.
176 Про невідкладні заходи щодо забеспечення функціонування та розвитку освіти в Україні / Указ Президента України № 1013/2005 від 4 липня 2005 року // Урядовий кур’єр. – 2005. – 7 лип. – С. 11.
177 Про освітньо-кваліфікаційні рівні / ступеневу освіту/ // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001 – № 13.– С. 26-31.
178 Про стан реалізації ступеневої вищої освіти відповідно до Закону України про вищу освіту // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – № 13. – С. 26-31.
179 Раденький В. На основі вимог Болонського процесу / В. Раденький // Урядовий кур’єр. – 2005. – 8 липня. – С.11.
180 Рац М. Человек и «человеческое» на рубеже ХХІ в./ М. Рац // Alma mater. – 1997. – № 12. – С 13-14.
181 Різун В. Болонський процес як точка зустрічі двох Європ: погляд з Англії, Ірландії та Польщі / В. Різун // День. – 2005. – 2 груд. – С. 18.
182 Рябченко В. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: деякі концептуальні зауваження / В. Рябченко // Освіта. – 2007. – 21-28 берез. (№ 13/14). – С. 8-9.
183 Селезнева Н.О. Размышления о качестве образования:международный аспект / Н.О.Селезнева // Высшее образование сегодня. – 2006. – № 2. – С. 20-22.
184 Семаков Г. Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі / Г. Семаков // Освіта і управління. Науково-практичний журнал. – 2005. – Т. 8, № 3-4. – С. 165-168.
185 Сенейко С. Болонська угода кому це потрібно / С. Сенеко, О. Степанюк // Шкільний світ. – 2004. – № 47. – С. 1 – 2.
186 Сердюк О. Принципи формування та реалізації навчальних програм в умовах вищої школи / О. Сердюк// Вища освіта України. – 2002. – № 3 – С. 84-89.
187 Ситаров В.А. Дидактика: Учебное пособие для студ. высш. пед учеб. заведений / Под ред. В.А.Сластенина / В.А. Ситаров. – М.: Издательский центр «академия», 2002. – 368 с.
188 Скворцова Л. Болонський процес: історія і перспективи розвитку / Л. Скворцова, Ю. Заворотнєв // Схід. – 2007. – № 1. – С. 73-75.
189 Слєпкань З. Наукова організація і планування навчального процесу у вищій школі / З. Слєпкань // Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2000 – 239 с.
190 Слєпкань З. Організаційні форми і методи навчання у вищих навчальних закладах освіти / З. Слєпкань // Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2000. – 239 с.
191 Слєпкань З. Цілі і завдання навчання у вищій школі. Складові освітньої підготовки. Навчальні плани / З. Слєпкань // Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2000. – 239 с.
192 Степанюк О. Болонська угода: кому це потрібно / О. Степанюк // Дзеркало тижня. – 2004. – 19 червня . – С.13. – 2004. – 30 жовт. – С. 14.
193 Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. – К.: Ленвіт, 2006.
194 Стратегія інтеграція України до Європейського Союзу [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.archive.kraina.org.ua/ua/materiel/121/
195 Сухомлинська О. До питання про розвиток змісту загальної середньої освіти / О. Сухомлинська // Шлях освіти.– 2004 – № 3. – С. 39-43.
196 Тангянс А. Образование на пороге ХХІ века / А. Тангенс // Педагогика. – 1995. – № 1. – С. 11-13.
197 Таранов И. Университеты и демократия / И. Таранов // Вестник высшей школы. – 1990. – № 4. – С. 7.
198 Тенденции обновления систем образовательных стандартов высшего образования государств – участников СНГ в контексте Болонского процесса: Итоговый аналитический доклад / Под ред. В.И. Байденко / В.И. Байденко, В.И. Батюшко, В.Г. Бубнов и прочие. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. – 158 с.
199 Теоретические основы содержания общего среднего образования / Под ред. В.В. Краевского, И.Я. Лернера // М.: Педагогика, 1983. – 352 с.
2