КАНАДСЬКА БАГАТОКУЛЬТУРНІСТЬ: ПОЛІТИЧНИЙ ДОСВІД І СУСПІЛЬНА ПРАКТИКА (НАЦІОНАЛЬНИЙ І ГЛОБАЛЬНИЙ ВИМІРИ)

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

Богатирець Валентина Вікторівна
УДК:323.1(71)

„КАНАДСЬКА БАГАТОКУЛЬТУРНІСТЬ: ПОЛІТИЧНИЙ ДОСВІД І СУСПІЛЬНА ПРАКТИКА (НАЦІОНАЛЬНИЙ І ГЛОБАЛЬНИЙ ВИМІРИ)”

23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Макар Юрій Іванович
доктор історичних наук, професор

Чернівці – 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………… 3
ВСТУП ..………………………………………………………………… 4-13
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ..………………………………………………………
14-77
1.1. Стан розробки проблеми в українській та зарубіжній політичній науці ...…………………………………………………
14-42
1.2. Джерельна база дослідження ...……………………………… 42-44
1.3. Багатокультурність на межі століть: ретроспектива і сучасні теоретичні та методологічні підходи ...…………………
44-77
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВЕ ПОЛЕ ТА ПРАКТИКА РОЗВ’ЯЗАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОБЛЕМ КАНАДИ ..………………
78-138
2.1. Канадська багатокультурність: досвід і засоби розв’язання суспільно-політичних проблем ...…………………………………
78-103
2.2. Політика багатокультурності та проблема Квебеку: досвід подолання етнічних розбіжностей .………………………………
103-122
2.3. Специфіка і досвід взаємодії українців Канади з іншими етносами й етнічними групами: багатокультурний аспект .……
123-138
РОЗДІЛ 3 АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ КАНАДСЬКОЇ БАГАТОКУЛЬТУРНОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ І СВІТУ ..………………
139-176
3.1. Досвід багатокультурного розвитку Канади і реалії України ..............................................................................................
139-159
3.2. Феномен багатокультурності у глобальному контексті: значення і вплив канадської моделі на розвиток сучасного світу ……………………………………………………………...…

159-176
ВИСНОВКИ ..…………………………………………………………... 177-182
ДОДАТКИ……………………………………………………………… 183-187
СПИСОК ДЖЕРЕЛ .…………………………………………………… 188-215

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Кінець XX – початок ХХІ ст. іноді називають „етнічним ренесансом”. Це період відродження етнічної свідомості особливо, у роки розпаду комуністичної системи і утвердження національних держав Центральної та Східної Європи. При цьому у ряді країн континенту відбувалися і відбуваються процеси, пов’язані з децентралізацією влади, що іноді призводить до збройних сутичок на межі взаємодії і протистояння різних культур і конфесій. Більше того, завдяки процесам мондіалізації та інтеграції всі країни виявились залученими у міжнародні політичні економічні, інформаційні процеси, що об’єктивно вимагало збільшення прозорості кордонів між різними політичними системами, нівелювало традиційні (етнічні, релігійні, ідеологічні) суперечності між ними. У цьому контексті можна згадати конфлікт у Косово, Боснійську кризу, а також зовсім близький до нас Придністровський конфлікт. На наш погляд, ґрунтовне вивчення країн із врахуванням їхньої багатоманітності в етнокультурному та політико-правовому сенсі має серйозне пізнавальне значення для пошуків шляхів мирного, толерантного розв’язання подібних конфліктів – що і є, мабуть, надзавданням для експертів, аналітиків і політичних діячів.
Нині у сучасному світі відбувається постійна взаємодія та протидія різних політичних сил і процесів у суспільстві: централізація та децентралізація влади, інтеграція та регіоналізація, конфлікти на межі взаємодій різних культур, які ведуть до політичного встановлення нових форм самовизначення етнонаціонального характеру. Принагідно було б зазначити, що найважливішими елементами самовираження етносу є мова, віросповідання, культура, традиції, усвідомлення етнічної приналежності та політична культура. У сьогоднішніх поліетнічних державах цілісність культури, основа існування етносу, великою мірою відіграє консолідуючу роль, а її самобутність вимагає застосування будь-яких кроків для збереження та подальшого розвитку культурно-історичних традицій. Ці тенденції є відповідною реакцією на процеси глобалізації та модернізації. Нині більшість країн світу характеризується національним різноманіттям. Згідно з останніми оцінками експертів, у 184 незалежних державах світу існує 600 різних мовних та 5 тисяч етнічних груп. Останнім часом це різноманіття стає причиною потенційно небезпечних протиріч та конфліктів. Зрозуміло, що і на Заході меншини та представники етнічних груп обстоюють свої позиції з точки зору мовних прав, регіональної автономії, представництва у політичних партіях та органах управління, вимог до програм шкіл та вузів, імміграційної політики, і навіть національної символіки у вигляді права вибору національного гімну та загальнодержавних свят. Ще більшої актуальності зазначена проблематика набуває у контексті прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи наприкінці 2000 р. „Декларації про культурну різноманітність”, де, зокрема, зазначається необхідність пошуку в Європі на початку ХХІ ст. шляхів збереження та сприяння культурній і мовній різноманітності на всіх рівнях у новому контексті глобалізації. За таких умов реформатори у Центральній і Східній Європі намагаються осягнути політичну теорію західних демократій, практику її впровадження у багатокультурних суспільствах.
На нинішньому етапі проблема багатокультурного суспільства і гармонійного співіснування етнічних меншин, яка стосується всіх країн Європи а, відповідно й України набуває все більшої політичної актуальності. Особливо корисним для нашої поліетнічної держави є канадський політичний досвід та суспільна практика здійснення однієї з найбільш толерантної політики багатокультурності.
Унікальний досвід Канади є важливим як для федеративних держав світу, так і для країн, що мають характерні особливості регіонального розвитку. У сенсі актуальності запропонованої теми не можна залишити поза увагою наявність автономного утворення на теренах унітарної держави та поліетнічних регіонів, що надає особливого значення дослідженню досвіду інших держав у галузі забезпечення паритету різних етнічних груп та регулювання міжрегіональних відносин.
Актуальність вивчення зазначеної проблеми зумовлена, на наш погляд, цілою низкою причин. Слід зазначити, що певні процеси політичного, соціального чи економічного характеру не були би такими успішними, якби не проводилася політика багатокультурності.
Більше того, на сучасному етапі в Європі, а зокрема, й в Україні відбувається актуалізація етнічної самосвідомості народів, яка вимагає розв’язання все нових проблем, пов’язаних з цілісністю території. Тому, досвід такої федеративної держави, як Канада, на нашу думку, є надзвичайно корисним та заслуговує уваги саме у площині профілактичних заходів, стверджувальних дій, спрямованих на закріплення почуття не лише етнічної, а й громадянської самосвідомості, яке виступає чинником, що консолідує націю. Головну роль у виробленні пріоритетних напрямків соціальної, культурної, освітньої політики у Канаді відіграють інститути багатокультурності.
Символічно, що становлення та розвиток політичних інститутів багатокультурності неможливий без вивчення культурних відмінностей, культурної спадщини численних етнічних груп, які складають населення поліетнічних держав.
Проблема багатокультурного суспільства загалом і проблема етнічних меншин, зокрема, стосується всіх країн Європи, особливо Південної та Східної, а, відповідно й України. Адже етнічні групи, які належать до меншин у власній країні, є титульними націями у сусідній державі, а, внаслідок цього, внутрішньополітичні конфлікти іноді можуть перерости у зовнішньополітичні. Навіть така благополучна країна, як Канада не уникнула негативних наслідків часткового ігнорування міжетнічних відмінностей. У канадській федерації існують тенденції централізації на конституційних та неконституційних рівнях, як невід’ємний компонент стратегії державної інтеграції з боку центрального уряду. Без сумніву, питання стосовно регулювання конфліктів у багатокультурній Канаді, країні єдності у розмаїтті, процес тривалий, який, врешті-решт, призводить до конституційних дискусій, особливо, коли це стосується Квебеку та самоуправління корінного населення. Провінція Квебек, переважну частину населення якої складають франкоканадці, стала каталізатором федерально-провінційних суперечок у боротьбі канадських провінцій і федерального центру за перерозподіл повноважень у сфері федерально-провінційної юрисдикції. Власне, боротьба Квебеку за особливий статус народу-засновника Канади, який забезпечував би відповідні привілеї для Квебеку, спонукав англомовні провінції обстоювати аналогічні права, що відповідає загальноканадському принципові рівності усіх громадян і провінцій. Таким чином, у цьому контексті виникнення та розвиток політики багатокультурності був природною реакцією на прагнення Квебеку до сепаратизму, процесів децентралізації федеративної політичної системи Канади.
