ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ КОНФУЦІЯ У КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ : ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ИДЕИ КОНФУЦИЯ В КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКОМ ИЗМЕРЕНИИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ

На правах рукопису

Шпарик Оксана Михайлівна

УДК 37 (091) (510) – 051 Конфуцій

ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ КОНФУЦІЯ У КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Дічек Наталія Петрівна,
доктор педагогічних наук

Київ – 2012

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………
Розділ І. Наукова біографія Конфуція – джерело вивчення
формування його філософсько-педагогічних ідей
1.1. Джерельна база та історіографія джерел про спадщину і постать Конфуція……………………………………………...
1.2. Вплив суспільно-історичних умов Давнього Китаю на формування особистості Конфуція…………………………..
1.3. Духовна культура давніх китайців як основа педагогічних ідей Конфуція……………………………….............................
1.4. Життєдіяльність Конфуція – підґрунтя для розуміння його педагогічних поглядів………………………………………...
Висновки до першого розділу……………………………………………...
Розділ ІІ. Основні педагогічні канони спадщини Конфуція у
контексті освітніх традицій давніх китайців
2.1. Розвиток освіти у Давньому Китаї……………………………
2.2. Провідні філософсько-педагогічні засади вчення Конфуція..
2.3. Методи навчання і виховання у спадщині Конфуція………..
2.4. Конфуцій про благородного мужа як мету виховання………
2.5. Образ Конфуція як ідеал учителя у китайських і зарубіжних
джерелах………………………………………………………..
Висновки до другого розділу……………………………………………....
ВИСНОВКИ………………………………………………………………....
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………………... 3

ВСТУП
Актуальність дослідження. Процес глобалізації, що становить новий історичний етап у розвитку людства, охоплює все більшу кількість держав та народів. Збільшується інтенсивність контактів між країнами, активізується взаємодія між ними, зростає потреба у спілкуванні та співпраці між людьми з різними культурними традиціями, що вмотивовує необхідність посилити вивчення національних культур. Інтерес до Китаю (нині – КНР) в Європі почав виникати лише кілька століть тому, але дуже зріс останнім часом. Це можна пояснити посиленням ролі цієї країни на світовій арені, її успіхами у розвитку економіки, а також нагромадженими протягом тисячоліть культурними надбаннями.
І китайські, і зарубіжні дослідники одностайно стверджують, що секрет високих темпів сучасного розвитку країни полягає у дбайливому збереженні багатовікових духовних цінностей китайської цивілізації, які пронизують усе соціально-економічне життя Китаю. Традиції слугують підтриманню духовного зв'язку поколінь, неперервному культурному розвитку. Китайська цивілізація чи не єдина, що зуміла витримати іспит часом і зберегти свої базові цінності донині. Це зумовлює необхідність вивчення ефективно функціонуючої системи китайської духовної культури, яка спирається на філософсько-етичне вчення видатного китайського філософа, освітнього та громадського діяча Китаю VІ – V ст. до н.е. Конфуція (551 – 479 рр. до н.е.) – китайське ім’я Кун-цзи (孔子). Звернення до ідей мислителя насамперед пояснюється тим, що впродовж понад двох з половиною тисяч років вони регулювали основні аспекти життя китайського суспільства. Його вчення детермінувало розвиток китайської культури у минулому і не втратило впливовості донині, програмуючи сучасне та майбутнє не лише Китаю, а й держав так званого "конфуціанського культурного регіону" – Японії, Кореї, В’єтнаму, Сінгапуру. На основі ідей Конфуція формувалися підходи до управління країною, стверджувалися норми суспільної моралі, вироблялися єдині правила виховання, а саме: повага до предків, вимога морального вдосконалення особи шляхом пригнічення егоїстичних бажань, загострене почуття обов’язку, встановлення гармонійних стосунків між різними верствами населення за умови обов’язкової лояльності до влади. Під впливом етичних повчань Конфуція сформувалася ментальність китайської нації. І нині керівним суспільним гаслом є максима, сформульована ще у Давньому Китаї: "Минуле має служити сучасності". Тому актуальним є звернення до витоків культурно-освітніх традицій, до того періоду історії розвитку китайської цивілізації, коли ідеалом було визнано гармонійно розвинену особистість – "благородного мужа" (цзюнь-цзи), в якій поєднуються освіченість, слідування ритуалу з високою моральністю і духовністю та усвідомленою покорою владі.
У Китаї здійснено численні дослідження, присвячені спадщині Конфуція та його послідовників, тлумаченню текстів конфуціанських канонів сучасною китайською мовою, визначенню впливу ідей мислителя на національну культуру, висвітленню різних аспектів конфуціанства тощо. До студій про життєдіяльність Конфуція відносимо праці Куан Яміна, Цзі Чжунміна, Чжоу Каня, Лі Юаня. Багато китайських учених, серед них Чен Шуде, Ян Шуда, Мао Цзишуй, Цянь Му, Сє Бінінь, Ян Боцзюнь, Ван Сіюань, Тан Енькай, Фу Пейжун та інші займалися аналізом конфуціанських текстів, тлумаченням окремих понять та висловлювань Конфуція.
Історію давньої педагогіки, зокрема педагогічні погляди Конфуція, вивчали Ван Бінчжао, Го Ціцзя, Лю Дехуа, Гу Шусень, Мао Ліжуй, Цюй Цзюйнун, Шао Хетін, Янь Гохуа, Шень Гуаньцзюнь, Лі Хуалі, Чен Ерхан, Гао Шилян, Чжан Цзіхун та ін.
До аналізу питань навчання і виховання у конфуціанських творах зверталися Фен Тяньюй, Цай Шанси, Ян Чжу, Хе Кекан, У Сяофан, Лю Юнь, Лю Тяньюе, Ге Лінся, Інь Імін, Лі На, Тун Юй, Хан Шуцзє, Ван Сяоцзюнь, Цзи Аймін, Дін Си, Чен Таопін, Цай Шицзі, Чень Гуйшен, Чень Цзє, Чжан Айцзюй, Ян Хайянь.
Поза межами Китаю дослідженнями в галузі китаєзнавства (синології) займається досить незначна кількість фахівців і вважається, що спадщина Конфуція та його учнів ще недостатньо репрезентована у неконфуціанському світі. У Росії до вивчення спадщини Конфуція зверталися вчені і дорадянського періоду (В. Васильєв, П. Попов, І. Коростовець, М. Зоммер, М. Монастирьов, В. Алексєєв, М. Конрад, В. Колоколов та ін.), і радянського часу. Вони висвітлювали вчення китайського філософа у єдності з вивченням духовної спадщини Китаю (В. Рубін, О. Завадська, Л. Васильєв, К. Тертицький, В. Малявін, Г. Ткаченко, В. Куликов та ін.); виконували текстологічний аналіз конфуціанських творів і їх тлумачення (М. Федоренко, Л. Позднєєва, О. Штукін, І. Семененко, Л. Головачова, О. Мартинов, JI. Переломов та ін.), репрезентували різні аспекти конфуціанської філософської доктрини та її роль у житті китайського суспільства (Ф. Биков, А. Лук’янов, А. Карапетьянц, О. Юркевич, О. Гусейнов, А. Кобзєв, О. Маслов та ін.).
Дослідження педагогічних ідей Конфуція у сучасній Росії представлені дуже обмеженим колом розвідок – це праці В. Малявіна, Н. Боревської, К. Салімової, В. Клепикова.
В Україну левова частка інформації про розвиток Китаю і його культури і нині надходить завдяки працям російських авторів. За доби незалежності в Україні написане лише одне монографічне видання О. Михайличенка (1997), присвячене освіті і вихованню в Японії та Китаї, де автор дуже стисло висвітлює розвиток освіти у Давньому Китаї. Захищено також дисертації з філософії конфуціанства А. Усик (1999) та О. Бойченка (2000). Деякі аспекти педагогічних поглядів Конфуція у контексті родинного виховання в Китаї відображені в дисертації Л. Калашник (2005). В українській періодиці впливу конфуціанського вчення на китайське суспільство було присвячено статті О. Чередниченка (2003), В. Кузина (2009). Однак ні ґрунтовних студій, які б висвітлювали педагогічну спадщину Конфуція, ні видання праць китайського мислителя українською мовою ще не здійснено.
