РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ У ФРАНЦІЇ (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛАЩИХІНА Віталіна Петрівна

УДК 371.13:378.4(44) ІІ пол.″19″

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ
КАДРІВ У ФРАНЦІЇ
(друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

13.00.01 – «Загальна педагогіка та історія педагогіки»

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –
Матвієнко Ольга Василівна
доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ФРАНЦІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ........................................................................................................14
1.1. Соціально-економічні передумови реформування системи педагогічної освіти у Франції………………………………………………..14
1.2. Основні етапи розвитку системи підготовки педагогічних кадрів у Франції………………………………………………………………………...36
1. 3. Трансформація французької системи підготовки педагогічних кадрів в умовах формування загальноєвропейського освітнього простору……. .84
Висновки до розділу 1…………………………………………....................113
РОЗДІЛ 2. МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ, ФОРМ ТА МЕТОДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ У ФРАНЦІЇ…………………………………………………………………….119 2.1. Теоретико-методичні принципи побудови навчальних планів і програм у системі педагогічної освіти Франції………………………….. 119
2.2. Зміст психолого-педагогічної підготовки вчителів в умовах реформування педагогічної освіти………………………………………...144 2.3. Можливості впровадження прогресивних ідей французького досвіду
в систему педагогічної підготовки в Україні …………………………….166
Висновки до розділу 2………………………………………………………186
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………191
ДОДАТКИ …………………………………………………………………..199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..237

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю пошуку шляхів удосконалення педагогічної освіти в Україні в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Україна підписала Болонську Конвенцію (2005 р.), однією з цілей якої є поширення в європейському регіоні освіти, яка б відповідала сучасним потребам суспільства та була зорієнтованою на зближення народів Європи з урахуванням їх самобутньої культури і менталітету. На сучасному етапі одним із завдань реформування освіти України є піднесення її до рівня стандартів розвинених країн світу та інтеграція у міжнародний науково-освітній простір. З огляду на це надзвичайно важливим є вивчення зарубіжного досвіду з різних питань розвитку освіти. Одним із актуальних напрямів вивчення цього досвіду є дослідження розвитку систем підготовки педагогічних кадрів у країнах Західної Європи.
Останніми роками в багатьох європейських державах відбулися якісні зміни в розвитку систем вищої освіти відповідно до вимог Європейської мережі забезпечення якості (ENQA). Не винятком у цьому процесі є розбудова ідеології освітньої парадигми у Франції – однієї з розвинених країн Західної Європи. Франція, як й інші країни Європи, має давні традиції в організації системи вищої освіти, зокрема педагогічної, що завжди привертало увагу вітчизняних і зарубіжних педагогів-компаративістів.
Вагомий внесок у розробку теоретико-методологічних основ розвитку системи педагогічної освіти Франції зробили відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, а саме: М. Альте (M. Altet), Д. Бансель (D. Bancel),
К. Бедаріда (C. Bédarida), А. Валлон (A. Wallon), Ф. Ваніскотт
(F. Vaniscotte), Ж. Венсан (G. Vincent), Р. Галь (R. Gal), Ж.-Л. Дельпьош (J.-L. Delpeuch), Ж. Капель (J. Capelle), П. Ладер’єр (P. Laderrière),
П. Ланжевен, Ж. Лезурн (J. Lesourne), Ж. Мажо (J. Majault), Г. Міаларе (G. Mialaret), Ж.-П. Обен (J.-P. Obin), Ж.-Л. Одюк (J.- L. Auduc),
А. де Перетті (A. de Perеtti), Ф. Перрену (Ph. Perrenoud), А. Прост (A. Prost), Ж. Фурастьє (J. Fourastié), Н.М. Воскресенська, Б.Л. Вульфсон, О.Н. Джуринський, Л.І. Зязюн, Л.М. Лабазіна, Н.М. Лавриченко,
Т.І. Левченко, О.Б. Лисова, З.О. Малькова, А.П. Максименко,
О.В. Матвієнко, М.Д. Никандров, В.Я. Пилиповський, Л.П. Пуховська, О.В. Сухомлинська та ін.
Окремим аспектам розвитку системи педагогічної освіти в Україні, розробці її концептуальних засад присвячені праці С.У. Гончаренка, О.А. Дубасенюк, М.Б. Євтуха, І.А. Зязюна, В.Г. Кременя, В.М. Курила, В.І. Лугового, В.К. Майбороди, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєвої та ін.
Слід зазначити, що в умовах реформування та розбудови національної системи педагогічної освіти українськими дослідниками-компаративістами інтенсивно вивчається зарубіжний досвід професійної підготовки педагогічних кадрів. Зокрема, здійснено наукові дослідження з таких проблем: провідні напрями сучасної реформи вищої педагогічної освіти в Англії (А.В. Парінов); система підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у Німеччині (В.А. Гаманюк,
Т.І. Вакуленко); формування педагогічної майстерності вчителя в теорії та практиці педагогічної освіти США (Р.М. Роман); система підготовки педагогічних кадрів у Норвегії (В.І. Семілетко); стандартизація професійної підготовки вчителів у Англії та Уельсі в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. (Н.М. Авшенюк); розвиток педагогічної освіти у США (Т.С. Кошманова); професійна підготовка вчителів у країнах Західної Європи (Л.П. Пуховська); розвиток систем середньої освіти в країнах Європейського Союзу (О.В. Матвієнко); тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи у другій половині ХХ ст. (Т.М. Десятов) та ін.
Цінними є наукові доробки з питань модернізації вищої школи у сучасній Франції (О.А. Бочарова); становлення і розвитку системи університетської освіти Франції у ХІХ – ХХ ст. (А.П. Максименко); реформування змісту університетської освіти у сучасній Франції (Л.В. Шаповалова); артистичного виховання особистості в системі освіти Франції (Л.І. Зязюн); реформування професійної підготовки майбутніх учителів середніх навчальних закладів Франції
(О.В. Романенко) та ін.
Однак аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що в Україні не здійснено цілісного дослідження розвитку системи підготовки педагогічних кадрів у Франції. Критичне осмислення досвіду реформування французької системи підготовки педагогічних кадрів показало, що Франція вже має досвід у розв’язанні проблем, які стоять на сучасному етапі перед українською педагогічною освітою: розробка державних стандартів педагогічної освіти, пошук ефективних шляхів відбору абітурієнтів на педагогічні спеціальності, оновлення змісту професійної педагогічної підготовки і т. ін. До того ж принципи реалізації Болонської Конвенції, євроінтеграційні та глобалізаційні процеси, прагнення України досягти європейських стандартів освіти потребують оновлення педагогічної освіти, що значно актуалізує вивчення вже набутого позитивного досвіду модернізації французької системи підготовки педагогічних кадрів, який можна творчо використати в процесі реформування педагогічної освіти України.
Викладене вище і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження «Розвиток системи підготовки педагогічних кадрів у Франції (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження є частиною комплексної державної бюджетної теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету «Розробка та реалізація сучасної моделі загально-педагогічної підготовки вчителів у контексті євроінтеграційних процесів», скоординованої Міністерством освіти і науки України й затвердженої вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 6 від 30 січня 2006 р.). РК № 0106U001028.
Тема дисертації затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 2 від 29 вересня 2008 р.) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 8 від 28 жовтня 2008 р.).
