МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ У СПАДЩИНІ АМЕРИКАНСЬКОГО ПЕДАГОГА-РЕФОРМАТОРА ДЖОНА ХОЛТА (1923-1985 рр.) : МАСТЕРСТВО УЧИТЕЛЯ В НАСЛЕДИИ АМЕРИКАНСКОГО ПЕДАГОГА-реформаторы ДЖОНА Холт (1923-1985 гг)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національна академія педагогічних наук України
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих

На правах рукопису

РУБАН ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА

УДК 373.091.4Холт(73)

МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ У СПАДЩИНІ АМЕРИКАНСЬКОГО ПЕДАГОГА-РЕФОРМАТОРА ДЖОНА ХОЛТА (1923-1985 рр.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Лещенко Марія Петрівна,
доктор педагогічних наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗА ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ ДЖОНА ХОЛТА…….. 14
1.1. Біографічне дослідження професійно-педагогічного становлення Джона Холта………………………………………………................
14
1.2. Просвітницько-громадська діяльність Джона Холта в контексті розвитку системи середньої освіти у США (1964-1985 рр.)……..
47
Висновки до розділу 1…………………………………………………..
66
РОЗДІЛ 2. ДЖЕРЕЛА І ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ЗА ДЖОНОМ ХОЛТОМ………………
70
2.1. Педагогічна майстерність учителя в дискурсі навчальних невдач учнів……………………………………………………………….....
70
2.2. Удосконалення педагогічної майстерності учителя – шлях до забезпечення успішного навчання учнів…………………………..
99
Висновки до розділу 2…………………………………………………...
143
РОЗДІЛ 3. ПРОГНОСТИЧНА ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ДЖОНА ХОЛТА…………………………………………………………………….

146
3.1. Поширення ідей Джона Холта у світовому педагогічному просторі………………………………………………………………
146
3.2. Прогностика можливостей використання ідей Джона Холта у вітчизняній педагогічній реальності ……………………………….
163
Висновки до розділу 3…………………………………………………… 174

ВИСНОВКИ………………………………………………………………
176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 181
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 212

ВСТУП
Актуальність та доцільність дослідження. Проблема розвитку педагогічної майстерності учителя – важливого чинника забезпечення якості освіти – набула особливого значення на початку ХХІ століття. Сучасна освіта розвивається і вдосконалюється в умовах зміни культурної парадигми, зумовленої вирішальною роллю знань і когнітивних здібностей людини, і потребує ефективної організації інноваційного соціуму. Вміння розв’язувати нестандартні, унікальні проблемні ситуації є важливою соціальною компетентністю. Тому педагогічна майстерність набуває дослідницько-просвітительського значення, що виявляється у творчому пошуку нового, випереджувального і контекстно-ситуаційного навчання в міждисциплінарному і трансдисциплінарному предметному полі. В умовах суспільства знань, неперервної освіти проблема педагогічної майстерності вчителя стає предметом пильної уваги на державному, інституційному і громадському рівнях.
Прийняті в Україні закони й програми (Закон України «Про освіту» (1991 р.), Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) (1993 р.), Закон України «Про вищу освіту» (2002 р.), «Національна доктрина розвитку освіти» (2002 р.), Державна програма «Вчитель» (2002 р.) та низка інших документів мають на меті забезпечити підготовку кваліфікованого вчителя з високим рівнем педагогічної майстерності, що відповідає вимогам сучасного соціуму. Проте, це завдання розв’язано не повністю, про що свідчать педагогічні реалії вітчизняного освітнього простору (невисока якість середньої освіти, відсутність у значної кількості учнів бажання вчитися й відвідувати школу, недостатня професійно-педагогічна компетентність вчителів). Соціальна значущість проблеми розвитку педагогічної майстерності вчителя підсилюється наявними суперечностями: між потребою досліджувати позитивний зарубіжний досвід удосконалення педагогічної майстерності вчителя та недостатністю інформації у вітчизняних наукових джерелах про педагогічну спадщину зарубіжних педагогів, зокрема, Дж. Холта, відсутність перекладених на українську мову його праць; між вимогами до стандартизації діяльності вчителя, рівня його педагогічної майстерності та необхідністю враховувати індивідуальні особливості суб’єктів педагогічного процесу; між демократичним розвитком системи освіти в Україні та недостатністю інформації про використання різних форм навчання, зокрема, про теоретичне обґрунтування Дж. Холтом домашньої освіти як альтернативної форми навчання.
