ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ ФОНЕТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ГІМНАЗІЇ

Краткое описание

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Б. Д. ГРІНЧЕНКА

На правах рукопису

БАКУМ ЗІНАЇДА ПАВЛІВНА

УДК 372.811.161.2’34

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ
НАВЧАННЯ ФОНЕТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
В ГІМНАЗІЇ

13.00.02 – теорія та методика навчання (українська мова)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант –
Караман Станіслав Олександрович,
доктор педагогічних наук, професор

Київ – Кривий Ріг – 2009

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1. Лінгвістичні засади навчання фонетики української мови в гімназії 18
1.1. Ключові питання фонетичної теорії в гімназійному курсі мови 18
1.2. Фізіолого-акустичний та лінгвістичний аспекти вивчення звуків мовлення 29
1.3. Проблема статусу фонеми як функційно значущої одиниці в теорії та практиці навчання мови 53
1.4. Поглиблення знань про словесний наголос, інтонацію як суперсегментні засоби фонетики 69
1.5. Членування мовленнєвого потоку з опорою на смисл, контекст, фонетико-семантичні закономірності рідної мови 92
Висновки до першого розділу 115
Розділ 2. Психолого-дидактичні основи поглиблення, узагальнення і систематизації знань із фонетики 118
2.1. Психологічні та психолінгвістичні чинники на завершальному етапі навчання фонетики 118
2.2. Сучасні підходи, принципи в навчанні фонетики 130
Висновки до другого розділу 152
Розділ 3. Стан навчання фонетики в теорії та практиці гімназійної освіти 154
3.1. Зміст фонетики в шкільних варіативних програмах 154
3.2. Аналіз матеріалу з фонетики в підручниках і посібниках з української мови 174
3.3. Критерії оцінювання навчальних досягнень старшокласників 185
Висновки до третього розділу 198
Розділ 4. Технологія поглиблення, узагальнення та систематизації знань із фонетики 202
4.1. Структура та формування мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенцій учнів старшої школи 202
4.2. Методи навчання фонетики 213
4.3. Система завдань і вправ для формування мовної особистості 230
4.4. Інноваційні технології в навчанні фонетики 237
4.5. Навчання фонетики у зв’язку з орфоепією, графікою та орфографією 252
4.6. Взаємозв’язок у навчанні фонетики, граматики та пунктуації 271
4.7. Елементи фоностилістики на етапі поглиблення знань з української мови 290
Висновки до четвертого розділу 307
Розділ 5. Хід і результати експериментально-дослідного навчання 310
5. 1. Діагностика рівнів сформованості мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій учнів на завершальному етапі навчання фонетики 310
5.2. Вихідні положення та хід формувального експерименту 329
5.3. Динаміка сформованості мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенцій учнів 356
Висновки 372
Додатки 378
Список використаних джерел 402

ВСТУП
Зростання соціальної ролі особистості, її активне творче самовиявлення зумовлюють створення моделі національної школи, зорієнтованої на органічну єдність змісту навчання, сучасних форм організації освітнього процесу, інноваційних технологій, новітніх форм оцінки якості. Одним із провідних напрямів професійного становлення інтелектуально-культурного розвитку особистості в умовах сьогодення є перехід до профільного навчання, що забезпечує виконання програми „Освіта (Україна ХХІ століття)”, Закону України „Про освіту”, положень Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Державних стандартів мовної освіти, Концепції профільного навчання, Концепції мовної освіти 12-річної школи.
Уведення профільного рівня в старших класах уможливлює створення підґрунтя для суттєвої диференціації змісту навчання, ефективної підготовки випускників школи до засвоєння в подальшому програми вищої школи, „забезпечує поглиблення знань із предмета, обраного учнем за основу в його майбутній професійній діяльності” [247, с. 10]. Тому особливе місце в системі національної профільної освіти відводиться гімназії як складному педагогічному утворенню, „середньому загальноосвітньому навчальному закладу, що забезпечує гуманітарну, а також професійно зорієнтовану підготовку обдарованих і здібних учнів” [220, с. 4].
В Україні з’являється все більше навчальних закладів, які обирають головною спеціалізацією поглиблене вивчення української мови, що формує готовність випускника школи до комунікації в повсякденному житті та професійній діяльності. Як засіб пізнання українська мова забезпечує розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учня, розвиває мислення, пам’ять, удосконалює навички самостійної навчальної діяльності, самоосвіти й самореалізації.
Зміст гімназійного курсу мови має свої особливості й передбачає поглиблення знань старшокласників про лінгвістику як науку, мову як багатофункційну систему, усвідомлення взаємозв’язків основних одиниць і рівнів мови, освоєння мовних норм та мовленнєвої поведінки в різноманітних сферах спілкування, розуміння функційно-стилістичної системи мови. До того ж на профільному рівні забезпечується оволодіння учнями такими вміннями і навичкам, як: аналіз, зіставлення, класифікація мовних явищ, фактів з урахуванням їхніх різноманітних інтерпретацій; історичні коментарі до мовних явищ; оцінювання мовних фактів із позицій нормативності, відповідності ситуації спілкування; розмежування варіантів норм, мовленнєвих порушень. І, нарешті, профільний рівень сприяє застосуванню здобутих учнями знань і вмінь у власній мовленнєвій практиці, зокрема в професійно зорієнтованій сфері навчання.
Значення фонетики для засвоєння української мови важко переоцінити, адже першоосновою мови прийнято вважати усну форму, її звукову матерію. Саме усне мовлення є „особливим і надзвичайно складним видом діяльності людини”, у якій „досить різнобічно виявляється людська сутність”; усне мовлення „як своєрідний вокально-звуковий субкод дає можливість максимально чітко висловити свою думку та адекватно її сприймати” [437, с. 8].
Аналіз наукових джерел із психології, дидактики, лінгвістики, психолінгвістики, лінгводидактики засвідчує, що в теорії та практиці навчання української мови в гімназії накопичено певний досвід, який може стати основою модернізації професійного спрямування:
– визначення наукових засад у навчально-виховному процесі закладів нового типу (О. Біляєв, О. Глазова, О. Горошкіна, В. Горя¬ний, Т. Донченко, С. Караман, М. Пентилюк, М. Плющ, Л. Скуратівський, В. Тихоша та ін.);
– з’ясування психологічних основ навчання мови загалом і фонетики зокрема (Д. Богоявленський, Л. Божович, Л. Виготський, І. Зимня, Н. Жинкін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Л. Проколієнко, І. Си¬ниця та ін.);
– дослідження фонетичної системи мови (Р. Аванесов, А. Баг¬мут, І. Бодуен де Куртене, Л. Бондарко, В. Винницький, Л. Зіндер, П. Коструба, О. Курило, І. Петлич¬ний, О. Си¬няв¬ський, Ф. де Соссюр, Є. Тимченко, Н. Тоцька, Л. Щерба та ін.);
– теорія та практика навчання фонетики в середніх освітніх закладах (М. Вашуленко, С. Дорошенко, О. Ка¬раман, С. Караман, В. Масальський, Л. Мацько, А. Медушевський, Г. Передрій, Л. Симоненкова, Н. Тоцька, І. Хом’як, С. Чавдаров, Н. Шкуратяна, І. Ющук та ін.);
– оволодіння основами різних видів мовленнєвої діяльності (Є. Голобородько, Н. Голуб, Н. Дика, В. Капінос, Л. Паламар, Л. Мацько, В. Мель-ничайко, Г. Михайловська, А. Нікітіна, Е. Палихата, Т. Симоненко, М. Стельмахович, Г. Шелехова й ін.).
Ще в першій дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук „Викладання фонетики і граматики української мови у восьмирічній школі” (1961 р.) А. Медушевський чимало місця відводить лінгвістичній теорії, ретельно розглядає вузлові питання фонетичної науки. У роботі з’ясовуються важливі проблеми методики фонетики, які й донині не втратили своєї актуальності. Так, учений наголошує на реалізації загальнодидактичних принципів послідовності й наступності в навчанні, визначає завдання, які повинен розв’язувати вчитель разом із учнем у процесі навчання фонетики: чітко розмежовувати звуки і букви, а відтак усне і писемне мовлення. Радить поетапно проводити роботу над понятійним апаратом. Науковець переконливо доводить, що учні повинні свідомо підходити до розуміння і творення звуків. Із часу захисту дисертації минуло понад сорок років, тому, звісно, низка висунутих положень потребує кардинального перегляду.
