РОЗВИТОК ІДЕЙ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ст. – ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ ст.) : РАЗВИТИЕ ИДЕЙ ребенкоцентризма В ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ И ПРАКТИКЕ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА XIX в. - ПЕРВАЯ ПОЛОВИНА ХХ в.)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Дрогобицький державний педагогічний університет
імені Івана Франка

На правах рукопису

Квас Олена Валерїївна

УДК 37(09)-053.2 «18/19»

РОЗВИТОК ІДЕЙ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ
В ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ст. – ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ ст.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Кемінь Володимир Петрович,
доктор педагогічних наук, професор

Дрогобич – 2012
Зміст

Вступ ………………………………………………………………

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження дитиноцентризму у вітчизняній та зарубіжній педагогіці………...
1.1. Дитиноцентризм в дискурсі сучасних гуманітарних досліджень
1.2. Дитинство в його історичних виявах………………………………
1.3. Педагогіка дитинства в сучасному освітньому просторі………...
Висновки до першого розділу…………………………………..

Розділ 2. Світ дитини і дитинства в українській виховній традиції другої половини ХІХ ст. – першої половини ХХ ст. ……
2.1. Народнопедагогічні уявлення про дитину і дитинство…………..
2.1.1. Етнопедагогічні погляди на розвиток дитини……………
2.1.2. Звичаєве право і становище української дитини…………
2.2. Еволюція образу дитини і дитинства у мистецькій традиції…….
2.2.1. Дитина як sacrum…………………………………………...
2.2.2. Образи дитини і дитинства в українській
малярській традиції………………………………………………………
2.2.3. Світ дитинства очима українських письменників другої половини ХІХ ст. – першої половини ХХ ст. …………………………
2.3. Ціннісний світ української дитини………………………………...
Висновки до другого розділу…………………………………...

Розділ 3. Ідеї дитиноцентризму в творчій спадщині педагогів та культурно-освітніх діячів другої половини ХІХ ст. – першої половини ХХ ст. …………………………………………….
3.1. Педагогіка "нового виховання" як реформаторський рух
у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. ……………………
3.1.1. "Століття дитини" та принципи нової педагогіки
Е. Кей ……………………………………………………………………..
3.1.2. Дитиноцентричні ідеї у педагогічній спадщині
М. Монтессорі……………………………………………………………
3.2. Розвиток ідей дитиноцентризму на Лівобережній Україні
(друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.)………………………
3.2.1. Дитиноцентричні засади педагогічної спадщини С. Шацького………………………………………………………………
3.3. Педологія як наука про розвиток дитини………………………….
3.3.1. І. Сікорський – яскравий представник
Київської школи педології………………………………………………
3.3.2. Харківська школа педології і дослідження дитини
та дитячого колективу…………………………………………………...
3.4. Західноукраїнська педагогічна думка другої половини
ХІХ ст. – першої половини ХХ ст. про виховання
всебічно і гармонійно розвиненої особистості………………………...
3.4.1. Зенон Кузеля як етнограф дитинства……………………..
3.4.2. Педоцентризм у психолого-педагогічних
дослідженнях С. Балея…………………………………………………...
Висновки до третього розділу………………………………….

Розділ 4. Піклування й опіка дітей і молоді на українських землях (друга половина ХІХ ст. – перша половина ХХ ст.)………

4.1. Еволюція ідеї опіки над дітьми у вітчизняній та західноєвропейській виховній практиці………………………………..
4.2. Виховання підростаючого покоління на Лівобережній Україні…
4.3. Система опіки над дітьми і молоддю на Правобережжі………….

4.4. Інститут для убогих і сиріт графа Скарбка – як виховний
заклад нового типу……………………………………………………….
Висновки до четвертого розділу……………………………….

Розділ 5. Дитиноцентризм у контексті сучасної педагогічної теорії та практики………………………………………
5.1 Актуальність педагогіки дитинства в сучасних
педагогічних концепціях та напрямах………………………………….
5.2 Реалізація дитиноцентричних ідей в сучасному
українському вихованні…………………………………………………
Висновки до п’ятого розділу……………………………………

Загальні висновки……………………………………………….

Список використаної літератури……………………………...

