КРИТЕРІЇ І МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ США В НЕСТАЦІОНАРНІЙ ИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Краткое описание

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДУДКО ІРИНА ДМИТРІВНА

УДК 327 (73): 070

КРИТЕРІЇ І МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ США В НЕСТАЦІОНАРНІЙ ИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук

Науковий консультант
доктор історичних наук, професор
Камінський Євген Євменович

КИЇВ – 2008

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Концептуальний вимір міжнародно-політичних інтересів США на етапі однополюсності…………………………………………………………………..18
1.1 Джерельно-документальна база та історіографія теми………………………18
1.2 Національний інтерес як фундаментальна спонука формування зовнішньополітичної стратегії CША…………………………………………………...40
1.3. Теоретико-методологічний аспект формування інтересів США на початку 90-х років ХХ століття…………………………………………………………………..68
1.3.1. Структуралістська та ідеалістська парадигми……………………………..68
1.3.2. Еволюційні та світоглядні засади заперечення ізоляціоністської традиції…………………………………………………………………………………...84
1.3.3. Концептуальні засади забезпечення міжнародно-політичних інтересів США у 1990-ті рр………………………………………………………………….100

Розділ 2. Міжнародно-політичні інтереси Сполучених Штатів і нова стратегія запобігання та подолання конфліктності у світі на початку ХХІ ст.
2.1. Доктрина Буша та її роль у системі реалізації міжнародно-політичних інтересів США………………………………………………………………………….126
2.2. Боротьба з тероризмом і національні інтереси Сполучених Штатів……...150
2.3. Особливості американських стратегічних оцінок причин конфліктності та шляхів їх подолання у постсоціалістичній частині Європи…………………………168

Розділ 3. Регулятивний аспект забезпечення міжнародно-політичної стратегії США в умовах постбіполярності………………………………………...192
3.1. Новітні тенденції конституційних повноважень президента США у сфері зовнішньої політики…………………………………………………………………....192
3.2. Зовнішньополітичний механізм і зовнішньополітична бюрократія США в умовах нестаціонарності міжнародної системи……………………………………...214
3.2.1. Структура й особливості функціонування зовнішньополітичного механізму і державної бюрократії……………………………………………………..214
3.2.2. Рада національної безпеки США…………………………………………..229
3.2.3. Рада внутрішньої безпеки і Департамент внутрішньої безпеки США….237
3.2.4. Державний департамент і державний секретар США……………………241
3.2.5. Розвідувальне співтовариство США………………………………………248
3.3. Конгрес в системі сучасного зовнішньополітичного механізму США …..257

Розділ 4. Нові незалежні держави пострадянського простору в системі національних інтересів США 1990-х – початку 2000-х років……………………280
4.1.Підтримка демократичних перетворень на теренах СНД…………………..280
4.2. Ядерна дипломатія Сполучених Штатів і країни СНД…………………….305
4.3. Партнерство США і країн СНД у сфері міжнародної безпеки й суперечності у відносинах між США й Росією……………………………………………………...321

Розділ 5. Політико-системний вимір партнерства США і України від початку 2000-х рр. …………………………………………………………………….343

Висновки…………………………………………………………………………..379

Список використаних джерел та літератури…………………………………390

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Після трагічних подій 11 вересня 2001 року прискореними темпами відбулося заперечення можливості так званої однополярної системи міжнародних відносин, де вирішальну роль у розробці, прийнятті і затвердженні глобальних рішень відігравала б демократична наддержава. Міжнародна система набуває ознак хаотичності на тлі: підкресленої орієнтації російського та китайського керівництва на формування багатополюсної системи міжнародних відносин за одночасного прагнення послабити і навіть повністю знищити домінування трансатлантичної спільноти у світових справах; безумовних намірів Російської Федерації відновити повний контроль на пострадянських просторах; послаблення авторитету Сполучених Штатів на міжнародній арені в умовах економічної рецесії; фактично повної втрати ефективності потенціалу ООН у прийнятті і реалізації рішень багатостороннього характеру; накопичення проблемності у міжнародно-політичній ідентичності Євросоюзу; появі глобальних претензій з боку низки великих країн АТР, Латинської Америки та Близького Сходу; збереження обмеженого впливу позбавлених національності неурядових організацій на розробку критичних для світу рішень. Починається поступовий демонтаж всіх відомих складових попередніх систем міжнародних відносин, самé визначення суті яких розмивається і втрачає єдину наукову логіку. При цьому культурно-політична опозиція Заходу і Сходу, що була доповнена соціальним протистоянням по осі «Північ – Південь», зберігає свою визначальну роль із зміною принципових спонук суперечностей, а саме: втрачає у вирішальності традиційний ідеологічний вимір, поступаючись у цій ролі безпековим та енерго-ресурсним складовим. Врешті, спостерігається майже тотальне гальмування у поширенні демократії на глобальних просторах.
У хаотичних міжнародних відносинах надто повільно проявляються ознаки єдиного фундаменту для майбутнього людської цивілізації, що ними починають дедалі стійкіше визначати певну систему цінностей. Декларується верховний суверенітет людської особистості та верховенство прав людини над національним суверенітетом, що дедалі частіше виявляється лише політичною маніпуляцією у загальному механізмі зовнішньої політики як США, так і РФ як найбільш активних учасників глобального міжнародно-політичнго процесу. Декларована гуманістична ієрархія в рамках глобальної демократизації породжує суперечності і колізії, у яких на рівні наукових розробок ледь проглядає нова глобальна перспектива. Вирішальним стає поняття «глобальна безпека» з огляду на появу і розростання спільних проблем людства, які охоплюють буквально всі аспекти життєдіяльності держав і суспільств, починаючи від суперечливої глобалізації, конфліктного формування нового світового порядку, екологічної кризи і завершуючи господарською трансформацією світу та інтенсивним розвитком інформаційної економіки і системним тероризмом. На 2006-2007 роки припадає період фактичної втрати керованості у міжнародній системі, початок чому було закладено в останню декаду 20-го століття, коли накопичувався потенціал протидії одновимірному американському глобалізмові. Однак навіть у 1990-ті роки не було достатніх підстав для чіткої кристалізації суті міжнародної системи. Домінування США сприяє накопиченню можливостей і потенціалу нових центрів сили, також нездатних відігравати вирішальну роль і взяти на себе функцію формування нового світового порядку. Захід як цілісність вже тоді почав поступово втрачати лідерство, не маючи належних механізмів увічнення своєї ключової ролі у світі.
Всі новітні дефініції міжнародної системи, як то постбіполярна чи однополярна, засвідчують всього лише неспроможність соціо-гуманітарних наук дати актуальні пояснення того, що відбувається, а також спрогнозувати перспективу розвитку на глобальному рівні. Антиамериканізм як реакція на загалом деструктивні зовнішньополітичні дії адміністрації 43-го президента США не дає належних підстав для вироблення актуальної дефініції, хоча й виступає серйозною складовою у структурі аргументації рішень і дій інших великих акторів міжнародної системи.
З погляду дисертантки, затиснути сучасну міжнародну систему в рамки відомих концепцій вже не вдасться, що якраз і пояснюється радикальними змінами у вітосприйнятті людей на глобальних просторах. На цьому тлі російський академік О. Неклесса у доповіді «Феномен 11 вересня і рух до нестаціонарної системи світових зв’язків» [561], з нашого погляду, робить суттєвий крок на шляху до кристалізації новітнього понятійного ряду. Вирішальним елементом його підходу вважаємо тезу про те, що більше змінився не зміст міжнародних відносин, а його сприйняття і тлумачення. Разом з відсутністю у світі аналогій в історичному минулому аспект унікальності глобального перебігу подій уможливлює висновок про те, що сьогодні і на ближчу перспективу дво- і багатосторонні відносини здійснюватимуться у рамках так званої нестаціонарної міжнародної системи. Вона формується і реалізується в межах турбулентності процесів і навіть явищ, управління якими набуває ознак саме хаосу. Разом з тим, відбувається планетарна експансія так званих сітьових структур (термін Неклесси), до числа яких поряд із слабнучою ООН входять «велика вісімка», ОЕСР, ОПЕК, МВФ, різного роду зібрання лідерів транснаціональних корпорацій і впливових політиків і інтелектуалів тощо.
Отже, в дисертації вперше здійснена спроба розглянути систему національних інтересів США, як все ще провідної глобальної держави з незрівняними можливостями в економічній, воєнно-політичній, науковій сферах, у системі міжнародних відносин, яку визначаємо як нестаціонарну, нестабільну і хаотичну. Беремо до уваги не тільки відсутність консолідованого дослідження системи національних інтересів США у цій системі, але й взагалі спричинені цим неформалізовані заперечення права цієї держави на домування у глобальній політиці. Вважаємо, що саме неправильне тлумачення національного інтересу глобальної наддержави сучасності, з одного боку, привело до хибних рішень адміністрації Дж. Буша-молодшого, а з другого – до не менш конфліктного концепту антиамериканізму. В обох варіантах вбачаємо загрози для глобальної стабільності і миру, а у пошуку консенсусу між інтересами США і решти держав перспективу консолідації міжнародної системи.
