НАРОДНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ




  • скачать файл:
  • Название:
  • НАРОДНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ
  • Кол-во страниц:
  • 280
  • ВУЗ:
  • УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ



    На правах рукопису






    ГОРБАТЮК НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА


    УДК 37 (09)


    НАРОДНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ-ХХ СТОЛІТТЯ

    13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук





    Науковий керівник –
    доктор педагогічних наук,
    професор, академік АПН
    України
    Кузь Володимир Григорович







    Умань – 2009






    ЗМІСТ
    ВСТУП…………………………………………………………………3
    РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи становлення та розвитку
    принципу народності у вихованні……………………………......11
    1.1. Передумови становлення та розвитку ідеї народності
    у вихованні…………………………………………………11 1.2. Сутність принципу народності у вихованні в дихотомії
    часу і простору…………………………………….……...50
    Висновки до першого розділу……………………………………....68
    РОЗДІЛ 2. Розвиток принципу народності у вихованні в період
    становлення модерної педагогічної думки в Україні………….71
    2.1. Ідея народності як основа виховного процесу в творчій
    спадщині О. Духновича……………………….……………... 71
    2.2. К. Ушинський про ідею народності у вихованні.…........84
    2.3. Принцип народності в творчому доробку Б. Грінченка 101
    Висновки до другого розділу………………………………….........120
    РОЗДІЛ 3. Народність як принцип виховання в контексті суспільно-
    політичного та соціально-культурного життя України
    ХХ століття…………………………………………………….…...122
    3.1. Розвиток принципу народності у вихованні в
    педагогічній думці 1905 – 1920 рр…...…………….......122
    3.2. Народні імперативи і цінності в педагогічній спадщині В. Сухомлинського……………………………………………...…..160
    3.3. Народність як принцип виховання в сучасній педагогічній
    теорії ……………………………………………………… ….182
    Висновки до третього розділу……………………………………....193
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.………………………………………….195
    ДОДАТКИ …………………………………………………………..200
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...…………………..…. 249






    ВСТУП
    У період відродження та становлення Української держави розбудова та реформування системи освіти мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного та культурного потенціалу народу як найвищої цінності нації. Кардинальні політичні, економічні, соціальні зміни потребують нового переосмислення в підходах до виховання підростаючого покоління – у визначенні його мети, змісту, форм та методів. Одним із пріоритетних напрямів державної політики сьогодні щодо розвитку освіти є формування національних та загальнолюдських цінностей, про що йдеться у Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ ст. Свідченням складності питань національної політики в державі є дискусія щодо державної мови в Україні.
    Важливою складовою змісту національного виховання є принцип народності як принцип виховання, який звернений до джерел народної культури і опирається на ментальнe поле національної свідомості. Українська народність своїми глибокими коріннями сягає культурної спадщини давньоруської народності.
    Упродовж століть формувалася самобутня культура української нації, а в її контексті – ідея народності у вихованні, що стала особливо актуальною в другій половині ХІХ століття.
    Бурхливим розвитком педагогічної думки позначено період другої половини ХІХ-ХХ ст., аналіз якої засвідчує, що генераторами ідеї народності у вихованні були Б. Грінченко, М. Грушевський, О. Духнович, І. Огієнко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Я. Чепіга та ін. Розвиваючи ідеї національної школи з рідною мовою навчання, вони створили науково-теоретичну базу для її розбудови, а також збагатили вітчизняну педагогічну науку, зокрема теорію виховання. Їх думки щодо виховання особистості, яка б володіла та навчалася рідною мовою, була обізнана з національною культурою, поважала українські традиції, звичаї, обряди, є особливо актуальними сьогодні, коли педагогічною наукою взято курс на будівництво національної системи освіти й виховання, яка має забезпечити вихід України на світовий рівень.
    Українська педагогічна наука має чималий досвід з організації виховання підростаючого покоління. Вивчалася спадщина українських педагогів другої половини ХІХ-ХХ ст., а також праці в галузі історії розвитку національної освіти та виховання, народознавства (Л. Березівська, Г. Васькович, Л. Вовк, І. Зайченко, О. Замашкіна, П. Ігнатенко, В. Кузь, C. Мельничук, З. Сергійчук, С. Сірополко, Р. Скульський, М. Стельмахович, Б. Ступарик, О. Сухомлинська, Є. Сявавко та ін.), що й стало джерелознавчою базою дослідження.
    Аналіз історико-педагогічної літератури переконує, що окремі аспекти принципу народності у вихованні в педагогічній спадщині українських педагогів другої половини ХІХ-ХХ ст. були предметом розгляду дослідників. Так, М. Коваль, О. Машталер та Ф. Науменко розкрили ідею народності у вихованні в педагогічній спадщині О. Духновича. Її наукове обґрунтування К. Ушинським досліджували Д. Лордкіпанідзе, Є. Мединський, М. Гончаров та ін. О. Неживий зазначає, що ідею народності Б. Грінченко розглядав у змісті національного виховання, вважав його основою створення підручників для українських шкіл. Виокремив ідею народності у вихованні і визначив її як домінантну в працях С. Pусової І. Зайченко. Г. Опанасюк вказала на конкретизацію принципу народності у вченні І. Огієнка. І. Кучинська, теоретично обґрунтовуючи принципи духовного виховання, звернула увагу на провідні ідеї у теоретичній та практичній діяльності І. Огієнка, серед яких – ідея народності. На думку А. Веремчук, принцип народності у педагогічній спадщині М. Грушевського слід розглядати у контексті рідної мови та виховної системи школи на національному ґрунті. Л. Ніколенко вказала, що складовою національного виховання в творчості Я. Чепіги є принцип народності [168]. Ідею народності у змісті провідних ідей гуманної педагогіки Західної України кінця ХІХ–початку ХХ ст. охарактеризувала С. Вдович, досліджуючи “Розвиток ідей гуманної педагогіки в Західній Україні (кінець ХІХ–початок ХХ ст.)” [22].
    Проблема народності у вихованні в умовах відродження і становлення Української держави є актуальною і сьогодні, коли в теорії виховання перше місце посіло питання цінностей та ідеалів. Кризовий стан економіки, а також перебудова шкільної освіти потребують переосмислення процесів формування, виховання творчо мислячої, морально здорової молоді, яка буде вирішувати проблеми і нашого сьогодення, і майбутнього. Школа XXI століття – це школа життєтворчості, самореалізації особистості, яка потребує докорінного переосмислення парадигми виховання на основі принципу народності.
    У педагогічній літературі відсутні окремі дослідження, де було б зроблено аналіз народності як принципу виховання в педагогічній науці. Власне термін “народність” вживається широко, але як принцип у педагогічній науці достатньо не обґрунтований. Таким чином, актуальність цієї проблеми, а також її недостатнє осмислення, зумовило вибір теми нашого дослідження: “Народність як принцип виховання у педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ століття”.
    Зв’язок роботи з науковими планами та темами. Тема дисертації входить до плану роботи науково-дослідної лабораторії “В. О. Сухомлинський і школа ХХІ століття” Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, діяльність якої координується АПН України. Тему дослідження затверджено вченою радою університету (протокол № 5 від 27 грудня 2000 року), узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 27 червня 2006 року).