Важливу роль у розробленні методики навчання фонетики у взаємозв’язку з іншими розділами мовознавства (орфоепією, орфографією, морфологією) відіграли дослідження Н. Шкуратяної („Орфоепія на уроках фонетики і морфології української мови в середній школі”), Л. Симоненкової („Орфоепія та орфографія на уроках фонетики в 5 класі”), М. Вашуленка („Робота над орфоепією як одна з умов формування учнів 1–3 класів навичок орфографічного письма”), О. Караман („Формування в учнів орфографічних умінь і навичок у процесі вивчення фонетики”).
Безсумнівно, є певні досягнення і в царині практичних рекомендацій щодо вивчення мовного матеріалу, починаючи з окремих лінгвістичних фактів до мовних підсистем. Видано серію підручників, навчальних посібників для поглибленого вивчення української мови, довідників, словників, однак не всі порушені дослідниками актуальні проблеми знайшли в них своє висвітлення.
Методика навчання фонетики української мови досі лишається тією ланкою, де ще багато суперечливих поглядів на загальні і часткові фонетичні явища. Ретроспективний аналіз наукової літератури спонукає до констатації того, що в загальноосвітніх навчальних закладах упродовж тривалого часу була відсутня система роботи над усним мовленням. З’ясовано, що в лінгводидактиці відсутні спеціальні студії, присвячені вивченню основних розділів гімназійного курсу мови. Донині не досліджено, яким формам і методам віддавати перевагу під час вивчення фонетики, морфології, синтаксису.
Як показують спостереження, випускники загальноосвітніх навчальних закладів значної кількості помилок припускаються під час виконання завдань з фонетики, недостатньо розуміються в закономірностях звукової системи мови, мають поверхові уявлення про акустичну і фізіологічну природу звука, фонеми, складу, наголосу, інтонації.
Виявлено, що пріоритетним завданням вивчення фонетики є усвідомлення учнями звукового аспекту мови, оскільки від уміння чути і розмежовувати звуки в мовленнєвому потоці, виділяти їх зі слова і складу великою мірою залежить становлення навичок читання, бо читання (синтез) можливе лише на ґрунті активної дії зі звуками. Фонематичне чуття необхідне для свідомого оволодіння нормами літературної вимови, під час формування артикуляційних навичок. Знання з фонетики, систематична звукова робота сприяють усвідомленню і засвоєнню фонематичного характеру більшості українських написань на етапі продуктивних умінь.
Потребують подальшого опрацювання й такі питання, як зв’язки звукового мовлення з орфоепією, графікою, орфографією, граматикою, стилістикою, на що в розділі, присвяченому методиці вивчення окремих аспектів української мови, указує С. Караман. Учений наголошує на необхідності поетапного формування орфоепічних та орфографічних умінь і навичок у зв’язку з вивченням фонетики, морфеміки, словотвору, морфології, обґрунтовує думку про вивчення звукової системи української мови з урахуванням принципів перспективності та спадкоємності [220, с. 243]. Що ж до інтонації, то тут, на жаль, досі відсутні навіть описові, не говорячи вже про експериментальні дослідження.
Погляди мовознавців та лінгводидактів на специфіку мови і мовлення, взаємозв’язок і протиставлення їхніх одиниць також продовжують бути дискусійними. Це є однією з причин того, що вчителі-словесники досить часто не мають належної бази для широкого використання фонетичного матеріалу в практиці навчання. Донині не розроблена єдина система понять, термінів, які повинні розглядатися в гімназійному курсі фонетики, відсутні розробки вивчення фонетики у взаємозв’язку з іншими розділами мовознавства (особливо з морфологією та синтаксисом), не визначено роль фонетики у процесі комунікації (наприклад, значення семантичної природи інтонації в мовленні), відсутні технології впровадження інновацій у процес навчання та ін. Проведені нами опитування вчителів-словесників, які працюють у гімназіях, свідчать, що 85% із них мають неабиякі труднощі в роботі через відсутність спеціальних розробок методики навчання окремих аспектів мови (зокрема й з фонетики) в гімназії. Відповідно, недостатнє теоретичне осмислення фонетичних проблем методичною наукою, безперечно, ускладнює і затримує розв’язання практичних завдань.
Отже, причин незначної кількості наукових доробків у методиці навчання фонетики, як видно, чимало: дотримання традицій старої школи, відсутність розроблення лінгвістичних основ навчання, складність у засвоєнні фонетичного матеріалу через брак науково обґрунтованих технологій навчання й ін. До того ж сьогодні кардинальних змін зазнає українська освіта загалом і методика навчання української мови в гімназії зокрема. Усе це свідчить про необхідність розроблення теоретико-методичних засад навчання фонетики в гімназії, визначає актуальність і доцільність пропонованого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з проблематикою наукової роботи кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету „Функціонування мовних одиниць і граматичних категорій у різних стилях української мови”, що є складовою теми „Структура граматичних категорій української мови”, над якою працюють співробітники відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України (№ДР 0101U003941); є частиною науково-дослідної роботи кафедри української мови та методики навчання Гуманітарного інституту, що входить до загального комплексного плану Київського міського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка „Теорія і практика професійної підготовки вчителя-словесника в системі неперервної педагогічної освіти” (№ ДР 0106U012171). Тема дослідження затверджена на засіданні вченої ради Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 8 від 10 березня 2005 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у царині педагогіки і психології АПН України (протокол №7 від 27 вересня 2005 р.).
Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методичних засад, розробленні й експериментальній перевірці системи навчання фонетики української мови в гімназії.
Відповідно до мети дослідження визначено такі основні завдання:
– з’ясувати лінгвістичні, психологічні та лінгводидактичні основи навчання фонетики;
– дослідити сутнісні характеристики лінгвістичних понять у гімназійному курсі фонетики: „вивчення звука в трьох аспектах”, „сонорна теорія складу”, „членування мовленнєвого потоку”, „лінійний та нелінійний рівні фонетики”;
– обґрунтувати систему навчання фонетики з урахуванням сучасних підходів (системного, особистісно зорієнтованого, компетентісного й ін.) та принципів у навчанні фонетики;
– здійснити зіставний аналіз програм і підручників у контексті досліджуваної проблеми;
– визначити критерії оцінювання начальних досягнень старшокласників;
– розробити технологію навчання фонетики української мови в гімназії, експериментально перевірити її ефективність.
Об’єкт дослідження – процес навчання фонетики в гімназії.
Предмет дослідження – уточнення змісту й розроблення ефективної методики навчання фонетики в гімназії.
Концепція роботи. Теоретичне і практичне вивчення проблеми дало змогу сформулювати провідну ідею дослідження: розроблення такої системи навчання, що забезпечила б розвиток мовної особистості, діяльність якої ґрунтується на досконалому знанні української мови, володінні різними формами роботи над мовленнєвим матеріалом з орієнтацією на майбутню професію, на положенні про те, що в гімназійних класах (маємо на увазі класи гуманітарного профілю) українська мова освоюється одночасно як предмет вивчення та засіб навчання, що зумовлює своєрідність побудови змісту навчання, добір відповідних форм його організації.
Розвиток мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенцій гімназиста в навчанні фонетики є ефективним за умови реалізації сучасних підходів: компетентнісного, особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного, системного, етнокультурологічного, проблемного та функційно-стилістичного. За науково-методичну основу обрано сучасну теорію принципів засвоєння рідної мови: загальнодидактичних (традиційних і сучасних); лінгводидактичних (загальнометодичних) і запропонованих нами специфічних: навчання фонетики у взаємозв’язку з орфоепією, орфографією, графікою, морфологією, синтаксисом і пунктуацією, стилістикою; співвідношення між звуковим та писемним мовленням; урахування особливостей місцевої говірки; фізичного розвитку органів мовлення, принцип аналізу звука в морфемі.
Особливістю пропонованої концепції є використання інноваційних технологій (блокові, проектні, комунікаційно-інформаційні технології, мовний архів учня).
Під час добору методів навчання фонетики в гімназії віддаємо перевагу класифікації методів навчання за способом взаємодії вчителя й учнів. Запропоновано також застосування методів навчання, в основу яких покладено якісні чинники, пов’язані з особливістю пізнавальної діяльності (дослідницький, проблемного викладу, гіпотеза), інтерактивні методи (інформаційні, пізнавальні, мотиваційні, регулятивні).
Складність і своєрідність навчання української мови на профільному рівні полягає в тому, що підготовка представників майбутніх мовних професій характеризується багатоаспектністю, яка потребує оволодіння навичками аналізувати, зіставляти, класифікувати мовні явища і факти з урахуванням їх різноманітних інтерпретацій; здатність за необхідності давати історичні коментарі до мовних явищ; оцінювати мовні явища з позиції нормативності, відповідності ситуації спілкування; розмежовувати варіанти норм та мовленнєві порушення.