Хронологічні межі дослідження – кінець 60-х рр. ХХ ст. – 2007 р. Нижня хронологічна межа визначається початком безперервного процесу реформування системи підготовки педагогічних та науково-педагогічних кадрів у Франції, який розпочався у 1969 р. з прийняттям урядового декрету про модернізацію всієї шкільної системи, важливою складовою якого є проблема підготовки вчителя. Верхня хронологічна межа характеризується активною участю Франції в євроінтеграційному процесі, зокрема, підписанням Болонської декларації.
Об’єкт дослідження – система педагогічної освіти Франції.
Предмет дослідження – особливості розвитку системи підготовки педагогічних кадрів у Франції у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Мета дослідження – на основі аналізу соціально-економічного розвитку Франції у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття розкрити та обґрунтувати особливості, зміст та організацію підготовки педагогічних кадрів, що зумовлюють функціонування системи педагогічної освіти у Франції в зазначений період.
Відповідно до мети, об’єкта, предмета дослідження були визначені такі завдання:
1. Визначити соціально-економічні передумови реформування системи педагогічної освіти у Франції у другій половині ХХ століття.
2. Розробити й теоретично обґрунтувати періодизацію розвитку педагогічної освіти у Франції, виявити основні тенденції розвитку системи підготовки педагогічних кадрів на сучасному етапі .
3. Проаналізувати і розкрити шляхи інтеграції педагогічної освіти Франції до загальноєвропейського освітнього простору.
4. Схарактеризувати зміст та організаційну структуру професійної підготовки педагогічних кадрів Франції в умовах реформування педагогічної освіти.
5. Визначити можливості впровадження прогресивних ідей французького досвіду в систему педагогічної підготовки в Україні, розробити й обґрунтувати науково-методичні рекомендації.
Концептуальна ідея ґрунтується на методологічному положенні, суть якого полягає в розумінні системи педагогічної освіти Франції як цілісного соціокультурного феномена, що розвивається і функціонує, зберігаючи свою сутність і водночас змінюючи власну структуру, зміст і форми. Педагогічна освіта розвивається як динамічна система на основі всіх компонентів, її спрямованість визначається як внутрішніми соціально-економічними, суспільно-політичними чинниками, так і зовнішніми, спричиненими глобалізаційними процесами у світі, що ґрунтуються на концептах інтернаціоналізації та загальноєвропейської інтеграції і мають мету здійснити професійну підготовку «педагога-європейця».
Методологічну основу дослідження становлять філософські положення теорії наукового пізнання, зокрема єдність процесів, взаємозалежність та взаємовплив явищ об’єктивної дійсності, єдність теорії й практики, національного й загальнолюдського, освіти й самоосвіти; загальнонаукові принципи історизму, науковості, системності як засоби вивчення становлення і розвитку педагогічних систем, а також порівняльний підхід до аналізу подій та явищ в освітній сфері в динаміці її розвитку.
У дисертації застосовано такі методи дослідження: порівняльно-історичний (компаративний); історико-педагогічний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, нормативно-правових документів з досліджуваної проблеми; теоретичне узагальнення; статистичний; прогностичний; вивчення змісту професійно-педагогічної підготовки французьких педагогів під час стажування автора у 1998 році у Франції.
Джерельна база дослідження:
- офіційні документи, статистичні дані, доповіді й матеріали про розвиток педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу, підготовлені інституціями Ради Європи та Європейського Союзу (Бюро інформації Ради Європи в Україні, EURIDICE, Eurostat, UNESCO та ін.);
- французькі законодавчі акти з питань організації освіти та підготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів; урядові документи стосовно завдань і шляхів реформування системи педагогічної освіти Франції; документальні джерела Міністерства освіти Франції: Arrêté et circulaire (n° 91-202) du 2 juillet 1991 relatifs au contenu et à la validation des formations organisées dans les Instituts universitaires de formation des maîtres. Arrêté du 25 avril 2002 relatifs aux études doctorales. Circulaire n° 89-004 du 5 janvier 1989 (RLR-430-5) relative à l’habilitation. Circulaire n° 91-202 du 2 juillet 1991 relative à la validation de la formation dans les Instituts universitaires de formation des maîtres. Circulaire n° 93-010 du 6 août 1993 relative aux nouvelles orientations pour la formation dans les Instituts universitaires de formation des maîtres des futurs enseignants du premier et du second dégrés. Circulaire n° 94-26 du 14 novembre 1994 relative à l’élaboration des projets des Instituts universitaires de formation des maîtres pour 1995-1999. Circulaire n° 2007-011 du 9-1-2007 (Bulletin officiel n° 3 du 18 janvier 2007). Décret Bouquier du 19 décembre 1793 sur l’organisation de l’instruction publique. Article ІV. Décret du 1969 relatif à la modernisation du système scolaire. Décret statuaire n° 84-431 du 6 juin 1984. Décret du 14 mars 1986 relatif à la formation des personnels de l’éducation nationale. Décret n° 89-775 du 23 octobre 1989 relatif à la prime dе recherche et d’enseignement supérieur des personnels de l’enseignement supérieur relevant du ministère chargé de l’enseignement supérieur. Décret n° 91-1086 du 18 octobre 1991 relatif au statut des personnels de l’enseignement national. Décret n° 99-747 du 30 août 1999 relatif à la formation du grade scientific «mastaire». Décret n° 2002-481 du 8 avril 2002 relatif aux grades et titres universitaires et aux diplômes nationaux. Décret n° 2002-482 du 8 avril 2002 portant application au système français d’enseignement supérieur de la construction de l’Espace européen de l’enseignement supérieur. Décret n° 2002-529 du 16 avril 2002 relatif à la validation d’étude dans les établissements de l’enseignement supérieur en France et à l’étranger. Delpeuch J.-L. Réforme des institutions, 2005-2006. Loi du 28 juin 1833 de l’enseignement primaire. Loi du 12 novembre 1968 de réorganisation de l’enseignement supérieur. Loi du 26 janvier 1984 de l’enseignement supérieur. Loi n° 89-486 du 10 juillet 1989 d’orientation sur l’éducation. Loi n° 91-715 du 26 juillet 1991 portant diverses dispositions relatives à la fonction publique (Titre 1 – Disposition modifiant la loi n° 83-634 du 13 juillet 1983 portant droits et obligations des fonctionnaires) et ses décrets d’application. Loi n° 2005-380 du 23 avril 2005 d’orientation et de programme pour l’avenir de l’école (Journal officiel du 24 avril 2005). Bancel D. Créer une nouvelle dynamique de la formation des maîtres. Rapport au ministre d’Etat, ministre de l’Education nationale, de la Jeunesse et des Sports, 1989. Obin J.-P. Enseigner, un métier pour demain. Rapport au ministère de l’Education nationale, 2003. Peretti A. Rapport de la Commission sur la formation des personnels de l’Education nationale, 1982. Loi d’orientation sur l’éducation n° 89-486 du 10 juillet 1989. Loi n° 91-715 du 26 juillet 1991 portant diverses dispositions relatives à la fonction publique (Titre 1 – Disposition modifiant la loi n° 83-634 du 13 juillet 1983 portant droits et obligations des fonctionnaires) et ses décrets d’application;
- словники: Le Robert Dictionnaire d’aujourdu’hui (dictionnaire pédagogique). Paris: Dictionnaire Le Robert, 1992 ; Dictionnaire de la langue française. Paris: Larousse, 1994 ; Encyclopédie générale de l’éducation française. – Paris, 1952 ; Cellié M. Lexique français-russe du système éducatif français. Institut universitaire de formation des maîtres de Créteil. 2000-2003 IUFM;
- навчальні плани та програми, методична література з питань підготовки педагогічних працівників;
- зарубіжні періодичні видання: «Le monde de l’éducation », « Revue française de pédagogie », « Monde », « Nouvel observateur », «Education & formation»;
- матеріали з мережі Інтернет.
