СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД АНАЛІЗУ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

УДК 371.2 (09)

ВОЗНЮК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД АНАЛІЗУ
РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

13.00. 01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Науковий керівник:
Саух Петро Юрійович,
доктор філософських наук, професор

Житомир – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ ОСВІТИ…… 13
1.1.
1.1.1. Синергетична парадигма пізнання в контексті педагогіки………………..
Парадигмальні засади синергетики………………………………………… 13
13
1.1.2.
1.1.3.
1.2.

1.2.1.

1.2.2. Головні особливості педагогічної синергетики…………………………….
Синергетичний підхід як метод аналізу освітніх систем………………….
Аналіз синергетично орієнтованої педагогічної думки, спрямованої на синергізацію освітніх систем …………………..….………………................
Головні напрями використання синергетичного підходу до аналізу й оптимізації освітніх процесів………………………………………………..
Методологічні та парадигмальні наслідки використання синергетичного підходу в педагогіці………………………………………………………… 25
33

45

45

59
1.3. Критеріальні ознаки виявлення синергетичних рис та ресурсів педагогічних систем та основні принципи їх синергізації ………………..
64
Висновки до розділу 1………………………………………………………. 79
РОЗДІЛ 2 ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ Й ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ ТА ЇХ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ В КОНТЕКСТІ СИНЕРГЕТИЧНОГО ПІДХОДУ….……….

81
2.1. Синергетичні закономірності розвитку освіти й педагогічної думки……. 81
2.1.1 Розвиток педагогічної думки на локальному рівні…………………………. 84
2.1.2 Синергетична модель актуалізації глобальних та локальних тенденцій розвитку освіти та вітчизняної педагогічної думки………………………
89
2.2.
2.2.1
2.2.2 Синергетичні напрями педагогічної думки другої половини ХХ століття
Системно-структурний етап розвитку педагогічної думки……………..
Синергетичний етап розвитку педагогічної думки……………………… 94
95
102
2.3. Аналіз імпліцитно присутніх синергетичних аспектів у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття…………………………
136
Висновки до розділу 2……………………………………………………….. 184
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………. 186
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……………… 190
260

ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. Розвиток сучасної педагогічної науки характеризується пошуком фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу, що знаходить відображення в освітніх документах України. У них зазначено, що метою освіти і виховання має бути професійно компетентний, ініціативний, творчий громадянин, наділений почуттям обов'язку і відповідальності перед суспільством, здатний швидко адаптуватися до сучасного світу, характерними рисами якого є підвищення ролі особистості, інтелектуалізація її діяльності у контексті динамічних змін техніки і технологій, неперервного зростання обсягів інформації. Інтенсифікація інформаційних потоків, як один із головних чинників входження глобалізованого світу в еру інформаційного суспільства, відображає кризу класичної наукової парадигми та зумовлює поширення тенденції сучасної науки до експонентного зростання і поновлення знань, постійного розширення та поглиблення сфер наукового дослідження.
На початку ХХ сторіччя загальний обсяг знань, які виробляло людство, подвоювався кожні десять років. У наш час цей процес займає лише рік. Відповідно до прогнозів, у недалекому майбутньому загальний обсяг знань буде подвоюватися кожні декілька місяців. Ось чому головна тенденція сучасного світу – поновлення знань – передбачає й розвиток іншої тенденції, яка визначає спрямованість скоріше на цілісність знань, ніж на їх конкретний зміст, оскільки експоненціальний темп розвитку нашого надзвичайно динамічного світу приводить до того, що спеціалізовані знання втрачають свою прикладну цінність через 10-15 років.
Все це вимагає побудови такої педагогічної системи, яка б забезпечила впровадження в освітню галузь синтетичного знання, що формується на основі міждисциплінарних зв’язків. Синергетика – один із новітніх наукових напрямів – може вважатися провідною галуззю міждисциплінарних досліджень, що поширюються на всі сфери суспільного буття. Сучасні наукові дослідження засвідчують, що синергетична парадигма сприяє глибокому пізнанню таких складних нелінійних відкритих систем, як суспільство та різних його підсистем, зокрема й освіти [136; 137; 171; 172; 314].
Актуальною є кардинальна трансформація освітньої галузі України, яка потребує врахування синергетичних принципів її самоорганізації як відкритої соціальної системи. Тому на сучасному етапі розвитку педагогічної науки концепція синергізму в навчанні та вихованні набуває інтенсивного розвитку, а ідеї синергетики знаходять широке застосування в освітньому просторі, коли педагогічні системи починають аналізуватися в термінах синергетичної теорії самоорганізації. Тому проблема застосування принципів синергетики в освітній галузі стає предметом дослідження багатьох науковців.
Окремі аспекти теорії самоорганізації з педагогічної точки зору знайшли відображення у працях вітчизняних (Г.П. Васянович [54], А.В. Євтодюк [101], І.В. Єршова-Бабенко [100], С.Ф. Клепко [136; 137], В.А. Кушнір [171; 172], В.С. Лутай [179–181], С.Ф. Цикін [325; 326], О.В. Чалий [328; 329] й ін.) та зарубіжних (В.І. Аршинов [12–14], В.Г. Буданов [46–48], В.Г. Виненко [60; 61], Л.Я. Зоріна [111], Є.М. Князєва [141–145], В.В. Маткін [185; 186], А.П. Назаретян [201], Л.І. Новикова [216], С.Д. Пожарський [44], В.І. Редюхін [256], М.М. Таланчук [296–299], С.С. Шевельова [341; 342], Ю.В. Шаронін [336–338] та ін.) науковців, які використовують синергетичну парадигму для осмислення розвитку педагогічної думки, розгортання освітніх процесів та проектування освітніх систем. Проблемі застосування синергетичного підходу в педагогіці присвячені окремі дисертаційні роботи (О.І.Бочкарьов [41], В.Т.Виненко [61], А.В. Євтодюк [101], В.В.Маткін [186], Л.В.Сурчалова [291], Ю.В.Талагаєв [295], М.О. Федорова [314] й ін.), в яких досліджується методологія синергетики, обґрунтовуються синергетичні закономірності освітньої діяльності.
Широко розвивається методологія синергетики (В.І. Андрєєв [5], Л.Я.Зоріна [111], В.І. Редюхін [256] й ін.); закладено основи "синергетики освіти" (Г. Шефер [346]), розкриваються синергетичні закономірності освітньої діяльності. З’ясовано, що синергетичний підхід до освіти реалізується в домінуванні в освітній діяльності самоосвіти, самоорганізації, самоврядування й полягає в стимулюючому впливові на суб'єкт навчальної діяльності з метою його саморозкриття й самовдосконалення в процесі співробітництва з іншими людьми й із самим собою.
Дослідники доводять, що універсальні характеристики світу, зафіксовані синергетикою в середині ХХ століття (а ще раніше, деякі з них були констатовані теорією систем), виявляються в функціонуванні й освітніх систем – як на рівні пасивному (у вигляді природного розвитку подій в освітній сфері), так і на рівні активно-рефлексивному – через входження синергетичної пояснювальної моделі та, взагалі, синергетичної парадигми мислення в сферу педагогічної думки. Вона починає рефлексувати освітні процеси з позиції неврівноваженої динаміки, моделювати освітні системи за допомогою принципів синергетики з метою їх оптимізації. Все це зумовило розвиток педагогічної синергетики – системи педагогічних поглядів, орієнтованих на синергетичну парадигму пізнання світу та оптимізацію освітніх систем за допомогою теоретичних та практичних ресурсів цієї науки. Незважаючи на те, що проблемам синергетики в освіті присвячено чимало робіт, такі категорії, як "педагогічна синергетика", "синергетичний підхід у освіті", ще не отримали в педагогіці однозначного тлумачення та перебувають у стадії розробки та обґрунтування.
