Ісаченко Вікторія Володимирівна Формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д.УШИНСЬКОГО (м.Одеса)

На правах рукопису

ІСАЧЕНКО ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 378.937+378.126+174

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

13.00.04 теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Цокур Ольга Степанівна,
доктор педагогічних наук, професор

Одеса 2004

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА.......................................................................

11

1.1.

Визначення сутності феномена „імідж” у зарубіжній літературі.....

12

1.2.

Основні підходи до дослідження природи іміджу у вітчизняній літературі................................................................................................

23

1.3.

Шляхи і засоби формування іміджу особистості професіонала.......

40

Висновки з першого розділу...........................................................................

53

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ЯК ПРОБЛЕМА ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ...............................................

57

2.1.

Стан проблеми професійного іміджу та Я-образу викладача вищої школи в теорії науково-педагогічного знання..................................

57

2.2.

Формування професійно-педагогічного іміджу викладача у практиці вищої школи..........................................................................

70

2.3.

Обґрунтування педагогічних умов формування в майбутніх викладачів вищої школи професійно-педагогічного іміджу..........

88

Висновки з другого розділу............................................................................

109

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ.......................................................

114

3.1.

Сутність експериментальних моделей формування позитивного
професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи

114

3.1.1.

Модель кар’єроорієнтованого розвитку магістрантів як менеджерів сфери освітніх послуг вищої школи..............................

116

3.1.2.

Модель психологізації змісту і форм підготовки майбутніх викладачів до педагогічного спілкування у вищому навчальному закладі...................................................................................................

128

3.1.3.

Модель активного навчання магістрантів способам етико-естетичного оформлення свого зовнішнього обліку та самопрезентації засобами іміджології................................................

135

3.2.

Порівняльний аналіз ефективності експериментальних моделей формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи......................................................................

151

Висновки з третього розділу...........................................................................

172

ВИСНОВКИ.....................................................................................................

174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................

182

ДОДАТКИ........................................................................................................

