Проблема соціалізації особистості в педагогічній теорії і практиці України в 20-ті роки ХХ століття

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

Новгородський Руслан Григорович

УДК 37 (477) (09)

Проблема соціалізації особистості в педагогічній теорії і практиці України в 20-ті роки ХХ століття

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
КОВАЛЕНКО Євгенія Іванівна,
кандидат педагогічних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ 14
1.1. Методологія дослідження проблеми соціалізації особистості як соціально-педагогічного феномена 14
1.2. Витоки становлення основних ідей соціалізації особистості в педагогіці України у 20-х роках ХХ століття 27
Висновки до першого розділу 61
РОЗДІЛ ІІ. ІДЕЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ДОРОБКУ УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВЦІВ У 20–30-х РР. ХХ СТ. 64
2.1. Становлення соціально-педагогічного напряму в педагогіці України 64
2.2. Провідні ідеї українських учених досліджуваного періоду щодо соціалізації дітей та учнівської молоді 73
2.2.1. Націоналізація як складова соціалізації дітей та учнівської молоді 73
2.2.2. Колектив як фактор соціалізації особистості 80
2.2.3. Ідея єдиної трудової школи як провідного інституту соціалізації дітей та учнівської молоді 89
2.2.4. Педагогізація сім’ї як первинного оточення дитини 97
Висновки до другого розділу 105
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИКА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ 20-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ 108
3.1. Соціально-виховні інститути в системі освіти України в 20-ті роки ХХ століття (для дітей та учнівської молоді з нормальним фізичним та розумовим розвитком) 108
3.2. Провідні форми та методи соціалізації особистості в педагогічній практиці соціально-виховних інститутів 155
3.3. Актуалізація ідей вітчизняних педагогів 20-х років ХХ століття в сучасних умовах 197
Висновки до третього розділу 204
ВИСНОВКИ 207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 213
ДОДАТКИ 253

ВСТУП
Актуальність теми. Процес становлення суверенної демократичної України, її національного відродження, перехід на нові інформаційні технології виробництва вимагають оновлення освіти, створення науково обґрунтованої системи входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв’язки та інтеграцію в різні типи соціальних спільностей, формування в неї свідомого ставлення до засвоєння і відтворення культурних цінностей і соціальних норм. Саме тому в Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття) та Національній доктрині розвитку освіти в Україні ХХІ століття одним із пріоритетних напрямів реформування освіти є курс на створення сприятливих умов для реалізації та самореалізації особистості в суспільстві.
З одного боку, в сучасних умовах зростає роль і відповідальність особистості за свої дії та вчинки в суспільстві, з іншого – відповідальність самого суспільства за підготовку людини до соціального функціонування її як повноправного суб’єкта.
Сучасні суспільно-політичні зміни в Україні сприяють розвитку національної освіти та виховання, вивченню та творчому використанню найкращих здобутків вітчизняної педагогіки. Досвід наших попередників є цінним джерелом для пошуку нових підходів до вдосконалення навчально-виховного процесу, розвитку наукової педагогіки. Творче застосування цих досягнень у сучасних умовах впливає на обґрунтування теоретико-методологічних, законодавчо-концептуальних та науково-методичних засад педагогіки. Особливо актуальною в сучасних умовах є проблема соціалізації особистості, зокрема визначення сутності даного процесу, його змісту, основних форм, методів, механізмів, етапів перебігу, місця в ньому системи цінностей особистості, провідних агентів соціалізації. Тому на сьогодні педагогічною наукою ведуться пошуки нових концептуальних підходів до соціалізації особистості як соціально-педагогічного явища.
Одним із шляхів розв’язання деяких аспектів проблеми соціалізації особистості є вивчення, систематизація та впровадження в практику здобутків вітчизняних і зарубіжних педагогів сучасності та минулого. Значний інтерес у цьому плані становить історичний період – 20-ті роки ХХ століття, який характеризувався переглядом мети, завдань, форм і методів соціального виховання та соціалізації особистості з нових позицій.
Питанням теорії та практики соціалізації особистості у 20-х роках ХХ століття присвячена незначна кількість праць. В історіографії, що відображає даний період, можна виділити декілька напрямів:
– зарубіжний досвід, що містить дослідження науковців, у яких розкриваються теоретичні основи соціалізації особистості (Е. Дюркгейм, Дж. Дьюї, П. Наторп, Т. Парсонс, З. Фрейд та ін.);
– вітчизняний досвід 20-х років ХХ століття, пов’язаний із розробкою питань соціального виховання особистості дитини (О. Залужний, Т. Лубенець, А. Макаренко, О. Музиченко, І. Соколянський, Я. Чепіга та ін.);
– сучасні праці вітчизняних педагогів (В. Болгаріна, Н. Заверико, І. Звєрєва, А. Капська, Н. Лавриченко, Б. Лихачов, О. Лукашевич, Р. Пріма та ін.).
Для аналізу проблеми соціалізації учнівської молоді в досліджуваний період значну цінність мали дисертаційні дослідження Н. Агафонової, Т. Антонюк, С. Букрєєвої, М. Денисова, Л. Цибулько, Л. Штефан та ін., у яких розкриваються особливості становлення народної освіти в Україні у 20-х роках ХХ століття.
На сьогодні по-новому переосмислюються концептуальні підходи вітчизняних педагогів 20-х років ХХ століття до соціально-педагогічних питань. Проте історико-педагогічні дослідження з проблеми соціалізації особистості обмежені й у цілому мають фрагментарний характер. Малодослідженим залишається питання визначення основоположних ідей вітчизняних педагогів 20-х років ХХ століття та педагогічної практики із соціального виховання, які можуть бути творчо використані при реформуванні сучасної освіти в Україні.
Таким чином, потреба у глибинному дослідженні проблеми соціалізації особистості у 20-х роках ХХ століття, її узагальненні та використанні в контексті сучасної вітчизняної практики й зумовила вибір теми нашого дослідження: “Проблема соціалізації особистості в педагогічній теорії і практиці України в 20-ті роки ХХ століття”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи кафедри загальної та соціальної педагогіки і соціальної роботи Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя “Теоретико-методологічні та практичні засади підготовки соціальних педагогів в Україні (історія та сучасність)” та “Розвиток школи і педагогічної науки в Україні (ХІХ – ХХ ст.)” (протокол № 6 від 26 грудня 2001 року).
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (протокол № 6 від 15 березня 2001 року) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 25 вересня 2001 року).
Мета дослідження полягає у здійсненні цілісного наукового аналізу становлення основних концептуальних та теоретико-методичних підходів вітчизняних педагогів до проблеми соціалізації особистості в педагогічній теорії та практиці України у 20-ті роки ХХ століття та визначенні прогностичних можливостей соціально-педагогічних ідей і їх використання в сучасних умовах реформування освітньої галузі.
Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання:
1. З’ясувати сутність поняття “соціалізація особистості” в науковій літературі.
2. Розкрити витоки становлення провідних ідей соціалізації особистості в педагогіці України досліджуваного періоду.
3. Здійснити аналіз поглядів відомих учених-педагогів України на проблему соціалізації дітей та учнівської молоді.
4. Висвітлити особливості соціалізації особистості в соціально-виховних установах системи освіти України в 20-х роках ХХ століття.
5. Проаналізувати завдання, зміст, форми та методи соціалізації особистості в системі закладів соціального виховання у 20-х роках ХХ століття з метою систематизації соціально-педагогічного досвіду.
6. Визначити перспективи впровадження прогресивних інновацій 20-х років ХХ століття в сучасну соціально-педагогічну практику.
Об’єкт дослідження – педагогічна теорія і практика України у 20-ті роки ХХ століття.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи та провідні ідеї соціалізації особистості в педагогічній теорії та практиці України у 20-ті роки ХХ століття.