    Мета дослідження – здійснити історико-педагогічний аналіз і узагальнити основні засади принципу народності в педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ століття в контексті розв’язання актуальних питань удосконалення сучасної виховної системи в Україні.
    Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
    - висвітлити передумови становлення ідеї народності як принципу виховання в дихотомії часу-простору, а також розкрити і конкретизувати суть принципу народності у вихованні, специфіку його розвитку на ґрунті української педагогіки;
    - відстежити еволюцію становлення принципу народності у вихованні у творчій спадщині О. Духновича, теоретичне обґрунтування його в працях К. Ушинського та осмислення в контексті національної ідеї в педагогічному доробку Б. Грінченка;
    - простежити специфіку розвитку народності як принципу виховання в період визвольних змагань українського народу, на хвилі національного піднесення;
    - виокремити розвиток принципу народності у вихованні у вченні В. Сухомлинського, з’ясувати його специфіку у змісті педагогіки тоталітарної доби;
    - здійснити аналіз сучасних педагогічних концепцій щодо розвитку принципу народності у вихованні.
    Об`єкт дослідження – педагогічна спадщина українських педагогів другої половини ХІХ-ХХ століття, творців педагогічної думки, науки в окреслений період.
    Предмет дослідження – становлення і розвиток принципу народності у вихованні в педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ століття.
    Методи дослідження. На різних етапах наукового пошуку використано такі методи: історико-педагогічний, історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-ретроспективний, порівняльно-зіставний, проблемний і логічний аналіз філософської, психолого-педагогічної, художньої літератури, державних освітніх документів й архівних матеріалів.
    Використання означених методів дало змогу здобути об’єктивну інформацію про проблему дослідження, а саме: на основі історико-педагогічного методу – систематизовано фактичний матеріал для розкриття основи теми дослідження; за допомогою порівняльно-зіставного – здійснено та співставлено педагогічні погляди українських педагогів другої половини ХІХ-ХХ ст. для вивчення досліджуваної проблеми; використаний історико-ретроспективний – дав змогу охарактеризувати зміст, форми та методи навчально-виховного процесу в школах у хронологічних межах дослідження; генетичний метод зосередив увагу на умовах виникнення принципу народності, його розвитку до нашого часу.
    Методологічну основу становлять концептуальні засади історико-педагогічної думки в Україні, сучасні уявлення про методологію педагогічного дослідження, положення про національну спрямованість освіти, єдність національного та загальнолюдського, співвідношення історичного й логічного в процесі пізнання реальної дійсності, об’єктивного процесу розвитку суспільства та його відображення в педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ ст. Дотримувалися певних принципів історико-педагогічного аналізу: історико-хронологічної послідовності, врахування специфічних особливостей досліджуваного періоду, оптимального поєднання історичного й логічного в науковому поясненні, наступності теоретичних ідей, зв’язку предмета дослідження із загальною історією України й суспільства.
    Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використано документи й матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України у м.Києві (фонди № 2201,
    № 5097), Центрального державного історичного архіву у м. Kиєві (фонд № 442), Центрального державного історичного архіву у м. Львові (фонд № 129), бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, матеріали залу україністики та залу президентів України Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського; періодичні видання другої половини ХІХ-ХХ ст. (“Вільна українська школа”, “Русская школа”, “Педагогическій листокъ”, “Учитель”, “Світло”, “Нова громада”, “Украинская жизнь”, “Путь просвещения”, “Дукля”, “Жовтень”, “Радянська школа”, “Советская этнография”, “Советская педагогика”, “Рідна школа”, “Слово і час”, “Початкова школа” та ін.); опрацьовано дослідження українських та зарубіжних педагогів, монографії вітчизняних науковців, сучасні законодавчі акти в галузі освіти, енциклопедії, довідники, а також художні твори Б. Грінченка, О. Духновича. Джерельною базою дослідження є філософська, педагогічна, історико-педагогічна література, дисертаційні дослідження.
    Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХІХ-ХХ століття як один з найяскравіших, значних періодів у ґенезі розвитку народності як принципу виховання у педагогічній науці. Вихідний рубіж становить 1857 р. (видрукувано книгу O. Духновича “Народная педагогія въ пользу училищъ и учителей сельскихъ”), а верхню межу – ХХ століття (вплив народності як принципу виховання на зміст процесу освіти в школах України).
    Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше проведено цілісний науковий аналіз народності як принципу виховання в педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ ст.; розкрито передумови і означено етапи становлення та розвитку народності як принципу виховання дітей; набули подальшого розвитку наукові уявлення про історико-педагогічні та теоретичні аспекти вивчення проблеми принципу народності у виховання у педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ ст., зміст поняття “принцип народності у вихованні”.
    Уведено до наукового обігу невідомі та маловідомі архівні документи, історичні факти, які пов’язані з проблемою дослідження, запропоновано власну дефініцію ключового поняття дисертації – принципу народності.
    Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленому та узагальненому з’ясуванні народності як принципу виховання в педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ ст., оцінці її положень з позиції історизму та об’єктивності, науковості, в уточненні визначення сутності цього принципу, в спробі сформулювати його дефініцію.
    Результати наукового пошуку дають підстави для теоретичної розробки проблеми народності як принципу виховання сучасного навчально-виховного процесу з урахуванням прогресивного педагогічного досвіду.
    Практичне значення. Одержані результати сприятимуть збагаченню історико-педагогічних знань, поглибленню змісту підручників і лекційних курсів з історії педагогіки України. Матеріали дослідження можуть бути використані науковцями у практичній діяльності, вчителями, студентами – для поглиблення знань про принцип народності у вихованні, на курсах післядипломної освіти, в навчально-виховному процесі вищих та середніх закладах, подальших наукових дослідженнях.
    Вивчення та осмислення народності як принципу виховання молодого покоління в педагогічній науці другої половини ХІХ-ХХ ст. сприятиме підвищенню ефективності вітчизняної виховної системи.
    Вірогідність результатів дослідження забезпечувалась теоретичним обґрунтуванням вихідних положень, застосуванням різноманітних взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних визначеним об`єкту, предмету, меті і завданням дисертаційного дослідження, опорою на значний обсяг опрацьованих першоджерел, наукових праць, архівних матеріалів, літературних творів, на відомі філософські, культурологічні, психолого-педагогічні концепції.
    Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом публікацій в різноманітних педагогічних виданнях, обговорювалася на семінарах аспірантів та звітних конференціях кафедр УДПУ імені Павла Тичини, у виступах на Всеукраїнських конференціях, а саме: на VIII Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський і сучасність” (Одеса, 2001); Х Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський і сучасність: особистість учителя” (Київ-Кіровоград-Павлиш, 2003); науково-практичній міжвузівській конференції викладачів “Проблеми розвитку регіонального бізнесу та управління” (Вінниця, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції “До витоків становлення української педагогічної науки” (Умань, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми виховання” (Київ, 2003); Міжнародної науково-практичної конференції “Методи і засоби забезпечення неперервності едукаційного процесу в закладах освіти” (Черкаси, 2008); у збірниках наукових праць (Умань, 2002, 2005); у Вісниках наукової лабораторії “В. О. Сухомлинський і школа XXI століття” (Умань, 2001, 2002); у науковому збірнику психолого-педагогічних проблем сільської школи (Умань, 2005), у наукових записках Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, 2008).
