МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА : МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ В УСЛОВИЯХ ИНФОРМАТИЗАЦИИ ОБЩЕСТВА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

На правах рукопису

ЧУРСІН Микола Миколайович

УДК 378.1(477)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ ШКОЛИ
В УМОВАХ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА НА ЗМІСТ, ПРОБЛЕМАТИКУ І МЕТОДОЛОГІЮ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
1.1. Загальні зауваження про проблемний простір і предмет дослідження................................................................................................ 20
1.2. Глобальні тенденції в розвитку інфосфери та їхній вплив на проблематику освітньої діяльності.......................................................... 32
1.3. Системи вищої освіти і наукової комунікації: взаємодія і взаємний вплив........................................................................................... 42
1.4. Зміст, основні напрями і методологічна роль інформаційного підходу до аналізу освітньої діяльності...................... 55
Висновки до розділу 1.............................................................................. 74
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК КОНЦЕПЦІЇ СЕМАНТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ І ЇЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАСТОСУВАНЬ
2.1. Семантико-інформаційний підхід у визначенні спеціфіки навчання як соціально-пізнавальної діяльності...................................... 80
2.2. Методологічні аспекти застосування тезаурусів спеціальностей у формуванні цілей освіти............................................. 85
2.3. Розробка й дослідження інформаційно-семантичної моделі процесу навчання....................................................................................... 96
2.4. Тезаурусний підхід в побудові когнітивних моделей............. 129
2.5. Експлікація категорій управління і розвитку в методології освітньої діяльності................................................................................... 141
Висновки до розділу 2.............................................................................. 152
РОЗДІЛ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ПЕДАГОГІЧНА ОЦІНКА
3.1. Нова інформаційна технологія як чинник розвитку освітньої діяльності: висхідна гілка оцінки............................................. 157
3.2. Виклики педагогіці (нелінійності результатів впровадження технологій)........................................................................ 183
3.3. Технологічна і соціальна парадигми інформатизації суспільства і їх віддзеркалення в методології освітньої діяльності...... 225
Висновки до розділу 3............................................................................. 239
РОЗДІЛ 4. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
4.1. Зміст понять інформаційної потреби і пертинентності в інформаційному забезпеченні студентів................................................. 244
4.2. Поняття метаінформації і інформаційного середовища в інформаційному забезпеченні студентів................................................. 255
4.3. Концептуальні основи інформаційного пошуку в навчальному процесі.................................................................................. 260
4.4. Інформаційні ресурси освітньої діяльності вищої школи: поняття, структура, формування й використання................................... 277
Висновки до розділу 4.............................................................................. 292
РОЗДІЛ 5. ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В СТРУКТУРІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
5.1. Інформаційна діяльність у вищій школі: поняття, зміст і основні напрями......................................................................................... 296
5.2. Аналітико-синтетична обробка інформації в освітній діяльності вищої школи............................................................................. 306
5.3. Інформаційна діяльність у вищій школі як напрям гуманізації і гуманітаризації освіти......................................................... 315
5.4. Опис і аналіз експерименту....................................................... 319
Висновки до розділу 5.............................................................................. 330
РОЗДІЛ 6. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
6.1. Сучасні трактування поняття інформаційної культури.......... 334
6.2. Методологічні аспекти розвитку змісту поняття інформаційної культури............................................................................ 345
6.3. Інформаційна культура в контексті прискорення................... 373
6.4. Інформаційно-культурна місія системи вищої освіти........... 386
Висновки до розділу 6.............................................................................. 394
ВИСНОВКИ...................................................................................... 398
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................... 409

ВСТУП

Одним з найважливіших чинників, що визначають в даний час стан, тенденції розвитку і проблематику освітньої діяльності, зокрема, освітньої діяльності у вищій школі, є інформатизація – виключно багатоаспектний соціально-технічний феномен сучасності, що охоплює всі сторони життєдіяльності суспільства. Інформаційне суспільство є стадією суспільного розвитку, що об'єктивно виникає в ході історичного процесу, єдиною найбільш загальною ідеологією життєдіяльності згоди, миру і науково-технічного розвитку всього світового співтовариства.
Для України, що прагне зайняти гідне місце серед передових країн Європи, надзвичайно важливим є, по-перше, вибір стратегії інформатизації, в якій поза сумнівом ключову роль грає інформатизація системи освіти, а по-друге, вибір стратегії розвитку вищої освіти, в якій принципову роль грає інформатизація.
Система освіти в інформатизації суспільства розглядається, з одного боку, як засіб здійснення останньої. Вона покликана сформувати інтелектуальний потенціал інформатизації, підготувати покоління, здатне утілювати в життя і розвивати як технічні, так і гуманітарні напрями інформатизації. В інформаційному суспільстві значення освіти настільки велике, що деякі експерти пропонують замість терміну "інформаційне суспільство" використовувати термін "освічене суспільство" (learning society). Отже, система освіти є суб'єктом інформатизації. Втім, вона виступає і в ролі об'єкту інформатизації. Дійсно, не можна виховати людину – громадянина інформаційного суспільства в "неінформатизованій" системі освіти. Пов'язані з цим рішення останнім часом багато в чому змінили "класичний" підхід до проблем виховання і освіти, до педагогічної науки в цілому.
Особлива роль в інформатизації системи освіти належить вищій школі. Серед соціальних підсистем остання – чи не "найчутливіша" до всього, що пов'язано з процесами інформатизації, оскільки сама є соціальним інститутом, спеціально створеним для передачі, трансляції соціально-значущої інформації. Будучи завершальною ланкою системи освіти, вища школа, безумовно, і найменш консервативна її ланка. Крім того, саме вища школа багато в чому визначає вектор змін в середній і початковій ланках системи освіти, і отже, на ній лежить відповідальність лідера інформатизації в цій найважливішій соціальній системі.
Освітня діяльність в умовах інформатизації піддається впливу цілого ряду чинників, кожний з яких сам по собі цілком міг би вважатися таким, що революціонізує, а разом узяті, синергетично, вони створюють в освітній діяльності безпрецедентну ситуацію. До цих чинників відносяться:
- подальше збільшення обсягу науково-технічної інформації, що генерується в світі; високі темпи оновлення знань, застарівання інформації в предметних областях;
- формування нових технічних засобів і інформаційної технології, що забезпечує накопичення, зберігання, пошук, обробку і представлення в реальному часі великих обсягів інформації;
- стрімкий розвиток новітніх засобів комунікації, перш за все комп'ютерних мереж, що забезпечують доступ до сховищ інформації в глобальному масштабі;
- утворення нових систем трансляції знань і інформації в суспільстві, які можуть розглядатися як додаткові до системи освіти або навіть як альтернативні їй.
Особливо слід зазначити такий найважливіший чинник як наукова рефлексія над процесом інформатизації, стан наукових досліджень в цій галузі, зокрема, в інформатиці – науці, якій часто відводиться роль теоретичної основи інформатизації.
Дія цих важливих і динамічних чинників на освітню діяльність призводить до формування суперечностей між вимогами, що висуває до неї інформатизація, та існуючим станом методології та теорії освіти, породжуючи відповідну проблематику.
Констатуючи наростання впливу інформаційних чинників на освітню діяльність, не можна не відзначити і те, що освітня діяльність має своєю основою процес навчання, інформаційний за своєю природою.
Процес навчання як найважливіший елемент педагогічного процесу спирається на педагогіку, дидактику, методику – традиційне коло наукових дисциплін, що визначають теоретичний базис освітньої діяльності. Тиск нових інформаційних чинників, безумовно, модифікує зміст цих дисциплін. Але, ймовірно, набагато істотніше те, що інформаційні уявлення проникають також і на рівень теорії навчання, що робить педагогіку залежною від результатів, отриманих в інформатиці. Отже, йдеться про дію інформатики на освітню діяльність на декількох рівнях: на рівні ідентифікації чинників інформаційної природи, що впливають на освітню діяльність, на рівні використання інформаційної техніки і технології, а також на рівні інформаційних аспектів теорії навчання.