Важливе значення має вивчення світового педагогічного досвіду, що підтверджує визначальну роль педагогічної майстерності вчителя для забезпечення якісної освіти. У цьому контексті заслуговують детального дослідження ідеї про майстерність вчителя у педагогічній спадщині американських науковців, серед яких Джон Калдвел Холт (1923-1985 рр.) займає особливе місце як оригінальний дослідник проблеми педагогічної майстерності.
Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчує, що проблемі педагогічної майстерності вітчизняними науковцями приділяється належна увага, зокрема, таким її аспектам, як підходи до визначення поняття «педагогічної майстерності» (М. Лазарєв [57], М. Лещенко [61], Л. Мільто [64], Н. Ничкало [73], Г. Сагач [86], М. Солдатенко [93], Н. Тарасевич [111], Л. Хомич [117] та ін.); історії педагогічної майстерності (Є. Барбіна [12], Л. Задорожна [37], Л. Король [50], О. Лавріненко [56] та ін.); шляхам удосконалення педагогічної майстерності (М. Барахтян [11], І. Гринчук [22], І. Мостова [69], О. Музальов [70], Л. Султанова [95] та ін.).
Проблемами становлення, реформування, розвитку американської системи освіти займалися такі науковці: М. Бойченко [14], І. Вєтрова [17], О. Заболотна [35], Т. Кошманова [52], А. Лещенко [59], А. Сбруєва [88], Н. Чорна [120], Т. Чувакова [121], М. Шутова [124] та ін. Методології досліджень, що ґрунтуються на персоналізованому і біографічному підходах, присвячено праці Н. Дічек [29], Б. Мітюрова [65], М. Піорунек [273] (M. Piorunek), О. Сухомлинської [97] та ін., зокрема, вивченню педагогічної спадщини американського філософа Дж. Дьюї було присвячено дисертаційне дослідження В. Коваленка «Педагогічні ідеї Джона Дьюї та їх вплив на педагогічну теорію й практику в Україні» [49].
Посилання на педагогічну спадщину та часткову інформацію про життєвий шлях Дж. Холта знаходимо у працях таких зарубіжних учених: американських – С. Роджерса (C. Rodgers) [278], П. Фаренги (P. Farenga) [161, 162, 163, 165, 166]; британського – К. Муртон (C. Murton) [261]; індійського – А. Гупти (A. Gupta) [182]; німецького – Т. Спіглера (T.Spiegler) [294]; польських – М. Будайчак (M. Budajczak) [139], Н. Зелінської (Н. Zielińska) [308] і російських – Н. Геди [19], Л. Дянкової [32], Н. Крилової [54], А. Рогозянського [100]. Ідеї Дж. Холта у контексті домашнього навчання частково відображені у працях українських науковців: В. Богданова [15], А. Лещенко [59], М. Попової [84], С. Шумаєвої [122, 123], М. Янковчук [125].
На нашу думку, дослідження педагогічної спадщини Дж. Холта заслуговує на увагу українських науковців і може збагатити вітчизняну педагогічну науку передовими ідеями, теоретичними і методичними напрацюваннями. Таким чином, соціальне та науково-педагогічне значення вивчення педагогічної спадщини видатного американського педагога Дж. Холта, потреба глибокого наукового осмислення його педагогічних ідей зумовили вибір теми дослідження «Майстерність учителя у спадщині американського педагога-реформатора Джона Холта (1923-1985 рр.)».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи відділу порівняльної професійної підготовки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України в межах комплексних досліджень «Модернізація педагогічної освіти в європейському та євроатлантичному освітньому просторі» (державний реєстраційний номер 0108U000699 (2008-2010 рр.), «Компетентнісний підхід до підготовки педагогічного персоналу у зарубіжних країнах (державний реєстраційний номер 0111U000189 (2011-2013 рр.)». Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (протокол №12 від 27.12.2010 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №3 від 29.03.2011 року).
Мета дослідження – розкрити ґенезу ідей американського педагога-реформатора Дж. Холта про джерела, шляхи розвитку педагогічної майстерності вчителя і визначити можливості застосування прогресивних поглядів Дж. Холта в українському освітньому просторі.