У процесі роботи також вивчалися нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України, положення Національної доктрини розвитку освіти та Державної програми «Вчитель».
Під час стажування у Франції в університеті Париж 12 (université Paris 12) (академія Кретей) за програмою TEMPUS-TACIS автор мала змогу безпосередньо спостерігати організацію навчання та наукової роботи в університеті, ознайомитися і зібрати автентичний матеріал, який раніше не видавався в Україні, а також брала участь у наукових та науково-практичних конференціях, які відбувалися у Київському національному лінгвістичному університеті та Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за сприяння посольства Франції в Україні.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що на основі автентичних джерел вперше у вітчизняній педагогічній науці визначено соціально-економічні передумови реформування і розвитку педагогічної освіти у Франції; обґрунтовано періоди розвитку системи педагогічної освіти в цій країні (1969-1985 рр., 1986-1988 рр., 1989-1998 рр., 1999-2007 рр.); виявлено провідні тенденції розвитку системи підготовки педагогічних кадрів (входження педагогічної освіти в систему вищої; диверсифікація підготовки педагогічних кадрів; фундаменталізація педагогічної освіти, що забезпечується посиленням теоретичної і практичної складових психолого-педагогічної підготовки французьких вчителів, залученням студентів до науково-дослідної роботи, підвищенням рівня їх методологічної культури; покращання якості педагогічної освіти шляхом модернізації її змісту, здійсненням компетентісного підходу в професійній підготовці майбутніх вчителів; гуманізація освіти; комп’ютеризація освітньої галузі; зростання престижу професії педагога, що зумовлено суттєвими змінами у статусі педагогічних працівників; взаємодія університетів і соціальних партнерів; децентралізація управління освітньою галуззю; удосконалення професійного відбору на педагогічну діяльність; євроінтеграція вищої освіти); розроблено модель організаційної структури педагогічної освіти у Франції на сучасному етапі і на її основі висвітлено концептуальні засади організаційної структури та змісту професійно-педагогічної підготовки французьких педагогів; розкрито шляхи інтеграції педагогічної освіти Франції до загальноєвропейського освітнього простору; розроблено науково-методичні рекомендації щодо можливостей використання прогресивних ідей французького досвіду в системі педагогічної підготовки в Україні; конкретизовано положення про особливості французької системи педагогічної освіти; подальшого розвитку набули положення про теорію і практику підготовки педагогічних кадрів у Франції.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали і висновки дослідження можуть використовуватися у змісті лекційних курсів з педагогіки вищої освіти та порівняльної педагогіки, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, довідників з питань міжнародного співробітництва в освітній сфері, а також при розробці нових і оновленні існуючих програм курсів і спецкурсів з порівняльної педагогіки та історії зарубіжної педагогіки. Результати дослідження знайшли своє практичне застосування при розробці науково-методичних рекомендацій, які можуть бути корисними для визначення конкретних шляхів адаптації педагогічної освіти України до стандартів спільного європейського простору. Матеріали дослідження включені до навчальної програми курсу за вибором «Порівняльна педагогіка» в Київському національному лінгвістичному університеті.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення на засіданнях кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету та науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Духовний простір сучасного освітнього менеджменту» (Київ – Севастополь, 2007), науковій конференції «Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів» (Київ, 2007), Восьмій Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінниця, 2008), науково-практичній конференції «Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій» (Київ, 2009).
Результати дисертаційного дослідження впроваджувалися у Київському національному лінгвістичному університеті (довідка № 2878 від 25.11.2008 р.), Київському гуманітарному інституті (довідка № 406 від 15.12.2008 р.), Київському національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (довідка № 07-10/2522 від 22.12.2008 р.), Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя (довідка № 04/310 від 13.02.2009 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено автором у 10 одноосібних публікаціях, серед яких 8 статей, надрукованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття у збірнику науково-практичної конференції та науково-методичні рекомендації.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (387 найменувань, з них 201 – іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації становить 274 сторінки, основний зміст викладено на 198 сторінках. Робота містить 7 таблиць в основному тексті, 6 таблиць – у додатках; 4 рисунки в основному тексті, 1 рисунок – у додатках; 10 додатків на 37 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене компаративно-педагогічне дослідження дало підстави сформулювати такі висновки:
1. Соціально-економічні передумови реформування педагогічної освіти Франції були зумовлені:
- науково-технічним розвитком;
- потребою у фахівцях високого професійного рівня для різних галузей економіки;
- необхідністю підвищення якості підготовки педагогічних кадрів;
- глобалізаційними процесами у світі.
2. У розвитку педагогічної освіти Франції можна виділити такі періоди:
- І період – 1969 – 1985 рр. Дуальна система педагогічної освіти. Підготовка педагогічних кадрів першого, другого та третього ступенів відрізнялася як за змістом, так і за організаційною структурою. Набуття Початковими Нормальними школами статусу вищих професійних шкіл, для вступу до яких необхідно було мати повну середню освіту (ступінь бакалавра) (декрет про модернізацію шкільної системи від 1969 р.).
- ІІ період – 1986 – 1988 рр. Педагогічна освіта університетського типу. Організаційні зміни у підготовці педагогічних кадрів першого ступеня: підготовка цієї категорії педагогів передбачала навчання протягом чотирьох років (два роки в університеті та два роки в Нормальних школах, які набули статусу вищих навчальних закладів) (декрет про підготовку персоналу національної освіти від 1986 р.).
- ІІІ період – 1989 – 1998 рр. Уніфікована система педагогічної освіти. Уніфікація системи підготовки педагогічних кадрів для масової школи передбачала модернізацію змісту та організаційної структури (закон про орієнтацію освіти від 1989 р.). На цьому етапі відбувається реорганізація навчання в докторантурі.
- ІV період – (1999 – 2007 рр.). Євроінтеграція вищої освіти. Формування нової освітньої парадигми, зорієнтованої на створення єдиного європейського освітнього простору. Запровадження нової системи ступенів університетської освіти (LMD), європейської системи перезарахування кредитів (ECTS), сприяння мобільності студентсько-викладацького складу тощо.
Основними тенденціями розвитку системи підготовки педагогічних кадрів у Франції на сучасному етапі є: входження педагогічної освіти в систему вищої; диверсифікація підготовки педагогічних кадрів; фундаменталізація педагогічної освіти, що забезпечується посиленням теоретичної і практичної складових психолого-педагогічної підготовки французьких вчителів, залученням студентів до науково-дослідної роботи, підвищенням рівня їх методологічної культури; покращання якості педагогічної освіти шляхом модернізації її змісту, здійсненням компетентісного підходу в професійній підготовці майбутніх вчителів; гуманізація освіти; комп’ютеризація освітньої галузі; зростання престижу професії педагога, що зумовлено суттєвими змінами у статусі педагогічних працівників; взаємодія університетів і соціальних партнерів; децентралізація управління освітньою галуззю; удосконалення професійного відбору на педагогічну діяльність; євроінтеграція вищої освіти, мета якої полягає у створенні єдиного європейського освітнього простору шляхом упровадження загальноєвропейських стандартів підготовки фахівців із вищою освітою, зокрема педагогічною (Болонський процес).
