ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

САЄНКО ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 378.14:504(043)

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ
ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант
КОЗЛАКОВА Галина Олексіївна,
доктор педагогічних наук, професор

КИЇВ - 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ………………………………………………………..5

ВСТУП …………………………………………………………………….….....6

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА І СТАЛОГО (ЗБАЛАНСОВАНОГО) РОЗВИТКУ ……………………………….....17
1.1. Тенденції освіти у контексті історичного соціально - економічного поступу та євроінтеграційних викликів…………………………….……..……..….17
1.2. Становлення ідеї сталого (збалансованого) розвитку та її специфіка
для України ………………………………………………….….……………….........53
1.3. Екологічний вимір формування національної Концепції збалансованого поступу і освіти для її реалізації..…….………………….…......................................67
Висновки до першого розділу …………….……………….……………….…82

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ …………………………………....…..89
2.1. Система екологічної підготовки студентів вищих навчальних
закладів в умовах компетентнісної парадигми освіти …………………….…........89
2.2. Теоретико-методологічна база сучасної екологічної освіти у
вищих технічних навчальних закладах …………………………….…………...…105
2.3. Обгрунтування синтезованої моделі екологічної підготовки
майбутніх фахівців технічних спеціальностей …………………….……………...129
2.4. Психолого-педагогічний аналіз екологічної компетентності
і відповідальності студентів вищих технічних навчальних закладів …………....151
Висновки до другого розділу ..………………………….….………..............165

РОЗДІЛ 3
ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА І СИСТЕМИ ВИЩОЇ ШКОЛИ………………………………………………….....172
3.1. Деталізація функцій формальної і неформальної екологічної освіти (ЕО) та особливості діяльності вітчизняних навчальних закладів з позицій екологічної педагогіки ………………………………………………………….….172
3.2. Проблеми реалізації в Україні програми Європейської економічної комісії ООН ,,Освіта для сталого (збалансованого) розвитку (ОЗР)” та організація системи моніторингу ЕО і ОЗР.................................................................................192
3.3. Громадські організації у екологічній інтеграції суспільства: навчально- виховний аспект .………………….…………………………………..……………213
3.4. Гармонізація теоретичної і практичної екологічної підготовки студентів вищих навчальних закладів ..………….……………………………….223
Висновки до третього розділу ...……………….……… ………………......249

РОЗДІЛ 4
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ФАХОВОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ…......................................260
4.1. Інтеграція вітчизняної системи фахової екологічної підготовки у Європейський освітній простір …………………..……….………………….…..260
4.2. Системи кредитів при оцінюванні знань студентів …...……………...267
4.3. Концепція екологічної освіти Відкритого міжнародного університету розвитку людини (ВМУРоЛ) ,,Україна” ……………………………………….....273
4.4. Навчальні плани напряму 0708 – Екологія, спеціальності ,,Екологія та охорона навколишнього середовища”……………………………….…………....283
4.5. Підготовка фахівців з охорони навколишнього природного середовища у Європі і світі та порівняльна характеристика навчальних планів зарубіжних університетів ……………………………………………………………………..... 297
Висновки до четвертого розділу .………………………………...……...…311

РОЗДІЛ 5
ДОСЛІДНО - ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З АПРОБАЦІЇ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ТЕХНІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ………………………………………...………………….….....319
5.1. Інноваційні педагогічні технології у екологічній підготовці студентів технічних спеціальностей………………………….………………………………319
5.2. Психолого - педагогічні засоби становлення екологічного
мислення, світогляду, етики, культури слухачів………………………………...338
5.3. Реалізація змісту компетентнісної екологічної підготовки студентів традиційними методами ……………………………………………………...……353
5.4. Активізація процесу екологічної підготовки майбутніх фахівців технічного спрямування з використанням інноваційних педагогічних
технологій …………………………………………………………………………..381
5.5. Моніторинг якості екологічної підготовки студентів технічних спеціальностей ………………………………………………………….………….410
5.6. Етика збалансованого розвитку ……………………………………....442
Висновки до п’ятого розділу ..………………………………...….………...467

ВИСНОВКИ …………………………………………………………...…….480
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………….……….....486
ДОДАТКИ ……………………………..………………………….………....521

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

АПК – агропромисловий комплекс
ВВП – валовий внутрішній продукт
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ДЕІ – Державний екологічний інститут, із 2008 р. –
Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління
Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України); із 2010 р. – Міністерство екології та природних ресурсів
ЕО – екологічна освіта
ЄЕК – Європейська економічна комісія
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗР – збалансований розвиток
ІЛР – індекс людського розвитку
КНУБА – Київський національний університет будівництва і архітектури
МАУП – Міжрегіональна академія управління персоналом
МОН – Міністерство освіти і науки
НАУ – Національний авіаційний університет
НДР – науково-дослідна робота
НПС – навколишнє природне середовище
НТУУ ,,КПІ” - Національний технічний університет України ,,Київський політехнічний інститут”
НУБіП – Національний університет біоресурсів і природокористування України, до 2008 р. – Національний аграрний університет
ОЗР – освіта збалансованого розвитку
ОСР – освіта сталого розвитку
СНД – Союз незалежних держав
СОТ – Світова Організація Торгівлі
ECTS – European Credit Transfer System

ВСТУП

Актуальність теми. Освіта є необхідною умовою реалізації ідеї сталого (збалансованого) розвитку, що зумовило ухвалення на Всесвітньому саміті в Йоганнесбурзі 2002 р. Плану дій, де рекомендовано 2005-2014 рр. оголосити десятиліттям ,,освіти для сталого (збалансованого) розвитку”. Нарадою представників Міністерств охорони навколишнього природного середовища та Міністерств освіти і науки у Вільнюсі 2005 р. затверджено ,,Стратегію Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН освіти для сталого розвитку”, яку підписано урядом України. Інтеграція нашої держави у Європейські економічні, екологічні, освітянські структури обумовлює потребу в сучасних фахівцях, зокрема з охорони навколишнього природного середовища, екологічного менеджменту, аудиту, раціонального природокористування, спроможних працювати на вітчизняних і міжнародних підприємствах усіх галузей господарювання, включаючи авіаційну та космічну.
Стрижнем нинішнього цивілізаційного поступу є інформаційні технології, які значно збільшили можливості комунікації, управління, забезпечили високий рівень споживання, прискорили динаміку виробничих процесів, розширили і активізували базу наукових і технологічних досліджень. Таке суспільство почали називати постіндустріальним або інформаційним; воно створило віртуальні світи, нові уяви та свідомість громадян техносфери, де Людина сформувала особливі техногенні домінанти, втративши благоговійне ставлення до Природи і, в першу чергу, до собі подібних.
Драматизм екологічних реалій сьогоднішнього світу і, особливо, України свідчить про безперспективність розвитку суспільства без екологічного мислення, свідомості, етики, культури. Тому розбудова сучасної системи екологічної освіти, зокрема, вищої для сталого (збалансованого), гармонійного, природоузгодженого поступу є не тільки пріоритетним державним завданням, а й одним з важливих і складних концептуальних підходів до проблеми розвитку цивілізації та ноосферогенезу.
Згідно з Концепцією екологічної освіти України, затвердженої Міністерством освіти і науки у 2001 р., основними завданнями екологічної освіти мають бути: формування екологічної культури засобами формальної і неформальної освіти усіх верств населення, у тому числі керівників різних рангів, менеджерів виробництв; підготовка фахівців з екології для усіх без виключення галузей економіки. Екологічна освіта покликана поєднувати екологічне знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічні етику і культуру. Стратегічним завданням екологічної освіти є розробка її наукових основ з урахуванням Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст., Державної національної програми ,,Освіта: Україна ХХІ століття”, Законів України ,,Про освіту”, ,,Про вищу освіту”, Концепції збалансованого розвитку держави, прийняття якої є питанням часу і волі законодавців разом із Законом України ,,Про екологічну освіту”, слухання якого проходили у Верховній Раді 2002 р.