Мета дослідження конкретизується в таких завданнях:
1. Здійснити біографічне дослідження професійно-педагогічного становлення Дж. Холта.
2. Охарактеризувати просвітницько-педагогічну діяльність Дж. Холта у контексті розвитку системи середньої освіти у США.
3. З’ясувати джерела розвитку педагогічної майстерності за Дж. Холтом.
4. Визначити шляхи вдосконалення педагогічної майстерності вчителя на основі ідей Дж. Холта.
5. Окреслити можливість застосування педагогічних ідей Дж. Холта в українському освітньому просторі.
Об’єкт дослідження – педагогічна спадщина Дж. Холта.
Предмет дослідження – ідеї американського педагога-реформатора Дж. Холта про педагогічну майстерність учителя.
Хронологічні межі дослідження охоплюють життєвий шлях Дж. Холта. Нижньою хронологічною межею дослідження є 1923 рік – рік народження Дж. Холта. Верхня хронологічна межа – 1985 рік – рік смерті Дж. Холта.
Для визначення особливостей поширення у світовому педагогічному просторі ідей Дж. Холта про педагогічну майстерність після його смерті і до сьогодення, хронологічні межі дисертаційної роботи було розширено до 2011 року.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять положення:
– сучасної філософії освіти (В. Андрущенко [7], В. Кремень [53], І. Мозговий [68], В. Цикін [119]);
– методології порівняльної педагогіки (Н. Абашкіна [1], В. Жуковський [33], Л. Пуховська [85], А. Сбруєва [87]);
– теорії і практики педагогічної майстерності (І. Зязюн [79], О. Козлова [48], C. Сисоєва [91], Н. Тарасевич [111]);
– теорії становлення і розвитку освіти дорослих (В. Давидова [24], Т. Десятов [26], О. Огієнко [75], Л. Сігаєва [92]);
– теорії біографічного дослідження (О. Адаменко [2], Б. Год [20], Т. Забута [36], М. Лещенко [60], Н. Побірченко [83]);
– концепцій формальної і неформальної мистецької освіти (І. Гринчук [22], Г. Ніколаї [74], О. Михайличенко [67], О. Отич [76], Т. Стратан [94], В. Радкевич [98], О. Рудницька [110]).
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання визначених завдань на різних етапах наукового пошуку застосовувалися переважно теоретичні методи дослідження: біографічний метод для визначення основних періодів життєдіяльності й професійно-педагогічного становлення Дж. Холта; метод історико-педагогічного аналізу для встановлення хронології основних подій з життя Дж. Холта; метод причинно-наслідкового і ретроспективного аналізу для з’ясування умов професійного розвитку Дж. Холта і становлення його як педагога; метод термінологічного аналізу, що забезпечив розкриття сутності досліджуваних педагогічних явищ за допомогою виявлення та уточнення значень і смислів основоположних понять; змістовий аналіз педагогічної спадщини Дж. Холта, вивчення праць вітчизняних та зарубіжних дослідників, аналіз, синтез, класифікація та узагальнення фактів щодо ґенези ідей Дж. Холта про педагогічну майстерність учителя; системно-функціональний аналіз для характеристики теоретичних засад досліджуваних явищ; теоретичне узагальнення історичних фактів, подій, явищ, що сприяло виявленню особливостей громадської просвітницько-педагогічної діяльності Дж. Холта в контексті розвитку системи середньої освіти у США; типологічний метод для окреслення джерел і шляхів розвитку педагогічної майстерності вчителя; метод наративу для з’ясування сутності особистісної рефлексії Дж. Холта та дослідників і продовжувачів його педагогічних ідей щодо подій, явищ і ситуацій в освітньому середовищі; метод наукової екстраполяції, що дозволив визначити поширення ідей Дж. Холта у світовому педагогічному просторі та з’ясувати можливості застосування його педагогічних ідей в українській теорії і практиці. Під час проведення дослідження використовувалися емпіричні методи: он-лайн листування з Президентом Асоціації Джона Холта Патріком Фаренгою та членами Асоціації.