Виникла ситуація, коли педагогіка не в змозі розвиватися відособлено, спираючись тільки на власний, традиційний теоретичний та методологічний апарат. Стала відчутною потреба в залученні інформаційних уявлень, окремих понять, концепцій, методів інформатики до вдосконалення теорії і методології освітньої діяльності, її адаптації в умовах інформатизації.
Проблемність ситуації поглиблюється відсутністю загальноприйнятого трактування як самого поняття інформації, так і інформатики як наукової дисципліни. Встановлено, що в різних сферах і культурах присутнє більше 400 визначень інформації. Існує велика різноманітність підходів в дослідженні інформації і інформаційних процесів, велика кількість наукових дисциплін, що їх вивчають і що використовують свої власні методи, підходи, моделі, термінологію. Це ставить дослідника перед необхідністю вибору методологічної бази інформаційних уявлень, обґрунтування їх залучення до педагогічного дискурсу.
Таким чином, потребує наукового вирішення суперечність між швидкими темпами практичної інформатизації освіти, її насиченням інформаційною технікою і технологіями і концептуальною нерозробленістю інформаційних аспектів в освітньому процесі, їх відсутністю в педагогічній теорії.
Актуальність методологічних проблем розвитку освітньої діяльності в умовах інформатизації суспільства, а також брак досліджень в цьому напрямі зумовили вибір теми дисертаційної роботи «Методологічні основи освітньої діяльності вищої школи в умовах інформатизації суспільства».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація у певних своїх розділах та положеннях пов’язана з державною науково-дослідною темою N 0110U002105 «Вплив глобалізації на ціннісні орієнтації та життєві стратегії студентської молоді», 2008–2011 рр.; з темою міжнародного освітнього проекту TEMPUS 159338 – TEMPUS-1-2009-1-LV-TEMPUS-SMHES «Розвиток системи вищої освіти для підвищення ефективності соціального партнерства і конкурентоспроможності гуманітарних наук», 2010–2011 рр., виконуваних за участю автора.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, (протокол № 3 від 29 жовтня 2010 року) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 9 від 21 грудня 2010 року).
Мета дослідження – дослідити основні чинники впливу інформатизації суспільства на освітню діяльність вищої школи, визначити теоретико-методологічні засади й найважливіші напрями модифікації цієї діяльності для забезпечення виконання вищою освітою своїх функцій як соціального інституту в умовах інформатизації суспільства.
Для досягнення поставленої мети були висунуті такі завдання:
- вивчити основні прояви та наслідки трансформації інфосфери під впливом інформатизації та їх відбиття в теорії та практиці вищої освіти;
- розробити методологічні основи інформаційного підходу до аналізу освітньої діяльності;
- розробити теоретико-інформаційну модель процесу навчання;
- сформувати інформаційну модель цілей освіти та об’єктивного методу її формування;
- дослідити вплив інформаційних технологій на освітню діяльність та надати педагогічну оцінку тенденціям їхнього розвитку та застосування;
- визначити методичні принципи інформаційного забезпечення навчального процесу;
- дослідити методологічні питання формування і використання інформаційних ресурсів в освіті;
- проаналізувати роль, функції та зміст інформаційної діяльності в структурі освітньої діяльності;
- уточнити зміст поняття інформаційної культури як найважливішого аспекту навчання і виховання.
Об'єкт дослідження – освітня діяльність вищої школи в умовах інформатизації суспільства.
Предмет дослідження – модифікація теорії, методології та практики освітньої діяльності вищої школи під впливом інформатизації та розвитку інформаційних уявлень.
Провідною концептуальною ідеєю дослідження є положення про інформаційну природу навчання й освітньої діяльності в цілому, а отже:
- залежність освітньої діяльності від інформаційних процесів, техніки, технологій, характеристик інформаційного простору та середовища, в якому відбувається ця діяльність;
- необхідність наявності адекватних інформаційних уяв як складової частини педагогічної теорії, розвитку інформаційного підходу в педагогіці;
- необхідність адаптації системи освіти в умовах інформатизації суспільства за наявності альтернативних систем та шляхів доступу громадян до знань та інформації.
Загальну методологічну базу дослідження склали: інформаційний підхід як у широкому значенні, так і у вузькому – в його семантичній концепції; системний, кібернетичний, міждисциплінарний та комплексний підходи. Особливістю комплексного підходу, що свідомо застосована в роботі, є невідокремленість аналізу й синтезу, синхронне застосування декількох підходів.
Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети був застосований комплекс методів, що поєднує теоретизацію, емпіричне пізнання та аналіз одержаних даних, вивчення та критичну оцінку документальних наукових джерел: теоретичних: системний аналіз – для визначення досліджуваних інформаційно-освітніх систем та їхньої взаємодії; врахування системно-структурних ознак документальних інформаційних потоків при формуванні змісту освіти, узагальнення вітчизняного та світового досвіду досліджень змісту поняття інформації, а також впливу інформатизації на освіту; аналіз, синтез і концептуалізація – для формулювання основних положень та висновків дослідження; кібернетичний та прогностичний аналіз – для встановлення змісту та результатів дії зворотних зв’язків у процесах інформатизації освіти; моделювання – для дослідження навчання як інформаційного процесу, визначення та представлення змісту освіти; порівняльний, дедуктивний, індуктивний, абдуктивний аналіз – для виявлення аналогій та залежностей в теоретичному аналізі інформаційної взаємодії, а також взаємного впливу систем освіти та наукової інформації; емпіричних: методів: інформаційний моніторинг – для встановлення динамічних характеристик елементів документальних інформаційних потоків; педагогічний експеримент – для оцінки ефективності методу активізації пізнавальної діяльності студентів в діяльності студентського навчально-виховного центру.
Теоретичну основу дослідження становлять: положення педагогіки як теорії освітньої діяльності, положення інформатики як теорії науково-інформаційної діяльності, розроблені як вітчизняними дослідниками, так і в світовій науці.
Початкова теоретична концепція сформована автором з урахуванням результатів наукових досліджень і узагальнення практичного досвіду, отриманого в різні роки вченими в галузі як інформатики і її соціально-економічних додатків, так і педагогіки вищої школи. Істотний внесок в рішення цих проблем внесли науковці-інформатики: О. Б. Антопольський, М. В. Арапов, Д. І. Блюменау, Г. Г. Воробйов, Р. С. Гиляревський, В. М. Глушков, В. І. Горькова, Г. Р. Громов, А. П. Єршов, Г. І. Калитич, Ю.М. Канигін, М. О. Кузнєцов, В. Л. Лєсков, О.І. Михайлов, В.С. Міхалевич, Т.В. Муранівський, Р. Г Піотровський, А. І. Ракітов, Е. П. Семенюк, В. Р. Сєров, Е. Ф. Скороходько, А.В. Соколов, А.Д. Урсул, А. І. Чорний, Ю. І. Шемакін, Ю. А. Шрейдер та ряд інших дослідників. Вагомий вплив на світову думку щодо наслідків інформатизації, зокрема, в освіті, був вдіяний працями таких визнаних вчених як З. Бауман, П. Друкер, Т. Г. Еріксен, Н. Луман, Ж.-П. Ліотар, М. Мак-Люен, Г. Мінс, Е. Тоффлер, Д. Шнайдер та інших.
У роботі автор спирався також на праці науковців-освітян, що досліджували в тому чи іншому обсязі та аспекті інформаційну проблематику вищої освіти. Це, зокрема, С. І. Архангельський, Я. А. Береговий, О. І. Вишневський, Н. П. Волкова, В. С. Гершунський, Е. Н. Гусинський, І. М. Дичківська, А. В. Духавнева, І. Г. Захарова, М. З. Згуровський, В. П. Зінченко, В. Г Кремень, З. Н. Курлянд Н. М. Кушнаренко, Б. Т. Ліхачов, О. М. Луганський, П. І. Орлов, В. Л. Ортинський, А. В. Семенова, З. І. Слєпкань, М. С. Слободяник, Л. Д. Столяренко, Ю. І. Турчанинова, Г. П. Шевченко, В. М. Шейко, Л. Я. Філіпова, Ю. Г. Фокін, Р. І. Хмелюк та інші дослідники.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
- відтворено цілісну картину впливу інформатизації суспільства на теорію й методологію освітньої діяльності вищої школи з позицій інформаційного підходу, сформовано важливі елементи інформаційної парадигми освіти;
- піддано системному аналізу функціонування системи освіти й системи наукових комунікацій, що створює підстави для уточнення функцій цих систем в сучасній безперервній освіті; встановлено, що оскільки основним засобом самостійної безперервної освіти є саме діалог із системою наукових комунікацій, навчання такого діалогу у різноманітних його аспектах об'єктивно включається в цілі й зміст освіти;
- в контексті інформатизації розглянуті такі характеристики сучасного інформаційного простору як глобалізація, прискорення, спеціалізація, охарактеризований їхній вплив на освіту.