Отже, враховуючи згадане, аналіз світової та вітчизняної практики у царині взаємовідносин між державою, громадянським суспільством та етносом продовжує залишатись однією з актуальних проблем сучасної політичної науки. На нашу думку, ці взаємовідносини чітко простежуються на прикладі Канади.
Незважаючи на особливий інтерес до концепту політики багатокультурності, сьогодні фактично відсутній комплексний підхід до вивчення досвіду політики багатокультурності Канади як шляху розв’язання суспільно-політичних чи культурних проблем, його безпосереднього впливу на становлення, розвиток, функціонування та реформування державних політичних інститутів в українській політичній науці.
Проведення такого наукового дослідження диктується також необхідністю теоретичного трактування та осмислення існуючих у світовій практиці підходів до концепту „багатокультурності”. Ймовірно, що саме варіант політики багатокультурності, яка здійснюється протягом декількох десятиліть у Канаді, стане якісним доповненням до етнонаціональної політики України на сучасному етапі, коли проблема пошуку національної ідеї, яка консолідує суспільство, стає нагальною. Отже, з цієї точки зору достатньо корисним видається досвід Канади, яка змогла зберегти національну самобутність, у будь-якому разі, ефективно обстоює свої культурні цінності. На наш погляд, фундаментальне значення має дослідження процесу формування та здійснення політики багатокультурності у Канаді з останньої третини ХХ ст.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Обраний напрямок наукового дослідження пов’язаний з планом теоретичної розробки соціально-політичної історії, міжнародних відносин країн Європи і Північної Америки, який здійснюється кафедрою міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Проблеми історії, політології та міжнародних відносин в сучасному світі” (номер держреєстрації 0107U001235), а також зі спільними темами досліджень зі Саскачеванським та Альбертським університетами Канади.
Мета і завдання дослідження
З огляду на актуальність проблеми, напрацювання вітчизняної та зарубіжної політичної науки, авторка поставила за мету провести комплексний аналіз формування та здійснення політики багатокультурності у Канаді, її політичного досвіду та суспільної практики на національному рівні та у глобальному вимірі. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність розв’язання наступних дослідницьких завдань:
• визначити причини і характер виникнення політики багатокультурності Канади;
• виокремити етапи формування урядової політики стосовно врегулювання міжетнічних проблем;
• проаналізувати роль і місце політики багатокультурності у сучасній системі відносин основних етнічних груп Канади;
• охарактеризувати ставлення української етнічної спільноти Канади до практики багатокультурності;
• розкрити роль феномену багатокультурності у розв’язанні етнополітичних проблем у сучасному глобальному контексті.
Об’єктом дослідження виступають етнополітичні процеси, що відбуваються у сучасному канадському суспільстві.
Предметом дослідження є політика багатокультурності Канади, її політичний досвід та пов’язана з ним суспільна практика, що сприяє розв’язанню етнічних проблем і конфліктів як у Канаді – на національному рівні, так і в глобальному вимірі.
Хронологічні межі дослідження охоплюють тривалий проміжок часу, остання третина ХХ ст., коли була офіційно запроваджена політика багатокультурності урядом Канади, і початок ХХІ ст., 2001р. – рік проведення перепису населення.
Методологічною основою дисертаційного дослідження стали загальні принципи наукового пізнання – об’єктивність, історизм, взаємозв’язок загального і конкретного, комплексний підхід до вивчення проблеми. У дисертаційній роботі авторка виходила з вимог загальнонаукових та філософських принципів, необхідних для пізнання політичних явищ. Послідовно й творчо використано теоретико-методологічні підходи зарубіжних і вітчизняних вчених до вивчення концепту багатокультурності, виникнення та розвитку політики багатокультурності Канади, функціонування її інститутів. Методологічну основу дослідження склали біхевіористський, інституційний та структурно-функціональний підходи, які дали змогу дослідити зв’язок між об’єктом дослідження – поліетнічної держави як системоутворюючого чинника, що надає певній етнічності нової якості, а також суб’єкта дослідження, тобто урядової політики Канади.
Структурно-функціональний підхід передбачив виокремлення політичних інститутів, які є складовими елементами структури багатокультурного суспільства. Сутність системного підходу полягає в тому, що він надав можливість комплексно розглянути процес формування та здійснення політики багатокультурності у Канаді, зосереджуючи увагу на поглибленому аналізі найбільш показових проблемних питань. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, дисертантка використовувала інституційний підхід, зорієнтований на вивчення інститутів багатокультурності, а саме: політичних партій, федерального та провінційних урядів. При опрацюванні теми широко застосовувався порівняльний метод, необхідний для визначення взаємозв’язку між чинниками активізації політичних та соціальних проектів і їх втіленням у життя. За допомогою цього методу також досліджувався феномен інтегрування різних етнічних спільнот. Цей метод дав можливість групувати та порівнювати процеси адаптації різних етапів міграцій у Канаді. Характер дисертаційного дослідження, який мав на меті вивчення політики багатокультурності Канади в різних аспектах для повної та об’єктивної оцінки її ролі та місця у канадському суспільстві, спонукав дисертантку звернутися до міждисциплінарного підходу, використовуючи методи, характерні для суміжних з політологією суспільних наук. Серед методів, які використані у дослідженні, варто вказати такі: аналізу та синтезу, case-study (вивчення здійснення політики багатокультурності у сфері врегулювання міжетнічних конфліктів на прикладі Канади) тощо.
Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок здобувачки полягає у тому, що у дисертаційному дослідженні вперше здійснено комплексне дослідження феномену канадської політики багатокультурності у результаті якого:
• систематизовано основні підходи до явища багатокультурності, її закономірностей та практичних цілей;
• виокремлено головні фактори, що вплинули на формування канадської політики багатокультурності;
• проаналізовано канадський політичний досвід та суспільну практику здійснення політики багатокультурності на основі ґрунтовного вивчення статистичного та емпіричного матеріалів, спираючись на значну джерельну базу і дослідницький матеріал стосовно формування та здійснення політики багатокультурності на урядовому рівні;
• охарактеризовано вплив політики багатокультурності Канади на всі сфери політичного, соціального та культурного життя населення;
• доведено позитивне ставлення значної більшості громадян Канади – представників різного етнічного походження, у тому числі й українців, до політики багатокультурності;
• проведено спробу системного політологічного аналізу процесу формування та здійснення політики багатокультурності в Канаді, та розв’язання суспільно-політичних проблем шляхом проведення канадським федеральним урядом виваженої та толерантної політики багатокультурності та її впливом на світовий соціум;
• спрогнозовано роль політики багатокультурності у процесі глобалізації.
Одержали подальший розвиток:
• окремі теоретичні положення у визначенні визначального впливу квебекської проблеми на процес формування політики багатокультурності Канади у 70-х рр. ХХ ст.;
• ідеї щодо інтегративних процесів у багатокультурному суспільстві, розв’язання різних конфліктних ситуацій мирним конституційним шляхом.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначається новизною і полягає у можливості їхнього застосування з науковою, навчальною та прикладною метою. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані при вивченні проблем етнічних меншин та розв’язання суспільно-політичних проблем шляхом вивчення канадського досвіду, успішного втілення та здійснення політики багатокультурності. Досвід розв’язання конфліктних ситуацій мирним шляхом на етнічному, конфесійному, расовому та мовному ґрунті в Канаді, нині видається надзвичайно актуальним для української держави.