Додатки…………………………………………………………….
5

19
19
45
67
75

78
78
79
86
94
95

105

110
123
130

133

133

145

156

164

176
186

197

207

216
225

235
251

255

255
260
278

284
322

326

326

337
351

354

361

401

Вступ

Актуальність теми дослідження. Одним із пріоритетів державної політики в реформуванні освіти в Україні є перехід від авторитарно-дисциплінарної моделі навчання та виховання на особистісно орієнтовану, що передбачено Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст. Її сутнісними ознаками є створення сприятливих умов для саморозвитку і самонавчання особистості, осмисленого визначення своїх можливостей, життєвих цілей.
У цих умовах пріоритетного значення набувають дослідження, які сьогодні ведуться стосовно ранніх періодів життя людини – дитинства. Акцентування уваги дослідників на дитині як людській істоті залишається в усьому світі однією з найбільш актуальних педагогічних проблем. Дитина стає центральною постаттю у всіх процесах, пов’язаних з її вихованням, навчанням та розвитком. Поняття дитиноцентризму як у зарубіжній, так і у вітчизняній педагогіці має свою історію. Наукового змісту воно набуло із виникненням нового педагогічного напряму – педоцентризму (гр.pais – дитина, лат.centrum – центризм, середовище), згідно з яким організація і методи навчання визначаються лише безпосередніми, спонтанними інтересами й потребами дітей. Зміст цього поняття значно глибший, адже проблема дитиноцентризму була актуальною не тільки для реформаторської педагогіки, але й етнопедагогіки, християнської педагогіки, педології, педагогіки здоров’я тощо.
У дослідженнях проблем дитинства, які мали місце в суспільних та гуманітарних науках у кінці ХХ ст., можна виокремити три напрями: перший концентрується на окремих дослідженнях дитини як індивідуума й члена суспільної групи та дитинства у суспільному статусі (в структурі вікових груп та поколінь). При цьому важлива роль відводиться етнологічним дослідженням родинного статусу дитини і змінам у трактуванні дитинства з точки зору родини та суспільства.
Другий напрям визначається як конструктивізм. У ньому зосереджується увага на дітях як конструкторах власного життя, їх власного середовища та розвитку. При цьому актуалізується проблема самонавчання і вивчення дітьми навколишнього середовища. Найбільш радикальними в цьому напрямі є соціологічні дослідження, в яких виокремлюється автосоціалізація та гетеросоціалізація. Предметом дослідження тут виступають діти як (спів)творці свого розвитку (діти самі себе соціалізують); діти, які самостійно розвивають власне рефлексійне "Я" і виступають суб’єктом власної соціалізації, а також діти, які соціалізуються в рамках однорідних вікових груп без участі дорослих.
Третій напрям зосереджений на історії дитинства, історичних аспектах суспільної конструкції дитинства. Дослідники цього напряму в історичній ретроспективі систематизують знання щодо різних концепцій дитинства, від середньовічного образу дитини як "малого дорослого" через ідеалізацію філософії щасливої дитини і дитинства у Руссо, до XVIII ст. з теорією дитинства як періоду виховання та навчання, а також ХІХ ст. із визначенням дитинства як перехідної стадії до набуття статусу дорослості.
Дослідницька спадщина в педагогіці та сучасних науках про людину відкрила перспективи для фундаментального теоретичного осмислення дитиноцентризму на засадах гуманізму (П. Блонський, Г. Ващенко, С. Балей, Л. Виготський К. Вентцель, С. Гессен, А. Дістервег, Д. Дьюї, Я. Коменський, Я. Корчак, А. Макаренко, І. Песталоцці, К. Роджерс, В. Сухомлинський, К. Ушинський) та реалізації його засадничих ідей в контексті розвитку вітчизняної педагогіки (І. Бех, А. Бойко, О. Вишневський, І. Зязюн, М. Євтух, В. Кравець, В. Кремень, В. Лозова, М. Левківський, О. Сухомлинська, Г. Шевченко)
Аналіз наукової літератури з проблем вивчення дитини і дитинства в Україні засвідчує, що, попри певну зацікавленість сучасної педагогічної історіографії проблематикою дитиноцентризму, вона все ж залишається фрагментарною. Осмислення історіографічної традиції досліджуваної проблеми пережило декілька етапів, кожен з яких мав власні ознаки, проте можна окреслити певні спільні тенденції у цьому процесі. Зокрема, в усі періоди домінував вибірковий підхід до вивчення питань, пов’язаних з розвитком дитини і дитинства, зацікавленість їхнім цілісним осмисленула незначною. Крім того, при дослідженні цієї проблеми завжди домінувала ідеологічна складова.
У другій половині ХІХ та в першій половині ХХ ст. дитиноцентризм стає одним із найбільш важливих постулатів, що були визначальними для більшості тогочасних педагогічних напрямів. Він увійшов в історію виховання як педагогічна течія або своєрідний світогляд щодо виховання дитини. Для сучасної педагогічної науки поняття дитиноцентризму не обмежується тільки загальновідомою констатацією того, що це – один з напрямів у педагогіці, який виник у ХІХ ст. Дитиноцентризм чи педагогіка дитинства присутня на полях будь-якої з карт, які класифікують сучасні педагогічні напрямки та течії, незалежно від їхніх філософських та суспільно-політичних ідеологем.
Не викликає сумніву і те, що дитиноцентризм сприяє цілісному трактуванню педагогіки в історичній перспективі, через те, що зі зміною поколінь певною мірою змінюється й педагогіка. У зв’язку із цим досвід цієї галузі знань допомагає майбутнім дослідникам зрозуміти багатозначність педагогічних термінів, які було введено до обігу представниками різних педагогічних течій. У даному випадку йдеться про необхідність наукової рефлексії історичного шляху, який пройшла педагогіка дитиноцентризму від періоду становлення і розвитку, до занепаду і нового осмислення.
Усе вищесказане дає підстави вважати розробку теми "Розвиток ідей дитиноцентризму в педагогічній теорії та практиці (друга половина ХІХ ст. – перша половина ХХ ст.)" важливим науковим завданням для розвитку теорії та практики навчання і виховання в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка як складова комплексної наукової проблеми "Зміст навчання та виховання в умовах реформування освіти України" (протокол № 15 від 21.12.2004 р.) та пов’язана з проблемною темою кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти названого університету "Українська освіта в контексті трансформаційних суспільних процесів" (номер державної реєстрації 0108U007644).
Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 10 від 15.10. 2009 р.) та узгоджено у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 22.12.2009 р.).
Мета дослідження: з’ясувати та дати обґрунтовану оцінку сутності ідей дитиноцентризму у зарубіжній та вітчизняній педагогіці досліджуваного періоду; виявити його теоретико-концептуальні та процесуально-технологічні основи, обґрунтувати шляхи актуалізації провідних ідей історичного досвіду в сучасних умовах.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– визначити теоретико-методологічні засади дослідження і розробити його поняттєво-категоріальний апарат;
– окреслити й проаналізувати основні напрями розвитку ідей дитиноцентризму у зарубіжній та вітчизняній педагогіці другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.;
– визначити головні тенденції, притаманні розвитку дитиноцентризму у досліджуваний період;
– виявити й теоретично обґрунтувати основні етапи розвитку дитиноцентризму у зазначений період;
– охарактеризувати теоретичні основи педагогіки дитиноцентризму та визначити її соціально-економічні детермінанти і гуманістичні пріоритети;
– на основі здійсненого історико-педагогічного дослідження визначити позитивний потенціал педагогіки дитиноцентризму, який склався у досліджуваний період і обґрунтувати його перспективне значення для подальшого розвитку української педагогічної теорії та практики.
Об’єкт дослідження – теорія і практика виховання.
Предмет дослідження – процес розвитку концептуальних основ дитиноцентризму в педагогічній теорії та практиці другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.
Методологічна основа дослідження базується на фундаментальних ідеях сучасних філософських, культурологічних й психолого-педагогічних концепцій про діалектику взаємодії людини і суспільства, зокрема у таких гуманістичних координатах, як:
– єдність синхронологічного та діахронологічного підходів до вивчення й інтерпретації соціальних явищ, що вимагають дослідження історичного об’єкта, історичних традицій і суспільно вагомих чинників виникнення новоутворень у суспільному розвитку;
– системний і синергетичний підходи до вивчення освіти як органічної частини суспільства, нерозривно пов’язаної з його іншими складовими інститутами;