Запропонована система навчання знайшла втілення на уроках та спецкурсах, по-перше, в поглибленні теоретичних відомостей про фонетичну систему української мови з виокремленням у ній лінійного, або сегментного, та нелінійного, або суперсегментного, рівнів через виконання системи вправ (фонетико-лінгвістичних, фонетико-мовленнєвих, фонетико-комунікативних) та завдань, якими передбачено виклад дискусійних питань, тлумачення лінгвістичних термінів і понять за чинними підручниками, посібниками, довідковими джерелами; по-друге, опрацювання відомостей з фонетики дедуктивно-індуктивним і проблемно-пошуковим шляхом, з використанням узагальнювальних таблиць, схем, словесних ключів, а також проведенням лінгвістичних експериментів, спостереженням над мовою та мовленням, що дає змогу старшокласникам зіставляти, аналізувати, узагальнювати, формулювати висновки; по-третє, у широкому застосуванні в навчальному процесі вправ, розрахованих на закріплення, усвідомлення та розширення відомостей про природу звука, фонеми, складу, наголосу, інтонації, їх функцій, диференціацію звуків і букв, з’ясування співвідношення між ними; усвідомлення особливостей фонетико-графічного, графіко-фонетичного і фонетико-фонемного розборів, під час виконання яких вимовляються звуки, склади, називаються букви, визначаються варіанти фонем у потоці мовлення, чергування, спрощення, відмінність між вимовою та написанням слів, особливості наголошування слів, характеристика інтонації.
Провідна ідея та основні положення концепції зосереджені в загальній гіпотезі про ефективну методику навчання фонетики в гімназії, конкретизованій в низці часткових припущень:
– уточнення і вдосконалення змісту гімназійного курсу фонетики сприятиме поглибленому засвоєнню фонетичної системи української мови;
– реалізація функційно-стилістичного, особистісно зорієнтованого системного, компетентнісного, підходів у навчанні фонетики уможливить вибір оптимальних методів, прийомів навчання;
– послідовне формування мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенцій учнів інтенсифікує виховання мовної особистості;
– комплексна організація навчання фонетики з іншими розділами мовознавчої науки дозволить усвідомити учням внутрішньорівневі та міжрівневі зв’язки;
– запропонована система вправ і завдань забезпечить належний рівень навчальних досягнень старшокласників.
Методологічною основою дослідження є провідні засади теорії наукового пізнання, ідеї філософії освіти як інтегративної царини наукових знань, що ґрунтується на положеннях філософії гуманізму, згідно з яким людина є найвищою цінністю суспільства, принципах особистісно зорієнтованого та індивідуального підходів до учня як суб’єкта навчально-виховного процесу; цілісне уявлення про роль теорії та практики в процесі пізнання; мову як засіб спілкування, збереження і передачі інформації, про єдність мови, мовлення і мислення.
Для розв’язання поставлених завдань і перевірки припущення використано комплекс методів дослідження:
теоретичні: вивчення нормативних документів, аналіз і синтез сучасних психолого-педагогічних, лінгводидактичних, лінгвістичних, психолінгвістичних теорій для визначення наукових засад дослідження; узагальнення досвіду навчання української мови в гімназії;
емпіричні: педагогічний експеримент, тестування, анкетування, спостереження, аналіз поурочних планів учителів і письмових робіт учнів, вивчення шкільної документації, аналіз усного і писемного мовлення школярів, що дозволило виявити ефективність умов формування мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенцій гімназистів на завершальному етапі навчання фонетики;
методи статистичного аналізу критеріїв та параметрів ефективності навчання.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано теоретичні засади навчання фонетики і створено методичну систему, спрямовану на формування лінгвістичної, мовленнєвої, комунікативної компетенцій учнів; уточнено зміст навчання фонетики; розроблено концепцію, якою передбачено розвиток мовної особистості, оволодіння формами роботи над мовленнєвим матеріалом з орієнтацією на майбутню професію; конкретизовано зміст понять: „структура мовної компетенції”, „структура мовленнєвої компетенції”, „структура комунікативної компетенції”, „специфічні принципи навчання фонетики”; інтерпретовано сучасні підходи та принципи в навчанні фонетики; упроваджено в практику навчання ефективні методи, інноваційні технології, що забезпечує всебічну підготовку випускника; розроблено наукову класифікацію вправ, спрямовану на формування мовної особистості; теоретично обґрунтовано критерії оцінювання рівня сформованості компетенцій гімназистів.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що пропонована система роботи сприяє посиленню мовного, мовленнєвого та комунікативного аспектів навчання, розширює сферу діяльності учнів на уроках та в позаурочний час. Дослідження розкриває нові можливості вдосконалення й істотного корегування шкільних програм, підручників, посібників з української мови, пропонує вчителю-словесникові конкретну методику навчання. Розроблена технологія може застосовуватися під час навчання мови в гімназіях, колегіумах, ліцеях, класах із поглибленим вивченням рідної мови.
Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає: у створенні авторської концепції та її впровадженні в гімназіях, ліцеях (класи гуманітарного профілю), школах із поглибленим вивченням української мови, на профільному рівні навчання мови; у доопрацюванні й оновленні лінгводидактичних та специфічних принципів навчання української мови; у розробленні наукової класифікації вправ (фонетико-лінгвістичних, фонетико-мовленнєвих, фонетико-комунікативних); у створенні критеріїв оцінювання мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенції з урахуванням провідних підходів сучасності (особистісно зорієнтований, компетентнісний, комунікативно-діяльнісний, системний, функційно-стилістичний, проблемний). Здобуті наукові результати є особистим досягненням автора. У них узагальнено майже тридцятирічний досвід роботи в загальноосвітній та вищій школах, практику читання лекційних курсів: „Методика навчання української мови в загальноосвітніх закладах”, „Методика навчання української мови в школах нового типу”, „Методика викладання філологічних дисциплін у вищій школі”, „Інформаційно-комунікаційні засоби навчання української мови”, „Інноваційні технології навчання української мови в загальноосвітніх навчальних закладах”; авторських спецкурсів та спецсемінарів: „Актуальні проблеми лінгводидактики”, „Фонетична стилістика української мови”.
У посібнику „Українська мова. Усний і письмовий (диктант) екзамени. Поглиблений етап вивчення” (у співавторстві) здобувачем розроблено систему завдань, подано зразки виконання мовного розбору для учнів гімназій та класів з поглибленим вивченням української мови. У „Практикумі з методики навчання української мови” автором запропоновано методику навчання фонетики в загальноосвітніх закладах, описано взаємозв’язок у навчанні фонетики й пунктуації, фонетики й орфографії. Підручник „Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах” містить розроблену здобувачем методику навчання фонетики, характеристику методів навчання (за способом взаємодії, за рівнем пізнавальної діяльності) та інтерактивних методів навчання.
Експериментальна база дослідження. Апробація здійснювалася на базі Лутугинської районної гімназії, Лисичанської гімназії Луганської області, гімназії №191 ім. П. Г. Тичини м. Києва, гімназії №39 Деснянського району м. Києва, Першої міської гімназії м. Черкас, гімназії № 95 м. Кривого Рогу, Криворізького обласного ліцею-інтернату (класи гуманітарного профілю) Дніпропетровської області.
Організація та етапи дослідження. Дослідження проводилося впродовж 1998–2008 років за двома основними напрямами:
а) теоретичне обґрунтування системи навчання фонетики в гімназії;
б) перевірка ефективності науково обґрунтованої методики навчання фонетики та впровадження її в практику навчання.
У процесі роботи виокремлюємо чотири етапи: 1) 1998–2001рр.; 2) 2001–2004 рр.; 3) 2004–2006 рр.; 4) 2006–2008 рр.).
На першому етапі (1998–2001 рр.) відбувалося вивчення вихідних положень лінгвістики, психології, психолінгвістики, педагогіки, лінгводидактики, що слугують теоретико-методологічною основою диференціації змісту навчання української мови залежно від профілю школи. Здійснювалася пошукова робота, спрямована на визначення об’єкта, предмета і гіпотези дисертації, конкретизацію завдань дослідження. Результати цього етапу відображено у виступах на науково-практичних конференціях, семінарах учителів, лекціях для студентів-філологів та вчителів-словесників.