Показово, що Канада поруч з Польщею, першою визнала у грудні 1991 р. незалежність України, не без впливу урядових та неурядових етнічних організацій, зокрема Конґресу україністів Канади. Країна кленового листка є державою, де керівним колам вдалось і далі вдається здійснювати безконфліктну інтеграцію й адаптацію етнічних меншин, зводячи до мінімуму етнічні, культурні, мовні розбіжності, що є чудовим прикладом для вивчення та застосування досвіду Канади іншими державами, і, зокрема Україною. Зважаючи на нестабільне політичне та соціальне становище в країні, зумовлене незрілістю суспільства, проблемами визначення мовного статусу, багатий досвід канадського багатокультурного суспільства може бути використаний вітчизняними політиками, управлінцями та науковцями. Результати дослідження можуть використовуватись при аналізі соціально-політичної ситуації в Україні, а також у навчальному процесі у вищій школі при розробці програм нормативних курсів з політології, соціології, всесвітньої історії, міжнародних відносин, інформації тощо. Крім того, одержані результати можуть бути застосовані при підготовці навчально-методичних посібників. Отримані в процесі дослідження дані можуть використовуватися політичними лідерами, партіями, громадськими організаціями, органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, засобами масової інформації для застосування в їх теоретичній та практичній діяльності.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Теоретичні та методологічні аспекти дисертаційного дослідження доповідалися на всеукраїнських та міжнародних наукових Конґресах, конференціях та науково-практичних семінарах: V міжнародному науковому Конґресі україністів (Чернівці, серпень 2002), VI міжнародному конґресі україністів (Донецьк, червень 2005), V Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції присвяченій 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 2005), I Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу 2004)” (Дніпропетровськ, 2004), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий простір Європи – 2007” (Дніпропетровськ, 2007), VI Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці (Чернівці, 2007).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у одинадцяти наукових працях, 6 з яких опубліковані у фахових виданнях, визнаних ВАК України, а решта – у інших збірниках наукових статей, матеріалах міжнародних наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Поставлена мета і завдання щодо її досягнення зумовили логіку і структуру роботи. Дисертаційне дослідження, складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (306 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, без списку джерел та додатків – 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження політики багатокультурності у Канаді, її політичний досвід і суспільна практика розв’язання соціально-політичних та етнічних проблем на національному рівні та глобальному вимірі дозволяє зробити принципові висновки та узагальнення теоретичного характеру.
Аналіз причин і характеру виникнення політики багатокультурності Канади приводить до висновку, що ідея створення загальноканадської політичної ідентичності разом з певним обмеженням культурної розмаїтості населення країни лягла в основу політики канадської багатокультурності у перші роки її формування як державної політики та національної ідеології. Доктрина багатокультурності народилася у Канаді в контексті протидії між англоканадцями та франкоканадцями, хоча її мета і зміст були пов’язані, з проблемами „третього елементу”, тобто з фактором національних меншин. Створення загальноканадської політичної ідентичності з одночасним розвитком культурної розмаїтості населення країни стало одним із засадничих принципів канадської багатокультурності. Авторка сформулювала думку про те, що саме політичні реалії Канади кінця 60-х – початку 70-х рр. вплинули на розробку теоретичних засад багатокультурності та застосування їх у багатокультурній канадській дійсності. Прагматичний крок тодішнього ліберального уряду П.Трюдо виявився доволі далекоглядним, і власне він став тим вирішальним чинником, який врятував Канадську федерацію від глибокої кризи і навіть розпаду наприкінці 90-х рр., зважаючи на вкрай небезпечні сепаратистські тенденції – проблема Квебеку (точніше шляхи її розв’язання і прийняття політичних рішень щодо неї) була своєрідним стимулом для розвитку політики багатокультурності вже у 90-і рр. минулого століття.
Серед інших причин формування та здійснення політики багатокультурності дисертантка вважає лібералізацію імміграційної політики Канади, у процесі якої була усунена дискримінація за расовими, етнічними та конфесійними ознаками, внаслідок чого до Канади линув потік іммігрантів також з країн, що розвивалися.
На певних етапах формування урядової політики стосовно врегулювання міжетнічних проблем дисертанткою простежена тенденція забезпечення не лише культурних та освітніх, але й політичних прав національних спільнот. Після офіційного затвердження концепції багатокультурності у 1971 р., федеральний уряд визначив Канаду як багатокультурне суспільство в рамках англо-французької двомовності. Відзначено, що знаковим кроком у розв’язанні етнокультурних проблем став Закон „Про офіційні мови”, прийнятий у 1969 р. Одночасно з прийняттям нової програми багатокультурності було проголошено створення Канадської організації расових взаємовідносин, яка відповідала за дослідницьку діяльність для подальшого вивчення проблем расизму та расової дискримінації, для ефективного навчання етиці міжрасових відносин та розробки професійних стандартів з метою заохочення канадського суспільства до усвідомлення нагальності боротьби з будь-якими проявами расизму.
Виявлено невід’ємний компонент політики багатокультурності –розв’язання проблеми політичного представництва етнічних груп, їх співучасті в управлінні державою і в процесах прийняття політичних рішень, існує низка механізмів та інструментів, які забезпечують здійснення можливості розподілу влади між представниками більшості та різними меншинами. Канадські державні програми різного рівня – федерального, провінційного, місцевого, були реалізовані для підтримки культури, ідентичності, мови, самобутності представників усіх етнічних груп.
У результаті дослідження визначено доктрину багатокультурності Канади, сформульовані її ключові цілі на шляху реалізації федеральної політики: сприяння етнокультурним групам у збереженні та посиленні їх самобутності; у подоланні перешкод на шляху до повноцінної участі в усіх царинах канадського суспільного життя; підтримка культурного обміну між усіма канадськими етнокультурними групами; сприяння лінгвістичній асиміляції іммігрантів. Цей постулат слугує важливим чинником розуміння механізмів та наслідків культурної плюралізації сучасної Канади, формування її нової багатокультурної реальності, що значною мірою детермінується сучасними міграційними процесами, активізацією міжетнічної, міжкультурної комунікації. Сучасне суспільство Канади має багато проблем з етнічними та національними меншинами, що вимагають визнання їхньої відмінності, що дуже часто сприймається як „виклик” багатокультурності. У зв’язку з цим, проблема внутрішньої та зовнішньої стабілізації національного суспільства Канади була розв’язана шляхом вироблення відповідних ліберальної та інтеграційної ідеологій та політики, якими визначаються основні правила та норми щодо безконфліктного співіснування різних етнічних, культурних, релігійних меншин та національної більшості у межах Канади. Цілісність держави, соціальна інтегрованість суспільства Канади виступає як важлива цінність, орієнтуючись на яку, можуть пропонуватися свободи культурної та етнічної ідентифікації. Артикуляція етнічної диверсифікації заохочується урядом Канади, допоки вони не суперечать загальнонаціональним інтересам держави.
Визначено роль і місце політики багатокультурності у сучасній системі відносин етнічних груп Канади. За цих умов, загальнозрозумілою є необхідність розглядати процес міжкультурної та міжетнічної комунікації, визначати детермінуючі чинники перспектив її розвитку. На сучасній парадигмі канадської багатокультурності чітко простежується той факт, що багатокультурність як соціальний чинник несе відповідальність за стабільний розвиток поліетнічного суспільства, за залучення громадян до управління суспільством, за імідж державних інститутів та виконанням ними своїх соціальних функцій, виявлено її фундаментальний вплив на розвиток всіх державних інститутів у багатокультурному канадському суспільстві. Концепція багатокультурності акцентує увагу на важливості захисту прав людини, соціальної участі та рівності, і водночас – збереження груп і міжгрупової терпимості. Толерантність і терпимість – єдиний принцип, що лежить в основі багатокультурності. Дисертантка доводить, що толерантність заснована політикою держави, мета якої шляхом системи субсидій, грантів комісії з прав людини, програми з рівної зайнятості привела суспільство до справедливості й рівності.
Ця політика, як вважає авторка, призначена не лише зберігати й розширювати багатокультурну спадщину канадців, але й забезпечити досягнення рівності в економічній, соціальній і політичній сферах. Таким чином, багатокультурність – це не політика збереження етнічних чи культурних груп у своїй первозданності. Суттєвим є той факт, що одним із найвагоміших чинників, які допомогли не лише франкомовним канадцям, але й українцям та іншим етнічним групам відстоювати свої права протягом останніх десятиліть, була регіоналізація підтримки основних федеральних партій та послідовна політика урядів меншин в Оттаві.