Враховуючи, що процес модернізації системи освіти в Україні спонукає до пошуку нових способів і орієнтирів у розробленні педагогічної стратегії, доцільним є вивчення і введення до сучасного наукового обігу матеріалів, пов’язаних із досягненнями китайської педагогіки, і насамперед – з педагогічними ідеями видатного давньокитайського мислителя.
Оскільки в Україні донині немає цілісного дослідження педагогічної спадщини Конфуція, не представлено його внесок у розвиток китайської педагогічної думки, то актуальність дослідження феномена Конфуція як педагога і необхідність визначити й узагальнити його провідні педагогічні погляди і зумовили вибір теми дисертації "Педагогічні ідеї Конфуція у культурно-історичному вимірі ".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до наукової тематики лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України "Педагогічні основи реформування шкільної освіти в Україні" (державний реєстраційний номер 0103U002326). Тему дисертації затверджено рішенням вченої ради Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 6 від 29.05.2008 р.) та узгоджено на засіданні Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 17.06.2008 р.).
Мета дослідження – розкрити основні ідеї Конфуція щодо навчання та виховання особистості задля репрезентації в українській історико-педагогічній науці його внеску у педагогіку.
Для досягнення мети дослідження визначено такі завдання:
1. Проаналізувати джерельну базу та стан дослідження спадщини Конфуція.
2. Визначити вплив суспільно-історичних і духовно-матеріальних чинників розвитку Давнього Китаю на формування провідних освітніх ідей мислителя.
3. Висвітлити розвиток освіти у Давньому Китаї в контексті життєдіяльності Конфуція.
4. Обґрунтувати філософсько-педагогічні засади вчення Конфуція.
5. Розкрити методи навчання і виховання за Конфуцієм.
6. Схарактеризувати особистість Конфуція як образ ідеального вчителя китайців.
Об’єкт дослідження – історія освіти Давнього Китаю.
Предмет дослідження – ідеї Конфуція про навчання і виховання особистості, відображені у китайських та зарубіжних науково-літературних джерелах.
Хронологічні межі. Для з’ясування суспільно-історичних і педагогічних засад, на яких ґрунтувалося вчення Конфуція, а також для визначення суті його освітніх новацій за нижню межу обрано ІІ тис. до н.е., коли, за науковою історичною традицією, китайці датують появу свого письма, а отже, зародження освітньої традиції. Історико-наукова своєрідність предмета дослідження вмотивовує доцільність, щоб верхня межа охоплювала сьогодення, оскільки необхідно відрефлексувати не лише першоджерела – твори Конфуція, а й інтерпретаційні студії.
Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:
– теоретичний, логічний аналіз і класифікація джерел, пов’язаних з життям і вченням Конфуція та присвячених його творчості;
– герменевтичний підхід до тлумачення давньокитайських і сучасних китайських та англомовних текстів, який дав змогу здійснити порівняльний аналіз різних варіантів тлумачення міркувань Конфуція;
– проблемно-хронологічний метод, на основі якого представлено формування, розвиток і сприйняття ідей Конфуція в динаміці і часовій послідовності;
– персоналістично-біографічний метод, що дав змогу представити життєвий і творчий шлях Конфуція у контексті суспільно-політичних, культурно-освітніх чинників, а також висвітлити вплив окремих історичних постатей на формування його ціннісних орієнтацій;
– історико-генетичний метод, за допомогою якого обґрунтовано основні підходи Конфуція до педагогічної діяльності і проаналізовано зміст його педагогічних ідей порівняно з доконфуціанською добою;
– метод теоретичного узагальнення, використаний для формулювання й обґрунтування висновків за результатами здійсненої науково-аналітичної роботи;
– феноменологічний метод, який забезпечив об’єктивність висвітлення фактів і формулювання висновків.
Джерельна база дослідження. Джерельну основу дослідження становлять твори Конфуція "Бесіди та судження" ("Лунь юй", четверта складова "Чотирикнижжя"), літопис "Весни та Осені" (хроніки "Чуньцю", складова "П’ятикнижжя"); доконфуціанська і конфуціанська класична література ("П’ятикнижжя": "Книга пісень" ("Ши цзін"), "Книга історії" ("Шу цзін"), "Книга змін" ("І цзін"), "Ритуальні нотатки" ("Лі цзі"); "Чотирикнижжя": "Бесіди та розмірковування Менцзи" ("Мен-цзи"), "Велике вчення" ("Да сюе") та "Вчення про середину" ("Чжун юн"); стародавній трактат про правила поведінки "Ритуали Чжоу" ("Чжоу лі"); описово-інтерпретаційні джерела, до яких віднесено студії стародавніх китайських авторів про Конфуція і значення його ідей ("Історичні нотатки" ("Ши цзі") Сима Цяня, коментар до "Чотирикнижжя" Чжу Сі). Окрему групу джерел становлять історична, історико-педагогічна і педагогічна література китайських, західно-європейських, австралійських, американських, японських, російських та українських авторів. Фактологічний матеріал базується на вивченні:
– фондів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної парламентської бібліотеки України;
– фондів Російської державної бібліотеки (електронний ресурс);
– фондів бібліотеки Пекінського педагогічного університету (м. Пекін, КНР), бібліотеки Пекінського університету (м. Пекін, КНР), бібліотеки Інституту мови та культури (м. Пекін, КНР), бібліотеки Другого університету іноземних мов (м. Пекін, КНР);
– електронних ресурсів освітніх сайтів КНР;
– матеріалів періодичної преси КНР, РФ, України та США (китайські видання "Конфуціанські дослідження" (孔子研究杂志), "Освітні дослідження" (教育探索), "Журнал педагогічного коледжу Цзибо" (淄博师专学报), "Освіта у Шаньсі" (陕西教育), "Професійна майстерність" (职业技术), "Професійна освіта Тяньцзіня" (天津职业院校联合学报), "Молодий письменник" (青年文学家), "Єчен" (椰城杂志), "Журнал Педагогічного університету Гуанчжоу (соціальні науки)" (广州师院学报社会科学版), "Збірка праць з науки та освіти" (科教文汇), "Журнал Цінхайського педагогічного коледжу" (青海师专学报), "Освіта для дорослих" (成人教育), "Література нового століття" (新世纪文学选刊), "Збірник наукових праць Аньхой" (评论研究安徽文学), "Журнал педагогічного коледжу Ляньюньган" (连云港师范高等专科学校学报), "Музичне життя" (音乐生活), "Освітній журнал Уханського університету" (武汉大学学报), "Журнал педагогічного університету Хебей (освіта)" (河北师范大学学报教育科学版), "Освіта" (教育), "Широкий кругозір" (大视野杂志), "Журнал педагогічного коледжу Чжучжоу" (株洲师范高等专科学校学报), "Освіта для дорослих" (老年教育杂志), "Сучасна освіта" (现代教育科学) тощо; російські видання "Проблемы Дальнего Востока", "Востоковедение и африканистика", "Рубеж", "Религиоведение", "Эхо планеты", "Педагогика", "Мир образования", "Народы Азии и Африки", науково-практичний альманах "Дискурс-Пи"; українські видання "Актуальные проблемы исторического педагогического наследия", "Схід" та американське видання "Journal of Chinese Philosophy";
– матеріалів дисертаційних досліджень, монографій китайських, російських, західноєвропейських, австралійських, американських, японських і українських авторів (педагогів, філософів, істориків, соціологів, етнографів), які досліджували окремі аспекти спадщини Конфуція;
– довідково-бібліографічної літератури.
