ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

На правах рукопису

КОНОВЕЦЬ СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 37.036.378.147:74

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 – Теорія і методика професійної освіти

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Зязюн Іван Андрійович,
доктор філософських наук, професор,
дійсний член НАПН України

Київ - 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ
ОСОБИСТОСТІ
1.1. Наукові теорії і концепції творчого розвитку особистості……………..24
1.2. Теоретико-методичні підходи до проблеми творчого
розвитку особистості………………………………………………………38
1.3. Сутнісні складові феномену “творчий розвиток особистості”……… 49
1.3.1. Творче мислення: основні закономірності та різновиди……………50
1.3.2. Інтелект у структурі творчого мислення особистості………………65
1.3.3. Інтуїція – невід’ємна якість творчо розвиненої особистості………74
1.3.4. Досвід як підгрунтя для творчого розвитку особистості…..……….83
1.3.5. Уява – важливий фактор творчого розвитку особистості ………….93
1.3.6. Асоціювання – ключ до активізації творчої уяви…………………109
Висновки до першого розділу…………………………………....................115
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
2.1. Методологічні принципи та підходи у дослідженні проблеми
творчого розвитку особистості………………………………………….120
2.2. Системний підхід до професійно-педагогічної діяльності майбутнього
вчителя образотворчого мистецтва як до творчого процесу………….133
2.3. Особистісний підхід до формування цілісної, творчої особистості
майбутнього вчителя образотворчого мистецтва………………………147
2.4. Діяльнісний підхід у творчому розвитку майбутнього вчителя
образотворчого мистецтва ………………………………………………159
2.5. Креативний підхід до творчого розвитку майбутнього вчителя
образотворчого мистецтва.......................................................................177
Висновки до другого розділу……………………………………………….192
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
3.1. Витоки і сучасний стан професійної підготовки майбутніх учителів
образотворчого мистецтва ……………………………………………..195
3.2. Образотворче мистецтво як засіб професійної підготовки
майбутніх учителів образотворчого мистецтва ……………………….227
3.3. Методична підготовка майбутніх учителів образотворчого
мистецтва до професійно-педагогічної діяльності…………………….242
Висновки до третього розділу……………………………………………..261
РОЗДІЛ 4. ПРОЦЕС ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
4.1. Способи оптимізації творчого розвитку майбутніх учителів.
образотворчого мистецтва в процесі їхньої професійної
підготовки у ВНЗ………………………………………………………….264
4.2. Креативні освітні технології у творчому розвитку майбутніх учителів
образотворчого мистецтва ……………………………………………….281
4.3. Моделювання процесу творчого розвитку майбутніх учителів
образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах……………..305
Висновки до четвертого розділу…………………………………………...317
РОЗДІЛ 5. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА
З ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
5.1. Організація та проведення дослідно-експериментальної роботи у
Вищих навчальних закладах…………………………………………….320
5.2. Хід і результати дослідно-експериментальної роботи з перевірки
ефективності творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого
мистецтва …………………………………………………………………336
Висновки до п’ятого розділу……………………………………………….385
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...............................................................................389
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….400
ДОДАТКИ (окремим томом)

ВСТУП

Перехід України до ринкових відносин зумовлює необхідність переорієнтації вітчизняної мистецької освіти на задоволення запитів різних галузей науки, техніки, економіки, педагогіки і сфери мистецтва у фахівцях з високим рівнем культури, духовності, соціальної активності та творчого розвитку. З огляду на це, мистецька освіта спрямовується на підготовку творчо розвиненої особистості, яка, за А. Маслоу, “спроможна по-справжньому керувати майбутнім… і впевнено подивитись в обличчя новизні”.
Результати аналізу наукової літератури з проблеми дослідження свідчать про значний інтерес вітчизняних і зарубіжних авторів до вивчення творчості і творчої особистості. Однак при цьому творчість, як правило, розглядається вченими як сукупність особистісних якостей індивіда та як діяльність певного характеру. Це знайшло відбиток у науковій дискусії стосовно взаємозв’язку творчості та діяльності, а також у визначенні сутності людини-творця і процесу її творчого розвитку й самореалізації. У цьому аспекті творчість визначається дослідниками як процес складних об’єктивно-суб’єктивних зв’язків між людиною, яка творить, і об’єктами творчості, а також як єдність пізнання і перетворення.
Актуальність проблеми знайшла своє відображення у “Білій книзі національної освіти України” (2010), що націлює сучасне суспільство на піднесення соціального статусу вчителя; “Національній доктрині розвитку освіти України” (2002), в якій наголошується на необхідності зміни знаннєвої парадигми освіти на компетентнісно-діяльнісну і переході від інформаційно-репродуктивного до особистісно орієнтованого, розвивального і творчо спрямованого навчально-виховного процесу; Законі України “Про освіту” (1996), в якому окреслюються шляхи підвищення ефективності навчання, виховання і професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі образотворчого мистецтва та створення належних умов для їхньої самореалізації.
Вивчення і аналіз філософських, психологічних і педагогічних праць з проблем творчості (Платон, М. Кузанський, Г. Альтшуллер); філософії творчості (М. Бердяєв, Т. Орлова, О. Левченко); психології творчості (О. Клепіков, І. Кучерявий, Я. Пономарьов, В. Рибалка) зумовили обрання дослідницьких підходів до розуміння мислення як творчості (В. Біблер, Т. Б’юзен, Дж. Гілфорд, А. Роу, С. Рубінштейн); визначення творчого інтелекту (Г. Айзенк, Г. Гарднер, Дж. Надлер, Ж. Піаже, Р. Стернберг), творчої діяльності (Л. Левчук, В. Моляко, В. Роменець, В. Семиченко); педагогічної творчості (В. Загвязинський, В. Кан-Калик, М. Поташник, С. Сисоєва); виявлення творчих можливостей особистості (І. Кант, Г. Гегель, Ф. Шеллінг, С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський); обґрунтування механізмів розвитку творчої особистості (Л.Виготський, Н.Кичук); прагнення людини до самореалізації у творчості (Е.Фромм), а також сутності і змісту творчого розвитку особистості (А. Грецов, С. Девіс, А. Толшин, Н. Рождественська) та інші.
Узагальнення цих праць уможливило висновок стосовно того, що, незважаючи на розв’язання авторами злободенних проблем, у теорії мистецької освіти майже відсутні дослідження суто творчих аспектів професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах та не обґрунтовано і не розроблено педагогічно доцільних та ефективних способів і технологій здійснення власне творчого розвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.
Значна частина наукових праць найчастіше присвячується окремим питанням розвитку творчої особистості вчителів різних спеціальностей. Проте дослідження проблеми творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва до цього часу залишається поза увагою вчених-педагогів як у теоретичному, так і в методичному аспектах, що негативно позначається на якості професійної підготовки студентів і діяльності учителів-практиків та викладачів вищих навчальних закладів. Непоодинокими є випадки, коли вищі навчальні заклади недооцінюють важливість й актуальність творчого розвитку студентської молоді, а професійна підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва здійснюється здебільшого як художня підготовка фахівців-виконавців, оскільки невиправдано ігнорується творчий розвиток їх як майбутніх педагогів галузі мистецтва, котрі мають виявляти свою творчу активність і реалізовувати творчий потенціал у професійно-педагогічній діяльності. Практична діяльність вищих навчальних закладів нерідко характеризується: безсистемністю, відсутністю послідовності та недостатньою ґрунтовністю викладання предметів образотворчого циклу; невідповідністю рівня методичної підготовки майбутніх учителів сучасним вимогам. Вітчизняна система вищої і післядипломної художньо-педагогічної освіти практично уникає новітніх розвивальних, інтегративних, інтерактивних, креативних, інноваційних способів навчання майбутніх учителів образотворчого мистецтва, які сприяють їхньому творчому розвитку. Таким чином, професійна підготовка студентів художньо-педагогічних спеціальностей базується переважно на репродуктивних видах навчальної й образотворчої діяльності. Недостатніми є організаційні, часові і навчально-технічні ресурси, які відводяться на оволодіння методикою навчання образотворчого мистецтва студентів ВНЗ. Зведено до мінімуму їхню самостійну професійно-педагогічну й творчу діяльність.
