ІДЕЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького

На правах рукопису

ЯМКОВА КАТЕРИНА СЕРГІЇВНА

УДК 373.5.015.31:316.621(477) “19” (043.5)

ІДЕЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Науковий керівник
Елькін Марк Веніамінович
кандидат педагогічних наук, професор

Мелітополь - 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………….….
3
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СОБИСТОСТІ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА …………………………………..……
13
1.1. Соціальна активність особистості як педагогічний феномен ……………………………………...…………………..
13
1.2. Основні підходи до розвитку соціальної активності учнівської молоді: гносеологічний аспект ………………......
50
1.3. Провідні ідеї вітчизняних науковців щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді у першій половині ХХ століття ……………………………………………………

71
Висновки до розділу 1 ………………………………...………... 93
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МЕТИ, ЗАВДАНЬ ТА ЗМІСТУ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ ……………………..…………

96
2.1. Розробка практичних аспектів розвитку соціальної активності учнівської молоді у працях вітчизняних педагогів першої половини ХХ століття .....................................................

96
2.2. Використання теоретичних надбань вітчизняних педагогів щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді ……………………………………………………………

162
2.3. Актуалізація педагогічних ідей та досвіду формування соціальної активності учнівської молоді в сучасному навчально-виховному процесі …………………………….……

179
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….. 192
ВИСНОВКИ ……………………………………………………….……… 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………….
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. 201
229

ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціальні, культурні, політичні та економічні зміни, що сьогодні відбуваються у світі та процеси, пов’язані з реформуванням сучасного українського суспільства, супроводжуються загостренням проблем соціалізації підростаючого покоління й потребують актуалізації ідей розвитку соціальної активності молоді у педагогічній науці.
Розвиток соціальної активності учнівської молоді має не тільки відповідати викликам сучасності та забезпечувати вирішення складних соціально-практичних завдань із подолання руйнівних наслідків духовно-моральної кризи, а й сприяти соціальному зростанню особистості. Не випадково на всіх напрямах модернізації сучасних освітніх закладів в Україні приділяється багато уваги формуванню самостійності й відповідальності особистості, піднесенню її соціальної активності шляхом залучення до процесу реформування суспільних відносин, державного будівництва тощо. Це знайшло відображення в нормативних документах нашої держави: у Законах України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”, у Національній доктрині розвитку освіти України, Розпорядженні Кабінету Міністрів України “Про затвердження плану заходів щодо формування громадянської культури та підвищення рівня толерантності у суспільстві”, у Програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи та ін.
Осмисленню ідей розвитку соціальної активності присвячено праці багатьох дослідників, зокрема Р. Адбікєєва, О. Безпалько, І. Беха, В. Вербеця, Ю. Загороднього, І. Звєрєвої, А. Капської, Г. Лактіонової, Л. Міщик, В. Молодиченка, В. Оржеховської, В. Радула, О. Сухомлинської, Т. Троїцької, С. Шавеля та ін. Фахівці переконані, що підвищення ефективності розвитку соціальної активності сучасної молоді необхідно здійснювати на основі глибокого вивчення історичного досвіду, насамперед вітчизняної педагогічної спадщини, її творчого використання в сучасних умовах. Особливої актуальності набуває осмислення ідей розвитку соціальної активності учнівської молоді, що сформувалося в першій половині ХХ ст., ознаменованого швидкою зміною парадигм наукового мислення, становленням історично-педагогічної думки в умовах відродження української державності й національної школи, революційними перетвореннями в системі освіти й педагогічній думці після Жовтневої соціалістичної революції, її розвитком у період реконструкції народного господарства в довоєнний період та у період Великої Вітчизняної війни, відновленням і подальшим повоєнним розвитком.
Останнім часом виконано ряд досліджень, присвячених окремим аспектам розвитку соціальної активності учнівської молоді. Серед них: дисертаційні дослідження С. Мазуренко (трудова спрямованість навчання в загальноосвітніх школах України (1920-1937 рр.), Н. Останіної (проблеми організації клубної роботи з учнівською молоддю в педагогічній теорії й практиці України (1917-1931 рр.), Л. Цибулько (соціальне виховання у вітчизняній педагогічній теорії та практиці 20-30 рр. ХХ ст.); К. Чертової (розвиток ідей соціального виховання у вітчизняній педагогічній теорії та практиці (друга половина ХХ ст.) та ін. Розвитку соціальної активності молоді присвячені й останні дослідження Г. Васьковича, О. Киричук, В. Косовця та ін.
Разом із тим, величезний теоретичний досвід формування соціально активної молоді, накопичений такими відомими вітчизняними вченими-педагогами першої половини ХХ століття, як П. Блонський, Б. Грінченко, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, та ін., певною мірою знаходиться поза межами ґрунтовних педагогічних досліджень. До того ж, на сьогодні ми маємо всі підстави стверджувати, що немає жодного розгорнутого цілісного історично-педагогічного дослідження, в якому б розглядалися ідеї розвитку соціальної активності учнівської молоді у вітчизняній педагогічній спадщині в першій половині ХХ ст. Ми також уважаємо, що тільки за умови охоплення аналізом тривалого часового періоду можливо не тільки з’ясувати сутність явища, що вивчається, а й простежити генезис ідей розвитку соціальної активності учнівської молоді.
Отже, суперечність між недостатньою розробленістю цієї проблеми в історично-педагогічному плані та зростанням потреби використання історично-педагогічних надбань для ефективної роботи з розвитку соціальної активності учнівської молоді зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Ідеї розвитку соціальної активності учнівської молоді у вітчизняній педагогічній спадщині першої половини ХХ століття”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.
Розробка теми дисертації здійснювалася в межах обраного напряму досліджень кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького “Сучасні педагогічні технології у підготовці майбутніх учителів” (протокол засідання кафедри № 8, від 30.12.2010 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 2 від 26.09.2011 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології Національної Академії педагогічних наук України (протокол № 7 від 27.10.2011 р.).
Мета дослідження полягає в теоретичній реконструкції представлених у вітчизняній педагогічній теорії й практиці першої половини ХХ ст. ідей розвитку соціальної активності учнівської молоді та у виявленні й узагальненні їх змісту та ролі у процесі соціалізації особистості.
Завдання дослідження:
– з’ясувати сутність феномена соціальної активності учнівської молоді;
– виявити провідні ідеї педагогічної теорії та практики першої половини ХХ ст. щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді;
– розкрити генезис та специфіку наукових уявлень про розвиток соціальної активності учнівської молоді у вітчизняній педагогічній думці першої половини ХХ ст.;
– встановити детермінанти та впливові чинники формування вітчизняної педагогічної думки щодо розвитку соціальної активності учнів;
– систематизувати та обґрунтувати праксеологічний досвід вітчизняної педагогічної спадщини першої половини ХХ ст. щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді та визначити можливості й конструктивний потенціал його використання в сучасних умовах реформування освітньої галузі й повноцінного життя особистості.
Об’єкт дослідження – вітчизняна педагогічна теорія і практика першої половини ХХ століття.
Предмет дослідження – генезис ідей розвитку соціальної активності учнівської молоді у вітчизняній педагогічній теорії та практиці першої половини ХХ ст.