204

ВСТУП
Актуальність дослідження. З-поміж стратегічних напрямів модернізації національної системи вищої освіти, окреслених у Законах України „Про освіту” і „Про вищу освіту” та Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті, одним із актуальних постає завдання щодо її інтеграції в європейський і світовий соціокультурний простір. У зв’язку з цим особливої значущості набуває проблема досягнення викладачами вищих навчальних закладів найвищих рівнів педагогічного професіоналізму, від конструктивного вирішення якої залежить прикінцевий результат у здійсненні розпочатих інноваційних перетворень у галузі професійного навчання й виховання нового покоління майбутніх фахівців для нашої країни.
При цьому, у зв’язку з бурхливим розвитком ринку і відповідної йому сфери освітніх послуг вищої школи, кардинальними змінами її організаційно-економічних та соціально-психологічних умов функціонування, основними критеріями педагогічного професіоналізму сучасного викладача вищого навчального закладу постають: ділова ініціатива, інноваційність мислення, комунікативна компетентність, здатність викликати симпатію, здійснювати сприятливе враження і позитивно впливати на тих, хто оточує, створювати обстановку психологічного комфорту та довіри. Як наслідок, професійно-педагогічний імідж викладача починає набувати властивості одного з основних ресурсів, що забезпечують як високий соціальний престиж і успішність функціонування національної системи вищої освіти в цілому, так і конкретного вищого навчального закладу, зокрема. Це, у свою чергу, викликає необхідність цілеспрямованої підготовки майбутніх викладачів вищої школи до створення свого ефективного професійно-педагогічного іміджу.
Окремі аспекти проблеми формування професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи деякою мірою висвітлено науковцями, які досліджували: психологію індивідуальності (Б.Ананьєв, В.Мерлін, Є.Рогов, С.Рубінштейн, А.Спіркін); особливості становлення Я-концепції” особистості (Р.Бернс, А.Маслоу, К.Роджерс); специфіку сприйняття людини людиною та соціальної перцепції (О.Бодальов, Л.Божович, Л.Виготський, Б.Ломов, Г.Щокін); концептуальні засади та практичний інструментарій іміджелогії (П.Берд, Л.Браун, Ф.Джефкінс, І.Криксунова, Е.Соловйов, М.Спіллейн, Е.Семпсон, А.Панасюк, Г.Почепцов, В.Шепель, Дж.Ягер); сутність професійного іміджу фахівця та особливості його ефективної самопрезентації (І.Альохіна, В.Бебік, М.Вудкок, Ф.Генов, Ф.Кузін, Н.Скрипаченко, Е.Уткін, Д.Френсіс); формування педагогічного іміджу та „професійного образу Я” викладача вищої школи (І.Володарська, Н.Гузій, А.Морозов, С.Панчук, В.Хороших, О.Чебикін, І.Чертикова); закономірності становлення педагогічної майстерності освітянських кадрів та формування професійно важливих якостей майбутніх менеджерів освіти (Г.Закорченная, І.Зязюн, Я.Коломинський, В.Кравець, Н.Кузьміна, А.Макаренко, А.Семенова, В.Сухомлинський, Р.Хмелюк, О.Цокур, Н.Шапошнікова).
Проте, теоретичний аналіз наукової літератури та вузівської документації засвідчив, що, по-перше, оскільки інноваційна практика функціонування ринку освітніх послуг на рівні вищої школи значно випереджує розвиток наукової теорії управління ним, то кваліфікаційні вимоги до випускників магістратури, які здебільшого визначають її цілі, зміст і форми організації, до теперішнього часу не передбачають оволодіння ними діяльністю щодо створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу. По-друге, сама проблема формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи дотепер не стала предметом спеціального науково-педагогічного дослідження і, по суті, в межах теорії і методики професійної освіти ще не знайшла свого належного теоретичного обґрунтування і відповідного методичного забезпечення. Це й зумовило вибір теми дослідження „Формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано до тематики, передбаченої планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) Дослідження педагогічних засад підготовки вчителя національної школи” (№ 0100U000958). Автором досліджувавсь аспект методичного забезпечення магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи до формування їхнього позитивного професійно-педагогічного іміджу.
Тему дисертації було затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) 26.09.2002 р. (протокол № 2) та закоординовано в координаційній раді при АПН України 17.06.2003 р. (протокол № 6).
Мета дослідження виявити та науково обґрунтувати педагогічні умови, що забезпечують ефективність процесу формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи під час їхнього навчання в магістратурі.
Завдання дослідження:
1. Уточнити й науково обґрунтувати сутність феномену „імідж”.
2. Розкрити специфіку професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи.
3. Визначити показники, критерії та рівні сформованості позитивного професійно-педагогічного іміджу викладачів вищої школи.
