ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

СУШЕНЦЕВА Лілія Леонідівна

УДК 377.1 : 331.552

ТЕОРЕТИКО - МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
НИЧКАЛО Нелля Григорівна
доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України

Київ – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………….5
ВСТУП……………………………………………………………………...6
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ
1.1. Професійна мобільність в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів…………………………………………………...30
1.2. Професійна мобільність як міждисциплінарна
категорія…………………………………………………………………...58
1.2.1. Професійна мобільність як філософська і соціологічна категорія…………………………………………………………………..58
1.2.2. Професійна мобільність як економічна категорія…………………………………………………………………...77
1.2.3. Професійна мобільність як психологічна категорія…………………………………………………………………...91
1.2.4. Професійна мобільність як педагогічна категорія………………………………………………………………….105
Висновки до першого розділу…………………………………119
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ
2.1. Концепція формування професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітника………………………………123
2.2. Фундаменталізація змісту професійно-технічної освіти як головна умова підготовки професійно мобільного кваліфікованого робітника…………………………………………………………………134
2.3. Основні підходи до формування професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітника в умовах соціального партнерства………………………………………………………………146
Висновки до другого розділу………………………………...179
РОЗДІЛ 3. ПЕДАГОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ
3.1. Обґрунтування моделі формування професійно мобільного кваліфікованого робітника………………………………...181
3.2. Система роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника…………………………………………………………………197
3.3. Критерії сформованості професійної мобільності випускника професійно-технічного навчального закладу……………216
Висновки до третього розділу………………………………..231
РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО НА РИНКУ ПРАЦІ ВИПУСКНИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ШКОЛИ
4.1. Інтеграція фундаментальних і спеціальних знань у підготовці майбутнього професійно мобільного кваліфікованого робітника……………………………………………………………........234
4.2. Особливості формування професійної мобільності учнів у ПТНЗ різних профілів…………………………………...........................252
4.3. Формування ключових компетенцій учнів у навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу……………………………………………………………………276
4.4. Інноваційні педагогічні технології в навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу……………………………………………………………………294
4.5. Підготовка педагогів до формування професійної мобільності учнів у системі методичної роботи професійно-технічного навчального закладу……………………………………………………..323
Висновки до четвертого розділу……………………………..336
РОЗДІЛ 5. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ АВТОРСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ І СИСТЕМИ РОБОТИ ПТНЗ З ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ
5.1. Методика організації педагогічного експерименту та
завдання дослідження…………………………………………………...339
5.2. Стан формування професійної мобільності в учнів ПТНЗ (констатувальний експеримент)………………………………………...352
5.3. Ефективність формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників в системі роботи ПТНЗ (результати формувального експерименту)……………………………373
5.4. Прогностичне обґрунтування формування професійної мобільності в умовах інформаційного суспільства……………………383
Висновки до п’ятого розділу………………………………...389
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….399
ДОДАТКИ (окремий том)

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗАЧЕНЬ

ВНЗ – вищий навчальний заклад
НМР – науково-методична рада
ПК – предметний комплекс
ПМ – професійна мобільність
ПТНЗ – професійно-технічний навчальний заклад
ПТО – професійно-технічна освіта
СМР – система методичної роботи

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В умовах динамічних глобалізаційних та інтеграційних процесів у суспільстві людина розглядається як найвища цінність, як вільна і творча особистість, яка реалізує себе впродовж усього життя. Структурна перебудова економіки країни, прискорене впровадження нових технологій у виробництво та інші чинники зумовили появу професійно-трудового середовища, в умовах якого людина впродовж своєї професійної діяльності може бути вимушеною не один раз змінювати не лише місце своєї роботи, а й професію, тобто сучасному працівнику має бути притаманна така якість, як професійна мобільність. Тому в умовах ринку праці постала об’єктивна потреба формування в людини готовності здійснити можливий вибір нової професії, а динамічні зміни, що відбуваються у системі професійно-технічної освіти України, зумовлюють посилення вимог до особистісних якостей професіонала.
Головним завданням сучасної освіти, зокрема професійно-технічної, є створення такої системи, яка забезпечить кожній людині можливість оволодівати знаннями, їх оновлювати, а також самореалізуватися, самовдосконалюватися. Система професійно-технічної освіти покликана формувати особливий тип працівника – суб’єкта соціально-професійної діяльності, самобутню, активну особистість. На сучасному ринку праці поціновується високоосвічений, високопрофесійний працівник, здатний мислити по-новому. Розвиток людини в системі неперервної освіти передбачає насамперед оволодіння навичками професійної й соціально-психологічної адаптації у швидко змінному світі. Виробнича адаптація випускника професійно-технічного навчального закладу – важливий етап його професійної діяльності. Вона передбачає здатність працівника не до довільного виконання професійних функцій, а спроможність швидко опановувати нові умови праці, нову техніку, засвоювати нове в конкретній ситуації, тобто виявляти мобільність.
Положення щодо підготовки майбутніх кваліфікованих робітничих кадрів знайшли відображення в Законах України «Про освіту» (1991) [164], «Про професійно-технічну освіту» (1998) [203], у Національній доктрині розвитку освіти (2002) [337], Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні (2004) [243], в Указі Президента України «Основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні» [544], в Програмі економічних реформ на 2010−2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [166] та інших державних нормативних документах у галузі освіти.
В умовах єдиного європейського освітнього простору формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників відкриває нові можливості не тільки для здобуття освіти, а й для формування європейського ринку праці. На реалізацію такого підходу спрямована Копенгагенська декларація, мета якої підвищення якості й ефективності систем професійної освіти і навчання в країнах Європейського Союзу; полегшення доступу до професійної освіти і навчання громадян різних категорій; відкриття зовнішньому світу досвіду національних систем професійної освіти і навчання кожної країни [610]. На реалізацію такого підходу спрямована Копенгагенська декларація, для реалізації положень якої системи освіти мають вирішити такі завдання: забезпечити якість підготовки виробничого персоналу; розширити доступ до професійної освіти і навчання; забезпечити порівнюваність систем освіти і навчання для оптимального використання внутрішнього різноманіття національних систем освіти; підвищити професійну мобільність; створити умови для офіційного визнання знань, умінь і кваліфікацій у всьому просторі ЄС в інтересах неперервного навчання та кар’єрного зростання («Робоча програма щодо загальних цілей і завдань», лютий 2002 р.) [140].
Термін «мобільність» означає рухливість, готовність до швидкого виконання завдання. У науковий обіг уведений соціологами для визначення явищ, що характеризують переміщення соціальних груп та окремих людей у соціальній структурі суспільства (соціальна мобільність). Дослідження цього явища з погляду філософії, соціології, економіки, демографії дало змогу диференціювати уявлення про мобільність, з’ясувавши, що вона може бути вертикальною і горизонтальною, індивідуальною і груповою, внутрішньогенераційною і міжгенераційною; соціальною, трудовою, культурною, міжпрофесійною, професійною тощо. Диференціація наукових уявлень про мобільність пов’язана з посиленням динамічності соціальних процесів на сучасному етапі розвитку суспільства, що неминуче приводить до підвищення мобільності людей за найрізноманітнішими «векторами їх соціального функціонування» [44].
Різні аспекти цієї наукової проблеми досліджували філософи і соціологи (С. Ліпсет [635], Б. Барбер [28], Р. Бендікс [635], П. Бурдьє [57], П. Блау [607], Д. Голдторп [621], Р. Громова [114], К. Девіс [150], О. Дункан [613], Е. Дюркгейм [152], Л. Кансузян [207], П. Сорокін [472], П. Штомпка [588], М. Вебер [70], Л. Іонін [196], Р. Еріксон [614], Т. Заславська [171], Н. Коваліско [225], О. Посухова [397], Р. Радаєв [421], Р. Ривкіна [439] В. Хесле [559] та ін.); економісти (О. Білик [44], Ф. Гайсин [90], В. Данюк [126], М. Долішній [145,146], О. Лівшин [277], К. Маркс [160], К. Микульський [319], Н. Мурадян [335], Л. Смірних [465], І. Смірнова [464], О. Стахів [479], Н. Сєдова [451] та ін.).
Історичні аспекти проблеми виникнення, становлення і розвитку системи професійної підготовки кваліфікованих робітничих кадрів та їх професійної мобільності знайшли відображення в працях Г. Ажикіна [83], С. Батишева [373], Б. Гершунського [94], В. Казначеєва [205], О. Кропоткіна [255], М. Кузьміна [262], І. Лікарчука [283; 282], Є. Осовського [370], М. Пузанова [420], Г. Терещенка[420], П. Толочка [539], Д. Яворницького [598], В. Балушок [26], І. Соловенка [471], С. Сірополка [204], І. Максіна [295] та ін.