Фрагменти текстів Конфуція, написаних стародавньою китайською мовою веньянь, перекладено автором дисертації українською мовою з опорою на праці тайванського вченого Фу Пейжуна, а також російських дослідників О.С. Мартинова, Л.С. Переломова та І.І. Семененка.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:
– у результаті цілісного ретроспективного аналізу педагогічних ідей Конфуція розкрито його внесок у розвиток освіти Давнього Китаю, який полягає в узагальненні ним попереднього досвіду навчання та створенні етико-політичного вчення, яке пізніше було покладено в основу виховання молоді і домінувало в китайській освітній традиції аж до початку ХХ ст.; у сформулюванні головного морального канону виховання, який вирізняє цей регіон світу з-поміж інших, – відповідно до нього, смисл виховання визначається як необхідність постійного морального розвитку і вдосконалення будь-якої людини; в запровадженні традиції позастанового здобуття освіти, що мала тривати упродовж усього життя особистості; в реалізації гуманних стосунків учителя і учнів, в основі яких лежали взаємоповага та індивідуальний підхід, що стали взірцем для його наступників;
– висвітлено розвиток освіти у доконфуціанську і конфуціанську добу в історії Давнього Китаю, починаючи з ІІ тис. до н.е.; деталізовано опис системи та змісту освіти у період Західної Чжоу (ХІ – VIII ст. до н.е.) та в епоху Чуньцю (VIII – V ст. до н.е.), окреслено функції вчителів і правила щодо контролю якості освіти; з’ясовано зміни, які відбулися у розвитку освіти протягом періоду Чуньцю, що полягали у занепаді державного типу освіти та поширенні приватних шкіл, визначено їх вплив на подальший розвиток освіти в Китаї;
– виявлено провідні філософсько-педагогічні засади вчення Конфуція: гуманність; тлумачення освіти як цінності у житті людини; проповідування важливості самовдосконалення людини впродовж життя, забезпечення зв’язку здобутих знань із їх практичним застосуванням у повсякденному житті; індивідуальний підхід до учня;
– виокремлено і схарактеризовано методи навчання та виховання за Конфуцієм (метод навчання через зацікавлення школяра; метод висновків за аналогією; індуктивний метод викладання знань; метод навчання на реальних життєвих прикладах; діалог і обмін думками; виховання на власному прикладі).
Новаційним здобутком є реконструкція образу Конфуція-педагога – ідеального вчителя, згідно з китайською культурно-історичною традицією.
Подальшого розвитку набули знання про перебіг історико-педагогічного процесу у Давньому Китаї; актуалізація особистості Конфуція як самобутнього освітнього діяча, чиї надбання пережили віки і не втратили свого значення; висвітлення суспільно-історичних та духовно-матеріальних умов розвитку культури і освіти Давнього Китаю (ХІ – V ст. до н.е.).
Уточнено періодизацію педагогічної діяльності Конфуція.
Практичне значення одержаних результатів полягає у збагаченні вітчизняного історико-педагогічного знання про розвиток освіти у Давньому Китаї, в уведенні до наукового обігу відомостей про педагогічну спадщину Конфуція, що створює можливості її використання в процесі підготовки майбутніх учителів. У результаті дослідження репрезентовано нову наукову інформацію, сформульовано положення і висновки, де розкрито значення внеску видатного вченого, а також особливості розвитку китайської педагогічної думки у ІІ тис. до н.е. – V ст. до н.е. Матеріали і результати дослідження було впроваджено у навчальний процес Інституту Конфуція при ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка" (довідка про впровадження №1/4349 від 08.12.2011).
Матеріали дослідження можуть бути використані в оновленні підручників, навчально-методичних посібників та створенні елективних курсів з історії педагогіки, порівняльної і соціальної педагогіки, історії психології, загальної та вікової психології, етики для студентів педагогічних ВНЗ і закладів післядипломної педагогічної освіти.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження було обговорено на засіданні лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України, звітних наукових конференціях Інституту педагогіки НАПН України (2006, 2008, 2009, 2010, 2011); повідомлено на міжнародних науково-практичних конференціях "Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти" (м. Івано-Франківськ, 2008), "Ціннісні пріоритети освіти: виклики ХХІ століття" (м. Луганськ, 2011), "Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України" (м. Буча, 2011); на всеукраїнських науково-практичних конференціях "Новаторські навчально-виховні заклади в історії розвитку освіти в Україні" (м. Житомир, 2007), "Радянське минуле в дзеркалі сучасних досліджень з історії педагогіки" (м. Київ, 2010).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 13 одноосібних публікаціях автора, з них 9 – у фахових науково-педагогічних виданнях, 4 – у формі тез доповідей.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (275 найменувань, з них 106 – іноземними мовами, у т.ч. китайською – 84), чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок, з них основного тексту – 204 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Здобуті у процесі дослідження результати дають підстави для таких загальних висновків:
1. Завдяки аналізу та систематизації джерел з теми дослідження встановлено, що, по-перше, автентичність творів Конфуція є умовною, однак прийнятою світовим науковим співтовариством. Згідно з китайським історико-науковим каноном, Конфуція визнають автором історичної хроніки "Весни та Осені" ("Чуньцю"), редактором книг "Книга пісень" ("Ши цзін"), "Книга історії" ("Шу цзін"). Написані його учнями та послідовниками книги "Бесіди та судження" ("Лунь юй"), "Бесіди та розмірковування Менцзи" ("Мен-цзи"), "Велике вчення" ("Да сюе"), "Вчення про середину" ("Чжун юн") є зібраннями його філософсько-етичних і педагогічних міркувань, що й дає підстави зараховувати їх до творів Конфуція. По-друге, китайські науковці вважають, що вчення Конфуція представлене насамперед у творі "Лунь юй" (IV ст. до н.е.), і розглядають його як своєрідний підручник з педагогіки.
Хронологічно створення праць про видатного мислителя у Китаї розпочалося ще за часів династії Хань у 136 р. до н.е., коли конфуціанство отримало статус офіційної державної ідеології, а книги вченого почали вивчати і коментувати. Знання доконфуціанської і конфуціанської класичної літератури стало освітнім каноном, а також необхідним критерієм для успішного складання державних іспитів майбутніми чиновниками. Крім того, ця література почала відігравати в історії конфуціанського Китаю роль, аналогічну тій, яку відіграли Святе Письмо та Коран в історії християнських та ісламських країн.
Встановлено, що китаєзнавство (синологія) залишається малодослідженою галуззю гуманітарної науки, особливо в Україні. Історіографічний аналіз показав, що тематично найбільшу частину праць з конфуцієзнавства, які опубліковано за межами Китаю, становлять студії, присвячені висвітленню вчення китайського філософа у єдності з вивченням духовної спадщини Китаю. Менша за обсягом частина досліджень присвячена вивченню конфуціанських творів і їх текстологічному тлумаченню та інтерпретаціям різних аспектів вчення Конфуція. Лише поодинокі дослідження звернені до його педагогічних поглядів.
Такий стан вивчення культурної спадщини Китаю і, зокрема, надбань Конфуція пояснюємо складністю оволодіння китайською мовою, особливо давньокитайською літературною мовою веньянь та ієрогліфікою, необхідністю освоєння широкого спектра культурологічних знань з історії Китаю для проникнення у суть ідей та поглядів Конфуція й інших представників філософської думки.
2. На основі вивчення стародавніх китайських джерел з'ясовано, що у VІ ст. до н.е. у Китаї відбувалися суттєві зрушення в суспільно-політичній (руйнування традиційної структури верховної влади, до чого призвело послаблення влади правителя та посилення автономізації регіонів і владних повноважень удільних князів; перманентний внутрішній розбрат і війни; зовнішні загрози) та духовній сферах життя (відхід від традицій та вироблених у минулому протокольних (ритуальних) правил життя; відмова від пріоритету моральних чеснот, які були цінними для попередніх поколінь; економічна роздрібненість). Зазначені трансформації вплинули на розвиток суспільно-політичної та філософської думки і спричинили появу філософських шкіл, захоплення політико-етичними теоріями, проблемами управління державою, питаннями унормування поведінки громадян. Істотні зміни відбулися й у матеріальному житті, що пришвидшило розвиток науки і освіти. Освоєння та виготовлення виробів із заліза сприяло розвитку землеробства та ремесел, а потреби багатогалузевого матеріального виробництва зумовили інтенсивний розвиток математики, астрономії та інших наук.
Прагнучи посприяти благу Вітчизни, Конфуцій проголошував необхідність запровадження гуманного управління і повернення у тогочасне суспільне буття значущості моралі. У пошуках соціально-морального ідеалу він звернувся до духовної спадщини глибокої минувшини. Конфуцій тлумачив образи предків - богоподібних та напівбогоподібних діячів сивої давнини - як зразки людської поведінки та ефективного правління і ставив їх за приклад своїм сучасникам. Мислитель перетворив легендарних імператорів на історичних осіб і зробив взірцем для формування принципів поведінки у політиці, норм та ідеалів у суспільному і приватно-особистісному житті громадян. Він обґрунтував уведення до реального історичного контексту країни міфічних героїв як справжніх, реальних історичних осіб.