4. Розробити модель організації магістерської підготовки щодо формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи та перевірити ефективність її методичного забезпечення.
Об’єкт дослідження удосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів вищої школи на етапі їхнього навчання в магістратурі.
Предмет дослідження процес формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи.
Гіпотеза дослідження: Ми виходили з припущення, що професійно-педагогічний імідж викладача вищої школи формується як система перцептивно обумовлених (особливостями сприймання його особистості людьми, які оточують) та діяльнісно опосередкованих (специфікою виконання ним функцій щодо управління навчально-виховним процесом) уявлень про його особистість як учасника, організатора й диспетчера, тобто менеджера сфери освітніх послуг, що потребує спеціальної організації його фахової підготовки в магістратурі, ефективність якої значно зросте, якщо реалізувати такі педагогічні умови:
- використання технології кар’єро зорієнтованого розвитку магістрантів як менеджерів сфери освітніх послуг вищої школи;
- оновлення змісту навчальної інформації знаннями психологічних особливостей прояву сигнального комплексу у сприйманні й розумінні учасниками педагогічного спілкування один одного;
- тренінг способів етико-естетичного оформлення магістрантами свого зовнішнього обліку і самопрезентації засобами іміджелогії.
Методологічні засади дослідження склали філософські положення, що розкривають специфіку діалектичного методу пізнання процесів і явищ педагогічної дійсності; системного підходу до вивчення їх сутності та структури; єдності діяльності, свідомості й особистості; єдності пізнання, спілкування і праці; соціальної природи діяльності і спілкування; активності суб’єкта діяльності.
Теоретичними джерелами дослідження стали провідні положення, що відбивають проблеми і перспективи інтеграції національної системи вищої освіти у світовий простір, закріплені в Конституції України, Законі України „Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті; наукових розробок вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії і практики іміджелогії (А.Панасюк, Г.Почепцов, Є.Соловйов, М.Спіллейн, В.Шепель); психологічних засад паблік рілейшнз (Є.Богданов, В.Бебік, В.Зазикін); формування професійного іміджу фахівця (М.Вудкок, Ф.Генов, Н.Гузій, Ф.Кузін, Н.Скрипаченко, Д.Френсіс, Е.Уткін); становлення „Я-концепції” та „професійного образу Я” педагога (І.Бех, М.Варбан, М.Зубкова, О.Саннікова, О.Чебикін); міжособистісного сприйняття людьми один одного й особливостей психічного відображення (О.Бодальов, Б.Ломов, К.Платонов, С.Рубінштейн); педагогічного менеджменту і формування професійно важливих якостей майбутніх менеджерів освіти (К.Богатирьов, Г.Закорченна, Я.Коломинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, О.Трубіцина, О.Цокур, Н.Шапошнікова); вдосконалення професійно-педагогічної підготовки студентів (А.Богуш, І.Зязюн, Е.Карпова, Н.Кічук, Л.Кондрашова, В.Кравець, Н.Кузьміна, З.Курлянд, А.Линенко, Г.Нагорна, А.Семенова, Р.Хмелюк).
Методи дослідження: теоретичні вивчення, аналіз, систематизація і узагальнення наукової літератури з проблем специфіки професійно-педагогічної діяльності й спілкування, теорії і практики іміджології, педагогічного менеджменту вищої школи, формування „професійного образу Я” педагога; аналіз документації вищих навчальних закладів щодо оновлення змісту та вдосконалення форм і методів професійно-педагогічної підготовки випускників через магістратуру; конкретизація сутності і специфіки професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи; моделювання спеціальної освітньої траєкторії магістерської підготовки щодо формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи; порівняння ефективності її варіативних технологій; емпіричні: спостереження, анкетування, інтерв’ювання, бесіда, тестування викладачів і випускників вищих навчальних закладів з метою вияву основних суперечностей та недоліків у змісті, методах і формах організації професійно-педагогічної підготовки в магістратурі; узагальнення незалежних характеристик; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий) з метою перевірки дієвості варіативних моделей магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи до формування професійно-педагогічного іміджу; статистичні.