Другий етап дослідження (2001–2004 рр.) передбачав проведення діагностування та проміжних зрізів сформованості мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенції гімназистів у навчанні фонетики. На цьому етапі ставилося завдання проаналізувати зміст і розробити технологію навчання фонетики в гімназії, експериментальна перевірка яких здійснювалася в Дніпропетровській, Київській, Луганській, Черкаській областях. Результати роботи висвітлено в науково-методичних статтях, у виступах на науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, семінарах і т. ін.
На третьому етапі (2004–2006 рр.) розроблялися наукові основи методики навчання фонетики, визначалася ефективність упровадження методів, прийомів, інноваційних технологій в освітній процес, на основі чого проводилося дослідно-експериментальне навчання. У низці публікацій розкрито важливі аспекти поглиблення, узагальнення та систематизації знань із фонетики на основі компетентнісного, комунікативно-діяльнісного, функційно-стилістичного підходів, пов’язаних із формуванням мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій учнів.
Четвертим етапом дослідження (2006–2008 рр.) передбачено перевірку ефективності дослідно-експериментального навчання фонетики в гімназії, проведено статистичну й аналітичну обробку експериментальних даних. Здобутки дисертації висвітлено в підручниках, посібниках, статтях, монографії „Теоретико-методичні засади навчання фонетики в гімназії”.
Вірогідність наукових результатів і висновків забезпечені: методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження; репрезентативністю джерелознавчої бази; опорою на досягнення в царині сучасної лінгвістики, психології, методики навчання української мови; сукупністю використаних методів дослідження, а також позитивними результатами експериментального навчання.
Апробація та впровадження результатів дисертації.
Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету, кафедри української мови та методики викладання Київського міського державного педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка, кафедри українського мовознавства Херсонського державного університету, міжнародних науково-практичних конференціях: „Мова і культура” (Київ, 2004); „Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2006); „Якість вищої освіти: шляхи вдосконалення організації і проведення педагогічної практики майбутніх учителів та філологів” (Горлівка, 2008); всеукраїнських наукових конференціях: „Творчість А. Малишка в контексті літературного процесу ХХ ст.” (Київ, 1997); „Шляхи підвищення ефективності викладання української мови” (Київ, 1999); „Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики вищої школи” (Черкаси, 2003); „Когнітивна лінгвістика: теорія і практика” (Херсон, 2006); „Проблеми підготовки педагога професійного навчання: теорія і практика” (Кривий Ріг, 2007); „Текст: теоретичний і прагматичний аспекти” (Херсон, 2008); „Діалогічні аспекти науково-педагогічної спадщини видатних українських дидактів-філологів Євгена Пасічника, Бориса Степанишина, Олександра Біляєва, Леоніда Скуратівського” (Переяслав-Хмельницький, 2008); „Формування професійної компетентності майбутніх учителів-словесників у процесі неперервної педагогічної практики” (Глухів, 2008); „Роль педагогічної етики у професійній підготовці сучасного вчителя” (Київ, 2008); „Проблеми формування педагогічного професіоналізму студентів університетів в умовах кредитно-модульного навчання” (Кривий Ріг, 2008).
Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес гімназії №95 м. Кривого Рогу (протокол №3 від 09 січня 2008 р.), Криворізького обласного ліцею-інтернату (класи гуманітарного профілю) Дніпропетровської області (протокол №4 від 25 березня 2008 р.), Першої міської гімназії м. Черкас (протокол №2 від 08 лютого 2009 р.), Лутугинської районної гімназії (протокол №3 від 25 березня 2008 р.), Лисичанської гімназії (протокол №3 від 09 квітня 2008 р.) Луганської області, гімназії №191 імені П. Г. Тичини м. Києва (довідка №7), гімназії №39 Деснянського району м. Києва (протокол №14 від 17 жовтня 2008 р.).
Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати наукової роботи відображено в 43 публікаціях автора. Із них 23 представлено в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України. З-поміж публікацій 1 монографія, 4 посібники, 3 підручники, 3 навчальні програми, 30 статей, 2 тез наукових конференцій (загальний обсяг авторського доробку з теми становить 62,5 др. аркуша).
Структура дисертації. Логіку викладу і структуру роботи визначили мета й завдання дослідження. Зміст дисертації структурно організовано у вступ, 5 розділів, висновки до них і загальні висновки, що становить 377 сторінок машинописного тексту. Робота містить 13 рисунків і 20 таблиць. Список використаних джерел складається з 578 найменувань на 45 сторінках. Додатки розміщені на 24 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Динамічні зміни в усіх сферах сучасного суспільства зумовлюють необхідність якісної модернізації української освіти, перехід до профільного навчання, що передбачає ефективну підготовку випускників школи до засвоєння в подальшому програми вищої професійної освіти, забезпечує поглиблення знань із предмета, який обирається учнем за основу в його майбутній професійній діяльності.
Вивчення української мови на профільному рівні забезпечує поглиблення знань про мову як рівневу систему, усвідомлення норм мовленнєвої поведінки в різноманітних комунікативних ситуаціях, оволодіння навичками аналізу, синтезу, класифікації, застосування здобутих учнями знань і вмінь у мовленнєвій практиці. У гімназійних класах рідна мова освоюється одночасно як предмет вивчення і засіб навчання, що зумовлює своєрідність побудови змісту навчання та добір відповідних форм його організації.
Аналітичний огляд, синтез, теоретичне узагальнення нагромадженого попередньою мовознавчою і методичною традиціями досвіду дозволяє констатувати, що навчання фонетики уможливлює розвиток мовної особистості, діяльність якої ґрунтується на досконалому знанні української мови і володінні різними формами роботи над мовленнєвим матеріалом із проекцією на майбутню професію.
У дослідженні з’ясовано, що процес поглиблення, узагальнення та систематизації знань учнів з фонетики в гімназії ґрунтується на положеннях мовознавців про мову як особливу систему, її структуру, основні одиниці та поєднання цих одиниць у мовленні: усвідомленню учнями співвідношення звукових одиниць мови (звуків) зі смисловими – морфемою, словом, словосполученням, реченням, розумінню сегментних одиниць (звук, склад, фонетичне слово, синтагма, фраза) та суперсегментних (словесний наголос, інтонація), природи фонеми, специфіки її вияву в різних варіантах, членування мовленнєвого потоку.
Доведено, що з-поміж термінів, необхідних для усвідомлення, чільне місце посідають: „звук мовлення”, який нами розглядається в артикуляційному, акустичному та фонологічному аспектах. Першорядного значення надаємо лінгвістичному аспекту, оскільки ним передбачено вивчення звукового ладу мови з позиції того, як звукові одиниці пов’язані зі смислом висловлювання. Відтак на етапі узагальнення та систематизації знань з фонетики фонему розглядаємо як одиницю мови, яка легко вичленовується носіями з мовленнєвого потоку, є абстрактною одиницею, величиною сталою.
Характеристика словесного наголосу як тривалого, якісного і силового сприяє поглибленню фонетичних, лексичних та граматичних знань, вдосконаленню вмінь учнів добирати літературну вимовну норму слова, що мають діалектні, просторічні, жаргонні варіанти.
Обґрунтовано доцільність уведення у зміст навчання української мови в гімназії відомостей про фонетичні одиниці: фразу, синтагму, фонетичне слово, склад, які сприяють формуванню комунікативної компетенції випускника.
У процесі роботи ми керувалися дослідженнями психологів про підлітковий вік як час життєвого самовизначення, вибору майбутньої професії, що великою мірою сприяє збудженню мотивації в навчанні. Тому етап поглиблення, узагальнення і систематизації знань з фонетики проектувався нами як самостійна діяльність здібних і обдарованих учнів.
Аналіз наукових джерел, результати формувального та контрольного експериментів підтверджують методичну доцільність організації процесу навчання фонетики української мови з опорою на визначені нами підходи: особистісно зорієнтований (передбачає забезпечення розвитку і саморозвитку особистості учня як суб’єкта пізнавальної та предметної діяльності, створення кожному учневі можливостей реалізувати себе в різних видах діяльності, становлення духовних та інтелектуальних цінностей); компетентнісний (набуття учнями необхідних життєвих, або ключових; предметних, або галузевих компетенцій, – у процесі навчання фонетики в учня формується мовна, мовленнєва, комунікативна, соціокультурна компетенції); комунікативно-діяльнісний (вивчення мови як засобу спілкування, здійснюється в процесі чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів; етнокультурологічний (вивчення мови крізь призму народознавства і створеної українцями культури, що збагачує загальнолюдську культуру); системний (розкриття цілісності об’єктів, виявлення в них різних типів зв’язків та зведення їх у єдину систему); функційно-стилістичний (в основу покладено принцип цілісного вивчення мови і мовлення – лексики, фонетики, граматики, стилістики, що розкриває широкі можливості для вивчення мови); проблемний (відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності школярів, аналітико-синтетичних, перцептивно-мнемонічних, репродуктивно-варіантних, творчих умінь).