Але незважаючи на те, що проблемам синергетики в освіті присвячено чимало робіт, такі поняття, як "педагогічна синергетика", "синергетичний підхід у освіті", ще не одержали однозначного тлумачення в педагогіці та перебувають у стадії розробки та обґрунтування. Малодослідженими залишаються можливості зміни системних властивостей особистісної сфери вихованця за допомогою синергетичного підходу до педагогічної діяльності, який забезпечує підвищення сприйнятливості педагога до новацій, надає йому можливості активного цілеспрямованого й вільного використання інформації, актуалізує мотиви, спрямовані на саморозвиток особистості [314].
Актуальність і проблемність упровадження ідей синергетики в освіту, що зумовлюється наявністю в освітянській практиці як традиційного лінійного так і нелінійного імовірнісного синергетичного мислення, випливає із протиріч у освітній практиці між: необхідністю реалізації синергетичного підходу у професійній діяльності педагога та недостатньою розробленістю в педагогічній теорії вихідних концептуальних засад педагогічної синергетики; декларацією особистісно орієнтованої парадигми навчання і виховання та відсутністю ефективних технологій її реалізації; системою освіти, вибудуваною відповідно до ідеалів і норм класичної науки, і відкритою моделлю освіти, зміст якої має бути багатогранним і варіативним.
Таким чином, актуальність зазначеної проблеми та її недостатня розробленість у педагогічній теорії зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: "Синергетичний підхід як метод аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки (друга половина ХХ століття)".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з комплексною темою науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка – "Шляхи вдосконалення фахової підготовки майбутнього вчителя" (держ. реєстр. № 0106 V 005409). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 4 від 24.11. 2006) і погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 11.12. 2006).
Мета дослідження – обґрунтувати пізнавальні ресурси синергетичного підходу як методу аналізу освітніх процесів в історії вітчизняної педагогічної думки.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Провести компаративний аналіз традиційної класичної і синергетичної парадигм освіти та обґрунтувати доцільність використання синергетичного підходу як методу аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки у другій половині ХХ століття.
2. Розробити критеріальні ознаки виявлення синергетичних ресурсів педагогічних систем і сформулювати головні принципи синергізації навчання та виховання з метою оптимізації освітнього простору.
3. Обґрунтувати синергетичну модель актуалізації глобальних та локальних тенденцій розвитку освіти і педагогічної думки.
4. Проаналізувати провідні тенденції розвитку освіти та вітчизняної педагогічної думки, визначити імпліцитні й експліцитні синергетичні риси у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття.
Об’єкт дослідження – процес розвитку вітчизняної педагогічної думки у другій половині ХХ століття.
Предмет дослідження – синергетичний підхід як метод аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки.
Хронологічні межі окреслюються періодом становлення та розвитку синергетики як нового міждисциплінарного напрямку системних досліджень – другою половиною ХХ століття. Нижня межа – 60-70 рр. ХХ століття – зумовлюється актуалізацією у сфері вітчизняної педагогічної думки системно-структурного підходу до організації навчання, виховання, діяльності. Верхня хронологічна межа визначається початком ХХІ століття, коли педагогічна синергетика отримала найбільш інтенсивний розвиток. Саме у цей період було захищено чимало дисертацій з педагогіки та філософії освіти, де досліджувалися проблеми педагогічної синергетики. Наукові ідеї, відображені у них, формувалися у попередні роки, тобто у кінці ХХ століття.
Методологічну основу дослідження становлять: філософська методологія, зокрема, системні аспекти теорії пізнання; загальнонаукова та синергетична методологія – основні положення системно-синергетичного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; конкретно наукова методологія – концептуальні ідеї психології та педагогіки про гармонійний розвиток особистості у навчально-виховному процесі; суб’єкт-суб’єктну взаємодію в умовах особистісно орієнтованого та індивідуально-диференційованого навчання; зв’язок теорії з практикою та його реалізація в освітньому просторі; суб’єктно-діяльнісний, особистісно орієнтований, синергетичний та акмеологічний підходи до організації навчально-виховного процесу; принципи історизму, об’єктивності, науковості та порівняльного аналізу подій і явищ освітньої сфери.
Теоретичну основу дослідження склали: положення загальнодержавних нормативних документів, у яких відображено основні ідеї національної освіти (Конституція України, Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Концепція громадянського виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті); наукові праці з проблем теорії та історії педагогіки, філософії, психології; матеріали науково-методичних та періодичних видань другої половини ХХ століття; теорія синергетики та самоорганізації (В.І. Аршинов, Є.М. Князєва, С.П. Курдюмов, А.П. Назаретян, І. Прігожін та ін.); філософська концепція цілісності (В.В. Кизима, І.З. Цехмістро та ін.); концепція функціональної асиметрії півкуль головного мозку людини (Б.Г. Ананьєв, Н.М. Брагіна, В.Л. Деглін, Т.А. Доброхотова та ін.); головні аспекти синергетичного підходу у дослідженні соціальних явищ (В.П. Бранський, В.Г. Буданов, Г.П. Васянович, С.Д. Пожарський, П.Ю. Саух та ін.); головні аспекти педагогічної синергетики (А.В. Євтодюк, В.А. Кушнір, В.С. Лутай, А.П. Назаретян та ін.); особистісно орієнтована парадигма освіти (І.Д. Бех, В.М. Доній, В.Г. Кремінь, С.І. Подмазін, О.В. Сухомлинська та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: хронологічний, аналітичний, історико-порівняльний, ретроспективний методи, що дало можливість проаналізувати розвиток вітчизняної педагогічної думки, процес формування теоретичних засад педагогічної синергетики; системний підхід використовувався з метою уточнення понятійно-категоріального апарату, розкриття теоретичних аспектів означеної проблеми, порівняння та зіставлення подій, явищ, відомостей, фактів; конструктивно-генетичний метод був важливим для оцінки тенденцій розвитку вітчизняної освіти; системно-екстраполяційний метод застосовувався для аналізу педагогічних систем з позиції синергетичної парадигми; метод класифікації та теоретичних узагальнень використовувався для чіткої системної обробки наукових фактів та формування висновків.
Дослідження здійснювалось у чотири етапи протягом 1999-2009 рр.
На першому етапі (1999-2002 рр.) вивчалися та аналізувалися загальнонаукова, педагогічна, психолого-педагогічна, історико-педагогічна література, законодавчі освітні документи.
На другому етапі (2003-2005 рр.) з'ясовувалися головні суперечності сучасної освіти, обґрунтовувалися мета, завдання, об’єкт дослідження, визначалися теоретичні підходи, методи дослідницької діяльності.
На третьому етапі (2006-2007 рр.) здійснювались історико-педагогічний пошук та аналіз відповідних наукових джерел, систематизація та первинне узагальнення отриманих результатів.
На четвертому етапі (2008-2009 рр.) оформлювалася текстова частина дослідження, виявлялися основні тенденції становлення і розвитку педагогічної синергетики у контексті еволюції вітчизняної педагогічної думки другої половини ХХ століття.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше:
розроблено критеріальні ознаки виявлення синергетичних ресурсів педагогічних систем, здійснено аналіз розвитку вітчизняної педагогічної думки з використанням методології синергетики та узагальнено провідні тенденції розвитку освіти у другій половині ХХ століття;
обґрунтовано синергетичну модель актуалізації глобальних та локальних тенденцій розвитку освіти і педагогічної думки; виявлено експліцитно та імпліцитно присутні синергетичні аспекти у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття;
конкретизовано головні принципи та зміст синергізації навчання та виховання з метою оптимізації освітнього простору та представлено цілісний аналіз проблеми впровадження синергетичної парадигми у царину педагогічного знання;
подальшого розвитку набули деякі аспекти педагогічної синергетики та питання концептуального оновлення категорій педагогіки на основі використання положень педагогічної синергетики.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у формулюванні принципів та змісту синергізації навчання та виховання з метою оптимізації освітнього простору, які можуть застосовуватися у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів. Висновки дослідження є обґрунтованими рекомендаціями, які можуть бути використані при викладанні педагогічних дисциплін як у процесі підготовки майбутніх педагогів, так і в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, при розробці фахової навчально-методичної літератури, спецкурсів і навчальних програм, орієнтованих на студентів, магістрантів, аспірантів.