Теоретично-методологічну основу дослідження становлять філософські концепції соціалізації особистості (Ф. Гіддінгс, Е. Дюркгейм, Г. Зиммель, П. Наторп, Т. Парсонс, Е. Еріксон та ін.), основні положення розвитку соціального суспільства (Г. Спенсер); ідеї громадсько-педагогічного сподвижництва, доброчинності в історичній ретроспективі (Л. Вовк, Н. Сейко, М. Левківський, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко та ін.); ідеї про сутність, принципи та особливості розвитку соціальної активності особистості (М. Барахтян, О. Безпалько, Р. Вайнола, О. Вакуленко, І. Звєрєва, А. Капська, Г. Лактіонова, В. Радул та ін.); концепції інтегральної індивідуальності (В. Мерлін), фізіології активності (М. Бернштейн); ідеї залежності прояву активності від раціонального та ірраціонального авторитетів, плодотворної та неплодотворної активності людини (Е. Фромм) та ін.
У процесі роботи використовувалися традиційні для історично-педагогічних досліджень методи: історичні (ретроспективний, порівняльно-історичний, історично-структурний), що дали можливість простежити ідеї педагогів щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді у логічній послідовності; загальнонаукові (аналіз і синтез, порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення тощо), що використовувалися з метою систематизації педагогічних ідей та узагальнення педагогічного досвіду щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді у досліджуваний період; порівняльно-зіставні, що дали змогу проаналізувати матеріали архівів, періодичні видання, монографії та науково-методичні видання, нормативно-правові документи досліджуваного періоду.
Джерельну базу дослідження становлять праці видатних вітчизняних та зарубіжних учених, сучасних педагогів та педагогів минулого, матеріали преси означеного періоду. У процесі історично-педагогічного пошуку використано матеріали фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України (Київ), Державного архіву Донецької області, Центральний державний архів Російської Федерації, Фонд рукопису державної бібліотеки ім. Леніна. Проаналізовано підручники, посібники з педагогіки, періодичну пресу, наукові статті та монографії вчених першої половини ХХ ст. Вивчалися також наукові праці та дисертаційні дослідження сучасних авторів, в яких відображено стан загальноосвітньої школи, позашкільної освіти у досліджуваний період.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період першої половини ХХ ст., що зумовлено значним поширенням і втіленням ідей розвитку соціальної активності учнівської молоді у практику педагогічної роботи. Мета, завдання, зміст, методи та форми, принципи розвитку соціальної активності у вітчизняній спадщині зазначеного періоду стали основою для становлення педагогічної науки, організації шкільних реформ та зростання соціальної зрілості особистості учня.
Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів полягають у концептуалізації теоретичних надбань вітчизняної педагогічної науки та практики першої половини ХХ ст. щодо розвитку соціальної активності учнів.
Новизна дисертації конкретизована через систему положень і висновків:
– у дисертації вперше у специфічному контексті першої половини ХХ ст. здійснено цілісне історично-педагогічне дослідження проблеми розвитку соціальної активності учнівської молоді у вітчизняній педагогічній спадщині та виявлено провідні ідеї й концепції видатних філософів, педагогів, громадських діячів зазначеного періоду щодо теоретичного опрацювання проблеми розвитку соціальної активності учнівської молоді (обґрунтування ролі активної життєвої позиції особистості для розвитку громади, суспільства; визначення кола особистісних властивостей та рис, знань, практичних умінь, методів і умов їх формування);
− установлено детермінанти та впливові чинники формування педагогічної думки щодо соціальної активності учнів;
− досліджено рефлексію вітчизняних науковців зазначеного періоду й емпіричні напрацювання щодо феномена соціальної активності особистості та доповнено теоретичні розробки в аспекті інтеграції впливу різних культурних та соціально-економічних чинників на виховання учнівської молоді;
− визначено та схарактеризовано аподиктичні та емпіричні напрацювання щодо умов, які сприятимуть ефективному формуванню соціальних почуттів і здатностей, суспільних навичок учнівської молоді;
− доведено, що в умовах демократизації, інформатизації, глобалізації освіти актуалізується потреба в теоріях і концепціях, що слугують соціалізації учнівської молоді, – саме такий потенціал являє собою вітчизняна педагогічна спадщина.
Набуло подальшого розвитку:
− дослідження історично-педагогічних процесів, що були впливовими у першій половині ХХ століття і потребують імплементації у навчання й виховання учнів сьогодні;
− експлікація умов формування соціальної активності учнів;
− конкретизація основних понять і категорій стосовно розвитку соціальної активності учнівської молоді;
− аналіз основних підходів, засобів і прийомів розвитку соціальної активності учнівської молоді досліджуваного періоду;
− тенденції розгортання особистісного зростання та підвищення соціальної активності учнівської молоді.
До наукового обігу введено маловідомі та не відомі раніше архівні матеріали, окремі історичні факти, які дають змогу значно поширити науково-педагогічне уявлення про проблему розвитку соціальної активності учнівської молоді.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані під час вивчення курсів з історії педагогіки, педагогіки, історії соціального виховання, теорії та методики роботи з дитячими та молодіжними організаціями, соціальній педагогіці тощо; проведенні курсів та спецкурсів з проблем розвитку соціальної активності учнівської молоді; у роботі педагога у навчальних закладах різних рівнів акредитації; у системі підвищення кваліфікації педагогів та соціальних працівників; при розробленні підручників та навчальних посібників. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути творчо використані у практиці роботи дитячих та молодіжних організацій, у системі позашкільної освіти, у діяльності центрів та гуртків для дітей та учнівської молоді.
Матеріали дослідження були введені в навчально-виховний процес підготовки майбутніх фахівців: Комунального закладу “Хортицький національний навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр” (акт № 656 від 29.08.2012 р.); Нікопольського педагогічного училища Державного вищого навчального закладу “Криворізький національний університет” (акт № 170 від 30.08.2012 р.); Бердянського державного педагогічного університету (акт № 57-08/1859 від 31.08.2012 р.); Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 591 від. 03.09.2012 р.); Харківської гуманітарної педагогічної академії (довідка № 01-12/1018 від 06.09.2012 р.).
Особистий внесок автора. У статті “Адаптація студентської молоді: особистісні ресурси та культурні ризики” (співавтор Т. Троїцька) автором обґрунтовано пошук шляхів успішної адаптації до змінених соціальних умов та нової діяльності молоді. У праці “Місце неформальних об`єднань в соціалізації молоді” (співавтор Л. Афанасьєва) автором визначено причини створення неформальних об’єднань та технологію визначення соціального діагнозу неформальних об’єднань. У статті “Мелітопольський державний педагогічний університет: від студентського самоврядування до студентського самовиховання” (співавтор Т. Троїцька) автором побудовано модель студентського самоврядування та визначено його вплив на особистість майбутнього фахівця. У праці “Молодіжна культура та молодіжні рухи в соціалізації особистості” (співавтор Т. Троїцька) внесок автора полягав у висвітленні функцій молодіжної культури, у розкритті феномена молодіжної культури. В статті “Неформальні молодіжні об’єднання в соціалізації підлітків” (співавтор Т. Троїцька) автором надана класифікація неформальних молодіжних об’єднань, визначено їх ознаки, позитивні та негативні чинники впливу на соціалізацію підлітків. У праці “Художественное творчество в социализации молодежи: методологические контроверзы” (співавтор Т. Троїцька) – розкрито значимість соціально-культурної творчості як засобу соціалізації особистості.