За науково-методичну основу в навчанні гімназійного курсу фонетики обрано сучасну теорію принципів (загальнодидактичних, лінгводидактичних, специфічних), що забезпечує процес формування мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій старшокласників. Запропоновано, окрім усталених у методиці мови такі принципи: навчання фонетики у взаємозв’язку з орфоепією, графікою, орфографією, морфологією, синтаксисом, пунктуацією; аналіз звука в морфемі; співвідношення між звуковим та писемним мовленням; урахування особливостей місцевої говірки; розвиток органів мовлення. Подані принципи реалізуються в навчальному процесі в єдності. Окрім того, нами виокремлено текстоцентричний принцип, який реалізується в кількох напрямках (текст є засобом пізнання мови як поліфункційного явища, виступає найважливішим засобом долучення до української культури, сприяє навчанню фонетики на основі тексту як одиниці мови, завдяки якій відбувається пізнання фонетичних явищ, виступає як мовленнєвий витвір, результат використання системи мови та ін.).
З’ясовано, що на етапах становлення вітчизняної методики навчання пропонувалися різноманітні, іноді навіть протилежні за своїм характером, змістом, принциповими підходами проекти програм – періоди, коли відомості з фонетики подавалися досить обмежено, і навпаки, – заняття переобтяжувалися теоретичними положеннями, не пов’язаними з практичними завданнями.
Результати експериментального навчання дають підстави говорити про об’єктивну необхідність унесення коректив до змісту чинної програми для класів з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв та гімназій гуманітарного профілю (автор В. Тихоша) через уведення понять „фонологія”, „фонема”, „інтонація”, що дозволить привести у відповідність до лінгвістичної науки зміст гімназійного курсу української мови; розширення класифікаційних ознак голосних і приголосних звуків.
Для забезпечення об’єктивного діагностування рівнів сформованості компетенцій нами розроблено критерії оцінювання навчальних досягнень старшокласників, у яких ураховано не розрізнені знання, вміння та навички учнів, а їхні комплекси, що є складовими певних компетенцій (мовної, мовленнєвої, комунікативної). Відповідно до цього змінено форми контролю, вибір вимірювачів, формат контрольних робіт, методи перевірки й оцінювання.
Запропонована в дослідженні технологія навчання фонетики ґрунтується на визначених нами підходах та принципах, передбачає цілевизначення, оптимальне співвідношення традиційних та інноваційних методів, прийомів, форм навчання, підпорядкованих досягненню очікуваних результатів.
На етапі поглиблення та систематизації знань з фонетики найбільш ефективними виявилися такі методи навчання: спостереження над мовою, слово вчителя, метод бесіди, робота з підручником, метод вправ, дослідницький та інтерактивні методи (мозкового штурму, ґронування, мікрофон, коло ідей), які забезпечили формування вмінь без сторонньої допомоги оволодівати знаннями, є підґрунтям для самоосвіти, умовою розвитку гармонійної особистості.
Система вправ (фонетико-лінгвістичних, фонетико-мовленнєвих та фонетико-комунікативних) розроблена з урахуванням психолінгвістичних особливостей та основних методичних положень, відображає основні етапи формування провідних компетенцій старшокласників.
З огляду на те, що в теорії та практиці навчання української мови виокремлюють мовну (лінгвістичну), мовленнєву, комунікативну, соціокультурну компетенції, що сприяє більш точному, повному визначенню мети навчання, нами розроблено структуру таких компетенцій:
• лінгвістична, до складу якої входять система знань про лінійний та нелінійний рівні фонетики, роль одиниць і засобів фонетики в мовній картині світу, часткові відомості про методи артикуляційних досліджень, довідки про видатних фонетистів, елементи історії мови;
• мовленнєва (знання норм усного і писемного мовлення, власне фонетичні вміння й навички: правильна вимова ізольованих звуків та залежно від позиції їх у складі, фонетичному слові синтагмі, фразі; розпізнавання на слух фонетичного слова, такту; правильне наголошування; інтонаційне оформлення мовлення);
• комунікативна, складовими якої є володіння спеціальними мовленнєвознавчими поняттями (про стилі й типи мовлення, навички аналізу тексту), уміння застосовувати їх під час аналізу і конструювання тексту; володіння вміннями і навичками в різноманітних видах мовленнєвої діяльності.
Доведено, що успішне формування в старшокласників провідних компетенцій у процесі навчання можливе за умов застосування інноваційних освітніх технологій, що передбачають новітні моделі побудови процесу, де чільне місце відводиться взаємопов’язаній діяльності вчителя й учня, спрямованій на розв’язання практичних завдань (проектні, інформаційні, блокові, а також технологію „Портфоліо учня”).
У дослідженні реалізовано системний підхід у навчанні мови, який забезпечує моделювання процесу узагальнення та систематизації знань з фонетики в органічному взаємозв’язку з орфоепією, графікою, морфологією, синтаксисом і пунктуацією, стилістикою. Результати педагогічного експерименту переконливо довели, що в гімназистів належним чином сформовано мовну, мовленнєву та комунікативну компетенції в процесі навчання фонетики. Середні показники високого та достатнього рівнів сформованості лінгвістичної компетенції в експериментальних класах порівняно з контрольними зросли на 23,2 %; показники середнього і низького рівнів знизилися на 23,2 %; середні показники високого та достатнього рівнів сформованості мовленнєвої компетенції в експериментальних класах зросли на 23,7 %, показники середнього і низького рівнів знизилися на 23,7 %; середні показники високого та достатнього рівнів сформованості комунікативної компетенції в експериментальних класах зросли на 24,2 %, показники середнього і низького рівнів знизилися на 24,8 %.
Учні засвоїли знання про лінійний та нелінійний рівні фонетики, відомості про роль одиниць і засобів фонетики в мовній картині світу, часткові відомості про методи артикуляційних досліджень, довідки про видатних фонетистів, елементи історії мови; оволоділи нормами усного і писемного мовлення, удосконалили власне фонетичні вміння й навички (правильна вимова ізольованих звуків та залежно від позиції їх у складі, фонетичному слові синтагмі, фразі; розпізнавання на слух складу, фонетичного слова, такту; правильне наголошування слів; інтонаційне оформлення власного мовлення й т. ін.); оволоділи спеціальними мовленнєвознавчими поняттями (про стилі й типи мовлення), уміннями і навичками аналізувати та конструювати текст. В учнів експериментальних класів зріс інтерес до звукового аспекту мовлення, фоностилістичних, інтонаційних його засобів.
Наукові висновки є важливими для подальшого дослідження проблеми. Перспективними вважаємо напрямки, що стосуються удосконалення та розроблення методики:
1) навчання фонетики у взаємозв’язку з синтаксисом та пунктуацією;
2) формування фоностилістичних умінь і навичок учнів;
3) формування мовної, мовленнєвої та комунікативної компетенцій учнів у контексті аспектної методики;
4) системи роботи над інтонаційним аспектом мовлення учнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Р. И. Русская литературная и диалектная фонетика : учебн. пособ. для студ. пед. ин-тов / Рубен Иванович Аванесов. – М. : Просвещение, 1974. – 287 с.
2. Аванесов Р. И. Русское литературное произношение / Рубен Иванович Аванесов. – 5-е изд., перераб. и доп. – М. : Просвещение, 1972. – 415 с.
3. Аванесов Р. И. Ударение в современном русском литературном языке / Рубен Иванович Аванесов. – М. : Учпедгиз, 1958. – 80 с.
4. Аванесов Р. И. Фонетика русского литературного языка / Рубен Иванович Аванесов. – М. : Изд-во Московск. ун-та, 1956. – 240 с.
5. Акишина А. Русская фонетика / А. Акишина, С. Барановская. – 2-е изд., испр. – М. : Рус. яз., 1990. – 102 с.
6. Алгазина Н. Н. Формирование орфографических навыков : пособ. для учителя / Надежда Николаевна Алгазина. – М. : Просвещение, 1987. – 160 с.
7. Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі / Анатолій Миколайович Алексюк. – К. : Радянська школа, 1981. – 204 с.
8. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды : в 2-х томах / Ананьев Б. Г. ; под ред. А. А. Бодалева, Б. Ф. Ломова, Н. В. Кузьминой. – Т. 2. – М. : Педагогика, 1980. – 286 с.
9. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / Валентин Иванович Андреев. – Казань : Изд-во Казанск. ун-та, 1988. – 258 с.