Базою дослідження виступила магістратура вищих навчальних закладів України (м.Ізмаїл, м.Київ, м.Кривий Ріг, м.Миколаїв, м.Одеса), Фінляндії (м.Хельсинки) та Росії (м.Калуга, м.Москва), що здійснює науково-педагогічну підготовку майбутніх викладачів вищої школи. Дослідженням було охоплено 259 викладачів і 326 магістрантів. У формуючому експерименті взяли участь 65 магістрантів Одеської національної юридичної академії.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше визначено сутність і специфіку феномена професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи; науково обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи щодо формування власного позитивного професійно-педагогічного іміджу; в категоріально-термінологічний апарат педагогіки вищої школи введено нові поняття „професійно-педагогічний імідж викладача” та „професійно-педагогічна іміджелогія”, конкретизовано їх сутність і роль; розроблено методичне забезпечення процесу формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищої школи під час їхнього навчання в магістратурі; подальшого розвитку дістала технологія кар’єро зорієнтованого навчання й виховання майбутніх фахівців.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що розроблено й апробовано методику діагностики рівнів сформованості у майбутніх викладачів вищої школи позитивного професійно-педагогічного іміджу; спецкурс „Професійно-педагогічна іміджологія”, методичні рекомендації щодо його викладання.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес магістратури факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (довідка № 1 від 27.10.2003 р.), факультету практичної психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) (довідка № 1 від 20.02.2004 р.), практику науково-методичної роботи викладачів Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (довідка № 1 від 2.03.2004 р.).
Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням апробованого діагностичного інструментарію; репрезентативністю масиву досліджуваних; експериментальною перевіркою основної гіпотези, висновків і рекомендацій; використанням методів, що адекватні меті, завданням і логіці розробки проблеми; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародних (м.Кривий Ріг, 2001; м.Ізмаїл, 2002; м.Одеса, 2002; м.Тираспіль, 2003) та міжвузівських (м.Одеса, 2002, 2004) науково-практичних конференціях, щорічних аспірантських семінарах у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) впродовж 2000-2004 рр. Основні положення та результати дослідження відображено у 11 публікаціях автора, з них 5 у фахових виданнях України, 1 з них у співавторстві.
Особистий внесок здобувача в роботах у співавторстві полягає в обґрунтуванні основних положень експериментальної моделі магістерської підготовки майбутніх викладачів вищої школи щодо формування власного позитивного професійно-педагогічного іміджу, розробці методики діагностики її ефективності.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 187 сторінок машинописного тексту. У роботі вміщено 10 таблиць, 1 малюнок, що займають 7 сторінок основного тексту. У списку використаних джерел 314 найменувань, з них 4 іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження було спрямоване на формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищого навчального закладу; визначено педагогічні умови, розроблено й експериментально апробовано технологію кар’єроорієнтованого розвитку майбутніх викладачів вищої школи у процесі їх магістерської підготовки, що спрямована на формування в них позитивного професійно-педагогічного іміджу.
Дефіцит у висококваліфікованих педагогічних кадрах, і, у перше чергу, для національної системи вищої освіти, в теперішній час постає як одна з найбільш актуальних проблем. Обумовлено це тим, що у зв’язку з кардинальними змінами організаційно-економічних та соціально-психологічних умов професійної діяльності науково-педагогічних кадрів вищої школи, сьогодні на передній план висуваються вимоги до прояву таких їх якостей, як ділова ініціатива, інноваційність мислення, всебічна предметна, комунікативна та психологічна компетентність, творчий підхід, здатність створювати обстановку психологічного комфорту, викликати симпатію й позитивно впливати на тих, хто оточує. Все це зумовлює гостру необхідність в інноватизації змісту і технологій професійної підготовки майбутніх викладачів вищої школи через магістратуру, особливо в аспекті формування в них позитивного професійно-педагогічного іміджу. Як наслідок, у сучасній ситуації соціокультурного розвитку ринку освітніх послуг професійно-педагогічних імідж викладача як менеджера навчально-пізнавального процесу починає набувати властивості одного з основних ресурсів національної системи вищої освіти в цілому і конкретного ВНЗ, зокрема.
Державне вирішення питань ефективної професійної підготовки конкурентноздатних спеціалістів, зокрема нового покоління майбутніх викладачів вищої школи як менеджерів освітнього процесу, викликає необхідність спеціального вивчення можливостей її модернізації на рівні міжнародних стандартів і з урахуванням реалій сучасного ринку освітніх послуг. Це значно актуалізує аспект цілеспрямованого формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищого навчального закладу, що обумовлює успіх у досягненні ними вершин професіоналізму особистості і діяльності.