Отже, актуальність дисертації пояснюється дедалі більш гострими суперечностями між власне американським і зовнішніми оцінюванням та сприйняттям національних інтересів глобальної держави в умовах нестаціонарності міжнародної системи. Адже після розпаду СРСР саме Сполучені Штати, де-факто, визначили суть міжнародної системи у межах переваги односторонності над багатосторонністю у розробці, прийнятті й реалізації більшості рішень міжнародно-політичного та безпекового характеру. Їхня загальна спрямованість і змістовне наповнення, знаходячи суттєву підтримку у значної частини світової спільноти в критеріальному контексті, вочевидь втрачають позитивне сприйняття, коли йдеться про обґрунтування причин та механізми і форми їхньої реалізації. Більше того, останні дедалі виразніше сприймаються як виклик значній частині національних акторів міжнародної спільноти.
Так, всі Стратегії національної безпеки США як документи, якими від 1993 року визначається суть національного інтересу в умовах постбіполярності, справді базуються на принципових положеннях демократичної системи. Однак нав’язування та спроби силового впровадження переважно позитивних суспільних цінностей і критеріїв розвитку політичних систем на глобальному, регіональному і національному рівнях з кожною наступною силовою акцією США закономірно викликає зростаюче заперечення значної частини світового співтовариства. Причина очевидна: наявність різних політико-культурних традицій у національних державах та регіональних системах, а також – нездатність офіційного Вашингтона реально зважити таку ситуацію та врахувати її у своїй міжнародній стратегії. Американські ідеї, пропозиції і конкретні дії на світових просторах з кожним етапом поглиблення кризових для США явищ у війні з Іраком та росту претензійності у позиції Росії, дають дедалі більш відчутний політико-системний поштовх до поглиблення базових суперечностей між єдиною глобальною державою та іншими акторами міжнародних відносин, далі дестабілізуючи міжнародну систему.
Вершина таких суперечностей закономірно припадає на президентство Дж. Буша-молодшого, хоча початок їм було покладено операцією НАТО на теренах колишньої СФРЮ ще за часів Б.Клінтона. З цього періоду світова політична думка і політичні сили починають усвідомлювати виклики глобальній і регіональній безпеці, які йдуть від явного переходу офіційних властей США до односторонніх рішень та механізмів їх реалізації. Водночас такому усвідомленню сприяє часто безоглядне і не пояснюване належним чином зведення практично всіх міжнародно-політичних планів і дій глобальної наддержави у далеких від неї регіонах до захисту національних інтересів. Таке категоріальне зміщення базується на фактичному включенні розрізнених цілей США на міжнародній арені до кола життєвих інтересів держави, розширюючи суперечності між Америкою й іншими акторами міжнародних відносин.
Підтвердження авторської версії причинно-наслідкових зв’язків між зовнішнім оцінюванням критеріїв і механізмів реалізації національних інтересів США виразно помічається в еволюції позиції світової спільноти до антитерористичної стратегії адміністрації Дж.Буша-молодшого – від майже повної початкової підтримки причин її розробки та змісту відповідних державних документів до критичного сприйняття практичних кроків щодо її реалізації на наступних стадіях. Так, рішучість Білого дому після подій 11 вересня 2001 р. мобілізувати на боротьбу з міжнародним тероризмом ресурси великих світових демократій та низки інших держав знайшла повне розуміння і позитивну відповідь на міжнародній арені, включаючи позицію адміністрації В.Путіна. Однак адекватно не обґрунтована війна в Іраку та наростаюче безладдя в Афганістані спричинилися до суттєвого переосмислення американської стратегії. Фактична руйнація Іраку та нездатність військового контингенту стримати хаос і кровопролиття на території цієї великої арабської держави стали вирішальними спонуками для ще більш масштабних проявів антиамериканізму, що розвивається у парі з антиглобалізмом. Кристалізується загроза подальшого накопичення загроз для міжнародної безпеки, що йдуть від невдоволення зовнішньою політикою США як засобом забезпечення національних інтересів держави.
Закономірність такої подвійності – антиамериканізм та антиглобалізм – останнім часом вже не викликає сумнівів. Адже у світі накопичено достатньо аргументів на користь того, що саме в структурі національних інтересів США на стратегічному рівні передбачено встановлення глобального американського домінування. Поступово відповідне оцінювання зовнішньої політики США як певної системи розробки, прийняття і реалізації державних рішень на міжнародній арені у воєнно-політичній і безпековій сферах переноситься і на стратегію глобальної демократизації.
У зарубіжній і вітчизняній політології проблема причинно-наслідкових зв’язків між політико-системними критеріями і механізмами забезпечення національних інтересів США переважно подається у контексті протиборства різних політичних ідеологій. Тому наукові розробки такої або близької тематичної спрямованості позначені крайностями: (а) повним запереченням суті американських стратегій національної безпеки, цілей, критеріїв, форм, засобів і механізмів їхньої реалізації з наголосом на застосуванні збройної сили; (б) обґрунтуванням неможливості інших планів і дій США за умов наростаючих загроз поширення міжнародного тероризму, можливості заволодіння терористами зброєю масового знищення внаслідок порушення режиму нерозповсюдження тощо.
Виходячи з такого підходу, дисертантка прагне до розв’язання наступної двоєдиної наукової проблеми:
– Виявлення і систематизації причинно-наслідкових зв’язків між критеріями формування і постійними цінностями глобальної зовнішньої політики США, представленими в «Стратегіях національної безпеки» постбіполярної епохи, а також інституційними механізмами і формами забезпечення національних інтересів цієї наддержави на міжнародній арені в умовах системної турбулентності на міжнародному і національному рівнях.
– З’ясування і узагальнення всього комплексу цілей міжнародного курсу США на пострадянських просторах, меж готовності Білого дому піти на загострення відносин з іншими центрами сили та конфліктування з ними у випадку потреби у наданні підтримки новим незалежним державам, що проголосили європейський вибір і курс на членство в НАТО. У цьому сенсі здійснюється критичне переосмислення критеріїв американо-українських відносин та механізмів їхнього впровадження, що застосовуються Сполученими Штатами.
Така формалізація наукової проблеми спричинила вибір і визначення об’єкту та предмету дослідження. Об’єктом дослідження виступає система національних інтересів Сполучених Штатів Америки у нестаціонарній системі міжнародних відносин. Предметом дослідження є критеріальний і державно-регулятивний виміри забезпечення цілей зовнішньої політики США.
Відповідним чином визначаються ключова мета і завдання дослідження. Метою є цілісний політичний аналіз і синтезування феномену національних інтересів США після краху біполярної системи.
Для досягнення цієї базової мети дисертантка ставить і здійснює спробу реалізувати наступні завдання:
– Вироблення цілісних і консолідованих політико-системних уявлень про концептуальне забезпечення національних інтересів США постбіполярної епохи.
– Критичний аналіз еволюції оцінювання і представлення національного інтересу США в «Стратегіях національної безпеки» 1993 – 2006 років.
– Виявлення і систематизація всього комплексу міжнародно-політичних складових стратегій зовнішньої політики адміністрації Дж. Буша-молодшого.
– Структуризація інституційних та регулятивно-управлінських механізмів забезпечення міжнародно-політичних стратегій США у нестаціонарній системі міжнародних відносин.
– З’ясування причинно-наслідкових зв’язків між декларованим Білим домом курсом США стосовно нових незалежних держав пострадянського простору та успіхами і провалами реалізації американських цілей у цьому стратегічно значимому регіоні світу.
– Узагальнення і критичне переосмислення критеріальних особливостей формування й реалізації зовнішньої політики США щодо України.
– Розробка авторської концепції національного інтересу США на ближчу перспективу у контексті еволюції міжнародної системи та її кристалізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи, як і окреслені щодо неї завдання відображають змістовну частину програм науково-дослідних робіт Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, а саме – є складовою частиною планових тем науково-дослідних робіт відділу трансатлантичних досліджень ІСЕМВ «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591), «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України (номер державної реєстрації 0107U011797).
Дослідження узгоджується також з науковою темою кафедри політичної історії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана «Суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток України: здобутки і проблеми (1990-2007 рр.)».
Методологія та методи дослідження. Складність та багатовимірність проблематики дисертаційної роботи зумовили авторську методологію як комплекс пізнавальних принципів та дослідницьких методів, взаємопов’язаних між собою в межах ствердженого в сучасній політичній думці евристичного та праксеологічного підходів до оцінки і аналізу зовнішньополітичних проблем.