Методологічну основу дослідження становлять загальні положення теорії наукового пізнання та діалектичного розуміння сутності історико-педагогічного процесу, розвитку соціально-педагогічної теорії та практики; положення про зв’язок історії з сьогоденням та доцільність творчого використання соціально-педагогічних надбань вітчизняних педагогів у теорії та практиці. Науковий пошук здійснювався на принципах науковості, історизму, об’єктивності, наступності й системності.
Теоретичну основу дослідження складають: філософські концепції соціалізації особистості Ф. Гіддінгса, Е. Дюркгейма, Дж. Дьюї, П. Наторпа, Ч. Кулі, Г. Тарда, З. Фрейда та українських учених щодо трансформування освітніх систем (В. Андрущенка, І. Зязюна, В. Кременя); концептуальні положення методології сучасної історико-педагогічної науки українських учених (Л. Вовк, Н. Дем’яненко, Н. Дічек, Є. Коваленко, С. Куриль, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко); загальнопедагогічні, психологічні та соціологічні підходи до соціалізації особистості (Н. Андрєєвої, Б. Грушина, Н. Заверико, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Коваль, І. Кона, Н. Лавриченко, М. Лукашевича, В. Москаленко, В. Поліщук та ін.).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань був використаний комплекс методів:
 метод теоретичного аналізу філософської, історичної, психолого-педагогічної літератури використовувався з метою вивчення ступеня дослідженості проблеми;
 науково-історичний, проблемний та порівняльний аналіз вітчизняної педагогічної спадщини, поглядів визначних діячів 20-х рр. ХХ ст. дав можливість виявити причинно-наслідкову та історичну зумовленість соціалізації учнівської молоді в досліджуваний період;
 вивчення та аналіз архівних матеріалів було використано з метою узагальнення та систематизації теоретичних ідей діячів досліджуваного періоду, що реалізовувалися на практиці;
 ретроспективний та хронологічний – для дослідження динаміки змін, які відбувалися в організації соціально-виховних інститутів.
Джерельною базою дослідження є:
 державні документи й матеріали щодо становлення та розвитку педагогічної думки й шкільної практики в Україні у 20-ті роки ХХ століття;
 педагогічна спадщина провідних діячів освіти та педагогів 20-х років ХХ століття (С. Ананьїна, С. Арнаутова, Б. Грінченка, О. Залужного, Т. Лубенця, О. Музиченка, Я. Ряппо, С. Русової, М. Скрипника, І. Соколянського, Я. Чепіги та ін.), у якій висвітлюються теоретичні засади та практичні підходи до розв’язання проблем соціалізації особистості в досліджуваний період;
 праці зарубіжних учених у галузі філософії, соціології, психології (Е. Дюркгейма, Ч. Кулі, П. Наторпа, Т. Парсонса, Г. Спенсера, Г. Тарда, З. Фрейда,);
 праці сучасних учених у галузі теорії та історії педагогіки (А. Алексюка, Л. Бондарь, В. Бондаря, І. Зязюна, Є. Коваленко, Н. Ничкало, В. Онищука, В. Паламарчук, О. Плахотнік, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка та ін.);
 праці сучасних учених у галузі соціальної педагогіки (О. Безпалько, Б. Грушина, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Коваль, Б. Лихачова, В. Поліщук та ін.);
 автореферати дисертацій та дисертаційні дослідження;
 архівні документи Центрального державного архіву вищих органів влади та органів державного управління України в м. Києві (Ф.166, оп.1, спр.956; Ф.р.-166, оп.1, спр.955; Ф.р.-166., оп.2, спр.1600; Ф.166, оп.4, спр.845; Ф.166, оп.2, спр.538; Ф.166, оп.2, спр.1623; Ф.166, оп.6, спр.2432; Ф.166, оп.3, спр.901; Ф.166, оп.3, спр.863; Ф.1, оп.6, спр.654; Ф.166, оп.3, спр.861; Ф.р.-166, оп.6, спр.287; Ф.р.-166, оп.2, спр.1619; Ф.-3889, оп.2; Ф.р.-166, оп.2, спр.541; Ф.р.-166, оп.2, спр.1600; Ф.р.-166, оп.6, спр.876);
 архівні документи Відділу державного архіву Чернігівської обл. в м. Ніжині (Ф.р.-598, оп. 1, спр.67; Ф.р.-393, оп. 1, спр.12; Ф.р.-598, оп. 1, спр.44; Ф.р.-598, оп. 1, спр.229; Ф.р.-598, оп. 1, спр.32; Ф.р.-598, оп. 1, спр.110; Ф.р.-598, оп. 1, спр.111; Ф.р.-598, оп. 1, спр.21; Ф.р.-5844, оп. 1, спр.293; Ф.р.-598, оп. 1, спр.1; Ф.р.-397, оп. 1, спр.419; Ф.р.-7621, оп. 1, спр.1; Ф.р.-7621, оп. 1, спр.412; Ф.р.-7621, оп. 1, спр.413; Ф.р.-598, оп. 1, спр.105; Ф.р.-598, оп. 1, спр.81; Ф.р.-598, оп. 1, спр.215; Ф.р.-60, оп. 1, спр.2078; Ф.р.-598, оп. 1, спр.1);
 довідково-бібліографічна література.
Хронологічні межі дослідження. Нижня межа (1920 рік) зумовлена переходом до нових політичних реалій в Україні: УНР припинила своє існування, і на всій території України була встановлена радянська влада. В окремих випадках для дослідження витоків становлення ідей соціалізації дітей та учнівської молоді ми розширювали нижню хронологічну межу дослідження – кінець ХІХ – початок ХХ століття.
Верхня межа (1931 рік) зумовлена призупиненням педагогічної творчості, оскільки в галузі освіти більшовики рішуче стали на шлях тоталітаризму, утвердження командно-адміністративних принципів управління освітою та виховання дітей і учнівської молоді. Починаючи з 1930-х років, у школі обов’язково створюються піонерські, комсомольські і партійні організації, що породжували тотальну ідеологізацію й партизацію життя учнівської молоді та вчителів. У 1931 році була прийнята Постанова ЦК ВКП(б) “Про початкову та середню школу”, що стала початком завершального етапу інноваційного розвитку української педагогічної науки. Тому, на нашу думку, розглянутий період може розцінюватися як відносно самостійний етап розвитку педагогічної науки в Україні.