3. Інтеграція педагогічної освіти Франції до загальноєвропейського освітнього простору здійснюється шляхом упровадження транс’європейських освітніх програм з перспективою їх пролонгації: Сократ, Леонардо да Вінчі, Темпус, Європас та ін. Ці програми зорієнтовані на проектування єдиних європейських стандартів підготовки спеціалістів із вищою освітою і передусім – працівників освітньої галузі. Вищезазначені програми та ратифікація Плану дій (Plan d’Actions de la Mobilité, РАМ) (2000 р.) спрямовані на сприяння мобільності студентсько-викладацького складу з метою конвергенції освітніх систем, вивчення педагогічного досвіду та співпрацю. Для кращої обізнаності майбутніх педагогів про стан освіти в Європі до теоретичних дисциплін психолого-педагогічного компонента підготовки вчителів введено спецкурси «Європейський простір в освіті» та «Наша Європа».
4. Уніфікована система педагогічної освіти Франції спрямовувалася на модернізацію організаційної структури та змісту підготовки педагогічних кадрів. На сучасному етапі організація підготовки педагогічного персоналу для масової школи передбачає п’ятирічне навчання на базі ступеня «бакалавр»: 3 роки в університеті, де майбутні вчителі проходять академічну підготовку з дисциплін спеціально-предметного та загальноосвітнього компонентів; 2 роки в Університетських інститутах підготовки вчителів (УІПВ), де здобувають професійно-педагогічну освіту. Зміст підготовки педагогів І і ІІ ступеня включає такі компоненти: загальноосвітній, спеціально-предметний, психолого-педагогічний. До загальноосвітнього компонента входить цикл дисциплін суспільно-політичного та культурно-освітнього спрямування. Спеціально-предметний компонент передбачає вивчення дисциплін зі спеціальності (для вчителів І ступеня – полівалентна підготовка) з урахуванням дидактичних та методичних вимог, що свідчить про компетентісний підхід у підготовці педагогічних кадрів. Психолого-педагогічний компонент поділяється на теоретичні дисципліни психолого-педагогічного циклу і педагогічну практику в школі та на підприємстві (для викладачів професійних і технологічних ліцеїв).
У Франції, починаючи з кінця 80-х рр., з огляду на те, що школа є соціальним інститутом, спостерігається тенденція до “соціологізації” психолого-педагогічних дисциплін. Останнім часом відбувається суттєве збільшення терміну педагогічного стажування: для вчителів І ступеня – 23 тижні, для викладачів ІІ ступеня – 32 тижні. Наближення педагогічної освіти до потреб школи визначається шляхом збалансування теоретичної і практичної підготовки для вчителів масової школи. Нині педагогічна практика розглядається як засіб апробації теоретичних знань майбутніх фахівців та важлива ланка у професійно-педагогічній підготовці педагога.
Організація підготовки викладачів ІІІ ступеня (для університетів, Великих шкіл, науково-дослідних закладів) передбачає багатоступеневу освіту в університеті на базі бакалаврата і здійснюється як за традиційною системою: 2 роки навчання – диплом про загальну університетську освіту (ДЗУО) (Diplôme d’études universitaires générales, DEUG), 1 рік навчання – диплом ліценціата (Licence), 1 рік навчання – диплом метризи (Maîtrise), 1 рік навчання – диплом про поглиблену вищу освіту (ДПО) (Diplôme d’études approfondies, DEA), 3 роки навчання – ступінь доктора наук (Doctorat), так і за новою європейською системою з органіграмою LMD – ліценціат, мастер, доктор (Вас+3, Вас+5, Вас+8): 3 роки навчання – ступінь ліценціата (Licence), 2 роки навчання – ступінь мастера (Маster), 3 роки навчання – ступінь доктора наук (Doctorat). Зміст підготовки викладачів ІІІ ступеня включає теоретико-методологічні курси загальноосвітнього та спеціально-предметного компонентів і зорієнтований на науково-дослідну діяльність. Перевага надається самостійній роботі студентів.
Оцінювання студентів-майбутніх педагогів усіх категорій здійснюється як за традиційною 20-бальною шкалою, так і за модульно-рейтинговою системою. Остання передбачає застосування трансферної системи перезарахування кредитів (ECTS). Існує тенденція до переходу на європейську систему оцінювання.
Результати дослідження свідчать, що освітньо-кваліфікаційні рівні педагогів визначаються ступеневою освітою. Так, освітньо-кваліфікаційний рівень викладача ІІІ ступеня університету базується на університетській ступеневій підготовці: ліценціат, мастер, доктор; освітньо-кваліфікаційний рівень педагогів І та ІІ ступенів масової школи визначається здобуттям диплома випускника УІПВ на базі трирічної університетської підготовки (диплом ліценціата).
5. Порівняльний аналіз організації, змісту, форм і методів підготовки педагогічних кадрів у Франції та в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття дав змогу виокремити подібне й відмінне у розвитку педагогічної освіти цих країн та визначити можливості впровадження прогресивних ідей французького досвіду в систему педагогічної освіти в Україні.
На сучасному етапі соціальне замовлення України щодо професійної освіти майбутніх педагогів актуалізує сутнісний зміст педагогічної освіти, її діяльнісний характер, зорієнтований насамперед на оволодіння спеціалістом практичними вміннями й навичками організації навчально-виховного процесу. Відповідно до цього контексту цікавим є досвід Франції з організації підготовки майбутніх педагогів у найпрестижніших національних навчальних закладах, зокрема Університетських інститутах підготовки вчителів. Педагогічна освіта спрямовується на раціональне співвідношення теорії й практики підготовки, на поєднання діяльнісного та особистісного підходів, що є доцільним і заслуговує на детальне вивчення українськими фахівцями педагогічної освіти досвіду з організації моделей, форм, методів підготовки педагогічних кадрів у Франції.
На основі аналізу подібного й відмінного щодо складових змісту підготовки педагогічних кадрів в Україні і Франції виявлено, що у французькій системі підготовки вчителів дидактика є складовою спеціально-предметного компонента, а в українській – психолого-педагогічного.
