ХАРЧЕНКО ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ. КРИЗА СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ: ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Краткое описание

ХАРЧЕНКО ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "КРИЗА СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ: ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ "

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ХАРЧЕНКО ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ
УДК 328.182
КРИЗА СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ: ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ
23.00.02 – політичні інститути та процеси
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Науковий керівник:
Шляхтун Петро Панасович,
докторфілософськихнаук,
професор
Київ – 2014
2
ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ОСНОВНІ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ
ДЕРЖАВИ ................................................................................................................. 10
РОЗДІЛ 2
ЧИННИКИ ТА ФОРМИ ПРОЯВУ КРИЗИ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ .................... 63
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ ШЛЯХИ ТА ЧИННИКИ РЕФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ
ДЕРЖАВИ ............................................................................................................... 119
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................. 182
3
ВСТУП
Актуальність теми. Рoзвитoк coцiaльнoї дepжaви у 1950-1970-x poкax
вiдбувaвcя зa дocить cпpиятливиx умoв. Тaкими умoвaми, зoкpeмa, були: швидкe
зpocтaння пpoмиcлoвocтi, збiльшeння зapoбiтнoї плaти нaмймaниx пpaцiвникiв,
cтaбiльнicть eнepгeтичнoгo ceктopу, щo знижувaлo видaтки poдин. У цeй пepioд
eкoнoмiчнi умoви були cпpиятливими для фopмувaння coцiaльнoї дepжaви у
poзвинeниx дeмoкpaтичниx кpaїнax. Викopиcтaння уpядaми кeйнciaнcькиx зaxoдiв
cпpиялo збiльшeнню piвня зaйнятocтi i зpocтaнню зapoбiтниx плaт. Як нacлiдoк,
збiльшувaлиcя фoнди cтpaxувaння вiд coцiaльниx pизикiв. У peзультaтi дiї циx
чинникiв утвopилиcя кoaлiцiї нaймaниx пpaцiвникiв i cepeдньoгo клacу, якi
oтpимувaли пepeвaги вiд poзшиpeння coцiaльниx пpoгpaм. Дepжaвнi видaтки нa
фoнди coцiaльнoгo cтpaxувaння i coцiaльнi пpoгpaми oтpимaли coцiaльнo-пoлiтичну
лeгiтимнicть.
Із пepexoдoм дo пocтiндуcтpiaльнoгo cуcпiльcтвa eкoнoмiчнe зpocтaння
знизилocя. Внacлiдoк змiни cтpуктуpи виpoбництвa пpoмиcлoвicть бiльшe нe
пoтpeбувaлa вeликoї кiлькocтi тpудoвиx pecуpciв. Цe пpизвeлo дo cкopoчeння
зaйнятocтi poбiтникiв iз низьким piвнeм квaлiфiкaцiї. Мacoвe вxoджeння жiнoк нa
pинoк пpaцi пopушилo тpaдицiйну cиcтeму coцiaльнoї дoпoмoги: якщo paнiшe
дoгляд зa дiтьми тa oпiкa нaд лiтнiми людьми acoцiювaлиcя пepeвaжнo з пpaцeю
жiнoк як дoмoгocпoдapoк, тo тeпep зaдoвoлeння циx пoтpeб булo пepeклaдeнo нa
дepжaву.
У 1970-x poкax ввaжaлocя, щo кpизoвi пpoцecи пoв’язaнi iз “poзшиpeнням”
coцiaльнoї дepжaви. Вiдпoвiднo для уpeгулювaння кpизи булo зaпpoвaджeнo
пoлiтику “cкopoчeння” coцiaльнoї дepжaви у США тa Вeликiй Бpитaнiї, a нaдaлi – i в
iншиx кpaїнax. Дo cepeдини 1990-x poкiв дocлiдники coцiaльнoї дepжaви
зocepeджувaли увaгу нa її кpизi тa мoжливocтяx “cкopoчeння” як cпocoбу
пoпepeджeння нacтупниx кpизoвиx явищ. Дocлiджeння зocepeджувaлиcя нa
виpiшeннi пpoблeми cтpaxувaння нaceлeння вiд нoвиx coцiaльниx pизикiв
4
(бeзpoбiття, пoшуку бaлaнcу мiж poбoтoю i пpивaтним життям) i пoшукoм
eфeктивнoї мoдeлi eкoнoмiчнoї пoлiтики. Як нacлiдoк, вiдбувcя пepexiд вiд
кeйнciaнcькиx пpинципiв eкoнoмiки дo мoнeтapнoї нeoлiбepaльнoї eкoнoмiки з
мeтoю бopoтьби з iнфляцiєю, щo пoв’язувaлocя iз знижeнням poлi coцiaльнoї
дepжaви.
