ПРОБЛЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИХОВАНЦІВ РЕЖИМНИХ УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ ( ІІ ПОЛОВИНА ХХ ст.)

Краткое описание

Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

БАДЬОРА СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 376.58(477.8)(091):343.811

ПРОБЛЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИХОВАНЦІВ РЕЖИМНИХ УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ ( ІІ ПОЛОВИНА ХХ ст.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
педагогічних наук.

Науковий керівник
Євтух Микола Борисович
доктор педагогічних наук,
професор, академік АПН України

Київ - 2009

Зміст
Вступ ………………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ……………………………. 13
1.1. Генеза девіантної поведінки неповнолітніх: причини та типи …………….13
1.2. Досвід українських педагогів в історичній ретроспективі…………………54
1.3. Проблеми злочинності неповнолітніх у контексті девіантної
поведінки …………………………………………………………………………..69
Висновки до розділу……………………………………………………………....73
РОЗДІЛ 2. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ЯК ОБ’ЄКТ
ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ …………………………………………….75
2.1. Модель розвитку девіантної поведінки особи та корегуючі
прийоми педагогічного впливу……………………………………………………76
2.2. Педагогічна профілактика відхилень у поведінці неповнолітніх……...…..83
2.3. Функції і зміст індивідуального підходу в роботі з девіантними
особами …………………………………………………………………………...112
2.4. Християнська етика – пропедевтичний чинник девіантної
Поведінки………………………………………………………………………….133
Висновки до розділу ………………………………………………………….…156
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РЕЖИМНИХ УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ…...…160
3.1. Напрями педагогічних досліджень, спрямованих на виявлення результативності процесу ресоціалізації осіб з девіантною поведінкою …….160
3.2. Аналіз стану організації навчально-виховного процесу в колоніях для неповнолітніх правопорушників на сучасному етапі………………………….185
3.3. Наукова організація навчально-виховної та корекційної роботи з неповнолітніми девіантами в режимних установах……………………………190
Висновки до розділу……………………………………………………………201
Висновки…………………………………………………………………………205
Список використаних джерел…………………...…………………………….212

ВСТУП
На зламі двох тисячоліть, в умовах кардинальних соціальних змін, що відбуваються в Україні, перебудовується й психологія людини, її погляди, переконання, звички, моральні цінності, соціальні ролі. І коли одні переживають аналогічні перетворення порівняно легко, то для інших вони стають мало не особистою трагедією, спричиняючись до дискомфорту, депресії, стресів, алкоголізму, наркоманії, бродяжництва, соціальної деградації, правопорушень. Це особливо небезпечно, коли до завваженої категорії осіб потрапляють неповнолітні. Вони більшою мірою, ніж дорослі, переживають труднощі в діяльності, спілкуванні, самовизначенні у соціумі, що, ясна річ, призупиняє їхній особистісний розвиток. Виникають певні ніші, в яких віднаходить себе “незручна” дитина. У науці таких дітей, підлітків прийнято називати важкими, важковиховуваними, бездоглядними, дискомфортними, девіантними. Такі характеристики, що позначають різний ступінь соціально-педагогічного чи психологічного неблагополуччя особистості, яка розвивається, виступають свідченням загальної риси описаної категорії підлітків – дезадаптованості.
У ситуації соціальних перетворень найвразливішим виявляється підліток. Навіть цілком благополучні, на перший погляд, сучасні діти відчувають страх перед майбутнім, побоюються ставати дорослими, хворобливо переживають зраду, самотність; покладаються переважно на себе і почасти – на батьків, не ймучи віри політичним лідерам; мають власну думку стосовно перебудови суспільства; відстоюють право на ранню самостійність; не бажають служити у війську; усвідомлюють своє безправне становище в суспільстві. Усезагальна соціальна фрустрація в Україні виявляється у підлітків зазвичай не в депресивній, а в агресивній формі, тому, скажімо, вони визнають бійку цілком прийнятним способом відстоювання власних ідеалів, вбачаючи в останніх передовсім певні особистісні якості. Образи та моральні цінності літературних героїв, історичних постатей як ідеал для наслідування зведені в нинішньому дитячому сприйнятті нанівець. Помітну негативну роль у духовному занепаді особистості дитини відіграють і сучасні засоби масової інформації.
Наслідком дезадаптованості неповнолітніх зчаста стають вияви ними девіантної поведінки, правопорушення та злочини. Із кожним роком зростають негативні соціальні наслідки, завдані цими явищами, моральні й матеріальні втрати. А злочинність неповнолітніх стала сьогодні значно суспільно небезпечнішою, ніж у всі попередні роки.
Актуальність теми дослідження. Нинішню ситуацію з історико-педагогічним осмисленням проблеми попередження девіантної поведінки неповнолітніх маємо всі підстави вважати незадовільною. Тим паче це стосується профілактичної роботи з підлітками, які виховуються в режимних установах, підпорядкованих різним відомствам. Дотепер відсутні, скажімо, синтетичні фахові дослідження психолого-педагогічних підходів до потлумачення соціогенетичної, біогенетичної, теологічної концепцій психологічного розвитку людської особистості; відчуваємо брак наукових розвідок, де узагальнювався б попередній досвід щодо педагогічного впливу на осіб, які за умови збігу певних обставин здійснюють асоціальні вчинки, скоюють злочини (в тому числі – повторно). На часі також – аналіз новітніх педагогічних розробок, що потребують практичного впровадження у навчально-виховний процес відповідних закладів, установ.
Надзвичайно цікавим у контексті вищезавваженого, як і в науково-дослідницькому аспекті, є період другої половини ХХ століття, прикметний численними реформаторськими зрушеннями в освіті, кардинальним переосмисленням традиційної системи виховання, енергійними спробами пошуків нових теоретико-методологічних основ навчання та виховання підростаючого покоління. Отже, монографічне дослідження тогочасного педагогічного доробку в означеній сфері сприятиме як подальшому розвиткові педагогічної науки, так і виробленню практичних рекомендацій для посадових осіб, яким делеговано створення організаційно-педагогічних умов для корекційної роботи з неповнолітніми девіантами.
Історіографічний аналіз дає підстави твердити, що різноманітні аспекти проблеми поведінкових виявів дітей і підлітків віддавна перебувають у фокусі наукових спостережень. Назвемо у зв’язку з цим імена античних мислителів Арістотеля, Демокріта, Платона, видатних учених Я.Коменського, Й.Песталоцці, Й.Гербарта, Ф.Дістервега тощо.
Першість у розробці окресленої проблеми на українських теренах належить мислителям доби Київської Русі. Маємо на увазі “Руську правду”, “Изборник” Святослава, “Поучення” Володимира Мономаха, “Настанови багатіям” Іоана Грішного, “Статут” Федора Студита, “Бджолу”, “Книгу приповістей Соломонових” і под.
Чимало уваги питанням корекційної роботи з неповнолітніми приділено в працях відомих педагогів-просвітителів минулого – О.Духновича (сформулював засадничі принципи шкільного “порядку”, заґрунтовані на “добрих звичаях”), М.Пирогова (висновки про домінантну роль учителя в поліпшенні моралі підростаючого покоління), К.Ушинського (теза про виховання як цілеспрямований процес формування “людини в людині”), Т.Лубенця, А.Макаренка, І.Соколянського, В.Сухомлинського та інших.