Територіальні межі дослідження включають ті регіони України, які входили до складу Російської імперії, а пізніше стали частиною СРСР. У дисертації не розглядалися питання педагогічної теорії та практики соціалізації учнівської молоді на західноукраїнських землях, оскільки це може становити окремий предмет дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– уперше представлено системно-структурний аналіз соціально-педагогічної теорії та практики 20-х років ХХ століття, який у контексті сучасного проблемного поля соціалізації особистості можна розглядати як певне напрацювання в галузі історії педагогіки: обґрунтовано етапи розвитку теорії і практики соціалізації особистості в досліджуваний період (перший – 1920–1924 рр., другий – 1924–1931 рр.); проаналізовано витоки становлення теорії і практики соціалізації учнівської молоді в Україні у 20-ті роки ХХ століття (українська народна та наукова педагогіка; прогресивний досвід утвердження національної системи освіти в 1917–1920 рр.; розвиток соціальної педагогіки за рубежем); встановлено, що педагогічні ідеї соціалізації особистості українських учених першої третини ХХ століття є складовою світового реформаторського руху в педагогіці; виявлено провідні тенденції соціалізації особистості молоді в педагогічній теорії і практиці України у 20-ті роки ХХ століття (демократизація і націоналізація освіти і виховання; утвердження парадигми трудової школи і системи профорієнтації; політична індоктринація учнівської молоді шляхом масового залучення до комуністичних дитячих і юнацьких організацій; колективізація шкільного життя; ізоляція дитини від сім’ї (1920–1924 рр.); педагогізація сім’ї (1924–1931 рр.); визначено перспективи використання позитивного досвіду соціалізації особистості учнівської молоді 20-х років ХХ століття (посилення впливу державних установ на процес соціалізації учнівської молоді; взаємодія всіх учасників процесу соціалізації особистості при активному відтворенні соціального досвіду; здійснення навчально-виховного процесу як важливої сфери соціалізації дітей та учнівської молоді рідною мовою; врахування виховного потенціалу дитячих і молодіжних організацій; створення школи як центра життєдіяльності вихованців, реалізації їх потенціалу, професійного самовизначення; створення навчально-виховних комплексів);
– здійснено поглиблений аналіз потенціалу закладів соціального виховання 20-х років ХХ століття щодо соціалізації дітей та учнівської молоді;
– уточнені поняття “соціальне виховання” і “соціалізація учнівської молоді” й охарактеризовані їх сучасні ознаки;
– з’ясовано зміст, провідні форми і методи соціалізації у соціально-виховних інституціях України у 20-ті роки ХХ ст.;
– дістало подальшого розвитку предметне поле аналізу соціально-педагогічного доробку персоналій України 20-х років ХХ століття;
– до наукового обігу введено нові архівні документи і маловідомі джерела історії педагогіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні спецкурсу “Проблема соціалізації особистості в науково-педагогічній спадщині педагогів України (20-ті рр. ХХ століття)” для закладів педагогічної освіти всіх рівнів акредитації, а також в актуалізації соціально-педагогічних ідей і досвіду України у 20-х роках ХХ століття в практиці сучасних навчально-виховних закладів, у збагаченні теорії та практики національного шкільництва. Теоретико-методологічні й методичні засади проблеми соціалізації особистості, обґрунтовані в дослідженні, використо-вувалися у процесі читання курсів “Соціальна педагогіка та основи соціалізації особистості”, “Історія педагогіки”, “Теорія та історія соціального виховання”.
Особистий внесок здобувача. У роботі [2], опублікованій у співавторстві, здобувачу належить збір та аналіз фактологічного матеріалу про умови соціалізації дітей та учнівської молоді з девіантною поведінкою.
Результати дослідження практично втілені та пройшли перевірку ефективності в навчальному процесі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 04/1339 від 09.10.2008 р.), педагогічного інституту Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 3/3053 від 01.10.2008 р.), Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка (довідка № 04-11/483 від 21.05.2008 р.) та Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка № 739 від 14.05.2008 р.).
Результати роботи можуть бути використані в подальшому теоретико-методичному забезпеченні національної системи освіти, конструктивних інноваційних пошуках педагогів, а також під час написання узагальнювальних праць, підручників і посібників із педагогіки, історії педагогіки, соціальної педагогіки, у розробці лекційних нормативних та спеціалізованих курсів з історії педагогіки та історії соціальної педагогіки, історії та теорії організації життєдіяльності закладів соціального виховання 20-х років ХХ століття, теорії та історії соціального виховання й упроваджені в навчально-виховний процес, роботу методичних та теоретичних семінарів викладачів вузів, методичних об’єднань учителів і соціальних педагогів шкіл, під час написання магістерських і дипломних робіт тощо.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у виступах та отримали позитивну оцінку під час обговорення на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях:
– міжнародних: “Іван Огієнко і розвиток національної освіти, науки і культури” (м. Житомир, 2002 р.); “Інновації у вищій освіті” (м. Київ – Ніжин, 2003 р.); “Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (м. Переяслав-Хмельницький, 2003 р.); “Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.);
– всеукраїнських: “Навчально-виховний комплекс “Школа – дошкільний навчальний заклад” – новий тип установ дошкільної освіти” (м. Умань, 2002 р.); “Професіоналізм педагогічних кадрів: сучасні підходи, концепції, досвід” (м. Ніжин, 2002 р.); “Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах” (м. Чернігів, 2006 р.); “Професіоналізм педагогічних кадрів дошкільної освіти: сучасні підходи, концепції, досвід” (м. Ніжин, 2006 р.); “Актуальні проблеми здорового способу життя” (м. Ніжин, 2008 р.);
– звітних науково-практичних конференціях викладачів Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (2001–2008 рр.).
Публікації. Результати й основні положення дисертаційного дослідження відображені у 21 публікації автора, з них: одноосібних – 16 наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 2 наукові статті і 1 тези доповідей у збірниках матеріалів наукових конференціях; 1 навчальна програма; у співавторстві – 1 навчально-методичний посібник.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації викладено на 300 сторінках (основний текст дисертації на 209 сторінках). Список використаних джерел включає 493 найменування, розміщених на 40 сторінках. Робота містить 15 додатків, які займають 48 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки:
1. У дисертаційному дослідженні уточнено сутність та зміст поняття соціалізації, здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – соціалізації особистості в педагогічній теорії та практиці України у 20-ті роки ХХ століття, представленої у вигляді цілісного аналізу державної політики, наукових підходів та діяльності закладів соціального виховання у визначених хронологічних межах. На основі аналізу наукової літератури феномен “соціалізація особистості” ми трактуємо як складний, тривалий процес засвоєння та відтворення особистістю соціального досвіду в предметно-перетворювальній діяльності, спілкуванні та самосвідомості, що передбачає врахування стихійних та цілеспрямованих впливів оточуючої дійсності, а також індивідуально-типологічні особливості особистості, результатом якого є самостійно-активна й неповторна соціалізована особистість.
2. З’ясовано, що витоками становлення і розвитку проблеми соціалізації особистості у 20-ті роки ХХ століття в Україні були: українська народна і наукова педагогіка, що базувалася на принципах природовідповідності та народності, деонтології та антропології (Г. Сковорода, К. Ушинський, С. Русова, Т. Шевченко, І. Франко та ін.); прогресивний досвід утвердження національної системи освіти в роки незалежності України (1917–1920 рр.); вплив прогресивних педагогічних ідей реформаторської педагогіки країн Європи та США; розвиток соціально-педагогічної теорії за рубежем (Г. Айзенк, Ф. Гіддінгс, Е. Дюркгейм, Дж. Дьюї, Г. Кершенштейрер Ч. Кулі, В. Лай, Дж. Мід, П. Наторп, Г. Тард, Е. Торндайк, Дж. Уотсон, З. Фрейд та ін.). Педагогічні ідеї українських визначних учених початку ХХ століття виступали складовою світового реформаторського руху (С. Ананьїн, Г. Ващенко, М. Грушевський, О. Музиченко, І. Огієнко, С. Русова, Я. Чепіга та ін.).
Установлено, що державна політика радянського уряду в галузі освіти, викладена в офіційних документах – Декларації Наркомосвіти УСРР “Про соціальне виховання” (1920 р.), “Кодексі законів УСРР про освіту” (1922 р.), була спрямована на формування активних будівників нового соціалістичного суспільства. Реформування освіти і виховання здійснювалося на засадах демократизації. Проголошене соціальне виховання (що ідентифікується нами як процес соціалізації особистості) декларувало гармонійний розвиток особистості, проте практично із самого початку найважливішим принципом виступила політизація освіти й виховання, а заклади соціального виховання (дитячі садки, школи, позашкільні заклади, дитячі будинки, дитячі містечка тощо) розглядалися як інструменти ідеологічного впливу на свідомість вихованців. Політична індоктринація учнівської молоді посилювалася шляхом масового залучення до комуністичних дитячих і юнацьких організацій. Завданням виховання стало підкорення інтересів дитини суспільству, тобто партії; класові пріоритети протиставляли дітей, які належали до робітничо-селянського стану, “гнилій інтелігенції”. Тоталітарний “соціалізм” як антигуманний і антидемократичний режим крок за кроком формував тоталітарне мислення. Ідеологізована освіта готувала фанатичних виконавців, укорінювала у свідомості дітей нетерпимість, безперервний пошук ворога, беззаперечний авторитаризм і тоталітаризм, установлювала жорсткий контроль за думками, почуттями і поведінкою як вихованців, так і педагогів.