Підкреслимо, що всебічний аналіз кваліфікованих вимог до випускників магістратури, які багато в чому визначали її цілі, зміст і форми організації, не передбачають оволодіння ними діяльністю зі створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу як викладачів ВНЗ. Однак, їхня інформаційна обізнаність, функціональна компетентність і психологічна готовність до формування особистого професійно-педагогічного іміджу стають вельми необхідними саме сьогодні, оскільки інноваційна практика функціонування ринку освітніх послуг значно випереджає розвиток наукової теорії управління ним на рівні вищої школи. І щоб усунути цю об’єктивну невідповідність, ми вважали за необхідне сприяти формуванню нового, тобто конкурентноздатного покоління науково-педагогічних кадрів для вищої школи, затребуваних суспільством ринкової економіки в межах запропонованого науково-педагогічного дослідження, націленого на пошук і теоретичне обґрунтування педагогічних умов, що забезпечують ефективність підготовки майбутніх викладачів вищої школи до формування професійно-педагогічного іміджу у процесі їх навчання в магістратурі.
Зазначимо, що в розумінні сутності і функціональної структури професійно-педагогічного іміджу викладача вищої школи до теперішнього часу не склалося обґрунтованої теоретичної концепції. В силу цього він трактується по-різному. В межах запропонованого дослідження під професійно-педагогічним іміджем розуміється емоційно забарвлений психічний образ, що склався в масовій свідомості і має характер стереотипу, легко трактується і володіє значними регуляторними властивостями, сильно впливає на пояснювальні механізми свідомості, поведінки і вибір іншої людини.
Сутність професійно-педагогічного іміджу як особливого психічного образу полягає в тому, що його дія спрямована не стільки на відображення об’єктивних характеристик викладача вищої школи, скільки на формування саме позитивного ставлення до них учасників навчально-виховного процесу, тобто споживачів сфери освітніх послуг. Дія професійно-педагогічного іміджу насамперед ґрунтується на сильному емоційному враженні з тим, зоб за рахунок ілюзії більшої привабливості необхідних якостей і властивостей викладача вищої школи при адекватному його сприйнятті, позитивного ставлення до нього і деякого зниження механізмів свідомого контролю, викликати довіру, високі оцінки та впевнений вибір людей як споживачів сфери освітніх послуг.
У процесі проведення пошукового етапу дослідження було встановлено, що професійно-педагогічному іміджу як спеціально сконструйованому психічному образу, притаманні особливі характеристики. Зокрема, з урахуванням критерію спрямованості прояву він буває:
- зовнішнім, що виявляється у зовнішньому середовищі й орієнтований на певне соціальне оточення (клієнтів і споживачів сфери освітніх послуг), яке знаходить вираження у фірмовому стилі, логотипі, салоганах, інтер’єрах ВНЗ, зовнішньому вигляді науково-педагогічного персоналу та ін.;
- внутрішнім, що формується як враження про професійно-педагогічну діяльність і відносинах персоналу ВНЗ, який виявляється в особливостях дидактичних, моральних та естетичних відносин, етиці поведінки, особливостях ділового і педагогічного спілкування, традиціях, нормах педагогічної культури тощо.
За критерієм емоційної забарвленості професійно-педагогічний імідж викладача вищої школи правомірно диференціювати на два типи: позитивний, що викликає позитивне ставлення і довіру до нього, високий рейтинг та впевненість вибору; негативний, що формується переважно опонентами, конкурентами або супротивниками в умовах жорсткої конкуренції на ринку освітніх послуг за допомогою відповідних психологічних технологій та антиреклами. При цьому, позитивний професійно-педагогічний імідж, як правило, сприяє підвищенню престижу і репутації, а отже авторитету і впливу викладача вищої школи.
Професійно-педагогічний імідж викладача вищого навчального закладу це інтенсивно емоційно забарвлений психічний образ „бажаного Я”, який легко трактується і має характер стереотипу, що склався в масовій свідомості споживачів ринку освітніх послуг, володіє значними регуляторними властивостями і сильно впливає на пояснювальні механізми їх індивідуальної свідомості, поведінки і вибору.
Сутність професійно-педагогічного іміджу полягає в тому, що його вплив як особливого психічного образу:
- спрямовано не стільки на відображення об’єктивних характеристик конкретного викладача вищої школи, скільки на формування саме позитивного ставлення до них споживачів сфери освітніх послуг;
- ґрунтується на сильному емоційному враженні з тим, щоб за рахунок ілюзії більшої привабливості необхідних якостей і властивостей викладача вищої школи при адекватному його сприйнятті, позитивного ставлення до нього і деякого зниження механізмів свідомого контролю, викликати найбільшу довіру, високі оцінки і впевнений вибір людей як споживачів сфери освітніх послуг;.
Структура позитивного професійно-педагогічного іміджу у своєму складі передбачає наявність трьох складових: смислової, орієнтовної й операціональної, а також відповідних функцій забезпечення психологічного комфорту і мотивації професійно-особистісних досягнень, концептуалізації і візуалізації зовнішнього і внутрішнього обліку своєї особистості, гармонізації справлених вражень та їх успішної адаптації до соціально-психологічного середовища.