Посутнім є внесок у дослідження психолого-педагогічних основ проблеми таких учених, як І.Бех, А.Богуш, В.Бутенко, Л.Виготський, М.Євтух, І.Зязюн, Е.Карпова, В.Кащенко, Ю.Ковалевська, І.Кон, Г.Костюк, О.Лазурський, М.Ніженський, Л.Орбан, М.Фіцула тощо.
Маємо підстави констатувати, що на сьогодні вченими з’ясовано такі аспекти порушеної проблеми: мотиви виникнення девіантної поведінки дітей і підлітків, шляхи її діагностики та профілактики (В.Баженов, А.Бєлкін, І.Козубовська, Л.Кондрашова, Е.Костяшкін, О.Кочетов, В.Оржеховська, І.Парфенович, Г.Пономаренко); психологічні особливості правопорушень неповнолітніх і специфіка коригування їх поведінкових відхилень (С.Бєлічева, І.Доллард, В.Ковальов, М.Раттер, Г.Товканець). Чимало цінних спостережень містять і дисертаційні праці, виконані в останні роки. Маємо на увазі, зосібна, дослідження П.Вівчара “Особливості морального виховання неповнолітніх, засуджених у виховно-трудових колоніях” (1998), І.Звєревої “Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні” (1999), Т.Андронюк “Пропедевтична робота з підлітками, схильними до девіантної поведінки, на уроках трудового навчання в загальноосвітній школі” (2002), Н.Онищенко “Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій” (2003), О.Шарапової “Педагогічні умови комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів” (2003), І.Хозраткулової “Педагогічні засади виявлення та подолання насилля у підлітковому середовищі” (2003), Л.Вєйландє “Підготовка студентів до роботи з підлітками девіантної поведінки” (2005) та ін.
Заслуговують на увагу й дослідження таких аспектів проблеми девіантної поведінки, як психологічний (В.Бараннік, Т.Ваврик, І.Пономаренко), соціологічний (О.Волянська, А.Демічева, Т.Перепелиця), філософський (В.Білецький, Л.Котляров), кримінологічний (В.Бурдін, Т.Кальченко, А.Нікітін), медичний (М.Буянов, Т.Мозгова, О.Селецький), лінгвістичний (Н.Грозян) і навіть архітектурний (А.Ахаїмова – автор дисертаційної праці “Принципи архітектурно-планувальних рішень соціально-реабілітаційних центрів (для безпритульних дітей та підлітків)”).
Як свідчить аналіз джерельної бази, в арсеналі сучасної науки є чимало обґрунтованих положень і висновків, що стосуються різних питань, пов’язаних із поведінковими відхиленнями дітей і підлітків. Тимчасом зазначимо, що донині малодослідженими залишаються форми вияву девіантної поведінки вихованців режимних установ для неповнолітніх, чинники її детермінації, не розроблені науково обґрунтовані рекомендації щодо педагогічного забезпечення й ефективного здійснення попередження девіантної поведінки обраної для аналізу категорії, не з’ясоване місце окресленої проблеми в історії української педагогіки останніх десятиріч.
Отже, недостатня наукова розробленість, соціально-педагогічна значущість проблеми, потреба її розв’язання крізь виміри комплексної педагогічної корекції, а також сьогочасні практичні потреби зумовили вибір теми дисертації – “Проблеми попередження девіантної поведінки вихованців режимних установ для неповнолітніх в історії вітчизняної педагогіки (ІІ половина ХХ ст.)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри теорії та історії педагогіки НПУ імені М.П. Драгоманова і є складовою проблеми «Історія освіти і педагогічної думки України в контексті підготовки вчителя» Тема роботи узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол № 3 від 29 квітня 2005 р.).
Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ століття. За висхідну межу обрано 1950-ті роки, пов’язані зі складним і суперечливим процесом лібералізації суспільства, що, проте, сприяв громадському пробудженню та національному відродженню в Україні. Верхньою межею є 1990-ті роки – період, коли гостро постало питання про підвищення рівня освіти та впровадження концепції національної школи.
Територіальні межі дослідження охоплюють всю материкову Україну.
Метою роботи є виконання системного історико-педагогічного аналізу проблем попередження девіантної поведінки неповнолітніх вихованців режимних установ України другої половини ХХ століття в контексті актуальних питань розвитку сучасної педагогічної теорії та практики.
Реалізація цієї мети передбачає послідовне виконання таких завдань:
1. Уточнити поняття “девіантна поведінка”.
2. Схарактеризувати типи девіантної поведінки дітей і підлітків та основні її причини.
3. Визначити роль, основні функції, принципи діяльності пенітенціарної школи.
4. Висвітлити мету, завдання, зміст, методи, форми та принципи організації профілактичної роботи з девіантними особистостями.
5. Окреслити шляхи вдосконалення правовиховної роботи в режимних установах, де утримуються неповнолітні девіанти.
Об’єктом дослідження є вияви негативно-девіантної поведінки особистості, причини й умови формування особи неповнолітнього девіантна.
Предмет дослідження – організаційно-педагогічні концепти попередження девіантної поведінки вихованців режимних установ для дітей і підлітків в Україні (друга половина ХХ ст.).
Методи дослідження. Робота ґрунтується на діалектичному методові, принципах єдності історичного та логічного, теоретичного й емпіричного, що уможливлюють розгляд взаємозв’язків особистості з соціумом в аспекті розвитку девіантних процесів як органічної складової соціальної поведінки. Аналізуючи соціально-педагогічні явища, дисертант застосовує загальнонаукові методи дослідження: історичний (з’ясування ступеня наукової розробки проблеми); історико-ретроспективний (осмислення концептуальних положень, на яких ґрунтується педагогіка девіантної поведінки); структурно-функціональний (характеристика девіантної поведінки як системного феномена); логіко-семантичний (визначення понятійного інструментарію роботи); аксіологічний. Ураховуємо й ідеї нової філософії освіти та сучасну парадигму виховання особи.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали праці М.Алемаскіна, Б.Аямазова, А.Гонєєва, Л.Зюбіна, В.Кащенка, А.Кочетова, І.Міньковського, В.Мясищева, Д.Фельдштейна, інших дослідників, де висвітлюються психолого-педагогічний, психобіологічний, кримінологічний та інші аспекти проблеми девіантної поведінки неповнолітніх.
Значний інтерес становили для нас і висновки, що містяться у фундаментальних роботах із історії вітчизняної педагогічної думки (Л.Артемова, А.Бандура, І.Бех, А.Богуш, Л.Вовк, М.Драгоманов, М.Євтух, І.Зязюн, А.Макаренко, С.Русова, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, О.Савченко, М.Стельмахович, М.Фіцула тощо).
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів зумовлюються тим, що дисертація є першою спробою монографічного історико-педагогічного дослідження загальнопедагогічних проблем попередження девіантної поведінки вихованців режимних установ для неповнолітніх в Україні другої половини минулого століття. У роботі вперше системно осмислено проблему соціально-негативної девіантності крізь виміри соціально-економічних, психологічних, медичних і педагогічних чинників; показано внесок вітчизняних педагогів у розробку теоретичних і прикладних питань, пов’язаних із профілактикою девіантної поведінки дітей та підлітків, комплексно розглянуто їхні підходи до визначення методів і форм організації корекційної діяльності в режимних установах.