    Результати дослідження впроваджені в практику роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 112/01 – 11 від 28.01.2008 р.); Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1241/01 від 22.10.2008 р.); Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 3/504 від 19.02. 2008 р.).
    Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків, якi розміщені на 49 сторінках, двох таблиць, трьох схем. Загальний обсяг роботи – 280 сторінок. Основний зміст викладено на 199 сторінках.
    Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження відображено у 12 одноосібних публікаціях, з них 8 у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    У дисертаційному дослідженні відповідно до мети і завдань комплексно в широких хронологічних межах (друга половина ХІХ-ХХ ст.) досліджено народність як принцип виховання у педагогічній науці, що дає підстави зробити такі висновки:
    1. Висвітлення передумов становлення ідеї народності у вихованні у дихотомії часу-простору дозволило стверджувати, що народність як принцип виховання має національні корені, про що свідчать такі писемні пам’ятки літератури як-от: “Повчання” Володимира Мономаха, “Повчання архієпископа Луки до братії”, “Слово про закон і благодать” Іларіона та ін. У “Повісті временних літ” літописець зображує життя давньоруської народності. Ідеї патріотизму, народності, гуманізму, моралі звучали ще в “Слові о полку Ігоревім”. У стародавніх пам’ятках-літописах, повчаннях, патериках, словах та ін. відображений виховний народний ідеал у школах того часу. Однією з ознак етнічної спільності у цей період була мова. На Русі існувало дві мови – давньоруська та старослов`янська. Старослов’янська вживалася у церкві, а давньоруська – в державних органах.
    Ідея народності впроваджувалася і в братських школах, і в школах гетьманської доби, і в домашньому вихованні дітей феодальної верхівки, в кормильстві. Братські школи – осередок становлення та розвитку ідеї народності у вихованні; вони були всестановими, плекали молодь у національному дусі. Суть навчально-виховного процесу тут було викладено у шкільних статутах. Виховання молодого покоління відбувалося на демократичних, гуманних, релігійних, трудових, естетичних патріотичних, моральних засадах. Зі стін братських шкіл виходили авторитетні, високоосвічені діячі освіти, науки, православної церкви. Серед них: П. Могила, П. Сагайдачний, Є. Славинецький та ін.
    Смиренність, добропорядність, скромність, милосердя, повагу до старших виховували в учнів братських шкіл. Негативним методом виховання в братських школах були тілесні покарання.
    Все викладене раніше дає підстави констатувати, що козацька доба – це час становлення та розвитку ідеї народності у вихованні. Основа її – козацька система виховання, адаптована до соціально-політичних умов народу. Школи Запорізької Січі гартували мужність, хоробрість, справедливість у юнаків, культивували виховний ідеал лицаря-козака.
    Розкрито і конкретизовано суть народності як принципу виховання, з’ясовано специфіку його розвитку в педагогіці на українському грунті. З’ясовано суть принципу в філософському, лінгвістичному та педагогічному контекстах, встановлено його зв’язок з метою, напрямами, методами та формами виховання. Прослідковано ґенезу поняття “народність”, пов’язано її розвиток із суспільними, історичними та політичними процесами, визначено етапи поступу принципу народності у вихованні відповідно “Періодизації педагогічної думки в Україні: кроки до нового виміру” О. Сухомлинської. На основі теоретичного узагальнення праць істориків, філософів, психологів, соціологів, педагогів, мовознавців ми зупинилися на такій робочій дефініції поняття “принцип народності у вихованні” – це вихідне положення, що випливає із закономірностей національного досвіду родинного народного виховання і визначає загальне спрямування в контексті народних імператив і цінностей, як-от: мова, національна свідомість, патріотизм, народна культура, традиції, звичаї, обряди, фольклор та історична пам'ять, моделі поведінки, етикет і т. ін.
    2. Відстеженo еволюцію принципу народності у вихованні в педагогічній спадщині О. Духновича, який одним з перших запропонував модель виховання на принципі народності відповідно до регіональних особливостей життя народу, його культури, мови, тобто повів мову про народознавство в школі і про виховний потенціал регіональної педагогіки. Він розглядав ідею народності у нерозривному зв’язку рідної мови, патріотичних переконань, праці, народної пісні, віри в Бога.
    Принцип народності у вихованні у творчому доробку К. Ушинського набув наукового осмислення, теоретичного обґрунтування. У педагогічному світогляді педагога він – результат його власного патріотичного прагнення відповісти на питання, яким шляхом повинна розвиватися народна школа, на основі чого необхідно реформувати всю освітню систему держави. Вчений проаналізував громадське виховання в Німеччині, Англії, Франції, а філософсько-психологічний зміст ідеї народності доповнив суспільно-політичним. К. Ушинський відстоював навчання дітей рідною мовою, вірив у творчі сили народу, а також підкреслював, що школа має бути доступною для народу і відповідати його інтересам. Основою принципу народності у вихованні, на його думку, є рідна мова, християнсько-православний ідеал досконалості, рідна культура. К.Ушинський був першим ученим, який надав принципу народності у вихованні наукового осмислення.
    Б. Грінченко розглядав принцип народності у вихованні в національному контексті. Широта наукових інтересів, масштабність, далекоглядність, європейський тип мислення українського педагога дає змогу стверджувати, що принципу народності у вихованні на національному ґрунті він надав модерного змісту. Згідно його концепції національну незалежність повинен здобувати весь народ, а не одна його частина, однак його рушійною силою він відзначив інтелігенцію. Принцип народності у вихованні Б. Грінченко сформував на зламі віків, епох, суспільних потрясінь, активізації технічного прогресу, змін світоглядних орієнтирів, сплеску прагматичного мислення, тому суть цього принципу у вихованні він тісно пов’язував з ідеєю національного визволення, підготовкою дитини до нового життя за нових соціальних, економічних обставин буття народу. Національне відродження було справою життя Б. Грінченка. Принцип народності розкривається у таких його працях: “Якої нам треба школи”, “Народні вчителі і вкраїнська школа”, “На безпросвhтномъ пути”, а також у поетичній та прозовій творчості. Особливого визнання набули його україномовні підручники, які і вирізнялися поєднанням загальнолюдських та національних цінностей, дозволяли навчати дітей рідною мовою.
    3. Простежено розвиток принципу народності у вихованні в період визвольних змагань українського народу на хвилі національного піднесення. Було з’ясовано, що принцип народності у вихованні набув специфічних рис розвитку, оскільки відбувався на тлі активізації націонал-революційних ідей М. Грушевського, Д. Донцова, С. Єфремова, пожвавленні національно-визвольного руху в Російській імперії 1905-1920 рр. У цей період відбулися зміни в житті українського народу, які пов`язані з відродженням культури, школи, рідної мови. За часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії активізувався процес українізації освіти, у змісті якої саме рідномовна освіта виступала важливим чинником утвердження Української державності. У цьому зв’язку непересічне значення у розвитку принципу народності у вихованні мають праці М. Грушевського, І. Огієнка, С. Русової, Я. Чепіги та ін. Вони вели боротьбу за національну школу, за навчання рідною мовою, великого значення надавали вихованню дітей на основі українських традицій, звичаїв, обрядів та ін. Трибуною висвітлення ідеї народності у вихованні на національному ґрунті виступають такі часописи як “Світло”, “Вільна українська школа” та інші. Законодавчо закріплено принцип народності у вихованні у період УНР.