3. Доконфуціанська система освіти була невід'ємним складником функціонування державного апарату та релігійних відправ і слугувала підготовці правителів та чиновників, тому й шкільні традиції спрямовувалися насамперед на забезпечення освіти наступного покоління керівників держави і службовців. Зміст тогочасного навчання становили шість мистецтв (предметів): ритуал, музика, стрільба з лука, керування колісницею, лічба та письмо. У цей період освіта мала становий та гендерний характер (дівчатка до навчання не допускалися), розгалужену структуру, її визначають як елітарну "палацову" освіту.
З настанням історичного періоду Чуньцю (VIII - V ст. до н.е.) через ведення постійних війн та поступове наростання невідповідності освіти суспільним вимогам почався регрес державної освіти, який зумовив піднесення приватних навчальних закладів. Сформувався прошарок освічених людей, які називали себе "служиві" (ши). Ці збіднілі аристократи або грамотні люди завдяки здобутим знанням мали можливість збирати навколо себе учнів і засновувати приватні домашні школи (шу). Приватні школи цього періоду вплинули на подальший розвиток освіти в Китаї у такий спосіб: вони зруйнували старі традиції, засновані на монополії аристократії на освіту; освітній процес почав відокремлюватися від суто політичного життя, натомість зміцнів зв'язок змісту освіти з суспільним життям і його запитами.
Проте дослідники-синологи одностайні у думці, що саме приватна школа Конфуція стала зразком розширення можливостей здобуття освіти, змінила принцип "палацової освіти" на "освіту для народу". Учений узагальнив попередній освітній досвід та створив суспільно-етичне вчення, одна з головних ідей якого полягає в тому, що виховання тотожне необхідності морального становлення і вдосконалення кожної людини. Конфуцій намагався виховати новий тип людини, яка могла б з часом стати досконалою людиною, або "благородним мужем" (цзюнь-цзи). Благородний муж, за Конфуцієм, мав бути освіченою та вихованою особистістю з високими моральними якостями, які відповідали поняттям жень (гуманність), вень (основи культури як сенс людського буття і елементарна вихованість), хе (самостійність мислення, активність, визнання плюралізму думок) та і (обов'язок, моральне зобов'язання, справедливість). Водночас досконалому мужу мало бути притаманне усвідомлення необхідності покори правителю.
4. До філософсько-педагогічних засад вчення Конфуція, яким він підпорядковував свою педагогічну діяльність, відносимо: гуманність, усвідомлення освіти як цінності у житті людини, всестановість освіти, здійснення освіти впродовж життя, психологічний підхід до навчання.
З'ясовано, що гуманність була квінтесенцією філософсько-педагогічної концепції Конфуція. Він тлумачив гуманність як таку любов до людей, що означає "бути в змозі дивитися на інших як на самого себе", проте, на відміну від європейського гуманізму, Конфуцій до поняття "гуманність" включав лояльність до влади та усвідомлену покору їй. Йому також не були властиві ідеї всепрощення.
У навчальному процесі гуманність виявлялася у визнанні учня (людини) гідним поваги; у відмові від станової та майнової нерівності щодо здобуття освіти; у встановленні рівноправних стосунків між учителем і учнями (створення атмосфери поваги у спілкуванні, плюралізму думок; навчання без примусу; навчання на засадах врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів). Гуманність була наскрізною ідеєю освіти, а формування в учня гуманності - метою навчально-виховного процесу у школі Конфуція.
5. Встановлено, що Конфуцій використовував такі методи навчання і виховання: метод забезпечення взаємозв'язку навчання та мислення, оскільки освіта збагачує і поглиблює мислення, а процес мислення невіддільний від навчання; індивідуальний підхід до учнів (підмічав особливості характеру і розумових здібностей своїх учнів і враховував їх розмаїття в освітньому процесі); метод навчання шляхом зацікавлення школяра (для підтримання інтересу у своїх учнів до навчання задіював образне мислення, використовував наочні приклади з повсякденного життя та метафоричні порівняння); метод висновків за аналогією; індуктивний метод викладання знань, що мав сприяти успішному засвоєнню учнями інформації - "від близького до далекого", "від легкого до складного", зокрема, на прикладі побудови сімейних стосунків він навчав правил управління державою. До широковживаних Конфуцієм відносимо і метод навчання на реальних життєвих прикладах. Його суть полягала у використанні характеристик тогочасних відомих людей і правителів для обговорення їхніх вчинків і дій, що давало змогу проаналізувати політичні процеси, які відбувалися, і на цих реальних прикладах пояснити учням, як відрізнити добро від зла (вчитель спрямовував школярів до самовдосконалення за допомогою наведених прикладів діяльності видатних особистостей, викладав свої погляди на політичні, соціальні і культурні питання, пропагував, але не нав'язував свої переконання). Серед інших методів Конфуція-педагога - забезпечення взаємозв'язку теорії та практики (підкреслював важливість навчання та подальшого осмислення здобутих знань для постійного застосування у повсякденному житті, переконував учнів керуватися здобутим знанням у практичній діяльності); діалогічність, або обмін думками (заохочував своїх вихованців до обміну думками, до всебічного обговорення питань, часом не цурався питати поради в учнів і радо сприймав зауваження від них, був незадоволений, коли вони змовчували і не виказували свого негативного ставлення); виховання на власному прикладі (своїми вчинками, силою власного прикладу, а не тільки теоретичними судженнями, Конфуцій формував в учнів уміння слідувати сповідуваним ідеалам).
6. На основі вивчення творів "Лунь юй", "Мен-цзи", "Да сюе", "Чжун юн" відтворено образ особистості Конфуція-вчителя. Йому були притаманні такі якості, як відданість своїм принципам; уміння дослухатися до ближнього і розуміти його; поступливість у буденних життєвих ситуаціях, поблажливість і надзвичайна терпимість до людських слабкостей, проте не безпринципність. Конфуцій дотримувався почуття міри в усьому, крім безупинного прагнення до самовдосконалення. Він не догоджав і не поступався переконаннями вищим за статусом особам, не потурав їхнім неправедним вчинкам, сам чинив відповідно до почуття справедливості і закликав до цього учнів. Був людиною акуратною і виявляв скромність у побуті, йому не була властивою будь-яка залежність від зовнішніх життєвих обставин. Він не жадав слави, матеріальних благ, не терпів користолюбства, обману, ганьби і нещирості. Від своїх учнів Конфуцій вимагав бути пильними у промовах насамперед для того, щоб за словом ішло діло, навчав їх судити про людей не за їхнім зовнішнім виглядом та майстерністю говорити, а за справами і виявом сили духу.
У підсумку зазначимо, що поставленої в дисертації мети досягнуто, а визначені завдання - вирішено. Здійснене дослідження, однак, не вичерпує всієї проблематики педагогічної спадщини Конфуція. Подальшого вивчення та ґрунтовного аналізу потребують твори мислителя і педагогічний контекст, в якому вони виникли. Предметом окремої наукової розвідки можуть бути трансформації ідей філософа в освітньо-культурному процесі Китаю та країн конфуціанського регіону, а також вплив його поглядів на розвиток теорії виховання особистості у цих країнах.

Список використаних джерел
1. Абрамова Н.А. Конфуцианский рационализм как духовный ресурс цивилизационного развития / Н.А. Абрамова, Е.А. Юйшина; Федер. агентство по образованию, Гос. образоват. учреждение высш. проф. образования, Чит. гос. ун-т. - Чита : Чит. гос. ун-т, 2005. - 212,[1] с.
2. Авдиев В.И. История Древнего Востока / В.И. Авдиев. - М. : Высшая школа, 1970. - 608 с.
3. Алексеев В.М. В старом Китае / В.М. Алексеев. - М. : Изд-во Вост. лит., 1958. - 312 с.
4. Алексеев В.М. Новый метод и стиль переводов на русский язык китайских древних классиков // Алексеев В. М. Китайская литература. Избранные труды / сост. М.В. Баньковская, пред. Л.З. Эйдлин. - М. : Наука, 1978. - 596 с.