Значну увагу дослідженню проблеми готовності особистості до самореалізації та мобільності приділяли психологи (К. Абульханова-Славська [3], Б. Ананьєв [11], Г. Вайзер [62], П. Горностай [108], Ю. Дворецька [128, 130], І. Зимня [186], Е. Зеєр [182], Є. Клімов [222], М. Кліщевська [223], О. Краснорядцева [253], О. Леонтьєв [275], А. Маркова [303], Н. Михайлова [321], М. Пряжников [413], С. Рубінштейн [436], Д. Узнадзе [543], П. Шавир [574], А. Штейнмец [587] та ін. ).
Вагомий внесок в обґрунтування теоретичних засад формування професійної мобільності фахівців з середньою спеціальною та вищою освітою зробили педагоги-науковці: Л. Амірова [10], А. Ващенко [67], Л. Горюнова [109], В. Дюніна [151], Є. Іванченко [200], Б. Ігошев [191], Ю. Калиновський [206], С. Капліна [209], Н. Кожемякіна [229], Л. Меркулова [317], О. Нєдєлько [340], О. Нікітіна [342], С. Савицький [443], Н. Хакімова [558], Г. Яворська [599] та ін.
Розвитку професійної освіти, поліпшенню якості підготовки робітничих кадрів присвячені праці С. Батишева [32], М. Берулави [38; 39], С. Гончаренка [103; 104], Р. Гуревича [117], І. Зязюна [189], М. Кларіна [216], В. Лозовецької [284], Л. Лук’янової [286], Н. Ничкало [344; 345; 378], О. Новікова [352], В. Орлова [367], Т. Поясок [398], В. Радкевич [423; 424], В. Шадрікова [576] та ін. Окремі аспекти підготовки конкурентоспроможних фахівців на основі соціального партнерства досліджували Т. Глушанок [100], Є. Корчагін [474], О. Олєйнікова [366], Л. Отставнова [372], А. Нуртдінова [355], В.Сохабаєв [474] та ін. Проте проблема формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у нових соціально-економічних умовах потребує глибокого вивчення.
Серед причин багатьох проблем професійно-технічної освіти у «Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні» (2011) вказується на недостатню увагу держави до вибору молоддю робітничих професій (нині на вітчизняних підприємствах хронічно бракує кваліфікованих робітників, зокрема, робітників з інструментами – 22 % від загальної кількості робочих місць, з обслуговування, експлуатації і контролю за роботою технічного обладнання і машин – 16 %); невідповідність структури і змісту професійно-технічної освіти динамічним змінам, що зумовлені глобалізаційними викликами та завданнями інноваційного розвитку економіки України (відсутність системного моніторингу професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, застарілість переліку професій, кваліфікаційних характеристик професій робітників, неадекватність розроблених Державних стандартів професійно-технічної освіти сучасним видам професійної діяльності); низький рівень забезпечення навчально-виробничого процесу сучасними науково-методичними розробками та ін. [338, с. 81].
На початку ХХІ століття суспільство потребує ініціативних високоосвічених фахівців, здатних до постійного особистісного професійного самовдосконалення, адекватного виконання функціональних обов’язків, виявлення професійної мобільності в умовах динамічних змін на ринку праці [333, с. 256]. Тому підготовка професійно мобільних кваліфікованих робітників є головним завданням професійно-технічної освіти, що знайшло відображення в Державній цільовій програмі розвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015 рр.(2011).
Проблема професійної мобільності з особливою гостротою актуалізувалася після прийняття Радою (ЄС) Резолюції розвитку освіти протягом усього життя (27 червня 2002 р.), яка є продовженням резолюцій, прийнятих у Лісабоні й Барселоні, та створює основи для більш тісного співробітництва в галузі професійної освіти і навчання з країнами ЄС.
Доцільність дослідження зумовлюється теоретичним і практичним значенням завдань формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників та низкою суперечностей між:
− необхідністю інтеграції вітчизняної системи професійно-технічної освіти в європейський освітній простір та невідповідністю її якості сучасним вимогам і значним відставанням змісту професійного навчання від потреб ринку праці;
− сучасними потребами ринку праці та наростанням диспропорцій між підготовкою фахівців, попитом ринку праці та неузгодженістю дій державних структур при плануванні потреби у кваліфікованих робітниках;
− вимогами роботодавців до якості професійної підготовки випускників та невідповідним рівнем їхньої підготовки у професійно-технічних навчальних закладах;
− необхідністю забезпечення підготовки майбутніх професійно мобільних кваліфікованих робітників та відсутністю науково обґрунтованої системи цієї роботи у професійно-технічних навчальних закладах різних типів і форм власності;
− потребами сучасного виробництва в кваліфікованих робітниках, спроможних швидко адаптуватися до техніко-технологічних змін, та неготовністю випускників професійно-технічних навчальних закладів до професійної діяльності в умовах динамічних змін на ринку праці;
− необхідністю впровадження інноваційних, професійно орієнтованих педагогічних технологій та рівнем психолого-педагогічної і методичної підготовки викладачів і майстрів виробничого навчання;
− об’єктивними потребами цілеспрямованого формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників та недостатнім рівнем науково-методичного забезпечення цього процесу.
З метою усунення цих суперечностей в нашій державі здійснюються певні заходи, спрямовані на: децентралізацію управління професійно-технічною освітою; розробку професійних та освітніх стандартів нового покоління, що ґрунтуються на компетенціях (попередні стандарти не задовольняють потреби як роботодавців, так і педагогів та учнів ПТНЗ); запровадження Національної рамки кваліфікацій; введення нових професій; стимулювання реалізації концепції неперервної освіти − «освіта упродовж життя»; узгодження кваліфікаційних характеристик, стандартів і навчальних програм з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць; мотивацію роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодження з ними освітніх і професійних стандартів; переорієнтацію навчальних планів на збільшення питомої ваги практичного компонента; масштабне запровадження програм стажування на виробництві. Все це потребує оновлення нормативно-правової бази системи професійно-технічної освіти.
Враховуючи викладене вище, темою дисертаційного дослідження було обрано: «Теоретико-методичні засади формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічному навчальному закладі».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною науково-дослідної роботи Інституту професійно-технічної освіти НАПН України з тем: «Теоретичні засади обґрунтування змісту і методик навчання предмета «Матеріалознавство» в ПТНЗ машинобудівного профілю» (РК № 0106U005974); «Теоретико-методологічні засади розробки державних стандартів професійно-технічної освіти нового покоління» (РК № 0109U001187). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту професійно-технічної освіти АПН України (протокол № 2 від 24 жовтня 2006 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 28 листопада 2006 р.).
Об’єкт дослідження: професійна підготовка кваліфікованих робітників у закладах системи професійно-технічної освіти.
Предмет дослідження: теоретичні і методичні засади формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах різних типів.
Мета дослідження: на основі теоретичних і методичних засад професійної мобільності розробити концепцію формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників і визначити організаційно-педагогічні умови її реалізації.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
1. Дослідити професійну мобільність в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів як міждисциплінарну категорію.
2. Проаналізувати теоретичні основи формування професійної мобільності та розробити авторську концепцію формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників.
3. Обґрунтувати модель формування професійної мобільності в учнів професійно-технічних навчальних закладів різних типів.
4. Розробити та експериментально перевірити систему роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника.
5. Виявити особливості формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників в умовах соціального партнерства.
6. Обґрунтувати методичні основи формування професійної мобільності конкурентоспроможного випускника професійної школи.
7. Здійснити прогностичне обґрунтування інноваційних підходів до формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників в умовах динамічних змін на ринку праці.
8. Підготувати навчально-методичний комплекс з формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників для учнів, викладачів і майстрів виробничого навчання закладів системи професійно-технічної освіти.
Концепція дослідження. В основу концепції дослідження покладено філософські, психологічні, педагогічні положення, зокрема щодо: професійної мобільності як якості, необхідної для успішного професійного розвитку особистості, що впливає на зміни в її структурі і виявляється у мотивованій трудовій діяльності, «прийнятті» людиною професії, професійній поведінці; професійної мобільності як змістової характеристики розвитку особистості учня професійно-технічного навчального закладу – майбутнього кваліфікованого робітника, що формується в цілісному процесі оволодіння знаннями і способами практичної діяльності в обраній професії, що забезпечують його подальшу успішну життєдіяльність у всіх сферах відповідно до особистих інтересів та інтересів суспільства і держави.