Особистий внесок здобувача. Основні положення дисертаційного дослідження, викладені у 15 спільних з іншими авторами працях, що увійшли до дисертації, належать автору.
У навчальному посібнику "Соціосинергетика та ідеологія держави" (підготовленому у співавторстві з І.Г. Грабаром та М.А. Козловцем) автору належить висвітлення освітніх проблем у контексті синергетичного дискурсу.
У навчальному посібнику "Синергетика економічних систем" (виданому у співавторстві з І.Г. Грабаром, Л.Ю. Возною, Є.І. Ходаківським) автору належить обґрунтування головних загальнонаукових положень синергетики, її методологічного апарату, філософської концепції цілісності, фазових переходів, синергетичних основ психології реклами.
У монографії "Світ людини: проблеми комплексного вивчення" (написаною у співавторстві з О.Р. Тичиною за матеріалами наукового семінару з синергетики у Житомирському технологічному університеті) автору належить висвітлення універсальної парадигми розвитку та нової синергетичної парадигми освіти.
У монографії "Основні аспекти концепції універсальної моделі буття" (написаною англійською мовою у співавторстві з О.Р. Тичиною та Л.М. Овандером) автору належить обґрунтування системних основ буття та екстраполяція системного принципу на педагогічні реалії.
У монографії "Людина, що навчається: головні аспекти нової парадигми освіти" (виданій у співавторстві з О.Р. Тичиною) автору належать глави, що висвітлюють психолого-педагогічні та системні аспекти нової парадигми освіти.
У статтях, написаних разом з І.Д. Бехом, М.В. Левківським, В.Г. Калашніковим, А.М. Машталіром, С.О. Кубіцьким, автору належить обґрунтування системно-синергетичних аспектів окремих психолого-педагогічних проблем, таких як: самодетермінація особистості, системні основи педагогічних технологій, синергетичні механізми творчості та мотивації.
На захист виносяться:
– критеріальні ознаки виявлення синергетичних ресурсів вітчизняних освітніх систем, основні принципи та зміст їх синергізації;
– синергетичні аспекти, експліцитно та імпліцитно присутні у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття;
– синергетична модель актуалізації глобальних та локальних тенденцій розвитку освіти та вітчизняної педагогічної думки.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалася чітким методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, системним аналізом історико-педагогічних явищ і фактів, вивченням та аналізом науково-педагогічних праць, застосуванням комплексу методів, адекватних меті та завданням дослідження, об’єкту, предмету, різнобічним аналізом та апробацією матеріалів дисертації.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження знайшли своє відображення у доповідях на міжнародних наукових конференціях: "Інвайронменальна наука і технологія" (Греція, 1999), "Людина і космос" (Житомир, 1999), "Психолого-педагогічні та економічні проблеми гуманізації навчально-виховного процесу в закладах освіти" (Рівне, 2002), "Іван Огієнко і розвиток освіти, науки, культури" (Київ-Житомир, 2002), "Духовно-моральний розвиток особистості у багатокультурному слов'янському просторі" (Ростов-на-Дону, 2003), "Формування професійної майстерності вчителя в умовах ступеневої освіти" (Київ-Житомир, 2003), "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2004), "Сучасні проблеми екологічної психології" (Київ, 2005), "Наука і освіта "2005" (Дніпропетровськ, 2005), "Акмеологія – наука ХХІ століття" (Київ, 2005), "Інновації у вищій освіті: проблеми та перспективи" (Кременець, 2007), "Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном" (Горлівка, 2007), "Педагогічна система Антона Макаренка: історія, реалії і перспективи" (Житомир, 2008); "Парадигма Творення в сучасній науці: на шляху до інтегрованого світогляду" (Острог, 2008) та ін.; на всеукраїнських наукових конференціях – "Шкільна екологічна освіта: проблеми та шляхи розв'язання" (Київ, 2001), "Василь Сухомлинський і сучасність: Батьківська педагогіка" (Тернопіль, 2002), "Синергетика: процеси самоорганізації технічних, технологічних та соціальних систем" (Житомир, 2003), "Взаємодія школи та громадських екологічних організацій у вихованні ціннісного ставлення школярів до природи" (Харків, 2003); "Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2002, 2004), "Національна освіта у контексті творчості А.С. Макаренка" (Житомир, 2003), "Синергетика як інтегративна галузь знань" (Житомир, 2004) та ін. Матеріали дослідження висвітлювались на сторінках педагогічної преси: "Педагогічна Житомирщина", "Директор школи", "Завуч школи", "Психолог" та ін.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження автора відображено у 22 наукових працях, серед яких 3 колективні монографії, 2 колективні та 1 одноосібний навчальний посібник, 9 статей надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, 13 додатків на 70 сторінках та списку використаних джерел, що налічує 362 найменування, з них 5 – іноземною мовою. Основний зміст дисертації складає 189 сторінок, загальний обсяг роботи 290 сторінок. Дисертація містить 7 таблиць та 3 рисунки на 19 сторінках.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Метою дисертаційного дослідження було обґрунтування пізнавальних ресурсів синергетичного підходу як методу аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки другої половини ХХ століття. Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави зробити такі висновки:
1. На основі компаративного аналізу традиційної класичної та синергетичної парадигм освіти у сфері педагогічної думки другої половини ХХ століття доведено, що в кінці ХХ століття педагогічна концепція синергізму набуває значного розвитку, а методологія синергетики активно впроваджується у сферу педагогіки, що позначається на розробці концептуальних і методологічних засад педагогічної синергетики, новітнього напряму педагогічної думки, та на обґрунтуванні синергетичного підходу до аналізу освітніх реалій.
У процесі дослідження встановлено доцільність і необхідність використання синергетичного підходу як методу аналізу розвитку вітчизняної педагогічної думки, сутність якого як методу аналізу явищ різної природи полягає у виявленні та пізнанні синергетичних закономірностей, які керують процесами самоорганізації в педагогічних системах, що потребує врахування природної самоорганізації цих систем. Сутність синергетичного підходу у педагогіці передбачає вивчення педагогічних явищ з позиції синергетичної методології, що дозволяє розширити теоретичні та практичні межі аналізу педагогічних систем. Процес такого аналізу – засобу досягнення певної пізнавальної мети – можна розуміти як метод, який включає вихідні положення синергетики та відображає характер (можливість, доцільність, обмеженість, специфіку тощо) їх використання у педагогічній сфері.
2. Обґрунтовано критеріальні ознаки виявлення синергетичних ресурсів педагогічних систем, зміст яких одночасно розкриває відповідні принципи їх синергізації. До головних критеріальних ознак віднесено: принципи самоорганізації, цілісності та відкритості педагогічної системи зовнішньому середовищу; її нестійкість та біфуркаційність, флуктуаційність та динамічну ієрархічність; імовірнісний, надситуативний, самоактуалізаційний, самодетермінований характер педагогічного процесу.