Внаслідок такого підходу в Україні критично бракує кваліфікованих учителів, які б відповідали вимогам стрімкого темпу розвитку новітніх освітніх технологій. Понад третина з працюючих учителів образотворчого мистецтва не має відповідної фахової підготовки з дисципліни, яку вони викладають.
Враховуючи потребу нашої країни у цілісних творчих особистостях з високим рівнем культури, духовності, соціальної і творчої активності, особливо важливого значення набуває проблема структурування й адаптації майбутнім учителем образотворчого мистецтва не лише педагогічного та естетичного досвіду, але і досвіду з конструювання й здійснення власного творчого розвитку. Такі висновки базуються на положеннях сучасної концепції суб’єктивної свободи людини. Вони підтверджують актуальність і перспективність дослідження проблеми творчого розвитку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, основною рисою якого є свобода вибору.
Аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, досвіду професійної підготовки майбутніх учителів мистецьких спеціальностей уможливив виявлення низки суперечностей, зокрема між:
- зацікавленістю нашої держави у творчо розвинених талановитих учителях і недостатнім вирішенням їхніх професійних запитів та потреб стосовно вдосконалення методичного, фахового і матеріально-технічного забезпечення здійснюваної ними професійно-педагогічної діяльності;
- об’єктивною потребою сучасного суспільства в якісній підготовці творчого вчителя, майстра своєї справи і недостатнім творчим спрямуванням навчально-виховної практики вищих навчальних закладів, що забезпечують здебільшого професійно-художню підготовку фахівців-виконавців та невиправдано уникають розв’язання проблеми творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва;
- запитами сучасних навчальних закладів різних типів щодо забезпечення освітнього процесу компетентними вчителями образотворчого мистецтва і недостатнім обсягом і рівнем професійної підготовки та перепідготовки цієї категорії педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах України;
- посиленою увагою ВНЗ до вивчення загальнонаукових і фахових дисциплін у процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва та недооцінкою значення її творчого компонента, який реалізується у процесі вивчення студентами предметів психологічного, методичного і творчого змістового наповнення.
Актуальність проблеми творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, необхідність усунення визначених суперечностей і приведення якості професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва у відповідність до сучасних вимог зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Теоретичні і методичні основи творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (до 21 лютого 2007 року – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України) як складова тем: “Творчий розвиток особистості засобами мистецтва в системі професійної освіти” (РК № 014U010513); “Естетичні та етичні засади особистісного розвитку педагога” (РК № 0108U000184).
Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 20 квітня 2006 р., протокол № 4, та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні 26 грудня 2006 р., протокол № 10.
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
Предмет дослідження – творчий розвиток майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах.
Мета дослідження – обґрунтувати теоретичні і методичні основи творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі їхньої професійної підготовки у вищих навчальних закладах.
Концепція дослідження
В основу концепції дослідження проблеми творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва покладено розуміння цього феномену як поліаспектного процесу, що є важливою складовою їхньої професійної підготовки й інтегрує у собі творче мислення, інтелект, інтуїцію, творчий досвід, уяву, асоціювання і креативність. Творчий розвиток майбутніх учителів образотворчого мистецтва уможливлює ефективність формування їх як цілісних творчих особистостей, спроможних креативно мислити, діяти, генерувати нові ідеї та застосовувати продуктивні підходи до здійснення професійно-педагогічної діяльності у навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації.
Концептуальні засади нашого дослідження базуються на положенні, що на сучасному етапі професійна підготовка студентів мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах об’єктивно потребує оновлення її структури, змісту, форм і методів шляхом забезпечення творчо-активізуючої спрямованості з обов’язковим урахуванням фундаментальних положень теорії творчості та положення про те, що від рівня творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, їхньої професійної компетентності та педагогічної майстерності залежить творчий розвиток дітей і молоді та формування у них прогресивних способів пізнання й перетворення світу.
Модернізація вітчизняної мистецької освіти, вдосконалення навчально-виховного процесу і професійної підготовки студентів у вищих навчальних закладах має здійснюватися з урахуванням таких вихідних положень, як:
- необхідність у зміні розуміння сенсу творчої природи людини та її особистісних, духовних, естетичних, етичних, інтелектуальних потреб (за висловом Е. Фромма, усвідомлення кожної окремої особи як “феномена космічного значення”, з притаманним їй духовно-творчим потенціалом);
- розуміння кожним студентом власної суб’єктної цінності, забезпечення соціокультурної ідентифікації, свободи життєвого і творчого самовизначення;
- більш широке використання емоційних, інтелектуальних, творчих можливостей особистості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва в процесі його професійної підготовки і професійно-педагогічної діяльності;
- забезпечення цілісності, системності, цілеспрямованості, послідовності та поліаспектності процесу творчого розвитку, вдосконалення професійної компетентності та педагогічної майстерності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, що передбачає: розвиток творчого мислення, інтелекту, інтуїції, уяви, асоціативності й креативності; формування досвіду, естетичних потреб, оцінок, смаків і асоціативного фонду особистості засобами образотворчого мистецтва, а також мотивації щодо творчої самореалізації у різних видах діяльності;
- методична підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності має передбачати експериментування з новими ідеями, напрямами, підходами, новітніми технологіями, матеріалами, техніками та іншим;
- розширення обсягу знань з психології, педагогіки, теорії мистецтва та теорії творчості шляхом вивчення філософії освіти, основ розвитку особистості, теорії пізнання, психології творчості та психології культури, а також – теоретичного і практичного опанування різних видів мистецтва, що можуть успішно інтегруватися у навчально-виховному процесі як вищого, так і загальноосвітнього навчального закладу;
- застосування у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів взаємодії та інтеграції різних видів мистецтва і впровадження креативних освітніх технологій, що стимулюють й активізують творчий розвиток майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.
Методологічний рівень дослідження відображено у взаємодії і взаємозв’язку наукових підходів, що були застосовані у процесі вивчення та розв’язання досліджуваної проблеми. Зокрема системний підхід уможливив розгляд професійно-педагогічної діяльності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва як творчого процесу, що є єдиним цілим й тоді, коли складається з розрізнених елементів; особистісний підхід, спрямований на визначення таких важливих і цінних для творчого розвитку складових, як: творче мислення, інтелект, інтуїція, естетичний і творчий досвід, уява, творчий потенціал, творча активність, творчі здібності, креативність; діяльнісний підхід, який дав змогу виявити особливості творчої активності та творчої самореалізації студентів ВНЗ, доцільність надання творчого характеру їхній майбутній професійно-педагогічній діяльності, що передбачало вдосконалення професійної компетентності, педагогічної майстерності, теоретичної і методичної підготовленості та особистісний творчий розвиток; креативний підхід, який дозволив розглядати творчий розвиток майбутніх учителів образотворчого мистецтва як поліаспектний і творчо спрямований процес, що суттєво допомагає в нестандартному вирішенні нових педагогічних проблем у типових ситуаціях; виявленні та використанні найефективніших засобів і методів розв’язання актуальних теоретичних та практичних проблем; комбінуванні новітніх способів професійно-педагогічної діяльності з традиційними; застосуванні переносу набутого досвіду, знань і умінь до процесу творчого саморозвитку і творчої самореалізації.
На теоретичному рівні проаналізовано провідні теорії і концепції, визначено дефініції, покладені в основу розуміння феномену творчого розвитку особистості, з’ясовано вихідні критерії діагностики останнього: особистісно-мотиваційний, який уможливив виявлення таких якостей особистості, як: цілісність; гармонійність, достатній рівень культури та естетичної підготовленості, широту естетичних потреб та інтересів, спроможність ризикувати, сформованість мотивації відносно творчого самовираження. та самореалізації; когнітивно-праксеологічний, що дав можливість з’ясувати наявність систематизованих знань у царині образотворчого мистецтва і теорії творчості та практичних умінь і навичок у різних видах професійно-педагогічної та творчої діяльності й визначити ступінь розвитку логічного мислення, спостережливості, візуальної пам’яті, просторових уявлень, тактильних відчуттів, колірного зору, композиційних навичок тощо; креативний, що допоміг визначити стан і якість творчого розвитку: креативності особистості, розвитку творчого мислення та інтелекту; наявності творчої уяви та інтуїції, прагнення до творчої самореалізації у професійно-педагогічній діяльності, а також розкрити сутність і значення творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі їхньої професійної підготовки.