Професійна мобільність цілеспрямовано формується у навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу на основі науково обґрунтованої моделі, спрямованої на мотивування та стимулювання активності учнів як суб’єктів навчальної та майбутньої виробничої діяльності, що уможливлюється на основі поєднання загальнокультурного, інформативно-фахового, соціально-діяльнісного, компетентнісно-рефлексивного аспектів. Важливе значення має врахування особливостей реалізації мети і завдань на кожному етапі цього процесу, зокрема: етап індивідуалізації процесу професійного консультування та самовизначення учня; етап «входження» в професію (ідентифікація та самоідентифікація як майбутнього кваліфікованого робітника); етап самоактуалізації майбутнього кваліфікованого робітника у відповідній галузі професійної діяльності. На заключному етапі професійної підготовки професійна мобільність випускника професійно-технічного навчального закладу підвищується, набуває більш вираженого характеру, що виявляється в основних особистісних характеристиках: активності, саморегуляції, саморозвитку, самовдосконаленні.
Міждисциплінарність досліджуваної проблеми визначає її філософські, соціологічні, економічні, психологічні, педагогічні аспекти. Так, соціально-економічні науки досліджують мобільність з позиції алгоритмічності, тоді як педагогічна точка зору в центрі уваги становить формування індивідуальної мобільності кожної людини, тобто розглядає мобільність як індивідуальні якості особистості.
Професійна мобільність виявляється в професійній діяльності і забезпечує самовизначення й самореалізацію в житті і праці на основі сформованості ключових компетенцій та базових професійних (ключових) кваліфікацій і прагненні особистості змінити не тільки себе, а й професійне поле та життєве середовище. Професійна мобільність передбачає готовність кваліфікованого робітника до зміни виконуваних професійних завдань, до зміни робочого місця, здатність швидко освоювати нові види робіт, нові спеціальності.
Оскільки на професійну мобільність впливають різні чинники, в обґрунтуванні програми і методики дослідження нами було передбачено, що на сучасному етапі розвитку суспільства кваліфікованому робітнику для професійної мобільності та конкурентоспроможності на ринку праці, недостатньо володіти тільки спеціальними професійними знаннями та вміннями. Спроби вийти за рамки знаннєвої парадигми зумовили потребу принципової зміни практики «проектування змісту освіти», що потребує зміни підходів до розробки Державних стандартів професійно-технічної освіти нового покоління. Дослідники проблем професійної педагогіки та управління освітою запропонували ввести додаткові інтегративні показники: особистісний розвиток (В. Загв’язинський), активна громадянська позиція (В. Караковський), прагнення до життєвої самореалізації (Б. Гершунський), професійна відповідальність (Г. Яворська), професійне виховання (О. Дубасенюк) та ін. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є врахування в освітніх стандартах компетенцій, компетентностей та метапрофесійних якостей. Виділяють ключові (базові) компетентності, для яких характерні такі особливості: багатофункціональність, надпредметність, міждисциплінарність, багатовимірність (особистісні якості, інтелектуальні здібності, комунікативні уміння), опора на певний рівень інтелектуального розвитку (абстрактне, критичне, технічне, економічне мислення, саморефлексія тощо). Компетенції характеризуються як загальна здатність, що виявляється і формується в діяльності. На відміну від знань, умінь та навичок, які передбачають дію за зразком, «компетенція передбачає наявність досвіду самостійної діяльності на основі універсальних знань»; поліфункціональні метапрофесійні якості забезпечують якість праці в суміжних професіях, екстрафункціональні метапрофесійні якості забезпечують гнучкість орієнтації на ринку праці.
Організація професійного навчання з формування професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітника розглядається нами як система обґрунтованих педагогічних дій і цілеспрямованих заходів у педагогічному процесі ПТНЗ, побудованому з урахуванням загальних педагогічних закономірностей і дидактичних принципів, визначених та експериментально перевірених організаційно-педагогічних умов.
Викладене вище зумовило необхідність дослідження проблеми формування професійної мобільності на різних рівнях: методологічному, теоретичному і практичному.
Методологічний рівень відображає взаємодію та зв’язок фундаментальних наукових підходів до вивчення проблеми: системний підхід дає можливість розглядати навчально-виробничий процес з формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників з позицій цілісності, взаємовпливу і взаємозумовленості його компонентів, виявити його структуру, особливості організації та механізми управління ним; функціональний спрямований на визначення та диференціацію функцій суб’єктів навчально-виробничого процесу, спрямованого на підготовку професійно мобільних майбутніх кваліфікованих робітників; синергетичний забезпечує адаптацію дидактичних аспектів ідей синергетики в зміст професійно-технічної освіти, їх творчого використання у моделюванні, управлінні навчально-виробничим процесом та прогнозуванні розвитку освітніх систем; компетентнісний передбачає застосування конструктів: компетентностей, компетенцій та метапрофесійних якостей; аксіологічний уможливлює підпорядкування змісту навчання майбутніх кваліфікованих робітників формуванню у них якостей, необхідних для виконання виробничих завдань та професійного розвитку особистості; полісуб’єктний передбачає єдність особистісно орієнтованого та діяльнісного аспектів, відображає сутність гуманістичної психології і педагогіки, дає можливість розглядати сформованість професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітника як результат цілеспрямованого професійного навчання, як спосіб професійної самореалізації особистості; культурологічний дає можливість розглядати підготовку кваліфікованих робітників до професійної діяльності як інтеграцію особистісного, інтелектуального і професійного зростання, формування елементів професійної культури, що створює умови для відповідного самовизначення та самореалізації особистості.
Теоретичний рівень визначає систему вихідних концептуальних положень, теорій, без яких неможливе розуміння сутності явища, що досліджується. Насамперед – це: мобільність, її види, професійна мобільність, компетенції, компетентність, метапрофесійні якості, організація процесу професійного навчання; обґрунтування методичних засад формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у ПТНЗ.
Практичний рівень передбачає перевірку ефективності авторської концепції та системи роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників.
Окреслені концептуальні положення знайшли втілення в загальній гіпотезі дослідження, яка ґрунтується на припущенні, що ефективність формування професійної мобільності учня – майбутнього кваліфікованого робітника значно підвищується за умови її теоретико-методологічного та методичного обґрунтування і розуміння як особливого утворення (системного та багатовимірного) в структурі його особистості, яке може формуватися на основі поєднання загальноосвітньої, соціально-економічної та спеціальної підготовки.
Загальна гіпотеза конкретизована у часткових гіпотезах, суть яких полягає в тому, що формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу буде успішним за умов:
− інтеграції фундаментальних і спеціальних знань у підготовці майбутнього кваліфікованого робітника;
− спрямованості навчально-виробничого процесу на формування ключових компетенцій учнів;
− врахування особливостей майбутньої професійної діяльності учнів у професійно-технічних навчальних закладах різних типів;
− обґрунтування моделі та проектування і впровадження системи роботи ПТНЗ з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника;
− впровадження інноваційних педагогічних технологій в навчально-виробничий процес ПТНЗ;
− створення маркетингової служби та забезпечення необхідних умов для діяльності Центру професійної мобільності у професійно-технічних навчальних закладах на основі постійної взаємодії із соціальними партнерами та моніторингу ринку праці;
− організації методичної роботи з педагогічним колективом, спрямованої на вироблення психолого-педагогічної готовності педагогічних працівників до формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників.
Методологічну основу дослідження становлять провідні філософські положення теорії наукового пізнання; теорій людського, соціального і культурного капіталу; психологічні теорії діяльності; провідні положення теорії систем, системного підходу як способу пізнання педагогічних процесів, загальної і професійної педагогіки, соціально-педагогічного проектування. Методологічними орієнтирами обрано системний, функціональний, синергетичний, компетентнісний, аксіологічний та культурологічний підходи.
Методологія дослідження зумовила необхідність уточнення основного категоріального апарату, теоретичного обґрунтування і визначення провідних ідей наукового пошуку, програми та методики експериментальної перевірки ефективності авторської концепції і системи роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітника.