Такий подвійний методологічний пріоритет зумовлюється тим, що дає змогу опрацювати модель формування та реалізації міжнародно-політичних інтересів США через певну дію на переломі 20-го і 21-го століть. Це пов’язано також із відсутністю спеціальних досліджень такого напрямку в сучасній українській американістиці, а також недостатньої повноти або достовірності вихідних даних щодо зовнішньої політики США як, наприклад, значного рівня секретності в розробці зовнішньополітичних орієнтирів на найвищому державному рівні; відмінностей у формуванні та реалізації міжнародно-політичних інтересів глобальної держави за чергової зміни адміністрації; появи нових явищ в системі міжнародних відносин, які можуть вплинути на позиції урядовців вищого державного рівня США й впроваджувані ними рішення і т. д.
Останнє не виключає ефективності і точності науково обґрунтованих висновків по обраній темі дисертаційної роботи, оскільки евристичний підхід, побудований на творчих засадах дослідження, передбачає включення до процесу осмислення національних інтересів США постбіполярних часів загальновизнаних в сучасній політичній науці пізнавальних принципів, включно з такими, як детермінізм, комплексність, об’єктивність, історизм, альтернативність. Праксеологія ж забезпечує оптимізацію дослідження через аналіз практичної дії США на міжнародній арені.
Осмислення новітніх явищ у формуванні й реалізації національних інтересів США має базуватися на науковому аналізові тих тенденцій, які характеризували цей процес у попередні періоди, а за цим – включення до поля зору принципу детермінізму як взаємозв’язку та причинної зумовленості внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних чинників, які впливають на формування і реалізацію національних інтересів. Суттєву роль відіграє окреслення структурної парадигми зовнішньополітичної стратегії США у сенсі зв’язку суті зовнішньополітичного середовища та внутрішньополітичних чинників впливу на формування уявлень лідерів нації щодо національних інтересів, детермінованої залежності зовнішньополітичної та безпекової дії від стверджених в американському суспільстві моральних цінностей і традицій, стратегічно виправданих доктрин та теоретичних розробок на ниві забезпечення національних інтересів держави.
Важливим методологічним принципом, який доповнює принцип детермінізму, є цілісність. Він дозволяє реалізувати багатовимірний підхід до аналізу проблем міжнародно-політичних інтересів США, де теоретичний аспект уявлень про національні потреби і цінності поєднується з уявленнями про покладання національних інтересів у певні зовнішньополітичні програми, а надалі – практичною реалізацією зовнішньої політики. Принципи детермінізму та цілісності сприймаються авторкою як методологічне підґрунтя у сукупності із принципом об’єктивності як неупередженого розгляду політичних дій, що мають сприйматися поза ствердженою схемою та з багатовимірним сприйняттям явища як сукупності різноманітних та часто-густо суперечливих за своїм характером рішень великих акторів міжнародної системи.
Визнання особливої ролі фактологічного матеріалу зумовило й вагому роль в ході дослідження принципу історизму як системи сприйняття усіх історичних фактів, явищ і подій у їх взаємозв’язку з конкретними історичними і політичними обставинами. Для аналітичного сприйняття національних інтересів глобальної держави сучасності це набуває особливого значення з урахуванням як еволюції, так і певної послідовності зовнішньополітичних орієнтирів США. Окреслення специфіки формування і реалізації національних інтересів США дає можливість розгляду впливу тимчасової однополюсності міжнародних відносин на майбутнє системи.
Важливим методологічним принципом виступає альтернативність, спрямована на визначення ступеня імовірності подальшого поглиблення або, навпаки, обмеження дії тенденцій, які визначають реалії сучасної зовнішньополітичної стратегії США. Реалізація принципу політичної альтернативи надає можливість спрогнозувати перспективи американської зовнішньої політики.
Ґрунтовність підходів до проблеми забезпечується й завдяки взаємопов’язаним з науковими принципами дослідницьким методам. Загальнонаукові методи – системний, функціональний, логіко-аналітичний – пов’язані з аналізом, синтезом, індукцією та дедукцією, а тому посилюють можливість неупередженого та багатовимірного розгляду досліджуваних проблем; конкретно-історичні методи – проблемно-хронологічний, порівняльний, ретроспективний, синхроністичний – визначають тісний зв’язок дослідження з іншими дисциплінами, і зокрема історією як наукою, що надає фактографічний матеріал та формує дослідницький базис для виважених політичних обґрунтувань і висновків.
Системний метод дозволив представити систему національних інтересів як певної соціально-політичної цілісності, що саморегулюється та фіксує через постійне перетинання зовнішньо- і внутрішньополітичних впливів – новітніх викликів міжнародного середовища, моральних, ідейних, прагматичних орієнтацій американського суспільства (на рівні підсистем «входу» і «виходу») якісні особливості поведінки політичного керівництва держави при опрацюванні ним зовнішньополітичних рішень. Структурно-функціональний метод розглядає національні інтереси і, у свою чергу, зовнішню політику як скоординовану взаємодію елементів, які формують її складну структуру і зумовлюють (через вплив кожного з них) виконання нею певних функцій в межах суспільного цілого. Логіко-аналітичний метод дозволив узагальнити матеріал на тему національних інтересів США в межах обраного евристичного та праксеологічного підходів та окреслити низку аналітичних конструкцій щодо специфіки їх формування та особливостей реалізації з урахуванням схеми міжнародних відносин в рамках однополюсності з переходом до нестаціонарності і хаосу.
Частково використовувались прикладні міждисциплінарні методи, що формуються на засадах загальнонаукових підходів (контент-аналіз, інвент-аналіз та інші), а крім того – часткові методи збору та первинної обробки інформації. При класифікації та аналізові історіографічних джерел і літератури використовувались історичний, хронологічний, інституційно-порівняльний, логічний та емпірико-аналітичний методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю і масштабністю поставлених завдань та засобів їх розв’язання. Через аналіз широкого кола джерел проведено цілісне дослідження критеріїв формування та механізмів забезпечення міжнародно-політичних інтересів США у контексті впливу цього процесу на міжнародну систему. Розроблено авторську концепцію, що базується на визнанні глобальності національних інтересів США та їх діалектичного зв’язку з невід’ємними інтересами інших міжнародних акторів. Курс на гегемоністське підпорядкування світ-системи інтересам американських державно-політичних і бізнесових кіл слід розглядати з урахуванням зростаючих протиріч зовнішньої політики країни (ймовірності масштабних конфліктів), що починає суперечити не тільки міжнародній безпеці, а й національним (безпековим) інтересам Сполучених Штатів, а звідси – вимагає пошуку консенсусу між інтересами США і решти держав з перспективою консолідації міжнародної системи.
До основних положень, які визначають наукову новизну, відносимо, насамперед, наступне:
– здійснено цілісний аналіз та систематизацію концепцій і теорій з тематики формування й реалізації національних інтересів США на глобальному та регіональному (пострадянському) рівнях;
– визначено специфіку відповідних теорій і концепцій порівняно з тими, які характеризували національні інтереси США у біполярній системі;
– встановлено рівень взаємовпливу і взаємозалежності історично сформованих та новітніх офіційних доктрин забезпечення національного інтересу США;
– визначено різні аспекти і складові впливу на зовнішньополітичну стратегію доктрини Дж.Буша-молодшого;
– проведено аналіз структури і специфіки функціонування американського зовнішньополітичного механізму та його реформування як реакції на нестаціонарність міжнародної системи;
– з’ясовано вплив проведених інституційних реформ на управління зовнішньополітичним механізмом з боку президента країни;
– актуалізовано ступінь впливу президента, конгресу, зовнішньополітичної бюрократії на формування і реалізацію національних інтересів США;
– встановлено причинно-наслідкові зв’язки між політикою американської адміністрації, спрямованою на попередження регіональної конфліктності та боротьбу з міжнародним тероризмом, з одного боку, та змінами у міжнародних відносинах, з другого;
– виявлені перманентні та змінні фактори формування політики американських адміністрацій щодо країн СНД;
– систематизовані критеріальні виміри розвитку відносин США і України; окреслені їхні перспективи.
Теоретичне значення дисертації визначається розробкою цілісного концепту критеріїв формування і механізмів забезпечення національних інтересів США після «холодної війни» в рамках в рамках нестаціонарної системи міжнародних відносин.
Практичне значення одержаних результатів обумовлене політичною актуальністю та концептуальним пріоритетом дослідження, матеріали, основні положення та висновки якого можуть бути використані зовнішньополітичними відомствами України, науково-дослідними інститутами та центрами для:
– аналізу й прогнозування тенденцій розвитку сучасних міжнародних відносин;
– усвідомлення і уточнення базових засад сучасної зовнішньополітичної стратегії США;
– розуміння суті зовнішньополітичної лінії США щодо нових незалежних держав пострадянського простору;
– уточнення критеріальних аспектів відносин США і України з урахуванням політичних, економічних, безпекових інтересів обох країн.
Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці нормативних та спеціальних курсів вищих навчальних закладів з історії сучасного світу та історії сучасних міжнародних відносин. Зокрема, результати роботи знайшли практичне застосування при розробці дисертанткою як членом авторського колективу програм і курсів навчальних дисциплін, які читаються в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана: «Політична історія ХХ – початку ХХІ століття», «Історія сучасного світу», «Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики ХХ – початку ХХІ століття». На основі концептуальних матеріалів дисертації авторкою були підготовлені розділи навчальних посібників «Політична історія ХХ століття» (Київ: КНЕУ, 2001); «Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики ХХ початок ХХІ століття» (Київ: КНЕУ, 2006); «Історія сучасного світу» (Київ: КНЕУ, 2008).
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи пройшли апробацію і були оприлюднені у виступах на міжнародних і республіканських наукових конференціях, семінарах і симпозіумах, у тому числі на Зальцбурзькому семінарі «Америка у наші часи» (28 травня – 2 червня 1994 р., м. Зальцбург), міжнародному симпозіумі «Пострадянська політика» (липень 1995 р., м. Санкт-Петербург), міжнародній конференції «Роль недержавних організацій у становленні правової держави – перспективи для російських НДО та їх партнерів» (листопад 1995 р., м. Санки-Петербург); міжнародній науково-практичній конференції «Національна еліта та інтелектуальний потенціал в Україні» (квітень 1996 р., м. Львів), міжнародній практичній конференції «Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку (квітень 1996 р., м. Київ), міжнародному науковому семінарі «Моральні засади політики» (липень 1997 р., м. Будапешт), ІІІ міжнародній конференції по правам людини (жовтень 1998 р., Варшава), міжнародній науковій конференції «Цивілізації на Балканах: зіткнення чи конфлікт?» (грудень 1998 р., м. Белград), міжнародній науково-практичній конференції «Соціал-демократична ідея в українському та європейському політичному просторі» (лютий 2001 р., м. Київ), всеукраїнській науково-практичній конференції «Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси у південному регіоні України» (жовтень 2003 р., м. Миколаїв), всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Історія, методологія дослідження, практика» (червень 2004 р., м. Тернопіль), міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)» (листопад 2004 р.), регулярних «круглих столах» ІСЕМВ НАН України, щорічних наукових конференціях та наукових семінарах кафедри політичної історії КНЕУ, а також при викладанні автором нормативних та спеціальних курсів «Політична історія ХХ – початку ХХІ століття», «Історія сучасного світу», «Історія міжнародних відносин ХХ – початку ХХІ століття».
Публікації. Теоретичний та фактичний матеріал дисертації знайшов відображення в двох індивідуальних монографіях (12,09 д.а. і 8,37 д.а.), а також у 24 публікаціях авторки у провідних наукових фахових виданнях.
Логіка і структура дисертації. Коло окреслених в дисертаційній роботі проблем та логіка розташування дослідницького матеріалу зумовили структуру дисертації, яка складається зі вступу, п’яти розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (727 найменувань на 66 сторінках). Повний обсяг тексту дисертаційної роботи складає 455 сторінок, з них основного тексту – 389 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У ході розв’язання поставленої у вступі двоєдиної наукової проблеми дисертантка прийшла до такого основоположного висновку:
Між критеріями формування і постійними цінностями глобальної зовнішньої політики США, представленими в «Стратегіях національної безпеки» постбіполярної епохи, інституційними механізмами і формами забезпечення національних інтересів цієї наддержави на міжнародній арені в умовах системної турбулентності на міжнародному і національному рівнях існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Суть полягає у практичній неможливості відмови американського державно-політичного керівництва від ідеї демократизації політичних систем і режимів держав світу (у глобалізаційному вимірі даного орієнтиру) як передумови для стабільності і миру на планеті.
Верховенство цього критерію побудови механізмів реалізації міжнародних стратегій США може послабнути тільки у випадку повернення до ізоляціонізму, для чого на середину 2008 року не було жодних підстав.
Глобальна відповідальність, покладена в основу зовнішньої політики США, спричинилася до планетарного гегемонізму та допущення односторонніх рішень щодо загально значимих для людства питань. Як наслідок, людство всередині першої декади 21-го століття діє в умовах нестаціонарності міжнародної системи та втрати Організацією Об’єднаних Націй й іншими міжнародними організаціями вирішального голосу у прийнятті й реалізації таких рішень. При цьому буквально всі складові американської зовнішньої політики з розпадом СРСР поступово стають невід’ємними елементами безпекової стратегії цієї наддержави. Вона (ця стратегія) розглядає національний інтерес США в рамках глобалізму, що допускає оцінку будь-якого регіонального конфлікту за межами Америки загрозою цьому інтересові, а відтак і застосування силових механізмів для захисту.
Повною мірою така позиція відноситься до комплексу цілей міжнародного курсу США на пострадянських просторах. Саме національним інтересом обмежена готовність і здатність американських адміністрацій піти на загострення відносин з іншими центрами сили та конфлікту з ними у випадку потреби у наданні підтримки новим незалежним державам, що проголосили курс на членство в НАТО.
Сполучені Штати обумовлюють механізми задіяності на пострадянському просторі рівнем конфліктності з Російською Федерацією. Відтак, можна стверджувати, що, попри загальне верховенство критеріального підходу до формування зовнішньої політики США у цьому великому регіоні, Сполучені Штати де-факто розглядають вищим пріоритетом збереження миру у відносинах з Росією.
У ході розв’язання ключової мети авторка прийшла до такого висновку: розклад національних інтересів США на деталі й складові у контексті зовнішньої безпеки дозволяє вийти на синтезовану уяву про їх еволюційну сутність після краху біполярної системи. Вона полягає в тому, що вищі ешелони влади США зв’язують національну безпеку із обов’язковим збереженням західної моделі побудови міжнародної системи. Виходячи з цього, американська сторона протидіє і, з урахуванням можливостей збереження консолідації в євроатлантичній спільноті, буде протидіяти спробам відтворення дво – чи багатополюсного світу на історично відомих концептах, принципах і засадах. На сьогодні в Америці відсутні чіткі альтернативні сценарії формування міжнародної системи, що дозволяє прогнозувати доволі значний час її нестаціонарності і хаотичності та паралельних спроб створити новаторську концепцію нового світового порядку, яка б враховувала зміни у світі, але не допускала зниження рівнів євро-американського верховенства. Суперечливість такого підходу у Сполучених Штатах не вважається критичною.
Реалізація поставлених у дисертації завдань уможливила наступні висновки:
Концептуальне забезпечення національних інтересів США постібполярної епохи будувалося на базових теоретичних моделях, створених у попередні часи, чим частково обумовлені прогалини у відповідних пропозиціях владним інститутам. Вони (ці моделі) переважно формуються на історичних прецедентах міжнародних систем, які поставали після фундаментальних критичних змін у світі, на кшталт великих воєн. Тим самим обумовлюється ключовий елемент цих моделей, яким є поділ світу на переможців і переможених. Так, на думку їх авторів, сталося і після завершення холодної війни, в якому протистояли одна одній дві принципово відмінних ідеї суспільного розвитку – марксистсько-ленінська та ліберальна.
Керуючись таким узагальненням, американська політична наука у переважній більшості проаналізованих нами джерел відстоювала доцільність активного поширення західних цінностей і критеріїв, базованих на пріоритеті лібералізму. Ідеалізація положення про універсальність лібералізму спричинилася до фундаментального протиріччя цивілізаційного характеру, оскільки значна частина держав і політичних сил в державах, які не входять до Заходу у політико-системному й історичному вимірі поняття, не сприймала ціннісного диктату. Як наслідок сталості мислення, основаного на всемогутності лібералізму та демократії євро-американського зразка, постали найбільш принципові фактори дестабілізації міжнародної системи. В умовах жорстких спроб США зберегти і розвинути свій гегемонізм, започаткований перемогою у холодній війні, відповідні концептуальні напрацювання втрачали в авторитеті. Але поява актуалізованих розробок мала місце на тлі мобілізації зусиль американської держави на боротьбу з міжнародним тероризмом, що супроводжувалася кристалізацією безпекового чинника зовнішньої політики США у вирішальний.
Цей аспект у сукупності з проявами ігнорування владою у Вашингтоні наукових рекомендацій, врешті, далися взнаки у втраті орієнтирів і несподіваній появі претендентів на створення полюсів протистояння американському гегемонізмові у сфері ідей і політики. Базовим наслідком стала відсутність консолідованої міжнародної системи, її розмитість та хаотичність, що дозволяє нам стверджувати про нестацінарність.