– герменевтичний підхід до тлумачення обраного матеріалу, який разом з характеристикою змістових форм і конструктів передбачає їх смисловий компаративний аналіз на різних рівнях;
– конкретно-історичний аналіз досліджуваного феномену, що спонукає до оцінки дитиноцентризму в термінах часу, у динаміці історичного розвитку і дає змогу виявити внутрішні та зовнішні зв’язки й чинники інтерпретаційного процесу;
– принцип об’єктивності у тлумаченні фактів та ідей, що передбачає вивчення дитиноцентризму як педагогічного явища світового педагогічного процесу в усій сукупності його суперечностей;
– принцип гуманістичної спрямованості як основний принцип організації соціально-філософського знання.
Поєднання елементів різних підходів дало можливість уникнути однозначних і спрощених висновків та рішень і водночас презентувати досліджувану проблему в її цілісності.
Теоретичну основу дисертації становлять:
– наукові ідеї сучасної методології історико-педагогічного дослідження (М. Богуславський, А. Бойко, А. Вихрущ, М. Євтух, І. Зязюн, В. Раєвський, В. Кравець, Н. Ничкало, В. Сластьонін, О. Сухомлинська);
– філософські концепції сучасної освіти (В. Андрущенко, В. Кремень, В. Лутай, М. Михальченко, В. Скотний, Н. Скотна);
– дослідження теорії та практики сучасного виховання (І. Бех, О. Вишневський, В. Галузинський, С. Карпенчук, В. Лозова, М . Савчин, Т. Сущенко, Г. Троцко, М. Фіцула, Г. Шевченко);
– концептуальні положення методології порівняльної педагогіки (Н. Абашкіна, В. Борисенков, Б. Вульфсон, О. Джуринський, В. Кемінь, М. Лещенко, О. Матвієнко, З. Малькова, В. Пилиповський, Л. Пуховська, К. Салімова, О. Сухомлинська);
– сукупність загальнопедагогічних підходів й інтерпретацій педагогічних поглядів та спадщини зарубіжних й вітчизняних педагогів щодо ідей дитиноцентризму в навчанні та вихованні підростаючого покоління (П. Автомонов, П. Браїловська, О. Іонова, Г. Кемінь, О. Коваленко, Т. Левченко, В. Лук’янова, О. Перетятько, В. Петрова, І. Суржикова, О. Сухомлинська ).
Концепція дослідження. Основною концептуальною ідеєю даного дослідження є переосмислення та реконструкція, відповідно до сучасних вимог суспільства, методологічних засад дитиноцентризму, який розвивався у педагогічній теорії та практиці другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.
Концепція дослідження включає три взаємопов’язані компоненти.
Методологічний компонент передбачає проведення дослідження на антропологічних, соціокультурних та аксіологічних засадах й акцентуацію уваги на трьох групах проблем: онтологічних (проблема виокремлення предмета дослідження), гносеологічних (проблема способів його вивчення), аксіологічних (проблема визначення ціннісних спрямувань інтерпретаційних студій).
Теоретичний концепт – детермінує систему ідей, концепцій, вихідних категорій, дефініцій, умов формування особистості, без яких неможливе розуміння сутності дитиноцентризму як важливої складової становлення підростаючого покоління.
Технологічний концепт передбачає творче використання педагогічного досвіду минулих років у сучасних соціокультурних умовах, здобуті в процесі дослідження дані, узагальнені і систематизовані наукові положення можуть позитивно вплинути на розвиток педагогічної теорії та практики в умовах реформування освіти в Україні в умовах сьогодення.
Методи дослідження. Для розв’язання дослідницьких завдань у дисертації використаний комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що дає можливість забезпечити обґрунтованість і достовірність наукових результатів. Застосування різноманітних методів дослідження об’єктивно зумовлене необхідністю поєднання соціально-філософського та педагогічного аналізу.
У роботі застосовано діалектичний метод, завдяки якому отримана можливість розглянути предмет дослідження у всіх його взаємних зв’язках і залежностях; метод системного аналізу, який сприяв комплексному вивченню дитиноцентризму в освітньо-виховному дискурсі; порівняльно-історичний та герменевтичний методи, що забезпечили проникнення у внутрішню сутність процесу формування дитиноцентризму; пошуково-бібліографічний для вивчення бібліотечних каталогів, фондів, бібліографічних видань; метод теоретичного узагальнення, що уможливив сформувати обґрунтовані висновки за результатами здійсненої науково-пошукової роботи і визначити можливості використання ідей дитиноцентризму в сучасному освітньому просторі України.
Джерельну базу дослідження склали: оригінальні видання вітчизняної та зарубіжної історико-педагогічної літератури; педагогічна періодика і публіцистика першої половини ХІХ – другої половини ХХ ст.; праці зарубіжних та вітчизняних вчених Ф. Арієса, С. Балея, А. Біне, М. Бубера, Г. Ващенка, А. Волошина, Г. Врецьони А. Готалова-Готліба, С. Гессена, Марка Грушевського, Я. Давіда, В. Дільтея, О. Декролі, Л. Демауса, Е. Демолена, Дж. Дьюї, О. Залужного, Г. Іваниці, Я. Корчака, Е. Кей, О. Макарушки, Е. Меймана, М. Монтессорі, О. Музиченка, О. Нейла, Ж. Піаже, В. Протопопова, Г. Ровіда, С. Русової, Г. Сковороди, І. Соколянського, К. Ушинського, А. Фер’єра, С. Френе, Ф. Фребеля, С. Холла, Я. Чепіги, І. Ющишина, С. Шацького, що присвячені проблемам дитиноцентризму в навчанні та вихованні.
При дослідженні використовувалися матеріали фондів Центрального державного архіву вищих органів влади України (ЦДАВО), Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного історичного архіву в м. Києві та м. Львові.
Досліджувалися фонди бібліотек – Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, Державної науково-педагогічної бібліотеки АПН України ім. В. Сухомлинського, бібліотек Київського національного університету імені Т. Шевченка, Львівського національного університету імені І. Франка, Харківського національного університету імені В. Каразіна, Ужгородського національного університету, Університету імені Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (Польща).
У процесі роботи над дисертаційним дослідженням вивчалися й аналізувалися законодавчі й нормативні акти, урядові постанови і розпорядження з питань освіти, а також матеріали періодичної преси другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст., зокрема журналів "Вільна українська школа", "Вестник воспитания", "На путях к новой школе", "Життя і школа", "Наша школа", "Педологія", "Свободное воспитание и свободная школа", "Український вісник рефлексології та експериментальної педагогіки", "Шлях освіти", "Комуністична освіта", "Kurier Literacko-Naukowy", "Muzeum", "Ruch pedagogiczny" та ін.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ ст. та першу половину ХХ ст.
Нижня межа дослідження зумовлена творенням інституційних основ наукової педагогіки як дисципліни, яка б відповідала стандартам наукових знань (К. Ушинський, С. Холл), в основі якої було виховуюче навчання та педагогічний психологізм.
Верхню хронологічну межу зумовлено вдосконаленням теоретичних основ педагогіки, взаємодією педагогіки з іншими науками, насамперед психологією, поступовим утвердженням засад гуманізації виховного процесу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у ньому вперше в історико-педагогічній науці України:
– дослідженно ґенезу ідей дитиноцентризму в теорії та практиці виховання;
– визначено теоретико-методологічні засади дитиноцентризму як своєрідного педагогічного напряму другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.;
– на логіко-гносеологічному рівні виокремлено й проаналізовано зміст таких понять, як "дитина", "дитинство", "дитиноцентризм", "педагогіка дитиноцентризму", "педоцентризм"; висвітлено закономірності їхньої еволюції в процесі історичного розвитку та відображення у педагогічній науці та практиці;
– виявлено характерні особливості сутності, змісту, реалізації ідей дитиноцентризму в навчально-виховному процесі української та зарубіжної педагогіки у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.;
– встановлено тенденції сучасного комплексного підходу до проблеми дитинства та їх відображення в педагогічній теорії та практиці ХХІ ст.;
– подальшого розвитку дістало визначення провідних тенденцій, основних суперечностей і закономірностей розвитку ідей дитиноцентризму (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.); обґрунтування підходів до класифікації тенденцій розвитку дитиноцентризму (сутнісно-визначальні, змістово-процесуальні, організаційно-структурні); визначення спільних і відмінних характеристик розвитку цього феномену в Україні і світі.
До наукового обігу української педагогічної науки введено нові факти, ідеї, теоретичні підходи стосовно поширення ідей дитиноцентризму у Україні в контексті світових педагогічних процесів у царині захисту дитинства.
Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дослідження дали змогу забезпечити нову науково-об’єктивну інтерпретацію окремих дефініцій ("дитинство", "дитиноцентризм" тощо), ряду історико-теоретичних фактів щодо сутності, змісту, періодизації процесу розвитку ідей педагогіки дитинства у вітчизняному та зарубіжному освітньому просторі; узагальнити й актуалізувати провідні ідеї та досвід виховання підростаючого покоління на основі дитиноцентричного підходу у досліджуваний період, визначити шляхи їх реалізації у сучасному українському вихованні. Результати дослідження було використано в процесі розробки програми навчального курсу "Світ дитини і дитинства у виховній традиції", апробованого у навчально-виховному процесі низки вищих навчальних закладів України. Теоретичні положення, провідні тенденції, ідеї та досвід педагогів минулого, фактографічні та фактологічні матеріали, виявлені й обґрунтовані в дисертації, можуть бути використані в наукових дослідженнях з філософії освіти, педагогіки, історії педагогіки, у розробленні навчальних і варіативних курсів, у системі педагогічної освіті, при написанні підручників і навчальних посібників, іншої навчально-методичної літератури.
Одержані емпіричні дані, їх систематизація й педагогічна інтерпретація можуть бути також використані у діяльності загальноосвітніх шкіл, позашкільних закладів, громадських товариств та об’єднань.
Упровадження результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт №4 від 10.01.2012 р.), Інституту обдарованої дитини при Національній Академії Педагогічних Наук України (акт 02-15/801 від 27.12.2011 р.), Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (акт №060/89-02 від 21.09. 2011р.), Львівського національного університету ім. Івана Франка (акт. №718 від 10.01. 2012 р.), Класичного приватного університету м. Запоріжжя (акт № 150-07 від 16.11.2011 р.), Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету (акт №387-04 від 12.10. 2011р.), Самбірського державного педагогічного коледжу імені Івана Филипчака (акт №5 від 10.01. 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні концептуальні ідеї, узагальнення, положення і висновки, які викладено у дисертації та опубліковано у наукових виданнях, належать авторові. Особистий внесок дисертанта у працях, опублікованих у співавторстві, полягає у висвітленні специфіки функцій сім’ї, однією з яких є виховна, теоретичному обґрунтуванні основних підходів до вивчення проблем дитини і дитинства у сучасній науці, а також аналізі еволюції поглядів на виховання у реформаторській педагогіці.
Вірогідність отриманих результатів дослідження та висновків забезпечено методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, використанням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; ретроспективним логіко-системним аналізом значного обсягу публікацій та документів; обговоренням одержаних результатів на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, а також позитивними наслідками їх упровадження.
У процесі роботи над дисертаційним дослідженням автор проходила наукове стажування у Варшавській академії спеціальної педагогіки ім. Марії Гжегожевської (Польща), де мала змогу ознайомитися із діяльністю одного з найстаріших у Європі навчальних закладів, у якому проводилися фундаментальні дослідження з проблем дитини і дитинства у хронологічних межах дисертаційного дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданнях кафедр загальної педагогіки та дошкільної освіти, практичної психології, соціальної педагогіки та корекційної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, а також на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях (11 міжнародних, 1 всеукраїнська), а саме: ХХІ міжнародних людинознавчих філософських читаннях "Гуманізм. Людина. Інформація" (м. Дрогобич, 9 – 10 жовтня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми опіки і виховання дітей" (м. Дрогобич, 16 – 17 лютого 2010 р.); ХХІІ міжнародних людинознавчих філософських читаннях "Гуманізм. Людина. Політика" (м. Дрогобич, 8 – 9 жовтня 2010 р.); ІХ Міжнародній науковій конференції "Традиція і культура. Феномен діалогу: традиція і сучасність" (м. Київ, 19 – 20 листопада 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Тенденции развития высшего образования в Украине: Европейский вектор" (м. Ялта, 10 – 11 березня 2011 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції "Сравнительная педагогика в условиях международного сотрудничества и европейской интеграции" (м. Брест, 19 – 20 травня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Детство, отрочество и юность в контексте научного знания" (м. Пенза – Шадринск – Єреван, 25 – 26 квітня 2011 р.); Міжнародному науковому конгресі "Wartość і Dobro rodziny" (м. Люблін (Польща), 12 – 13 травня 2009 р.); ІІІ міжнародних педагогічних читаннях на пошану члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Богдана Ступарика "Українська педагогічна наука у контексті сучасних цивілізаційних процесів" (м. Івано-Франківськ, 20 – 21 жовтня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток особистості та професіоналізму фахівця в системі неперервної освіти в контексті викликів ХХІ століття" (м. Чернівці, 19 – 20 жовтня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених "Організаційно-педагогічні аспекти формування і розвитку майбутнього спеціаліста" (м. Євпаторія, 22 – 25 травня 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб’єктів освітнього простору" (м. Запоріжжя, 14 – 15 жовтня 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в індивідуальній монографії "Дитиноцентризм у науках про виховання: історичний аспект" (18,62 др. арк.), а також у 32 публікаціях, з них: 21 стаття у фахових виданнях; 7 тез та матеріалів міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій; 4 статті у журналах та збірниках наукових праць.
Кандидатська дисертація на тему: "Вплив етнічних стереотипів на процес міжособистісного оцінювання" була захищена в 2003 році, її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувалися.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (408 позицій, з них 55 – іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації – 465 сторінок, із них основна частина – 360 сторінок. Робота містить 8 таблиць і 4 додатки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На основі узагальнення результатів історико-педагогічного дослідження ми дійшли таких висновків:
1. В основу дослідження було покладено такі теоретико-методологічні підходи:
– структурний аналіз (М. дю Буа-Реймон, Г. Шинкер, Г. Крюгер, Б. Сліверський та ін.), який, уможливлюючи охоплення значного дослідницького поля, дає підставу здійснити дискурс проблем дитини й дитинства протягом розвитку людської цивілізації;
– динамічний аналіз розвитку (Ф. Арієс, К. Арнольд, І. Венкен, І. Зіннекер та ін.), в основі якого лежить дослідження суспільних контекстів дитинства;
– еволюційний підхід, який полягає у вивченні розвитку певних категорій, теорій, закономірностей тощо;
– соціокультурний підхід (А. Джеймс, А. Проут), у якому наголошується на дослідженні способів буття дитини і різних видів дитинства
В основі сучасних досліджень історії дитинства лежать також підходи, які можна поділити на п’ять груп: 1) дослідження економічного становища сім’ї у різні історичні епохи; 2) дослідження емоційного ставлення до дітей крізь призму історичного досвіду; 3) дослідження державної політики стосовно охорони дитинства; 4) дослідження значення дітей та дитинства для дорослих, що здійснюються крізь призму постмодерністських теорій, 5) порівняльні дослідження, які презентують дитинство у різних часових і просторових перспективах, 6) біографічні дослідження, які стосуються психологічних теорій розвитку особистості протягом усього життя.
Здійснене дослідження дало змогу проаналізувати закономірності еволюції таких понять, як "дитинство", "дитиноцентризм" тощо, а також на логіко-гносеологічному рівні їх зміст. Відтак вважаємо, що дитинство – це період життя людини від народження до повноліття та сукупність суспільних й індивідуальних уявлень про дітей, формальну та неформальну практику поводження з ними, а також структури, що нормують це уявлення та реалізовують їх у практичній діяльності. Під дитиноцентризмом розуміємо особистісно орієнтовану модель виховання дитини, призначення якої – розширити її можливий життєвий шлях та саморозвиток на засадах гуманізації реального буття дитини, посилення уваги до системи її цінностей, інтересів задля формування у неї основ життєвої компетенції.