Щодо аналізу ставлення української етнічної спільноти Канади до практики багатокультурності авторка зазначає, що українські канадці, які за даними перепису 2001р. є за чисельністю 9-ю етнічною групою в державі, посідають чільне місце у розробці та поширенні ідей та стратегій, що, зрештою, перетворилися на політику багатокультурності. Українські канадці стали послідовними прихильниками політики багатокультурності, офіційно підтримавши її на своєму конґресі у 1981 р. Українська етнічна спільнота, яка сформувалася як політично активна складова частина поліетнічного суспільства не лише відстоює свої національно-культурні запити, але й значно впливає на внутрішнє і міжнародне життя держави. Авторка довела, що канадська держава як загальносуспільна інституція сприяла збереженню українцями своїх етнокультурних цінностей, незважаючи на певне упереджене ставлення до них на початкових стадіях становлення української етнічної спільноти. Проте дуже показовим є той факт, що українська етнічна група протягом свого перебування на канадській землі зорганізувалася як невід’ємна складова частина поліетнічного організму Країни кленового листка. Зокрема, на думку дисертантки, висока динаміка трансформації канадського суспільства слугує яскравим прикладом для багатонаціонального та поліетнічного суспільства України, її політичних інститутів як головного механізму втілення в життя принципів політики багатокультурності. Українці Канади зробили вагомий внесок у культурно-історичне та суспільно-політичне життя цієї країни. Без цілісного осмислення та засвоєння канадського досвіду і практики здійснення політики багатокультурності як способу розв’язання суспільно-політичних проблем, не доводиться сподіватися, що дискусії з питання доцільності залучення цього досвіду у сучасних демократичних суспільствах, зокрема в Україні, припиняться.
Дисертанткою досліджена роль політики багатокультурності у процесі глобалізації, сформульована думка про те, що на сучасному етапі переосмислення понять ідентичності та етнічності у контексті глобалізації, канадці все більше усвідомлюють той факт, що багатокультурність є фундаментальною, основною прерогативою їхньої держави і такою, якою вони за правом пишаються. Авторка доводить, що культура Канади виступає головним гарантом національної ідентичності, власне вона є основним принципом національного суверенітету і національної гордості, який не дає розчинитися нації у загальному потоці глобалізації. Модель культурної політики, яку створили канадці, ґрунтується на основних п’яти принципах: визнання необхідного вільного креативного самовираження; відкриття канадського культурного ринку і можливість для канадців робити вибір з багатообразного спектру зразків культури; державна підтримка національної культури за допомогою цілого ряду фінансових і законодавчих заходів; акцентування плюралізму і двомовного характеру канадської культури; взаємодія федерального, провінційного і муніципального рівнів підтримки культури.
Проведене дисертаційне дослідження сприятиме розробці низки важливих рекомендацій для політичної практики української держави. Адже досвід регулювання федерально-провінційних і міжетнічних відносин, а також функціонування федеративного механізму Канади є важливим не лише для федеративних держав світу, але й для унітарних держав на кшталт України. Це, насамперед, пояснюється сучасними процесами глобалізації та інтеграції у світовій політиці, котрі обумовлюють вивчення федеративних систем окремих країн з огляду на їх багатоманітність у етнокультурному та політико-правовому сенсі.
Проаналізований у дисертації матеріал дає змогу поглибити дослідження у галузях етнополітології, конфліктології, державного управління та прикладної політології, зокрема у дослідженнях вчень про політику багатокультурності, поліетнічне суспільство, політичний досвід розв’язання проблем на етнічному ґрунті.

Список використаних джерел

1. Ажаева В.С. Канада: тенденции социально-политического развития. М.:ИНИОН, 2001. – 82 с.
2. Ажаева В.С. От ассимиляции к многокультурности // Российские исследования о Канаде. – М.: Труды РАИК, 1997. – С. 10-22.
3. Акимов Ю.Г. Современное канадское общество. – СПб., Петрополис, 2000. – 88 с.
4. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. – 367 с.
5. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. – К.: Критика, 2001. – 271 с.
6. Антонова В.К. Государственная служба Канады и США: Влияние мультикультурализма. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2002. – 150 с.
7. Ахонина В.С. Англо-французское двуязычие в современной Канаде // США-Канада: ЭПИ. – 2002. – №12.– С. 111-120.
8. Барановский К.Ю. Квебек – основная внутриполитическая проблема Канады // Восприятие Квебека в России. Научно-просветительский альманах / Под ред. В.Коленеко. – М.: АИКВР, 2001. – С. 152-185.
9. Барановский К.Ю. Квебек после выборов: квебекский кризис на современном этапе // США: экономика, политика, идеология. – 1995. – № 1. – С. 106-109.
10. Барановский К.Ю. Квебекский сепаратизм накануне провинциальных выборов 2003 г. // Канада: Взгляд из России. Экономика, политика, культура. – М.: Труды РАИК, 2002. – С. 81-91.
11. Барановский К.Ю. Феномен умеренного квебекского национализма и перспективы разрешения национального кризиса // Российские исследования о Канаде. – М.: Труды РАИК, 1997. – С. 46-59.
12. Бей О. Як облаштувати федеративну державу? (До питання адміністративної реформи в Україні) // Політика і час. – 2000. – № 3-4. – С. 48-52.
13. Беліцер Н. „Багатокультурність і становлення сучасного демократичного суспільства” (Київ, 28 лютого 2003 р.) // www.kennan.kiev.ua/kkp/content/seminars/materials/2003_02_28.pdf (Дата перегляду 24 квітня 2003 р.)
14. Бердзенішвілі А.М. Демократія і федералізм // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 3. – С. 52-56.
15. Бессонова М.М. Канада – США та Україна – Росія: спроба порівняльного аналізу // www.dep.kiev.ua/confer/Conference (Дата перегляду 18 березня 2004 р.).
16. Боднарук С.О. Полікультурність у Канаді: 20 років проб і помилок // Сучасність. – 1996. – № 3-4. – С. 171-175.
17. Большой толковый социологический словарь. – В. 2 т. – Т. 1. – М., 1999. – С. 445.
18. Бродель Ф. Что такое Франция? Пространство и история. – М.: Издательство им. Сабашниковых, 1994. – 405 с.
19. Буйняк В. Українська мова в Сакачеванському університеті // Північне сяйво: Альманах. – Едмонтон, Славута, 1998. – № 2. – С. 13-39.
20. Бурдяк В.І. Теоретичні і методологічні проблеми політологічних досліджень: Навчальний посібник. Частина І. – Чернівці: Рута, 2005. – 104 с.
21. Вакуленко О.В. Стратегії захисту базових етнонаціональних ідентитетів в Україні // Соціальна психологія. – 2006.– № 4. – С.58-66.
22. Валлерстайн И. Конец знакомого мира. Социология ХХ века. – М.: Логос, 2003. – 368 с.
23. Віллем Ж.-П. Європа та релігії. Ставки ХХІ-го століття. – К.: Дух і літера, 2006.– 331 с.
24. Владимирова М.А. Новые тенденции в развитии этнической и культурной среды в Канаде // Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002 – С. 95-98.
25. Волцер М. Коментар // Тейлор Ч. Багатокультурність і „політика визнання”. – К.: Альтерпрес, 2004. – С. 92-96.
26. VIII Світовий Конґрес Українців. Звіти 1998 – 2003. – Київ, 2003. – 251 с.
27. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. – М.: Наука, 1977. – 703 c.
28. Гірц К. Інтерпретація культур. – К.: Дух і літера, 2001. – 541 с.
29. Головкина О. Канадский мультикультурализм как основа национальной самобытности Канады // http://www.niworld.ru/referat/doklad/Golov.htm (Дата перегляду 27 липня 2006 р.).
30. Гринів О.О. Національна ідентичність українців як теоретична і соціальна проблема // Молода нація. – 2000. – № 3. – С. 11-22.
31. Гриценко О.М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності. – Київ: Національний ун-т ім. Т. Шевченка, 2002. – 204 с.
32. Гудзик І.П. Поліетнічність країни та формування позитивного образу співвітчизника // Полікультурна освіта в Україні. – С.14-15.