Пpoтe ці заходи нe змогли пoпepeдити фiнaнcoву кpизу 2008 poку тa poзв’язaти
пpoблeми, пoв’язaнi з eкoнoмiчними нacлiдкaми кpизи. Зaпpoпoнoвaний paнiшe
пiдxiд дo пoяcнeння пpичин i пepioдичнocтi кpиз, як чepгувaння coцiaлicтичниx
(coцiaл-дeмoкpaтичниx, щo acoцiювaлиcя iз “poзшиpeнням”) i лiбepaльниx
(кoнcepвaтивниx, щo acoцiювaлиcя зi “cкopoчeнням”) уpядiв, нe змiг пepeдбaчити
виникнeння нoвoї кpизи. Кoнцeпцiя “нoвoї пoлiтики” coцiaльнoї дepжaви тaкoж нe
змoглa виpiшити нacлiдки cучacнoї кpизи. Отжe, виникaє пoтpeбa в пepeглядi
питaння пpo cутнicть coцiaльнoї дepжaви, визнaчeннi пpичин її кpизи нa cучacнoму
eтaпi cуcпiльнoгo poзвитку тa шляxiв її пoдoлaння.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана у межах теми наукових досліджень
філософського факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка № 11 БФ041-01 “Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти
гуманітарного розвитку сучасного суспільства”.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – з’ясувати причини
виникнення кризи соціальної держави та визначити можливі шляхи її подолання.
Реалізації поставленої мети передбачає виконання наступних задач:
- з’ясувати сутність, причини виникнення та виокремити основні моделі
соціальної держави;
- визначити чинники кризи соціальної держави та форми її прояву;
- виявити основні шляхи подолання кризи соціальної держави;
- з’ясувати умови реалізації непопулярних реформ як способу подолання
кризи соціальної держави.
5
Об’єктом дисертаційного дослідження є соціальна держава як тип держави,
метою якої є подолання бідності населення, що виникає внаслідок переривання
трудового стажу (втрати здоров’я, роботи; старіння; пологів; нещасних випадків на
виробництві тощо), шляхом страхування від соціальних ризиків
Предметом дисертаційного дослідження є причини виникнення та шляхи
подолання кризи соціальної держави.
Методи дослідження. Для досягнення мети і вирішення наукових задач
застосовувалися наступні методи та підходи.
Системний метод дав можливість розглянути соціальну державу як певну
цілісність. Структурно-функціональний аналіз використовувався для з’ясування
функціональних залежностей елементів соціальної держави. Історичний метод
застосовувався для з’ясування особливостей становлення соціальної держави, а
також для виявлення умов протікання криз і способів їх усунення у попередні
періоди. Порівняння використовувалося для виявлення відмінностей між моделями
соціальної держави, а також для порівняння заходів щодо подолання кризи та
наслідків їх реалізації в різних країнах.
Окрім методів, дослідження ґрунтується на методологічному підході до
розуміння особливостей соціальної держави – політиці домінантної партії в уряді,
згідно з яким природа соціальної держави пов’язується із реалізацією урядової
політики політичними партіями в інтересах певного соціального класу.
Для виокремлення причин і чинників кризи соціальної держави як
методологічний підхід використовується теорія різновидів капіталізму, яка дає
змогу досліджувати соціально-економічні, інституціональні та політичні обмеження
і можливості реформування соціальної держави. Використання іншого підходу –
теорії перспектив – дає змогу дати відповісти на питання про те, чому політичні
актори вдаються до ризикових політичних рішень (реформування, політики
“скорочення” соціальної держави), та з’ясувати можливості здійснення реформ
щодо нейтралізації негативного впливу чинників кризи соціальної держави.