2. Ідеї дитиноцентризму протягом другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. розвивалися у межах кількох напрямів:
– теорії вільного виховання (Е. Кей, М. Монтессорі, Ф. Гансберг, Л. Толстой, А. Зеленко, С. Русова, О. Музиченко та ін.), що передбачає орієнтацію у вихованні на потреби дітей, які безпосередньо виникають у процесі їх діяльності, а також розвиток твочої особистості дитини шляхом стимулювання її активності у всіх сферах життя;
– експериментальної педагогіки (В. Лай, Е. Торндайк, Е. Мейман, І. Сікорський, С. Балей та ін.), у межах якої дослідження дитини і дитинства здійснювалося шляхом організації педагогічного експерименту;
– прагматизму (Дж. Дьюї, Ч. Пірс, В. Джеймс та ін.), який базувався на практичній значущості того чи іншого явища, що задовольняє суб’єктивно-особистісні інтереси індивіда. Відтак при формуванні змісту виховання прагматисти закликали виходити з потреб та інтересів вихованця;
– функціональної педагогіки (Е. Клапаред, А. Фер’єр, С. Френе та ін.), в основі якої – відмова від орієнтації на "усереднену дитину", врахування у процесі навчання і виховання інтересів кожної дитини, визнання гри як ефективного виховного методу;
– ідей трудової школи (Р. Зейдель, Г. Кершенштайнер, О. Залужний, Я. Чепіга та ін.), які втілювали обгрунтування необхідності трудового виховання та професійної підготовки дітей у межах школи.
3. Нами виділено такі групи тенденцій розвитку дитиноцентризму у світовому освітньому просторі у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.:
– сутнісно-визначальні (спрямованість на розвиток кожної дитини, підвищення уваги до її особистості, усвідомлення необхідності її враховувати вікові та індивідуальні особливості у процесі навчання і виховання);
– змістово-процесуальні (пріоритет наукових досліджень виховної проблематики, незалежність виховання від суспільних інституцій, заперечення авторитарного підходу до виховання дітей та молоді, поєднання теорій матеріальної і формальної освіти, переважання активних методів у процесі навчання, експериментальна перевірка нових педагогічних висновків і положень);
– організаційно-структурні (створення широкої мережі інноваційних навчально-виховних закладів, в основі діяльності яких – урахування потреб кожної дитини).
4. На основі ретроспективного аналізу виділено чотири етапи еволюції ідей дитиноцентризму у світовому освітньому просторі:
– перший – друга половина ХІХ ст. – поява у суспільному житті та науці передумов для виникнення дитиноцентричних ідей, викликана суспільними процесами другої половини ХІХ ст ("весна народів" в Австрійській імперії, формування національної свідомості у країнах Центральної Європи, відміна кріпосництва у Російській імперії і т.д.), які були тісно пов’язані із необхідністю виховання нової людини. Шкільництво у багатьох країнах світу перестало відповідати рівню їхнього економічного і суспільного розвитку, а відтак виникла необхідність в оновленні школи, педагогічної думки та науки. Нові дослідження про природу дитини поставили перед педагогічною наукою нові завдання, реалізувати які у межах традиційних систем освіти було неможливо;
– другий – кінець ХІХ – початок ХХ ст – етап теоретичної розробки ідей дитиноцентризму та їхнього практичного втілення у межах реформаторських навчальних закладів ("нові школи" Е. Демолена у де-Рош (Франція), С. Редді в Аббатсхоллі (Англія), Г. Літца і Г. Віннекена (Німеччина), Лікарсько-Педагогічний інститут І. Сікорського, Перша українська гімназія В. Дурдуківського (Україна) тощо). Цей етап бере початок від теоретичних праць В. Преєра, С. Холла, в основі яких – поглиблена увага до особистості дитини. Творчість Е. Кей, М. Монтессорі, Р. Штайнера, С. Френе та інших педагогів-реформаторів поглибила й розширила їхні погляди і викликала до життя велику кількість новаторських навчальних закладів, в основі діяльності яких лежали ідеї дитиноцентризму. Досліджуваний етап характерний як для зарубіжної, так і вітчизняної теорії та практики впровадження ідей дитиноцентризму, адже творча спадщина вітчизняних вчених (І. Сікорського, С. Балея, С. Шацького), діяльність науково-дослідних інституцій (зокрема, Київської та Харківської педологічних шкіл), навчально-виховних закладів (Лікарсько-Педагогічного інституту, гімназії В. Дурдуківського тощо) доводять, що ідеї глибокого і всебічного вивчення дитини паралельно актуалізувалися як в Україні, так і за її межами;
– третій – 20-ті – 30-ті рр. ХХ ст. – етап інтенсивного поширення дитиноцентричних ідей в Україні та за її межами. У вітчизняному освітньому просторі цей етап характеризується пріоритеним значенням соціального виховання, в основі якого – ідеї реформаторської педагогіки. Він відзначається різноманіттям типів навчально-виховних закладів, що створювалися у межах СРСР (дитячі будинки, дитячі містечка, школи-комуни, будинки денного перебування, районні майстерні для безпритульних тощо) та масштабністю впровадження ідей нового виховання у їхній освітній процес, адже ідеї реформаторської педагогіки було визнано на державному рівні. Цей період характеризується взаємовпливом і взаємопроникненням ідей світової та вітчизяної педагогіки. І хоча вони формувалися у межах різних ідеологем, їхня основа була спільною – дитина, її потреби, бажання, запити, можливості тощо;
– четвертий – друга половина 30-х рр. – 1950 р. – етап знищення педології як науки про розвиток дитини у СРСР (Постанова ЦК ВКП(б) "Про педологічні перекручення в системі Наркомосів" від 4 липня 1936 р.) та втрата нею одного з центральних місць у системі наук про освіту і виховання у Західній Європі. З початком Другої світової війни було припинено всі дослідження, пов’язані з проблемами дитинства, а діти стали повноцінними суб’єктами всіх подій, до яких призвела війна. Післявоєнний устрій Європи, у тому числі й освітньо-виховних систем, відбувався у нових суспільно-політичних й економічних умовах.
5. Перехід від авторитарно-дисциплінарної педагогіки до особистісно орієнтованої змушує шукати шляхи створення сприятливих умов для розвитку, самовизначення і самореалізації особистості, перенесення акцентів з діяльності вчителя на активність дитини. Ці завдання стають основоположними для дитиноцентризму – педагогіки дитини як humanum.
Відтак основними пріоритетами педагогіки дитиноцентризму сьогодні виступають турбота про кожну дитину, визначення, гарантування та реалізація всіх її прав, розвиток її здібностей та талантів; обґрунтування концепцій таких навчально-виховних закладів, які б базувалися на новій культурі навчання і визнавали дитину (учня) центральною фігурою навчального процесу, давали можливість зіставлення учнями свого суспільного досвіду з науковими знаннями, спільної рефлексії над власними діями з метою кращого засвоєння знань і продовження власних ініціатив; визначення вимог до життєвого простору, у якому функціонує кожна дитина, задля якомога повнішого її розвитку та формування.
6. Здійснене дослідження дає можливість виділити й актуалізувати такі провідні ідеї педагогіки дитиноцентризму, як демократизація та гуманізація виховного процесу, варіативність його форм, методів і засобів, заохочення самостійності та творчої ініціативи вихованців у навчально-виховному процесі, індивідуальний підхід до кожної особистості тощо. Аналіз творчої спадщини педагогів-реформаторів (І. Сікорського, С. Балея, С. Шацького, М. Монтессорі, Е. Кей та ін.), а також практики діяльності виховних закладів дав підставу сформулювати низку пропозицій щодо подальшого розвитку української педагогічної науки. Вважаємо, що проблеми дитинства й надалі мають лежати в площині міждисциплінарних досліджень, адже втілення багатьох педагогічних ідей повинно бути у центрі уваги не лише педагогів, але й правників, соціологів, мистців, медиків тощо. Сьогодні постає завдання створення такого життєвого простору дитини, в якому вона почувала б себе юридично захищеною та забезпеченою усіма необхідними засобами для розвитку і функціонування. Слід реалізувати державну програму, яка перетворила б Україну на суспільство, доброзичливе до дітей, в якому кожна дитина могла б отримувати кваліфіковану медичну допомогу, високоякісну освіту, жити в межах дитячої субкультури, що відповідає вікові і рівневі розвитку.
До подальших напрямів дослідження цієї проблеми вважаємо за доцільне віднести: теоретико-методологічні засади розвитку ідей дитиноцентризму в педагогічній спадщині зарубіжних країн; теоретико-методичні засади реалізації педагогіки дитиноцентризму у другій половині ХХ ст., порівняльний аналіз організації педагогічного процесу на засадах дитиноцентризму у сучасних освітніх інституціях України та зарубіжжя тощо.