Дисертант аргументує доцільність застосування принципу комплексності в підходах до усвідомлення категорії “девіантна поведінка”. Це дає можливість виявити найхарактерніші форми девіантності неповнолітніх, комплексно аналізувати їх у силовому полі соціологічної, філософської, юридичної, психобіологічної, педагогічної тощо теорій девіантності. У роботі запропоновано комплексний підхід до корекції поведінкових відхилень дітей і підлітків; набувають подальшого розвитку наукові положення про детермінацію й різновиди девіантної поведінки неповнолітніх.
Практичне значення одержаних результатів зумовлене актуальністю теми дослідження. Фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані в процесі підготовки й читання нормативних курсів і спецкурсів з історії педагогіки, психології, кримінології у вищих навчальних закладах. Здобуті результати можуть використовуватися в подальших історико-педагогічних дослідженнях, можуть стати відправним моментом при створенні монографічних праць відповідної проблематики, підручників і посібників із педагогіки, знадобляться в практичній роботі вчителів загальноосвітніх навчальних закладів різних типів.
Вірогідність і надійність висунутих у роботі висновків, положень та рекомендацій забезпечується новітньою методологією дослідження, послуговуванням рядом науково надійних і взаємодоповнюючих методів аналізу, відповідних меті, завданням і предметові дисертаційної праці.
Апробація роботи здійснювалася в процесі її обговорення на кафедрі теорії та історії педагогіки НПУ ім.. М.П. Драгоманова, кафедрі оперативно-тактичної підготовки КНУВС. Матеріали дисертації апробовано в лекційних курсах з теорії та історії педагогіки, тактико-спеціальної підготовки, особистої безпеки та охорони праці в галузі. Загальну концепцію та результати дослідження оприлюднено в доповідях і виступах на наукових, науково-практичних конференціях різних рівнів: десятій Міжнародній науково-практичній конференції «Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у ІІІ тисячолітті» (Рівне, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (Київ – Рівне 2007). Третій науково-практичній конференції «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Київ, 2008).
Публікації. Основні наукові результати дослідження викладені у 7 статтях опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (180 найменувань). Загальний обсяг – 227 сторінок, із яких 211 основного тексту.
Осмислення великого масиву літератури з порушеної проблеми дає підстави для висновку про неоднозначність підходів до визначення поведінкової норми та її девіації.
Окрім того, існують різні погляди щодо сутності девіантної поведінки як соціального явища та форм її вияву. Слід завважити, що девіантна поведінка у неповнолітніх виникає за умови, коли особистість деградує в своїх духовних шуканнях, опиняючись на рівні суто прагматичної взаємодії з довкіллям. В аналогічній ситуації девіація виступає формою неадекватного реагування підлітка на цінності суспільного життя, що за своїм характером суперечить його моральній, правовій орієнтаціям. Це явище прикметне такими основними ознаками: відсутність чітких правових і моральних переконань; підвищена сприйнятливість до аморальних явищ чи середовища; зневажливе ставлення до вимог моралі та права; слабка обізнаність із моральними нормами суспільства; низька самооцінка; занижений позитивний образ власного “Я”; недостатня самоповага і под.
При цьому слід зважати на найпоширеніше наукове потлумачення норм як правил загальноприйнятої й очікуваної поведінки, що окреслюють поводження більшості членів суспільства. Тимчасом ми звернули увагу на те, що поняття норми є доволі несталим, змінним. Те, що буквально нещодавно вважалося анормальним і викликало осуд, нині може стати нормою і навпаки. Саме тому норми повсякчас виступають причиною конфліктів між різними генераціями.
Підґрунтям практичної оцінки норми є її пристосованість до звичайних умов існування. Відтак норма – це те, що визначає життя більшості в існуючих реаліях. Коли останні змінюються – відповідним чином переглядаються норми. Це спричиняється до того, що в усіх сферах життєдіяльності соціуму (зокрема, в моральній) відбувається заміщення колишніх норм новими, більш відповідними новим умовам існування.
Аналіз різних поглядів на проблеми девіантної поведінки виявив важливі для нашого дослідження закономірності. Так, переважна більшість теорій девіантної поведінки постала на ґрунті з’ясування проблем, що існували в молодіжному середовищі. І створюються вони зазвичай на основі аналізу статистичної звітності освітньо-виховних закладів, комісій у справах неповнолітніх, режимних установ, де неповнолітні виховуються тощо.
Таким чином, теорія девіантної поведінки належить до предмета педагогіки, деталізуючи на соціологічному, психологічному, кримінологічному та інших рівнях питання причин і умов аналогічного поводження дітей і підлітків. В основу корекції девіацій закладено формування звички соціально позитивної поведінки, коли неповнолітній уже не може діяти інакше, а така поведінка стає його внутрішньою потребою. Гуманістична педагогіка відмовляється від насильницького перевиховання, прагнучи до створення таких умов, коли негативна потреба не придушується, а перемагається зсередини більш сильним позитивним мотивом.

Список литературы

В.ИСНОВКИ

Поведінка є сукупністю дій і вчинків індивіда. У ній виявляється особистість людини, специфічні риси її характеру, темпераменту, потреби та смаки, ставлення до предметів і явищ дійсності. Поведінка людини спричиняється потребою, спрямованою, врешті-решт, на оптимальне задоволення її інтересів. Із останньою тезою пов’язуємо і явище девіантності. Йдеться про характеристику поведінки, що не співпадає з соціальними нормами та цінностями, усталеними в суспільстві, а тому розглядається більшістю членів соціуму як недозволена, неприпустима (алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність і т.д.). Відтак девіантну поведінку потлумачуємо як таку, що суперечить прийнятим у даному суспільстві правовим, моральним, соціальним та іншим нормам. Ясна річ, що таке поводження співвідноситься із протиправним і пов’язане з порушеннями закону. З огляду на особливості предмета нашого дослідження, слід ураховувати наявність первинної (відхилення в поведінці, що порушує соціальні норми, проте, як правило, залишається непоміченим агентами соціального контролю) та вторинної (відхилення в поведінці, що виробляються в індивіда як відповідь на реакцію інших індивідів на його вчинки) девіацій.
Дослідження проблем попередження девіантної поведінки вихованців режимних установ для неповнолітніх в історії української педагогіки другої половини ХХ століття дало можливість дійти таких загальних висновків:
1. Основні причини девіантної поведінки дітей і підлітків пояснюються біологічними та соціально-економічними чинниками. До біологічних відносимо такі: масова алкоголізація та наркотизація населення; зловживання фармацевтичними препаратами; неякісне харчування вагітних; ускладнені патології вагітності й пологів; телегонія (вирішальний вплив на потомство жінки першого в її житті чоловіка – зчаста за генофондом не кращого); наслідки чорнобильської катастрофи; анемія та неврози в батьків. Соціально-економічними факторами вважаємо: масове скорочення мережі дошкільних закладів та оздоровниць; відсутність вузьких фахівців у системі дошкільної та шкільної освіти; недостатню кількість безкоштовних позашкільних і позакласних гуртків, клубів для розвитку дітей за інтересами; завантаженість батьків (почасти – їхня безграмотність і недбалість у питаннях виховання); грубі порушення санітарних норм у режимі шкільного навчання; надмірний вплив на нестійку дитячу психіку засобів масової комунікації; посутнє зниження життєвого рівня в країні загалом. Тому суто педагогічні аспекти порушеної проблеми слід розглядати в органічному зв’язку з медичними, соціологічними, психологічними та кримінологічними.
