ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА АВСТРІЇ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Краткое описание

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

На правах рукопису

М’ЯСКОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ЄВСТАХОВИЧ

УДК 37,0(436)»18/19“(043,5)

ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА АВСТРІЇ
ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник —
ВИХРУЩ АНАТОЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
доктор педагогічних наук, професор

Тернопіль — 2009

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В АВСТРІЇ 10
1.1. Історіографія проблеми педагогічної освіти в Австрії ХІХ - початку ХХ ст. 10
1.2. Соціально-педагогічні передумови розвитку освіти в Австрії 29
1.3. Особливості професійної підготовки учителів в університетах Австрії 51
Висновки до першого розділу 69
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ АВСТРІЇ 71
2.1. Зміст педагогічної освіти 71
2.2. Методи навчання в процесі професійної підготовки учителів в Австрії у ХІХ ст. 96
2.3. Науково-методичне забезпечення навчального процесу 108
Висновки до другого розділу 131
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧИТЕЛІВ АВСТРО-УГОРЩИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. 135
3.1. Статус учителя в ХІХ ст. 135
3.2. Система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у ХІХ ст. 142
3.3. Удосконалення Австрійської системи педагогічної освіти на початку ХХ ст. 152
Висновки до третього розділу 167
ВИСНОВКИ 170
ДОДАТКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 210

ВСТУП
Розвиток України як незалежної держави спричинив кардинальні трансформації в суспільному житті, відкрив можливість її входження у світовий геополітичний простір. Це зумовило зміну характеру функціонування соціальних інститутів і структур, в тому числі і системи педагогічної освіти.
Впродовж багатьох століть питання належної підготовки вчителів залишилося актуальним в історії освіти кожної держави. У нормативних документах, які рекомендовані міжнародними організаціями, зосереджено увагу на необхідності підготовки нової генерації фахівців, підвищення їхнього професійного рівня, творчого використання досвіду минулих років.
Нові вимоги суспільно-економічного розвитку до рівня підготовки педагогічних кадрів детермінують необхідність урахування результатів наукових досліджень, зокрема із порівняльної педагогіки, завдання якої передусім полягає у виявленні національних особливостей, переваг і недоліків освітньої політики різних країн. В умовах міжнародної інтеграції України в освітній простір Європи на основі угод Болонського процесу особливої ваги набуває історичний досвід організації педагогічної освіти. Показовою в цьому аспекті є історія становлення та розвитку системи освіти Австрії. Обумовлено це тим, що Австрія – країна високої європейської культури; держава має великий історичний досвід у галузі освіти, в тому числі щодо підготовки вчителів (країна – одна з перших у Європі в 1774 р. ввела обов’язкове початкове навчання); західні території теперішньої української держави були майже понад 150 років у багатогранному (політичному, культурному та освітньому) полі Австрійської монархії, крім цього освітні реформи мали вплив і на педагогічну думку царської Росії, до складу якої входила значна частина України.
Система освіти Австрії спирається на давні традиції, які пов’язані з історією розвитку європейської культури. Але якщо історії розвитку культури країни не бракувало уваги дослідників, то історія освіти Австрії, на думку фахівців, належала до маловивченої сфери педагогічної науки. Увага науковців протягом багатьох десятиріч була зосереджена насамперед на історико-соціологічних аспектах освіти. Проблеми шкільної освіти, закономірності навчального процесу тощо розглядалися фахівцями здебільшого поверхово, а аналіз фактів обмежувався лише територіальними рамками Східної Галичини та Північної Буковини, що належали до Австрійської монархії. Що ж стосується структури, напрямків розвитку освіти, впливу історичного та культурного розвитку держави на освіту та наслідків цього впливу, то ці питання менше потрапляли в поле зору науковців; вивчалися окремі аспекти, а не цілий комплекс пов’язаних з ними питань.
Різноманітні питання професійної підготовки вчителів в Австрії висвітлювалися як у зарубіжній, так і у вітчизняній науковій літературі. Однак сьогодні ще не створено узагальнюючої праці, яка систематизувала б австрійський досвід підготовки вчительських кадрів. З огляду на це тема дисертаційного дослідження є актуальною.
Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з планом науково-дослідних робіт Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка як складова наукового проекту „Теоретико-методичні засади освітніх технологій та їх впровадження у навчальні заклади різного рівня акредитації“ (номер державної реєстрації 0107U002394) і затверджена на засіданні вченої ради університету (протокол №6 від 30. 01. 2007 р.). Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології АПН України (протокол №2 від 27.02.2007 р.).
Об’єктом дослідження є становлення та розвиток системи педагогічної освіти Австрії, а предметом – теоретичні, організаційно-методичні засади підготовки вчителів Австрії досліджуваного періоду.
Мета дисертаційного дослідження – на основі аналізу особливостей освітньої політики визначити теоретико-методичні засади організації педагогічної освіти Австрії у ХІХ – початку ХХ ст.
Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:
 на основі аналізу політичних, соціально-економічних, правових передумов створення системи педагогічної освіти Австрії обґрунтувати періодизацію та тенденції її розвитку;
 проаналізувати зміст педагогічної освіти, методи навчання та особливості науково-методичного забезпечення навчального процесу, вклад у розвиток досліджуваної проблематики основоположників педагогічної освіти Австрії;
 дослідити й охарактеризувати еволюцію системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, статус учителів Австрії досліджуваного періоду;
 узагальнити досягнення педагогічної думки Австрії, особливості професійної підготовки вчителів в університетах, визначити позитивні ідеї, що мали домінантний вплив на її розвиток у наступні роки.
У процесі роботи застосовано комплекс методів дослідження: історико-логічний аналіз методологічної, історичної, філософської літератури для встановлення засадничих основ освіти, зокрема тенденцій розвитку системи педагогічної освіти; хронологічний аналіз дав змогу простежити еволюцію становлення педагогічної освіти в Австрії; ретроспективний і контент-аналіз архівних документів, що розкривають розвиток педагогічної сфери; системно-структурний і порівняльний аналізи навчальних планів; методи теоретичного узагальнення, класифікації та систематизації при формулюванні висновків.
Під час написання дисертації було вивчено великий обсяг матеріалу з питань історії освіти Австрії, навчальні програми педагогічних закладів Відня, Зальцбурга, Граца та ін. Досліджено взаємодію політики та освіти у цій державі, зміну функцій учителя в австрійському суспільстві.
Джерельну базу дослідження становлять історико-педагогічні праці австрійських учених: Ф. Фіртгалера, Ф. Ґагайса, Й. Пайтля, Й. Шмідта, Й. Леонгарда, Ф. Діттеса, Е. Ганнака, С. Адлера, М. Дрбаля, Р. Гасманна, Р. Горніха, Ф. Вендта, Й. Цайфа, А. Гьофлера, Л. Прегаузера, А. Гергета, Р. Гьоннера, Г. Енгельбрехта, Г. Бургер, Ф. Блетнера та ін.
Цінні матеріали виявлено в періодичній суспільно –політичній та педагогічній пресі Австро-Угорщини ХІХ – ХХ ст., зокрема в журналах "Der österreichische Schulbote", "Neue Presse", "Österreichischer Schulbote", "Deutsch-österreichische Zeitschrift", "Die freie Schule", "Die Volksschule", "Heilpädagogische Schul-und Elternzeitung", "Katholische Schulpresse", "Kremser Wochenblatt", "Niederösterreichische Volksbildungs-Blätter", "Österreichische Mittelschule", "Österreichische Zeitschrift für Lehrerbildung", "Zeitschrift für die österreichischen Gymnasien", "Zentralblatt für Volksbildungswesen" "Школа", "Учитель", "Газета школьна", "Народна школа", "Школьна часопись", "Дом и школа", "Промінь", "Рідна школа", "Учительське слово", "Прапор" та ін.
Для встановлення закономірностей розвитку системи педагогічної освіти важливе значення мають результати досліджень вітчизняних та російських науковців Є. Бражника, Н. Воскресенської, Б. Вульфсона, М. Євтуха, Т. Завгородньої, В. Кеміня, В. Мітіної, Н. Ничкало, Л. Писаревої, А. Савіної, О. Сухомлинської, М. Чепіль, а також сучасних австрійських дослідників Ф. Блетнера, Г. Бургер, Р. Гьоннера, Г. Енгельбрехта та ін.
