МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: СТРУКТУРА, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ : МЕЖДУНАРОДНАЯ ИНФОРМАЦИОННАЯ ПОЛИТИКА: СТРУКТУРА, ТЕНДЕНЦИИ, ПЕРСПЕКТИВЫ

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна

УДК 327:659.44

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА:
СТРУКТУРА, ТЕНДЕНЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ

23.00.04 політичні проблеми
міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового
ступеня доктора політичних наук

Науковий консультант Білоусов М.М.
доктор історичних наук, професор

Київ – 2002

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………….. 3
Розділ 1 Теоретичні та методологічні проблеми
міжнародної інформаційної політики …………………………………..
16
Висновки до Розділу 1 …………………………...………………………………... 59
Розділ 2 Політична діяльність міжнародних універсальних організацій
у сфері глобальної комунікації ………………………………………….
63
2.1. Еволюція міжнародної інформаційної політики 1980-2000 років …………. 63
2.2. Політика інтелектуального співробітництва в діяльності ЮНЕСКО…..…… 96
Висновки до Розділу 2 ..………………………….………………………………... 112
Розділ 3 Європейська інформаційна політика …………………………………... 115
3.1. Інформаційний вимір європейських інтеграційних процесів ……………… 115
3.2. Регіональні концепції та моделі інформаціоналізму ……………………….. 128
3.3. Детермінанти національної інформаційної політики ………………………. 141
Висновки до Розділу 3 ………………………...…………………………………... 172
Розділ 4 Політичні імперативи європейських міжурядових організацій
в галузі інформації і комунікації …..……………………………………
175
4.1. Концепції інформаційної політики Ради Європи та Європейського Союзу 175
4.2. Стратегії організації Центральноєвропейська Ініціатива ………………….. 218
4.3. Інформаційна політика міжнародних спеціалізованих
та неурядових інституцій ……………………………………………………..
240
Висновки до Розділу 4 …………………………...………………………………... 267
Розділ 5 Інформаційні чинники міжнародної політики безпеки ……………….. 269
5.1. Політичні доктрини глобальної інформаційної безпеки …….……………... 269
5.2. Концепції регіональної інформаційної безпеки …………………………….. 291
Висновки до Розділу 5 …………………………...………………………………... 317
Розділ 6 Парадигми міжнародної інформаційної політики …………………….. 319
6.1. Трансформація зовнішньополітичної діяльності …………………………... 319
6.2. Економічні пріоритети політики інформаційного суспільства …………….. 336
6.3. Інституційні засади міжнародного інформаційного поля ………….………. 363
Висновки до Розділу 6 …………………………...………………………………... 400
Висновки …………………………………………………………………………… 403
Список використаних джерел ….…………………………………………………. 409
Додатки …………………………………………………………………………….. 451

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження наукової проблеми міжнародної інформаційної політики обумовлено прискореною еволюцією цивілізаційних процесів останньої чверті ХХ – початку ХХІ століття, глобалізацією комунікації, формуванням ідеології інформаційного суспільства, які вирішальним чином впливають на міжнародне середовище, радикально змінюють міжнародну політику, національні зовнішньо- і внутрішньополітичні доктрини, зумовлюють необхідність з’ясування пріоритетів та розробки оптимальних програм у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах міжнародного співробітництва. Інформаційна домінанта посилює ефект глобальної політики, визначає значущість країн у світовій ієрархії, виступає чинником міжнародних впливів, інструментом дипломатії та глобальної стратегії світового порядку.
Міжнародні організації та інститути (ООН/ЮНЕСКО, Рада Європи, Європейський Союз, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Центральноєвропейська Ініціатива, Світовий банк, Світова організація торгівлі, Європейський банк реконструкції та розвитку), неурядові асоціації, країни-члени, країни-партнери міжнародних організацій активізують політичні дискусії, обговорення актуальних проблем міжнародних відносин, обумовлених глобалізацією комунікації, з метою формування спільної стратегії та узгодження політичних рішень в умовах становлення інформаційного суспільства.
Тенденції глобального розвитку потребують комплексних, міждисциплінарних науково-аналітичних досліджень, визначення критеріїв міжнародної інформаційної політики, формування регіональних пріоритетів та національних концепцій, зумовлюють необхідність чіткого і детального з’ясування формально-змістових параметрів розвитку цивілізацій, як послідовних, системно пов’язаних дій, реалізація яких уможливила б перехід до сучасної парадигми міжнародних відносин. Для цього слід сформувати відповідну систему координат, побудовану на основі моделі міжнародної спільноти, в підґрунтя якої покладається універсальний пояснювальний принцип – своєрідне відображення інформаціональної концепції розвитку, яка обіймає увесь спектр проблем політичного, економічного, військового, соціокультурного, правового, технологічного характеру. У ХХ столітті в рамках західної цивілізації такі принципи були конкретизовані та конституйовані, що уможливлює їх використання як універсальних орієнтирів для демократичного будівництва і практичної реалізації світовою спільнотою основних прав і свобод в постіндустріальному суспільстві.
В основі універсального пояснювального принципу міжнародного розвитку лежить "орієнтація на людину, націю, глобальну спільноту, що утворюють категоріальний ряд", критерії і пріоритети якого є визначальними і надають глобальнокомунікаційним процесам характеру комплексних, системних, демократичних за своєю сутністю трансформацій. Глобальні трансформації визначають нові напрями наукових досліджень міжнародного виміру комунікацій, що знайшло відображення в зарубіжних концепціях глобальної цивілізації, доктринах постіндустріального (інформаційного) суспільства, теоріях впливу нових інформаційно-комунікаційних технологій на світову політику. Вітчизняні наукові досягнення у сфері глобалізації комунікації мають спорадичний характер, стосуються лише окремих проблем, а не комплексного розгляду феномену глобалізації комунікації і його впливу на міжнародні відносини та формування концепції міжнародної інформаційної політики.
Дисертаційна робота "Міжнародна інформаційна політика: структура, тенденції, перспективи" є одним з перших системних досліджень міжнародної інформаційної політики у вітчизняній науковій практиці, в якому обґрунтовано розвиток наукових традицій зарубіжної і національної глобалістики як концептуальної ідеології інформаційного суспільства, проаналізовано взаємодію комунікаційних процесів і сфери міжнародних відносин, розглянуто еволюцію світової інформаційної політики на глобальному, регіональному (європейському) та національному рівнях, визначено безпекові, зовнішньополітичні, соціально-економічні та інституційні критерії інформаційної складової сучасної цивілізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розбудова державності України" (номер держреєстрації 0196U015204), програми Інституту міжнародних відносин "Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови української держави" (номер держреєстрації 0197U003322).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб концептуально обґрунтувати сучасний стан і тенденції глобальних комунікаційних процесів, визначити їх вплив на світову, регіональну і національну політику, програмну діяльність міжнародних та європейських міжурядових організацій в рамках реалізації концепції глобальної цивілізації, європейської та євроатлантичної інтеграції в умовах становлення інформаційного суспільства, з’ясувати перспективи участі України в міжнародних проектах для запозичення досвіду розвинутих європейських країн у демократизації політичних інститутів, плюралізації суспільства, створенні інформаційної інфраструктури і поширенні стратегії інформаційної економіки та електронного врядування як чинників інтеграції країни в міжнародні політичні та світові комунікаційні процеси. Такий розгляд суті і специфіки актуальних для глобального розвитку проблем впливу нових комунікаційних технологій на міжнародні відносини має як концептуальний, так і прикладний характер. Він функціонально зорієнтований на прогностичне моделювання міжнародних відносин в інформаційному суспільстві, новий характер яких відповідає сучасним тенденціям глобального розвитку.
В основу дослідження покладено сучасні теорії інформаційної цивілізації, концепції транснаціоналізації, концентрації, конвергенції та "дигіталізації" в інформаційній сфері як провідних факторів світової політики. Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:
1) критично проаналізувати та систематизувати стратегії цивілізаційного розвитку, обумовлені глобальними комунікаційними процесами;
2) виявити і виокремити посутні складові концепцій та моделей міжнародного співробітництва в галузі інформації і комунікації;
3) відстежити та структуризувати на компаративному рівні основні пріоритети національної інформаційної політики країн Північної Америки, Західної, Цент-ральної та Східної Європи;
4) визначити і диференціювати роль та функції міжнародних організацій у формуванні і реалізації ідеології інформаційного суспільства як чинника міжнародного розвитку;
5) визначити і обґрунтувати проблему міжнародної інформаційної безпеки в умовах трансформації системи підтримання миру і світового порядку;
6) виявити рівні і складові впливу сучасних інформаційних технологій на політичну систему міжнародних відносин і дипломатичну діяльність;
7) комплексно представити стан і основні тенденції політики інформаційної економіки в контексті глобалізації, транснаціоналізації інформаційного бізнесу та актуалізації інформаційного сектору світового ринку;
8) визначити характерні особливості інституційних основ міжнародного обміну інформацією, відстежити ступені впливу глобальних комунікаційних процесів на права людини; проаналізувати тенденції розвитку глобальної інфоетики;
9) виявити основні виміри і взаємозалежність глобальних комунікаційних процесів та стану, тенденцій і перспектив становлення інформаційного суспільства як стратегії перспективного розвитку України.