Особливо важливими для обґрунтування теоретичних основ авторської концепції стали положення таких концепцій і теорій, як: “гуманістична концепція” (Ш. Амонашвили, Р. Бєланова, І. Кант, Я. Коменський, А. Маслоу, М. Монтессорі, Й. Песталоцці, К. Роджерс, Р. Штейнер); “гуманітарна концепція” (С. Гончаренко, Д. Джола, І. Зязюн, В. Кремень, І. Огієнко,С. Русова, В. Сухомлинський, А. Щербо); “Я-концепція” (К. Роджерс, В. Рибалка, В. Семиченко); концепція “філософії освіти” (В. Андрущенко, Дж. Д’юї, І. Зязюн), кнцепції “педагогіки добра”, “педагогічної майстерності” (І. Зязюн); концепція “особистісно орієнтовоного навчання і виховання” (І. Бех, Є. Бондаревська, Ж.Ж. Руссо, Й. Песталоцці, І. Якиманська); концепція “педагогічної творчості” (А. Дістервег, В. Загвязинський, В. Моляко, С. Сисоєва); концепція “розвитку творчої індивідуальності педагога” (В. Мерлін, О. Отич, А. Пономарьов); концепція “педагогічних технологій” (С. Гончаренко, Дж. Д’юї, А. Макаренко, О. Олексюк, О. Пєхота), концепція “взаємодії та інтеграції мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів” (Г. Шевченко, Б. Юсов); концепції “саморозвитку” і “самоактуалізації” (Л. Виготський, І. Зязюн, А. Маслоу, О. Рудницька, Е. Фромм); основні положення “теорії розвитку особистості” (Л. Виготський, М. Гальтон, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), “теорії пізнання” (М. Лосский), “теорії творчості” (П. Енгельмеєр) та інших.
Провідні положення нашої концепції знайшли втілення в загальній гіпотезі дослідження, яка полягає у припущенні, що процес творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва набуде більшої ефективності за умов застосування системного, особистісного, діяльнісного, креативного методологічних підходів, які визначають теоретичні і методичні основи та закономірності цього поліаспектного процесу з використанням оптимальних способів його практичної реалізації у професійній підготовці студентів вищих навчальних закладів.
Часткові гіпотези сформульовано таким чином:
- якісний рівень творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва зросте, якщо буде забезпечено розробку, обґрунтування та застосування способів оптимізації цього процесу під час професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва у ВНЗ;
- ефективності теоретичної, методичної та професійної підготовки студентів з напряму “Образотворче мистецтво” сприятиме розробка і результативне впровадження моделі творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах, до структури якої входять: психолого-педагогічна і фахова підготовка; формування оптимального обсягу знань з теорії мистецтва та теорії творчості; набуття досвіду з професійно-педагогічної та творчої діяльності; методична підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності;
- підвищенню ефективності творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва сприятиме застосування технології розвитку креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, яка уможливить ефективність цього процесу шляхом накопичення естетичного і творчого досвіду, набуття і використання креативності, формування необхідного обсягу знань з теоретичних основ креативності.
Відповідно до предмета, мети, концепції та гіпотез дослідження визначено такі основні завдання дослідження:
1. Обґрунтувати методологічні, теоретичні і методичні основи творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
2. Проаналізувати історичні аспекти і сучасний стан професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
3. Обґрунтувати і експериментально перевірити систему методичної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності.
4. Обґрунтувати критерії, показники та критеріальні рівні творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
5. Розробити й експериментально перевірити модель творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах.
6. Визначити і перевірити способи оптимізації творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
7. Розробити навчально-методичне забезпечення з підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
Загальна методологія дослідження ґрунтується на: концептуальних положеннях теорії розвитку особистості та теорії пізнання; концептуальних положеннях філософії, педагогіки і психології щодо творчого розвитку особистості; комплексному використанні методологічних засад та відповідних методів дослідження у розгляді діалектичного зв’язку об’єктивних і суб’єктивних факторів розвитку особистості; врахуванні методологічних принципів – системності, історизму, розвитку, науковості та всебічного вивчення явищ і процесів, їх взаємозв’язку і взаємозумовленості та цілісності дослідження; використанні методологічних підходів (системного, феноменологічного, антропологічного, аксіологічного, особистісно орієнтованого, діяльнісного, технологічного, акмеологічного, культурологічного, креативного) і необхідних для дослідження принципів та методів діалектичного зв’язку; об’єктивних і суб’єктивних факторів творчого розвитку особистості вчителя образотворчого мистецтва; концептуальних положеннях відносно різних аспектів теорії творчості.
Теоретичні основи дослідження складають положення і висновки, які базуються на теоріях, концепціях, ідеях: загальної педагогіки (А. Алексюк, Ю. Бабанський, С. Гончаренко, Б. Гершунський, В. Загвязинський, І. Зязюн, В. Краєвський, Н. Кузьміна, І. Лернер); гуманістичної педагогіки (Я. Коменський, М. Монтень, В. Сухомлинський); педагогіки професійної освіти (А. Бєляєва, Р. Гуревич, М. Махмутов, Н. Ничкало, П. Панченко); психології професійної освіти (Г. Балл, П. Гальперін, В. Кокоренко, Г. Костюк, О. Леонтьєв, В. Моляко, В. Рибалка); професійної підготовки педагогів (А. Бакушинський, Е. Барбіна, І. Богданова, М. Лещенко, О. Пєхота, С. Сисоєва, Н. Сокольнікова, Л. Хомич); професійно-художньої освіти (Є. Антонович, Л. Бабенко, І. Глинська, Г. Гребенюк, Р. Захарчук-Чугай, О. Кайдановська, В. Ковальчук, І. Мужикова, О. Ніколенко, В. Орлов, В. Радкевич, З. Резниченко, М. Ростовцев, М. Станкевич, І. Туманов, О. Шевнюк, Р. Шмагало, В. Шпільчак); мистецької освіти (Л. Масол, Н. Миропольська, О. Отич, О. Падалка, О. Рудницька, Т. Цвелих, Г. Шевченко); розвитку особистості (Д. Бєлухин, І. Бех, Л.Виготський, В. Семиченко, В. Рибалка, І. Якиманська); розвитку творчої особистості (Є. Бондаревська, А. Бергсон, Л. Виготський, Н. Кичук); розвивального навчання (В. Давидов, А. Дистервег, Д. Ельконін, І. Лернер, Й. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо, М. Скаткін); поліхудожнього розвитку особистості (Г. Шевченко, Б. Юсов); особистісно-діяльнісного підходу до навчання і виховання (Б. Ананьєв, О. Леонтьєв, А. Петровський); колективного творчого виховання та діяльності (Дж. Д’юї, А. Макаренко, І. Іванов); теорії творчості (Г. Айзенк, Д. Богоявленська, Т. Б’юзен, Л. Виготський, А. Грецов, О. Клепіков, А. Маслоу, В. Моляко, Т. Орлова, Ж. Піаже, Я. Пономарьов, Н. Рождественська, В. Роменець, Г. Уоллес, А. Толшин, Е. Фромм, В. Шадриков, Т. де Шарден та інші).
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили необхідність комплексного використання основних загальнонаукових методів, які взаємодоповнювали один одного та уможливлювали перевірку гіпотез на різних етапах наукового пошуку. Серед них:
теоретичні методи: науковий аналіз філософської, психологічної, педагогічної, культурологічної, мистецтвознавчої, методичної літератури та дисертаційних праць з метою з’ясування стану розробленості досліджуваної проблеми; систематизація, синтез, узагальнення і теоретичне моделювання, що дало змогу розкрити сутність цієї проблеми, сформувати поняттєво-термінологічний апарат, виокремити складові, компоненти і способи оптимізації творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах;
емпіричні методи: психолого-педагогічні спостереження, бесіди, обговорення, анкетування, опитування, тестування, узагальнення педагогічного досвіду, проектування, моделювання педагогічних і проблемних ситуацій, проведення тренінгів, творчо-спрямованих ігор, актуалізація нових освітніх технологій, експертне оцінювання, педагогічна діагностика, педагогічний експеримент – для вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, в процесі якої здійснювався їхній творчий розвиток;
методи математичної статистики уможливили узагальнення результатів, отриманих у процесі експериментальної роботи та вивченні їх об’єктивності й вірогідності.
Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи. В 2006 – 2012 рр. було розроблено програму організації та проведення дослідно-експериментальної роботи з творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва з визначенням основних етапів її здійснення, а саме: аналітично-констатувального, формувального та узагальнюючого.
На аналітично-констатувальному етапі експериментальної роботи (2006 – 2008 рр.) – вивчено стан розробленості проблеми дослідження у науковій і методичній літературі; складено програму дослідження та визначено відповідні методи дослідження; визначено категоріальний апарат дослідження; накопичено і систематизовано емпіричний матеріал; вивчено стан творчого розвитку студентів вищих навчальних закладів, майбутніх учителів образотворчого мистецтва, у тому числі – наявність у них відповідного обсягу знань, умінь та мотивації щодо власного творчого розвитку; здійснено анкетування, опитування, тестування, співбесіди, педагогічне спостереження, аналіз якості професійної підготовки студентів, майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах; проаналізовано суперечності й труднощі, які мали місце у процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого та під час їхньої професійно-педагогічної практики; обґрунтовано та розроблено систему методичної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності.
На формувальному етапі експериментальної роботи (2008 – 2010 рр.) – розроблено модель творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах; уточнено організаційні аспекти та форми і методи експериментальної роботи; розроблено технологію розвитку креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; відбулася апробація результатів теоретичних та експериментальних досліджень шляхом впровадження моделі творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах та системи методичної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності; проведено експериментальну перевірку висунутої гіпотези, концептуальних положень дослідження, аналіз проміжних і контрольних результатів, корекцію проведення експертних оцінок.
На узагальнюючому етапі експериментальної роботи (2011 – 2012 рр.) – узагальнено результати формувального експерименту; здійснено систематизацію і статистичну обробку експериментальних даних та їх аналіз і зіставлення з гіпотезою; описано хід та результати дослідження; створено навчально-методичні і тестово-тренінгові матеріали з метою сприяння ефективності творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва; отримані результати впроваджено у навчально-виховний процес тих навчальних закладів, де здобувають вищу освіту майбутні вчителі образотворчого мистецтва (педагогічні, гуманітарні, мистецькі); сформульовано загальні висновки та визначено перспективи цього дослідження.
Експериментальна база. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі: Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського, Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, Львівської національної академії мистецтв, Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну ім. Сальвадора Далі, Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у місті Львові.
В експериментальному дослідженні брали участь 1543 особи, серед яких: 1226 студентів І-VІ курсів (стаціонарної та заочної форми навчання) вищих навчальних закладів, а також – 317 учителів-практиків образотворчого фаху, яких було залучено до проведення констатувальної експериментальної роботи.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше:
- обґрунтовано теоретичні і методичні основи творчого розвитку особистості у філософському, психологічному та педагогічному аспектах; розроблено модель творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, структурними компонентами якої стали: психолого-педагогічна і професійна підготовка; формування обсягу знань з теорії мистецтва і теорії творчості; набуття досвіду з професійно-педагогічної та творчої діяльності; система методичної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності; визначено методологічні принципи і підходи до досліджуваного феномену; розроблено критерії, показники та рівні творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва; обґрунтовано підходи до впровадження в сучасну педагогічну практику креативних освітніх технологій;
- розроблено систему методичної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності; розроблено технологію розвитку креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; уточнено зміст базових понять теорії мистецької освіти: “творчий розвиток учителя”, “творчий процес”, “творча діяльність”; “цілісна творча особистість”, “креативність”; введено до поняттєвого апарату такі поняття, як: “креативна освітня технологія”, “розвиток креативності майбутнього вчителя”;
- дістало подальшого розгляду положення щодо оптимізації процесу творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва шляхом актуалізації вже відомих креативних освітніх технологій та нової технології розвитку креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, спрямованих на розвиток його творчих якостей: спроможності креативно мислити і діяти, генерувати нові ідеї та застосовувати ефективні підходи і способи творчо-спрямованої практичної роботи, самоудосконалюватися та творчо самореалізовуватися не лише в процесі професійної підготовки у ВНЗ, але й у подальшій професійно-педагогічній та інших видах діяльності.
Практичне значення дослідження полягає в розробці навчально-методичного забезпечення з підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, що охоплює: методичні посібники “Образотворче мистецтво в початковій школі”, “Підготовка вчителя образотворчого мистецтва” та експериментальну інтегровану програму з образотворчого мистецтва для початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також методичні рекомендації для студентів і працюючих вчителів образотворчого мистецтва з проведення практикумів та тренінгів з творчого розвитку і розвитку креативності майбутніх учителів образотворчого мистецтва та з методики навчання образотворчого мистецтва у навчальних закладах різних типів.
Положення дисертаційного дослідження можна використовувати в процесі професійної підготовки студентів – майбутніх учителів образотворчого мистецтва на художньо-графічних і мистецьких факультетах вищих педагогічних та гуманітарних навчальних закладів, у національних академіях мистецтва та у педагогічних коледжах.
Впровадження результатів дисертаційного дослідження:
Результати дисертаційного дослідження впровадже

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження проблеми творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, тісно пов’язаної з вихованням та освітою людини та зумовленої потребою сучасного суспільства у компетентних, конкурентноспроможних фахівцях з високим рівнем культури, духовності, соціальної та творчої активності, дало змогу сформулювати такі висновки.
1. Положення системного аналізу, застосовані для розгляду причин, що зумовили розробку концепції дослідження творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах, дали змогу охарактеризувати сутнісні складові цього феномена і зробити висновок щодо поліаспектної природи означеного процесу, який може використовуватися у сучасній освітній практиці ВНЗ як ефективний і творчий за змістом та спрямованістю компонент професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах України.
Аналітичний розгляд підходів до розуміння теорій і концепцій творчого розвитку особистості дав змогу констатувати, що: прагнення до творчості – якість, котра може бути притаманна будь-якій людині; розкриття творчого потенціалу в різних видах життєдіяльності є основою формування цілісної творчої особистості; творчий розвиток особистості є дієвим шляхом до її самовдосконалення, самоактуалізації та самореалізації.
З’ясовано, що традиційні стереотипні підходи до вирішення багатьох існуючих проблем усе частіше поступаються своїм місцем суто творчим підходам і найактуальнішими способами стають ті, котрі допомагають людині не задовольнятися шаблонним розв’язанням важливих для неї завдань, а цілеспрямовано та наполегливо шукати кращих, нових, оригінальних, нетрадиційних або навіть малопопулярних рішень.
Визначено і науково обґрунтовано сутнісні складові творчого розвитку особистості: творче мислення, інтелект, інтуїція, досвід, уява, асоціювання, креативність. Виявлено, що накопичення і збагачення особистісного, культурного, педагогічного, естетичного і творчого досвіду є основою осмислення зовнішнього буття і власного внутрішнього світу людини та особливо вчителя образотворчого мистецтва.
Методологію дослідження проблеми творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва обґрунтовано на засадах: загальних положень теорії розвитку особистості, теорії пізнання, її основних методологічних принципів – історизму, системності, розвитку, науковості, всебічного вивчення явищ і процесів, їх взаємозв’язку та взаємозумовленості; принципів цілісності дослідження та комплексного використання відповідних методів дослідження; концептуальних положень відносно різних аспектів теорії творчості; оптимального використання методологічних підходів (системного, феноменологічного, антропологічного, аксіологічного, особистісно орієнтованого, діяльнісного, технологічного, акмеологічного, культурологічного, креативного) та необхідних для дослідження принципів і методів діалектичного зв’язку об’єктивних і суб’єктивних факторів творчого розвитку особистості.
Розгляд методологічних засад щодо проблеми творчого розвитку особистості дав підстави для визначення і обґрунтування таких важливих щодо творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва підходів, як: системний, особистісний, діяльнісний і креативний.
2. Виявлено, що проблеми професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, все більше вивчаються і аналізуються дослідниками у контексті їх історичного становлення та сучасного стану.