Вірогідність та аргументованість наукових положень дослідження та його висновків забезпечуються системним аналізом широкого кола архівних документів, історичної, педагогічної літератури, дослідницьких матеріалів, а також застосуванням комплексу методів, адекватного меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження.
Апробація й упровадження результатів дослідження у практику. Основні положення і результати дослідження у формі доповідей та повідомлень оприлюднено на науково-практичних та науково-методичних міжнародних конференціях: “Вища освіта інвалідів: рівні права – рівні можливості” (Ялта, 2006); “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2006); “VII Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених” (Мелітополь, 2007); “Нові виміри сучасного світу” (Мелітополь, 2007, 2008, 2009); “Полікультурність, діалог і злагода: українські реалії” (Мелітополь, 2008); “Школа та суспільство: пошуки культуро творчої парадигми” (Мелітополь, 2009); “Художественно-творческие методы и технологи в социальной работе” (Волгоград, 2009); “Студентська практика – ключ до майбутньої професії” (Ялта, 2009); “Духовність у становленні та розвитку особистості” (Вінниця, 2012).
Всеукраїнських конференціях та семінарах: “Україна конкурентноспроможна: інноваційні ідеї та вирішення” (Донецьк, 2006); “Соціально педагогічні аспекти збереження і зміцнення здоров`я дітей та молоді в Україні” (Мелітополь, 2007); “Теорія та практика індивідуального підходу до навчання у світлі вимог до Болонського процесу” (Мелітополь, 2009); “Толерантність міжособистісних відносин учнівської і студентської молоді” (Бердянськ, 2009); “Соціально-психологічні особливості професійної діяльності працівників соціальної сфери: обсерваторія душі” (Вінниця, 2012); обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та педагогічної майстерності, кафедри соціальної педагогіки та дошкільної освіти Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (2010-2012).
Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 24 публікаціях, із них 6 одноосібних статей – опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний текст дисертації викладено на 198 сторінках, список використаних джерел становить 266 найменувань (із них – 44 архівні справи). Дисертація містить 3 таблиці на 3 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі аналізу різноманітних джерел здійснено комплексне вивчення і теоретичне узагальнення та запропоновано розкриття наукової проблеми, представленої у вигляді всебічного цілісного висвітлення ідей розвитку соціальної активності учнівської молоді у вітчизняній педагогічній спадщині першої половини ХХ століття.
Одержані результати проведеного дослідження дали змогу сформулювати такі висновки.
1. У дослідженні на основі багатої архівної бази, педагогічних праць вітчизняних педагогів першої половини ХХ ст., численних критичних джерел і аналітичної літератури теоретично реконструйовано історично-педагогічні надбання щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді, доведено не втрачену до сьогодні її актуальність та висвітлено питання, що потребують подальших розвідок, а саме: розкрито генезис та специфіку наукових уявлень про розвиток соціальної активності учнівської молоді у педагогічній думці першої половини ХХ ст. Праці педагогів цього періоду є різноманітними за колом питань щодо вияву соціальної активності особистості. Це роздуми філософів, громадських діячів та педагогічних працівників щодо можливостей розвитку активності всього населення та, зокрема, майбутнього покоління (М. Бердяєв, М. Драгоманов, М. Грушевський, В. Зеньковський та ін.); опис умов, у яких відбувався процес соціального виховання (М. Бунаков та ін.); різноманітні міркування про організацію дитячого самоврядування як дієвого способу роботи з учнівською молоддю (В. Дурдуківський, А. Макаренко та ін.); рекомендації щодо розвитку громадянської свідомості, соціальних почуттів та здібностей учнів з урахуванням особливостей їхньої емоційної сфери тощо (С. Русова, В. Сухомлинський та ін.).
2. У дисертації в історично-генетичному ракурсі подано сутність феномена соціальної активності учнівської молоді, схарактеризовано його як педагогічне явище, визначено особливості змін і форм прояву у різних видах діяльності. Соціальну активність учнівської молоді розглянуто як характерну особливість способу життєдіяльності суб’єктів навчально-виховного процесу, що зумовлена світоглядно-ціннісно, відображає рівень спрямованості здібностей, знань, навичок, концентрації вольових, творчих зусиль певної соціальної групи на реалізацію духовних і матеріальних потреб, інтересів, мети, ідеалів завдяки освоєнню, збереженню, видозміні існуючих або створенню нових соціокультурних умов тощо.
Серед основних видів соціальної активності учнівської молоді, детермінованої спрямованістю учнів на певний вид діяльності, виділено духовну, творчу, громадську, громадянську, політичну, пізнавальну, вольову. На розвиток соціальної активності справляють уплив як змінні внутрішні джерела (сила нервових процесів, характер, темперамент, свідомість, навички, здатності, почуття, поведінка, націленість на результат, соціальні мотивації особистості, віра в позитивний результат тощо), так і зовнішні джерела (авторитет – раціональний та ірраціональний, – соціальне середовище, культурно-освітній простір і характер взаємодії у ньому агентів мобілізації).
Розвиток соціальної активності відбувається у певних формах – первинній (спрямування уваги), достатній (досягнення пристосувального результату), високій (досягненні соціально значущих цілей).
3. Систематизовано за основними підходами − антропологічним, діяльнісним, феноменологічним, культурологічним – виявлені провідні ідеї педагогічної теорії та практики першої половини ХХ ст. щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді. До того ж, запропонований контекстуальний підхід до виміру знання, продукованого вітчизняною педагогічною думкою, уможливив виявлення концептуальних засад реалізації ідей у педагогічній роботі з учнями, які певною мірою забезпечували ефективне функціонування механізмів розвитку соціальної активності молоді. На основі комплементарного використання цих підходів установлено, що найбільш вагомими чинниками розвитку соціальної активності учнівської молоді, за свідченням педагогів, були:
− цілеспрямована робота із формування духовних, моральних та патріотичних ідеалів (М. Бунаков, В. Зеньковський, С. Русова та ін.);
− прагнення й орієнтованість діяльності учнів на створення благ усьому суспільству та створенню благ близькому оточенню (А. Макаренко та ін.);
− організація різних видів діяльності у шкільному та позашкільному середовищі (В. Дурдуківський, В. Сухомлинський та ін.) тощо.
Виявлено закономірності розвитку соціальної активності учнівської молоді, зокрема: рівень соціальної активності молоді, яка займається різними видами соціальної діяльності, є значно вищим, ніж в учнівської молоді, яка не залучена у навчально-виховний процес; у мотиваційно-ціннісній сфері соціально активного учня переважають прагнення до саморозвитку, до віри у себе, у власні здібності, значно вищими є реалізація у різних видах суспільно корисної діяльності, установка на досягнення успіху, бажання набути соціального статусу й престижу, пошук нових, творчих рішень, орієнтованих на створення благ для інших тощо.
Інтерпретовано принципи розвитку соціальної активності учнівської молоді, обґрунтовані вченими досліджуваного періоду: орієнтації на інтереси особистості учня, що є рушійною силою у здійсненні соціальної діяльності, прагненні до позитивних змін у соціальному житті громади, міста, регіону, країни тощо; співпраці школи із громадою, дитячими та молодіжними організаціями, неурядовими громадськими об’єднаннями та формальними організаціями, засобами масової інформації щодо організації соціальних програм, акцій та проектів; координації роботи вчителів та соціально-психологічної служби школи щодо ефективності у досягненні цілей розвитку соціальної активності учнів з урахуванням ідей раціонального використання потенціалу активності; актуалізації взаємних зобов’язань, пріоритетності побудови партнерських стосунків між учителями, соціальними педагогами та учнями під час підготовки нових соціальних акцій, участі у соціальних програмах і проектах; колективності та колегіальності суб’єктів освіти у досягненні мети й завдань розвитку соціальної активності учнів, використанні доцільних форм, методів і засобів, орієнтованих на результат; колективного наснаження у розвитку соціальної активності учнів, формування їхнього почуття належності до громади під час вирішення спільних соціальних проблем.