Реалізація зазначених комплексних завдань здійснюється за допомогою дослідження:
• найсуттєвіших загальнотеоретичних концепцій постіндустріального розвитку світу з урахуванням феномену глобалізації комунікації, що уможливило формування методологічної основи для науково обґрунтованого аналізу і прогностичного моделювання міжнародних відносин.
• глобальнокомунікаційних чинників міжнародного розвитку та конкретизації альтернатив, створення реального уявлення про можливості трансформації системи міжнародних відносин; конкретизації таких відносин за галузевим принципом;
• ролі і місця України в глобальних і регіональних політичних процесах на основі факторів інформаційно-комунікаційної інтеграції і прогнозування перспектив становлення інформаційного суспільства як чинника включення України в глобальні цивілізаційні процеси.
Об’єктом дослідження є система міжнародних відносин в умовах глобалізації комунікації, коли глобальні проблеми значною мірою визначають мету і зміст найважливіших політичних рішень на всіх рівнях, оскільки виражають глибинні системні взаємозв’язки у сфері міжнародних відносин. Світова політика дедалі більше базується на пошуках ефективних механізмів вирішення глобальних проблем цивілізації, визначенні кола стратегічних цілей, які підкріплюються відповідними політичними заходами для їх ефективного досягнення, формування якісно нових моделей міжнародного співробітництва та концепцій нового політичного мислення.
Предмет дослідження. Основна увага в роботі надавалась дослідженню структури, тенденцій і перспектив міжнародної політики в галузі інформації і комунікації (міжнародної інформаційної політики), що дає можливість передбачити концептуальні прогностичні моделі або сценарії розвитку міжнародних відносин за глобальнокомунікаційним напрямком. Такий підхід до визначення предмету пояснюється тим, що інформаційна галузь міжнародних відносин набуває значення як системотворча домінанта, оскільки визначає зв’язки між країнами, взаємовпливи та міжнародну взаємодію, обумовлює нові виклики глобального розвитку, виступає визначальною складовою світових політичних процесів. Дослідження передбачає необхідність конкретизації термінів, що стосуються міжнародних інформаційних відносин, реалізації їх у матеріальних категоріях, які репрезентують відповідним чином сферу міжнародної комунікації, включаючи основні проблемні аспекти – політику, економіку, культуру, освіту, безпеку, державотворення, науку і технології, громадські контакти на міждержавному рівні.
Аналіз сутності цих проблем крізь призму міжнародних відносин, що трансформуються під впливом глобального запровадження нових інформаційних технологій, саме і є предметом наукового інтересу дисертації.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є загальні принципи об’єктивності, пріоритету конкретної істини, практичної доцільності та прогностики, які передбачають об’єктивне висвітлення і комплексний аналіз політичних та суспільних процесів на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.
Зокрема, в роботі використано загальні методи наукових досліджень, такі, як соціологічний, системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційний; загальнологічні – прийняття рішень, прогностичного моделювання та аналізу, а також емпіричний, герменевтико-політологічний та статистичний. При цьому в основу покладено герменевтико-політологічний метод аналізу як такий, що відповідає основним параметрам поставлених у дисертаційній роботі завдань, а також обраному об’єкту дослідження. Використання цього методу розширює потенційний діапазон вітчизняної політичної науки. Дослідження реалій міжнародної інформаційної політики здійснювалося з позицій загальних закономірностей, які визначають на сучасному етапі сутність і специфіку глобалізації комунікації як чинника міжнародного розвитку, обумовлюють інтеграційні і дезінтеграційні процеси в сучасному світі, а також домінуючі тенденції в останній чверті ХХ – на початку ХХІ століття.
Для аналізу був обраний критерій пріоритетних факторів міжнародних відносин в галузі інформації і комунікації, який застосовується в концептуальному прогностичному моделюванні для осмислення і оцінки нових глобальних тенденцій розвитку, усвідомлення детермінованої спрямованості процесів, у рамках яких формуються нові аспекти міждержавного співробітництва.
Особливу увагу приділено актуальній проблемі формулювання базових цінностей глобального інформаційного суспільства, що становлять своєрідну концептуальну парадигму осмислення, оцінки і корекції міжнародної інформаційної політики, визначають перспективи країн з різними рівнями розвитку.
Реалізація мети та завдань наукового дослідження обумовили також потребу комплексного аналізу теорій глобальної цивілізації та її цінностей, відповідних економічних факторів, чинників міжнародних інформаційних відносин та інституційних категорій. Це дало змогу систематизувати позитивні та негативні наслідки глобалізації комунікації на основі конкретизації реалій міжнародної політики і з’ясування міфологізації теорій. З позицій постіндустріальної концепції становлення глобального інформаційного суспільства, а також викликів, зумовлених науково-технологічним прогресом, розглядаються сучасні політичні орієнтації міжнародних універсальних неурядових інститутів, транснаціональних груп і національних утворень та осмислення ними сутності постіндустріального будівництва, ідеї глобальної цивілізації чи регіоналізації, самоізоляції від глобальних незворотних процесів. Ці гострі проблеми потребують виваженого, усвідомленого вибору суспільства і сприйняття міжнародною спільнотою нових ідеалів глобального цивілізаційного прогресу.
В прикладному контексті аналізувалися можливості вирішення комплексних проблем всього спектру міжнародних відносин у галузі інформації і комунікації, на формування яких, крім специфічних особливостей, впливають мегатенденції розвитку, історично визначений контекст комунікації, який, зокрема в європейському регіоні, обумовлюється цінностями, що складалися століттями. Саме тому істотну увагу приділено національним чинникам самовизначення в контексті глобальної комунікації.
Таким чином, йдеться про авторське поле дослідження, сприйняття проблеми як цілісної, але складно організованої системи зі своїми визначальними і супутніми параметральними вимірами, на вивченні функціонального стану яких та колізій їхніх взаємозв’язків і зосереджена увага роботи. Творчо застосований нелінеарний концептуальний підхід уможливив реалізацію поставленого завдання – довести на аналітичному рівні, що міжнародній інформаційній системі властиві адіабатичні виміри (коли суспільні явища змінюються значно повільніше, ніж базові змінні системи); що означена система має чітко виражені адитивні характеристики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження є одним із перших у вітчизняній науці, в якому комплексно розкрито і систематизовано ключові теоретичні і прикладні питання міжнародної інформаційної політики, подано авторську концепцію моделювання міжнародних відносин на засадах продукування певної системи ідей, базових для прогнозування цивілізаційного розвитку, тобто таких, які безпосередньо і опосередковано впливають на формування нової міжнародної системи взаємовідносин та взаємовпливів, дають підстави визначити формально-змістові ознаки, властиві об’єкту дослідження. Трансформаційні процеси розглянуто і структуровано з погляду впливу феномену глобалізації комунікації на міжнародному, регіональному та національному рівнях, відстежено інформаційні критерії за всім спектром міжнародних відносин.
У процесі розробки та апробації концепції було сформульовано і розкрито наступні положення, які містять наукову новизну і виносяться на захист, а саме:
1) Представлено концепцію взаємозв’язку та взаємовпливу глобальних трансформацій у галузі інформації та комунікації з погляду їх глибинного впливу на сферу міжнародних відносин і зміну світової політики; визначено роль нових інформаційно-комунікаційних технологій як каталізатора реформування політичної системи світу в умовах постіндустріального цивілізаційного розвитку.
2) На основі міжнародного досвіду обґрунтовано роль і значення концепції інформаційного суспільства для процесів міждержавного діалогу, визначено моделі та посутні пріоритети міжнародного розвитку на базі досягнень науки і високих технологій.
3) На засадах компаративного аналізу виявлено основні пріоритети регіональної (європейської) та національної інформаційної політики, з’ясовано вплив глобальних тенденцій на регіональному та національному рівнях, визначено відмінності інформаційних стратегій розвитку на прикладі країн Північної Америки, Західної, Центральної та Східної Європи
4) Комплексно представлено і досліджено нові форми діяльності і політичні доктрини міжнародних та неурядових організацій, їх вплив на реформування світової політичної системи, впровадження в національні стратегії і політичну практику ідеології глобальної цивілізації та інформаційного суспільства. Проаналізовано стан і тенденції розвитку громадського представництва як нових акторів міжнародних відносин, зумовлених активізацією міжнародних контактів і поглибленням співробітництва за допомогою глобальних мереж, зокрема, мережі Internet.
5) Обґрунтовано необхідність визначення критеріїв у галузі міжнародної інформаційної безпеки як глобальної проблеми світової політики, проаналізовано роль міжнародних організацій в системі підтримання миру і стабільності в європейському регіоні.
6) Визначено роль сучасних комунікаційних технологій та складові їх впливу на трансформацію сфери міждержавних відносин, з’ясовано можливості забезпечення зовнішньополітичних інтересів за допомогою глобальної мережі Internet.
