ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ЄВРОАТЛАНТИЧНОГО ПРОСТОРУ І НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

ФЕДУНЯК СЕРГІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ

УДК 327.51+327.8

ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ЄВРОАТЛАНТИЧНОГО ПРОСТОРУ І НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ

23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук

Науковий консультант
Камінський Євген Євменович,
доктор історичних наук, професор

Київ – 2006

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ 5
ВСТУП 6
Розділ 1. ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА І СТАН НАУКОВОЇ ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ .…. 16
1.1. Документи міжнародних організацій 17
1.2. Документи зовнішньої політики України, Росії, США,
Великобританії, Франції і Польщі.......................................................................24
1.3. Вітчизняні й зарубіжні дослідження. 31
1.4. Вітчизняні дисертації 44
РОЗДІЛ 2. ҐЕНЕЗА БЕЗПЕКОВИХ СТРАТЕГІЙ У КОНТЕКСТІ
ФОРМУВАННЯ НОВОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН.................................................. 47
2.1. Зарубіжні дослідження
міжнародних відносин і безпеки ..47
2.1.1. Міжнародна система після “холодної війни”
у безпековому вимірі ............................................................................... 50
2.1.2. Міжнародні інститути в сучасній системі
міжнародних відносин 62
2.1.3. Вплив посткомуністичних трансформацій
на процеси безпеки.............................. 66
2.2. Систематизація підходів української політичної думки.................... 69
2.2.1. Проблема онауковлення основ зовнішньої політики України........……69
2.2.2. Основні наукові школи і напрямки досліджень. 73
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНА БЕЗПЕКА В ЄВРОАТЛАНТИЧНОМУ
ПРОСТОРІ ТА НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВАХ: ПРОЦЕСИ,
МЕХАНІЗМИ Й ОСНОВНІ АКТОРИ……................................................…….93
3.1. Міжнародна та регіональна безпека в контексті глобальних
політичних процесів............................................................................. .......... …..93
3.1.1. Сутність і характер політичних процесів..........................................……93
3.1.2. Вплив глобальних викликів та загроз на систему міжнародної та регіональної безпеки....................................................................................... …..96
3.1.3. Цивілізаційна консолідація світу як чинник еволюції міжнародної безпеки............................................................................................................……99
3.1.4. Кризові явища демократичного політичного режиму у безпековому вимірі...............................................................................................................….104
3.2. Сутність та концептуальні основи формування
політичної безпеки..........................................................................................…109
3.2.1. Міжнародна безпека та особливості її регіональних режимів і підсистем..........................................................................................................…109
3.2.2. Політичний вимір безпеки........................................................................112
3.2.3. Неофункціоналізм і нормативізм як концептуальна основа
формування системи безпеки.........................................................................…114
3.3. Структурування системи міжнародної безпеки в регіональному
вимірі: євроатлантична і євроазійська підсистеми безпеки............................141
3.4. Інституційні механізми та провідні актори...............................................153
3.4.1. Особливості діяльності євроатлантичних інститутів після
завершення “холодної війни”........................................................................….153
3.4.2. Процеси та актори у сфері безпеки нових незалежних держав........…194
3.4.3. США та пан-європейська безпека............................................................224
3.4.4. Росія як чинник безпеки...........................................................................242
РОЗДІЛ 4. УКРАЇНА У НОВОСТВОРЮВАНІЙ ІНТЕГРОВАНІЙ
СИСТЕМІ БЕЗПЕКИ ХХІ СТОЛІТТЯ...................... 259
4.1. Діяльність України в галузі євроатлантичної
і європейської безпеки.......... 259
4.1.1. Україна і євроатлантичні інститути 260
4.1.2. Українсько-американські відносини
у сфері безпеки................ 288
4.1.3. Відносини України з країнами Центрально-Східної Європи 294
4.2. Україна й безпека в регіоні нових незалежних держав 302
4.2.1. Україна і західні нові незалежні держави
(Росія, Білорусь і Молдова)............. 304
4.2.2. Україна й безпека в інших регіонах пострадянського
простору 312
4.3. Україна як продуцент безпеки в євроатлантичному просторі
і нових незалежних державах ...............................................316
ВИСНОВКИ.........................................................................................................326
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................…...331
ДОДАТОК А. ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНСТИТУЦІЙНА
СТРУКТУРА БЕЗПЕКИ.....................................................................................398
ДОДАТОК Б. КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ
ПІДСИСТЕМИ БЕЗПЕКИ.............................................................................. …401
ДОДАТОК В. ЄВРОАЗІЙСЬКА ІНСТИТУЦІЙНА СТРУКТУРА БЕЗПЕКИ.............................................................................................................403
ДОДАТОК Г. ДОГОВІРНА БАЗА ЄВРОАЗІЙСЬКОЇ
ПІДСИСЕМИ БЕЗПЕКИ. УГОДИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ............................….404
ДОДАТОК Д. КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ ЄВРОАЗІЙСЬКОЇ
ПІДСИСТЕМИ БЕЗПЕКИ..............................................................................…405
ДОДАТОК Е. ВІЙСЬКОВА ПРИСУТНІСТЬ РОСІЙСЬКОЇ
ФЕДЕРАЦІЇ В НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВАХ..................................406

ВСТУП

Наприкінці ХХ - початку ХХ століття світ зіткнувся з появою множини нових викликів і загроз, які виходять поза рамки традиційних уяв. Постала проблема актуалізації самого розуміння безпеки в межах новітньої міжнародної системи. Тероризм, наркотрафіки, не¬контро¬льована міграція, екологічні проблеми і т.ін. за масшта¬бом проявів і наслідками впливу здатні серйозно трансформувати міжнародні відносини та вплинути на подальший розвиток людства. Ключова роль у їх попередженні і подоланні досі належить і у видимій перспективі буде належати найвпливовішим державам західної євроатлантичної цивілізації, що найбільш суттєво впливають на керованість глобальних процесів.
Ослаблення демократії та втрата глобального соціально-економічного й політичного лідерства Заходу, попри його видиму військово-політичну та економічну могутність, можуть спричинитися до не прогнозованих конфліктів і, за термінологією реалістів, – до хаосу в міжнародній системі. Процес розв’язання вказаних проблем потребує наукового пошуку нових і вдосконалення існуючих моделей та інструментів суспільної організації, що, з одного боку, змогли б забезпечити мир і стабільність усередині Заходу, а з іншого – гарантувати його довгострокові глобальні геоекономічні й геополітичні інтереси.
Найбільш продуктивним підходом до розв’язання проблеми збереження і розвитку позитивів світового лідерства країн Заходу без руйнівних наслідків для інших акторів міжнародної системи у ближчій перспективі залишатиметься формування єдиного цивілізаційного масиву у складі країн Північної Америки, Європи і пострадянського простору. Тобто, існує потреба у вдосконаленні відомої стратегії розширення, яка бере свої витоки в епосі першого президентства Б.Клінтона. Суперечність причинно-наслідкового характеру тут полягає в тому, що успішне виконання цього завдання може забезпечити надійну і довгострокову ресурсну базу розвитку західної цивілізації, а значить, - і продовження глобального західного домінування. Для нових незалежних держав (ННД) з'явиться шанс увійти до найбільш розвиненої частини світового соціуму. У цьому контексті вирішальний вплив на створення єдиного цивілізаційного простору справляє спроможність Заходу системно впливати на хід трансформаційних процесів на терені колишнього СРСР шляхом підтримки суспільної демократизації з подальшим створенням спільних інститутів із країнами Заходу, що діють на основі єдиних демократичних цінностей.
Важливим кроком на шляху до створення єдиної західної цивілізації стане створення високоінтегрованої системи безпеки країн євроатлантичного простору (Північної Америки і Європи) та Нових незалежних держав. Така необхідність випливає з характеру основних тенденцій у системі міжнародних відносин, які полягають у появі нових викликів і загроз, відсутності надійних механізмів глобального регулювання й управління. Створення інтегрованої системи безпеки є наслідком процесів еволюції біполярної структури міжнародних відносин упродовж 90-х рр. у напрямку моделі, що складається з Євроатлантичної підсистеми, заснованої на НАТО і ЄС, що трансформуються, з розвинутим військовим компонентом, а також Євразійської підсистеми, що об’єднує низку зорієнтованих на Росію пострадянських держав на основі Договору про колективну безпеку від 1992 року, що став основою для створення Організації договору колективної безпеки (ОДКБ), а також інші держави, на території яких розміщені контингенти збройних сил країн-членів ОДКБ.