33. Данилов С.Ю. Действия правительства Канады по урегулированию конституционного кризиса (1976-1992) // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – № 10. – С. 55-74.
34. Данилов С.Ю., Черкасов А.И. Двенадцать лиц Канады.– М.: Мысль, 1987. – 302 с.
35. Декларація ліберально-демократичних принципів стосовно етнокультурних та національних меншин і корінних народів, прийнята у Берліні у вересні 2000 р. // Права національних меншин у Європі. Документи, звіти, коментарі. – Севастополь, 2002. – С. 18-37.
36. Декларація про культурну різноманітність // www.coe.kiev.ua/bul/bul8/text11.htm. (Дата перегляду 17 липня 2006 р.)
37. Дион С. Совместим ли приоритет основных прав с уважением к разнообразию? Опыт Канады // США-Канада. Экономика, политика, культура. – 2001. – № 12. – С. 101-103.
38. Дискуссия об актуальных проблемах современной Канады // США: экономика, политика, идеология. – 1988. – № 7. – С. 119-123.
39. Достижения и перспективы Канады как пример для России // Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002. – С. 92-93.
40. Дудко І., Іванов О. До питання про зміст і типологізацію федерації як моделі суспільно-політичної інтеграції // Вісник Київського університету. Середньовічна історія. – К., 1997. – Вип. 36. – С. 91-100.
41. Евтух В.Б. Иммиграция и национальные отношения в истории Канады / Проблемы историографии Канады. – М.: Наука, 1981. – C. 103-132.
42. Евтух В.Б. Концепции этнонационального развития США и Канады: типология, традиции, эволюция. – К.: Наукова думка, 1991. – 176 с.
43. Етнополітична ситуація в Україні: спроби наукової інтерпретації. – Київ: Інтел, 1993. – 110 с.
44. Євтух В.Б. Етнічний ренесанс: випадковість чи закономірність? // Всесвіт. – 1990. – № 7. – С. 147-151.
45. Євтух В.Б. Проблеми етнонаціонального розвитку: український і світовий контексти. – Київ: Стилос, 2001. – 206 с.
46. Євтух В.Б. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції. – Київ: Стилос, 2000. – 236 с.
47. Євтух В.Б., Ковальчук О. Українські канадці: проблеми соціально-демографічної інтеграції // Український історичний журнал. – 1991. – № 8. – С. 63-72.
48. Закон України „Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст.529 // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграції та культів. – Червень 1995. – С. 7. (№ 2494-ХІІ, від 25.06.1992, ВВР 1992, № 36, ст.529 ).
49. Замогильный С.И. „Канадская мозаика”: недостижимый идеал или утопия? // Этнос и власть: проблемы гармонизации межнациональных отношений. Часть II. – Cаратов, изд-во Поволжской акад. гос. cлужбы, 1999. – C. 63-72.
50. Згуровский М. Путь к обществу основаному на знаниях // dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=5484 (Дата перегляду 20 березня 2006 р.)
51. Канада на пороге нового тысячелетия (по материалам пятой международной конференции Российской ассоциации изучения Канады) // США и Канада: политика, экономика, культура. – Москва, 1999. – № 12. – С. 7-9.
52. Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002. – 288 с.
53. Картунов О.В. Вступ до етнополітології. Науково-навчальний посібник. – К.: КРОК, 1999. – 300 с.
54. Катеринчук П.М. Еволюція канадського федералізму та проблема Квебека (80-90-ті рр. ХХ ст.) // Дисертація к. політ. н: 23.00.02. – Чернівці, Рута, 2003. – 176 с.
55. Катеринчук П.М. Політичні перспективи канадського федералізму // Буковинський журнал. – 2003. – № 1. – С. 114-121.
56. Кимлічка В. Лібералізм і права меншин / Пер. з англ. Р.Ткачук. – Харків: Центр освітніх ініціатив, 2001. – 176 c.
57. Клинченко О.В. Сутність та особливості унітарного та федеративного державно-територіального устрою: політологічний аналіз: автореферат дисертації к. політ. н. 23.00.02. – К., 1996. – 20 с.
58. Коваленко В.Г. Квебекське національне питання у 80-ті – 90-ті рр. ХХ ст.: Автореферат дисертації к. і. н.: 07.00.02. – Донецьк, 2000. – 20 с.
59. Коваленко В.Г. Политика Квебека и Оттавы в сфере языка и образования: „тихая революция” и многокультурность” // Придніпровський науковий вісник. – 1998. – № 119 (186). – С. 41-47.
60. Козлов В.И. Народность // Этнические и этно-социальные категории. Свод этнографических понятий и терминов. – Вып. 6. – М., ИЭА РАН, 1995. – С. 63-69.
61. Коленеко В.А. Квебекская проблема в послевоенной Канаде. – М.: Труды РАИК, 1981. – 229 с.
62. Коленеко В.А. От „выживания” до „суверенитета-ассоциации”: Квебек в поисках новой парадигмы // Российские исследования о Канаде. – М.: Труды РАИК, 1997. – Вып. 1. – С. 23-45.
63. Концепція мультикультуралізму. – Зб. наук пр. / Ред. кол.: Білий О.В. та ін. – Київ: Стилос, 2005. – 144 с.
64. Кошкаров Н.В. Международный опыт решения культурных аспектов этничности // http://www.orenburg.ru/culture/credo/01_2003/3.html (Дата переляду 24 квітня 2006 р.).
65. Кримський С.Б. Принципи духовності ХХ століття // День. – 2001. – 15 листопада. – С. 5.
66. Кругляк О. Політика багатокультурності. Канади: цілі та наслідки // www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/book/03_04.pdf. (Дата перегляду 12 січня 2005).
67. Куропяткин А.И. Мультикультурализм: проблемы социальной стабильности полиэтнических обществ. – СПт.:Издательство С.Петербуржского университета, 2000. – 208 с.
68. Лазар Н.В. Політика Словацької Республіки щодо національних меншин: інституційно-правові та політичні аспекти. – Автореферат дисертації к. політ. н.: 23.00.02 – Чернівці, 2006. – 20 с.
69. Лебедева Н. Введение в этническую и кросс-культурную психологию. – М.: Ключ, 1999. – 223 c.
70. Лупул Т.Я. Сучасна імміграція в Канаді: основні тенденції та особливості. – Автореферат дисертації к. і. н.: 07.00.02. – Чернівці, Рута, 1999. – 22 с.
71. Макар В.Ю. Особливості формування української етнічної групи Канади // Держава і право. Збірник наук. пр. – Вип.16. – Київ, 2002. – С. 444-453.
72. Макар В.Ю. Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне суспільство Канади. – Чернівці: Прут, 2006. – 284 с.
73. Макар Ю.І. Українсько-канадська проблематика в дослідженнях істориків України / Міграційні рухи з Західної України до Західної Канади. Матеріали спільних конференцій. – Едмонтон:КІУС; Міністерство громадського розвитку Канади, 2002. – С. 60-66.
74. Макар Ю.І. Чернівецький і Саскачеванський університети: 25 років співпраці // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Зб. наук. статей. – Чернівці: Рута, 2002. – С. 11-19.
75. Макар Ю.И.,Сыч А.И. Борьба национальных меньшинств в Канаде за свои права. – Москва: ИНИОН АН СССР, 1985. – 68 с.
76. Мартынова М.Ю. Политика государств Европы в сфере защиты прав этнических меньшинств // Этнические проблемы и политика государств Европы. – М.: ИЭА РАН, 1998. – C. 8-39.
77. Марунчак М. Історія українців Канади. – Вінніпег, 1968. –Т. 1. – 464 с.
78. Мотрук С. Проблема національно-культурного відродження українців в Чеській Республіці (кін. 80-х – 90-і рр. ХХ ст.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Збірник наук. пр.– Вип. 7. – К., 1998. – С.217-221.
79. Немова Л.А. Социально-экономическая политика государства в Канаде. – М.: Институт США и Канады РАН, 2004. – 356 с.
80. Никифоров К. Самопровозглашенные государства на территории бывшей Югославии. – М.: Ин-т славяноведения РАН, 2005. – 22 с.
81. Парсонс Т. Система современных обществ / под ред. Ковалевой М.С. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
82. Петриковская А.С. Австралийский мультикультурализм: опыт этнической политики // Этнографическое обозрение. – 1993. – № 2. – С. 28-44.
83. Поздеева Л.В., Коленеко В.А. Межнациональные отношения в Квебеке // Новая и новейшая история. – 1990. – № 1. – С. 35-47.
84. Покровская Н.Н. Мультикультурализм как путь глобализации // Тезисы доклада на всероссийской конференции „Пресса, государство, культура: мультикультурализм как новая философия взаимодействия”. – Москва, 11-12 февраля 2002 // www.tolerance.ru/biblio/dzyalosh-1/multi/1_pokrovskay.html - 16k - (Дата перегляду 12 березня 2003).
85. Поппер К. Открытое общество и его враги.– Т.1. – М: Мысль, 1992. – 448 с.
86. Проблемы историографии Канады. – М.: Наука, 1982. – 310 с.
87. Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про національні меншини в Україні” // Бюлетень Державного комітету України у справах національностей та міграції. – № 1. – 1999. – С. 28.
88. Рекс Дж. Етнічна ідентичність і національна держава: політична соціологія полікультурних суспільств // Українські варіанти. – 1998.– № 1. – С. 76-84.
89. Рокфелер С. Коментар // Тейлор Ч. Багатокультурність і „політика визнання”. – К.: Альтерпрес, 2004. – 175 с.
90. Роль Канады в мировом сообществе // Канада: взгляд из России. – М.: Анкил, 2002. – С. 12-24.
91. Рубл Б. Социальный капитал разнообразия: к вопросу о креативности разделенных городов // Вестник Института Кеннана в России. – Вып. 9. – М., ИЭА РАН, 2006. – С. 7-20.
92. Руснак І.С.Розвиток українського шкільництва в Канаді (кінець XIX – XX століття). – Чернівці, Рута, 2000. – 364 с.+ вкладка 48 с.
93. Саварин П. Методи збереження української національної субстанції і розвиток культурно-суспільного життя українців у країнах їхнього поселення // Другий Світовий Конґрес Вільних Українців. – Торонто-Нью-Йорк-Лондон, 1986. – С. 180-249.
94. Саутис Д. Об этнических отношениях в Канаде // США: экономика, политика, идеология. – 1990. – №7. – С. 70-75.
95. Соколовский С. „национальное меньшинство”: продукт гражданского общества? // Мультикультурализм и трансформация постсоветских обществ (под ред. Малахова В.С. и Тишкова В.А.). – М., Ин-т этнологии и антропологии РАН, 2002. – 356 с.
96. Старух О.В. Виправдання федералізму: друга спроба (до питання про адміністративно-територіальний устрій України) // Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 29 вересня – 1 жовтня 2000 р.). – К.: Центр Освітніх Ініціатив, 2001. – С. 298-318.
97. Стечишин Ю. Історія поселення українців у Канаді. – Едмонтон, 1975. – 315 с.
98. Суглобин С.И. Этничность и политика: характеристика политических аспектов этносоциального развития Канады // Зарубежный мир: социально-экономические и политические проблемы. – 1991. – Вып. 19 – С. 85-95.
99. США-Канада. Экономика. Политика. Культура. – № 12. – 2001. – С. 85-100 // Материалы 6 международной конференции Русской Ассоциации изучения Канады (27-29 червня 2001).
100. Сыч А.И. Иммигранты в обществе: неизбежен ли конфликт (Опыт Канады)? // Природа, феноменологія та динаміка в сучасному світі / Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. / 19-21 жовтня 1993 року. Частина І. – Чернівці: Рута, 1993. – С. 158-159.
101. Табачковський В. Про доцільність філософської рефлексії над „досвідом повсякденности” // Колеґія. Альманах християнської традиції. – К, 2000. – № 1. – С. 82-83.
102. Тейлор Ч. Багатокультурність і „політика визнання”/ Пер. з англ. Р. Димерець. – К., Альтерпрес , 2004. – 175 с.
103. Тейлор Ч. Етика автентичності. – К.: Дух і літера, 2002. – 85 с..
104. Тейлор Ч. Політика визнання // Мультикультуралізм і „Політика визнання” // Пер. з англ. Р.Димерець. – К.: Альтерпрес, 2004. – 175 с.
105. Терборн Г. Мультикультурные общества // Социологическое обозрение. − Том 1. − № 1.− 2001. − С. 55-65.
106. Тишков В.А. Канада 70-х годов // Новая и новейшая история. – 1980. – № 1. – С. 139-153.
107. Тишков В.А. К истории возникновения франкоканадского национального вопроса // Вопросы истории. – 1974. – №1. – С. 79-90.
108. Тишков В.А. Теория и практика мультикультурности // Мультикультурализм и трансформация постсоветских обществ. – Москва, Ин-т этнологии и антропологии РАН, 2002. – С. 331-350.
109. Томенко М. Самоозначення України: від історії до політики – Київ: Заповіт, 1998. – 272 с.
110. Трощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. – Київ: Інтел, 1994. – 260 с.
111. Удовенко Г. Вибрані виступи учасників семінару „Корінні народи…” //www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=3888&mode=thread&order=0&thold=0 (Дата перегляду 14 травня 2006 р.).
112. Українці в Канаді // http://www.utr.tv/article/?id=87 (Дата перегляду 8 серпня 2005 р.).
113. Уолцер М. О терпимости. – М.: Идея-Пресс, 2000. – 160 с.
114. Федуняк С.Г. Релігійні конфесійні і громадсько-політичні організації українців Канади (1990-1914 рр.) // Дисертація к. і. н. – Чернівці, Рута, 1994. – 164 c.
115. Холландер П. Антиамериканизм: рациональный и иррациональный. – СПб.: Лань, 2000. – 863 c.
116. Черкасов А.И. Некоторые характеристики этнокультурной мозаики Канады // Этнокультурная мозаика Канады и проблемы канадской идентичности. – Москва, Наука, 2003. – С. 11-13.
117. Чернова К.О. Діаспора як підсистема етносу. – Соціальні виміри суспільства. Збірник наук. пр. – Випуск 8. – К.: ІС НАНУ. – 2005. – С. 26-35.
118. Чернова К.О. Проблема толерантності в сфері міжетнічних стосунків в Україні // Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (1994-1999 рр.) // Інформаційно-аналітичні матеріали. – К.: Ін-т соціології НАНУ, 1999. – С. 26-35.
119. Шило В.Е. Кризис канадского федерализма: под бременем конституционных противоречий // Канада: Взгляд из России. Экономика, политика, культура. – М., 2002. – С.114-130.
120. Щерба Л.В. К вопросу о двуязычии // Языковая система и речевая деятельность. – Л., 1974. – С.316-317.
121. Щукина Т.А. Политика Канады в области культуры // США и Канада: экономика, политика, культура. – 2000. – № 9. – C. 90-103.
122. Этнокультурная мозаика Канады и проблемы канадской идентичности. Материалы междисциплинарного семинара. – Российское общество изучения Канады. – Москва, Ин-т всеобщей истории РАН, 2003. – 65 с.
123. Яковюк І. Співвідношення принципів соціальної держави і федералізму // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків, 1999. – Вип. 39. – С. 3-8.
124. A Heritage in Transition: Essays in the History of Ukrainians in Canada / Ed. by Lupul M. – Toronto, 1982. – 344 p.
125. Abu-Laban Y. Unequal Relations and the Struggle for Equality: Race and Ethnicity in Canadian Politics // Canadian Politics in the 21st Century. – Toronto: Nelson, 2004. – Р. 327-353.
126. Allison S. French power: The Francization of Canada. – Richmond Hill: BMG, 1978. – 112 p.
127. Anaya S. Indigenous Peoples in International Law. – New York: Oxford University Press, 1996. – 243 p.
128. Anderson J.M., Higga D. A Future to Inherit: Portuguese Communities in Canada. – Toronto: McClelland and Stewart, 1980. – 176 p.
129. Annual Report to Parliament. Managing for Results, 2000. – 60 p.
130. Banks M. Ethnicity: anthropological constructions. – London: Routledge, 1996. – 210 p.
131. Barth F. Ethnic Groups and Boundaries // Hutchinson J., Smith A. Ethnicity. – Oxford – New York, 1996. – P. 75-82.
132. Beauchemin J. What Does It Mean to be a Quebecer? Between Self-Preservation and Openness to the Other // Quebec: state and society/ Ed. by A.-Gagnon. – Toronto: Canada Broadview press, 2003. – P. 17-32.
133. Bennet D. (ed.) Multicultural States. – Routledge, 1998. – 270 p.
134. Berger T. Fragile Freedoms: Human Rights and Dissent in Canada. – Toronto, 1981. – 245 р.
135. Berry J. Costs and Benefits of Multiculturalism: a social-psychological analysis // 20 years of Multiculturalism: Successes & Failures. – Winnipeg: St. John’s College, 1992. – P. 183-199.
136. Bhikhu P. Rethinking Multiculturalism: Cultural Diversity and Political Theory. – Cambridge, MA: Harvard University Press, 2000. – 379 р.
137. Bickerton J., Gagnon A. Canadian Politics. 4th edition. – Broadview press, 2004. – 512 p.
138. Bociurkiv B. The Federal Policy of Multiculturalism and the Ukrainian-Canadian Community // Ukrainian Canadians, Multiculturalism, and Separatism: An Assessment / Ed. by Lupul M. – Edmonton: CIUS, 1978. – P. 98-128.
139. Brooks S. Canadian Democracy. Introduction. – McClelland and Stewart Inc., Toronto, Ont., 1993. – 412 p.
140. Brubaker R. Nationalism Reframed: Nationhood and the National Question in the New Europe. – New York: Cambridge University Press, 1996. – P. 457-477.
141. Buchanan A. Secession: The Legitimacy of Political Divorce. – Boulder: Westview Press, 1991.– 250 p.
142. Burnet J. Multiculturalism, Immigration, and Racism // Canadian Ethnic Studies. – Vol. 7. – № 7 – P. 30-45.
143. Canada Act, 1982 // Jackson R., Jackson D. Politics in Canada. – Scarborough, Ont.: Prentice Hall, 1994. – P. 659-672.
144. Canada Facts Sheet. Government of Canada. Canadian Heritage. Ottawa, 1995. – P. 26.
145. Canada. Department of Canadian Heritage Website. “The Multiculturalism Program” // www.canadianheritage.gc.ca/progs/multi/program/guide/index_e.cfm. (Дата перегляду 15 листопада 2005 р.).
146. Canada. Government of Canada Website. “Canadian Multiculturalism Act, 1988.” // laws.justice.gc.ca/en/C18.7/32217.html. (Дата перегляду 25 вересня 2005 р.).
147. Canada. House of Commons. Debates. – Ottawa, 1971. – P. 8545.
148. Canada’s Ukrainians: Negotiating an Identity / Ed. by L. Luciuk and S. Hryniuk. – Toronto: Published in Association with the Ukrainian Canadian Centennial Committee by University of Toronto Press, 1991. – 511 p.
149. Canadian Charter of Rights and Freedoms // http://laws.justice.gc.ca/en/charter/index.html (Дата перегляду 27 квітня 2004 р.).
150. Canadian Diversity. – Multicultural Futures? International Approaches to Pluralism. – Vol. 4:1, 2005. – 112 p.
151. Canadian Diversity: Respecting our Differences // www.pch.gc.ca/progs/multi/respect_e.cfm?nav=2 (Дата перегляду 10 січня 2003 р.).
152. Canadian Ethnocultural Council // http://www.ethnocultural.ca (Дата перегляду 12 червня 2004 р.).
153. Canadian Multiculturalism // www.pch.gc.ca/multi/reports.ann99-2000/part1_e.shtml (Дата перегляду 3 липня 2004 р.).
154. Canadian Multiculturalism Act // www.pch.gc.ca/progs/multi/policy/act_e.cfm (Дата перегляду 20 липня 2003 р.).
155. Careless A. Initiative and Response: The Adaptation of Canadian Federalism to Regional Economic Development. – Montreal: IOPA, 1977. – 244 p.
156. Changing Realities: Social Trends Among Ukrainian Canadians / Ed. Petryshyn R. – Edmonton: CIUS, 1980. – 249 p.
157. Chimbos P.D. The Canadian Odyssey: The Greek Experience in Canada. – Toronto: McClelland a Stewart, 1980. – VIII+176 p.
158. Christopher T. The 1982 Canadian Charter of Rights and Freedoms and Multiculturalism // Canadian Review of Studies in Nationalism. –1987. – Vol. XV. – № 2. – P. 33.
159. Citizens’ Forum on Canada’s Future. Report to the People and Government of Canada. Supply and Services. – Ottawa, 1991. – Report of the Royal Commission on Aboriginal Peoples // www.ainc-inac.gc.ca/ch/rcap/sg/sgn7_e.html - 33k (Дата перегляду 24 березня 2004 р.).
160. Clinton R. The Rights of Indigenous Peoples as Collective Group Rights // Arizona Review. – № 34 (4). – 1990. – P. 739-747.
161. Con H., Con R.G., Johnson S., Wickberg Ed., Willmat W. From China to Canada: A History of the Chinese Communities in Canada. – Toronto: McClelland a Stewart, 1980. – 369 p.
162. Cook R. Canada, Quebec and the Uses of Nationalism. – Toronto: McClelland and Stewart Inc., 1995. – 294 p.
163. Cornier J. The Canadization Movement: Emergence, Survival, and Success. – Toronto: Toronto University Press, 2004. – 234 p.
164. Creighton D. Canada’s First Century, 1867-1967. – Toronto, 1982. – Р. 108-109.
165. Department of Canadian Heritage.(2001) 12th Annual Report on the Operation of the Canadian Multiculturalism Act // www.canadian heritage.gc.ca/mult/evidence/series1_e.shtml (Дата перегляду 10 червня 2004 р.).
166. Dreisziger N.F., Kovasc M. Struggle and Hope: The Hungarian-Canadian Experience. – Toronto: McClelland and Stewart, 1982. – 247 p.
167. Driedger L. Ukrainian Identity in Canada // New Soil –Old Roots. The Ukrainian Experience in Canada / Ed. by Rozumnyj J. – Winnipeg, 1983. – P. 107-133.
168. Dual Images: Multiculturalism on Two Sides of the Atlantic. – Budapest, Institute for Political Science of the Hungarian Academy of Sciences, 1996. – P. 7-18.
169. Dyck R. Canadian politics. Critical Approaches. – Nelson Canada, Scarborough, Ontario, 1993. – 594 p.
170. England R. The Central European Immigrant in Canada. – Toronto, 1929. – 238 р.
171. Eriksen T. Ethnicity and Nationalism: Anthropological Perpectives. – London: Pluto Press, 1993. – 150 p.
172. Esses V., Haddock G., & Zanna M. Values, Stereotypes, and Emotions as Determinants of Intergroup Attitudes // Hamilton D. (eds.) Affect, Cognition, and Stereotyping: Interactive process’s in group perception. – San Diego: Academic Press, 1993. – P. 137-166.
173. Ethnic Identity and Equality: Varieties of Experience in a Canadian City / Brenton R., Isajiw W., Kalbach W., Rietz J. – Toronto: University of Toronto Press, 1990. – 348 p.
174. Ethnicity: Theory and Experience. Ed. by Glazer N., Moynihan D. – Cambridge: Harvard University Press, 1975. – 531 p.
175. Everybody’s Canada: The Vertical Mosaic Reviewed and Re-examined. Ed. by Heap J. – Toronto, 1974. – 148 p.
176. Federal Legislation on Official Languages – Official Languages Act // http://www.ocol-clo.gc.ca/legislation/ola_llo.asp. (Дата перегляду 23 травня 2005 р.).
177. Forst R. Contexts of Justice: Political Philosophy beyond Liberalism and Communitarism. – Frankfurt/Main: Suhrcamp, 1994. – 251 p.