Узагальнення й обґрунтування, зроблені в дисертаційному дослідженні, дають можливість сформулювати рекомендації щодо підготовки педагогічних кадрів в Україні й визначити можливості творчого впровадження прогресивних ідей французького досвіду у вітчизняну систему педагогічної освіти:
- упровадження професійного відбору на педагогічну діяльність шляхом введення профорієнтаційного курсу у вищих педагогічних закладах;
- орієнтація на педагога-професіонала шляхом удосконалення змісту, форм та методів підготовки вчителів;
- розробка навчальних планів і програм з акцентом на професійно-практичній складовій психолого-педагогічної підготовки;
- раціональне поєднання теоретичної і практичної складових підготовки педагогічних кадрів;
- дотримання науково обґрунтованого співвідношення у визначенні загальноосвітнього, спеціально-предметного, психолого-педагогічного компонентів підготовки педагогічних кадрів;
- введення до змісту психолого-педагогічної підготовки теоретичних курсів «Філософія освіти і виховання», «Педагогічна етика», «Педагогічна соціологія», «Освіта з питань прав людини», «Європейський простір в освіті», «Наша Європа», мета яких – уможливити обізнаність майбутніх вчителів щодо розвитку систем як вітчизняної освіти, так і розвинених країн Європи;
- децентралізація управління системою педагогічної освіти має ґрунтуватися на активній участі у виробленні освітньої політики представників регіонів і великих міст, де розташовані вищі педагогічні заклади освіти, що сприятиме диверсифікації джерел фінансування;
- сприяння співпраці університетів із соціальними партнерами, які зацікавлені в інноваційному розвитку нових технологій. Їх фінансова підтримка може використовуватися з метою проведення наукових досліджень, що стимулюватиме оновлення змісту освіти;
- удосконалення ступеневої освіти підготовки педагогічних кадрів у вищих педагогічних навчальних закладах;
- створення «літніх університетів» як однієї з форм післядипломної неперервної освіти вчителів;
- сприяння розвитку і пролонгації транс’європейських програм, зорієнтованих на мобільність вчителів, викладачів, студентів вищих педагогічних закладів освіти з метою вивчення і творчого використання передового педагогічного досвіду;
- сприяння пошуку вищих педагогічних закладів-партнерів за кордоном – найоптимальнішому крокові на початковому етапі інтеграції вітчизняної системи педагогічної освіти до спільного європейського простору вищої освіти.
Досліджуючи процеси становлення і розвитку педагогічної освіти в інших країнах, ми з’ясували, що її розвиток відбувався завдяки обміну інформацією, яка сприяла збагаченню власного досвіду. З огляду на це припускаємо, що вивчення досвіду професійно-педагогічної підготовки вчителів у Франції матиме позитивний вплив на розвиток педагогічної освіти в Україні.
Результати дослідження дають підстави стверджувати, що сукупність одержаних наукових висновків і практичних рекомендацій мають важливе значення для подальшого розвитку теорії та історії педагогіки і можуть бути використані у підготовці педагогічних кадрів в Україні з урахуванням особливостей вітчизняної системи освіти.
Подальше дослідження системи педагогічної освіти Франції, на нашу думку, має здійснюватися за такими напрямами: система оцінювання навчальних досягнень студентів в умовах інтеграції педагогічної освіти Франції до європейського простору вищої освіти; застосування інноваційних інформаційних і телекомунікаційних технологій навчання у підготовці педагогічних кадрів Франції; організація післядипломної освіти педагогічних кадрів у Франції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авксентьєва О.І. Професійно-лінгвістична підготовка іноземних фахівців у Франції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» /
О.І. Авксентьєва. – К., 2006. – 20 с.
2. Авшенюк Н.М. Проблеми стандартизації педагогічної освіти у Великій Британії / Н.М. Авшенюк // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: зб. наук. пр. [у 2-х ч.] / за ред. І.А. Зязюна та Н.Г. Ничкало. – К., 2001. – Ч. 2. – С. 292 – 295.
3. Авшенюк Н.М. Соціально-педагогічна категорія «стандарт освіти» як об’єкт теоретичного аналізу / Н.М. Авшенюк // Авіа – 2003. – Т. VІІ: гуманіт. науки. – С. 9 – 12.
4. Авшенюк Н.М. Стандартизація професійної підготовки вчителів у Англії та Уельсі (кінець ХХ – початок ХХІ ст.): дис. …канд. пед. наук: 13.00.04 / Авшенюк Наталія Миколаївна. – К., 2005. – 235 с.
5. Авшенюк Н.М. Національний куррікулум базової підготовки вчителів до використання інформаційно-комунікаційних технологій в Англії та Уельсі / Наталія Авшенюк // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2006. - № 3. – С. 171 – 180.
6. Андреєва Г.А. Инновационные процессы в содержании педагогического образования в Англии / Г.А. Андреєва // Педагогика. – 2003. - № 6. – С. 97 – 102.
7. Андрущенко В.П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть. (Спроба прогностичного аналізу) / Віктор Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. - № 1. – С. 11 – 17.
8. Байденко В.И. Болонские реформы: некоторые уроки Европы / В.И. Байденко // Высшее образование сегодня. – 2004. - № 2. – С. 14 – 19.
9. Бех І. Д. Модель професіонала у контексті сучасної соціокультурної ситуації / І. Д. Бех // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2001. - № 3. – С. 57 – 62.
10. Бобрівський В. Проблеми психолого-педагогічної підготовки вчителя до роботи в сучасній школі / Валерій Бобрівський // Рідна школа. – 2002. - № 3. – С. 22 – 26.
11. Бондаренко Е.Н. Воззрения на профессиональные компетенции современного учителя в различных странах мира / Е.Н. Брндаренко // Высшее образование сегодня. – 2009. - № 1. – С. 42 – 44.
12. Болонський процес і реформування вищої освіти Франції / [упоряд.: Г.Г. Крючков, В.Б. Бурбело]. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. – 164 с.
13. Бочарова О.А. Модернізація вищої школи у сучасній Франції: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Бочарова Олена Анатоліївна. – К., 2006. – 198 с.
14. Бочарова О.А. Модернізація вищої школи у сучасній Франції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.А. Бочарова. – К., 2006. – 20 с.
15. Будак В. Науково-педагогічна діяльність університету як основа його розвитку в умовах модернізації вищої освіти в Україні / Валерій Будак // Вища школа України. – 2007. - № 2. – С. 13 – 17.
16. Бюлетень Бюро інформації Ради Європи в Україні / редкол.:
Дмитрук А., Іваненко Т., Павленко О. – 2002. - № 9. – 92 с.
17. Вдовенко В. Система оцінки знань у середніх і вищих навчальних закладах Франції / В. Вдовенко // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі: зб. наук. та наук.-метод. пр. – Горлівка: ГДПІІМ, – 1996. – Т. 1, вип. 2. – С. 128 – 133.
18. Ведерникова Л. Обучение в системе непрерывного образования во Франции / Л. Ведерникова. – О.: 1992. – 156 с.
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.: іл.
20. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Матеріали до підсумкової колегії МОН України // Освіта України. – 2008. - № 21-22 (19 березня). – С. 11 – 24.
21. Вища освіта і Болонський процес: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М.Ф. Дмитриченко, Б.І. Хорошун, О.М. Язвінська, В.Д. Данчук. – К.: Знання України, 2006. – 440 с.
22. Вознесенская Е. Реформы образования и жизненные старты: французский опыт / Е. Вознесенская // Педагогика. – 1994. - № 4. – С. 105 – 111.
23. Воскресенская Н. Поиски государственных образовательных стандартов за рубежом / Н. Воскресенская // Педагогика. – 1994. - № 2. – С. 112 – 117.
24. Волинець Л. Мистецька освіта у Франції / Людмила Волинець // Директор школи. – 2003. - № 41. – С. 10 – 12.
25. Воробьев Н.Е. Особенности системы образования в Финляндии / Н.Е. Воробьев, И.С. Бессарабова // Педагогика. – 2006. - № 2. – С. 112 – 117.
26. Все страны мира. – М.: Вега, 2001. URL: http://www/countries.Ru/index.cgi?Pid=301.
27. Вульфсон Б.Л. Подготовка учителей во Франции / Б.Л. Вульфсон; М.: Научно-иследовательский ин-т общей педагогики АПН СССР. Отдел научно-педагогической информации о школе и педагогике в СССР и за рубежом. – М., 1970. – 30 с. – (Информ. бюл. № 6).