4. У дослідженні систематизовано та обґрунтовано практичний досвід вітчизняної педагогічної спадщини першої половини ХХ ст. щодо розвитку соціальної активності учнівської молоді за допомогою визначення певних часових меж (початок XX ст., 20-30-і рр., 40-50-і рр.) та передумов появи ідей розвитку соціальної активності учнів у навчальному процесі. Наша думка про контекстуальність провідних ідей, концепцій і принципів розвитку соціальної активності учнів знайшла підтвердження у розгляді предмета дослідження: ідеї активного народництва, ідеї активної боротьби за права людини, її кращу долю, ідеї вільного розвитку активної особистості знаходили місце в основних підходах, керівних принципах, провідних формах та методах розвитку соціальної активності учнівської молоді. За допомогою аналізу нормативно-правових документів, педагогічних ідей доведено, що у першій половині ХХ ст. відбувалося інтенсивне накопичення педагогічного досвіду організації роботи з учнівською молоддю з розвитку соціальної активності, зокрема, найбільшу увагу було приділено громадянській, громадській, політичній, пізнавальній, а таким видам соціальної активності учнівської молоді, як духовна і художньо-творча з боку педагогів приділялося набагато менше уваги.
5. Визначено можливості використання теоретичних ідей та практичного досвіду вітчизняних педагогів першої половини ХХ ст. щодо формування соціальної активності учнівської молоді в сучасних умовах реформування освітньої галузі. Це знайшло висвітлення у структурно-функціональних компонентах освіти, серед яких нами було виділено такі: мета розвитку соціальної активності учнів; завдання, що ставляться перед адміністрацією школи, вчителями та учнями і стосуються вирішення конкретних проблем, які розв'язує школа як відкрита соціальна система; основні закономірності, принципи розвитку соціальної активності учнів; функції (цільова, організаційна, координаційна, інтеграційна, мотиваційна) педагогічного керівництва процесом розвитку соціальної активності учнів.
Як показав аналіз теоретичних надбань вітчизняних педагогів, метою розвитку соціальної активності учнів є формування діяльної особистості, яка безкорисливо віддана своїй справі, позбавлена громадської ворожнечі та безпечності (М. Бунаков); свідоме спрямування дитини до громадянства, до спільної праці, до товариства (С. Русова); виховання колективності через залучення учнівської молоді до різних видів соціальної діяльності − господарсько-трудової, соціально-культурної тощо (А. Макаренко); виховання людяності, доброзичливості у ставленні до навколишніх, формування моральної гідності й честі особистості (В. Сухомлинський) та ін.
6. Інтерпретація теоретичних ідей та практичного досвіду вітчизняних педагогів щодо розвитку соціальної активності учнів допомогла сформулювати такі рекомендації освітньому менеджменту: створення спеціальних умов для запровадження та проведення соціальних акцій, програм, проектів, які збагачені педагогічними технологіями, методиками, тренінговими вправами тощо; узгодження інтересів та прагнень учнів, що стосуються їхньої соціальної діяльності; включення до системи роботи школи співпраці з різними соціальними установами та організаціями; соціалізація учнів, робота над їхнім розвитком як соціальних особистостей, становлення ціннісних орієнтацій, Я-концепції; збагачення особистісного досвіду учнів щодо досвіду діяльності у соціумі, спілкування з різними соціальними групами тощо; розвиток емоційної та вольової сфери учнів у колективній (груповій) діяльності, результатом чого є продукти їхньої спільної колективної (групової) творчої роботи, що знаходить вираження у матеріальній і нематеріальній формах; проведення активної роботи з фізичного розвитку й оздоровлення учнів, здійснення перетворень у роботі соціально-психологічної служби, створення науково обґрунтованої, зорієнтованої на перспективу системи розвитку соціальної активності учнів.
Автором запропоновано спецкурс “Педагогічний потенціал вітчизняної педагогіки першої половини ХХ ст. у розвитку соціальної активності учнівської молоді” для студентів вищих навчальних закладів; розроблено педагогічну технологію роботи з учителями, адміністрацією школи та представниками соціально-психологічної служби “Проектування та організація соціальної активності учнівської молоді”.
Аналіз педагогічних ідей та досвіду вітчизняних учених першої половини ХХ ст. щодо розвитку соціальної активності особистості переконливо засвідчив наявність значного педагогічного потенціалу, майстерне використання якого уможливить ефективне вирішення сучасних проблем. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування соціальної активності учнівської молоді. Подальшого вивчення потребує дослідження різноманітних форм, методів, засобів розвитку соціальної активності учнівської молоді у шкільному та позашкільному середовищі, у культурно-освітньому просторі; розроблення й наукового обґрунтування психолого-педагогічної діагностики рівнів соціальної активності, методик організаційної роботи з учнями щодо формування соціальної активності у навчально-виховному процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адбикеев Р.З. Социально-политическая активность молодежи: противоречия и тенденции развития: автореф. дис. доктора социол. наук: 22.00.04 / Адбикеев Рафик Зарифович. − К., 1992. − 38 с.
2. Агаджанян Н. А. Нормальная физиология / Н.А. Агаджанян, В.М. Смирнов:− М.: ООО «Изд-во «Мед. информ. агентство», 2009. − 520 с.
3. Агапов Б. Богатыри духа / Борис Агапов // Известие советов депутатов трудящихся СССР. – 1945. − № 1 (8611). – С. 2.
4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. / А.М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.
5. Анищенко Т.Г. Физиология высшей нервной деятельности. /Т.Г. Анищенко, О.В. Глушковская-Семячкина, Л.Н. Шорина, Н.Б. Игошева. − Саратов: Изд-во ГосУНЦ «Колледж», 2001. − 96с.
6. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем / П.К. Анохин. – М.: Медицина, 1975. – 448 с.
7. Антология педагогической мысли Украинской ССР / сост. Н.П. Калиниченко. - М. : Педагогика, 1988. - 640 c.
8. Анциферов С. И. Справочная книга по низшему образованию. (Год 8-й, сведения за 1913-1914 гг). / С.И. Анциферов. – Ч. 1. – Петроград: Сенатская типография, 1916. – 314 + [ХХІХ] с.
9. Артемова Л. В. Історія педагогіки / Л.В. Артемова. – К.: Вид-во “Либідь”, 2006. – 105 c.
10. Баштанник В.В. Європейські правові інструменти захисту прав людини. / В.В. Баштанник, О.В. Підгорний – Чернігів: ПП “Зоря – Сервіс”, 2005. – 56 с.
11. Безпалько О.В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи: моногр. / О.В. Безпалько – К.: Наук. світ, 2006. – 363 с.
12. Безпалько О.В. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора пед. наук: 13.00.05 / О.В. Безпалько — Луганськ, 2007. — 44 с.