10. Андрущенко В. Аналіз програм з української та російської мов. Для 5–7 класів шкіл УРСР / Василь Якович Андрущенко. – К., 1958. – 31 с.
11. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка : учебн. пособ. для студ. пед. ин-тов по спец. „Иностр. яз.” / Ирина Владимировна Арнольд. – 3-е изд. – М. : Просвещение, 1990. – 300 с.
12. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения / Ричард Аткинсон. – М. : Прометей, 1980. – 365 с.
13. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / Ольга Сергеевна Ахманова. – М. : Сов. энциклопедия, 1966. – 605 с.
14. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови / Надія Денисівна Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432 с.
15. Бабич Н. Д. Психологічні умови викладання і вивчення української мови / Н. Д. Бабич // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 3. – С. 6–10.
16. Багмут А. Й. Інтонаційна будова простого розповідного речення у слов’янських мовах / Алла Йосипівна Багмут. – К., 1970. – 350 с.
17. Багмут А. Й. Інтонаційна організація мовлення / Алла Йосипівна Багмут. – К., 1972. – 266 с.
18. Багмут А. Й. Інтонація як засіб мовної комунікації : монографія / А. Й. Багмут, Г. П. Олійник. – К. : Наукова думка, 1980. – 244 с.
19. Багмут А. Й. Семантика й інтонація в українській мові / Алла Йосипівна Багмут. – К. : Наукова думка, 1991. – 168 с.
20. Багмут А. Й. Типологія інтонації мовлення : монографія / Багмут А. Й. , Олійник Г. П. , Плющ Н. П. . – К. : Наукова думка, 1977. – 495 с.
21. Багмут А. Й. Фонетика й фонологія в центрі уваги / А. Й. Багмут // Мовознавство. – 1997. – № 4–5. – С. 64–67.
22. Бадмаев Б. Ц. Психология в работе учителя : в 2 кн. / Борис Циренович Бадмаев. – Кн. 1 : Практическое пособие по теории развития, обучения, воспитания. – М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 233 с.
23. Бакум З. П. Елементи фоностилістики на уроках словесності / З. П. Бакум, Л. М. Бойко // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 2. – С. 2–4.
24. Бакум З. П. Інтонація як чинник формування пунктуаційної вправності учнів / З. П. Бакум // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. – Серія : Педагогіка. – 2006. – № 8. – С. 68–71.
25. Бакум З. П. Когнітивний аспект у формуванні мовної компетенції учнів під час навчання фонетики / З. П. Бакум // Педагогічні науки : зб. наук. праць :– Вип. 42. – Херсон : ХДУ, 2006. – С. 62–66.
26. Бакум З. П. Лінгводидактична спадщина С. Х. Чавдарова : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Бакум Зінаїда Павлівна. – Кривий Ріг, 1997. – 157 с.
27. Бакум З. П. Лінгводидактичні аспекти вивчення складоподілу в гімназійному курсі фонетики / З. П. Бакум // Наука і сучасність : зб. наук. праць. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – Т. 47. – С. 15–20.
28. Бакум З. П. Проблема вдосконалення лінгвістичного компонента курсу фонетики в гімназії / З. П. Бакум // Педагогічні науки : Вісник Черкаського університету.– Черкаси, 2004. – Вип. 54. – С. 39–41.
29. Бакум З. П. Проблеми підсумкового контролю в навчанні української мови: профільний рівень / З. П. Бакум // Якість вищої мовної освіти. Шляхи вдосконалення організації і проведення педагогічної практики майбутніх учителів-філологів : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції ; за ред. С. Роман. – Горлівка : Вид-во ГДПУ, 2008. – С. 41–44.
30. Бакум З. П. Реалізація культурологічної змістової лінії в процесі вивчення гімназійного курсу фонетики / З. П. Бакум // Мова і культура : науковий щорічний журнал: Культурологічний підхід до викладання мов і літератури. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – Вип. 7. – Т. 2. – С. 229–236.
31. Бакум З. П. Текстоцентризм у сучасній системі принципів навчання української мови / З. П. Бакум // Педагогічні науки : зб. наук. праць. –Херсон : ХДУ, 2006. – Вип. 47. – С. 85–91.
32. Бакум З. П. Фонетико-стилістичні вправи як засіб підвищення мовної культури учнів / З. П. Бакум // Українська мова і література в школі. – 2007. – № 1. – С. 2–4.
33. Бакум З. П. Фонетичний синтаксис у навчанні рідної мови / З. П. Бакум // Семантика мови і тексту : матеріали ІХ Міжнародної конференції. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2006. – С. 570–572.
34. Бакум З. П. Формування дослідницьких умінь і навичок гімназистів на завершальному етапі вивчення фонетики / З. П. Бакум // Рідна школа. – 2005. – № 8. – С. 55–56.
35. Бакум З. П. Формування орфоепічної культури учнів у процесі навчання фонетики / З. П. Бакум // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць. – К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2005. – № 3. – С. 102–110.
36. Баранов М. Т. Выбор упражнений для формирования умений и навыков / М. Т. Баранов // Русский язык в школе. – 1993. – № 3. – С. 17–21.
37. Баранов М. Т. Пути совершенствования работы над орфограммой в 4–6 классах при пользовании учебником / М. Т. Баранов // Русский язык в школе. – 1978. – № 3. – С. 26–31.
38. Бардаш М. В. Навчання орфографії у восьмирічній школі / Марія Власівна Бардаш. – К. : Радянська школа, 1966. – 134 с.
39. Бас-Кононенко О. В. Склад в українському мовленні: складотворення та артикуляторна типізація (експериментально-фонетичне дослідження артикуляційної динаміки) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / О. В. Бас-Кононенко. – К., 1999. – 17 с.
40. Батаршев А. В. Психодиагностика способности к общению, или как определить организаторские и коммуникативные качества личности / Анатолий Васильевич Батаршев. – М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 176 с.
41. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики / Флорій Сергійович Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 342 с.
42. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : підручник / Безпояско О. К. , Городенська К. Г. , Русанівський В. М. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.
43. Берковець В. В. Просодичні диференційні ознаки функціонального стилю в українській мові : дис. … кандидата філол. наук : 10.02.01 / Берковець Віра Володимирівна. – К., 2004. – 203 с.
44. Беспалько В. П. Приложения педагогической технологии / Владимир Павлович Беспалько. – М. : Педагогика, 1989. – 192 с.
45. Беспалько В. П. Слагаемые педагогических технологий / Владимир Павлович Беспалько. – М. : Педагогика, 1989. – 119 с.
46. Бех І. Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 3. – С. 5–6.
47. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване навчання: Шляхи реалізації / І. Д. Бех // Рідна школа. – 2000. – № 1. – С. 13–16.
48. Бєляєв О. М. Концепція навчання державної мови в школах України / О. Бєляєв, Л. Скуратівський, Л. Симоненкова, Г. Шелехова // Дивослово. – 1996. – № 1. – С. 16–12.
49. Бєляєв О. М. Сучасний урок української мови : навч.-метод. посіб. / Олександр Михайлович Бєляєв. – К. : Радянська школа, 1981. – 177 с.
50. Битанас Б. П. Особенности структурного подхода. Структура процесса воспитания: Методологический аспект / Борис Битанас. – Каунас : Швиеса, 1984. – 190 с.
51. Бібік Н. М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Н. М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : К. І. С., 2004. – С. 47–53.
52. Білодід І. К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної та естетичної функції мови / І. К. Білодід // Вісник АН УРСР. – 1975. – № 8. – С. 37–45.
53. Біляєв О. М. Концепція інтенсивного навчання мови / О. М. Біляєв // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 8. – С. 1–18.
54. Біляєв О. М. Концепція мовної освіти в Україні / О. М. Біляєв, М. С. Вашуленко, В. М. Плахотник // Рідна школа. – 1994. – № 9. – С. 71–73.
55. Біляєв О. М. Проблемні ситуації й пізнавальні завдання на уроках мови / О. М. Біляєв // Українська мова і література в школі. – 1974. – № 4. – С. 62–63.
56. Близниченко Л. А. Значение экспериментального исследования интонации для овладения навыком устной речи на иностранном языке // Питання психології навчання і виховання : тези доповідей на конференції / за ред. Г. С. Костюка, П. Р. Чамати. – К., 1961. – С. 70–73.
57. Блик О. П. Українська мова для гімназій, ліцеїв, коледжів гуманітарного профілю, шкіл (класів) з поглибленим вивченням української мови. – Ч. 1 : Фонетика. Орфографія. Лексика і фразеологія. Будова слова (Морфеміка). Словотвір. Морфологія / Ольга Петрівна Блик. – К. : Четверта хвиля, 1997. – 397 с.