Питання освіти та підготовки педагогічних кадрів в умовах Австро-Угорської держави вивчали українські педагоги, культурні діячі, зокрема С. Баран, А. Вахнянин, Г. Врецьона, І. Горалевич, І. Капустій, К. Кахневич, Ю. Кміт, І. Коссак, І. Кревецький, І. Левицький, К. Левицький, М. Лозинський, К. Лучаківський, Я. Миколаєвич, Є. Наконечний, А. Павецкий, О. Партицький, С. Томашівський, І. Франко та ін.
Аналіз окремих аспектів педагогічної освіти в Австрії репрезентований у монографіях і дисертаціях Л. Баїка, І. Байа, М. Барни, Л. Ваховського, О. Вишневського, І. Воробець, Д. Герцюка, Г. Кемінь, Л. Кобилянської, І. Курляк, В. Моцюка, І. Петрюк, І. Прокоп, В. Стинської, Б. Ступарика та ін.
Серед основних джерел дослідження виділимо опрацьовану нами педагогічну літературу та архівні, документальні матеріали бібліотек Міністерства освіти Австрії (службова бібліотека – Amtsbibliothek), Інституту Південної та Східної Європи (Австрія), Національної бібліотеки Австрії, Віденського університету, бібліотеки канцелярії уряду Австрії, австрійських бібліотек в Україні (м. Чернівцях, Львові, Києві та ін.)
Хронологічні межі дослідження зумовлені особливостями політичного, соціально-педагогічного розвитку Австрії. Нижня межа визначається початком ХІХ ст. В цей час завершився процес становлення системи педагогічної освіти. Завдяки працям та діяльності І. Фельбігера, Й. Пергена, Ф. Ґагайса та ін., були створені теоретичні передумови, визначені пріоритети розвитку педагогічної науки. Верхня межа збігається із завершенням існуванням Австро – Угорської монархії, своєрідним поверненням у педагогічній освіті до суто австрійських традицій в нових історичних умовах. Системне вивчення австрійського досвіду упродовж значного проміжку часу дозволяє глибше висвітлити загальні тенденції розвитку педагогічної освіти.
Методологічною основою дисертації є діалектичні принципи наукового пізнання, що ґрунтуються на сучасній системі порівняльного аналізу подій і явищ у сфері освіти в динаміці її розвитку. Застосування структурно-функціонального підходу дозволило показати особливості системи підготовки австрійського вчителя по вертикалі: зверху (тобто від державного регулювання процесом освіти) – донизу (участі в ньому регіональних органів влади, науковців, окремих представників освіти тощо). Основна увага звертається на конкретні результати розвитку педагогічної освіти (позитивні і негативні), яких вона досягла за досліджуваний нами проміжок часу.
Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягають у тому, що в дисертаційній роботі вперше:
- обґрунтовано періодизацію розвитку педагогічної освіти Австрії: „фельбіґерівський“ (1774 – 1806 рр.), реакційний (1806 – 1848 рр.), неоабсолютистський (1848 – 1860 рр.), федералістський (1860 – 1867 рр.), ліберальний (1867 – 1879 рр.), консервативно-католицький (1879 – 1897 рр.), „націоналістський“ період (1897 – 1918 рр.);
- на основі історичного аналізу узагальнено вклад у розвиток досліджуваної проблематики основоположників педагогічної освіти Австрії: Й. Пайтль, Й. М. Леонгард (синтетичний метод у навчанні), Ф. Діттес (еклектична педагогіка, відмова від впливу релігійних конфесій, обмеження державної бюрократії, політичних партій, мілітаризму в освіті), А. Гьофлер (поєднання реалістичного і гуманістичного змісту освіти), Р. Горніх (ґрунтування навчання та виховання на християнських цінностях);
- вивчено особливості розвитку змісту та методів підготовки вчителів в Австрії досліджуваного періоду.
У процесі дослідження з’ясовано: особливості професійної підготовки вчителів в університетах Австрії (університети м. Відня, Ґраца, Інсбрука, Львова); зміст діяльності шкільної інспекції; систему підвищення кваліфікації на засадах самовиховання та автодидактичного навчання, матеріального заохочення вчителів.
У науковий обіг уведено нові маловідомі історичні документи.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані під час підготовки учительських кадрів, читанні курсів з історії педагогіки, опрацюванні спецкурсів та спецсемінарів для студентів вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, виданні монографій, навчально-методичних посібників і підручників, виконання курсових, дипломних, магістерських робіт тощо.
Основні результати дослідження впроваджено у практику навчального процесу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка: на факультеті іноземних мов (акт №325-33/03 від 07. 04. 2008 р.) та факультеті післядипломної освіти (акт №108 від 04. 03. 2008 р.); у Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти (акт №01/84 від 18. 03. 2008 р.); у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти на кафедрі педагогіки (акт №92 від 23. 05. 2008 р.).
За результатами дисертаційного дослідження видано навчальний посібник „Педагогічна освіта Австрії ХІХ – початок ХХ ст.“.
У вітчизняний науковий обіг уведено понад сто сімдесят австрійських автентичних першоджерел.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх оприлюднення на міжнародних науково-теоретичних конференціях „Освіта як фактор забезпечення стабільності сучасного суспільства“ (Тернопіль, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов“ (Тернопіль, 2004 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Професіоналізм педагога“ (Ялта, 2005 р.), а також на щорічних звітних конференціях кафедри педагогіки Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (1997 – 2007 рр.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 9 одноосібних наукових працях: з них – 1 навчальний посібник, 5 надруковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (256 позицій, із них 177 іноземною мовою) і додатків на 35 сторінках. У роботі подано 7 таблиць. Обсяг основного тексту дисертації – 173 сторінки. Повний обсяг роботи – 229 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Ретроспективна оцінка розвитку австрійської системи педагогічної освіти на основі історичного, соціально-педагогічного аналізу дає підстави виокремити наступні періоди:
- «фельбіґерівський» (1774 – 1806 рр. юридично запроваджено обов’язкове початкове навчання; Австрія увійшла в число лідерів європейського освітнього простору);
- реакційний (1806 – 1848 рр. – період переходу між поступом і стагнацією; вихід «Політичного закону німецьких шкіл …»);
- неоабсолютистський (1848 – 1860 рр. – формування ідеологічної платформи неоабсолютистської державницької концепції через патріотично-релігійне виховання);
- федералістський (1860 – 1867 рр. – відмова австрійської влади від централізованого управління в освіті на вимогу національностей імперії; кінець панівного становища німецької мови в освітній сфері; розпуск Міністерства культу і навчання);
- ліберальний (1867 – 1879 рр. – відновлення Міністерства культу і навчання в австрійській частині монархії; закладені основи елітарної освітньої системи, яка була спрямована на соціально незахищених; звільнення від тотального церковного впливу);
- консервативно-католицький (1879 – 1897 рр. – негативний вплив економічної депресії; призупинення освітніх заходів);
- «націоналістський» період (1897 – 1918 рр. – гостра проблема викладання національних мов серед народів імперії; активне створення педагогічних об’єднань; запровадження деяких військових елементів у освітньому процесі (стройова підготовка, стрільба).
Як свідчать результати аналізу, окреслені етапи не можна вважати остаточними, оскільки встановлення меж, що фіксують кінець одного і початок наступного періоду, певною мірою умовне.
Системний підхід дав змогу аналізувати педагогічну освіту Австрії, її цілі, традиції, тенденції розвитку як своєрідний феномен австрійської культури, в якій відображені національні цінності та традиції. Відтак, австрійська система підготовки педагогічних кадрів представляє собою особливу систему, що склалася у полікультурному, багатонаціональному суспільстві.
2. На основі цілісного аналізу змісту педагогічної освіти, методів навчання та особливостей науково-методичного забезпечення можна стверджувати: навчальні плани педагогічних закладів у процесі розвитку зазнали значних змін: збільшено кількість навчальних годин, розширено перелік навчальних дисциплін більше уваги приділено вивченню педагогіки (побудованої на основних принципах Гербарта), збільшено час на проходження педагогічної практики; австрійські дослідники звертали увагу на систематичний контроль знань учнів, що сприяло відходу від звичного механічного заучування матеріалу, забезпечувало розвиток аналітичного мислення, вміння самостійно робити висновки; вивчались переваги та недоліки «сократичного методу», за яким стояв світоглядно-раціоналістичний напрямок Просвітництва. В центрі уваги була творчість учня.