    4. Виокремлено розвиток принципу народності у вихованні в педагогічній спадщині В. Сухомлинського, з’ясовано її специфіку в контексті тоталітарної доби. Відомо, що за радянської влади було переоцінено поняття народ, йому надається зміст “гегемону”, а на вторинну роль відсувається інтелігенція, яку в позитивному змісті називали робітничо-селянською, або в негативному “гнилою”. З середини 30-х років зі школи, освіти, з виховання вихолощується національний зміст, тому до поняття “народ” додається означення “радянський” і тільки в такому поєднанні воно розуміється і осмислюється. Новим етапом у розвитку принципу народності у вихованні стала педагогічна діяльність і науково-педагогічна творчість В. Сухомлинського. З’ясували, що за тоталітарних умов принцип народності у вихованні втілюється не тільки на рівні “мова – культура – історія”, але й на ментальному – “серце – душа – дух – духовність”, які в його педагогічній спадщині розглядалися крізь призму романтизації ідеї комуністичного виховання, у контексті переваг народних імперативів і цінностей, що сформувалися впродовж віків і є нетлінними у просторі і часі.
    5. Проаналізовано специфіку розвитку принципу народності у процесі відродження національної ідеї, будівництва незалежної України, визначено змістове поле принципу народності у вихованні на сучасному етапі. Здійснено аналіз сучасних педагогічних концепцій щодо розвитку принципу народності у вихованні, державних освітніх документів, які дали змогу встановити, що у національному вихованні пріоритетним є принцип народності: єдність національного та загальнолюдського, хоча термін “народність” не вживається та не розкривається його сутнісна характеристика. Домінантним чинником впровадження принципу народності у вихованні є українська мова.
    Проведене дослідження не вичерпує усіх проблем, які пов’язані з питаннями народності як принципу виховання в педагогічній науці. Народність як принцип виховання належить до вічних духовних цінностей, і його розвиток потребує подальшого дослідження, а саме: у творчій спадщині педагогів та культурних діячів ХІХ-ХХ ст. (А. Волошин, Г. Врецьона, М. Стельмахович, Є. Сявавко, І. Франко, Т. Шевченко та ін.). Це сприятиме розбудові національної системи освіти і виховання на принципі народності.





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Александер Духнович і Галичина: Студія Д-ра Кирила Студинського. – Відбитка з Наукового зборника Товариства “Просвіта” в Ужгороді за рік 1924 : Книгопечатания Ю. Фелдемія в Ужгороді, 1924. – 77 с.
    2. Алексієвець Л. М. Києво-Могилянська Академія у суспільному житті України і зарубіжних країн (XVII-XVIII ст.) / Л. М. Алексієвець. – К., 1999. – 264 с.
    3. Амбросимова С. Духовна культура запорожців: козацькі бібліотеки / С. Амбросимова // Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченій 55-річчю українського козацтва “Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина”. (Київ-Дніпропетровськ, 13-17 травня 1991р.) : у трьох випусках. – К., 1993. – Вип. ІІІ. – С. 36-40.
    4. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVII в.в. / [сост. С. Д. Бабишин, Б. Н. Митюров]. – М. : Педагогика, 1985. – 363, [2] с.
    5. Антология педагогической мысли Украинской ССР / [сост. Н. П. Калениченко]. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.
    6. Антонович В. Б. Бесіди про часи козацькі на Україні / Володимир Боніфатійович Антонович. – Чернівці : З друкарні товариства “Руска Рада”, 1897. – 159 с.
    7. Бабишин С. Д. Школи Запорозької Січі / С. Д. Бабишин // Рад. школа. – 1991. – № 6. – С. 83-85.
    8. Бабишин С. Д. Школа та освіта Давньої Русі (ІХ – перша половина ХІІІ ст.) / Степан Дмитрович Бабишин. – К. : Вища школа, 1973. – 87, [2] с.
    9. Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян / Василь Балушок. – Львів-Нью-Йорк : В-во М. П. Коць, 1998. – 216 с. – (Наукове видання).
    10. Батюшков П. Н. Волынь: историческія судьбы Юго-Западнаго края / Помпей Николайович Батюшков. – СПб. : Тип. Т-ва “Обществ. польза”, 1888. – 188 с.
    11. Бача Ю. Про життя і творчий шлях Олександра Духновича / Юрій Бача // Духнович О. Твори / [упоряд. та підготов. текстів О. М. Рудловчак]. – Ужгород : Карпати, 1993. – С. 5-16.
    12. Березівська Л. Реформування шкільної освіти в період Гетьманату П. Скоропадського (29 квітня – 13 грудня 1918 р.) / Л. Березівська // Історико-педагогічний альманах. – К., 2006. – Вип. № 2. – С. 4-15.
    13. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання / Іван Дмитрович Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.
    14. Біднов В. Школа й освіта на Україні / В. Біднов // Українська культура: лекції / за ред. Д. Антоновича. – К. : Либідь, 1993. – С. 40-71.
    15. Біляєв О. М. Концепція мовної освіти в Україні / О. М. Біляєв, М. С. Вашуленко, В. М. Плахотник // Рідна школа. – 1994. – № 9. – С. 71-73.
    16. Булатов М. Принцип / М. Булатов // Філософський енциклопедичний словник / [ред. кол. В. І. Шинкарук, Є. К. Бистрицький, Г. П. Ковадло та ін.]. – К. : Абрис, 2002. – С. 519.
    17. Вартовий П. (Грінченко Б.) Листи з України Наддніпрянської / П. Вартовий (Борис Грінченко). – К. : Друкарня “Губернського правління”, 1917. – 180 с.
    18. Варченко А. М. Украинская национальная школа конца XVI и начала XVII столетия / А. М. Варченко // Сов. педагогика. – 1941. – № 6. – С. 74-88.
    19. Вaсиленко В. А. Творческое использование педагогического наследия В. А. Сухомлинского в практике учебно-воспитательной работы : методические материалы / Владимир Аркадьевич Василенко / Кіровоград. обл. ком. ЛКСМУ, Кіровоград. обл. организация общества “Знание”, Кіровоград. гос. пед. ин-т им. А. С. Пушкина. – Кіровоград, 1981. – 24 с. – ( В помощь лектору ).
    20. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905-1920 рр.) / Григорій Васькович. – К. : Мандрівець, 1996. – 360 с. – (Серія “Габілітації” ч. 2).
    21. Ващенко Г. Виховний ідеал / Григорій Ващенко. – Полтава : Ред. газ. “Полтавський вісник”, 1994. – 191 с.
    22. Вдович С. М. Розвиток ідей гуманної педагогіки в Західній Україні (кінець ХІХ-початок ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Теорія та історія педагогіки” / С. М. Вдович. – К., 1998. – 16 с.