Список використаної літератури

1. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике / Ш.А. Амонашвили. – М. : Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 1995. – 496 с.
2. Ананьин С.А. Педология / С.А. Ананьин // Путь просвещения. – 1923. – № 4. – С. 39–54.
3. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту : статті, нариси, інтерв’ю / В.П. Андрущенко. – К. : Знання України, 2004. – 804 с.
4. Аникин В. Русская народная сказка / В. Аникин. – М. : Художественная литература, 1984. – 176 с.
5. Аносов І.П. Педагогічна антропологія : навч. посібник / І.П. Аносов. – К. : Твім інтер, 2005. – 264 с.
6. Антология педагогической мысли России второй половины XIX – начала XX в. / [вступ. ст. и сост. П.А. Лебедева]. – М. : Педагогика, 1990. – 603 с.
7. Антон Макаренко : Харківська трудова колонія ім. Максима Горького в документах і матеріалах 1926 – 1928 рр. : монографія-збірник / [авт.-уклад. І.Ф. Кривонос [та ін.] ; ред. І.А. Зязюн ; Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Полтавський держ. педагогічний ун-т ім. В.Г. Короленка. Кафедра педагогічної майстерності]. – К. : Педагогічна думка, 2008. – 351 с.
8. Арнаутов В.А. Голод и дети на Украине / В.А. Арнаутов. – Х. : РИО НКП, 1922. – 48 с.
9. Арьес Ф. Ребенок и семейная жизнь при Старом порядке / Ф. Арьес ; [пер. с франц. Я.Ю. Старцева при участии В.А. Бабинцева]. – Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 1999. – 416 с.
10. Балей С. Вибрані праці з соціальної і педагогічної психології / С. Балей. – Тернопіль, 1995. – 46 с.
11. Балей С. Зібрання праць : у 5-ти т. і 2 кн. / С. Балей ; [авт-во ідеї наук. проекту, наук. -пошук. і дослід. робота, уклад., відповід. і наук. ред. тому і вид., перед., наук.-аналіт. статті, бібліогр. М.М. Верников ; відпов. ред. тому О.В. Чайковський ; автори наукових приміток М.М. Верников, Ю.А. Вінтюк, В.Н. Кутик]. – Львів – Одеса : ІФЛІС ЛФС "Cogito", 2002. – (Інтелект. скарби України).
Т. 1. – 2002. – 487 с.
12. Барановський М. Педагогіка для семинарий учителських і учителів шкіл народних / М. Барановський. – Чернівці : З друкарні Товариства "Руска Рада", 1901. – 104 с.
13. Басов М.Я. О некоторых задачах предстоящей перестройки педологии / М.Я. Басов // Педология. – 1931. – 35–36 (17–18). – С. 3–28.
14. Басов М.Я. Общие основы педологии / М.Я. Басов. – М., 1928. – 433 с.
15. Батьки і діти : соціальне самопочуття дітей в українських сім’ях / [ред. Т.М. Тележенко ; Укр. ін-т соц. досліджень, Ін-т дитинства]. – К. : Логос, 2000. – 91 с.
16. Белоконь С.И. Сикорский Иван Алексеевич / С.И. Белоконь, А.Т. Губко // Украинская советская энциклопедия. – К. : Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1984.
Т. 10. – 1984. – С. 54.
17. Бессмертный Ю.Л Жизнь и смерть в Средние века. Очерки демографической истории Франции / Ю.Л. Бессмертный. – М. : Наука, 1991. – 240 с.
18. Бех І. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні / І. Бех // Професійна освіта : педагогіка і психологія : Українсько-польський щорічник. – Ченстохова – К., 2000. – С. 331–350.
19. Бехтерев В.М. Избранные работы по социальной психологии / В.М. Бехтерев. – М. : Мысль, 1994. – 407 с.
20. Бехтерев В.М. Обьективная психология / В.М. Бехтерев. – М. : Наука, 1991. – 480 с.
21. Біланюк П. Значіння виховання / П. Біланюк // Рідна школа. – 1937. – Ч. 20. – С. 282–285.
22. Білецька С. Дитинство епохи Середньовіччя : становлення християнського сприймання / С. Білецька // Науково-методичний журнал "Шлях освіти" – К. : "Педагогічна преса", 2009. – № 3 (53). – С. 35–42.
23. Благочинність та меценатство митрополита Андрея Шептицького [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://revivalcrc.org.ua/istorija/15-z-istoriyi-dobrochinnosti-ugkts.html
24. Блок М. Феодальное общество : монография, история средних веков / М. Блок. – М. : Издательство им. Сабашниковых, 2003. – 504 с.
25. Блонский П.П. Трудовая школа / П.П. Блонский // Избр. пед. и психол. соч. / П.П. Блонский. – М., 1979.
Т. 1. – 1979. – С. 86–164.
26. Бондар В.І. Психолого-педагогічні основи роз¬витку дітей в системі М. Монтессорі / В.І. Бондар, А.М. Ільченко. – Пол¬тава : РВВ ПДАА, 2009. – 252 с.
27. Бордовская Н.В. Педагогика : учеб. пособие / Н.В. Бордовская, А.А. Реан. – СПб. : Питер, 2006. – 304 с.
28. Бурневский Д.Н. Новые методы и задачи в педагогике / Д.Н. Бурневский // Ежегодник Коллегии Павла Галагана. Год 16-й. – К., 1912. – Приложение ІІ.
29. Ващенко Г.Г. Автобіографія / Г.Г. Ващенко // Науковы записки Українського вільного університету. Філософський факультет. – Мюнхен, 1967. – Ч.7. – С. 5–9.
30. Ващенко Г.Г. Вибрані педагогічні твори / Г.Г. Ващенко. – Дрогобич : Відродження, 1997. – 214 с.
31. Ващенко Г.Г. Виховний ідеал / Г.Г. Ващенко. – Полтава : редакція газети "Полтавський вісник", 1994. – 191 с.
32. Ващенко Г.Г. Досягнення установ соціального виховання інтернатного типу на Полтавщині / Г.Г. Ващенко // Дитяче містечко : збірник / Укл. В. Дюшен. – Харків, 1928. – С. 123–129.
33. Ващенко Г.Г. Записи поведінки дитячих колективів як метод вивчення дитинства / Г.Г. Ващенко // Записки Полтавського інституту соціального виховання. – Т. V. – Полтава, 1930. – С. 111–122.
34. Ващенко Г.Г. Основні проблеми педагогіки майбутнього / Г.Г. Ващенко // Педагогіка толерантності. – 1998. – №2. – С. 86–93.
35. Ващенко Г.Г. Проект системи освіти в самостійній Україні / Г.Г. Ващенко. – Мюнхен : Накладом Центрального комітету СУМ, 1957. – 48 с.
36. Ващенко Г.Г. Свобода людини як філософічно-педагогічна і політична проблема / Г.Г. Ващенко // Освіта. – 1996. – 25 грудня. – С. 6.
37. Веккер Е. Дети и Советское право (Изложение детского права УСРР) / Е. Веккер. – Х. : Изд-во "Труд", 1925. – 110 с.
38. Великий А. Нарис історії згромадження сс. Служебниць ПНД / А. Великий. – Рим : Вид-во оо. Василіян, 1968. – 768 с.
39. Висилевский Л.М. Голгофа ребенка. Беспризорность и дети улицы / Л.М. Висилевский. – Л. – М. : Тов-во "Книга", 1924. – 100 с.
40. Вихрущ А.В. Розмова з батьком / А.В. Вихрущ. – Тернопіль : [б.в.], 2003. – 53 с.
41. Вишневский А.Г. Воспроизводство населения и общество : История, современность, взгляд в будущее / А.Г. Вишневский. – М : Финансы и статистика. – 1982. – 287 с.
42. Вишневський О.І. Дитиноцентризм і системно-ціннісний підхід до змісту виховання / О.І. Вишневський // Рідна школа. – 2002. – №5. – С.37–40.
43. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки / О. Вишневський. – Дрогобич : Коло, 2003. – 528 с.
44. Відчит Народного Комісаріату Освіти VI-му Всеукраїнському з’їздові Рад. – Х., 1921. – 48 с.
45. Вісник Народнього Комісарату Освіти У.С.С.Р. – Х., 1920. – № 2–5. – С. 10.
46. Внуков Р.Я. Противоречия старой крестьянской семьи / Р.Я. Внуков. – Орел : Изд-во о-ва исслед. Орл. края, 1929. – 30 с.
47. Войтович Л. "Заклад" у Миколаєві і родина графів Скарбків [Електронний ресурс] / Л. Войтович // Миколаївський район : офіційний сайт Миколаївського району. – Режим доступу : http://mykolaiv.lviv.ua/culture/leon-voitovich/item/22-zaklad-u-mikolaevi-i-rodina-grafiv-skarbkiv.html
48. Волинець Н. Кузеля Зенон Францискович / Н. Волинець, Б. Мельничук, Л. Щербак // Тернопільський енциклопедичний словник. − Тернопіль, 2005.
Т. 2. : К – О. – 2005. – С. 264–265.
49. Волков Г. Этнопедагогика / Г. Волков. – М. : Издательский центр "Академия", 1999. – 168 с.
50. Врачебно-педагогический Институт для умственно-недоразвитых, отсталых и нервных детй, учрежденный Ольгой И Еленой Сикорскими в Киеве. Отчет о деятельности за 1905 и 1906 годы. – К. : Литотипография Т-ва И.Н. Кушнерев и К, 1906. – 57 с.
51. Выготский Л.С. Собрание сочинений : в 6-ти т. / Л.С. Выготский ; гл. ред. А.В. Запорожец ; Академия педагогических наук СССР. – М. : Педагогика, 1982 – 1984.
52. Гаврищук С. "Українська Захоронка" / С. Гаврищук // Дрогобиччина – земля Івана Франка. НТШ. Український архів. – Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1973.
Т. XXV. – 1973. – С. 480–484.
53. Галущинський М. Народня освіта і виховання : статті і замітки / М. Галущинський. – Львів, 1920. – 30 с.
54. Ганенко М. Семейно-имущественные отношения крестьянского населения в Елисаветградском уезде. (Материалы по обычному праву) / М. Ганенко // Степ. Херсонский беллетристический сборник. Херсон. 1886. – СПб. : тип. В.С. Балашева, 1886. – С. 136–159.
55. Гільбух Ю.З. Друге народження педології? / Ю.З. Гільбух // Радянська школа. – 1989. – № 11. – С. 29–37.
56. Голубєва І.Є. Дитинство як об'єкт соціально-демографічної політики в Україні : дис… канд. екон. наук : спец. 08.09.01 / І.Є. Голубєва ; НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень. – К., 2005. – 178 с.
57. Гонтаровська Н.Б. Освітнє середовище як фактор розвитку особистості дитини / Н.Б. Гонтаровська ; Нац. АПН України, Ін-т пробл. виховання. – Д. : Дніпро – VAL, 2010. – 622 с.
58. Гончаренко С У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 373 с.