Саме тому, нехтуючи аксіомою, що первинним осередком соціалізації дитини виступає сім’я, з початку 20-х років ХХ століття урядом утверджувалась ідея щодо ізоляції дитини від сім’ї та здійснення соціального виховання дітей віком від 3 до 15 років у спеціально створених закладах соціального виховання – дитячих будинках. Тому із самого початку комуністичне виховання не могло бути людяним, замінюючи загальнолюдські цінності класовими, а духовне – матеріальним.
3. Доведено, що у розвитку педагогічної думки в Україні в досліджуваний період простежуються два періоди. Для першого – 1920–1924 рр. характерні відносна наукова свобода, пошук власного шляху розвитку, опора на прогресивні вітчизняні та зарубіжні педагогічні ідеї, розвиток педології як інтегрованої науки про дитину, рефлексології як науки про поведінку дитини, педоцентризму, ідей вільного виховання, розвиток психотехніки як науки про вивчення дитини з метою професійної орієнтації. У цей час увага науковців була звернена на вивчення і розвиток індивідуальності та ефективних умов її соціалізації, зокрема таких аспектів, як рольова, культурницька, гендерна, професійна, етнічна соціалізація. Другий період (1924–1931 рр.) характе-ризується утвердженням у педагогіці принципу партійності, що призвело до переорієнтації вчених із дослідження індивідуальності на вивчення “соціально-класового середовища”, дитячого колективу, праці як важливих чинників соціалізації особистості. Провідною сферою соціалізації, формування соціального світогляду дітей та учнівської молоді визнавалося залучення дитини до праці і навчання в спільноті, зокрема в колективі. Саме в цей період розвиваються теоретичні засади колективу як фактора виховного впливу на особистість.
4. Встановлено, що у змісті соціалізації учнівської молоді у 20-ті роки ХХ століття важливого значення набуває професійна орієнтація, трудова підготовка молоді. Практична реалізація цієї ідеї виявилася в перебудові всього навчально-виховного процесу в школі на засадах трудового принципу, поєднанні навчання з виробничою працею та профілюванні старшої ланки школи-семирічки (залежно від місця знаходження) на школи-семирічки з індустріальним чи сільськогосподарським ухилом та розвитком мережі професійних 1–3-річних шкіл.
Схарактеризовано роль дитячого та юнацького руху в соціалізації учнівської молоді в 20-ті роки ХХ століття, організацію та спрямування роботи якого під особливий контроль взяли партійні органи, надаючи їх діяльності політичного характеру. Вченими розробляються теоретико-методичні засади функціонування піонерської та комсомольської організацій (принципи, форми і методи роботи), досвід організації дитячого комуністичного руху широко висвітлюється на сторінках педагогічної преси (“Шлях освіти”, “Радянська школа” тощо). Встановлено, що діяльність цих організацій захоплювала учнів, і, окрім комуністичних переконань, значною мірою сприяла розвитку в них патріотизму, соціальної активності, відповідальності, громадянської позиції, інших моральних якостей.
На основі аналізу наукових джерел і педагогічної преси встановлено, що упродовж 20-х років ХХ століття змінювалися підходи до оцінки ролі сім’ї в соціалізації дітей: від повної ізоляції до визнання важливої ролі сім’ї у вихованні; дослідження виховного потенціалу сім’ї; форм і методів взаємодії з сім’єю; підвищення педагогічної культури батьків.
Встановлено, що в соціалізації підростаючого покоління у 20-ті роки ХХ століття як продовження політики урядів УНР значна увага приділялася націоналізації освіти та українізації суспільного життя з опорою на національну культуру, традиції, мову, хоча цими ідеями більшовики прагнули реалізувати саме політичну індоктринацію молоді.
У процесі дослідження проаналізовано систему соціального виховання 20-х років ХХ століття, до якої входили: дитячий будинок для дітей від 3 до 15 років, дитячий будинок денного перебування або школа повного дня, дитячі містечка як комплекси навчально-виховних закладів, дошкільні заклади, єдина трудова школа, клуби та об’єднання за інтересами. Аналіз динаміки розвитку їх мережі свідчить про поступовий перехід до визнання школи, а не дитячого будинку основним типом закладів соціального виховання. Починаючи з 1924 року, простежується скорочення мережі дитячих будинків і розквіт трудових шкіл, утворення шкільних клубів, дитячих майданчиків як більш дієвих інститутів соціального виховання.
5. На основі аналізу та узагальнення науково-педагогічної літератури встановлено, що в закладах соціального виховання використовувалися різні форми соціалізації особистості: масові (мітинги, демонстрації, загальні збори, конференції, ранки, свята, концерти, спортивні змагання, політстудії, лекції, прослуховування музичних творів); колективні (диспути, екскурсії, походи, рухливі ігри, тематичні вечори тощо); групові (гуртки – електромонтажний, краєзнавчий, політичний, літературний, музичний, фізичної культури, спортивний, радіолюбителів, біологічний, фізико-технічний, образотворчий, декламаційний, газетний, сільськогосподарський, підготовка стінгазет тощо); індивідуальні (бесіда, розмова наодинці, підготовка доповідей, номери художньої самодіяльності, написання заміток до стінгазет, виконання доручень, завдання з ручної праці – малювання, гра на музичних інструментах тощо).
З’ясовано, що у 20-х роках ХХ століття провідними методами соціалізації дітей та учнівської молоді в закладах соціального виховання були: методи формування свідомості (приклад, розповідь, бесіда, інструктаж, пояснення, переконання, роз’яснення, умовляння, навіювання); методи формування досвіду суспільної поведінки (розвиток дитячого самоврядування, режим, трудовий метод, привчання, вправи, випуск стінгазет і “Блискавок”, тренування, наряд на працю та наряд на працю з позбавленням відпочинку та ін.); методи стимулювання діяльності й поведінки (соцзмагання, методи заохочення та покарання, відвідування дітей удома, відсутність спілкування вихователя з дитиною протягом доби; ізоляція дитини від життя закладу та дитячого колективу, зауваження з попередженням про запис до характеристики або щоденника тощо); методи контролю та аналізу ефективності виховання (облік, звіт, виставки, аналіз суспільно корисної праці).
6. У ході дослідження визначено можливості прогностичного розвитку ідей і досвіду соціалізації учнівської молоді 20-х років ХХ століття в сучасних умовах, зокрема відзначено, що вітчизняна педагогічна думка й педагогічна практика 20-х років ХХ століття, поступово, збагачуючи знання про соціалізацію учнівської молоді, створила необхідний ґрунт для поглиблення й творчого розв’язання проблеми соціалізації в нових умовах розвитку вітчизняної освіти початку ХХІ століття: посилення впливу державних установ на процес соціалізації учнівської молоді; необхідність взаємозв’язку всіх учасників процесу соціалізації особистості при активному засвоєнні та відтворенні соціального досвіду; безпосередній зв’язок із реальними умовами суспільства, у якому живе й буде функціонувати дитина як соціальна істота; врахування як зовнішніх чинників стихійного та цілеспрямованого характеру (соціальне замовлення держави, культура суспільства, безпосереднє оточення, ЗМІ, національні особливості, цілеспрямований процес виховання тощо), так і внутрішніх чинників (спадковість і розвиток особистості, її психічних особливостей, інтересів, здібностей); проведення процесу соціалізації рідною мовою для більш швидкого та ефективного його перебігу; організація життєдіяльності в закладах соціального виховання як центру реалізації потенціалу дітей та учнівської молоді. Об’єднання дитячих будинків денного перебування як соціально-виховних інститутів у єдиний навчально-виховний комплекс, на нашу думку, є прототипом сучасних соціально-педагогічних комплексів (СПК), культурно-виховних комплексів (КВК), навчально-виробничих комплексів (НВК), навчально-дозвіллєвих комплексів “Школа-мікрорайон” тощо, що працюють як відкриті соціально-педагогічні системи. Дослідження особливостей перебігу процесу соціалізації дітей та учнівської молоді в таких соціально-педагогічних комплексах (дитячих містечках) є актуальним і може стати окремим предметом дисертаційного дослідження.