2. Неповнолітні особи віком 14 – 18 років, які вчинили злочини (цьому зазвичай передують вияви девіантної поведінки) відбувають покарання у вигляді позбавлення волі у виховно-трудових колоніях (нині в Україні таких режимних закладів 19). Основними завданнями карно-виконавчого законодавства України є регулювання порядку й умов виконання та відбування покарань, визначення засобів виправлення засуджених, охорона їхніх прав, свобод і законних інтересів, надання їм допомоги в соціальній реабілітації. Позитивних результатів у виправному процесі можна досягнути лише за умови правильно організованої виховної роботи із осудженими. Маємо на увазі систему педагогічно обґрунтованих заходів, що сприяють подоланню особистісних деформацій неповнолітніх, їх усебічному розвиткові, правослухняній поведінці й соціальній адаптації після звільнення. Науково обґрунтована організація виховної роботи потребує врахування різних чинників, особливо тих, що стосуються мотиваційного середовища формування поведінкових установок. У цьому контексті особливого значення набуває вивчення найпоширеніших стереотипів поведінки засуджених, що стають наслідком неоднакового сприйняття ними виправного впливу.
3. Середовище режимної установи характеризується складністю й суперечливістю взаємовідносин. Це зумовлюється, зосібна, наявністю у багатьох вихованців соціально-психологічних дефектів, що постійно спричиняється до міжособистісних і групових конфліктів. Цілеспрямована організація їх розв’язання є невід’ємною складовою адміністративного управління мікросередовищем осуджених. Вплив напруженої ситуації на поведінку неповнолітніх девіантів залежить не лише від обставин, що складаються, але й від індивідуальних особливостей людини, мотивів її поведінки, знань, навичок, основних якостей нервової системи, емоційно-вольової стійкості. Із погляду дисертанта, вивчення взаємовідносин у середовищі режимної установи дає можливість виявити й позитивні якості засуджених, на які можна спиратися у виховній роботі і які слід зміцнювати. Спостереження за поведінкою неповнолітніх девіантів, процесом їхньої адаптації до умов відбування покарання й ставленням до виправного впливу на них свідчать про необхідність диференційованого підходу до виховної роботи з осудженими.
4. Важливу роль у справі попередження девіантної поведінки неповнолітніх вихованців режимних установ відіграють пенітенціарні школи, що функціонують при виправно-трудових закладах. Специфічною ознакою таких шкіл є домінування виховних завдань над навчальними. Відтак чи не основна їх функція – людинотворча. Потенційні можливості душі кожного індивіда справді безмежні. Це стосується й тих, хто вчинив злочин. Покарання за всієї його суворості не мусить бути мученицьким, жорстоким. Неповнолітній девіант – це людина нещасна, яка викликає жаль і співчуття. Окрім того, кожна людина потребує психологічного захисту, утішання. У класичних суспільствах цю місію виконує церква. В умовах пенітенціарних систем, де медицина технізована й малочисельна, а церква (хоч і пошанована) слабка, такі функції повинна виконувати школа.
5. Як свідчить аналіз, основними принципами діяльності пенітенціарної школи є: функціонування в гуманістичній парадигмі освіти, коли людина – головна цінність педагогічної культури; особистісно орієнтований підхід до освіти (збереження й відновлення тілесного та духовного здоров’я вихованців, їх особистої свободи, моральності, пошуку сенсу життя); ресоціалізація особистості учнів (надання їм можливості вільної адаптації в умовах ринкової економіки, масового безробіття, підвищення вимог до рівня кваліфікації робітників і службовців); культурна ідентифікація вихованців (переживання почуття приналежності до національної культури, інтерналізація духовних цінностей народу, патріотична самосвідомість і под.).
6. За спостереженнями дисертанта, пенітенціарна школа виконує такі головні функції: освітню (формування загальної культури учнів, транслювання знання відповідно до освітніх стандартів, розвиток духовної, творчої й адаптивної особистості); ресоціалізації (професійна адаптація вихованців згідно з динамікою суспільного розвитку); валеологічну (санітарно-гігієнічна, медична просвіта, популяризація валеологічних знань, спортивно-оздоровча робота); правового захисту й охорони (правова просвіта з урахуванням змін у Кримінальному законодавстві, забезпечення психологічної захищеності учнів); рекреаційну (організація дозвілля як засобу поновлення психофізичних сил, здоров’я і творчого потенціалу неповнолітніх); самоактуалізації (формування в свідомості вихованців розуміння власної самоцінності, унікальності та корисності суспільству); корекційну (практична реалізація методів і прийомів корекційної педагогіки).
7. Методи педагогічного впливу на неповнолітніх вихованців режимних установ повинні відповідати таким основним принципам: педагогічний оптимізм; повага до особистості, розуміння душевного стану вихованця; розкриття мотивів і зовнішніх обставин девіантної поведінки; зацікавленість долею неповнолітніх девіантів. Головне завдання пенітенціарних шкіл – забезпечити зміни в світогляді учнів, виховати людей громадянського суспільства.
Прийоми педагогічного впливу на дітей і підлітків, що виховуються в режимних установах, розподіляються на три основні групи: творчі, гальмівні та допоміжні. До творчих відносимо ті, що сприяють покращенню стосунків між вихователем і вихованцем, встановленню душевного контакту, підвищенню успішності школярів. Вони повинні ґрунтуватися на усвідомленні динаміки почуттів та інтересів вихованця (заохочення, прощення, переконання, довіра, залучення до цікавої діяльності, моральна вправа, активізація найпотаємніших почуттів особистості тощо). Гальмівними вважаємо прийоми, в яких відкрито виявляються влада вихователя (осуд, покарання, наказ, вияв обурення) та паралельна педагогічна дія (натяк, іронія, розвінчання, удавана недовіра, виконання певної справи замість вихованця і т.д.). Допоміжні прийоми спрямовані на організацію зовнішньої опори правильної поведінки та відмову від фіксації окремих вчинків вихованців.
8. Вивчення здібностей учнів пенітенціарних шкіл та врахування їх у виховній роботі сприяє розв’язанню ряду важливих завдань: розвивати вольові, емоційні, інтелектуальні та моральні якості особистості неповнолітніх девіантів; здійснювати правильний професійний відбір вихованців режимної установи в інтересах суспільства; розвивати здібності засуджених у процесі виробничої діяльності; окреслити професійну орієнтацію осіб, які звільняються з режимної установи, психологічно підготувати їх до праці на волі; переорієнтувати здібності, що мають антисуспільне спрямування, на корисну для суспільства діяльність.
Отже, попередження девіантної поведінки вихованців режимних установ для неповнолітніх – це формування у них шанобливого ставлення до людини, суспільства, праці, норм, правил і традицій людського співжиття та стимулювання правослухняної поведінки. Основними засобами попередження є режим відбування покарання, суспільно корисна праця, виховна робота та загальноосвітнє й професійно-технічне навчання.