Джерельну базу дослідження становлять:
– законодавчо-нормативні документи в галузі освіти США [263], законодавчі акти України з питань освіти [38], Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) (1993 р.) [27], «Національна доктрина розвитку освіти» (2002 р.) [72], Державна програма «Вчитель» (2002 р.) [28];
– доповіді керівників державних освітніх установ, громадських організацій про стан, тенденції і перспективи розвитку освіти в США: «Національний центр освітньої статистики» (National Center for Education Statistics) [262], «Асоціація Джона Холта» (Holt Associates) [193], «Асоціація на підтримку домашнього навчання» (Home Education Association) [213], «Вашингтонська організація домашнього навчання» (Washington Homeschool Organization) [302], «Асоціація захисту і легалізації домашньої освіти» (Home School Legal Defense Association) [215], «Національний дослідницький інститут домашньої освіти» (National Home Education Research Institute) [264];
– книги та статті Дж. Холта: «Як діти зазнають провалу в школі» (How Children fail) [199], «Як діти вчаться» (How Children Learn) [200], «Школа, яка не розвиває» (The Underachieving School) [209], «Що я робитиму в понеділок?» (What Do I Do Monday?) [210], «Свобода і все, що проти неї» (Freedom and Beyond) [197], «Втеча від дитинства» (Escape From Childhood) [196], «Замість школи» (Instead of Education) [201], «Ніколи не пізно» (Never Too Late) [204], «Навчи себе» (Teach Your Own) [212], «Неперервне навчання» (Learning All The Time) [203], «Домашнє навчання дозволяє дитині розвиватися» (Homeschooling lets a child’s mind grow) [198], «Уявімо майбутнє» (Imagining the future) [202], «Школи й «домашні» учні» (Schools and home schoolers) [206], «Серйозне учителювання» (Serious teaching) [208], «Чому вчителі зазнають провалу, навчаючи учнів» (Why teachers fail) [211] та ін.;
– матеріали з журналу «Особистісний ріст без шкільної освіти» (Growing without schooling) [183], а також матеріали з тематичного інтернет-журналу «Домашня освіта» (Home education Magazine) [214];
– монографії та статті зарубіжних і вітчизняних вчених з проблеми дослідження: В. Богданов [15], Н. Вареник [16], Н. Гедa [19], А. Гуптa (A. Gupta) [182], Л. Дянкова [32], К. Муртон (C. Murton) [261], С. Роджерс (C. Rodgers) [278], Т. Спіглер (T. Spiegler) [294], М. Л. Стівенс (M. L. Stevens) [296], П. Фаренгa (P. Farenga) [161, 162, 163, 165, 166], С. Шеффер (S. Sheffer) [282, 286], О. Коротков [51], Н. Криловa [54], О. Ошеровa [77], І. Періс [81], О. Пісарік [82], М. Поповa [84], А. Рогозянський [100], К. Хломова [113, 114], С. Шумаєва [122, 123], М. Янковчук [125] та ін.;
– електронні листи Президента Асоціації Джона Холта Патріка Фаренги та членів Асоціації (додаток Л).
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній педагогічній науці розкрито ґенезу ідей Дж. Холта про педагогічну майстерність учителя, джерела, шляхи її розвитку і визначено можливості застосування прогресивних ідей американського педагога-реформатора в українському освітньому просторі; здійснено біографічне дослідження професійно-педагогічного становлення видатного американського педагога й освітнього діяча Дж. Холта, охарактеризовано його просвітницько-педагогічну діяльність і визначено сім періодів його життєдіяльності: перший – 1923-1929 рр. – дошкільного дитинства, другий – 1929-1943 рр. – навчання у школі й університеті, третій – 1943-1952 рр. – служби у збройних силах США і роботи на світовий уряд федералістів, четвертий – 1953-1964 рр. – професійно-педагогічного становлення, який відбувався під час роботи в школах, п’ятий – 1964-1977 рр. – праці освітнім критиком і активним учасником шкільного реформування, заснування Асоціації Джона Холта, шостий – 1977-1982 рр. – заснування журналу «Особистісний ріст без шкільної освіти» і обґрунтування засад без шкільної педагогіки, сьомий – 1982-1985 рр. – переосмислення і саморефлексії; з’ясовано джерела розвитку педагогічної майстерності вчителя за Дж. Холтом (знання закономірностей природовідповідного пізнання людиною світу і вміння спостерігати й концентрувати увагу на діяльності учнів, коригувати педагогічні дії відповідно до отриманих результатів спостереження); визначено шляхи вдосконалення педагогічної майстерності вчителя на основі ідей Дж. Холта (в основі педагогічної діяльності лежить любов до