13. Безрогов В. Г. Эпистемологические проблемы истории педагогики / В. Г. Безрогов // Всемирный историко-педагогический процесс: концепции, модели, историография / под ред. Г. Б. Корнетова, В. Г. Безрогова. – М.: ИТОП, 1996. – С. 24 – 31.
14. Бердяев Н. А. О назначении человека: Опыт парадоксальной этики. – М.: Изд-во “Республика”, 1993. – 383 с.
15. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии / Н.А. Бернштейн. – М.: Изд-во “Физкультура и спорт”, 1991. – 288 с.
16. Бернштейн Н.А. Физиология движений и активность /Н.А. Бернштейн ; под. ред. акад. О. Газенко ; сост. И. Фейзенберг. – М.: Изд-во “Наука”, 1990. − 496 с.
17. Бех І.Д. Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи (до факультативного курсу “Основи гуманістичної моралі”) [Електронний ресурс] / І. Бех, Н. Ганнусенко, К. Чорна. – Режим доступу: http://uath.org/index.php?news=478
18. Блонский П. П. Педология: кн. для преп. и студ-тов высш. пед. учеб. заведений / П.П. Блонский; под ред. В.А. Сластенина . – Москва : Владос, 1999. – 288 с.
19. Богуславский М.В. Развитие общего среднего образования: проблемы и решения. Из истории отечественной педагогики 20-х годов ХХ века / М.В. Богуславский. – М.: Изд-во РАО, Ин-т теорет. педагогики и междунар. исслед. в образовании, 1994. – 183 с.
20. Богучарский В. Активное народничество семидесятых годов / В. Богучарский. – М.: Изд-во М. И С. Сабашниковых, 1912. – 384 с.
21. Бондаренко Г.Л. Формування творчої особистості молодшого школяра в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата пед. наук: 13.00.01 (теорія та історія педагогіки) / Г.Л. Бондаренко; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 1999. – 18 с.
22. Бунаков Н. Ф. Как я стал и как перестал быть “учителем учителей” / Н.Ф. Бунаков. – СПб : [б. и.], 1905. – 159 с.
23. Бунаков Н. Ф. Родной язык, как предмет обучения в начальной школе с трехгодичным курсом: лекции, читан. на пед. курсах Моск. политехн. выст. в 1872 г. / Н. Ф. Бунаков. – 15-е изд., испр. – СПб. : Изд-во „Гутзац”, 1908. – 163, [1] с.
24. Бунаков Н. Ф. Сельская школа и народная жизнь: наблюдения и заметки сельского учителя / Н. Ф. Бунаков. – СПб : [б. и.], 1906. – 229 с.
25. Бунаков Н.Ф. Школьное дело: учебный материал, проработанный на учительских съездах и курсах за 30 лет. (1872-1902 г.) / Н. Ф. Бунаков. – 3-е изд., значит. переработ. – СПб : Гутзац, 1906. – 231 с.
26. Бурдье П. Социальное пространство. Поля и практики / П.Бурдье; [пер. с франц.; отв. ред. перевода, сост. и послесл. Н. А. Шматко]. − М.: Ин-т эксперим. социологии; С.Пб.: Изд-во “Алетейя”, 2005. — 576 с.
27. Бурдье П. Практический смысл / П. Бурдье; пер. с фр. А.Т. Бикбов, К.Д. Вознесенская, С.Н. Зенкин, Н.А. Шматко; отв. ред. пер. и послесл. Н.А. Шматко. — С.Пб.: Изд-во “Алетейя” , 2001. — 562 с.
28. Вахтеров В.П. Нравственное воспитание и начальная школа / В.П. Вахтеров. – М. : Изд-во «Русская мысль», 1901. – 241 с.
29. Великая Отечественная война. 1941-1945 / авт.-сост. И.Дамаскин, П.Кошель, Ю.Никифоров. − М.; ОЛМА-ПРЕСС, 2005. − 512 с.
30. Вентцель К.Н. Отделение школы от государства и декларация прав ребенка / К.Н. Вентцель ; под ред. И. Горбунова-Посадова - М. : Типо-литография т-ва И. Н. Кушнеревъ и К°, 1918. - 16 с.
31. Вентцель К.Н. Этика и педагогика творческой личности: (Проблема нравственности и воспитания в свете теории свободного гармонического развития жизни и сознания). – М.: Книгоизд-во К.И. Тихомирова, 1911 – 1912. – (Педагогическая библиотека). – Т. 1: Этика творческой личности. – 1911. – 388 с.
32. Вербець В.В. Проблеми морально-етичного виховання учнівської молоді: Пошуки та перспективи/ В.В. Вербець // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики/ Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова, Запоріз. держ. ун-т. – К.; Запоріжжя; Одеса, 2002. – Вип. 15-16. – С. 140-144.
33. Вербець В.В. Соціально-педагогічний моніторинг у навчально-виховному процесі / В.В. Вербець // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. РДГУ. – Рівне, 2003. – Вип. 27. – С. 152-155.
34. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека: моногр. / В.К.Вилюнас. − М.: Изд-во МГУ, 1990. − 288 с.
35. Вовк Л.П. Громадсько-педагогічне сподвижництво в Україні (етапи і особливості) / Л. П. Вовк ; Укр. держ. пед. ун-т ім. М. Драгоманова. – К.: Міжнар. фін. агенція, 1997. – 178 с.
36. Волков Ф.К. Этнографіческія особенности украинскаго народа / Ф.К. Волков // Украинскій народ въ его прошломъ и настоящемъ. Т.2 / под ред. проф. Ф.К.Волкова и др. – Петроградъ, 1916. − С.455-647.
37. Вирішення місцевих проблем. Партнерство чи протистояння? / упоряд. Н. Белюкіна, О. Такул. – Суми: Громад. бюро “Правозахист”, 2005. – 36 с.
38. Выготский Л. Психология / Л. Выготский. − М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1008 с. – (Серия «Мир психологии»).
39. Гиддингс Ф. Г. Основания социологии. Анализ явлений ассоциации и социальной организации / Ф. Г. Гиддингс; пер. с англ. Н.Н. Спиридонова. – М.: Изд-во маг. “Книжное дело”, 1898. – 418 с.
40. Годы эмиграции: архивные материалы в 2 т. Лавров и Лопатин. Lavrov and Lopatin (Correspond 1870-1883) / П. Лавров, В. Смирнов, Г. Лопатин; ред. Б. Сапир. – Бостон – США: Изд-во “Springer”, 1974. – 643 с. Том 2. From “Vpered!” to the group of the old narodovol'tsy. – 1974. − 643 с.
41. Головко А.В. Развитие научно-технического творчества молодежи как фактор повышения социальной активности личности в современных условиях : автореф. дис. на соискание учен. Степени канд. филос. наук: 9.00.02 (Теория и история социализма) / А.В. Головко − М., 1990. - 24 с.
42. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. − К.: Либідь, 1997. – 375 с.
43. Грушевский М. История украинского народа / М.Грушевский // Украинскій народ въ его прошломъ и настоящемъ; Т.1 / под ред. проф. Ф.К.Волкова и др. – Петроградъ, 1914. − С. 37-360.
44. Гусев А. Год за годом. Из летописи детского коммунистического движения СССР 1917—1981 гг. / А. И. Гусев . – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во “Молодая гвардия”, 1981. – 206 с.