5. Алексеев В.М. Труды по китайской литературе: В 2 кн. Кн.1 / сост. М.В. Баньковская; отв. ред. Б.Л. Рифтин. - М. : Издат. Фирма "Восточная литература" РАН, 2002. - 576 с.
Алексеев В.М. Труды по китайской литературе: В 2 кн. Кн.2 / сост. М.В. Баньковская; отв. ред. Б.Л. Рифтин. - М. : Издат. Фирма "Восточная литература" РАН, 2003. - 514с.
6. Баранов И.Г. Верования и обычаи китайцев / И.Г. Баранов; сост. К.М. Тертицкий; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Ин-т стран Азии и Африки. - М. : Муравей-Гайд, 1999. - 304 с.
7. Березівська Л.Д. Основоположні засади історико-педагогічних досліджень: теорія і методологія / Л. Березівська // Шлях освіти. - 2010. - № 1. - С. 37-43.
8. Бертронг Джон. Конфуцианство / Джон и Эвелин Бертронг; [пер. с англ. О. Перфильева]. - М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004 (ОАО Можайский полигр. комб.). - 301, [2] с. : ил. - (Грандиозный мир: ГМ).
9. Беседы и суждения / Конфуций; [пер. с кит. В.П. Васильева, П.С. Попова, В. А. Кривцова]. - М. : ООО "ТД "Издательство Мир книги", 2009. - 350, [1] с. - (Великие мыслители).
10. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становлення. - Ровно : РИО управления по печати, 1991. - 146 с.
11. Бичурин Н. Я. Китай в гражданском и нравственном состоянии / Н.Я. Бичурин. - М. : Восточный Дом, 2002. - 432 с. - (Классика отечественного и зарубежного востоковедения).
12. Бойко А.М. Виховуючі суб'єкт-субєктні відносини вчителів і учнів як основа модернізації освітньої галузі в Україні / А. Бойко // Рідна школа. - 2004. - № 4. - С. 4-8.
13. Бойченко О. І. Співвідношення природного та людського як проблема давньокитайської філософії (порівняльний аналіз даоської та конфуціанської інтерпретацій): Дис. канд. філос. наук: 09.00.05 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2000. - 194 арк.
14. Бондаренко Ю.Я. У истоков современной морали: очерки етико-философских возрений Эпиктета, Марка Аврелия и Конфуция. - М. : Знание, 1991. - 64 с. - (Новое в жизни, науке, технике. Серия "Этика")
15. Боревская Н.Е. Очерк истории школы и педагогической мысли в Китае / Н.Е. Боревская. - М. : Ин-т Дал. Востока РАН, 2002. - 145с.
16. Боревская Н.Е. Педагогическая мысль в контексте китайской культуры / Боревская Н. // Проблемы Дальнего Востока. - М., 2004. - № 4. - С.142-148.
17. Буланже П.А. Будда, Конфуций: Жизнь и учение. - М. : Искусство, 1995. - 263 с.
Буланже П.А. Будда, Конфуций: Жизнь и учение [Електронний ресурс] /
П.А. Буланже // - Режим доступу: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://ruslit.com.ua/russian_classic/bulanje_pa/jizn_i_uchenie_konfutsiya.2624
18. Быков Ф.С. Зарождение общественно-политической и философской мысли в Китае / Ф.С.Быков. - М., 1966. - 242 с.
19. Васильев В.А. Конфуций о добродетели / В.А. Васильев // Социально-гуманитарные знания. - 2006. - № 6. - С. 132-146.
20. Васильев Л.С. История Востока / Л.С. Васильев. - В 2 томах. - М. : Высшая школа, 1994. - Том 1. - 495 с.: ил.
21. Васильев Л.С. История религий Востока / Л.С. Васильев. - М. : Высшая школа, 1988. - 416с.
22. Васильев Л.С. Конфуцианская цивилизация / Васильев Л. // Азия и Африка сегодня. - 1996. - № 2. - С. 26-29.
23. Васильев Л.С. Культы, религии, традиции в Китае / Л.С. Васильев; [ 2-е изд.]. - М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 2001. - 488 с.
24. Васильев Л.С. Некоторые особенности системы мышления, поведения и психологии в традиционном Китае // Китай: Традиции и современность / [Сб. Ст.; Отв. ред. Л.П. Делюсин.] - М. : Наука, 1976. - С. 52-82.
25. Васильев Л.С. Проблемы генезиса китайского государства / Л.С. Васильєв. - М. : Наука, 1983. - 326 с.
26. Васильев Л. С. Этика и ритуал в трактате "Ли цзи" / Л. С. Васильев // Этика и ритуал в традиционном Китае. - М. : Наука, 1988. - С. 173-201.
27. Вернер Э. Мифы и легенды Китая / Эдвард Вернер; [пер. с англ. С. Федорова]. - М. : Центрполиграф, 2005. - 363, [2] с.
28. Гао Мин. О насечках на керамике и об истоках китайской иероглифической письменности / Пер. А. Кондрашевского // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXII. Языкознание в Китае: Пер. с кит. / Составление, общая редакция и вступительная статья д-ра филол. наук М. В. Софронова. - М. : "Прогресс", 1989. - С. 299-333. [Гао Мин. Лунь таофу цзянь ханьцзы ды циюань // "Бэйцзин дасюэ сюэбао". - 1984. - № 6. - С. 47-60.]
29. Георгиевский С.М. Мифические воззрения и мифы китайцев (С таблицами китайских иероглифов) / Сергей Георгиевский. - СПб. : тип. И.Н. Скороходова, 1892. - 117 с.
30. Гир Н. Об обожествлении Конфуция / Гир Н. // Институт научной информации по общественным наукам Российской академии наук. Реферативный журнал. Сер. 9. Востоковедение и африканистика. - М., 1997. - № 1. - С.165-167.
31. Головачёва Л.И. Беседы и суждения Конфуция // Рубеж. - 1992. - № 1. - С. 259-307.
32. Головачёва Л.И. Конфуций поистине непрост // Общество и государство в Китае: XL научная конференция. - М., 2010. - Вып. 2. - С. 323-323.
33. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: метод, поради молодим науковцям / С.У. Гончаренко. - К. : АПН України, 1995. - 45 с.
34. Гране Марсель. Китайская мысль от Конфуция и Лаоцзы / Марсель Гране; [пер. с фр. В.Б. Иорданского]. - М. : Алгоритм, 2008. - 528 с.
35. Гране Марсель. Китайская цивилизация / Марсель Гране; [пер. с фр. В.Б. Иорданского; под ред.. И. И. Семененко]. - М. : Алгоритм, 2008. - 416 с. - (Китайский марафон).
36. Грубе В. Духовная культура Китая. Литература, религия, культ. Перевод с немецкого Эфрусси П.О. // Современное человечество. Библиотека обществознания, под общ. ред. Бикермана И.М. - СПб. : "Брокгаузъ-Ефронъ", 1912. - 237 с.
37. Грэй Дж. Г. История Древнего Китая / пер. с англ. А.Б. Вальдман. - М. : ЗАО Центрполиграф, 2006. - 606 с.
38. Гулик Роберт ван. Сексуальная жизнь в древнем Китае / Роберт Ван Гулик; [пер. с англ. А.М. Кабанова]. - СПб. : Издательский Дом "Азбука-классика", 2006. - 544 с.
39. Гусейнов А.А. Великие моралисты / А.А. Гусейнов. - М. : Республика, 1995. - 351 с.
40. Дельнов А.А. Китай. Большой исторический путеводитель / А.А. Дельнов. - М. : Эксмо, Алгоритм, 2008. - 848 с.: ил. - (Большой исторический путеводитель).
41. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики [Електронний ресурс] / А.Н. Джуринский // - Режим доступу: www.pedlib.ru/Books/1/0345/1_0345 - 28.shtml
42. Древнекитайская философия. Собрание текстов в двух томах / ред. В.Г. Буров, Р.В. Вяткин, М.Л. Титаренко; вступ. статья В.Г. Буров, М.Л. Титаренко; сост. Ян Хин-Шуна; прим. Е.П. Синицина, С. Кучеры, М.В. Крюкова, Ян Хин-Шуна, В.А. Кривцова, М.Л. Титаренко, Л.И. Думана, Э.В. Никогосова, В.Г. Бурова, Р.В. Вяткина, И.С. Лисевича, В.Ф. Феоктистова, Л.С. Переломова, В.С. Спирина. - Т. 1. - М. : Мысль, 1972. - 336 с. - (Серия: Философское наследие).