Соціалізація особистості як соціальний процес не повинна обмежуватися певними часовими межами в спеціально створених установах, вона має бути безперервною та відносно контрольованою з боку держави (від народження до фізичної смерті людини), враховувати виховний потенціал дитячих і громадських організацій. Соціалізація не повинна переростати в ідеологічний чи політичний процес. Вона спонукає особистість до самостійної життєдіяльності шляхом соціальної взаємодії.
Здійснений нами науковий аналіз різних аспектів проблеми соціалізації особистості в педагогічній теорії та практиці України у 20-ті роки ХХ століття не претендує на вичерпність. Подальшого вивчення та обґрунтування потребують такі питання: визначення співвідношення поняття “соціалізація” з категоріями педагогіки “виховання”, “формування”, “розвиток”, “навчання”; вплив зарубіжної педагогічної думки щодо соціалізації особистості на педагогічну теорію та практику України; поглиблення дослідження соціально-педагогічного доробку українських педагогів 20-х років тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдюкова А. В. Психологічні особливості соціалізації сучасного підлітка: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. / Абдюкова А. В. / Прикарпатський університет ім. В. Стефаника. – Ів.-Франківськ, 2000. – 264 с.
2. Абрамсон Е. Работу ячеек надо оживить / Е. Абрамсон // Друг детей. – 1925. – № 4. – С. 31–33.
3. Агафонова Н. В. Піднесення ідей національного виховання на засадах єдиної школи / Н. В. Агафонова // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 239–243.
4. Агафонова Н. В. Становлення національної системи освіти України: 1917–1920 рр. / Н. В. Агафонова. – Одеса : “Принт Мастер”, 2002. – 206 с.
5. Аза Л. А. Воспитание как философско-социологическая проблема / Л. А. Аза. – К. : Наукова думка, 1993. – 129 с.
6. Актуальные проблемы социализации личности в условиях НТП. – К., 1975. – 32 с.
7. Американская социологическая мысль : [тексты / под ред. В. И. Доб-ренькова]. – М. : МУБиУ, 1996. – 560 с.
8. Ананьїн С. Актуальні питання педагогіки на Заході / С. Ананьїн // Радянська освіта. – 1924. – № 1 – 2. – С. 85–92.
9. Ананьїн С. Дитяча художня творчість і педагогічні збочення / С. Ананьїн // Радянська освіта. – 1928. – № 10. – С. 48–51.
10. Ананьїн С. До питання про знесення лекційної системи / С. Ананьїн // Радянська освіта. – 1924. – № 3–4. – С. 20–25.
11. Ананьїн С. Із педагогічного життя Німеччини / С. Ананьїн // Радянська освіта. – 1924. – № 3–4. – С. 70–73.
12. Ананьин С. Педология / С.Ананьин // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 39–54.
13. Ананьин С. Эстетическое воспитание / С. Ананьин // Путь просвещения. – 1922. – № 3. – С. 37–71.
14. Ананьїн С. Трудове виховання. Його минуле і сучасне / С. Ананьїн – К. : Наука, 1924. – 278 с.
15. Андреев И. Соцсоревнование как метод в детучреждениях / И. Андреев // Детский дом. – 1930. – № 8–10. – С. 33–36.
16. Андреева Г. М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 288 с.
17. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1980. – 416 с.
18. Андреенкова Н. В. Проблемы социализации личности / Н. В. Андре-енкова // Социальные исследования. – М. : Наука, 1970. – вып. 3. – С. 38–52.
19. Антология педагогической мысли Украинской ССР / [сост. Н.П.Калиниченко]. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.
20. Антонюк Т. Д. Денаціоналізація системи відносин сім’ї і школи в умовах радянізації освіти в УСРР (20-ті – початок 30-х років ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 09.00.12 “Українознавство” / Т. Д. Антонюк. – К., 2005. – 18 с.
21. Ануфриев Е. В. Социальный статус и активность личности: личность как объект и субъект социальных отношений / Е. В. Ануфриев. – М., 1968. – 168 с.
22. Арбеніна В. Л. Підліток у великому місті: фактори та механізми соціалізації / [В. Л. Арбеніна, О. В. Волянська, О. Б. Зінчена та ін.]. – Х., 2000. – 206 с.
23. Арнаутов В. Радянська трудова школа та її еволюціяя за 10 років / В. Арнаутов // Радянська освіта. – 1927. – № 11. – С.16–23.
24. Арнаутов В. Засоби педагогічного впливу в колективах Ю.Л. / В. Арнаутов // Радянська освіта. – 1925. – № 4. – С. 28–30.
25. Арнаутов В. Дитячий рух на селі / В. Арнаутов // Радянська освіта. – 1923. – № 1. – С. 81–86.
26. Архипова С. П. Соціальна педагогіка : навчально-методичний посібник / С. П. Архипова, Г. Я. Майборода. – Черкаси; Ужгород, 2002. – 154 с.
27. Баранов С. П. Сущность процесса обучения / С. П. Баранов. – М., 1981. – С. 27.
28. Беляева Л. А. Воспитание как общественное явление (фил.-соц. анализ) : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. фил. наук : спец. 09.00.01 / Л. А. Беляева. – Свердловск, 1982. – 17 с.
29. Багрий В. С. Идейно-политическое воспитание старшеклассников в истории советской школы (20–30-е гг.) : дисс. ...канд. пед. наук : 13.00.01 / Багрий Владимир Семенович. – К., 1998. – 148 с.
30. Биковець М. Екскурсії та музеї в трудовій школі / М. Биковець // Радянська освіта. – 1923. – № 1. – С. 28–38.
31. Бим-Бад Б. М. Педагогические течения в начале ХХ века / Б. М. Бим-Бад. – М. : Изд-во УРАО, 1998. –116 с.
32. Билоусова З. И. Психолого-педагогические проблемы развития личности / З. И. Билоусова, Л. И. Мищик. – Запорожье : ЗГУ, 1994. – 216 с.
33. Брезкун К. Дослідні екскурсії в природу / К. Брезкун // Радянська освіта. – 1928. – № 6. – С. 50–56.
34. Бойко О. Д. Історія України у ХХ столітті: 20–90-і роки / О.Д. Бойко. – Ніжин : Стиль, 1994. – 284 с.
35. Бойко О. Д. Історія України : [посібник] / О. Д. Бойко. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 656 с.
36. Болотнікова І. В. Розвиток цілісного дослідження дитини в українській педології 20–30-х років ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 “Загальна психологія; історія психології” / І. В. Болотнікова. – Київ, 2004. – 16 с.
37. Болотнікова І. В. Розвиток цілісного дослідження дитини в українській педології 20–30-х років ХХ століття : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / Болотнікова Інга Вікторівна. – Київ, 2004. – 186 с.
38. Бровер І. М. Педагогіка Дж. Дьюї та наші педагогічні шукання / І. М. Бровер // Шлях освіти. – 1929. – № 8 – 9. – С. 32–47.
39. Буева Л. П. Общение как процесс социальной типизации индивидуализации личности / Л. П. Буева // Психология личности и образ жизни / [отв. ред. Е. В. Шорохова]. – М. : Наука, 1987. – С. 34–38.
40. Буева Л. П. Социальная среда и личность / Л. П. Буева. – М., 1971. – 48 с.
41. Буева Л. П. Социальная среда и сознание личности / Л. П. Буева. – М., 1968. – 268 с.
42. Букреева С. М. Становление и развитие системы внешкольного воспитания детей в УРСР (1917–1941 гг.) : дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Букреева Светлана Михайловна. – К., 1981. – 151 с.
