КУЛЬТУРНИЙ ФАКТОР ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

КОВАЛЬЧУК ТЕТЯНА ІВАНІВНА

УДК: 327.7ЄС:316.4.063.3+008

КУЛЬТУРНИЙ ФАКТОР ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ)

23.00.04. – політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
доктор історичних наук, доцент
Яковенко Наталя Леонідівна

КИЇВ - 2009

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади та джерельно-документальна
база дослідження …………………………………………………..11

1.1. Концептуальні засади дослідження співробітництва у сфері культури
в міжнародних інтеграційних угрупуваннях …………………………..11
1.2. Джерельна база та стан наукової
розробки теми дослідження ……………………………………………..39

Розділ 2. Культурний вимір інтеграції в ЄС ……………………………… 52

2.1. Місце співробітництва у культурній сфері в структурі
євроінтеграційних процесів …………………………………………….. 52
2.2. Еволюція принципів та механізмів співпраці держав-членів ЄС
у сфері культури ………………………………………………………… 77
2.3. Формування європейської ідентичності у контексті
мультикультуральної парадигми …………………………………….....98

Розділ 3. Вплив культурного чинника на динаміку
європейської інтеграції …………………………………………… 129

3.1. Регіональний вимір співробітництва ЄС
у культурній сфері ……………………………………………………... 129
3.2. Співпраця ЄС з міжнародними організаціями
у сфері культури ……………………………………………………….. 163