7) З’ясовано вирішальність інформаційного чинника в глобалізації економічних відносин, формуванні політики мережевої (інформаційної) економіки, транснаціоналізації інформаційного сектору світового господарства.
8) Доведено необхідність запровадження міжнародних принципів інфоетики у сфері міждержавних відносин та здійснення регуляторної глобальної політики в галузі інформації і комунікації.
9) Виокремлено основні вектори політики європейських країн щодо України; зроблено принциповий висновок про необхідність вольових політичних рішень з метою використання інформаційного чинника для прогресивного розвитку держави і включення її у динамічні процеси міжнародної інтеграції.
Кожна з порушених у дослідженні проблем теоретично і практично значуща: а) вписується у контекст реалій глобального розвитку; б) відображає сутність і специфіку міжнародних інформаційних відносин; в) виступає необхідною складовою системного прогнозування і моделювання міжнародної інформаційної політики; г) окрім того, вперше впроваджено в науковий обіг матеріали з проблем міжнародної інформаційної політики 1990-2000 рр.
Принципова відмінність від тематично подібних (поодиноких) вітчизняних наукових розробок полягає в тому, що основний зміст дисертаційного дослідження ґрунтується на аналізі і конкретизації концептуальних підходів до визначення тенденцій трансформації міжнародних відносин і формування засад глобальної інформаційної цивілізації, на базі якої може бути побудовано нову політичну структуру і систему життєдіяльності міжнародної спільноти.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки можуть бути використані для подальших досліджень і розвитку нового наукового напряму міжнародних відносин; для формування доктрини української зовнішньої політики в контексті європейської інтеграції за умов становлення інформаційного суспільства, для вироблення концепцій міжнародного співробітництва владними та державними структурами: Верховної Ради України (в законотворчій діяльності Комітету з питань свободи слова та інформації); Міністерства закордонних справ України (у діяльності територіальних та функціональних управлінь); Державного комітету зв’язку та інформатизації України (для оптимізації міжнародної співпраці на рівні ЄС, НАТО, інших міжурядових інститутів та транснаціональних корпорацій); Державного комітету інформаційної політики, радіомовлення і телебачення (для забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі і запозичення досвіду європейських країн у формуванні національної інформаційної політики); Міністерства освіти України (для впровадження нових напрямів фахової підготовки). Одержано позитивні відгуки організацій на впровадження результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження апробовано і використано у вигляді нормативного курсу "Міжнародна інформація" спеціальності "міжнародна інформація" для вищих освітніх закладів: вперше в Україні створено методику, навчальні і навчальні робочі програми дисциплін "Міжнародна інформація", "Міжнародне інформаційне право", "Європейська інформаційна політика", "Європейське інформаційне право", "Актуальні проблеми міжнародної інформації" за напрямом підготовки "міжнародні відносини" для Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; методика і методологія дисципліни використовуються у практиці Рівненського інституту слов’янознавства КІСУ, Хмельницького державного університету, Ужгородського державного університету, Академії зовнішньої торгівлі та ін.; основні ідеї дослідження впроваджено також у соціальні проекти Київської державної адміністрації (проект формування інтелектуального потенціалу України на базі нової галузі освіти), в діяльність неурядових організацій (Благодійної організації сприяння міжнародній комунікації "Євроком", Інституту європейської інтеграції та інформаційного суспільства).
В роботі враховано також безпосередній досвід співробітництва автора дисертаційного дослідження з міжнародними, регіональними та національними інститутами: департаментом з проблем культури миру, прав людини і толерантності ЮНЕСКО (директор Л. Симонідес), Генеральним Директоратом Європейської Комісії Європейського Союзу з проблем інформаційного суспільства (директор ІІІ управління Дж. Метакідес), Директоратом інформаційних програм ЄС для країн Центральної і Східної Європи (експерт А. Шраг), департаментом з прав людини Ради Європи (експерт Е. Лоренс), Міжнародним центром боротьби з цензурою (заступник директора М. Смарт), Виконавчим Секретаріатом СНД (заступник директора департаменту зі співробітництва у сфері інформації і комунікації Б. Паньшин), Міністерством закордонних справ України, Національною Комісією у справах ЮНЕСКО (заступник голови комісії Т. Іжевська, перший секретар О. Цвєтков), Державним комітетом зв’язку та інформатизації України (начальник управління міжнародних зв’язків, європейської та євроатлантичної інтеграції З. Бахшалієва), Верховною Радою України (зав. секретаріатом комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації В. Іванина), Національним інститутом стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України (завідувач відділу Г. Перепелиця), установами Національної Академії Наук України (Інститут світової економіки та міжнародних відносин – Є. Камінський, Б. Канцелярук, А. Дашкевич, О. Зернецька; Інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України – А. Гуцал, М. Ожеван; Інститут історії НАН України – С. Віднянський), представництвами міжнародних організацій та фондів в Україні (Британська рада, Америка хауз, IREX-ПроМедіа, інформаційне бюро РЄ, інформаційно-документаційні центри ООН, ЄС, НАТО).
Результати дисертаційного дослідження викладено у доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна конференція "Мова і культура" (Київ, Україна, 25-28 травня 1992 року); Науково-практична конференція "Роль засобів масової інформації у суспільно-культурному процесі в Україні" (Київ, Україна, 24-25 квітня 1995 року); Міжнародна конференція "Вільна преса в демократичній державі" за участю Європейської Академії (Берлін ФРН) та Tacis Democracy Program (Київ, Україна, 25-28 квітня 1995 року); Міжнародна конференція "Демократичні реформи і засоби масової інформації" за участю Ради Європи, Міжнародної неурядової організації "Артикль – 19" (Міжнародний центр боротьби з цензурою), Національного білоруського центру стратегічних ініціатив "Схід-Захід" (Мінськ, Бєларусь, 7-8 грудня 1995 року); Міжнародна науково-практична конференція за участю фонду "Відродження" та Фундації "Суспільність" "Журналістика і проблеми формування нової політичної еліти в посткомуністичних країнах" (Київ, Україна, 18-19 січня 1996 року); Науково-практична конференція "Українська преса поза межами України" (Київ, Україна, 25-26 квітня 1996 року); Міжнародна конференція за участю Швейцарської телерадіокомпанії та Національної радіокомпанії України "Роль мас-медіа у плюралістичному суспільстві" (Київ, Україна, 17 травня 1996 року); Міжнародний семінар Європейського Союзу "ESPRIT–Мінськ – 97" за участю Директорату DG III ЄС, Виконавчого Секретаріату СНД, Центру інформаційних технологій СІТ (Мінськ, Бєларусь, 20-21 жовтня, 1997 року); Міжнародний семінар "Інформаційне суспільство: концепції побудови в країнах "нової демократії" (Москва, Росія, 19-20 листопада 1997 року); Міжнародний семінар "Європейський Валютний Союз та його значення для українських фінансових інститутів і корпорацій" (Київ, Україна, 2 грудня 1997 року); Міжнародна німецько-українська конференція "Телерадіомовлення у Європі – тенденції і перспективи на прикладі Німеччини і України" (Київ, Україна, 3 грудня 1997 року); Міжнародний семінар "Інформаційна безпека у сучасному світі" за участю Національного інституту стратегічних досліджень Ради національної безпеки та оборони України (Київ, Україна, 9-10 лютого. 1998 року); Міжнародний семінар "Ідеї демократії у сучасному світі" в рамках літньої школи Європейського гуманітарного інституту за участю Мерилендського університету (Мериленд, США), Інституту політичних наук (Ліон, Франція), Інституту політичних наук (Гренобль, Франція) (Мінськ, Бєларусь, 6-26 липня 1998 року); Міжнародний семінар "НАТО і українські медіа" (Київ, Україна, 16-17 грудня 1998 року); Міжнародний семінар "Права і свобода ЗМІ у демократичному суспільстві" за участю Комітету у справах ЗМІ ВР України та місії ОБСЕ в Україні" (Київ, Україна, 12 лютого 1999 року); Міжнародна конференція ЮНЕСКО "Демократичне управління і культура миру в країнах Східної, Центральної та Південно-Східної Європи" (Київ, Україна, 24-26 березня 1999 року); Міжнародний науково-освітній семінар "Нові медіа-технології" за участю Національних комісій ЮНЕСКО, країн-учасниць СНД, Спілки журналістів Росії, Інституту Європи РАН, Інституту міжнародного права та економіки (Москва, Росія) (Москва, Росія, 15-17 вересня 1999 року); Міжнародна науково-практична конференція "Особливості економічної політики в постсоціалістичних країнах в умовах стабілізації світової економіки (приклад України)" (Київ, Україна, 25-26 листопада 1999 року); Міжнародна конференція Ялта – 2000 "Європа в XXI столітті" (Ялта, Україна, 7-10 травня 2000 року); Міжнародна конференція "Права журналістів: європейський і національний контексти" за участю Британської Ради, Української правничої фундації, Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, Міжнародної кадрової академії (Київ, Україна. 25 травня 2000 року); Міжнародний семінар – круглий стіл політиків та експертів "Україна між Росією та Заходом: стратегія на початок XXI століття" за участю Атлантичної Ради України, Фонду Ф. Еберта та Міжнародного інституту гуманітарно-політичних наук (Київ, Україна, 19-20 червня 2000 року); Міжнародний конгрес "Інформаційне суспільство в Україні: стан, проблеми і перспективи" (Київ, Україна, 25-30 вересня 2000 року); Міжнародна конференція "Теорія і практика перехідного періоду до ринку: економіко-правовий міжнародний та інформаційно-технологічний аспекти" (Сніна, Словакія, Ужгород, Україна, 27-29 березня 2001 року); Міжнародна конференція "Міжрегіональний діалог у Європі: 2001 рік і на перспективу" (Київ, Україна, 26-28 квітня, 2001 року); Міжнародна конференція "Свобода і відповідальність засобів масової інформації і європейська перспектива" (Київ, Україна, 25-26 травня, 2001 року); Міжнародна конференція "Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці" (Луцьк – Люблін, Україна – Польща, 20-22 вересня 2001 року); Міжнародна конференція Європейський вибір України: внутрішні перетворення та пошук нової зовнішньої політики і ролі у сфері безпеки". (Київ, Україна, 8-10 листопада 2001 р.). Більшість з виступів і доповідей опубліковано.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені у 2 індивідуальних монографіях, 25 наукових статтях, 18 тезах доповідей та виступів, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми міжнародної інформаційної політики, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінантів міжнародної інформаційної системи в добу глобалізації. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути головні складові системи міжнародної інформаційної політики в динаміці їхнього розвитку, в тісній взаємодії комунікаційних процесів і сфери міжнародних відносин, через призму еволюції світової політики на глобальному, регіональному і національному рівнях. Нелінійна методологія аналізу дала можливість з’ясувати провідні політичні, соціально-економічні та інституційно-правові складові системи, що досліджувалась, і визначити її нинішній функціональний стан, який відповідно до параметральних характеристик можна кваліфікувати як транзитивний з незворотною динамічною перспективою розвитку.
Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Сучасний розвиток міжнародних відносин має комплексний, системний характер, якому повністю відповідають глобальні процеси концентрації інформації та комунікації. Визнання концепції "інформаційного суспільства" як третьої глобальної стадії цивілізаційного розвитку дає підстави вважати, що ця теорія стала результатом взаємодії і розвитку численних економічних, соціальних і політологічних концепцій другої половини ХХ століття, істотно вплинула на формування позицій міжнародних та національних інститутів щодо впровадження ідеології "інформаційного суспільства" в міжнародну та державну політику більшості країн світу. Дослідження показало, що на сучасному етапі склалася ситуація, коли, з одного боку, в умовах глобалізації посилюється конвергенція всіх параметрів міжнародного співтовариства а з іншого (одночасно) – відбувається розмежування світу за ознакою інформаційно-технологічного прогресу, формування світового андеґраунду, неоанархії та неолуддизму як прояву побічних наслідків інформаційної революції. Однак, як свідчить динаміка міжнародних процесів, глобалізація та її "локомотив" – глобалізація комунікації є одним із тих процесів, які об’єктивно обумовлені прогресом цивілізації і потребують ґрунтовних досліджень та мобільності як політичних рішень, так і суспільного розвитку.
2. Глобалізація комунікації, формування ідеології інформаційного суспільства, прискорена еволюція цивілізаційних процесів останньої чверті ХХ – початку ХХІ століття радикально змінюють стратегію розвитку і зовнішньополітичні доктрини європейських міжурядових інститутів, національних урядів і європейської спільноти. Основним рушієм інформаційного суспільства виступає глобалізм, для якого, за визначенням Й. Масуди, характерні три ідеї: почуття єдності людства, гармонія людини і природного середовища, поява глобального інформаційного простору без регіональних і національних кордонів. Процеси глобалізації комунікацій мають неоднозначні наслідки для міжнародної політики: з одного боку, вони забезпечують планетарні взаємозв’язки та взаємовпливи, сприяють демократизації глобального управління на противагу авторитаризму та ізоляціонізму, відкривають нові можливості для досягнення глобального добробуту; з іншого боку, технологічні зміни формують нові типи поляризації у сучасному світі, сприяють виключенню інформаційно бідних країн та національних спільнот із загального цивілізаційного процесу.
Концепція міжнародної інформаційної політики реалізується за допомогою міжнародної організації ЮНЕСКО, зміст якої полягає у прагненні міжнародного співтовариства спільно працювати над створенням нової політичної системи в рамках ідеології інформаційного суспільства. Концепція універсальної участі країн-членів ЮНЕСКО в процесах трансформації, що мають одночасно політичний, економічний і соціальний виміри, визначає ряд пріоритетів міжнародної політики Організації, спрямованих на створення умов для становлення глобального інформаційного суспільства, тобто забезпечує: 1) міжкультурний діалог цивілізацій; 2) розвиток інтелектуального потенціалу людства; 3) етику інформаційного суспільства; 4) етику живого світу; 5) освіту для всіх протягом всього життя.
Таким чином, ЮНЕСКО у структурі міжнародної інформаційної політики ХХІ століття стає важливим форумом міжнародних відносин, глобальною рушійною силою цивілізаційного розвитку на шляху взаєморозуміння і пошуку загальногуманістичних прийнятних рішень.
3. Міжнародний досвід становлення інформаційного суспільства дає можливість визначити регіональні і національні пріоритети та відмінності, шляхи координації політичної волі держав, які виявляються у поєднанні державних інтересів з ініціативою приватного сектору, у фінансуванні вільної конкуренції, розвитку інфоінфраструктури. Політики усвідомлюють, що інформаційне лідерство посилює ефект міжнародної політики, визначає значимість країн у світовій ієрархії, є вагомим фактором міжнародних впливів, інструментом дипломатії та стратегії міжнародного розвитку. Динамічні глобальні комунікаційні процеси обумовлюють моделі інформаційного суспільства, знакові характеристики перехідних процесів – політичні системи інформаційної доби, глобальну інфоінфраструктуру, законодавчу базу, соціальні пріоритети, нову економіку, культурну самобутність та ідентичність націй в цифровому світі.
"Глобалізація без врахування етичних і духовних цінностей, – підкреслив у посланні до Всесвітнього економічного форуму у Давосі-2000 Папа Римський Іоан Павло ІІ, – спричинить подальшу поляризацію в світі: країни з різним рівнем економічного розвитку будуть розвиватися окремо. Без відчуття солідарності мільйони людей почуватимуться обмеженими у своїх правах на сучасні інформаційні технології і нові знання, якщо прагнутимуть використати розвиток та прогрес заради свого добробуту".
Регіональні переваги визначаються спільними політичними інтересами, традиціями, культурою, економічною інтеграцією, колективною безпекою і миробудівництвом. Мета регіональної політики, за документами міжнародних організацій, полягає у консолідації національних ресурсів, координації діючих і майбутніх об’єктів "інфоструктури", ліквідації диспропорцій в інформаційних потоках, забезпеченні національної суверенності та культурної самобутності, інтеграції у міжнародний інформаційний простір і міжнародний розподіл праці.
4. Міжнародне співробітництво в рамках європейських міжурядових організацій надає можливість використати потенціал регіональних інститутів, які задекларували у своїх політичних документах важливу роль проблем, що постали перед людством у процесі переходу до нової ери. Європейські організації – Рада Європи, Європейський Союз, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі, Центральна Європейська Ініціатива, міжнародні спеціалізовані інституції та неурядові організації реалізують стратегії інформаційного суспільства, впровадження моделі e-Europe, підкреслюють необхідність національних підходів як складового компонента реалізації регіональної і глобальної інформаційної політики.
Тенденції міжнародного співробітництва за участю МСО та неурядових міжнародних організацій обумовлюються логікою глобалізації міжнародних відносин, появою широких представницьких контактів неурядового характеру, впливом сучасних засобів комунікації на взаємодію державних утворень і суспільних структур.
5. Проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структурі міжнародної інформаційної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку, реалізацію стратегій становлення глобального інформаційного (інтелектуального) суспільства, навіть саме існування цивілізації.
Феномен міжнародної інформаційної безпеки обумовлюється стратегічною спрямованістю інформаційних озброєнь проти критично важливих структур життєдіяльності і функціонування міжнародного співтовариства, визнання інформаційної зброї як нового глобального виду зброї масового ураження, катастрофічного за наслідками свого застосування, необхідністю створення міжнародного механізму протидії і попередження глобальних інформаційних війн в рамках політичної компетенції ООН, регіональних міжнародних організацій з проблем безпеки та оборони, політичних рішень на національному рівні.