43. Добрицкая Е.М. Понимание цивилизованности и варварства в мировоззрении Древнего Китая: доконфуцианская и конфуцианская модели человека и мира: дис. ... кандидата филос. наук: 24.00.01 / Добрицкая Екатерина Михайловна; [Место защиты: Том. гос. ун-т] - Томск, 2009 - 137 с.
44. Духовная культура Китая. Энциклопедия в пяти томах. [Т. 3]: Литература. Язык и письменность / Главный редактор М. Л. Титаренко; Редакторы тома М. Л. Титаренко, С. М. Аникеева, О. И. Завьялова, М. Е. Кравцова, А. И. Кобзев, А. Е. Лукьянов, В. Ф. Сорокин; Российская академия наук, Институт Дальнего Востока. - М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 2008. - 855, [1] с.; на обл. и авантит. назв. на кит. яз.: [????????]
45. Духовная культура Китая. Энциклопедия в пяти томах. [Т. 2]: Мифология. Религия / Главный редактор М. Л. Титаренко; Редакторы тома ред. М.Л.Титаренко, Б.Л.Рифтин, А.И.Кобзев, А.Е.Лукьянов, Д.Г.Главева, С.М.Аникеева.; Российская академия наук, Институт Дальнего Востока. - М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 2007. - 869, [1] с.; на обл. и авантит. назв. на кит. яз.: [????????]
46. Духовная культура Китая. Энциклопедия в пяти томах. [Т. 5]: Наука, техническая и военная мысль, здравоохранение и образование / Гл. ред. М.Л. Титаренко; Ин-т Дальнего Востока. - М. : Вост. лит., 2009. - 1055 с.; на обл. и авантит. назв. на кит. яз.: [????????]
47. Ежов В.В. Мифы древнего Китая / В. Ежов. - М. : Астрель Аст, 2003. - 495 с.
48. Елисеефф В., Елисеефф Д. Цививлизация классического Китая / Вадим и Даниель Елисеефф; [пер. с франц. Д. Лоевского]. - Екатеринбург : У-Фактория, 2007. - 640 с.: ил. - ("Великие цивилизации").
49. Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: навч. посібник / М.Б. Євтух, В.М. Галузинський. - К. : Вища школа, 1995. - 237 с.
50. Євтух М.Б. Формування гуманізму в системі особистісних якостей студентів, курсантів, слухачів: монографія / М. Б. Євтух, Г.І. Остапенко. - Х. : Основа, 1995. - 255 с.
51. Завадская Е.В. Культура Востока в современном западном мире. - М. : Наука, 1977. - 168 с.
52. Зайцев В.В. Конфуцианская концепция человека в философской мысли КНР // Философия и религии на зарубежном Востоке: XX в. - М., 1985. - С. 120-129.
53. Зоммер Н.И. Об основаниях новой китайской философии // Д. Е. Мартынов. Конфуцианское учение: учебное пособие. - Казань : Казанский гос. ун-т., 2009. - С. 116-144.
54. Зязюн І.А. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / І.А. Зязюн, М.М. Закович, О.Л. Шевнюк та ін.; за ред. М. М. Заковича. - К. : Знання, 2009. - 589 с.
55. И цзин. "Канон перемен": пер. и исслед. / сост. А. Е. Лукьянов; [пер. с кит. Ю. К. Щуцкий, А. Е. Лукьянов]. - М. : Изд. фирма "Вост. лит." РАН, 2005 (ППП Тип. Наука). - 245, [1] с. - (Китайский классический канон в русских переводах / Рос. акад. наук, Науч. совет "История мировой культуры", Ин-т Дал. Востока).
56. История китайской философии / пер. с кит., общ. ред. М.Л. Титаренко. - М. : Прогресс, 1989. - 552 с.
57. История Китая /В.В. Адамчик, М.В. Адамчик, А.Н. Бадан и др. - Минск. : Харвест, 2004. - 736 с.
58. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX в.: Учебное пособие для педагогических учебных заведений / Под ред. академика РАО А.И. Пискунова. - 2-е изд., испр. и дополн. - М. : ТЦ "Сфера", 2001. - 512 с.
59. Каидзука Сагэки. Конфуций: первый учитель поднебесной / Сагэки Каидзука; [пер. с англ. А. Б. Вальдман]. - М. : Центрполиграф, 2003. - 269 с.
60. Калашник Л.С. Педагогічні засади родинного виховання в китайській сім'ї: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Калашник Любов Сергіївна. - Х., 2005. - 220 с.
61. Карапетьянц А.М. Китайское письмо до унификации 213 г. до н. э. // Ранняя этническая история народов Восточной Азии / Отв. ред. Н. Н. Чебоксаров; Академия наук СССР, Институт Дальнего Востока, Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. - М. : Издательство "Наука", ГРВЛ, 1977. - С. 222-257.
62. Карапетьянц А. М. Первоначальный смысл основных конфуцианских категорий // Конфуцианство в Китае: Проблемы теории и практики. [Сб. статей] / АН СССР, Ин-т востоковедения; [Отв. ред. Л. П. Делюсин]. - М. : Наука, 1982. - 264 с.
63. Карягин К.М. Конфуций, его жизнь и философская деятельность. Биографический очерк. - СПб : Изд. Ф. Павленкова, 1891. - 77 с.
64. Кейдун И.Б. История изучения отечественными исследователями конфуцианского трактата "Ли цзи" // Научно-теоретический журнал "Религиоведение". - 2001. - № 2. - с. 163-174.
65. Кейдун И.Б. "Ли цзи" перевод двенадцатой главы ("Ней цзе"). (Фрагменты) // Научно-теоретический журнал "Религиоведение". - 2002. - № 1. - с. 156-163.
66. Кейдун И.Б. "Ли цзи": перевод первой главы ("Цюй ли") // Научно-теоретический журнал "Религиоведение". - 2001. - № 1. - с. 147-163.
67. Кириллов А. Мудрец из мудрецов Поднебесной / Кириллов А. // Эхо планеты. - 1999. - № 45. - С. 26-31.
68. Китай - земля небесного дракона / под общей ред. проф. Эдварда Л. Шонесси [пер. с англ. А. Романов]. - М. : БММ АО, 2001. - 256 с.: ил.
69. Клепиков В.З. Конфуций - выдающийся педагог Древнего Китая // Педагогика. - 2001. - № 3. - С. 73-80.
70. Клепиков В.З. Современный Китай: вопросы воспитания / Клепиков В.З. // Педагогика. - 2000. - № 5. - С. 92-98.
71. Книга песен и гимнов (Шицзин) / [перевод с кит. А. Штукина] // Конфуций. Изречения: [пер. с кит.]. - М. : АСТ ХРАНИТЕЛЬ, 2008. - 506, [6] с. - (Классика).
72. Кобзев А.И. Личность, природа и судьба человека в конфуцианстве / А.И. Кобзев // Личность в традиционном Китае: Сб. ст. / Рос. АН, Ин-т востоковедения; [Редкол.: Л.П. Делюсин (отв. ред.) и др.]. - М., 1992. - С. 141-159.
73. Козловский Ю.Б. Конфуцианство: миф и реальность // Народы Азии и Африки. - 1982. - № 3. - С.41-51.
74. Конрад Н.И. О понятии "литература" в Китае // Избранные труды: Синология. - М. : Наука, 1977. - С. 543-586.
75. Конрад Н.И. Очерк древней китайской литературы / Н.И. Конрад // Беседы и суждения Конфуция. - СПб : ООО Издательство Кристалл, 1999. - 1120 c. - (Серия: Библиотека мировой литературы).
76. Конфуцианский трактат "Чжун юн": Переводы и исследования / Сост. А.Е. Лукьянов; Отв. ред. М.Л. Титаренко. - М. : Вост. лит., 2003. - 247 с. - (Китайский классический канон в русских переводах: Осн. в 1998 г.).