Значним досягненням австрійських педагогів кінця ХVIII – початку ХІХ ст. Б. Бахера, Й. Біркенштока, Ф. Ґагайса, Ф. Германа, І. фон Фельбігера, Й. Пергена та ін. була розробка концептуальних засад розвитку школи та педагогічної освіти в Австрії.
Важливим у працях австрійських педагогів другої половини ХІХ ст. В. Адлера, Ф. Вендта, Р. Гасманна, М. Дрбаля, Й. Цайфа, Р. Цлябіндера та ін. є твердження, що пріоритетним у діяльності навчально-виховних закладів має стати виховання молоді, а навчання розглядається як головний засіб досягнення виховної мети. Цей період, особливо зі створенням віденського педагогічного закладу «Pädagogium», характеризується підвищенням активності наукових пошуків у дослідженні основ педагогічної освіти в Габсбургській монархії (основними діячами у цій сфері були Ф. Діттес, Е. Ганнак, Р. Горніх, А. Гьофлер, В. Єрусалем та ін.).
Для авторів підручників, насамперед, були важливі їх практичність та наближеність до реальних умов викладання. Тому, власне, підручники часто зазнавали змін та доповнень з боку державних і церковних замовників.
Підручники вирізнялися емпіричним характером, були актуальними і прагматичними, пропагували тогочасні фундаментальні, педагогічні та дидактичні настанови.
3. Розвитку процесу підвищення кваліфікації учителів у ХІХ ст. були притаманні три основних етапи з перехідним періодом і різноманітними формами проведення:
- 1806 – 1848 рр. (Політичний шкільний закон (1806 р.) §122, §270, §271) – форма проведення: повторний екзамен (для молодших учителів); прикріплення учителя до методиста (від 3 до 6 тижнів);
- 1848 – 1869 рр. – організація педагогічних зібрань, вихід педагогічних друкованих видань;
- 1869 – 1918 рр. (Імперський закон про народну школу (RVG) (1869 р.) § 43) – форма проведення: районні конференції, курси, створення районних бібліотек для учителів, журнали педагогічного змісту.
4. Встановлено, що головне значення реформ в системі педагогічної освіти Австрії полягало в тому, що:
- в педагогічних навчальних закладах і університетах розпочалася професійна підготовка вчителів, рівень якої відповідав кращим європейським зразкам (наукові семінари для студентів, практикуми з психології, система контролю знань майбутніх учителів);
- обґрунтовано чіткий перелік вимог до учителів, які з 1869 р. одержали статус державного службовця;
- визначено загальні засоби адміністративного управління освітою, зокрема державне фінансування та контроль;
- сформовано нову ідеологію розвитку педагогічної освіти, рівень якої вплинув на підвищення рівня педагогічної культури населення Австрії.
Історична ретроспекція педагогічної освіти Австрії дає підстави констатувати, що ця важлива суспільна сфера в основному відповідала запитам австрійського суспільства в різні проміжки часу. Система підготовки вчителів у кінцевому підсумку забезпечила формування того контингенту педагогів, які вивели австрійську освіту другої половини ХХ–початку ХХІ ст. на світовий рівень.
5. Системний аналіз забезпечив можливість виявити тенденції та протиріччя розвитку педагогічної освіти Австрії, виокремити позитивний досвід, який варто трансформувати у сучасній освітній практиці:
- розвиток якісної системи професійної підготовки вчителя може забезпечити лише власна держава при наявності ефективної осітньої політики
- досвід Австрії підтверджує наявність так званого ефекту «довгої хвилі», суть якого полягає в тому, що продумана система фінансової підтримки освіти дає результати через десятки років;
- єдність державної політики щодо загальноосвітніх шкіл і педагогічної освіти;
- Австрія може бути прикладом ретельного збереження досвіду минулих років, відмови від критиканства й заперечення;
- задовго до дискусій про спрямованість навчально-виховного процесу в Австрії прийшли до висновку про гуманістичний і демократичний характер освіти, врахування особливостей національного менталітету;
- підвищення кваліфікації учителів на рівні самовиховання;
- заслуговує на увагу ідея генерального каталогу усіх австрійських бібліотек для учителів. Мова йде про своєрідне інформаційне забезпечення професійної підготовки;
- диференціація оплати праці учителів (так звана таблиця про ранги).
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують наступні перспективні та значимі для педагогічної науки напрямки дослідження, а саме: особливості взаємодії національних освітніх традицій Австрії в процесі об’єднання різних держав; роль педагогічних організацій Австрії в освітньому процесі; значення преси в процесі становлення педагогічної освіти Австрії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баїк Л. За освіту трудящих / Л. Баїк. – Львів : Каменяр, 1983. – 186 с.
2. Бай І. Б. Педагогічні засади укладання та ілюстрування українських підручників Галичини (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / І. Б. Бай. – Івано-Франківськ, 2005. – 20 с.
3. Баран С. Галицьке шкільництво в цифровім освітленню / С. Баран // Діло. – 1912. – Ч. 59. – С. 1–3; В літературу / С. Баран // Діло. – 1912. – Ч. 58. – С. 2; Ч. 59. – С. 3–4; Ч. 62. – C. 2; Ч. 63. – С. 2–3; Ч. 65. – С. 3; Ч. 70. – С. 3; Ч. 71. – С. 3–4.
4. Барна М. М. Розвиток педагогічної освіти в Східній Галичині (1867–1939 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “теорія і методика професійної освіти” / М. М. Барна. – К., 1996. – 25 с.
5. Барна М. Розвиток педагогічної освіти в Галичині (1772–1939 рр.) / М. Барна // Рідна школа. – 1996. – № 9. – С. 62–64.
6. Бражник Е. И. Особенности методов сравнительных педагогических исследований / Е. И. Бражник // Исследовательская культура: методы, приемы, процедуры : сб. науч. трудов / отв. ред. Н. И. Жеребкина. – СПб. : РГПУ, 2005. – С. 210–235.
7. Вахнянин А. Спомин з життя / А. Вахнянин ; [зладив К. Студинський]. – Посмертне вид. – Львів, 1918. – 137 с.
8. Ваховський Л. Ц. Філософія виховання західної цивілізації в епоху просвітництва : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / Л. Ц. Ваховський. – Харків, 2002. – 40 с.
9. Вишневський О. Громадянське суспільство і соціальна справедливість / О. Вишневський // Учитель. – 1998. – № 5. – С. 50–52.
10. Возняк М. Як пробудилось українське народне життя в Галичині за Австрії / М. Возняк. – Львів, 1924. – 86 с.
11. Воробець І. В. Освіта дорослих у Галичині (1891–1939 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / І. В. Воробець. – Івано-Франківськ, 2001. – 19 с.
12. Воскресенская Н. М. Некоторые вопросы методологии сравнительной педагогики в Англии в 80-х годах: концепция Б. Холмза / Н. М. Воскресенская // Методологические проблемы сравнительной педагогики : Сб. науч. трудов / отв. ред. Н. В. Мережкин. – М. : Педагогика, 1991. – 93 с.
13. Врецьона Г. Воспитуюча наука / Г. Врецьона // Школьна часопись. – 1881. – Ч. 10. – С. 74.
14. Врецьона Г. Воспитуюча наука / Г. Врецьона // Школьна часопись. – 1881. – Ч. 8. – С. 57–58; Ч. 9. – С. 65; Ч. 10. – С. 73–74.
15. Врецьона Г. Задача народного учителя / Г. Врецьона // Газета школьна. – 1878. – Ч. 18. – С. 137.
16. Врецьона Г. Учителъ и ихъ вліянє / Г. Врецьона // Школьна часопись. – 1880. – Ч. 1. – С. 2.
17. Вульфсон Б. Л. Методи порівняльно-педагогічних досліджень / Б. Л. Вульфсон // Педагогіка. – 2002 . – № 2. – С. 70–80.
18. Герцюк Д. Д. Учительський рух на західноукраїнських землях (друга половина XIX – початок ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / Д. Д. Герцюк. – К., 1996. – 24 с.