Реалізація стратегічних і тактичних завдань екологічної освіти успішно вирішуватиметься професіоналами вищої школи, педагогічну діяльність яких варто скорегувати у відповідності до нових цільових, змістовних, методологічних, технологічних параметрів сьогодення. Фундаментальні основи сучасного розвитку системи вищої освіти, професійної підготовки майбутніх фахівців, теоретичні та методичні засади становлення професіоналізму в нинішніх умовах інформаційного суспільства розроблено у працях В.П. Андрущенка, Н.В. Гузій, О.І. Гури, І.А. Зязюна, В.Г. Кременя, Г.О. Козлакової, К.В. Корсака, Н.В. Кузьміної, В.І. Лугового, П.Г. Лузана, В.М. Манька, В.А. Семиченка та ін. Концептуальні та спеціальні питання фахової екологічної освіти проаналізовано у роботах Г.О. Білявського, В.М. Боголюбова, В.М. Бровдія, В.В. Вербицького, Ф.В. Вольвача, М.І. Дробнохода, В.С. Крисаченка, В.П. Кучерявого, К.М. Левківського, Л.Б. Лук’янової, В.М. Навроцького, В.Ю. Некоса, Н.А. Пустовіт, Т.В. Тимочко, С.М. Степаненко, В.Я. Шевчука та ін.
Разом із тим, теоретичні й методичні основи екологічної освіти у вищих навчальних закладах (ВНЗ), зокрема в університетах технічного спрямування, з підготовки фахівців для вирішення нагальних професійних завдань у руслі екологічного імперативу потребують осмислення теоретико-методологічних і психолого-педагогічних засад становлення сучасного еколога, спеціаліста будь-якої галузі, як особистостей нового типу, готових до вирішення зростаючих проблем охорони довкілля, здатних забезпечити розбудову збалансованого (сталого), екобезпечного суспільства. Науково-практична значущість і соціальна потреба у вирішенні означених проблем, недостатній рівень їх розробленості у теоретичному, методичному, практичному відношенні, спонукали вибір теми дисертаційного дослідження: ,,Теоретичні і методичні основи екологічної підготовки фахівців у технічних університетах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедр екологічного профілю у період науково-педагогічної діяльності автора у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації м. Києва: Національному технічному університеті України ,,Київський політехнічний інститут”, Відкритому міжнародному університеті розвитку людини ,,Україна”, Київському національному університеті будівництва і архітектури, Національному авіаційному університеті, Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міністерства екології та природних ресурсів України. Дослідження є науково-методичним узагальненням серії авторських робіт прикладного спрямування, здійснених відповідно до основних напрямів пошукових робіт НАПН України, зокрема, у межах тем, які досліджувались у відділі теорії та методології природничої й інженерної освіти Інституту вищої освіти НАПН України: ,,Теорія і практика моніторингу якості природничої та інженерної освіти в Україні ХХІ століття” (РК № 010611002011); ,,Модернізація змісту природничої та інженерної освіти в умовах переходу від індустріальних до нанотехнологій” (РК № 010311000958).
Тему дисертації затверджено Вченою радою Інституту вищої освіти НАПН України (протокол від 26 червня 2003 р., № 7/ 8-1), уточнено (протокол від 24 січня 2008 р., № 1/7) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол від 28 жовтня 2008 р., № 8).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних основ екологічної підготовки майбутніх фахівців у технічних університетах та експериментальна перевірка ефективності розробленої педагогічної моделі екологічної освіти у ВНЗ III-IV рівнів акредитації.
Відповідно до мети визначено завдання дослідження:
- проаналізувати джерельну базу з проблем екологічної підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей в умовах когнітивної й компетентнісної парадигм освіти;
- конкретизувати сутність екологічної підготовки фахівців у контексті ідеї сталого (збалансованого) розвитку суспільства, її національні й регіональні особливості у період євроінтеграції та інформаційних викликів;
- виявити взаємозв’язок екологічного знання з процесами соціально-економічного і духовного розвитку суспільства як основи сучасної освітньої системи для природоузгодженого поступу ноосферогенезу;
- розробити й експериментально перевірити модель екологічної підготовки (еколого-креативної компетентності) студентів технічних спеціальностей ВНЗ,
- порівняти вітчизняні й зарубіжні навчальні плани підготовки екологів, фахівців неекологічних спеціальностей у вищих навчальних закладах з позицій екологічної освіти;
- розкрити функції формальної і неформальної екологічної освіти у відповідності до екологічного імперативу у контексті вдосконалення змісту, форм і методів навчання у вищій технічній школі;
- визначити базові принципи компетентнісного екологічного навчання у вищих навчальних закладах.
Об’єкт дослідження – процес становлення і розвитку екологічної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження – зміст, принципи і методи екологічної підготовки фахівців у технічних університетах.
Для реалізації мети, вирішення поставлених завдань використано методи дослідження:
- аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація – для вивчення психолого-педагогічних, науково-методичних джерел, нормативних документів, практичного досвіду викладання у вищій школі, визначення ефективних підходів до вирішення проблеми професійного становлення майбутніх фахівців, екологічної підготовки студентів ВНЗ;
- моделювання, психолого-педагогічне проектування – для створення нової моделі формування сучасної екологічної підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей; розроблення схеми її науково-методичного супроводу;
- методи діагностики, адаптовані до завдань дослідження; методи збирання і обробки емпіричного матеріалу: анкетування, експертне опитування, оцінювання; діагностичні методики для виявлення рівнів сформованості основ екологічної культури у студентів та слухачів, що отримують другу вищу освіту;
- педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний і контрольний етапи) для визначення стану екологічної підготовки фахівців у технічних університетах, можливостей розробленої моделі екологічної підготовки студентів технічних спеціальностей та перевірки її ефективності;
- статистичні методи (критерії: χ2 ,,хі-квадрат”, Стьюдента) для оброблення експериментальних даних, відображення їх у графіках і таблицях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:
- на основі систематизованого аналізу літературних джерел з проблем екологічного навчання виявлено загальні тенденції когнітивного і компетентнісного підходів до екологічної освіти та обґрунтовано необхідність удосконалення змісту, форм і методів екологічної підготовки студентів у технічних університетах у період посилення заходів з охорони навколишнього середовища, забезпечення природоузгодженого розвитку та ноосферогенезу;
- визначено пріоритетні напрями удосконалення вітчизняної екологічної освітньої політики у зв’язку з реалізацією в Україні ,,Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого (збалансованого) розвитку” у період Декади (2005- 2014 рр.) її виконання: запровадження засобів екологічного менеджменту, аудиту, визначених індикаторів та індексів для моніторингу стану екологічної освіти як відкритої педагогічної системи, з належним оперативним зворотним зв’язком щодо виявлення слабких місць і розробки відповідних управлінських рішень;
- обґрунтовано необхідність урахування духовної складової екологічного навчання із залученням психолого-педагогічних можливостей особистостей студента і викладача та їхнього творчого розвитку у навчально-виховному процесі;
- розроблено й апробовано авторську модель формування еколого-креативної компетентності студентів технічних спеціальностей ВНЗ з використанням специфіки професійного напряму підготовки у нових інтегрованих навчальних курсах ,,Екологія” та ,,Основи екологічної культури для збалансованого розвитку”, інноваційних педагогічних технологій, зокрема тренінгів, діалогів (полілогів), ,,мозкових штурмів”, вмотивованої і спланованої самостійної пізнавальної діяльності студентів;
- здійснено узагальнення проведених педагогічних досліджень у вигляді теоретико-методичної системи екологічної підготовки фахівців технічних університетів, що унаочнює осучаснений навчально-виховний процес і відтворює нові зв’язки компонентів педагогічної системи вищої екологічної освіти як фактора реалізації вищої технічної освіти для збалансованого розвитку;
удосконалено:
- систему ступеневої фахової (майбутніх екологів) та екологічної підготовки фахівців технічних спеціальностей ВНЗ, що ґрунтується на різних рівнях оволодіння професійною кваліфікацією, ступенях абстрактних знань з екологічної і фахової підготовки, на вимогах освітньо-кваліфікаційних рівнів до спеціальних компетенцій; періодах професійного становлення особистості під час навчання у ВНЗ, спираючись на безперервне, практичне вивчення студентами екологічних і екологізованих дисциплін на освітньо-кваліфікаційному рівні ,,бакалавр” та філософсько-світоглядних і спеціальних курсів на рівні ,,магістр”;
- нормативно-програмне забезпечення організації професійної підготовки екологів на основі наскрізних освітніх програм, спрямованих на формування екологічного мислення, свідомості, етики, культури у студентів, а також методичне забезпечення екологічної підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей ВНЗ у частині навчально-методичних комплексів, внутрішньої університетської діагностики рівнів екологічної культури, визначених за критеріями: пізнавальним, мотиваційним, поведінково-діяльнісним; трьома показниками: високим, достатнім, початковим;
подальшого розвитку набули:
- дефініція поняття ,,екологічна компетентність” з позицій вимог до рівня підготовки випускників технічних університетів;
- морально-етичні компоненти екологічної освіти (принципи ноосферного мислення: єдність людини і Природи, зростання наукової думки, інтернаціональність науки як основи духовної єдності людства, принципи відповідальності, творчості, соціальність науки, благоговіння перед життям тощо) у формуванні екологічної свідомості, культури, діяльнісно-відповідальної життєвої позиції;
- інноваційні педагогічні технології (діалоги, полілоги, тренінги, рольові ігри, ,,мозкові штурми”, дебати, диспути) у навчальному процесі технічних університетів і перепідготовці фахівців технічних спеціальностей;
- положення діючої Концепції екологічної освіти України, що стосуються принципів екобезпечного розвитку держави відповідно до міжнародних угод з охорони довкілля та інтеграційних освітніх процесів;
- науково-теоретичні основи екологізації навчання, реалізація яких сприяє визначенню нових освітніх і кваліфікаційних цілей, забезпеченню широкопрофільної і світоглядної підготовки студентів, формуванню системних і цілісних знань.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що створено, апробовано і впроваджено у практику освітнього процесу:
- авторські навчально-методичні комплекси для студентів денної та заочної форм навчання (навчальні і робочі навчальні програми, матеріали лекцій, практичних занять, тестового контролю, завдання модульних контрольних робіт тощо) для підготовки студентів, які навчаються у ВНЗ за напрямами 6.040106 ,,Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”, 7.070801 і 8.070801 ,,Екологія та охорона навколишнього середовища”, з дисциплін: ,,Раціональне використання природоресурсного потенціалу та природоохоронні заходи”, ,,Основи екологічної культури для збалансованого розвитку”, ,,Нормування антропогенного навантаження на природне середовище”, ,,Екологічний менеджмент”, ,,Ландшафтна екологія”, ,,Екологія техногенних ландшафтів”, ,,Урбоекологія”, ,,Екологія”, ,,Техноекологія”, ,,Управління природоохоронною діяльністю”, ,,Екологічний аудит та паспортизація підприємств і територій”, ,,Економіка природокористування”;
- навчальний посібник ,,Хімія” (перший україномовний, з адаптованою загальноосвітньою хімічною тематикою та урахуванням нових вимог з хімічної термінології згідно з Державним стандартом ДСТУ 2439-94 ,,Елементи хімічні та речовини прості”) для вступників до ВНЗ, зокрема НТУУ ,,Київський політехнічний інститут”, де навчально-методичний матеріал трансформовано до специфіки і умов підготовки майбутніх фахівців з біотехнології;
- навчальний посібник ,,Екологічна біотехнологія” для студентів спеціальності 7.070801 кафедри екології факультету біомедичних технологій ВМУРоЛ ,,Україна”;
- навчальний посібник ,,Техноекологія” та методичні вказівки з дисципліни ,,Екологічний аудит” для студентів, які отримують другу вищу освіту за спеціальністю 7.070801 у Державному екологічному інституті Мінприроди України;
- методичні посібники ,,Управління природоохоронною діяльністю”, ,,Екологічний аудит та паспортизація територій і підприємств” для факультету екологічної безпеки Національного авіаційного університету; навчально-методичний посібник ,,Екологія” для технічних спеціальностей ВНЗ;
- монографія, навчальні та методичні посібники, науково-методичні праці можуть використовуватися у навчально-виховному процесі ВНЗ, освітніх закладах різних рівнів, зокрема у системі підвищення кваліфікації державних службовців, працівників органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ, організацій, комунальних служб у контексті міжнародної і національної стратегій збалансованого розвитку і поширення екологічної освіти, як базової для освіти збалансованого розвитку.
Результати дослідження упроваджено в навчальний процес : Національного технічного університету України ,,КПІ” (довідка від 23 січня 2006 р., № 3300/2-4), університету ,,Україна” (довідка від 17 квітня 2006 р., № 2781), Київського національного університету будівництва і архітектури (довідка від 19 червня 2007 р., № 178), Європейського університету (довідка від 20 березня 2009 р., № 1/12-146-К 41), Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського ,,Харківський авіаційний інститут” (довідка від 06 квітня 2009 р., № 38-07/573), Національного авіаційного університету (акт упровадження від 21 травня 2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Ідеї співавторів, з якими опубліковано окремі наукові та навчально-методичні праці, у дисертаційному дослідженні не використовувались. Зокрема, доробок дисертанта у статтях [29; 35], присвячених розробці Концепції екологічної освіти в університеті ,,Україна” (з П.М. Таланчуком, Г.О. Статюхою), полягає у конкретній деталізації основних її положень для випускаючої і обслуговуючої функцій кафедри екології, що мають забезпечуватися через діяльнісний підхід у плануванні навчального процесу; у методичних вказівках [4] (з Н.О. Камишиною) – у оновленні змісту і форм подачі лекційного матеріалу з екологічного аудиту для студентів, що отримують другу вищу освіту за напрямом ,,Екологія”; у наукових статтях [15; 19; 33; 47] і методичних посібниках [5; 6] (з Г.О. Білявським) – у моделюванні провідних функцій екологічної освіти у практичній реалізації ,,Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого (збалансованого) розвитку”, в удосконаленні навчальних планів ВНЗ з екологічної культури при проектуванні нової редакції Концепції екологічної освіти України та Державних стандартів з екологічної освіти; у наукових статтях [16-18; 20; 22] і матеріалах конференцій [43] (з О.В. Познанською) – ідея нових психолого-педагогічних та еколого-інформаційних підходів до вдосконалення змісту, форм і методів екологічної освіти та освіти збалансованого розвитку; їх моніторингу у ВНЗ.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації оприлюднено на науково-практичних конференціях, симпозіумах, форумах, семінарах, зокрема:
- міжнародних: ,,Екологічна освіта та місцевий сталий розвиток” (Київ, 2004), ,,Обдарована молодь України ХХІ століття” (Київ, 2004), ,,Проблеми підготовки професійних кадрів з менеджменту в умовах реформування вищої освіти України” (Львів, 2006), ,,Вища освіта України у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору” (Київ, 2006–2009), ,,І-й Всеукраїнський з’їзд екологів” (Вінниця, 2006), ,,Церква і навколишнє середовище: європейські досягнення і українські перспективи” (Ужгород, 2007), ,,Межрегиональные проблемы экологической безопасности” (Одесса, 2007), ,,Відповідальність за Створіння і сталий розвиток у Центральній і Східній Європі: досвід Польщі і України” (Ужгород, 2007), ,,Відповідальність за Створіння і сталий розвиток Верхнього Потисся” (Ужгород, 2008), ,,Education-Technology-Computer Science: Main problems of technology and professional education” (Rzeszow, Poland, 2010, 2011), ,,Довкілля 2010” (Київ, 2010, 2011);