58. Блик О. П. Українська мова : підручник для 5–6 класів / О. П. Блик, Б. Н. Кулик. – К. : Радянська школа, 1987. – 289 с.
59. Блик О. П. Фонетика. Графіка. Орфографія : посіб. для вчителів / Ольга Петрівна Блик. – К. : Радянська школа, 1988. – 128 с.
60. Блинов Г. И. Методика пунктуации в школе / Григорий Иванович Блинов. – М. : Просвещение, 1978. – 221 с.
61. Богомазов Г. М. Возрастная фонология (двухуровневая фонологическая система и ее роль в формировании чутья языка и грамотности учащихся 1–6 классов) / Геннадий Михайлович Богомазов. – М. ; Ярославль : Ремдер, 2005. – 320 с.
62. Богомазов Г. М. Современный русский литературный язык: Фонетика : учебн. пособ. для студ. высш. учебн. заведений / Геннадий Михайлович Богомазов. – М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 352 с.
63. Богоявленский Д. Н. Некоторые психологические проблемы обучения грамматики / Д. Н. Богоявленский // Вопросы психологии усвоения грамматики и орфографии. – М. ; Л. : АПН РСФСР, 1959. – С. 3–25.
64. Богоявленский Д. Н. Психологические принципы обучения орфографии / Д. Н. Богоявленский // Русский язык в школе. – 1976. – № 4. – С. 29–35.
65. Богоявленский Д. Н. Психология усвоения знаний в школе / Д. Н. Богоявленский, Н. А. Менчинская. – М. : АПН РСФСР, 1959. – 346 с.
66. Богоявленский Д. Н. Психология усвоения орфографии / Дмитрий Николаевич Богоявленский. – М. : Просвещение, 1966. – 305 с.
67. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика : теорія і практика / Алла Михайлівна Богуш. – Запоріжжя : Просвіта, 2002. – 216 с.
68. Бодуэн де Куртенэ И. А. Введение в языковедение / Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ. – 5-е изд. – Пг., 1917. – 223 с.
69. Бодуен де Куртене І. О. До питання про сонанти / І. О. Бодуен де Куртене // Мовознавство. – 2002. – № 1. – С. 63–68.
70. Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию : в 2 т. / И. А. Бодуэн де Куртенэ ; С. Г. Бархударова. – Т. 1. – М. : Изд-во АН СССР, 1963. – 387 с.
71. Бодуэн де Куртенэ И. А. Избранные труды по общему языкознанию : в 2 т. / И. А. Бодуэн де Куртенэ ; С. Г. Бархударова. – Т. 2. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. – 391 с.
72. Божович Е. Д. Развитие языковой компетенции школьников: проблемы и подходы / Е. Д. Божович // Вопросы психологии. – 1977. – № 1. – С. 33–44.
73. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте : Психологическое исследование / Лидия Ильинична Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
74. Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія : навч. посіб. / Бондар О. І., Карпенко Ю. О., Микитин-Друженець М. Л. – К. : Академія, 2006. – 368 с.
75. Бондарко Л. В. Звуковой строй современного русского языка / Лия Васильевна Бондарко. – М. : Просвещение, 1977. – 176 с.
76. Бондарко Л. В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи / Лия Васильевна Бондарко. – Л. : Изд-во Ленинградск. ун-та, 1981. – 200 с.
77. Бондарко Л. В. Основы общей фонетики : учебн. пособ. / Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А. , Гордина М. В. – Л. : Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 1991. – 152 с.
78. Борисова Р. И. Использование фоноупражнений на первом этапе обучения английскому языку в вузах неязыковых специальностей : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Борисова Римма Ивановна . – К., 1976. – 158 с.
79. Борисюк І. В. Інтонація українського питального речення / Ірина Василівна Борисюк. – К. : Наукова думка, 1975. – 127 с.
80. Босак Н. Ф. Формування фонетико-орфоепічної компетенції студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів південно-східного регіону України : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Босак Ніна Федорівна. – Одеса, 2003. – 259 с.
81. Брахнов В. М. Явища асиміляції в консонантизмі української мови / Володимир Михайлович Брахнов. – К. : Наукова думка, 1970. – 102 с.
82. Бровченко Т. О. Словесний наголос у сучасній українській мові / Тамара Олександрівна Бровченко. – К. : Наукова думка, 1969. – 250 с.
83. Брызгунова Е. А. Звуки и интонация русской речи / Елена Андреевна Брызгунова. – М. : Просвещение, 1969. – 251 с.
84. Брызгунова Е. А. Практическая фонетика и интонация русского языка / Елена Андреевна Брызгунова. – М. : Просвещение, 1963. – 306 с.
85. Будянський В. І. Мистецтво виразного читання / В. І. Будянський, Д. В. Будянський. – Суми : Корпункт, 2001. – 196 с.
86. Бузук П. О. Нарис історії української мови : Вступ, фонетика і морфологія з додатком історичної хрестоматії / Петро Опанасович Бузук. – К., 1927. – 96 с.
87. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства / Леонід Арсенійович Булахов¬ський // Вибрані праці в 5 т. ; за ред. І. К. Білодіда. – Т. 1. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 51–320.
88. Буяльський Б. А. Поезія усного слова : Азбука виразного читання : кн. для вчителя / Болеслав Адамович Буяльський. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Радянська школа, 1990. – 255 с.
89. Ваараск П. Очерк развития теории фонем / Паул Ваараск // Труды Таллиннского политехнического института : Серия Б. – 1962. – № 3. – С. 31–32.
90. Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка : учебн. для вузов / Нина Сергеевна Валгина. – М. : Высшая школа, 1973. – 423 с.
91. Валгина Н. С. Трудные вопросы пунктуации : пособие для учителя / Нина Сергеевна Валгина. – М. : Просвещение, 1983. – 176 с.
92. Валентій Л. В. Лінгводидактичні основи мовного аналізу в школі (5–7 класи) : дис. …кандидата пед. наук : 13.00.02 / Валентій Людмила Василівна. – Чернігів, 1996. – 155 с.
93. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Л. Варзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 5–19.
94. Варзацька Л. Особистісно зорієнтоване навчання рідної мови. Способи розвивальної допомоги / Л. Варзацька // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 8. – С. 12–16.
95. Вашуленко М. С. Орфоепія і орфографія в 1–3 класах : посіб. для вчителів / Микола Самійлович Вашуленко. – К. : Радянська школа, 1982. – 104 с.
96. Вашуленко М. С. Робота над орфоепією як одна з умов формування в учнів 1–3 класів навичок орфографічного письма : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Вашуленко Микола Самійлович. – К., 1975. – 196 с.
97. Ващенко В. С. Стилістичні явища в українській мові / Василь Семенович Ващенко. – Х. : Вид-во ХДУ ім. О. Горького, 1958. – 228 с.
98. Ващенко Г. Загальні методи навчання / Григорій Ващенко. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – 441 с.
99. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.
100. Веніг Н. М. Формування мовленнєвої компетенції старшокласників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 „Теорія і методика навчання (українська мова)” / Н. М. Веніг. – К., 2001. – 16 с.
101. Винницький В. М. Дистинктивні функції наголосу в сучасній українській літературній мові : дис. … кандидата філол. наук : 10.02.01 / Винницький Василь Михайлович. – Запоріжжя, 1973. – 230 с.
102. Винницький В. М. Наголос у сучасній українській мові / Василь Михайлович Винницький. – К. : Радянська школа, 1984. – 160 с.
103. Винницький В. М. Українська акцентна система: становлення та розвиток / Василь Михайлович Винницький. – Л. : Бібльос, 2002. – 576 с.
104. Виноградов В. В. Понятие синтагмы в синтаксисе русского языка / Виктор Владимирович Виноградов // Вопросы синтаксиса современного русского языка. – М., 1950. – С. 183–256.
105. Виноградов В. В. Проблемы русской стилистики / Виктор Владимирович Виноградов. – М. : Высшая школа, 1981. – 320 с.
106. Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Радянська школа, 1982. – 208 с.
107. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис : підручник / Іван Романович Вихованець. – К. : Либідь, 1993. – 368 с.
108. Власенков А. И. Развивающее обучение русскому языку (IV–VII классы) : пособ. для учителей / Александр Иванович Власенков. – М. : Просвещение, 1982. – 208 с.
109. Вовк П. С. Проблемы управления артикуляцией при обучении русскому языку как иностранному : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.02 „Теория и методика обучения (русский язык)” / П. С. Вовк. – М., 1971. – 19 с.