28. Вульфсон Б.Л. Основные тенденции развития общеобразовательной школы Франции после второй мировой войны: автореф. дисс. на соискание учен. степени доктора пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / Б.Л. Вульфсон. – М., 1971. – 35 с.
29. Вульфсон Б.Л. Педагогическая мысль во Франции / Б.Л. Вульфсон. – М.: Педагогика, 1983. – 182 с.
30. Вульфсон Б.Л. Управление образованием на Западе: тенденции централизации и децентрализации / Б. Л. Вульфсон // Педагогика. – 1997. - № 2. – С. 110 – 117.
31. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века / Вульфсон Б.Л. – М.: УРАО, 1999. – 208 с.
32. Вульфсон Б.Л. Образование в странах Запада: актуальные проблемы управления / Б. Вульфсон // Мир образования – образование в мире. – 2005. - № 2. – С. 91 – 102.
33. Вульфсон Б.Л. Образовательное пространство на рубеже веков: [учеб.-метод. пособие] / Б. Л. Вульфсон. – М.: Московский психолого-социальный ин-т, 2006. – 231с.
34. Высшее образование во Франции // Российско-французская серия. Информ. и учеб. материалы. Посольство Франции в Москве. – 1993. –
№ 5. – 104 с.
35. Глузман О.В. Тенденції розвитку університетської педагогічної освіти в Україні: дис. … доктора пед. наук: 13.00.04 / Глузман Олександр Вікторович. – К., 1997. – 433 с.
36. Головко С.А. Высшее образование во Франции: актуальные проблемы и противоречия: монография / С. А. Головко. – Минск.: Вышейная школа, 1980. – 126 с.
37. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / С. Гончаренко. – К., 1995. – 45 с.
38. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 373 с.
39. Гурьє Л. Преподавательский состав профессиональных школ Франции / Л. Гурьє // Педагогика. – 1995. - № 1. – С. 120 – 121.
40. Делор Ж. Образование: необходимая утопия / Ж. Делор // Педагогика. – 1998. – № 5. – С. 3 – 16.
41. Дем’яненко Н. Традиції класичної освіти майбутніх педагогів / Наталія Дем’яненко // Рідна шк. – 2002. - № 1. – С. 71 – 73.
42. Дем’яненко Н. Педагогічна парадигма вищої школи України: генеза й еволюція / Наталія Дем’яненко // Філософія освіти. – 2006. - № 2. – С. 256 – 265.
43. Державна програма «Вчитель» // Інформ. зб. М-ва освіти і науки України. – 2002. - № 10 – С. 3 – 32.
44. Десятов Т.М. Тенденції розвитку неперервної освіти в країнах Східної Європи (друга половина ХХ століття): дис. … доктора пед. наук: 13.00.01 / Десятов Тимофій Михайлович. – К., 2006. – 483 с.
45. Джуринский А.Н. Педагогика: история педагогических идей / А.Н. Джуринский . – М.: Педагогическое общество России, 2000. – 352 с.
46. Дубасенюк О.А. Підготовка майбутніх учителів до толерантної взаємодії в умовах полікультурного середовища / О.А. Дубасенюк // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2007. - № 35. – С. 62 – 65.
47. Дубасенюк О.А. Методика викладання педагогіки: [навч. посібник] / О.А. Дубасенюк, О.Є. Антонова. – Житомир: Житомир. держ. ун-т ім. І. Франка, 2008. – 492 с.
48. Енциклопедія освіти / АПН України; голов. ред. В.Г. Кремень; [заст. голов. ред.: О.Л. Савченко, В.П. Андрущенко; відп. наук. секр.
С.О. Сисоєва]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
49. Європейський Союз: словник-довідник / [ред.-упоряд. М. Марченко]. – 2-ге вид., оновл. – К.: К.І.С., 2006. – 138 с.
50. Євтух М.Б. Народнопедагогічні традиції виховання у Франції: монографія / Євтух М.Б., Швець Т.А. – К.; Переяслав-Хмельницький: Київ. держ. лінгв. ун-т, Переяслав-Хмельницький держ. пед. ін-т ім. Г.С. Сковороди, 2001. – 111 с.
51. Євтушевський В. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / Володимир Євтушевський, Леся Шаповалова // Вища освіта України. – 2006. - № 2. – С. 62 – 66.
52. Жук Т. Рівень освіти. Який потрібен вам? / Т. Жук // Вища освіта. – 2007. - № 7/8. – С. 16 – 17.
53. Жуковский И.В. Влияние глобальных процессов на новый мировой порядок в образовании / И. В. Жуковский // Открытое образование. – 2004. - № 1. – С. 70 – 74.
54. Жуковський І. Проектний метод у діяльності навчальних закладів Франції / Ігор Жуковський // Шлях освіти. – 2003. - № 2. – С. 24 – 27.
55. Жуковський І. Ресурсне забезпечення інформацією педагогічних кадрів у Франції / Ігор Жуковський // Рідна шк. – 2003. - № 2. – С. 76 – 77.
56. Журавський В.C. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С. Журавський. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2003. – 416 с.
57. Журавський В.С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський . – К.: Політехніка, 2003. – 195 с.
58. Закон України «Про вищу освіту»: за станом на 19 жовтня 2006 р. Офіц. вид. / Верховна Рада України. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 64 с.
59. Закон України «Про вищу освіту»: наук.-практич. коментар / за заг. ред. Кременя В. Г. – К., 2002. – 323 с.
60. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: [наук.-метод. посіб.] / І. А. Зязюн. – К.: МАУП, 2000. – 312 с.
61. Зязюн І.А. Філософія «Школа свободи»: розвиток та саморозвиток творчих засад особистості / Іван Зязюн // Рідна шк. – 2007. - № 5. – С. 25 – 29.
62. Зязюн Л.І. Артистичне виховання учнів у школах і ліцеях Франції в контексті сучасної естетичної теорії / Л. І. Зязюн // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2001. - № 3. – С. 94 – 102.
63. Зязюн Л.І. Артистичне виховання особистості в системі освіти Франції: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Зязюн Лариса Іванівна. – К., 2003. – 249 с.
64. Зязюн Л.І. Ознайомтесь з доктриною початкової освіти Франції / Л. І. Зязюн / Трибуна. – 2003. - № 9/10. – С. 24 – 30.
65. Зязюн Л.І. Психолого-педагогічні концепції виховання в системі вищих навчальних закладів Франції / Лариса Зязюн // Вища освіта України. – 2004. - № 2. – С. 98 – 104.
66. Зязюн Л. І. Самоосвіта і самовиховання в дослідженнях французьких теоретиків педагогів / Лариса Зязюн // Вища освіта України. – 2005. - № 4. – С. 45 – 50.
67. Зязюн Л.І. Радикалізм педагогічних рефлексій в освітньо-виховній системі Франції / Лариса Зязюн // Філософія освіти. – 2006. - № 2. – С. 277 – 288.
68. Зязюн Л.І. Саморозвиток особистості в освітній системі Франції: монографія / Зязюн Л. І. – К., Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 388 с.
69. Имаметдинова Р.Я. Пути оптимизации развития педагогических способностей будущего учителя в педвузе / Р. Я. Имаметдинова // Высшее образование сегодня. – 2008. - № 1. – С. 48 – 49.