59. Горбенко Ю.П. В боротьбі за педагогіку / Ю.П. Горбенко // УВЕПР. – 1928. – № 4 (11). – С. 107–136.
60. Гриднєва Н.М. Ретроспективний аналіз проблеми виховання дітей-сиріт у суспільстві / Н.М. Гриднєва, М.В. Рудь // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2010. – № 8 (195). – С. 86–94.
61. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу / М. Грушевський. – К. : Либідь, 2006. – 256 с.
62. Губко О.Т. Біля витоків психології та психіатрії : сторінки життя і творчості І.О. Сікорського / О.Т. Губко // Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. – 2009. – Вип. 39. – С. 498–511.
63. Давыдова О. Гуманистические традиции народной педагогики и этнопедагогики / О. Давыдова // Академический вестник Института образования взрослых Российской академии образования "Человек и образование". – 2009. – № 1. – С. 30–35.
64. Декларация Народного комиссариата просвещения УССР о социальном воспитании детей. 1.VІІ.1920 г. // Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М., 1988. – С. 307–308.
65. Дем’яненко Н.М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.) / Н.М. Дем’яненко. – К. : ІЗМН, 1998. – 328 с.
66. Дерлиця М. Селянські діти. Етнографічний нарис / М. Дерлиця // Етнографічний збірник НТШ. – 1898.
Т. 5. – 1898. – С. 121–136.
67. Дзерович Ю. Педагогіка / Ю. Дзерович. – Львів : Накладом Греко-Католицької Богословської Академії, 1937. – 240 с.
68. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу : матеріали з полудневої Київщини, зібрав Мр. Г. обробив др. Зенон Кузеля // Матеріяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів, 1906.
Т. VІІІ. – 1906. – С. 1–220.
69. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу : матеріали з полудневої Київщини, зібрав Мр. Г. обробив др. Зенон Кузеля // Матеріяли до українсько-руської етнольоґії. – Львів, 1907.
Т. ІХ. – 1907. – С. 1–144.
70. Дитинство в Україні : права, гарантії, захист : зб. док. / [голов. ред. В.І. Довженко ; Український ін-т соціальних досліджень]. – К. : АТ "Вид-во "Столиця", 1998. – 290 с.
71. Дичківська І.М. Вправи у соціальній поведінці дітей за системою М. Монтессорі / І.М. Дичківська, Т.І. Поніманська. – Рівне, 1999. – 57 с.
72. Діло. – 1930. – 28 березня.
73. Діти і соціум : Монографія / За заг. ред. А.М. Богуш. – Луганськ : Альма-матер, 2006. – 368 с.
74. Дічек Н.П. Київський Лікарсько-педагогічний інститут (1904 – 1914) – провісник вітчизняних спеціальних закладів освіти для дітей з вадами розвитку і поведінки / Н.П. Дічек // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2007. – Вип. 35. – С. 54–61.
75. Доклад Всеукраинской железнодорожной комиссии при Наркомпросе УССР // Центральний державний історичний архів України у м. Києві. – Ф. 166. – Оп. 2. – Спр. 514. – Арк. 31.
76. Дольто Ф. На стороне подростка / Ф. Дольто ; [пер. А.К. Борисова]. – СПб. : Петербург-ХХI век ; М. : Аграф, 1997. – 279 с.
77. Дурдуківський В. Дитяче шкільне самоврядування / В. Дурдуківський // З практики трудової школи. – К. : Видавництво "Слово", 1923. – Ч. 1 : Теорія та методика. – С. 13 – 31.
78. Дюшен В. Цілева установка дитячих будинків, дитячих містечок і дитячих колоній / В. Дюшен // Радянська освіта. – 1926. – № 7–8. – С. 9–14.
79. Дьюї Дж. Моральні принципи в освіті / Дж. Дьюї ; [пер. з англ. М. Олійник]. – Л. : Освіта ; Л. : Літопис : Центр гуманітарних досліджень Львівського національного ун-ту ім. І.Франка, 2001. – 32 с.
80. Євтух М.Б. Етнопедагогіка. Ч. І. / М.Б. Євтух, А.А. Марушкевич, Н.М. Дем’яненко, В.В. Чепак. – К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2003. – 150 с.
81. Євтух М.Б. Соціальна педагогіка : підручник для студентів вищих навчальних закладів / М.Б. Євтух, О.П. Сердюк. – К., 2009. – 229 с.
82. Заглада Н. Побут селянської дитини : матеріали до монографії с. Старолісся / Н. Заглада. − К., 1929. − 180 с.
83. Залкинд А.Б. Основные вопросы педологии / А.Б. Залкинд. – М. : Работник просвещения, 1930. – 263 с.
84. Залужний О. Метод тестів у нашій школі / О. Залужний // Шлях освіти. – 1926. – № 1. – С. 63–85.
85. Залужний О. Методи вивчення дитячого колективу / О. Залужний. – К., 1926. – 182 с.
86. Залужний О. Учення про колектив / О. Залужний. – Харків : Держ. видавництво України, 1928. – 115 с.
87. Залужный А. Детский коллектив и ребенок / А. Залужный, С. Лозинский. – Х. : Книгоспилка, 1926. – 235 с.
88. Залужный А.Я. За марксистско-ленинскую постановку проблемы коллектива / А.Я. Залужный // Педология. – 1931. – № 3. – С. 44–51.
89. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей / [Держ. ком. України у справах сім’ї та молоді, Представництво Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Акад. адвокатури України та ін. ; упоряд. : І.К. Туркевич. та ін. ; редкол. : В.І. Довженко. та ін.] – Б. м. : Б. в., 2002. – 318 с.
90. Звіт з діяльности Ради Товариства "Захист ім. Митрополита Андрея гр. Шептицького для сиріт" у Львові. За перше 20-ліття. 1918 – 1938. – 28 с.
91. Звіт про діяльність. 1934 – 1937 // ЦДІАЛ. – Ф. 321. – Оп. 1. – Спр. 6. – 24 арк.
92. Зеньковский В.В. Психология детства : учеб. пособие для вузов / В.В. Зеньковский. – Екатеринбург : Деловая книга, 1995. – 348 с.
93. Зидер Р. Социальная история семьи в Западной Европе (конец ХVІІІ – ХХ вв.) / Р. Зидер ; [пер. с нем.] – М. : Владос, 1997. – 302 с.
94. Зубрицький М. Село Мшанець Старосамбірського повіту. Матеріали до історії галицького села / М. Зубрицький // Записки НТШ. – 1907. – Т. 77. – С.155–156.
95. Ионова Е.Н. Вальдорфская педагогика : теоретико-методологические аспекты / Е.Н. Ионова. – Харьков, 1997. – 300 с.
96. Іванюк С. Концепція юного героя в українській літературі для дітей / С. Іванюк // Іноземна філологія. – 2007. – Вип. 119. – С. 77–83.
97. Калинова сопілка : антологія української народної творчості. Казки, легенди, перекази, оповідання / [упорядкування і передмови Ю. Брициної, Г. Довженко, С. Мишанича]. – К. : Веселка, 1989. – 615 с.
98. Кар Лукреций. О природе вещей / Кар Лукреций. – М. : Художественная литература, 1937. – 285 с.
99. Караман О.Л. Соціально-педагогічні умови захисту дитинства в діяльності загальноосвітньої школи : дис. канд... пед. наук : спец. 13.00.05 / О.Л. Караман ; Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2002. – 291 с.
100. Каструбин Э.М. Трансовые состояния и "поле смысла" / Э.М. Каструбин. – М. : КСП, 1995. – 215 с.
101. Качкан В. Фольклористична та етнографічна діяльність Зенона Кузелі / В. Качкан // Народна творчість та етнографія. − 2003. − № 5−6. − С. 11−18.
102. Квас Е. Взгляды на детство в различные исторические эпохи / Е. Квас // Сравнительная педагогика в условиях международного сотрудничества и европейской интеграции : материалы V междунар. науч.-практ. конф., Брест, 19 – 20 мая 2011г. ; [Брест. гост. ун-т. имени А.С. Пушкина ; редкол. : М.Э. Чесновский (и др.)]. – Брест : БрГУ, 2011. – Ч. 2 . – С. 108–113.
103. Квас Е. Проблема детоцентризма в современных гуманитарных исследованиях / Е. Квас // Детство, отрочество и юность в контексте научного знания : материалы международной научно-практической конференции 25 – 26 апреля 2011 года. – Пенза – Шадринск – Ереван : Научно-издательский центр "Социосфера", 2011. – С. 7–17.
104. Квас О. Візія дитинства в українській етнопедагогічній традиції / О. Квас // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. – Вип. 27. – С. 217–226.
105. Квас О. Дитина в центрі педагогіки і суспільних змін в Україні / О. Квас // Традиція і культура. Феномен діалогу : традиція і сучасність : матеріали ІХ Міжнародної наукової конференції (Київ, 19 – 20 листопада 2010). – К., 2010. – Ч. 4. – С. 34.
106. Квас О. Дитина і дитинство в українській виховній традиції / О. Квас // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки : Збірник наукових праць. – К. : Фенікс. 2011. – Вип. 12. – С. 245–251.
107. Квас О. Дитиноцентризм у науках про виховання: історичний аспект : монографія / Олена Валеріївна Квас. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2011. – 300 с.
108. Квас О. Дитиноцентризм в педагогічній думці як наукова проблема / О. Квас // Організаційно-педагогічні аспекти формування і розвитку майбутнього спеціаліста : матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. – Євпаторія, 2009. – С. 44–46.
109. Квас О. Дитиноцентризм крізь призму сучасної педагогічної науки / О. Квас // Імідж сучасного педагога. Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – 2009. – № 10. – С. 27–30.
110. Квас О. Дитиноцентризм у сучасній педагогічній думці як наукова проблема / О. Квас // Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / [редкол. Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : Класичний приватний университет, 2009. – Вип. 55. – С. 175–180.
111. Квас О. Дитиноцентризм через призму сучасних гуманітарних досліджень / О. Квас // Шлях освіти. Науково-методичний журнал. – 2011. – № 3 (61). – С. 14–19.