Теоретичну основу дослідження становлять: положення, обґрунтовані філософами, соціологами, економістами, психологами та педагогами, у яких відображено виникнення, становлення та розвиток проблеми професійної мобільності в науці ( П. Бурдьє [57], І. Василенко [63], Л. Виготський [86], Л. Горюнова [109], Е. Дюркгейм [152], Т. Заславська [171; 172], Ю. Калиновський [206], О. Леонтьєв [275], К. Маркс [305; 306], Й. Песталоцці [380], С. Рубінштейн [434], Л. Смірних [465], П. Сорокін [473] та ін.); наукові положення: філософії освіти (Б. Гершунський [94], І. Зязюн [187; 188], В. Кремень [254], В. Новіков [353], В. Сагатовський [444], В. Цикін [563] та ін.); соціології (П. Блау [607], О. Дудіна [148], О. Дункан [613], Л. Кансузян [207], Л. Лєсохіна [276], А. Мудрик [332], О. Посухова [397], П. Сорокін [472], Я. Струмскі [652], В. Хесле [559] та ін.); історії підготовки робітничих кадрів (Г. Ажикін [83], А. Веселов [73], В. Казначеєв [205], О. Кропоткін [255], М. Кузьмін [262], І. Лікарчук [282], Є. Осовський [370], М. Пузанов [420], Г. Терещенко [420] та ін.); економіки, теорії трудових ресурсів (О. Білик [44], Ю. Веніге [72], М. Долішній [145], Н. Мурадян [335], Л. Смірних [465], І. Смірнова [464] та ін.); теорії особистості, психології праці (К. Абульханова-Славська [3], Б. Ананьєв [11], Л. Виготський [86], Ю. Дворецька [128], І. Зимня [186], Е. Зеєр [178], Є. Клімов [222], М. Кліщевська [223], О. Леонтьєв [275], А. Маркова [302], В. Рибалка [428], С. Рубінштейн [435], Д. Узнадзе [543] та ін.); неперервної професійної освіти (В. Беспалько [40], Р. Гуревич [117], О. Коваленко [224], І. Козловська [231], В. Лозовецька [284], Л. Лук’янова [286], О. Новіков [349], та ін.); теорії професійної педагогіки та дидактики професійної освіти (Ю. Бабанський [19], С. Батишев [31; 32; 33; 373], С. Гончаренко [103; 104], В. Дьяченко [153], С. Квятковський [630; 632; 633], В. Краєвський [252], Н. Ничкало [344; 346; 378; 640], Т. Новацький [347], В. Радкевич [423], В. Свистун [450], В. Ягупов [600] та ін.); теоретичні основи формування професійної мобільності (І. Аітов [5], Л. Амірова [9], А. Ващенко [67], Л. Горюнова [109], О. Грішнова [112], Ю. Дворецька [129], В. Дюніна [151], Є. Іванченко [200], Б. Ігошев [192], Н. Коваліско [225], Н. Кожемякіна [229], С. Кугель [260], Л. Меркулова [317], Р. Пріма [401] та ін.); теорія соціального партнерства (Т. Глушанок [100], О. Олєйнікова [366], Л. Отставнова [372], А. Нуртдінова [355], В. Сохабеєв [474] та ін.).
Методи дослідження. Для розв’язання визначених дослідницьких завдань, перевірки гіпотези використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження, зокрема:
− теоретичні  вивчення спеціальної філософської, історичної, економічної, соціологічної, психолого-педагогічної, монографічної та науково-методичної літератури з проблем мобільності, професійної мобільності, а також навчально-методичної документації на основі аналізу, синтезу, теоретичного моделювання з метою визначення теоретичних і методичних аспектів проблеми дисертаційного дослідження; теоретичне моделювання для визначення цілей, завдань, принципів і методів формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників; порівняння, вивчення та узагальнення педагогічного досвіду з проблеми дослідження; систематизація та узагальнення теоретичних і методичних засад для з’ясування сутності професійної мобільності, стану та особливостей її формування у навчально-виробничому процесі професійно-технічних навчальних закладів та обґрунтування концепції формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників;
 емпіричні  діагностичні: психолого-педагогічне спостереження, бесіди, анкетування з метою з’ясування думок і ставлення педагогічних працівників, методистів, керівників професійно-технічних навчальних закладів до проблеми формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників; для одержання вихідних даних використовувався метод групових експертних оцінок, який дозволив узагальнити досвід педагогів, психологів, методистів, учених і підвищити валідність і надійність контрольно-вимірювальних засобів; для надійності одержаних результатів було використано кваліметричний підхід; тестування, аналіз практичної діяльності учнів з метою виявлення рівня сформованості професійної мобільності; ранжування, експертна оцінка, кваліметричний метод у процесі визначення критеріїв сформованості професійної мобільності; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) з якісним і кількісним аналізом результатів наукового пошуку;
 методи математичної обробки дали змогу оцінити результати моніторингу рівня сформованості професійної мобільності в учнів професійно-технічних навчальних закладів (використовувалися методи математичної статистики та комп’ютерна техніка).
Організація дослідження. Науковий пошук здійснювався впродовж 2000-2011 років.
Перший етап (2000−2006) – пошуково-аналітичний – здійснювався аналіз теоретичних і практичних джерел дослідження, аналізу та узагальненню історичної, філософської, соціологічної, економічної, психологічної, педагогічної література, підходів до трактування поняття «професійна мобільність» у працях вітчизняних та зарубіжних учених; теоретичному і концептуальному осмисленню проблеми, визначенню мети й завдань, вибору комплексу методів дослідження.
Другий етап (2006−2009) − констатувальний – відбувалася розробка концептуальних засад дослідження, програми й методики дослідно-експериментальної роботи, визначенню категоріального апарату дослідження, критеріїв сформованості професійної мобільності, підготовці експериментальних матеріалів. Дослідно-експериментальну роботу було розпочато на базі 14 ПТНЗ.
Для експериментальної перевірки було розроблено авторську концепцію формування професійно мобільного кваліфікованого робітника і авторську систему роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника; авторський спецкурс «Основи професійної мобільності» і навчально-методичне забезпечення до нього, електронний підручник «Матеріалознавство в машинобудуванні», «Словник термінів: матеріалознавство в машинобудуванні». Проведено констатувальну діагностику (з’ясування думок, оцінок, ставлень викладачів, майстрів виробничого навчання, методистів, директорів і заступників директорів професійно-те

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі узагальнення результатів наукового пошуку обґрунтовано теоретико-методичні засади формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах.
1. Процеси глобалізації, інтеграції, модернізації та динамічні зміни на ринку праці зумовлюють зростання вимог до сучасного кваліфікованого робітника. Однією з надзвичайно важливих вимог до його діяльності й розвитку є професійна мобільність, що визначається індивідуально-особистісними та соціальними чинниками і є результатом внутрішніх зусиль, спрямованих на самосвідомість і самооцінку власної професійної діяльності. Професійна мобільність є міждисциплінарною категорією, в обґрунтуванні якої доцільно враховувати сукупність взаємопов’язаних економічних, соціальних, психологічних, особистісних, професійних та інших чинників.
Професійна мобільність майбутнього кваліфікованого робітника  це якість особистості, що є необхідною для успішної життєдіяльності в умовах сучасного ринку праці. Вона виявляється в професійній діяльності і забезпечує самовизначення й самореалізацію в житті і праці на основі сформованості ключових компетенцій та базових професійних (ключових) кваліфікацій, а також у прагненні особистості змінити не тільки себе, а й професійне поле та життєве середовище. Професійна мобільність передбачає готовність кваліфікованого робітника до зміни виконуваних професійних завдань, робочого місця, здатність швидко освоювати нові спеціальності.
Професійна мобільність передбачає володіння випускником професійно-технічного навчального закладу відповідними компетенціями, що уможливлюють гнучкість, швидку орієнтацію у професії, конкурентоспроможність на ринку праці, готовність до підвищення кваліфікації, перекваліфікації та самоосвіти. Чинниками, що актуалізують ці вимоги, є: інноваційні процеси у суспільстві; швидке старіння знань; залежність успішності в житті від рівня освіти і професії; динамічність і швидкозмінність вимог на ринку праці; поява нових професій і зникнення застарілих.
2. В основу концепції формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників покладено такі положення: професійна мобільність є якістю, необхідною для успішності особистості в сучасному суспільстві; професійна мобільність майбутнього кваліфікованого робітника впливає на зміни у структурі особистості і проявляється у мотивованій трудовій діяльності, «прийнятті» людиною професії, професійній поведінці, знаходженні особистісного сенсу діяльності; професійна мобільність є змістовною характеристикою розвитку особистості учня професійно-технічного навчального закладу – майбутнього кваліфікованого робітника, який формується в процесі комплексного оволодіння знаннями і способами практичної діяльності, що забезпечують його подальшу успішну життєдіяльність у всіх сферах відповідно до особистих інтересів та інтересів суспільства і держави. У навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу професійна мобільність майбутніх кваліфікованих робітників цілеспрямовано формується на основі педагогічної моделі, спрямованої на мотивування та стимулювання активності учнів як суб’єктів навчальної та майбутньої виробничої діяльності, що складається із загальнокультурного, інформативно-фахового, соціально-діяльнісного, компетентнісно-рефлексивного блоків. Формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у навчально-виробничому процесі ПТНЗ відбувається поетапно: індивідуалізація процесу професійного консультування та самовизначення учня; «входження» в професію (ідентифікація та самоідентифікація як майбутнього кваліфікованого робітника); самоактуалізація майбутнього кваліфікованого робітника у відповідній професійної діяльності. На заключному етапі професійної підготовки професійна мобільність випускника професійно-технічного навчального закладу зростає, набуває більш вираженого характеру, що проявляється в ключових особистісних характеристиках: активності, саморегуляції, саморозвитку, самовдосконаленні.
Відповідно до авторської Концепції формування професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітника, обґрунтовано положення щодо інтеграції фундаментальних і спеціальних знань у підготовці майбутнього кваліфікованого робітника; врахування особливостей професійної підготовки учнів у професійно-технічних навчальних закладах різного профілю; формування ключових компетенцій учнів у навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу; впровадження в НВП інноваційних педагогічних технологій; впровадження системи роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника; створення маркетингової служби та центру мобільності у професійно-технічних навчальних закладах на основі постійної взаємодії із соціальними партнерами та моніторингу ринку праці; організація методичної роботи з педагогічним колективом з формування психолого-педагогічної готовності педагогічних працівників до формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників.
Концепція формування професійної мобільності є втіленням нового підходу до формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічному навчальному закладі на основі формування ключових компетенцій, метапрофесійних якостей і ключових кваліфікацій з урахуванням нових виробничих технологій і техніки та специфіки професійної діяльності.
Управління формуванням професійної мобільності учнів в умовах соціального партнерства «ПТНЗ  підприємство» буде оптимально ефективним, якщо учень у процесі професійної підготовки перебуватиме під управлінськими впливами не тільки професійно-технічного навчального закладу (як це мало місце в умовах традиційній системі управління), але й підприємства (взаємодія з інженерно-технічними працівниками, кваліфікованими робітниками, використання матеріально-технічної бази під час проходження виробничої практики тощо).
3. Модель формування професійно мобільного кваліфікованого робітника є відкритою, динамічною і гнучкою, що дає змогу використовувати її у навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу з урахуванням соціально-економічних, виробничих вимог та динаміки змін на ринку праці. Використання системного, особистісного, діяльнісного, контекстного та компетентнісного підходів забезпечує формування професійно-мобільного кваліфікованого робітника. Серед вимог до професійно мобільного кваліфікованого робітника, найбільш вагомими є ті, що пов’язані з виробничими та посадовими обов’язками; знаннями та уміннями, необхідними професійно мобільному кваліфікованому робітнику як професіоналу; особистісними якостями, що забезпечують ефективність діяльності та професійну мобільність. Структура моделі професійно мобільного кваліфікованого робітника охоплює базову характеристику та різнорівневі ключові кваліфікації (функціональні, поліфункціональні метапрофесійні якості, екстрафункціональні метапрофесійні якості). Провідну роль в ній відіграють компоненти, що забезпечують формування професійної мобільності майбутнього кваліфікованого робітника (готовність до професійної мобільності та навички регулювання власної діяльності; здатність до адаптації в змінюваних виробничих умовах).
Впровадження моделі формування професійної мобільності відбувається впродовж чотирьох етапів, якими є: мотиваційно-орієнтований, діяльнісно-орієнтований, особистісно-орієнтований та контрольно-коригуючий.
4. Визначено, що педагогічна система – складне утворення, яке об’єднує компоненти різної якості і різного призначення. Система роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійної мобільності учнів є цілеспрямованою, відкритою і гнучкою. Її реалізація забезпечується спільною діяльністю піклувальної, консультативної, фахової, педагогічної, координаційної та науково-методичної рад, маркетингової служби, соціальних партнерів, служби зайнятості, Центру мобільності з відділами (професійної орієнтації, психологічної підготовки, загальноосвітньої підготовки, професійної підготовки, дозвілля та методичної роботи). Кожен компонент, що входить до системи, має свої власні організовані підсистеми. Моделювання системи роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника вимагало виокремлення зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на цей процес із-зовні і визначають логіку поведінки та саморозвитку особистості майбутнього кваліфікованого робітника.
У процесі експериментальної перевірки запропонованої системи роботи професійно-технічного навчального закладу було виявлено її позитивний вплив на якість підготовки майбутніх професійно мобільних кваліфікованих робітників та поліпшенням стосунків із соціальними партнерами.
5. Соціальне партнерство в професійно-технічній освіті – це особливий тип цілеспрямованої, узгодженої взаємодії навчальних закладів із суб’єктами й інститутами ринку праці, державними й місцевими органами влади, громадськими організаціями, що забезпечує реалізацію інтересів усіх учасників цього процесу. Особливістю формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників в умовах соціального партнерства є те, що поряд з традиційними договірними формами співробітництва із соціальними партнерами (організація виробничого навчання й практики учнів; стажування й підвищення кваліфікації викладачів; перепідготовка й навчання працівників підприємств) набули поширення такі форми, як: спільна комерційна діяльність і реалізація проектів; спільна участь у конкурсах, ярмарках, виставках; надання підприємствам інформаційних, консалтингових і маркетингових послуг; виконання робіт за договорами підряду; спільна участь у міжнародних проектах; проведення науково-дослідних і технологічних робіт тощо. Організаційні форми співробітництва є більш високим рівнем взаємодії із соціальними партнерами. Вони припускають створення структур, що наділяються спеціальними повноваженнями й діють на основі нормативних, статутних та інших регулюючих документів, затверджених у встановленому порядку. До них належать різні ради (консультативні, професійні, піклувальні тощо), що включають, крім освітніх установ, органи управління освітою і служби зайнятості, роботодавців, профспілки та ін. Діяльність таких рад спрямовується на виконання консультаційних і піклувальних функцій.
6. Методичні основи формування професійної мобільності конкурентоспроможного випускника професійної школи передбачають інтеграцію фундаментальних і спеціальних знань на засадах створення такої системи професійної підготовки, за якої пріоритетними є не вузькоспеціальні знання, а методологічно важливі, тривалого терміну дії, інваріантні знання, що сприяють цілісному сприйняттю наукової картини світу, інтелектуальному розвитку особистості та її адаптації у швидко змінюваних соціально-економічних і технологічних умовах.
Положення щодо інтеграції фундаментальних та спеціальних знань покладено в основу дидактичного процесу, що спрямовується на об’єднання в тому чи іншому навчальному предметі узагальнених знань з різних навчальних предметів і відповідних їм наук; оволодіння учнями системними знаннями; комплексну реалізацію всіх складових системи виховання особистості; формування загальнонавчальних умінь та навичок учнів; глибоке оволодіння основними науковими понятями з різних навчальних предметів; узгодженість діяльності викладачів, майстрів виробничого навчання, усунення дублювання та економії часу педагогів та учнів.
Найбільш суттєвими серед різних видів компетенцій для професійно-технічної освіти є ключові та професійні. Сформованість ключових компетенцій, які можуть виявлятися як самостійні (особистісні) якості або як складові загальної професійної кваліфікації, помітно впливає на якість підготовки випускників ПТНЗ. На формування ключових компетенцій спрямований авторський спецкурс «Основи професійної мобільності», призначений для учнів ПТНЗ різних типів і форм власності. В його основі − модульний принцип. На зміну традиційному уроку в навчальнол-виробничий процес динамічно входять лекції, семінари, тренінги, індивідуальні та групові консультації. Ефективними методами формування ключових компетенцій з-поміж інших є метод «імітаційної гри», метод кейсів, ділові ігри, робота в групах, бригадах, навчальне проектування, що сприяють зростанню самостійності учнів, яка уможливлює розвиток індивідуальної відповідальності кожного за якість професійної підготовки залежно від власних зусиль.
Специфікою професійної діяльності педагога, спрямованої на формування майбутнього професійно мобільного кваліфікованого робітника, є володіння ним дидактичною, особистісною, психолого-педагогічною компетентністю. Психолого-педагогічна готовність викладача, майстра виробничого навчання до діяльності з формування професійно мобільного кваліфікованого робітника – це комплекс особистісних якостей педагога, необхідних йому для виконання функції суб’єкта цієї діяльності. Психолого-педагогічну готовність утворюють когнітивний, мотиваційний, організаційний, технологічний, креативний та рефлексивний компоненти.
7. Прогностичне обґрунтування інноваційних підходів до формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників в умовах динамічних змін на ринку праці здійснено з урахуванням того, що ключовим напрямом у діяльності ПТНЗ повинна стати цілеспрямована орієнтація на потреби роботодавців у професійно мобільних кваліфікованих робітничих кадрах, підготовка яких відповідала б вимогам ринку праці і особистим потребам кожного учня. Для забезпечення реалізації інноваційних підходів до формування професійної мобільності майбутніх кваліфікованих робітників необхідно на загальнодержавному рівні: оновити законодавчу і нормативну базу, що регламентує підготовку майбутніх професійно мобільних кваліфікованих робітників та взаємодію соціальних партнерів; теоретично обґрунтувати і розробити новий зміст професійно-технічної освіти, заснований на компетенціях, та скоригувати його з соціальними партнерами і потребами ринку праці; до змісту навчальних планів ПТНЗ різних типів і профілів увести курс «Основи професійної мобільності»; розвивати професійну орієнтацію, що сприяє більшій зацікавленості молоді в поглибленому освоєнні обраної професії; залучати малий і середній бізнес до фінансування професійно-технічної освіти. На регіональному рівні слід забезпечити: посилення зв’язків з ринком праці; постійний доступ ПТНЗ до інформації про ринок праці (дає змогу уточнювати структуру професій й обсяги підготовки робітничих кадрів); розвиток соціального партнерства (створення піклувальних, консультаційних рад); розвиток інфраструктури навчально-виробничої діяльності професійно-технічної освіти; підвищення ролі підприємств у навчанні кваліфікацій, що відповідають конкретним запитам промисловості; організація систематичного стажування майстрів виробничого навчання та викладачів для ознайомлення з новітніми типами устаткування й технологічними процесами; цільову підготовку кваліфікованих робітників для конкретного підприємства, що підвищує можливості працевлаштування випускників. На рівні професійно-технічного навчального закладу необхідно забезпечити: інноваційні підходи до організації навчально-виробничого і виховного процесу, що сприяють професійно особистісному самовираженню учня, його соціальній і навчальній активності; впровадження системи роботи професійно-технічного навчального закладу з формування професійно мобільних кваліфікованих робітників; формування мотиваційної готовності до професійної мобільності; розвиток здатності до рефлексії, прагнення до саморозвитку; формування компетенцій і знань як діяти (практичне застосування знань в конкретних ситуаціях); виховання самостійності, активності, орієнтації на моральні цінності, адаптивність, самоорганізацію; формувати психолого-педагогічну готовність педагогів до формування професійної мобільності учнів; розвиток співробітництва зі службою зайнятості (об’єднання зусиль у вивченні й аналізі ринку праці, прогнозування потреб підприємств у кадрах, а також використання бази ПТНЗ для перепідготовки безробітних).
8. Навчально-методичний комплекс охоплює програму авторського спецкурсу «Основи професійної мобільності», навчально-методичний посібник «Основи професійної мобільності» (для учнів ПТНЗ) за експериментальною програмою; комп’ютерні тестові програми. Результати педагогічного експерименту підтвердили слушність гіпотези і переконливо довели, що впровадження авторської концепції, системи роботи професійно-технічного навчального закладу та навчально-методичного комплексу з курсу «Основи професійної мобільності» уможливлює забезпечення ефективного формування майбутнього професійно мобільного кваліфікованого робітника. З урахуванням результатів наукового пошуку, підготовлено науково-методичні рекомендації та обґрунтовано пропозиції щодо перспективи розвитку системи професійно-технічної освіти, що здійснює підготовку професійно мобільних випускників, її подальшої трансформації в систему професійної освіти і навчання.
Таким чином, мета наукового пошуку досягнута, поставлені завдання виконано. Результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили справедливість висунутих гіпотез.
Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування професійно мобільного кваліфікованого робітника. Подальшого вивчення потребують: теоретико-методологічні засади розвитку професійної мобільності в умовах соціального партнерства; організаційно-педагогічні умови діяльності центру мобільності та маркетингової служби у професійно-технічному навчальному закладі; порівняльний аналіз систем підготовки майбутніх професійно мобільних кваліфікованих робітників у зарубіжних країнах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образвания [Текст] / Оксана Алексеевна Абдуллина. — М. : Просвещение, 1990. — 141 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Время личности и время жизни / К.А. Абульханова - Славская, Т.Н. Березина. — СПб. : Алтейя, 2001. — 304 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / Ксения Александровна Абульханова-Славская. — М. : Наука, 1980. — 335 с.
4. Азгальдов Г.Г. О квалиметрии / Г.Г. Азгальдов, Э.П. Райхман; под ред. А.В. Гличева. — М. : Издательство стандартов, 1972. — 162 с.
5. Аитов И.А. Профессиональная мобильность интеллигенции / И.А. Аитов, Р.Т. Насибулин // Социологическое исследование. — 1980. — №2. — С. 106–111.
6. Аитов Н.А. Понятие «социальная структура» в современной социологии / Н.А. Аитов // Социс. — 1996. — № 7. — С. 36–38.
7. Айсмонтас Б.Б. Теория обучения: схемы и тесты / Б.Б. Айсмонтас. — М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. — 176 с.
8. Альберштейн А. Система народної освіти / А. Альберштейн, В. Ястржембський. — Х. : Держвидав України, 1929. — 320 с.
9. Амирова Л.А. Профессионально-педагогическая мобильность учителя как целевая установка высшего педагогического образования / Л.А. Амирова //Alma Mater: вестник высшей школы. — 2004. — №1. — С .55 – 60.
10. Амирова Л.А. Развитие профессиональной мобильности педагога в системе дополнительного образования: дис. … д-ра пед. наук : 13.00.08 / Амирова Людмила Александровна. — Уфа, 2009. — 401 с.
11. Ананьев Б.Г. О методах современной психологии / Б.Г. Ананьев // Психодиагностические методы в комплексном лонгитюдном исследовании студентов / отв. ред. А. Будалев. — Л.: ЛГУ, 1976. — С.13 – 35.
12. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. — СПб. : Питер, 2001. — 288 с.
13. Андреев А. Знания или компетенции ? / А. Андреев // Высшее образование в России. — 2005. — № 2. — С. 3 – 11.
14. Андреев А.Г. Рынок труда и профессиональное образование (развитие кадрового потенциала общества на этапе реформирования национальной экономики России) / А.Г. Андреев, А.И. Гретченко. — М. : Рос. экон. академия, 1998. — 135 с.
15. Анищенко В. Методические материалы для участников международного практического семинара по внедрению профессионального модульного обучения, ориентированного на занятость / В. Анищенко, Д. Анищенко ; Субрегиональное бюро МОТ для стран Восточной Европы и Центральной Азии. — К., 2007. — 36 с.
16. Архангельский С. И. Методические разработки по курсу педагогики и психологии высшей школы для слушателей ФПК МГПИ им. В.И. Ленина / Сергей Иванович Архангельский . — М.: МГПИ, 1985. — 75 с.
17. Асмолов А.Г. Вариативное образование в изменяющемся мире: опыт становления и стратегические ориентиры развития современной образовательной системы в России / Александр Григорьевич Асмолов // Вариативные педагогические системы : [cб. науч. тр.] / под. ред. А.Г. Асмолова. — М., 1995. — С. 40 – 52.
18. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В.Г. Афанасьев. — М. : Политиздат, 1980. — 368 с.
19. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды / Юрий Константинович Бабанский. — М. : Педагогика, 1989. — 560 с. — (Труды действительных членов и член-кор. АН СССР).
20. Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения / Юрий Константинович Бабанский. — М. : Знание, 1987. — 78, [2] с. — (Новое в жизни науке, технике).
21. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований (дидактический аспект) : [монография] / Юрий Константинович Бабанский. — М. : Педагогика, 1982. — 192 с.
22. Багдасарьян Н.Г. Профессиональная культура инженера / Надежда Гагановна Багдасарьян . — М. : МГТУ, 1998. — 260 с.
23. Бадмаев Б.Ц. Методика преподавания психологии : учебное пособие / Б.Ц. Бадмаев. — М. : ВЛАДОС, 2001. — 304 с.
24. Бажин Е.Ф. Метод исследования уровня субъективного контроля / Е.Ф. Бажин, С.А. Голынкина, А.М. Эткинд // Психологический журнал. — 1984. — Т. 5, № 3. — С.152 – 163.
25. Баклицький І.О. Психологія праці : Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 655 с.
26. Балушок В. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників / Василь Григорович Балушок ; Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М.Т. Рильського. — К. : Наукова думка, 1993. — 115 с.
27. Баранцев Р.Г. Тринитарная методология в синергетике / Рэм Георгиевич Баранцев // Перспективы синергетики в ХХІ веке : сб. материалов Междунар. науч. конференции: в 2-х т. — Белгород, 2003. — Т.1. — С. 113 — 117.