9. Здобуті в роботі висновки не свідчать про вичерпність в осмисленні всіх аспектів порушеної проблеми і відкривають простір для подальших історико-педагогічних студій. Перспективними напрямками вважаємо: дослідження специфіки педагогічного впливу на поведінкові моделі неповнолітніх вихованців режимних установ із різним ступенем сприйняття (високий, середній, низький); розробку комплексних заходів постійного психолого-педагогічного впливу на неповнолітніх девіантів з метою мотивації їх позитивної поведінки; вироблення ефективних методик попередження (ліквідації) конфліктних ситуацій у середовищі вихованців режимних установ для неповнолітніх.
Ще наприкінці 50-х років минулого століття відомий американський педагог І.Адлер завважував: «Дитяча злочинність – це не хвороба окремих сімей і дітей. Це соціальна проблема, закорінена глибоко в нашому суспільному устрої. Моральне захворювання молоді – це наслідок і віддзеркалення хвороби нашого суспільства. Правильніше говорити не про дітей-злочинців, а про дітей у злочинному суспільстві». Сучасний етап розвитку незалежної Української держави прикметний послідовним розгортанням демократизму, що забезпечує зростання активності трудящих у розв’язанні різних соціальних завдань. Саме демократія дає можливість ставити питання боротьби з правопорушеннями й злочинністю на рівень соціальних завдань, які слід вирішувати єдиними зусиллями держави та її інституцій, громадських органів і організацій, трудових колективів, окремих громадян.
Мусимо констатувати, однак, факт постійного і значного зростання виявів девіантної поведінки, правопорушень, злочинності у середовищі неповнолітніх, що є наслідком їх дезадаптованості в сучасному суспільстві. Чи не основною причиною такого стану речей, із нашого погляду, слід вважати відсутність взаєморозуміння, наступності в діяльності відомств, причетних до профілактичної, в тому числі корекційної, роботи з неповнолітніми девіантами, правопорушниками. Тимчасом саме єдність дій усіх учасників цього процесу сприятиме ефективному розв’язанню завдань зміцнення правопорядку. Окрім того, гарантією успішної роботи в цьому напрямку є правові й організаційні основи попереджувальної діяльності. Від того, наскільки науково обґрунтованими та адекватними будуть методи й форми цієї діяльності, значною мірою залежить ефективність реалізації суспільством своїх попереджувальних функцій.
Не менш актуальною вважаємо проблему створення в загальноосвітніх навчальних закладах класів спеціального навчання – не лише для розумово відсталих, для дітей із порушеннями зору чи глухих, а й для соціально та емоційно неврівноважених дітей і підлітків. Не слід також нехтувати позитивним досвідом по попередженню девіантної поведінки неповнолітніх, накопиченим у США, Франції, Німеччині, інших розвинених країнах (створення спеціальних дитячо-юнацьких підрозділів поліції, відкриття «правових» класів у школах, підтримка діяльності різних філантропічних об’єднань, посилення авторитетності скаутських організацій у дитячому, підлітковому й молодіжному середовищах тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдюкова Н. В. Психологічні особливості соціалізації сучасного підлітка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.05 “Соціальна психологія ” / Н. В. Абдюкова. – К., 2000. – 16 с.
2. Августин Аврелий. Исповедь / Аврелий Августин ; пер. с лат. П. Абеляр ; сост. В. Л. Рабинович // История моих бедствий. – М. : Республика, 1992. – 332 с.
3. Курс інформаційно-консультативної та психокорекційної роботи із засудженими, які готуються до звільнення з виховних колоній : [навч. посібн. для використ. у роб. центрів соц.-психолог. реабіліт. засудж. вихованців колоній] / Т. П. Авельцева, Т. В. Голишкіна, О. В. Вакуленко, О. Б. Ярчук – К. : Либідь, 2003. – 200 с.
4. Алєксєєнко Т. Ф. Готовність батьків до виховання дитини / Т. Ф. Алєксєєнко // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. – С. 37–46.
5. Алмазов Б. Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних / Алмазов Б. Н. – Свердловск : Изд-во Урал. Ун-та, 1986. – 150, [1]с.
6. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества : [книга для учителя] / Амонашвили Ш. А. – К. : Освіта, 1991. – 111 с.
7. Антология культурологической мысли / [авт.-сост. С. П. Мамонтов, А. С. Мамонтов]. – М. : Изд-во РОУ, 1996. – 352 с.
8. Апетик Н. М. Моральна саморегуляція як умова попередження девіантної поведінки підлітків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / Н. М. Апетик. – К., 2001. – 20 с.
9. Аристотель. Никомахова этика // Философы Греции. Основы основ : логика, физика / Аристотель. – М. : ЗАС Изд-во ЭКСМО – Пресс; Харьков : Фолио, 1996. – 1056 с.
10. Аристотель. О душе / Аристотель ; [пер. П. С. Попов ; предисл. В. К. Сережников]. – М. : ОГИЗ, Соцэкгиз, 1937. – 178 с.
11. Бабаян Э. А. Наркомании и токсикомании / Э. А. Бабаян // Руководство по психиатрии : в 2 т. / под ред. Г. Н. Морозова. – М. : Медицина, 1988. – Т. 2. – 1988. – С. 169–218.
12. Бадмаев С. А. Психологическая коррекция отклоняющегося поведения школьников / Бадмаев С. А. – М. : Магістр, 1999. – 96 с.
13. Баркан А. И. Его Величество Ребенок, какой он есть : Тайны и загадки / Баркан А. И. – М. : Столетие, 1996. – 363 с.
14. Беседін А. А. Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.03 “Соціальні структури та соціальні відносини” / А. А. Беседін. – Х., 2002. – 19 с.
15. Беспалько В. В. Визначення медико-соціальних чинників формування наркоманії серед учнівської молоді та обґрунтування її первинної профілактики на прикладі західного регіону України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.02.03 “Соціальна медицина” / В. В. Беспалько. – К., 2002. – 20 с.
16. Бех І.Д. Виховання особистості : у 2 кн. – К. : Либідь, 2003. – Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. – 2003. – 344 с.
17. Білецький В. В. Виправлення девіантної особистості як предмет філософського дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. В. Білецький. – Донецьк, 2002. – 19 с.
18. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения : в 2 т. / Блонский П. П. – М. : Педагогика, 1979. – Т. 1 – 1979. – 304 с. / Т. 2 – 1979. – 399 с.
19. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском воздасте / Божович Л. И. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
20. Божович Л. И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации поведения детей и подростков / Л. И. Божович. – М., 1978. – 351 С.
21. Божович Л. И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе / Л. И. Божович // Вопросы психологии. – 1976. – № 6. – С. 27–34.
22. Бойко О. П. Партнерство школи, сім’ї та органів самоорганізації населення у справі соціалізації молоді / О. П. Бойко // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 2. – С. 25–33.
23. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В. М. Бурдін. – К., 2002. – 19 с.
24. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра: [кн. для учителей и родителей] / Буянов М. И. – М. : Просвещение, 1988. – 207 с.
25. Бюхнер П., Крюгер Г.-Г., Дюбуа-Реймон М. Современный ребенок в Западной Европе // Социологические исследования. – 1996. – № 4. – С. 128–134.
26. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал / Ващенко Г. Г. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 208 с.
27. Вержбицка А. Язык. Культура. Познание / Вержбицка А. ; [пер. с англ., вступ. ст. Е. П. Падучевой]. – М. : Русские словари, 1996. – 416 с.
28. Волкова Н. П. Педагогіка: [посіб. для студентів вищих навчальних закладів] / Волкова Н. П. – К. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.
29. Волянська О. В. Соціальні детермінанти підліткової агресії: соціологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 “Спеціальні та галузеві соціології ” / О. В. Волянська. – Х., 2003. – 18 с.
30. Выготский Л. С. Мышление и речь: Психологические исследования / Выготский Л. С. ; под ред. и вступ. ст. В. Колбановского. – М.; Л. : Соцэкгиз, 1934. – 323 с.
31. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Выготский Л. С. ; под ред. В. В. Давыдова. – М. : Педагогика, 1991. – 480 с.
32. Выготский Л. С. Этюды по истории поведения: Обезьяна. Примитив. Ребенок. / Л. С. Выготский, А. Р. Лурия. – М. : Педагогика-Пресс, 1993. – 224 с.
33. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія : навч. посібник / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : Вища школа, 1995. – 237 с.
34. Гарьковець С. О. Психологічні особливості системи цінностей правопорушника: дис. … канд. психол. наук: 19.00.06 / Гарьковець С. О. – Х., 2001. – 179 с.
35. Гидденс Э. Социология / Гидденс Э. ; общ. ред. Л. С. Гурьевой и Л. Н. Иосилевича ; науч. ред. В. А. Ядов. – М. : УРСС, 1999. – 703 с.
36. Гонтаровська Н. Б. Розвиток особистості в психолого-педагогічному контексті / Н. Б. Гонтаровська // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 1. – С. 32–41.
37. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник / Гончаренко Семен. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
38. Гордевський Д. В. Девіантне мислення як фактор культурної динаміки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 “Філософська антропологія, філософія культури” / Д. В. Гордевський. – Х., 2000. – 20 с.
39. Субкультура и ее проявления в молодежной среде / Гришин В. А. // Общественные самодеятельные движения. – М. : НИИ, 1990. – С. 10–110.
40. Гуржій А. М. Засоби навчання : навч. посібник / Гуржій А. М., Жук Ю. О., Волинський В. П. – К. : ІЗМН, 1993. – 208 с.
41. Гурьева В. А. Социально-психиатрический анализ трудного детства / В. А. Гурьева // Вопросы изучения детей с отклонениями в поведении. – М. : Типография №1 Мосгорисполкома, 1968. – 180 с.
42. Демиденко В. К. Самореалізація: сутність, становлення, розвиток / В. К. Демиденко // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 2. – С. 81–92.
43. Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) // Історія української школи і педагогіки: хрестоматія / [упоряд. О. О. Любар ; за ред. В. Г. Кременя]. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2003. – С. 641–666.
44. Джужа О. М. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини) : [навч. посібник] / Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
45. Довгополюк В. О. Соціальна девіантність у молодіжному середовищі: передумови, різновиди та регулятиви : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. О. Довгополюк. – О., 2004. – 20 с.
46. Дризе Т. М. Основы социокультурного проектирования / Т. М. Дризе, Э. А. Орлова. – М. : Российский ин-т культурологии, 1995. – 238 с.
47. Дроздов О. Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки мололоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.05 “Соціальна психологія” / О. Ю. Дроздов. – К., 2003. – 20 с.
48. Жданова И. В. Особенности личности подростков с девиантным поведением при пограничных нервно-психических расстройствах: дис. … канд. психол. наук: 19.00.01 / Жданова И. В. – Х., 1997. – 197 с.
49. Закон Украины “Об органах и службах по делам несовершенолетних и специальных учреждениях для несовершенолетних” (с изменениями и дополнениями согласно Законам Украины № 312 – ХІV от 11.12.98 г., № 864 – ХІV от 08.07.99 г., № 673 – ІV от 03.04.03 г., № 410 – ІV от 03.02.04 г.) // Уголовно-исполнительное законодательство Украины / [ред. кол.: Д. А. Гребещук (гл. ред.) и др. ] – К. : Юридическая компания Бест и Ко, 2004. – С. 89–104.
50. Зальвовський В. М. Про зловживання наркотиками / В. М. Зальвовський // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 1. – С. 57–62.
51. Зорина Л. Я. Отражение идей самоорганизации в содержании образования / Л. Я. Зорина // Педагогика. – 1996. – № 4. – С. 56–67.
52. Зюбин Л. М. Совершенствование содержания и методики нравственно-правового воспитания учащейся молодежи / Зюбин Л. М. – Ташкент : Дониш, 1982. – 143 с.
53. Исаев Д. Н. Психопрофилактика в практике педіатра / Исаев Д. Н.. ¬ – Ленинград : Медицина, 1984. – 192 с.
54. Історія української школи і педагогіки: хрестоматія / [упоряд. О. О. Любар ; за ред. В. Г. Кременя]. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 766 с.
55. Каган М. С. Мир общения / Каган М. С. – М. : Политиздат, 1998. – 462 с.
56. Кальченко Т. Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “ Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право ” / Т. Л. Кальченко. – К., 2004. – 19 с.
57. Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели / Кларин М. В. – М. : Наука, 1997. – 185 с.
58. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения: [учеб. пособие для вузов] / Клейберг Ю. А. – М. : ТЦ Сфера, при участии «Юрайт – М», 2001. – 160 с.
59. Клепацький М. Проблеми реалізації законодавчо врегульованої процедури створення, функціонування та припинення діяльності органів самоорганізації населення / М. Клепацький // Аспекти самоврядування. – 2003. – № 1 (17). – С. 6–10.
60. Ковалевська Ю. М. Визначення та корекція ранніх форм девіантної поведінки: дис. … канд. психол. наук: 19.00.01 / Ковалевська Ю. М. – Х., 1998. – 194 с.
61. Коваленко О. Г. Значення ролей і соціальних очікувань у педагогічному процесі / О. Г. Коваленко // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 1–2. – С. 104–109.
62. Коломинский Я. Л. Психология общения / Коломинский Я. Л. – М. : Знание, 1974. – 94 с.
63. Кон И. С. В поисках себя: личность и ее самопознание / Кон И. С. – М. : Политиздат, 1984. – 335 с.
64. Кон И. С. Психология старшеклассника / Кон И. С. – М. : Просвещение, 1980. – 191 с.
65. Кон И. С. Социология личности / Кон И. С. – М. : Политиздат, 1967. – 383 с.
66. Конвенция о правах ребенка (Резолюция 44 сессии Генеральной Ассамблеи ООН 05.12.1989).
67. Кондрашов В. А. Этика. Эстетика / В. А. Кондрашов, Е. А. Чичина. – Ростов н/Д. : Изд-во «Феникс», 1998. – 512 с.
68. Концепция специального обучения и воспитания детей с нарушениями умственного и физического развития // Дефектология. – 1989. – № 12. – С. 3–15.
69. Концепция трудовой подготовки учащихся общеобразовательных школ / [рук. Атутов П. Р. и др.]. – М. : АПН СССР, 1988. – 61 с.