178. Foster K. Our Canadian Mosaic. – Toronto: Domonion Council, Y.W.C.A., 1926. – 150 p.
179. Francis R., Smith D. Readings in Canadian History: Post-Confederation. – Canada Holt, Rinehart, 1982. – 130 p.
180. From Colony to Colony // The Toronto Star. – 1999. – April 4. – Sect. F.
181. Fry H. Multiculturalism: A Framework for Canadian Unity // Profile. – 1997.– № 11.– P. 1 – 2.
182. Gagnon A. Quebec. State and Society. – 3-d edition. – Toronto: Canada Broadview press, 2003. – 500 р.
183. Galeotti A. Citizenship and Equality: the Place for Toleration // Political Theory 21 (4), 1993. – P. 585-605.
184. Gauld G. Multiculturalism: The Real Thing? // 20 years of Multiculturalism: Successes & Failures. – Winnipeg: St. John’s College Press, 1992. – P. 9-16.
185. Gellner E. Nations and Nationalism. – L., Ithaca, N.Y.: Cornell University Press, 1983. – 452 p.
186. Gibbon J. Canadian Mosaic: The Making of a Northern nation. – Toronto: McClelland + Stewart Limited, 1938. – XXVI + 455 p.
187. Gill D. Language Policy, Culture and Identity // Language, Culture and Values in Canada at the Dawn of the 21st Century. – Ottawa: Carleton Univ. Press, 1996. – 358 p.
188. Gingras F.-P., Nevitte N. Nationalism in Quebec: An Incomplete secular Revolution // Fox P., White G. Politics: Canada. – McGraw Hill Ryerson Ltd., Canada, 1991. – P. 197-204.
189. Government of Canada. Shaping Canada’s Future Together: Proposals. Supplies and Services. – Ottawa, 2000. – 51 р.
190. Grillo R. Pluralism and The Politics of Difference. State, Culture and Ethnicity in Comparative Perspective, Oxford: Clarendon Presss,1998. – P. 98-114.
191. Gurr T. Minorities at Risk: A Global View of Ethnopolitical Conflict. – Washington: Institute of Peace Press, 2000. – P. 151-171.
192. Habermas J. Citizenship and National Identity // Bart van Steenbergen (ed.) The Condition of Citizenship. – London: Sage Publications, 1994. – P. 20-36.
193. Horton J. Liberalism, Multiculturalism, and Toleration. – Basingstoke: MacMillan Press, 1983. – 372 р.
194. http://en.wikipedia.org/wiki/Official_Multiculturalism_Act.(Дата перегляду 30 червня 2003 р.)
195. http://www.opsi.gov.uk/ACTS/acts1999 (Дата перегляду 12 червня 2004 р.)
196. Hutchinson J., Smith A. Ethnicity. – Oxford, New York: Oxford University Press, 1996. – 472 p.
197. Jackson R., Jackson D. Canadian Government in Transition. – Ontario: Prentice Hall, 1999. – 306 p.
198. Kalbach W. Demographic Aspects of Canadian Identity // Sounds Canadian // P. Migus (ed.). – Toronto, 1975. – P. 145-146.
199. Kane J. From Ethnic Exclusion to Ethnic Diversity: The Australian path to Multiculturalism // Ethnicity and Group Rights / Shapiro I. & Kymlicka W. (eds.). – New York; London, 1977. – P. 54-571.
200. Keating M. Stateless Nations or Regional States? Territory and Power in a Globalizing World // Gagnon A. Quebec. State and Society. –3rd edition. – Canada Broadview press. – Toronto, 2003. – P. 391-403.
201. Knopff R. Liberal Democracy and the Challenge of Nationalism in Canadian // Canadian Review of Studies in Nationalism. – 1995. – № 9 (1). – P.323-339.
202. Kordan B. Canada and the Ukrainian Question, 1939-1945: A study in a State Waft. – Montreal and Kingston: McGin-Queen’s University Press, 2001. – 258 p.
203. Kostash M. All of Baba’s Great Grandchildren: Ethnic Identity in the Next Canada. – Saskatoon: Heritage Press, 2000. – 47 p.
204. Kymlicka W. Multinational Federalism in Canada: Rethinking the Patrnership // Beyond the Impasse Toward Reconciliation / Ed. by Gibbings R., Laforest G. – Montreal: IRPP, 1998. – P. 15-49.
205. Kymlicka W. Finding Our Way: Rethinking Ethnocultural Relations in Canada. – Oxford and New York: Oxford University Press, 1998. – 220 p.
206. Kymlicka W. Liberalism and the Politicization of Ethnicity // Canadian Journal of Law and Jurisprudence. – New York, 1991. – P. 239-256.
207. Kymlicka W. Multicultural Citizenship: A Liberal Theory of Minority Rights. – Oxford and New York: Oxford University Press, 1995. – 280 p.
208. Kymlicka W.Multiculturalism: What Is It Really About? – Oxford: Oxford University Press, 1995 – 185 p.
209. Laforest D. Trudeau and the End of Canadian Dream. – Kingston & Montreal: McGill-Queens Univ. Press, 1995. – 217 p.
210. Landers R. The Canadian Polity: A Comparative Introduction – Ontario, 1991. – 503 р.
211. Lanphier C.M., Richmond A.H. Multiculturalism and identity in Canada outside Quebec. // Beyond Quebec. Taking stock of Canada. – Montreal, McGill-Queen's University Press, 1995. – 435 p.
212. Laselva S. V. Understanding Canada: Federalism, Multiculturalism, and the Will to Live Together // Canadian Politics. – Toronto: Broadview Press, 2004. – 512 p.
213. Lehr J. The Government and the Immigrant: Perspectives on Ukrainian Block Settlement in the Canadian West // Canadian Ethnic Studies. – Vol. 9. – 1977. – № 2. – P. 42-52.
214. Lipset S.Continental Divide: the Values and Institutions of the United States and Canada. – Routleadge, Chapman and Hall, Inc., 1990. – 164 p.
215. Lupul M. Ukrainian Canadians: Their Precarious Situation Today / Ukrainian and Canadian Society. – New Jersey, 1976. – 309 р.
216. Lupul M.R. Ukrainian Canadians, Multiculturalism, and Separatism: An assessment. – The University of Alberta Press: Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1978. – 177 p.
217. M.Mac.Guigan. Multiculturalism in Canada // Аddress to the Inaugural Conference of the Society for Intercultural Education, Training and Research, Gaithersburg, 1975. – 56 p.
218. Macklem P. Distributing Sovereignty: Indian Nations and Equality of Peoples // Stanford Law Review. – 1993. – № 45. – P. 1311-1367.
219. Macklem P. Indigenous Difference and the Constitution of Canada. – Toronto, 2001. – 334 р.
220. Maclure J. Quebec Identity. The Challenge of Pluralism. McGill -Queen’s University Press. – Montreal, 2003. – 212 p.
221. Mahtani M. Interrogating the Hyphen-Nation: Canadian Multicultural Policy and ‘Mixed Race’ Identities // Social Identities. – 8: 1. – 2002. – P.67-90.
222. Majone G. Preservation of Cultural Diversity in a Federal System: The Role of the Regions // Tushnet M. (ed.) Comparative Constitutional Federalism. – Greenwood Press, New York, 1990. – P.67-76.
223. Markovich W. Ukrainians in Canada: The Struggle to Retain Their Identity. – Ottawa: Ukrainian Self-Reliance Association, 1967. – 35 p.
224. Martynowych O. Ukrainians in Canada. The Formative Period, 1891-1924. – Edmonton, 1991. – XXXI+562 p.
225. Marunchak M. The Ukrainian Canadians: A history. – Winnipeg, Ottawa: Ukrainian Free Academy of Sciences, 1970. – 792 p.
226. McConaghy, T. Multicultural Policy Under Attack // Phi Delta Kappan. – The Professional Journal for Education. – 76:6. – 1995.
227. McInnis E., Horn M. Canada. A Political and Social History. – Toronto: Holt, Rinehart andWinston of Canada, 1982. – 775 р.
228. McIver D. The Politics of Multinational States. – Ottawa, Basingstoke: Macmillan 1999. – 315 р.
229. Mcleod Arnopolous S., Clift D. The English Fact in Quebec. – McGill – Queen’s Univ. Press, Kingston and Montreal, 1984. – 248 p.
230. McRoberts K. Quebec: Social and Political Crisis. 3rd edn. Toronto, 1988. – 96 p.
231. McRoberts K., Monahan P. The Charlottetown Accord, the Referendum, and the Future of Canada. – Toronto: University of Toronto Press, 1993. – 392 p.
232. Miracles of Survival: Cana