    23. Величко С. Сказання про війну козацьку з поляками / С. Величко // Давня українська література : хрестоматія / [упоряд. М. М. Сулима]. – К. : Освіта, 1996. – С. 527-557.
    24. Веремчук А. П. Теоретичні основи виховання у працях М. С. Грушевського / А. П. Веремчук. – Рівне : Тетіс, 1998. – 160 с.
    25. Верходуб О. На крилах рідної пісні / О. Верходуб // Світло. – 1913. – № 4. – С. 6 -12.
    26. Висоцький С. О. Київська писемна школа Х-ХІІ ст. : до історії української писемності / C. O. Висоцький. – Львів ; Київ ; Нью-Йорк : Видавництво М. П. Коця, 1998. – 246, [2] с.
    27. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти / [П. Р. Ігнатенко, В. Л. Поплужний, Н. І. Косарєва, Л. В. Крицька]. – К. : Інститут змісту і методів навчання, 1997. – 252 с.
    28. Вишневський І. Традиції та сучасність : про розвиток літератури на Закарпатті / Іван Вишневський. – Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1963. – 240 с.
    29. Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання / Омелян Вишневський // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні : педагогічні концепції. – К. : Школяр, 1997. – С. 78-122.
    30. Вовк Л. Духовне відродження нації / Л. Вовк // Рідна школа. – 1995. – № 2-3. – С.16-19.
    31. Волошин А. Пам`яті Олександра Духновича / Августин Волошин // Волошин А. Вибрані твори. – Ужгород : Закарпаття, 2002. – С. 266-288.
    32. Гарданов В. К. “Кормильство” в Древней Руси (К вопросу о пережитках родового строя в феодальной Руси IX-XIII вв.) / В. К. Гарданов // Советская этнография. – 1959. – № 6. – С. 43-59.
    33. Гоголь Н. В. Тарас Бульба / Николай Васильевич Гоголь. – М. : Сов. Россия, 1980. – 152 с.
    34. Гончаренко С. Принципи виховання / Семен Гончаренко // Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997. – С. 270.
    35. Греков Б. Д. Культура Киевской Руси / Борис Дмитриевич Греков. – М.-Л. : Издательство АН СССР, 1944. – 75 с.
    36. Григор’єв-Наш Історія України в народних думах та піснях / Григор’єв-Наш. – К. : Веселка, 1993. – 271 с.
    37. Грінченко Б. Братства і просвітня справа на Вкраїні за польського панування до Б.Хмельницького / Борис Грінченко. – Черкаси : Видавниче Т-во “Сіяч”, 1917. – 34 с.
    38. Грінченко Б. Дзвоник / Б. Грінченко // Грінченко Б. Вибрані твори. – К. : Дніпро, 1987. – С. 83-91.
    39. Грінченко Б. Історичні книжки на селі / Б. Д. Грінченко // Нова громада. – 1906. – листопад (№ 11). – С. 90-114.
    40. Гринченко Б. Д. К вопросу о журнале для детского чтения / Б. Д. Гринченко // Земський сборник Черниговской губернии. – 1885. – № 4-5. – С. 35.
    41. Гринченко Б. Д. На безпросвhтномъ пути. Объ украинской школh //// / /// //Борис Дмитрович Гринченко. – К. : Видавництво “Вік”, 1907. – 101 с.
    42. Грінченко Б. Народні вчителі і вкраїнська школа / Борис Грінченко. – К. : Відбиток з “Громадської думки”, 1906. – 50 с.
    43. Гринченко Б. Д. Народніе учителя как сельские хозяева / Б. Д. Гринченко // Земский сборник Черниговской губернии. – 1894. – № 2-3. – С. 70-80.
    44. Грінченко Б. Олеся / Борис Грінченко // Грінченко Б. Вибрані твори. – К. : Дніпро, 1987. – С. 58-64.
    45. Грінченко Б. Перед широким світом / Борис Грінченко. – К., 1907. – 320 с.
    46. Гринченко Б. Предисловіе / Б. Грінченко // Грінченко Б. Словарь украинскаго языка : репринтне видання : в 4-х т. – К. : Лексикон, 1996. – T.1. – С. XII-XXXVII.
    47. Грінченко Б. Якої нам треба школи / Борис Грінченко. – К., 1912. – 24 с.
    48. Грінченки Б. і М. “Рідне Слово” : українська читанка: перша після Граматки книга для читання / Борис і Марія Грінченки. – К., 1917. – 197, [І-ІІІ] с.
    49. Грушевський М. Вопросъ объ украинскихъ кафедрахъ и нужды украинской науки / Михайло Грушевський. – С.-Петербургъ : Типографія т-ва “Общественная Польза”, 1907. – 48 с.
    50. Грушевський М. Про українську мову і українську справу / Михайло Грушевський. – К. : Друкарня П. Барського, 1907. – 23 с.
    51. Грушевський М. Про українську мову і українську школу / Михайло Грушевський. – К. : Веселка, 1991. – 46 с.
    52. Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII віці / Михайло Грушевськийй // Жовтень. – 1989. – № 2. – С. 101-116.
    53. Даль В. И. Пhстовать / В. И. Даль // Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. – М. : Русс. яз., 1990. – Т. 3. П. – С. 549-550.
    54. Демковъ М. И. Исторія русской педагогіи : в 3-х ч. – С.-Петербургъ : Типографія М. М. Стасюлевича, 1899. – Ч.1. : Древне-русская педагогія (Х-XVII вв.). – 310 с.
    55. Дзюба Е. Н. Просвещения на Украине и его роль в укреплении связи украинского народа с русским и белорусским: вторая половина XVI первая половина XVII в. / Елена Николаевна Дзюба. – К. : Наукова думка, 1987. – 131 с.
    56. Дічек Н. П. Методологічні аспекти проблеми педагогічного новаторства в історії шкільництва України / Н. П. Дічек // Педагогічна і психологічна науки в Україні / [збірник наукових праць до 15-річчя АПН України] : у 5-ти т. – К. : Педагогічна думка, 2007. – Т.1. Теорія та історія педагогіки. – 2007. – С. 96-108.
    57. Документи першого з’їзду вищих навчальних закладів України (протокол, резолюції, листування) // Центральний державний архів вищих органів влади і управління у м. Києві (ЦДАВО у м.Києві). – Ф. 2201. – Оп. 1. – Спр. 327. – Арк. 1-27 зв.
    58. Духнович О. Басня противо стыдящихся своей народности / Олександр Духнович // Духнович О. Твори : в 4 т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1968. – Т. 1. – С. 478.
    59. Духнович О. Возваніе / Олександр Духнович // Духнович О. Твори : в 4 т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1968. – Т. 1. – С. 300-301.
    60. Духнович О. Вручаніе / Олександр Духнович // Духнович О. Твори : в 4 т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1968. – Т. 1. – С. 248-251.
    61. Духнович О. Загадки і логогрифи / Олександр Духнович // Духнович О. Твори. – Ужгород : Закарпаття, 1993. – С. 82-89.
    62. Духнович О. Книжица читальная для начинающих / Олександр Духнович // Духнович О. Твори : в 4-х т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1967. – Т. 2. – С. 1-116.
    63. Духнович О. Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских / Олександр Духнович // Духнович О. Твори : в 4-х т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1967. – Т. 2. – С. 377-447.