6
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є цілісною науковою
роботою, у якій автор, систематизуючи теоретико-прикладний матеріал, уперше
здійснив комплексний аналіз причин, форм прояву, чинників та шляхів подолання
кризи соціальної держави. Це дало змогу обґрунтувати наступні положення, що
містять новизну та виносяться на захист:
- уточнено типологію моделей соціальної держави як поділ на цільову,
корпоративну та універсалістську. Обґрунтовано, що критерієм виокремлення
моделей соціальної держави є частка населення (цільові групи), яка охоплюється
соціальним страхуванням: все населення; певні соціальні групи відповідно до їх
професійної належності та групи ризику; нефіксовані соціальні групи, допомога
яким надається за настання певних умов і з метою вирішення конкретних завдань.
Відповідно, виокремлено три моделі соціальної держави: цільову, соціальне
страхування в якій надається певним цільовим групам, які найбільше цього
потребують, та має конкретне цільове призначення, досягнення якого скасовує
надання соціальної допомоги; корпоративну, соціальне страхування в якій засноване
на участі у професійних корпораціях; універсалістську, соціальне страхування в якій
надається на основі універсального принципу – всім громадянам від усіх соціальних
ризиків;
- вперше визначено поняття “криза соціальної держави” як неспроможності
соціальної політики держави досягти поставлених перед нею завдань та/або
дисбаланс між видатками та надходженнями до фондів соціального страхування.
З’ясовано, що криза соціальної держави пов’язується з недоліками її
функціонування: зниженням мотивації громадян до праці та виникненням
соціального утриманства; дисбалансом між надходженнями та видатками бюджету,
що викликає інфляцію та дефіцит бюджету. Виокремлено ознаки кризи:
недосягнення задекларованих соціально-економічних цілей; фінансування
соціальних програм за рахунок інших статей бюджету; перевищення видатків на
соціальні програми над надходженнями до фондів соціального страхування;
7
переважання негативних наслідків функціонування соціальної держави над
позитивними;
- поглиблено дослідження причин кризи соціальної держави, зокрема
визначено, що криза соціальної держави настає внаслідок дії зовнішніх (циклічний
характер розвитку економіки; боротьба соціально-політичних груп за владу; зміна
способів виробництва; глобалізація, що проявляється у конкуренції між країнами на
міжнародному ринку та у вільному русі робочої сили) і внутрішніх (демографічні
зміни; боргова модель фінансування фондів соціального страхування; надання
соціальної допомоги без тестування реальних потреб населення в такій допомозі;
невідповідність форм працевлаштування моделі соціальної держави) чинників. У
сукупності зовнішні та внутрішні чинники кризи соціальної держави виступають як
її причини. З’ясовано, що основними формами прояву кризи соціальної держави є:
виникнення дефіциту бюджету внаслідок дисбалансу між видатками на соціальну
політику та надходженнями до фондів соціального страхування; збільшення
зовнішніх позик, які витрачаються на фінансування соціальної політики; протести та
страйки проти скорочення та/чи реформування соціальної держави як засобу
подолання її кризи;
- визначено, що шляхами подолання кризи соціальної держави є як усунення її
наслідків, так і зниження впливу чинників, що її викликають. З’ясовано, що
подолання наслідків кризи ґрунтується на відновленні балансу між надходженнями
до бюджету та витратами на соціальну політику з метою виділення коштів на
реформування економіки та моделі соціальної держави. Обґрунтовано, що єдиним
способом збалансування бюджету є запровадження заходів “жорсткої економії” та
політики “скорочення” соціальної держави. Доведено, що для зниження впливу
чинників, які викликали кризу соціальної держави, необхідним є перехід до держави
соціальних інвестицій. Визначено п’ять напрямів політики соціальних інвестицій,
які попереджають виникнення кризи соціальної держави: узгодження пенсійного
віку та тривалості життя шляхом підвищення пенсійного віку; інвестиції в
підвищення якості освіти та надання професійної освіти, програми перекваліфікації;
8
інвестиції в спеціальну освіту; інвестиції в підвищення якості медичного
страхування; інвестицій у стимулювання народжуваності. З’ясовано, що
ефективність соціальних інвестицій досягається шляхом: охоплення всього
життєвого циклу та трудових відносин людини; формування резервних фондів для
цільових виплат громадянам, що дійсно цього потребують, під час перехідного