Формування інтегрованої системи безпеки є надзвичайно складним та тривалим процесом і вимагає встановлення та відпрацювання взаємодії інституційних механізмів та основних акторів. Мова, перш за все, йде про євроатлантичні (НАТО, ЄС, ОБСЄ) та євразійські інституції безпеки (ОДКБ, ГУАМ , ШОС) тощо. Серед основних гравців потрібно виділити Сполучені Штати й Росію, котрі справляють серйозний вплив на процеси в Європі та на пострадянському просторі, маючи при цьому відмінні геопо¬літчні інтереси і цілі. Помітну роль у формуванні інтегрованої системи безпеки відіграє Україна, що потенційно може виконувати інтегруючу зв’язуючу місію між обома підсистемами.
Важливість дослідження створення інтегрованої системи безпеки випливає з кількох чинників. З одного боку, дана проблематика поки що не знайшла достатнього відображення у вітчизняних і зарубіжних роботах. Фахівці, переважно історики, зупиняються на аналізі протікання окремих процесів та діяльності інститутів. З іншого боку, в умовах пошуку й утвердження України в системі міжнародних відносин першочергового значення набуває розробка концептуальних засад та механізмів економічної і політичної інтеграції до впливових міжнародних інституцій. В контексті формування та розвитку інтегрованої системи безпеки наша держава має можливість помітно вплинути на її конфігурацію та виконувати в ній роль впливового контриб’ютора.
Таким чином, об’єктом дослідження є система безпеки країн євроатлантичного простору і Нових незалежних держав наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття, що знаходиться у процесі формування.
В якості предмета дослідження виступають політико-системні чинники і аспекти виникнення та діяльності системи безпеки, концептуальні засади її формування і функціонування, взаємовідносин підсистем і найбільш впливових акторів (США і Росії) у створенні системи безпеки євроатлантичного простору і нових незалежних держав за участю України.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з кінця 80-х –початку 90-х рр., коли розпалася стара біполярна система міжнародних відносин, до середини 2005 р., тобто початку періоду трансформацій в системі безпеки Європи і ННД, які стали наслідком політичних змін в ряді держав пострадянського регіону.
У ході проведення дослідження застосовувалися наступні підходи і методи. Цивілізаційний підхід дав змогу окреслити широкий контекст, в рамках якого відбуваються процеси еволюції міжнародної системи загалом та системи безпеки зокрема. Використання системного методу сприяло здійсненню цілісного аналізу процесів у сфері безпеки як частини загального процесу трансформації системи міжнародних відносин після завершення “холодної війни”. Структурно-функціональний метод дав можливість вивчення процесів формування та еволюції структури інститутів безпеки та їх взаємодії. За допомогою компаративного методу здійснено порівняльний аналіз підсистем безпеки, виявлено їх спільні та відмінні риси. Порівняльно-історичний метод дозволив проведення аналізу еволюції теоретичних шкіл міжнародних відносин, а також зовнішньої політики окремих держав (США, України і Росії) та діяльності міжнародних інститутів (НАТО, ЄС, ОБСЄ, ОДКБ, ГУАМ) за конкретний період часу. Неофункціональний метод є провідним методом аналізу процесів європейської та євроатлантичної інтеграції, а також політики країн Заходу стосовно пострадянських країн загалом та у сфері безпеки зокрема. Нормативний метод є важливим засобом вивчення зовнішньої політики країн Заходу стосовно пострадянських країн. При здійсненні даного дослідження також використовуються методи вивчення документальних джерел і літератури та персональні інтерв’ю.
Дослідження здійснене в рамках планових тем Відділу трансатлантичних досліджень ІСЕМВ НАН України “Західні концепції та моделі забезпечення національних інтересів і реалізації стратегії розвитку перехідних суспільств” (№ Державної реєстрації 0101U005095), а також “Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку” (№ Державної реєстрації 0105U002591).
Результати дослідження також використані при роботі над проектом “Проблеми регіональної стабільності”, здійснюваним кафедрою політології Чернівецького національного університету спільно з Буковинським політологічним центром.
Метою дослідження є виявлення міжнародно-політичних та політико-системних особливостей формування виникнення та взаємодії підсистем безпеки країн євроатлантичного простору і нових незалежних держав, їх взаємної адаптації та створення спільної інституційної бази.
Таким чином, автор ставить перед собою наступні завдання:
1. Критично осмислити тематику і характер теоретичних дискусій стосовно процесів у системі міжнародних відносин загалом та їх вплив на сферу безпеки.
2. Систематизувати існуючі теорії і концепти створення та функціонування системи безпеки в умовах постбіполярної системи міжнародних відносин.
3. Виявити сутність та особливості структури підсистем безпеки у процесі формування і трансформації.
4. Поглибити наукове знання і політико-системні уяви про формування регіональних підсистем безпеки.
5. З’ясувати і спрогнозувати роль міжнародних інститутів у процесі формування регіональних підсистем.
6. Розвинути якісний вимір впливів США на процес створення регіональних підсистем безпеки.
7. Уточнити роль Російської Федерації у створенні підсистем безпеки.
8. Розкрити значення, роль і місце України у галузі безпеки в контексті формування Євроатлантичної та Євроазійської підсистем безпеки.
9. Виявити сутність, характер і спрямованість процесів у галузі безпеки в євроатлантичному регіоні і нових незалежних державах та розробити прогноз середньо - й довгострокових тенденцій у даній області.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній науці процеси безпеки в євроатлантичному та євроазійському ареалах розглядаються у тісному взаємозв’язку і через взаємний вплив явища цивілізаційної консолідації, що, зокрема, полягає в інтегруванні Нових незалежних держав до західної цивілізації шляхом створення інтегрованої системи безпеки у складі двох підсистем, до яких входять країни євроатлантичного простору та ННД.
На захист виносяться наступні положення:
1. Міжнародно-політичний аналіз виникнення і формування інтегрованої системи безпеки євроатлантичного простору і нових незалежних держав може бути ефективним на основі комбінації неофункціоналістських та нормативних підходів, оскільки жодна із існуючих найбільших теоретичних шкіл не може дати повного й адекватного бачення еволюції системи міжнародних відносин після завершення “холодної війни”.
2. Процеси у сфері безпеки в євроатлантичному регіоні та ННД потрібно розглядати в контексті більш широкого явища міжнародно-політичної та цивілізаційної консолідації, що проявилося на початку ХХІ століття. Його сутність виводимо із самого поняття „інтеграція” (від латинського “integratio” – відновлення цілого чи цілісності), а тому вона полягає у самовизначенні європейських держав на основі спільної історії, духовних цінностей, релігії т.п., а також створенні відповідних інституційних форм. Взаємна інтеграція обох підсистем безпеки є одним із проявів процесу включення Нових незалежних держав до складу Євроатлантичної цивілізації в якості складового елементу, який триватиме впродовж кількох найближчих десятиліть.
3. Упродовж 90-х рр. біполярна структура міжнародних відносин здійснила еволюцію у напрямку моделі, яка складається з Євроатлантичної підсистеми (ЄАП), заснованої на НАТО і ЄС, що трансформуються, з розвинутим військовим компонентом, а також Євразійської підсистеми, що об’єднує низку орієнтованих на Росію пострадянських держав на основі Договору про колективну безпеку (ДКБ) від 1992 року. Обидві підсистеми загалом діють автономно, а початковий ступінь погодження та взаємодії з різноманітних питань безпеки поки що не відіграє вирішальної ролі у гарантіях стабільності і безпеки.
4. Взаємовідносини між обома підсистемами являють собою поєднання співробітництва і конкуренції. Євроатлантична підсистема підштовхує своїх євразійських партнерів до прийняття західних принципів інституційного будівництва, а також здійснення й прийняття політичних рішень. З іншого боку – Євразійська підсистема значною мірою є доповненням структури безпеки Заходу у тих регіонах, де останній традиційно не мав особливих інтересів та впливу впродовж більш, ніж півстоліття, та які, проте, набули надзвичайно важливого стратегічного значення у контексті постачання енергоресурсів і боротьби з тероризмом. Також у процесі взаємодії підсистем виникають суперечності, викликані відмінностями геополітичних інтересів і політичної та інституційної культур провідних держав (США і Росії).