43. Буржуазная социология на исходе ХХ века: критика новейших тенденций / [отв. ред. В. Н. Иванов]. – М. : Наука, 1986. – 279 с.
44. Василенко Я. Дитячі сільськогосподарські клуби / Я. Василенко // Радянська освіта. – 1928. – № 5. – С. 20–23.
45. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори / Г. Ващенко. – Дрогобич: “Відродження”, 1997. – 214 с.
46. Вейсман М. Соціалістичне змагання та освітні установи Соцвих / М. Вейсман // Радянська освіта. – 1930. – № 2. – С. 46–50.
47. Веркалець М. М. Педагогічні ідеї Б. Д. Грінченка / М. М. Веркалець. – К., 1990. – 48 с.
48. Виноградова-Бондаренко В. Є. Виховання безпритульних дітей в Україні 20-х років ХХ століття : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Виноградова-Бондаренко Вікторія Євгенівна. – К., 2001. – 221 с.
49. Войтко В. И. Актуальные проблемы социализации личности в условиях НТР / В. И. Войтко. – М. : Знание, 1975. – 130 с.
50. Войцеховская О. А. Дети и новая школа / О. А. Войцеховская // Шлях освіти. – 1923. – № 9 – 10. – С. 143–153.
51. Волобуїв П. По досвідних установах соцвиху України / П. Волобуїв // Радянська освіта. – 1925. – № 4. – С. 51–54.
52. Волович А. С. Особенности процесса социализации выпускников средней школы: дис. … канд. филос. наук : 13.00.07 / А. С. Волович. – М., 1990. – 130 с.
53. Волошина В. Я. Педагогічна й освітня діяльність Т. Г. Лубенця / В. Я. Волошина. – К. : Академія, 1999. – 125 с.
54. Волошина В. Я. Проблеми теорії та методики початкового навчання в педагогічній спадщині Т. Г. Лубенця : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Волошина Валентина Яківна. – К., 1974. – 177 с.
55. Временное положение о детских учреждениях социального воспитания Украинской Социалистической Советской Республики // Руководство по социальному воспитанию. – Х. : Госиздат Украины, 1924.
56. Галагузов М. А. Понятийно-терминологические проблемы педагогики и образования / М. А. Галагузов, Г. Н. Штинова // Педагогика. – 1997. – № 6. – С. 15–20.
57. Ганджій А. Дитячі містечка / А. Ганджій // Радянська освіта. – 1925. – № 7. – С. 69–70.
58. Ганджій А. Мережа установ Соцвиху / А. Ганджій // Шлях освіти. – 1923. – № 9 – 10. – С. 215–222.
59. Ганчар А. Десятиріччя Жовтневої революції / А. Ганчар // Радянська освіта. – 1927. – № 11. – С. 56–62.
60. Ганчжулевич Т. Клубна робота в трудовій школі / Т. Ганчжулевич // Радянська освіта. – 1927. – № 1. – С. 16–20.
61. Гапон Ю.А. Соціально-педагогічні основи процесу виховання особистості / Ю. А. Гапон. – Запоріжжя, 1998. – 218 с .
62. Гегель Г. Лекции по эстетике // Сочинения : в 7 т. / Г. Гегель. – М.; Л., 1934. – Т. 7. – 524 с.
63. Гендрихівська А. Про літні дошкільні майдани та їх організацію / А. Гендрихівська // Радянська освіта. – 1927. – № 5. – С. 26–32.
64. Герасимович Ю. До організації краєзнавчого гуртка при трудшколі / Ю. Герасимович // Радянська освіта. – 1929. – № 11. – С. 63–64.
65. Гергет А. Готалов-Готлиб А. Современные педагогические течения / А. Гергет, А. Готалов-Готлиб. – Херсон : Госиздат Украины, 1925. – 250 с.
66. Гершунский Б. С. Философия образования / Б. С. Гершунский. – М. : Флинта, 1998. – 428 с.
67. Гиддингс Ф. Г. Основания социологии / [пер. с англ. Н. Спиридонова]. – М., 1998. – 418 с.
68. Гилинский Я. И. Стадии социализации индивида / Я. И. Гилинский // Человек и общество. Проблемы социализации индивида. – М., 1971. – С. 47.
69. Глаголева Л. В. Площадки как один из видов летних занятий с детьми / Л. В. Глаголева. – Л., 1925. – 123 с.
70. Гмурман В. Стенгазета в коллективе юных ленинцев / В. Гмурман // Шлях освіти. – 1924. – № 7. – С. 135–140.
71. Голованова Н. Ф. Социализация и воспитание ребенка: учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Н. Ф. Голованова. – СПб. : Речь, 2004. – 271 с.
72. Гольдфайн Б. До питання про навчання вихованців дитбудинків / Б. Гольдфайн // Радянська освіта. – 1927. – № 5. – С. 14–16.
73. Гольдфайн Б. О соцсоревновании в детдомах / Б. Гольдфайн // Детский дом. – 1930. – № 4. – С. 56–59.
74. Гонтар О. В. Деякі питання міжнаціональних відносин на Україні в 20-ті роки / О. В. Гонтар // Український історичний журнал. – 1991. – № 7. – С.125.
75. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С.Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.
76. Гордин Л. Ю. Воспитание и социализация / Л. Ю. Гордин // Советская педагогика. – 1992. – № 2. – С. 38–43.
77. Готалов-Готліб А. Г. Критичні зауваження до питання про уніфіковану систему народної освіти перехідної доби в СРСР / А. Г. Готалов-Готліб // Шлях освіти. – 1929. – № 1 – 2. – С. 12–28.
78. Готалов-Готлиб А. Г. Система народної освіти Німеччини, Сполучених штатів Північної Америки, Франції та Англії / А. Г. Готалов-Готлиб // Шлях освіти. – 1928. – № 4 – 12. – С. 5–12.
79. Гранкина Р. М. Проблемы социализации личности старшеклас-сников в отечественной педагогике и школе 60–80-х гг. ХХ ст. / Р. М. Гранкина; под ред. В. В. Макеев. – Пятигорск : ПГЛУ, 2000. – 174 с.
80. Гребенюк Б. Б. Социализация учащихся общеобразовательных школ развитых капиталистических стран: Англии, США, ФРГ : автореф. дисс. на соискания уч. степени наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Общая педагогика и история педагогики” / Б. Б. Гребенюк. – М., 1979. – 16 с.
81. Григор’їв М. Сучасні педагогічні течії в СРСР / М. Григор’їв // Радянська освіта – 1929. – № 9. – С. 14–29.
82. Гринько Г. Наш путь на запад / Г.Гринько // Путь просвещения. – 1923. – № 7 – 8. – С. 1–19.
83. Гринько Г. Социальное воспитание детей / Г. Гринько // Путь просвещения. – 1922. – № 1. – С.1–52.
84. Гринько Г. Чергові завдання радянського будівництва в царині освіти / Г. Гринько. – К., 1920. – Вип.1. – С. 14–19.
85. Гриценко М. С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917–1965) / М. С. Гриценко; С. А. Литвинов. – К. : Радянська школа, 1966. – 259 с.
86. Грінченко Б. Листи з України Наддніпрянської / Б. Грінченко. – К., 1917. – С. 180.
87. Грінченко Б. Українська граматика до науки читання й писання / Б. Грінченко. – К. : Криниця, 1917. – 64 с.
88. Грінченко Б. Якої нам треба школи? / Б. Грінченко. – К., 1912. – 24 с.
89. Гук І. Виховання колективізму в дитячій установі / І. Гук // Радянська освіта – 1929. – № 12. – С. 35–37.
90. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. – К. : АПН, 2002. – 224 с.
91. Гурарий. Пионеры и семья / Гурарий // Друг детей. – 1925. – № 6. – С. 11–12.