- всеукраїнських: ,,Роль молоді у формуванні екологічного менеджменту” (Київ, 2004), ,,Збереження природної, історичної та культурної спадщини як фактор формування національної свідомості” (Черкаси, 2004), ,,Концептуальні засади духовного розвитку особистості в ХХІ столітті” (Київ, 2006), ,,Сталий розвиток України” (Київ, 2006), ,,Освіта в інтересах збалансованого розвитку: національні пріоритети” (Київ, 2006), ,,Аналіз досвіду моніторингу та оцінювання впливу муніципального врядування для сталого розвитку” (Київ, 2006), ,,Проблеми освіти в суспільстві ноосферної епохи (освіта сталого розвитку)” (Київ, 2007), ,,Наукова конференція молодих учених Одеського державного екологічного університету” (Одеса, 2008), ,,Основні положення сталого розвитку” (Хмельницький, 2008), екологічного конгрессу ,,Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку України” (Київ, 2008), ,,Структурна перебудова та екологізація економіки в контексті переходу України до збалансованого розвитку” (Київ, 2009), ,,Особливості організації навчально-виховного процесу підготовки фахівців за напрямом ,,Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”” (Херсон, 2009), ,,Стратегія розвитку екологічної освіти в Україні” (Київ, 2011);
- звітних наукових конференціях Інституту вищої освіти НАПН України (Київ, 2008–2011).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 50 наукових і навчально-методичних працях, серед яких : 1 одноосібна монографія, 21 стаття у педагогічних фахових виданнях, 22 публікації у інших наукових виданнях, статтях і тезах доповідей за матеріалами наукових конференцій, 6 навчально-методичних посібників.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (404 найменування, з них 17 – іноземною мовою, 20 – електронні ресурси), п’яти додатків. Загальний обсяг дисертації становить 587 сторінок, з них основного тексту – 485. Робота містить 13 таблиць, 51 рисунок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми екологічної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі, зокрема у технічних університетах, в умовах становлення компетентнісної парадигми навчання та упровадження Стратегії освіти для збалансованого (сталого) розвитку. Він полягає у застосуванні розробленої моделі формування еколого-креативної компетентності студентів технічних спеціальностей ВНЗ на основі запровадження у практику освітнього процесу авторських навчально-методичних розробок для розвитку цілісної системи екологічних знань, екологічного мислення, свідомості, етики, культури. Результати проведеного педагогічного експерименту підтвердили правомірність теоретичних і практичних положень висунутої гіпотези, покладеної у основу дослідження, а реалізовані мета й завдання роботи уможливили формулювання наступних висновків та пропозицій:
1. Систематичний аналіз літературних джерел засвідчив, що проблема екологічної підготовки майбутнього фахівця в умовах нинішньої ступеневої освіти є складною й потребує використання теоретичних та емпіричних методів дослідження, урахування причин негативних змін у довкіллі, особливостей протікання соціальних процесів, які впливають на стан навколишнього природного середовища. Підґрунтям дослідження стали філософське вчення В.І. Вернадського про ноосферогенез; положення теорії пізнання, зокрема принципи історизму, детермінізму, єдності свідомості та діяльності; розкриття феномена фахової та екологічної компетентності; розширення предметного поля сучасної екології.
Відповідно до визначених мети, завдань, гіпотези дослідження встановлено, що головним напрямом роботи є формування еколого-креативної компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей на базі фундаментальної, міждисциплінарної підготовки з філософським спрямуванням, психолого-педагогічною підтримкою процесу неперервно-наскрізного екологічного навчання та експериментальна перевірка ефективності розробленої моделі.
2. На основі системного підходу до проблеми екологічної підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей у контексті компетентнісної парадигми освіти та ідеї збалансованого (сталого) розвитку виявлено, що систематизація й поглиблення наукових поглядів щодо розуміння сучасних тенденцій збереження цілісності природних екосистем, застосування обмежень до перетворюючого потенціалу техніко-технологічного прогресу, сприяють формуванню екологічного світогляду, який знижує рівень споживацького ставлення до довкілля, та підвищують вимоги до екологічної компетентності майбутніх фахівців.
На сьогодні вітчизняна система екологічної освіти не відповідає визначеним європейським критеріям і стандартам, є соціально неефективною. Основою для її реорганізації має стати філософське, психолого-педагогічне осмислення еколого-економічних проблем з урахуванням соціокультурних функцій екології, цілісності структури екологічного знання, сучасного рівня розвитку екологічної науки, національних традицій, особливостей екологічної ситуації у країні, здоров’я населення. У результаті, екологічна освіта й вища екологічна підготовка майбутніх фахівців зокрема мають отримати стратегічність, масштабність, глибину науково-методичного і практичного забезпечення.
3. Вплив екологічних проблем на освітню галузь обумовлює наповнення її змістовного компоненту усіх напрямів підготовки, особливо технічного, тому важливу виховну ноосферну домінанту екологічного знання варто активніше упроваджувати до наскрізного, неперервного педагогічного процесу, збагаченого дієвим досвідом, морально-етичними та духовними цінностями. Аналіз холістичного, тоталогічного, синергетичного, міжпредметного, екоцентричного підходів до структурування екологічного знання показав взаємодоповнюваність цих позицій і можливість системного їх використання у екологічній підготовці студентів. На цій основі запропоновано новий базовий курс ,,Екологія” для освітньо-кваліфікаційного рівня ,,бакалавр” та узагальнений ,,Основи культури для збалансованого розвитку” – для ,,магістрів”.
4. З’ясовано, що модель еколого-креативної компетентності студентів технічних спеціальностей ВНЗ може бути створена з використанням підходів: компетентнісного, мотиваційно-ціннісного, культурологічного, нормативно-діяльнісного, з метою формування екологічної світоглядної орієнтації на основі екологічного мислення, свідомості, етики, культури, відповідальності; на засадах холістичного, тоталогічного, синергетичного, міждисциплінарного, екоцентричного, дієвого, прогностичного принципів з випереджаючою, об’єднуючою, ноосферною домінантою у освіті та вихованні; з урахуванням положень:
- у період компетентнісної парадигми освіти зміст екологічного знання спрямовується на посилення теоретичної екологічної підготовки студентів ВНЗ за пріоритетом практичної складової;
- модель вибудовується з урахуванням специфіки професійного напряму, що вимагає перегляду діючого процесу навчання, удосконалення його змісту, форм, методів на основі нових інтегрованих курсів, екологізації усього навчально-виховного процесу, запровадження інноваційних педагогічних технологій, вмотивованої і спланованої самостійної пізнавальної діяльності студентів.
Експериментальним шляхом доведено, що результатом екологічної підготовки майбутнього фахівця технічної спеціальності є рівень сформованості його екологічної культури, яка оцінювалася за основними критеріями: пізнавальним, мотиваційним, поведінково-діяльнісним; та трьома показниками: високим, достатнім, початковим. Формувальний і контрольний етапи емпіричних досліджень підтвердили ефективність розробленої авторської моделі формування еколого-креативної компетентності студентів, що доведено позитивними змінами рівнів сформованості екологічної культури.
5. Аналіз навчальних планів неекологічних спеціальностей вітчизняних ВНЗ свідчить про їх перенасичення великою кількістю неекологізованих дисциплін та відсутність вільного вибору курсів для студентів. Інтеграція дисциплін з метою формування цілісної картини навколишнього природного та соціального середовищ сприятиме холістичному екологічному світогляду, системному баченню довкілля, науковому вирішенню його нинішніх і майбутніх екологічних проблем.
Встановлено, що вітчизняні й зарубіжні навчальні плани з підготовки бакалаврів-екологів мають значну відповідність у блоках фундаментальних дисциплін, де спільним є викладання математики, фізики, біології, хімії; для бакалаврів-екологів інженерного напряму майже однакові інженерні дисципліни – ,,Властивості матеріалів”, ,,Iнженернi креслення і дизайн”, ,,Планування досліджень”, ,,Механіка” тощо. Зарубіжні магістерські навчальні плани спеціальності ,,Екологія і охорона навколишнього середовища” характеризуються різноманітністю, орієнтацією на вузьконаправлену науково-дослідницьку діяльність і мають певні особливості.
6. Система вітчизняної екологічної освіти включає дві ланки – формальну і неформальну. До першої належать: дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно технічна, освіта для дорослих, вища і післядипломна. Дві останні є двигуном і генератором освітніх змін сучасності, оскільки саме вони готують керівні кадри, державних службовців усіх рівнів, викладачів, працівників органів місцевого самоврядування.