112. Квас О. Дитинство у його історичних виявах / О. Квас // Наукові записки : збірник наукових статей. Серія : Педагогіка та історичні науки. – К. : Видавництво НПУ ім. М. Драгоманова, 2011. – Вип. № 93. – С. 84–93.
113. Квас О. Дитинство у психолого-педагогічних дослідженнях С. Балея / О. Квас // Вісник НТУУ "КПІ". Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2010. – Випуск 2. – С. 143–146.
114. Квас О. Дитинство як педагогічна категорія на зламі ХХ – ХХІ ст. / О. Квас // Тенденції розвитку вищої освіти в Україні : європейський вектор : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Ялта (10 – 12 березня 2011 року). – Ялта : РВНЗ КГУ, 2011. – Ч. 2. – С. 144–147.
115. Квас О. Засади дитиноцентризму в дослідницькій спадщині С. Балея / О. Квас // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітніх школах : зб. наук. пр. / [редкол. Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2010. – Вип.12 (65). – С. 12–19.
116. Квас О. Зенон Кузеля як етнограф дитинства / О. Квас // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – 2011. – Вип. ХL. – Ч. 2. – С. 27–31.
117. Квас О. Ідеї дитиноцентризму у педагогічній спадщині Марії Монтессорі / О. Квас // Молодь і ринок : Щомісячний науково-педагогічний журнал. – №12 (83) грудень 2011. – С.44–47.
118. Квас О. Інтерпретація дитинства в стародавні часи як наукова проблема / О. Квас // Наукові записки : збірник наукових статей. Серія : Педагогічні та історичні науки. – К. : Видавництво НПУ ім. М. Драгоманова, 2008. – Вип. № 81. – С. 97–105.
119. Квас О. Місце педоцентризму в педагогічній думці / О. Квас // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія : Педагогіка і психологія. – Чернівці, 2009. – № 433. – С. 44–51.
120. Квас О. Оновлення та модифікація традиційних виховних установок педагогами-реформаторами / О. Квас, М. Клим // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітніх школах : зб. наук. пр. / [редкол. Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2010. – Вип. 6 (59). – С. 227–235.
121. Квас О. Особливості трактування категорії дитинства в стародавні часи / О. Квас // Вісник Львівського національного університету. Серія : педагогічна. – Вип. 25. – Ч. 4. – 2009. – С. 320–325.
122. Квас О. Педагогіка нового виховання як реформаторський рух на зламі ХІХ – ХХ ст. / О. Квас // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя, 2011. – Вип. 18 (71). – С.32–38.
123. Квас О. Періодизація розвитку психіки дитини у психолого-педагогічних дослідженнях С. Балея / О. Квас // Молодь і ринок : Щомісячний науково-педагогічний журнал. – 2011. – № 10 (81). – Жовтень. – С. 42–48.
124. Квас О. Проблема виховання дитини у спадщині філософів періоду еллінізму / О. Квас // Освіта Донбасу : Науково-методологічне видання. – 2011. – № 1 (144). – С. 137–143.
125. Квас О. Проблема розвитку дитячої особистості в спадщині античних філософів / О. Квас // Наукові записки : збірник наукових статей. Серія : Педагогічні та історичні науки. – К. : Видавництво НПУ ім. М. Драгоманова, 2010. – Вип. 91. – С. 66–75.
126. Квас О. Проблеми дитинства через призму європейських дослідницьких студій на зламі ХХ та ХХІ ст. / О. Квас, В. Кемінь // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць – К. : ІВЦ "Політехніка", 2010. – № 1 (28). – С. 177–182.
127. Квас О. Розвиток ідей дитиноцентризму на Лівобережній Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О. Квас // Проблеми освіти : наук. зб. / [Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОНМС України]. – К., 2011. – Вип. 66. – Ч. І. – С. 230–234.
128. Квас О. Розвиток проблеми дитиноцентризму в сучасному освітньому просторі / О. Квас // Педагогічне проектування як засіб становлення і розвитку ключових компетентностей суб’єктів освітнього простору : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14 – 15 жовтня 2010 р. / [за заг. ред. проф. К. Крутій, Є. Павлютенкова]. – Запоріжжя : ТОВ "ЛІПС" ЛТД, 2010. – С. 101–105.
129. Квас О. Світ дитинства очима українських літераторів кінця ХІХ – початку ХХ ст. / О. Квас // Педагогіка та психологія. – Чернівці : Чернівецький нац. у-т, 2011. – Вип. 566. – С. 70–79.
130. Квас О. Сім’я крізь призму системного підходу / О. Квас // Наукові записки : збірник наукових статей. Серія : Педагогічні та історичні науки. – К. : Видавництво НПУ ім. М. Драгоманова, 2008. – Вип. № 77. – С. 87–98.
131. Квас О. "Століття дитини" та принципи нової педагогіки Еленн Кей / О. Квас // Наукові записки: збірник наукових статей. Серія: Педагогіка та історичні науки. – К. : Видавництво НПУ ім. М. Драгоманова, 2011. – Вип. №97. – С. 86–94.
132. Кей Э. Век ребенка / Э. Кей ; [пер. с нем. Е. Залога и В. Шахно ; под ред. и с предисл. Ю.И. Айхенвальда]. – М. : Д. М.Ефимов, 1905. – 295 с.
133. Кемінь В.П. Історія виховання : навчально-методичний посібник / В.П. Кемінь, О.В. Невмержицька. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2010.
Т. 1 : Від найдавніших часів до ХVІІІ ст. – 2010. – 214 с.
134. Кемінь Г. Теорія і практика "нового виховання" у західно-європейській педагогіці (кінець ХІХ – середина ХХ століття) / Г. Кемінь. – Дрогобич : Коло, 2004. – 124 с.
135. Кемінь Г.М. Еволюція педагогіки "нового виховання" у зарубіжних країнах на початку ХХ ст. / Г.М. Кемінь // Людинознавчі студії : зб. наукових праць – ДДПУ. – Дрогобич : Вимір, 2001 – Вип. 4. – С. 214–223.
136. Кершенштайнер Ґ. Трудова школа / Ґ. Кершенштайнер. – Катеринослав : Видання Кооперативного Т-ва "Каменяр", 1920. – 24 с.
137. Кершенштайнер Ґ. Що таке державногромадянське виховання / Ґ. Кершенштайнер. – Раштат – К. : "Нові видавничі шляхи", 1918. – 94 с.
138. Кись О. Материнство и детство в украинской традиции : деконструкция мифа / О. Кись // Социальная история. Ежегодник 2003. Женская и гендерная история / [под ред. Н. Пушкаревой]. – М. : "Российская политическая энциклопедия", 2003. – С. 156–172.
139. Кісь О. Жінка в традиційній українській культурі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / О. Кісь. – Львів : Інститут народознавства НАН України, 2008. – 272 с.
140. Клапаред Э. Психология ребенка и экспериментальная педагогика / Э. Клаперд. – М., 1919 – 187 с.
141. Комаровський Є.О. Здоров’я дитини і здоровий глузд її родичів : [від народження до 14 років] / Є.О. Комаровський ; [пер. з рос. Т.В. Ковальової]. – Х. : Фоліо, 2005. – 542 с.
142. Кон И. Социологическая психология / И. Кон. – М. : Московский психолого-социальный институт ; Воронеж : Издательство НПО "МОДЭК", 1999. – 560 с.
143. Кон И.С. Ребенок и общество / И.С. Кон. – М. : Наука, 1988. – 270 с.
144. Конвенція ООН з прав дитини : шляхи практичного застосування : метод. рек. / [Християн. дит. фонд ; упоряд. : Г. Лактіонова та ін.]. – К. : Наук. світ, 2001. – 37 с.
145. Конвенція ООН про права дитини : [прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листоп. 1989 р.]. – К. : б. в., 1991. – 47 с.
146. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформ. зб. Міносвіти України. – 1996. – № 13. – С. 2–15.
147. Корженко В. Філософія виховання : зміни орієнтацій / В. Корженко. – К., 1998. – 304 с.
148. Костенко М. Художня майстерність Михайла Коцюбинського / М. Костенко. – К. : Радянська школа, 1969. – 272 с.
149. Костомаров Н.И. Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа в XVI – XVII столетиях / Н.И. Костомаров // Исторические монографии и исследования. – СПб, 1887. – Т. 19. – С. 3–314.
150. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г.С. Костюк ; [за ред. Л.М. Проколієнко]. – К. : Рад. школа, 1983. – 608 с.
151. Костюк Г.С. Навчання і психічний розвиток учнів / Г.С. Костюк // Психологічна наука, вчитель, учень / [за ред. В.І. Войтенка]. – К. : Радянська школа, 1979. – С. 19–32.
152. Кохановский В.П. Философия и методология науки : уч. для высш. уч. завед / В.П. Кохановский. – Ростов н/Д. : Феникс, 1999. – 576 с.
153. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка XX століття / В.П. Кравець. – Тернопіль, 1996. – 290 с.
154. Кравцова Т. Основні тенденції вивчення дитини у творчості представників вітчизняної педології початку ХХ століття / Т. Кравцова // Наукові записки. – Кіровоград : Редакційно-видавничий відділ Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка, 2009. – Вип. 87. – С. 107–111.
155. Кравцова Т.О. Проблема вивчення дитини у творчості представників реформаторської педагогіки України початку ХХ століття / Т.О. Кравцова // Наукові записки. – Кіровоград : Редакційно-видавничий відділ Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка, 2004. – Вип. 58. – С. 135–141.
156. Кравцова Т.О. Теорія і практика вивчення дитини у реформаторській педагогіці : навчальний посібник / Т.О. Кравцова. – Кіровоград : Поліграфічно-видавничий центр "Імекс ЛТД", 2007. – 147 с.
157. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття / В.Г. Кремень // Педагогіка і психологія : Вісник АПН України. – 2003. – № 1. – С. 6–16.
158. Кремінь В. Про "Дитиноцентризм", або Чому освіта України потребує структурних змін / В. Кремін