У «Стратегіях національної безпеки» 1993 - 2006 років національні інтереси Сполучених Штатів від самого початку життєдіяльності в умовах постбіполярності визначаються в рамках пріоритету глобальної безпеки. Американські науковці й державно-політичний істеблішмент керуються у своїх підходах і діяльності концептуальною ідеєю, яка полягає у тому, що Сполучені Штати як найбільш стабільна світова демократія спроможні своїм прикладом і можливостями разом із союзниками по НАТО забезпечити таку систему міжнародних відносин, у якій стануть неможливими великі воєнні конфлікти та постане можливість стабільного розвитку й прагматичної взаємодії держав. Значимим елементом цих безпекових стратегій вважаємо охоплення ними буквально всіх аспектів глобального розвитку, тобто спробу виробити універсальні рішення для людства. Початок цьому було покладено рішенням американської адміністрації на чолі з Б. Клінтоном з аспекту розширення Євросоюзу і НАТО за рахунок колишніх соціалістичних країн Східної Європи та побудови своєрідного аналогу ЄС на теренах Нового світу (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі – НАФТА). Поряд з недопущенням розповсюдження зброї масового знищення, боротьбою з міжнародним тероризмом, протидією етнічним і релігійним конфліктам, ствердженням критеріїв суспільного розвитку це стало вирішальними складовими стратегії й 42-го президента США.
Конкретні складові двох стратегій зовнішньої політики адміністрації Дж. Буша-молодшого детально викладені в тексті дисертації, що змушує авторку подати переважно концептуальну оцінку відповідних документів і дій з виокремленням найбільш значимого. По-перше, обидва документи – 2002 і 2006 років – виписані в дусі воєнної риторики як формальної відповіді на терористичні акції проти Америки та її союзників у Європі.
По-друге, стратегії допускають застосування превентивної війни недопущення масштабних конфліктів після виявлення такої загрози.
По-третє, вони суб’єктивно розділяють світ на полюси за ознакою суспільних цінностей, а це першою чергою й спричинило виокремлення низки держав у категорію небезпечних для світ-системи і міжнародних відносин, що формально налаштовувало міжнародну спільноту на їх стримування і покарання.
По-четверте, передбачається силове нав’язування моделей суспільного розвитку там, де не сприймається ліберально-демократична домінанта.
По-п’яте, поява нових розвинутих держав асоціюється з обов’язковістю їхнього входження до західного співтовариства демократій або ж, щонайменше, впровадження ними євро-амеркианських засад у політику, що суттєво спричинилося до жорсткого неприйняття китайського варіанту політичної системи, російської «суверенної демократії», підтримки одних політичних режимів і повного заперечення інших.
По-шосте, стратегії національної безпеки США на початку ХХІ століття включають не лише збереження і розвиток Організації північноатлантичного договору, а й її подальше розширення на схід, тобто за рахунок колишніх радянських республік.
По-сьоме, обом документам притаманна менторська тональність як щодо критеріїв суспільного розвитку та оцінки політичних систем в інших державах, але й стосовно оцінювання відповідності політики існуючих там режимів інтересам відповідних народів.
Інституційні та регулятивно-управлінські механізми забезпечення міжнародно-політичних стратегій США у нестаціонарній системі міжнародних відносин постійно модернізуються і розширюються у контексті поступового покладання безпекової складової в основу зовнішньої політики. За очевидної впевненості державно-політичного істеблішменту США у своїй тотальній перемозі в холодній війні відбулося зрощення позицій всіх гілок влади на засадах неперевершеності американських можливостей реалізувати проект світу по-американськи.
Початковою стала ідея адміністрації Дж. Буша-старшого про новий світовий порядок під фактичним домінуванням США. Цей проект з урахуванням верховенства ролі глави Білого дому в розробці, прийнятті і реалізації міжнародно-політичної стратегії доволі швидко знайшов загальну підтримку у всіх гілках влади. На основі такої концептуальної спільності почала простежуватися і фактична єдність у позиціях влади і політичних партій стосовно виправданості й доцільності одноосібних рішень США стосовно доцільності і масштабів застосування силових та механізмів розв’язання регіональних конфліктів. Така монолітність вела до послаблення фундаментальних засад демократії, якими передбачалися серйозні і дуже значимі функції конгресу.
Усвідомлення згубності повного перекладення на президента зовнішньополітичних і безпекових рішень відбулося на тлі кризи в Іраку, що спонукало зміни у законодавчому забезпеченні функціональних повноважень гілок влади. З кожною невдачею президентських проектів у світі конгрес активізував свої дії, прагнучи до контролю дій першої особи в державі, у той час як глава Білого дому знаходив нові аргументи для доведення власного пріоритету у рішеннях про можливе залучення у полагодженні конфліктів у різних регіонах планети. Це посилювало утаємниченість рішень виконавчої влади та посилення функцій Ради національної безпеки і Розвідувального співтовариства у зовнішній політиці, а водночас диктувало потребу у нарощуванні апарату дипломатичного відомства. Неодноразово глава Білого дому, незалежно від того, про кого йдеться – демократа Б. Клінтона чи республіканця Дж.Буша, приймав рішення в обхід законодавців, а останні під тиском кризових реалій за кордоном погоджувалися з уже прийнятими рішеннями президента.
Тож переважна більшість рішень про повноваження у сфері зовнішньої політики 1990-х – початку 2000-х років завершувалася формальними доповненнями до розподілу функцій і повноважень без суттєвої принципів діяльності. Збережена вирішальна роль президента у зовнішній політиці і дипломатії, здійснені зміни не привели до справді базової актуалізації управління зовнішньою політикою, яка залишається підконтрольною президентові, і так буде до часу, поки не визріє розуміння в необхідності внесення належної поправки в конституцію США.
Вкрай високе значення у зовнішній політиці США досліджуваного періоду постійно відводиться новим незалежним державам пострадянського простору з мінливих причин і мотивів. Але кожного разу центральною серед них залишалася відповідність баченню американського національного інтересу діючою адміністрацією США. Безпековий вимір при цьому безумовно є домінуючою константою. Однак, якщо одразу після розпаду СРСР буквально всі складові американської політики спрямовувалися на недопущення появи нових ядерних потуг на теренах його колишніх неросійських республік, то на середину 2008 року можемо стверджувати консолідовану позицію у вигляді стримування російських амбіцій на регіональне домінування. З іншого боку, на доповнення до суто критеріальних і ціннісних орієнтирів у політиці США щодо вказаного регіону на початку 2006 року виокремлюється в спеціальну позицію енергетичний вектор в американському курсі у широкому вимірі поняття. Підхід Білого дому в цьому питанні обумовлений принциповим бажанням не допустити політичного підпорядкування європейських союзників США Росії внаслідок залежності від поставок енергоресурсів.
Контртенденція в російській політиці, яка бачиться у спробі внесення розколу в євроатлантичну спільноту посилює кризову перспективу в російсько-американських відносинах, що буквально диктує державам СНД здійснювати остаточний вибір форм і механізмів забезпечення національної безпеки. Втрачає будь-яку перспективу так звана багатовекторність, а шанс на її реалізацію можна зв’язувати тільки з членством в Євросоюзі, яке не викликає критичної протидії з боку Москви.
Політика Сполучених Штатів щодо незалежної України доволі тісно зв’язана з американськими оцінками внутрішньополітичної ситуації в нашій державі. Забезпечення пріоритету чинника безпеки у цій політиці не бачиться зовнішньополітичними службами США ефективним без запровадження Україною критеріїв європейської демократії та верховенства прав людини. Цим американський курс в умовах олігархізації політичної системи нашої держави бачиться значно більш відповідним стратегічним інтересам народу України, ніж позиція російського керівництва, в якій вирішальним залишається збереження нашої держави в зоні російського впливу і контролю. З іншого боку, ідея американо-українського партнерства зазнає деструктивного впливу через випадки гіпертрофованих оцінок зв’язку між ситуацією в українських верхах і змістом української політики США. Американо-українське партнерство в США розглядають здебільшого у безпековому контексті, що у сукупності з критеріальним пріоритетом гальмує розвиток відносин в інших сферах. Крім того, для США Україна залишається державою, яка може стати головною рушійною силою у стримуванні нової хвилі російських імперських амбіцій, що диктує Україні остаточний вибір стратегії національної безпеки з викладенням принципового ставлення до вибору між НАТО і ОДКБ, Америкою і Росією, нейтралітетом і позаблоковим статусом на засадах повної деідеологізації проблеми.
Відносимо проблему вибору і потреби у заперечення тотальної вирішальності зовнішніх чинників у формулюванні безпекової стратегії України: відповідні рішення мають будуватися першою чергою на засадах погодженого і консолідованого бачення національного інтересу України на тривалу перспективу. Слідування офіційного Києва за російськими рецептами і повна відмова від партерства України з Америкою все ще може привести до відтворення відомих в історії сценаріїв, кожен з яких починався домовленостями про партнерство двох народів, а завершувався втратою державності Україною. Реальні зміни можливі за умов відмови Росії від мети регіонального лідерства та претензій на право домінувати на пострадянському просторі, для чого поки що немає належних підстав. Відтак, американо-українське партнерство у видимій історичній перспективі може стати ефективним для національної безпеки України тільки за умови його спрямованості на забезпечення європейського вибору нашої держави.