19. Горалевич Л. Кілька заміток про виховання нашої молодіжи в бурсах / Л. Горалевич // Діло. – 1911. – Ч. 48. – С. 144.
20. Грицак Є. Українські педагогічно-шкільні та учительські часописи й журнали / Є. Грицак // Українська школа. – 1938. – Ч. 7–12. – С. 134–142.
21. Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. Грушевський. –Репринт. вид. [1913 р.]. – К. : Основи, 1990. – 524 с.
22. Дорошенко Д. І. Нарис історії України / Д. І. Дорошенко. – Львів : Світ, 1991. – 496 с.
23. Духнович О. В. Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских / О. В. Духнович. – Львов, 1857. – 246 с.
24. Євтух М. Б. Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні (кінець XVIII – перша половина XIX століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” : / М. Б. Євтух. – К., 1996. – 70 с.
25. Завгородня Т. Підготовка вчителів для української народної школи Галичини (1919 – 1939) / Т. Завгородня. – Івано-Франківськ : Плай, 1999. – 134 с.
26. Ільницький В. Колька увагъ о выхованю / В. Ільницький // Школьна часопись. – 1885. – Ч. 13. – С. 99.
27. Кахникевич К. Школа а життє / К. Кахникевич // Школьна часопись. – 1886. – Ч. 4. – С. 26.
28. Кемінь В. П. Українське шкільництво у країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи (1918–1996 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / В. П. Кемінь. – К., 1997. – 56 с.
29. Кемінь Г. М. Розвиток ідей «нового виховання» у західноєвропейській педагогіці (кінець ХІХ–середина ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / Г. М. Кемінь. – Луганськ, 2004. – 20 с.
30. Кміт Ю. Народна сільська школа в Галичині в р. р. 1810 – 1824 / Ю. Кміт // Українсько-руський архів. Т. IV. – Львів, 1910. – С. 10.
31. Кобилянська Л. І. Становлення і розвиток українських народних шкіл на Буковині (70-ті рр. XVIII – початок ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / Л. І. Кобилянська. – Івано-Франківськ, 1998. – 17 с.
32. Ковалів С. Наука сельського господарства в народной школе / С. Ковалів // Учитель. – 1870. – Ч. 13–14. – С. 197–199.
33. Коссак І. Методика всемирної історії / І. Коссак // Учитель. – 1904. – Ч. 12. – С. 187.
34. Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття / В. Кравець. – Тернопіль : Астон, 1996. – 290 с.
35. Кревецький І. Галичина в 2-й половині XVIII в. / І. Кревецький // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Т. ХСІ. – Львів, 1909. – С. 86.
36. Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич ; [відп. ред. : Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович]. – Львів : Світ, 1990. – 250 с.
37. Кулинич О. Про устрій на народних шкіл в Галичині / О. Кулинич // Учительське слово. – 1913. – Ч. 11, 12, 13, 14.
38. Курляк І. Є. Класична освіта на західноукраїнських землях (ХІХ – перша половина ХХ ст.): історико-педагогічний аспект. / І. Є. Курляк. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2000. – 328 с.
39. Курляк І. Є. Розвиток класичної освіти на західноукраїнських землях (ХІХ – перша половина ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / І. Є. Курляк. – К., 2000. – 44 с.
40. Левицький І. Погляд на розвій низшого і висшого шкільництва в Галичині в р.р. 1772 – 1800 і розвій русько-народного шкільництва в р. р. 1801 – 1820 / І. Левицький // Матеріали до культурної історії Галицької Руси XVIII і ХІХ віку : Зб. наук. праць / під ред. І. Франка. – Львів, 1902. – С. 108.
41. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848 – 1914 на підставі споминів / К. Левицький. – Львів, 1926. – 89 с.
42. Лисяк-Рудницький І. Нарис з історії нової України / І. Лисяк-Рудницький. – Львів : Світ, 1991. – 192 с.
43. Лозинський М. Українська школа в Галичині / М. Лозинський // Нова громада. – 1906. – № 10. – С. 96–112.
44. Лучаківський К. До історії видавництва українських шкільних книжок / К. Лучаківський. – Львів : НТШ, 1910. – 16 с.
45. Майборода В. К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917 – 1985 рр.) / В. К. Майборода. – К. : Либідь, 1992. – 196 с.
46. Миколаєвич Я. О народнім шкільництві Галичини всхідної / Я. Миколаєвич // Учитель. – 1893. – Ч. 21. – С. 238.
47. Мошь М. Вихованє а наука / М. Мошь // Школьна часопись. – 1881. – Ч. 5. – С. 33.
48. М’ясковський М. Є. Вплив педагогічної науки Австрії кінця XVIII – початку ХІХ ст. на розвиток освіти європейських держав / М. Є. М’ясковський // Збірник наукових праць / відп. ред. І. О. Лещук. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2007. – С. 30–37. – (Серія: Педагогічні науки ; вип. 44).
49. М’ясковський М. Є. Система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Австро-Угорщини в ХІХ ст. / М. Є. М’ясковський // Рідна школа. – 2007. – № 3. – С. 78–80.
50. Наконечний Є. Українська педагогіка ХІХ – початку ХХ століття у Галичині / Є. Наконечний // Матеріали Міжнародної наукової конференції, 20–23 квітня 1990 р., Львів / ред. кол. : М. В. Галушко (відп. ред.) [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1993. – 266 с. – (Спецвип. : 50-річчя Львів. Наук. б-ки ім. В. Стефаника АН України).
51. Ничкало Н. Сучасні тенденції у підготовці педагогів професійного навчання (міжнародний аспект та українські перспективи) / Н. Ничкало // Педагог професійної школи : зб. наук. праць. Вип. 3 / АПН України, Ін-т педагогіки і психології проф. освіти [та ін.]. – К. : Освіта, 2002. – С. 5–13. – Бібліогр. : 7 назв.
52. Оришкевич І. О образованю милосердія и сповчуття у учениковъ / І. Оришкевич // Газета школьна. – 1877. – Ч. 9. – С. 78.
53. Павенцкий А. Початок і розвій шкільництва на Руси / А. Павенцкий. – Львів, 1900. – 218 с.
54. Партицький О. Женски семінаріи учительски / О. Партицький // Газета школьна. – 1875. – Ч. 1. – С. 8.
55. Партицький О. Руска читанка для 3 кляси школ середніх и семінарій учительських / О. Партицький. – Львів, 1886. – 320 с.
56. Партицький О. Ще кілька слів з нагоди дебати школьнои в соймі / О. Партицький // Діло. – 1894. – Ч. 25. – С. 1.
57. Петрюк І. М. Становлення і розвиток українського суспільного дошкільного виховання в Східній Галичині (кінець XVIII – початок ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / І. М. Петрюк. – Івано-Франківськ, 1998. – 17 с.
58. Писарева Л. И. Сравнительная педагогика в ФРГ: предмет, задачи и тематика исследований / Л. И. Писарева // Методологические проблемы сравнительной педагогики : Сб. науч. трудов / отв. ред. Н. В. Мережкин. – М. : Педагогика, 1991. – С. 38–51.
59. Підручник методики Івана Лаврівського / [подав Юрій Кміт] // Українсько-руський архів. Т. IV. – Львів. – 1909. – С. 111–113.
60. Прокоп І. А. Шкільна політика в Галичині в контексті європейських освітніх реформ ХІХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / І. А. Прокоп. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.
61. Савина А. К. Методологические проблемы сравнительной педагогики в исследованиях польских ученых / А. К. Савина // Методологические проблемы сравнительной педагогики: Сб. науч. трудов / отв. ред. Н. В. Мережкин. – М. : Педагогика, 1991. – С. 64–82.
62. Ступарик Б. М. Розвиток шкільництва Галичини (1772–1939) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.01 “загальна педагогіка та історія педагогіки” / Б. М. Ступарик. – К., 1995. – 48 с.
63. Ступарик Б. Ідея національної школи та національного виховання в педагогічній думці Галичини (1772–1939 рр.) / Б. Ступарик, В. Моцюк. – Коломия : Карпати, 1995. – 173 с.
64. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. – К. : Либідь, 1991. – 509 c.