    64. Духнович О. Маленьким соколятам / Олександр Духнович // Духнович О. Твори / [упор. та підготов. текстів О. М. Рудловчак]. – К. : Карпати, 1993. – С. 70-81
    65. Духнович О. Послhдняя моя пhснь / Олександр Духнович // Духнович О. Твори : в 4-х т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1968. – Т. 1. – С. 360-361.
    66. Еварницкій Д. И. Історія запорожскихъ козаковъ: съ 22 рисунками : в 3 т. / Дмитро Іванович Еварницкій. – С.-Петербургъ : Типографія И. Н. Скороходова, 1892. – Т. 1. – 542 с.
    67. Елкин С. М. Развитие идеи народности в отечественном образовании / С. М. Елкин, Я. В. Кульков, М. Н. Певзнер. – Великий Новгород : НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2000. – 71 с.
    68. Ельчаниновъ А. В. Христіанство и средневhковая педагогика / А. В. Ельчаниновъ // Очерки по исторіи педагогическихъ ученій : съ портретами въ текстh / состав. : В. В. Успенській, А. В.Ельчаниновъ/ та ін. – М. : Книгоизд-во “Польза” В.Антикъ и Ко, 1911. – С. 35-48.
    69. Єфремов С. Голос природи / С. Єфремов // Світло. – 1913. – № 1. – С. 28 -29.
    70. Єфремов С. О. Грінченко Б. Д. / С. О. Єфремов // Єфремов С. О. Літературно-критичні статті. – К. : Дніпро, 1993. – С. 322-332.
    71. Єфремов С. Живий пам`ятник / С. Єфремов // Світло. – 1912. – Кн. 8. – С. 3-7.
    72. Животенко-Піанків Адвентина. Педагогічно-просвітницька справа Бориса Грінченка / Адвентина Животенко-Піанків. – К. : Вид.центр “Просвіта”, 1999. – 176 с.
    73. Жидята Лука // Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ вв. / [сост., автор. текст., коммент. А. Г. Кузьмина, А. Ю. Карпова]. – М. : Молодая гвардия, 1990. – С. 151-152.
    74. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації / М. Жулинський // Слово і час. – 2002. – № 12. – С. 5-7.
    75. Заблоцький В. Народництво / В. Заблоцький // Філософський енциклопедичний словник. – К. : Абрис, 2002. – С. 406-407.
    76. Зайченко І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : навч. пос. / Іван Васильович Зайченко ; передмова М. Д. Ярмаченка. – 2-е вид., доп. і переробл. – Чернігів : Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2000. – 234 с.
    77. Закон України “Про вищу освіту” // Вища освіта в Україні: нормативно-правове регулювання / за заг. ред. А. П. Зайця, В. С. Журавського. – К. : ФОРУМ, 2003. – С. 175-231.
    78. Закон України “Про дошкільну освіту” // Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / авт. кол. : В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, С. Довгий та ін. – К. : Навч.книга, 2003. – Кн. 3. Модернізація освіти. – С. 410-431.
    79. Закон України “Про загальну середню освіту” / Закон України “Про загальну середню освіту” // Початкова школа. – 1999. – № 8. – С. 1-9.
    80. Закон України “Про освіту” // Вища освіта в Україні: нормативно-правове регулювання / за заг.ред. А. П. Зайця, В. С. Журавського. – К. : ФОРУМ, 2003. – С. 18-48.
    81. Закон України “Про позашкільну освіту” // Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття / авт. кол. : В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, С. Довгий та ін. – К. : Навч.книга, 2003. – Кн. 3. Модернізація освіти. – С. 568-586.
    82. Замашкіна О. Д. Ідеї розвивального навчання в історико-педагогічному доробку вітчизняних дослідників першої третини ХХ ст. / О. Д. Замашкіна // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 3. – С. 140-150.
    83. Запись вновь-поступающихъ в Львовскую братскую школу съ обозначеніемъ обязательствъ родителей относительно платы за нихъ (1586-1590 гг.) // Архивъ Юго-Западной Россіи. – Кіевъ : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра Акц. О-ва печ. и изд. дhла Н. П. Корчакъ –Новицкаго, 1904. – Т. Х. Ч. I. – С. 57-60.
    84. Заточеник Д. Слово Данила Заточеника, що написав він князю своєму Ярославу Володимировичу / Д. Заточеник // Федів Ю. О., Мозгова М. Г. Історія української філософії : навч. посібник. – К. : Україна, 2000. – С. 57-62.
    85. Зеленкевич Я. Ґрунтовні принципи нормальної школи / Я. Зеленкевич // Світло. – 1911. – Кн. 1. – С. 3-7.
    86. Зеленкевич Я. Ф. Російська школа на Україні / Я. Ф. Зеленкевич // Учитель. – 1913. – 20 вересня. – С. 14-16.
    87. Зеленкевич Я. Ф. Російська школа на Україні / Я. Ф. Зеленкевич // Учитель. – 1913. – 20 падолиста. – С. 77-81.
    88. Іларіон Слово про закон і благодать / Іларіон // Федів Ю. О., Мозгова Н. Г. Історія української філософії : навч. посібник. – К. : Україна, 2000. – С. 40-47.
    89. Із праці Бориса Грінченка “Народні вчителі і вкраїнська школа” // Неживий О. І. Для рідного слова. Творча спадщина Бориса Грінченка і проблеми національного виховання / О. І. Неживий. – Луганськ, 1999. – С. 86-89.
    90. ІІ Всеукраїнський з`їзд працівників освіти 7-9 жовтня 2001 року. – К., 2001. – 232 с.
    91. Ісаєвич Я. Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-XVII ст. / Я. Д. Ісаєвич. – К. : Наукова думка, 1966. – 238, [2] с.
    92. Історія світової та української культури / [підруч. для вищ. закл. освіти ] / В. А. Греченко, І. В. Чорний, В. А. Кушнерук, В. А. Режко. – К. : Літера ЛТД, 2000. – 464 с.
    93. Карпенко І. М., Неживий О. І. Проблеми національної школи в педагогічній системі Бориса Грінченка / І. М. Карпенко, О. І. Неживий // Слово і пісня Бориса Грінченка : вісник Інституту Грінченкознавства. – Луганськ, 1995. – Зошит другий. – С. 32-38.
    94. Качкан В. “Прийде сівач – і запишніють сходи” (над життєвим подвигом Бориса Грінченка) / В. Качкан // Качкан В. Українське народознавство в іменах: навч. пос. : у 2 ч. / [за ред. А. З. Москаленко; передм. А. Г. Погрібного]. – К. : Либідь, 1994. – Ч. 1. – С. 178-187.
    95. Кваша С. С. Педагогічна система Луцької братської школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / С. С. Кваша. – Луцьк, 1997. – 24 с.
    96. Коваленко Є. І. Освітня діяльність і педагогічні погляди С. Русової /
    Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук – Ніжин : НДПІ, 1998. – 214 с.
    97. Козацькі забави : навч. пос. / [Завацький В. І., Цьось А. В., Бичук О. І., Пономаренко Л. І.]. – Луцьк : Надстир’я, 1994. – 109 с.