70. Капранова В.А. Сравнительная педагогика. Школа и образование за рубежом: [учеб. пособие] / В. А. Капранова. – Минск: Новое знание, 2004. – 222 с.
71. Кваліфікаційні характеристики педагогічних працівників, для яких встановлені кваліфікаційні категорії / С.І. Болтівець, В.І. Луговий, А.М. Міненко, О.І. Нікітенко // Інформ. зб. М-ва освіти України. – 1994. – № 5/6. – С. 18 – 54.
72. Кеминь В.П. Становление и развитие системы подготовки учителей в Чехословакии (1918-1990 гг.): автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / В.П. Кеминь. – Харьков, 1991. – 19 с.
73. Коваль Т. Із сучасного німецького досвіду реформування вищої освіти / Тетяна Коваль // Рідна шк. – 2007. - № 7/8. – С. 72 – 75.
74. Козлакова Г. Міжнародна співпраця з підготовки вчителів до використання інформаційно-комунікативних технологій / Галина Козлакова, Наталія Самойленко // Вища освіта України. – 2007. – № 2. – С. 36 – 41.
75. Комплекс нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти / Міністерство освіти і науки України. Науково-методичний центр вищої освіти. – К., 2001. – 116 с.
76. Корсак К.В. Освіта, суспільство, людина в ХХІ столітті: інтегрально-філософський аналіз: монографія / Корсак К. В. – К.; Ніжин.: НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. – 224 с.
77. Корсак К.В. Небезпека міфів для стратегічного планування освіти і науки в ХХІ солітті / Костянтин Корсак // Рідна шк. – 2007. - № 9. – С. 44 – 46.
78. Корюненко М. У Франції кожен громадянин здобуває вищу освіту / Марія Корюненко // Освіта України. – 2003. - № 62/63. – С. 8.
79. Кошманова Т.С. Можливості впровадження американського досвіду професійної підготовки вчителів у теорію і практику сучасної педагогічної освіти України / Тетяна Кошманова // Рідна шк. – 2002. - № 1. – С. 74 – 77.
80. Краснощок І. Професійно-особистісний саморозвиток майбутнього вчителя як складова педагогічної освіти / Інна Краснощок // Рідна шк. – 2007. - № 4. – С. 9 – 11.
81. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації: факти, роздуми, перспективи / В. Г. Кремень . – К.: Грамота, 2003. – 216 с.
82. Курило В.М. Освіта України і науково-технічний та соціальний прогрес: історія, досвід, уроки Педагогіка вищої школи: монографія / В.М. Курило, В.П. Шепотько – К.: Видавниче підприємство «Деміур», 2006. – 432 с.
83. Лабазина Л.Н. Современная система профессиональной подготовки учителей во Франции: дисс. … канд. пед. наук: 13.00.08 / Лабазина Людмила Николаевна. – Ярославль, 1999. – 166 с.
84. Лавриченко Н.М. Професійна орієнтація як рушій прогресивного реформування системи освіти (на прикладі Франції) / Н.М. Лавриченко; Інститут педагогіки АПН України. – К., 1996. – 40, [1] с.
85. Лавриченко Н.М. Французький досвід професійної орієнтації учнів / Лавриченко Н.М.; Інститут педагогіки АПН України. – К., 1996. – 50 с.
86. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси: [монографія] / Наталія Миколаївна Лавриченко. – К.: ВіРА ІНСАЙТ, 2000. – 443, [1].
87. Лавриченко Н.М. Соціалізуюча робота з учнями в західноєвропейських закладах шкільної освіти / Наталія Лавриченко // Шлях освіти. – 2005. – № 3. – С. 13 – 18.
88. Лавриченко Н.М. Педагогічні основи соціалізації учнівської молоді в країнах Західної Європи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Лавриченко Наталія Миколаївна. – К., 2006. – 39 с.
89. Лавріненко О.А. Практична професійна підготовка вчителя на Україні (1917-1928 рр.) / О. А. Лавріненко // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 4. – С. 216 – 222.
90. Ладыжец Н. Университеты Европы / Н. Ладыжец // Вестник высшей школы. – 1991.- № 9. – С. 80 – 85.
91. Ларионова М.В. Сотрудничество в сфере образования в Европе: нормативная основа, методы и инструменты кооперации / М. В. Ларионова. – М.: Логос, 2006. – 336 с.
92. Лащихіна В.П. Шлях до євроінтеграції: модульно-рейтингова система оцінки успішності студентів / Лащихіна В. П. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. праць. / за заг. ред.
М.Б. Євтуха – К.: КНЛУ, 2006. – Вип. 30. – С. 105 – 108.
93. Лащихіна В.П. Університетська освіта у ХХІ столітті: реалії і проблеми (теоретичний аналіз) / Лащихіна В. П. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. пр. / за заг. ред. М.Б. Євтуха. – К.: КНЛУ– НМАУ, 2006. – Вип. 31. – С. 198 – 203.
94. Лащихіна В.П. Основні концепції розвитку вищої освіти у постіндустріальній Франції / Лащихіна В. // Гуманізація навчально-виховного процесу: наук.-метод. зб. / за заг. ред. В.І. Сипченка. – Слов’янськ: СДПУ, 2007. – Вип. ХХХVІ. – С. 47 – 58.
95. Лащихіна В.П. Особливості модернізації педагогічної освіти у Франції в умовах глобалізації / Лащихіна В. П. // Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів: тези доп. наук. конф. кафедри ЮНЕСКО КНЛУ, 12 груд. 2007 р. / відп. ред. Чернуха А. М. – К., 2007. – С. 104 – 106.
96. Лащихіна В.П. Особливості педагогічної професії (80-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.): досвід Франції / Лащихіна В. // Гуманізація навчально-виховного процесу: наук.-метод. зб. / за заг. ред. В.І. Сипченка. – Слов’янськ: СДПУ, 2007. – Вип. ХL. – С. 141 – 145.
97. Лащихіна В.П. Підготовка педагогічних кадрів у вищій школі Франції до реформи 1989 року / Лащихіна В.П. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. пр. / за заг. ред. М.Б. Євтуха. – К.: КНЛУ– НМАУ, 2008. – Вип. 36. – С. 104 – 108.
98. Лащихіна В.П. Трансформація системи підготовки педагогічних кадрів у Франції в умовах формування загальноєвропейського освітнього простору (80-і – 90-і рр. ХХ ст.) / Лащихіна В.П. // Наук. вісн. кафедри ЮНЕСКО Київ. нац. лінгвістичного ун-ту (LINGUAPAX – VІІІ). – К., 2008. – Вип. 16. – С. 105 – 110.
99. Лащихіна В.П. До питання профвідбору майбутніх педагогів у Франції на сучасному етапі / В.П. Лащихіна // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. пр. / [редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін.] – К.; Вінниця, 2008. – Вип. 20. – С. 59 – 61.
100. Лащихіна В.П. Науково-педагогічна діяльність професорсько-викладацького складу в університетах Франції на сучасному етапі / Лащихіна В. П. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. пр. / за заг. ред. М.Б. Євтуха. – К.: КНЛУ– НМАУ, 2008. – Вип. 37. – С. 173 – 175.
101. Лащихіна В.П. Науково-методичні рекомендації щодо використання досвіду підготовки педагогічних кадрів у системі вищої освіти Франції: [наук.-метод. рек.] / Лащихіна Віталіна Петрівна. – К.: УкрІНТЕІ, 2009. – 44 с.