65. Сухомлинська О. Концептуальні засади розвитку історико-педагогічної думки в Україні / О. Сухомлинська // Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем / за ред. П. С. Нечипорука. – К. : А. П. Н., 2003. – С. 20.
66. Томашівський С. Стан парохіяльних шкіл в бережанськім деканаті львівської єпархії в р. р. 1843 – 1849 / С. Томашівський // Українсько-руський архів. Т. IV. – Львів, 1909. – С. 171–174.
67. Учитель. – 1869. – Ч. 1. – С. 2.
68. Франко І. Я. Хома з серцем і Хома без серця / І. Я. Франко. – К. : Наук. думка, 1983. – С. 7–29. – (Твори : в 50 т. / І. Я. Франко ; т. 22).
69. Франко І. Я. Делікатна суперечка / І. Я. Франко. – К. : Наук. думка, 1983. – С. 287–292. – (Твори : в 50 т. / І. Я. Франко ; т. 44, кн. 2).
70. Франко І. Я. Наші народні школи і їх потреби / І. Я. Франко. – К. : Наук. думка, 1983. – С. 108–115. – (Твори : в 50 т. / І. Я. Франко ; т. 46, кн. 2).
71. Франко І. Я. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині / І. Я. Франко. – К. : Наук. думка, 1980–1983. – С. 7–122. – (Твори : в 50 т. / І. Я. Франко ; т. 47).
72. Франко І. Я. Справи крайові / І. Я. Франко. – К. : Наук. думка, 1983. – С. 205–209. – (Твори : в 50 т. / І. Я. Франко ; т. 44, кн. 1).
73. Франко І. Я. Що коштують наші школи? / І. Я. Франко. – К. : Наук. думка, 1983. – С. 145–150. – (Твори : в 50 т. / І. Я. Франко ; т. 44, кн. 1).
74. Цьольнер Е. Історія Австрії / Еріх Цьольнер ; [пер. з нім. Р. Дубасевич, Х. Назаркевич, А. Онишко та ін.]. – Львів : Літопис, 2001. – 712 с.
75. Чепіль М. Теорія і практика формування національної свідомості дітей та молоді Галичини (друга половина ХІХ – перша третина ХХ ст.) / М. Чепіль. – Дрогобич : Відродження, 2001. – 503 с. : Бібліогр.
76. Школьна часопись. – 1881. – Ч. 8. – С. 50.
77. Ющишин І. О моральнім вихованю молодежі / І. Ющишин // Учитель. – 1907. – Ч. 21–22. – С. 305–316.
78. Яким би повинен бути народний учитель в нашому краї // Учитель. – 1869. – Ч. 1. – С. 2.
79. Яким би повинен бути народний учитель в нашому краї // Учитель. – 1869. – Ч. 2. – С. 7.
80. 100 Jahre Unterrichtsministerium 1848 – 1948. – Festschrift des Bundesministeriums für Unterricht in Wien. – Österreichisches Bundes Verlag, Wien, 1949. – 206 s.
81. Adler S. Die Unterrichtsverfassung Kaiser Leopolds II. und finanzielle Fundierung der österreichischen Universitäten nach den Anträgen Martinis. – Wien, 1917. – S. 2.
82. Allgemeine Schulordnung für die deutschen Normal-, Haupt-, Trivialschulen in sämtlichen kaiserl. königlichen Erblanden: Artikel V, Punkt D.
83. Allgemeines Verwaltungsarchiv Wien Unterricht. – 1910 – 10 F in gen., Zl. 21790 ex.
84. Allgemeines Verwaltungsarchiv, Akten der Studienhofkommission. – 24 E 502, Z. 3898/1032.
85. Allgemeines Verwaltungsarchiv, Akten der Studienhofkommission. – 24 E Methodik ex 1822.
86. Allgemeines Verwaltungsarchiv, Akten der Studienhofkommission. – 17 A in gen., Z. 1564.
87. Allgemeines Verwaltungs-Archiv. – 17 A in genere, Fasz. – 1875 – 1900.
88. Allgemeines Verwaltungsarchiv. Akten der Studienhofkommission. – 24 E 6397 ex 1806.
89. Allgemeines Verwaltungsarchiv. – 17 A in gen. Fasz. 437, Dep. XI., Nr. 18206.
90. Anleitung zur deutschen Rechtschreibung. Zum Gebrauche der deutschen Schulen in den kaiserl. -königl. Staaten. – Deutsche Schulanstalt, Wien, 1774. – 40 s.
91. Archiv des erzbischöflichen Amtes für Unterricht und Erziehung. – Mappe 76, Fasz. 4.
92. Archiv des erzbischöflichen Amtes für Unterricht und Erziehung. – Mappe 50, Fasz. 1.
93. Archiv des Wiener erzbischöflichen Amtes für Unterricht und Erziehung. – Mappe 160, Fasz. 3/10.
94. Bacher B. Das Theoretisch-praktische Hand – und Methodenbuch für Volksschullehrer im Königreich Baiern. – München, 1806. – S. 7.
95. Ballauff T., Schaller K. Pädagogik. Eine Geschichte der Bildung und Erziehung. – München, 1973. – 323 s.
96. Beilage 1889 zu den stenographischen Protokollen des Abgeordnetenhauses, XXI. Session 1913. Parlamentsarchiv. – Mappe 23, Fasz. 7.
97. Birkenstock J. Kurzgefasste Geschichte der in den k. k. Erblanden im Schul-und Studienwesen bisher gemachten öftern neuen Einrichtungen und Versuche / hrsg. und eingel von Herbert Eggelmaier. 1996. – 54 s.
98. Blättner F. Geschichte der Pädagogik. – Heidelberg, 1958. – 673 s.
99. Burger H. Sprachenrecht und Sprachgerechtigkeit im österreichischen Unterrichtswesen. – Verlag der österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien, 1995. – 284 s.
100. Centrallblatt für das gewerbliche Unterrichtswesen in Österreich 1. – Wien, 1883. – 336 s.
101. Das erste Schuljahr. Ein Hilfsbuch für den Unterricht in der Elementarklasse. VIII, 5. Aufl. – Pichler’s Witw, Wien, 1910. – 129 s.
102. Das erste Schuljahr. Specielle Methodik des Unterrichtes in der Elementarclasse. 6. Aufl. bearb. von Franz Frisch. – Tempsky, Wien u. Prag, 1900. – 159 s.
103. Der Antrag Kemetter und Genossen betreffend Erlassung eines Gesetzes über die Heranbildung und Fortbildung von Lehrern an allgemeinen Volks- und Bürgerschulen. XXII. Session 1917. Parlamentsarchiv. – Mappe 44, Fasz. 1.
104. Der österreichische Schulbote, № 41 vom 9. Oktober 1852. – S. 3.
105. Der Österreichische Schulbote. Nr. 27 vom 25 September 1872. – S. 12.
106. Des Saganischen Abts Vorlesungen über die Kunst zu katechisiren, die er seinen jungen Geistlichen zu halten pflegt. Von ihm selbst entworfen, und zum erstenmal vorgetragen im Monat Merz 1772. – Trattner, Wien, 1774. – 130 s.
107. Die Elementarklasse. Leitfaden für den Unterricht in der spez. Methodik des ersten Schuljahres. 5. Aufl. – Leykam–Verlag, Graz, 1928. – 116 s.
108. Die erste Lehrtätigkeit des Elementarlehrers ... zsgest. von Josef Czerny. 3. Aufl. – A. Pichlers Witw, Wien, 1898. – 34 s.
109. Die Kunst Thürme oder andere Gebäude vor den schädlichen Wirkungen des Blitzes durch Ableitungen zu bewahren (etc.). – Breslau, Korn, 1771. – 110 s.
110. Die Lehre des Sokrates in ihrer historischen Stellung. Ein Vortrag gehalten in der k. böhm. Ges. der Wiss. den 17. Oktober 1859. – Dr. : Gerzabek, Prag, 1861. – 28 s.
111. Die sogenannte Soziale Frage oder die neueste Volksverdummung. 2. Aufl. XI. – Dancker, Zürich, 1878. – 91 s.
112. Die sogenannte Volksreligion Israels eine fragwürdigste Größe der alttestamentlichen Theologie. – Bertelsmann, Gütersloh, 1921. – 51 s.