Розроблено основні принципи та зміст синергізації (оптимізації) освітніх систем, серед яких виокремлено такі специфічні елементи змісту синергізації, як суб’єкт-суб’єктний характер взаємин у навчально-виховному процесі; гуманізація; фасилітація; природовідповідність; міжпредметність; утвердження учнівського та студентського самоврядування; обмін педагогічної системи інформацією і енергією з навколишнім середовищем; відкритість педагогічної системи до педагогічних новацій, до інших предметних галузей сучасної науки, глобалізаційних процесів; відкритість світу на особистісному рівні кожного учасника навчально-виховного процесу, його самоорганізація, саморозвиток, креативність і нелінійність мислення; активність, самодетермінованість педагогічної системи; єдність навчання та виховання; "відкритий", дистанційний тип освіти впродовж життя; формування в системі освіти активного, багатогранного навчально-педагогічного середовища; широта та різнобічність психолого-педагогічних впливів на вихованця, спрямованість виховних впливів на цілісну людину у всьому розмаїтті її соціально-психологічного, соматичного, духовного аспектів; кооперативні дії великої кількості числа елементів та чинників навчально-виховного середовища; багатогранність шляхів розвитку людини; можливість педагогічної системи обирати шляхи своєї еволюції, виявляючи такі її синергетичні особливості, як резонанси, невизначеність, імовірність, випадковість, хаос тощо.
3. Концептуалізовано синергетичну модель актуалізації глобальних та локальних тенденцій розвитку освіти і педагогічної думки, яка базується на синергетичному розумінні циклічної зміни процесів ієрархізації та деієрархізації в еволюції соціальних систем, що позначається на зміні освітніх парадигм, технологій, методів та підходів. Зазначена модель дозволяє окреслити еволюцію світової освіти як суспільного інституту, теоретично узагальнити розвиток вітчизняної освіти та виховання у радянський і пострадянський періоди та виокремити її три історичних етапи:
а) етап деієрархізації педагогічної системи (20-40 роки ХХ століття), який характеризується активним пошуком нових форм навчання та виховання, становленням "трудової школи" з орієнтацією на трудове навчання як засіб інтеграції учнів у саме життя, розвитком бригадно-лабораторних, самоврядувальних форм навчання, комунарського виховання, педагогічної системи А.С. Макаренка;
б) етап ієрархізації педагогічної системи (50-80 роки ХХ століття), який визначається усталеним, догматизованим станом освіти, відходом від принципу трудової школи, поширенням "книжної школи", репродуктивних форм навчання, суворою регламентацією шкільного життя, назріванням освітньої кризи;
в) етап деієрархізації педагогічної системи (кінець ХХ століття), який виявляє глобалізацію освітніх процесів, повернення до "трудової школи", становлення "нового педагогічного мислення", гуманізацію освіти, розвиток суб’єкт-суб’єктної особистісно орієнтованої, ноосферної, людиномірної освітніх парадигм, розвиток педагогіки співробітництва, рух авторських шкіл, розгортання дистанційно-інноваційних процесів в освіті, розвиток педагогічної акмеології, педагогічної синергетики, педагогіки толерантності, учнівського та студентського самоврядування.
4. Виявлено, що експліцитно присутні синергетичні аспекти у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття виражають не тільки синергетичний стиль мислення, а й рефлексію науковцями-синергетиками освітніх проблем з позиції синергетичного підходу, який передбачає оперування термінами, категоріями синергетики та педагогічної синергетики, що відображає інноваційну тенденцію розвитку сучасної освіти та педагогічної думки. Це позначається на становленні новітніх парадигмальних напрямів та концепцій педагогічної синергетики (які можна кваліфікувати як її аспекти): постмодерністська парадигма децентричного педагогічного процесу, ціннісно-синергетичний підхід, педагогіка креативності, системно-функціональний підхід, гештальтосвіта, синергетичний напрямок навчально-виховної діяльності, синергетична концепція актуалізації мотиваційних механізмів, технологія імовірнісної освіти, синергетична концепція естетичного виховання.
Доведено, що синергетичний підхід імпліцитно притаманний будь-якій педагогічній теорії та практиці, що спрямовується на концептуалізацію та розбудову ефективної педагогічної системи, яка, відповідно до системних принципів її актуалізації, є цілісною відкритою сутністю. На основі аналізу імпліцитно присутніх синергетичних рис у вітчизняній педагогічній думці другої половини ХХ століття, а також вивчення динаміки її розвитку з позиції синергетичного підходу виокремлено та узагальнено провідні тенденції розвитку сучасної освіти: входження сучасної освіти у кризовий стан; глобалізація освітніх процесів; розширення філософсько-рефлексивного аспекту педагогіки; поглиблення людиномірної, ціннісно-психологічної орієнтації педагогічної думки; розвиток системно-інтеграційного аспекту педагогіки і педагогічної думки.
Установлено, що синергетичний підхід у педагогіці постає тим загальним теоретичним методом аналізу, завдяки якому можна провести цілісне концептуальне узагальнення в системі психолого-педагогічних наук, підвести під ними єдиний "теоретичний знаменник", зрозуміти логіку розвитку педагогічної думки та функціонування педагогічних систем, що засвідчує про високий системно-організуючий, узагальнюючо-класифікаційний, інноваційний ресурс синергетичного підходу.
Дисертаційне дослідження, яке підтверджує високий евристичний потенціал синергетичного підходу до аналізу освітніх реалій та тенденцій розвитку вітчизняної педагогічної думки другої половини ХХ століття, не вичерпує всіх аспектів проблеми та виявляє потребу в організації більш детальних досліджень зазначеної проблеми як в історико-педагогічному контексті, так і в сфері виховних та дидактичних технологій. Особливо важливим можна вважати дослідження перспектив використання синергетичного підходу в педагогічному проектуванні та педагогічній інноватиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрамов А. Образование в политике и политика в образовании / А. Абрамов // Alma mater. – 1992. – №1. – С. 3-13.
2. Театральна педагогіка / В. Ц. Абрамян. – К. : Лібра, 1996. – 210 с.
3. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш. А. Амонашвили. – Минск : Университетское образование, 1990. – 560 с.
4. Ананьев Б. Г. Билатеральное регулирование как механизм поведения / Б. Г. Ананьев // Вопросы психологии. – 1963. – № 5. – С. 84-96.
5. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития / В.И. Андреев. – Казань : Изд-во Казанского гос. ун-та, 1996. – 568 с.
6. Андрущенко В.П. Університетська освіта України : європейський вибір / В.П Андрущенко // Освіта. – 2001. – № 47-48. – С. 4-5.
7. Андрущенко Т.В. Вища освіта як сфера міжнародного співробітництва і фактор інтеграції України у європейську спільноту / Т.В. Андрущенко // Філософія освіти ХХІ століття : проблеми і перспективи. Методологічний семінар, 22 листопада 2000 року. Зб. наук. праць. Вип. 3 / За ред. В.П. Андрущенка. – К. : Знання. – 2000. – С. 389-392.
8. Анохин П. К. Избранные труды / П. К. Анохин. – М. : Наука, 1978. – 400 с.
9. Антонова О.Є. Синергетичний підхід до визначення обдарованості особистості / О.Є. Антонова // Синергетика як інтегративна галузь знань. Матеріали Другої Всеукраїнської наукової конференції 22-23 червня 2004 року. – Житомир : Вид-во ЖТУ, 2004. – С. 55-58.
10. Арешонков В.Ю. Педагогічні засади самоорганізації слухачів системи післядипломної педагогічної освіти : автореф. дисертації на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01. "Загальна педагогіка та історія педагогіки" / В.Ю. Арешонков. – Житомир, 2006. – 20 с.
11. Аркадин Л. И. Индикатор таланта / Л. И. Аркадин. – М. : Молодая гвардия, 1968. – 208 с.
12. Аршинов В.И. Синергетическое знание : между сетью и принципами / В.И. Аршинов, В.Э. Войцехович // Синергетическая парадигма : многообразие поисков и подходов : Сборник статей. – М. : Прогресс-Традиция. – 2000. – С.107-120.
13. Аршинов В.И. Философия самоорганизации. Новые горизонты / В.И. Аршинов, Я.И. Свирский // Общественные науки и современность. – 1993. – № 3. – С. 59.