Національний характер екологічної підготовки у вищій школі відображає один із напрямів міжнародної стратегії у сфері освіти з проблем навколишнього природного середовища, раціонального природокористування, природовідтворення засобами формальної і неформальної освіти, які мали б активніше послуговуватися багатими народними традиціями, ідеями гуманізму, демократії, упроваджувати дієву екологічну підготовку студентської молоді, усього населення протягом життя. Неформальна освіта засобами ЗМІ, громадських, релігійних структур здатна формувати екологічну свідомість, мораль, етику, екологічну культуру усіх членів суспільства.
7. Узагальнено проведені дослідження у вигляді структурної схеми теоретико-методичної системи екологічної підготовки фахівців технічних спеціальностей ВНЗ, яка унаочнює навчально-виховний процес і відтворює зв’язки компонентів педагогічної системи вищої екологічної освіти.
Система представлена ідейною основою, конституційно-правовими гарантіями її реалізації, зафіксованими у державних документах. У якості шляхів і методів удосконалення вищої екологічної освіти, як фактора реалізації освіти для збалансованого розвитку, вказано підходи, базові принципи, новий зміст, що дозволяють формувати основи освіти для збалансованого розвитку. Розроблена система передбачає можливість ефективного вирішення завдань екологічної освіти через визначений у відповідності до системного аналізу алгоритм: мета, функції, методичні засоби, результат, зворотний зв’язок, корекція реалізації завдань.
Практичні рекомендації щодо упровадження основних наукових результатів дисертаційного дослідження:
- науково обґрунтовані й практично апробовані підходи до визначення змісту екологічної підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей в умовах ступеневої освіти, інформаційних і глобалізаційних викликів, реалізації Стратегії ЄЕК ООН з освіти для сталого (збалансованого) розвитку можуть бути використані при розробці державних нормативних документів, теоретико-методичного забезпечення навчально-виховного процесу вищої школи, у підготовці навчальних планів, програм, посібників і підручників нового покоління;
- сприятимуть модернізації базового й варіативного компонентів освітньо-кваліфікаційних характеристик й освітньо-професійних програм підготовки майбутніх екологів і фахівців технічних спеціальностей, а також засобів діагностики якості екологічної підготовки студентів;
- дадуть змогу збільшити обов’язковий мінімум екологічної навчання за рахунок спеціальних курсів, зокрема дисципліни ,,Основи екологічної культури для збалансованого розвитку”, яка у авторській розробці сформована на сучасних міждисциплінарних, інтегративних підходах і положеннях багатовимірної екологічної культури; процесах етногенезу біосфери; причинах активізації громадських екологічних рухів; історії екологізації економіки та освіти; наукових перспективах становлення збалансованого суспільства. Монографію [1] можна застосовувати у якості навчального посібника для однойменної дисципліни у екологічній підготовці студентів ВНЗ;
- обґрунтовано принципи поєднання теоретичної і діяльнісної екологічної підготовки майбутніх фахівців на основі навчально-методичних посібників [4-7] з використанням інтерактивних педагогічних технологій, зокрема тренінгів, дискусій, ,,мозкових штурмів”, діалогів (полілогів), наукових семінарів; вмотивовано-планової самостійно-пізнавальної діяльності студентів за індивідуальними траєкторіями навчання.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми екологічної підготовки майбутніх фахівців у період активної розбудови освіти для збалансованого (сталого) розвитку у відповідності до положень Стратегії ЄЕК ООН і засвідчує необхідність подальших пошуків за найбільш актуальними і перспективними напрямами. Серед них: вивчення екологічного стану міст, регіонів України, покращання їх ситуацій; впливу постчорнобильських факторів ризику на екологічний стан та безпеку держави; запровадження екологічного менеджменту і аудиту, паспортизації територій і підприємств, промислових комплексів у всіх сферах виробничої діяльності; впливу екологічних проблем авіатранспортних процесів, ракетно-космічної техніки на навколоземний простір; стану атмосфери планети, проблем ,,космічного сміття”; специфіки підготовки вчителя-еколога, викладача екологічних дисциплін вищої школи; організації психолого-педагогічного і науково-методичного супроводу екологічної освіти, зокрема у технічних університетах; удосконалення системи післядипломної освіти педагогічних кадрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимова Т.А. Основы экоразвития : учебное пособие [для студ. высш. учеб. завед.] / Т.А. Акимова, В.В. Хаскин. - М.: Рос. Экон. Акад., 1994. – 312 с.
2. Акимова Т.А Экология: учебник для вузов [для студ. высш. учебн. завед.] / Т.А. Акимова, В.В. Хаскин. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 455 с.
3. Алексеенко И.Р. Последняя цивилизация. / И.Р. Алексеенко, Л.В. Кейсевич. – К.: Наукова думка, 1997. – 258 с.
4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія, теорія [підр. для студ., аспір. та молодих виклад. ВНЗ] / Анатолій Миколайович Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.
5. Аллен Дж., Нельсон М. Космические биосферы. / Дж. Аллен, М. Нельсон. - М.: Прогресс, 1991. – 185 с.
6. Амджадін Л.М. Соціальні аспекти екологічної політики України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. соціологічних наук : спец. 22.00.03 «Соціальні структ. та соціальні відносини» / Л.М. Амджадін. – К.: 2005. – 17 с.
7. Америка: сталий розвиток, новий консенсус заради майбутнього / [Президентська рада США з питань сталого розвитку]. – К.: Інтелсфера, 2001. – 165 c.
8. Андрущенко В.П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть / В.П. Андрущенко // Вища освіта України : теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2001. - № 1. - С. 13-18.
9. Андрущенко В. Модернізація вищої освіти України у контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Освіта : Всеукр. гром.- політ. тижневик. – 2004. - № 54 (№ 5099). – С. 4-5.
10. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. Монографія / І.П. Аносов. - К.: Твімінтер, 2003. – 390 с.
11. Антоненко І.І. Болонський процес та перспективи розвитку вищої освіти в Україні / І.І. Антоненко, О.Ю. Полухін // Вища освіта України : теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (т. 1). - С. 14-17.
12. Астахова Е.В. Кредитно-модульная система и учебная нагрузка у преподавателя: корреляция взаимоотношений / Е.В. Астахова // Вища освіта України : теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (т.1). - С. 18-20.
13. Бабаева Ю.Д. Новые информационные технологи и проблемы одаренности / Ю.Д. Бабаева, А.Е. Войскунский / Гуманитарные исследования в Интернете. – М.: Можайск – терра, 2000. - С. 367-420.
14. Баландин Р. Мятежный князь Петр Кропоткин или об анархии в природе и обществе / Р. Баландин // Человек и природа : народный университет. – М.: Знание, 1991. - № 6. – С. 9-20.
15. Бганка-Церева В.Р. Экологическая проблема: социально-философские основания и пути решения. / В.Р. Бганка-Церева. - М.: РАУ, 1993. – 78 с.
16. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. / Д. Белл. - М.: Academia, 1999. – 788 с.
17. Білик Л.І. Теоретико-методологічні основи формування екологічної відповідальності студентів у системі виховної роботи вищого технічного навчального закладу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04 «теорія і методика професійної освіти» / Л.І. Білик. – Черкаси, 2005. – 51 с.
18. Бєляков О. Масова комунікація та екологічна політика. / О. Бєляков. – К.: Видавничо-полігр. центр «Київський університет», 2001. – 150 с.
19. Бєляков О. Екологічна проблематика в засобах масової інформації. / О. Бєляков. – К.: Видавничо-полігр.центр «Київський університет», 2003. – 186 с.
20. Біблія. Книги священного писання старого та нового завіту. – К.: Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату [в укр. перекл. з парал. місцями та додат.], 2004. – 1416 с.
21. Білявський Г.О. Основи екології. Теорія та практикум.: навч. посібн. для студ. ВНЗ. / Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко. – К.: Лібра, 2006. – 368 с.
22. Білявський Г.О. Нові концептуальні підходи до розвитку екологічної освіти в Україні на початку ХХІ ст. / Г.О. Білявський, В.М. Боголюбов // Наукові записки НУКМА : спец. випуск, 2000, т.18. - С. 300-305.
23. Білявський Г.О. Про класифікацію основних напрямків сучасної екології. / Г.О. Білявський, В.М. Бровдій // Рідна Природа : наук.-попул. еколог. журнал. - 1995. – № 2. - С. 4-7.
24. Білявський Г.О Нові тенденції вдосконалення екологічної освіти як важливого фактора гармонійного розвитку / Г.О. Білявський, Л.В. Ракша, О.М. Нагорнюк, В.М. Боголюбов // Екологія і ресурси : збірн. наук. праць. – 2003. - № 8. – С. 80–91.
25. Білявський Г.О. Основи екології : підручник для студентів ВНЗ / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков – К.: Либідь, 2005. – 408 с.
26. Білявський Г.О. Основи екологічних знань : підручник для учнів 10-11 класів / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков – К.: Либідь, 2000. – 335 с.
27. Білявський Г.О. Проблеми реалізації в Україні програми ЄЕК ООН «Освіта для екобезпечного (сталого) розвитку» / Г.О. Білявський, Т.В. Саєнко // Екологія і ресурси : зб. наук. праць. - 2007. - вип. 16. - С. 90-97.
28. Білявський Г.О. Національні проблеми освіти і наукового забезпечення у сфері збалансованого розвитку / Г.О. Білявський, Т.В. Тимочко, О.В. Пащенко // Освітні та етичні засади збалансованого розвитку: бібліотека ВЕЛ, сер. «Стан навколишнього середовища». - 2008. - № 7. - С. 2-7.
29. Білявський Г.О. Досягнення у розвитку екологічної освіти України за 2003-2004 рік та перспективи / Г.О. Білявський // Зб. наук. праць Всеукраїнської екологічної конференції 26–27 травня. – К.: [б.в.], 2004. – С. 118–120.
30. Білявський Г.О. Стан екологічної освіти в Україні, просвітницька діяльність та виховання екологічної свідомості людей силами Українського товариства природи / Г.О. Білявський // Трилисник : газета укр. тов. Природи. – 2008. - № 3. – С. 4-6.
31. Боголюбов В.М. Гіс – освіта в екології: проблеми і перспективи розвитку / В.М. Боголюбов, В.П. Замостян, Г.О. Білявський // Наук. записки НУКМА : спец. вип., 2000. - т. 18. - С. 418- 433.
32. Боголюбов В.М. Методологія підготовки екологів у НАУКМА / В.М. Боголюбов, В.П. Замостян, С.Р. Рибников, Г.О. Білявський // Зб. наук. праць «Людина і довкілля : проблеми неоекології». – Харків: Видавництво ХНУ, 2002. - вип.3. - С. 5-9.
33. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна-Болонья-Саламанка-Прага-Берлін) : упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубіянко В.В., Бабин І.І. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. – 52 с.
34. Большаков В.Н. Проблемы восприятия современным обществом основных понятий экологической науки / В.Н. Большаков, С.В. Криницин // Экология : научно-попул. журнал. - М.: [б. изд.], 1996. - № 3. – С. 12-16.
35. Бондар О.І. Екологічна освіта в контексті стратегії збалансованого розвитку держави / О.І. Бондар, В.Є. Барановська // Зб. наук. праць Всеукраїнської екологічної конференції 26–27 травня. – К.: [б.в.], 2004. – С. 125–129.
36. Борейко В.Е. Краткий курс экологической этики : учебн. пособ. для студентов / В.Е. Борейко. – К.: Киевский эколого-культурный центр, 2004. – 72 с.
37. Бровдій В.М. Екологічна освіта у вищих навчальних закладах України / В.М. Бровдій // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. – С. 19-23.
38. Бровдій В.М. Закони екології: соціально-економічні, геофізичні та геохімічні / В.М. Бровдій. – К.: [б.в], 2003. – 179 с.
39. Бужиков Р.П. Психолого-педагогічне обґрунтування застосування інтелектуалізованих систем навчання на заняттях з іноземної мови / Р.П. Бужиков // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. – К.: Наук.- метод. центр вищої освіти, 2006. – вип. 44. – С. 42-43.
40. Буринская Н.Н. Химия : 11 класс / Н.Н. Буринская, Л.П. Величко. – К.: Перун, 2001. – 175 с.
41. Вайцзеккер Э. Фактор четыре / Э. Вайцзеккер, Э. Ловинс, Л. Ловинс. – М.: Academia, 2000. – С. 17-65.
42. Валуйский А.А. Болонская система образования как единство в многообразии / А.А. Валуйский // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (т. 1). - С. 41-45.
43. Вачков И. Основы технологии группового тренинга. Психотехники : учебн. пособ. – М.: Из-во «Ось-89», 1999. – 176 с.
44. Велесова книга : збірка праукраїнських пам’яток І тис. до нової доби – І тис. нової доби / за ред. Б. Яценка. - К.: ТОВ «Бівалент», 2001. – 331 с.
45. Велика Хартія Університетів, 18 вересня 1988 р. : Болонський процес і реформування вищої освіти Франції / упоряд. Г.Г. Крючков, Б.Б. Бурбело. – К.: Видавн.-поліграф. центр «Київський університет», 2004. – 164 с.
46. Веретенник Н. Спеціальність – «інтелектуальна власність» / Н. Веретенник // Освіта України : Всеукр. гром.- політ. тижневик, 2002. - № 33. - С. 7.
47. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1989. – 188 с.
48. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1991. – 286 с.
49. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере / В.И. Вернадский. – М.: Мысль, 1967. – 124 с.
50. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1988. – 368 с.
51. Взаємодія школи та громадських екологічних організацій у вихованні ціннісного ставлення школярів до природи: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2004. – 239 с.
52. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку: інформаційно-аналітичні матеріали до засідання підсумкової колегії Міністерства освіти і науки. – К.: [б. в.], 2005. – 115 с.
53. Вища освіта в Україні: навч. посібн. / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін. / за ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
54. Вища освіта України і Болонський процес : навч. метод. посібник. – К.: НАУ, 2005. – С. 6 – 17.
55. Воспитание к свободе : Московский центр вальфдорфской педагогики. - М.: [б. изд.], 1993-1994. – С. 23-47.
56. Гайченко В.А. Основи безпеки життєдіяльності людини: навч. посібн. / В.А. Гайченко, Г.М. Коваль. – К.: МАУП, 2002. – 232 с.
57. Ганс Йонас. Принципи відповідальності : у пошуках етики для технологічної цивілізації / Ганс Йонас. – К.: Лібра, 2001. - 255 с.
58. Географические аспекты проблемы перехода к устойчивому развитию стран содружества независимых государств. – Киев-Москва: [б. изд.], 1999. – 114 с.
59. Гительзон И.И. Какой должна быть стратегия развития / И.И. Гительзон, С.И. Барцов, В.А. Охотин, В.Г. Суховольский, Р.Г. Хлебопрос // Вестник РАН. – 1997. - т. 67. - № 5. – С. 24-29.
60. Глазунов А.Т. Педагогические иследования: содержание, организация, обработка результатов / А.Т. Глазунов. – М.: Издательский центр АПО, 2003. – 41 с.
61. Глузман О.В. Розвиток вітчизняної педагогічної освіти у контексті Болонського процесу / О.В. Глузман // Вища освіта України : теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (т. 1). - С. 55-62.
62. Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери / М.А. Голубець. – Л.: Поллі, 1997. – С. 35-89.
63. Голубець М.А. Екосистемологія / М.А. Голубець. – Л.: Поллі, 2000. – С. 24-88.
64. Голубев В.С. Современность и перспективы развития ноосферы / В.С. Голубев. – Новосибирск : [б. изд.], 1990. – 190 с.
65. Гор А. Равновесие на Земле: экология и человеческие души / А. Гор. – М.: Прогресс, 1993. - 576 с.
66. Горелов А.А. Экология : курс лекций / А.А. Горелов. – М.: Центр, 1998. – 240 с.
67. Городецкая И. Организация защитников окружающей среды в Великобритании / И. Городецкая // Мировая экономика и международные отношения, 1985. - № 6. - С. 93-99.
68. Горчакова О.А. Критерії продуктивності педагогічної системи університету в контексті вимог Болонського процесу / О.А. Горчакова // Вища освіта України : теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (т. 1) - С. 81-85.
69. Горшков В.Г. Единственная стратегия выживания / В.Г. Горшков // Знание-сила : научн.-попул. изд. – М.: Знание, 1991. - № 9. – С. 7-10.
70. Горшков В.Г. Физические и биологические основы устойчивости жизни / В.Г. Горшков. – М.: ВИНИТИ, 1995. – 179 с.
71. Громадська оцінка екологічної політики в Україні : доповідь українських громадських екологічних організацій. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2003. – 140 с.
72. Гузій Н.В. Категорія професіоналізму в теорії і практиці підготовки майбутнього педагога : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04 «теорія і методика проф. освіти» / Н.В. Гузій. – Київ, 2007. – 40 с.
73. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Л.Н. Гумилев. – М.: Айрис-Пресс, 2007. – 558 с.
74. Гура О.І. Теоретико-методологічні основи формування психолого-педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу в умовах магістратури : автореф. дис. на здобуття ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04 «теорія і методика проф. освіти» / О.І. Гура .– Київ, 2008. – 36 с.
75. Гусинський З.Н. Тренинг-семинар как средство достижения полного образовательного эффекта / З.Н. Гусинский // Международная программа переподготовки преподавателей психологии и педагогики для педагогических учебных заведений России. – М.: [б. изд.], 1994. – С. 181-141.
76. Гьосле Вітторіо. Практична філософія в сучасному світі: перекл. з нім., примітки та післямова Єрмоленка А./ В. Гьосле. – К.: Лібра, 2003. – 248 с.
77. Данилишин Б.М. Сталий розвиток України: реалії і проблеми / Б.М. Данилишин. // Зб. наук. допов. «Проблеми сталого розвитку України».- К.: БМТ, 2001. – С. 133-150.
78. Данилов–Данильян В.И. Экологический вызов и устойчивое развитие / В.И. Данилов–Данильян, Лосев К.С. – М.: Прогресс – Традиция, 2000. – 415 с.
79. Декларація та план виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку 26 серпня - 4 вересня 2002 року, м. Йоганнесбург, Південна Африка. – К.: ПРООН, 2004. – 73 с.
80. Дергачев В.А. Геополитика / В.А. Дергачев. – К.: V Вира – Р, 2000. – С.134-155.
81. Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття». – К.: [б. в.], 1993. – 12 с.
82. Дерябо С.Д. Методики диагностики и коррекции в экологическом воспитании / С.Д. Дерябо, В.А. Ясвин. – М: [б. изд.], 1995. – 128 с.
83. Диакон Кураев А. Диспут с атеистом / А. Кураев. –М.: Из-во Сретенского монастиря, 2-е изд., допол., 2007. – 240 с.
84. Дистанційне навчання роботі в internet: навч. посібник / О.М. Довгялло, А.Ф. Манако, Ю.В. Цибенко. - К.: ДПІК Мінекобезпеки України, 1998. – 88 с.
85. Дишловський В.Д. Екосфера і діяльність людини / В.Д. Дишловський, В.М. Плєхов В.М. – К.: Знання, 1978. – 157 с.
86. Добровольський В.В. Екологічна освіта – першочерговий складник екобезпеки (актуальність, проблеми, пропозиції) / В.В. Добровольський // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи». – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2000. – С. 61-65.
87. Добровольський В.В. Екологія, ноосферологія, неоекологія… Що далі? / В.В. Добровольський // Наукові записки НУКМА : спец. випуск, 2000. - т.18. - С. 306-310.
88. Добровольський В.В. Основи теорії екологічних систем: навч.посібник / В.В. Добровольський. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 272 с.
89. Довгань И.В. Проблемы экологизации образования в технических ВУЗах Украины / И.В. Довгань, Т.А. Сафранов, А.Л. Цыкало. // Людина і довкілля. Проблеми неоекології. – Харків: [б.в.], 2001. - вип.2. – С. 78-97.
90. Довідник з підготовки фахівців // Уклад.: В.Бабак, М.Кулик, А.Полухін. - К.: НАУ, 2006. - 352 с.
91. Дробноход М. І. Концепція переходу України до стійкого екологічно безпечного розвитку : проект / М.І. Дробноход. – К.: Інститут відкритої політики, 2002. – 17 с.
92. Дробноход М.І. Екологія як навчальна дисципліна: проблеми методології та змісту / М.І. Дробноход, Ф.В. Вольвач // Освіта і управління, 1997. - т. 1. - № 1. - С. 13-38.
93. Дробноход М.І. Концептуальні основи формування екологічного мислення та здібностей людини будувати гармонійні відносини з природою / М.І. Дробноход, Ф.В. Вольвач, С.Г. Іващенко – К.: МАУП, 2000. – 76 с.
94. Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. – 248 с.
95. Екологічна освіта та місцевий сталий розвиток: матеріали до семінару : [Proceedings of Workshop on Environmental Education and Local Sustainable Development] – К. : [б.в.], 2004. – 93 с.
96. Екологічна політика в Україні : погляд громадськості : [матеріали Першої Всеукраїнської конференції екологічної громадськості 15-16 грудня 2000 р.] – К.: Інфотерра, 2001. – 392 с.
97. Екологічна наука: перспективи розвитку : [матеріали Всеукраїнської студентської конференції 8-9 грудня 2001 р.] – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2002. – 100 с.
98. Екологічна освіта в сучасних умовах: методика та практика використання телеробіт в навчально-виховних заходах : [матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 7-8 квітня 2004 р.] – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2004. – 50 с.
99. Екологічна освіта та просвіта в сільській школі : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 17-18 червня 2004 р., м. Чернівці. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2005. – 224 с.
100. Екологічний менеджмент: навчальний посібник / за ред.. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлик. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 407 с.
101. Экология города: учебник для ВУЗов под ред. проф. Стольберга Ф.В. – К.: Либра, 2000. – 463 с.
102. Екологія : dtv-Atlas / Дітер Гайнріх, Манфред Гергт / [наук. редактор перекладу - В.В. Серебряков] – К.: Знання-Прес, 2001. – 287 с.
103. Екологія і природокористування : зб. наук. праць Ін-ту проблем природокористування та екології НАН України. – Дніпропетровськ : [б.в.], 2000. – Вип. 2. – С. 46-77.
104. Екологія і природокористування : зб. наук. праць Ін-ту проблем природокористування та екології НАН України. – Дніпропетровськ : [б.в.], 2001. – Вип. 3. – С. 76-134.
105. Экология и здоровье человека: ХІІ Международная научно-техническая конференция [cб. научн. трудов]. – Харьков: [б. изд.], 2004. – 237 с.
106. Экология и учебный процесс: тематический сборник научных трудов. – К.: УМК ВО, 1990. – 100 с.
107. Екологія та охорона навколишнього середовища: матеріали до лекцій [укл. проф. Г.О. Статюха]. – К.: ВМУРоЛ, 2003. – 140 с.
108. Екологічний менеджмент: зб.наук. праць [за ред. Гайченка В.А.] – К.: МАУП, 2006. – 265 с.
109. Євтух М.Б. Методичні засади реформування системи вищої освіти України / М.Б. Євтух, І.С. Волощук // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (т. 2). – С. 120-127.
110. Емельянов Ю.Н. Эффект трансситуационного обучения / Ю.Н. Емельянов // Вестник ЛГУ. Л.: [б. в.], 1987. - сер. 6, вып. З. - С. 56-63.
111. Энциклопедия мудрости : литер.– худ. издание. – М.: РООССА, 2007. – С. 133-256.
112. Життя у Христі : моральна катехиза. - Львів: Вид. Укр. катол. ун-ту, 2004. – 180 с.
113. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С. Журавський. – К.: Концерн «Ін Юре», 2003. – 415 с.
114. Задорский В. Концепция устойчивого развития и экологизации Украины / В. Задорский // Конструктивная экология и бизнес, 1998. - № 1-2. – С. 43-57.
115. Зверев И.Д. Экогласность и образование / И.Д. Зверев // Советская педагогика, 1991. - № 1. - С. 9-12.
116. Згуровський М.З. Системна методологія передбачення / М.З. Згуровський. – К.: Політехніка, 2001. – 50 с.
117. Злобін Ю.А. Загальна екологія / Ю.А. Злобін, Н.В. Кочубей. – Суми: Університетська книга, 2003. – 415 с.
118. Зубаков В.А. ХХІ век, сценарии будущего / В.А. Зубаков // Зеленый мир, 1996. - № 9. – С. 15-19.
119. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії: навч. посібник / І.А. Зязюн, Г.М. Сагач. – К.: [б.в.], 1997. – С. 36-77.
120. Зязюн Л.І. Освітній поступ України в Європейський простір: «за» і «проти» / Л.І. Зязюн // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (2 том). - С. 147-156.
121. Іванишин В. Непрочитаний Шевченко / В. Іванишин. – Дрогобич: Відродження, 2001. – 31 с.
122. Ільїн І.А. Шлях до очевидності / І. А. Ільїн. – М.: Республіка, 1993. – 430 с.
123. Инженерная экология и экологический менеджмент: учебник для студ. ВУЗов / М.В. Буторина, Л.Ф. Дроздова, Н.И. Иванов и др. [под ред. Н.И. Иванова, И.М. Фадина]. – М.: Логос, 2004. – 520 с.
124. Иноземцев В. Расколотая цивилизация / В. Иноземцев. – М.: Academia, 1999. – 704 с.
125. Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – К.: Освіта, 1993. - № 17-18. – С. 5-12.
126. Информационное письмо Министерства высшего и среднего специального образования УССР: «О совершенствовании непрерывного экологического образования в вузах». – К.: [б.в.], 1988. - № 260–2/533 от 25.10.1988 г. – 11 с.
127. Ипатов Э.Ф. Социальная психология / Э.Ф. Ипатов, Г.Г. Киевская, К.М. Левковский. – К.: НМК ВО, 1992. – 44 с.
128. Казначеев В.П. Учение В.И.Вернадского о преобразовании биосферы и экологии человека / В.П. Казначеев, Ф.Т. Яншина. // Знание: науки о Земле. – 1986. - № 3. – С. 21-25.
129. Калмыков А.А. Проблемы и перспективы экологического образования / А.А. Калмыков // Прикладная психология, 2002. - №1. - С. 35-44.
130. Каныгин Ю. Путь Ариев: Украина в духовной истории человечества / Ю. Каныгин – К.: А.С.К., 2003. – 571 с.
131. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием: учебн. пособие, 2-е изд. / С.Г. Кара-Мурза. – К.: Оріяни, 2006. – 528 с.
132. Кара-Мурза С.Г. Демонтаж народа / С.Г. Кара-Мурза. – М.: Алгоритм, 2008. – 704 с.
133. Київ: енциклопедичний довідник. – К.: Гол. ред. Укр. Рад. Енциклопедії, 1981. – С.640.
134. Київ як екологічна система : Природа-Людина-Виробництво-Екологія. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2003. – 316 с.
135. Кисельов М.М. Проблема моральності в контексті вчення про біосферу / М.М. Кисельов // Вісник НАН України. – 1991. - № 11. – С. 17-23.
136. Кисельов М.М. Концептуальні виміри екологічної свідомості / М.М. Кисельов, В.Л. Деркач, А.В. Толстоухов та ін. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2003. – 308 с.
137. Князев В.Н. Человек и технология / В.Н. Князев. – К.: [б.изд.], 1990. – С. 37-39.
138. Коваленко О.О. Педагогічні умови формування навичок професійного спілкування майбутніх диспетчерів та пілотів профільного ВНЗ засобами іноземної мови / О.О. Коваленко // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006.- додат. 3, (т. 2). - С. 163-167.
139. Кожушко Л.Ф., Скрипчук П.М. Екологічний менеджмент: підручник / Л.Ф. Кожушко, П.М. Скрипчук, – К.: Видавничий центр «Академія», 2007. – 430 с.
140. Козлакова Г.О. Теоретичні і методичні основи застосування інформаційних технологій у вищій технічній освіті: монографія / Г.О. Козлакова. – К.: ІЗМН, 1997. – 180 с.
141. Козлакова Г.О. Комп’ютеризовані технології обробки ділової інформації: навч. посібн. / Г.О. Козлакова [за ред. В.І. Костюка]. – Київ, Рівне: РДТУ, 2001. – 233 с.
142. Коммонер Б. Замыкающийся круг / Б. Коммонер. – Л.: Гидрометеоиздат, 1974. – 298 с.
143. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля / Мінприроди України. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2007. – 34 с.
144. Кононенко П.П. Україна: природа, людина, екологія / П.П. Кононенко, В.В. Сніжко, Кононенко М.П. – К.: Міленіум, 2005. – 98 с.
145. Конституція України: прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Просвіта, 1996. – 80 с.
146. Конференція з екологічної освіти: зб. матеріалів. – К.: ЗАТ «ДКТ», 1998. – 95 с.
147. Концептуальні засади духовного розвитку особистості в ХХІ столітті: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 14 квітня 2006 року, м. Київ. – К.: Основа, 2006. – 223 с.
148. Концепція екологічної освіти України [затв. рішенням Колегії МОН України від 20.12.2001 р.] // Екологія і ресурси : збірн. наук. праць, 2002. – вип. 4. - С. 5-25.
149. Концепція національної програми інтегрованої екологічної освіти // Вісник НАН України, 1999. - № 11. - С. 41-49.
150. Концепція переходу України до сталого розвитку: проект [керівники робочої групи: Ю.І. Самійленко, С.Ф. Курикін] – К.: [б.в.], 2001. – 19 с.
151. Концепція переходу України до сталого розвитку: проект [Інтернет-сторінка «Сеть городов устойчивого развития»]. - К.: [б.в.], 2002.– 48 с.
152. Концепція сталого розвитку України : проект [Ю.І. Костенко та ін.] // Газета «Світ», 1997. - № 12. - С. 4-7.
153. Концепція сталого розвитку України : проект [заг. керівн. Б.Є. Патон, Ю.І. Самійленко, І.О. Заєць]. – К.: [б.в.], 2000. – 23 с.
154. Концепція сталого розвитку України : проект: [наук. керівн. В.П. Кухар, Б.М. Данилишин] // Україна: прогрес на шляху сталого розвитку. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2002. – С. 196-220.
155. Корпачев В.В. Популярно о фармакологии / В.В. Корпачев. – К.: Наукова думка, 1989. – 184 с.
156. Корсак К.В. Система освіти України: цілі, структура, досягнення і проблеми / К.В. корсак // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2001.- № 1. - С. 91-102.
157. Корсак К.В. Основи сучасної екології / К.В. Корсак К.В, О.В. Плахотнік. – К.: МАУП, 2004. – 340 с.
158. Корсак К.В. Міфи і труднощі віднаходження надійних підстав планування модернізації вищої освіти України // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2006. – додат. 3 (т. 1). - С. 194-201.
159. Корсак К. Формування культури оцінювання і забезпечення якості роботи вищих шкіл // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2004. - № 1. – С. 41-48.
160. Корюненко М. Профессионально-техническое образование Украины: вызовы сегодняшнего дня / М. Корюненко // Газета «Коммунист» за 20.06.2007г.
161. Кремень В. Наукове забезпечення вищої освіти України в ХХІ столітті / В. Кремень // Вища освіта України: теор. та наук.- метод. часоп. – К.: [б.в.], 2001. - №1. - С.10-15.
162. Кремень В. Вища освіта і наука – пріоритетні сфери розвитку суспільства у ХХІ столітті / В. Кремень // Вища школа: наук.- практ. видання 2002. - № 4-5. - С. 3-33.
163. Кремень В.Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум / В.Г. Кремень. – К.: Грамота, 2007. – 576 с.
164. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика : навч. посібник / В.С. Крисаченко. - К.: «Заповіт», 1996. – 350 с.
165. Крисаченко В.С. Україна: природа і люди / В.С.Крисаченко, О.І. Мостяєв [друге видан, перер. і доповн.]. – К.: НІСД, 2002. – 624 с.
166. Крисаченко В.С. Людина і довкілля : у двох книгах [упорядн., автор вступ. розд. В.С. Крисаченко]. -