Концепція регіональної політики інформаційної безпеки стала надзвичайно актуальною проблемою у прогресуючому світовому розвитку цивілізації. Глобалізація комунікації та трансформація світової системи міжнародних відносин обумовлюють позиції країн НАТО та ОБСЄ щодо інформаційного виміру європейської безпеки, сприяють взаєморозумінню і пошуку спільних рішень щодо протидії інформаційним та комунікаційним загрозам, визначають пріоритетами політики безпекових інституцій – забезпечення сталого миру в регіоні, становлення інформаційного суспільства, нової економіки та міжкультурних відносин.
6. Зміна парадигми в науці та зсуви у громадській свідомості вплинули на методи і результати прогнозування міжнародних відносин, трансформували систему чинників, основоположних для прийняття і реалізації зовнішньополітичних рішень, призвели до перегляду пріоритетів зовнішньої політики окремих країн в контексті глобальних проблем сучасності. Інформаційна парадигма сучасного розвитку виступає як парадигма політичної дії, як система оцінок політичної і соціально-економічної ситуації на основі яких формулюються і аргументуються задачі для практичної діяльності на національному і глобальному рівнях.
Трансформація забезпечення зовнішньополітичних інтересів на міжнародній арені залежать від врахування глобальних факторів; елементом зовнішньої політики виступають формування і підтримування іміджу країни, національних пріоритетів у міжнародних інформаційних потоках, мережева та публічна дипломатія.
В політичних стратегіях інформаційного суспільства вирішальну роль відіграє ідея нової (інформаційної) економіки. Інформаційна економіка спроможна функціонувати як єдина система в режимі реального часу в масштабі всієї планети. М. Кастельс передбачає, що вона охопить усі країни, всі території, всі культури і всі прибутки.
Взаємозалежність сучасного універсалізованого та інтегрованого світу приводить до необхідності забезпечення його інформаційної єдності і транскордонного переміщення зростаючих потоків інформації. Тому в інформаційну епоху закономірно зростає значення політики правового регулювання міжнародного обміну інформацією, яка є могутнім інститутом формування громадської думки і впливає через нього на зовнішню і внутрішню політику держав.
В інформаційному суспільстві актуальною є проблема забезпечення прав людини, демократичних цінностей і свобод. Право на комунікацію, плюралізація засобів масової комунікації, охорона інтелектуальної власності в кіберпросторі, забезпечення конфіденційності інформації в процесі електронної комерції, право на доступність інформаційних послуг і недопущення дискримінації за інформаційною ознакою обумовлюють необхідність розробки інформаційного кодексу Європи "Inforights", національних інформаційних кодексів та міжурядових документів відповідної компетенції для регулювання міжнародних інформаційних відносин.
7. Фактори включення України в процеси міжнародної та європейської інтеграції формують стратегію економічного і соціального розвитку держави, обумовлюють пріоритети динамічного зростання в умовах трансформації демократичних інститутів, ринкової економіки та культурної сфери. Глибока взаємодія в інформаційній сфері, входження України в світову інформаційну політику впливають на інформаційні концепції, розвиток інфраструктури, інформаційний потенціал та виробництво національних інформаційних продуктів. Загальноєвропейські тенденції та національний досвід показують, що політичні і соціально-економічні зміни залежать від політичної орієнтації влади, зміни масової свідомості, демонополізації економічного сектору, впровадження нових технологій в державне і муніципальне управління. Сутність політики європейської інтеграції України в умовах становлення інформаційного суспільства полягає у запровадження досвіду розвинутих країн у використанні інфор-маційних і комунікаційних технологій в суспільно-політичній, соціально-економічній та культурній сферах і в приватному секторі. Європейська та євроатлантична інтеграція як вектор міжнародної політики України, співробітництво з міжнародними організаціями сприяють розробці стратегії і програми інформаційного суспільства для України, створенню сучасних інформаційних магістралей, розвитку ринку електронної комерції та інформаційних послуг, демократизації політичних інститутів, плюралізму вираження поглядів і прогресивній участі українського суспільства в політичних процесах ХХІ століття. Міжнародні прагнення України потребують державної підтримки на рівні політичних рішень, виконавчих структур, законодавчого забезпечення і спрямованого впливу на усвідомлення суспільством нових можливостей інформаційної цивілізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Resolution adopted by the General Assembly UN [on the report of the First Committee (A/53/576)] "Development in the field of information abd telecommunication in the context of information security". – Distr. General A/RES/53/70, 4 January, 1999, N.Y.
2. World Report Information 1997-98. – UNESCO, Paris, 1997. – 390 p.
3. World Report Communication 1997-98. – UNESCO, Paris, 1997. – 298 p.
4. World Information and Communication Report 1999-2000. – UNESCO, Paris, 1999. – 172 p.
5. Резолюції/Рішення ЮНЕСКО: 1946-1989 рр.
http://www.unesco.org/publishing/index.html.
6. Резолюції, директиви, регламенти і рішення ЄС. http://www.eu.int/
7. Конвенції, рекомендації, резолюції Ради Європи. http://www.europare.eu.int/
8. Okinawa Charter on the Global Information Society.
http://www.g8Kyuschu-okinawa.go.jple/documents/it1.html.
9. Information Document 30th Session General Conference UNESCO "Social, Ethical and Legal Issues of Cyberspace in the twenty-firth Century", D 30C/INF, 48. 16 November, 1999, Paris.
http://www.unesco.org/webworld/publications/index.html.
10. The Declaration of Future Civilisation. Document First World Conference of Global Civilisation, 20th to 30th June, 2001, Australia. – 24 p.
http://www.one.net.au/
11. ЮНЕСКО и информационное общество для всех. Концептуальный документ. С-ІІ-96/WS/4. – Париж, 1996. – 16 c.
12. Basic Documents UNESCO 1989-1995. News Communication Strategy. Document C II-96/WS/2. – Paris, UNESCO, 1995. – 109 р.
13. ITU. Trade in Telecommunications. World Telecommunication Development Report 1996-97. – Geneva. International Telecommunication Union, 1997. – 296 р.
14. ITU. Universal Access. World Telecommunication Development Report 1997-98. – Geneva. International Telecommunication Union, 1998. – 310 р.
15. International UNESCO Symposium on Copyright and Communication in the Information Society. – Madrid, 11-14 March, 1996. – 306 р.
16. Сборник основных документов и материалов, касающихся международных отношений в сфере информации. – М.: МИД СССР, 1984. – 150 с.
17. Mahersi L. Networks: The Foundation for the Information Society //World Report Communication 1997-98. – UNESCO, Paris, 1997. – Pp. 39-58 p.
18. Wallerstein I. The End of the World as We Know It: Social Science for the Twenty-First Century. – Minneapolis, 2000. – 425 p.
19. Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Market place. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. – 856 p.
20. МакБрайд Ш. Заключна доповідь "Багато голосів – один світ" Міжнародної комісії з дослідження проблем комунікації. – Париж, ЮНЕСКО, 1980. – 250 с.
21. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. – Vol. I-III. – The Power of Identity. – Blackwell, 1996-97. – 352 р.
22. Bell D. The Coming Post-Industrial Society. A Venture in Social Forecasting. – N.Y. Basic Books, Inc., 1973. – 544 р.
23. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of the World Order. – N.Y. Simon & Schuster, 1996. – 368 p.
24. Naisbitt J. Megatrends. The New Directions Transforming Our Lives. – N.Y., 1984. – Pp. 15-64.
25. Masuda Y. The Information Society As Post-Industrial Society. – Wash., 1981. – 168 p.
26. Дайзард У. Наступление информационного века. Новая технократическая волна на Западе. – М., 1988. – С. 343-344.
27. Тоффлер А. Футурошок. – СПб.: Лань, 1997. – 464 с.
28. Гильдебранд Д. Метафизика коммуникаций. – СПб.: Алетейя, 1999. 373 с.
29. Cohen D. The Wealth of the World and Poverty of Nations. Cambridge (Ma.). – L.: MIT Press, 1998. – 159 p.
30. Yong M. The Rise of Meritocracy: 1958-2033. – L., 1958. – Pp. 3-15.
31. Бангеманн М. Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС. Європа на шляху до інформаційного суспільства. /Збірник документів Європейської Комісії 1994-95 рр. – К.: Зв'язок, 2000. – 176 c.
32. Масмуді М. Новий міжнародний порядок в галузі інформації і комунікації. Міжнародна комісія з дослідження проблем комунікації. – Париж, ЮНЕСКО, 1978. – 25 с.
33. Kahn G., Simon L. Global 2000 Revised. – Wash., 1984. – Pp. 169-318.
34. Horowitz J. War and Peace in Contenporary. Social and Philosophical Theory. – N.Y., 1973. – 218 p.
35. Brzezinsky Z. Between Two Ages. American's Role in the Technotronic Era. – N.Y.: The Wiking Press, 1970. – 226 p.
36. Brzezinsky Z. The Grand Chessboard. American Primacy and Its Geostrategie Imperatives. – N.Y.: Basic Books. A Division of Harper Collins Pub., 1998. – 254 p.