77. Конфуцианское "Четверокнижие" ("Сы Шу") / Пер. с кит. и коммент. А.И. Кобзева, А. Е. Лукьянова, Л. С. Переломова, П.С. Попова при участии В.М. Майорова; Вступит. Ст. Л.С. Переломова; Ин-т Дальнего Востока. - М. : Восточная литература, 2004. - 431 с. - (Китайский классический канон в русских переводах: Осн. в 1998 г.).
78. Конфуцианство, даосизм от А до Я. / сост. Ю.В. Парфенова. - М. : АСТ: Восток - Запад, 2007. - 320 с.
79. Конфуциева летопись " Чуньцю" ("Вёсны и осени") / Пер. и примеч. Н. И. Монастырева; Исслед. Д.В. Деопика и А.М. Карапетьянца. - М. : Вост. лит., 1999. - 350, [1] с.: ил., табл. - (Китайский классический канон в русских переводах).
80. Конфуций. Беседы и суждения / сравнительный пер. с кит. В.П. Васильева, П.С. Попова, В.А. Кривцова, И.И. Семененко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.lunyu.ru
81. Конфуций и его школа /сост. и автор предисл. В.В. Малявин / Антология гуманной педагогики. - М. : Издат. дом Шалвы Амонашвили, 1996. - 176 с.
82. Конфуций. Изречения: [пер. с кит.] / Конфуций. - М. : АСТ ХРАНИТЕЛЬ, 2008. - 506, [6] с. - (Классика).
83. Конфуций. Уроки мудрости / сост. М. Блюкменкранц, пер. И. Семененко, А. Штукин, Сесиль Шейнман-Топштейн. - М. : Эксмо, Фолио 2008. - 958 с. - (Серия: Антология мысли).
84. Коростовец И. Китайцы и их цивилизация // Жизнь и нравы старого Китая. - Смоленск : Русич, 2003. - 496с., ил.
85. Крилл Х.Г. Становление государственной власти в Китае. Империя Западная Чжоу / Х.Г. Крилл. - СПб. : Евразия, 2001. - 480 с.
86. Крюгер Р. Китай. Полная история Поднебесной / Рейн Крюгер; Пер. с англ. Д. Воронина, Ю. Гольдберга. - М. : Эксмо, 2006. - 445 с.
87. Крюков М. В. Язык иньских надписей / Отв. ред. В. М. Солнцев. - М. : Издательство "Наука", ГРВЛ, 1973. - 136 с. - ("Языки народов Азии и Африки").
88. Крюков В. М. Текст и ритуал. Опыт интерпретации древнекитайской эпиграфикии эпохи Инь-Чжоу / Российская академия наук, Институт востоковедения, Институт всеобщей истории. - М. : Памятники исторической мысли, 2000. - 463, [1] с.
89. Кузин В.П. Гуманистическая педагогика Конфуция и современность // Актуальные проблемы исторического педагогического наследия. Весник СевДТУ. Педагогка: зб. наук. пр. - Севастополь : Вид-во СевНТУ. - 2009. - Вип. 96. - С. 177-183.
90. Куликов B.C. Китайцы о себе. - М. : Политиздат, 1989. - 256 с.
91. Кучера С. Древнейшая и древняя история Китая. Древнекаменный век / С. Кучера; Рос. акад. наук, Ин-т востоковедения. - М. : Восточная литература, 1996. - 432 с.
92. Кычанов Е.И. Право и личность в Старом Китае / Е.И. Кычанов // Личность в традиционном Китае: Сб. ст. / РАН, Ин-т востоковедения; [Редкол.: Л.П. Делюсин (отв. ред.) и др.]. - М., 1992. - С. 117-140.
93. Лавриченко Н.М. Десять заповідей добра / Н.М. Лавриченко, В.Д. Крищенко; Національний ун-т "Острозька академія". - Острог : Вид-во Національного університету "Острозька академія", 2005. - 80 с.
94. Литература древнего Китая // Литература Древнего Востока : учеб. для гос. ун-тов / [предисл. В.Б. Никитина, Е.В. Паевская, Л.Д. Позднеева; под ред. Н.И. Конрада, И.С. Брагинского, Л.Д. Позднеевой]. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1971. - С. 249-257.
95. Ломанов А.В. Современное конфуцианство: философия Фэн Юланя / А. В. Ломанов; [Предисл. М. Л. Титаренко]; Рос. акад. наук, Ин-т Дал. Востока. - М. : Изд. фирма "Вост. лит.", 1996. - 245,[3] с.
96. Лукьянов А.Е. Дао Лаоцзы и Дао Конфуция / Лукьянов А. // Проблемы Дальнего Востока. - М., 1997. - № 6. - С.125-134.
97. Лукьянов А.Е. Понятие философии у древних китайцев / Лукьянов А. // Проблемы Дальнего Востока. - М., 1998. - № 2. - С.126-140.
98. Лукьянов А.Е. Совершенная мудрость и ранняя философия древних китайцев / Лукьянов А. // Проблемы Дальнего Востока. - М., 2001. - № 4. - С.135-149.
99. Лукьянов А.Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай и Индия). - М. : Университет дружбы народов, 1989. - 188 с.
100. Малявин В.В. Китайская цивилизация / В.В. Малявин. - М. : "Издательство Астрель", ООО "Издательство АСТ", Издательско-продюсерский центр "Дизайн. Информация. Картография", 2000. - 632 с.: ил., карт.
101. Малявин В.В. Конфуций / В.В. Малявин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bookz.ru/authors/vladimir-malavin/konfucii_799.html
102. Мартынов А.С. Конфуцианская утопия в древности и в средневековье. // Китайские социальные утопии. / [Л.П. Делюсин, Л.Н. Борох (отв. ред.)]. - М. : Наука, 1987. - С. 10-57.
103. Мартынов А.С. Конфуцианство. "Лунь юй"/ Перевод А.С. Мартынова. - В 2 томах. - Спб. : "Петербургское Востоковедение", 2001. - Т. 1. - 368 с.
104. Мартынов А.С. Конфуцианство: этапы развития. Конфуций. "Лунь юй" / А.С. Мартынов. - Санкт-Петербург : Азбука-классика: Петербург. востоковедение, 2006. - 344 с. - (Мир Востока: Китай).
105. Маслов А.А. Книга судьбы. Ежедневные медитации с Конфуцием /А.А. Маслов; худож.-оформ. А. Киричёк. - Ростов н/Д : Феникс, 2006. - 400 с.: ил. - (Путь мастера).
106. Мень А. Мировая духовная культура. Христианство. Церковь. Лекции и беседы / Александр Мень. - М. : Фонд имени Александра Меня, 1995. - 671 с.
107. Михайличенко О.В. Освіта і виховання в Японії та Китаї: історико-теоретичний аспект / О.В. Михайличенко. - Суми : Наука, 1997. - С. 45-90.
108. Мэн-цзы / Предисл. Л.Н. Меньшикова; Пер. с кит., указ. В.С. Колоколова. - Спб. : Петерб. Востоковедение: С.-Петерб. фил. Ин-та востоковедения РАН, 1999. - 262, [2] с.
109. Мудрецы Поднебесной: сб. / Лао-цзы. Дао дэ цзин; Конфуций. Лунь юй; Мо-цзы. Мо-цзы; Мэн-цзы. Мэн-цзы; Чжуан-цзы. Чжуан-цзы; Сюнь-цзы; Хань Фэй. - Симферополь: Реноме, 1998. - 384 с. - (Серия: Интеллектуальная библиотека).
110. Наумова Т.В. Сыновняя почтительность (Конфуций о древнекитайском культе сыновей почтительности как об одной из основ государственного устройства) / Наумова Т.В. // Дискурс Пи: Научно-практический альманах. - 2004. - Вып. IV. - С. 26-27.
111. Николаев М. Е. Конфуций и его учение / М. Е. Николаев. - М. : Российская акад. естественных наук, 2007. - 315 с.
112. Ничкало Н.Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - 2001. - Вип. 1. - С. 9-22.
113. Осинский И.И. Конфуций и его философия / Осинский И.И. // Конфуций и конфуцианство: материалы науч. конф., Улан-Удэ, 25 марта 2005 г. / [отв. ред. И. И. Осинский]. - Улан-Удэ : Изд-во Бурят. гос. ун-та, 2005. - С. 6-12.
114. Переломов Л.С. Конфуций: "Лунь юй" / Л.С. Переломов. - М. : Восточная литература, 2000. - 588 с.