5. Євроатлантична і Євразійська підсистеми беруть участь у спільній діяльності в галузі безпеки (миротворчі сили) в регіонах діючих і потенційних конфліктів переважно в рамках західної ініціативи. Існують можливості для взаємного пристосування збройних сил і концептуальних підходів до безпеки у певних сферах (боротьба з тероризмом, нерозповсюдження зброї масового ураження, міграція тощо). Як наслідок можливе створення гібридних форм режимів безпеки в певних регіонах (Придністров’я, Центральна Азія і Кавказ-Абхазія і Карабах). Поряд з цим, не виключається й формування регіональних інституцій з метою підтримки статус-кво в так званій “сірій зоні” у випадку, коли посиляться елементи конкуренції між обома підсистемами.
6. США як єдина наддержава здійснює вирішальний внесок у політико-системне обрамлення і формування інтегрованої системи безпеки. З одного боку, Сполучені Штати є матеріальною і концептуальною основою євроатлантичної підсистеми, а, з іншого – вагомим чинником при формуванні євразійської підсистеми.
7. Росія відіграє роль лідера Євроазійської підсистеми безпеки, використовуючи свій статус для збільшення власної ролі в системі міжнародних відносин шляхом посилення домінування на пострадянському просторі та збільшення сфери партнерства із країнами Заходу.
8. США і Росія нерідко виступають конкурентами на ниві боротьби за поширення своїх впливів на пострадянський простір. Від якості цієї конкуренції залежить політична й безпекова стабільність на європейському континенті.
9. Україна, зважаючи на своє особливе становище в рамках Євроатлантичної підсистеми (як партнер) та Євразійської (як частково інтегрована країна), потенційно здатна виконувати функцію зв’язуючої ланки між обома підсистемами, а також основою для створення гібридних форм інститутів та режимів безпеки.
Основні положення й висновки роботи можуть бути використані в подальших дослідженнях у галузі теорії міжнародних відносин і міжнародної безпеки. Дисертаційне дослідження може також бути використаним зацікавленими організаціями у сфері зовнішніх зносин і національної безпеки, в тому числі для підготовки їх кадрових працівників. Результати роботи можуть знайти своє застосування при розробці учбових лекцій, спецкурсів, методичних рекомендацій на допомогу викладачам і студентам учбових закладів за спеціальностями “міжнародні відносини” і “політологія”.
Апробацію результатів дослідження здійснено на 43-му щорічному З’їзді Асоціації Міжнародних Студій “Руйнуючи межі: Зв’язок між порівняльною політикою і міжнародними відносинами” (м.Новий Орлеан, США, березень 2002); конференції “Україна у сучасному світі” (м.Ялта, вересень 2002); міжнародному науковому симпозіумі “Безпека та стабільність країн постсоціалістичної Європи в контексті розширення НАТО: ілюзії та реалії” (м.Чернівці, листопад 2002); міжнародному науковому семінарі “Безпека та стабільність країн постсоціалістичної Європи в контексті розширення НАТО: ілюзії та реалії” (м.Чернівці, грудень 2002 р.); науковому семінарі “Зовнішня політика України на початку ХХІ століття” (м.Рівне, березень 2003 р.); міжнародній науковій конференції “Єврорегіони України як новий засіб формування демократичного поліетнічного суспільства” (м.Чернівці, квітень 2003 р.); З’їзді Асоціації міжнародних досліджень “Глобальні напруги і їх виклики управлінню міжнародною спільнотою” (м.Будапешт, Угорщина, червень 2003 р.); конференції “Україна - проблеми ідентичності” (м.Львів, вересень 2003 р.); міжнародному колоквіумі “Створення української нації: можливості для співробітництва” (м.Саскатун, Канада, жовтень 2003 р.); міжнародному семінарі “Роль ЗМІ у співпраці України з НАТО” (м.Чернівці, листопад 2003 р.); круглому столі “Глобалізація й Україна” (м. Львів, грудень 2003 р.); міжнародній конференції “Етнополітика і етнополітологія постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи” (м.Чернівці, травень 2004 р.); спеціальному з’їзді Асоціації вивчення національностей “Національності і плюралізм від старого до нового світів” (м.Варшава, Польща, липень 2004 р.); конференції “Національна безпека України” (м.Чернігів, вересень 2004 р.); науковому семінарі “Геополітичні домінанти країн ЦСЄ на початку ХХІ століття” (м.Рівне, квітень 2005 р.); міжнародному науковому семінарі “Україна та сусідні держави: нові можливості для успішної євроатлантичної інтеграції” (м.Чернівці, червень 2005 р.); конференції “Майбутнє стабільності і безпеки в Євразії” (м.Стамбул, Туреччина, червень 2005 р.); VII-му Всесвітньому конгресі Міжнародної ради центрально- і східноєвропейських студій “Європа – наш спільний дім?” (м.Берлін, Німеччина, липень 2005 р.); конференції “П’ятнадцять років пострадянських перетворень: висновки, уроки, перспективи” (м.Полтава, вересень 2005 р.) і т.ін.
Автором опубліковано по темі дисертації 1 монографію, 14 статей у наукових журналах та 10 статей у збірниках наукових праць, які визнані ВАК України як фахові, 7 статей в інших наукових виданнях, 7 матеріалів і тез конференцій.
Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Завершення “холодної війни” призвело до руйнування старої біполярної системи міжнародних відносин у вигляді демонтажу структур та механізмів безпеки, які впродовж майже півстоліття підтримували глобальну та регіональну стабільність. Особливої гостроти проблема відсутності дієвих засобів безпеки набула в євроатлантичному просторі та нових незалежних державах, що виникли після розпаду Радянського Союзу. За цих обставин виникла необхідність на теоретичному та практичному рівнях розробити та апробувати нові структури та механізми безпеки, що відображали б глибину та складність трансформації постбіполярного світу і були б адекватними до нових загроз і викликів на субрегіональному та глобальному рівнях.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, що виявляється у концептуальних засадах, структурі та інституційних формах системи безпеки в євроатлантичному регіоні та на території колишнього СРСР після завершення “холодної війни”. Зважаючи на глобальні та регіональні загрози і виклики, на рубежі ХХ-ХХІ століть виникають передумови для формування інтегрованої системи безпеки наступним поступовим включенням нових незалежних держав до західного цивілізаційного ареалу. Згідно з авторською концепцією, спільний інтерес обох сторін полягає у тому, що інтеграція Заходу і пострадянського простору збільшує потенціал США та їх союзників у боротьбі за політико-критеріальне домінування у світовій системі, сприяє здійсненню суспільних трансформацій посткомуністичних держав на засадах демократизації суспільних відносин як основи мирного співжиття. Існує достатня кількість аргументів на користь позитивного характеру цього явища.
Аналіз теоретичних засад створення та функціонування системи безпеки після завершення “холодної війни” свідчить, що жодна з традиційних шкіл міжнародних відносин не може дати вичерпної відповіді стосовно ефективної побудови, структури і характеру діяльності системи. Зважаючи на особливості глобальних та регіональних політичних процесів, можна виділити кілька концептуальних підходів, найбільш придатних для аналізу формування інтегрованої системи безпеки. Мова йде про цивілізаційний підхід, а також принципи неофункціоналізму та нормативної теорії. Застосування цивілізаційного підходу дає змогу окреслити географічні та культурно-ідеологічні рамки інтегрованої системи безпеки. Неофункціоналізм дозволяє визначити оптимальну структуру і мету новостворюваної системи, а нормативізм – якісні ознаки принципів її функціонування.
При розробці й здійсненні політики у сфері безпеки полі¬тична еліта Заходу використовує комбінацію концептуальних підходів з метою виконання триєдиного і, часом, суперечливого завдання: задоволення власних геополітичних інтересів, підтримання стабільності на пострадянському просторі та відстоювання ліберальних ідеологічних цінностей.
Виходячи із вищезазначених обставин, інтегрована система безпеки формується у вигляді двох сегментів-підсистем – Євроатлантичної та Євразійської. Перший складається з країн-членів НАТО і ЄС, до другого входять пострадянські держави Східної Європи та Євразії. В основі появи саме такої структури знаходяться чинники, сформовані під впливом як загальних тенденцій розвитку міжнародної системи, так і специфічних особливостей регіону.