14. Аршинов В.И. Идеи синергетики и теория воспитательных систем / В.И. Аршинов, М.Ю. Усманова // Моделирование воспитательных систем. Теория – практике. – М. : Мир. – 1995. – С. 39-45.
15. Асмолов А.Г. Психология личности / А.Г. Асмолов. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
16. Астафьева О.Н. Теория самоорганизации и образование / О.Н. Астафьева, К.Х. Делокаров // Лицейское и гимназическое образование. – 2000. – № 3. – С. 92-96.
17. Атфилд Р. Этика экологической ответственности / Р. Атфилд // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М. : Прогресс, 1990. – С. 203-257.
18. Балл Г.О. Суспільна активність і психолого-педагогічні орієнтири / Г.О. Балл // Неперервна професійна освіта : проблеми, пошуки, перспективи : Монографія / За заг. ред. І.А. Зязюна – К., 2000. – С. 134-157.
19. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать : Книга для учителя / А.С. Белкин. – М. : Просвещение, 1991. – 176 с.
20. Баньковская С. П. Инвайронментальная социология / С.П. Баньковская. – Рига : Изд. РГУ, 1991. – 236 с.
21. Барабаш С.О. Возможности применения синергетических методов к анализу социальных организаций / С.О. Барабаш // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 144-146.
22. Бевзенко Л.Д. Соціальна самоорганізація. Синергетична парадигма : можливості соціальних інтерпретацій : дис... доктора соціол. наук : 22.00.02 / Бевзенко Любов Дмитрівна. – К., 2005. – 198 с.
23. Бевзенко Л.Д. Самоорганизационный образ социального мира / Л.Д. Бевзенко // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 118-126.
24. Безкоровайна О. В. З педагогікою толерантності – в третє тисячоліття / О.В. Безкоровайна // Педагогіка толерантності. – 2003. – № 4. – С. 43-44.
25. Безрукова B.C. Педагогическая интеграция : сущность, состав, механизмы реализации / B.C. Безрукова // Интеграционные процессы в педагогической теории и прак¬тике : Сборник научных трудов. – Свердловск : СИПИ, 1990. – С. 15-20.
26. Береговой Я.А. Классно-урочная система или как учиться и учить? / Я.А. Береговой // Педагогика толерантности. – 1997. – № 1-2.– С. 34-78.
27. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / В.П. Беспалько. – М., 1989. – 190 с.
28. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання : Науково-методичний посібник / І. Д. Бех. – К., 1998. – 204 с.
29. Бех І.Д. Гуманістична педагогіка : перипетії становлення / І. Д. Бех // Педагогіка толерантності. – 2001. – Т. 4. – № 2. – С.120-123.
30. Бех І. Д. Людське "Я" як самодетермінована сутність / І. Д. Бех, О.В. Вознюк // Синергетика : процеси самоорганізації технічних, технологічних та соціальних систем : Матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції. / Ред. І. Г. Грабар. – Житомир, 2003. – С. 93-96.
31. Бех І. Д. Деякі аспекти нової виховної парадигми (в контексті творчості А. С. Макаренка) / І. Д. Бех, О.В. Вознюк, М.В. Левківський // Педагогіка і психологія. – 2001. – № 1 (30). – С. 5-17.
32. Бим-Бад Б.М. Антропологическое основание теории и практики современного образования / Б.М. Бим-Бад. – M., 1994. – 349 с.
33. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Д.Б. Богоявленская. – Ростов-на-Дону : Изд-во РГУ, 1983. – 173 с.
34. Богуславский М.В. Синергетика и педагогика / М.В. Богуславский // Магистр. – 1995. – № 2. – С.89-95.
35. Богуславский М.В. Страсти по синергетике // Мир образования. – 1999. – № 5. – С. 17-21.
36. Бойко-Бойчук Л. В. Синергетичний підхід у політичних дослідженнях (на прикладі аналізу політико-владної взаємодії у територіальних громадах в Україні) : дис... канд. політ. наук : 23.00.01 / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса / Л. В. Бойко-Бойчук. – К., 2006. – 205 с.
37. Болгар Н. Н. Экология, культура, нравственность (методологический аспект) / Н. Н. Болгар // Сборник материалов научно-методического семинара “Экологические проблемы северо-западного региона” – СПб., 1994. – С. 40-43.
38. Большой энциклопедический словарь : В 2-х т. Т.2. – М. : Сов. энциклопедия, 1991. – 351 с.
39. Бондаревская Е.В. Педагогика : личность в гуманистических теориях и системах воспитания. Учебное пособие / Е.В. Бондаревская, С.В. Кульневич. – Ростов н/Д : Творческий центр "Учитель", 1999. – 560 с.
40. Бордовская Н.В. Педагогика. Учебник для вузов / Н.В. Бордовская, А.А. Реан . – Спб : Питер. – 2000. – 304 с.
41. Бочкарев А.И. Проектирование синергетической среды в образовании : автореф. дисс… доктора пед. наук : спец. – 13.00.01. "Общая педагогика, история педагогики и образования" / А.И. Бочкарев. – М., 2000. – 52 с.
42. Брагина Н. Н. Функциональные асимметрии человека / Н. Н. Брагина, Т. А. Доброхотова. – М. : Медицина, 1988. – 288 с.
43. Брандес В. М. Теоретичні та практичні аспекти підготовки учителя до діяльності в контексті особистiсно спрямованої парадигми освіти / В.М. Брандес, А.П. Вiрковський, О.В. Вознюк // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2000. – № 6. – С. 240-244.
44. Бранский В. П. Социальная синергетика и акмеология / В. П. Бранский, С. Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2001. – 159 с.
45. Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики / В.П. Бранский // Вопросы философии. – 2000. – № 4. – С.112-130.
46. Буданов В. Г. Концепция естественнонаучного образования гуманитариев : эволюционно-синергетический подход / В.Г. Буданов // Высшее образование в России. – 1994. – № 4. – С. 16-21.
47. Буданов В.Г. В поисках законов холизма : синергетика, универсальный эволюционизм и универсальная история / В.Г. Буданов // Универсальный эволюционизм и глобальные проблемы. Сборник под ред. В.В.Казютинского. – М., ИФ РАН, 2006. – С. 95-103.
48. Буданов В.Г. Трансдисциплинарное образование, технологии и принципы синергетики / В.Г. Буданов // Синергетическая парадигма : Многообразие поисков и подходов. Сборник статей / Отв. ред. В.И. Аршинов и др. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – С.285-304.
49. Будков В. А. Некоторые аспекты взаимосвязи экологии души и творчества с ноосферными процессами / В. А. Будков // Ноосферные взаимодействия и синергетика. – 8 Региональный семинар по ноосферным взаимодействиям. Избранные материалы. – Томск, 1994. – С. 10-21.
50. Буева Л.П. Человек : деятельность и общение / Л.П.Буева. – М. : Мысль, 1978. – 216 с.
51. Бурденюк Г. М. Из опыта применения ритмопедии для интенсификации процесса обучения иностранным языкам / Г. М. Бурденюк, И. Я. Миркман, Л. Я. Рабичев // Методы интенсивного обучения иностранным языкам. – М., 1977. – С. 162-168.
52. Бэндлер Р. Трансформейшн. Нейролингвистическое программирование и структура гипноза / Р. Бэндлер, Дж. Гриндер. – СПб, 1995. – 317 с.
53. Валицкая А.Г. Современные стратегии образования : варианты выбора / А.Г. Валицкая // Педагогика. – 1997. – № 2. – С.3-8.
54. Васянович Г.П. Ноологія особистості : Навчальний посібник для студентів і викладачів / Г.П. Васянович, В.Д. Онищенко. – Л. : "Сполом", 2007. – 217 с.
55. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общ.ред. Е.Б.Кубко. – К. : Юринком. – 1997. – 192 с.
56. Веряскина В.П. Философия образования и педагогика сотрудничества / В.П. Веряскина // Синергетика и учебный процесс. – М., 1999. – С.163-172.
57. Веряскина В.П. Эвристические возможности синергетического подхода в философии образования / В.П. Веряскина // Синергетика и образование. – М., 1997. – С. 204-211.
58. Весна М.А. Педагогическая синергетика : Монография / М.А. Весна. – Курган : Изд-во КГУ, 2001. – 405 с.
59. Викторова Л.Г. О педагогических системах. – Красноярск : Изд-во КГУ, 1989. – 86 с.
60. Виненко В.Г. Синергетика в школе / В.Г. Виненко // Педагогика. – 1997. – № 2. – С. 55-60.
61. Виненко В.Г. Системно-синергетическое моделирование в непрерывном образовании педагога : дисс. ... д-ра пед. наук : 13.00.08. – теория и методика профессионального образования / Виненко Владимир Григорьевич. – Саратов, 2001. – 322 с.
62. Вирковский А. П. Синергетика в экономике и бизнес-образование / А.П. Вирковский // Синергетика : процеси самоорганізації технічних, технологічних та соціальних систем : Матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції / Ред. І. Г. Грабар. – Житомир, 2003. – С. 35-36.
63. Власова Е. З. Адаптивное обучение на новом витке развития педагогических идей : Учебный процесс в педагогическом вузе с позиций синергетики / Е.З. Власова, В.А. Извозчиков // Наука и школа. – 1999. – № 5. – С.2-9.
64. Возний А. П. Дослідження сутності живої сили в еволюції людської тілесності (методолого-синергетичний аналіз) : дис... канд. філос. наук : 09.00.09 / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України / Возний Андрій Петрович. – К., 2005. – 195 с.
65. Вознюк О. В. Концепція цілісності як основа філософського синтезу знань / О. В. Вознюк – Житомир : Рута-Волинь, 2005. – 388 с.
66. Вознюк О. В. Синергетика освіти : розвиток, навчання, виховання / О. В. Вознюк // Синергетика : процеси самоорганізації технічних, технологічних та соціальних систем : Матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції. / Ред. І. Г. Грабар. – Житомир, 2003. – С. 51-55.
67. Вознюк О. В. Синергетичний вимір людської особистості / О. В. Вознюк // Тези доповідей ХІІ науково-методичної конференції ЖВІРЕ. Проблеми розвитку системи підготовки і перепідготовки військових та цивільних фахівців у інституті. – 2003. – С. 12-13.
68. Вознюк О. В. Соціосинергетика та ідеологія держави : Навчальний посібник / О. В. Вознюк, І. Г. Грабар, М. А. Козловець. – Житомир, 2002. – 187 с.
69. Вознюк О. В. Людина, що навчається : головні аспекти нової парадигми освіти / О. В. Вознюк, О. Р. Тичина. – Житомир : Волинь, 1998. – 229 с.
70. Вознюк А. В. Основные аспекты синергетической парадигмы образования / А.В. Вознюк, В.Г. Калашников // Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта "2005". Том 37 Стратегічні напрями реформування системи освіти. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2005. – С. 21-22.
71. Ворожбитова A.A. Синергетический аспект вузовского образования в свете лингвориторического подхода / A.A. Ворожбитова // Вестник высшей школы. – 1999. – № 2. – С.22-26.
72. Выготский Л. С. Педагогическая психология /Под ред. В. В. Давыдова / Л. С. Выготский. – М. : Наука, 1991. – 479 с.
73. Гамезо М.В. Анализ и моделирова¬ние процесса, обучения как сложной динамической системы (к теории вопроса организации и управления процессом обучения) / М.В. Гамезо, В.И. Каган, И.Г. Пудалов // Применение технических средств обучения и приемов программирования в системе высшего заочного педагогического образования. – М., 1976. – С. 54-68.
74. Гегечкори Л.Ш. Системный подход к обучению языкам взрослых / Л.Ш. Гегечкори // Методы интенсивного обучения иностранным языкам. – М., 1979. – С. 63-73.
75. Гільбух Ю. З. Інноваційний експеримент у школі. На допомогу початкуючому дослідникові / Ю. З. Гільбух , М. І. Дробноход. – К., 1994. – 156 с.
76. Голубева Е. А. Индивидуальные особенности памяти человека / Е. А. Голубева – М. : Педагогика, 1980. – 151 с.
77. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К., 1997. – 331 с.
78. Горбунова Л.С. Міжнародна наукова конференція в Києві, присвячена синергетиці освіти / Л.С. Горбунова // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 220-222.
79. Гофрoн А. Культурно-епістемологічні положення освітніх концепцій у вибраних країнах Європи / А. Гофрон. – К. : Вища школа, 2003. – 300 с.
80. Гошовська О. В. Стратегічне управління підприємством на синергетичних засадах : дис... канд. екон. наук : 08.06.01 / Національний ун-т "Львівська політехніка" / Гошовська Оксана Вікторівна. – Львів, 2002. – 235 с.
81. Грабар І. Г. Синергетика економічних систем : Навчальний посібник / І. Г. Грабар, Є. І. Ходаківський, О. В. Вознюк – Житомир : 2003. – 244 с.
82. Грачев В.Д. Философия ума / В.Д. Грачев. – Ставрополь : Изд-во СГУ, 1999. – 108 с.
83. Губенко О. В. Феномен інтуїції та інтелектуальної творчості / О. В. Губенко // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 7. – С. 10-14.
84. Гузеев В.В. Образовательная технология : от приема до философии / В.В. Гузеев. – М. : Сентябрь. – 1996. – 112 с.
85. Гусинский Э.Н. Введение в философию образования / Э.Н. Гусинский, Ю.И. Турчанинова. – М. : Логос. – 2000. – 224 с.
86. Данилова Г. Акмеологія шкільної освіти у контексті методології сучасної науки / Г. Данилова // Акмеологія – наука ХХІ століття. Матеріали міжнародної конференції. – К. : Вид. КМПУ, 2005. – С. 3-8.
87. Дутчак У.В. Естетичне виховання особистості в системі мистецької освіти : сучасні наукові підходи // Наукові записки. Серія : Психолого-педагогічні науки (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) / За заг. ред. проф. Є.І. Коваленко. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2007. – № 2. – С. 156-159.
88. Делор Ж. Образование : необходимая утопия / Ж. Делор // Педагогика. – 1998. – № 5. – С.3-17.
89. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ століття) – К. : Райдуга. – 1994. – 61с.
90. Дерябо С.Д. Антропоморфизация природных объектов / С.Д. Дерябо // Психологический журнал. – 1995. – Т. 16. – № 3. – С. 61-69.
91. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології : Навчальний посібник / І.М. Дичківська. – К. : Академвідав, 2004. – 352 с.
92. Дмитриев Г. Д. Концепция "Открытого обучения" в буржуазной педагогике США / Г. Д. Дмитриев // Критика современных буржуазных концепций обучения и воспитания. Сб. науч. тр., М., 1977. – С. 56-79.
93. Добронравова И. С. На каких основаниях осуществимо единство современной науки / И. С. Добронравова // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. – М. : Прогресс-Традиция. – 2000. – С.343-353.
94. Добронравова И.С. Синергетика : становление нелинейного мышления / И.С. Добронравова. – К. : Лыбидь. – 1990. – 152 с.
95. Довбня В.М. Філософський дискурс в антропології К.Ушинського / В.М. Довбня // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 196-201.
96. Долженко О.В. Единство культуры и творческий характер образования / О. В. Долженко // Синергетика и образование. – М. : Изд. "Гнозис", 1997. – С. 177-186.