110. Вовк П. С. Теорія центрів і периферії фонологічної та акцентної систем : монографія / Поліна Самаріївна Вовк. – К. : ІЗМН, 1997. – 164 с.
111. Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір / Олексій Тимофійович Волох. – К. : Вища школа, 1986. – 199 с.
112. Воронин С. В. Основы фоносемантики / Станислав Васильевич Воронин. – Л. : Изд-во Ленинградск. ун-та, 1982. – 244 с.
113. Воронин С. В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании: Очерки и извлечения : учебн. пособие / Станислав Васильевич Воронин. – Л. : Изд-во Ленинградск. ун-та, 1990. – 200 с.
114. Выготский Л. С. Мышление и речь: Психологические исследования / Лев Семенович Выготский. – М. ; Л. : Изд-во АН РСФСР, 1934. – 217 с.
115. Выготский Л. С. Проблемы обучения и умственного развития в школьном возрасте / Л. С. Выготский // Избранные психологические исследования. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1958. – С. 27–34.
116. Выготский Л. С. Проблемы общей психологии : собр. соч. в 6-ти т. / Лев Семенович Выготский. – Т. 2. – М. : Педагогика, 1982. – 504 с.
117. Выготский Л. С. Проблемы общей психологии : собр. соч. в 6 ти т. / Л. С. Выготский. – Т. 6. – М. : Педагогика, 1982. – 518 с.
118. Вятютнев М. Н. Коммуникативная направленность обучения русскому языку в зарубежных школах / М. Н. Вятютнев // Русский язык за рубежом. – 1977. – № 6. – С. 38–45.
119. Вятютнев М. Н. Традиции и новации в современной методике преподавания русского языка / М. Н. Вятютнев // Научные традиции и новые направления в преподавании русского языка и литературы : доклад советской делегации на VI Конгрессе МАПРЯЛ. – М., 1986. – С. 79–82.
120. Гальперин П. Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий / Петр Яковлевич Гальперин // Исследования мышления в советской психологии / под ред. Е. Шорохова. – М. : Наука, 1966. – С. 122–143.
121. Гамезо М. В. Атлас по психологии : учебн. пособ. для студ. пед. ин-тов / М. В. Гамезо, И. А. Домашенко. – М. : Просвещение, 1986. – 272 с.
122. Ганич І. Д. Словник лінгвістичних термінів / І. Д. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 с.
123. Гез Н. И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н. И. Гез // Иностранные языки в школе. – 1985. – № 2. – С. 17–24.
124. Голобородько Є. П. Загальні питання інтерактивного навчання / Є. П. Голобородько // Педагогічні науки : зб. наук. праць. Інтерактивне навчання: Досвід упровадження / за заг. ред. В. Д. Шарко. – Херсон : ОЛДІ-плюс, 2000. – С. 3–6.
125. Голобородько Є. П. Окремі актуальні питання профільного навчання / Є. П. Голобородько // Педагогічні науки : зб. наук. праць. – Вип. 40. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2005. – С. 38–42.
126. Головащук С. І. Складні випадки наголошення : словник-довідник / Сергій Іванович Головащук. – К. : Либідь, 1995. – 192 с.
127. Голуб Н. Б. Комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення лексикології в школі / Н. Б. Голуб // Освіта Донбасу. – 2003. – № 1(96). – С. 18–21.
128. Горошкіна О. М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю : монографія / Олена Миколаївна Горошкіна. – Луганськ : Альма-матер, 2004. – 362 с.
129. Горошкіна О. М. Особливості методики навчання української мови в старших класах гімназії : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.02 / Горошкіна Олена Миколаївна. – К., 1997. – 191 с.
130. Горшкова К. В. О развитии фонологических идей в европейской славистике / К. В. Горшкова // Вестник Московск. ун-та. Серия 9: Филология. – 1993. – № 4. – С. 3–8.
131. Горяний В. Д. Програми з української мови для поглибленого вивчення (10–11 класи) / В. Д. Горяний // Українська мова і література в школі. – 1993. – № 11. – С. 10–16.
132. Горяний В. Д. Рідна мова : підручник для 10–11 кл. / Валентин Давидович Горяний. – 2-ге вид., перероб. – К. : Освіта, 1995. – 192 с.
133. Гохберг О. С. Проблема розробки та реалізації гнучких педагогічних технологій навчання у вузі : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / О. С. Гохберг. – К., 1995. – 23 с.
134. Грабарь М. И. Применение математической статистики в педагогических исследованиях / М. И. Грабарь, К. А. Краснянская. – М. : Педагогика, 1977. – 106 с.
135. Грамматические исследования: Функционально-стилистический аспект: Морфология. Словообразование. Синтаксис. – М. : Наука, 1991. – 247 с.
136. Гребенкина Р. Т. Изучение в школе фонетики и графики русского языка (Из опыта работы) : кн. для учителя / Раиса Тимофеевна Гребенкина. – М. : Просвещение, 1984. – 111 с.
137. Гуменюк О. Є. Модульно-розвивальне навчання: соціально-психологічний аспект / Оксана Євстахіївна Гуменюк. – К. : Школяр, 1998. – 112 с.
138. Давыдов В. В. Что такое учебная деятельность? / В. В. Давыдов // Образование: традиция и инновация в условиях социальных перемен / под ред. Г. Глейзера, М. Витлотиевича. – М., 1997. – С. 84–96.
139. Дарвиш О. Б. Возрастная психология / Олеся Борисовна Дарвиш ; под ред. В. Е. Клочко. – М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. – 264 с.
140. Дахин А. Н. Компетенция и компетентность: сколько их у российского школьника? / Александр Николаевич Дахин. – http://www.auditorium.ru/ documents/other/discuss/intro2.html.
141. Дацюк І. Інтонаційно-смислові вправи під час вивчення пунктуації у простому ускладненому реченні / І. Дацюк // Дивослово. – 1996. – № 11. – С. 29–32.
142. Девдера М. В. Укрупнені структури (блоки) у процесі вивчення мови / М. В. Девдера // Українська мова і література в школі. – 1989. – № 6. – С. 57–67.
143. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття) // Освіта. – 1993. – Грудень. – № 44–46.
144. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Книга вчителя української мови та літератури : довідниково-методичне видання. – Х. : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – С. 13–30.
145. Державний стандарт загальної середньої освіти. Українська мова : проект // Дивослово. – 1997. – № 7. – С. 18–37.
146. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології / Ілона Миколаївна Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.
147. Дмитровський Є. М. Методика викладання української мови в середній школі : посіб. для вчителів-словесників середньої шк. / Євген Миколайович Дмитровський. – К. : Радянська школа, 1965. – 286 с.
148. Доленко М. Т. Вивчення української мови в 4 класі : посіб. для вчителів / Митрофан Терентійович Доленко. – К. : Радянська школа, 1977. – 111 с.
149. Доманский В. А. Жить не только в социуме, но и в культуре / В. А. Доманский // Русская словесность в школах Украины. – 2003. – № 5. – С. 2–6.
150. Донцов Д. Поетика вогняних меж / Д. Донцов // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. – К. : Рось, 1994. – С. 600–607.
151. Донченко Т. Власне методичні принципи навчання української мови / Т. Донченко // Українська мова і література в школі. – 2004. – № 2. – С. 2–4.
152. Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови / Тамара Кузьмівна Донченко. – К. : Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – 251 с.
153. Донченко Т. К. Связь орфографии с изучением основных разделов науки о языке / Т. К. Донченко // Русский язык и литература в среднем учебном заведении УССР. – 1985. – № 1. – С. 21–25.
154. Дорошенко М. І. Подолання діалектизмів у мові учнів / М. І. Дорошенко // Українська мова і література в школі. – 1970. – № 6. – С. 58–64.
155. Дорошенко О. А. Використання моделей навчальної теми на уроках української мови в 5–9 класах середньої школи / О. А. Дорошенко // Українська мова і література в школі. – 1990. – № 6. – С. 3–14.
156. Дорошенко О. А. Робота вчителя-словесника в умовах місцевої говірки / О. А. Дорошенко // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 12. – С. 18–22.
157. Дорошенко С. Звуки чи фонеми вивчають учні? / С. Дорошенко // Мовознавство. – 1990. – № 2. – С. 46–49.
158. Дружинин В. Н. Когнитивные способности: структура, диагностика, развитие / Владимир Николаевич Дружинин. – М. : ПЕРСЭ ; СПб. : ИМАТОН-М, 2001. – 224 с.
159. Дудик П. С