113. Die sogenannten absoluten Partizipialkonstruktionen im Neuhochdeutschen 2 Bl., XVI, etc. – M. de Waal, Groningen, 1924. – 180 s.
114. Die Unterclasse. Eine Anl. zur Behandlung des Unterrichtes in der Fibelclasse. 7. Aufl. – Tempsky, Prag, 1879. – 154 s.
115. Die von der Studien Hofkommission (1797–1799) vorgeschlagene Reform der österreichischen Gymnasien XXXI. – Wien, 1915. – 144 s.
116. Die wahre Saganische Lehrart in den niedrigen Schulen. Hrsg. von dem Saganischen Prälaten, Johann Ignatz von Felbiger. – Trattner, Wien, 1774. – 100 s.
117. Diözesanarchiv Linz, Schulakten 1844 – 1859. – Mappe 5, Fasz. 2/7.
118. Dittes F. Geschichte der Erziehung und des Unterrichtes. Für deutsche Volksschullehrer. – Leipzig, 1871. – 415 s.
119. Dittes F. Methodik der Volksschule. Auf geschichtlicher Grundlage. – Leipzig, 1874. – 271 s.
120. Dittes F. Österreichische Schulbote 38. – Wien,1888. – S. 153–156.
121. Drbal M. Volksschule in Österreich. Iglau : Deutsche Fortschrittsverein. 1872. – 48 s.
122. Driesch J., Esterhues J. Geschichte der Erziehung und Bildung. – Bd. 2, Padeborn, 1953. – 706 s.
123. Dülmen R. Die Prälaten Franz Töpsl aus Polling und Johann Ignaz von Felbiger aus Sagan. Zwei Repräsentanten der Katholischen Aufklärung // Zeitschrift für bayerische Landesgeschichte, 30 (1967). – 948 s.
124. Engelbrecht H. Geschichte des österreichischen Bildungswesens. Band III. Österreichscher Bundesverlag. – Wien, 1984. – 552 s.
125. Engelbrecht H. Geschichte des österreichischen Bildungswesens. Band IV. Österreichscher Bundesverlag. – Wien, 1984. – 644 s.
126. Engelbrecht H. Lehrervereine im Kampf um Status und Einfluß. Zur Geschichte der Standesorganisationen der Sekundarschullehrer in Österreich. – Wien, 1978. – 225 s.
127. Entwurf der Organisation der Gymnasien und Realschulen in Österreich. – Wien, 1849. – 161 s.
128. Erlaß vom 7. September 1784. Stadtarchiv St. Pölten, Hauptschulakten. – Z. 56/57 ex 1785.
129. Exner F. Entwurf der Grundzüge des öffentlichen Unterrichtswesens in Österreich // Wiener Zeitung. 18–21 Juli, 1848. – S. 1.
130. Fadrus V. Die Reform der Lehrerbildung in Österreich // Schulreform, VII. Jahrgang, Wien. 1928. – S. 91.
131. Felbiger I. Das Buch der Lehrer und Erzieher. Teil II. – Wien, 1779. – S. 70.
132. Felbiger I. I. Die wahre Saganische Lehrart in den niederen Schulen. – Wien, 1774. – S. 123.
133. Felbiger I. Kern des Methodenbuches. Österreichischer Bundesverlag – Wien, 1777. – 136 s.
134. Felbiger I. Methodenbuch für die Lehrer der deutschen Schulen in den k. k. Erbländern. – Wien, 1775. – 256 s.
135. Felbiger J. I. General-Landschul-Reglament. Eigenschaften, Wissenschaften und Bezeigen rechtschaffener Schulleute. Methodenbuch. – Verlag Ferdinand Schöningh. – Padeborn, 1958. – 259 s.
136. Ficker A. Bericht über österreichisches Unterrichtswesen. II. Teil, Abschnitt IV : Schulzeitschriften. – Wien, 1873. – S. 2.
137. Ficker A. Geschichte, Organisation und Statistik des österreichischen Unterrichtswesens. – Wien, 1873. – S. 104 – 111.
138. Frank F. Enzyklopädisches Handbuch der Normalien für das österreichische Volksschulwesen mit der Lehrerbildung und gewerblichen Fortbildungsanstalten. – A. Pichlers Witwe & Sohn. – Wien, 1910. – 434 S.
139. Freiherr von Helfert. J. A. Die sprachliche Gleichberechtigung in der Schule und deren verfassungsmässige Behandlung. Ein Versuch zur Verständigung. – Tempsky. – Prag, 1861. – S. 87.
140. Gaheis F. Handbuch der Lerkunst für den ersten Unterricht in deutschen Schulen. – 4 Auflage. – Wien, 1809. – S. 294.
141. Georg F. Kulturkampf. – Wilhelm Heyne Verlag. – München, 1861. – S. 57.
142. Geschichte der Wiener Universität von 1848 bis 1898. – Wien, 1898. – S. 430–436.
143. Gesetzblatt. Nr. 62. § 53. – Wien, 1869. – S. 16.
144. Gesetzesammlung Franz II (I.), 41. Dekret der Studienkommission, 1813 Oktober 29. – S. 105.
145. Gesetzessammlung Franz II. (I.), 31. Dekret der vereinten Hofkanzlei. – 1808, Dezember 15. – S. 133.
146. Gesetzessammlung Franz II. (I.), 47. Dekret der Studienhofkommision. – 1819, September 28. – S. 348.
147. Giese H. Sechsjärige Lehrerbildung // Österreichische Pädagogische Warte. – IX. Jahrgang. – Wien, 1913. – S. 1.
148. Gönner R. Die österreichische Lehrerbildung von der Normalschule bis zur pädagogischen Akademie. – Wien, 1967. – 376 s.
149. Gönner R. Felbigers Schulreform und die Auswirkungen über Österreich hinaus, in : Regionale Schulentwicklung im 19. und 20. Jahrhundert, herausgegeben von Lenz Kriss-Rettenbeck und Max Liedtke. – Bad Heilbrunn, 1984. – S. 17–31.
150. Grimm G. Vaterländische Erziehung im Rahmen der Thunischen Bildungsreform und des neoabsolutistischen Systems 1848 – 1860. – Diplomarbeit Univ. Klagenfurt, 1980. – 123 s.
151. Halma K., Schilling B. Die Mittelschulen Österreichs 1. – Wien, 1892. – S. 343.
152. Handbuch der Reichgesetze und Ministerialverordnungen über das Voksschulwesen in den im Reichsrat vertretenen Königsreiche und Länder. 7 Auflage. – Wien, 1891. – S. 17.
153. Handbuch der Vereine für die im Reichsrathe vertretenen Königsreiche und Länder nach dem Stand am Schlusse des Jahres 1890 und mit einem Anhang für das Jahr 1891. – Wien, 1892. – 613 s.
154. Hannak E. Die Lehrerbildung und das Proseminar. Wiener – Neustadt : Verl. des N. Ö. Landes – Proseminars, 1874. – 26 s.
155. Hassmann R. Allgemeine Erziehungslehre für katholische Lehrer-und Lehrerinnen – Bildungsanstalten. Padeborn : Schöningh; Wien : Friese & Lang, 1902. – 96 s.
156. Heinrich E. Der Lehrerkörper der Wiener Universität in den öffentlichen Verträtungskörpern Österreichs 1861 – 1918 mit besonderer Berücksichtigung der Tätigkeit der Wiener Universitätsprofessoren im Herrenhaus des österreichischen Reichsrates zur Zeit der Liberalen Ära 1861 – 1879. Phil. Diss. – Wien, 1947. – S. 224–230.
157. Helfert J. A. Die Gründung der österreichischen Volksschule durch Maria Theresia. – Prag, 1860. – 543 s.
158. Heppe H. Geschichte des deutschen Volksschulwesens. – Gotha, 1859. – 535 s.
159. Herget A. Die wichtigsten Strömungen im pädagogischen Leben der Gegenwart; I Teil, 3. Aufl., Prag, 1919. – S. 57.
160. Hermann F. Allgemeine Unterrichts-Schulerziehungslehre. – A. Haase. – Prag, 1860. – 348 s.
161. Höfler A. Das Ganze der Schulreform in Österreich. Stichproben und Ausblicke. – A. Haase. – Prag, 1918. – 188 s.
162. Höfler A. Drei Vorträge zur Mittelschulreform. – Wien–Leipzig, 1908. – 237 s.
163. Höfler A. Mittelschule – Enquite. 1908. Wien, 1908. – S. 369–615.
164. Hornich R. Einheitlichkeit der Erziehung. Lexikon der Pädagogik / hrsg. von Ernst M. Roloff. – Freiburg : Herder, 1914. – S. 941–944.