102. Левченко Т.І. Європейська освіта: конвергенція та дивергенція / Т. І. Левченко. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 655с.
103. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / Луговий В. за заг. ред. О.Г. Мороза. –– К.: МАУП, 1994. – 196 с.
104. Луговий В.І. Управління освітою: [навч. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спец. «Держ. управління»] / В. І. Луговий. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 302 с.
105. Лурье С. К новой стратегии планирования образования / С. Лурье // Перспективы. – 1992. - № 2. – С. 127.
106. Лысова Е. Новое в системе подготовки и повышения квалификации учителей во Франции / Е. Б. Лысова // Педагогика. – 1997. - № 2. – С. 118 – 123.
107. Мазур Н. Зміст професійної культури викладача вищої школи / Неля Мазур // Рідна школа. – 2007. - № 4. – С. 12 – 14.
108. Майборода В.К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917-1985 рр.): [монографія] / В. К. Майборода; [за ред. В. І. Лугового]. – К.: Либідь, 1992. – 196 с.
109. Малькова З.А. Разорванное образовательное пространство / З. А. Малькова // Педагогика. – 1999. - № 5. – С. 103 – 110.
110. Максименко А.П. Університетська освіта Франції: становлення і розвиток у ХІХ – ХХ століттях / А.П. Максименко. – К.: Вид. Центр КНЛУ, 2007. – 200 с.
111. Максименко А.П. Розбудова уніфікованого сектора вищої освіти у Франції в кінці ХХ століття / Максименко А.П. // Наук. вісн. кафедри ЮНЕСКО КНЛУ (LINGUAPAX – VIII). – К., 2007. – Вип. 14. – С. 139 – 145.
112. Максименко А.П. Становлення і розвиток системи університетської освіти Франції (ХІХ – ХХ століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / А.П. Максименко. – К., 2008. – 36 с.
113. Масолов В.В. Социально-экономические проблемы развития образования / В.В. Масолов // Мир образования – образование в мире. – 2006. - № 1. – С. 31 – 38.
114. Матвієнко О.В. Теоретичні основи реформування систем освіти у країнах ЄС / Ольга Матвієнко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – № 4. – С. 248 – 254.
115. Матвієнко О.В. Принципи становлення системи неперервної освіти як глобальна тенденція / Ольга Матвієнко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. - № 5. – С. 326 – 330.
116. Матвієнко О.В. Проблеми управління освітою: європейський контекст (1984-1994 рр.) / Ольга Матвієнко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – № 6. – С. 403 – 409.
117. Матвієнко О.В. Обов’язкова освіта в країнах Європейського Союзу: соціокультурний аспект / О. В. Матвієнко // Педагогічний процес: теорія і практика: зб. наук. пр. / – 2004. - № 1. – С. 63 – 74.
118. Матвієнко О.В. Сучасна загальноосвітня школа Франції: структурний компонент / О.В. Матвієнко // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. праць / [редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін.] – К.; Вінниця, 2004. – Вип. 5. – С. 90 – 94.
119. Матвієнко О.В. Розвиток систем середньої освіти в країнах Європейського Союзу: порівняльний аналіз: дис. … доктора пед. наук: 13.00.01 / Матвієнко Ольга Василівна. – К., 2005. – 495 с.
120. Матвієнко О.В. Стратегії розвитку середньої освіти в країнах Європейського Союзу: [монографія] / Матвієнко О.В. – К.: Ленвіт, 2005. – 381 с.
121. Матвієнко О.В. Сутність освітніх програм ЮНЕСКО для Європи / Матвієнко О.В. // Наук. вісн. кафедри ЮНЕСКО Київ. нац. лінгвістичного ун-ту (LINGUAPAX – VІІІ). – К., 2006. – Вип. 13. – С. 224 – 231.
122. Мєщанінов О.П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні: [монографія] / О. П. Мєщанінов. – К.; Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2005. – 459 с.
123. Минько В.М. Дослідницька робота в освітянській галузі Франції / В.М. Минько // Педагогічні науки: зб. наук. пр. / Херсон. держ. пед. ун-т , 2002. – Вип. 32, ч.1. – С. 31 – 35.
124. Минько В.М. Модернізація змісту середньої освіти у французькій школі / В. М. Минько // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: зб. наук. пр. / за ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало; Інститут педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К., 2003. – С. 310 – 316.
125. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / [укладачі: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В. Сухарніков] // Освіта України. – 2004. - № 60/61. – С. 7 – 11.
126. Мукан Н. Система професійної підготовки майбутніх учителів загальноосвітніх шкіл в університетах Канади: монографія / Наталія Мукан. – Л.: Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2006. – 140 с.
127. М’ясковський М. Система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Австро-Угорщини в ХІХ ст. / Михайло М’ясковський // Рідна шк. – 2007. - № 3. – С. 78 – 80.
128. Науково-освітній потенціал нації: погляд у ХХІ століття: [у 4-х кн.] / [за заг. ред. Володимира Литвина / авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій, С. Довгий та ін.]. – К.: Навч. книга, 2004. – 943 с. – (Модернізація освіти: кн. 3).
129. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – 23 квіт. (№ 33). – С. 4 – 6.
130. Ничкало Н.Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Нелля Ничкало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9 – 22.
131. Ничкало Н.Г. Підносити науковий потенціал педагогів професійної школи / Проф.-тех. освіта. – 2006. - № 1. – С. 11 – 12.
132. Ничкало Н.Г. Професійна педагогіка як субдисципліна педагогіки: теоретико-методологічні засади / Нелля Ничкало // Професійна освіта: педагогіка і психологія: пол.-укр. журн., укр.-пол. [щорічник] / за ред. Т. Левовицького, І. Вільш, І. Зязюна, Н. Ничкало. – Ченстохова; К., 2007. – [Вип. 9]. – С. 71 – 82.
133. Никандров Н. Сравнительная педагогика: уроки и надежды / Н. Никандров // Советская педагогика. – 1989. - № 10. – С. 129.
134. Новости ОЭСР: образование, наука, новая экономика. Приложение «Обзор систем высшего образования стран ОЭСР» [Электронный ресурс]: Центр ОЭСР – ВШЭ, 2004. – С. 9 – 16. Режим доступа к журн.:
http:/www.oecdcentre.hse.ru/
135. Нормативно-правове забезпечення освіти: доктрини, закони, концепції: у 4-х ч. – К.: Основа. – Ч.1. – 2004. – 144 с.
136. Онаць О. Практика формування професійної компетентності молодого вчителя / Олена Онаць // Шлях освіти. – 2005. - № 3. – С. 34 – 40.
137. Організація та методика проведення науково-педагогічних досліджень студентами вищих навчальних закладів: [посіб. для студентів вищих навч. закл.] / М. І. Соловей, Є. С. Спіцин, К. К. Потапенко, З. М. Шалік. – К.: Ленвіт, - 2004. – 143 с.
138. Парінов А.В. Реформа вищої пдагогічної освіти в Англії: передумови і тенденції розвитку (кінець 80-х – початок 90-х років ХХ століття): автореф. дис. на зобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / А.В. Парінов. – К., 1995. – 24 с.
139. Парінов А.В. Реформа вищої пдагогічної освіти в Англії: передумови і тенденції розвитку (кінець 80-х – початок 90-х років ХХ століття): дис. … канд. пед. на