Обидві підсистеми загалом діють автономно, хоча спостерігається зростаючий ступінь взаємодії з різноманітних питань безпеки. Вони беруть участь у спільній діяльності в галузі безпеки (миротворчі сили) у регіонах діючих і потенційних конфліктів. Існують можливості для взаємного пристосування збройних сил і концептуальних підходів до безпеки у певних сферах (боротьба з тероризмом, нероз¬повсюдження зброї масового ураження, міграція тощо). Як наслідок – метою є можливе створення гібридних форм режимів безпеки в певних регіонах (Придністров’я, Центральна Азія і Кавказ – Абхазія й Карабах). Поряд із цим, не виключається і формування регіональних інституцій для підтримки статус-кво в так званій “сірій зоні” у випадку, коли посиляться елементи конкуренції між обома підсистемами.
Створення інтегрованої системи безпеки спирається на існуючу потужну інституційну складову. Євроатлантичні інститути НАТО, ЄС і ОБСЄ відіграють провідну роль у створенні інтегрованої системи безпеки, але залишається проблема їхньої адаптації до нових вимог безпеки через вдосконалення принципів та механізмів взаємодії сегментів і закладення основ більш ефективної інституційної моделі інтегрованої системи безпеки.
Помітний внесок роблять також структури, що виникли на пострадянському просторі. ОДКБ стала своєрідним замінником малоефективних інститутів безпеки СНД, підтримуючи відносно прийнятний рівень безпеки в деяких регіонах пострадянського простору, зокрема, Центральній Азії. ГУАМ утворилася під впливом зовнішнього чинника для виконання функцій безпеки коридорів транспортування енергоносіїв і за сприятливих умов може перетворитися на ефективну структуру безпеки в регіоні Чорного моря і Кавказу. Новою організацією гібридного типу стала Шанхайська організація співробітництва, яка включає на лише пострадянські держави, але й Китай та в якості спостерігачів Індію, Іран і Пакистан. Однак нагальним залишається завдання консолідації безпекових програм і зусиль через оптимізацію вказаних інститутів.
До інституційних зусиль також додається політика провідних держав - США і Росії, що здійснюють домінуючий вплив на країни Європи і пострадянського простору на основі власних стратегічних інтересів. Обидві держави намагаються утримати контроль у своєму сегменті і, водночас, збільшити довготривалий вплив на “суміжній території”. Останнім часом спостерігається зростання активності США і Росії у власній “сфері відповідальності”, що є наслідком посилення гегемоністських тенденцій у політиці обох держав на глобальному та регіональному рівнях.
Україна займає унікальне становище держави-моста, знаходячись у західній зоні Нових незалежних держав і прагнучи перейти до практичної реалізації такої мети, як інтеграція до євроатлантичних інституцій. Такий статус не лише дає переваги, але й певним чином посилює вплив суперечливих явищ перехідної епохи на місце держави у світовій і регіональній системах, створюючи передумови для її перебування у так званій “сірій зоні”. Водночас Україна має відповідні ресурси та певні внутрішні й зовнішні передумови для оптимального розв’язання проблем, пов’язаних із курсом на регіональне лідерство, що справляв би ефективний вплив на процеси у галузі безпеки. Останнім часом прагнення офіційного Києва стати своєрідним локомотивом демократичних трансформацій і “провідником інтересів” Заходу на терені колишнього СРСР проявляється у формі дихотомії між різноплановими інтересами євроатлантичної спільноти і Російської Федерації. Узгодження цих інтересів набуває фундаментального значення для гарантій миру і стабільності у глобальному вимірі.
Однак загалом сучасні тенденції у сфері безпеки залишають місце для двох основних, найбільш реалістичних, сценаріїв форму¬вання інтегрованої системи впродовж найближчих десяти-п’ятнадцяти років. Обидва сценарії базуються на різному ступені змін інституційної структури.
1. Збереження існуючої інституційної структури безпеки відбувати¬меться шляхом нарощування якості співпраці на основі вже існуючих інституцій. Посилиться співробітництво між НАТО і партнерами на основі ПЗМ та її модифікацій. Створюються інституційні передумови для включення Європейським Союзом пострадянських держав до здійснення політики у сфері безпеки. Існуючий вплив США і Росії на формування інтегрованої системи безпеки практично не змінюється, зберігаючи суперечливі впливи з огляду на різні політико-системні підходи.
2. Зміна інституційної структури безпеки. Відбувається вступ до НАТО і асоційоване членство в ЄС деяких нових незалежних держав (приміром, України і Молдови). Набуває подальшої активності роль США. Створюється інституційна база для консолідації міжнародних відносин на засадах оптимізації залучення Росії до спільної політики Заходу у галузі безпеки й оборони. Створюються нові інститути безпеки, включно із залученням держав з-поза меж Європи і пострадянського простору.
Загалом же, політико-системний вимір у відносинах по осі «Захід – Російська Федерація» на видиму перспективу збереже свій фундаментальний вплив на формування консолідованої системи безпеки на євроатлантичних просторах і теренах ННД. Узгодження відносин в рамках цієї осі доцільно розглядати вирішальним чинником такої консолідації та формування ефективних інститутів безпеки. Іншою базовою складовою розв’язання цієї складної проблеми є консолідування політичних систем ключових акторів безпекової системи та її підсистем на окреслених географічних просторах на засадах їхньої демократизації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

А) Документи

1. Виступ Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Є.К.Марчука на нараді у Президента України з питання євро¬пейської інтеграції // http://marchuk.kiev.ua/index.html. – 8 лютого 2002 р.
2. Военная доктрина Российской Федерации. Утверждена Указом Президента Российской Федерации от 21 апреля 2000 г. // http://www.ln.mid. ru/ns-osndoc.nsf/0e9272befa34209743256c630042d1aa/2a959a74cd7ed01f43256 9fb004872a3?OpenDocument. – 2000.
3. Грищенко К. Магістральний курс України. Виступ у Верховній Раді під час парламентських слухань “Зовнішня політика України як інструмент забезпечення інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи // Політика і час. – 2003. – № 12. – С. 3–8.
4. Грищенко К. Наш вибір – європейська інтеграція // Євро Атлантика. – 2004. – № 2. – С. 34–35.
5. Декларация глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества. 7 июня 2002 года, Санкт-Петербург // http://president.krem lin.ru/text/docs/2002/06/46247.shtml. – 2002.
6. Декларация глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества. 29 мая 2003 года, Москва, Кремль // http://president.krem lin.ru/text/docs/2003/05/46275.shtml. – 2003.
7. Декларация глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества, Астана, 5 июля 2005 года // http://president.kremlin.ru/inter docs/2005/07/05/1304_type72067_90910.shtml?type=72067. – 2005.
8. Декларация государств-учасников Договора о коллективной безо¬пасности. Алматы. 10 февраля 1995 года // http://www.dkb.gov.ru/start/index. htm. – 2003.
9. Декларация о совместных усилиях по обеспечению ста¬бильности и безопасности в регионе. Ялта. 20 июля 2002 года // http://www.guuam.org.ua/ cgi-in/valmenu_guuam.sh?0p030101.html. – 2002.
10. Декларация о создании Шанхайской организации сотрудничества. 15 июня 2001 года, КНР, Шанхай // http://president.kremlin.ru/text/docs/2001/06/¬46245.shtml. – 2001.
11. Державна програма співробітництва України з Організацією Північно¬атлантичного Договору (НАТО) на 2001-2004 роки // http://kuchma. gov.ua/main/?whatto-33. – 2001.
12. Довідник НАТО. – Брюссель: Офіс інформації та преси НАТО, 2001. – 608 с.
13. Договор о коллективной безопасности. Ташкент. 15 мая 1992 года // http://www.dkb.gov.ru/start/index.htm. – 2003.
14. Заява головуючого за підсумками засідання Комісії Україна - НАТО на рівні глав держав та урядів у Стамбулі // Прес-реліз ПР (2004) 104. – 29 червня 2004 року.
15. Зовнішньополітичні пріоритети Росії. Аналітична доповідь // Політична думка. – 1998. – № 1. – С. 76–90.