37. Fukuyama F. The End of the History //The National Interest. – № 16 (Summer). – 1989. – 26 p.
38. Toffler A. The Third Wave. – N.Y., Bantambooks, 1980. – 521 p.
39. Porat M., Rubin M. The Information Economy. Development and Measurement. – Wash., 1977. – Pp. 45-93.
40. Machlup F The Production and Distribution of Knowledge in the United States. – Princeton, 1962. – Pp. 10-23.
41. McRae H. The World in 2020. Power, Culture and Prisperity: A Vision of the Future. – L., Harward Business School 1995. – 302 p.
42. Darendorf R. The Modern Social Conflict. An Essay on the Principies of Liberty. – Berkeley, L.A., 1990. – Pp. 45-48.
43. Moulana H. Global Communication in Transition. The End of Diversity? – Thouthand Oaks. – L.–N.D. Delfi, 1996. – Pp. 124-142.
44. Kegley Ch. and Wittkapf W. World Politics. Trend and Transformation. – N.Y., 1999. – 688 p.
45. Гринберг И.А. Информациионная парадигма современной цивилизации. /Монография. – СПб.: АТТ, 2000. – 814 с.
46. Виноградов В.А. Информация как глобальная проблема современности. – М.: ИНИОН, АН СССР, 1983. – 34 с.
47. Lyon D. The Information Society: Issues and Illusions. – Cambridge, Polity Press, 1988. – P. cm.
48. Ferguson Y.H., Manshbach R.W. Technology and the Transformation of Global Politics //Paper Prepared for the 2000 Annual Meeting of International Studies Association. – Los Angeles, March, 2000. – Pp. 80-83.
49. Гейтс Б. Дорога в будущее. http://avl.donetsk.ua/doc/froad/cover.htm.
50. Khor M. Globalization and the Need for Coordinated Southern Policy Response. Cooperation South. – New York: UNDP, 1995. – Pp. 21-27.
51. Makridakis S. The Forthcoming Information Revolution: Its Impact on Society and Firms //Futures. – 1995. – Vol. 27. – No. 8.
52. Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Market place. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. – 856 p.
53. Moody В. Workes in a Lean World. Unions in the International Economy. – L.-N.Y., 1997. – 342 p.
54. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. – Vol. I-III. –The Power of Identity. – Blackwell, 1996-97. – 352 р.
55. Garnham N. Capitalism and Communication Global Culture and the Economics of Information. – London, 1994. – P. 90.
56. Raab C., Bellamy C., Taylor J. et all. The Information Polity: Electronic Democracy, Privacy and Surveillance. – 1995.
57. Mellody W. The Strategic Value of Policy Research in the Information Economy. Information and Communication Technologies. Visions and Realities, 1990.
58. Venturelli S. Prospects for Human Rights in the Political and Regulatory Desing of the Information Society //Media and Politics in Transition. Cultural Identity in the Age of Globalization. /Ed. by Jan Servaes and Rico Lee. Amersfoort. Acco. 92. – 1992. – P. cm.
59. Sussman A. Communication, Technology and Politics in the Information Age. – London-N.D, 1997. – P. 135.
60. Poster M. The Mode Of Information, Postindustrialism and Social Context. – Cam-bridge, 1990. – 179 р.
61. Keohane R., Nay J.S. Power and Interdependence in the Information Age. – Cambridge Pub., 2001. – 530 p.
62. Мосдорф З. Глобальне село: прозорість і відповідальність в інформаційну добу //Internationale Politik. – 2000. – № 10. http://www.germany.org.ru/
63. Skleair L. Global Sociology and Global Environmental Change //Social Theory and Global Environmental. Eas. M. Redcliff, T. Benton. – London, 1999. – Pp. 16-121.
64. Thomas J. State soverignty in international relation: Bridging the gap between, theory and empirical research. International Studies Quartely. – N.J., 1995. – P. 39.
65. Kissinger H. Diplomacy. – N.Y., 1994.
66. Goodby J. Europe Undivided. The News Logic of US – Russia relations. – 1998. 1260 p.
67. Rosenau J. Turbulence in World Politic. Brighton, 1990. – Pp. 5-16.
68. Barton R.P. World Society. – L., Cambridge University Press, 1973. – P. cm.
69. Пал Л.А. Аналіз державної політики/ /Пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Основи, 1999. – 422 с.
70. FergusonY.H., Mansbach R.W. The Past as Prelude to the Future: Identities and Logasties in Global Politics. The Return of Culture and Identity to International Relations Theory. – Boulder, 1996.
71. Gore A. Earth in the Balance. Forging a New Common Purpose. – L.: Earthscan Publications Ltd., 1992. – Pp. 23-45.
72. Touraine A. Critique de la moderuite. – Paris, 1992. – Pp. 312-415.
73. Meadows D., Meadows D., Rauders J. Beyond the Limits: Global Collapse or Sustainable Future? – L.: Earthscan Publications Ltd., 1992. – P. cm.
74. Bell D. The World and the United States in 2013. N.Y., 1987. – 330 p.
75. Drucker P. Post-Capitalist Society. – N.Y.: Harper-Coollins Publishers, 1995. – P. 85.
76. Fukuyama F. Trust. The Social Virtues and the Creation of Prosperity N.Y.: Free Press, 1996. – 26 p.
77. Machlup F. Knowledge: Its Creation, Distribution and Economic Significance. – Vol. 3. The Economic of Informatiob and Human Capital. Princeton (N.J.), 1984.
78. Thurow L. The Future of Capitalism. How Today’s Economic Forces Shape Tomorrow’s World. – L.: Hicolas Brealey Publishing, 1996. – 126 p.
79. Inglehart R. Modernization and Postmodernization. Cultural, Economic, and Political Change in Information Societies. – Princeton, Princeton Univ. Press, 1997.
80. Bell D. The Third Technological Revolution And Its Possible Socio-Economic Concequences. Tokyo, 1990, 650 p.
81. Drucker P. The New Realities. – Oxford, 1996. – Pp. 24-28.
82. Galbraith J. The Good Soceity. The Human Agenda. – Boston-N.Y., 1996.
83. Thurow L. Creating Wealth. The New Roles for Individuals, Companies and Countries in a Knowledge-Based Economic Battle Among Japan, Europe and America. – N.Y., 1993.
84. Huntington S. The Clash of Civilizations and the Remaking of the World Order. – N.Y.: Simon & Schuster, 1996. – 368 p.
85. Handy Ch. The Hungry Spirit. Beyond Capitalism – A Quest for Purpose in the Modern World. – L. Hutchinson, 1997. – Pp. 5-43.
86. Giddeтs A. The Consequenсes of Modernity. – Cambridge, Polity Press, 1996.
87. Fukuyama F. Trust. The Social Virtues and the Creation of Prosperity. – N.Y. Free Press, 1996. – P. 135.
88. Fukuyama F. The End of the History and the Last Man. – L.-N.Y., 1992. – P. 10.
89. Sakaya T. The Knowladge – Value Revolution or A History of the Future. – N.Y. Kodansha America Ltd., 1991.
90. Edvinsson L., Malone M Intellectual Capital. Realizing Your Company’s True Value by Finding Its Hidden Roots. – N.Y.: Harper Business, a Division of Harper Collins Publishers, 1997.
91. Inglehart R. Culture Shift in Advanced Industrial Society. – Princeton (N.J.), Princeton University Press, 1990. – P. cm.
92. Etzioni A. The new Golden Rule. Community and Morality in Democratic Society. – N.Y.: Basic Books, a Division of Harper Collins Publishers, 1996. – Pp. 120-303.
93. Stewart T. Intellectual Capinal. The New Wealth of Organisations. – N.Y.-L.: Doubleday, Currency, 1997.
94. Pilzer P. Unlimited Wealt. The Theory and Practice Economic Alchemy. – N.Y.: Crown Publishers Ltd., 1990.
95. Weizsaecker E., von Lovins A., Lovins L. Factor Four. Doubling Wealth – Halving Resource Use. L., Earthsean Publications Ltd., 1997.
96. Castells V. The Rise of the Network Society. – Malden (Ma), Oxford, Blackwell Publishers, 1996. – 352 p.
97. Touraine A. Pourons-nons vivre ensemble? Egaux et differents. – Paris, Editions Fayard, 1997.
98. Meadows D., Meadows D., Rauders J. Beyond the Limits: Global Collapse or Sustainable Future? – L., Earthsean Publications Ltd., 1992. – P. cm.
99. Nelson J. Post-Industrial Capitalism. Exploring Economic Ineaquality in America. Thousand Oacs. – L., 1995. – P. cm.
100. Reich R. The Work of Nations. Preparing Ourselves for 21-th Century Capitalism. – N.Y., Vintage Books, 1992. – P. 80.
101. Gore A. Earth in the Balance. Forging a New Common Purpose. – L., Earthsean Publications Ltd, 1992. – Pp. 35-64.
102. Toffler A., Toffler H. Creatin a New Civilization. – Atlanta, 1995. – Pp. 250-256.
103. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society. – Wash., 1981. – 168 p.