Це допомагає усвідомлювати, що витоки професійного становлення вчителів образотворчого фаху, як “прадавніх”, “ренесансних”, “просвітницьких”, так і наступних за ними століть, успішно використовуються у нашому сьогоденні та широко актуалізуються у сучасній мистецькій освіті та теорії творчості.
Водночас констатовано, що очевидною та гострою є потреба в удосконаленні професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва та її оптимізація з метою подолання існуючого до цього часу функціонування формалізованих підходів у межах вузького професіоналізму шляхом забезпечення їх творчо-стимулюючої спрямованості.
З’ясовано, що в сучасних умовах значущість, важливість та необхідність професії вчителя образотворчого мистецтва, спрямованої насамперед на навчання, виховання й особистісно-творчий розвиток підростаючого покоління, сьогодні справедливо набувають загальносуспільного визнання, оскільки саме вчитель може значною мірою професійно сформувати основи творчого розвитку особистості та визначити системність, цілісність і послідовність цього процесу.
Виявлено, що сьогодні для ефективного професійного становлення майбутніх учителів образотворчого мистецтва важливо відповідно до сучасних вимог систематизувати та ґрунтовно й ефективно здійснювати його професійну підготовку передусім з метою подальшої результативної передачі своїм вихованцям тих знань, умінь, навичок та досвіду, якими він володіє сам.
З’ясовано, що при вивченні проблем, пов’язаних з професійною підготовкою майбутніх учителів образотворчого мистецтва, наявна суперечність, коли при необхідності переорієнтації пізнавально-інформаційного спрямування такої підготовки на розвивально-творче, об’єктивно існує ситуація, коли на практиці переважним залишається акцентування уваги на першій з них.
Визначено, що попри позитивні досягнення в галузі мистецької освіти в багатьох вітчизняних вищих навчальних закладах професійна підготовка студентів досі базується переважно на навчально-репродуктивних видах діяльності, все ще замало часу відводиться на їхнє оволодіння методикою навчання образотворчого мистецтва і самостійну роботу та практично зведена до мінімуму творча спрямованість професійно-педагогічної діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
3. Визначено, що доцільною та своєчасною є розробка і широке впровадження системи методичної підготовки до професійно-педагогічної діяльності майбутніх учителів образотворчого мистецтва, яка сприяє конструктивному вирішенню проблем не лише усунення з навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів зазначеного вище явища, але й вдосконалення педагогічної майстерності та творчого розвитку всіх без винятку майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
Проведений дослідницький пошук дав змогу представити власний варіант системи методичної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності.
До структури цієї системи увійшли такі складові, як:
- професійно-педагогічна діяльність майбутніх учителів образотворчого мистецтва (на уроках, позакласних заняттях, виховних заходах з образотворчого мистецтва та у творчій діяльності);
- творчий розвиток майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі їхньої професійної підготовки у ВНЗ;
- здійснення образотворчої діяльності (пізнавальна, практична, оцінна, колективна, творча);
- оволодіння методикою навчання образотворчого мистецтва у навчальних закладах різних типів.
До змісту системи методичної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності було включено відповідні форми і методи, освітні технології та навчально-методичне забезпечення означеного процесу, що включає різноманітні навчальні програми з образотворчого мистецтва для загальноосвітніх навчальних закладів; навчальні, методичні та наочні посібники як для вчителів, так і для учнів; відповідні підручники і методичні рекомендації та орієнтовні розробки уроків і позакласних занять.
Було введено й основні складові педагогічної майстерності вчителя образотворчого мистецтва (гуманістичну спрямованість, професійну компетентність, педагогічно-творчі здібності та педагогічно-творчі техніки), що сприяло не лише ознайомленню студентів із базовими поняттями педагогічної майстерності, але і уможливило процес практичного набуття ними відповідних якостей.
Систему методичної підготовки студентів до професійно-педагогічної діяльності було експериментально перевірено та успішно впроваджено у семи вищих навчальних закладах України.
Було також підтверджено пріоритетне значення методики навчання образотворчого мистецтва у навчальних закладах різних типів, оскільки її як першочергову в процесі професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва визнали 63% реципієнтів. Саме ця частина учасників експериментального дослідження продемонструвала достатньо високий рівень свого творчого розвитку, професійної компетентності та педагогічної майстерності.
4. Обґрунтовано критерії, показники та критеріальні рівні творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, а саме:
- особистісно-мотиваційний критерій (цілісність; гармонійність, цілеспрямованість, спонтанність, достатній рівень культури та естетичної підготовленості, широта естетичних потреб та інтересів, спроможність ризикувати; сформованість мотивації відносно самовдосконалення та творчої самореалізації);
- когнітивно-праксіологічний критерій (наявність систематизованих знань у царині образотворчого мистецтва та теорії творчості, практичні уміння і навички у різних видах професійно-педагогічної і творчої діяльності, достатній ступінь розвитку спостережливості, логічного мислення, візуальної пам’яті, просторових уявлень, тактильних відчуттів, колірного зору, композиційних навичок);
- креативний критерій (якість творчого розвитку, розвиненість креативності майбутнього вчителя, достатній розвиток творчого мислення, інтелекту, творчої уяви, інтуїції, наявність естетичного досвіду і також мотивації щодо творчої самореалізації у професійно-педагогічній діяльності).
На основі критеріїв та показників творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва за допомогою визначених організаційних форм і методів було визначено три рівні розвитку досліджуваного феномену (високий, середній та недостатній) за кожним критерієм.
Розроблений комплекс критеріїв, показників і рівнів творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах надав можливість оцінити ефективність розробленої моделі цього поліаспектного процесу та зафіксувати як особистісні, так і професійно-педагогічні позитивні зміни, які відбулися під час професійної підготовки студентів ВНЗ.
5. Розроблено та експериментально перевірено модель творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого у вищих навчальних закладах. Впровадження до структури і змісту професійної підготовки студентів означеної моделі сприяло ефективності та осучасненню такої підготовки.
Розробка моделі творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва, метою якої було теоретичне обґрунтування і практичне застосування способів оптимізації означеного процесу та забезпечення ефективності професійної підготовки студентів образотворчих спеціальностей, у цілому довела можливість прогнозованого позитивного результату, а саме – сприяла якісному творчому розвитку майбутніх учителів з достатньо високим рівнем професійної компетентності та педагогічної майстерності.
Впровадження моделі творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у ВНЗ здійснювалася у навчально-виховному процесі базових вищих навчальних закладів України відповідно до таких її структурних компонентів, як: психолого-педагогічна і професійна підготовка; формування обсягу знань з теорії мистецтва і теорії творчості; набуття досвіду з професійно-педагогічної й творчої діяльності; методична підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва до професійно-педагогічної діяльності.
Практична реалізація моделі творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах, яка здійснювалася впродовж особистісно-орієнтаційного, професійно-оптимізуючого та творчо-стимулюючого етапів, довела, що творчий розвиток майбутніх учителів образотворчого мистецтва може бути успішним за умов використання системного, особистісного, діяльнісного і креативного методологічних підходів, котрі визначатимуть актуалізацію концептуальних засад та теоретичних основ педагогічного процесу як творчого з обов’язковим урахуванням відповідних закономірностей, особливостей і необхідних складових.
Тобто при послідовній і систематизованій активізації усіх можливих творчо спрямованих процесів у мистецькій освіті цілком вірогідною може бути ситуація, коли творчий розвиток кожного майбутнього вчителя образотворчого мистецтва здійснюватиметься на постійній основі.
6. На підставі вивчення та аналізу теоретичних і методичних основ творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого з’ясовано, що для успішного та ефективного здійснення означеного процесу кожному студенту, майбутньому вчителеві образотворчого мистецтва, необхідно використовувати весь арсенал ефективних педагогічних впливів, засобів, форм, методів та освітніх технологій.
Ознайомлення з об’єктивним станом творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вітчизняних вищих навчальних закладах дало змогу експериментально перевірити та підтвердити актуальність і беззаперечність здійснення його оптимізації.