45. Декларація Наркомосу УСРР від 1.VІІ, 1920 р. про соціальне виховання дітей // ЦДАВО України, ф. 166 (Декларація Наркомосу УСРР від 1.VІІ, 1920 р. про соціальне виховання дітей. Положення, постанови, обіжники, схеми, штати та ін. матеріали Наркомосу про організацію дитячих будинків інститутів, дитячої інспекції, проведення літньої шкільної кампанії та ін. (7 червня – 7 жовтня 1920), оп. 1, спр. 955, 70 арк.) с. 11.
46. Декреты Советской власти. В 3 т. – М.: Гос. изд-во полит. лит., 1957. – Т. 1: 25 октября 1917 - 16 марта 1918. – 1957. – 627 с.
47. Джеймс У. Воля к вере: пер. с англ.; / У. Джеймс; сост. Л.В. Блинников, А. П. Поляков. — М.: Республика, 1997. — 431 с. — (Мыслители XX века).
48. Демьянчук С.А. Воспитание учащейся молодежи в духе мира и новое политическое мышление / Мат-лы науч. конф. - Ровно: Изд-во пединститута, 1990. - 258 с.
49. Довідник нормативних актів для НПО / Т.О. Нечипоренко, В.П. Артеменко - К.: Ін-т громадян. сусп-ва; ТОВ "ІКЦ Леста", 2005. - 496 с.
50. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764-1880) / М. Драгоманов. – Л.: Вид-во “Літопис”, 2007. – 280 с.
51. Дурдуківський В. Ф. Дитяче шкільне самоврядування / В.Ф. Дурдуківський // Маловідомі першоджерела української педагогіки (Друга половина XIX-XX ст.) / упоряд. Л. Д. Березівська та ін. – К., 2003. − С. 318-331.
52. Дурдуківський В. Матеріали для шкільних ранків і вечірок в пам'ять Тараса Шевченка / В.Дурдуківський // Вільна українська школа. – 1918. – № 7. – С. 145-156.
53. Егорькова И. А. Борьба с детской беспризорностью и безнадзорностью в 1918-1935 гг.: дис. канд. истор. наук. 07.00.02 / Ирина Александровна Егорькова. – Владимир, 2011. – 272 с.
54. Ефименко Т. Обычное право украинского народа / Т.Ефименко // Украинскій народ въ его прошломъ и настоящемъ. Т.2. / под ред. проф. Ф.К.Волкова и др. – Петроградъ, 1916. − С. 648 − 663.
55. Загородній Ю. І. Педагогічні умови політичної соціалізації студентської молоді в умовах великого промислового міста: дис. канд. пед. наук: 13.00.05 / Загородній Юрій Іванович, - Луганськ, 2004. – 206 с.
56. Закон України “Про освіту” // Відомості Верховної Ради. – 1991, - N 34, - ст.451. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/average
57. Заслуженюк В.С. Воспитание учащихся на идеях и традициях дружбы народов СССР / Под ред. В.А.Чирко. - К.: Рад.шк, 1983. - 215 с.
58. Заречная С. Учитель / С.Заречная // Пионер. – 1949. − № 10. − С. 13-17.
59. Заяц О.В. Организация, администрирование и управление в социальной работе / О.В. Заяц. − Владивосток: Изд-во “ТИДОТ ДВГУ”, 2004. – 142 с.
60. Збірник Законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1929 рік. – Х. Укрголовліт Друга друк. ім. В. Блакитного Держтресту "Харполіграф", 1929. – 512 с. – (Офіційне видання Народного комісаріату юстиції; від. 1,Ч.1-13).
61. Збірник Законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1929 рік. – Х.: Укрголовліт №7 Друга друк. ім. В. Блакитного Держтресту "Харполіграф", 1929. – 802 с. – (Офіційне видання Народного комісаріату юстиції; від. 2, Ч. 1-27).
62. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1925 рік. – Х.: Друк. ПУ УВО ім. М. Фрунзе, 1925. – 1785 с. – (Видання Народного комісаріату юстиції; від. 1, Ч. 2).
63. Звєрєва І. Д. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні: автореф. дис. доктора пед. наук: 13.00.05 (соціальна педагогіка) / І.Д. Звєрєва; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 1999. – 39 с.
64. Зверева И.Д., Инашвили В.С. Содержание и организация общественно-политической деятельности учащихся в школьных КИДах // Идейно-политическое, трудовое и нравственное воспитание школьников. − М.: АПН СССР,1987.- С. 22-30.
65. Зеньковский В. В. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии / В. В. Зеньковский. – М.: Свято – Владимирское братство, 1993. – 222 c.
66. Зеньковский В. В. Русские мыслители и Европа. Критика европейской культуры у русских мыслителей / В. В. Зеньковский. – Париж: Изд-во “YMSA PRESS”, 1926. – 292 с.
67. Зиммель Г. Избранное. Т. 2. Созерцание жизни / Г. Зиммель; пер. c нем. −М.: Юристъ, 1996. − 608 с.
68. Зиновьев Г. Наша школа – классовая / Г.Зиновьев // Советская производственно-трудовая школа ; пед. Хрестоматия. Т.1. / под ред. и руков. А. Г. Калашникова. – 3-е изд. – М.: Изд-во “Работник просвещения”, 1925.– С. 59-61.
69. Зленко А. М. Молодіжні організації в УСРР 1920-х рр.: історіографія: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.06 (історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни) / А.М. Зленко; Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди. – Переяслав-Хмельницький, 2010. – 20 с.
70. Зубкова Н. М. Архів і бібліотека видатного діяча українського просвітництва Б. Д. Грінченка: з фондів НБУВ / Н.М. Зубкова; А. Дубровіна (відп. ред.); НАН України; Нац. біб-ка України ім. В.І. Вернадського; Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2008. – 178 c.
71. История индустриализации СССР 1929-1932 гг. Документы и материалы / гл. ред. М. П. Ким. – М.: Наука, 1970. − 635 с.
72. История педагогики / под ред. Н.А. Константинова, Е.Н. Медынского, М.Ф.Шабаевой. – М.: Гос. учеб.-пед. изд-во, 1959. – 498 с.
73. История педагогики / под ред. Н.А. Константинова, В.З. Смирнова. – М. : Просвещение, 1959. − 269 с.
74. История России с древнейших времен до наших дней: учеб.: в 2 т. Т. 2 / А.Н. Сахаров, А.Н. Боханов, В.А. Шестаков; под ред. А. Н. Сахарова. − М.: Проспект. 2010. − 720 с.
75. Кант И. Сочинения: в 8 т. Т.6. / И. Кант ; под общ. ред. проф. А. В. Гулыги. − М.: Изд-во “Чоро”, 1994. − 613 с.
76. Каптерев, П.Ф. Новая русская педагогия, ее главнейшие идеи, направления и деятели / П.Ф.Каптерев. – 2-е изд., доп. – С.Пб.: Кн. склад “Земля”, 1914. – 212 с.
77. Касицина Н.В. Как разбудить собственную активность ученика : педагогика поддержки: тактика помощи / Н. Касицина, Н. Михайлова, С. Юсфин ; общ. ред. сер. М.Н. Сартан. – М. : Чистые пруды, 2007. – 31 с.
78. Киричук Ю. Український національний рух 40-50-х років XX століття: ідеологія та практика: моногр. / Ю. Киричук. – Л.: Вид-во “Добра справа”, 2003. - 464 с.