104. Koch R. The Third Revolution. Creating Unpracedeted Wealth and Happines for Everyone Milleniun. – Oxford, 1998. – P. cm.
105. Porat M. Theoretical Analysis of the balance of power //Behavior Science. – Iuly, 1960. – Pp. 115-118.
106. Fukujama F. The Creat Distruction. – N.Y., 1999. – P. cm.
107. Katz R. The Informational Society: An International Perspective. – N.Y., 1988. – Pp. 107-123.
108. Sassen S. Globalization and Its Discontents. – N.Y., 1998. – 500 p.
109. Ellul J. The Technological Society. – N.Y., 1964. – 164 p.
110. Cohen D. The Wealth of World and the Poverty of Nations. – Cambridge (Ma), L., 1998. – P. cm.
111. Fukujama F. The End of Order. – L., 1997. – 26 p.
112. Kahn H. Forces for Change in the Final Third of the Twentieth Century. – N.Y.: Hudson Institute, 1970. – Pp. 169-170.
113. Webster F. Theories of Information Society. L., 1997. – P. cm.
114. McLuhan M. Communication and Control: Networks and the New Economics of Communications. – Oxford, 1991. Understanding Media, N.Y., 1964. The Gutenberg Galaxy, Toronto, 1962. – P. cm.
115. Bell D. The Third Technological Revolution And Its Possible Socio-Economic Concequences //Dissent. – Vol. XXXVI. – № 2. – Spring, 1989.
116. Stounier T. The Wealth of Information. A Profile of the Post-Industrial Economy.– L., 1983. – Pp. 393-396.
117. Бжезинский З. Вне контроля. Глобальный беспорядок на кануне ХХI века //США: ЭПИ. – 1994. – № 4.
118. Sparks C. Reading A Communism, Capitalism and the Mass Media. – L., 1998.
119. Giddens А. Social Theory and Modern Sociology. – Cambridge, 1987. – Pp. 112-127.
120. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. – Vol. I-III. – The Power of Identity. – Blackwell, 1996-97. – 352 р.
121. Webster F. Theories of Information Society. – L., 1997. – Pp. 53-75.
122. Sakaya T. What is Japan? Contradictions and Transformations. – N.Y.-Tokyo, 1993. – Pp. 165-210.
123. Crawford R. In the Era of Human Capital. The Emergence of Talent Intelligence and Knowledge as the Worldwide Economic Force and What It Means to Managers and Investory. – L.-N.Y., 1991. – P. 47.
124. Clark D. Post-Industrial America: a Geografical Perspective. N.Y.–L., 1985. – P. cm.
125. Kahn H., Brow W., Martel L. The Next 200 Years. A Scenari for America and the World. – N.Y., 1971.
126. Naisbitt J. Global Paradox. – N.Y., 1995. – 199 p.
127. Dordick H., Wang G. The Information Society: A Retrospective View. – L.: Newbury Park, 1963.
128. Katz M. In the Shadow of the Poorhouse. A Social History of Welfare in America. – N.Y., 1996. – Pp. 45-70.
129. Garnham N. Capitalism and communication: Global culture and the economics of Information. – London: Sage, 1994. – P. 115.
130. Information Society: Agenda for Action in the UK. – L., 1996. – 48 p.
131. Todd Keith. Up to the Information Society. http//www.isi.gov.uk/
132. Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки и проблемы. – М.: МГУ, 1999/ – 208 с.
133. Building the European Information Society for Us All. First Reflections of the High Level Group of Experts. Interim Report. – Brussels, 1996.
http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society/pdf/
134. Europe's Way to the Information Society: An Action Plan by the European Commission. – Brussels, 1994.
http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society/pdf/
135. Europe and Global Information Society. Recommendations of the High-Level Group on the Information Society to the Corfu European Council (Bangemann Group). European Commission. 1994.
http://www.europa.eu.int/comm/dgs/information_society/pdf/
136. Dutton W., Blumler J., Garnham N. et all. The Politics of Information and Communication Policy: The Information Super-highway. Information and Communication Technologies. Visions and Realities. /Ed. by William H. Dutton. – Oxford: Oxford University Press, 1996.
137. Virtual New World? – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 1998.
http://www.europare.eu.int/
138. Report on Europe Scientific and Technological Cooperation: Towards A New Institutional Framework. – Strasbourg, 1997. – Doc. 5784. – Annex "A". P.B.J. http://www.europare.eu.int/
139. Nora S. Minc A. The Computerisation of Society. A Report to the President of France. – L., Cambridge, 1980. – Pp. 139-147.
140. Ферхульст С. Точка зрения английского правительства на конвергенцию телекоммуникационных, вещательных и информационных технологий.
http://www.medialaw.ru/
141. Developing Finnish Information Society. Decision in Principle.
http://www.gksoft.com/govt/eu/
142. Власенко Н. А та ін. Україна на шляху до інфораційного суспільства: проблеми і здобутки. Інф.-аналіт. огляд /Власенко Н.А., Зорько С.В., Сиротич М.Р; Нац. Ін-т стратегіч. досліджень. – К., 1995. – 42 с.
143. Макаренко Є.А. Європейська комунікація у контексті глобального міжнародного розвитку //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. – 1999. – № 11. – C. 69-72.
144. Макаренко Є.А. Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей //Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2000. – № 22. – Частина І. – С. 202-210.
145. Макаренко Є.А. Європейське інформаційне суспільство: виклики ХХІ століття для країн Центральної та Східної Європи //Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. – 2000. – № 17. – C. 64-77.
146. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика. Матеріали V Наради КМ РЄ, 1997 //Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 1998. – Випуск 8. – C. 3-42.
147. Inforights. The outline of a national policy for the creation and organization of the information superhighways in Europe, and the modalities for European and inter-national cooperation. – Monte Carlo, 1998. – 10 p.
148. Naisbitt J. Megatrends Asia. The Eight Asia Megatrends That Are Changing the World. – L., 1996. – Pp. 21-30.
149. Katz R. Japan: The System That Soured. The Rise and Fall of Japanese Economic Miracle. – Armonk (N.Y.)–L., 1998. – P. 18.
150. Reform Towards an Intellectually Creative Society of the 21st Century: Programm for the establishment of High Performance info-communication Infrastructure. Project Millenium. http://www.mofa.go.jp/
151. Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Market place. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. – 856 p.
152. Naisbitt J. Megatrends Asia. The Eight Asian Megatrends That Are Changing the World. – L., 1996. – P. 148.
153. Hill Ch.W.L. International Business. Compating in the Global Market place. 2000 by The McGraw-Hill Companies. Inc. – 856 p.
154. Krishna Guka. Strategic Alliances with Global Partners. Financial Times; India's Software Industry. – December, 3, 1997. – P. 6.
155. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. М.: Логос, 2000. – 304 ст.
156. Програми ЮНЕСКО. http://www.unesco.org/publishing/
157. Проекти і програми ЄС. http://www.eu.int/
158. Програми Ради Європи. http://www.europare.eu.int/
159. Програми СОТ. http://www.wto.org/
160. Програми ЦЄІ. http://www.ceinet.org/
161. McLuhan M. Understanding Media. – N.Y., 1964. – P. cm.
162. Katzenstein P.J., Keohane R.J., Krasner St.D. International Organization and the Study of World Politics //International Organization. – Vol. 52. – № 4. – Pp. 645-646.
163. Rosenau J. Governance in the Twenty-first Century //Global Governance. 1:1 (Winter), 1995.
164. Raid R. The Globalization of Technology //Issues in Science and Technology. – 1991. – № 8. – Pp. 92-93.
165. Handy Ch. The Age of Unreason. – L., 1995.
166. Rodrick D. Sence and Nonsence in the Globalization Debate //Foreign Policy. – 1997 (Summer). – № 107. – P. 35.
167. Wallerstein I. The Politics of the World-Economy, The States, The Movements and the Civilizations. – Cambridge, 1984. – P. 215.
168. Kolontay V. On the Neoliberal Globalization Theory //МЭ и МО. – 1999. – № 10. – C. 3-13.
169. Международные отношения: социологические подходы. /Рук. авт. кол. проф. П.А. Цыганков. – М., Гардарика, 1998, 352 с.
170. Ланцов С.А. Мировая политика и международные отношения. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. – 60 с.
171. Пефтиев В., Черновская В. Развивающийся мир: глобализация или регионализация //МЭ и МО. – 2000. – № 7. – С. 39-47.
172. Василенко И.А. Политическая глобалистика. – М.: Логос, 2000. – 360 с.
173. Міжнародні відносини і зовнішня політика. – К.: Либідь, 1999. – 558 с.
174. Muntijan V. Informatiology ang Economic Security. – K.: КВІЦ, 2001. – 484 с.
175. Матвієнко В.Я. Прогностика. – К.: Українські пропілеї, 2000. – 484 с.
176. Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія /Білорус О.Г., Мацейко Ю.Г., Гончаренко А.Н. та ін. – К.: Оріяни, 2000. – 424 с.