дитини, віра в її пізнавальні можливості й здатності; організація і перебіг навчального процесу ґрунтуються на закономірностях людського пізнання світу, тому навчальний процес повинен бути природовідповідним, дослідницьким, творчим; у своїй діяльності педагогу належить керуватися науково-дослідницьким підходом і створювати навчальні ситуації, що відповідають індивідуальним особливостям учнів); доведено поширення концепцій Дж. Холта у світовому педагогічному просторі (Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Німеччина, Польща, Росія, Угорщина, Фінляндія, Франція); окреслено можливість застосування ідей американського педагога-реформатора у вітчизняній педагогічній реальності у таких сферах: концептуально-творча, діагностико-реабілітаційна, професійно-педагогічна; у науковий обіг введено: нові персоналії та праці американських педагогів про педагогічну майстерність учителя загальноосвітньої школи і домашнього педагога; уточнено зміст понять: «альтернативна форма навчання», «домашня освіта», «природовідповідний навчально-виховний процес»; набула подальшого розвитку теорія педагогічної майстерності у контексті визначення проявів недостатньої педагогічної майстерності вчителя.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що фактичний матеріал та теоретичні висновки дисертаційної роботи, що стосуються професійно-педагогічного становлення Дж. Холта, ґенези його ідей про педагогічну майстерність учителя, джерела і шляхи її розвитку, просвітницько-педагогічної діяльності Дж. Холта у контексті розвитку системи середньої освіти у США, можливості застосування прогресивних поглядів Дж. Холта в українському освітньому просторі були використані в ході викладання дисциплін педагогічного циклу: «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Основи педагогічної майстерності», «Педагогічна творчість» «Порівняльна педагогіка», «Компаративний аналіз освітніх систем», «Педагогічна прогностика». Прогностичний потенціал проведеного дослідження зумовлений можливістю використання його матеріалів і висновків для здійснення подальших наукових пошуків з історії зарубіжної педагогіки, розробки ефективних шляхів розвитку педагогічної майстерності вчителя, встановлення причин і запобігання невдач учнів у навчанні, створення сприятливих умов для здобуття якісної освіти. Матеріали дослідження стали основою навчально-методичного посібника «Американський педагог-реформатор Джон Холт (1923-1985 рр.): ґенеза ідей про майстерність учителя», який доцільно застосовувати в ході аудиторної та самостійної роботи студентів вищих педагогічних закладів.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 016/424 від 01.12.2011); Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка (довідка про впровадження № 20 від 05.01.2012); Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького (довідка про впровадження № 06/64 від 13.01.2012); Житомирському державному університеті імені Івана Франка (довідка про впровадження № 492-а від 17.01.2012).
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи оприлюднено на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (Рівне, 2010), «Актуальні тенденції освіти дорослих у сучасному вимірі» (Полтава, 2010), «Розвиток освітніх систем у глобальному вимірі: тенденції і прогнози» (Умань, 2011), «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, 2011); всеукраїнських – «Освітологія – науковий напрям інтегрованого пізнання освіти» (Київ, 2010), «Сучасні технології розвитку професійної майстерності майбутніх учителів» (Умань, 2011), «Підготовка вчителя в Європі в умовах євроінтеграційних процесів» (Миколаїв, 2011); на звітній науково-практичній конференції Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН «Психологічні чинники педагогічної дії в системі учитель-учень» (Київ, 2011); на науково-практичному семінарі «Педагогічна компаративістика» (Київ, 2011). Основні положення, результати й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися та здобули позитивну оцінку на засіданнях відділу порівняльної професійної підготовки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у 11 одноосібних працях: 1 навчально-методичний посібник, 6 статей у наукових фахових виданнях, 4 публікації у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (308 найменувань, з них 183 – іноземними мовами) і додатків (10 додатків на 17 сторінках). Загальний обсяг роботи – 228 сторінок (основний текст становить 180 сторінки).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Розкривши генезу ідей Дж. Холта про педагогічну майстерність учителя, джерела, шляхи її розвитку і визначивши можливості застосування прогресивних ідей Дж. Холта в українському освітньому просторі, дозволило дійти таких висновків:
1. Біографічне дослідження професійно-педагогічного становлення Дж. Холта здійснювалося упродовж десяти етапів і дозволило встановити сім періодів його життєдіяльності на основі аналізу вікових особливостей і провідного виду освітньо-професійної діяльності: перший – 1923-1929 рр. – дошкільного дитинства; другий – 1929-1943 рр. – навчання у школі й університеті; третій – 1943-1952 рр. – служби у збройних силах США і роботи на світовий уряд федералістів; четвертий – 1953-1964 рр. – професійно-педагогічного становлення – період роботи в школах; п’ятий – 1964-1977 рр. – роботи освітнім критиком і активна участь у шкільному реформуванні, заснування Асоціації Джона Холта; шостий – 1977-1982 рр. – започаткування журналу «Особистісний ріст без шкільної освіти» і обґрунтування засад безшкільної педагогіки; сьомий – 1982-1985 рр. – період переосмислення і саморефлексії. Біографічне дослідження показало, що ще в дитинстві, а пізніше в період навчання в школі й університеті, Дж. Холт виявляв здібності, які зумовили успішність його педагогічної діяльності, а саме: здатність учитися й учити інших. Відсутність у Дж. Холта формальної педагогічної освіти загострила неупереджений науковий погляд на педагогічну практику, а результати наукового дослідження встановили, що причина шкільних невдач учнів криється у низькій педагогічній майстерності вчителів, їх спрямованості, перш за все, на формальний результат навчання. Розвитку й реалізації педагогічного таланту Дж. Холта сприяв його унікальний досвід музичної самоосвіти. Свій науково-педагогічний досвід Дж. Холт висвітлив на сторінках книжок, наукової і популярної педагогічної періодики, і спочатку був переконаний, що його дослідження допоможуть покращити якість шкільної освіти. Дійшовши висновку, що уряд насправді не сприяє реформуванню шкільної освітньої системи, Дж. Холт присвятив останні дев’ять років свого життя обґрунтуванню доцільності альтернативної форми – домашнього навчання. Підкреслимо, що хоча Дж. Холт реалізувався у педагогічній діяльності, проте він вважав свою педагогічну місію незавершеною, оскільки прагнув перетворити школи в активно-креативні пізнавальні середовища. Отже, Дж. Холт був високо обдарованою особистістю щонайменше у трьох сферах (освітній, креативній і художній), які стали підґрунтям для розвитку й реалізації педагогічного таланту високого потенціалу.
2. Охарактеризовано просвітницько-педагогічну діяльність Дж. Холта, яка здійснювалася з 1964 по 1985 рік і забезпечила поширення в американському освітньому просторі авторських ідей про те, що саме освітні менеджери та вчителі несуть відповідальність за якість навчального процесу, а проблеми, які виникають в учнів під час навчання, можуть бути розв’язані за умови розвитку педагогічної майстерності їх наставників. Просвітницько-педагогічну діяльність Дж. Холт здійснював за такими напрямами: демократизація (сприяв розвитку демократичності американської освітньої системи шляхом легалізації домашньої освіти як рівноправної поряд з традиційними формами навчання: державні, приватні, конфесійні навчальні заклади); реформування (брав участь у реформуванні освітньої системи з метою підвищення якості її діяльності); розвиток педагогічної майстерності учителя (встановив, що досягти вершин педагогічної майстерності може вчитель, який реалізує науково-дослідницький підхід до власної діяльності й трактує причини навчальних невдач учнів як прояв недосконалості організованого вчителем навчального процесу); урізноманітнення альтернативних підходів до навчання (теоретично й методично обґрунтував домашню освіту як ефективну форму навчання дітей); збагачення теорії й практики самоосвітніх процесів (здійснив автобіографічне дослідження розвитку власної особистості, шляхів музичної самоосвіти); поглиблення наукових знань у галузі дошкільної педагогіки і психології; поширення американського досвіду; розвитку педагогічної майстерності у міжнародному освітньому просторі.