79. Ковалевский М.М. Избранные труды: в 2-х ч. Ч. 1 / М. М. Ковалевский; сост., автор вступ. ст. и коммент. Н. Б. Хайлова. — М.: Российская полит. энцикл. (РОССПЭН), 2010. — 576 с. — (Библиотека отечественной общественной мысли с древнейших времен до начала XX века).
80. Коваленко Н.П. Психология успеха / Н. П. Коваленко. – С.Пб.: Изд. Дом “Нева”; М.: “ОЛМА-ПРЕСС Образование”, 2003. – 160 с.
81. Коган А.Б. Основы физиологии высшей нервной деятельности /А.Б. Коган. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1988. – 368 с.
82. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике / Г.М. Коджаспирова, А.Ю. Коджаспиров – М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Изд. центр «МарТ», 2005. − 448 с.
83. Кондратьев П. В поход за семенами / П. Кондратьев // Пионер. – 1949. − №1. − С. 40.
84. Конституция (основной закон) Союза Советских Социалистических Республик. – М.: Изд. ЦИК СССР, 1937. – 322 с.
85. Корнетов Г.Б. Демократическая педагогика для XXI века: перспективы общественно-активных школ / Г.Б. Корнетов. – М. – Тверь: Изд-во “Научная книга”, 2009. – 116 с. − (Библиотека демократического образования; вып. 3).
86. Коробка Л.И. Модель громадянського виховання в умовах школи життєтворчості / Л.И. Коробка // Постметодика. − 2005. − № 6 (64). – С. 19-20.
87. Короїд О.М. Молодь – національні та міжнародні права / О.М.Короїд. – Чернігів: Центр “Доброчин”, 2004. – 39 с. – (Серія: «Захисти себе»).
88. Косовець В.І. Розвиток соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села: автореф. дис. канд. пед. наук 13.00.05 (соціальна педагогіка) / Василь Іванович Косовець. – Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – Київ, 2009. – 23 с.
89. Кочубей Т. Д. Філософія дитинства в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 (теорія та історія педагогіки) / Т.Д. Кочубей; Центр. ін-т післядиплом. пед. освіти АПН України. –К., 2001. – 20 с.
90. Кравченко А.И. Обществознание : учеб. / Альберт Иванович Кравченко. − М.: Проспект, 2010. - 280 с.
91. Крец А. Сборник положений для центров и клубов / А. Крец, Н. Ткаченко – К., 2005. − 93 с.
92. Крип'якевич І. П. Історія України / І.П.Крип’якевич; / відп. ред. Ф.П. Шевченко, Б.З. Якимович. – Л.: Вид-во “Світ”, 1990. − 520 с. - (Пам'ятки історичної думки України).
93. Крупская Н. К вопросу о целях школы / Н. Крупская // Советская производственно-трудовая школа : педагогическая хрестоматия. Т.1. / под ред. и руков. А. Г. Калашникова. – 3-е изд. – М.: Изд-во “Работник просвещения”, 1925. – С. 72 – 73.
94. Крупская Н.К. Педагогические сочинения в 10 томах. / Н.К. Крупская / под ред. Н. К. Гончарова, И.А. Каирова, Н.А. Константинова; подгот. текста и примеч. Ф. С. Озерской. – М.: Изд-во АПН, 1957 – 1962. – Т.1: Автобиографические статьи; Дореволюционные работы. – 1957. – 511 с.
95. Крупская Н.К. Педагогические сочинения: в 10 т. / Н.К. Крупская / под ред. Н. К. Гончарова, И. А. Каирова, И.В.Чувашева. – М.: Изд-во АПН, 1959 – 1962. – Т. 5: Детское коммунистическое движение. Пионерская и комсомольская работа. Внешкольная работа с детьми. – 1959. − 688 с.
96. Кузьминський А. І. Педагогіка у запитаннях і відповідях: навч. посіб. / А. Кузьминський. – К.: Вид-во “Знання” , 2006. – 311 с.
97. Купчанко Г. Буковина и eе русски жители (Книжечка для народа съ картами Буковины и многими образками) / авт. та вид. Г. Купчанко. – Відень: Книгопечатня Фридриха Ясвера в Відні, 1895. – 55 с.
98. Купчанко Г. Галичина и еи русски жители (Книжечка для народа съ многими образками и картами старой Руси и Польши и теперешней Галичины) / авт. та вид. Г. Купчанко. – Відень: Книгопечатня Фридриха Ясвера в Відні, 1896. – 88 с.
99. Купчанко Г. Угорска Русь и еи русски жители (Книжечка для народа съ многими образками и картами Угрии и Угорской, Галической и Буковинской Руси) / авт. та вид. Г. Купчанко. – Відень: Книгопечатня Фридриха Ясвера в Відні, 1897. – 63 с.
100. Куренкова Р.А. Феноменология образования: современный диалог философии и педагогики [Электронный ресурс]. / Р. А. Куренкова // ХХІІ Всемирный философский конгресс. – Сеул, 2008. –– Режим доступа: http://www.congress2008.dialog21.ru/Doklady/11010.htm
101. Лактіонова Г.М. Права дитини: від витоків до сьогодення: зб. текстів, метод. та інформ. матеріалів / Г. М. Лактіонова та ін. – К.: Вид-во “Либідь”, 2002. – 228 с.
102. Латышина Д.И. История педагогики (История образования и педагогической мысли) / Д.И.Латышина. — М.: Изд-во “Гардарики”, 2005. — 603 с.
103. Левківський М.В. Історія педагогіки: навч.-метод посіб. / М.В. Левківський – 4-те вид. – К.: Центр учбової л-ри, 2011. – 190 с.
104. Левківський М.В. Історія педагогіки: підруч. / М.В. Левківський. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.
105. Леонтьев А.Н. Воля / А. Н. Леонтьев // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. − 1993. − № 2. – С. 3-14.
106. Лукінова Л.В. Трудова діяльність молоді України в умовах війни (1941 - 1945 рр. За матеріалами Донбаського регіону): автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 (Історія України) / Л.В. Лукінова; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. — Луганськ, 2007. — 20 с.
107. Мазуренко С. Г. Трудова спрямованість навчання в загальноосвітніх школах України (1920-1937рр.) : дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Мазуренко Світлана Григорівна − Чернігів, 2004. − 223 с.
108. Майерс Д. Социальная психология. Интенсивный курс / Д.Майерс. − С.Пб.: Прайм-Еврознак, 2007. - 512 с.
109. Макаренко А. С. Книга для батьків. Лекції про виховання дітей / А. С. Макаренко. – К. Рад. шк., 1973. – 336 с.
110. Макаренко А. С. Избранные произведения: в 3 т. / А.С. Макаренко; // редкол.: Н.Д. Ярмаченко (пред.) и др. - 2-е изд. испр. - К.: Рад. шк., 1983 – 1985 – Т.1. – 1983. – 496с.
111. Макаренко А.С. Избранные произведения: в 3 т. / редкол.: Н. Д. Ярмаченко (пред.) и др. —2-е. изд., испр. и доп.— К.: Рад. шк, 1983 – 1985. — Т 3. 1985. — 592 с.
112. Македонов Л. В. Николай Федорович Бунаков, его жизнь и деятельность: биографический очерк / Л.В. Македонов. – С.Пб : Изд-во „Гутзац”, 1907. – 44 с.