70. Корецький С. М. Криміналогічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “ Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право ” / С. М. Корецький. – К., 2003. – 20 с.
71. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Костюк Г. С. ; [за ред. Л. М. Проколієнко]. – К. : Рад. шк., 1989. – 608 с.
72. Котлярів Л. П. Девіантність як предмет соціально-філософського аналізу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / Л. П. Котлярів. – О., 2003. – 20 с.
73. Кравченко Т. В. Формування соціальної поведінки особистості за Робертом Мертоном / Т. В. Кравченко // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 3–4. – С. 52–62.
74. Кривуша В. І. Особливості ресоціалізації неповнолітніх злочинців / Кривуша В. І. – К. : «МП Леся», 2000. – 140 с.
75. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / [Джужа О. М., Кондратьєв Я. Ю., Кулик О. Г. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 416 с.
76. Кузнецова Г. И. Особенности отношения подростков… / Г. И. Кузнецова // Проблемы психологии современного подростка. – М. : Просвещение, 1982. – 182 с.
77. Кузьмина Б. И. Психология свободы / Кузьмина Б. И. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 243 с.
78. Курбатов В. И. Социальное проектирование: [учеб. пособие] / В. И. Курбатов, О. В. Курбатова. – Ростов н/Д : Феникс, 2001. – 141 с.
79. Куценко Ю. Участь громадян у місцевому самоврядуванні: пошук і варіанти / Ю. Куценко // Управління сучасним містом. – 2002. – № 7–9 (7). – С. 68–73.
80. Лазаренко В. І. Наркоситуація в Україні та девіантна поведінка молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.04 “Спеціальні та галузеві соціології” / В. І. Лазаренко. – Х., 2003. – 20 с.
81. Ларіна Т. О. Соціально-психологічні передумови аутоагресивної поведінки молоді: дис. … канд. психол. наук: 19.00.05 / Ларіна Т. О. – К., 2004. – 199 с.
82. Левендаренко О. О. Особливості процесу доказування у справах про злочини неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О. О. Левендаренко. – К., 2003. – 20 с.
83. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / Леонтьев А. Н. – М. : Наука, 1975. – 345 с.
84. Леонтьев К.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
85. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / Личко А. Е. – М. : Медицина, 1983. – 208 с.
86. Лукашевич М.П. Соціологія: [навч. посібник] / М. П. Лукашевич, М. В. Туленков ; за заг. ред. М. В. Туленкова. – К. : МАУП, 1998. – 276 с.
87. Лурия А. Р. Язык и сознание / Лурия А. Р. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. – 416 с.
88. Лютак О. З. Психологічні особливості соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / О. З. Лютак. – Івано-Франківськ, 2001. – 20 с.
89. Макаренко А. С. Избранные произведения / Макаренко А. С. – М. : Аадемия пед. наук, 1957. – 346 с.
90. Макаренко А. С. О воспитании / Макаренко А. С. ; сост. и автор вступит. статьи В. С. Хелемендик. – М. : Политиздат, 1990. – 415 с.
91. Макаренко А. С. Проблеми шкільного радянського виховання / Макаренко А. С. // Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / [упоряд. О. О. Любар; за ред. В. Г. Кременя]. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2003. – С. 460–475.
92. Макаренко А.С. Сочинения : в 7 т. / А. С. Макаренко. – М. : Аадемия пед. наук, 1957. – Т. 4. – 1957. – 378 с.
93. Макаренко А.С. Сочинения: в 7 т. / А. С. Макаренко. – М.: Аадемия пед. наук, 1957. – Т. 5. – 1957. – 413 с.
94. Максимова А. Ненужные дети или почему «омолаживается» преступность? / А. Максимова // Вечерний Мариуполь. – 2006. – № 20 (17 мая). – С. 7.
95. Максимова Н. Ю. Психологічні фактори узалежнення неповнолітніх від алкоголю і наркотиків та засоби його попередження: дис. … д-ра психол. наук: 19.00.07 / Максимова Н. Ю. – К., 1998. – 468 с.
96. Малихіна Т. П. Психологічні умови попередження аморальних вчинків підлітків: дис. … канд. психол. наук: 19.00.07 / Малихіна Т. П. – Бердянськ, 2001. – 210 с.
97. Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения: [учеб. пособие] / Менделевич В. Д. – М. : МЕДпресс, 2001. – 432 с.
98. Минковский Г. М. Профилактика правонарушений среди молодежи / Минковский Г. М. – К. : Вища школа, 1985. – 55 с.
99. Минковский Г. М. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних / Г. М. Минковский, А. П. Тузов – К. : Политиздат Украины, 1987. – 215 с.
100. Мирский С. А. Образовательный стандарт в трудовом обучении вспомогательной школы / С. А. Мирский // Дефектология. – 1996. – № 6. – С. 28–31.
101. Мізерна О. О. Психологічні особливості прояву агресії у дітей підліткового віку: дис. … канд. психол. наук: 19.00.07 / Мізерна О. О. – К., 2005. – 211 с.
102. Натанзон Э. Ш. Психологический анализ мотивов и способов педагогического воздействия на личность / Натанзон Э. Ш. – М. : Просвещение, 1968. – 218 с.
103. Натанзон Э. Ш. Трудный школьник и педагогический колектив / Натанзон Э. Ш. – М. : Просвещение, 1984. – 96 с.
104. О реформе общеобразовательной и профессиональной школы: сб. документов и материалов. – М. : Политиздат, 1984. – 112 с.
105. Овчар О. М. Психологічні особливості військовослужбовців з ознаками девіантної поведінки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія ” / О. М. Овчар. – Одеса, 2003. – 19 с.
106. Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры / Ортега-и-Гассет Х. ; [вступ. ст. Фридлендера Г. М. ; сост. Багно В. Е.]. – М. : Искусство, 1991. – 588 с.
107. Основні положення про організацію соціально-психологічної роботи із засудженими до позбавлення волі: [зб. методичних документів]. – К. : Знання, 2000. – 65 с.
108. Осорина М. В. Секретный мир детей в пространстве мира взрослых / Осорина М. В. – Спб. : Питер, 2000. – 288 с.
109. Пархоменко О. М. Виховання гуманістичного спрямованої особистості підлітка в позаурочний час / О. М. Пархоменко // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 2. – С. 86–97.
110. Пенитенциарная психология, педагогика и совершенствование организации воспитательной роботы с осужденными в ВТК / [под ред. В. Н. Синева и В. И. Кривуши]. – Киев : РИО КИВД при УАВД, 1993. – 413 с.
111. Перепелиця Т. Г. Соціокультурні чинники злочинної поведінки підлітків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.06 “Соціологія культури, науки, освіти ” / Т. Г. Перепелиця. – К., 1999.– 19 с.
112. Пиаже Ж. Суждения и рассуждения ребенка / Пиаже Ж. – СПб. : Союз, 1997. – 283 с.
113. Пирогов Н. И. Избранные педагогические сочинения / Пирогов Н. И. ; [сост. и авт. комент. А. Н. Алексюк, Г. Г. Савенок ; отв. ред. А. Н. Алексюк]. – М. : Педагогіка, 1985. – 496 с.