97. Донченко Е. А. Личность : конфликт, гармония / Е. А. Донченко, Т.М. Титаренко. – К. : Политиздат Украины. 1989. – 175 с.
98. Дорфман Л. Я. Основные направления исследований креативности в науке и искусстве / Л. Я. Дорфман, Г. В. Ковалева // Вопросы психологи. – 1999. – № 2. – С. 101-106.
99. Дьякова Е.А. Проблема обобщения знаний : синергетический аспект / Е.А. Дьякова // Наука и школа. – 2003. – № 1. – С.28-31.
100. Єршова-Бабенко И. В. Методология исследования психики как синергетического объекта. Монография / И.В. Єршова-Бабенко. – Одесса, ОДЭКОМ, 1993. – 124 с.
101. Євтодюк А. В. Синергетичні засади моделювання освітніх систем : дис... канд. філос. наук : 09.00.03 / АПН України; Інститут вищої освіти / Євтодюк Антоніна Володимирівна. – К., 2002. – 198 с.
102. Жабенко О.В. Особливості й тенденції розвитку державного управління освітою в Україні (1946-2001 рр.) : автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. наук з держ. управління : спец. – 25.00.01 : "Державне управління" / / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / О.В. Жабенко. – К., 2003. – 20 с.
103. Жадан О.Л. Соціальний та педагогічний вимір толерантності / О. Л. Жадан // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. –Збірник наукових праць. – Вип. 8. – Кн. І. – К., 2005. – С.78-80.
104. Животовская И.Г. Глобализация и образование : институциональный и экономический аспекты / И.Г. Животовская // Глобализация и образование. – М., 2001. – С. 12-22.
105. Жовтун Д.Т. Синергетические интенции в современной философии образования / Д.Т. Жовтун // Синергетика и образование. – М. : Изд. "Гнозис", 1997. – С.119-122.
106. Журавлев В.А. Образование : стратегия развития и синергетика / В. А. Журавлев // Перемены. – 2000. – № 2. – С. 56-69.
107. Зайцев В. В. Проблемы развития акмеологического образования // Проблемы развития системы акмеологических наук (под ред. Н. В. Кузьминой и А. М. Зимичева) / В. В. Зайцев, А. М. Зимичев . – СПб. : Изд. СПАА (Санкт-Петербургской акмеологической академии), 1996. – С. 53–106
108. Зарецкая С.Л. Международная составляющая современного высшего образования / С.Л. Зарецкая // Глобализация и образование. – М., 2001. – С. 22-28.
109. Здравомыслов А.Г. Потребности, интересы, ценности / А.Г. Здравомыслов. – М. : Политиздат, 1986. – 233 с.
110. Зеер Э. Ф. Профессионально-образовательное пространство личности : синергетический подход / Э. Ф Зеер // Образование и наука : Изд. Урал. отд. РАО, 2003. – № 5. – С. 79-90.
111. Зорина Л.Я. Отражение идей самоорганизации в содержании образования / Л.Я. Зорина // Педагогика. – 1996. – № 4. – С. 105-109.
112. Зязюн І.А. Філософські проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти / І.А. Зязюн // Педагогіка толерантності. – 2000. – №3. – С.58-61.
113. Иванова Т.А. История и современное состояние системного подхода в отечественной психологии : дис… канд. психол. наук. : 19.00.01. – общая психология, психология личности, история психологии / Иванова Татьяна Александровна. – Пермь, 2005. – 223 с.
114. Иванов В.Г. Педагогическая деятельность : проблемы, сложности / В.Г. Иванов, Л.И. Гурье А.А. Зерминов // Высшее образование в России. – 1997. – № 4. – С.44-49.
115. Иванов В.Д. Самодеятельность, самостоятельность, самоуправление / В.Д. Иванов. – М. : Педагогика, 1991. – 128 с.
116. Игнатова В.А. Педагогические аспекты синергетики / В.А. Игнатова // Педагогика. – 2001. – № 8. – С. 26-31.
117. Игнатова В.А. Экологическое мировоззрение и идеи синергетики / В. А. Игнатова // Наука и школа. – 1999. – № 3. – С.33-39.
118. Ильина Т.А. Структурно-системный подход к организации обучения / Т.А. Ильина. – М. : Знание, 1972. – 88 с.
119. Ионова Е. Н. Вальдорфская педагогика : Генетико-методологические аспекты / Е.Н. Ионова. – Харьков : Бизнес-Информ., 1997. – 300 с.
120. Кавтарадзе Д. Н. Обучение и игра. Введение в активные методы обучения / Д. Н. Кавтарадзе. – М. : Флинта, 1998. – 192 с.
121. Каган М.С. Синергетика и культурология / М.С. Каган // Синергетика и методы науки / Под ред. М.А. Васина. – С.-Пб., 1998. – С. 218-226.
122. Каган М.С. Философия культуры / М.С. Каган. – СПб. : ТООТК Петрополис. – 1996. – 416 с.
123. Казначеев В. П. Космопланетарный феномен человека : проблемы комплексного исследования / В.П. Казначеев, Е.А. Спирин. – Новосибирск : Наука, 1991. – 304 с.
124. Как построить свое “Я”. /Под ред. В. П. Зинченко. – М. : Педагогика, 1991. – 136 с.
125. Калініна Л.М. Феномен нілінійності у сфері управління освітою / Л.М. Калініна // Наукові записки. Серія : Психолого-педагогічні науки (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) / За заг. ред. проф. Є.І. Коваленко. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2007. – № 2. – С.51-56.
126. Кареев Н. Идеалы общего образования / Н. Кареев // Alma mater. – 1992. – № 1. – С.81-87.
127. Карпенков С. Х. Концепции современного естествознания : Учебник для вузов / С.Х. Карпенков. – М. : Культура и спорт, 1997. – 520 с.
128. Каструбин Э. М. Трансовые состояния и "поле смысла" / Э. М. Каструбин. – М. : КСП, 1995. – 215 с.
129. Катаев С.Л. Некоторые модели социокультурной трансформации / С. Л. Катаев, А. Д. Шамровский // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 137-144.
130. Кашицин В.П. Дистанционное обучение в высшей школе : модели и технологии / В. П. Кашицин. – М. : Центр информатизации Минобразования России, 1999. – 42 с.
131. Кизима В.В. Тоталлогия (философия обновления) / В. В. Кизима. – К. : ПАРАПАН, 2005. – 272 с.
132. Киричук О.В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України / О.В. Киричук // Радянська школа.  1991.  №5.  С. 33-40.
133. Киселев Н. Н. Мировоззрение и экология / Н. Н. Киселев. – К. : Наукова думка, 1990. – 215 с.
134. Кларин М. В. Педагогическая технология в учебном процессе. (Анализ зарубежного опыта) / М. В. Кларин. – М. : Педагогика, 1989. – 256 с
135. Кларин М.В. Инновации в обучении : Метафоры и модели : Анализ зарубежного опыта / М. В. Кларин. – М. : Наука, 1997. – 223 с.
136. Клепко С. Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм / С. Ф. Клепко. – Київ-Полтава-Харків : ПОІПОПП, 1998. – 360 с.
137. Клепко С. Ф. Методологія пізнання освіти : організувати хаос / С. Ф. Клепко // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 183-190.
138. Клепцова Е. Ю. Психология и педагогика толерантности : Учебное пособие для слушателей системы дополнительного профессионального педагогического образования / Е.Ю. Клепцова. – М. : Академический Проект, 2004. – 176 с.
139. Климчук В. О. Розвиток внутрішньої мотивації / В.О. Климчук // Синергетика : процеси самоорганізації технічних, технологічних та соціальних систем : Матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції / Ред. І. Г. Грабар. – Житомир, 2003. – С. 75-78.