    98. Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови // Освіта. – 1997. – 24 вересня – 1 жовтня. – С. 4-5.
    99. Кононенко П., Усатенко Т. Концепція української національної школи – родини / П. Кононенко, Т. Усатенко // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: педагогічні концепції. – К. : Школяр, 1997. – С. 123-133.
    100. Конституція України. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
    101. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Виховна робота в закладах освіти України : збірник нормативних документів та методичних рекомендацій. – К. : ІЗМН, 1998. – Вип. ІІ. – С. 179-192.
    102. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 7-13.
    103. Концепція національного виховання // Рідна школа. – 1995. – № 6. – С. 18-25.
    104. Концепція національної системи освіти // Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / [уклад. О. О. Любар ; за ред. В Г. Кременя]. – К. : Знання ; КОО, 2005. – С. 721-733.
    105. Концепція позашкільної освіти та виховання // Виховна робота в закладах освіти України : збірник нормативних документів та методичних рекомендацій. – К. : ІЗМН, 1998. – Вип. ІІ. – С. 192-203.
    106. Копії законопроектів гетьманського міністерства освіти // Центральний державний архів вищих органів влади і управління у м. Києві (ЦДАВО у м.Києві). – Ф. 2201. – Оп. 3. – спр. 28. – Арк. 23-23 зв.
    107. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки : курс лекцій :. навч. пос. [для студ. пед. навч. закладів та університетів] / Володимир Петрович Кравець. – Тернопіль, 1994. – 359 с.
    108. Кралюк П. М. Луцьке Хрестовоздвиженське братство / Петро Миколайович Кралюк. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 52 с.
    109. Краткая отечественная исторія въ разсказахъ для народныхъ и вообще начальныхъ училищъ съ портретами замhчательных лицъ / [сост. С. Рождественскій]. – [изданіе тридцать шестое]. – Петроградъ : Книгопечатная Шмидтъ, 1915. – 240 с.
    110. Кремень В. Г. Доповідь Президента АПН України В. Г. Кременя / В. Г. Кремень // Педагогічна газета. – 2001. – № 12. – С. 1-3.
    111. Крыловский А. Львовское ставропеліальное братство (опытъ церковно-историческаго изслhдованія). (съ тремя рисунками) / А. Крыловский. – Кіевъ, 1904. – 315 с., приложение – 231 с.
    112. Кузь В. Г. Софія Русова – теоретик і організатор національного дошкільного виховання / В. Г. Кузь // Проблеми дошкільного виховання у педагогічній спадщині С. Русової : матеріали Всеукраїнських педагогічних читань присвячених 140-річчю з дня народження С. Ф. Русової / відпов. ред. Є. І. Коваленко. – Чернігів, 1996. – Кн. 2-а. – С. 13-15.
    113. Кузь В. Г. Українська козацька педагогіка і духовність / Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Губко О. Т. – Умань, 1995. – 115 с.
    114. Кузь В. Г. Основи національного виховання: концептуальні положення / Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук З. О. – Умань, 1993. – 109 с.
    115. Культуровідповідності принцип // Професійна освіта : словник: навч. посіб. / уклад. С. І. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. – К. : Вища школа, 2000. – С. 164.
    116. Курило В. С. Освіта та педагогічна думка Східноукраїнського регіону у ХХ столітті : монографія / В. С. Курило. – Луганськ : ЛДПУ, 2000. – 460 с.
    117. Курило В. С. Становлення і розвиток освіти та педагогічної думки Східноукраїнського регіону в ХХ столітті : автореф. дис. на здобуття наук ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Теорія та історія педагогіки” / В. С. Курило. – Луганськ, 2000. – 39 с.
    118. Кучинська І. О. Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка / Ірина Олексіївна Кучинська. – Кам’янець-Подільський : Абетка – НОВА, 2002. – 104 с.
    119. Лановик З. Українська народна словесність / З. Лановик, М . Лановик. – Львів : Літопис, 2000. – 590 с.
    120. Левківський М. В. Історія педагогіки / Микола Володимирович Левківський. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2005. – 189 с.
    121. Лихачёв Д. С. “Слово о полку Игореве” : ист.-лит. очерк : пособие для учителей / Д. С. Лихачёв. – М. : Просвещение, 1976. – 175 с.: ил.
    122. Ликов В. Етнопедагогіка / Володимир Ликов. – Кіровоград : РВВ КДПУ, 2003. – 208 с.
    123. Лиман І. І. Церква в духовному світі Запорозького козацтва / Іван Іванович Лиман. – Запоріжжя : РА “Тандем У”, 1997. – 61 с.
    124. Листування з губеріяльним комісаром по освіті на Волині, про призначення на посаду вчителів, українізацію шкіл та ін. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління у
    м. Києві (ЦДАВО у м.Києві). – Ф. 2201. – Оп. 1. – спр. 21. – 70 Арк.
    125. Листування з комісаріатом Київської шкільної округи про українізацію шкіл // Центральний державний архів вищих органів влади і управління у м. Києві (ЦДАВО у м.Києві). – Ф. 2201. – Оп. 3. – Спр. 28. – Арк. 27-27 зв.
    126. Любар О. О. Видатний український педагог В. О. Сухомлинський / О. О. Любар // Любар О. О., Стельмахович М. Г., Федоренко Д. Т. Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. – К. : Знання ; КОО, 2003. – С. 384-398.
    127. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. – К. : Знання; КОО, 2003. – 450 с.
    128. Любар О. О., Федоренко Д. Т. Історія педагогічної думки і освіти в Україні : в 3 ч. / О. О. Любар, Д. Т. Федоренко. – К., 1993. – Ч. І. Дохристиянський період. – 110 с.
    129. Любар О. О., Федоренко Д. Т. Історія педагогічної думки і освіти в Україні : в 3 ч. / О. О. Любар, Д. Т. Федоренко. – К., 1994. – Ч. ІІ. Княжа доба. – 128 с.
    130. Мазур П. Отчі світильники: сторінки з історії школи і педагогічної думки в Україні епохи Відродження (XV – п. XVIII ст.) / Павло Мазур. – Донецьк : Український культурологічний центр, 1998. – 104 с.
    131. Майборода В. Організатор рідної школи в Україн / В.Майборода // Початкова школа. – 1992. – № 11-12. – С. 3 – 5.
    132. Маккавейскій Н. К. Релігія и народность, какъ основы воспитанія / Н. К. Маккавейскій. – К. : Типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1895. – 45 с.
    133. Маккавейский Н. К. Д. Ушинський и его педагогическія идея / Н. Маккавейский. – Кіевъ : Типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1896. – 98 с.
    134. Манько М. О. Слідами твору О. В. Духновича / Михайло Олександрович Манько. – Суми : ВВП “Мрія-1” ЛТД, 1997. – 92 с.
    135. Марушкевич А. А. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди І. Огієнка : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 ,,Теорія та історія педагогіки” / А. А. Марушкевич. – К., 1995. – 22 с.
    136. Машталер О. Педагогічні погляди О. В. Духновича / Олександр Машталер // Дукля. – 1958. – № 1. – С. 35-43.
    137. Мединський Є. М. Братські школи України и Белорусії в XVI-XVII століттях / Євген Миколайович Мединський. – К. : Рад. школа, 1958. – 210 с.