У ході дослідження було розроблено авторську концепцію поглибленого розуміння національного інтересу США на ближчу перспективу у контексті еволюції міжнародної системи та її кристалізації. Вона полягає у тому, що поява нових претендентів на регіональне лідерство, серед яких найбільшим є потенціал Росії, Китаю та Бразилії, на тлі зменшення потенціалу фінансового забезпечення силової політики США і тліючої від 2007 року економічної кризи вже ближчим часом змусить нову адміністрацію Сполучених Штатів відмовитися від авантюрних рішень у сфері зовнішньої політики. Адже альтернативою цьому в умовах доволі обґрунтованих російських і китайських претензій на розділену глобальну відповідальність за стабільний розвиток і мир у світі може стати тільки посилена конфронтаційність (на межі гарячої війни), ускладнення або навіть унеможливлення реалізації зовнішньополітичних орієнтирів США, пов’язаних з національними інтересами країни.
Вищевикладене дає змогу підійти до практичних рекомендацій українським урядовим структурам відносно перспектив зовнішньополітичних орієнтирів України з урахуванням нестаціонарності сучасної світ-системи і характеру впливів на неї провідних акторів, зокрема Сполучених Штатів і Росії.
Вони можуть пов’язуватися з наступним:
1. Суперечливість сучасної зовнішньої політики США не виключає можливості і навіть необхідності розробки раціонально спрямованої платформи українсько-американських відносин, яка б відповідала інтересам обох сторін. Для України це набуває особливо важливого значення з урахуванням наступних чинників:
– потенціалу взаємовигідного співробітництва, підтвердженого практикою постбіполярних часів;
– однозначністю критеріальних вимірів розвитку партнерських стосунків з Україною з боку Сполучених Штатів, орієнтованих на ствердження в українському суспільстві плюралістичної демократії та ринкової економіки, що збігається з глибинними інтересами України;
– готовністю американського уряду сприяти євроатлантичним інтеграційним орієнтаціям України за умов чітких кроків у цьому напрямку українського уряду та готовності народу України сприйняти зазначену геостратегію.
2. Суперечливість тенденцій сучасної зовнішньої політики США не виключає можливості об’єктивно обґрунтованих дій з боку американського уряду щодо підтримки демократії та ринкової економіки за кордоном – тенденції, що показово виявила себе на прикладі стосунків Сполучених Штатів і України.
Характерним в цьому плані є те, що
– Україна була і залишається найбільш привабливим реципієнтом економічної допомоги з боку американського уряду порівняно з будь-якою іншою країною СНД;
– звуження економічних зв’язків і політичних відносин між Україною і США наприкінці 1990 – початку 2000-хроків мало об’єктивний характер і було пов’язане з порушеннями принципів співробітництва у сфері безпеки, допущеними з боку української сторони;
– кризовий стан американсько-українських відносин протягом другої половини 2002 – початку 2003 рр. не був позначений будь-якими агресивними проявами або діями економічного, політичного, інформаційного тиску з боку Сполучених Штатів га Україну – політичної лінії, що помітно відрізняє характер стосунків по лінії Україна-США від стосунків по лінії Україна-Росія.
3. Суперечливість американської зовнішньої політики, пов’язану насамперед, з проявами імперського неоглобалізму США, неможливо розглядати в контексті українсько-американських відносин поза сприйняттям російського неоімперського регіоналізму при тому, що останній виявляє себе більш згубно щодо інтересів України та ситуації в пострадянському регіоні, ніж неоглобалістські тенденції Сполучених Штатів. Дане пояснюється наступними положеннями:
– якщо включення України до системи національних інтересів США пов’язується із намірами американських адміністрацій поширити геополітичні впливи Сполучених Штатів у пострадянському регіоні через інтеграцію України до політично стабільної та економічно прогресуючої європейської спільноти, то підпорядкування України російським геополітичним впливам може пов’язуватися з поширенням на Україну авторитарних тенденцій;
– інтеграція України у безпекові структури на сході загрожуватиме не тільки економічним інтересам або демократії в Україні, а й її національному суверенітету через тенденцію утворення нового наддержавного утворення з домінуючою роллю в ньому Росії;
– підпорядкування України економічним та політичним впливам Росії сприятиме зростанню імперських тенденцій останньої як передумови нестабільності на пострадянському просторі. Дане не виключає зростання протиборства на пострадянському просторі Росії й США.
4. Позаблоковий статус України, як показує практика, не упереджує зазіхання на її територіальну цілісність та політичну незалежність. Не має перспектив й багатовекторна участь країни у сучасних інтеграційних процесах, що вимагає з’ясування чітких геостратегічних орієнтирів України.
За всіх випадків, йдеться на разі про досягнення якісно нового стану американсько-українських відносин за умов реалізації українською стороною низки вимог, до кола найбільш вагомих серед яких відносимо, насамперед:
– визнання пріоритету європейських критеріальних та інтеграційних орієнтирів усіма гілками влади сучасної України;
– окреслення чітких намірів щодо приєднання України до НАТО чи відмови від такого курсу та обов’язкове визначення мети членства в ЄС;
– проведення масштабної роз’яснювальної роботи в українському суспільстві щодо переваг європейських інтеграційних орієнтирів України;
– поглиблення політики реформ, орієнтованих на досягнення Україною економічних, політичних, військових стандартів країн НАТО і ЄС;
– співробітництво України зі Сполученими Штатами, іншими країнами євроатлантичної спільноти у сфері диверсифікації енергозабезпечення країни, безперебійного постачання енергоносіїв у Європу та зменшення у цьому плані залежності України, інших європейських країн від диктату Росії.
Досягнення зазначених параметрів могло б слугувати реалізації національних інтересів України як через зусилля у даному напрямку української влади, так і підтримку з боку Сполучених Штатів.
З іншого боку, мова може йти про формування таких форм співробітництва України і Сполучених Штатів, які б справі відповідали їхній взаємній вигоді, гармонізації відносин в межах пострадянського регіону як бажаної перспективи, що відповідатиме тенденціям стабільного розвитку як на рівні європейської спільноти, так і на рівні євроатлантичних чи загальносвітових відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. The Declaration of Independence. The Constitution Of the United States of America. – United States Information Agency. – 40p.
2. A National Security Strategy for a New Century. The White House, October 1998. – 59 p.
3. The National Security Strategy of the United States of America [Electronic resource]. – Regime of access: http: //www. whitehouse.gov/nsc/nss.html.
4. The National Security Strategy [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/nsc/ nss/2006/index.html.
5. Executive Order Establishing Office of Homeland Security [Electronic resource]. The White House, October 8, 2001. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/ releases/ 2001/10/20011008-2.html.
6. Department of Homeland Security Reorganization Plan [Electronic resource]. The Whitehоuse, November 25, 2002. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/ releases/2002/11/ reorganization _ plan.pdf.
7. Executive Order Strengthened Management of the Intelligence Community [Electronic resource]. The White House, August 27, 2004. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news /releases /2004/08/20040827-6html.
8. Executive Order National Counterterrorism Center [Electronic resource]. The White House, August 27, 2004. – Regime of access: http: //www.wghitehouse.gov./news/ releases/ 2004/08/20040827-5.html.
9. Executive Order Strengthening the Sharing of Terrorism Information to Protect Americans [Electronic resource]. The White House, August 27, 2004. – Regime of access: http://www. whitehouse. gov. /news /releases /2004/08/20040827-4html.
10. Statement of President George Bush of 13 July 1992 and Fact Sheet on Nonproliferation Initiative [Electronic resource]. The White House, Office of the Press Secretary, 1992. – Regime of access: http://findarticles.com/p/articles/mi_m1584/ is_n29 _v3/ai_12504778.
11. Буш: “Россия не является врагом США” [Электронный ресурс]. Интервью Дж.Буша группе журналистов в Белом доме 14 июня 2001 г. – Режим доступа: http:/news.bbc.co.uk/hi/russian/news sid – 1388000/1388695.stm.
12. Radio Address of the President to the Nation [Electronic resource]. September 15, 2001. – Regime of access: http: //www.whitehouse.gov./news/releases/2001/09/20010915. htm.
13. Despite Challenges, Economy Fundamentally Strong [Electronic resource]. Radio Address of the President to the Nation. September 22, 2001. – Regime of access: http://www. whitehouse. gov/ news/ releases /2001/09/20010922.html.
14. Radio Address of the President to the Nation[Electronic resource]. September 29, 2001. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/releases/ 2001/09/ 20010929. html.
15. President Bush Signs Defense Appropriations Bills [Electronic resource]. Remarks by the President in Signing the Defense Appropriation Bills. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/ news /releases /2002/1012002/023-2.html.