177. Глобалізація і безпека розвитку. Монографія /Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін.; керівн. авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
178. Лейбин В. Зарубежная глобалистика: проблемы и противоречия. – М., 1998. – C. 25-31.
179. Підсумкове комюніке Кьольнського самміту країн Великої Сімки (1999 р.). http://www.eu.int/
180. The Declaration of Future Civilisation. Document First World Conference of Global Civilisation, 20th to 30th June, 2001, Australia. – 24 p.
http://www.one.net.au/
181. Rodrick D. Sence and Nonsence in the Globalization Debate //Foreign Policy. –1997 (Summer). – № 107. – P. 35.
182. Sassen S. Losing control? Soverignty in an Age of Globalization. – N.Y., 1996. – P. 57.
183. Гринберг И. Информационная парадигма современной цивилизации. Монография. – СПб.: АРТ, 2000. – 814 с.
184. Lyon D. The Information Society: Issues and Illusions. – Cambridge, Polity Press, 1988. – P. cm.
185. Братченко И.А. Мифы и реалии информационного общества: вверх по лестнице… – СПб.: Терра, 2001. – 429 с.
186. Дугин А.Г. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. – М.: Арктогея, 1997. – 246 с.
187. Панарин А. Искушение глобализмом. – М.: Русский нац. фонд. Серия "Россия и мир: итоги ХХ века". Альманах. – 2000. – № 1. – 379 с.
188. Панарин А. Глобальное политическое прогнозирование. – М.: Алгоритм, 2000. – 352 с.
189. Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. – Vol. I-III. – The Power of Identity. – Blackwell, 1996-97. – 352 р.
190. Morgenthay H.J. Politics among Nations. 4th ed. – N.Y., 1967. – P. 27.
191. Walz K.N. Theory of International Politics. – Reading. Mass., 1979. – P. cm.
192. Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. – М.: Логос, 2001. – 254 с.
193. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года. – В 2-х кн. – М.: Международные отношения. – 2000. – 1056 с.
194. Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія /Білорус О.Г., Мацейко Ю.Г., Гончаренко А.Н. та ін. К.: Оріяни, 2000. – 424 с.
195. Глобалізація і безпека розвитку. Монографія /БілорусО.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін.; керівн. авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001 – 733 с.
196. Пахомов Ю., Кримський С., Павленко Ю. Пути и перепутья современной цивилизации /Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. – К., Благотворительный фонд содействия развитию гуманитарных и экономических наук "Международный деловой центр", 1998. – 432 с.
197. Гальчинский А. Україна: поступ у майбутнє. – К.: Основи, 1999. – 220 с.
198. Гуменюк Б., Камінський Є., Дашкевич А., Трощинський В. Геополітичне майбутнє України. – К.: , 1998. – C. 49-74.
199. Зернецька О. Глобальний розвиток масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.
200. Губерський Л., Москаленко А., Іванов В., Вергун В. Масова комунікація. К.: Либідь, 1997. – 216 с.
201. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку Монографія /Б. Парахонський, Е. Лисицин, О. Потєхін. Кер. авт. кол. О. Гончаренко. – К.: НІСД при Раді національної безпеки України, 1999. – 384 с.
202. Почепцов Г. Коммуникативные технологии ХХ века. – К.: Ваклер, 2000. – 352 с.
203. Філіпенко А. Економічний розвиток сучасної цивілізації. – К.: Знання, 2000. – 174 с.
204. Скаленко О. Глобальні резерви поступу. /Передм. О. Білоруса. – К.: Основи, 2000. – 394 с.
205. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія /Під ред. М.О. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. – 687 с.
206. Україна: утвердження незалежної держави: 1991-2001. (В. Литвин, С. Віднянсь-кий, Н. Барановська, В. Верстюк та ін.) /Під ред. В. Литвина. – К.: Вид. дім "Альтернативи", 2001. – 704 с.
207. Наливайко Д. Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі. – К.: Основи, 1998. – 578 с.
208. Muntijan V. Informatiology ang Economic Security. – K.: КВІЦ, 2001. – 484 с.
209. Литвиненко О. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії: Монографія. – К.: ВКФ "Сатсанга", 2000. – 222 с.
210. Нечитайло В. Інформаційне суспільство: теоретичний аналіз космополітичних концепцій майбутнього людства: Автореф. дис… д-ра філос. наук: 09.00.01 /Ін-т філософії НАН України. – К., 1996. – 46 с.
211. Камінський Є., Дашкевич А. Політика США щодо України. Витоки. Концептуальні основи. Прагматична еволюція. – К.: Політ. думка, 1998. – 547 с.
212. Бодрук О. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографія. – К.: НІПМБ, 2001. – 300 с.
213. Бахтияров О. Постинформационные технологии: введение в психонетику. – К.: Инф. анал. центр "Экспир", 1997. – 160 с.
214. Міжнародний конгрес "Інформаційне суспільство в Україні: стан, проблеми, перспективи /Матеріали конгресу. – К.: НТУ "КПІ". – 328 с.
215. Мацуура К. Доповідь Генерального директора про діяльність організації у 1998-99 рр. – Документ 31/С 31 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, 2001. – Париж, ЮНЕСКО, 2001.
216. World Information and Communication Report 1999-2000. – UNESCO, Paris, 1999. – 172 p.
217. Keys to the 21st Sentury /Edited by Jerome Binde; with a preface by K. Matsuura. – 395 p.
218. Les dimensions internationales du droit du cyberespace. Edition – UNESCO, Paris, 2000. – 284 p.
219. Масмуді М. Новий міжнародний порядок в галузі інформації. Міжнародна комісія з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1978. – 25 с.
220. МакБрайд Ш. Международная комиссия по изучению проблем коммуникации. Заключительный доклад "Много голосов – один мир". – ЮНЕСКО, Париж, 1980. – 250 с.
221. М'Боу А. Ініціатива нового міжнародного інформаційного порядку. Заключна доповідь Міжнародної комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 12 травня 1980 р. – 245 с.
222. Тигранян М. Комунікація і міжнародний розвиток: деякі теоретичні узагальнення. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 41.
223. Хаммарберг Т. Національна політика щодо збалансованості та вільного потоку інформації. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 17.
224. Осолнік Б. Цілі та концептуальні підходи до нового міжнародного порядку в галузі комунікації. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 32.
225. Суссман Л. Підходи до вивчення транснаціональних засобів інформації в плюралістичному світі. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 18.
226. Шіллер Х. Комунікаціясупроводжує потоки капіталу. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 47.
227. Круізе О'Брайєн Р. Власність у сфері засобів масової комунікації. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 46.
228. Шафаї М. Міжнародний розподіл радіочастот серед національних служб мовлення. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 87.
229. Галіна Дж. Комунікація і спільноти: північоамериканська перспектива. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 62.
230. Раміро Белтран Л. Прощання з Арістотелем: "горизонтальна" комунікація. Доку-менти Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 48.
231. Хамелинк К. Новий міжнародний економічний порядок і нова міжднародна інформаційна політіка в галузі інформації. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 25.
232. Ківікуру Ю. Зарубіжні новини на зарубіжних умовах: Фінляндія. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 56.
233. Лефорт Р. Інформаційні образи у ЗМК: викривлення та фальсифікація. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 57 (а, б).
234. Джонс С. Стереотипи образів у ЗМК. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 59.
235. Абель Х. Комунікація для взаємозалежного плюралістичного світу. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 33.
236. Річстад Ж., Кокка А. Правові засади комунікації. Відносини із засобами масової комунікації. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 38.
237. Халоран Дж. Контекст досліджень у галузі комунікації. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 78.
238. Лоу Дж. Типологія обмежень на свободу та інформацію: виявлені порушення і приховані перепони. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 51.
239. Поляков Ю. Національна політика цілеспрямованого використання інформації: ЗМК СРСР. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. Документ № 63.
240. Лок П. Рекламування зв'язків з громадськістю у галузі військових озброєнь: роль ВПК у засобах масової комунікації. Документи Міжнародної Комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 50.
241. Рагхаван Г. Гопалокрішнан В. На шляху до національної політики в галузі комунікації в підтримку розвитку. Документи Міжнародної Комісії з дослід-ження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 1980 р. – Документ № 43.
242. МакБрайд Ш. Международная комиссия по изучению проблем коммуникации. Заключительный доклад "Много голосов – один мир". – ЮНЕСКО, Париж, 1980. – 250 с.
243. М'Боу А. За міжнародне взаєморозуміння і новий інформаційний порядок. Заключна доповідь Міжнародної комісії з дослідження проблем комунікації. – ЮНЕСКО, Париж, 12 травня 1980 р. – 245 с.
244. Комунікація на службі людству. Документ ЮНЕСКО 25С/83. ЮНЕСКО, Париж, 1983. – Резолюции/Решения ЮНЕСКО 1976-1989 гг.
http://www.unesco.org/publishing/
245. Засурский Я.Н. О Докладе международной комиссии ЮНЕСКО по изучению проблем коммуникации (Комиссия Ш. МакБрайда). /Сборник основных документов и материалов, касающихся международных отношений