    138. Медынский Е. Н. Школа и педагогическая мысль в русском государстве, на Украине и в Белоруссии в XVII веке / Е. Н. Мединский // Сов. педагогика. – 1953. – № 9. – С. 70-88.
    139. Мельничук С. Г. Теорія і практика формування естетичної культури майбутніх учителів : історико-педагогічний аспект (1860-1990 рр.) : монографія / Сергій Гаврилович Мельничук. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2006. – 248 c.
    140. Меморандум Українського Наукового Товариства в Києві в обороні прав українського слова // Центральний державний архів вищих органів влади і управління у м. Києві (ЦДАВО у м.Києві). – Ф. 2201. – Оп. 3. – Спр. 62. – арк. 2-5 зв.
    141. Микитась В. Л. О. В. Духнович: літературно-критичний нарис / Василь Лазарович Микитась. – Ужгород : Закарпатське обласне видавництво, 1959. – 101, [2] с.
    142. Митрополит Іларіон. Бережімо все своє рідне! Слово на Обрізання Господнє / Митрополит Іларіон // Митрополит Іларіон Мої проповіді. – Вінніпег-Канада : Накладом Товариства “Волинь”, 1973. – Ч. 1. – С. 123-129. – (Історична епопея).
    143. Митрополит Іларіон Дохристиянські вірування українського народу : історично-релігійна монографія / Митрополит Іларіон. – К. : Обереги, 1992. – 424 с. – (Інститут дослідів Волині).
    144. Митрополит Іларіон Духовенство й рідна мова / Митрополит Іларіон // Митрополит Іларіон Мої проповіді. – Вінніпег–Канада : Накладом Товариства “Волинь”, 1973. – Ч. 1. – С. 139-146. – (Інститут дослідів Волині).
    145. Митрополит Іларіон На Голготі. Трагедія визвольної боротьби/ Митрополит Іларіон // Митрополит Іларіон Наш бій за державність. – Вінніпег : Наша Культура, 1966. – Т. 4. Ч. 2. – С. 57-108. – (Історична епопея).
    146. Митрополит Іларіон Наша літературна мова як писати й говорити по-літературному : мовні нариси / Митрополит Іларіон. – Вінніпег : Наша Культура, 1958. – 424 с.
    147. Митрополит Іларіон Передмова / Митрополит Іларіон // Митрополит Іларіон Наш бій за державність. – Вінніпег, 1962. – Т. 3. Ч. 1. – С. 5-8. – (Історична епопея).
    148. Митрополит Іларіон Туми (Іван Сірко) : історична поема / Митрополит Іларіон // Митрополит Іларіон Наш бій за державність. – Вінніпег, 1962. – Т. 3. Ч. 1. – С. 179-194. – (Історична епопея).
    149. Митюров Б. Н. Из истории Львовской братской школы (1586-1709) / Б. Н. Митюров // Сов. педагогика. – 1954. – № 2. – С. 82-89.
    150. Митюров Б. Н. Развитие педагогической мысли на Украине в XVI-XVII вв. / Борис Николаевич Митюров. – К. : Рад. школа, 1968. – 211 с.
    151. Михайлович В. Селянська пам`ятка про Б.Грінченка // Над могилою Бориса Грінченка : автобіографія, похорони, спомини, статті / [упоряд. Єфремов С.] / В. Михайлович. – К. : Вік, 1910. – С. 170-176.
    152. Мірза –Авекянц К. Поетичний елемент при навчанні історії / К. Мірза-Авекянц // Вільна українська школа. – 1917. – № 3-4. – С. 140-149.
    153. Мономах В. Поучение / В. Мономах // Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ вв. / сост., автор. текст, коммент. А. Г. Кузьмина, А. Ю. Карпова. – М. : Молодая гвардия, 1990 – С. 163-168.
    154. Мономах В. Поучення (уривки) / В. Мономах // Давня українка література : хрестоматія / упоряд. М. М. Сулима. – К. : Освіта, 1996. – С. 184-188.
    155. Мордовцевъ Д. О русскихъ школьныхъ книгахъ XVII вhка / Даниил Мордовцевъ. – М. : Университетской типографіи, 1862. – 102 с.
    156. Моця О. П. Київська Русь: від язичництва до християнства : навч. пос. [для учнів старших класів і студентів] / О. П. Моця, В. М. Ричка. – К. : Глобус, 1996. – 224 с.
    157. Нарада в справі організації Народньої Освіти на Україні 15-20 грудня 1917р. // Вільна українська школа. – 1918. – № 5-6. – С. 53-66.
    158. Науменко Ф. И. Школа Киевской Руси : лекции по истории педагогики для студентов университета / Фёдор Иванович Науменко. – Львів, 1965. – 215 с.
    159. Науменко Ф. І. Основи педагогіки О. В. Духновича / Федір Іванович Науменко. – Львів, 1964. – 216 с.
    160. Науменко Ф., Ричалка М. Система морального вихованя в педагогічній концепції О. Духновича / Ф. Науменко, М. Ричалка // Духнович О. Твори : у 4-х т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1967. – Т. 2. – С. 68 – 94.
    161. Науменко Ф., Ричалка М. Суспільно-політичні, філософська, етичні основи педагогічної концепції О. Духновича / Ф. Науменко, М. Ричалка // Духнович О. Твори : у 4-х т. – Братислава : Словацьке педагогічне видавництво. Відділ української літератури в Пряшеві, 1967. – Т. 2. – С. 13 – 35.
    162. Національна доктрина розвитку освіти // Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / [уклад. : О. О. Любар ; за ред. В. Г. Кременя]. – К. : Знання, 2005. – С. 688-717.
    163. Наш Гр. Про навчання дітей рідної історії / Гр. Наш // Світло. – 1911. – № 7. – С. 36-41.
    164. Неживий О. І. Борис Грінченко : вартовий рідного слова : педагогічна спадщина та проблеми сучасної освіти / Олексій Іванович Неживий. – Луганськ : Знання, 2003. – 124 с.
    165. Непознанный Ушинський : хрестоматія научно-христианской педагогики / (состав. и предисловие В. И. Ильченко, K. В. Деревянко). – Луганск : Пресса, 1998. – 304 с.
    166. Нестеренко А. Митрополит Іларіон служитель Богові й народові : біографічна монографія / А. Нестеренко. – Вінніпег, 1958. – 150 с. – (Відбитки з Ювілейної книги н
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Гигиенические особенности формирования и оптимизация физико-химических условий внутренней среды сильвинитовых сооружений Селиванова Светлана Алексеевна
Научное обоснование гигиенических рекомендаций по контролю и снижению загрязнения питьевой воды цианобактериями и цианотоксинами Кузь Надежда Валентиновна
Научно-методическое обоснование совершенствования экспертизы профессиональной пригодности подростков с дисплазией соединительной ткани Плотникова Ольга Владимировна
Научные основы гигиенического анализа закономерностей влияния гаптенов, поступающих с питьевой водой, на иммунную систему у детей Дианова Дина Гумяровна
Обоснование критериев токсиколого-гигиенической оценки и методов управления риском для здоровья, создаваемым металлосодержащими наночастицами Сутункова Марина Петровна

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)