16. The President’s State of the Union Address [Electronic resource]. The United States Capitol, Washigton, D.C., January 29, 2002. – Regime of access: http://www. whitehouse. gov./ news/releases/ 2002/01/20020129-11.html.
17. Bush G.W. Remarks by the President at 2002 Graduation Exercise of the United States Military Academy [Electronic resource] . West Point, New York, June 1, 2002. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/releases/2002/06/print/20020601-3. html.
18. President Bush Signs Homeland Security Act [Electronic resource]. Remarks by the President at the Signing of H.R. 5005 the Homeland Security Act of 2002. – Regime of access: http://www. whitehouse. gov/news/releases/2002/11/20021125-6.html.
19. President Speaks at FBI on New Terrorist Threat Integration Center [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/releases/2003/02/text/ 20030214-5.html.
20. President Discusses Beginning of Operation Iragi Freedom [Electronic resource]. President’s Radio Address. March 22, 2003. – Regime of access: http://www.whitehouse. gov/news/ releases/2003/03/20030322. html.
21. President Bush Announces Major Combat Operations in Iraq Have Ended [Electronic resource]. May 1, 2003. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/ releases/2003/05/200305-1-15.html.
22. President Bush Addresses United Nations General Assembly [Electronic resource]. The United Nations, New York, September 23, 2003. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/ news/releases/2003/09/20030923-4.html.
23. President George W. Bush. Securing the Homeland Strengthening the Nation, 2003 [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/homeland/ homeland_security_book. html.
24. President Bush Signs Homeland Security Appropriations Bill [Electronic resource]. Remarks by President on Signing Homeland Security Appropriations Act. Department of Homeland Security, Washington, D.C., October 1, 2003. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/ news/ releases/2003/10/20031001-4.html.
25. President Bush Holds Press Conference [Electronic resource]. December 15, 2003. – Regime of access: http: //www.whitehous.gov/news/releases/2003/12/20031215-3.html.
26. State of the Union Address [Electronic resource]. The United States Capitol, Washington, D.C., January 24, 2004. – Regime of access: http://www.whitehouse. gov/news/ releases/2004/01/ 20040120-7.html.
27. USA Patriot Act. President Radio Address [Electronic resource]. – Regime of access: http://www. whitehouse.gov./news/releases/2004/04/20040417.html.
28. President Discusses Security Council Resolution on Iraq at G8 Summit [Electronic resource]. June 8, 2004. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/releases/ 2004/06/20040608-7.html.
29. President Remarks on Intelligence Reform [Electronic resource]. – Regime of access: http://www. whitehouse.gov./news /releases /20040820040802-2html.
30. President Bush Discusses Iraq Report [Electronic resource]. October 7, 2004. – Regime of access: http: //www.whitehouse.gov/news/releases/2004/10/20041007-6.html.
31. President Holds Press Conference [Electronic resource]. January 26, 2005. – Regime of access: http: //www.whitehouse /releases/2005/01/20050126-3.html.
32. State of the Union Address [Electronic resource]. The United States Capitol, Washington, D.C., February 2, 2005. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/ news/ releases2005/02/20050202-11.html.
33. President Holds Press Conference [Electronic resource]. – Regime of access: http: //www.whitehouse. gov./news /releases/2005/02/20050216-2.html.
34. President Discusses War on Terror [Electronic resource]. National Defense University, March 8, 2005. – Regime of access: http: //www.whitehouse.gov/news/releases/ 2005/03/20050308-3.html.
35. President Discusses War on Terror at Naval Academy Commencement [Electronic resource]. Maу 27, 2005. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/ news/releases /2005/05/20050527. html.
36. President Addresses Nation, Discusses Iraq, War on Terror [Electronic resource]. June 28, 2005. – Regime of access: http://wwwwhitehouse.gov./news/releases/2005/06/ 20050628-7.html.
37. President Addresses United Nations High-Level Plenary Meeting [Electronic resource]. United Nations Headquarters, New York, September 14, 2005. – Regime of access: http://www. whitehouse. gov/ news/releases/2005/09/2005/09/20050914.html.
38. President Outlines Strategy for Victory in Iraq [Electronic resource]. United States Naval Academy, November 30, 2005. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/ news/releases/ 2005/11/20051130-2.html.
39. Press Conference of the President [Electronic resource]. December 19, 2005. Regime of access: http://www.whitehouse. gov/news/releases/2005/12/20051219-2.html.
40. President Discusses Global War on Terror at Kansas State University [Electronic resource]. January 23, 2006. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/ releases/2006/01/ 20060123-4.html.
41. Press Conference of the President [Electronic resource]. Office of the Press Secretary, November 8, 2006. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/ releases/2006/11/20061108-2.html.
42. President Radio Address [Electronic resource]. Office of the Press Secretary, December 2, 2006. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/releases/ 2006/12/20061202.html.
43. President Establishes Office of Homeland Security [Electronic resource]. Summary of the President Executive Order. The Office of Homeland Security & the Homeland Security Council. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/releases/2001/ 10/20011008.html.
44. New Terrorist Screening Center Established [Electronic resource]. Office of the Press Secretary, September 16, 2003. – Regime of access: http://www.dhs.gov./dhspublic/ display?theme =43&content=1596.
45. Reforming and Strengthening Intelligence Services [Electronic resource]. Fact Sheet: Leading the Way on Reforming and Strengthening Our Intelligence Services. September 8, 2004. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/releases/2004/ 09/20040908-5html.
46. Statement on Ukrainian Elections [Electronic resource]. Office of the Press Secretary, November 23, 2004. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/ releases/2004/11/20041123-2.html.
47. President Signs Intelligence Reform and Terrorism Prevention Act [Electronic resource]. December 17, 2004. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/ releases/2004/12/20041217-1.html.
48. President Signs Homeland Security Appropriation Act for 2006 [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/releases/2005/10/2005 1018-2.html.
49. Secretary J.Baker. America and the Collapse of the Soviet Empire: What Has to Be Done? Address at Princeton University. Princeton, New Jersey, December 12, 1991 [Electronic resource] / J.Baker // U.S. Department of State Dispatch. – 1991. – Vol.2, № 50. – Regime of access to the dispatch: http://dosfan.lib.uic. du/ERC/briefing/dispatch/ 1991/html/Dispatchv2no50.html.
50. Christopher W. Department of State Reorganization plan [Electronic resource] / W.Christopher // U.S. Department of State Dispatch. – 1993. – Vol.4, № 6. – Regime of access to the dispatch: http://dosfan.lib.uic.edu/ERC/briefing/dispatch/1993/html/ Dispatchv4no06.html.
51. Albright M.K. Earth Day 1997 [Electronic resource] / M.K.Albright // U.S. Department of State Dispatch. – 1997. – Vol.8, № 3. – Regime of access to the dispatch: http://www.state.gov./www/ publications/dispatch/Mar1997.pdf.
52. Rice C. Life After the Cold War. Campaign 2000: Promoting the National Interest [Electronic resource] / C.Rice // Foreign Affairs. – January/February 2000. – Regime of access to the magazine: http://www.nanfangdaily.com.cn/xm/20011108Ibxjso20011108 0467asp. – Headline from the screen.
53. New Counter-Terrorism and Cyberspace Security Positions Announced [Electronic resource]. Personnel Announcement by National Security Advisor Condoleezza Rice and Director of Homeland Security Thomas Ridge. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/ releases/ 2001/10/20011009-4.html.
54. Secretary Colin L.Powell What Kay Foud. Op-Ed – The Washington Post. – 2003. – October, 7.
55. National Intelligence Director Press Briefing [Electronic resource]. Press Briefing by Press Secretary Scot Mcclellan, Chief of Staff Andrew Card and National Security Advisor Dr.Condoleezza Rice. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/news/ releases/ 2004/ 08/20040802-6.html#threat.
56. The President’s Committee on Administrative Management [Electronic resource] . Report with Special Studies. Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1937. – Regime of access: http://www. presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=15342.
57. The President’s Advisory Council on Executive Organization a New Framework [Electronic resource]: Report on Selected Independent Regulatory Agencies. Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1971. – Regime of access: http://www.eric.ed.gov/ ERICWebPortal/custom/portlets/recordDetails/detailmini.jsp?_nfpb=true&_&ERICExtSearch_ SearchValue_0=no&accno=ED058086.
58. U.S. Department of State. F.Y. 1994 International Affairs Budget [Electronic resource]: Promoting Peace, Prosperity and Democracy. // U.S. Department of State Dispatch Supplement. – 1993. – Vol. 4, № 1. – Regime of access to the dispatch: ftp://fedbbs.access.gpo.gov./gpo bbs/ dos disp/v4no1sup.txt.
59. The Defence Counterproliferation Initiative. Memorandum from the Secretary of Defence [Electronic resource]. Washington, December 12, 1993. – Regime of access: http://www.fas.org/nuke/control/ mtcr/docs/index.html.