3. З’ясовано, що важливим джерелом розвитку педагогічної майстерності, за Дж. Холтом, є знання вчителем закономірностей природовідповідного пізнання людиною світу і вміння спостерігати й концентрувати увагу на діяльності учнів та коригувати педагогічні дії відповідно до отриманих результатів спостереження. Дж Холт визначив закономірності природовідповідного навчання у процесі дослідження пізнавальної активності дітей дошкільного віку, оскільки саме в цей період пізнавальна дія людини найбільш аутентична і є проявом внутрішньої потреби вивчати і досліджувати довкілля. Провідними закономірностями природовідповідного навчання є такі положення: найбільш фундаментальною властивістю особистості є пізнання, здатність до якого мають усі люди; дітям подобається пізнавати світ, який їх цікавить; в основі справжнього пізнання лежить любов і почуття естетичної насолоди; процес пізнання має індивідуалізований характер і за своєю сутністю є креативний; пізнавальний процес пов'язаний з емоційно-почуттєвим розвитком особистості, зокрема, формування математичних, природничих, лінгвістичних понять та уявлень пов’язане з почуттями, які або сприяють глибокому засвоєнню інформації, або, навпаки, блокують цей процес; пізнавальний процес характеризується такими основними функціями: людинотворча (поступовий розвиток дитини у багатогранну особистість); терапевтична (виявлення почуттів і емоцій); контрольно-регулювальна (вибір способів і прийомів пізнання). Ігрові й мистецькі види діяльності є основними засобами пізнання дитиною самої себе й навколишнього світу.
4. Визначено, що Дж. Холт установив шляхи вдосконалення педагогічної майстерності на основі аналізу причин навчальних невдач учнів і вивчення закономірностей людського пізнання. Педагог з’ясував, що головною причиною навчальних невдач учнів є догматично-дидактичні, рецептурно-моралізаторські дії вчителя, нездатність застосовувати науковий підхід до навчальної діяльності. Шляхи вдосконалення педагогічної майстерності вчителя Дж. Холт вбачав у реалізації таких положень: в основі педагогічної діяльності лежить любов до дитини, віра в її пізнавальні можливості й здатності; організація і перебіг навчального процесу повинні ґрунтуватися на закономірностях людського пізнання світу, щоб навчальний процес був природовідповідним, дослідницьким, творчим; у своїй діяльності педагог має керуватися науково-дослідницьким підходом і створювати навчальні ситуації, що відповідають індивідуальним особливостям учнів; домінантами у педагогічній діяльності є процесуальні характеристики навчання, а його результати й перевірка не повинні бути самоціллю. Педагогу належить концентрувати увагу на таких характеристиках педагогічного процесу: дослідницький, творчий характер навчання; поєднання раціонально-прагматичного й мистецько-інтуїтивного підходів до вивчення навчального матеріалу; забезпечення позитивної психоемоційної атмосфери, самостійної активності учнів, розвитку їх пізнавальних інтересів; створення навчального середовища, в якому для кожного учня наявні умови для самопізнання і самореалізації власного пізнавального потенціалу.
5. На підставі проведеного компаративно-педагогічного дослідження окреслено сфери можливого застосування педагогічних ідей Дж. Холта в українському освітньому просторі, а саме: концептуально-творча (розробка концепції вдосконалення педагогічної майстерності вчителя – дослідника власної професійної діяльності, який вміє працювати над процесами розвитку людини, соціуму, школи, освіти, власної особистості; дослідження процесів самоосвіти і професійно-педагогічного саморозвитку; визначення умов створення ефективного навчального середовища); діагностико-реабілітаційна (з’ясування навчальних невдач учнів і розробка підходів до їх подолання; створення програм діагностики індивідуальних проявів пізнавальних процесів в учнів; розробка рекомендацій щодо нейтралізації негативних впливів надмірного застосування тестування у навчальному процесі; надання педагогічної підтримки батькам, вчителям учнів, які навчаються вдома); професійно-педагогічна (збагачення змісту педагогічних дисциплін ідеями Дж. Холта про розвиток педагогічної майстерності, розробка спецкурсів з педагогічної самоосвіти і саморозвитку на основі досвіду американського педагога-реформатора).
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого дослідження потребує розвиток ідей американських учених, доробок яких перекликається з працями Дж. Холта. Предметом наукових досліджень може стати музичний розвиток особистості в умовах неформальної та інформальної освіти.