ЕВОЛЮЦІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН У ТРИКУТНИКУ ІНДІЯ – КНР - США В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

На правах рукопису

БАЄНКОВА Єлизавета Володимирівна

УДК 327 (540+510+73)

ЕВОЛЮЦІЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН У ТРИКУТНИКУ ІНДІЯ – КНР - США В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник -
доктор історичних наук, професор
Лещенко Леонід Овдійович

Київ – 2008

ЗМІСТ
Вступ ..................................................................................................................................... 3
Розділ 1. Концептуально-теоретичні засади й джерельна база дослідження... 12
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження ...................................................... 12
1.2. Взаємини КНР - США, Індія - США й Індія – КНР у вітчизняній і зарубіжній політичній літературі ............................................................................................................ 28
Розділ 2. Зіткнення зовнішньополітичних інтересів КНР і США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні ................................................................................................... 43
2.1. Принципові засади й особливості реалізації китайської політики США........ 43
2.2. Китайсько-американські взаємини й небезпека виникнення регіонального конфлікту ......................................................................................................................................58
2.3. Зовнішньополітичні інтереси Китаю й формування поліцентричної системи міжнародних відносин ...............................................................................................................81
Розділ 3. Глобальне партнерство між США та Індією: виклики та вимога часу.. 99
3.1. Політико-міжнародне підґрунтя індійсько-американських взаємин................ 99
3.2. Формування індійсько-американського партнерства й проблема нерозповсюдження ракетно-ядерної зброї .......................................................................... 117
Розділ 4. Індійсько-китайське регіональне співробітництво й суперництво.. 140
4.1. Конструктивний і конфліктний потенціали взаємодії індійського та китайського „полюсів сили” .................................................................................................................... 140
4.2. Урегулювання територіальних питань і безпекові аспекти тибетської проблеми .............................................................................................................................. 155
Висновки ............................................................................................................................. 181
Список використаних джерел ................................................................................... 186

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На початку ХХІ ст. позначилась нова історична перспектива розвитку людства в тому сенсі, що глобалізація відбуватиметься не шляхом розбудови полюсів сили, а через формування нової потрійної вісі сучасної цивілізації – американо-китайсько-індійської, - генерування навколо неї нового історично-вісьового часу, а згодом, можливо, й історичного простору. Протягом останніх років міжнародна питома вага та потенціал Азіатсько-тихоокеанського регіону зростають у геометричній прогресії. Серед найвпливовіших країн Азії, що вже сьогодні претендують на статус глобального політичного гравця, безумовно, слід виокремити Китай та Індію.
По завершенні „холодної війни” увагу політологів-міжнародників було прикуто, головним чином, до процесів і подій, що відбувалися в Центральній і Східній Європі, на Близькому й Середньому Сході. Тут наслідки розпаду біполярного світоустрою другої половини проявились особливо драматично, оскільки саме на зазначених теренах США прискореними темпами форсували формування системи однополярного світу, не нехтуючи при цьому використанням силових методів. А в Східній і Південній Азії закінчення „холодної війни” й настання доби глобалізації, на перший погляд, не ознаменувалося скільки-небудь вражаючими результатами. Державні кордони, на відміну від Європи, залишилися незмінними, не було й значущих збройних конфліктів із великою кількістю жертв серед мирного населення, як на Балканах чи в Іраку. Здавалося, що історичний час ніби уповільнився і взяв своєрідний тайм-аут.
Проте динамічно нарощувані нові китайський та індійський „центри сили” та поява контурів розв’язання тайванської проблеми здатні в коротко- й середньостроковій перспективі не лише суттєво переформатувати геополітичний і геостратегічний ландшафти континенту, а й кинути серйозний виклик американському домінуванню. Три основні групи чинників визначають, на наш погляд, сьогодні підвищений науковий і практичний інтерес до вивчення розвитку взаємин у трикутнику Індія – КНР – США.
По-перше, це зростаюча політична й економічна вага КНР та Індії в глобальній системі міжнародних відносин у ХХІ ст., з якою не може не рахуватися жодна велика держава сучасності, й у першу чергу США. В обох азійських державах мешкає майже 40 % населення планети (2,5 млрд. чол.), від політико-економічної ситуації в них безпосередньо залежить стабільність світової економіки (за ВВП, обрахованим за паритетом купівельної спроможності, Китай посідає друге місце в світі після США, а Індія – четверте), нарешті, від внутрішньополітичної ситуації в цих державах залежить і безпека всієї системи міжнародних відносин на глобальному рівні.
Підвищення ролі й значення вказаних країн на міжнародній арені зумовлюється й новою лінією їхньої поведінки: китайська - стратегія „глобального добросусідства”, націлена на створення сприятливого міжнародного середовища для економічного зростання держави, та індійська - спрямована на збільшення стратегічного простору країни, а також встановлення й підтримку стратегічного співробітництва з усіма провідними державами світу. Закономірно, що американські вчені рекомендують владі країни заздалегідь забезпечити їй сильні стратегічні позиції в потенційно нестабільних регіонах Азії.
По-друге, Східна й Південна Азія – регіони давніх цивілізацій, що перебувають на стадії культурно-історичного ренесансу й здатні кинути виклик Сполученим Штатам, які проголосили себе лідером світового прогресу, який одноосібно визначає систему цінностей людської цивілізації. І, по-третє, між Індією й КНР знаходиться другий (після країн Близького Сходу) центр світового тероризму в Південно-Східній Азії, який американські політики вже назвали „другим фронтом”. Від того, яку позицію займуть офіційні Пекін і Нью-Делі в боротьбі з міжнародним тероризмом, значною мірою залежить успішність його подолання і в інших районах планети.
Стратегічна ситуація в Східній і Південній Азії в ХХІ ст., тобто вирішення питання війни й миру в рамках регіональних систем відносин, насамперед, визначається особливостями формування тут нового балансу сил і зовнішньополітичних інтересів як регіональних (КНР, Індія), так і світових (США) гравців. Формулювання нових геополітичних і стратегічних задач лідерами згаданих азійських держав, адекватне розуміння ними зовнішніх загроз національним інтересам кінець-кінцем і визначатимуть траєкторію розвитку подій на континенті в поточному столітті: чи в напрямкові поглиблення співробітництва й мирного вирішення спірних питань між державами в рамках міжнародного права, що найбільш вірогідно, чи за конфронтаційним сценарієм із застосуванням сили.
Таким чином, актуальність обраної теми дослідження пов’язана з моделюванням найбільш імовірного варіанту розвитку відносин у геополітичному трикутнику Індія – Китай – США в постбіполярну епоху.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках дослідницьких програм відділу Азії і Африки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України „Глобальні пріоритети розвитку в регіональних і національних інтерпретаціях країн Азії і Африки” (2005-2007 рр., номер держреєстрації 01054002588) та „Модерністський і традиціоналістський виміри еволюції афро-азійської периферії та їх вплив на трансформацію глобальних процесів сучасності” (2008-2010 рр., номер держреєстрації 01070011793).
Наукове питання, що вирішується в дисертації, полягає у з’ясуванні особливостей розвитку двосторонніх міждержавних взаємин, передусім безпекових, у трикутникові „центрів сили” Республіка Індія – Китайська Народна Республіка – Сполучені Штати Америки після завершення „холодної війни”.
Мета й завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності, політичної ваги й стану наукового розроблення проблематики. Оскільки в сучасній як вітчизняній, так і зарубіжній політології міжнародних відносин зазначена тема комплексно не розглядалася, автор поставила за мету здійснити компаративний аналіз головних етапів становлення й розвитку взаємин між провідними „центрами сили” в Азійсько-Тихоокеанському регіонові – США, КНР і Республікою Індія та їхнього впливу на світову політику.
Задля ефективного досягнення сформульованої мети вирішувалися такі завдання:
- систематизувати експертні оцінки американськими фахівцями особливостей трансформації світового порядку в період, що досліджується, й окреслити перспективи збереження лідерства США в східно- й південноазійських регіональних системах міжнародних відносин;
- виробити узагальнюючу оцінку доктринальних засад політики США щодо Китайської Народної Республіки;
- з’ясувати підстави конфліктогенності американсько-китайських двосторонніх відносин;
- довести об’єктивну природу американсько-індійського „глобального партнерства”;
- окреслити роль і місце Індії в стратегії США щодо „стримування й залучення КНР”;
- визначити рамки взаємних адаптованих безпеково-концептуальних підходів Індії й КНР у постбіполярний період;
- розкрити головні проблемні питання зіткнень індійських та китайських національних інтересів у Південній Азії;
- показати вплив глобалізаційних процесів на відносини в трикутнику Індія – КНР – США і з’ясувати його значення для України.
Об’єктом дослідження є багатосторонній комплекс взаємин Індії, КНР і США у постбіполярний період.
Предметом дисертації виступають компоненти національних і безпекових інтересів у зовнішній політиці зазначених держав в контексті двосторонніх, регіональних і глобальних взаємодій.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період часу після завершення „холодної війни”, розпаду т.зв. „соціалістичної співдружності” й СРСР, тобто з поч. 90-х рр., коли процеси глобалізації набули дійсно планетарного й незворотного характеру. Хоча за потреби, при з’ясуванні історико-політичних підстав і генези окремих політичних явищ та процесів (приміром, тибетської проблеми чи „лінії Мак-Магона”) нижня хронологічна межа дисертації розширювалася в ретроспективному сенсі.
Верхня хронологічна межа дослідження – 2006-2007 рр. обумовлена тим, що саме на цей час були закладені й розвинуті якісно нові коротко- та середньострокові тенденції у двосторонніх відносинах між Індією та КНР, Індією та США, КНР і США, серед яких, зокрема, нормалізація й покращення індійсько-китайських відносин на тлі їхньої поступової деміфологізації й прагматизації, проголошення на офіційному рівні стратегічного партнерства між державами; замороження питання ядерного статусу Індії у двосторонніх відносинах й визначення політичних параметрів вирішення прикордонної проблеми з КНР; проголошення „глобального партнерства” між Індією й США на підставі визнання права першої на власну ядерну програму.
Методологія дослідження. До загальної методології дослідження, що використовувалась, слід віднести загальнонаукові методи, а саме: гносеологічний, історико-філософський, структурно-функціональний, хронологічний, історико-генетичний та історико-компаративний. Хронологічний метод (опис явищ і подій у часовій послідовності) та історико-генетичний (встановлення генетичних зв’язків між подіями та явищами, що відбуваються) дають можливість простежити динаміку розвитку зовнішньополітичних курсів Індії, Китаю й США в постбіполярний період у зв’язку зі зміною міжнародної обстановки.
Структурно-функціональний метод у дослідженні певним чином поєднується із системним підходом, оскільки Індія та Китай є центральними елементами регіональних систем - у даному випадку Південної й Східної Азії, на більш високому рівні – азійської системи міжнародних відносин, і на найвищому рівні - одним із головних (Китай) та потенційно провідних (Індія) елементів міжнародної системи.
Системний аналіз пояснює відносини Індії та КНР, КНР та США, Індії й США у контексті програмування їхньої зовнішньої політики існуючою регіональною/міжнародною системою, що виступає зовнішнім середовищем по відношенню до системи індійсько-китайських, американсько-китайських та американсько-індійських взаємин. У рамках системного підходу продемонстрована взаємна обумовленість зовнішньополітичної поведінки Індії й Китаю на основі існуючих закономірностей зв’язків між ними як між елементами даної системи.
В дослідженні використано окремі елементи геополітичного аналізу для визначення різних підходів американського, індійського й китайського керівництва щодо просторової організації регіону, а, отже, відповідної проекції сили цими державами в найближчому оточенні. Своєю чергою, це допомогло встановити взаємонакладання „природних” сфер впливу Індії та Китаю, КНР та США, що є вагомим конфліктогенним чинником у двосторонніх відносинах між ними.
Серед прикладних методів дослідження варто зазначити й екстраполяцію та аналіз тенденцій. Метод екстраполяції дозволив перенести окремі характеристики відносин Китаю з південно-східними азійськими країнами на китайсько-індійські відносини за умови схожості/відповідності системних параметрів відносин між країнами в першому і другому випадках. Наприклад, розгляд військової дипломатії КНР щодо Індії є більш повним завдяки існуванню цього напрямку китайської дипломатії стосовно країн АСЕАН та схожості умов, за яких він був започаткований.
Недовіра країн АСЕАН та Індії у зв’язку з нарощуванням Китаєм військової потужності пов’язана з побоюванням обох сторін стосовно потенційної наступально-експансіоністської політики Пекіна. Аналіз тенденцій на основі врахування наявного відношення між причинами й наслідками дозволяє в коротко- та середньостроковій перспективі змоделювати найбільш вірогідні варіанти індійсько-китайських та китайсько-американських відносин за умови відсутності значних змін чи коливань у сукупності системних факторів, які визначають їх якісний стан. Незначні зміни та коливання, хоча й погіршують загалом адекватність сконструйованої моделі відносин стосовно реальної ситуації в той чи інший період часу, однак не змінюють її якісних характеристик.
Використаний у дисертації компаративний метод аналізу дозволяє з’ясувати зміст трансформації індійських, китайських та американських зовнішньополітичних концепцій, а також місце Індії, КНР і США в регіональних азійських підсистемах через порівняння потужності, впливовості, рівня та інтенсивності взаємодій Індії, Китаю та Сполучених Штатів із третіми країнами (Південної Азії, Південно-Східної Азії, США тощо).
Застосування івент-аналізу й критичне осмислення тексту при роботі з документальними джерелами - матеріалами МЗС США, Індії й КНР, офіційними заявами лідерів цих країн, міждержавними угодами тощо - зумовлюють наукову об’єктивність та достовірності результатів дослідження. Вивчення ж окремих напрямів політики США у Східній та Південній Азії базувалося на поєднанні методів та засобів із концепції діалектичного взаємозв’язку внутрішньої й зовнішньої політики, а також аналізові процесів формування та здійснення зовнішньої політики держави.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є одним із перших в українській політичній науці комплексних досліджень взаємин „центрів сили” Азійсько-тихоокеанського регіону. Особливістю дослідження є те, що національна безпека Індії, КНР і США вивчається не просто в контексті міждержавних суперечностей чи інтересів партнерства, а й крізь призму загроз з боку Білого дому для стратегічних інтересів Нью-Делі й Пекіна.
Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні положення:
- в контексті концепції лідерства США в світі й, зокрема, в Східній та Південній Азії, передбачається зменшення ефективності американської регуляторної ролі внаслідок здобуття регіонального лідерства й зростання геополітичного впливу КНР та Індії на регіональні підсистеми;
- відмінність між доктринами щодо КНР В.Клінтона та Дж. Буша-молодшого, що втілювалися в постбіполярний період, полягала не за змістом, а за формами й методами їхньої реалізації, темпами прийняття рішень за більшої агресивності адміністрації останнього в досягненні поставлених цілей та високого рівня упередженості при оцінці стану системи безпеки в Східній Азії;
- американські національні інтереси в Східній Азії полягають у збереженні миру в районі Тайванської протоки й досягненні довготривалого врегулювання між КНР та Японією на умовах, вигідних для США;
- зовнішньополітична стратегія Пекіна щодо США націлена на перетворення КНР у середньостроковій перспективі на світову наддержаву шляхом нарощування військово-політичної й фінансово-економічної могутності;
- аналогічне стратегічне завдання сформульоване й офіційним Нью-Делі, тому будь-які спроби з боку КНР щодо стримування претензій Індії на глобальний статус розглядаються як загроза національній безпеці країни;
- китайська експансія в регіоні ПСА й нарощування Пекіном військових потужностей дозволяє зрозуміти позицію Індії в якості одного із зовнішніх балансирів для США, що об’єктивно сприяє зростанню її ролі в АТР у цілому;
- нині всі великі держави, включно зі США й КНР, підтримують прагнення Індії просувати регіональну інтеграцію;
- адміністрація Дж. Буша-молодшого визнала лідерство Нью-Делі в питаннях регіональної безпеки, а також пішла на зближення з Індією щодо сприяння поширенню демократії й протистояння екстремізму та тероризму на глобальному рівні;
- задля протистояння тенденції встановлення однополярного світоустрою керівництво Індії, поряд із формуванням глобального партнерства зі США, приступило до пророблення можливостей свого зближення з КНР, АСЕАН, Японією і Євросоюзом. Тому помітно зменшилося прагнення Індії зміцнювати свій авторитет серед країн, що розвиваються, й вона фактично втратила статус виразника їхніх державно-політичних інтересів;
- окремі соціокультурні комплекси самосприйняття Індії та КНР здійснюють суттєвий вплив на зовнішню політику обох держав, таким чином визначаючи взаємне місце у власних зовнішньополітичних конструкціях.
Наукове та практичне значення результатів дисертаційного дослідження випливає з його актуальності й наукової новизни. Зважаючи на це, положення та висновки дослідження можуть бути використаними у рамках навчального процесу у вищих навчальних закладах України при підготовці підручників, навчальних посібників та науково-методичних рекомендацій, а також при викладанні навчальних курсів із зовнішньої політики країн Азії, актуальних проблем міжнародних відносин в Азії, міжнародних відносин та зовнішньої політики, світової політики, міжнародних систем та глобального розвитку, міжнародних конфліктів та їхнього врегулювання, ядерного фактору в міжнародних відносинах, військово-політичних проблем у міжнародних відносинах, новітньої історії країн Азії, всесвітньої історії тощо.
Окрім цього, висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватись фахівцями МЗС України й спеціалістами інших державних установ, науково-дослідницьких інститутів та центрів, які беруть участь у плануванні та здійсненні зовнішньої політики України в Азійсько-тихоокеанському регіоні.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені в дисертації, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорювалися на засіданнях відділу Азії і Африки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, а також на круглому столі „Українсько-індійські відносини: досвід демократії та розвитку” (Нью-Делі, 12 грудня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Роль медіа у світській Індії” (Нью-Делі, 6-7 серпня 2006 р.) та VII Євро-китайському форумі (Київ, 18-19 вересня 2008 р.).
Основні результати дисертаційного дослідження викладено в п’яти наукових публікаціях:
1) Марцун Є.В. Вплив важливіший від влади. Майбутній світоустрій і політика КНР в Азійсько-тихоокеанському регіоні / Є.В. Марцун // Політика і час. – 2003. – № 6. – С. 55-64;
2) Марцун Є.В. Китайський фактор. ХХІ століття: відновлення біполярності чи виклик Пекіна і відповідь Вашингтона? / Є.В. Марцун // Політика і час. – 2003. – № 10. – С. 59-68;
3) Марцун Є.В. Майбутній світоустрій очима китайських політологів / Є.В. Марцун // Людина і політика. – 2003. - № 4(28). - С.63-72;
4) Марцун Є.В. Нова дипломатія Китаю / Є.В. Марцун // Політика і час. – 2004. - № 11. – С. 57-66;
5) Марцун Є.В. Шлях завдовжки в п’ять тисячоліть. Індія: проблеми на шляху до регіонального та глобального лідерства / Є.В. Марцун // Зовнішні справи. – 2008. – № 6. – С.39-42.
Дисертаційне дослідження загальним обсягом 206 сторінок складається зі вступу, чотирьох розділів і дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 248 найменувань (у т.ч. англійською й китайською мовами) на 21 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження стало основою для вирішення важливого наукового питання - з’ясування особливостей формування двосторонніх міждержавних взаємин у геополітичному трикутникові Республіка Індія – Китайська Народна Республіка – Сполучені Штати Америки після завершення „холодної війни” та ступеню їхнього впливу на світову систему.
1. Розвиток світових міжнародних відносин по завершенні „холодної війни”, трагічні події 11 вересня 2001 р. й політичні процеси, що розгорнулися після них, не лише засвідчили передчасність тези щодо однополюсності глобальної системи міжнародних відносин, за якої США були б єдиним регулятором, а й поставили під сумнів власне їхню здатність утримати планету під своїм контролем. Такі зміни в системі світоустрою (порівняно з моментом розпаду СРСР і краху Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин) пояснюються не втратою якісних характеристик силового потенціалу США, а, швидше, трансформацією світового порядку в інший стан, його тяжінням до поліцентричності.
Найближчим часом за безперечного утримання Сполученими Штатами провідних позицій у світі відбуватиметься дифузія сили внаслідок зменшення ефективності американського регулюючого впливу та здобуття регіонального лідерства певними державами, передусім КНР та Індією, а також суттєвого зростання впливу міжнародних організацій (зокрема, Євросоюзу й АСЕАН) на регіональні підсистеми, що призведе до врахування офіційним Вашингтоном їхніх національних інтересів при формуванні своєї зовнішньої політики.
2. США припускають імовірність перетворення КНР у наддержаву, що несе загрозу національній безпеці Америки не лише у Східній Азії, але й на Середньому і Близькому Сході та в Центральній Азії. Політика залучення, що здійснювалася за президентства В.Клінтона, доповнилася політикою стримування, передусім у питаннях військової безпеки, перетворившись після 11 вересня 2001 р. у політику „м’якого стримування Китаю за допомогою його активнішого залучення”. Всіма наявними засобами США будуть намагатися загальмувати процес перетворення КНР у наддержаву, тобто самостійний центр світової політики глобального масштабу з тим, щоб зберегти за собою статус одноосібного лідера-гегемона. Але за всієї різновекторності ідеологічних позицій та конкуренції за лідерство в Азійсько-тихоокеанському регіоні США й КНР зацікавлені швидше в партнерстві, аніж у суперництві.
3. Єдиною точкою на карті, де китайські й американські геополітичні та національні інтереси прямо суперечать одні одним, є Тайвань. Безперечно, острів стане для континентального Китаю тією „Малою землею”, відстоявши яку він зможе розраховувати на своє відродження. Приєднавши Тайвань, Пекін, окрім капіталів, отримає додаткові інтелектуальні ресурси (у КНР їх не вистачає, даються взнаки наслідки „культурної революції”) і передові технології, які йому ніколи не надасть Захід. Це дозволить офіційному Пекінові кардинально скоротити військово-технологічне відставання від США й утвердитися в якості фактичного лідера всієї Східної Азії.
4. Очевидна нерівність економічних і військово-політичних потенціалів Індії та США, відсутність сталої традиції політико-дипломатичної кооперації й бюрократичний спротив тіснішим зв’язкам будуть, як і раніше, перешкоджати прискоренню та розширенню масштабів стратегічної співпраці. Але водночас важко заперечити, що в найближчій перспективі Індія матиме більше спільного саме зі США, аніж з будь-якою іншою великою державою. В той час як індійське керівництво, нарешті, усвідомило, що для успішного економічного прогресу країни потрібна підтримка США, останні визнали ключову роль Індії у вирішенні нових проблем, що загрожують глобальному порядкові й безпеці.
Зокрема, як одна з держав, котрі дістають максимальну вигоду з глобалізації, що прискорюється, Індія може зіграти видатну роль у тому, щоб й інші країни, що розвиваються, здійснили не менш успішний перехід до участі в цьому процесі. За сучасних темпів зростання й масштабів економіки Індія перетворюється також на важливий фактор упорядкованості глобального перерозподілу економічних сил. В той же час країна могла б стати провідною в зусиллях щодо політичної модернізації Близького Сходу: один лише успіх Індії в справі інтеграції й забезпечення прав її власної мусульманської меншини, а також у досягненні миру з Пакистаном міг би стати переконливим позитивним прикладом.
5. З метою підтримання довгострокового партнерства з Нью-Делі офіційний Вашингтон має виходити з тези про „винятковість Індії”, яку він висунув на захист ядерної угоди 2006 р. Однак малоймовірно, щоб Індія перетворилася на підконтрольного партнера США, готового приєднатися до будь-якої їхньої вдалої чи програшної авантюри будь-де в світі. Вона ніколи не стане ще одним союзником США на кшталт Британії чи Японії, але й не перетвориться на азійську Францію, що прагне до тактичної незалежності в рамках формального альянсу.
Враховуючи значимість сучасних загроз глобальній безпеці, Сполученим Штатам потрібні не просто слухняні союзники, а сильні й сумісні партнери. Адміністрація США заперечує, що глобальне партнерство з Індією спрямоване на стримування КНР, але фактично реалізовується стратегія перетворення Індії на союзника для завершення „оточення” Китаю. Прогресуюча Індія часом може створювати труднощі, але в цілому її зусилля будуть спрямовані на захист і просування численних інтересів, які вона поділяє з Вашингтоном. Таким чином, сприяння піднесенню Індії слугує довгостроковим інтересам США.
6. Південна Азія залишається одним із потенційно найконфліктніших регіонів світу не лише тому, що в ній триває перманентне асиметричне протистояння між Індією та Пакистаном, але й через напружені відносини Індії та Китаю, стратегічні інтереси яких не завжди співпадають. В ядерному трикутнику Індія  Китай - Пакистан криється серйозна небезпека для стабільності континенту в цілому. Водночас кроків назустріч можна чекати саме від Індії й КНР, як від країн, що мають багато спільного й можуть стати в найближчому майбутньому взаємовигідними партнерами.
Адже навіть з огляду на більш ніж 150-мільйонне мусульманське населення Індії й мусульманський Синьцзян-Уйгурський автономний район КНР обидві країни об’єднують подібні завдання. Для них неприйнятним є різке посилення гегемонії Півночі (передусім США) на світовій арені, вони намагаються чинити опір і тим аспектам економічної глобалізації, які негативно відбиваються на становищі країн, що розвиваються (не випадково делегації Нью-Делі й Пекіна найчастіше голосують спільно на сесіях Генеральної Асамблеї ООН з питань глобального розвитку). Водночас Індія й Китай вкрай зацікавлені в подальшому зміцненні економічних і технологічних зв’язків зі США та їхніми союзниками, а щодо повної нормалізації відносин з КНР в Індії сформувався певний політичний консенсус.
7. Разом з тим, залишилася низка факторів, що обмежують зв’язки Індії й КНР. Питання спірних кордонів має хронічно невирішений характер, але на міждержавні відносини більше впливають особливості південноазійської політики КНР, яка до останнього часу мала яскраво виражене антиіндійське спрямування. Складається враження, що аж до початку ХХI ст. Китай намагався встановити із Індією відносини типу верховенства - підпорядкованості, розглядаючи її як суто периферійну країну Південної Азії калібру Пакистану, а не глобального азійського гравця. Для офіційного Пекіна було важливо, щоб Індія остаточно не стала гегемоністською державою південноазійського регіону і не переросла його межі, намагаючись відігравати більшу роль в Азії в цілому. Для цього, з погляду китайської політичної еліти, необхідно було створити для Індії велику кількість регіональних проблем, які прикували б її увагу тільки до Південної Азії.
Зі свого боку, Нью-Делі, як і раніше, розцінює Пекін у якості союзника Ісламабада, а китайсько-пакистанське військове співробітництво, особливо в ракетно-ядерній сфері, вважає чи не головною перешкодою. Продовжують існувати суперечності й щодо зміцнення військово-політичних зв’язків азійських гігантів у суміжних країнах, зберігаються побоювання, що воєнний потенціал сусіда буде спрямований проти них. Зрештою, керівництво КНР не може не побоюватися перспективи утворення „антикитайського блоку”, що чітко простежується в діях США, а індійські лідери досить уміло маневрують в умовах, що склалися.
8. В сучасних складних умовах глобалізації Індія й Китай репрезентують унікальні моделі економічного розвитку, в той час як економіка США внаслідок, не в останню чергу, експансіоністської зовнішньої політики, суттєво поступилась своїми позиціями на світовому ринкові. Найважливіший результат реалізації індійської й китайської моделей – високі темпи економічного зростання й випереджаючий ривок у промисловому виробництві (КНР) та сфері послуг (Індія), що має непересічну практичну значимість для України.
Обравши курс на євроінтеграцію, наша держава не може перебувати на узбіччі світових глобалізаційних процесів й має перетворитися на конкурентоспроможну країну в широкому спектрі економічного, науково-інформаційного та культурно-освітнього життя. Але здійснення такого „прориву” за дотримання необхідного рівня якості видається для України досить складним завданням. Тому видається доцільним звернутися до критичного опанування закордонного досвіду, передусім великих азійських і світових держав – Індії й Китаю, що демонструють феноменальні досягнення у сфері економічного розвитку й повчальні та корисні приклади сучасної глобальної конкурентоспроможності. Вивчення специфіки, методів та форм цих досягнень, порівняння індійського й китайського досвіду участі в глобалізаційних процесах, з’ясування позитивних і негативних факторів, що впливають на стрімкі темпи розвитку цих країн, безсумнівно, мають вплинути на розроблення й формування довгострокової національної стратегії України. В її основу, на нашу думку, слід покласти (як переконливо свідчить досвід Індії й Китаю) інноваційно-інтелектуальний та випереджаючий принципи розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимов А. Китай, Индия, Россия - состояние и перспективы сотрудничества / А. Акимов, С. Лунев, А. Салицкий // Восток. – 2001. - № 4. - С. 92-104.
2. Арешидзе Л. Г. Международные отношения в Восточной Азии. Угрозы и надежды / Арешидзе Л. Г. – М.: Международные отношения, 2007. – 296 с.
3. Баранова Н.С. Північно-Східна Азія у доктринальних засадах тихоокеанської політики США (кінець 1990-х-2000-і роки) / Н.С. Баранова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. – 2003. – Вип. 43 (ч. ІІ). – С. 29-31.
4. Белокреницкий В.Я. Южная Азия в мировой политике / Белокреницкий В.Я., Москаленко В.Н., Шаумян Т.Л. – М.: Международные отношения, 2003. – 368 c.
5. Бергер Я. Большая стратегия Китая в оценках американских и китайских исследователей / Я. Бергер // Проблемы Дальнего Востока. – 2006. - № 1. – С. 34-51.
6. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / Бжезинский З. – М., 1999. – 256 с.
7. Бжезинский З. Еще один шанс. Три президента и кризис американской сверхдержавы / Бжезинский З. – М.: Международные отношения, 2007. – 240 с.
8. Богатуров А. Д. Великие державы на Тихом океане. История и теория международных отношений в Восточной Азии после второй мировой войны (1945-1995) / Богатуров А. Д. - М.: Конверт - МОНФ, 1997. - 353 с.
9. Бордиловская Е. Геостратегия Республики Индия: на пути к статусу великой державы / Е.Бордиловская // Атташе. Внешняя политика и дипломатия. – 2008. - № 1(5). – С. 50-55.
10. Борділовська О. Зовнішня політика Індії: традиційні настанови та новітні пріоритети / О.Борділовська, О.Горбач // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сepiя „Mіжнародні відносини”. – 2002. – Вип. 24. – С. 257-262.
11. Борділовська О. Індія у сучасному геостратегічному балансі сил / О. Борділовська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Міжнародні відносини”. – 2006. - № 33-34. – С. 67-72.
12. Борділовська О.А. Республіка Індія: у пошуках власного шляху: Навчальний посібник / Борділовська О.А. – К.: ІМВ КНУ, 2004. – 212 с.
13. Борділовська О. Республіка Індія: у пошуках власного шляху (до 55-ї річниці здобуття незалежності) / О.Борділовська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Міжнародні відносини”. – 2003. – Вип. 25-28. – С. 113-116.
14. Ван Хуанвень. Стратегія поділу на три світи - важливий елемент ідей Мао Цзедуна / Ван Хуанвень // Хусян луньтань (Хунань). - 1991. - № 1. - С. 16-20 (кит. мовою).
15. Вань Гуан. Наростають суперечності між країнами Заходу після різких змін у Радянському Союзі / Вань Гуан // Ляован. - 1992. - № 2. - С. 38-45 (кит. мовою).
16. Вань Гуан. Особливості розвитку міжнародної обстановки / Вань Гуан // Ляован (Пекін). - 1990. - № 2. - С. 40-41 (кит. мовою).
17. Ван Цзінле. Третій світ - важлива сила / Ван Цзінле // Шіцзе чжіші (Пекін). - 1991. - № 12. - С. 14-19 (кит. мовою).
18. Вей Яньчжень. Перспективи відносин між Півднем і Північчю в 90-і роки / Вей Яньчжень // Ляован. - 1992. - № l. - С. 40-48.
19. Володин Д. США, Китай и новое военно-стратегическое уравнение в АТР / Д.Володин // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – № 2. – С. 74-81.
20. Волохова А. Изменения во внешнеполитических концепциях КНР (взгляды китайских политологов) / А. Волохова // Проблемы Дальнего Востока. – 2006. - № 3. – С. 74-82.
21. Вооруженные силы на 1 января 2007 года // Зарубежное военное обозрение. – 2007. – № 3. - С. 26-50.
22. Воронцов А. В. Россия и Корея в системе международных отношений на Дальнем Востоке в 90-годах / А. В. Воронцов // Проблемы Дальнего Востока. – 2002. - № 3. - С. 60-68.
23. Воронцов А.В. Тенденции современной международной ситуации в Восточной Азии / А. В. Воронцов // Проблемы Дальнего Востока. - 2007. - № 3. - С. 27-40.
24. Воскресенский А. „Большая Восточная Азия”: Мировая политика и энергетическая безопасность / Воскресенский А. – М.: Эдиториал УРСС, 2006. - 128 с.
25. Воскресенский А. Китай в контексте глобального лидерства? [Електронний ресурс] / А. Воскресенский // Международные процессы. - Май-август 2004. - Том 2. - № 2(5). - Режим доступу: http://www.intertrends.ru/five/002.htm#note1#note1.
26. Ву Русонг. Багатополюсне стратегічне мислення в еру Воюючих держав / Ву Русонг // Китайська військова наука (Пекін). – 1994. - № 4. – С. 116-128 (кит. мовою).
27. Гаврилов В. Эволюция взглядов экспертов США и Великобритании на проведение миротворческих операций / В.Гаврилов // Зарубежное военное обозрение. - 2002. - № 8. – С. 5-6.
28. Галенович Ю.М. Китай и сентябрьская трагедия Америки / Галенович Ю.М. - М.: НОФМО, 2002. - 170 с.
29. Гун Дафей. Як буде розвиватися міжнародна ситуація у 90-і рр. ? / Гун Дафей // Сінь Шіцзі. - 1990. - № 1. – С. 11-19 (кит. мовою).
30. Дузь П. Д. Части специального назначения Китая / П. Д. Дузь // Зарубежное военное обозрение. - 1999. - № 8. - С. 51-52.
31. Ефремова К. Китай и Индия в ХХІ веке: прогнозы индийских политологов / К. Ефремова // Проблемы Дальнего Востока. – 2001. - № 4. – С. 36- 49.
32. Захищати мир в усьому світі, сприяти загальному розвиткові. Підбірка витягів із виступів на науковій конференції з нового міжнародного ладу // Шіцзе чжіші. - 1991. - № 12. - С. 2-9 (кит. мовою).
33. Заявление его Святейшества Далай-ламы по случаю 39-й годовщины Тибетского народного восстания [Електронний ресурс] - 10 марта 1998 // Центр тибетской культуры и информации. – Режим доступу: http://www.savetibet.ru/2007/08/11/psp5.html.
34. Ігнатьєв П.М. Індія на шляху до лідерства в Південній Азії / Ігнатьєв П.М. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 504 с.
35. Ігнатьєв П. Індія та Китай у ХХІ столітті: противники чи партнери / П. Ігнатьєв // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія „Міжнародні відносини”. – 2003. - Випуск 28. - С. 117-120.
36. Ігнатьєв П. Китайська стратегія модернізації в поєднанні з політикою добросусідства: деякі підсумки / П. Ігнатьєв // Стратегічна панорама. – 2002. - № 4. – С. 23-27.
37. Ігнатьєв П. Республіка Індія: від традиційного виробництва до новітніх технологій / П. Ігнатьєв // Політика і час. – 2006. - № 2. – С. 81-90.
38. Ігнатьєв П. „Слон” і „дракон” в азіатській грі. Індо-китайські відносини на тлі світових політичних процесів / П. Ігнатьєв // Політика і час. – 2006. - № 6. – С. 27-36; № 7-8. – С. 69-78.
39. Ігнатьєв П. Там, за Гімалаями. Підсумки й перспективи діяльності Південноазійської Асоціації регіонального співробітництва / П. Ігнатьєв // Політика і час. – 2005. - № 9-10. – С. 49-68.
40. Индия сегодня. – М.: Институт востоковедения РАН, Ариаварта - Пресс, 2005. – 448 с.
41. Каменнов П. КНР: проблемы обороны / П. Каменнов // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - № 6. - С. 52-66.
42. Кашин В. Новые нюансы в военно-политической ситуации в Тайванском проливе / В.Кашин // Проблемы Дальнего Востока. - 2005. - № 1. - С. 13-19.
43. Китай: Тибет цифры и факты 2005 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://russian.10thnpc.org.cn/china/archive/Tibet-05/node_2233854.htm.
44. Китай: угрозы, риски, вызовы развитию [под ред. В. Михеева] // Москва: Московский центр Карнеги, 2005. – 396 с.
45. Кобзаренко А. Безпекова політика Індії в Південній Азії: дис. канд. політ. наук: 23.00.04; Захищена; затв. / Кобзаренко А. – Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2006. – 213 с.
46. Корсаков Г. Б. Противоракетная оборона: какое наследство оставил президент Клинтон / Г. Б. Корсаков // США * Канада: экономика, политика, культура. – 2001. - № 1. - С. 41-49.
47. Кузнецов В. Трудный путь к взаимопониманию / В. Кузнецов // Азия и Африка сегодня. – 2004. - № 5. – С. 2-10.
48. Куценков А. Визит, которого ждали / А. Куценков // Азия и Африка сегодня. 2001. - №2. - С. 16-22.
49. Лещенко Л. Внутрішня і зовнішня політика КНР в контексті глобалізаційних процесів / Л. Лещенко // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. Вип. 14. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2000. – С. 72-82.
50. Лещенко Л. Китай та Індія у процесах світової і регіональної інтеграції. Порівняльний аналіз / Л. Лещенко // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. Вип. 28. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2004. – С. 164-177.
51. Лещенко Л. Проблема Тайваню: обриси майбутнього / Л. Лещенко // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. Вип. 39. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2007. – С. 3-18.
52. Лі Веньчжуй. Десять основних факторів, що справляють вплив на формування архітектоніки світової стратегії наприкінці XX ст. / Лі Веньчжуй, Лю Ічан // Вейлай юй фачжань (Пекін). - 1990. - № 5. - С. 11-17 (кит. мовою).
53. Лі Юаньчао. Основні ознаки нинішньої архітектоники світу / Лі Юаньчао // Ляован. 1991. - № 19. - С. 6-12 (кит. мовою).
54. Лузянин С. Россия-Китай-Индия: новые вызовы и угрозы ХХІ века / С. Лузянин, Т. Шаумян // Проблемы Дальнего Востока, 2001. - № 6. – С. 6-26.
55. Лукаш О.И. Внешняя политика Индии в 90-е годы: новые тенденции / О.И. Лукаш // Очерки политического и социально-экономического развития стран Востока. - К.: 3нание, 1998. - С. 270-281.
56. Лукаш О. Індія і Китай у глобальних процесах сучасності і Україна / О.И. Лукаш // Дослідження світової політики: Збірник наукових праць. Вип. 39. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2007. – С. 18-26.
57. Лунев И. Внешняя политика России и возможность создания стратегического альянса / И. Лунев // Индия: достижения и проблемы. Материалы научной конференции. – М.: Институт востоковедения РАН, 2002. - С. 86-102.
58. Марцун Є.В. Вплив важливіший від влади. Майбутній світоустрій і політика КНР в Азійсько-тихоокеанському регіоні / Є.В. Марцун // Політика і час. – 2003. – № 6. – С. 55-64.
59. Марцун Є.В. Китайський фактор. ХХІ століття: відновлення біполярності чи виклик Пекіна і відповідь Вашингтона? / Є.В. Марцун // Політика і час. – 2003. – № 10. – С. 59-68.
60. Марцун Є.В. Майбутній світоустрій очима китайських політологів / Є.В.Марцун // Людина і політика. – 2003. - № 4(28). - С.63-72.
61. Марцун Є.В. Нова дипломатія Китаю / Є.В.Марцун // Політика і час. – 2004. - № 11. – С. 57-66;
62. Є.В.Марцун. Шлях завдовжки в п’ять тисячоліть. Індія: проблеми на шляху до регіонального та глобального лідерства / Є.В.Марцун // Зовнішні справи. – 2008. – № 6. – С.39-42.
63. Михеев В. Внешняя политика Китая и современные вызовы для российско-китайских отношений / В. Михеев // Проблемы Дальнего Востока. - 2003. - № 6. - С. 16-30.
64. Михеев В. Восточноазиатское сообщество: китайский фактор и выводы для России / В.Михеев - М.: Моск. Центр Карнеги. - Рабочие материалы. - 2004. - № 1. - 23 с.
65. Михеев В. Интеграционная мотивация. Проблема формирования структуры безопасности через соразвитие в Северо-Восточной Азии / В. Михеев // Проблемы Дальнего Востока. - 2002. - № 2. - С. 17-31.
66. Москалев А. На заседании в ИДВ РАН, посвященном 40-летнему юбилею Тибетского автономного района КНР / А. Москалев // Проблемы Дальнего Востока. – 2005. - № 6. – С. 160-161.
67. Мохан Си Раджа. Индия и политическое равновесие [Електронний ресурс] / Мохан Си Раджа // Россия в глобальной политике. – 2006. - № 4. – Режим доступу: http://www.globalaffairs.ru/numbers/21/5999.html.
68. Остроухов О.Л. Внешняя политика КНР: обеспечение суверенитета и целей развития / О.Л. Остроухов, А.И. Салицкий // Китай в мировой политике. – М.: МГИМО; РОССПЭН, 2001. – С. 40-67.
69. Павлятенко В. Политика США в Восточной Азии: интересы, проблемы, перспективы / В. Павлятенко // Проблемы Дальнего Востока. – 2002. - № 6. – С. 10-35.
70. Перепелиця Г. Асиметричні стратегії в гарантуванні міжнародної безпеки / Г. Перепелиця // Політика і час. – 2006. - № 7. – С. 64-76.
71. Петров А. О. О всестороннем обзоре состояния и перспектив развития вооруженных сил США / А. О. Петров // Зарубежное военное обозрение. - 2002. - № 2. - С. 2-6.
72. План мира по Тибету из пяти пунктов [Електронний ресурс] // Обращение Его Святейшества Далай-ламы к членам Конгресса США. - Вашингтон, округ Колумбия. - 21 сентября 1987. - Центр тибетской культуры и информации. – Режим доступу: http://www.savetibet.ru/2007/08/11/psp2.html.
73. Поддубный Т. Декоративный «длинный меч» Поднебесной (О ракетно-ядерном потенциале КНР) / Т. Поддубный // Атташе. Военная дипломатия. – 2007. - № 3. – С. 51-56.
74. Портяков В. Россия, Китай и Индия в мировой экономике [Електронний ресурс] / В. Портяков // Россия в глобальной политике. – Сентябрь - Октябрь 2005. - № 5. - Режим доступу: http://www.globalaffairs.ru/numbers/16/4795.html.
75. Потапов А. Информационный потенциал Индии / А. Потапов // Азия и Африка сегодня. – 2002. - № 5. – С. 8-12.
76. Сагайдачний І. З Китаєм жартувати небезпечно [Електронний ресурс] / І. Сагайдачний // Дзеркало тижня. – 2003, 13-19 грудня. - № 48 (473) – Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1600/44554/.htm.
77. Салицкий А. Китайская цивилизация в современном мире / А. Салицкий // Международная экономика и международные отношения. – 2003. - № 8. - С. 70-77.
78. Свешников А.А. Концепции КНР в области внешней политики / А.А. Свешников // Китай в мировой политике. – М.: МГИМО; РОССПЭН, 2001. – С. 93-143.
79. Симпозіум „Архітектоника світу і стратегія США” // Ляован. - 1991. - № 19. - С. 3-27 (кит. мовою).
80. Совместное американо-китайское заявление от 29 октября 1997 г. // Компас. - 1998. - № 10. – С. 45.
81. Соколовський М. США і Китай – гра тільки починається... [Електронний ресурс] / М. Соколовський // Дзеркало тижня. – 2001, 21 квітня. - №16 (340) – Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1600/30834//htm.
82. Спеціалісти з міжнародних відносин обговорюють у Пекіні міжнародну ситуацію // Вайго веньті яньцзю (Пекін). - 1991. - № l. - С. 1-21 (кит. мовою).
83. Стратегия национальной безопасности США. Стратегия вовлеченности и распространения демократии в мире // США: экономика, политика, идеология. – 1994. - № 10. – С. 119; 1995. - № 2. – С. 117-125.
84. Таран М. Американо-китайські відносини та фактор безпеки Тайваню в 1990-і роки (сприйняття Вашингтоном деяких конфліктних аспектів) / М. Таран // Сходознавство. – 2001. - № 13-14. – С. 38-49.
85. Таран В.М. Індійський „ренесанс” / В.М. Таран, В.М. Щербак // Стратегічна панорама. – 2006. - № 2. – С. 50-57.
86. Таран М.А. „Тайванська проблема” в зовнішній політиці США в 1990-і роки : автореф. дис. канд. іст. наук : спец. 07.00.02 “Всесвітня історія” / М.А.Таран. – Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. - К., 2002. – 19 с.
87. Таран М. Л. Вплив демократизації на Тайвані на зовнішню політику США в Східній Азії в 1990-і рр. / Таран М. Л. – К.: Т-во „Знання” України, 2002. – 40 с.
88. Титаренко М. Китай в постдэновскую эпоху и российско-китайские отношения / М. Титаренко // Международная жизнь. - 1995. - № 8. - С. 27-36.
89. Топычканов П.В. Ядерная сделка Индии и США: взгляд из Пакистана [Електронний ресурс] / П.В. Топычканов // Институт Ближнего Востока. - 28.12.2006. – Режим доступу: http://www.iimes.ru/rus/stat/2006/28-12-06.htm.
90. Труш С.М. Отношения США и КНР при администрации Дж. Буша: некоторые итоги / С.М. Труш // Подъём Китая: значение для глобальной и региональной стабильности. Сб. статей международной научной конференции, Москва, 7-8 ноября 2006 г. / Институт стран Азии и Африки МГУ им. М.В.Ломоносова; ред.-сост. А.Н.Карнеев. – М.: Рубежи ХХІ века, 2007. – С. 193-198.
91. Труш С. М. Отношения США – Китай: события, мотивации, глобальный контекст / С. М. Труш // США * Канада: экономика, политика, культура. – 2007. - № 2. – С. 25-42.
92. Труш С.М. Тайванская проблема в политике администрации Дж.Буша / С.М. Труш // Проблемы безопасности в АТР и зоне Тайваньского пролива. Сб. статей. - М.: Изд-во „Муравей”, 2005. - С. 201-215.
93. Турчак Н. І. Зовнішня політика адміністрації Дж. Буша: концептуальний і прикладний аспекти: дис. канд. політ. наук: 23.00.04; Захищена; затв. / Турчак Н.І. –Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – К., 1998. – 174 с.
94. Уткин А.И. Единственная сверхдержава / Уткин А.И. - М.: «Алгоритм», 2003. - 575 с.
95. Франчук Н.С. Політика США в Східній Азії в умовах постбіполярності: дис. канд. політ. наук: 23.00.04; Захищена; затв. / Франчук Н.С. – Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2008. – 199 с.
96. Цзайци Лю. Что впереди у КНР и США: вооруженный конфликт или потенциальный союз? / Цзайци Лю // Мировая экономика и международные отношения. -2005. - № 6. – С. 76-85.
97. Цзян Цзэминь. Речь на торжественном собрании по случаю 80-й годовщины со дня создания КПК (1 июля 2001 года). – Пекин: Синьхуа, 2001. – 58 с.
98. Цянь Цічень. Зміни у міжнародній обстановці й нинішня політика Китаю / Цянь Цічень // Цюші (Пекін). - 1990. - № 24. - С. 8-11 (кит. мовою).
99. Чэн. Политика Китая в отношении АСЕАН в 1990-х гг.: подталкивание к многополярности / Чэн, И.С. Джозеф // Проблемы Дальнего Востока. – 1999. - № 4. – С. 48-60.
100. Чжан Байцзя. Исторический обзор эволюции внешнеполитических отношений Китая в период осуществления реформ и политики расширения внешних связей (1992-2002 гг.) / Чжан Байцзя // Проблемы Дальнего Востока. – 2003. - № 6. – C. 40-51.
101. Чжао Хунвэй. Китайская дипломатия в контексте процессов взаимовлияния и соперничества в Восточной Азии / Чжао Хунвэй / Центр исслед. Вост. Азии и ШОС. - Москва: МГИМО - Университет, 2007. - (Аналитические записки/ Науч. - координац. совет по междунар. исслед. МГИМО (У) МИД России; Вып. 1 (21) (январь 2007)) – 44 с.
102. Чжень Чженде. Вплив різких змін у СРСР на світ / Чжень Чженде // Ляован. - 1991. – № 52.- С. 28-33 (кит. мовою).
103. Чжоу Цзінжун. Тенденції змін архітектоніки світу / Чжоу Цзінжун // Ляован. - 1991. - № 19. - С. 3-10 (кит. мовою).
104. Шаумян Т. Индийско-китайская граница: перспективы урегулирования проблемы / Т. Шаумян // Азия и Африка сегодня. – 2001. - № 9. – C. 27-32.
105. Шаумян Т.Л. Индийско-китайская граница: спорные проблемы / Т.Л. Шаумян // Восток. – 2002. - № 3. – С. 63-71.
106. Шаумян Т. Индийско-китайские отношения как фактор международной стабильности / Т. Шаумян // Индия в глобальной политике: внешние и внутренние аспекты. Материалы научного семинара [отв. ред. Юрлов Ф.Н. ]. – М.: Институт востоковедения РАН, 2003. – С. 50-65.
107. Шергін С. О. Азіатсько-тихоокеанський регіон: історія та сучасність / Шергін С. О. – К.: Вища школа, 1993. - 91 с.
108. Шергін С. Асиметрія в регіональному вимірі / С. Шергін // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2005. - Вип.57, ч. 2. - С. 53-58.
109. Шергін С.О. Геополітична конфігурація регіональних суб’єктів АТР у контексті трансформації міжнародної системи / С. О. Шергін // Науковий вісник. - К., 2003. - Вип. 9: Зовнішня політика та дипломатія: історичні традиції, сучасні реалії, перспективи. - С. 51-61.
110. Шергін С. Комплексні проблеми інтеграції в АТР: від Пусанського до Ханойського саміту АТЕС / С. Шергін // Політика і час. – 2007. - № 6. - С. 24-29.
111. Шергін С. Переборюючи протиріччя. Азійсько-Тихоокеанська дилема: Асиметрична інтеграція та регіональна безпека / С. Шергін // Політика і час. – 2004. - № 6. – С. 34-44; № 7. – С. 36-46.
112. Энциклопедия Пакистана. – Москва: Фундамента Пресс, 1998. – 480 с.
113. Южная Азия: конфликты и геополитика. - М.: Институт востоковедения РАН. – 1999. – 174 с.
114. Юрлов Ф.Н. Россия и Индия: стратегическое партнерство – проблемы и вызовы / Ф.Н. Юрлов // Индия в глобальной политике: внешние и внутренние аспекты. (Материалы научного семинара) / Ответственный редактор Юрлов Ф.Н. – М.: Институт востоковедения РАН, 2003. – С. 20-35.
115. Юрлов Ф. США и Индия: нелегкий путь к партнерству / Ф. Юрлов // Азия и Африка сегодня. - 2002. - № 2. – С. 16-22.
116. A National Security Strategy. – Washington: The White House, National Security Council. – May 1997. – 40 p.
117. A new phase of China-India relations [Електронний ресурс] // Asia today. – 2003, July 30. – Режим доступу: http://www.asiasource.org/news/at_mp_02.cfm?newsid=99520.
118. Agreement Between the Government of the Republic of India and the Government of the People’s Republic of China on Confidence-Building Measures in the Military Field Along the Line of Actual Control in the India-China Border Areas, New Delhi, November 29, 1996 // Принципы панча шила в современном мире [отв. ред. Т. Шаумян]. – М.: ИВ РАН, 2004. – С. 96-102.
119. Agreement between the Government of the Republic of India and the Government of the People's Republic of China on the Political Parameters and Guiding Principles for the Settlement of the India-China Boundary Question, New Delhi, April 11, 2005 [Електронний ресурс] // Ministry of External Affairs of India – Pежим доступу: http://www.mea.gov.in/treatiesagreement/2005/11ta1104200501.htm.
120. Agreement Between the People’s Republic of China and the Republic of India on Trade and Intercourse Between the Tibet Region of China and India, Peking, 29 April, 1954 [Електронний ресурс] // Ministry of External Affairs of India. – Режим доступу: http://www.mea.gov.in/treatiesagreement/1954/chap94.htm.
121. Agreement on the Maintenance of Peace and Tranquility along the Line of Actual Control, Beijing, September 7, 1993 // Ministry of Foreign Affairs of the People’s Republic of China [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mfa.gov.cn/eng/wjb/zzjg/yzs/gjlb/2711/2712/t15915.htm.
122. America’s National Interests. A Report from the Commission on America’s National Interests. – Washington, D.C.: Nixon Center for Peace and Freedom, July 1996. – 60 p.
123. Andrews-Speed A. Strategic Implications of China’s Economic Needs / A. Andrews-Speed, D. Dannreuther. – London, 2002. – 376 p.
124. Ayako. Conflict in Asia / Ayako, Doi // Washington Post. – 2004, August 31. – Р. 19.
125. Baker. America in Asia: Emerging Architecture for a Pacific Community / Baker, James // Foreign Affairs. - Winter, 1991/1992. - Vol. 70. - № 5. - P. 1-18.
126. Bernstein R. The Coming Conflict with China / R. Bernstein, R. Munro // Foreign Affairs/ - March / April 1997. - № 2(76). - P. 18-32.
127. Bilateral Protocol between the Government of the Republic of India and the Government of the People’s Republic of China on Modalities for the Implementation of Confidence Building Measures in the Military Field Along the Line of Actual Control in the India-China Border Areas, New Delhi, 11 April, 2005 [Електронний ресурс] // Ministry of External Affairs of India. – Pежим доступу: http://www.meaindia.nic.in/treatiesagreement/2005/11ta1104200502.htm.
128. BRICs and Beyond // The Goldman Sachs Group, Inc., 2007. – 272 p.
129. Chandrasekharan S. Sino-Indian Relations ІІІ: More on Indian Nukes and China [Електронний ресурс] / S. Chandrasekharan // South Asia Analysis Group: - Paper № 53. - 19.05.1999. – Режим доступу: http://www.southasiaanalysis.org/papers/paper53.html.
130. China to form strategic partnership // ABC news. – 2005, December 12. – Р. 7-8.
131. China-US Relations: Current Issues and Implications for US Policy Updated. CRS Report for Congress. – Washington, 2006. - 17 p.
132. Chinese Military Power. Report of an Independent Task Force / Sponsored by the Council on Foreign Relations. Harold Brown, Joseph W. Prueher, Adam Segal. – New York: Council on Foreign Relations, 2003. – 93 p.
133. Cohen S.P. India: Emerging Power / Cohen S.P. – Washington, D.C.: Brookings Institution Press, 2002. – 377 p.
134. Constitution of India adopted on November 26, 1949 [Електронний ресурс] // Government of India. - Ministry of Law and Justice. – Режим доступу: http://www.indiacode.nic.in/coiweb/welcome.html.
135. Constitution of the People’s Republic of China. Adopted on December 4, 1982 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://english.people.com.cn/constitution/constitution.html.
136. Сox W. American Democracy Promotion / Сox W., Ikenberry G. J., Inoguchi T. (eds). - Oxford, 1998. – 244 p.
137. Crossette B. Tibetan Monk Prepares Exiles for a Political Shift [Електронний ресурс] / B. Crossette // New York Times. – 2002, July 21. – Режим доступу: http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9802E3DD1638F932A15754C0A9649C8B63.
138. Crowe W. Rethinking Security in the Pacific / W. Crowe, A. Romberg // The Defense Monitor. - June 2000. - Vol. XXIX. - № 5. - Р. 3-8.
139. Cummings B. Engaging China: Seoul-Beijing Détente and Korean Security / B. Cummings // Survival. – Spring 1999. – Vol. 41. – № 1. – Р. 70-79.
140. Declaration on Principles for Relations and Comprehensive Cooperation Between the People’s Republic of China and the Republic of India, 23 June, 2003 // Принципы панча шила в современном мире [отв. ред. Т. Шаумян]. – М.: ИВ РАН, 2004. – С. 103-108.
141. Democracy in the Americas: Stopping the Pendulum [Edited by Robert A. Pastor ]. - New York: Holmes & Meier, 1989. – 262 р.
142. Di Simone P. Power Transition Theory and the Outbreak of Wars: a Theoretical Model for Preventing Global and Regional Inter-State Conflicts in the 21st century? / P. Di Simone // Osservatorio Scenari Internazionali. – Р. 11-21.
143. Documents on American Foreign Relations 1955. – N.Y., 1956. – 366 р.
144. Dutt V.P. India’s Foreign Pоlicy in a Changing World / Dutt V.P. - New Delhi: Vikas Publishing House, 1999. – 424 p.
145. East Asia and the United States: Current Status and Five-Year Outlook. – Washington. – 2000. – 92 p.
146. Ehsan A. Guiding hand in India, China ties [Електронний ресурс] / A. Ehsan // Asia times. – 2005, June 15. – Режим доступу: – http://www.atimes.com/atimes/South_Asia/GF15Df02.html.
147. Entente Tri-party: Triangular alliances involving India. South Asia Analysis Group [Електронний ресурс]. – 03.11.2003. – Режим доступу: http://www.southasiaanalysis.org/%5Cpapers9%5Cpaper829.html.
148. External Affairs: Cross-Border Relations [general editor J.N. Dixit]. - New Delhi: Lotus Collection, 2003. – 233 р.
149. Feigenbaum E. China’s Challenge to Pax Americana / E. Feigenbaum // Washington Quarterly. – Summer 2001. – Vol. 24. - № 3. – Р. 31-43.
150. Foreign Affairs. Agenda 1994. Critical Issues in Foreign Policy. – New York: Foreign Affairs, 1994. – 248 p.
151. Gancheng Zhao. China-India Ties: Simultaneous Rising and Peaceful Coexistence [Електронний ресурс] / Gancheng Zhao // Shanghai Institute for International Studies, 2004. – Pежим доступу: http://www.siis.org.cn/ english/journal/2004/2/Zhao%20Gancheng.htm.
152. Garver J. The security dilemma in Sino-Indian relations / J. Garver // India review. – 2002. – Vol. 4. – № 1. – P. 5-9.
153. Gershman J. Using China as a Proxy: Risks and Errors / J. Gershman // Foreign Policy. – Winter, 1999. – Р. 32-40.
154. Goldstein A. An Emerging China’s Emerging Grand Strategy: A Neo-Bismarckian Turn? / A. Goldstein // International Relations Theory and the Asia-Pacific. [G. John Ikenberry and Michael Mastanduno, eds.]. - New York: Columbia University Press, 2003. – Р. 81-99.
155. Gourevich P. United States-Japan Relations and International Institutions after the Cold War / Gourevich P., Inoguchi T., Purrington C. - San Diego, 1995. – 352 p.
156. Guha Seema. China claims Arunachal Pradesh as „Chinese territory” [Електронний ресурс] / Guha Seema - Monday, November 13, 2006. - Режим доступу: http://www.dnaindia.com/report.asp?NewsID=1063888.
157. Hafeez M. Pakistan: Founders’ aspirations and today’s realities / Hafeez M. – Oxford: Oxford university press, 2001. – 248 р.
158. Howard S. B. Reconsidering the US role / S.B. Howard // The Washington Quarterly. – 2001. – Volume 24. – № 2. – Р. 202-209.
159. India and the United Nations. National Issues on International Organization. Report of a Study Group set by the Indian Council of World Affairs. – N.Y., 1957. – 196 р.
160. India – US relations // CRS issue brief for the Congress № IB93097. – 2004, November 4. – 24 р.
161. Indian and Chinese Foreign Policies in Comparative Perspective [Edited by Surjit Mansingh]. – New Delhi: Radiant Publishers, 1998. – 530 p.
162. India and the US fall out over Iraq // Jane’s intelligence and insight foreign report. – 2003, July 31. - Р. 35-56.
163. Joint Declaration by the Republic of India and the People’s Republic of China, New Delhi, 21 November 2006 [Електронний ресурс] // Ministry of External Affairs of India. – Pежим доступу: http://www.meaindia.nic.in/declarestatement/2006/11/21jd01.htm.
164. Joint Statement of the People’s Republic of China and the Republic of India, New Delhi, April 11, 2005 [Електронний ресурс] // Ministry of External Affairs of India. – Pежим доступу: http://www.meaindia.nic.in/speech/2005/04/11js01.htm.
165. Joint US-China Statement 29 October, 1997 [Електронний ресурс] // The Nuclear threat Initiative – Режим доступу: http://www.nti.org/db/china/engdocs/uschst97.htm.
166. Kapila S. China’s Grand Strategy and Military Modernisation [Електронний ресурс] / S. Kapila // South Asia Analysis Group. - Paper № 642. - 26.03.2003. – Режим доступу: http://www.southasiaanalysis.org/papers7/paper642.html.
167. Kapila S. Сhina: President Hu Jintao’s Visit to India (November 2006) – Perspectives [Електронний ресурс] / S. Kapila // South Asia Analysis Group: Paper № 2002. - 24. 10. 2006. – Режим доступу: http://www.southasiaanalysis.org/papers21/paper2002.html.
168. Kayathwal M. K. Security and Foreign policy in South Asia / Kayathwal M.K. – New Delhi: Pointer publishers, 1999. – 238 p.
169. King N. Jr. As China Boosts Defense Budget, U. S. Military Hedges Its Bets / King N. Jr. // Wall Street Journal. – 2006, April 20. – Р. 3.
170. Kissinger H. Does America Need a Foreign Policy? Toward a Diplomacy for the 21st Century / Kissinger H. - Simon & Schuster, 2002. – 352 p.
171. Kissinger H. China: Containment Won’t Work / H. Kissinger // Washington Post. – June 13, 2005. – Р. 19.
172. Klare M. Resource Wars: the New Landscape of Global Conflict / Klare M. – New York, 2001. – 238 p.
173. Kugler J. The Asian Ascent: Opportunity for Peace or Precondition for War? / J. Kugler // International Studies Perspectives. – 2006. - № 7. – P. 36-42.
174. Kugler J. The Power Transition: A Retrospective and Prospective Evaluation / J. Kugler, A.F.K. Organski // Handbook of War Studies. [Midlarski Manus I. (ed.)]. – Boston: Unwin Hyman, 1989. – Р. 171-194.
175. Kumar Sumita. External factors impinging on Pakistan’s decision to talk with India / Kumar Sumita // Strategic analysis. – 2003. – Volume 27. – № 3. – Р. 12-17.
176. Lake A. From Containment to Enlargement. Remarks of the Assistant to the President for National Security Affairs / Lake A. – Washington, D.C.: John Hopkins University, School of Advanced International Studies. - 1993. - September 21. - 7 p.
177. Lewis J.P. Quiet Crisis in India. Economic Development and American Policy / Lewis J.P. – Washington, 1962. – 360 р.
178. Li Bin. Absolute Gains, Relative Gains and US Security Policy on China / Li Bin // Defence & Security Analysis. - 2003. - Vol.19, № 4. – P. 309-317.
179. Li Tzu-ching. CPC Thinks China and United States Will Eventually Go to War / Li Tzu-ching // Cheng Ming. – 1997. - № 235. – Р. 13-19.
180. Limaye P. S. Delhi’s two front diplomacy / P. S. Limaye // Comparative connections. – 2003. – Volume 3. – № 4. – Р. 17-26.
181. Macartney J. Buddha with the blessing of Beijing defends regime [Електронний ресурс] / J. Macartney // The Times. – 2006, April 14. – Режим доступу: http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/asia/article705286.ece .
182. Macartney J. Monks honour Dalai Lama at 70 [Електронний ресурс] / J. Macartney // The Times. – 2005, July 7. – Режим доступу: http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/article541073.ece.
183. Madam Secretary. A Memoir: Madeleine K. Albright and Bill Woodward. – Washington: Miramax Books, 2005. – 736 p.
184. Memorandum between the Government of the Republic of India and the Government of the People's Republic of China on Expanding Border Trade, Beijing, 23 June, 2003 [Електронний ресурс] // Ministry of External Affairs of India. – Режим доступу: http://www.meaindia.nic.in/speech/2003/06/23spc02.htm.
185. Mishra P. The Restless Ch