Висновки………………………………………………………………………..190
Список використаних джерел ………………………………………………200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення і розвиток європейської інтеграції відбувався завдяки наявності особливої комбінації факторів, що сприяли динаміці євроінтеграційних процесів. Найбільш важливими із них були ринкова економіка, поліцентрична структура та особлива культурна й історична спільність. Хоча на початку розвитку євроінтеграції не приділяли так багато уваги її культурному виміру, роблячи акцент на економічній інтеграції, однак з часом ставала дедалі очевиднішою неможливість ігнорування культури у процесі розбудови об’єднаної Європи, адже саме наявність соціокультурної близькості європейських народів і спільність їхньої історичної долі дала можливість Співтовариствам перетворитися по завершенню півстоліття у найпотужнішу систему, що визначає долю регіону в сучасному світі.
Явище інтеграції, яке виникло передусім як економічний феномен, спільний ринок, поступово охоплювало й інші сфери. Сучасний процес європейської інтеграції неможливо відокремити від культури, духовної сфери, які є її невід’ємною частиною. Якщо на початку розвитку інтеграційні процеси відбувались принаймні на трьох рівнях –торговельному, економічному і політичному, то в наш час ця формула вже давно зазнала ревізії: культура в сьогоднішній концепції європейської інтеграції – не просто ще один рівень, не лише ще одна сфера, охоплена інтеграційним процесом і тому – спеціальна проблема інтеграційної політики, а дієвий чинник європейської інтеграції, найважливіший фактор вирішення економічних і політичних проблем і навіть можлива альтернатива у виборі варіантів майбутнього європейського розвитку.
Перетворення Європи не тільки в економічний, але й в політичний проект передбачає створення єдиної європейської ідентичності, єдиної європейської свідомості в межах єдиного соціокультурного простору. Така постановка завдання, яка б включала в себе також єдиний культурний простір, є вкрай необхідною в умовах все більшої інтеграції європейських держав. Що стосується такого утворення, як ЄС, воно, маючи значно менше регулятивних важелів у сфері культури, ніж національна держава, має справу зі значно більшим культурним розмаїттям, ніж остання. Тому європейська політика у сфері культури повинна зосереджуватись насамперед на координаційних аспектах. Для якомога більшої ефективності цієї діяльності необхідно шукати найприйнятніші для всіх національних культур форми співробітництва, що передбачає пошук єдиних інтегративних підходів.
Актуальність дослідження зумовлена зростанням усвідомлення ролі культури у процесі європейської інтеграції. Майже всі проекти, які реалізує Європейський Союз, обов’язково містять культурний компонент. Окрім своєї духовної складової, культурна політика виконує політичні, а також економічні й соціальні функції, зокрема регулює питання виробництва продукції культурного значення, полегшує доступ до культурних цінностей громадян Європи.
Вона є міцним інструментом зміцнення європейської ідентичності, консолідації народів Європи, посилення взаємозалежності націй за допомогою розвитку міжкультурного діалогу.
Культурний фактор справляє великий вплив на зміцнення співробітництва Європейського Союзу із третіми країнами. Він слугує спільним інтересам сторін, розвиває взаєморозуміння і взаємодію різного конгломерату культур і є платформою для розвитку співпраці в інших сферах.
Культурний (цивілізаційний) фактор виступає в ролі своєрідного географічного чинника, що визначає межі Європи. Саме тому культурний фактор для України виходить на перший план. Сьогодні Україна постає перед проблемою самоідентифікації у полікультурному суспільстві, тому їй надається можливість не просто бути частиною полікультурної Європи, але й розкрити себе як своєрідний культурно-історичний феномен, впливати на формування культурного простору Об’єднаної Європи і поділяти разом з нею єдиний культурно-генетичний код з характерною самосвідомістю, заснованою на спільній європейській культурній традиції.
Культурний чинник є невід’ємною складовою європейської інтеграції та вагомим стрижнем формування європейської ідентичності та європейського громадянства.
Культура є тією сферою, інтенсифікація якої здатна не лише збільшити взаєморозуміння, але й бути основою для подальшого політичного та економічного зближення, що є надзвичайно важливим у контексті розвитку відносин з країнами Середземномор’я, а також з країнами пострадянського простору, зокрема з Росією, Культурний чинник євроінтеграційного процесу передбачає висування на перший план загальноєвропейських, єдиних для усіх європейських культур рис і традицій за умови збереження їхнього розмаїття і специфіки розвитку.
Актуальність теми дослідження випливає з необхідності системного, комплексного аналізу впливу культурного фактору на процес інтеграції в рамках Європейського Союзу в умовах об’єднання Європи. У найближчій перспективі зростатиме усвідомлення ролі й значення культурного чинника у процесі європейської інтеграції в умовах інтенсифікації процесів глобалізації та посилення міжнародної взаємозалежності, які поставили на порядок денний питання не тільки політичні та економічні, але й культурні. Стає дедалі очевиднішою необхідність концентрації зусиль для здійснення узгодженої політики держав-членів ЄС у сфері культури, в якій знаходить своє відображення культурний фактор, що був потужною передумовою, фундаментом євроінтеграції. Культурний фактор здійснює безпосередній вплив на розвиток процесу інтеграції і виконує свою основну ціль – стає об’єднуючим чинником, що сприяє формуванню загальноєвропейського культурного простору на основі збереження культурного розмаїття європейських народів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” (номер державної реєстрації 01БФ048-01) зокрема, її підрозділу 1 – “Європейський вектор зовнішньої політики України в контексті процесів міжнародних відносин”
Наукове завдання, яке вирішує автор, полягає у визначенні характеру та інтенсивності впливу культурного фактору на процес європейської інтеграції.
Об’єктом дослідження є інтеграційні процеси в рамках Європейського Союзу.
Предметом дослідження є культурний вимір європейської інтеграції в рамках даного об’єднання.
Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності проблеми та стану її наукової розробки. Метою даного дослідження є комплексний аналіз характеру та інтенсивності впливу культурного фактора на розвиток інтеграції впродовж еволюції Європейського об’єднання, та на відносини ЄС з його регіональними партнерами, зокрема з Україною у площині формування її єврокультурних стратегій.
Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:
- дослідити характер та інтенсивність впливу культурного фактору на розвиток європейської інтеграції;
- з’ясувати місце співробітництва у культурній сфері в структурі євроінтеграційних процесів;
- розкрити та проаналізувати напрями, принципи та інструменти реалізації культурної політики ЄС;
- визначити еволюцію принципів та механізмів співпраці держав-членів ЄС у сфері культури;
- з’ясувати особливості формування європейської ідентичності в умовах полікультурності та культурного плюралізму ЄС;
- проаналізувати регіональний вимір співробітництва ЄС у культурній сфері, зокрема показати місце України у формуванні єврокультурних стратегій, особливості взаємин ЄС та Росії у культурній сфері та культурний вимір Середземноморської політики ЄС;
- висвітлити пріоритети співпраці ЄС з міжнародними організаціями у сфері культури та обґрунтувати їх значення.
Методологія та методи дослідження Мета і завдання дослідження визначили його методологічну базу, яка включає в себе комплекс загальнонаукових методів дослідницької роботи, що базуються на здобутках не тільки політичної науки як такої, але й політичної історії, соціології, формальної і діалектичної логіки з використанням притаманних їм дедуктивним та індуктивним методам. Серед них - принципи системного, функціонального та структурного аналізу, синергетичний, проблемно-історичний та компаративний методи дослідження. Системний підхід, з притаманним йому системно-структурними, системно-функціональними, системно-ситуаційними та системно-аналітичними методами дослідження, виступає ключовим методологічним підходом дослідження специфіки функціонування європейського інтеграційного процесу взагалі та впливу на його еволюцію культурного фактору в рамках Європейського Союзу зокрема.
В роботі використана загальнонаукова методологія, а саме структурно-функціональний підхід, що полягає у виділенні у системних об’єктах структурних елементів (компонентів, підсистем) і визначенні їхньої ролі у системі, який дозволив визначити роль, функції і значення культурного фактору у процесі європейської інтеграції. Виходячи з поставлених завдань, використовувалися емпірико-аналітичний загальнонауковий метод дослідження, за допомогою якого здійснювалось опрацювання особливостей культурного чинника та його вплив на розвиток європейської інтеграції та виявлення його основних наслідків у цьому процесі, а також системний метод дослідження до тих явищ і факторів, які зумовлюються проблемами реалізації культурної політики, її особливостями та суперечностями. Історико-хронологічний метод застосовувався для аналізу основних етапів становлення та еволюції культурної політики Євросоюзу, дослідження явищ і подій у хронологічній послідовності, розкриття їх зв’язків, закономірностей та суперечностей розвитку. Були використані також порівняльно-історичний метод, що дозволив дослідити діяльність Європейського Співтовариства у сфері культури у взаємозв’язку з історичною обстановкою в Європі загалом, системно-аксіологічний та діалектичний методи, застосування яких дало можливість досліджувати культурну політику як проблему соціокультурного процесу, при якому культурна політика розглядається як підсистема культурної системи, а культура як система, що визначає соціокультурні явища суспільства.
Наукова новизна дослідження зумовлена отриманими в ході вирішення поставлених завдань висновками і результатами на основі залучення і опрацювання широкого кола джерел і літератури, частину яких вперше введеного до наукового обігу, здійснена спроба дослідження культурної політики Європейського Союзу як однієї з детермінант європейської інтеграції, характеру й інтенсивності впливу культурного чинника на динаміку інтеграції, починаючи з висунення повоєнної ідеї щодо європейської єдності та завершуючи аналізом реалій сучасної об’єднаної Європи.
У межах проведеного автором дослідження було сформульовано наукові положення та отримано результати, які мають наукову новизну:
- запропоновано авторське визначення ролі і значення культурного фактору у процесі європейської інтеграції в рамках Європейського Союзу, що дає можливість суттєво розширити уявлення і знання стосовно інтеграційних процесів ЄС;
- встановлено, що культурна політика є відображенням культурного фактора інтеграції, тобто культурна політика, яку проводять держави-члени ЄС екстраполюється з національного на наднаціональний рівень;
- доведено, що культурний чинник здійснює безпосередній вплив на динаміку європейської інтеграції і виступає одним із вагомих складових формування європейської ідентичності і європейського громадянства;
- запропоноване авторське бачення періодизації розвитку культурної політики ЄС;
- простежено співвідношення інституціональних і культурних аспектів європейської інтеграції. Визначено роль культурного фактора у формуванні інституціональної системи ЄС;
- виявлено особливості формування європейської ідентичності і європейського громадянства в умовах мультикультуралізму;
- доведено, що культурний чинник впливає на характер та напрями регіонального виміру співпраці ЄС у сфері культури, а також визначає співпрацю Євросоюзу з міжнародними організаціям у зазначеній сфері;
- з’ясовано, що культурний фактор є невід’ємним елементом різних напрямів діяльності ЄС, у тому числі він нерозривно пов'язаний з економічним і політичним вимірами інтеграції, а тому має визначальне і багатофункціональне значення в євроінтеграційних процесах;
Наукове та практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлюється його актуальністю та науковою новизною і полягає у можливості використання матеріалів та висновків для подальшого вивчення проблеми культурного фактору як процесу європейської інтеграції, його вплив на динаміку інтеграції і характер співробітництва в інтеграційному полі, а також вивчення проблеми культурної політики Європейського Союзу та процесів євроінтеграції загалом. Практичне значення досліджуваної роботи визначається також тим, що результати дослідження можуть бути використані для удосконалення навчальних програм зі спеціальних навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах, які стосуються вивчення таких організацій, як Європейський Союз чи Рада Європи, а також процесу еволюції європейської інтеграції. Деякі положення і результати дослідження можуть бути використані фахівцями МЗС України та іншими структурами відповідної компетенції.
Апробація результатів дослідження
Основні положення та результати дисертації були апробовані і викладені у виступах на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, зокрема на XIII міжнародній конференції молодих вчених “Economics for ecology” (Суми, 3-7 травня 2007 р.), п’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Європейська та євроатлантична інтеграція і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 15-16 травня 2008 р.), міжнародній конференції молодих вчених “Цвєтковські читання” (Київ, 7 грудня 2007 р.), міжнародній конференції “Ґендерна політика: європейський досвід для України” (Київ, 17 квітня 2008 р.), міжнародній конференції “Загальна декларація прав людини: міжнародне право та історичний розвиток” (Київ, 20 травня 2009 р.), міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 21 березня 2008 р.; 26 березня 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Євроінтеграційні процеси: міжнародна і міжрегіональна співпраця” (Вінниця, 17-18 травня 2007 р.), конференціях молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 18 жовтня 2007 р.; 23 жовтня 2008 р. ), науково-практичній конференції до 90-річчя української дипломатії “Дипломатія України: історія і сучасність” Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 20 грудня 2007 р.), обговорені на засіданнях кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладено у 10 наукових публікаціях (8 статтях і 2 тезах виступу).
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 226 сторінок складається зі вступу, трьох розділів і семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 281 найменувань на 26 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає змогу констатувати, що культурний фактор здійснює безпосередній вплив на динаміку європейської інтеграції, на процес розбудови дедалі тіснішого союзу між народами Європи. Впродовж тривалого часу акценти робилися на розбіжностях і ворожості між цими народами, а не на їхній спільній культурній спадщині. Посісти своє місце у світі ХХІ ст. і стати одним із головних діючих акторів світової історії Об’єднана Європа зможе лише за умови єдності, толерантності, терпимості та взаємоповаги між європейськими народами. А культурний чинник виступає об’єднуючим фактором, що сприяє формуванню загальноєвропейського культурного простору на основі збереження культурного розмаїття європейських народів. Проект єдиної Європи діє не лише в економічній, правовій, соціальній площинах. Не меншої уваги заслуговує його культурний вимір. Незважаючи на всю різноманітність європейських культур, вони мають дуже багато спільного, оскільки базуються на схожих світоглядних засадах. Тому культурний фактор європейської інтеграції повинен бути націлений, насамперед, на постійне виявлення і акцентування цих глибинних засад у розмаїтті їхніх мультикультуральних проявів.
В результаті вирішення поставлених в дисертаційному дослідженні завдань, автор дійшла наступних висновків:
1. Культурний фактор здійснює безпосередній вплив на розвиток європейської інтеграції, він був однією з головних передумов для виникнення європейської інтеграції як явища. Культурний фактор слугував потужним поштовхом для об’єднання Європи і консолідації європейців. Сьогодні дедалі більше зростає усвідомлення ролі культурного фактора в процесі європейського будівництва. Інтеграція являла собою багаторівневий процес, який охоплював не лише географічний простір, але й інші сфери – соціально-економічну, політичну, культурну. Спочатку явище інтеграції являло собою лише економічний феномен, спільний ринок, але поступово постала необхідність поширювати його і на інші сфери, зокрема і на культурну. Інтеграційний процес неможливо відділити від політики, культури, духовної сфери, які є його невід’ємними складовими. Економічної і політичної інтеграції було недостатньо для побудови об’єднаної Європи, союзу народів Європи, відкритого громадянського суспільства, для якого характерний плюралізм, культурний діалог, міжцивілізаційне, культурно-моральне зближення. Водночас для успішного розвитку європейської інтеграції стало необхідним розбудовувати об’єднану Європу не лише “згори”, тобто представниками еліт, зокрема політичних, але й залучати пересічних громадян ЄС у процес формування інтеграційного об’єднання, в якому б саме громадяни Європи були не просто пасивними елементами інтеграційного процесу, але і його активними суб’єктами, співучасниками. І саме культурний фактор став об’єднуючим для зміцнення єдності народів з різними, але взаємодоповнюючими традиціями, типами соціально-політичного устрою, культурами та релігіями. Наявність культурного фактору полягала у потребі надання процесу інтеграції гуманістичного і духовного виміру, поширення моральних і культурних засад, які стали основою загальноєвропейського процесу і розвитку його антропологічної парадигми, формування Європи народів, а не Європи держав. І саме культурний чинник зробив великий здобуток у можливість подальшого розвитку Європейського Союзу і інтеграційних процесів шляхом їхньої духовної і культурної змістовності. Наявне розмаїття культур європейських народів є проблемою, яка створює рамки для можливих досягнень на шляху інтеграції, а культура здатна відігравати роль об’єднуючого фактору, оскільки за своєю сутністю виступає інтегратором минулого, сучасного і майбутнього Європи. Збільшення ролі культурного фактора і посилення його впливу на процес євроінтеграції є наслідком потреб ЄС у самоідентифікації, адже культура, не менше, ніж економіка виконує функції інтеграції і визначає образ регіону, який позиціонує себе у світі. Інтеграційний процес більше не обмежується економічними та соціальними аспектами: мета полягає у тому, щоб закріпити почуття приналежності до єдиної спільноти. І роль культури у даному процесі не лише визнається, але й активізується. Тому першорядне значення для перспектив європейської інтеграції набуває саме культурний фактор інтеграції, який все більше впливатиме на європейську консолідацію і забезпечуватиме формування об’єднаної Європи.
2. Співробітництво у сфері культури в структурі євроінтеграційних процесів сьогодні посідає особливе місце в умовах зростаючої взаємозалежності держав. У сучасній Європі поряд з політикою та економікою культура утворює класичну тріаду факторів, що визначають механізм зовнішньополітичної діяльності держав, і по праву розглядається невід’ємною й повноцінною частиною стратегії дій на міжнародній арені. Нові загрози та виклики, масштабні завдання, що стоять перед європейськими державами у сфері міжнародних відносин в умовах глобалізації, інформаційної революції й прискорення цивілізаційних процесів, не лише не применшують дієвість культурної складової, але навпаки надають їй додаткового значення, відкриваючі більш широкі можливості для культурного співробітництва. За умов глобалізації політичної системи світу, трансформації ключових позицій національних урядів, співробітництво у сфері культури виступає одним з найбільших викликів для європейської інтеграції, яка потребує розробки основних принципів та узгодження на всіх рівнях культурної діяльності в регіоні. Культурна багатоваріантність розвитку спільноти Об’єднаної Європи стає своєрідним простором інтелектуального обміну, що фіксує тенденцію розширення сфери співпадання наднаціональних та національних інтересів держав-членів ЄС. Тому в умовах інтеграції виникла необхідність координації діяльності у сфері культури між державами ЄС та інтенсифікації співробітництва у цій сфері. Об’єднана Європа має усі можливості стати ефективною структурою для забезпечення розвиненого культурного співробітництва, міжкультурного діалогу, розвитку політичної ідеології полікультурності як чинника зовнішньої та внутрішньої політики європейських держав.
3. Культурна політика Європейського Союзу стала невід’ємним елементом євроінтеграційного процесу. Основні принципи та інструменти культурної політики, були сформовані, перш за все, під впливом політичних та соціальних передумов, обумовленими зовнішніми чинниками, такими, як посилення викликів глобалізації, а також внутрішніми, що зумовлювались еволюційним характером розвитку ЄС і згодом спонукали Спільноту приділяти культурному виміру євроінтеграції дедалі більшої уваги. Поглиблення європейської інтеграції вимагало її поширення на нові сфери діяльності. Автором було виокремлено три етапи в процесі еволюції культурної політики, основні характеристики яких полягали, перш за все у тому, що, не дивлячись на визнання необхідності зростання культурного чинника у процесі інтеграції, усі ініціативи у сфері культури мали економічне підґрунтя і носили символічний характер. Лише з підписанням Маастрихтського договору, який поклав справжній початок для офіційних дій у межах культурної політики ЄС і з якого розпочався третій етап її розвиту, культурна політика отримала юридичну основу і почала розглядатись як фактор економічної і соціальної інтеграції. Маастрихтський договір не тільки заклав правову основу для здійснення культурної політики, але й надав культурному аспекту інтеграції таке ж саме значення, що й економічному або правовому. Культурна політика Євросоюзу заснована на союзній нормативно-правовій регламентації, і не дивлячись на всі існуючі труднощі європейської інтеграції, сьогодні культура виступає її важливим інструментом, за допомогою якого розбудовуватиметься об’єднана Європа. Не зважаючи на перетворення ініціатив у культурній сфері на офіційну культурну політику ЄС, досі не вироблено узгодженої політики, яка б мала всеохоплюючий характер, оскільки не існує спільності поглядів держав-членів, які здійснюють культурну політику згідно зі своїми власними інтересами. Однак є небезпідставним вважати, що вже у найближчому майбутньому посилюватиметься формування уніфікованої культурної політики з огляду на зростання її ролі в інтеграційному процесі. Поява культурної політики зумовлена наявністю спільної мети всіх держав-членів Європейської спільноти, яка полягає у розвитку політики ненасилля, терпимості і толерантності, взаємного визнання європейськими народами важливості історичного шляху кожного з них, усвідомлення, що узгоджена культурна політика, суть якої – підтримка єдності у розмаїтті, є основою для єдиного європейського простору. Найголовніша ціль культурної політики – сприяти розвитку культур держав-членів ЄС, поважаючи при цьому їх національне і регіональне розмаїття, підкреслюючи наявність спільної культурної спадщини. Зберігається принцип субсидіарності, адже мова йде не про те, щоб нав’язати культурну централізацію, а навпаки – розвивати розмаїття, виявляючи об’єднуючі принципи. Культурна політика є відображенням культурного фактору інтеграції. Сьогодні культура без перебільшення виступає у ролі генератора багатьох економічних та суспільно-інтеграційних процесів. Вирішення проблем, які постали перед сучасним світом і Європою зокрема, багато у чому залежатимуть і від ефективної культурної політики.
4. Формування принципів та механізмів співпраці держав-членів ЄС у сфері культури відбувалось за наявності того факту, що із зростанням усвідомлення ролі культурного фактора в інтеграційних процесах, культурна сфера почала розглядатись як ефективний засіб вирішення інших, “позакультурних” проблем – соціальних, політичних, економічних, технологічних, тому виникла необхідність узгодити дії держав-членів щодо політики у сфері культури і тим самим частково екстраполювати її на наднаціональний рівень. У площині об’єктивності євроінтеграційного процесу і суб’єктивності логіки єврофедералізму, з’являється форма культурної інституціоналізації ЄС. Культурний фактор багато у чому визначив специфіку інституціональної системи, а відповідно направленість і зміст самої європейської інтеграції. Концепція європейської інтеграції і визначення форми об’єднання у суспільній свідомості первісно пов’язувалась з демократичними принципами і легітимністю утворюваних інституціональних структур. Культура без перебільшення виступала важливою передумовою встановлення легітимності і демократії у рамках інституціональної системи ЄС і здійснювала значний вплив на інституціональну еволюцію Європейського Союзу. Динамічний розвиток європейської інтеграції довів безпосередній зв’язок інституціональних та культурних факторів цього процесу і саме культурний чинник відіграв значну роль в процесі інституціональної еволюції ЄС, тому що протягом всього періоду розвитку інституціоналізації, культура здійснювала свій вагомий вплив на процес європейської інтеграції і забезпечувала посилення солідарності між культурними і політичними компонентами національних суспільств, перетворюючи ЄС на значну культурну потугу.
5. Особливість формування європейської ідентичності полягає у прагненні поєднати без протиставлення і підпорядкування як національну, так і наднаціональну ідентичність громадян ЄС, виокремлюючи важливі об’єднуючі елементи обох ідентичностей. Володіючи унікальними соціальними умовами, Європа має можливість об’єднання, оскільки інтеграційні процеси передбачають комплекс загальних цінностей для соціальних спільнот, що беруть у них участь. Тому є важливим не усувати розходження і відмінності, а поєднувати розмаїття. Основну роль у розвитку європейської ідентичності відіграє культурна спадщина й історичні традиції, тому Європа все більше буде усвідомлюватись як ідейно-єдина сутність. Європейська ідентичність не замінює, а доповнює існуючі рівні регіонального та національного самоусвідомлення народів Європи. Розрізняють дві форми європейської самоідентифікації: колективне усвідомлення своєї приналежності до європейської цивілізації, тобто приналежність до Європи як до історичної та культурної спільності, та прагнення належати до європейського інституційно-політичного простору, що передбачає часткове делегування національних повноважень на рівень ЄС. У конструюванні нового європейського бачення, що супроводжується відродженням старих і виникненням нових тенденцій, викликаних прагненням зміцнити почуття націоналізму, є важливим зберегти баланс між національною і європейською ідентичністю, знайти певний компроміс і порозуміння. Формування європейської ідентичності не ставить за мету нівелювати національні ідентичності. Європейська ідентичність являє собою особливий феномен, який заснований на історико-культурній спільності європейських народів, яка передбачає наявність мультикультуралізму або культурного плюралізму. Саме існування цих загальноєвропейських історико-культурних традицій та цінностей стали головним орієнтиром для європейців, спрямованим на формування почуття належності до єдиної Європи та почуття громадянської єдності, тієї самої європейської ідентичності, формування якої стає найважливішою проблемою об’єднаної Європи.
6. Регіональний вимір співробітництва Європейського Союзу зумовлений характером впливу культурного чинника на поглиблення співпраці ЄС у сфері культури, яке полягає у наявності міжкультурної співпраці, зокрема з Україною. Для України культурний фактор сьогодні виходить на перший план. Культурне зближення України й Західної Європи відбувається зараз стихійно, без певної осмисленої стратегії держави. Можна сказати, що в нас немає державної політики культурних обмінів не тільки з ЄС – її взагалі немає. В умовах перманентної політичної кризи та наявності різнокультурної орієнтації окремих частин України, в нашій державі не вироблено фундаментальних концепцій і універсальних програм культурних обмінів. Однак Україна – всупереч "катастрофічній свідомості", що насаджує уявлення, начебто наша країна неспроможна на масштабні культурні досягнення, – має настільки потужний культурний потенціал, що цілком могла б брати участь у деяких програмах європейської культурної інтеграції поряд із державами-членами ЄС. Місце України у формуванні єврокультурних стратегій зумовлено, перш за все, тим, що вона є органічною частиною європейського соціокультурного середовища, що дає їй можливість влитися в культурні та духовні процеси, які сьогодні розвиваються на теренах об’єднаної Європи. Зберігаючи певну пасивність культурного виміру європейської інтеграції, Україні надалі буде все складніше стати частиною уже сформованою європейської культурної спільноти. Незважаючи на євроінтеграційні прагнення, Україна для європейців втілює образ “чужинця”, який буде надзвичайно важко подолати, коли процес формування європейської ідентичності перейде на якісний рівень. Формування спільної європейської ідентичності може стати могутнім роздільним фактором щодо зовнішніх для ЄС народів. Дихотомія створення кордонів спільноти “ми - вони” буде перенесена з національного (ми німці – вони французи) на наднаціональний (ми європейці – вони не європейці, а, наприклад, українці) рівень. Посилення внутрішньої інтеграції ЄС може призвести до чергового розлому Європи на ЄС-простір та не ЄС-простір, щодо якого здійснюватиметься зовнішня політика ЄС. З іншого боку, оскільки євро інтеграційні процеси підтримують ті громадяни, які мають почуття європейської ідентичності, відсутність її у громадян України означатиме відсутність підтримки і, відповідно, складнощі у процесі реалізації євроінтеграційних прагнень нашої держави. Беручи до уваги той факт, що на території України механізми створення європейської ідентичності практично не працюють, такий варіант розвитку подій видається імовірним. Однак, Україна є європейською державою, що зумовлено не тільки її географічним становищем, але й історичним минулим, належністю до культурних традицій західної цивілізації, тому для неї є особливо важливим всіляко розширювати українську присутність в Європі і зробити це складовою національної політики в культурній і гуманітарній сферах. До того ж Україна, як одна із слов’янських держав-носіїв ідей європейського розвитку, має всі можливості претендувати на роль активного провайдера “слов’янського світу” в рамках молодої європейської цивілізації.
Росія і ЄС розвивають структурований підхід до взаємного культурного співробітництва, яке сприяє розвитку культури і мистецтва, укріпленню міжкультурного діалогу, поглибленню знань про спільну культурну спадщину народів Європи, укріпленню й посиленню європейської ідентичності на основі спільних цінностей. Особливості взаємовідносин Росії і ЄС полягають, перш за все, у багатовікових історичних зв’язках, які передбачали тривалий процес взаємозбагачення національних культур. І цей факт є надзвичайно важливим з огляду на зростання значення взаємодії між Росією і Європою як двома типами культури і цивілізації. Європейсько-російські відносини від самого початку спирались на міцну політико-правову основу. Важливим кроком щодо поглиблення співпраці став 15-й саміт Росія-ЄС, що відбувся у травні 2005 р., на якому були прийняті “дорожні карти” щодо створення чотирьох спільних просторів, зокрема спільного простору наукових досліджень і освіти, включаючи культурні аспекти. Тому ці дії ще раз підтвердили той факт, що існувала і існує об’єктивна необхідність культурного зближення держав-членів ЄС та Росії, оскільки вікові культурні зв’язки, що зумовили високий рівень взаємозалежності народів Європи і Росії на основі об’єднання спільних європейських традицій, стали передумовою для включення Росії в європейські культурні інтеграційні процеси. Для Росії є особливо важливим інтенсифікувати зближення з ЄС не лише через призму економіки і політики, але й шляхом посилення культурно-ментальної парадигми, яка, більшою мірою, ніж будь-яка інша сфера спільної діяльності визначатиме ступінь культурної єдності росіян і європейців. З огляду на це необхідно поширювати інформаційні зв’язки, культурні обміни з Європою, щоб культурні інтереси пересічного росіянина і пересічного громадянина держави-члена ЄС багато у чому співпадали, що стане запорукою формування спільного культурного простору Росії-ЄС на основі культурно-менталітетного зближення людей.
Культурний вимір Середземноморської політики ЄС полягає у виробленні ефективних заходів щодо розвитку відносин у сфері культурного процвітання регіону. Загалом пріоритетами співпраці ЄС у Середземноморському регіоні є політичні та економічні цілі, однак дедалі гострим стає неможливість ігнорування ролі культурного фактору, зокрема й у відносинах з державами Середземномор’я. Найслабкішою стороною євросередземноморської стратегії є саме культурна сфера. Їй приділялось недостатньо уваги і вона практично не розвивалась. Однак є надзвичайно важливим не просто поширювати культурний простір на сусідні арабо-мусульманські держави й всіляко підтримувати і допомагати у спільних культурних і аудіовізуальних проектах, але й експортувати європейські цінності у ці держави для заохочення взаємного діалогу між культурами і цивілізаціями.
7. Пріоритети співпраці ЄС з міжнародними організаціями у сфері культури, зокрема з Радою Європи та ЮНЕСКО, зумовлені наявністю спільної стратегічної мети, яка полягає у прискоренні розвитку єдиного європейського суспільства за умови збереження багатокультурності і національної самобутності. Стратегії й орієнтири культурної співпраці з цими організаціями свідчать про посилення культурного чинника в процесах не лише суспільно-інтеграційних, але й світових. Організації мають спільну платформу для співпраці, яка полягає у поглибленні міжкультурного діалогу, розвитку спільних цінностей та підтримці культурного розмаїття. Рада Європи, ЮНЕСКО і ЄС через призму своєї співпраці у культурній сфері сприяють розвитку почуття культурної спільності в Європі і формуванню простору міжкультурного діалогу. Розвиваючи міжкультурне співробітництво, організації враховують той факт, що сучасні реалії європейського суспільства виявляють специфічні характеристики культурного поля. З метою сприяння розвитку Європи без розподільчих ліній, організації проводять спільну роботу щодо стимулювання міжкультурного діалогу, підтримки культурного розмаїття і спадщини. Значення пріоритетів співробітництва ЄС з Радою Європи і ЮНЕСКО у сфері культури полягає у тому, що організації є взаємопов’язаними одна з одною, адже основу для них складають одні й ті самі країни. Співпраця ЄС, Ради Європи і ЮНЕСКО є надзвичайно важливою в умовах посилення ролі і значення культури як генератора багатьох економічних та суспільно-інтеграційних процесів сьогодення. Вона сприяє утвердженню демократичних цінностей відповідно до загального культурного підходу, допомагає розвити почуття культурної спільності Європи у багатстві її розмаїття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андерсон М. Разделенность культур как проблема европейского объединения / М. Андерсон, Л. И. Глухарев // Европейская интеграция, Большая Гуманистическая Европа и культура. – М. : УРСС, 1998. – С. 180 – 193.
2. Борко Ю. А. Европейский Союз на пороге ХХI века: выбор стратегии развития / Ю. А. Борко, О. В. Буторина. – М. : УРСС, 2001. – 472 с.
3. Глухарев Л. И. Европейская интеграция, Большая Гуманистическая Европа и культура / Глухарев Л. И. – М. : УРСС, 1998. – 320 с.
4. Лейст О. Э. История политических и правовых учений / Лейст О. Э. – М. : «Зерцало», 2000. – 688 с.
5. Копійка В. В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна / Копійка В. В. – К. : Юрид. думка, 2005 – 448 с.
6. Dominique Moisi. Who is Europe?: Dreaming of Europe / Dominique Moisi // Foreign Policy. – 1999. – No. 115. – P. 17–21.
7. Harrison L. Who Prospers? How Cultural Values Shape Economic and Political Success / Harrison L. – N.Y. : Basic Books, 1994. – 352 p.
8. Копійка В. В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення : навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К. : «Ін Юре», 2001. – 448 с.
9. Камінський Є. Є. Вплив нової геополітики глобальних держав на міжкультурне співробітництво / Є. Є. Камінський // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 75. (Частина ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 8–14.
10. Борко Ю. А. Договор о Европейском Союзе: консолидированная версия договора о Европейском Союзе и договора, учреждающего Европейское сообщество / Борко Ю. А., Шемятенков В. Г., Кавешников Н. Ю. – М.: Интердиалект+, 2001. – 224 с.
11. Мусис Н. Усе про спільні політики Європейського Союзу / Мусис Н., пер. з англ. Т. Решетняк. – К. : «К.І.С.», 2005. – 466 с.
12. Mundy S. Cultural Policy: A Short Guide / Mundy S. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2000. – 92 p.
13. Ninkovich F. U. S. information and cultural diplomacy / Ninkovich F // Foreign Policy, 1996. – P. 160.
14. Benett T. Differing diversities: Cultural policy and cultural diversity / Benett T. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2002. – 201 p.
15. Культурное разнообразие, развитие и глобализация : сб. науч. работ по результатам дискуссий круглого стола, 21 мая 2003 г. / наук. ред. К. Э. Разлогов. – М. : М-во культуры РФ и др., 2003. – 132 с.
16. Востряков Л. Е. Культурная политика: основные концепции и модели / Л. Е. Востряков // Экология культуры: Инф. бюллетень. – 2004. – № 1. – С. 79–108.
17. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Дюркгейм Э., пер. с фр. А. Б. Гофмана. – М. : Канон, 1995. – 121 с.
18. Парсонс Т. Система современных обществ / Парсонс Т., пер. с англ. Л. А. Седова, А. Д. Ковалева. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 266 с.
19. Зайцев М. О. Європа як культурний феномен / М. О. Зайцев // Наукові записки. – Т. 18: Спец. вип. (Частина І). – К. : Києво-Могилянська академія, 2000. – С. 64–67.
20. Everitt A. The Governance of Culture: Approaches to Integrated Cultural Planning and Policies / Everitt A. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 1999. – 55 p.
21. Погорська І. І. Культурний сегмент міжнародно-політичної дії американського глобалізму / І. І. Погорська // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 75. (Частина ІІ). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. – С. 150–155
22. Европейская культура: фантом или реальность? [Електронний ресурс] / Г. Майер // Вестник Европы – 2004. – № 12. – Режим доступу до журн. : http://magazines.russ.ru/vestnik/2004/12/ma1.html

23. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / Фукуяма Ф., пер. с англ. М. Б. Левина. – М. : Издательство АСТ: ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 588 с.
24. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / Хантингтон С., пер. с англ. Т. Велимеева, Ю. Новикова. – М. : АСТ, 2005. – 603 с.
25. Shore C. Inventing the “People’s Europe”: Critical Perspectives on European Community Cultural Policy / C. Shore // Man: Journal of the Royal Anthropological Institute. – 1993. – Vol. 28 (4). – P. 779–800.
26. Johnston Alastair. Thinking About Strategic Culture / Johnston Alastair // International Security. – 1995. – Vol. 19. - № 4. – P. 32–64.
27. Gordon Ch. European Perspectives on Cultural Policy: Cultural Policy Reviews – Requirements for a Sustainable Cultural Policy (Culture, Development and Society) / Ch. Gordon, S. Mundy. – Paris : UNESCO Publishing, 2001. – 117 p.
28. Shore C. European Union and the politics of culture / Shore C. – London. : The Bruges Group, 2001. – 48 p.
29. Matarasso F. Balancing act: 21 strategic dilemmas in cultural policy / F. Matarasso, Ch. Landry. – Strasbourg : Council of Europe Publishing, 1999. – 86 p.
30. Diplomacy that works: “best practices” in cultural diplomacy : [Електронний ресурс] / C. P. Schneider // Режим доступу до журн. :
http://www.culturalpolicy.org/pdf/Schneider.pdf.

31. Перспективы культурного развития: новые модели общей культурной политики : (выступление на международной конференции “Динамика коммуникаций: новые пути и новые акторы” 9-12 июня 2005 г., Загреб) [Електронний ресурс] / М. Драгичевич-Шешич // Режим доступу до тексту : http://ifapcom.ru/files/Monitoring/dragisevic_cult_development.pdf.

32. Востряков Л. Е. Культурная политика как научная дисциплина и область практической деятельности / Л. Е. востряков, Б. В. Периль // Личность. Культура. Общество. – 2004. – Вып. 3 (23). – С. 240–253.
33. Europejskie modele zarzadzania kultura : wybrane materaly seminarium dla menedzeryw kultury / Teresa Lesniak . – Krakyw : Miedzynarodowe Centrum Kultury, 1995. – S. 99–102.
34. Eckstein H. Culture as foundation concept for the social sciences / H. Eckstein // Journal of theoretical politics. – 1996. – Vol.8, № 4. – P. 471–497.
35. Востряков Л. Е. Государственная культурная политика современной России: региональное измерение: дис. …доктора полит. наук : 23.00.02 / Лев Евгеньевич Востряков. – М., 2007. – 365 с.
36. Беннетт О. Культурная политика в Соединенном Королевстве: крах мотивировок и конец традиции / О. Беннетт // Журнал исследований социальной политики. – 2009. – № 1. – С. 65–88.
37. Востряков Л. Е. Региональные управленческие отношения в сфере культуры: поиск новой управленческой парадигмы / Востряков Л. Е. – М. : Институт социологии, 1996. – 112 c.
38. Кавасима Н. Теоретическое осмысление децентрализации в культурной политике: понятия, ценности и стратегии / Н. Кавасима // Журнал исследований социальной политики. – 2009. – № 1. – С. 117–136.
39. Бельфиоре Э. Методологический вызов кросснационального исследования: сравнение культурной политики в Британии и Италии / Э. Бельфиоре // Журнал исследований социальной политики. – 2009. – № 1. – С. 89–116.
40. Инструментальная культурная политика в скандинавских странах: критический исторический взгляд : [Електронний ресурс] / Г. Вестхейм // Журнал 60 параллель – 2004. – № 2 (13). – Режим доступу до журн. : http://journal.60parallel.org/ru/journal/2004/9/60

41. Пахтер М. Культура на перепутье. Культура и культурные институты в ХХI веке : Пер. с англ. / М. Пахтер, Ч. Лэндри. – М. : Классика- ХХI, 2003. – 96 с.
42. Жучков А. И. Механизм государственного управления в чрезвычайных условиях на опыте Великой Отечественной войны: политологический анализ: дис. …кандидата полит. наук : 23.00.02 / Жучков Алексей Иванович. – М., 2007. – 190 с.
43. Левада Ю. А. Индикаторы и парадигмы культуры в общественном мнении / Ю. А. Левада // Мониторинг общественного мнения: Экономические и социальные перемены. – 1998. – № 3. – С. 17–25.
44. Smith A. Towards a global Culture? In: Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity / Smith A. – London : Thousand. Oaks, 1997. – 188 p.
45. Кузьмин Е. И. Культурная политика в Европе: выбор стратегии и ориентиры / Е. И. Кузьмин, В. Р. Фирсов. – М. : Либерия, 2002. – 240 с. – (Сборник материалов).
46. Barry B. Culture and Equality. An Egalitarian Critique of Multiculturalism / Barry B. – Harvard University Press, 2001. – 416 p.
47. Баталов Э. Политическая культура современного американского общества / Э. Баталов, Ю. Замошкина. – М. : Наука, 1990. – 252 с.
48. Almond G. A. The Civic Culture: Political Attitudes a. Democracy in Five Nations / G. A. Almond, S. Verba. – Princeton : Princeton University Press, 1963. – 281 p.
49. Almond G. Comparative Political System / G. Almond // Journal of Politics. – 1956. – № 18 (3). – P. 391–409.
50. Almond G. The civil culture revisited: An analytic study / G. A. Almond, S. Verba. – Boston, Toronto : Little Brown, 1980. – 421 p.
51. Paul D. W. The Culture Limits and Political Symbolism: Towards a Theoretical Synthesis / D. W. Paul // World Politics. – 1978. – Vol. 3. – P. 554.
52. Пугачев В. П. Ведение в политологию : учеб. [для студ. высш. учеб. завед.] / В. П. Пугачев, А. И. Соловьев. – М. : Аспект Пресс, 1999. – 447 с.
53. Treaty on European Union. – Brussels, Luxemburg : Office for Official Publications of the European Communities, 1992. – 253 p.
54. Единый Европейский Акт. Договор о Европейском союзе / Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее. – М.: Международная издательская группа «Право», 1994. – 246 с.
55. Амстердамский договор / отв. ред. Ю. А. Борко. – М. : Интердиалект+, 1991. – 191 с.
56. Treaty of Nice : Amending the Treaty on European Union : The Treaties establishing the European Communities and Certain Related Acts. – Official Journal of the European Communities, 2001. – March 10. – P. 80 Vol. 44. – P. 6-43.
57. Договір про Конституцію для Європи. Проект, ухвалений Європейським Конвентом 10.07.2003. (2003/С 169/01). – К. : Центр європейського та порівняльного права, 2004. – 147 с.
58. Treaty of Lisbon [Електронний ресурс] : сайт Європейської Комісії. – Режим доступу : http://europa.eu/lisbon_treaty/index_en.htm

59. Офіційний сайт Європейського Союзу [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://europa.eu.int/

60. Офіційний сайт Європейської Ради [Електронний ресурс] :– Режим доступу до сайту : http://ue.eu.int

61. Офіційний сайт Європейської Комісії [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://europa.eu.int/

62. Офіційний сайт Європейського Парламенту [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://europarl.eu.int

63. Агенції та установи Європейського Союзу [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://europa.eu.int/agencies/carte1_html

64. Центри європейської документації [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту :
http://europa.eu.int/comm/dg10/libraries/edc/memberlinks_enhtm

65. Історичні архіви Європейських співтовариств [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://www.arc.iue.it

66. Щомісячні бюлетені Європейської Комісії [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://europa/eu.int/abc/doc/off/bull/en

67. Офіційний сайт Представництва Європейської Комісії в Україні [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту :
http://ec.europa.eu/delegations/ukraine

68. Офіційний сайт Представництва Європейської Комісії в Росії [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту :
http://delrus.ec.europa.eu/ru/index.htm

69. Офіційний сайт Генеральної Дирекції з освіти та культури Європейського Союзу [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту :
http://ec.europa.eu/dgs/education_culture/index_en.htm

70. Офіційний сайт ЮНЕСКО [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://www.unesco.org.

71. Офіційний сайт Ради Європи [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://www.coe.int.

72. Офіційний сайт Бюро інформації Ради Європи в Україні [Електронний ресурс] : – Режим доступу до сайту : http://www.coe.kiev.ua

73. Council Regulation (EEC) No 3911/92 of 9 December 1992 on the export of cultural goods / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
74. Council Directive 93/7/EEC of 15 March 1993 on the return of cultural objects unlawfully removed from the territory of a Member State / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
75. Council conclusions of 17 June 1994 on drawing up a Community action plan in the field of cultural heritage / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
76. Conclusions of the Council of 10 November 1994 on the Commission communication concerning European Community action in support of culture / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
77. Council Resolution of 4 April 1995 on culture and the multimedia / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
78. Council conclusions on linguistic diversity and multilingualism in the European Union / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
79. Council Decision of 10 July 1995 on the implementation of a programme encouraging the development and distribution of European audiovisual works (Media II – Development and distribution) (1996-2000) / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
80. Decision No 719/96/EC of the European Parliament and of the Council of 29 March 1996 establishing a programme to support artistic and cultural activities having a European dimension (Kaleidoscope) / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
81. Council Decision of 20 January 1997 on the integration of cultural aspects into Community actions / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
82. Decision No 2085/97 of the European Parliament and of the Council of 6 October 1997 establishing a programme of support, including translation, in the field of books and reading (Ariane) / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
83. Decision No 2228/97/EC of the European Parliament and of the Council of 13 October 1997 establishing a Community action programme in the field of cultural heritage (the Raphael programme) / Text concerning culture at European Union level / Council of the EU. General secretariat. – Luxembourg : Office for official publishing of the European Communities, 1998. – 249 p.
84. Council Resolution of 21 January 2002 on the role of culture in the development of the European Union (2002/C 32/02) : [Електронний ресурс] // Official Journal of the European Communities. – Режим доступу до журн. :http://eurlex.europa.eu/pri/en/oj/dat/2002/c_032/c_03220020205en00020002.pdf

85. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994 р. [Електронний ресурс] Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_012

86. План Дій “Україна – Європейський Союз” Європейська політика сусідства від 12.02.2005 р. [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=994_693

87. Угода про партнерство і співробітництво між Російською Федерацією і Європейськими Співтовариствами та їх державами- членами від 24.06.1994 р. [Електронний ресурс] : Режим доступу :
http://www.delrus.ec.europa.eu/ru/p_330.htm

88. Стратегия развития отношений Российской Федерации и Европейского Союза на среднесрочную перспективу (2000-2010) // Дипломатический вестник – 1999. – № 11. – С. 35.
89. Тезисы Внешняя культурная политика России / Дипломатический вестник. – 2000. – № 4. – С. 76–84.
90. Иванов И. С. Новая российская дипломатия: десять лет внешней политики страны / Иванов Д. Г. – М. : Олма-Пресс, 2002. – 381 с.
91. “Дорожная карта” по общему пространству науки и образования, включая культурные аспекты от 10.05.2005 г. [Электронный ресурс] : Режим доступа : http://www.ln.mid.ru/brp_4nsf/sps/845422BOA48CC826C325700A00360421

92. Shore C. Building Europe: The Cultural Politics of European Integration / Shore C. – London and New York : Routledge, 2004. – 258 p.
93. Littoz-Monnet A. The European Union and culture: Between economic regulation and European cultural policy / Littoz-Monnet A. – Manchester and New York : Manchester University Press, 2007. – 189 p.
94. Kraus P. A. A Union of Diversity: Language, Identity and Polity-Building in Europe / Kraus P. A. – New York : Cambridge University Press, 2008. – 230 p.
95. Benhabib S. The Claims of Culture: Equality and Diversity in the Global Era / Benhabib S. – Princeton and Oxford : Princeton University Press, 2002. – 270 p.
96. Фуше М. Европейская республика. Исторические и географические контуры / Фуше М. ; пер. с фр. В. П. Серебренникова и Т. Н. Серебренниковой. – М. : Международные отношения, 1999. – 168 с.
97. Smith A. National identity and the idea of European unity / Anthony D. Smith // International Affairs. – 1992. – No 6. – P. 55–76.
98. Wintle M. Culture and Identity in Europe: Perceptions of Divergence / Wintle M. – L. : Ashgate Publishing Company, 1996. – 240 p.
99. Taylor Ch. Multiculturalism : Examining the Politics of Recognition / Taylor Ch. – Princeton and Oxford : Princeton University Press, 1994. – 175 p.
100. Zetterholm S. National Cultures and European Integration: Explanatory Essays on Cultural Diversity and Common Policies / Zetterholm S. – N. Y. : Berg Publishers., 1994. – 175 p.
101. Rumford Ch. The Sage Handbook of European Studies / Rumford Ch. – L. : Sage Publications Ltd., 2009. – 680 p.
102. Demossier M. The European puzzle: The political Structuring of Cultural Identities at a Time of Transition / Demossier M. – L. : Berghahn Books., 2007. – 220 p.
103. Dunkerley D. Changing Europe: Identities, nations and citizens / Dunkerley D. – L. : Routledge., 2002. – 187 p.
104. Gowland D. The European Mosaic: Contemporary Politics, Economics and Culture / Gowland D., Dunphy R., Lythe Ch. – L. : Pearson Education, 2006. – 594 p.
105. Eatwell R. European Political Cultures: Conflict or Convergence? / Eatwell R. – L. : Routledge, 1997. – 277 p.
106. Wilson M. Thomas. Cultural Change at the New Europe : Perspectives on the European Community / Thomas M. Wilson, M. Estellie Smith. – Michigan : Westview Press, 1993. – 244 p.
107. Jacobs D., Maier R. European Identity: Construct, Fact and Fiction / D. Jacobs., R. Maier, M. Gastelaars, Arie de Ruijter // The Quest for a Multifaceted Identity. – 1998. – Shaker Publishing. – P. 13–35.
108. Neumann I. B. European identity, EU expansion and the integration / I. B. Neumann // Alternatives. – 1998. – Vol. 23, N 3. – P. 397–416.
109. Balibar E. Race, Nation, Class: Ambiguous Identities / E. Balibar, I. M. Wallerstein. – London and New York : Verso, 1991. – 232 p.
110. Klaus E. European citizenship: between national legacies and postnational projects / E. Klaus, B. Giesen. – Oxford and New York : Oxford University Press, 2001. – 276 p.
111. Shotter J. Cultural Politics of Everyday Life: social constructionism, rhetoric and knowing of the third kind / Shotter J. – Michigan. : Open University Press, 1993. – 240 p.
112. Habermas J. Citizenship and National Identity: Some Reflections on the Future of Europe / J. Habermas // Praxis International. – 1992. – Vol. 12. – P. 1–19.
11