Визначено та експериментально перевірено способи оптимізації творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Зроблено висновок, що у сучасних умовах оновлення національної системи освіти творчий розвиток майбутнього вчителя образотворчого не лише можливий, але навіть необхідний як для самих педагогів і їхніх численних учнів, так і для суспільства у цілому. Це дало змогу стверджувати, що:
а) творчо розвинена особистість учителя образотворчого мистецтва може відігравати визначальну роль у підвищенні рівня мистецької освіченості, формуванні загальної і естетичної культури та творчого розвитку підростаючого покоління;
б) змістовне наповнення професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва потребує перегляду за рахунок зміни домінант творчої спрямованості та методики навчання образотворчого мистецтва, а також опанування теоретичних положень мистецької освіти, педагогічної психології і теорії творчості;
в) професійна підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах має базуватися як на загальній психолого-педагогічній основі, так і з огляду на специфіку мистецьких дисциплін – на усвідомленому набутті педагогічної майстерності та навичок і умінь щодо творчої самореалізації у професійно-педагогічній діяльності;
г) інтегративні підходи в сучасних педагогічних умовах є найбільш оптимальним і результативним способами опанування образотворчого мистецтва як важливої частини полікультурного простору як для студентів, працюючих вчителів образотворчого мистецтва, так і для учнів різного віку;
д) у сучасній системі безперервної освіти об’єктивно існують фактори, що можуть сприяти суттєвому вдосконаленню не тільки змісту професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва загалом, але і їхнього творчого розвитку зокрема.
Технологія розвитку креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва сприяла забезпеченню ефективності процесу оптимізації творчого розвитку студентів у процесі їхньої професійної підготовки у вищих навчальних закладах. Означена технологія уможливила розширення кола креативних освітніх технологій і досягнення достатнього рівня творчого розвитку студентів та їхню підготовку до подальшого творчого саморозвитку не лише під час навчання у ВНЗ, але і впродовж усього життя.
Розроблена технологія розвитку креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва виявилася ефективною ще й тому, що вона підтвердила необхідність забезпечення продуктивної позиції педагога у професійно-педагогічній діяльності, що має бути зорієнтованою на одержання творчими засобами позитивного кінцевого результату.
7. Розроблено та впроваджено навчально-методичне забезпечення з підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, що складалося з: методичних посібників “Образотворче мистецтво в початковій школі”, “Підготовка вчителя образотворчого мистецтва” та експериментальної інтегрованої програми з образотворчого мистецтва для початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів, методичних рекомендацій для студентів і працюючих вчителів образотворчого мистецтва з методики навчання образотворчого мистецтва.
У процесі дослідно-експериментальної роботи також здійснювалося проведення семінарських і практичних занять та тренінгів з творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва (“Формування цілісної творчої особистості у сучасних умовах”, “Творче мислення, його основні закономірності та різновиди”, “Інтелект у структурі творчого мислення особистості”, “Інтуїція – невід’ємна якість творчо розвиненої людини”, “Уява як важливий фактор творчого розвитку особистості”, “Асоціювання – ключ до активізації творчої уяви”, “Значення досвіду в творчому розвитку особистості”, “Методична підготовка до професійно-педагогічної діяльності вчителя образотворчого мистецтва”, “Умови успішної педагогічної діяльності вчителя образотворчого мистецтва”, “Форми і методи навчання образотворчого мистецтва у загальноосвітніх навчальних закладах”, “Креативні освітні технології у професійно-творчій діяльності вчителя образотворчого мистецтва”, “Культивування креативності особистості вчителя образотворчого мистецтва як нова освітня технологія”, “Інтеграція мистецтв у структурі педагогічної діяльності вчителя мистецького фаху”, “Способи оптимізації творчого розвитку вчителя образотворчого мистецтва” та інші) і з впровадження у педагогічну практику креативних освітніх технологій, в тому числі – технології розвитку креативності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва, а також з організації і проведення педагогічно-творчого проектування, моделювання, творчо-розвивальних вправ та ігор.
Зазначене навчально-методичне забезпечення було успішно впроваджено до процесу навчання і професійної підготовки студентів – майбутніх учителів образотворчого мистецтва на художньо-графічних, педагогічних і мистецьких факультетах базових вищих педагогічних та гуманітарних навчальних закладів, національних академій мистецтва та у педагогічних коледжах.
Підведення підсумків здійсненої дослідно-експериментальної роботи надали підстави для ствердження, що мета дослідження досягнута, усі визначені завдання вирішені, положення загальної та часткових гіпотез доведені.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми творчого розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва у вищих навчальних закладах.
Подальшого вивчення потребують проблеми застосування евристично-технологічних підходів у професійно-педагогічній діяльності учителів мистецьких дисциплін, організації тренінгового забезпечення процесу творчого саморозвитку студентів вищих педагогічних навчальних закладів, майбутніх учителів образотворчого мистецтва, педагогічні умови творчої самореалізації викладача вищого навчального закладу при викладанні мистецьких дисциплін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер Г. Лекции по аналитической психологии / Герхард Адлер; [пер. с англ. С.А. Удовик]. – М.: Рефл.-бук ; К.: Ваклер, 1996. – 278, [3] с.
2. Айзенк Г. Интеллект : новый взгляд / Г. Айзенк // Вопросы психологии. – 1995. – № 1. – С. 111-131.
3. Айзенк Г. Универсальные тесты профессора Айзенка / Ганс Юрген Айзенк. – СПб.: Стелла, 1996. – 144 с.; илл.
4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія : підруч. для студ., викл. вищ. навч. закл. / Анатолій Михайлович Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 550 с.
5. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство : художник, педагог, школа : кн. для учителя / Александр Данилович Алёхин. – М.: Просвещение, 1984. – 160 с.
6. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука : теория решения изобрет. задач : [монография] / Генрих Саулович Альтшуллер. – М.: Наука, 1979. – 175 с.
7. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике / Шалва Александрович Амонашвили. – М.: Изд. дом Шалвы Амонашвили, 1996. – 496 с.
8. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды : в 2-х т. / Борис Герасимович Ананьев. – М.: Педагогика, 1980. –
Т.I. – 1980. – 232 с.
9. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности : основы педагогики творчества / Валентин Иванович Андреев. – Казань : Казанский университет, 1988. – 236, [2] с.
10. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития : инновационный курс / Валентин Иванович Андреев. – Казань : Казанский гос. ун.-т, – 1996. – 563 с.
11. Анікіна Н.О. Педагогічна підтримка обдарованості / Н.О. Анікіна. – К.: Шкільний світ, 2005. – 128 с.
12. Анохин П.К. О творческом процессе с точки зрения физиологии // Художественное творчество : вопросы комплексного изучения : человек – природа – искусство : [сб. науч. тр.] / П.К. Анохин ; АН СССР, научный совет по истории мировой культуры. – Л., 1982.– С. 203– 215
13. Антонова О.Є. Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах : дис…. доктора пед. наук : 13.00.01 / Антонова Олена Євгеніївна. – К., 2008. – 540 с.
14. Антонович Д. [Навчання в мистецькій школі] / Д. Антонович, С. Марко.// VI Міжнародний конгрес рисунку й ужиткового мистецтва. – Прага, 1931. – С. 357-359.
15. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво : навч. посіб. для. студ. пед. ін-тів / Євген Антонович Антонович, Раїса Володимирівна Захарчук-Чурай, Михайло Євгенович Станкевич. – Львів : Світ, 1993. – 272 с.
16. Антонович Є.А. Педагогічне керівництво образотворчою діяльністю школярів : курс лекцій. – Івано-Франківськ : Прикарпатський університет, 1995. –
Ч. II : Педагогічне керівництво декоративно-прикладною діяльністю школярів : навч. посібник. – 1995. – 116 с.
17. Антонович Є.А. Художні техніки у школі : навч.-метод. посіб. для студ. художньо-графічних фак. вищ навч. закл. / Є.А. Антонович, В.І. Проців, С.П. Свид. – К.: ІЗМН, 1997. – 310 с.
18. Антонович Є.А. Художні техніки у школі: спецкурс./ Є.А. Антонович, С.П. Свид, В.І. Проців. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет, 1994. –
Ч. І : Курс лекцій. – 1994. – 248 с.
19. Антонович Є. Збірник практикумів з художньо-графічних дисциплін / В. Шпільчак, Н. Саваріна Н. Грач. – Івано-Франківськ : Прикарпатський університет, 1995. –
Ч. I : Основи художнього конструювання. Основи композиції.
Педагогічна практика : навч. посібник. – 1995. – 152 с.
20. Аристотель. Об искусстве поэзии / Аристотель; пер. с др. греч. – М.: Гос. изд-во худ. литературы, 1957. – 184 с.
21. Аристотель. Поэтика; Риторика : [философия] / пер. с греч. В. Аппельрот, Н. Платонова. – Спб.: Азбука, 2000. – 346, [2] с. – (Азбука-классика)
22. Аристотель. Сочинения. В 4 т. (Серия «Философское наследие»). М.: Мысль, 1975 – 1983. –
Т.1. / Ред. и вступ. ст. В. Ф. Асмуса. – 1975. – 552 с.
23. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Рудольф Арнхейм; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1984. – 386 с.
24. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства / Рудольф Арнхейм; пер. с англ. – М.: Прометей, 1994. – 352 с.
25. Арт-терапія засобами кольору : метод. рек. до вивчення курсу «Арт-терапія» для студ. ВНЗ спеціальності 7.040100 “Психологія” / за ред. І.Г. Черкесової. – Миколаїв : ІЛІОН, 2005. – 68 с.
26. Арт-терапия – новые горизонты / под ред. А.И.Копытина. – М.: Когито-Центр, 2006. – 336 с.
27. Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем-Академией / В. Аскочинский. – К.: Ун-т тип, 1856. – 370 с.
Ч.І. – 1856. – 567 с.
Ч.ІІ. – 1856. – 567 с.
28. Ассаджоли Р. Психосинтез : теория и практика : от душевного кризиса к высшему “я” / Роберто Ассаджоли; пер. с англ. – М.: REEFL-book, 1994. – 311, [2]. с.
29. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В.Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
30. Афанасьєв В. Товариство південно-російських художників (1890-1922) / Василь Андрійович Афанасьєв. – К.: Держвидав, образотворч. мистецтва і муз. літ УРСР, 1961. – 132 с.
31. Афоризмы старого Китая / сост. В.В. Малявин; пер. с кит. – М.: Наука, 1988. – 190, [2] с.
32. Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения / Юрий Константинович Бабанский. – М.: Знание, 1987. – 78, [2] с.
33. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения : общедидакт. аспект / Юрий Константинович Бабанский. – М.: Педагогика, 1977. – 254 с.
34. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса : метод. основы / Юрий Константинович Бабанский. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.
35. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса : (В вопросах и ответах) / Юрий Константинович Бабанский, Марк Матусович Поташник. – 2-е изд. перераб. и доп. – К.: Рад. Школа, 1983. – 287 с.
36. Бабенко В.С. Основи пластичної анатомії : програма для студ. спец. 7.010103 “Педагогіка і методика середньої освіти. Образотворче мистецтво”.– Полтава : ПДПУ, 1999. – 8 с.
37. Бабенко Л.В. Комп’ютерна графіка. навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Л.В. Бабенко, Т.В. Фурсикова. – Кіровоград: РВВ КДУ імені Володимира Винниченка, 2010. – 250 с.
38. Бакли Р. Теория и практика тренинга / Р. Бакли, Дж. Кэйпл. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.
39. Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание : опыт исследований на материале пространственных искусств / А.В Бакушинский. – М.: Новая Москва, 1925. – 240 с. – (Б-ка “Вестник просвещения”)
40. Баранова Е.В. Проблема самореализации личности (философско-культурологический аспект) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филос. наук : спец. 09. 00.09 – філософія науки / Е.В. Баранова. – М., 1992. – 17 с.
41. Барбіна Є.С. Формування педагогічної майстерності в системі безперервної педагогічної освіти : дис.... доктора пед. наук : 13.00.04 / Барбіна Єлизавета Сергіївна. – К., 1998. – 459 с.
42. Барнетт А. Род человеческий /Арнольд Барнетт; пер. с англ. И.В. Перевозчикова. – М.: Мир, 1968. – 280 с.
43. Баррет Дж. Выбор профессии : тесты способностей / Джордж Баррет; пер. с англ. – М.: АСТ, 2007. – 221 с.
44. Барышева Т.А. Креативный ребёнок : диагностика и развития творческих способностей / Т.А. Барышева. – Ростов – н /Д.:Феникс, 2004. – 413, [2] с.
45. Баткин Л.М. Леонардо да Винчи и особенности ренессансного творческого мышления : [монография] / Леонид Михайлович Баткин. – Л.: Искусство, 1990. – 415 с.
46. Бахтин М.М. Человек в мире слов / Михаил Михайлович Бахтин; [сост., предисл., прим.О.Е.Осовского]. – М.: Рос. открыт. ун-т, 1995. – 140 с.
47. Бачинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва / Сергій Бачинський. – К.: Рад. школа, 1981. – 120 с.
48. Беда Г.В. Живопись и её изобразительные средства : [монография] / Георгий Васильевич Беда. – М.: Просвещение, 1977. – 188 с.
49. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты : рисунок, живопись, композиция : [учеб. пособ. для пед. ин-тов] / Георгий Васильевич Беда. – М.: Просвещение, 1981.
50. Беда Г.В. Цветовые отношения и колорит : введение в теорию живописи / Георгий Васильевич Беда. – Краснодар : Кн. изд., 1967. – 184 с.
51. Белкин А.С. Ситуация успеха : как её создать : кн. для учителя / Август Соломонович Белкин. – М.: Просвещение, 1991. – 168,[2] с.
52. Белов Б.С. Пути совершенствования методов преподавания изобразительного искусства в подготовке учителей начальных классов : (декоративное рисование применительно к факультетам педагогики и методики начального образования) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. филос. наук : спец. 13. 00.01. теория и история педагогики / Б.С. Белов. – М., 1981. – 16 с.
53. Бергсон А. Творческая эволюция : материя и память / Анри Бергсон; пер с фр. В.А. Флеровой. – Минск : Харвест, 1999. – 1407 с. – (Классическая философская мысль)
54. Бердяев Н.А. Философия свободы : смысл творчества / Н.А. Бердяев. – М.: Правда, 1989. – 607 с.
55. Бердяев Н.А. Философия творчества, культуры и искусства : в 2-х т / Николай Бердяев. – М.: Искусство, ИЧП Лига, 1994. – (Русские философы ХХ века)
Т.І. – 1994. – 541, [1] с.
Т.2. – 1994 – 508, [1] с.
56. Берн Э. Игры, в которые играют люди : психология человеческих взаимоотношений.; Люди, которые играют в игры : психология человеческой судьбы / Эрик Берн; пер. с англ. – Минск : ПРАМЕБ, 1992. – 384 с.
57. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем (Проблемы и методы психолого-педагогического обеспечения технических обучающих систем) / В.П. Беспалько. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1997. – 306 с.
58. Бех І.Д. Виховання особистості : у 2-х кн. / Іван Дмитрович Бех : – К.: Либідь, 2003. –
Кн. І : Особистісно-орієнтований підхід : теоретико-
технологічні засади. – 2003. – 278,[2] с.
59. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання : науко-метод. посібник. / І.Д. Бех. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
60. Бехтерев В.М. Бессмертие человеческой личности как научная проблема. Объективная психология / Владимир Михайлович Бехтерев; АН СССР, Ин-т психологии. – М.: Наука, 1991.– 475, [1] с.
61. Бєланова Р.А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна – США) : [монографія] / Римма Анатоліївна Бєланова; Національний унаверситет “Києво-Могилянська академія”. – К.: Центр практ. філософії, 2001. – 216 с.
62. Библер В.С. Мышление как творчество : введение в логику мысленного диалога / Владимир Соломонович Библер. – М.: Политиздат, 1975. – 399 с. – (Над чем работают и о чём спорят философы)
63. Бим-Бад Б.М. Педагогическая антропология : курс лекций / Б.М. Бим-Бад; Ун-т Рос. акад. образования. – М.: УРАО, 2002. – 204, [1] с. – (Библиотека антропологии)
64. Бичкова Л.В. Колористична культура античного світу : навч.-метод. посіб. /Любов Володимирівна Бичкова. – К.: Вища школа, 2003. – 135 с.
65. Бичкова Л.В. Формування базових знань з кольоознавства в учителів початкових класів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04. – професійна педагогіка / Л.В. Бичкова. – К.,1996. – 24 с.
66. Бичкова Л.В. Кольорознавство / Л.В. Бичкова, Н.С. Литвиненко. – Полтава : Полтава, 1990. –
Ч. ІІІ : Теорія кольорової гармонії : для спец. 2121 : педагогіка та
методика початкового навчання з додатковою спеціальністю
“Учитель образотворчого мистецтва”. – 1990. – 48 с.
67. Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв / Платон Олександрович Білецький. – К.:Рад. школа, 1973. – 128 с.
68. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій : дис.... доктора пед. наук : 13.00.04 / Богданова Інна Михайлівна. – К., 1998. –398 с.
69. Богомолов А.С. Античная философия / Алексей Сергеевич Богомолов. – М.: Моск. ун-т, 1985. – 361 с.
70. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Диана Борисовна Богоявленская. – Ростов- н/Д.: Ростовский университет, 1983. – 173 с.
71. Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности / Д.Б. Богоявленская // Вопросы психологии. – 1971. – № 1. – С. 144-146.
72. Бодалёв А.А. Как становятся великими или выдающимися? / А.А. Бодалёв, Л.А. Рудкевич. – М.: Ин-т психотерапии, 2003. – 285, [1] с. – (Советы психолога)
73. Божович Л.И. Проблемы формирования личности : избр : психол. труды /под. ред. Д.И. Фельдштейна; Лилия Ильинична Божович. – М.:Ин-т практ. психологии, 1995. – 352 с.
74. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання : шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями). навч.-метод. посіб. / Алла Бойко. – К.: ІЗМН, 1996. – 232 с.
75. Большая психологическая энциклопедия : самое полное современное издание : более 5000 психологических терминов и понятий / [А.Б. Альмуханова, Е.В. Гладкова, Е.В. Есина и др.]. – М.: Эксмо, 2007. –543 с.
76. Бондаревская Е.В. Теория и практика личностно-ориентированного образования / Е.В. Бондаревская. – Ростов-н/Д.: Феникс, 2000. – 181 с.
77. Брайт Л.Н. Развиваем интеллект / Леонард Брайт; пер. с англ. Н.Кириленко. – СПб: Питер, 1997. – 160 с. – (Азбука психологии)
78. Брушлинский А.В. Мышление // Брушлинский А.В. Ведение в психологию : учеб. пособие для студ. высш. закл. / под общ. ред. проф. А.В.Петровского. – М., 1996. – С.196-221.
79. Брушлинский А.В. Субъект : мышление, учение, воображение : избр. психол. труды / Андрей Владимирович Брушлинский ; Москов. психол. – соц. ин-т. – М.; Воронеж : МОДЭК, 2003. – 408 с. – (Психологи Отечества).
80. Бунге М. Интуиция и наука / Марио Бунге; пер. с англ. Е.А. Польского. – М.: Прогресс, 1967. – 187 с.
81. Буряк А. Мистецька школа – важливий чинник у культурному житті // Неділя. – 1931. – 29 листоп.(№ 89). – С. 3.
82. Бутнік-Сіверський Б.С. Українське радянське народне мистецтво (1917-1941 рр.) / Борис Степанович Бутнік-Сіверський. – К.: Наук. думка, 1966. – 221 с.
83. Бьюзен Т. Могущество духовного Интелекта / Т. Бьюзен; пер. с англ. Е.Г. Гендель. – Мн. : ООО Попури, 2004. – 240 с. ; илл., + вкл. 8 с.
84. Бьюзен Т. Могущество творческого интеллекта / Тони Бьюзен ; пер. с англ. – Минск : Попури, 2004. – 160 с. с ил.
85. Бьюзен Т. Суперинтеллект / Тони Бьюзен ; пер. с англ. – Минск : Попурри, 2007. – 400 с.: ил.
86. Вагин И.О. Умейте мыслить гениально / Игорь Вагин. – М.; СПб.: ПИТЕР, 2003. – 189, [1] с. – (Сам себе психолог).
87. Вазари Джорджо. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих / Джорджо Вазари. – Ростов-н/Д.: Феникс, 1998. –541 с. – (Исторические силуэты).
88. Варданян В.А. Теория и практика развития творческого потенциала личности /В.А. Варданян; под ред. член-кор. РАО, проф. Осовского Е.Г. – М.; Саранск : МГПИ, 1997. – 91 с.
89. Васильев С. Интуиция и творчество : философско-эстетический анализ / Стефан Васильев. – София : БАН, 1978. – 350 с.
90. Васильев С. Теория отражения и художественное творчество / Стефан Васильев ; пер. с болг., предисл. Г.Павлова. – М.: Прогресс, 1970. – 496 с.
91. Ващенко Г. Загальні методи навчання : підруч. для педагогів / Григорій Ващенко; Всеукр. пед. тов-во ім. Г. Ващенка. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – 410 с.
92. Введение в психологию : / Под общ. ред. проф. А.В. Петровского. – М.: Издательский центр “Академия”, 1996. – 496 с.
93. Велика ілюстрована енциклопедія історії мистецтв / пер. з англ. – К.: Махаон–Україна, 2007. – 512 с.
94. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе : контекстный подход / Андрей Александрович Вербицкий.– М.: Высшая школа, 1991. – 204, [3] с.
95. Вернадский В.И. Труды по всеобщей истории науки / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1988. – 476 с.
96. Вернадский В.И. Письма о научном творчестве / В.И. Вернадский // Вестник Российской Академии наук. – 1993. – №3. – С. 260-267.
97. Вернадский В.И. Жизнеописание : избр. труды / Владимир Вернадский. – М.: Современник, 1993. – 689 с. – (Воспоминания современников. Суждения потомков)
98. Вертгеймер М. Продуктивное мышление / Макс Вертгеймер; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987. – 336 с.
99. Ветлугина Н.А. Художественное творчество и ребёнок : кн. для учителя /Наталия Алексеевна Ветлугина. – М.: Просвещение, 1972. – 287 с.
100. Взаимодействие и интеграция искусств в полихудожественном развитии школьников : [cб. науч. ст.] / под ред. проф. Г.П. Шевченко и проф. Б.П. Юсова. – Луганск : ЛППИ, 1990. – 180 с.
101. Взаимодействие и синтез искусств : [сборник] / АН СССР, науч. совет по истории мировой культури; гл. ред. Д.Д. Благоев. – Л.: Наука, 1978. – 269 с.
102. Використання західного досвіду у шкільній освіті України / [сост. М.Г. Ярошевський, упоряд. Вяткіна Н.Б.]. – К.: Абрис, 2002. – 200 с.
103. Вишнякова В.Ф. Креативная психопедагогика. Психология творческого обучения /Валентина Федоровна Вишнякова. – Минск : Асвята, 1995. – 198 с.
104. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб. / за ред. В.Г.Кременя; [авт. колектив : М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д.Шинкарук, І.І. Бабін та ін.]. – Тернопіль : Навч. книга-Богдан, 2004 – 383 с.
105. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / [О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін.]. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
106. Вісник Львівської національної академії мистецтв : зб. наук. праць / за ред. Р.Т. Шмагало. – Львів : ЛНАМ, 1999. –
Спецвип. : Мистецька школа напередодні ІІІ тисячоліття. – 1999. –264 с.
107. Власова О.І. Педагогічна психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Олена Іванівна Власова. – К.: Либідь, 2005. – 399, [1] с.
108. Волкова Е.В. Произведения искусства – предмет эстетического анализа / Елена Васильевна Волкова; под ред. М,Ф. Овсянникова. – М.: МГУ, 1976. – 286 с.
109. Волкотруб И.Т. Основы художественного конструирования. Моделирование материалов и биоформ / И.Т. Волкотруб. – К.: Вища школа, 1982. – 152 с.
110. Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові : до 75-ліття заснування : наукові статті, каталог виставки / упоряд. : Л. Волошин, З. Грушовець; Нац. музей у Львові; Благод. фонд “Олекса Новаківський та його мистецька школа” [ та ін.]. – Львів, 2000. – 78 с.
111. Воспитание к свободе. Педагогика Рудольфа Штейнера. Из опыта международного движения вальдорфских школ. / Текст: Франц Карлгрен. – М.: Издательство Московског