З урахуванням вищевикладеного на констатуючому етапі дослідження діагностика рівнів сформованості в майбутніх викладачів вищого навчального закладу позитивного професійно-педагогічного іміджу здійснювалася на підставі інтенсивності прояву кожного з трьох векторів їх орієнтовної основи дій ціннісно-мотиваційного, предметно-змістового та операціонально-технологічного. Завдяки цьому фіксувалася міра оволодіння ними сутністю кожної з трьох провідних функцій професійно-педагогічного іміджу забезпечення психологічного комфорту і мотивації професійно-особистісних досягнень, концептуалізації та візуалізації зовнішнього і внутрішнього обліку своєї особистості, гармонізації справлених вражень та їх успішної адаптації до соціально-педагогічного середовища. Це здійснювалося за трьома інтегральними показниками: потреби фізичної (зовнішній облік) і професійно-особистісної (внутрішній світ) досконалості, компетентності в конструюванні свого сприятливого образу, готовності до ефективної самопрезентації в умовах професійно-педагогічних ситуацій.
Констатуючий експеримент засвідчив, що традиційна технологія магістерської підготовки забезпечує оволодіння майбутніми викладачами вищого навчального закладу діяльністю з формування свого позитивного професійно-педагогічного іміджу переважно на середньому (11 %), нижче середнього (37 %) і низькому (32 %) рівнях. При цьому у 20 % з них цей вид діяльності так і залишався не сформованим по закінченні магістерської підготовки.
В цілому, результати проведеного формуючого експерименту переконливо засвідчили, що головними факторами вдосконалювання магістерської підготовки майбутніх викладачів ВНЗ є, по-перше, оновлений зміст теоретичного і практичного аспектів психолого-педагогічних знань, зокрема навчальної дисципліни „Педагогіка в психологія вищої школи. По-друге, зміст психолого-педагогічної підготовки повинно бути розширено за рахунок введення нових, необхідних для підвищення їхнього професіоналізму навчальних дисциплін, серед яких особливо актуальними виявляються курси „Педагогічного іміджу” та „Професійно-педагогічної іміджології”. Саме їх зміст, адекватний новим соціокультурним та функціональним завданням викладача сучасної вищої школи, орієнтованої на гармонізацію відносин з громадськістю в умовах ринку освітніх послуг, здатний розкрити інноваційні способи професійного мислення і дії педагога. При цьому їх тренінг на семінарсько-практичних заняттях і в період проходження науково-педагогічної практики, повинен займати значуще місце в системі магістерської підготовки.
Апробуючи у процесі формуючого експерименту дидактичну потужність кожної з виявлених умов підготовки магістрантів до формування свого позитивного професійно-педагогічного іміджу ми зафіксували, що технологія підготовки Qу1Qу2Qу3, реалізована в четвертій експериментальній групі (п4), дозволяє досягти найвагоміших, з апробованих у нашому дослідженні емпіричному експерименті, результатів. Конкретизуючи їх, стає очевидним, що вона дозволяє здійснити підготовку майбутніх викладачів ВНЗ до створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу на високому рівні у 31%, рівні вище середнього у 50 %, середньому рівні у 13 %, рівні нижче середнього у 6 % з їх числа, минаючи низький рівень.
Технології магістерської підготовки, реалізовані в першій (Qу1), другій (Qу2) і третій (Qу3) експериментальних групах гарантують оволодіння діяльністю з формування професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів ВНЗ, в основному, на достатньому рівні. В тому числі на рівні вище середнього (11 %, 11 % і 10 %), середньому рівні (18 %, 45 % і 25 %) і рівні нижче середнього (53 %, 33 % і 55 %). При цьому в кожній з цих трьох експериментальних груп у них було зареєстровано незначний контингент магістрантів, що виявили себе в діяльності з формування свого позитивного професійно-педагогічного іміджу лише на низькому (18 %, 11 % та 10 %) рівні.
На відміну від результатів, отриманих під час реалізації технологій експериментального навчання, в контрольній п’ятій групі (п5), в якій магістерська підготовка вибудовувалася за традиційною технологією (Q), були досягнуті менш значні результати. Так, у цій групі оволодіння діяльністю з формування позитивного професійно-педагогічного іміджу здійснювалася на середньому рівні у 12 % магістрантів, на рівні нижче середнього у 38 % з них, на низькому рівні у 31 %. При цьому у 19 % магістрантів готовність до створення свого позитивного професійно-педагогічного іміджу так і залишилася не сформованою по закінченні терміну магістерської підготовки.
В цілому, обчислення величини індексу ефективності кожної з моделей підготовки магістрантів до формування свого позитивного професійно-педагогічного іміджу, реалізованих у проведеному формуючому експерименті, дозволило визначити найбільш оптимальну з них. Нею виявилась модель, реалізована саме в четвертій (п4) експериментальній групі (Qу1Qу2Qу3). Саме ця технологія забезпечує високу ефективність магістерської підготовки в цікавому для нас напрямі, що у півтора рази вище (коефіцієнт 1,5 порівняно з коефіцієнтом 1,0), ніж при традиційно діючій системі її організації (Q).