113. Максименко С.Д. Загальна психологія : навч. посіб. / С.Д. Максименко, В.О. Соловієнко. – К.: МАУП, 2000. − 256 с.
114. Мерлин В.С. Собрание сочинений. Т. 3. Очерк теории темперамента / В. С. Мерлин. − Пермь: Прикамский социальный институт, 2007. - 276 с.
115. Мещеряков Б.Г. Большой психологический словарь / Б.Г.Мещеряков, В.П. Зинченко– М.: Изд-во “ Прайм-ЕВРОЗНАК”, 2003. − 632 с.
116. Мильман В. Э. Мотивация творчества и роста. Структура. Диагностика. Развитие / В.Э. Мильман. – М.: ООО “Мирея и КО”, 2005. – 165 с.
117. Митр. Алексий Самовоспитание и его средства (очерк христианской педагогики) / Митрополит Алексий. – Саратов: Тип. Союза печ. дела, 1913. – 42 с.
118. Молодиченко В.В. Художньо-творчий розвиток особистості як чинник виховання національної еліти // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи: збірник наукових праць. – Київ: ТВО ВД “ЕКМО” 2011. – Вип. 3. – 4.1. С. 314-323.
119. Мудрик А. В. Социализация человека: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / А. В. Мудрик. − М.: Изд. центр “Академия”, 2004. − 304 с.
120. Мудрик А.В. Социальная педагогика: учеб. для студ. пед. вузов / А. В. Мудрик; под ред. В. А. Сластенина. − 5-е изд., доп. − М.: Изд. центр “Академия” , 2005. − 200 с.
121. Мусієздов О.О. Зміна уявлень суспільства про соціальний простір як прояв символічного аспекту соціальної трансформації: автореф. дис. канд. соціол. наук: 22.00.01 (теорія та історія соціології) / О.О. Мусієздов; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Харків, 2002. — 19 с.
122. Мушка О. В. Нормативно-законодавча база Наркомосу УСР щодо соціального виховання підростаючого покоління (1920–1930 рр.) / О.В. Мушка // Горизонты образования. – 2010 − № 1 (29). – С. 149-152.
123. Найда Р. Г. Просвітницько-виховна діяльність молодіжних товариств на Волині (1919-1939 рр.): автореф. дис. канд. пед. наук 13.00.01 (загальна педагогіка та історія педагогіки) / Р. Г. Найда. – Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – Київ, 2008. – 23 с.
124. Наторп П. Социальная педагогика. Теория воспитания воли на основе общности. Обоснование. Главные понятия этики и социальной философии. Организация и метод образования воли / П. Г. Наторп [пер. А.А. Громбаха с 3-го доп. нем. изд-я.] – С.Пб.: Книгоизд-во О. Богдановой, 1911. –360 с.
125. Нафікова Л.А. Формування соціальної активності слабозорих молодших школярів засобами музичного мистецтва: автореф. дис. канд. пед. наук, 13.00.03 – корекційна педагогіка / Лілія Альбертівна Нафікова. – К.: Ін-т спеціальної педагогіки АПН України, 2009. – 19 с.
126. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді // Книга заступника директора з виховної роботи: Довідково-метод. вид. / упоряд. С. В. Кириленко, Н. І. Косарєва. – Х.: Вид-во “Торсінг плюс”, 2006. – С. 197-224.
127. Нестерова И.Н. Проблемы начального образования в педагогической и культурно-просветительской деятельности Н. Ф. Бунакова в контексте общественно-педагогического движения 60-90-х гг. XIX века: дис. канд. пед. наук.: 13.00.01/ Нестерова Ирина Николаевна. – Воронеж, 2002. – 210 с.
128. Новая философская энциклопедия. В 4 т. Т.1. / ред. совет: В.С. Степин, А.А. Гусейнов, Г.Ю. Семигин, А.П. Огурцов и др. − М.: Мысль, 2010. − 744 с.
129. О педологических извращениях в системе наркомпросов: Постановление ЦК ВКП(б) от 04.07.1936 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zaki.ru/pagesnew.php?id=1933&page=3
130. Основные принципы единой трудовой школы от Государственной комиссии по просвещению 16 октября 1918 г. // Народное образование. – 1999. − № 10. − С. 40-47.
131. Останіна Н.С. Проблеми організації клубної роботи з учнівською молоддю в педагогічній теорії й практиці України (1917-1931 рр.): дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Останіна Ніна Степанівна, − Ніжин, 2004. – 249 с.
132. Очистить ряды Ленинского Комсомола от предателей и изменников. – Ростов н/Д: Партиздат, 1932. − Вып. 21. – 90 с.
133. Парсонс Т. О структуре социального действия / Т. Парсон ; под. ред. В. Ф Чеснокова, С. А Белановского. − М.: Изд-во “Академ. проект”, 2000. – 879 с.
134. Партия большевиков у власти: консультации к VIII, IX, X, XI и XII главам краткого курса истории ВКП(б) / под ред. проф. Г.Д. Костомарова. – М.: Изд-во “Московский рабочий”, 1950. – 672 с.
135. Пархета Л.П. Українська література як навчальний предмет у спадщині В.О.Сухомлинського: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Л.П. Пархета; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 2006. – 20 с.
136. Педагогіка: підручник / за ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 544 с.
137. Педагогический энциклопедический словарь / гл. ред. Б. М. Бим-Бад. − М.: Изд-во Дрофа; Бол. Рос. энцикл., 2008. − 528 с.
138. Платон. Сочинения в четырех томах. Т.3. Ч.2 / Платон ; под общ. ред. А.Ф.Лосева и В.Ф.Асмуса; пер. с древнегреч. — С.Пб.: Изд-во С.Пб. ун-та; «Изд-во Олега Абышко», 2007.— 731 с.
139. Плотніков П.В. Основи соціалізації молоді промислового регіону: моногр. / П. В. Плотніков. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – 558 с.
140. Плотніков П. В. Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону: автореф. дис. доктора пед. наук: 13.00.05 (соціальна педагогіка) / П. В. Плотніков; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2005. — 41 с.
141. Плюснин-Кронин Б. А. Новый этап. Новая система народного образования в РСФСР и новые программы Государственного Ученого Совета / Б.А. Плюснин-Кронин. – М.: Изд-во “Работник просвещения”, 1925. – 85 с.
142. Побірченко Н. С. Педагогічна й науково-просвітницька діяльність Громад у контексті суспільного руху Наддніпрянської України (друга половина XIX- початок XX століття) : дис. доктора пед. наук : 13.00.01 / Наталія Семенівна Побірченко. – К., 2001. – 475 с.
143. Покровский С. О воспитании воли / С. Покровский// Известия советов депутатов трудящихся СССР. − 1945. − № 11 (8621). – С. 2.
144. Порадник по соціальному вихованню дітей / упоряд. Центру соціального виховання Наркомосвіти УСРР. – Х. : Всеукр. держ. вид-во, 1921. – 131 с.
145. Пригожин А.И. Социология организаций / А. И. Пригожин. – М.: Наука, 1980. − 257 с.
146. Прилежаева М. Товарищи / М.Прилежаева // Пионер. – 1949. − № 1. – С. 9-14.
147. Про загальну середню освіту: Закон України від 13 трав. 1999 р. N 651-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/average
148. Про затвердження плану заходів щодо формування громадянської культури та підвищення рівня толерантності у суспільстві: Розпорядження Кабінету міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 236-р. [Електронний ресурс]. – режим д