- педагогіку й інформатику розглянуто як такі, що мають спільну основу – інформаційний процес, хоча й різні цілі: педагогіка спрямована на те, щоб суспільне знання та досвід стали надбанням особи, а інформатика – на те, щоб набуте особисте знання стало надбанням суспільства.
- розроблені й впровадженні в теорію та методологію освіти розділи семантичної концепції інформації та інформаційні уявлення, застосовні в теорії навчання, що дало можливість зробити інформаційний підхід дієвим і ефективним засобом педагогіки; введення поняття тезаурусу дозволило зняти протиріччя подвійної природи інформації – як об’єкту і як процесу, тобто протиріччя між знанням та інформацією; на цій основі побудовано інформаційну модель процесу навчання та визначені її математичні характеристики, дістали теоретичну інтерпретацію закономірності інформаційної взаємодії в учбовому процесі, ситуації управління та розвитку як характерні ситуації пізнання; надано теоретичне обґрунтування педагогічним принципам доступності й послідовності, що дотепер мали емпіричне підгрунтя, застосуванню поняття тезаурусу для побудови (і моніторингу) інформаційної моделі цілі навчання, а також як інструменту інформаційного пошуку;
- відтворено нелінійну картину ефективності застосування інформаційних технологій в освітній діяльності, розкрито природу цієї нелінійності що має комунікативне підгрунтя, а також її наслідки для теорії й практики вищої освіти; показано, що розвиток інформаційних технологій, по-перше, послідовно усуває людину з освітнього процесу на користь інформаційних технологій (ця тенденція як загальноцивілізаційний процес розкрита автором у монографії), по-друге, відокремлює виховання від навчання, що традиційно розглядалися педагогікою невідокремлено, як цілісний процес; надана теоретична інтерпретація цієї тенденції; показано, що остання формує нові виклики педагогічній теорії і практиці та на методологічному рівні зорієнтовано педагогіку до уточнення своїх об’єкту та функцій в умовах домінування технологій (перехід від орієнтації на межі зростання технологій до орієнтації на межі збереження, відтворення людини);
- обґрунтована застосовність понять, запозичених з інформаційної теорії й практики, в теорії й практиці вищої освіти, зокрема понять інформаційного середовища, інформаційних ресурсів, метаінформації, інформаційної активності, інформаційної потреби, релевантності, пертинентності, інформаційного пошуку; розкрита специфіка змісту цих понять в контексті освітньої діяльності; звернуто увагу на те, що формування інформаційної потреби, розвиток інформаційної активності входять в цілі навчання, а не є властивими студентам спочатку, що істотно модифікує так звану студентоцентристську концепцію навчання.
- розкрита роль і зміст інформаційної діяльності в структурі освітньої діяльності вищої школи; виявлена специфіка інформаційного пошуку і аналітико-синтетичної обробки інформації в учбовому процесі; обгрунтована асиміляція освітньою діяльністю важливих методів науково-інформаційної діяльності, зокрема засобів опанування сучасних інформаційних потоків із залученням інформаційного пошуку, аналітико-синтетичної обробки та представлення актуальної наукової інформації; показано, що за наявності величезного вхідного потоку інформації кафедра має брати на себе роль центру аналізу інформації, виконуючи функції згортання та адаптації цього потоку.
Дістали подальшого розвитку:
- методологічні основи інформаційного забезпечення навчального процесу; показано, що, що воно має будуватися на педагогічних принципах послідовності та доступності, отже інформація повинна надаватися студенту за обсягом і складністю у відповідності до рівню його фахової підготовки й усвідомленості інформаційних потреб, тобто враховувати рівень його підготовки як споживача інформації;
- поняття інформаційної культури, а також обґрунтування його ролі в освітній діяльності вищої школи; показано, що інформаційна культура не зводиться до вміння користуватися інформаційними технологіями, але є чинником виживання людства за викликів і небезпек, що виникають в інформаційному суспільстві; обгрунтовані концептуальні положення в розумінні змісту поняття інформаційної культури, інформаційно-культурної місії освітньої діяльності.
Практичне значення дослідження полягає, передусім, в уточненні методологічних засад, важливих для розвитку педагогіки та вдосконалення освітньої діяльності вищої школи. Завдяки розвитку інформаційного підходу, теоретичних положень щодо інформаційно-комунікативних процесів поняття інформації отримало простір застосування в педагогічному дискурсі, створені основи формування адекватних інформаційних уявлень педагогів та студентів, подальшого вдосконалення методик навчання.
Положення і результати дослідження можуть служити основою підготовки курсу «Інформаційна культура», бути використаними в модернізації змісту навчальних дисциплін бібліотечно-бібліографічного спрямування, а також професійно-орієнтованих дисциплін «Педагогіка», «Документаційне забезпечення управління», «Корпоративні інформаційні системи», «Інформаційна безпека та захист інформації», «Міжнародна інформація», «Інформатизація і соціальні процеси»; можуть бути використані в системі підвищення кваліфікації фахівців, які займаються створенням інформаційних систем і технологій, а також при організації інформаційного забезпечення аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів.
Положення і результати дослідження знайшли відбиття в обгрунтуванні діяльності студентського навчально-виховного центру «Україна і світ» СНУ імені Володимира Даля.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 107.113-1588/39 від 15.06.2011 року); Інституту проблем реєстрації інформації НАН України (довідка № 102-3-286/1 від 26.07.2011 року); Маріупольського державного університету (довідка № 1256/01-23/08 від 12.09.2011 року); Харківської державної академії культури (довідка № 38-01-746 від 05.09.2011 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом багаторічних досліджень впливу інформатизації суспільства на теорію й практикою вищої освіти, що відбито в колективних публікаціях. Зокрема у статті „Об использовании научной информации в вузе технического профиля // Передовой науч. опыт высш и ср. школы, рекомендуемый для внедрения: Информ. сб. / НИИВШ. – Вып. 2. – М., 1990. – С. 14–32”, написаній у співавторстві з В.Г.Сумцовим, особисто автору належить формулювання цілей дослідження, а також інтерпретація результатів; у статті „Про культурний аспект і вектор інновацій в освітній діяльності вищої школи / Голубенко О., Гайдуков В., Чурсін М. // Педагогічна і психологічна науки в Україні. Т.4. Педагогіка і психологія вищої школи. – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 108–121” автору належить теоретичне обґрунтування подання інформації в студентському навчально-виховному центрі „Україна і світ” СНУ ім. В. Даля, а також педагогічного ефекту, що досягається діяльністю цього центру. В інших сумісних публікаціях автору належать концептуальні та теоретичні положення.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у доповідях і повідомленнях на ряді міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових, науково-практичних конференцій, зокрема: Науково-методичній конференції "Проблеми та перспективи управління якістю підготовки спецiалiстiв" (Київ, КIIЦА, 1993); III Українській науково-методичній конференції „Застосування персональних ЕОМ в навчальному процесі вузу” (Львів, 1994); Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток освітніх процесів й становлення громадянина в контексті європейської інтеграції” (Луганськ, 2004); Науково-методичній конференції "Комп’ютерні технології в та проведенні навчального процесу в технiчному вузi" (Київ, 1995); III Міжнародній науково-практичній конференції „Єдиний інформаційний простір” (Дніпропетровськ, 2005); VII, VIII, XI, XII Міжнародних науково-практичних конференціях “Університет і регіон” (Луганськ, 2001 2002, 2005, 2008, 2010); Міжнародному конгресі „Інформаційне суспільство XXI століття” (Москва, 2004); Міжнародних науково-практичних конференціях „Проблеми формування інформаційної культури особистості” (Маріуполь, 2009–2011); ІІ та ІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях „Інформаційна освіта і професійно-комунікативні технології ХХІ ст.” (Одеса, 2009, 2010); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Становлення образотворчого мистецтва в сучасному соціокультурному просторі» (Луганськ, 2010); Міжнародних науково-практичних конференціях „Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку” (Харків, 2010, 2011); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Культурна спадщина України та інформаційно-комунікативні технології» (Київ, Інститут культурології, 2010); Методологічному семінарі «Інформаційно-комунікативні технології навчання: стратегія розвитку та досвід упровадження» (Київ, Інститут педагогіки НАПН України, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології і системи в документознавчій сфері» (Донецьк, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Самоосвіта та розвиток емоційного інтелекту як фактор удосконалення педагогічної майстерності вчителя» (Миргород, 2011); XVII Науково-практичній конференції «Університет і регіон: проблеми сучасної освіти» (Луганськ, 2011).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у двох монографіях, 22 статтях у фахових наукових журналах та 41 публікації в інших наукових виданнях та збірниках матеріалів конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведені в дисертації дослідження дозволили отримати наступні основні наукові та практичні результати:
1. Система освіти, з одного боку, виступає об’єктом інформатизації, як важливий соціальний інститут, а з іншого її суб’єктом, оскільки цілі інформатизації в суспільстві не можуть бути досягнуті без адекватної інформатизації освіти.