115. Переломов Л.С. Конфуций о человеке / Л.С. Переломов // Личность в традиционном Китае: Сб. ст. / РАН, Ин-т востоковедения; [Редкол.: Л.П. Делюсин (отв. ред.) и др.]. - М., 1992. - С.41-62.
116. Переломов Л.С. ХХI век - век Китая, век конфуцианства? / Переломов Л., Ломанов А. // Проблемы Дальнего Востока. - М., 1998. - № 3. - С. 123-129.
117. Пирс Крис. Воины Китая. Под знаменем небесного дракона. 1500 г. до н.э. - 1840 г. н.э. / Крис Пирс; [пер. И. Шмелевой]. - М. : Эксмо, 2008. - 248 с.: ил. - (Военная история человечества).
118. Попов П.С. Китайский философ Мэн-цзы / Перевод с китайского, снабженный примечаниями. Репринт. изд. Послесл. Л.С. Переломова. - М. : Издательская фирма "Восточная литература" РАН, 1998. - 278 с. ("Китайский классический канон в русских переводах").
119. Прушенова Е.Ц. Идеология конфуцианства как отражение становления государственности в Китае: дис. ... кандидата философских наук: 09.00.11 / Прушенова Елена Цырендашиевна; [Место защиты: Бурят. гос. ун-т]. - Улан-Удэ, 2007. - 151 с.
120. Радуль-Затуловский Я.Б. Конфуцианство и его распространение в Японии. - М. - Л. : изд-во АН СССР, 1947. - 451 с.
121. Рубин В. Идеология и культура Древнего Китая. Четыре силуэта / Ответственный редактор Переломов Л. - М. : Наука, 1970 - 162 с.
122. Русский биографический словарь: Т. 1. / изд. под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцева. - Санкт-Петербург : тип. И. Н. Скороходова, 1896 [4]. - 892 c.
123. Рыбаков Н.С. Философия образования / Н.С. Рыбаков // Глобалистика: Энциклопедия / Гл. редакторы: И.И. Мазур, А.Н. Чумаков; Центр научных и прикладных программ "ДИАЛОГ". - М. : ОАО Издательство "Радуга", 2003. - 1328 с.
124. Салимова К.И. Педагогическое наследие Востока / К.И. Салимова. - М. : Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж : Издательство НПО "МОДЭК", 2008. - 544 с. - (Серия "Библиотека педагога-практика").
125. Семененко И.И. Милосердие в конфуцианском учении: (Из цикла "Зарубеж. философия в прошлом и настоящем") / И.И. Семененко. - М. : Знание, 1989. - 63 с. - (Новое в жизни, науке, технике Философия; 10/1989).
126. Сидихменов В.Я. Китай: страници прошлого. - Смоленск : Русич, 2003. - 464 с. - ("Популярная историческая библиотека").
127. Симпкинс А.С. Конфуцианство / А.C. Симпкинс, А. Симпкинс. - М. : ООО Издательский дом София, 2006. - 192 с.
128. Софронов М.В. Китайский язык и китайская письменность. Курс лекций / М.В. Софронов. - М. : АСТ: Восток-Запад, 2007. - 638, [2] с.
129. Степанова Л.М. Личность в философских традициях Китая: дис. … кандидата философских наук: 09.00.11 / Степанова Лейла Мамедовна; [Место защиты: Бурят. гос. ун-т] - Улан-Удэ, 2010 - 177 с.
130. Степанова Л.М. Проблема личности в учении конфуцианства / Л. М. Степанова // Философия и современность: сб. статей. - 2009. - С. 100-106.
131. Суждения и беседы / Конфуций; [пер. с кит. П. С. Попова]. - Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2007. - 216, [2] с. - (Азбука-классика).
132. Сухомлинська О.В. Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін / Сухомлинська О. // Шлях освіти. - 1995. - № 3. - С. 2-6.
133. Сухомлинська О.В. Духовно-моральне виховання дітей і молоді: загальні тенденції та індивідуальний пошук / О.В. Сухомлинська. - К. : Добро, 2006. - 44 с.
134. Сухомлинська О.В. Персоналія в історико-педагогічному дискурсі // Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. - К. : А.П.Н., 2003. - С. 36-46.
135. Сыма Цянь. Старинный род Конфуция //Конфуций. Изречения: [пер. с кит.] /Конфуций. - М. : АСТ Хранитель, 2008. - 506, [6] с. - (Классика).
136. Сыма Цянь. Исторические записки. В 9 т. - М. : Наука (Главная редакция восточной литературы) - Восточная литература, 1972 - 2010. - (Серия "Памятники письменности Востока". Вып. XXXII, 1-9).
Сыма Цянь. История наследственных княжеских домов (Ши цзя): Т. V. // Исторические записки: В 9 т.; пер., вступ. ст. и комм. Р. В. Вяткина. 1987. - 368 с.;
Сыма Цянь. Жизнеописания (Ле чжуань): Т. VII. / Пер. и предисл. Р. В. Вяткина, комм. Р. В. Вяткина и А. Р. Вяткина. Отв. ред. А. М. Карапетьянц. 1996. - 464 с.;
137. Табачник Д.В. Конфуцій // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 419-420.
138. Терехов С. Конфуций: учитель жизни / Терехов С. // Мир образования - Образование в мире. - М., 1997. - № 2. - С. 22-27.
139. Тертицкий К.М. Китайцы: Традиционные ценности в современном мире. - М. : Изд-во МГУ, 1994. - 347 с.
140. Ткачева Т.О. Конфуцианство в странах Восточной Азии: исторический выбор и социальная практика: вторая половина XX в. - начало XXI в.: дис. … кандидата исторических наук: 07.00.03 / Ткачева Татьяна Олеговна; [Место защиты: Ставроп. гос. ун-т] - Краснодар, 2009. - 233 с.
141. Ткаченко Г.А. Культура Китая от А до Я. Словарь - справочник. / Г.А. Ткаченко. - М. : АСТ: Восток-Запад, 2008. - 348, [4] с. - (Мировая культура).
142. Традиционная наука Китая / Еремеев В.Е. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://history.rsuh.ru/eremeev/china/
143. Уроки мудрости: [сочинения: пер. с древнекитайск.] / Конфуций; [сост., вступ. ст. и коммент. М.А. Блюменкранца]. - Москва; Харьков : Эксмо; Фолио, 2007. - 957, [1] с. - (Антология мысли).
144. Усик А. В. Вчення Конфуція та конфуціанство в контексті китайської філософської традиції (етико-соціальний аспект): дис. … канд. філол. наук: 09.00.05 / Усик Алла Володимирівна. - К., 1999. - 168 с.
145. Фань Вэнь-лань. Древняя история Китая. От первобытно-общинного строя до образования централизованного феодального государства / Фань Вэнь-лань [отв. ред. Р.В. Вяткин; пер. с кит. М.В. Крюкова, Л.С. Переломова, Е.Б. Поршневой, Е.В. Пузицкого]. - М. : Изд-во Академии наук СССР, 1958. - 294 с.
146. Федоренко Н.Т. "Шицзин" и его место в китайской литературе / Н.Т. Федоренко. - М. : Вост. лит., 1958. - 166 с.
147. Философы древнего Китая: десять критических статей / Перевод с китайського, общ. ред. и послесл. Н.Т. Федоренко. - М. : Изд-во иностранной лит-ры, 1961. - 738 с.
148. Фицджеральд Ч.П. История Китая: / Ч.П. Фицджеральд; [пер. с англ. Л.А. Калашниковой]. - М. : ЗАО Центрполиграф, 2004. - 460 с.
149. Флуг К. К. Материалы по истории Китая (Период Инь-шан). - М. - Л., 1935. - 29 с.
150. Фэн Ю-лань. Краткая история китайской философии / Фєн Ю-лань; [Перевод на русский: Котенко Р.В.; научный редактор: доктор философских наук, профессор Торчинов Е.А.]. - СПб. : Евразия, 1998. - 376 с.
151. Харченко С.Я. Ідеї Конфуція у сучасній освіті Китаю // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2011. - № 20 (231). - С. 313-319.
152. Чанышев А.Н. Начало философии / А. Н. Чанышев. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. - 184 с.
153. Чередниченко О.Т. Рол