16. Інтерв’ю Володимира Горбуліна // Новини НАТО. – 2003. – № 2. – С. 4–6 // http://www.ji.lviv.ua. – 2003.
17. Концепция внешней политики Российской Федерации. Утвер¬ждена Президентом Российской Федерации В.В. Путиным 28 июня 2000г. // http://www.ln.mid.ru/ns-osndoc.nsf/0e9272befa34209743256c630042d1aa/fd866 20b371b0cf7432569fb004872a7?OpenDocument. – 2000.
18. Концепция коллективной безопасности государств-учасников Договора о коллективной безопасности. Алматы. 10 февраля 1995 года // http://www.dkb.gov.ru/start/index.htm. – 2003.
19. Концепция национальной безопасности Российской Федерации. Утверждена Указом Президента РФ № 24 от 10 января 2000 года // http://www. ln.mid.ru/ns-osndoc.nsf/0e9272befa¬34209743256c630042d1aa/a54f9caa5e68075e 432569fb004872a6?OpenDocument. – 2000.
20. Концепция сотрудничества государств – членов Шанхайской организации сотрудничества в борьбе с терроризмом, сепаратизмом и экстремизмом. Астана, 5 июля 2005 года // http://president.kremlin.ru/inter docs/2005/07/05/1307_type72067_90911.shtml?type=72067. – 2005.
21. Кравчук Л. Є така держава – Україна! – К., 1992. – 223 с.
22. Кравчук Л. Нова Україна в новій Європі // Політика і час. – 1993. – № 2. – С. 4–9.
23. Міністерство закордонних справ України. Відносини Україна-ЄС // http://www.mfa.gov.ua/diplomacy/?ua-eu/syn.html. – 2003.
24. Міністерство закордонних справ України. Співробітництво Украї- ни з НАТО // http://www.mfa.gov.ua/diplomacy/?organization/nato.html. – 2003.
25. Міністерство закордонних справ України. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу // http://www.mfa.gov.ua/diplomacy/?ua-eu/. –2003.
26. Міністерство закордонних справ України. Щодо головних резуль- татів виконання Плану дій Україна-НАТО за період 2003-2004 років // http://www.mfa.gov.ua/integration/?nato/results. – 2003.
27. Міністерство закордонних справ України. Поглиблення співпраці Україна - НАТО: короткотермінові заходи. Документ, схвалений 21 квітня ц.р. у Вільнюсі на засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ // http://www.mfa.gov.ua/integration/?nato/short_time. – 2005.
28. Міністерство оборони України. Хронологія участі Збройних Сил України у заходах Програми ПЗМ // http://www.mil.gov.ua/index.php. – 2005.
29. НАТО. Довідник. – Київ: Основи, 1997. – 430 с.
30. Нова архітектура безпеки в Європі неможлива без України. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на Асамблеї ЗЄС 4 червня 1996 року // Політика і час. – 1996. – № 7. – С. 3–7.
31. Новые вызовы безопасности и Россия. Тезисы Совета по внешней и оборонной политике // Россия в глобальной политике. – № 1. – Ноябрь – Декабрь. – 2002 // http://www.globalaffairs.ru/numbers/1/1935.html. – 2003.
32. Отношения Россия-НАТО: Новое Kачество. Декларация Глав Го- сударств и Правительств Российской Федерации и Государств-Членов НА ТО. Rome, Italie, May 2002 // http://www.nato.int/docu/basictxt/b020528r.pdf. – 2002.
33. Парламентські слухання про взаємовідносини та співробітництво ¬України з НАТО // Нова безпека. – 2003. – № 2. – Квітень. – С. 107–122.
34. Північноатлантичний договір. Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 р. // НАТО. Довідник. – К.: Основи, 1997. – С. 236–239.
35. План дій з розширення членства НАТО, ухвалений на зустрічі країн-членів Північноатлантичної Ради у Вашингтоні 24 квітня 1999 року // НАТО Ревю. Спеціальний випуск. – Літо 1999. – С. D.13–D.16.
36. План дій Україна-НАТО. 22 листопада 2002 року // Празький саміт і трансформація НАТО. – Брюссель: НАТО, 2003. – С. 95–102.
37. План дій Україна-НАТО. 22 січня 2003 року // http://www.nato.int/ docu/basictxt/b021122u.htm. – 2003.
38. План дій Україна-Європейський Союз. Європейська політика сусідства. Міністерство закордонних справ України // http://www.mfa.gov.ua/ integration/ua-eu/doc/plan_ua_eu.doc. – 2004.
39. Повідомлення Європейської Комісії для Ради та Європейського Парламенту. Ширша Європа – сусідні країни: нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами. м. Брюссель. 11.03.2003. // Європейський Союз та Україна: Стратегія відносин в контексті розширення / Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень “ЄвроРегіо Україна”. – К.: К.І.С., 2003. – С. 85–109.
40. Поглиблення співпраці Україна - НАТО: короткотермінові заходи (Документ, схвалений 21 квітня ц.р. у Вільнюсі на засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ) // http://www.mfa.gov.¬ua/¬integration/?nato/short_time. – 2005.
41. Постанова Верховної Ради України. Про Воєнну доктрину України // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 43. – С. 409.
42. Празький саміт і трансформація НАТО. Довідник. – Брюссель: НАТО, 2003. – 106 с.
43. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. Постанова Верховної Ради України від 18 липня 1995 р. № 532-95-n. // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 10. – С. 85.
44. Путівник до самміту НАТО у Вашингтоні. 23-25 квітня 1999 року. – Брюссель: Офіс інформації та преси НАТО, 1999. – 120 с.
45. Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО // Нова безпека. – 2003. – № 2. – Квітень. – С. 123–126.
46. Саміт Україна-ЄС. Спільна заява Президента України Л.Кучми та Президента Європейської Ради С.Берлусконі. Ялта. 7 жовтня 2003 року // Європейський Союз та Україна: Стратегія відносин в контексті розширення / Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень “ЄвроРегіо Україна”. – К.: "К.І.С.", 2003. – С. 81–84.
47. Совместное заявление ГУУАМ-США. Ялта. 4 июля 2003 года // http://www.guuam.org.ua/cgi-bin/valmenuguuam. sh?0p 0 30115.html. – 2003.
48. Стан і перспективи української зовнішньої політики. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на засіданні керівного складу МЗС України 15 липня 1996 року // Політика і час. – 1996. – № 8. – С. 3–8.
49. Стратегічна концепція Альянсу. Затверджена главами держав і урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної Ради у Вашингтоні (Федеральний округ Колумбія) 23-24 квітня 1999 року // НАТО Ревю. Спеціальний випуск. – Літо 1999. – С. D.7–D.13.
50. Стратегия национальной безопасности США // http://www.nlvp.ru/ reports/54.html). – 2003.
51. Східна політика Європейського Союзу в рамках процесу розширення ЄС на Схід щодо приєднання країн Центральної та Східної Європи. Польська точка зору. Міністерство закордонних справ Республіки Польща, довідка від 13 червня 2001 року // Ї. – 2001. – № 22 – http://www.ji-magazine.lviv.ua. – 2001.
52. Тарасюк Б. ПРО і Contra: Екс-міністр закордонних справ аналізує куди можуть призвести Україну метання між Заходом і Росією // Політика і культура. – 2001. – № 36 (119). – С. 20 –21.
53. Тарасюк Б. Україна після 11 вересня – зміни у зовнішній політиці // Універсум. –2002. – № 7-8. – С. 20 –21.
54. Указ Президента України. Про Воєнну доктрину України. Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента. N 800/2004 (800/2004) від 15.07.2004.
55. Указ Президента України. Питання Воєнної доктрини України. 21.04.2005, № 702/2005.
56. Україна-НАТО: майбутнє в руках минулого. – К.: Центр Разумкова, 2004. – 176 с.
57. Україна і Європа (1990-2000 p.): Анот. істор. хроніка. – К., 2001. – Ч.1. – Україна в міжнародних відносинах з країнами Центральної та Південно-Східної Європи. – 308 с.
58. Українсько-російські відносини: сучасний стан та перспективи. Парламентські слухання 22 жовтня 2003 року // Віче. – 2003. – № 11. – С. 3–31.
59. Устав Организации договора о коллективной безопасности. Кишинев. 7 октября 2002 года // http://www.dkb.gov.ru/start/index.htm. – 2003.