92. Гуров В. Н. Социализация личности: социальный педагог, семья, школа / В. Н. Гуров, Л. Я. Селюкова. – Ставрополь : ИУУ, 1993. – 178 с.
93. Гурова Р. Г. Випускник середньої школи / Р. Г. Гурова. – М. : Педагогіка, 1977. – 176 с.
94. Гурова Р. Г. Социологические проблемы воспитания / Р. Г. Гурова. – М. : Педагогика, 1981. – 176 с.
95. Денисова М. Ф. Проблема воспитания личности в советской педагогической теории 20-х – нач. 30-х годов : автореф. дисс. на соискание уч. ступени канд. пед. наук : спец.13.00.07 “Теория и методика воспитания” / М. Ф. Денисова. – М., 1989. – 16 с.
96. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
97. Державний стандарт базової і повної середньої освіти / Затв. Пост. Каб. міністрів України від 14.01.2004 р. № 24 // Управління школою. – 2004. – № 4. – С. 2–31.
98. Детский коллектив и ребенок / [под ред. А. Залужного, С.Лозинского]. – К. : Книгоспілка, 1926. – 235 с.
99. Детское движение и школа : сборник [под ред. ЦБ ЮП при ОЛКСМ]. – Молодая гвардия. – 229 с.
100. Джуринский А. Н. История зарубежной педагогики : учеб. пос. для студ. высш. уч. зав. / А. Н. Джуринський. – М. : Форум, 1988. – 272 с.
101. Діти в Україні в умовах перехідного періоду. Аналіз ситуації. – К. : Генеза, 1996. – 81 с.
102. Діяльність Наркомпросу УРСР за 1924–1925 рік. – Х.: Укрдержвидав, 1925. – 162 с.
103. Донець Л. Міські клуби для дітей старшого віку / Л. Донець // Порадник діячам позашкільної освіти і дошкільного виховання. – К. : Видання Департаменту позашкільної освіти, 1918. – Вип. 1. –С.143–151.
104. Дроб’язко П. І. Українська національна школа: витоки і сучасність / П. І. Дроб’язко. – К. : Академія, 1997. – 184 с.
105. Дуднік Л. М. Педологічна служба в школах України (20-ті – перша половина 30-х років ХХ століття) : дис. ... канд. пед. наук : спец.13.00.01 / Дуднік Людмила Миколаївна. – Луганськ, 2002. – 183 с.
106. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм; [ пер. с франц. А. Б. Гофман]. – М. : Канон, 1995. – 352 с.
107. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм ; [пер. с франц. А. Б. Гофман]. – М. : Канон, 1996. – 132 с.
108. Дюшен В. Дещо про чергові завдання роботи дитбудинків / В. Дюшен // Радянська освіта. – 1927. – № 3. – С. 12–19.
109. Дюшен В. Цільова установа дитячих будинків, дитячих містечок і дитячих колоній / В. Дюшен // Радянська освіта. – 1926. – № 7 – 8. – С. 9–14.
110. Дюшен В. СПОН – соціально-правова охорона неповнолітніх на 10-й Жовтень / В. Дюшен // Радянська освіта. – 1927. – № 11. – С. 29–33.
111. Дьюї Дж. Моє педагогічне кредо / Дьюї Дж; [пер. з англ. В. О. Кова-ленко] // Шлях освіти. – 1998. – № 1. – С. 50–55.
112. Дьюї Дж. Моральні принципи в освіті / Дж. Дьюї; [пер. з англ. М. Олійник]. – Л. : Освіта, Літопис; Центр гуманітарних досліджень Львівського національного ун-ту ім. І. Франка, 2001. – 32 с.
113. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления (как мы мыслим) / Дж. Дьюї; [пер. с англ. И. М. Никольская]. – М. : Лабиринт, 1999. – 192 с.
114. Дьюи Дж. Школы будущего / Дж. Дьюї. – Берлин; М. : Госиздат, 1992. – 178 с.
115. Дьюи Дж. Школа и ребенок / Дж. Дьюи; [пер. з англ. Л. Азаревич]. – М. ; Пг. : Государственное изд., 1923. – 59 с.
116. Еланський В. Дитячий будинок / В. Еланський // Рад. Освіта, 1928. – № 9. – С. 67–72.
117. Елькін Д. Дитина й покарання /Д. Елькін // Шлях освіти. – 1929. – № 1 – 2. – С. 95–108.
118. Єхало В. П. Проблема соціалізації особистості в інтеракціоністській соціології : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : спец. 22.00.01 / В. П. Єхало. – К., 1992. – 17 с.
119. Животенко-Піанків А. Педагогічно-просвітницька праця Б. Грін-ченка / А. Животенко-Піанків. – К. : Просвіта, 1999. – 176 с.
120. Жукова О. А. Соціалізація особистості в системі просвітницько-педагогічної діяльності Х. Д. Алчевської : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Жукова Оксана Анатоліївна. – Х., 2001. – 205 с.
121. Журавель К. Школа в революційні свята / К. Журавель // Радянська освіта. – 1928. – № 12. – С. 42–44.
122. Закон України “Про освіту”. – Київ, 1996. – 36 с.
123. Забарний І. Про стінну газету в школі / І. Забарний // Радянська освіта. – 1929. – № 7 – 8. – С. 32–36.
124. Заверико Н. Історико-теоретичний аналіз досліджень проблем соціалізації особистості / Н. Заверико, І. Звєрєва // Соціальна педагогіка і адаптивність особистості : науково-методичне видання / [відп. ред. В. Слюсаренко]. – Суми : Мрія ЛТД, 1994. – 548 с.
125. Заверико Н. В. Социализация старшеклассников в самодеятельных объединениях : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Заверико Наталія Віталіївна. – К., 1992. – 182 с.
126. Задериголова М. Дещо про планування суто виховних моментів у житті дитбудинків / М. Задериголова // Радянська освіта. – 1927. – № 3. – С. 20–26.
127. Задериголова М. Дитячий будинок як установа соцвиху / М. Задериголова // Радянська освіта. – 1926. – № 9. – С. 10–13.
128. Задериголова М. До питання про організацію педпроцесу в дитмістечках / М. Задериголова // Радянська освіта. – 1926. – № 7 – 8. – С. 42–45.
129. Задериголова М. Єдиний педагогічний процес в дитячому будинку / М. Задериголова // Радянська освіта. – 1927. – № 8 – 9. – С. 16–23.
130. Закон України “Про освіту” // Законодавство України про освіту : зб. законів. – К. : Парламентське вид-во, 2002. – 159 с.
131. Залужный А. Задачи современного педагогического эксперимента / А. Залужный // Український вісник рефлексології та експериментальної педагогіки. – Х., 1926. – № 2. – С. 138–149.
132. Залужний О. Закони навчання / О. Залужний // Радянська освіта. – 1926. – № 5. – С. 20–22.
133. Залужный А. Лженаука педология в “трудах” Залкинда / А.Залужный. – М. : Учпедгиз, 1937. – 45 с.
134. Залужный А. Методы изучения детского коллектива / А. Залужный // Путь просвещения. – 1925. – № 4. – С. 114–126.
135. Залужний О. Методи вивчення дитячого колективу / О. Залужний. – Х. : Книгоспілка, 1927. – 180 с.
136. Залужний О. Метод тестів у нашій школі / О. Залужний // Шлях освіти. – 1926. – № 1. – С. 63–85.
137. Залужний О. Найхарактерніші риси радянської педагогіки / О. Залужний // Шлях освіти. – 1929. – № 10. – С. 43–48.
138. Залужний О. Організованість шкільних груп та її вимірювання / О. Залужний // Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології. – Х., 1929. – № 1(12). – С. 5–15.
139. Залужний О. Педологія на Україні після жовтня / О. Залужний // Комуністична освіта. – 1932. – № 10. – С. 69–84.