Цим самим емпіричними фактами була повністю підтверджена правомірність висунутої нами гіпотези дослідження про те, що процес підготовки майбутніх викладачів вищої школи до формування свого позитивного професійно-педагогічного іміджу здійснюється більш успішно, якщо під час організації їх навчання в магістратурі реалізувати такі педагогічні умови:
- використання технології кар’єроорієнтованого розвитку магістрантів як менеджерів сфери освітніх послуг вищої школи;
- оновлення змісту навчальної інформації знаннями особливостей прояву сигнального комплексу у сприйнятті й розумінні учасниками педагогічного спілкування один одного;
- активізація навчання магістрантів способам етико-естетичного оформлення свого зовнішнього обліку і самопрезентації засобами іміджології.
На ефективність процесу формування позитивного професійно-педагогічного іміджу майбутніх викладачів вищого навчального закладу побічно впливають такі суб’єктивні фактори, як: рівень розвиненості комунікативних і організаторських здібностей, потреба в досягненнях.
Проведене дослідження дає можливість на якісно новому рівні вирішувати конкретні завдання, пов’язані з організацією професійної підготовки нового типу викладачів конкурентноздатних спеціалістів у сфері менеджменту вищої освіти. Водночас його результати не вичерпують усієї повноти їх висвітлення і не претендують на всебічне розкриття цієї теми.
Перспективи подальшого дослідження слід пов’язати з комплексним вивченням механізмів становлення професіоналізму особистості викладача вищої школи та успішного формування його науково-педагогічної кар’єри.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапов В.С. Я-концепция личности: теория и практика. М.: Институт молодежи, 1999. 234 с.
2. Алексашина И.Ю., Ронзин Д.В. Формирование профессионального самосознания будущих учителей в свете задач перестройки высшей школы. Л., 1988. 236 с.
3. Алехина И. Имидж и этикет делового человека. М., 1996. 167 с.
4. Амелин П. К вопросу об имидже //Экономика и жизнь. 1997. - №49. С.23-34.
5. Амяга Н.В. Измерение личностной представленности человека в общении //Журнал практического психолога. 1997. - №2. С.85-91.
6. Амяга Н.В. Самораскрытие и самопредъявление личности в общении //Личность. Общение. Групповые процессы: Сб. обзоров. М., 1991. С.37-75.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГУ, 1968. 338с.
8. Андреева Г.Н. Социальная психология. М.: МГУ, 1980. 416с.
9. Андреева Г.Н., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психологиясна Западе (теоретические направления). М.: МГУ, 1978. 268с.
10. Багаева И.Д. Профессионализм педагогической деятельности и основы его формирования у будущего учителя: Дис. ... д-ра пед наук: 13.00.01. Усть-Каменогорск, 1991. 338 с.
11. Балл Г.А. Концепция самоактуалиации личности в гуманистической психологии. Киев-Донецк: Ровесник, 1993. 32 с.
12. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посібник. К.:МАУП, 2001.
13. Беляцкий Н.П. Менеджмент: Деловая карьера,- Минск: Выш.шк., 2001. 302 с. с ил.
14. Берд П. Продай себя. Тактика совершенствования Вашего имиджа. Минс, 1997.
15. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. 421 с.
16. Бех І.Д. Категорія становлення в контексті розитку Образу Я” особистості //Педагогіка і психологія. 1992. - №3. С.9-21.
17. Бех І.Д. Гуманістична педагогіка: перипетії становлення //Педагогіка толерантності. 2002. - №3. С.31-37.
18. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М.: Педагогика, 1964. 321 с.
19. Блэк С. «Паблик рилейшнз»: что это такое ? М., 1996. 145 с.
20. Богатырев К.А. К вопросу о критериях оценки эффективности профессиональной подготовки кадров для агропромышленного комплекса //Науковий вісник ПДПУ ім.К.Д.Ушинського //Зб. наук. пр. Одеса, 2001. Вип. 12. - С.134-139.
21. Богатырев К.А. Методологический аспект определения сущности управленческого общения //Наука і освіта. Одеса, 2001. - №6. С.43-44.
22. Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Психологические основы Паблик Рилейшнз”: Учебн. пособие. Калуга: КГПУ, 2001. 192 с.
23. Богословский А.А. Как возникает симпатия ? //Практична психологія та соціальна робота. - 1998. -№4. С.30-33
24. Богуш А.М. Принципи модернізації вищої освіти у ХХ1 столітті //Освіта. 1999. - №4. - С.13-19.
25. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. Л.: ЛГУ, 1965. 121с.
26.Божович Л.И. Избранные психологические труды /Под ред. Д.И.Фельдштейна. М., 1995. 353 с.
27. Большая советская энциклопедия /Гл. ред. А.М.Прохоров. М.: Сов. энциклопедия, 1975.
28. Большой энциклопедический словарь: В 2-х тт. /Гл.ред. А.М.Прозоров. М., 1992. Т.2. 753 с.
29. Браун Л. Имидж путь к успеху. СПб., 1996.
30. Бутенко В.Г. Шляхи удосконалення навчально-виховного процесу у вищій школі //Збірник наукових праць. Херсон, 2002. Вип. 30. С.11-16.