періоду; забезпечення високої якості програм соціального страхування;
- дістало подальшого розвитку положення про реформування соціальної
держави як результат політичного рішення політичних акторів. З’ясовано, що
реформування відбувається лише тоді, коли політичні актори оцінюють ризик від
впровадження непопулярних реформ меншим, ніж погіршення ситуації за
відсутності реформ. Для впровадження реформ політичні партії мають перейти до
технократичної моделі вироблення політики. Зменшення ризику втрати підтримки
виборців в результаті реформування соціальної держави досягається за допомогою
застосування стратегії уникнення звинувачень виборцями. Політичні партії мають
застосовувати три такі стратегії: маніпуляція процедурою, маніпуляція сприйняттям
і маніпуляція наслідками. Маніпуляція процедурою полягає в перенесенні
відповідальності за реформи з урядових політичних партій на інші органи, які
приймають участь в розробленні та реалізації реформ. Маніпуляція сприйняттям
передбачає формування у виборців оцінки реформування соціальної держави як
меншу втрату для себе, ніж відсутність реформування. Маніпуляція наслідками
полягає в розробці реформ, наслідки яких стосуються або окремих соціальних груп
та/або негативний вплив яких розтягнутий в часі.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Отримані
результати дослідження можуть бути використані для вирішення практичних
проблем: державними органами – для реформування соціальної політики;
політичними партіями – для отримання електоральних переваг. Результати
дослідження можуть бути використані також у педагогічній та науководослідницькій роботі. Зокрема, при розробці лекційних курсів із загальної теорії
9
політики, державного управління та спецкурсу “Соціальна політика”, а також
сприяти подальшому дослідженню означеної проблематики.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки
дослідження обговорювалися на Міжнародній науковій конференції “Дні науки
філософського факультету – 2012” (Київ, 18-19 квітня, 2012), Національному
політологічному конвенті МАСПН (України) (Українське відділення Міжнародної
асоціації студентів політичної науки, Київ, 15-16 березня 2012), Міжнародній
науковій конференції “Дні науки філософського факультету – 2013” (Київ, 16-17
квітня 2013), Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції
студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна – 2013” (Київ, 18-22
березня 2013), Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції
студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна – 2014” (25-28
березня 2014р.).
Публікації. Основні результати дослідження відображено у п’яти статтях, з
яких чотири – у фахових виданнях України, одна – у виданні України, яке включено
до міжнародних наукометричних баз даних, а також у чотирьох тезах доповідей на
наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків та списку використаних джерел (345 найменувань). Загальний обсяг
роботи складає 224 сторінки, обсяг основного тексту – 179 сторінок, список
використаних джерел – 43 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Сутнісною ознакою соціальної держави є страхування державою
громадян від соціальних ризиків, пов’язаних із втратою доходу, засобами соціальної
політики. Соціальна держава – це держава, метою якої є подолання бідності
населення, що виникає внаслідок переривання трудового стажу (втрати здоров’я,
роботи; старіння; пологів; нещасних випадків на виробництві тощо), шляхом
страхування від соціальних ризиків. Умовою ефективного функціонування
соціальної держави є узгодження соціальної політики з економічною політикою та
фінансовою спроможністю забезпечувати програми соціального страхування.
Становлення соціальної функції держави та формування соціальної держави
зумовлено наступними причинами: виникненням бідності внаслідок
неспроможності ринку до саморегулювання під впливом модернізації виробничих
відносин; невирішеністю проблем бідності найманих працівників, що призводило до
політичної нестабільності та революційної ситуації; виникнення інструментів
розподілу соціальних ризиків серед найманих працівників, що зменшує вартість
соціального страхування та підвищує його ефективність; збільшенням кількості
найманих працівників, що беруть участь у виборах, та орієнтацією політичних
партій на їх підтримку, що призвело до розширення гарантованих соціальних прав
громадян.
2. Основними моделями соціальної держави відповідно до принципів
забезпечення соціального страхування є: цільова, корпоративна, універсалістська.