140. Залужний О. Проблеми шкільної дисципліни / О. Залужний // Шлях освіти. – 1928. – № 11. – С. 5–11.
141. Залужний О. Про уточнення деяких основних понять при вивченні поведінки дитини / О. Залужний // Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології. – Х., 1928. – № 2 (9). – С. 5–14.
142. Залужний О. Реакція вибору в дітей переддошкільного віку в умовах природного експерименту / О. Залужний // Український вісник експеримен-тальної педагогіки та рефлексології. – Х., 1926. – № 2. – С. 150–162.
143. Залужний О. Сільська трудова школа. Теорія і практика / О. Залужний. – Харків, 1926. – 74 с.
144. Залужний О. Соціальні настановлення учнів шкіл соцвиху / О. Залужний // Шлях освіти. – 1929. – № 12. – С. 13–18.
145. Залужний О. Учення про колектив: методологія дитколективу / О. Залужний. – Х. : Держвидав. України, 1929. – 222 с.
146. Залужний О. Характер взаємовідношень у дітей переддошкільного віку / О. Залужний // Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології. – Х., 1927. – № 2 (5). – С. 15–28.
147. Зарецкий М. Комплексная система в учреждениях соцвоса / М.Зарецкий // Путь просвещения. – 1923. – № 9 – 10. – С. 27– 41.
148. Захарченко М. В. Історія соціології (від античності до початку ХХ століття) / М. В. Захарченко, О. І. Погорілий. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.
149. Зевін В. Про дитячі ігри в педагогічній практиці / В. Зевін // Радянська освіта. – 1929. – № 7 – 8. – С. 26–29.
150. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии / Б. В. Зейгарник – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 128 с.
151. Зейман Р. Положение детей в детучреждениях Украины / Р. Зейман // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 267–273.
152. Зиньковский О. С. О социальном воспитании / О. С. Зиньковский. – К. : Всеукр. кооп. изд. союз, 1920. – 64 с.
153. Иваненко Г. С. Развитие общественного воспитания детей в Украинской ССР (1917–1930 гг.) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика» / Г. С. Иваненко. – К., 1986. – 23 с.
154. Иванов С. Комплексы на первой ступени обучения / С. Иванов // Путь просвещения. – 1923. – № 9 – 10. – С. 42–52.
155. Из истории буржуазной социологии ХIX – нач. XX века : сборник статей / [отв. ред. И. С. Кон]. – М. : Наука, 1979. – 344 с.
156. Ильчиков М. З. Социология воспитания / М. З. Ильчиков, Б. А. Смирнов. – М. : Фирма Гардарика, 1996. – 111 с.
157. Иорданский Н. Н. Основы и практика социального воспитания / Н. Н. Иорданский. – М. : Работник просвещения, 1924. – 191 с.
158. История социальной педагогики : хрестоматия-учебник / [под ред. М. А. Галагузовой]. – М. : ВЛАДОС, 2000. – 544 с.
159. Ищенко Н. П. Социальное становление советской молодежи / Н. П. Ищенко. – К. : Вища школа, 1989. – 199 с.
160. Іваницький С. Травневе свято / С.Іваницький // Радянська освіта. – 1924. – № 3 – 4. – С. 13–19.
161. Історія України / [за ред. В. А. Смолія]. – К. : Альтернатива, 1997. – 416 с.
162. Історія зарубіжної педагогіки : хрестоматія / [укл.: Н. І. Бєлкіна, Є. І. Коваленко]; заг. ред. Є. І. Коваленко. – Київ : Центр навчальної літератури, 2006. – 664 с.
163. Кабуш В. Т. Воспитание школьников в условиях обновления общества / В. Т. Кабуш. – Минск: ИПКУ, 1994. – 181 с.
164. Калениченко Н. Проблема сім’ї та сімейного виховання в Україні (20-ті роки ХХ століття) / Н. Калениченко // Шлях освіти. – 1997. – №4. – С. 47–50.
165. Кершенштайнер Г. Гражданское воспитание юношества: Избранные сочинения / Г. Кершенштайнер. – М., 1915. – С. 5–112.
166. Кершенштайнер Г. Понятие трудовой школы / Г. Кершенштайнер // Рабочая книга по истории педагогики / [ред. И. Ф. Свадковский]. – М.; Л., 1930. – С. 304–313.
167. Кершенштайнер Г. Основные вопросы школьной организации / Г. Кершенштайнер. – М., 1911. – 139 с.
168. Ковалев А. И., Реут М. Н. Социализация неслышащей молодежи. – М. : Социум, 2001. – 221 с.
169. Коваленко В. Вплив ідей Дж. Дьюї на українську школу й педагогіку 1920–1930-х років / В. Коваленко // Шлях освіти. – 1997. – № 4. – С. 51–55.
170. Коваленко В. О. Педагогічні ідеї Дж. Дьюї та їх вплив на педагогічну теорію та практику в Україні (20-ті роки ХХ ст.) : дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / Коваленко Володимир Опанасович. – К., 2000. – 199 с.
171. Коваленко В. О. Проблеми демократизації виховання в філософсько-педагогічній концепції Дж. Дьюї / В. О. Коваленко // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. – 1996. – Ч. 1. – С. 63–69.
172. Коваленко Є. І. Розвиток школи і педагогічної науки на Україні / Є. І. Коваленко. – Ніжин, 1989. – 167 с.
173. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка / Соціальна робота : навч. пос. / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р. Хлєбік. – К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
174. Ковальчук І. В. Т. Г. Лубенець про активізацію розумової діяльності дітей / І. В. Ковальчук // Початкова школа. – 1970. – № 7. – С. 64–67.
175. Ковтун Я. Опорні дитячі будинки в системі соцвиху / Я. Ковтун // Радянська освіта. – 1927. – № 5. – С. 17–18.
176. Кодекс законов о народном просвещении УССР. – Х. : Изд-во Народного Комиссариата просвещения УССР, 1922. – 111 с.
177. Кон И. С. НТР и проблемы социализации молодежи / И. С. Кон. – М. : Знание, 1987. – 179 с.
178. Кон И. С. Проблема человеческого Я / И. С. Кон, Д. Н. Шалин, Д. Г. Мид // Вопросы философии. – 1969. – № 12. – С. 85–96.
179. Кон И. С. Ребенок и общество: историко-этнографическая перспектива / И. С. Кон. – М. : Наука, 1988. – 270 с.
180. Кон И. С. Социология личности / И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1967. – 383 с.
181. Конституція України // Законодавство України про загальну середню освіту. – К. : Юрінком, 1999.
182. Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – № 41 (219). – С. 2–7.
183. Концепція національного виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1996. – № 13.
184. Концепція профільного навчання в старшій школі : затв. рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 25.09.03 № 10/12-2 / АПН України. Ін-т педагогіки; [укл.: Л. Березівська, Н. Бібік, М. Бурда та ін.] // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2003. – № 24. – С. 3–15.
185. Концепція “Сім’я і родинне виховання” // Щербань П. Національне виховання в сім’ї  для батьків, учителів, вихователів / П. Щербань. – К. : Культурологічне ПП “Боривітер”, 2000. – С. 209–232.
186. Концепція сучасного українського виховання // Освіта. – 1996. – Вересень. – С. 2–3.
187. Концепція трудової підготовки школярів України // Освіта. – 1993. – № 28. – С. 2–3.
188. Корнєв М. Н. Соціальна психологія : підруч. / М. Н. Корнєв, А. Б. Коваленко. – К., 1995. – 304 с.
189. Корсун І. В. Соціалізація старшокласників у сфері вільного часу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки”/ І. В. Корсун. – Луганськ, 1996. – 12 с.
190. Костюк Г. С. Принцип развития и психологии: методологические и теоретические проблемы психологии / Г. С. Костюк. – М., 1969.
191. Кравець В. П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ ст.: навч. посіб. / В. П