31. Вайткунене Л. Психотехнические средства буржуазной пропаганды //Коммунист. Вильнюс, 1984. - №10. С.58-67.
32. Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становлення в студентські роки: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 17 с.
33. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Педагогика, 1984. 430 с.
34. Введение в педагогическую деятельность: Учебн. пос. /А.С.Роботова, Т.В.Леонтьева, И.Г.Шапошникова и др. М.: Академия, 2000. 208 с.
35. Введение в психологию /Под общ. ред. А.В.Петровского. М.: Педагогика, 1995. 323 с.
36. Вениге Ю. Структура и мобильность рабочей силы /Пер. с венгер. М.: Экономика, 1978. 236 с.
37. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие. М.: Высш. шк., 1991. 207 с. ил.
38. Вилсон Г., Макклафлин К. Язык жестов. Сб.: Питер, 2000.
39. Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. Ч.1. К., 1996. 116 с.
40. Вовк Л.Е. Педагогическое общение молодого учителя как фактор профессионального становления: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01. К., 1988. 24 с.
41. Волков И.П. Руководителю о человеческом факторе: Социально-психологический практикум. Л.: Лениздат, 1989. 222 с.
42. Володько В.М., Солдатенко М.М. Індивідуалізація навчання студентів //Педагогіка і психологія. 1994. - №3-4. С.91-100.
43. Вопросы психологии труда. - 2-е изд., доп. М.: Медицина, 1970. 264с.
44. Володарская И.А., Лизунова Н.М. Система подготовки психологов в США //Вестник МГУ. Сер.14. Психология”. 1989. - № 3. С.50-62.
45. Володарская И., Митина А. Проблемы целей обучения в современной педагогике. М.: Высш. шк., 1989. 230 с.
46. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. М., 1991. 456 с.
47. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М.: АПН СССР, 1960. Т.3. 500 с.
48. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика Пресс, 1996. 536 с.
49. Габай Т.В. Учебная деятельность и ее средства. М.: МГУ, 1988. 255с.
50. Гаврилова Т.П. Эмпатия как специфическая способность познания человека человеком /Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. Ч. 1. С.17-19.
51. Генов Ф. Психология управления. М.: Прогресс, 1982. 264 с.
52. Голдмен С. Как создается имидж в американской политике //США: экономика, политика, идеология. 1990. - №10. С.23-34.
53. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя //Вопр. психологии. - 1975. - 1. - С.100 - 111.
54. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях: Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
55. Гремакова М.Т. Образование - стимул саморазвития личности //Педагогика, 1993. - №1. С.43-49.
56. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. М.: Наука. 1989. 231с.
57. Гринберг Т.Э. Политическая реклама: портрет лидера. М. 1995. 243с.
58. Гузій Н.В. Педагогічний імідж і професійна культура вчителя //Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практика: Зб. наук. пр. К.: КДПУ, 1997. - С.28-31.
59. Гуманізація та гуманітаризація професійної освіти: Наук.-метод. зб. К.: ІСДОУ, 1995. 160 с.
60. Гура Л.М. Педагогические основы формирования социально-психологической готовности студентов педагогических вузов к профессиональной деятельности: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 Иркутск, 1994. 209 с.
61. Державна програма «Вчитель» (Проект). К., 1996. 17 с.
62. Деятельность: теории, методология, проблемы /Сост. И.Т. Касавин. -М.: Политиздат. - 1990. - 363 с.
63. Дейвис Ф. Ваш абсолютный имидж. Книга для политиов и бизнесменов, мужчин и женщин. М., 1997.
64. Джей Э. Эффективная презентация. Минск, 1997.
65. Джеймс Дж. Эффективный самомаркетинг. Искусство создания положительного образа. М., 1998.
66. Джи Б. Имидж фирмы. Планирование, формироание, продвижение. СПб., 1999. 275 с.
67. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. СПб.: Речь, 2003. 304 с.
68. Дьяченко М.И.. Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск:БГУ, 1976. 175 с.
69. Егорова-Гантман Е., Плешаков К. Политичесая реклама. М., 1999. 80с.
70. Есарева З.Ф. Особенности деятельности преподавателя высшей школы. Л.: ЛГУ, 1976. 236 с.
71. Жариков Е., Крушельницкий Е. Для тебя и о тебе. М.: Просвещение, 1991. 223 с.
72. Жариков Е.С., Ладанов И.Д. Руководитель и умение убеждать. М.: Профиздат, 1988. 96 с.
73. Зазыкин В.Г. Основы психологии проницательности. М., 1997.
74.Зазыкин В.Г., Белоусова И.Э. Психологические характеристики эффективного политического имиджа. М., 1999. 126 с.
75.Зазыкин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. М., 1992. 168 с.
76.Зинченко Е.В. Саморастрытие личности как социально-психологический феномен //Прикладная психология. 1998. - №5. С.59-69.
77. Зубкова І.Ю. Динаміка Я-образу вчителя-професіонала: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К. - 18 с.
78. Зязюн І.А. Гуманістична освіта в освіті /Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. Ч.1. К., 1996. С.8-12.
79. Зязюн І.А. Філософські проекції освіти і освітніх технологій //Шлях освіти. - №1. 1996. С.4-9.
80. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічн