ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»

На правах рукопису

КОТИКОВА ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА

УДК 37.013.77:347.96

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант -
Даниленко Лідія Іванівна
доктор педагогічних наук, професор

Київ 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА 21
1.1. Теоретико-методологічні засади психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів в університетах 21
1.2. Психолого-педагогічні аспекти професійної діяльності юриста 70
1.3. Експірієнтально-рольовий підхід до психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів 91
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ
125
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ 130
2.1. Методика та організація констатувального етапу дослідження 130
2.2. Аналіз результатів експертної оцінки професійно значущих психолого-педагогічних умінь та особистісних якостей юристів 146
2.3. Аналіз стану психолого-педагогічної підготовки до практичної діяльності майбутніх юристів в університетах України 158
2.4. Психолого-педагогічна компетентність майбутніх юристів за традиційних умов їх психолого-педагогічної підготовки 184
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ
196
РОЗДІЛ 3 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАКТИКО-ЗОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ 201
3.1. Концепція психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів на засадах експірієнтально-рольового підходу 201
3.2. Зміст та структура практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів 212
3.3. Обґрунтування методів запровадження практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки на засадах експірієнтально-рольового підходу 227
3.4. Модель практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів 253
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ
264
Розділ 4. МЕТОДИКА ПОЕТАПНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАКТИКО-ЗОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ 267
4.1. Формування міжособистісно-рольової компетентності майбутніх юристів у процесі їх базової психолого-педагогічної підготовки
267
4.2. Формування полірольової професійної компетентності майбутніх юристів у процесі професійної психолого-педагогічної підготовки та її апробація 294
ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ 332
РОЗДІЛ 5. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАКТИКО-ЗОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ 335
5.1. Методика експериментального дослідження ефективності практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів 335
5.2. Аналіз результатів експериментальної перевірки ефективності практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів 353
ВИСНОВКИ ДО П’ЯТОГО РОЗДІЛУ 384
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 388
ДОДАТКИ 397
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 485

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВНЗ – вищий навчальний заклад
ІКР – індивідуально-консультативна робота
ЕГ – експериментальні групи
ЕРП – експірієнтально-рольовий підхід
КГ – контрольні групи
МР – міжособистісна роль
МРК – міжособистісно-рольова компетентність
КГ – контрольні групи
ПВР – професійно важлива роль
ПЗППП – практико-зорієнтована психолого-педагогічна підготовка
ППД – психолого-педагогічні дисципліни
ППК – психолого-педагогічна компетентність
ППП – психолого-педагогічна підготовка
ПРК – професійно-рольова компетентність
ПРПК – полірольова професійна компетентність
ПС – професійна спеціалізація
ПФР – професійно функціональна роль
СРС – самостійна робота студентів

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Реалізація конституційних положень щодо побудови в Україні демократичної, соціальної, правової держави передбачає модернізацію юридичної освіти, підготовку фахівців, здатних здійснювати ефективне правове забезпечення реформ, втілювати в суспільне життя принципи законності і верховенства права, заходи з правового виховання населення.
Демократизація правової системи, зміна її функцій із захисту інтересів держави на гарантування прав людини, вдосконалення принципів і методів правозастосовчої діяльності підвищують вимоги до випускників юридичних навчальних закладів не тільки щодо теоретичного, а й, насамперед, практичного компоненту професійної компетентності випускників.
У законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», у «Національній доктрині розвитку освіти», в указі Президента України «Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні» наголошується, що модернізація вищої освіти має бути спрямована на її гуманізацію, зростання інтелектуального, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства, забезпечення підготовки фахівця до життя та професійної діяльності, збереження кращих національних традицій
і врахування тенденцій євроінтеграції та Болонського процесу.
Нові перспективи розвитку вищої професійної освіти зумовлюють необхідність філософського осмислення освіти загалом і вітчизняної зокрема, що знайшло відображення у працях В. П. Андрущенка, І. А. Зязюна, В. Г. Кременя, Л. В. Губерського, В. С. Лутая та ін. Проблеми реалізації юридичної діяльності в умовах глобалізації та трансформації національних правових систем, інтеграції України у світовий та європейський правовий простір, філософії та методології юридичної діяльності, вищої юридичної освіти були досліджені у роботах С. Д. Гусарєва, В.С. Журавського, М. В. Костицького, В. Ф. Опришка, О. Ф. Скакун, Б. О. Чупринського, Ю. С. Шемшученка. Науковий доробок зазначених авторів виступає світоглядним орієнтиром розроблення системи психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів в університетах.
Практико-зорієнтована підготовка фахівців у вищій школі у руслі гуманістичної парадигми тісно пов’язується сьогодні з їх особистісним розвитком, проблемно спрямованим, розвивальним навчанням, теоретико-методологічним підґрунтям якого виступають наукові розробки Г. О. Балла, Л. С. Виготського, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, Д. Колба, О. М. Леонтьєва, А. Маслоу, К. Роджерса, Н. Ф. Тализіної та ін.
Проблеми професійного становлення і розвитку фахівця розкриті у наукових працях С. Я. Батишева, Є. О. Климова, В.Д. Шадрикова та ін. У дослідженнях С. А. Берліної, Н. В. Гузій, Л. І. Даниленко, О. А. Дубасенюк, М. Б. Євтуха, О. О. Копилової, О. А. Сазанової, В .А. Семиченко, С. О. Сисоєвої, М. М. Фіцули, А. Е. Штейнмеца та ін., присвячених професійно-педагогічній та професійно-психологічній підготовці педагогів, обґрунтовуються засади посилення практико-зорієнтованого компоненту їх компетентності, у тому числі – мобільності, готовності до змін, інноваційності. Існує об’єктивна необхідність осмислення наукових здобутків зазначених авторів у руслі юридичної педагогіки та психології.
Теоретичним засадам та результатам запровадження психолого-педагогічної підготовки у непедагогічних ВНЗ присвячені наукові розробки В. А. Козакова. Психологічна та педагогічна складова гуманітарної освіти майбутніх фахівців відображена в дослідженнях Ю. М. Ізмайлової, О. В. Загайнової, А. В. Нєпомнящего, О. М. Сальнікової, Н. Г. Тихонкіної, Т. В. Шубніциної та ін.; формуванню професійно значущих якостей майбутніх економістів у процесі психолого-педагогічної підготовки фахівців непедагогічних спеціальностей присвятили свої роботи М. В. Артюшина, Л. М. Грущенко, І. Б. Міщенко, Т. Б. Поясок, Т. Л. Шепеленко та ін. Однак, існує необхідність у теоретичному осмисленні та методичному розробленні цілісної системи психолого-педагогічної підготовки, принципів наступності і взаємозв’язку базової та професійної її складових у вищих навчальних закладах, які готують майбутніх юристів.
Різні аспекти психологічної та педагогічної підготовки майбутніх працівників правоохоронної сфери відображені у дослідженнях В. П. Барковського, О. В. Діденка, Є. О. Запорожцевої, В. І. Зеленого, О. В. Іванової, Н. П. Кім, А. П. Москаленка, Н. П. Сергієнко та ін. Проте поза увагою дослідників теорії і методики вищої юридичної освіти залишаються проблеми психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів у невідомчих та класичних університетах.
Вимоги до комунікативних та організаційно-управлінських якостей, адвокатів, суддів, прокурорів, юрисконсультів, нотаріусів є досить високими, про що свідчать роботи В. Л. Васильєва, М. І. Єнікеєва, В. Ф. Єнгаличева, В. О. Коновалової, М. В. Костицького, О. Р. Ратінова, В. В. Романова, О. М. Столяренка, В. Ф. Чуфаровського, Л. Б. Філонова, В. Ю. Шепітько, Г. Х. Яворської та ін. Проте, загальні вимоги до зазначених якостей юристів відомі дослідники формулюють, беручи за основу діяльність слідчого. Моделі фахівців інших юридичних спеціальностей залишаються мало розробленими, що обмежує варіативність психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів у контексті забезпечення потреби студентів в індивідуальних навчальних стратегіях.
Практико-зорієнтована психолого-педагогічна підготовка має розкривати нові можливості для професійного розвитку й особистісного зростання майбутнього юриста.
Отже, у теоретичних та практичних аспектах реалізації системи психолого-педагогічної підготовки майбутніх правознавців існує низка суперечностей між:
– потребою суспільства у висококваліфікованих юристах, готових до практичної діяльності, компетентних у спілкуванні, здійсненні організаційних функцій, здатних до навчання протягом життя, прояву вмінь психологічного та педагогічного впливу на колег, підлеглих, громадян, які потребують юридичної допомоги, і недостатньою психолого-педагогічною готовністю юристів до виконання зазначених завдань;
– наявністю наукових розробок у галузі практико-зорієнтованого навчання і недостатнім використанням їх у ВНЗ;
– необхідністю конкретизації вимог до професійної психолого-педагогічної компетентності юристів і недостатньою дослідженістю специфічних психолого-педагогічних аспектів професійної діяльності прокурора, юрисконсульта, адвоката, нотаріуса, судді;
– зменшенням кількості аудиторних занять і необхідністю формування практичних умінь та навичок у процесі внутрішньогрупового спілкування, застосування інтерактивних методів набуття психолого-педагогічного досвіду;
– необхідністю запровадження системи базової та професійної психолого-педагогічної підготовки у вищу юридичну освіту і нерозробленістю її теоретико-методичних засад.
Актуальність запровадження системи практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів і недостатність її наукового обґрунтування зумовили вибір теми дослідження «Теоретико-методичні основи психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів».
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичних планів наукових досліджень кафедри педагогіки та психології Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»: «Теоретичні та методичні засади формування психолого-педагогічної компетентності майбутніх фахівців» (державний реєстраційний номер 0107V007382); «Психолого-педагогічні засади модернізації навчального процесу в економічному університеті в умовах входження у Болонський процес» (державний реєстраційний номер 0107W001844).
Тема дослідження затверджена вченою радою КНЕУ (протокол № 13 від 25.06. 2007 р.) та узгоджена в Раді з координацій наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 9 від 27.11. 2007 р.)
Мета дослідження полягає у розробці концептуальних засад практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, її змісту та форм; обґрунтуванні авторської моделі; методики її запровадження та експериментальній перевірці її ефективності.
Відповідно до мети дослідження визначено його завдання:
1. Проаналізувати стан розробки досліджуваної проблеми у педагогічній теорії і практиці та визначити засади практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.
2. Обґрунтувати сутність та розкрити зміст експірієнтально-рольового підходу до психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.
3. Обґрунтувати поняття та структуру психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів, визначити критерії, показники та рівні сформованості окремих компонентів і розробити методику її емпіричного дослідження в межах констатувального етапу дослідження.
4. Концептуально обґрунтувати модель психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів на засадах експірієнтально-рольового підходу.
5. Розробити методику реалізації практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, її зміст, форми та методи.
6. Здійснити експериментальну перевірку ефективності практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів в університетах.
Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх юристів.
Предмет дослідження – теоретико-методичні засади практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів в університетах.
Концепція дослідження. Психолого-педагогічна підготовка майбутніх юристів є органічною єдністю загального, особливого й одиничного. Як загальне вона відображає закономірності юридичної освіти і є складовою їх професійної підготовки; як особливе – має свою специфіку, зумовлену психолого-педагогічними аспектами діяльності юристів різних професійних спеціалізацій, необхідністю здійснювати відповідний вплив у галузі правових відносин; як одиничне – відображає залежність психолого-педагогічної підготовки від індивідуальних особливостей студентів юридичного фаху.
Основна ідея дослідження полягає у наданні психолого-педагогічній підготовці майбутніх юристів практико-зорієнтованого характеру та ознак системності, що передбачає розробку експірієнтально-рольового підходу. Визначено, що для майбутніх правознавців це має принципове значення, оскільки традиційно перевага надається формуванню базових або спеціальних психолого-педагогічних знань.
Концепція ґрунтується на системному підході до визначення структури психолого-педагогічної підготовки, кожна складова якої є об’єктом дослідження.
Доведено, що за таких умов особливого значення набуває створення системи практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, яка має забезпечити формування в них психолого-педагогічного досвіду з перших днів навчання у вищих навчальних закладах. Після етапу базової психолого-педагогічної підготовки у студентів має бути сформована відповідна компетентність, структурними компонентами якої є: мотиваційний, пізнавальний, особистісний, поведінковий (міжособистісно-рольова компетентність), а в результаті професійної психолого-педагогічної підготовки – спеціальна психолого-педагогічна компетентність (мотиваційний, пізнавальний, особистісний, поведінковий) (полірольова професійна компетентність). У процесі проходження клінічної юридичної практики студентам необхідно створити умови для апробації полірольової професійної компетентності. Таким чином, практико-зорієнтована психолого-педагогічна підготовка майбутніх юристів набуває ознак системності, характеризується наступністю етапів, забезпечує формування здатності студентів до практичної взаємодії з іншими суб’єктами у повсякденному житті та професійній діяльності.
Головним атрибутом системи практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів на засадах експірієнтально-рольового підходу визначено професійно-рольовий розвиток майбутніх юристів як реалізація програми набуття досвіду опанування: гармонійними міжособистісними ролями та репертуаром професійно важливих ролей як моделей поведінки, якими характеризується зміст професійної діяльності юриста.
Метою такого типу підготовки є формування психолого-педагогічного досвіду в процесі рольової взаємодії, результатом якої виступає полірольова професійна компетентність.
Сутнісними ознаками практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки є: узгодження її завдань зі змістом стадій циклу експірієнтального навчання; наявність відповідних етапів; проблематизація, індивідуалізація, діалогізація навчального процесу; неперервне збагачення рефлексивного досвіду успіхів і невдач, культивування практики відкритого вираження почуттів, поглядів, позицій; формування психолого-педагогічної компетентності в процесі рольової взаємодії; провідна роль досвіду у цьому процесі.
Реалізація концептуальних ідей забезпечується: методологічними та теоретичними засадами; розробленою моделлю та методикою, які запроваджуються через систему практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.
Провідна ідея дослідження, основні положення концепції втілені у загальній гіпотезі дослідження про те, що якість професійної підготовки майбутніх юристів підвищиться за умов упровадження моделі їх психолого-педагогічної підготовки на засадах експірієнтально-рольового підходу, яка забезпечує формування психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів у виконанні професійних обов’язків у різних юридичних сферах. Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових гіпотезах:
– психолого-педагогічна підготовка майбутніх юристів на сьогодні зорієнтована переважно на отримання знань студентами, а не досвіду практичної діяльності, отже потребує розроблення експірієнтально-рольового підходу до її реалізації;
– професійна значущість особистісних якостей та психолого-педагогічних умінь юриста залежить від специфіки його спеціалізації (прокурор, юрисконсульт, адвокат, нотаріус, суддя);
– психолого-педагогічна компетентність майбутніх юристів за традиційних умов знаходиться на середньому рівні сформованості;
– високий рівень психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів уможливить усвідомлений вибір студентом професійної спеціалізації;
– послідовне запровадження експірієнтально-рольового підходу забезпечить практико-зорієнтований характер психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.
Методологічною основою дослідження є: базові принципи теорії пізнання – науковість, діалектичність, історизм, цілісність, взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ і процесів дійсності; принципи єдності теорії і практики, що забезпечують об’єктивність теоретичного, емпіричного й експериментального вивчення предметів і явищ з метою розкриття сутності і специфіки психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів в університетах та розроблення відповідних теоретико-методичних засад; системний підхід для визначення структури особистості та інтегральності її властивостей; синергетичний підхід – з метою з’ясування взаємозв’язку і кумулятивності принципів практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, індивідуальних стратегій вдосконалення психолого-педагогічної компетентності; діяльнісний – для розуміння сутності особистості та її активної ролі у процесі професійного розвитку та саморозвитку; особистісно орієнтований – з метою розгляду особистості як абсолютної суспільної цінності; компетентнісний – для вимірювання результатів психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів; аксіологічний – з метою розуміння єдності загальнолюдських і особистісних цінностей у процесі професійного розвитку; проблемний та інтерактивний – для визначення змісту практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки, її методів та форм; експірієнтальний – для тлумачення процесу навчання як циклу, який передбачає певну послідовність етапів: набуття конкретного досвіду, його рефлексія, концептуалізація, апробація в нових умовах; рольовий – для розуміння процесів професійного та особистісного розвитку та соціалізації особистості в цілому.
Теоретичну основу дослідження становлять: концептуальні ідеї щодо цілей, завдань професійної підготовки у вищій школі та напрямів її модернізації, які представлені в законодавчих освітніх документах (закони України «Про освіту», «Про вищу освіту», Указі Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти» та ін.); положення, що регламентують професійну діяльність юристів, викладені у законах України «Про адвокатуру», «Про нотаріат», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуальному кодексі України та ін.); праці українських учених із проблем філософії неперервної освіти (В. П. Андрущенко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. С. Лутай). Особливу роль відведено теоріям: професійної освіти (С. У. Гончаренко, Н. Г. Ничкало, С. О. Сисоєва); освітніх систем та їх розвитку (Ю. К. Бабанський, В. П. Беспалько, С. У. Гончаренко); професійного розвитку фахівця (С. Я. Батишев, Н. В. Гузій, М. Б. Євтух, Є. О. Климов, В. А. Козаков, В. А. Семиченко, В. Д. Шадриков); юридичної діяльності у сучасних умовах глобалізації та трансформації національних правових систем, інтеграції України у світовий та європейський правовий простір (С. Д. Гусарєв, В. С. Журавський, О. Ф. Скакун, Ю. С. Шемшученко), а також психологічним засади розвитку особистості в процесі навчання (Л. С. Виготський, В. В. Давидов, В. Д. Ельконін, І. О. Зимня, Г. С. Костюк, В. А. Семиченко, Т. С. Яценко) та педагогічній інноватиці (Л. І. Даниленко, В. О. Сластьонін, М. В. Кларін та ін.). Увагу акцентовано на необхідності реалізації сучасних наукових підходів: системно-діяльнісного (Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв); гуманістичного підходу в освіті і запровадження особистісно орієнтованих концепцій освітньої діяльності (Г. О. Балл, І. Д. Бех, А. Маслоу, К. Роджерс, В. В. Сєріков); експірієнтального підходу (Дж. Дьюї, Д. Колб, Р. Фрай); компетентнісного підходу (І. Д. Бех, Н. В. Гузій, Н. В. Кузьміна, В. І. Луговий, О. В. Овчарук, А. К. Маркова, Л. А. Петровська, О. І. Пометун, Л. П. Пуховська, Дж. Равен, В. А. Семиченкo, С. О. Сисоєва, А. В. Хуторськой, Е. Шорт); рольового підходу до розвитку особистості (Г. М. Андрєєва, Е. Берн, П. П. Горностай, І. С. Кон, Дж. Г. Мід, Я. Л. Морено, Т. Л. Шибутані).
Методи дослідження. На різних етапах наукового пошуку використовувався комплекс методів, адекватних предмету дослідження, а саме:
– методи теоретичного пошуку – аналіз наукових джерел та документації вищих навчальних закладів, які готують правознавців; порівняння, класифікація, систематизація теоретичних і експериментальних даних, досвіду психолого-педагогічної підготовки; рангування, абстрагування, прогнозування; синтез з метою побудови концепції дослідження; порівняння для зіставлення наукових підходів до організації психолого-педагогічної підготовки, визначення її особливостей у процесі навчання фахівців різного профілю; моделювання з метою створення системи психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, спрямованої на формування їх полірольової професійної компетентності, яка забезпечує їх здатність до виконання професійних обов’язків відповідно до вимог певних юридичних професій; метод узагальнення для визначення концептуальних положень, формулювання висновків;
– методи емпіричного характеру: діагностичні (спостереження, анкетування, опитування, бесіди, тестування, обробка творчих робіт, звітів про практику студентів); експериментальні (метод експертної оцінки), педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи), методи математичної статистики – з метою наукового обґрунтування системи практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, формування в них відповідної компетентності, перевірки дієвості експериментальної моделі, визначення пріоритетних напрямів і перспектив удосконалення психолого-педагогічної підготовки фахівців в університетах. Для розрахунку статистичних показників, побудови діаграм використовувалася прикладна комп’ютерна програма SPSS for Windows 16.0.
Експериментальна база дослідження становили ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Одеська національна юридична академія, Київський університет права НАН України, Київська академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Ужгородський національний університет. Усього на різних етапах експерименту брали участь 1035 осіб: 972 студенти і 63 юристи-експерти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– уперше розроблено теоретико-методичні основи психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів з метою формування полірольової професійної компетентності; обґрунтовано концепцію практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів; визначено і науково обґрунтовано сутність цілемотиваційної, змістової, процесуальної та результативної складових моделі психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, її завдання, етапи, стадії, тенденції реалізації на сучасному етапі; розроблено й обґрунтовано експірієнтально-рольовий підхід до психолого-педагогічної підготовки та його принципи – системності, експірієнтальності, інтегративності, цілеціннісної рольової ідентифікації, контекстно-рольової детермінації, індивідуально-рольової преференції і самотворчої кумуляції; виокремлено сутність і навчальні стратегії корекції професійно-рольової компетентності майбутніх юристів – розширення професійно-рольового репертуару, його поглиблення, стратегія, що потребує суттєвих особистісних змін. Розроблено та експериментально перевірено методику формування полірольової професійної компетентності майбутніх юристів; надано тлумачення понять «міжособистісно-рольова компетентність», «професійно-рольова компетентність», «полірольова професійна компетентність», «полірольова професійна спрямованість»;
– уточнено тлумачення понять «психолого-педагогічна підготовка», «практико-зорієнтована психолого-педагогічна підготовка», «психолого-педагогічна компетентність», «тренінг міжособистісно-рольової компетентності», «тренінг професійно-рольової компетентності», «контекстно-рольові вправи», «преференційовані професійні спеціалізації», «рекомендовані професійні спеціалізації», «професійні спеціалізації, які потребують кардинальних особистісних змін», «навчальні стратегії розширення, поглиблення професійно-рольового репертуару, кардинальних особистісних змін»; співвідношення понять «компетентність» і «досвід»;
– удосконалено науково-методичний інструментарій дослідження компонентів психолого-педагогічної компетентності; методику формування психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів;
– подальшого розвитку набули окремі положення компетентнісного підходу в освіті; наукові уявлення про цілі, зміст, форми і методи психолого-педагогічної підготовки у непедагогічних університетах.
Практичне значення дослідження полягає у можливості: впровадження у навчальний процес вищих навчальних закладів, які готують майбутніх юристів, практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки, відповідних дидактичних форм і методів, методики проведення тренінгів із формування міжособистісно-рольової та професійно-рольової компетентності; використання створених автором навчально-методичних посібників. Зокрема, на основі окремих концептуальних положень дослідження розроблено і запроваджено навчальні програми, методичні матеріали з контролю для дисциплін «Психологія та педагогіка», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент», «Юридична психологія»; тренінги міжособистісно-рольової та професійно-рольової компетентності для майбутніх юристів, тренінгові заняття для викладачів КНЕУ: «Адекватна самооцінка викладача і студента як чинник їх ефективної взаємодії»; навчальні та навчально-методичні посібники: «Психологія та педагогіка», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент», «Університетська освіта та юридична деонтологія», «Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі», «Формування психолого-педагогічної компетентності викладачів»; «Психологія діяльності та навчальний менеджмент: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни»; «Контроль та оцінювання навчальних досягнень студентів економічного університету».
Матеріали дослідження можуть бути використані: при викладанні: психолого-педагогічних дисциплін у непедагогічних ВНЗ; університетських курсів з педагогіки та психології для майбутніх юристів; при підготовці студентів юридичних спеціальностей до професійної практики, роботи в «Юридичній клініці»; при проходженні кваліфікаційних комісій фахівцями з метою присвоєння кваліфікації «адвокат», «прокурор», «нотаріус», «суддя» помічникам цих посадових осіб, а також в процесі підготовки курсових, дипломних, магістерських і дисертаційних досліджень з проблем гуманізації та модернізації вищої освіти, вдосконалення системи психолого-педагогічної підготовки.
Результати дослідження впроваджено у навчальний процес: Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (акт про впровадження від 20.01.2011 р.), Київського університету права НАН України (довідка про впровадження № 511 від 20.06. 2011 р.), Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Сагайдачного-Конашевича (довідка про впровадження № 102 від 15.06. 2010 р.), Ужгородського національного університету (довідка про впровадження № 325 від 10.06. 2010 р.), Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» (довідка про впровадження № 04/598 від 28.01 2011 р.).
Особистий внесок здобувача. В опублікованих у співавторстві навчальних посібниках особистий внесок такий: у навчальному посібнику «Психологія та педагогіка» (2008 р.), написаному в співавторстві з Л. А. Колесніченко, М. В. Артюшиною, Л. М. Журавською та ін. – в окресленні комунікативних аспектів формування базової психолого-педагогічної компетентності особистості, особливостей виконуваних нею соціальних ролей, значення «Я-концепції» особистості для професійного саморозвитку майбутнього фахівця; у навчальному посібнику «Психологія діяльності та навчальний менеджмент» (2008 р.), підготовленому в співавторстві з М. В. Артюшиною, Л. М. Журавською, Л. А. Колесніченко та ін. – у розробленні психологічних основ розв’язання педагогічних ситуацій; у роботі «Психологія діяльності та навчальний менеджмент: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни» (2003 р.), підготовленого у співавторстві з В. А. Козаковим, М. В. Артюшиною, Л. Л. Борисенко та ін. – у з’ясуванні значення психологічних захисних механізмів для самоуправління діяльністю; у навчальному посібнику «Університетська освіта та юридична деонтологія» (2011 р.), підготовленому разом з Ф. П. Шульженко, Г. С. Тимчик – у розробленні критеріїв психолого-педагогічної культури юриста; у навчальному посібнику «Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі» (2007 р.), підготовленому у співавторстві з М. В. Артюшиною, Г. М. Романовою, О. В. Аксьоновою та ін. – здійснено наукове редагування; у тренінг-курсі «Формування психолого-педагогічної компетентності викладачів» представлено розробку тренінгового заняття «Адекватна самооцінка викладача як чинник ефективної взаємодії викладача зі студентами»; у роботі «Контроль та оцінювання навчальних досягнень студентів економічного університету» (2010 р.), виконаної разом з М. В. Артюшиною, М. І. Радченко, Г. М. Романовою та ін. – окреслено нові підходи до вимірювання навчальних досягнень студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки і психології КНЕУ, а також на наукових конференціях різного рівня, зокрема, міжнародних: «Місія викладача вищої школи в контексті сучасних освітніх викликів» (Львів, 2008), «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти» (Ірпінь, 2009), «Етичні та духовні аспекти розвитку людини і суспільства» (Київ, 2009), «Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи» (Київ, 2009); всеукраїнських: «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2009); вузівських, міжвузівських: «Сучасні технології навчання та оцінювання знань студентів» (Київ, 2002), «Навчальні інновації та їхній вплив на якість університетської освіти» (Київ, 2003), «Методичні та практичні аспекти застосування та розвитку системи контролю знань в університеті» (Київ, 2004), «Удосконалення змісту та форм організації навчального процесу відповідно до міжнародних стандартів» (Київ, 2005), «Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку» (Київ, 2007), «Проблеми вдосконалення підготовки юристів: професійні та морально-етичні аспекти» (Киів, 2008), «Досвід організації та активізації навчального процесу на основі впровадження інноваційних технологій» (Київ, 2008); «Забезпечення відкритості, прозорості та об’єктивного оцінювання якості навчальної роботи студентів: досвід, проблеми, перспективи розвитку» (Київ, 2010).
Публікації. Основні результати дослідження відображено в 46 публікаціях, серед яких: 1 монографія, 7 навчальних і навчально-методичних посібників і підручників (з них 4 – з грифом МОН України), 23 статті у провідних наукових фахових виданнях України, 3 статті – в інших виданнях, 12 тез у збірниках наукових і науково-практичних конференцій. Загальний обсяг авторських друкованих аркушів у виданих роботах – 46.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему: «Морально-естетичне виховання учнів засобами театрального мистецтва в Українській РСР (на матеріалі театрів для дітей 1918–1941 pp.)» за спеціальністю 13.00.01 – теорія і історія педагогіки захищена 30 жовтня 1989 р. у спеціалізованій раді K 113.01.02. Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького, її матеріали у докторській дисертації не використано.
Структура і обсяг дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 456 найменувань, з них 16 – іноземними мовами, 16 додатків на 80 сторінках. Дисертація містить 19 таблиць, 29 рисунків. Загальний обсяг дисертації – 530 сторінок, з них 396 сторінок – основного тексту.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження теоретико-методичних засад психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів надало можливість вирішити важливу наукову проблему – концептуально обґрунтувати модель практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів та експериментально перевірити її ефективність.
1. На основі аналізу стану розробки досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та практиці підготовки майбутніх в університетах визначено можливі шляхи посилення її практико-зорієнтованого характеру: забезпечення її системності у контексті єдності базової і професійної складових; пріоритетність набуття майбутніми правознавцями практичних умінь та навичок, що інтегрують психологічну і педагогічну компетентність у професійній діяльності; індивідуалізація професійного розвитку майбутніх юристів у процесі психолого-педагогічної підготовки; інтеграція компетентнісного, експірієнтального та рольового підходів до формування психолого-педагогічної компетентності виконання професійних ролей майбутніми юристами; визначення наступності, взаємозв’язку психолого-педагогічних компетентностей, які формуються на етапах базової та професійної психолого-педагогічної підготовки, визначення змісту цих компетентностей; інтеграція психолого-педагогічних та юридичних дисциплін.
Виокремлення компонентів психолого-педагогічної компетентності майбутніх правознавців здійснено на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічних підструктур професійної діяльності юристів, у результаті якого виявлено відмінності у психолого-педагогічних аспектах її реалізації і відповідних вимогах до фахівців різної юридичної спеціалізації: прокурорів, юрисконсультів, адвокатів, суддів, нотаріусів, що підтверджується також результатами експертної оцінки.
2. Обґрунтовано експірієнтально-рольовий підхід – системну організацію освітнього процесу, що спирається на концепції експірієнтального навчання та рольового розвитку особистості. Практико-зорієнтовану психолого-педагогічну підготовку майбутніх юристів на засадах такого підходу визначено як процес поетапного набуття ними полірольової професійної компетентності на основі досвіду гармонізації міжособистісних ролей (міжособистісно-рольова компетентність) та досвіду опанування професійно важливими ролями (професійно-рольова компетентність) і найвищого рівня останньої – полірольової професійної компетентності.
Надано визначення основним категоріям експірієнтально-рольового підходу: «досвід», «вітагенний досвід», «едукогенний досвід», «міжособистісна роль», «міжособистісно-рольова компетентність», «професійна роль», «професійно функціональна роль», «професійно важлива роль» «професійно-рольова компетентність», «професійно-рольова спрямованість», «полірольова професійна компетентність», «полірольова професійна спрямованість» та розкрито їх зв'язок із базовою та спеціальною психолого-педагогічною компетентністю майбутніх юристів.
Полірольову професійну компетентність визначено як професійну якість, що відображає знання майбутніх правознавців про специфіку психолого-педагогічних аспектів діяльності юриста будь-якої професійної спеціалізації, відповідність власних психолого-педагогічних характеристик вимогам конкретної спеціалізації; мотивацію до набуття якомога ширшого і глибшого діапазону рольової поведінки, яка забезпечує студентам опанування преференційованими, рекомендованими професійними спеціалізаціями, а також такими, які потребують кардинальних особистісних змін.
3. Обґрунтування базових понять дослідження дало можливість визначити психолого-педагогічну компетентність юриста як інтегровану якість, яка забезпечує ефективність психолого-педагогічних аспектів взаємодії правознавця з іншими суб`єктами. Доведено, що у професійній діяльності така компетентність зумовлена колом професійно-юридичних повноважень, професійною спеціалізацією (прокурор, юрисконсульт, адвокат, суддя, нотаріус тощо). В якості компонентів психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів обрано: пізнавальний, який передбачає сформованість психолого-педагогічних знань, необхідних для спілкування, навчання, професійної діяльності фахівця; мотиваційний, що характеризується ставленням до психолого-педагогічної підготовки, прагненням до розвитку визначеної компетентності; особистісний, що визначається наявністю особистісних рис, якостей, які забезпечують таку компетентність; поведінковий як прояв набутої компетентності у буденному житті, навчальній діяльності, професійній практиці. Для кожного з цих компонентів відповідно до етапів психолого-педагогічної підготовки обґрунтовано критерії, показники та рівні їх сформованості.
На констатувальному етапі дослідження визначено вихідний рівень психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів за результатами базової та професійної психолого-педагогічної підготовки. З цією метою розроблено методику, яка включала опис завдань, основних напрямів дослідження, обґрунтування методичних засобів збору і опрацювання емпіричної інформації, уточнення емпіричних критеріїв та показників.
На основі вивчення ставлення майбутніх юристів до результатів їх базової психолого-педагогічної підготовки та дослідження рівнів відповідної компетентності з’ясовано, що студенти молодших курсів загалом прагнуть до самопізнання та саморозвитку, мають переважно високий рівень внутрішньої мотивації до опанування психолого-педагогічних дисциплін і отримання юридичної освіти. Водночас, спостерігаються труднощі щодо постановки завдань і вирішення психологічних та педагогічних проблем у процесі життєдіяльності. Це стосується і сфери міжособистісної взаємодії, проблем адаптації до нових умов навчання, гармонізації міжособистісних ролей у групі. З’ясовано, що базова психолого-педагогічна компетентність майбутніх юристів сформована переважно на середньому рівні.
У ході дослідження ставлення майбутніх юристів до результатів їх професійної психолого-педагогічної підготовки та визначення рівнів спеціальної психолого-педагогічних компетентності встановлено, що студенти старших курсів, у цілому, мають уявлення про вимоги до відповідної компетентності юриста, проте не знають, які саме професійно значущі особистісні якості і психолого-педагогічні вміння необхідні прокурору, юрисконсульту, адвокату, нотаріусу, судді. Окрім того, вони не зіставляють їх з власною психолого-педагогічною компетентністю, яку вважають недостатньою. Майбутні юристи мають посередній інтерес до вивчення відповідних дисциплін, середній рівень розвитку комунікативних та організаційних схильностей та низький рівень сформованості професійно значущих психолого-педагогічних умінь, слабко орієнтуються у взаємозв’язках етапів базової та професійної психолого-педагогічної підготовки. Спеціальна психолого-педагогічна компетентність майбутніх юристів сформована на середньому рівні. Це свідчить про недостатню практичну зорієнтованість такої підготовки майбутніх юристів, що негативно впливає на рівень їх базової та спеціальної психолого-педагогічних компетентності.
Відтак, виникає потреба у наповненні змісту базової психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів професійним контекстом, мотивування до набуття студентами тих умінь, які будуть необхідні для конкретної юридичної професії, створення умов, які забезпечують формування здатності до взаємодії, гармонізацію позицій, статусів студентів у групі. На етапі професійної психолого-педагогічної підготовки необхідно формувати компетентність майбутніх юристів у процесі виконанні ролей, важливих для здійснення психолого-педагогічного впливу. Обґрунтовано думку, що кожен етап має починатися із дієвого з’ясування наявного психолого-педагогічного досвіду з метою збагачення його досвідом здобуття знань, нових умінь та навичок. Новий досвід має бути відрефлексованим, концептуалізованим і апробованим у нових умовах.
Аналіз стану психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів у різних університетах України свідчить, що незважаючи на низку об’єктивних переваг, які мають юридичні академії порівняно з непрофільними університетами щодо викладання практико- і професійно-зорієнтованих дисциплін, загальні тенденції її реалізації у різних ВНЗ є спільними: скорочення годин на таку підготовку за рахунок базової або професійної її складової; її переважно знаннєва спрямованість; відсутність узгодженості викладання психолого-педагогічних дисциплін із завданнями практики, виконанням майбутніх професійних ролей. Виняток становлять університети, які надають майбутнім юристам можливість отримання додаткової спеціальності «викладач права», що передбачає систему психолого-педагогічної підготовки і характеризується тенденціями до поглиблення її практичної складової у межах зазначеної спеціальності.
З’ясовано, що існуючі умови не забезпечують ефективне формування психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів.
За результатами емпіричного дослідження засвідчено: недостатній рівень практичної спрямованості такої підготовки, яка не забезпечує відповідної компетентності майбутніх юристів, здатності до виконання професійних ролей; необхідність удосконалення методики у напрямі підвищення її інтерактивності (доповнення тренінгами, рольовими іграми та іншими методами та формами навчання через досвід).
4. На основі проведеного теоретичного аналізу та результатів констатувального етапу експерименту обґрунтовано концептуальні засади практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, зокрема її принципи: системності, експірієнтальності, інтегративності, цілеціннісної рольової персоніфікації, контекстно-рольової детермінації, індивідуально-рольової преференції, самотворчої кумуляції.
За допомогою методу моделювання розроблено і обґрунтовано модель практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів в університетах на засадах експірієнтально-рольового підходу з метою формування у них полірольової професійної компетентності. Складовими моделі визначено: цілемотиваційну, змістову, процесуальну, результативну. Простежено їх взаємозв’язок і взаємозумовленість. Реалізація зазначеної моделі передбачала створення відповідних умов: узгодження завдань психолого-педагогічної підготовки із завданнями стадій циклу експірієнтального навчання; наявність трьох етапів такої підготовки – базової, професійної, апробації сформованої компетентності в процесі професійної практики; проблематизація, індивідуалізація, діалогізація навчального процесу; неперервне збагачення рефлексивного досвіду успіхів і невдач, культивування практики відкритого вираження почуттів, поглядів, позицій; формування психолого-педагогічної компетентності в процесі рольової взаємодії; визначення провідної ролі досвіду у її формуванні.
Відповідно до змісту і структури системи психолого-педагогічної підготовки визначено її етапи та завдання. Доведено, що вдосконалення її змістової складової на засадах експірієнтально-рольового підходу забезпечується послідовністю виконання завдань кожного етапу, їх наступністю, доповненням змісту психолого-педагогічних дисциплін поняттями рольового та професійно-рольового досвіду, розкриттям його значення у формуванні зазначеної компетентності, встановленням міжпредметних зв’язків психолого-педагогічних та юридичних дисциплін, варіативністю психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.
Розкрито особливості процесуальної складової системи психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів: уточнено зміст базових понять; охарактеризовано експірієнтально-рольові методи, які забезпечують ефективність формування міжособистісно- та професійно-рольової компетентностей на кожному етапі такої підготовки (тренінг міжособистісно-рольової компетентності, тренінг професійно-рольової компетентності, контекстно-рольові ситуаційні вправи); визначено специфіку рольових ігор, одиночних і парних етюдів, сократівського діалогу, бінарної лекції, клінічного методу навчання майбутніх юристів у контексті експірієнтально-рольового підходу.
5. Розроблення методики поетапної реалізації практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів передбачало визначення її змісту, форм, методів, прийомів тощо.
Запропоновані методичні засоби, за допомогою яких майбутні правознавці навчаються цілепокладанню в сфері особистісного і професійного саморозвитку; визначено способи мотивування студентів до вивчення психолого-педагогічних дисциплін та набуття відповідної компетентності та опанування ролями, які гармонізують навчання та спілкування, а також тими, які є професійно важливими для юридичної діяльності.
Конкретизовано зміст і завдання етапів базової та професійної психолого-педагогічних підготовки: оволодіння репертуаром міжособистісних ролей, що, своєю чергою, відповідало завданню набуття конкретного досвіду міжособистісно-рольової взаємодії; індивідуалізація репертуару професійних ролей, що здійснювалася на основі рефлексії попереднього досвіду; екстраполяція професійних ролей на ситуації професійної діяльності як їх інтеграція, що реалізовувалась на основі концептуалізації вихідних положень; апробація опанованих професійних ролей у процесі практики як активне експериментування, перевірка набутого досвіду в нових умовах.
Представлено процес поетапної реалізації форм і методів практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки на засадах експірієнтально-рольового підходу. Запропоновано варіанти формування полірольової професійної компетентності майбутніх юристів залежно від обраних ними індивідуальних навчальних траєкторій і стратегій корекції професійно-рольової компетентності. Висвітлено процес формування кожного із компонентів психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів на кожному етапі їх підготовки. Визначено критерії, показники, які засвідчують сформованість зазначених компонентів компетентності.
З метою з’ясування результативності такої підготовки розроблено методику розрахунку коефіцієнтів: рольової гнучкості, якості виконання професійно важливих ролей, професійно-рольової компетентності в межах окремої професійної ролі, професійно-рольової спрямованості Їх співвідношення уможливлює для студента вибір відповідної навчальної стратегії вдосконалення професійно-рольової компетентності та апробації даної компетентності під час професійної практики в «Юридичній клініці».
З’ясовано, що важливим чинником системності психолого-педагогічної підготовки виступає інтеграція психолого-педагогічних та юридичних дисциплін на основі міжпредметних зв’язків, зміст яких відображено у методиці формування полірольової професійної компетентності майбутніх юристів.
Опис змісту експериментальної роботи супроводжується методичними рекомендаціями щодо організаційних аспектів запровадження розроблених методичних засобів, особливостей проведення тренінгової роботи тощо.
6. У результаті проведеної експериментальної перевірки ефективності практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів на засадах експірієнтально-рольового підходу конкретизовано зміст мотиваційного, пізнавального, особистісного, поведінкового компонентів психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів на кожному з етапів їх підготовки.
Відповідно до розробленої методики дослідження, що включала опис цілей і завдань дослідження, обґрунтування використаних засобів і вибірки дослідження, охарактеризовано рівні та показники сформованості базової психолого-педагогічної та спеціальної психолого-педагогічної компетентностей майбутніх юристів.
Обґрунтовано вплив практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів на формування в них полірольової професійної компетентності.
Доведено, що ефективність практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки зумовлюється підвищенням показників сформованості усіх компонентів психолого-педагогічної компетентності майбутніх юристів після формувального етапу експерименту при домінуванні поведінкового компоненту.
Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних із психолого-педагогічною підготовкою майбутніх юристів. Серед перспективної тематики подальших науково-педагогічних розвідок визначено: науково-методичні засади психолого-педагогічної підготовки у відомчих вищих навчальних закладах юридичного профілю; компаративний аналіз систем психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів в Україні та закордоном; теорія і практика психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів права у непедагогічних університетах.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 9, ст.62 (з наступними змінами і доповненнями).
2. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 20, ст.134 (з наступними змінами і доповненнями)
3. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 52, ст.490 (з наступним змінами і доповненнями).
4. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 39, ст.383 (з наступними змінами і доповненнями).
5. Закон України “Про освіту» від 23.05. 1991 // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 34, ст.451 (з наступними змінами і доповненнями)
6. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793 (з наступним змінами і доповненнями).
7. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529
8. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 груд. 2005 р / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. — 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).
9. Указ Президента України "Про національну доктрину розвитку освіти" №347/2002 від 17.04.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=347%2F2002
10. Указ Президента України "Про національну програму правової освіти населення" №992/2001 від 18.10.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=992%2F2001
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи чи організації» від 26 листопада 2008 р. № 1040. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1040-2008-%EF
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра» № 787 від 27.08.2010.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: Електронний ресурс Освіта.UA, http://doc.osvita.ua/doc/files/news/8851/Perelik_787.doc¬
13. Наказ Міністра освіти і науки України "Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України" №592 від 3.08.2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0956-06
14. Наказ Міністра освіти і науки України № 642 від 09.07.2009 р. «Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін за вільним вибором студента» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrhist.au.ua/news/2009-7-10-16-987
15. Наказ Міністра освіти і науки України № 831 від 25.08.2010 р. «Про внесення змін до наказу МОН від 09.07.2009 р. №642» [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/876
16. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования : учеб. пособ. для пед. спец. высш. учеб. заведений. – 2-е изд., перераб. и доп. / О. А. Абдуллина. – М.: Просвещение, 1990. – 141с.
17. Аберкромби Н. Социологический словарь / Н. Аберкромби С. Хилл, Б. С. Терне. – Казань : Деловая книга, 1997. – 718 с.
18. Азаров Ю. П. Искусство развития дарований / Ю. П. Азаров.- М. : МГТУ им. Н.Э.Баумана, 2001. – 183 с.
19. Алексюк А.Н. Общие методы обучения в школе. — К. : Радянська школа, 1983. — 244 с.
20. Аминов И. И. Юридическая психология : учеб. пособ. для студентов вузов, обучающихся по специальности (030501) «Юриспруденция» / И. И. Аминов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 413 с.
21. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – Л.: ЛГУ, 1968. – 338 с.
22. Андреева Г. М. Социальная психология : [учебник для высш. шк]. / Г. М. Андреева. – М. : Аспект-Пресс, 2000. – 376 с.
23. Андреева Л. А. Дидактические игры как средство развития профессионально-значимых качеств будущего специалиста : дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 / Андреева Людмила Александровна – Орел, 1999. – 228 с.
24. Андриенко Е. В. Социальная психология : [учеб. пособие для студентов высш. пед. уч. заведений] / под ред. В. А. Сластенина. – М. Академия, 2000. – 246 с.
25. Андрущенко В. П. Інноваційний розвиток освіти в стратегії «українського прориву» / В. П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2008. – №2. – С. 10–18.
26. Андрущенко В. П. Організоване суспільство : Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть : Досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К. : ТОВ "Атлант ЮЕмСі", 2006. – 502 с.
27. Андрущенко В. П. Філософія освіти в постболонському просторі / В. П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2006. – №1. – С. 5-6.
28. Анисимова Т. И. Дидактические условия формирования профессионально важных качеств личности у будущих юристов в вузе : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Анисимова Тамара Ивановна. –Казань, 2003. – 224 с.
29. Анохин П.К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем / П. К. Анохин. – М. : Директ-Медиа, 2008. – 131 с.
30. Антонова О.Є. Теоретичні та методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів : монографія / О.Є. Антонова. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 472 с.
31. Артюшина М. В. Психологічні та педагогічні основи підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності : монографія / М. В. Артюшина. – К. : КНЕУ, 2009. – 271 [1] с.
32. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1982. – 198 с.
33. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) : наук. вид. / Г. О. Балл ; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України ; Всеукр. громад. орг. "Асоц. гуманіст. психології". – 2-ге вид., доповн. – Житомир : Волинь : Рута, 2008. – 232 с.
34. Балл Г. О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти / АПН України, Ін-т психології ім. Г.С.Костюка; Рівненський міськвиконком, Відділ освіти, Рівненська наук.-практ. лаб. гуманізації навчання. – Рівне : Ліста-М, 2003. – 128 с.
35. Балханов В. А. Встреча с прошлым и будущим (наука и фундаментализация образования в контексте целостного мировоззрения) / В. А. Балханов. – Улан-Удэ : Издательство БГУ, 2002. – 234 с.
36. Барковський В. П. Формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції : автореф. дис. на здобуття канд.. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В. П. Барковський. – Хмельницький, 2003. – 17 с.
37. Бедь В. В. Юридична психологія : навч. посібник. Видання четверте, стереотипне. – Львів : «Новий Світ-2000», 2007. – 376 с.
38. Беленько И. А. Формирование умений профессионального общения у курсантов юридических вузов МВД России : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Беленько Ирина Анатольевна. - Челябинск, 2005. – 186 с.
39. Белкин А. С. Основы возрастной педагогики / А. С. Белкин. – М. : Академия, 2000. – 192 с.
40. Белкин Е.Л. Дидактические основы управления познавательной деятельностью / Е.Л. Белкин. – Ярославль : ЯГПИ, 1974. – 176 с.
41. Белосевич Е. В. Практико-ориентированные технологии формирования коммуникативной культуры курсантов военного вуза : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Белосевич Елена Владимировна. – Калиниград, 2004 – 152 с.
42. Беркович О. Е. Формирование умений профессионально-правового общения у будущих юристов : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Беркович Ольга Ефимовна. – Нижний Новгород – 151 с.
43. Берлина С. А. Практико-ориентированные технологии профессиональной подготовки педагогов-психологов : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Берлина Светлана Анатольевна. – М., 1999. – 172 с.
44. Берн. Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений : пер. с англ. – СПб. : Лениздат, 1992. - 400 с., с.207
45. Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем : проблемы и методы обеспечения технологии системы обучения / В. П. Беспалько. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 1977. – 304 с.
46. Бех І. Д. Компетентнісний підхід у сучасній освіті / І. Д. Бех // Вища освіта України. – 2009. – №3 (додаток 1). Темат. вип. «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». – С. 21–24.
47. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване навчання : [наук.–метод. посібник] / І. Д. Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.
48. Бєдная В. Б. Навчальна програма дисципліни «Психологія і педагогіка» (для бакалаврів) / В. Б. Бєдная. – К. : МАУП, 2006. – 14 с.
49. Бібік Н. М. Компетентність у навчанні / Н. М. Бібік. // Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України ; голов. ред. В.Г.Кремень. – Юрінком Інтер, 2008. – С. 408–409.
50. Блауберг И. В. Становление и сущность системного похода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 270 с.
51. Бодалев А. А. Психология о личности / А. А. Бодалев. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.
52. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте : Психологические исследования / Л. И. Божович. – М. : Акад. пед. наук СССР, 1968. – 464 с.
53. Болдырев Н. И. Методика воспитательной работы в школе : учеб. пособие [для пед. ин-тов. 2-е изд., испр. и доп.] / Н. И. Болдырев. – М. : Просвещение, 1981. – 223 с.
54. Болотов В. А. Компетентностная модель от идеи к образовательной программе / В. А. Болотов, В. В.Сериков // Педагогика. – 2003. – №10. – С. 12.
55. Большой толковый психологический словарь : в 2 т. / Ребер Артур (Penguin) : пер. с англ. – М. : Вече, АСТ, 2000, Т. 1: (А-О). – С. 557.
56. Большой толковый психологический словарь : в 2 т. / Ребер Артур (Penguin) : пер. с англ. – М. : Вече, АСТ, 2000, Т. 2: (П-Я). – С. 321.
57. Буданов В.Г. Эпоха бифуркаций и синергетика в образовании / В. Г. Буданов // Устойчивое развитие в изменяющемся мире : матер. Московского Синергетического Форума 27-31 января 1996. – М. : РАН, С.42–44.
58. Буева Л. П. Человек: деятельность и общение / Л. П. Буева. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
59. Васильев В. Л. Юридическая психология : [учеб. для вузов. – 5-е изд., доп. и перераб.] / В. Л. Васильев. – СПб. : Питер, 2005. – С. 213.
60. Васильєва М. П. Теоретичні основи деонтологічної підготовки педагога : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / Васильєва Марина Петрівна. - Х., 2004. – 432 с.
61. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход / А. А. Вербицкий. – М. : Высш. Школа, 1991. – 206 с.
62. Вербицкий А. А. Менеджер в роли учителя : материалы к курсу «Психология и педагогика» / А. А. Вербицкий, А. Г. Чернявская. – 2-е изд. – Жуковський : МИМ ЛИНК, 2000.- 102 с. – («Гуманитарное образование менеджера»)
63. Вікіпедія [Електронний ресурс]. Режим доступу : http // uk.wikipedia.org/wiki/.
64. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : метод. посіб. [для студентів магістратури] / С. С. Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
65. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России / Л. Д. Воеводин. – М. : Изд-во МГУ, Инфра-М-Норма, 1997. – 299 с.
66. Выготский Л. С. Собрание сочинений : в 6 т. / Л. С. Выготский ; под ред. А. Р. Лурии, М.Г.Ярошевского] - М. : Педагогика, 1982. – Т. І. Вопросы теории истории психологии. – 488 с.
67. Газман О. С. Игра как средство дополнительного образования подростков/ О. С. Газман // Неклассическое воспитание. От авторитарной педагогики к педагогике свободы / О. С. Газман. – М. : МИРОС, 2002. – 296 с.
68. Гальперин П. Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка / П. Я. Гальперин. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1965. – 45 с.
69. Гальперин П. Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий / П. Я. Гальперин // Исследования мышления в советской психологии / под ред. Е. В. Шороховой. – М. : Наука, 1966. – С. 236–277.
70. Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений / Л. Я. Гозман. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 205 с.
71. Голант Е. Я. Методы обуче¬ния в современной школе / Е. Я. Голант. – М. : Учпедгиз, 1957. – 152 с.
72. Гончаренко С. У. Гуманізація і гуманітаризація освіти / С. У. Гончаренко, Ю. І. Мальований // Шлях освіти. – 2001. – №2. – С. 2–6.
73. Гончаренко С. У. І все-таки гуманітаризація / С. У. Гончаренко // Педагогіка і психологія. – 1995. – №1. – С. 12–18.
74. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 359 c.
75. Горбатов Д. С. Практикум по психологическому исследованию : учеб. пособ. / Д. С. Горбатов. – Самара : Издательский Дом «БАХРАХ–М», 2000. – 248 с.
76. Горностай П. П. Личность и роль : ролевой подход в социальной психологии личности : [монографія] / П. П. Горностай. – К.: Интерпресс ЛТД, 2007. – 317 с.
77. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. – 2-е изд. / Р. М. Грановская. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1988. – 560 с.
78. Грецов А. Г. Тренинг общения для подростков / А. Г. Грецов. – СПб. : Питер, 2005. – 160 с.
79. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики. Введение в психологию активности / Л. П. Гримак. – М. : Политиздат, 1987. – 285 с.
80. Грущенко Л. М. Формування професійно-орієнтованого ставлення до дисциплін психолого-педагогічного циклу у студентів економічного університету : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Грущенко Людмила Миколаївна. – К., 2007. – 243 с.
81. Губерський Л. Культура. Ідеологія. Особистість : [методолого-світоглядний аналіз] / Андрущенко В., Губерський Л., Михальченко М. – К. : Знання України, 2002. – 578 с.
82. Гузій Н. В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та історичні аспекти : [монографія] / Н. В. Гузій. – К.: НПУ ім.. М.П.Драгоманова, 2004. – 243 с.
83. Гуманитарные науки: Вопрос 60. Американський прагматизм. Новаторство философии Джона Дьюи. [Электронный ресурс] . – Режим доступа : www.niv.ru/doc/philosophy/yakushev/060.htm
84. Гуманістичні орієнтири в методології психологічної науки : [монографія] / Г. О. Балл, В. О. Мєдінцев, О. О. Нікуленко, Т. А. Російчук ; за ред. Г.О.Балла. – К. : Педагогічна думка, 2007. – 98 с.
85. Гуманістичні універсалії освітнього простору: можливості самореалізації особистості : матеріали Всеукр. конф., 28 - 29 верес., 2007 р., Київ / АПН України, Інститут психології ім. Г.С.Костюка, Лабораторія методології і теоріх психології ; Національний технічний ун-т України "Київський політехнічний ін-т", Факультет соціології, Кафедра психології та педагогіки ; ред. Г. О. Балл, Н. А. Бастун. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2007. – 246 c.
86. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність : методологічні та теоретичні аспекти : [монографія] / С. Д. Гусарєв. – К. : Знання, 2005. – 376 с.
87. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Гусарєв Станіслав Дмитрович. – К, 2007. – 422 с.
88. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В. Давыдов. – М. : Педагогика, 1986. – 240 с.
89. Давыдов В. В. Содержание и структура учебной деятельности школьников / В. В. Давыдов // Формирование учебной деятельности школьников / под ред. В. В. Давыдова, И. Ломпшера, А. К. Марковой. М.: Педагогика, 1982. – С. 10–21.
90. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения / В. В. Давыдов. – М. : ИНТОР, 1996. – 544 с.
91. Давыдов В. В. Учебная деятельность: состояние и проблемы исследования / В. В. Давыдов // Вопр. психол. – 1991. – №6. – С. 5-14.
92. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / В.И.Даль. – М. : ГИС, 1955. – Т.2. – 779 с.
93. Даниленко Л. І. Інноваційна педагогіка: від практики до теорії / Л. І. Даниленко // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. – № 1. – С. 38-46.
94. Даниленко Л. І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Даниленко Лідія Іванівна. – К., 2004. – 487 с.
95. Державна національна програма «Освіта: Україна ХХІ століття» // Освіта. – 1993 – №44-46 (грудень). – С. 12–18.
96. Джексон П. Импровизация в тренинге [пер. с англ.] / Питер Джексон. – СПб. : Питер, 2002. – 256 с. – (Серия «Эффективный тренинг»).
97. Дидактика / [М. А. Данилов, Б. П. Есипов] ; под общ. ред. Б. П. Есипова/ – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1957. – 518 с.
98. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология : [учеб. пособ. для вузов] / Г. Г. Дилигенский. - М. : Наука, 1994. – 304 с.
99. Діденко О. В. Психолого-педагогічні умови розвитку творчого мислення у майбутніх офіцерів / О. В. Діденко // Наук. записки Терноп. нац. пед. ун-ту. – Сер. : Педагогіка. – Тернопіль, 2005. – №5. – С.89–92.
100. Діденко О. В. Психолого-педагогічні чинники підвищення якості професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників / О.В.Діденко // Зб. наук. пр. Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2005. – №33, ч. ІІ. – С.56–59.
101. Діденко О.В. Теоретико-методичні засади формування здатності до професійної творчості в майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / О. В. Діденко. – Хмельницький, 2009. – 533 с.
102. Добрускін М. Гуманізація як стратегічний напрям технічної освіти / М. Добрускін // Рідна школа. – 2001. – № 12. – С. 13–16.
103. Добряков А.А. Синергетика в подготовке молодых специалистов / А. А. Добряков. – М. : Педагогика, 1995. – 152 с.
104. Дубасенюк О. А. Методологічні основи теорії професійної виховної діяльності педагога / О. А. Дубасенюк // Неперервна професійна освіта: теорія і практика : зб. наук. праць / за ред. І. А. Зязюна та Н. Г. Ничкало. – К., 2001. – Ч. 1. – С. 130–134.
105. Дулов А. В. Основы психологического анализа на предварительном следствии / А. В. Дулов. – М. : Юрид.лит., 1973. – 43 с.
106. Дулов А. В. Судебная психология. – 2-е изд. испр. и доп. / А. В. Дулов. – Минск : Вышейшая школа. – 1975, 309 с.
107. Дьюи // Блинников Л. В. – Краткий словарь философских персоналий [Электронный ресурс] . - Режим доступа : http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/FilosPers/38.php
108. Дьюи // Современная энциклопедия [Электронний ресурс] . - Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsf/history_of_ philosophy/183
109. Дьюи, Джон // Онлайн Энциклопедия Кругосвет [Электронный ресурс] . - Режим доступа : http://www.krugosvet.ru/enc/gumanitarnye_nauki/psihologiya_i_pedagogika/DYUI_DZHON.html
110. Дьяченко В. К. Сотрудничество в обучении : о коллективном способе учебной работы / В. К. Дьяченко. – М. : Просвещение, 1991. – 192 с.
111. Ельбрехт О. М. Підготовка менеджерів у вищих навчальних закладах Великої Британії, Канади, США : автореф. дис. на здобуття д-ра пед. наук : спец. : 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / О. М. Ельбрехт. – К., 2010. – 42 с.
112. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю. Н. Емельянов. – Л . : Изд-во ЛГУ, 1985. – 167 с.
113. Емельянов Ю. Н. Учебно-тренировочная группа в практике профессиональной подготовки студентов-психологов / Ю. Н. Емельянов // Вестник ЛГУ. – Вып. 1. – 1982. – № 5. – С. 118–120.
114. Енгалычев В. Ф. Профессиональная компетентность специалиста в практической юридической психологии : [монография] / В. Ф. Енгалычев. – М. : Высшая школа психологии, 2004. – 436 с.
115. Енгалычев В. Ф. Содержание и информационно-методическое обеспечение образовательной программы по юридической психологии / В. Ф. Енгалычев // Актуальне проблемы сферы психологии права. – Калуга : Изд-во Калужск. пед. ун-та, 1998. – С. 59-63.
116. Еникеев М. И. Общая и юридическая психология в двух частях. Часть ІІ «Юридическая психология» : [учебник] / М. И. Еникеев. – М. : Юрид. лит., 1996. – 511 с.
117. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии : [учебник для вузов] / М. И. Еникеев. – М. : Юристъ, 1996. – 631 с.
118. Еникеев М. И. Психология обыска / М. И. Еникеев, Э. А. Черных. – М. : ВЮЗИ, 1986. – 131 с.
119. Еникеев М. П. Психология допроса : [учеб. пособие] / М. П. Еникеев, Э.А.Черных. – М. : Ин-т междунар. права и экономики, 1994. – 148 с.
120. Етичний кодекс юридичної клініки в Україні. Прийнятий на З"їзді Асоціації юридичних клінік України 25.08.2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo.prostir.ua/library/410.html
121. Євтух М. Б. Психолого-педагогічна підготовка спеціалістів у вищих закладах освіти України / М. Б. Євтух // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. праць / Київ. держ. лінгв. ун-т. – К., 2000. – Вип.7. – С.7–9.
122. Євтух М. Б. Роль і місце психолого-педагогічних дисциплін у підготовці сучасних спеціалістів у вищій школі України / М. Б. Євтух // Zarzadzanie i handel zagraniczny w malych i srednich przedsiębiorstwach w warunkach integracji eurohejskiej: Materialy z konferencji /Krakowska szkoła wjższa. – Kraków, 2001. – S.519–526.
123. Жуков Ю. М. Диагностика и развитие компетентности в общении Ю. М. Жуков, Л. А. Петровская, П. В. Растенников. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 104 с.
124. Журавський В. С. Болонський процес : головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К. : Політехніка, 2003. – 200 с.
125. Загайнова Е. В. Двухуровневая психолого-педагогическа