Цільова модель передбачає соціальне страхування для вирішення конкретних цілей
(страхування окремих груп, яким найбільше потрібна допомога і лише від ризиків,
які є суттєвими та не можуть бути самостійно задоволені тощо). До переваг такої
моделі належить: незначне державне фінансування та підвищення мотивації до
працевлаштування і забезпечення власних соціальних потреб. Недоліком цієї моделі
є тяжіння до пролетаризації населення. Соціальне страхування в межах
корпоративної моделі забезпечується професійними внесками, а держава лише
177
регулює загальні умови. Серед переваг корпоративної моделі – надання страхування
відповідно до рівня страхового ризику та високий рівень мінімальної гарантованої
державною заробітної плати. Недоліком даної моделі є залежність від ринку праці та
значна соціальна стратифікація. Особливістю універсалістської моделі є те, що вона
передбачає соціальне страхування для всього населення від максимального числа
ризиків, але вимагає повної трудової зайнятості. Перевагою такої моделі є високий
рівень забезпечення умов життя громадян. Недоліком є високий рівень витрат на
соціальну політику та швидке настання кризи у випадку неефективності економічної
політики. Ця модель соціальної держави гарантує високу якість покриття державою
соціальних ризиків та їх компенсацію. Ефективність універсалістської моделі
залежить від спроможності держави забезпечувати економічний розвиток.
3. На сучасному етапі соціальна держава перебуває в стані кризи. Криза
соціальної держави – неспроможності соціальної політики держави досягти
поставлених перед нею завдань та/або дисбаланс між видатками та надходженнями
до фондів соціального страхування. Криза соціальної держави зумовлена дією
внутрішніх і зовнішніх чинників, які в сукупності виступають як її причини.
Зовнішніми чинниками кризи соціальної держави є: циклічний характер розвитку
економіки; боротьба соціально-політичних груп за владу; зміна способів
виробництва; глобалізація, що проявляється у конкуренції між країнами на
міжнародному ринку та у вільному руху робочої сили. Зовнішні чинники кризи
соціальної держави викликають дефіцит бюджету внаслідок невідповідності
видатків на соціальну політику економічним і фінансовим ресурсам. Це відбувається
у зв’язку з: економічною кризою; необґрунтованим розширенням соціальних
програм політичними партіями; зростанням безробіття внаслідок відсутності
кваліфікації у найманих працівників зі зміною виробничих відносин; збільшенням
конкурентоздатності за рахунок перенесення виробництва у регіони з дешевою
робочою силою або заниження реальної заробітної плати; міграційними процесами,
що призводять до надлишку найманих працівників із невідповідним рівнем
кваліфікації, соціального утриманства іммігрантів і еміграцією корінного населення
178
з метою зменшення податкового тиску. Внутрішніми чинниками кризи соціальної
держави є: демографічні зміни; боргова модель фінансування фондів соціального
страхування; надання соціальної допомоги без тестування реальних потреб
населення в такій допомозі; невідповідність форм працевлаштування моделі
соціальної держави. Вплив внутрішніх чинників кризи соціальної держави полягає
в: збільшенні частки споживачів соціальних програм відносно тих, хто робить
внески до соціальних фондів внаслідок старіння населення і зниження
народжуваності; збільшенні державного боргу на фінансування соціальних програм,
що збільшує дефіцит бюджету; поширення практики соціального утриманства
внаслідок необґрунтованого надання соціальної допомоги. Основними формами
прояву кризи соціальної держави є: виникнення дефіциту державного бюджету
внаслідок дисбалансу між видатками на соціальну політику та надходженнями до
фондів соціального страхування (США, Греція, Іспанія); збільшення зовнішніх
позик, які витрачаються на фінансування соціальної політики (Греція); протести та
страйки проти скорочення та/чи реформування соціальної держави як засобу
подолання її кризи (майже у всіх європейських державах).
4. Для подолання кризи соціальної держави необхідним є як усунення її
наслідків, так і зниження впливу чинників, що її викликають. Подолання наслідків
кризи ґрунтується на відновленні балансу між надходженнями до бюджету та
витратами на соціальну політику з метою виокремлення коштів на реформування
економіки та моделі соціальної держави. Єдиним способом збалансування бюджету
є запровадження заходів “жорсткої економії” та політики “скорочення” соціальної
держави. Заходи “жорсткої економії” – це обмежена в часі політика уряду,
направлена на зниження дефіциту бюджету шляхом підвищення податків на
банківські операції та окремі види товарів, зменшення кількості державних
службовців та їхніх зарплат разом із скороченням програм соціальної допомоги
(обмеження умов надання допомоги у зв’язку з безробіттям, пенсій і медичного
страхування). Це дає змогу узгодити витрати з надходженнями до бюджету та
створити резервні фонди для реформування економіки. Застосування політики
179
“скорочення” соціальної держави – заходів держави зі зменшення частки витрат із
державного бюджету в розрахунку на одиницю валового національного продукту на
програми з охорони здоров’я, допомогу з безробіття та пенсійне забезпечення.