165. Höslinger R. Rechtsgeschichte des katholischen Volksschulwesens in Österreich. – Österreichischer Bundesverlag. – Wien, 1937. – 138 s.
166. Hye A. Auszug des Methodenbuches oder ausführliche Anweisung, alle in der Politischen Verfassung der deutschen Schulen in den k. k. Erbstaaten enthaltenen, den Unterricht und Lehrstand betreffenden Anordnungen zu erfüllen. – Wien, 1820. – 278 s.
167. Hye A. Methodenbuch oder ausführliche Anweisung, alle in der Politischen Verfassung der deutschen Schulen in den k. k. Erbstaaten enthaltenen, den Unterricht und Lehrstand betreffenden Anordnungen zu erfüllen. – Wien, 1817. – 457 s.
168. Jarusalem W. Die Aufgaben des Lehrers an höheren Schulen. Erfahrungen und Wünsche. – 2. Aufl., Wien–Leipzig, 1912. – 370 s.
169. Katschinka A. Gedenkbuch zum 25 järigen Bestande des Ersten Wiener Lehrervereines «Die Volksschule» 1863–1888. – Brzezowsky & Sohn. – Wien, 1889. – S. 67–71.
170. Kellner L. Volksschulkunde. Essen, 1855. – S. 107.
171. Kern des Methodenbuches, besonders für die Landschulmeister in den kaiserlich-königlichen Staaten. – Deutsche Schulanstalt, Wien, 1777. – 136 s.
172. Klafskowski M. Die Philosophische Grundlegung des erziehenden Unterrichts bei Herbart. – Aalen, 1982. – 536 s.
173. Klein A. Geschichte des Christentums in Österreich und Steiermark. Band 7, § 1080. – Wien, 1842. – S. 290.
174. Konkordat zwischen Franz Joseph I und Papst Pius IX. – Wien, 1855. – Art. V.
175. Kovacs E. Was ist Josephinismus? – Wien, 1979. – S. 24–30.
176. Krömer U. Johann Ignaz von Felbiger, Leben und Werk. – Freiburg–Basel–Wien, 1966. – 227 s.
177. Krones F. Österreichische Geschichte. – Bd. 3–4, Leipzig, 1899. – 771 s.
178. Kurze Pädagogik, oder die ersten Grundsätze den Kindern die Erkenntniß der Buchstaben, ... wie auch das Rechnen auf eine leichte Art beyzubringen. – Jenko, Zilli u. Leipzig, 1792. – 496 s.
179. Ladinger P. Die soziale Stellung des Volksschullehrers vor und nach dem Reichsvolksschulgesetz (19 Jahrhundert). – Wien, 1975. – 188 s.
180. Lehr- u. Lesebuch für Schüler an gewerblichen Vorbereitungs- u. Fortbildungsschulen. Hrsg. von Anton Katschinka u. Johann Klausberger. 8. verb. Aufl. – Graeser, Wien, 1897. – 220 s.
181. Lemayer K. Die Verwaltung der österreichischen Hochschulen von 1868 – 1877. – Hölder – Wien, 1878. – 237 s.
182. Lentner L. Katechetisches Wörterbuch. – Freiburg, 1961. – 603 s.
183. Leonhard J. Praktisches Handbuch zur Erklärung der in den k. k. Staaten vorgeschriebenen Katechismen oder Angewandte Katechetik. – Wien, 1826. – S. 5.
184. Leonhard J. Theoretisch-praktische Anleitung zum Katechisieren. Als Leitfaden zu den kstechetischen Vorlesungen und zur eigenen Bildung für katholische Religionslehrer. – Schulbücher-Verschleiß. – Wien, 1819. – 231 s.
185. Linder G. Enzyklopädisches Handbuch der Erziehungskunde mit besonderer Berücksichtigung des Volksschulwesens. – Wien-Leipzig, 1891. – 674 s.
186. Maaß F. Der Josephenismus. – Wien, 1953. – S. 340–345.
187. Mayer K. E. Das Werden der allgemeinbildenden Pflichtschule in Bayern und Österreich. – Ansbach, 1967. – S. 82.
188. Meister R. Die Idee einer österreichischen Nationalerziehung unter Maria Theresia. – Wien, 1947. – 348 s.
189. Meister R. Die Mittel zur wissenschaftlichen Fortbildung der Mittelschullehrer. In : Österreichische Mittelschule 26. – Wien, 1912. – S. 94.
190. Methodenbuch oder Anleitung zur zweckmäßigen Führung des Lehramtes für Lehrer in Trivial und Hauptschulen. – Schulbücher-Verschleiß-Administration, Wien, 1839. – 354 s.
191. Methodenbuch oder Anleitung zur zweckmäßigen Führung des Lehramtes für Lehrer in Trivial- und Hauptschulen. – k. k. Schulbücher-Verlag, Wien, 1848. – 406 s.
192. Meumann E. Vorlesungen zur Einführung in die experimentelle Pädagogik und ihre psychologischen Grundlagen. Leipzig, Engelmann 1911, Bd. 1. – 732 s.
193. Meumann E. Vorlesungen zur Einführung in die experimetelle Pädagogik und ihre psychologischen Grundlagen. II. Band. – Leipzig, 1907. – S. 432.
194. Ministererlaß Z. 14111 vom 22. März 1913. – Verordnungsblatt. – Wien, 1913. – № 13.
195. Ministerialerlaß von 14. Februar 1868. – Zl. 2562.
196. Ministerialerlaß von 8. Jänner 1905. – Zl. 1087.
197. Ministerialerlaß Z. 8964 vom – Oktober 1853. Statthalterei an das Konsistorium Z. 53742 vom 22 Februar 1854. Archiv des erzbischöflichen Amtes für Unterricht und Erziehung (Prüfungen für Hauptschule). – Mappe 161, Fasz. 8.
198. Ministerialverordnung vom 8. Mai 1872. – Z. 3306.
199. Mitterstöger S. Zum vormärzlichen Gymnasialstudienwesen Österreichs. Aus den Archivalien des Klosterneuburger Propstes Jakob Ruttenstock in seiner Funktion als Gymnasialstudiendirektor und Referent der k. k. Studienhofkommission (1832 – 1842). Phil. Diss. – Wien, 1979. – 236 s.
200. Mraz G. Maria Theresia. Ihr Leben und Ihre Zeit in Bildern und Dokumenten. – München, 1979. – S. 308.
201. Neubauer J., Diviš J. Jahrbuch des höheren Unterrichtswesens in Oesterreich mit Einschluß der Gewerblichen Fachschulen und der bedeutendsten Erziehungsanstalten. 8. – Wien, 1985. – S. 150–161.
202. Neue Presse. Nr. 7994. – Wien, 1886. – S. 1.
203. Neue Sammlung Koenigl. Preußl. und Churfuerstl. Branderburgischer Ordnungen, Edicten, Mandaten, Rescripten. Vom Anfang des Jahres 1751 und folgenden Zeiten. 1, Nr. XX. Berlin. – Sp. 1099 – 1114.
204. Niemeyer A. Grundzüge der Erziehung und des Unterrichtes. Band III. – Halle, 1796. – S. 384.
205. NVBI. – Wien, 1915. – S. 39–41.
206. Ogris W. Recht und Macht bei Maria Theresia. (Festvortrag, gehalten in d. Feierl. Sitzung d. Östrr. Akad.). – Wien, 1982. – S. 9–24.
207. Österreichische Volksschulgesetzgebung : Gesetze für das niedere Bildungswesen 1774 – 1905. – Böhlau, 1993. – S. 14.
208. Österreichischer Schulbote 18. – Wien, 1868. – S. 413–416.
209. Österreichischer Schulbote. Wien, Nr. 30 vom 28. Juli 1860. – S. 21–22.
210. Österreichischer Schulbote. Wien, № 12 vom 22 März 1856. – S. 111–112.
211. Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950. – Auflage 2. – Wien, 1958. – 453 s.
212. Paulsen F. Das deutsche Bildungswesen in seiner geschichtlichen Entwicklung. – 3 Auflage. – Leipzig, 1912. – S. 85.
213. Peinlich R. Geschichte des Gymnasiums // Jahresbericht des kais. kön. I. Staats-Gymnasiums in Graz. – Graz, 1874. – S. 117.
214. Peinlich R. Real-und Personalstatistik des kais. kön. I. Staats-Gymnasiums in Graz von 1774 bis 1872 // Jahresbericht des kais. kön. I. Staats-Gymnasiums in Graz. – Graz, 1873. – S. 27.
215. Peitl J. Methodenbuch oder Anleitung zur zweckmäßigen Führung des Lehramtes für Lehrer in Trivial-und Hauptschulen. – Wien, 1820. – 324 s.
216. Pergen J. Über die Entlöhnung von Schulmeistern und Kantorn. 21. August 1786. – Circulare und Kreisschreiben, 1786. – S. 7–8.
217. Plongeron B. Was ist Katholische Aufklärung? – Wien, 1979. – S. 11–56.
218. Politische Verfassung der deutschen Schulen. – 9. Auflage. – Wien, 1847. –S. 315.
219. Politische Verfassung der deutschen Volksschule für die k. k. österreichischen Provinzen. – Wien, 1805. – 415 s.
220. Polz P. Theodor Jankovic de Mirjevo. Die Theresianische Schulreform bei Serben und in Russland. – Phil. Diss. – Graz, 1970. – 503 s.
221. Prähauser L. Die Lehrerkonferenzen: Vorschläge zu ihrer Umgestaltung. Wien : Haase, 1913. – 50 s.
222. Reichsgesetzblatt für die im Reichsrathe vertretenen Königreiche und Länder. Nr. 63. – Wien, 1873. – S. 19.
223. Religions-Unterricht für kleine Kinder oder : Der kleine Katechismus in Fragen und Antworten für die katholischen Volksschulen im Kaiserthum Oesterreich (etc.). 2. verb. u. verm. Aufl. VIII. – Rauch, Innsbruck, 1878. – 112 s.
224. Religions-Unterricht für kleine Kinder oder : Der kleine Katechismus in Fragen und Anworten für die kathol. Volksschüler im Kaiserthum Oesterreich II (etc.). – Rauch, Innsbruck, 1874. – 124 s.
225. Religionsunterricht und Kirche. Aus den Beratungen des Weimarer Verfassungsausschusses. Mit einem Anh. über die Grundschule. – Freiburg i. Br., 1922. – 48 s.
226. Scheindler A. Verhandlungen der II. Konferenz der Derektoren der Mittelschulen im Erzherzogtum Österreich unter der Enns. – Wien, 1905. – 243 s.
227. Schian M. Die Sokratik im Zahlalter der Aufklärung. Ein Beitrag zur Geschichte des Religionsunterrichtes. – Breslau, 1900. – S. 293.
228. Schmidt J. Die Entwicklung der katholischen Schule in Österreich. – Wien, 1958. – 138 s.
229. Schnell H. 100 Jahre Pädagogischen Instituts der Stadt Wien. Festschrift. – Wien–München, 1968. – S. 82.
230. Schreiben des Wiener erzbischöfl. Konsistoriums vom 8. Juni 1823. – Stiftsarchiv Klosterneuburg, handgeschriebene Sammlung der Dekrete und Verordnungen. – 20 E, 509, Z. 1309.
231. Seeger A. Über die französischen und englischen Fortbildungscurse für die neusprachlichen Lehrer an Mittelschulen. In : Hoppe F. : Bericht über den VII. deutsch-österreichischen Mittelschultag. – Wien, 1900. – S. 27–29.
232. Seipel I. Der Kampf um die Schule // Christlich-pädagogische Blätter. – № 9 vom 15. September 1907. – S. 217.
233. Selner P. Religionsunterricht für die katholische Schuljugend. 2 Aufl.-Freichtinger’s Witwe. – Linz, 1818. – 117 s.
234. Stanzel J. Die Schulaufsicht im Reformwerk des Johan Ignaz von Felbiger (1724 – 1788). Schule, Kirche und Staat in Recht und Praxis des aufgeklärten Absolutismus. – Paderborn, 1976. – 510 s.
235. Statuten für «Die Mittelschulen», Verein der Lehrer an den Gymnasien und selbständigen Realschulen Wiens. – Wien, 1861. – 326 s.
236. Steiermärkisches Landesarchiv, Archiv der Lehrerbildungsanstalt, Schuljahr 1856/57. – Mappe 53, Fasz. 4.
237. Stern J. Wiener Volksbildungswesen. – Diederichs – Jena, 1910. – S. 60.
238. Tezuka H. Die Junglehrer – Bewegung. Vorgeschichte der Schulreform Glöckels. – Wien, 1981. – 550 s.
239. Tomberger F. Die österreichischen Lehrertage und ihre Erfolge. In : Pädagogisches Jahrbuch 5. – 1882. – S. 62.
240. Trapp Ch. Vom Unterrichte überhaupt. Band 8 der Allgemeinen Revision des gesamten Schul-und Erziehungswesens. – Wien–Wölfenbüttel, 1787. – S. 191.
241. Tumlirz K. Bemerkungen zum 3. Lehrerbildnertag, in : Österreichische Zeitschrift für Lehrerbildung, III Jahrgang. – Wien, 1911. – S. 193.
242. Tumlirz K. Der Lehrerbildnertage // Österreichische Zeitschrift für Lehrerbidung, IV. Jahrgang. – Wien, 1912. – 237 s.
243. Vaterländische Blätter. – Wien, 1820. – Heft 3.
244. Verordnungsblatt für den Dienstbereich des Ministeriums für Cultus und Unterricht. Nr. 119. § 21. – Wien, 1870. – S. 504.
245. Verordnungsblatt für den Dienstbereich des Ministeriums für Cultus und Untericht. Nr 8. – Wien, 1897. – S. 2.
246. Verwaltungssarchiv, Akten der Studienhofkommission. – 17 A in gen. ex 1803.
247. Vierthaler F. M. Geist der Sokratik. Ein Versuch, den Freunden des Sokrates und der Sokratik geweih. – Mayer 1. Auflage. – Salzburg, 1793. – S. 3.
248. Wagner K. Beiträge zur Statistik der k. k. Lehrerbildunganstalt, Salzburg, 8 Programm. – Salzburg, 1905. – S. 26.
249. Wangermann E. Aufklärung und staatsbürgerliche Erziehung. Gottfried van Swieten als Reformator des österreichischen unterrichtswesens 1781 – 1791. – Wien, 1978. – 94 s.
250. Wendt F. Enzyklopädisches Handbuch der Pädagogik., 4. – Langensalza, 1897. – S. 579–581.
251. Willmann O. Didaktik als Bildungslehre nach ihren Beziehungen zur Sozialforschung und zur Geschichte der Bildung. 4. Auflage. – Braunschweig, 1909. – S. 494.
252. Winke F. Ebenhard von Rochows sämtliche pädagogische Schriften. 4. Band. – Berlin, 1910. – S. 19.
253. Wotke K. Beiträge zur Gymnasiallehrerfrage in Österrreich in den Jahren 1796 bis 1800 // Beiträge zur Österreichischen Erziehungs-und Schulgeschichte 12. – Wien, 1910. – 189 s.
254. Zeif J., Zlabinder R. Unterrichtslehe für Lehrer-und Lehrerinnen – Bildungsanstalten und zum Selbststudium. Herder. – Wien, 1912. – 178 s.
255. Zeil L. Zur Bedeutung der josefmischen Volksbildungsbestrebungen für die nationale Wiedergeburt der Slaven in der Habsburger Monarchie // Wissenschaftliche Zeitschrift der Humbolt-Universität zu Berlin 17. – Berlin, 1905. – 397 s.
256. Zimmermann W. Die Anfänge und der Aufbau des Lehrerbildungs-und Volksschulwesens am Rhein um die Wende des 18. Jahrhunderts (1770 – 1826). Ein Beitrag zur Geschichte des rheinischen Schulwesens. 1. Teil. – Köln, 1953. – 321 s.