60. Хартия Шанхайской организации сотрудничества 7 июня 2002 года, Санкт-Петербург // http://president.kremlin.ru/text/docs/2002/06/46246.shtml. – 2002.
61. Хооп Схеффер Я. Саммит НАТО в Стамбуле // Международная политика. – 2004. – № 3. – http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/bibliothek/ internationale-politik/2004-03/article03.html. – 2004. – C. 20–25.
62. Цільовий план Україна-НАТО на 2003 рік у рамках Плану дій Україна-НАТО. – К., 2002. – 26 с.
63. Ялтинская Хартия ГУУАМ. Ялта. 7 июня 2001 года // http://www. guuam.org.ua/cgi-bin/valmenu_guuam.sh? 0p030103.html. – 2002.
64. Address by H.E. Foreign Minister of Ukraine Borys Tarasyuk At 22nd International Workshop on Global Security. Chantilly, France 11 June 2005 // http://www.mfa.gov.ua. – 2005.
65. Assemblee Nationale. Constitution du 4 Octobre 1958. Douzieme Legisla¬tu¬re. Registration made on October 11, 2005. № 2567. Information Report Remitted by the Foreign Affairs Committee on the relationship between Europe and the United States. Chairman M. Edouard Balladur. Rapporteur M. Axel Poniatowski.
66. Charter on a Distinctive Partnership Between NATO and Ukraine // http://www.nato.int/docu/basictxt/ukrchrt.htm. – 2001.
67. Сomission of the European Communities. Comission Staff Working Paper. Country Report. Ukraine. Brussels, XXX, SEC (2004) 566 // http:// www.delukr.¬cec.eu.int/data/doc/Ukraine% 2011%20May.doc. – 2004. – 24p.
68. The Common European Foreign and Security Policy. By the Rt. Hon. Chris Patten EU Commissioner for External Relations European Institute, Washington, DC, 11 September 2000.
69. Defense Press Service. US Department of Defense. April 12, 2000 // http://www.defenselink.mil. – 2001.
70. Draft Treaty Establishing a Constitution of Europe. The European Convention. The Secretariat. Brussels, 20 June 2003. Conv 820/03. – Brussels, 2003. – 71 p.
71. The EU’s relations with Moldova-overview // http://europa.eu.int/comm/ external_relations/moldova/intero/index.html. – 2001.
72. EU Security and Defence. Core Documents 2004. – Paris: Institute for Security Studies European Union, 2005. – 418 p.
73. EU-NATO Declaration on ESDP // Press Release (2002) 142 – 16 De¬cem¬ber¬ 2002.
74. From St-Malo to Nice. European Defence: Core Documents. Volume I/ Compiled by M.Rutten. – Paris: Institute for Security Studies Western European Union, 2001. – 225 р.
75. From Nice to Leaken. European Defence: Core Documents. Volume II/ Compiled by M.Rutten. – Paris: Institute for Security Studies European Union, 2002. – 199 p.
76. From Leaken to Copenhagen. European Defence: Core Documents. Volume III/Compiled by Jean-Yves Haine. – Paris: Institute for Security Studies European Union, 2003. – 283 p.
77. From Copenhagen to Brussels – European Defence: Core Documents. Volume IV/Compiled by Antonio Missiroli. – Paris: Institute for Security Studies European Union, 2003. – 458 p.
78. The Geopolitics of Energy Into the 21st Century. Testimony of Guy F. Caruso Director, Strategic Energy Initiative Center for Strategic & International Studies Before the Senate Energy and Natural Resources Committee, 21 March 2001 // http://www.csis.org/html/4caruso.htm. – 2001.
79. Joint declaration by President George W. Bush and President Vladimir V. Putin on the new strategic relationship between the United States of America and the Russian Federation // Weekly Compilation of Presidential Documents. – Washington. – May 27. – 2002.
80. Joint Statement by President George W. Bush and President Viktor Yushchenko A New Century Agenda for the Ukrainian-America Strategic Partnership. April 4, 2005 // http://www.whitehouse.gov/news/releases/2005/ 04/20050404-1.html. – 2005.
81. A National Security Strategy of Engagement and Enlargement. The White House. February 1996 // http://www.fas.org/spp/military/docops/national/1996¬stra.¬htm. – 1996.
82. The NATO Handbook. 50th Anniversary. – Brussels: Office of Information and Press, 1998. – 400 р.
83. The NATO Handbook Documentation: A Companion Volume of the 50th Anniversary Edition of the NATO Handbook. – Brussels: NATO Office of Information and Press, 1999. – 444 p.
84. NATO-Russia Compendium of Financial and Economic Data Relating to Defence. Information for Press. December 8, 2005 // http://www.nato.int/ docu/pr/2005/p05-161.pdf. – 2005.
85. Organization for Security and Co-operation in Europe. Annual Report 2001 on OSCE Activities (1 November 2000 - 31 October 2001). 26 November 2001. – Vienna, 2001 // http://www.osce.org. – 2002.
86. OSCE. Code of Conduct on Politico-Military Aspects of Security. Budapest, 3 December 1994. – Vienna: OSCE, 1996. – 9 p.
87. OSCE. Handbook. Vienna: OSCE Secretariat, 2000. – 198 p.
88. OSCE. Eleventh Meeting of the Ministerial Council. Maastricht, 1 and 2 December 2003. – Maastricht: OSCE, 2003 – 179 p.
89. OSCE Mission Survey. The OSCE Assistance Group on Chechnya // http://www.osce.org/publications/survey/survey12.htm. – 2001.
90. SІPRI Military Expenditure Database // http://www.sipri.org. – 2003-2005.
91. Strengthening Transatlantic Security. A U.S. Strategy for the 21st Century. US Department of Defense. April 12, 2000 // http://www.defenselink.mil. – 2000.
92. Treaty on CIS Collective Security // RFE/RL Research Report. – Vol. 2. – № 25. – 18 June 1993. – Р. 4–5.
93. The United Kingdom and the Campaign Against International Terrorism. Progress Report. September 2002 – London: Cabinet Office, 2002. – 33 p.

Б) Монографії та статті

94. Авдонин В. Росийская трансформация и партнерство с Европой // Космополис. – 2003/2004. – Зима. – № 4(6). – http://www.rami.ru/cosmopolis/archi ves/6/avdonin.html. – 2004.
95. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 40, ч.1. – Київ, 2003. – 154 с.
96. Асмус Р. Д. Стратегія інтеграції України до Заходу // Євроінтеграція. – 2004. – № 2. – С. 39 –41.
97. Бабакин А., Мясников В. Создается антиваршавский блок // Независимая газета. – 2006. – 17 февраля.
98. Балуевский Ю. Отношения Росии, ЕС и НАТО: конфронтация или сотрудничество? // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2004. – Выпуск 12. – http://www.inion.ru/product/eurosec/st1vp12.htm. – 2005.
99. Безпосереднє сусідство України з ЄС: Закриті кордони чи нові імпульси для співробітництва? – Ужгород: Видавництво В.Падяка, 2002. – 180 c.
100. Бєлов О. Україна та міжнародна безпека // Міжнародна безпека. – http://www.niss.gov.ua/Tasko/001.htm. – 2001
101. Бжезинський З. Вирішальна роль України на пострадянському просторі // Політика і час. – 1997. – № 9. – С. 24–28.
102. Бобо Ло. Интеграция с оговорками? Россия, НАТО и европейская безопасность // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2001. – Выпуск 3. – http://www.inion.ru/ product/eurosec/st1v3.htm. – 2001.
103. Богатуров А. «Конституционный кризис» в мировой политике // Cosmopolis. – № 2 (4). – Лето 2003. – http://www.rami.ru/cosmo¬polis/archives/4/ bogaturov.html. – 2003.
104. Богомолов О., Данилов С., Сeмиволос І. ГУУАМ – reloaded. Киши- нівський процес // Дзеркало тижня. – 2005. – № 14.
105. Бодрук О. Нові риси старого світу – військово-політична інтеграція європейських країн // Стратегічна панорама. – 2000. – № 1–2. – С. 39–49.
106. Бодрук О. Політизація блоків, мілітаризація союзів. Нові тенденції у сфері міжнародної безпеки союзів // Політика і час. – 2003. – № 12. – С. 21– 32.