Зниження видатків на основні напрями соціального страхування, які були
запроваджені при впровадженні соціальної держави, дає змогу привести витрати на
соціальне страхування у відповідність до економічних та фінансових ресурсів.
5. Для зниження впливу чинників, які викликали кризу соціальної держави
необхідним є перехід від моделі, заснованої на перерозподілі доходів і компенсації
соціальних ризиків, до моделі попередження виникнення соціальних ризиків та
індивідуальної відповідальності за їх подолання. Соціальна політика держави за
такої моделі набуває форми соціальних інвестицій. Основними напрямами
соціальних інвестицій, які попереджають виникнення кризи соціальної держави є:
по-перше, інвестиції в подолання негативних наслідків старіння населення шляхом
підвищення пенсійного віку з метою зменшення дисбалансу між працюючими та не
працюючими, враховуючи збільшення тривалості життя; по-друге, інвестиції в
зменшення безробіття внаслідок технологічних змін. Страхування від втрати роботи
має досягатися шляхом інвестицій у поєднання загальної та професійної освіти для
молоді та безробітних. Мінімальні виплати у зв’язку з безробіттям у поєднанні з
тестуванням потреб у таких виплатах підвищують мотивацію отримати роботу та не
розраховувати на соціальну допомогу; по-третє, інвестиції в спеціальну освіту для
іммігрантів з метою їх соціально-економічної інтеграції в суспільстві й зменшення
негативного впливу на соціальну державу; по-четверте, інвестиції в підвищення
якості медичного страхування, які повертаються у вигляді більшої тривалості
працездатності та надходженням податків, а також менших витрат на догляд за
літніми людьми; по-п’яте, інвестиції у стимулювання народжуваності з метою
досягнення позитивного балансу між працездатними і не працездатними. Це
досягається за рахунок системи догляду за дітьми, запровадження нетипових форм
працевлаштування для матерів, створення умов для догляду за дітьми для обох
батьків. Ефективне страхування від соціальних ризиків і гарантування повернення
180
соціальних інвестицій залежить від: охоплення всього життєвого циклу та трудових
відносин людини; формування резервних фондів для цільових виплат громадянам,
що дійсно цього потребують, під час перехідного періоду; високої якості програм
соціального страхування.
6. Реформування соціальної держави є комплексним заходом, який
охоплює: заходи “жорсткої економії”; політику “скорочення” соціальної держави та
зміну моделі соціальної держави. Реформування соціальної держави є ризикованим
для політичних партій. Ризик полягає у можливості втрати голосів під час виборів
внаслідок “скорочення” популярних соціальних програм. Умовами, які дають змогу
реформувати соціальну державу є: по-перше, оцінка політичними партіями ризику
від реформування (втрата голосів) меншим, ніж за відсутності реформування
(поглиблення кризи і звинувачення виборцями за погіршення свого становища); подруге, перехід політичних партій до технократичної моделі вироблення політики,
яка ґрунтується на вирішенні соціально-політичних проблем на довготривалий
період, а не на задоволенні короткотривалих інтересів виборців. Для зменшення
ризику втрати підтримки виборців у результаті реформування соціальної держави
застосовуються стратегії уникнення звинувачень виборцями: маніпуляція
процедурою, маніпуляція сприйняттям і маніпуляція наслідками. Маніпуляція
процедурою полягає в перенесенні відповідальності за реформування на інші органи
державної влади, наднаціональні структури або недержавні організації; на всі
політичні партії; на позапартійні органи. Високий рівень підтримки уряду та
урядової політичної партії дає змогу використовувати стратегію маніпуляції
сприйняттям, яка полягає у формуванні у виборців оцінки реформування соціальної
держави як меншу втрату для себе, ніж у разі відсутності реформування.
Маніпуляція наслідками застосовується для спрямування реформ на політично
слабко мобілізовані групи; підтримки певних категорій виборців із числа
прихильників опозиційних партій; розтягування реформ у часі для зниження
усвідомлення її наслідків; компенсації негативного впливу реформи у довготривалій
перспективі короткотривалими програмами соціальної допомоги. До даної стратегії
181
також належить здійснення реформи на початку політичного циклу, коли підтримка
урядових політичних партій є високою, а оцінка політичних партій виборцями
відбувається перед початком та під час виборчої кампанії.