28. Барбер Б. Структура социальной стратификации и тенденция социальной мобильности / Б. Барбер //Американская социология : Перспективы. Проблемы. Методы / сокр. пер. с англ. В.В. Воронина. — М. : Прогресс, 1972. — С. 235 – 240.
29. Барихашвили И.И. Интеграция знаний в системе заочного обучения / И.И. Барихашвили, Л.А. Демченко //Особенности профессионального обучения в условиях мирового экономического кризисна : труды IV междунар. науч. чтений, посвященных памяти Героя Советского Союза, акад. РАО Сергея Яковлевича Батышева, Россия, г. Москва. 18 – 20 октября 2010г. / [под ред. акад. А.М. Новікова]. — М. : ЭГВЕС, 2010. — С. 53 – 56.
30. Батицкий В.А. Построение и исследование прогностической модели будущого рабочего / В.А. Батицкий, Н.Н. Ржанов ; под ред. С.Я. Батышева, Б.С. Гершунского, М.Н. Скаткина. — М. : АПН СССР, 1986. — 69 с.
31. Батышев С.Я. Блочно-модульное обучение : учеб. пособие для студ. системы ПТО / Сергей Яковлевич Батышев. — М. : Транссервис, 1997. — 258 с.
32. Батышев С.Я. Подготовка рабочих профессионалов / С.Я. Батышев. — М. : АПОБ, 1995. — 243 с.
33. Батышев С.Я. Производственная педагогика : учеб. для работников, занимающихся проф. обучением рабочих на производстве / С.Я. Батышев. — М. : Машиностроение, 1984. — 672 с.
34. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогіка : учеб. пособие для инж.-пед. ин-тов и индустр.-пед. техникумов / Валентина Сергеевна Безрукова. — Екатеринбург : Деловая книга, 1996. — 344 с.
35. Беляева А.П. Интегративно-модульная педагогическая система профессионального образования : монография / Антонина Павловна. Беляева. — СПб. : Радом : ИПТО РАО, 1997. — 226 с.
36. Беляева А.П. Методы исследования формирования понятий и навыков у учащихся средних профтехучилищ : учеб.пособие для препод. системы ПТО / А.П. Беляева. — М. : Высшая школа, 1986. — 198 с.
37. Берталанфи Л. Общая теория систем – критический обзор / Л. Берталанфи // Исследования по общей теории систем :сб. переводов [с англ. и польск.] / общ. ред. В.Н. Садовского, Э.Г. Юдина. — М.: Прогресс, 1969. — С. 23–82.
38. Берулава М.Н. Интеграция естественнонаучных и профессионально-технических дисциплин / М.Н. Берулава // Советская педагогика. — 1987. — №8. — С. 81–86.
39. Берулава М.Н. Теоретические основы интеграции образования / М.Н. Берулава. — М. : Совершенство, 1998. — 192 с.
40. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологи обучения / Владимир Павлович Беспалько. — М. : ИРПО, 1995. — 336 с.
41. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологи / В.П. Беспалько. — М. : Педагогика, 1989. — 191 с.
42. Битинас Б.П. Математика и педагогика / Б.П. Битинас // Учительская газета. — 1970. — № 28. — С. 2.
43. Білан М.О. Взаємодія училища і виробництва у професійній підготовці / М.О. Білан // Проф.-техн. освіта. — 2007. — №3 (спец. вип.). — С. 28 – 29.
44. Білик О. Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності / О. Білик // Україна : аспекти праці. — 2009. — № 1 . — С.43 – 46.
45. Блауберг И.В. Системный подход в современной науке / И.В. Блауберг, В.Н. Садовский, Э.Г. Юдин // Проблемы методологии системного исследования / [ред.И.В.Блауберг и др.] — М. : Мысль, 1970. — С.7 – 48.
46. Блауберг И.В. Целостность и системность / И.В. Блауберг // Системные исследования. Методологические проблемы : ежегодник / АН СССР, Ин-т истории, естествознания и техники. — М., 1977. — С. 5 – 28.
47. Богданова Л.П. Потенциал мобильности как фактор развития региональной общности населения [Электронный ресурс] / Л.П. Богданова, А.С. Щукина. — Режим доступа: http://homepages.tversu.ru/~p000697/text2.html — Заголовок с экрана.
48. Богословский С. М. Система профессиональной классификации / С.М. Богословский. — М., 1913.
49. Большой толковый психологический словарь / под ред. А. Ребера. — М. : Вече. АСТ, 2000. — 591 с.
50. Бондарчук К. Профорієнтація як складова відтворення людського потенціалу в Україні / К. Бондарчук // Україна : аспекти праці. — 2007. — № 7. — С. 26 – 31.
51. Бордовская Н.В. Педагогика : учеб. для вузов / Н.В. Бордовская, А.А. Реан. — СПб. : Питер, 2000. — 304 с.
52. Борисов В. Класифікація показників професійної медіакомпетентності сучасного педагога /В’ячеслав Борисов, Валерій Сипченко // Kształcenie Zawodowe: Pedagogika i Psychologia. Pod redakcją Tadeusza Lewowickiego, Jolanty Wilsz, Iwana Ziaziuna, Nelli Nyczkało. — Częstochowa — Kijów. — Wydawnictwo Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie / Polsko-Ukraiński Rocznik. Tom. XI. — 2009. — S. 355– 366.
53. Борисов В.А. Социальная мобильность в советской России / В.А. Борисов // Социологическое исследование. – 1994. – №4. – С.114–117.
54. Борытко Н.М. Воспитание как педагогика бытия : гуманитарно-целостный поход / Н.М. Борытко // Теоретико-методологические проблемы современного воспитания : [сб. науч. тр.] / Волгоградский гос. пед. ун-т. — Волгоград : Перемена, 2004. — С.16 – 26.
55. Бринев Н.С. Академическая мобильность студентов как фактор развития процесса интернационализации образования [Электронный ресурс] / Н.С. Бринев, Р.А. Чуянов. — Режим доступа : http://www.prof.msu.ru/pu bl/omsk2/o60.htm/ — Заголовок с экрана.
56. Брук Е.В. Потеря работы : мужчины и женщины / Е.В. Брук // Управление персоналом. — 2000. — №12. — С. 26 – 31.
57. Бурдье П. Начала : [сборник] / Пьер Бурдье ; пер. с фр. — М. : Socio-Logos, 1994. — 265 с.
58. Бурдье П. Социология политики / Пьер Бурдье, Н.А. Шматко [пер. с фр.]. — М. : Socio-Logos, 1993. — 336 с.
59. Бурков В.Н. Как управлять проектами / В.Н. Бурков, Д.А. Новіков. — М. : Синтег - ГЕО, 1997. — 188 с.
60. Быченко Ю. Культурный капитал [Электронный ресурс] / Ю. Быченко. — Режим доступа : http://www.pmuc.ru/jornal/number13/bichenko.htm — Заголовок с экрана.
61. В помощь методическому работнику профессионального образования : справочные материалы / сост. О.Г. Бутузова. — М. : ИРПО, 1997. — 103 с.
62. Вайзер Г.А. Смысл жизни и «двойной кризис» в жизни человека / Галина Александровна Вайзер // Психологический журнал. — 1998. — Т. 19, №5. — С. 3 – 14.
63. Василенко И.В. Социокультурная мобильность как философская проблема : дис. …канд. филос. наук: 09.00.11/ Василенко Инна Викторовна. — Волгоград, 1996. — 174 с.
64. Василенко Н.В. Роль институтов повышения квалификации в повышении профессиональной мобильности населения / Н. В. Василенко // Взаимодействие личности, образования и общества в изменяющихся социокультурных условиях : межвузов. сб. науч. статей по материалам VI ежегодной Междунар. науч.-практ. конф. «Личность. Образование. Общество» 14 мая 2003 г. — СПб. : ЛОИРО, 2003. — С.25 – 29.
65. Васянович Г. Психолого-педагогічні проблеми адаптації студентської молоді до навчання / Григорій Васянович // Психолого-педагогічні основи професійної адаптації майбутніх фахівців : монографія / [за ред. Г.П. Васяновича]. — Львів : СПОЛОМ, 2008. — С.10 – 31.
66. Вахромов Е. Е. Самоактуализация и жизненный путь человека [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http: // www.hpsy.ru/public/x049.htm — Заголовок с экрана.
67. Ващенко А.М. Формування професійної мобільності майбутніх офіцерів у процесі навчання у вищих військових навчальних закладах : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Ващенко Андрій Миколайович. — Одеса, 2006. — 183 с.
68. Ващенко Г. Загальні методи навчання: підручник для педагогів. — 1-е вид. — К. : Українська видавнича спілка, 1997. — 441 с.
69. Вдович С. Особливості професійної адаптації учнів ПТНЗ / Світлана Вдович // Психолого-педагогічні основи професійної адаптації майбутніх фахівців : монографія / [за ред. Г.П. Васяновича]. — Львів : СПОЛОМ, 2008. — С. 168 – 202.
70. Вебер М. Наука как призвание и профессия / М. Вебер // Самосознание еврпейской культуры ХХ века : мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе / [сост. Р.А. Гальцева ; пер. С. С. Аверинцева]. — М. : Плитиздат, 1991. — С.130 – 149.
71. Великий тлумачний словник сучасної української мови : [з додат. і доп.] / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — 1728 с.
72. Вениге Ю. Структура и мобильность рабочей силы / Ю. Вениге, Е. Йогуа, Л. Дьетван ; пер. с венг. — М. : Экономика, 1978. — 197 с.
73. Веселов А.Н. Профессионально-техническое образование в СССР: Очерки по истории среднего и низшего профтехобразования / Артемий Николаевич Веселов. — М. : Профтехиздат, 1961. — 435 с.
74. Взаємодія ринку праці та професійно-технічної освіти : механізми створення Держ. стандартів проф.-техн. освіти з конкретних професій : зб. матеріалів, підгот. у рамках реалізації укр.-нім. проекту «Підготовка реформи професійно-технічної освіти в Україні». — К. : ІПТО, 2006. — 276 с.
75. Взаимосвязь системы образования и рынка труда [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.zarplata.ru/a-id-14135.html. — Заголовок с экрана.
76. Видяпин В.И. Экономическая теория : учеб. для студ. вузов, обуч. по спец. 060700 / [В.И. Видяпин, А.И. Добрынин, Г.П. Журавлева, Л.С. Тарасевич] ; под общ. ред. В.И. Видяпина. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 714 с.
77. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека / Витис Казиса Вилюнас. — М. : МГУ, 1990. — 285 с.
78. Вільш І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як важливий аспект гуманізації навчання і виховання / І. Вільш // Педагогіка і психологія. — 1998. — №2(19). — С. 61 – 68.
79. Власова Т.И. Методология исследования проблемы повышения качества профессионального образования / Т.И. Власова // Повышение качества образования как проблема вузовской педагогіки : материалы ІІІ Региональной науч.-метод. конф. / Ростов н/Д гос. пед. ун-т. — Ростов н/Д., 2004. — С. 3 – 7.
80. Воланен М.В. Профессиональная адаптация молодежи / М.В. Воланен // Психология личности и образ жизни / АН СССР, Ин-т психологии; отв. ред. Е.В. Шорохова. — М. : Наука, 1987. — С. 117 – 120.
81. Волков И.П. Руководителю о человеческом факторе : соціально-психологический практикум / Игорь Павлович Волков. — Л. : Лениздат, 1989. — 222 с.
82. Волощук І.С. Педагогічне дослідження : навч. посіб. / Іван Степанович Волощук ; АПН України, Ін-т вищої освіти. — К. : Інформ. системи, 2009. — 390 с.
83. Вопросы истории профтехобразования : материалы симпозиума, проведеного 14 апреля 1981 года в г. Липецке / [под ред. Г.И. Ажикина и др.]. — М. : Просвещение, 1983. — 145 с.
84. Воронкова В.Г. Кадровий менеджмент / Валентина Григорівна Воронкова. – К. : Професіонал, 2004. – 192 с.
85. Воспитательная система школы: проблемы управления : очерки прагматической теории / [под ред. В.А. Караковского, Л.И. Новіковой, Н.А. Селивановой, Е.И. Соколовой]. — М. : Сентябрь, 1997. — 112 с.
86. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский ; под ред. В.В. Давыдова. — М. : Педагогика-пресс, 1999. — 534 с.
87. Гавриляк А.І. Викладання будівельних дисциплін : підруч. Для інж-пед. прац. проф.-техн. закл. освіти / А.І. Гавриляк, І.А. Гавриляк, В.Б. Гузюк, Л.Д. Акімова ; за наук. ред. А. І. Гавриляка. — Львів : ОРІЯНА- НОВА, 1997. — 174 с.
88. Гажо Ф. Социальная мобильность и жизненные пути молодежи / Ф. Гажо // Трудящаяся молодежь: образование, профессия, мобильность / отв. ред.В.Н. Шубкин ; АН СССР, Ин-т междунар. рабочей ассоциации. — М. : Мысль, 1984. — С. 161 – 198 с.
89. Газман О.С. Содержание деятельности и опыт работы освобожденного классного руководителя (классного воспитателя) : учеб. пособие для работников общеобр. школ / О.С. Газман, В.Д. Иванов. — М. : Новая школа, 1992. — 114 с.
90. Гайсин Ф.Н. Подготовка кадров – один из важнейших факторов развития человеческого потенциала [Электронный ресурс] / Ф.Н. Гайсин // Вестник ТИСБИ. — 2000. — Вып.1. — Режим доступа: http://www.tisbi.ru. — Заголовок с экрана.
91. Галузинский В.М. Индивидуальный подход в воспитании учащихся / Владимир Михайлович Галузинский. — К. : Рад. школа, 1982. — 133 с.
92. Геворкян Е.Н. Развитие рынка образовательных услуг в России на современном этапе / Е.Н. Геворкян. — Саратов : СГСЭУ, 2002. — 73с.
93. Гершунский Б.С. Прогнозирование содержания обучения в техникумах : учеб.- метод. пособие для фак. повышения квалификации препод. высш. учеб. заведений / Борис Семенович Гершунский. — М. : Высшая школа, 1980. — 144 с.
94. Гершунський Б.С. Философия образования ХХІ века (в поисках образовательных концепций) / Б.С. Гершунский — М. : Прогресс, 1998. — 416 с.
95. Гетманская А.А. Формирование ключевых компетенций у учащихся [Электронный ресурс] / Анастасия Александровна Гетманская. — Режим доступа: http://festival.1september.ru/articles/213541/. — Заголовок с экрана.
96. Гимпельсон В. Увольнение на рынке труда : новая работа и социальная мобильность / В. Гимпельсон, В. Магун // Социологический журнал. — 1994. — №1. — С. 19 – 26.
97. Гимпельсон В.Е. Нужны ли нашей промышленности квалифицированные работники? История последнего десятилетия. Препринт WP3/2010/04 [Текст] / Владимир Ефимович Гимпельсон ; Гос. ун-т – Выс¬шая школа экономики. — М. : Изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2010. — 72 с.
98. Глазунов А.Т. Региональные модели профобразования / А.Т. Глазунов // Профессионал. — 2000. — №6. — С. 13 – 16.
99. Глосарій основних термінів професійної освіти і навчання / упоряд. Десятов Т.М.; за заг. ред. Н.Г. Ничкало. — К. : АртЕк, 2009. — 192 с.
100. Глушанок Т.М. Социальное партерство как средство повышения качества профессионального образования / Т.М. Глушанок // Современные проблемы науки и образования. — 2008. — №6. — С. 80 – 83.
101. Гончаренко С. Фундаментальність професійної освіти – потреба часу / Семен Гончаренко // Проф.-техн. освіта. — 2005. — №1. — С.5 – 6.
102. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження : методологічні поради молодим науковцям / Семен Устинович Гончаренко. – К. : Ред.-видав. відділ АПН України, 1995. — 42 с.
103. Гончаренко С.У. Теоретичні основи дидактичної інтеграції у професійній середній школі / С.У. Гочаренко, І.М. Козловська // Педагогіка і психологія. — 1997. — №2. — С. 9 – 18.
104. Гончаренко С.У. Фундаментальність чи вузький професіоналізм / Семен Устинович Гончаренко // Дидактика професійної школи : зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. — К. ; Хмельницький, 2004. — Вип.1. — С. 177 – 184.
105. Гончаренко С.Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. — К. : Либідь, 1997. — 376 с.
106. Гордон Л.А. Четыре рода бедности в современной России / Л.А. Гордон // Социологический журнал. — 1994. — №4. — С. 23 – 34.
107. Горліченко М.Г. Педагогічні умови адаптації курсантів до навчання у вищих військових навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук : спец. 13.00.04 — теорія та методика професійної освіти / М.Г. Горліченко. — Одеса, 2004. — 20 с.
108. Горностай П.П. Готовность личности к самореализации как психологическая проблема / П.П. Горностай // Проблемы саморазвития личности: методология и практика : [сб. науч. т