Вивчення основних проявів та наслідків трансформації інфосфери під впливом інформатизації та їх відбиття в теорії та практиці вищої освіти показало, що інформатизація суспільства, яка супроводжується такими тенденціями як глобалізація, прискорення та спеціалізація, докорінно змінює характер доступу до знань та інформації тих, хто навчається, модифікує цілі, завдання, функції системи освіти, зокрема вищої освіти.
Так, глобалізація та її істотний для освіти прояв – створення глобальної інформаційної мережі Інтернет – примусили освітян прийняти те, що надання знань та інформації – не монополія системи освіти, а крім того, створили величезне зовнішнє сховище інформації із швидким та ефективним доступом, що вже вдесятеро перевищує «біологічну» пам’ять людства. Перед методологією освіти вже вкотре, але з новою силою постало питання – чому навчати? Педагогіка протягом століть зосереджувалася на тому, як донести до учня безумовно потрібне йому знання, але в наш час вона зазнає неабияких труднощів у виділенні з величезного зовнішнього потоку тієї інформації, що може вважатися за потрібну.
Інші аспекти виклику системі освіти утворюють тенденції прискорення та спеціалізації, що тісно пов’язані з новими характеристиками інфосфери. Прискорення викликане швидким зростанням обсягів наукової та технічної інформації та, відповідно, настільки ж швидким її застаріванням. Наука та техніка реагують на ці тенденції спеціалізацією. Остання вимагає відповідної орієнтації освітньої діяльності, що суперечить традиційній меті педагогіки – формуванню освіченої та вихованої людини. Таким чином, характеристики інфосфери стають чинником формування проблематики освітньої діяльності.
Аналіз систем вищої освіти та наукової комунікації показав, що саме остання приймає на себе освітні функції на післядипломному етапі, тобто протягом всього періоду активної професійної діяльності фахівця. Тому до цілей та змісту вищої освіти включаються нові складові – знання, що стосуються інформаційного пошуку, та вміння вести самостійний діалог із системою наукових комунікацій, в її як традиційному, так і «зануреному в Інтернет», вигляді. Отже, наявність Глобальної мережі з комплексом розташованих в ній інформаційних сховищ та засобів доступу є джерелом нових вимог до системи освіти, а також до її методології.
Вища школа все більш широко і інтенсивно залучає до навчального процесу актуальну наукову інформацію, що вимагає залучення і відповідних атрибутів інформаційної діяльності – теоретичного і понятійного апарату, методів, технології. Все це дозволяє говорити про взаємну дифузію систем вищої освіти і наукової комунікації, розмиванню меж між ними.
Встановлено, що поняття інформатизації зазнало трансформації, суть якої в переході від технократичних уявлень про її зміст до соціальних і соціокультурних. Показано, що аналогічна картина спостерігається і в інформатиці, де провідне місце займають в даний час не технічні або технологічні проблеми, а проблеми соціальні, етичні, культурні, тобто проблеми гуманітарного характеру. Це наближає інформатику до педагогіки.
Визначено, що вищою школою охоплюється період освіти, проміжний між тим часом, коли суспільство ще точно знає, яку інформацію повинен засвоїти той, хто навчається, і тим, коли воно готове надати право пошуку, відбору і засвоєння необхідної інформації йому самому.
2. У добу інформатизації залишається фактом відсутність в методології освіти адекватних інформаційних уявлень щодо навчання як інформаційного процесу. Це до цих пір істотно стримувало застосування інформаційного підходу в аналізі навчання як інформаційного процесу.
У дисертації здійснений розвиток семантичної концепції інформації, в основі якої покладено поняття тезаурусу. Тезаурус є моделлю знань, що складається із сукупності смисловиражаючих елементів (понять) та смислових зв’язків між ними. Одиницею інформації (знань) виступає поняття – елемент, наділений семантикою, що є дуже важливим для педагогіки, оскільки «класичні» теоретико-інформаційні підходи застосовують в якості одиниці інформації суто математичну одиницю – біт.
Тезаурус, як показано в роботі, може служити моделлю певної предметної області, отже моделлю цілей навчання. Тезаурус спеціальності може служити також інструментом автоматизованого відбору релевантної інформації в інформаційному забезпеченні навчального процесу. Формою подання тезаурусу є словник дескрипторів з експліцитно заданими смисловими відношеннями між ними. Для побудови тезаурусу спеціальності як моделі цілі навчання в роботі запропоновано скористатися з того, що найбільш важливі для певної предметної області поняття зосереджені в документальному інформаційному потоці (ДІП) в цій області. Для виділення з ДІП найбільш важливих понять (термінів) запропоновано використати можливості системно-структурних досліджень та моніторингу ДІП, розроблених в інформатиці і заснованих на побудові рангових розподілів елементів ДІП (зокрема, частотних словників). Подібні дослідження ДІП в динаміці дозволяють виявляти тенденції зміни змісту дисципліни, що робить можливим прогнозування змісту підготовки фахівців в даній предметній області. Отже, в дослідженні розроблено інформаційну модель цілей навчання та запропоновано об’єктивний метод її формування;
3. У дисертації (а також в монографічних виданнях автора) розроблено тезаурусну модель інформаційної взаємодії, яка водночас виступає теоретико-інформаційною моделлю процесу навчання. Ця модель описує ефективність комунікації в залежності від співвідношення відомих і невідомих реципієнту елементів у повідомленні. Автором доведено, що емпірична залежність, на яку свого часу вказав Ю. А. Шрейдер, є ні чим іншим як ентропією двох несумісних взаємозалежних подій: появи відомого та невідомого елементів повідомлення. Показано, що тезаурусна модель комунікації, математичною характеристикою якої служить ентропія, є теоретичним обґрунтуванням педагогічних принципів доступності й послідовності у навчанні, а крім того, оптимізаційного характеру учбової комунікації та нелінійності, що їй притаманна.
На підставі застосування ентропійної характеристики до елементів рангового розподілу ДІП автором обґрунтована оцінка значущості того чи іншого поняття для даної предметної області, що створює можливість залучення формалізованих методів відбору термінології з ДІП в їх традиційній або електронній формі.
На прикладі дослідження взаємостосунків когнітивної психології і тезаурусного підходу в семантичній концепції інформації показано, що дисципліни, що відносяться до когнітивних, потребують розвитку семантико-інформаційних уявлень, що перехід від вивчення сигнальної інформаційної взаємодії до її вивчення на рівні понять наближає когнітологію до семантико-інформаційних уявлень, узагальнених в понятті тезауруса і тезаурусної моделі комунікації. Відзначена необхідність некласичних підходів в описі природи мислення, показано, що тезаурусна модель комунікації може розглядатися і як когнітивна модель, і як когнітивна система.
На основі аналізу тезаурусної моделі комунікації експліковано ситуації управління і розвитку в пізнанні. Першій відповідає ситуація, коли тезауруси джерела і реципієнта мають значну область перетину, тобто майже співпадають, і сприймана реципієнтом інформація визначається невідомою частиною повідомлення, яка об'єктивно і задає ціль навчання. В цьому випадку виявляється застосовною кібернетична модель комунікації, В іншій ситуації, коли тезаурус реципієнта істотно менше за тезаурус повідомлення, результат комунікації, напроти, залежить від тієї частини понять, яка відома реципієнту в повідомленні, – ця ситуація відповідає вільному (і в певному значенні хаотичному) процесу пізнання (засвоєння інформації), – тут йдеться про інформаційний процес зовні ситуації управління – інформатичну модель комунікації.
В процесі навчання у вищому навчальному закладі повинен бути здійснений поступовий перехід від кібернетичної до інформатичної моделі надання студентам інформації – від управління до розвитку.
4. Аналіз впливу інформаційних технологій на освітню діяльність вищої школи показав, що педагогічна оцінка цього впливу характеризується нелінійністю, яка коротко полягає в «зміні знаку» оцінки.
На попередніх етапах інформаційно-технологічної експансії загальна оцінка впровадження технологій була безумовно схвальною, формуючи, так би мовити, її «висхідну гілку» (усуває бар’єри відстані й часу в доступі до інформації, забезпечує учасникам освітнього процесу доступ до величезних обсягів інформації, формує якісно нове комунікаційне середовище, що забезпечує можливість більш зручного діалогу між учасниками освітньої діяльності, сприяє усуненню соціальних перешкод отриманню освіти т.ін.). Проте подальше швидке вдосконалення інформаційних технологій та безоглядне їх застосування виявило також і певні негативні результати їх впливу на знання та особистість того, хто навчається. Зокрема:
- допомога технологій в обробці «зовнішньої» інформації призводить до появи персоніфікованого віртуального асистента з ефектом усунення людини від прийняття рішень;
- на тлі зростання ємності зовнішніх сховищ формується думка, що учням нічого не знадобиться запам’ятовувати – у них буде пристосування, що зберігає всю інформацію;
- досяжність знання в Мережі призводить до його абсолютного знецінення: «все доступно, і ніхто нічого не знає»;
- технології «вдосконаленої реальності» призводять до того, що все більша частина функціональних можливостей людини виходить за межі її тіла, утворюючи екзосоматичну (небіологічну) особу;
- свобода, яку отримує споживач інформації в Інтернет, кінець-кінцем призводить до організації для нього альтернативної реальності, простіше кажучи, до маніпулювання ним;
- намагання підвищити ефективність навчання за допомогою зовнішніх пристроїв аналізу інформації мають слідством позбавлення людини можливості реалізації своєї дії й навіть волі (бажання) до дії стосовно інформації: інформування, що обминає особистість та, навіть, свідомість;
- здатність інформаційних технологій заощаджувати час утворює ситуацію, коли людям катастрофічно його не вистачає;
- тенденція віртуалізації розмиває саме поняття того, що значить бути людиною, створює умови для заміни людини «пост-людиною».
Доведено, що причиною вказаних тенденцій є розвиток інформаційних технологій, що на відміну від людини вдосконалюються з шаленою швидкістю, поступово стають самодостатніми в навчальному процесі, усуваючи з нього і професорів, і студентів. Інтелектуальні пристрої впритул наближаються до людини, а знання, навпаки, дедалі відчужується від неї, набувають неприродної самостійності. Педагогіка втрачає здатність здійснювати виховну функцію в людському її розумінні хоча б з причини незатребуваності людської особистості в царині високих технологій. Отже, на тлі всебічного сприяння упровадженню інформаційних технологій на всіх етапах руху інформації від джерела до споживача й далі аж до її сприймання та засвоєння відбувається самоусунення педагогіки як суто людської діяльності на користь технологій. Навчальна функція зводиться до інформаційної, що все більше здійснюється між комп’ютерами та програмами, залишаючи осторонь людську особистість.
Отже, підвищення якості навчання на основі інформаційних технологій може бути досягнуте тільки з розумінням того, яким шляхом може бути встановлена рівновага між потребами сучасного виробництва та потребами збереження людини, людської особистості, врешті людини-виду, тобто людства. Такий підхід залишає в навчальному процесі людину: і педагога, і студента.
Зроблено виведення про необхідність зміни акцентів у методології освіти: з орієнтації на межі зростання (технологій) до орієнтації на межі руйнування (людської особистості), звісно з метою не допустити останнього.
5. У дослідженні розроблені методичні принципи інформаційного забезпечення начального процесу. В контексті реалізації інформаційного підходу в аналізі освітньої діяльності в роботі уточнено зміст понять, залучених з інформатики: понять інформаційної потреби, пертинентності, метаінформації й інформаційного середовища в інформаційному забезпеченні студентів, охарактеризовані особливості інформаційного пошуку в рамках навчального процесу.
Обґрунтований висновок про те, що інформаційна потреба відсутня у студентів на початковому етапі навчання і повинна бути цілком сформованою до моменту закінчення вузу. Звідси на ранніх етапах підготовки у студентів в інформаційних потребах переважає об'єктивний аспект, а на завершальних – суб'єктивний. Показано, що формування інформаційної потреби і розвиток інформаційної активності тепер повинні включатися в цілі підготовки фахівців, так же, як метаінформація і метазнання.
Доведена необхідність викладацького контролю за процесом і/чи результатами інформаційного пошуку, виконуваного студентами самостійно в рамках навчального процесу; цей контроль повинен бути достатньо жорстким на початкових етапах навчання, та мінімальним на завершальних.
Обґрунтована важливість досягнення комфортності інформаційного середовища для студентів, що істотно для досягнення педагогічних цілей, зокрема, розвитку інформаційної активності студентів, підтримки їх інтересу до навчання. Цьому сприяє оптимізація темпів навчання і обсягів сприйманої інформації, а також свобода вибору джерел інформації, траєкторії навчання і т.д. Показано, що інформаційна поведінка як студента, так і навчального закладу відносно студента повинні істотно змінюватися протягом періоду навчання.
6. У дисертації досліджені методологічні питання формування і використання інформаційних ресурсів в освіті. Обґрунтований ресурсний підхід до інформації в освітній діяльності вищої школи. Охарактеризована як вельми важлива для теперішнього моменту проблема ідентифікації інформаційних ресурсів вищої школи. Зазначена необхідність переводу наявних інформаційних ресурсів з пасивної в активну форму.
Виявлені умови формування і використовування інформаційних ресурсів вищої школи, показана важливість включення в ці ресурси персональних баз даних учених і фахівців вищих навчальних закладів.
7. У контексті дифузії функцій систем освіти й наукової комунікації визначені актуальні напрями, досліджена роль, функції та зміст інформаційної діяльності в структурі освітньої діяльності вищої школи. Інформаційна діяльність у вищій школі стає необхідною для реалізації системою освіти своїх функцій за умов інформатизації, драматичного зростання «зовнішніх» інформаційних потоків, перш за все потоків науково-технічної інформації.
Виділений самостійний напрям педагогічної діяльності – інформаційно-педагогічна діяльність, що підрозділяється на науково-інформаційну і навчально-інформаційну. Науково-інформаційна діяльність у вищій школі направлена на формування вхідного потоку наукової інформації, його аналітико-синтетичну обробку, навчально-інформаційна – на його методичну (дидактичну) обробку і надання студентам в навчальному процесі. Виділення вказаних видів діяльності відбиває закономірний еволюційний процес розподілу праці в освітній діяльності в умовах інформатизації суспільства.
Підкреслена важливість для вищої освіти ключових складових інформаційної діяльності, якими виступають інформаційний пошук і аналітико-синтетична обробка інформації (АСО). Особливістю сучасного етапу розвитку аналітики є широке залучення до її виконування програмних засобів, що дозволяє обробляти величезні обсяги інформації. У той же час, як показано в роботі, при виконанні АСО залишається потреба й у людському інтелекті. Зокрема, кафедра вищого навчального закладу має відігравати роль центру аналізу інформації, до функцій якого входять розробка посібників для інформаційного пошуку за профілем кафедри, створення оглядів наукових першоджерел, термінологічних посібників, переліків релевантних сайтів і т.п.
Обгрунтовано твердження, що інформаційна діяльність у вищій школі, здійснювана як викладачами, так і студентами, підвищує якість інформації, що надходить до навчального процесу, служить цілям гуманізації освітньої діяльності, оскільки направлена на створення комфортного інформаційного середовища, зниження інформаційних навантажень та усунення різного роду інформаційних бар'єрів. Інформаційна діяльність є чинником гуманітаризації освітньої діяльності, оскільки здійснюється за допомогою дії людського інтелекту на інформаційний потік (і, отже, доводить затребуваність людського інтелекту) на противагу машинним методам роботи з інформацією. ІД стимулює розвиток наукових напрямів, пов'язаних із сприйняттям і обробкою інформації людиною, акцентує увагу на гуманітарних аспектах інформаційної взаємодії в суспільстві.
Практична реалізація ідеї інформаційного центру, що втілив би поряд із суто навчальними, також і культурно-виховні функції, була здійснена за участю автора в масштабному експерименті – створенні в СНУ ім. В. Даля студентського навчально-виховного центру «Україна і світ». В діяльності Центру знайшли втілення висунуті автором теоретичні положення щодо особливостей інформаційної взаємодії, описаних в теоретичній частині цієї роботи.
Створення Центру стало прикладом гуманітарної інновації, яка втілює таку інформаційну технологію, що залишає того, хто вчиться, дійсно суб’єктом пізнання, особистістю. Отже, доведена можливість інтенсифікації пізнавальної діяльності студентів в контексті підпорядкування інформаційної технології педагогічним принципам.
8. У роботі досліджено зміст поняття інформаційної культури як найважливішого аспекту навчання і виховання, розроблені методологічні аспекти поняття інформаційної культури. Інформаційна культура в освітній діяльності вищої школи виступає і як її мета, і як засіб досягнення цієї мети. Інформаційна культура не тільки має бути властива випускнику вузу, вона має також характеризувати умови його підготовки.
Методологічна позиція, яку відстоює автор, виходить з того, що інформаційну культуру слід розуміти як найважливішу і вельми актуальну складову частину культури взагалі. У зв'язку з цим запропоновано інструментальне розуміння культури – як поняття, що протиставляється поняттю цивілізації, як діяльності людини, направленої на виживання людства, як вияв її «волі до життя» (за А. Швейцером). Культура в наш час протистоїть численним цивілізаційним глобальним загрозам інформаційної властивості: від непередбачуваних наслідків розвитку науки і застосування наукових досягнень до збільшеної залежності людства від окремого індивіда завдяки глобалізації інформаційного простору. Інформаційна культура в рамках тезаурусного підходу до моделювання інформаційних процесів, що розвивається в роботі, може бути визначена як чинник оптимізації темпів зростання загальнолюдського тезаурусу, що забезпечує його цілісність. Як показано в роботі, культура є найбільш ефективним засобом обмеження людської поведінки, оскільки інші обмеження, зовнішні по відношенню до людини, в інформаційному суспільстві виявляються неефективними.
Інформаційна культура врешті визначається як відносини культури, перенесені в інформаційний простір.
Показано, що на зміст поняття інформаційної культури здійснює істотний вплив прискорення як глобальний чинник сучасності. Прискорення з набагато більшою жорсткістю вимагає наявності деякої абсолютної моделі поведінки у кожного члена суспільства, а це обумовлює піднесення культурних взагалі і інформаційно-культурних аспектів, зокрема, в освітній діяльності вищої школи.
Освіта в умовах інформатизації вимушена визнати протилежність, протиставленість гранично вузького і гранично широкого контексту пізнання. Її подолання – функція культури. Таке розуміння інформаційної культури дозоляє вважати останню категорією педагогіки.
У роботі окреслений вибір, що стоїть перед вищою школою: або освічена людина, або фахівець. Такий вибір робить вищу школу як соціальний інститут суб'єктом історичного процесу. Освіта, спираючись на інформаційну культуру, може й повинна вплинути на долю майбутнього суспільства.
Як наголошується в [356, с. 65], у методології є дві основні орієнтації, критично-аналітична і проектно-конструктивна. Отже, у дисертації теоретично узагальнено вплив інформатизації суспільства на освітню діяльність і запропоновано вирішення наукової проблеми створення методологічних основ освітньої діяльності, адекватних умовам інформатизації. Таким чином, у дисертації сформовано основні елементи інформаційної парадигми освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Каныгин Ю. М. Основы теоретической информатики / Ю. М. Каныгин, Г. И. Калитич. – К. : Наук. думка, 1990. – 232 с.
2. Шейко В. М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) : моногр. в 2 т. / В. М. Шейко. – Х. : Основа, 2001.
Т.1. – 2001. – 520 с.
3. Черный А. И. На пороге информационного общества / А. И. Черный // Материалы 5-ой Международной конференции «НТИ-2000» (Москва, 22-24 ноября 2000 г.). – М. : ВИНИТИ, 2000. – С. 332–336.
4. Infomatizacja obrazovanja, ostvarenja, mogucnosti i perspektive / Nadrijanski D. // 1 Simp. «Inf. u obraz.», Split, 1990 / Tehn. fak. «M. Pupin». Inst. politehn. – Zrenjanin, 1990. – С. 5–13.
5. Матвіїв М. Я. Маркетинг знань: методологічний та організаційний аспекти : монографія / М. Я. Матвіїв. – Тернопіль : Економічна думка, 2007. – 448 с.
6. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; відповід. ред. В. Г. Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
7. Профессия – инженер-машиностроитель / Л. В. Левицкий, Г. Х. Рубинович, Б. Н. Бирюков, В. А. Аксенов. – Иркутск : Изд-во Иркутского ун-та, 1984. – 144 с.
8. Клименюк А. В. Методология и методика педагогического исследования. Постановка цели и задач исследования : [учеб. пособие] / А. В. Клименюк, А. А. Калита, Э. П. Бережная. – К. : НИИ педагогики, 1986. – 100 с.
9. Yuexiao Zhang. Definitions and Sciences of Information / Yuexiao Zhang // Information Processing & Management. – 1988. –Vol. 24. – N 4. – pp. 479–491.
10. Щедровицкий Г. П. Принципы и общая схема методологической организации системно-структурных исследований и разработок / Г. П. Щедровицкий // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник. – М. : Наука, 1981. – С. 193–227.
11. Кравец А. С. Методология: понятие, структура, функция / А. С. Кравец // Методол. пробл. развития науки. – Иркутск : Наука, 1982. – С. 8–32.
12. Попков В. А. Теория и практика высшего профессионального образования : [учеб. пособ. для системы дополнительного педагогического образования] / В. А. Попков, А. В. Коржуев. – М. : Академический Проект, 2004. – 432 с.
13. Садовский В. И. Диалектика и системный подход/ В. И. Садовский // Диалектика и системный анализ. – М. : ВНИИСИ, 1986. – С. 27–38.
14. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций : [учебное пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК]. – М. : Прометей, 1992. – 528 с.
15. Лекторский В. А. Субъект, объект, познание / В. А. Лекторский. – М. : Наука, 1980. – 360 с.
16. Бряник Н. В. Введение в современную теорию познания : [учеб. пособие] / Н. В. Бряник. – М. : Академический Проект ; Екатеринбург : Деловая книга, 2003. – 288 с.
17. Фокин Ю. Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество : [учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений] / Ю. Г. Фокин. — М. : Издательский центр «Академия», 2002. – 224 с.
18. Гусинский Э. Н. Введение в философию образования / Э. Н. Гусинский, Ю. И. Турчанинова. – М. : Логос, 2003. – 248 с.
19. Современная социология образования : [учеб. пособ.]. – Ростов н/Д : Феникс, 2005. – 320 с. – (Серия «Alma Mater»).
20. Чурсин Н. Н. Социология и информатика: аспекты общности / Н. Н. Чурсин // Вісн. Східноукр. держ. ун-та. – 1998. – № 5 (15). – С. 30–35.
21. Хегенхан Б. Теории научения / Б. Хегенхан, М. Олсон. – 6-е изд. – СПб. : Питер, 2004. – 474 с. : ил. – (Серия «Мастера психологии»).
22. Марков Ю. Г. Функциональный подход в современном научном познании / Ю. Г. Марков. – Новосибирск : Наука, 1982. – 256 с.
23. Чурсін М. М. Від кібернетичної до інформаційної парадигми вищої освіти / М. М. Чурсін, Ю. А. Тищенко // Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (на підставі матеріалів XIV Міжнародної науково-практичної конференції «Університет і регіон», 29-30 жовтня 2008 р). – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. – С. 325–327.
24. Чурсин Н. Н. Эпистемологические уроки квантового принципа / Н. Н. Чурсин // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2006. – № 6 (100). – С. 181–185.
25. Чурсин Н. Н. Принцип дополнительности в определении информации / Н. Н. Чурсин // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2009. – № 8 (138). – Ч.II. – С. 176–179.
26. Чурсин Н. Н. Рассуждения в понятиях теории пределов / Н. Н. Чурсин // Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету : матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції «Університет і регіон» (Луганськ, 5-6 грудня 2001 р.) / За заг. ред. проф. В. А. Слащова. – Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-та, 2001. – С. 235.
27. Лесков Л. В. Нелинейная Вселенная: новый дом для человечества / Л. В. Лесков. – М. : Экономика, 2003. – 446 с.
28. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищий школі : [навч. посіб.] / З. І. Слєпкань – К. : Вища шк., 2005. – 239 с.
29. Кедров Б. М. О движении научного познания / Б. М. Кедров // На пути к теории научного знания. – М. : Наука, 1984. – С. 8–25.
30. Инфосфера: Информационные структуры, системы и процессы в науке и обществе / Ю. М. Арский, Р. С. Гиляревский, И. С. Туров, А. И. Черный. – М. : ВИНИТИ, 1996 . – 489 с., 94 табл., 16 ил. – (Российская академия наук).
31. Toffler Alvin. Power shift. Knowledge, wealth and violence at the edge of the 21st century / Alvin Toffler. – New York : Bantam books, 1990. – 619 p.
32. Эпштейн М. Н. Парадоксы новизны: О литературном развитии XIX-XX веков / М. Н. Эпштейн. – М. : Советский писатель, 1988. – 416 с.
33. Эпштейн М. Информационный взрыв и травма постмодерна / М. Эпштейн // Звезда. – 1999. – № 11. – C. 216–227.
34. Ортега-и-Гассет. Восстание масс / Ортега-и-Гассет // Вопросы философии. – 1989. – № 4. – С. 114–155.
35. Шапиро Э. Л. Научно-информационная деятельность и преодоление экологической катастрофы / Э. Л. Шапиро // НТИ. Сер. 2. – 1990. – № 9. – С. 2–5.
36. Шейко В. М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) : моногр. в 2 т. / В. М. Шейко. – Х. : Основа, 2001.
Т.2. – 2001. – 400 с.
37. Беляев Н. Ю. Новая цивилизация как неизбежность [Электронный ресурс] / Н. Ю. Беляев // Москва, август 2010. – Режим доступа :
http://www.moskvam.ru/zhurnal/zhurnal_arhive/view_arhive/?id=179. – Загол. с экрана.
38. Шрейдер Ю. А. Системы и модели / Ю. А. Шрейдер, А. А. Шаров. – М. : Радио и связь, 1982. – 152 с.
39. Могилевский В. Д. Методология систем: вербальный подход / В. Д. Могилевский. – М. : Экономика, 1999. – 251 с.
40. Чурсин Н. Н. Специализация и ускорение как социальные факторы: образовательный контекст / Н. Н. Чурсин // Соціологічні дослідження : [зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету]. – Вип. 1. – Луганськ : Вид-во СНУ, 2001. – С. 220–229.
41. Чурсін М. М. Сучасні характеристики інфосфери та їхній вплив на освітню діяльність / М. М. Чурсін // Развитие образовательных процессов и становление гражданина в контексте европейской интеграции : [сборник статей Международной научно-практической конференции]. – Луганск : Янтар, 2004. – С. 409–419.
42. Невзлин Б. И. Характеристики информационного пространства и информационной среды в модели устойчивого развития Украины / Б. И. Невзлин, Н. Н. Чурсин // Научные Юзвишинские чтения : международный конгресс «Информационное общество XXI века». – М. : Международное изд-во «Информациология», 2004. – С. 24–28.
43. Чурсин Н. Н. Образовательные новации в контексте глобализации среды / Н. Н. Чурсин // Активізація творчого потенціалу учнівської молоді в контексті глобалізації освіти : [зб. наук. праць] / за ред. Третяченко В. В. (гол. ред. ради), Гладушиної Р. М., Левченка О. О., Філіппова В. Л., Цимбал І. І. та ін.. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – С. 8–15.
44. Шапоринский С. А. Обучение и научное познание / С. А. Шапоринский. – М. : Педагогика, 1981. – 208 с.
45. Михайлов А. И. Об основных направлениях развития системы научно-технической информации в стране / А. И. Михайлов // НТИ. Сер. 1. – 1980. – № 4. – С. 1–7.
46. Вовканич С. И. Управление наукой в производственном объединении / С. И. Вовканич, Г. И. Калитич. – К. : Наукова думка, 1980. – 223 с.
47. Чурсин Н. Н. Научно-техническая революция в эпоху НТР / Н. Н. Чурсин // Под знаменем ленинизма. – 1983. – № 24. – С. 55–57.
48. Блюменау Д. И. Информация и информационный сервис / Д. И. Блюменау. – Л. : Наука, 1989. – 102 с. – (Серия «Наука и технический прогресс»).
49. Чурсин Н. Н. Научно-техническая революция и подготовка потребителей информации / Н. Н. Чурсин // Информ. системы : труды Московского городского семинара молодых ученых (Москва, май 1981 г.). – М., 1982. – С. 174–180.
50. Dowling Sherwood A., National Museum of American Art. Internet Education: Reform or False Panacea? (In: Public Access to the Internet, May, 1997).
51. Основы информатики : [курс лекций] / Р. С. Гиляревский. – М. : Издательство «Экзамен», 2003. – 320 с.
52. Суровикин В. М. Проблемы подготовки кадров для ГСНТИ / В. М. Суровикин, Ю. Ю. Ухин. – М., 1981. – 10 с.
53. Баранов С. П. Сущность процесса обучения / С. П. Баранов. – М. : Просвещение, 1981. – 143 с.
54. Цаленко М. С. Роль новых информационных технологий в научно-техническом прогрессе / М. С. Цаленко. – М. : ВНИИ систем. исслед., 1985. – 70 с.
55. Арнтц Х. Информационная деятельность как стратегия в столкновении с будущим / Х. Арнтц // Междунар. форум по информ. и документации. – 1977. – Т. 2. – № 1. – С. 1–7.
56. Соколов А. В. Автоматизация библиографического поиска в СССР (история, современное состояние, перспектива развития) : Дис. ... д-ра пед. наук : 05.25.03 / А. В. Соколов. – Л., 1977. – 534 с.: ил. – Библиогр.: с. 362–500.
57. Афанасьев В. Образование и повышение квалификации трудящихся в условиях НТР / В. Афанасьев // НТР и социальный прогресс : Труды междунар. симпозиума ученых и специалистов стран-членов СЭВ и СФРЮ. – М., 1977. – Т. 2. – С. 372–379.
58. Гершунский В. С. Прогнозирование содержания обучения в техникумах : [учеб.- метод. пособ.] / В. С. Гершунский – М. : Высш. шк., 1980. – 144 с.
59. Мирский Э. М. Междисциплинарные исследования и дисциплинарная организация науки / Э. М. Мирский. – М. : Наука, 1980. – 304 с.
60. Tchobanoff J. B. The education and training of online searchers: the searcher's experience./ J. Tchobanoff. – FID Publ. – 1980. – № 584. – pp. 7–29.
61. Чупрунов Д. И. Экономика, организация и планирование высшего образования / Д. И. Чупрунов, Е. Н. Жильцов – М. : Высш. шк., 1979. – 150 с.
62. Глушков В. М. Социально-экономическое управление в эпоху научно-технической революции / В. М. Глушков. – К., 1979. – 54 с. – (Препринт/ ИК АН УССР, 79-2).
63. Взрослый студент как сознательный потребитель в сфере образования: По пути повышения квалификации выпускников / Ю. П. Трейни, К. П. Кросс, С. Б. Сэмпл. Дж. С. Уилтсс ; пер. с англ. – М., 1978. – Т. 66. – № 8. – С. 32–41.
64. Уиннери Дж. Р. Инженерно-техническое образование: состояние и некоторые насущные проблемы / Дж. Р. Уиннери ТИИЭИР ; пер. с англ. – М., 1978. – Т. 66. – № 8. – С. 10–14.
65. Кугель С. А. Научно-техническая революция и проблемы профессиональной мобильности научных кадров / С. А. Кугель // НТР и социальный прогресс : Труды Междунар. симпозиума ученых и специалистов стран- членов СЭВ и СФРЮ. – М., 1977. – Т. 2. – С. 452–461.
66. Насибуллин Р. Т. Социальные проблемы профессиональной мобильности специалистов с высшим образованием : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филос. наук : спец. 00.09.03 «Социальная философия и философия истории» / Р. Т. Насибуллин. – Казань, 1980. – 21 с.
67. Информационные ресурсы и технологии в курсах подготовки инженера-химика / Т. В. Мещерякова, М. А. Сиротина, Е. А. Василенко, С. И. Сулименко // Материалы 5-ой Международной конференции «НТИ-2000» (Москва, 22-24 ноября 2000 г.). – М. : ВИНИТИ, 2000. – С. 247.
68. Лубракова Н. И. Информационная культура общества: проблемы и задачи / Н. И. Лубракова // Проблемы культуры в условиях Сибири и перестройки : [тез. докл. респ. науч. конф.]. – 1990. – С. 100–102.
69. Information literacy in the schools: a sampling of three programs. // Information Retrieval And Library Automation. – 1987. – № 12. – pp. 1–3.
70. Горячев А. В. О понятии «информационная грамотность» / А. В. Горячев // Информатика и образование. – 2001. – № 8. – С. 14–16.
71. Чурсин Н. Н., Руденко П. А. Некоторые глобальные тенденции в развитии инфосферы и их влияние на проблематику образовательной деятельности / Н. Н. Чурсин, П. А. Руденко // Праці Луганського відділення Міжнародної академії інформатизації. – Луганск. – 2002. – № 2 (5). – С. 53–59.
72. Луговой В. И. Феноменология образования и проблема его гуманизации / В. И. Луговой // Высшее образование: проблемы и перспективы развития. Вторые академические чтения. – К. : Международная академия наук высшей школы, министерство образования Украины, 1995. – С. 22–24.
73. Громов Г. Р. Очерки информационной технологии / Г. Р. Громов. – М. : ИнфоАрт, 1993. – 336 с.
74. Архангельский С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы : [учеб.-метод. пособ.] / С. И. Архангельский. – М. : Высш. шк., 1980. – 368 с.
75. Дубровский Д. И. Информация, сознание, мозг. / Д. И. Дубровский – М. : Высш. шк., 1980. – 286 с.
76. Вергасов В. М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе ; изд. 2-е, перераб. и доп./ В. М. Вергасов. – К. : Вища шк., 1985. – 176 с.
77. Лебедев О. Т., Даркевич Г. Е. Проблемы теории подготовки специалистов в высшей школе./ О. Т. Лебедев, Г. Е. Даркевич. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1984. – 212 с.
78. Павловска Елена. Раннее распознавание тенденции развития научных направлений / Елена Павловска // Международный форум по информации и документации. – 1991. – Т. 16. – № 1. – С. 26–31.
79. Антопольский А. Б. Проблемы развития и сопряжения государственных информационных ресурсов в рамках единого информационного пространства России / А. Б. Антопольский // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества : материалы конференции (Ялта, 1-9 июня 1996 г.). – Ялта, Автономная Республика Крым. – Т. 1. – С. 51–59.
80. Пиотровский Р. Г. Инженерная лингвистика и теория языка / Р. Г. Пиотровский. – Л. : Наука, 1979. – 112 с.
81. Пиотровский Р. Г. Текст, машина, человек / Р. Г. Пиотровский. – Л. : Наука, 1975. – 328 с.
82. Столяренко Л. Д. Основы психологии / Л. Д. Столяренко. –Ростов н/Д. : Логос, 1995. – 646 с.
83. Лазарев В. Ф. Структура познания и научная революция : [монография] / В. Ф. Лазарев, М. К. Трифоновна. – М. : Высш. шк., 1980. – 127 с.
84. Кузнецов Н. А. О развитии фундаментальных исследований по информационному взаимодействию в природе и обществе / Н. А. Кузнецов // НТИ. Сер. 2. – 1998. – № 8. – С. 1–5.
85. Мириманова М. С. Информационно-когнитивные процессы и их роль в информатизации / М. С. Мириманова // НТИ. Сер. 1. – 1989. – № 11. – С. 62–64.
86. Рябов Г. И. Закон эффективности обучения / Г. И. Рябов. // Педагогика. – 1993. – № 1. – С. 13–18.
87. Друкер Питер Ф. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества / Друкер Питер Ф. ; пер. с англ. – М. : ООО «И.Д.Вильямс», 2007. – 336 с.
88. Гришкин И. И. Понятие информации: Логико-методологический аспект / И. И. Гришкин. – М. : Наука, 1973. – 231 с.
89. Шрейдер Ю. А. О семантических аспектах теории информации / Ю. А. Шрейдер // Информация и кибернетика. – М. : Сов. радио, 1967. – С. 15–47.
90. Шрейдер Ю. А. Тезаурусы в информатике и теоретической семантике / Ю. А. Шрейдер // НТИ. Сер. 2. – 1971. – № 3. – С. 21–24.
91. Пробст М. А. Тезаурусы в информатике / М. А. Пробст // НТИ. Сер. 2. – 1979. – № 9. – С. 14–20.
92. Воробьев Г. Г. Теория тезаурусов в анализе коммуникации / Г. Г. Воробьев // Семиотика и информатика. Вып. 11. – М. : ВИНИТИ, 1979. – С. 3–36.
93. Бирюков Б. В. Тезаурусный подход к коммуникативным процессам и документальная информация / Б. В. Бирюков, Г. Г. Воробьев // Информация и управление. Философско-методологические аспекты. – М. : Наука, 1985. – С. 47–69.
94. Соломоник А. Семиотика и лингвистика / А. Соломоник. – М. : Молодая гвардия, 1995. – 352 с.
95. Шемакин Ю. И. Научно-техническая информация и управление : лекции / Ю. И. Шемакин. – М. : МЦНТИ, 1977. – 65 с.
96. Чурсин Н. Н. Популярная информатика / Н. Н. Чурсин – К. : Техника, 1982. – 158 с.
97. Якунин В. А. Обучение как процесс управления: Психологические аспекты / В. А. Якунин. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1988. – 160 с.
98. Георгиева П. Ж. Исследование и разработка информационной модели изучаемого в вузе материала : автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. техн. наук / П. Ж. Георгиева. – К., 1977. – 16 с.
99. Гусев И. Т. Некоторые семантические аспекты проблемы разработки учебных планов / И. Т. Гусев, Э.