114. Пирожков В. Ф. Законы преступного мира молодежи (криминальная субкультура) / Пирожков В. Ф. – Тверь : ИПП «Приз», 1994. – 120 с.
115. Пісоцька Н. М. Рецидивна злочинність молоді та її попередження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “ Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право ” / Н. М. Пісоцька. – К., 2001. – 17 с.
116. Платон. Государство; Законы; Политика / Платон ; [предисл. Е. И. Темнова]. – М. : Мысль, 1998. – 798 с.
117. Пономаренко І. Л. Розвиток рефлексивності у підлітків з відхиленою поведінкою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія ” / І. Л. Пономаренко. – Одеса, 2003. – 16 с.
118. Постановление ЦК КПСС “О дальнейшем укреплении социалистической законности и правопорядка, усилении охраны прав и законных интересов граждан” // Правда. – 1986. – 30 ноября. – С. 1–2.
119. Правовая культура и вопросы правового воспитания. – М. : Институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1974. – 202 с.
120. Пятницкая И. Н. Наркомания: руководство для врачей / Пятницкая И. Н. – М. : Медицина, 1994. – 544 с.
121. Радина Н. К. “Мужская культура” и причины социальной девиации: гендерный анализ межкультурной дезадаптации переселенцев из России в Германию / Н. К. Радина // Журнал прикладной психологии. – 2004. – № 2. – С. 65–71.
122. Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся (Психолого-педагогический аспект): пособие для учителя / [под ред. В. А. Татенко, Т. М. Титаренко]. – К. : Рад.школа, 1989. – 128 с.
123. Савицкая Э. Закономерности формирования “модели культурного человека” / Э. Савицкая // Вопросы философии. – 1990. – № 5. – С. 61–75.
124. Седнев В. Надписи и рисунки в общественном транспорте / В. Седнев // Философская и социологическая мысль. – 1993. – № 1. – С. 170–173.
125. Синиця І. О. Педагогічний такт і майстерність учителя / І. О. Синиця // Історія української школи і педагогіки: хрестоматія / [упоряд. О. О. Любар ; за ред. В. Г. Кременя]. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2003. – С. 554 – 565.
126. Синьов В. М., Кривуша В. І. Естетичне виховання у процесі ресоціалізації засуджених / В. М. Синьов, В. І. Кривуша // Кривуша В. І. Особливості ресоціалізації неповнолітніх злочинців. – К. : “МП Леся”, 2000. – С. 100–102.
127. Синьов В. М., Кривуша В. І. Організація роботи з ресоціалізації засуджених в умовах виховно-трудових колоній / В. М. Синьов, В. І. Кривуша // Соціальна реабілітація, які повернулися з місць позбавлення волі, у соціальних службах для молоді. – Київ : А.Л.Д., 1995. – С. 6–19.
128. Синьов В. М. Пенітенціарна педагогіка / Синьов В. М., Кривуша В. І., Беца О. В.– К. : РВВ КІВС, 1996. – 543 с.
129. Слуцкий В. И. Детство как экзистенция. Быть или казаться? / В. И. Слуцкий // Мир психологии. – 2002. – № 1 (24). – С. 64–73.
130. Социология: [учебник для вузов ] / В. Н. Лавриненко, Н. А. Нартов, О. А. Шабанова, Г. С. Лукашова ; [под ред. проф. В. Н. Лавриненко]. – М. : Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 349 с.
131. Социология: учебное пособие / [А. Н. Елсуков, Е. М. Бабасов, А. Н. Данилов и др.] ; под ред. А. Н. Елсукова. – Минск : НТООО «ТетраСистемс», 1998. – 560 с.
132. Соціологія: підручник / [за заг. ред. проф. В. П. Андрущенка, проф. М. І. Горлача]. – Харків – Київ : книжкова фабрика «Глобус», 1998. – 624 с.
133. Степанов В. Г. Психология трудных школьников: учебное пособие для учителей и родителей / Степанов В. Г. – М. : Издательский центр «Академия», 1997. – 320 с.
134. Степанов В. Г. Психология трудных школьников: учебное пособие для учителей и родителей / Степанов В. Г. – М. : Издательский центр «Академия», 1997. – 320 с.
135. Степанов С. С. Кризис самоопределения длиною в жизнь / С. С. Степанов // Магистр. – 1998. – № 1. – С. 90–95.
136. Сухомлинський В. Серце віддаю дітям / В. Сухомлинський // Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія… – С. 526 – 540.
137. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5 т. / В. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 2. – 1976. – 670 с.
138. Тагильцева Н. Искусство в развитии самосознания детей / Н. Тагильцева // Искусство и образование. – 2002. – № 1 (19). – С. 26–33.
139. Тард Г. Социальная логика / Г. Тард // Западноевропейская социология ХІХ – ХХ векав : тексты / [под ред. В. И. Добренькова]. – М. : Изд. Междунар. ун-та Бизнеса и Управления, 1996. – С. 146 – 155.
140. Тендрякова М. Время в зеркале детской игры / М. Тендрякова // Педология. Новый век. – 2001. – № 6. – С. 49–50.
141. Топольскова І. О. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “ Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право ” / І. О. Топольскова. –К., 2003. – 20 с.
142. Уголовно-исполнительное законодательство Украины / [ред. кол.: Д. А. Гребещук (гл. ред.) и др.]. – К. : Юридическая компания Бест и Ко, 2004. – 127 с.
143. Українська література ХІV – ХVІ ст. Апокрифи. Паломн. твори. Історіограф. твори. Переклад. повісті. Поет. твори / [авт. вступ. ст. і ред. тому В. Л. Микитась ; упоряд. і прим. В. П. Колосової та ін.]. – К. : Наук. думка, 1988. – 600 с.
144. Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн. / [за ред. О. В. Сухомлинської]. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1: Навч. посібник. – 2005. – 624с.
145. Українська педагогіка в персоналіях: у 2 кн. / [за ред. О. В. Сухомлинської]. – К.: Либідь, 2005. – Кн. 2: Навч. посібник. – 2005. – 552 с.
146. Устименко Т. А. Основи міжкультурної взаємодії / Устименко Т. А. – Полтава : Полтавський вісник, 1998. – 214 с.
147. Ушинский К. Д. Предисловие к первому тому «Педагогической антропологии» / К. Д. Ушинский // Антология педагогической мысли России второй половины ХІХ – начала ХХ в. – М. : Педагогика, 1990. – С. 60–67.
148. Фельдштейн Д.И. Возрастная и педагогическая психология. Избранные психологические труды / Фельдштейн Д. И. – М.: Изд-во Московского психолого-социального ин-та; Воронеж: Из-во НПО «МОДЭК», 2002.– 432 с.
149. Фельдштейн Д. И. Психология воспитания підростка / Фельдштейн Д. И. – М. : Знание, 1978. – 47 с.
150. Фельдштейн Д. И. Психолого-педагогические проблемы соотношения биологического и социального / Д. И. Фельдштейн // Советская педагогика. – 1984. – № 5. – С. 19–28.
151. Фельдштейн Д. И. Формирование личности ребенка в подростковом воздасте / Фельдштейн Д. И. – Душанбе : Дониш, 1973. – 138 с.
152. Философия наивности / [сост. А. С. Мигунов]. – М. : Изд-во МГУ, 2001. – 384 с.
153. Фіцула М. М. Антиалког