107. Бодрук О. Європейські прагнення й американські можливості: Вплив взаємовідносин США та їх європейських партнерів на подальшу долю НАТО // Політика і час. – 2004. – № 3. – С. 69–76.
108. Бодрук О. Європейські прагнення й американські можливості: Вплив взаємовідносин США та їх європейських партнерів на подальшу долю НАТО // Політика і час. – 2004. – № 4. – С. 12–20.
109. Бодрук О. Modus vivendi нової парадигми національної безпеки України // Економічний Часопис-XXI. – № 5. – 2004. – http://www.soskin.info/ ea.php?pokazold=20040506&n=5&y=2004. – 2004.
110. Бодрук О. Силові методи кразового реагування. Гуманітарний інтервенціонізм // Стратегічна панорама. – 2005. – №1. – http://www.niisp. gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=vpip1&issue=2005_1. – 2005.
111. «Большая восьмерка»: возрождение лидерства // Россия в глобальной политике. – 2003. – № 2. – Апрель – Июнь. – http://www.global affairs.ru/numbers/3/1977.html. – 2003.
112. Будкін В. В умовах “ширшої” Європи. Україна-ЄС: складні підсумки й можливі перспективи // Політика і час. – 2004. – № 1. – С. 7–16.
113. Бурант С. Р. Україна і Польща: до стратегічного партнерства // Політична думка. – 1997. – № 3. – С. 99–111.
114. Бут Ю., Лисицин Е, Дузь-Крятченко О. Нові аспекти проблеми колективної оборони в Європі // Економічний часопис ХХІ. – 2002. – № 9. – С. 20– 24.
115. Бутейко А. Проблеми українсько-румунського партнерства // Політика і час. – 2003. – № 8. – С. 30 –39.
116. Василенко С.Д. Україна: геополітичні виміри загально¬європейському процесі. – Одеса: ОДМА, 2000. – 208 с.
117. Василенко С. Геополітичні вектори України: витоки й особливості формування // Нова політика. – 2000. – № 3(29). – С.46–51.
118. Василенко С. Українська геополітика. Вектор визначено // Віче. – 2000. – № 9(12). – С. 62–71.
119. Василенко С. Чорноморська доктрина України та її сучасні виміри // Людина і політика. – 2002. – № 4(22). – С. 11–25.
120. Вектор тільки один? //Політика і час. – 2000. – № 9-10. – С. 44–51.
121. Вессельс В., Дидрихс У. Расширенный Европейский Союз в качестве международного игрока // Международная политика. – 2003. – № 1. – http://¬www.¬deutschebotschaft-moskau.ru/ru/bibliothek/internationale-politik/2003-01/ article03.html. – 2003. – C. 15–24.
122. Воєнна безпека України на межі тисячоліть: Моногр./ Нац. ін-т стратегічних досл. – К.: Стилос, 2002. – 394 с.
123. Волинко І. “Старе-добре” НАТО роззброюється. Українське керів¬ництво може зіграти на конфлікті між Старим і Новим світом// Політика і культура. – 2002. – № 43(174). – С. 16–17.
124. Володимирів Р. Україна і НАТО: перспективи співробітництва // Політика і час. – 1994. – № 2. – С. 35–38
125. Гаврилишин Б. Україна між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем: геополітичні можливості й обмеження // Розбудова держави. – 2002. – № 7–12 (115-120). – С. 26–33.
126. Галата Я. Неформальне роздоріжжя // Політика і культура. – 2001. – № 21(104). – С. 30–31.
127. Гастейгер К. Основные черты будущей мировой политики // Международная политика. – 1999. – № 8. – http://www.deutschebotschaft-mos kau.ru/ru/bibliothek/internationale-politik/1999-08/article02.html. – 2003.
128. Герасимчук Т.Ф. Основні напрями і особливості співпраці України з Європейським Союзом // Міжнар. зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: Міжвід. зб. наук. пр. – 2001. – Вип. 10. – С. 135–144.
129. Гетьманчук М. Україна між Росією і Польщею: геополітичний аспект // Укр. Нац. Ідея: реалії та преспективи розв. – 2002. – Вип. 11. – С. 54 –63.
130. Глапінський А. Логіка геополітичного вибору: досвід Польщі для України // Політична думка. – 2000. – № 1. – С. 106–110.
131. Голуб. В.Й. Особливе партнерство. Становлення та розвиток співпраці України з НАТО // Вісн. Київ. міжнар. ун-ту. Серія “Міжнар. відносини”. 2002. – Вип. 1. – С. 81–93.
132. Гольцов А.Г. Геополітична структура сучасного світу: погляд на ситуацію // Вісн. Київ. міжн. ун-ту. Сер. “Міжнар. відносини”. – 2003. – Вип. 2. – С. 131–141.
133. Гончаренко О. Кавказький вузол: проблеми безпеки Каспійсько-Чорноморського регіону // Політика і час. – 2001. – № 1. – С. 51–55.
134. Гончаренко. О.М. Нейтралітет, позаблоковість і національна безпека: європейський досвід України // Національна безпека України. – 2003. – № 1. – С. 24–30.
135. Горбач В. Яку Росію будує Володимир Путін? //Євро¬Атлантика. – 2004. – № 2. – С. 47–52.
136. Гордиенко А. Выборы по западным лекалам: ОБСЕ предлагает президенту Шеварднадзе кандидатов на пост ЦИК Грузии // Независимая газета. – 2003. – № 181. – 29 августа.
137. Грановський В. Мрії і кошмари української зовнішньої політики // Дзеркало тижня. – 2004. – № 20.
138. Гречанинов В. Как трансформировать национальные во¬оруженные силы для достижения стандартов НАТО // Економічний Часопис ХХІ. – 2004. – № 3. – http://www.soskin.info/. –2004.
139. Гречанінов В. Шляхом євроатлантичної інтеграції // Політика і час. – 2003. – № 2. – С. 26–34.
140. Гриценко А. Точка відліку // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 9. – С. 34–36.
141. Грубов В. Щастя не всім і не кожному: європейська безпека як формула “духу” лібералізму // Політика і час. – 2004. – № 5. – С. 87–95.
142. ГУАМ: тест на здатність // Український монітор. – 2005. – № 5. – http://foreignpolicy.org.ua/ua/papers/index.shtml?id=4798. – 2005.
143. Гусаров Ю. Общая политика европейская политика в сфере безопасности и обороны – новый этап в становлении Европейского Союза // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2001. – Выпуск 1. – http://www.inion.ru/ product/eurosec/st3.htm. – 2001.
144. ГУУАМ та інші пострадянські регіональні об’єднання: оцінка потенціалів // Нова політика. – 2002. – № 2. – http://www.np. com.ua. – 2002.
145. Гуцал А. Україна між минулим і майбутнім // Дзеркало тижня. – 2000. – № 25.
146. Давыдов Ю. Россия-НАТО: перед лицом общего врага // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2001. – Выпуск 1. –http://www.inion.ru/product/eurosec/st1.htm. – 2001.
147. Д’Aнієрі П. Повернутися до заходу спиною? Пріоритет національних інтересів у відносинах України і США // Політика і час. – 2003. – № 2. – С. 39–44.
148. Данилов Д. Россия в большой Европе: Стратегия безопасности // Современная Европа. – 2000. – № 5. – http://isn.rsuh.ru/iu/journal/journal2.2000/ 5.htm. – 2000.
149. Данилов Д. Отношения между Россией и Западом: новое качество партнерства или временная коалиция // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2001. – Выпуск 2. – http://www.inion.ru/product/eurosec/st5 v2.htm. – 2001.
150. Данилов Д. Европейский союз: формирование политики безо¬пасности и обороны // Cosmopolis. – Осень 2002 – № 1. – http://www.rami.ru/ cosmopolis/archives/1/danilov.html. – 2003.
151. Данилов Д. Россия – ЕС: на пути к общему пространству безопасности или на перепутье? // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – Выпуск. 12. – 2004. – http://www.inion.ru/product/eurosec/ st3vp12.htm. – 2005.
152. Демократичний контроль над системою національної безпеки та збройними силами: поширення цінностей НАТО в євро¬атлантичному просторі / За ред. Гончаренко О.М. – Сімферополь: “Доля”, 2003. – 320 с.
153. Демони миру та боги війни: Соціальні конфлікти пост¬комуністичної доби. – К.: Політична думка, 1997. – 508 с.
154. Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка. – 2000. – № 2. – С. 92 –110.
155. Дергачов О. Нова Європа для старої України // Політика і культура. – 2003. – № 7(186). – С. 15-17.
156. Джексон Б. Становище країн, запрошених на Празькому самміті: демократичні принципи та готовність до підтримання безпеки // Україна-НАТО: майбутнє в руках минулого. – К.: Центр Разумкова, 2004. – С. 79–85.
157. Дзьобань О., Панфілов. О. Фундамент європейської безпеки – воєнний // Політика і час. – 2003. – № 9. – С. 30–39.
158. Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової еконо- міки і міжнародних відносин НАН України; Редкол.: Л.О. Лещенко (гол. ред.) та ін. Вип. 15. – Київ, 2001. – 80 с.
159. Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової еконо- міки і міжнародних відносин НАН України; Редкол.: Л.О. Лещенко (гол. ред.) та ін. Вип. 17. – Київ, 2001. – 156 с.
160. Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; Редкол.: Є.Є. Камінський (гол. ред.) та ін. Вип. 20. – Київ, 2002. – 212 с.
161. Дудко І. Cтруктурні компоненти сучасної зовнішньої політики США // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; Редкол.: Л.О. Лещенко (гол. ред.) та ін. Вип. 16. – Київ, 2001. – С. 45–53.
162. Дудко І.Д. Національні інтереси США у постбіполярному світі. – К.: КНЕУ, 2003. – 208 с.
163. Європейський Союз та Україна: Стратегія відносин в контексті розширення / Інститут регіональних та євроінтеграційних до¬сліджень “Євро- Регіо Україна”. – К.: “К.І.С.”, 2003. – 206 с.
164. Єрмаков С. Перспективи російсько-українського партнерства у галузі безпеки // Нова політика. – 2003. – № 2. – Квітень. – С. 95–99.
165. Ерхов Г.П. ООН и региональные международные организации на рубеже столетий // Істор. і політол. дослідж. – 2002. – № 1(9). – С. 9–14.
166. Жангожа Р. Нефтетранспортные коридоры Каспийского шельфа в контексте экономических и политических интересов Украины // Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. Зб. ст. за матер. міжн. конф. – К.: Састанга, 2001. – С. 44–74.
167. Жовква І.І. Стратегічне партнерство України і Росії в нових геополітичних умовах // Актуал. пробл. міжнар. відносин. – 2003. – Вип. 33. – Ч. 1. – С. 25–30.
168. За і проти: Дебати з питань євроатлантичної безпеки. – Брюссель: НАТО, 2004. – 76 с.
169. Загорский А. Совет Россия – НАТО: старое вино в новом кувшине? // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2002. – Выпуск 5. – http://www.inion.ru/product/eurosec/st2vp5.htm. – 2002.
170. Задорожнюк Э. О неокторых особенностях вросприятия (гео)- политического противостояния Росиии и НАТО // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2001. – Выпуск 3. – http://www.inion.ru/ product/eurosec/st5v3.htm. – 2001.
171. Задорожнюк Э. Геополитический шанс для стран Балтии: расширение зоны стабильности в Европе // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2002. – Выпуск 7. – http://www.inion.ru/product/eurosec/st5vp7.htm. – 2002.
172. Задорожнюк Э. Отношения в треугольнике НАТО-Россия-Украина // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2002. – Выпуск 5. – http://www.inion.ru/product/eurosec/st4vp5.htm. – 2002.
173. Замятін В. Рух до НАТО: декларації та можливості // Нова безпека. – 2003. – Квітень. – С. 17–24.
174. Зандшнайдер Э. Смерть от перенапряжения?// Международная политика. – 2003. – № 4. – http://www.deutschebotschaft-moskau.ru/ru/bibliothek/ internationale-politik/2003-04/article02.html. – 2003. – C. 4–15.
175. Засади стратегічного партнерства // Політика і час. – 2001. – №1. – С. 84–92.
176. Зельке К. Нова геополітична ситуація після розширення НАТО: наслідки для Польщі і України // Політична думка. – 2000. – № 1. – С. 101–106.
177. Зінченко А., Дячук Ю. Геополітичні дослідження в Україні в 90-х р. ХХ ст.: спроба критичного аналізу // Міжн. зв’язки України: наук. пошуки і знахідки. Міжвідомч. Збірник наук. праць. – 2001. – Вип. 10. – С. 260–286.
178. Зленко А.М. Дипломатія і політика. Україна у процесі динамічних геополітичних змін. – Харків: Фоліо, 2003. – 559 с.
179. Золотарев П. Россия и НАТО в формате Двадцати // Евро¬пейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2001. – Выпуск 4. – http://www. inion.ru/product/eurosec/st1vp4.htm. – 2001.
180. Зюлковські М. Польсько-українські взаємини як складова архітектури європейської безпеки // Віче. – 2003. – № 6. – С. 72–74.
181. Іваненко В.В., Осельська О.С. Геополітичні детермінанти зовнішньо¬політичного курсу України // Світ, цивілізація і міжнар. відносини / Дніпропетр. нац. ун-т. – 2001. – № 1(1). – С. 17–26.
182. Иванов И. Расширение Евросоюза и интересы России // Современная Европа. – 2001. – № 3. – http://isn.rsuh.ru/iu/journal/journal3. 2001/ 10.htm. – 2001.
183. Іващенко А.М, Резванюк М.Т. Гуманітарні аспекти миро¬творчих операцій // Зб. Наук. пр. Націон. н.-д. центру оборонних технологій. – 2001. Вип. 5. – С. 15–20.
184. Интересы США и отношения с Россией // Россия в глобальной политике. – № 6. – 2004. – http://www.globalaffairs.ru/numbers/6/2027.html.– 2005.
185. Їжак О. Біля “відчинених дверей”: європейська оборонна ін¬теграція і національна безпека України // Політика і час. – 2002. – № 2. – С. 43–53.
186. Їжак О. Україна в новій стратегії США: як нормалізувати відносини? // Політика і час. – 2003. – № 1. – С. 35–43.
187. Игрицкий Ю. Размывание границ безопасности: характристика ХХІ века? // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2002. – Выпуск 8. – http://www.inion.ru/product/euro sec/st4vp8.htm. – 2002.
188. Каґан Р. Про рай і владу: Америка і Європа у новому світовому порядку. – Львів: Бібліотека журналу “Ї”, 2004. – 134 с.
189. Камінський Є. На терезах європейської стабільності // Політика і час. – 1996. – № 2. – С. 23–29.
190. Камінський Є., Дашкевич А. Політика США щодо України: Витоки. Концептуальні основи. Практична еволюція. – К.: Політична думка, 1998. – 548 с.
191. Камінський Є. Протодемократичні концепції світового прав¬ління і перспективи України у ХХІ столітті // Політична думка. – 2001. – № 3. – С. 102–108.
192. Камінський Є. Проблема відродження стратегічного партнерства між США й Україною // Політика і час. – 2003. – № 1. – С. 14–21.
193. Камінський Є. В ім’я національних інтересів: чинники ефект¬ивності нашої зовнішньої політики // Політика і час. – 2001. – № 9. – С. 52–59.
194. Камінський Є. Міжнародна безпека у ХХІ столітті: загальний прогноз // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; Редкол.: Л.О. Лещенко (гол. ред.) та ін. Вип. 15. – Київ, 2001. – С. 3–15.
195. Камінський Є. Українсько-американські відносини на початку 21-го століття // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; Редкол.: Л.О. Лещенко (гол. ред.) та ін. Вип. 23. – Київ, 2003. – С. 3–20.
196. Канцелярук Б. Детермінанти нового світопорядку // Розбудова держави. – 2000. – № 7-12 (97-102). – С. 3–7.
197. Канцелярук Б. Молоді демократії в парадигмальних політи¬чних дифузіях Вашингтона // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць / Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України; Редкол.: Л.О. Лещенко (гол. ред.) та ін. Вип. 20. – Київ, 2002. – С. 28–35.
198. Каплан Р. Бремя и долг. Атлантический дневник // Радио “Свобода”. - 15 июля 2003 года. – http://www.svoboda.org. – 2003.
199. Каргалова М. Социальное измерение европейской безопасности // Европейская безопасность: события, оценки, прогнозы. – 2001. – Выпуск 3. – ht