140. Клочко Ю. О. Моделювання синергетичного ефекту при розробці маркетингових стратегій виробничо-економічних систем : дис... канд. екон. наук : 08.03.02 / Донецький національний ун-т / Клочко Юрій Олександрович. – Донецьк, 2005. – 190 с.
141. Князева Е. Н. Одиссея научного разума : Синергетическое видение научного процесса / E.H. Князева. – М. : ИФРАН, 1995. – 228 с.
142. Князева E.H. Случайность, которая творит мир (новые представления о самоорганизации в природе и обществе) / E.H. Князева // В поисках нового мировидения : И. Пригожин, Е. и Н. Рерихи. – М. : Знание, 1991. – 64 с.
143. Князева Е. Н. Синергетика как новое мировидение : диалог с И.Пригожиным / Е.Н. Князева, С.П. Курдюмов // Вопросы философии. – 1992. – № 12. – С. 3–20.
144. Князева E. H. Синергетика как средство интеграции
естественнонаучного и гуманитарного образования / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // Высшее образование в России. – 1994. – № 4. – С. 31-36.
145. Князева Е. Н. Антропный принцип в синергетике / Е.Н. Князева, С. П. Курдюмов // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С. 62-79.
146. Ковалев А.П. Педагогические системы : оценка текущего состояния и управление. – Харьков : Изд-во ХГУ, 1990. – 114 с.
147. Козак Г.А. Анализ применения синергетических идей и методов в психологии / Г. А. Козак // Психологія на перетині тисячоліть : Збірник наукових праць учасників П'ятих Костюківських читань : В 3 т. – К. : Гнозис, 1998. – Т.ІІІ. – С. 54-59.
148. Козлова О. Изменчивость и поиск устойчивости : синергетика и образование / О. Козлова // Лицейское и гимназическое образование. – 1998. – № 2. – С.66-68.
149. Козловська І.М. Теорія дидактичної інтеграції і синергетичний підхід / І.М. Козловська // Наука і сучасність. – К. : НПУ, 1999. – Вип. 1. – С. 24-33.
150. Колесникова И.А. Педагогические цивилизации и их парадигмы / И. А. Колесникова // Педагогика. – 1995. – № 6. – С.84-89.
151. Колесникова М. В. Антропогенез в контексте синергетической парадигмы : дис... канд. филос. наук : 09.00.09 / Севастопольский гос. технический ун-т. / Колесникова Марина Владимировна. – Севастополь, 1997. – 176 с.
152. Колесникова М. В. Синергетика і діалог культур / М. В. Колесникова // Діалог культур : Україна у світовому контексті : Мистецтво і освіта : Збірник наукових праць / Упоряд. і відповід. секретар С.О.Черепанова. – Львів : Каменяр. – 1998. – Вип. 3. – С.272-275.
153. Кон И. С. Введение в сексологию / И. С. Кон. – М. : Медицина, 1989. – 336 с.
154. Конев В.А. Культура и архитектура педагогического пространства / В. А. Конев // Вопросы философии. – 1996. – № 10. – С. 24-37.
155. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К. : Школяр. – 1997. – 151 с.
156. Концепція самоорганізації розвитку особистості учня у навчально-виховному процесі // Рідна школа. – 1993. - №8. – С.53-61.
157. Коржова Е.Ю. Психологическое познание человека как субъекта деятельности : автореф. диссертации на соискание научной степени док. психолог. наук : спец. – 19.00.01 / Е.Ю. Коржова. – Санкт-Петербург, 2002. – 43 с.
158. Корсак К.В. Освіта, суспільство, людина в ХХІ столітті : інтегрально-філософський аналіз : Монографія / К.В. Корсак. – К. : Вид-во НДПУ, 2004. – 224 с.
159. Корсунська Н.О. Дистанційне навчання : підходи до реалізації / Н. О. Корсунська // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : Зб. наук. праць. – Київ-Вінниця : ДОВ Вінниця, 2000. – С. 29-32.
160. Котова И.Б. Педагог : профессия и личность / И.Б. Котова, E.H. Шиянов. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского педуниверситета, 1997. – 144 с.
161. Кочергина Н. В. Система процесса обучения с точки зрения синергетического подхода / Н.В. Кочергина // Наука и школа. – 2002. – № 5. – С.20-27.
162. Кочубей Н.В. Самоорганизация предпринимательства и криминала в социально-экономических системах / Н.В. Кочубей // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 146-154.
163. Кошманова Т. С. Світова комп’ютерна мережа у професійній підготовці вчителів / Т. С. Кошманова. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 200 с.
164. Кремень В.Г. Україна : шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації / В. Г. Кремень, В. Ткаченко. – К. : Др.Ук. – 1998. – 446 с.
165. Кремень В. Г. Зміст освіти і дидактична стратегія / В. Г. Кремень // Учитель. – 1999. – № 11-12. – С. 30-35.
166. Кривых С. В. Развивающее и развивающееся образование : Синергетические аспекты образования / С.В. Кривых. – Новокузнецк : Изд-во ИПК, 2000. –193 с.
167. Кубицький С. О. Розвиток мотивації курсантів / С. О. Кубицький, О.В. Вознюк // Вісник Національної Академії Оборони України. Збірник наукових праць. – 2006. – № 2. – С. 75-79.
168. Кудрявцев В. Т. Выбор и надситуативность в творческом процессе : опыт логико-психологического анализа проблемы / В. Т. Кудрявцев // Психологический журнал. – Т. 18. – 1997. – № 1. – С. 16-30.
169. Кузьмин М.В. Синергетическая парадигма и ее роль в методологии науки : дисс. …канд.филос.наук. – 09.00.09 / НАН Украины; Институт философии / Кузьмин Михаил Васильевич. – К, 1996. – 180 с.
170. Кумарин В.В. Школу спасет педагогика, но природосообразная / В. В. Кумарин // Народное образование. – 1997. – № 5. – С.28-34.
171. Кушнір В. А. Ідеї постмодернізму в педагогічному процесі / В. А. Кушнір // Шлях освіти. – 2001. – № 1. – С. 7-10.
172. Кушнір В. А. Характеристика особливостей освітніх систем / В. А. Кушнір // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 4. – С. 83-91.
173. Левківський М. В. Проблеми освіти у понятійній площині синергетики / М. В. Левківський, О. В. Вознюк // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2003. – Вип. 11. – С. 51-55.
174. Левченко Е. Г. Использование идей синергетики в анализе текста советской культуры / Е.Г. Левченко // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 212-219.
175. Леднев В. С. Содержание образования : сущность, структура, перспективы / В. С. Леднев. – М. : Высшая школа, 1991. – 224 с.
176. Лисенко А.Ф. До питання щодо синергетичного підходу в педагогіці / А.Ф. Лисенко // Психологія на перетині тисячоліть : Збірник наукових праць учасників 5-х Костюківських читань. – К., 1998. – Т. 2. – С. 324-327.
177. Лобок А. Вероятностное образование : екатеринбургский вариант / А. Лобок // Школьные технологии. –1997. – №3. – С. 12–24.
178. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні : структура, функціонування, тенденції розвитку / За заг. Ред. Акад. О.Г.Мороза / В.І. Луговий. – К. : МАУП. – 1994. – 196 с.
179. Лутай В.С. Основне питання сучасної філософії і реформування освіти / В. С. Лутай // Освіта і управління. – 1998. – №3. – Т.2. – С.7-20.
180. Лутай В.С. Синергетична парадигма як філософсько-методологічна основа формування світоглядів XXI століття / В. С. Лутай // Філософія освіти XXI століття : проблеми і перспективи. Методологічний семінар : Зб. наук. пр. /За ред. В.П.Андрущенка. – К. : Знання, 2000. – Вип. 3 – С. 99-103.
181. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти : Навчальний посібник / В. С. Лутай. – К. : Центр “Магістр-S” Творчої