60. Annual Report of the Secretary of Defence to the President and the Congress [Electronic resource]. Washigton, January 1994. – Regime of access: http://stinet.dtic.mil/ oai/oai?verb=getRecord& metadataaPrefix=html&identifier=ADA285188.
61. Annual Report of the Secretary of Defence to the President and the Congress [Electronic resource]. Washington, February 1995. – Regime of access: http://stinet.dtic. mil/oai/oai?verb=getRecord &metadataPrefix=html&identifier=ADA296838.
62. National Security Strategy of Engagement and Enlargement [Electronic resource]. The White House, February 1995. – Regime of access: http://www.globalsecurity.org/ military/library/policy/ national/nss-9502.pdf.
63. The 9/11 Commission Report [Electronic resource]. Final Report of the National Commission on Terrorist Attacks Upon the United States. Executive Summary. – Regime of access: http://www.9-11 commission.gov/report/911Report_Exec.htm.
64. Country Reports on Human Rights Practices – 2005 [Electronic resource]. Released by the Bureau of Demoracy, Human Rights, and Labour. March 8, 2006. – Regime of access: http://www. state.gov/g/drl/res/hrrpt/2005/61682.htm.
65. Establishment of the National Security Council [Electronic resource]. Membership of the National Security Council. National Security Function. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/nsc.
66. History of the National Security Council, 1947-1997 [Electronic resource]. – Regime of access: http:// www. whitehouse. gov/ nsc/history.html.
67. Biography of Dr. Condoleezza Rice. National Security Advisor [Electronic resource]. – Regime of access: http: /www.whitehouse.gov/nsc/ ricebio.html.
68. About the Commission [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.9-1commission.gov/about/index.htm.
69. Commission on Terrorist Attacks upon the United States [Electronic resource]. Executive Summary. – Regime of access: http://www.9-11commission.gov/report/9-11Report_Exec.htm.
70. Biography of Stephen Hadley, Assistant to the President for National Security Affairs [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/nsc/hadleybio html.
71. Biography of Governor Tom Ridge [Electronic resource]. Homeland Security Advisor: – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/homeland/ridgebio.html.
72. Secretary of Homeland Security Michael Chertoff [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/goodbye/801770/56f9dec1936d5e3299103778 bbeoebf9.html.
73. Department Organization [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.state/gov/r/pa/ei/rls/dos/ 436.htm.
74. President Bush Nominates Congressman Goss as Director of CIA [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov./news/releases /20040820040810 -3html.
75. President Nominates General Michael Hayden as Director of the Central Intelligence Agency [Electronic resource]. – Regime of access: http://www.whitehouse.gov/ news/releases/2006/05/ 20060508.html.
76. John M.(Mike) McConnell Director of National Intelligence [Electronic resource]. – Regime of access: http://www/dni.gov/mcconnell_bio.htm.
77. Эспин Л. Угрозы национальной безопасности США и новые задачи вооруженных сил / Л.Эспин. // США – ЭПИ. – 1993. – № 9. – С. 13-17.
78. Программа совместного уменьшения угрозы: оценка єффективности и перспектив развития // ПИР – центр, научные записки. – 2000. – № 13. – C. 57-58.
79. Витяг з брифінгу речника Держдепартаменту США Ричарда Ваучера від 24 вересня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.usinfo/usemb/ kiev/uafiles/Booucher- Kolchuga-09.25.02_ukr.doc. – Заголовок з екрану.
80. Доповідь про візит експертної групи в Україну 13-20 жовтня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.usinfo.usemb.kiev.ua/files/ kolchuga-report_u.doc. – Заголовок з екрану.
81. Нетихий американец. Интервью с Чрезвычайным и Полномочным Послом США в Украине господином Дж.Хербстом 10.02.2006 [Электронный ресурс]. Версии. – Режим доступа: http://www. versii. com/ material. php?pid=9757. – Заголовок с экрана.
82. General Management of the Executive Branch [Electronic resource]: A Report to the Congress. The Commission on Organization of the Executive Branch of the Government. Washington, D.C.: U.S.Government Printing Office, 1949. – Regime of access: http://www.fas.org/irp/ crs/RL 31493 pdf fpc.state.gov.documents/organization/13385 pdf.
83. Christopher W. Budget Priorities for Shaping a New Foreign Policy. Statement before Subcommittee on Commerce, Justice, State and Judiciary of the House Appropriations Committee. [Electronic resource] / W.Christopher // U.S. Department of State Dispatch. – 1993. – Vol.4, № 11. – Regime of access to the dispatch: http://dosfan.lib.uic.edu/ERC/briefing/dispatch/ 1993/html/Dispatchv4no11.html.
84. Соngressional Documents [Electronic resource]. An Assessment of the Aldrich H.Ames Espionage Case and Its Implication for U.S.Intelligence. Senats Selest Committee on Intelligence. November 1, 1994. – Regime of access: http://www.fas.org/irp/congress/ 1994_rpt/ ssci_ ames. htm.
85. US Relations with Russia and the Newly Independent States: Hearing before the Committee on International Relations. House of Representatives, 105-th. Congress, 1-st sessiоn, March 12, 1997. – Washington: Gov.print.off., 1997. – III, 97 p.
86. Dr. Condoleezza Rice’s Opening Remark to Commission on Terrorist Attacks [Electronic resource]. The National Commission on Terrorist Attacks Upon the United States. Hart Senate Office Building. Washington, D.C., April 8, 2004. – Regime of access: http://www.whitehouse. gov/news/releases/ 2004/04/20040408.html.
87. Ukraine’s Future and United States Interests [Electronic resource]. Committee on International Relations. Subcommittee on Europe. U.S. House of Representatives. Hearing. May 12, 2004. – Washington, D.C., 2004. – Regime of access: http://www.commdocs.house.gov. committees/intlrel/hfa 93661.000/hfa 93661_0f.htm.
88. Устав ООН [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ russian/document/ basicdoc/ charter.htm.
89. Резолюция Генеральной Асамблеи ООН №331 от 14 декабря 1974 г. «Определение агрессии» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un. org./russian/ga/29/docs/res 29_3.htm.
90. Резолюция 678 СБ ООН от 29 ноября 1990 г. «Ситуация в отношениях между Ираком и Кувейтом» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org./ russian/document/scresol/ 1990.
91. Резолюция 687 СБ ООН от 3 апреля 1991 г. «Ситуация в отношениях между Ираком и Кувейтом» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ Russian/document/scresol/ 1991/res687.htm.
92. Резолюция 1441 СБ ООН от 8 ноября 2002 г. «Ситуация в отношениях между Ираком и Кувейтом» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ Russian/document/scresol/res 2002/ res1441.htm.
93. Резолюция СБ ООН от 22 мая 2003 г. «Ситуация в отношениях между Ираком и Кувейтом» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/ Russian/document/scresol/ res2003/ index.html.
94. Стратегічна концепція Альянсу. Затверджена главами держав і урядів, які взяли участь у засіданні Північноатлантичної Ради у Вашингтоні (федеральний округ Колумбія) 23-24 квітня 1999 року // НАТО Ревю. Спеціальний випуск. – Літо 1999. – С.D.7-D.13.
95. План дій з розширення членства НАТО, ухвалений на зустрічі країн-членів Північноатлантичної Ради у Вашингтоні 24 квітня 1999 року // НАТО Ревю. Спеціальний випуск. – Літо 1999. – С.D.13-D.16.
96. Final Communique [Electronic resource]. Press Release M-Nac-D (99) 156, December 2. – Regime of access: http://www.nato.int/docu/pr/1999/p99-156ethtm.
97. Отношения Россия-НАТО [Электронный ресурс]: новое качество. Декларация глав-государств и правительств НАТО. – Режим доступа: http://president. kremlin.ru/summit9/s9_ dek.html.
98. Заявление Совета Россия-НАТО [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://president. kremlin.ru/ summit 9/ s9_ zayavlenie.html.
99. Договор о коллективной безопасности [Электронный ресурс]. Ташкент, 15 мая 1992 г. – Режим доступа: http: //www.dkb.gov.ru/start/index.htm.
100. Декларация государств-участников Договора о коллективной безопасности [Электронный ресурс]. Алматы, 10 февраля 1995 г. – Режим доступа: http://www. dkb.gov.ru/start/index.htm.
101. Концепция коллективной безопасности государств-участников Договора о коллективной безопасности [Электронный ресурс]. Алмати, 10 февраля 1995 г. – Режим доступа: http: //www. dkb. gov. ru/ start/ index.htm.
102. Декларация о создании Шанхайской организации сотрудничества [Электронный ресурс]. Шанхай, КНР, 15 июня 2001 г. – Режим доступа: http: //president.kremlin.ru /text/docs/2001/06/ 46245.shtml.
103. Декларация глав государств-членов Шанхайской организации сотрудничества [Электронный ресурс]. Санкт-Петербург, 7 июня 2002 года. – Режим доступа: http: //president.kremli